Український національно- романтичний напрям модерну в архітектурі харкова : Украинская национально романтическое направление модерна в архитектуре харькова

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

Божинський Богдан Іванович
УДК 72.036

Український національно-
романтичний напрям модерну
в архітектурі харкова

Спеціальність 18.00.01. теорія архітектури, реставрація пам’яток
архітектури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник:
д-р архітектури, професор
В.П. Мироненко

Харків-2007

Зміст
термінологічний словник...4
Вступ...........................................................................................................................5
Розділ 1. Розвиток Українського національно-романтич-
ного напряму модерну...........................................................................11
1.1. Український національно-романтичний напрям серед інших
тогочасних напрямів...........................................................................................11
1.2. Огляд історичного розвитку української народностильової архі-
тектури..................................................................................................................25
1.3. Огляд історії розвитку українського національно-романтичного
напряму.................................................................................................................59
1.4. Огляд теоретиків і дослідників українського національно-роман-
тичного напряму..................................................................................................75
Висновки першого розділу................................................................110
Розділ 2. Методика проведення дослІдження.112
2.1. Методика проведення дослідження українського національно-романтичного напряму модерну в архітектурі Харкова...............................112
Висновки другого розділу.....................................................................................115
Розділ 3. РоЗвиток архітектурних форм та морфологічнИй
аналіз об’єктів Українського національно-роман-
тичного напряму харкова..................................................................117
3.1. Опис харківських прикладів українського національно-роман-
тичного напряму та їхній сучасний стан.........................................................117
3.2. Аналіз стильових особливостей харківських прикладів.........................155
3.3. Оздоблення будівель українського національно-романтичного
напряму...........................................................................................................158
Висновки третього розділу...................................................................................159
Розділ 4. Харківські особливості Українського національ-
но-романтичного напряму модерну............................................161
4.1. Структура стильових особливостей (елементів) українського
національно-романтичного напряму................................................................161
4.2. Стильові особливості харківської школи українського національ-
но-романтичного напряму.................................................................................165
4.3. Принципи збереження та відновлення пам’яток архітектури.................171
4.4. Методичні рекомендації щодо діяльності зі збереження та
відновлення пам’яток архітектурної спадщини українського
національно-романтичного напряму................................................................175
Висновки четвертого розділу...............................................................................177
Висновки ..........................................................................................................180
ДОДАТОК А. впровадження результатів дослідження.............183
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ................187

термінологічний словник

1. начілок (укр.) фронтон;
2. півначілок (укр.) напівфронтон;
3. карунка (укр.) карниз;
4. первень (укр.) елемент;
5. вежуватий (укр.) на зразок вежі;
6. тиньк (укр.) штукатурка;
7. шпиль верхня частина стіни, обмежена з обох боків схилами даху й не відділена від нижньої частини карункою (карнизом);
8. опрічник комфортабельний, найчастіше 1-2 поверховий кількакімнатний міський будинок, призначений одній родині або окремій установі;
9. «химерна» форма
10. грушувата баня гранчасте завершя вкраїнських церковних споруд, що формою нагадує грушу, розвинулося в Україні в добу Українського бароко” й, яко декоративна деталь, використовувалося в будинках українського-національно-романтичного напряму;
11. обрис (укр.) силует;
12. сильвета (укр.) силует;
13. дахівка (укр.) черепиця;
14. «Український стиль», «український модерн» те саме, що український національно-романтичний напрям.
15. двірець-(укр.) вокзал.
16. сецесійний у цій роботі позначає належний до «інтернаціональної» гілки розвитку модерну, що не ставила завдання виявляти національні особливості, радше навпаки.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На тлі, коли повсюдно панував інтер-національний стиль в архітектурі XX сторіччя, забуто національні й місцеві особливості й традиції тиражовано однотипні будівлі в різних містах і країнах, які зовсім не схожі за своїми природніми й культурними характеристиками; це призвело до того, що з’явилися безлиці забудовання, виникли місця, що позбавлені індивідуальності.
Сучасна архітектурна теорія й практика, створюючи просторове середо-вище людського мешкання, шукає ради в тому, щоб відроджувати традиції, враховуючи національні, культурні, регіональні, соціально-психологічні риси. Наново переосмислюється досвід минулих поколінь, значущість зберігати й розвивати національні риси в сучасній архітектурі. Ці пошуки обумовлені культурно-політичним становищем. За словами доктора архітектури Віктора Соченка, «проблема національної неповторності, своєрідності, спадкоємності та розвитку національних традицій в українській архітектурі протягом багатьох років привертає глибоку увагу науковців, майстрів архітектури та мистецтва. Це одна з найскладніших теоретичних проблем, яка має велике практичне значення для сучасного розвитку української архітектури як великого мистецтва формування гармонійного життєвого середовища. Ця проблема тісно пов’язана з освоєнням та дбайливим ставленням до вітчизняної історико-культурної спадщини творчих надбань народного генія та майстрів архітектури різних епох, без чого неможливий усталений розвиток сучасного архітектурного потенціалу нашої країни» [146, с 4]
Україна переживає добу, коли має встановлюватись і зміцнюватись її державність, рости національна самосвідомість її народу. З цього погляду вивчити й далі розвинути національні й місцеві особливості в українській архітектурі це завдання, що з вузькофахового перетворюється на завдання загальнокультурного виміру й значущості. Одноманітність, що панувала в 60-80 роках ХХ сторіччя в архітектурно-будівельній практиці, коли наша сучасна архітектура втрачала своєрідність, були наслідком відомих суспільних обставин. Вони призводили до того, що ніхто не вивчав рідну спадщину. То ж пекуча потреба сьогодення відродити «рідну архітектурну мову» (зі слів В.В. Чепелика), як сучасну мову будівельників і архітекторів [1,с.8-10].
Коли непомічано прогресивні народні традиції, то це часто призводить до анархії, яка найчастіше закінчується творчими невдачами. Кажучи про націо-нальні особливості в сучасній архітектурі, не треба, як це часто робиться, ото-тожнювати їх тільки з декором і формальними архітектурно-композиційними засобами. Поняття прогресивних національних традицій ширше й містить, найперше, закони формотворення й особливості художнього мислення народу, поряд з архітектурними формами.
Однією з помітних віх в історії української архітектури був період мо-дерну, зокрема національно-романтичний напрям (який відомий, як «україн-ський архітектурний модерн» або «український стиль»). Ця течія цікава для сьогодення не тільки окремими яскравими прикладами творчих пошуків митців того часу; вони втілені в спорудах нині пам’ятках архітектури. Вона має сьогочасну цінність. По-перше, це приклад того, як зріст національної самосвідомості відбивається в архітектурі, стає джерелом натхнення, коли створюються образні архітектурні форми.
Архітектура періоду національно-романтичних пошуків у добу модерну на Україні відтворювала й розвивала не тільки національні, але й регіональні особливості. Такі особливості мала й архітектура Харкова того часу. Збагнути, розвинути, донести до прийдешніх поколінь, втілити в сучасні форми само-бутність того чи того місця, міста, краю це залишається й нині нагальною метою архітекторів. Пошуки української самобутності в архітектурі Харкова доби модерну це органічна невід’ємна частина в розвитку національних тра-дицій архітектури. Це частина на тому шляху, щоб зберегти спадковість од прадавніх часів до сьогодні.
Вивченість теми. Розвиток стилю модерн розпочався в Європі й йому присвятила свої дослідження велика кількість теоретиків архітектури та мистецтва, як то Берсеньова О.О. [2], Ванца Єкарт [3], Юрґен Йодике [4], Жан-Поль Мидан [5], Загородський Я. [6], Араухо Ігнасіо [7], Макаров К. [8], Мархлевський Ю. [9], Нере Жиль [10], Нонель Хуан Басегода [11], Ревалд Джон [12], Сараб’янов Д.В. [13], Юхніна О.Ю. [14], Зинов’єва М.М. [15], Секей А. [16], Станькова Я. и Пехар І.[17], Сюзана А. Стерноу [18], Ульмер Рената [19], Фар-Бекер Габрієле [20], Харис Натанієл [21], Яковлев Д. [22], Philippe Garner (Филип Ґарнер) [23], Ian Bennett (Ян Бенет) [24], Klaus-Jurgen Sembach (Клаус-Юрґен Сембаш) [25], Chaplott & Peter Fiell (Шарлота й Петер Фил) [26] та багато інших авторів.
В цих дослідженнях розглянуто: соціально-економічні, історико-куль-турні та науково-технічні фактори формування стилю модерн, аналізовано творчість європейських архітекторів-новаторів і художників, які реалізували в своїй творчості теорію модерну про синтезу мистецтва, основним завданням якого є гармонізація та естетизація середовища.
Національно-романтичні течії доби модерну досліджували в ризькій архітектурі Я.А. Крастиньш [27], у російській архітектурі Е.А. Борисова [28], Е.І. Кириченко [29] тощо.
Завдання висвітлити український національно-романтичний напрям у модерні, як повноцінний окремий напрям, визначати його певне місце в архі-тектурній історії, серйозно досліджували архітектори, науковці й небайдужі аматори впродовж усього ХХ сторіччя. Серед сучасників українського націо-нально-романтичного напряму, які безпосередньо брали участь у його роз-робітку, формували його теорію та практику, були відомі теоретики, митці В.Г. Кричевський [30], О.Г. Сластьон [31]. Їхні думки відобразили боротьбу різних поглядів на шляхи розвитку «українського стилю» в часи, коли він поставав.
В Харкові художники, архітектори, мистецтвознавці також брали ак-тивну участь у цьому рухові, об’єднавшись навколо архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка, в який уходили художник С.І. Васильківський, архітектори В.Г. Кричевський, С.П. Тимошенко, К.М. Жуков, В.Є. Мороховець, І.А. Кальбус тощо. Найбільший внесок у розвідки з цього напряму зробили науковці другої половини ХХ сторіччя: В.В. Чепелик [32], Ю.С.Асеєв [33], Яковлев Д. [34, с.24]. Але треба підкреслити, що вони стави-лися до місця й значення «українського модерну» в історії архітектури по різ-ному.
Окремі пам’ятки архітектури, що створені на початку ХХ сторіччя в Харкові, в цьому стилі, описали О.Ю. Лебфрейд [35 ], Кравець В.Й., Селищева І.І. [36,с.185], Ігнатьєва Н.В.[37], Поспелов Г.Н. [38], Ясієвич B.C. [39] тощо. Але й досі немає повноцінного дослідження того, як відроджувалися традиції української архітектури в добу модерну в Харкові. До сучасних дослідників можна віднести таких вчених, як: Івашко Ю.О. [40], Каменський В.І. [41], Ки-риков Б.М. [42], Уварова І.О. [43], Лемешев С.К. [44], Ремизова О.І. [45], Селищева І.І. [46], Ходасевич В.П.[47] тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до державних програм та законів України «Про охорону культурної спадщини», а також з планами роботи Українського комі-тету ІКОМОС які забезпечують збереження та реставрацію історичного архі-тектурного середовища міста. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з пріоритетною тематикою наукових розробітків кафедри дизайну архітектур-ного середовища архітектурного факультету Харківського державного техніч-ного університету будівництва та архітектури.
Мета роботи: передбачає дослідити український національно-роман­тичний напрям в архітектурі модерну й виявити особливості цього напряму (на прикладі Харкова).
Завдання:
- дослідити український національно-романтичний напрям модерну в теорії й практиці української архітектури початку ХХ сторіччя;
- узагальнити теоретичні положення та систематизувати риси, що притаманні українській стильовій самобутності цього періоду;
- виявити харківські особливості цього напряму;
- виявити принципи, як зберігати й відновлювати архітектуру цього напряму.
Об’єктом дослідження є архітектура українського модерну.
Предметом дослідження є український національно-романтичний напрям модерну в архітектурі Харкова.
Методи дослідження ґрунтовані на аналізі архівних, історичних, літе-ратурних і проектних матеріалів, а також передбачають проведення натурних обстежень конкретних архітектурних об’єктів українського національно-ро-мантичного напряму та їх композиційного й мистецтвознавчого аналізу. Аналіз використовує класифікацію В.В. Чепелика елементів композиції й морфології «українського архітектурного модерну» у розгляді напряму, а для також натурних обстежень об’єктів цього напряму для ідентифікації стилістичних особливостей напряму в об’єктах архітектури, досліджених у дисертації.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше зібрано й уведено до наукового вжитку об’єктний матеріал, що відображає розмаїття й компо-зиційні засоби українського національно-романтичного напряму в Харкові. Вивчено систему композиційних засобів і формування архітектурно-худож-нього образу архітектури українського національно-романтичного напряму модерну в Україні. Розглянуто архітектуру українського національно-роман-тичного напряму в Україні як частину європейського архітектурного-худож-нього процесу. Встановлено особливості українського національно-роман-тичного напряму в архітектурі Харкова. Сформовано цілісний погляд на розвиток української самобутності в історії української архітектури початку ХХ сторіччя. Розроблено принципи, як зберігати й відновлювати архітектуру цього напряму, виявивши стильові особливості.
Наукове значення роботи. В дисертації вперше описано особливості харківської гілки національно-романтичного напряму модерну в архі-тектурі Слобідської України.
Практична цінність отриманих результатів у дисертації висновків роботи визначається такими можливостями, як їх використовувати в архітектурі, педа-гогіці та практиці:
- в передпроектних дослідженнях;
- у курсах історії архітектури та краєзнавства,
- реконструюючи об’єкти досліджуваного напряму, проектуючи нові об’єкти, в яких використовуватимуться риси українського самобутнього напряму.
Особистий внесок здобувача. Основний зміст дисертації викладений у 7 наукових публікаціях у виданнях, ухвалених ВАК України. У роботах [1,2,3,] авторова участь полягає в розробленні та формулюванні основної ідеї національно-романтичного стилю модерну, з’ясовані ознаки та особливості харківської школи українського національно-романтичного напряму поч.. ХХ ст., узагальнені пластичні та колористичні особливості українського модерну в Харкові.
Апробація роботи. Окремі положення роботи викладено на міжнародній науковій конференції «Слобожанські читання» (Харків, 2003) та статті «Від-родження традицій української архітектури доби модерну (на прикладі Харко-ва)» в «Науковому віснику будівництва» (Харків, ХДТУБА, 2003). В інших статтях і виступах.
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 6 друкованих пра-цях. У дисертації наведені основні роботи у виданнях, затверджених від ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація містить чотири розділи, вступ і висновки та нараховує 124 сторінки основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень можна підсумувати :
1. Обґрунтовано, що український національно-романтичний напрям («український стиль» початку ХХ сторіччя) логічно продовжував традиції української національної архітектури, яка за основу свого розвитку мала ук-раїнську національну самобутність. Цей стиль сприйняв усі надбання поперед-ніх напрямів, виробив нові цікаві риси, дав поштовх до розвитку дальших українських архітектурних напрямів на самобутній основі.
2. З дослідження було з’ясовано, що попри розповсюджений у деяких на-уковців погляд на український національно-романтичний напрям, як на по-одинокі випадки коли застосовано національні українські риси на початку ХХ сторіччя, насправді цей напрям лишив по собі велику, кількісну та якісну архітектурну спадщину. Вона, за своєю структурою, типами, регіональними особливостями, стилістичними рисами, виробилася в повноцінний і окремий архітектурний напрям. Цей напрям, разом із цим, закономірно й логічно посідає своє місце в історії архітектури разом із іншими національно-романтичними напрямами Європи в річищі нової на той час архітектури модерну. Це дозволяє відновити український національно-романтичний напрям у його «законних правах» і належно поціновувати його спадщину.
3. Досліджувавши проблему неналежного поцінування пам`яток україн-ського національно-романтичного напряму («українського стилю») з’ясовано, що велика частка проблеми в невизначеності конкретної назви напряму, що й собі пов’язане з нез’ясованим положенням українського національно-роман-тичного напряму в структурі інших стилів і напрямків. А це відбувається че-рез його неналежне дослідження. Вивчивши цей напрям, з’явилася можливість дати конкретну назву й визначити положення напряму в структурі історії архітектури. З логіки історії українського національно-романтичного напряму («українського стилю»), його прикладів, теоретичної спадщини, досліджень сучасних науковців випливає, що цей напрям є українським національно-романтичним напрямом у ложі розвитку архітектури модерну.
4. Дослідивши конкретно харківську архітектуру на предмет наявності, обсягу, й характеру українського національно-романтичного напряму в Харкові, з’ясовано, що в Харкові в той час сформувалася своєрідна архітектурна школа цього напряму, зі своїми певними, відмінними від інших регіонів, стилістичними особливостями, які разом із тим суголосні характерові харківської архітектури взагалі; з великою кількістю об’єктів українського національно-романтичного напряму; з окремими харківськими теоретичними надбаннями. Це виділяє харківську гілку українського національно-романтичного напряму як поважну й одну з найрозвиненіших.
5. Стосовно до досліджуваної національно-романтичної течії в ложі мо-дерну в теорії та практиці української архітектури початку ХХ сторіччя, можна сказати, що український національно-романтичний напрям мав досить обсяжну теоретичну та практичну основу, на якій він формувався й розвивався. Теоретична основа полягає в тому, що стосовно до цього напряму сучасники та створювачі його проводили досить велику роботу, з теоретичної розробки основних засад існування й розвитку українського національно-романтичного напряму («українського стилю»), його рис і особливостей. Кожен із теоретиків мав свій окремий погляд на цей напрям, але це тільки збагатило його. Така велика теоретична робота супроводжувалася відповідними великими практичними розробленнями.
6. Щодо теоретичних положень українського національно-романтичного напряму, то в цій роботі виявлено, що всю теоретичну спадщину українського національно-романтичного напряму можна поділити на конкретні історичні періоди, які й собі поділяються між собою на певні групи. Початковий період відзначився поодинокими яскравими спробами виробити самобутню нову ук-раїнську архітектуру. Другий період існування напряму, як такого, від-значений розділеністю теоретичних поглядів на розвиток «українського стилю» з огляду на відмінну між цими групами історичну стильову основу ук-раїнського національно-романтичного напряму. Третій період, з’явився після того, як став згасати український національно-романтичний напрям («україн-ський стиль»), позначений різними поглядами як визначити його в загальній історії архітектури.
7. Вивчавши цей напрям у даній роботі, вдалося систематизувати риси українського національно-романтичного напряму, які починаються загальними напрямними його особливостей і закінчуються конкретними стилістичними елементами. Це дозволить дивитися на український національно-романтичний напрям системно й уповні, й допоможе у стилістичній реконструкції об’єктів цього напряму.
8. Щоб забезпечити реалізацію методології збереження й регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст, подано методику. Використовуючи її, пропонується вже на початковому етапі встановлювати охоронні заходи та категорії пам’яток досліджуваного напряму для реалізації збереження. Потрібні дані треба отримувати в результаті цільової науково-проектної роботи (яка може бути виконана навіть для групи об’єктів) за відносно короткий проміжок часу. Такий метод є ефективнішим від прийнятого сьогодні насамперед тим, що орієнтований не отримати документацію в результаті багаторічного, як правило, перервного містобудівного проектування, а розробляти шляхом експертної оцінки від підготованих спеціалістів з охорони пам’яток.

9. Як результат дослідження отримано, на авторову думку, цілісний, конкретний і системний погляд на український національно-романтичний напрям, із конкретно зазначеними його рисами й особливостями, визначеним місцем його в історії архітектури, й зокрема визначеним місцем харківських об’єктів цього напряму в системі всього «українського стилю» початку ХХ сторіччя, зазначивши окремі особливості цієї харківської школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ:

1. Чепелик В.В. Український архітектурний модерн/ Упорядник З.В. Мойсеєнко-Чепелик. К.: КНУБА, 2000. 378 с.: іл.
2. Берсенева А.А. Європейский модерн: Венская архитектурная школа. Екатеринбург, издательство Уральского университета, 1991. - 209 с.,
3. Ванца Екарт. Огляд архітектури Відня XIX і першої половини XX ст./ Архітектура Галичини XIX - XX ст./ вибрані матеріали міжнародного симпозіуму 24-27 травня 1994 р., присвяченого 150-річчю заснування Державного університету «Львівська Політехніка»: Львів, 1996 р., - С.206-207.
4. Ёдике Юрген. История современной архитектуры. - М.:Искусство,1972.-246 с.
5. Жан-Поль Мидан. Модерн. Франция. Москва, «Магма», 1999 г., Taventurine, Париж 1999.- 170 с.
6. Загродский Януш. Сецессия в Польше. //Inter press graphic.- № 1,1981.-Венгрия, Будапешт, - с. 36-41.
7. Араухо Игнасио. Архитектурная композиция: Пер.с исп. М.Г.Бакланов, Антонио Михе. - М.: Высшая школа, 1982 г., - 208 с., ил.
8. Макаров Кирилл. Моррис и судьбы декоративного искусства.//Декоративное искусство СССР № 8, 1984. - с. 27-32, с. 32-34.
9. Мархлевский Ю. Об искусстве. Литература. Искусство. Классовая борьба. Из литературного наследия. - М.: Искусство, 1976.- 367 с.
10. Нере Жиль. Густав Климт (1862-1918).TASCHEN/АРТ-РОДНИК.-2000 г. - 96 с.
11. Нонель Хуан Бассегода. Антонио Гауди. М.: Стройиздат, 1986. - 207 с.
12. Ревалд Джон. Постимпрессионизм. От Ван-Гога до Гогена. Ленинград, Москва. Искусство. - 1962. - 436 с.
13. Сарабьянов Д.В. Стиль модерн. - М.: Искусство, 1989. - 292 с.
14. Юхнина О.Ю. Стиль модерн как художественное явление в культуре ХХ века: дисс... канд. искусств.:17.00.09.- СПб, 2003.-163с.
15. Зиновьева М.М. Витражи в интерьерах русского модерна: дисс... канд. искусств. 17.00.04.- М., 2003.-191с.
16. Секей Андреаш. Идея и орнаментика. // Inter press graphic» № 1, 1981 г., Венгрия, Будапешт.- С. 45-47.
17. Станькова Я., Пехар И. Тысячелетнее развитие архитектуры. - М.: Стройиздат, 1987.- 292 с. пер. с чеш. В.К. Иванова, под ред. канд. архит. В.Л. Глазычева.
18. Стерноу Сюзанна А. Арт Нуво. Дух прекрасной эпохи./БЕЛ-ФАКС, Белфаксиздатгрупп, Минск, - 1997. - 128 с.
19. Ульмер Рената Альфонс Муха мастер «ар нуво». Taschen / Арт-родник, М.: -2002. - 96 с.
20. Фар-Беккер Габриеле. Искусство модерна. Konevann Vereagesellschaft mbH 1999 г., на рус. языке 2000 г., перевод с немецкого, научный конс. А. Воробьев, - 425 с.
21. Харис Натаниэл. Жизнь и творчество. Густав Климт. «Спика» 1995 г., Russian Language: EWO/ SPIKA/ Ljubljfna / Moscow. - 79 с.
22. Яковлев Д. Стиль модерн, или Превратности одной красивой утопии. // Перспективы - №2, 1991.- с.26-35.
23. Garner Philippi. Encyclopedia of Decorative Arts1890-1940. Oxford. Phaidon Press Limited Littlegate House. 1982. - 320 с.
24. Bennett Ian. Germany and Austria. Movements and Influences 1890-1940. Encyclopedia of Decorative Arts 1890-1940. Oxford. Phaidon Press Limited Littlegate House.- 1982. - c.198-211.
25. Sembach Klaus-Jurgen. Art Nouveau. Utopia: Reconciling the Irreconcilable. «Taschen» Koln, London, Madrid, New York, Paris, Tokyo. 1999 Benedikt Tasehen Verlad GmbH. с.240 с.
26. Fiell Chaplott & Peter. Charles Revise Mackintosh 1868-1928. Taschen 1997.-c. 175 .
27. Крастиньш Я.А. Стиль модерн в архитектуре Риги./М.:Стройиздат.-1988.-272 с28.
28. Борисова Е.А., Т.П. Каждан. Русская архитектура конца XIX начала XX века. М.: Наука, 1971. - 239 с.
29. Кириченко Е.И. Русский стиль. М.: Галарт, 1997. напечатано в Италии фирма «Интерграф», Верона. - 430 с.
30. Мосієнко П.Н. Федір Григорович Кричевський. К.: Мистецтво 1966. -103с.
31. Ханко В.М. Земські школи за проектами Опанаса Сластьона. Сб.: Українське мистецтво та архітектура кінця XIX - початку XX ст. К.: Наукова думка, 2000.-С. 198-209.
32. Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. К.: Будівельник,1989.- 104с.
33. Лейбфрейд А.Ю., Полякова Ю.Ю. Харьков от крепости до столицы: заметки о старом городе / Харьков: Фолио, 1998. - 335 с.
34. Кравец В.И., Селищева И.И. Колористика эпохи «модерн» в архитектуре Харькова.// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. 2-3 2001, 2002. - Х., ХАДМ. С. 185-190.
35. Игнатьева Н.В. Структура и функции колористики предметно-простран-ственной среды (региональные особенности): дисс. на соиск. канд. арх.-ры - ХГТУСА, 2002.- 148с.
36. Поспелов Глеб. Линия модерна. Журнал // Декоративное искусство № 3.-1991. -С.21.
37. Ясієвич B.C. Модерн в архітектурі України, (генезис та вплив на інші стильові напрямки). Сб. Українське мистецтво та архітектура кінця XIX - початку XX ст. К.: Наукова думка, 2000.- С. 183-198.
38. Івашко Ю. Декор київських будинків з елементами модерну: оздоблення фасадів та типи завершень.// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Вип. 5,6/2004 - 1,2,3,/2005. С. 24-26.
39. Каменський В.І. Формування колористичного образу архітектури Харкова: Автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. арх-ры. - Харьков, 2002.-20с.
40. Кириков Б.М. Петербургский модерн. Заметки об архитектуре и монументально-декоративном искусстве.//сб. Панорама искусств -№ 10, М.: Советский художник, 1987. - С. 99.
41. Уварова Ирина. Стиль модерн. // Декоративное искусство СССР, № 3. -1991.-С. 3.
42. Лемешев С.К. Полихромия традиционной сельской жилой среды Украины: дис. канд. арх. наук: 18..00.01.- М., 1989.- МАРХИ. - 189 с.
43. Ремизова Е.И. Поэтика и символика модерна.// Ватерпас №5,1997.- 1998.-С.44-51.
44. Селищева І.І. Колористика декоративной ветви модерна в архитектуре Харькова.// Культурна спадщина Слобожанщини. Культура і мистецтво. Число 5. Харків, Курсор - 2005. - С. 160-167.
45. Ходасевич Владислав. О символизме. // Декоративное искусство № 3, 1991.-С. 40.
46. Ремизова Е. И. Поэтика и символика модерна. Окончание.// Ватерпас, №6, 1998. - с.66-73.,
47. Тимофієнко В.І. Історія української архітектури / Ю. Асєєв, В.В. Печерський, О.М. Годованок тощо.; За редакцією В.І. Тимофієнка. - К.: Техніка, 2003. - 472с: іл.. - Бібліогр.: С.457-469.
48. Чепелик В.В. Теоретична спадщина УАМ Сб. Архітектурна спадщина України. - І випуск К.: 1994. - 263 с.
49. Чепелик О.В. Чинники, що вплинули на розвиток теорії архітектури з національних питань. // Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, -вип. 6. 1999-2000. - X.,- С. 137-140.
50. Чепелик О.В. Національні аспекти теорії архітектури (на прикладі України) Автореф. дис... канд. архіт.: 18.00.01 /; Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт. — К., 2002. — 18 с.: рис. — укp.
51. Юрченко П.Г., Хохол Ю.Ф. Народна архітектура. АН УРСР, Головна редакція Української Радянської Енциклопедії/ Історія Українського мистецтва в шести томах / Мистецтво другої половини XIX - XX століття, т. 4, книга друга. - К.: 1970. - С.46-61.,
52. Ясиевич В.Е. В поисках национального и регионального своеобразия. // Строительство и архитектура, 1984, № 2. - С.26-29.
53. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655-1905), в двух томах, том II, XIX - начало XX века. Харьков, 1993 г., (типография и литография М. Зильбергъ и С-вья, 1912 г.), -972 с.
54. Павловський Криштоф. Місце Львова в розвитку європейської урбаністики на зламі XIX і XX ст./ Архітектура Галичини XIX - XX ст./ вибрані матеріали міжнародного симпозіуму 24-27 травня 1994 p., присвяченого 150-річчю заснування Державного університету «Львівська Політехніка»: Львів, 1996.- 208 с. - С. 125-132.
55. Липка Роман. Львівська архітектурна школа - її роль та етапи розвитку./ Архітектура Галичини XIX-XX ст. / вибрані матеріали міжнародного симпозіуму 24-27 травня 1994 р., присвяченого 150-річчю заснування Державного університету «Львівська Політехніка»: Львів, 1996 p., - С. 99-108.
56. Лінда CM. Пошуки національної своєрідності в архітектурі Львова на межі XIX - XX ст. //Міністерство освіти і науки України, Вісник НУ «Львівська політехніка» № 429,2001.-223с. Відповідальний редактор проф., канд. арх. Б.С. Черкес. - Львів.: видавництво НУ «Львівська політехніка», 2001 р. С. 87-98.
57. Бевз М.В. Методологічні основи збереження та регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст (на прикладі Західної України).- дисс д-ра архіт.: 18.00.01.-Харків, 2004.-325с.
58. Mykola Bevz. The Problem of Preservation and Adaptation of historical Center of Towns in Ukraine// The Transformation of the City Space on the background of political-economic Changes in Central Europe.- Krakov: University of Technology, Institute of Urban Design, 2002.- P. 143-152.
59. Банцекова А.Е. Стиль АРДеко в искусстве Львова межвоенного периода: дисс. канд. искусств.:17.004.- Автореф. - М.-2006, 24с.
60. Чепелик В.В. Харківський центр творців народного стилю в архітек-турі//Народна творчість та етнографія. - 1988.-№5.-С.13-21.
61. Уманцев Ф.С. Народні розписи. АН УРСР, Головна редакція Української Радянської Енциклопедії/ Історія Українського мистецтва в шести томах / Мистецтво другої половини XIX - XX століття, т. 4, книга друга / К.: 1970,-с. 297-310.
62. Селищева И.И. Поздняя львовская сецессия и национально-романтический стиль.// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, - вип. № 6, 1999 - № 1, 2000 -Xарків. С. 131-133.
63. Селищева И.И. Монументальная живопись Харькова конца XIX начала XX столетия. // Культурна спадщина Слобожанщини. Культура і мистецтво. Число 5. Харків, Курсор - 2005. С. 155-159.
64. Поліщук Л.К. Сецесія в архітектурі Станіславова кінця ХІХ- початку ХХ століття: автореферат дис канд. архітектури: 18.00.01.- Київ, 2003.-19с.
65. Самойлович В.П. Українське народне житло (кінець ХІХ- початок ХХ століття)// Київ: Наукова думка 1972.
66. Хохол Ю.Ф. Народное творчество в современной архитектуре села // Музеи народной архитектуры и быта, принципы создания, проблемы развития. - Киев, 1984. - С. 16 - 19 и др.
67. Ніколаєнко В.А. Типологічні та методологічні проблеми формування індивідуальної малоповерхової житлової забудови в Україні: Автореферат дисс. д-ра арх. - Харків, 1999.-35с.
68. Добровольская Т.Н. Мебель Восточных регионов Украины. - Дисс. канд. искусст.: 17.00.06.- М.:1992.-138с.
69. Борисова Ю.Б. Художественная целостность народного искусства Цент-ральной Украины: Автореферат дисс канд. искусств.17.00.05.- М.:1994.- 23с.
70. Кепещук П.Ю. Народная мебель Западных областей Украины ХХ-ХХ ст. и использование ее традиций в современном производстве: Автореферат дисс канд. искусств. 17.00.05 .- М.:1992.-23с.
71. Скуратівський Василь, «Хата», http://www.ukrslovo.- kiev.ua/nomera/3215/-index.html
72. Українська міфологія / Войтович В. К.: «Либідь», 2002. 381 с.
73. Данилюк А.Г. Українська хата. - К.: Наукова думка, 1991.-69с.
74. Воропай О. Звичаї нашого народу. - К.: АВТП «Оберіг», 1993.- 126с.
75. Лозко Г.С. Українське народознавство. - К.: АртЕк, 2004.-189с.
76. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. К.: Либідь, 1991.- 398 с.
77. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян.- Л., 1983.
78. Сумцов М.Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка. - Харків: Акта, 2002 р.
79. Булашев Г.О. Міфи України. За книгою «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» - Київ: Довіра, 2003.
80. Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф тощо. Культура і побут населення України. - К.: Либідь, 1993
81. Черемський К.П. Шлях звичаю. - Х.: Глас, 2002.-190 с.
82. Пономарьов А.П, Артюх Л.Ф., Косміна Т.В. тощо. Українська минувшина. - К.: Либідь, 1994.-134 с.
83. Николаенко В.А. Индивидуальные жилые образования. - В сб: «Современные проблемы архитектуры и градостроительства». - Вып.2. - Киев: КГТУСА, 1997.
84. Чепелик В.В. Традиційна народна хата Київщини// Народна творчість та етнографія.- 1999.-№5-6.- С.20-27
85. Хшановский Т. Деревянное архітекторество в Польше. Дерево в архитектуре и скульптуре славян. // Сб. Научн. ред. рус. изд. канд. искусств. Г.Н. Бочаров. - М.: Советский художник, 1987. - 272 с.
86. Білецький П.О., Горбачов Д.О., Димшиць Е.О. тощо. Українське мистецтво й архітектура кінця ХІХ - поч ХХ ст..- К.: Наукова думка, 2000.-129с.
87. Ходан М. Архітектурна спадщина та архітекторі Прикарпаття. // Архитектура и престиж, № 1, - 2002. - С. 12-13, С. 14-19.
88. Селищева И.И. Львов и львовская архитектура конца XIX и начала XX века.// Збірка наукових праць. Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті. -Вип. № 4-5, - Xарків, 1999. - С. 122-124.
89. Бескид Юліан. Матеріальна культура Лемківщини. - Торонто, Канада, 1972.-57с.
90. Шевченко Є.І. Народна деревообробка в Україні. Словник народн ої термінології. - Київ: Артанія, 1997.-129с.
91. Марочкін В.П. Українське місто від ХV до середини ХVII ст..- Торонто, Канада: Hypertekst Plus, 1999.-234с.
92. Лінда CM. Пошуки національної своєрідності в архітектурі Львова на межі XIX-XX ст. // Міністерство освіти і науки України, Вісник НУ «Львівська політехніка» № 429, 2001 р.- 223 с. Відповідний редактор проф., канд. арх. Б.С. Черкес. Львів.: видавництво НУ «Львівська політехніка», 2001 р.-С. 87-98.
93. Бевз М. Актуальні проблеми ревалоризації центру міста Львова// Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Зб. тез. 1-ої укр.-пол. наук.-практ. конф. 10-14 червня 1992 р.- Львів: ЛПЦ, 1992.-С.17-19.
94. Бевз М. Урбаністична трансформація центральної частини м. Львова у ХІХ-ХХ ст.// Архітектура Галичини Х1Х-ХХ століть. - Львів: ДУ «Львівська політехніка», 1994.- С.51-68.
95. Бевз М. Історико-містобудівні основи проекту регенерації історичного центру Львова як пам’ятки Всесвітньої культурної спадщини// Архітектура.- Вісник НУ «Львівська політехніка», 1999.- №375.-С.12-18.
96. Бевз М.Магдебурзьке право та урбаністичний уклад приватного міста-резиденції (на прикладі Жовкви// Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. - Вип.7.-Київ, 2000.- С.68-75.
97. Стернин Г.Ю. Художественная жизнь России 1900-1910-х годов. - М.: Искусство - 1988. - 285 с.
98. Стернин Г.Ю. Русская художественная культура второй половины XIX-начала XX века. - М.: Советский художник, 1984. -294 с.
99. Ігнаткін І.О. Архітектура. АН УРСР, Головна редакція Української Радянської Енциклопедії/ Історія Українського мистецтва в шести томах/Мистецтво другої половини XIX - XX століття, т. 4, книга друга/ К.: 1970, - С.17-45.
100. Полканов А.И. Николай Семенович Самокиш. Жизнь и творчество. (К 100-летию со дня рождения) 1860-1960. - Крымиздат, Симферополь, 1960.-119с.
101. Яценко В.Ф.Николай Самокиш. Альбом.- К.: Мистецтво. 1979.-31с.
102. Яралов Ю.С. Национальное и интернациональное в советской архитектуре. 2-е изд. перераб. и доп. М. Стройиздат, 1985, 224с.
103. Кириченко Е.И. Ф. Шехтель.// Декоративное искусство СССР, №12,1984.- с.27-33.
104. Кириченко Е.И. Русская архитектура 1830-1910-х годов. М.: Искусство,1982. - 399 с.
105. Кириченко Е.И. Ф. Шехтель. М.: Стройиздат, 1973. - 141 с.
106. Кириченко Е.И. Архитектурные теории XIX века в России. М: Искусство 1986. - 344 с.
107. Ясиевич В.Е. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков/ - К.: Будівельник, 1988. - 184 с.
108. Чепелик В.В. Архітектурна творчість О.Г. Сластіона// Прапор перемоги.- 1972.- 20 липня. - №87.- С.3.
109. Чепелик В.В. Пошук народного стилю в архітектурній творчості О.Г.Сластіона// Народна творчість та етнографія. - 1979.-№2.- С.55-61.
110. Чепелик В.В. Майстер корабля архітектурного відродження [Про В.Г. Кричевського]// Архітектурна Україна.- 1991.-№5.-С.33-39.
111. Чепелик В.В. Слава великого майстра // Артания.-1997.- Вип.3.-С.37-40.
112. Іваночко У.І. Розвиток архітектурно-планувальної структури міст Галичини в умовах урбанізаційного процесу 1771-1918 рр. - Автореферат дис канд. арх. :18.00.01.- НУЛП, Львів, 2004.- 19с.
113. Крамарчук Х.П. Поетичний образ архітектурно-предметного середовища. На прикладі української народної архітектури. - Автореферат дис канд. арх. :18.00.01.-НУЛП, Львів,2005.- 18с.
114. Ковальчук Х.І. Особливості архітектури Львова наприкінці ХVІІІ-першої пол. ХІХ ст. (Стильові тенденції та типологія споруд) .- Автореферат дис канд. арх. :18.00.01.-НУЛП, Львів, 2005.- 18с.
115. Лисенко О.Ю. Формування та збереження архітектури громадських просторів у структурі житлових будинків Львова рубежу ХІХ-ХХ ст. .- Автореферат дис канд. арх.: 18.00.01.- НУЛП, Львів, 2006.- 18с.
116. Вечерський В. Метод символічної реконструкції та його роль у регенерації історико-архітектурних заповідників// Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів України. Матеріали науково-практичної конференції. Кам’янець-Подільський, 1994.- С.49-51.
117. Водзинський Є. Розробка методичних рекомендацій щодо організації зон охорони пам’яток архітектури і містобудування та регламентів сучасного використання і збереження їх історичної забудови на базі досліджень, виявлення, інвентаризації та паспортизації населених місць (договір 6/94) // Теорія та історія архітектури. Київ: НДІТІАМ, 1995.- С.208-209.
118. Кучерук М. Історичні міста України. Стан і завдання охорони та реставрації Архітектурний вісник. Львів, 1997.-№2-3 (3-4).- С.12-13.
119. Прибєга Л. Пам’ятка архітектури як об’єкт охорони та реставрації. Морфологічний аспект // Українська академія мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці. Київ, 1997.- Вип.4.- С.67-72
120. Довідник з історії України, Київ: Генеза, 2001;
121. Яворницький Д.І. та ін. «Українська старовина». Петербург: видавництво А.Ф. Маркса, 1900;
122. Шкодовский Ю.М. и др. Харьков вчера, сегодня, завтра. Харьков: Фолио, 2002.
123. Українське мистецтво та архітектура кінця XIX - початку XX ст. / НАНУ. Інститут мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. М.Т. Рильського. К.: Наук. Думка, 2000.
124. Полтавщина: Енциклопедичний довідник. (За ред. А.В. Кудрицького. К.: УЕ, 1992. 1024с.: іл.
125. Архітектурна спадщина України, Вип.. 1 Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування/ За ред. В. Тимофієнка. К., 1994. 263с.: іл.
126. История западноевропейской архитектуры/ Девид Уоткин.- Koln.: Konemann, 2001. 423с. іл.
127. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. / А.П. Пономарьов тощо. К.: Либідь, 1994. 256 с.: іл.
128. Архітектура: Короткий словник-довідник / А.П. Мардер та ін. К.: Будівельник, 1995. 335 с.: іл.
129. Народна деревообробка в Україні: Словник народної термінології / Є. Шевченко. К.: Артанія, 1997. 312 с.: іл.
130. История русской архитектуры: Учебник для вузов / В.И. Пилявский тощо. Л.: Стройиздат, 1984. 512 с.: іл.
131. Українська народна вишивка/ Т.В. Кара-Васильєва та ін. К.: Либідь, 1996. 96 с.: іл.
132. Газета За будівельні кадри”/ статті В.В. Ч