ОХОРОНА, РЕГЕНЕРАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОГО РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ) : ОХРАНА, Регенерация И ИСПОЛЬЗОВАНИЯ АРХИТЕКТУРНОГО ПОТЕНЦИАЛА   В контексте развития исторического региона (НА ПРИМЕРЕ Черкасская область)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ОХОРОНА, РЕГЕНЕРАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОГО РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
  • Альтернативное название:
  • ОХРАНА, Регенерация И ИСПОЛЬЗОВАНИЯ АРХИТЕКТУРНОГО ПОТЕНЦИАЛА   В контексте развития исторического региона (НА ПРИМЕРЕ Черкасская область)
  • Кол-во страниц:
  • 295
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ



    На правах рукопису


    ГАРНІК ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА

    УДК 72.01



    ОХОРОНА, РЕГЕНЕРАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
    В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОГО РЕГІОНУ
    (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ)



    18.00.01. Теорія архітектури. Реставрація пам’яток архітектури


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата архітектури






    Науковий керівник
    Буряк Олександр Петрович
    канд. архітектури, доцент






    ХАРКІВ - 2007








    ЗМІСТ
    Стор.
    ВСТУП 5
    РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
    ОХОРОНИ, РЕГЕНЕРАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ
    АРХІТЕКТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
    ІСТОРИЧНОГО РЕГІОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
    1.1. Стан дослідженя проблем охорони і використання
    архітектурної спадщини з метою розвитку міст і регіонів 11
    1.1.1. Становлення категорії „архітектурна спадщина”
    в архітектурній теорії кінця ХІХ ст. 17
    1.1.2. Архітектурна спадщина і культурний контекст 27
    1.1.3. Історико-культурні студії архітектурної спадщини України 40
    1.2. Охорона та використання архiтектурної спадщини
    в Черкаськiй областi 48
    1.2.1. Базові визначення 49
    1.2.2. Виявлення пам’яток архітектурної спадщини Черкащини
    як основи для формування АП 59
    1.2.3. Проблеми охорони історико-культурної спадщини
    в Україні 71
    1.2.4. Проблеми пристосування архітектурної спадщини
    в Черкаській області. 76
    ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ 82
    РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРОСТОРОВИЙ АСПЕКТ
    ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ АП В КОНТЕКСТІ
    РОЗВИТКУ ІКЗ
    2.1. Методи анализу ІКЗ Черкаської області 84
    2.1.1. Порівняльні особливості функціонування АП
    в міському та сільскому середовищі, виявлення
    принципових розходжень, соціокультурних наслідків,
    переваг та недоліків 86
    2.1.2. Варіанти структурування середовищ з АП 93
    2.1.3. Соціокультурні функції АП 108
    2.1.4. Узагальнення досліджень функціонування
    АП у системі соціокультури (на прикладі районів
    Черкаської області) 112
    2.2. АП як системоутворювальний чинник в розвитку ІКЗ
    Черкаської області 116
    2.2.1. Утворення ІКЗ Черкаської області 117
    2.2.2. Принципи типології ІКЗ 131
    2.2.3. Семантичний аналіз простору ІКЗ 139
    2.2.4. Стратегії функціонування АП. Особливості його адаптації
    до сучасних умов 153
    ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ 157
    РОЗДІЛ ІІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНО-
    МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОХОРОНИ, РЕГЕНЕРАЦІЇ
    ТА ВИКОРИСТАННЯ АП ІКЗ В СУЧАСНІЙ
    УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ СИТУАЦІЇ
    3.1. Культурна політика України щодо охорони, регенерації
    та використання АП в Україні 159
    3.1.1. Сучасні методи охорони і збереження АП 162
    3.1.2. Музеєфікація як метод збереження АП 175
    3.1.3. Регенерація, реновація як основні методи розвитку ІКЗ 180
    3.2. Раціональне функціонування АП в контексті розвитку ІКЗ 186
    3.2.1. Роль національних, регіональних, муніципальних
    комплексних програм щодо охорони, регенерації та використанні
    АП в контексті розвитку історичного регіону 187
    3.2.2. Правове зонування ІКЗ (zoning) 191
    3.2.3. Концепція культурної спадковості та реабілітації
    історико-культурної зони на базі садиби княгині В.В. Голіциної
    в с. Козацькому, Звенигородського р-ну, Черкаської області 194
    ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ 202
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 204
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 207
    ДОДАТОК А 222
    ДОДАТОК Б 285







    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    АП архітектурний потенціал;
    вул. вулиця;
    вар. варіант;
    ЗМІ засоби масової інформації;
    ІКЗ історико-культурна зона/зони;
    к. кінець, кінця;
    м. місто;
    обл. область;
    поз. позиція;
    пол. половина:
    проф. - професор;
    поч. початок;
    р-н район;
    рр. роках;
    с. село;
    серед. середини;
    смт. селище міського типу;
    ст. століття;
    ст.ст. - століть







    ВСТУП

    Актуальність теми охорони, регенерації та використання архітектурного потенціалу в контексті розвитку історичного регіону зумовлена все більшою увагою до пам’яток історії та культури, а також, тенденцією переходу від охорони і збереження окремої архітектурної пам’ятки до всієї історико-культурної спадщини. На сьогодні охоронна діяльність, являє систему правових, організаційних, фінансових та інших заходів, направлених на виявлення, збереження (реставрація, регенерація, використання) архітектурного потенціалу, а тому вимагає розглядання історично складеного культурного ландшафту як цілісної охоронної системи у вигляді історико-культурних зон, які не потрібно будувати, а потрібно вирощувати за аналогією хліборобства (Б. Родоман). Архітектурний потенціал в цих історико-культурних зонах, являючи речі минулої історії, за велінням нової історії повинен охоронятися за її правилами.
    Опиняючись в просторово-меморіальному, етнографічному, історичному, природному середовищі, архітектурна пам’ятка підпорядковує компоненти цього середовища. Розташування її за традиційними межами заповідників і зон охорони, збагачує певний образ „середовищного музею”. Подібні історико-культурні, історико-архітектурні утворення (як культурні явища), являють системи морально-етичних, естетичних, духовних, релігійних, інтелектуальних та інших цінностей і мають свій, особливий зміст. На сьогодні, такі системи починають демонструвати нові культурні форми, трансформуючись в музейні історико-літературно-меморіальні, архітектурно-етнографічні, етнографічно-археологічні, рекреаційно-туристичні зони. Архітектурний потенціал, як системоутворювальний чинник в цих новоутвореннях, в більшості випадків, стимулює їх розвиток. Тому, збереження просторових зв’язків між об’єктами архітектурного потенціалу та регенераційні процеси в таких історико-культурних зонах, стають важливими чинниками розвитку історичного регіону в цілому, а також, певною протидією активним урбанізаційним процесам і альтернативою політико-економічним змінам та господарчим руйнаціям.
    Окрім низки охоронних заходів, в останні три десятиліття ХХ ст. намітилася
    тенденція до використання архітектурного потенціалу. На сьогодні цей процес отримує „музеєфікаторське” вбрання і охоплює не тільки міські, а й сільські історичні ландшафти України. Опинившись в сучасному інформаційному просторі, архітектурний потенціал починає сприйматися як об’єкт, що має певну цінність і розкривається у вигляді величезної метафори, цитати якої віртуозно починають переплітатися з сучасними архітектурними та мистецькими формами, а тому являти інші образи, іншу драматургію, яку створює нове покоління.
    Проблема охорони архітектурного потенціалу полягає в тому, що в контексті сучасного соціокультурного та економічного життя суспільства, внутрішні і зовнішні умови функціонування архітектурного потенціалу іноді докорінно змінюються. Загалом, сучасний етап характеризується розробкою окремих програм і проектів щодо реанімації історико-культурних територій України, зокрема історичного регіону Черкаської області. На жаль, така практика позбавлена цілісної концепції їх розвитку, залишаючи поза увагою величезний шар архітектурного потенціалу історичного регіону.
    Запропонована концепція розвитку історичного регіону на основі формування ІКЗ, в першу чергу передбачає концептуальний підхід до виявлення архітектурної спадщини, як основи архітектурного потенціалу і має носити цілеспрямований, системний, комплексний, оптимальний та керований характер щодо охорони, регенерації та використання АП.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до держбюджетної тематики Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури „Сучасні проблеми відтворення сфери архітектурної діяльності” (номер держреєстрації 0107U001519), за програмою кафедри Основ архітектури при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури.
    Мета дослідження полягає у виявленні архітектурного потенціалу як системоутворювального ядра в історико-культурних зонах в контексті розвитку історичного регіону Черкаської області.
    У відповідності до цієї мети була здійснена спроба вирішити наступні задачі:
    1) з’ясувати на сучасному етапі проблеми охорони та використання архiтектурної спадщини в Україні;
    2) виявити пам’ятки iсторико-архiтектурної спадщини Черкаської областi як основи для формування архітектурного потенціалу;
    3) розробити науково обгрунтованi принципи структурування середовищ з архiтектурним потенцiалом;
    4) визначити стратегii функціонування архiтектурного потенцiалу середовища в сучасних умовах історичного регіону Черкащини;
    5) виявити iсторико-культурнi зони на основi архітектурного потенціалу iсторичного регiону Черкащини;
    6) розробити типологію iсторико-культурних зон на основi архiтектурного потенцiалу мiських та сiльських середовищ Черкащини;
    7) запровадити комплексний підхід щодо охорони, регенерації та використання архітектурного потенціалу в контексті розвитку історико-культурних зон історичного регіону Черкащини.
    Об’єкт дослідження - архітектурний потенціал історичного регіону Черкащини.
    Предмет дослідження охорона, регенерація та використання архітектурного потенціалу в контексті розвитку історико-культурних зон.
    Методи дослідження. На основі використання комплексної методики щодо виявлення історико-культурних зон стає можливим запровадження комплексного підходу до охорони, регенерації та використання архітектурного потенціалу історичного регіону Черкащини.
    Наукова новизна одержаних результатів.
    1. З’ясовані сучасні проблеми охорони та використання архітектурної спадщини України.
    2. Вперше була виявлена iсторико-архiтектурна спадщина Черкаської областi як основа для формування архітектурного потенцiалу.
    3. Вперше були розробленi і науково обгрунтованi принципи структуру-
    вання середовищ з архiтектурним потенцiалом.
    4. Вперше були визначенi стратегii функціонування архітектурного потен-
    ціалу в сучасних соціокультурних та економiко-полiтичних умовах Черкаськоi областi.
    5. Виявлено історико-культурні зони на основi архітектурного потенціалу історичного регіону Черкащини.
    6. На основi теоретичного застосування принципiв структурування вперше
    було розроблено типологію iсторико-культурних зон.
    7. Запровадження комплексного пiдходу щодо охорони, регенерації та використання архiтектурного потенціалу в контексті розвитку iсторико-культурних зон історичного регіону Черкащини, дозволяє корегування старих та створення нових державних, муніципальних комплексних програм.
    Практичне значення одержаних результатів. Висновки дисертаційної роботи дозволяють на основі архітектурного потенціалу історико-культурної спадщини Черкаської області підвищити розвиток історичного регіону. Викладені наукові результати дають можливість інтенсифікувати процеси охорони, регенерації та використання архітектурного потенціалу Черкаської області. Основні положення даної роботи мають слугувати подальшому широкому розвитку науково-теоретичних досліджень, спрямованих на виконання прикладних розробок з охорони, регенерації та використанні архітектурного потенціалу в контексті розвитку історико-архітектурних зон Черкаської області, а також використовувати їх в процесі університетської освіти в якості проектних концепцій (ІV форум „ДИЗАЙН-ОСВІТА 2007”, м. Харків) та при підготовці лекцій та практичних занять (довідки Черкаського державного технологічного університету №015249, від 30.05.07 №880/01-03 і Управління містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації від 29.05.07 №233/01-11).
    Особистий внесок здобувача. В дисертаційній роботі розроблено концептуальний підхід до виявлення архітектурного потенціалу історичного регіону, принципи структурування середовищ з архітектурним потенціалом, визначені стратегії функціонування архітектурної спадщини в сучасних умовах. Автором розроблена типологія історико-культурних зон на основі архітектурного потенціалу Черкаської області. В публікаціях „Сучасний храм і проблеми його родоводу (культурна спадщина в системі академічної освіти)”, „Архітектурна спадщина і культурна традиція неправославних церков Черкаського регіону” (написана у співавторстві) особисто була досліджена існуюча архітектурна спадщина православних, католицьких та протестантських церков Черкаської області. Викладено підходи до вдосконалення деяких етапів процесу архітектурного проектування. В публікаціях „Розвиток провінційної неоготики в Черкаському регіоні”, „Кам’яна класика Черкащини”, „Історико-архітектурний потенціал та зелений туризм в контексті єдиного простору” висвітлено проблеми охорони, збереження та використання архітектурної спадщини Черкаської області. Була проведена фотофіксація історико-архітектурних пам’яток (понад 120 об’єктів), які розташовані на території Черкаської області.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації розгля- нуто в статтях, доповідях на міжрегіональній науково-методичній конференції „Дизайн-освіта: методологія викладання фундаментальних та професійно-орієнтов-них дисциплін”, м. Черкаси, ЧДТУ (14-15 вересня 2004 р.), науково-практичній кон-
    ференції „Сільський зелений туризм Черкащини: перспективи і можливості” м. Чер-
    каси, ЧДНУ (16 травня 2006 р.). Методологічні основи даних досліджень покладені в основу циклу лекцій з „Історії мистецтва”, присвячених архітектурним пам’яткам Черкаської області, в основу розробки концепцій дипломних проектів та проектної концепції, яка була представлена на Всеукраїнський конкурс наукових робіт в ХДАДМ з напрямку музеєзнавство, збереження художніх цінностей та пам’яток архітектури [17.00.08], лютий 2007 р.

    Публікації по темі дисертації. Основні наукові положення дисертації опубліковані в 5 авторських роботах, які розміщені в наукових збірках, затверджених ВАКом України для опублікування основного змісту кандидатських та докторських дисертацій за фахом „архітектура”.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    1. З’ясовані проблеми охорони та використання архітектурної спадщини України. Вони полягають в наступному: явища руйнації та спотворення пам’яток відбуваються за рахунок історичного часу, дії антропогенних чинників та, в основному, за рахунок нестачі бюджетного фінансування охоронних заходів; в результаті запровадження інвестиційної політики, допускається вплив суб’єктів та інституцій на вибір функцій використання та якість реставраційних заходів щодо архітектурної спадщини, виключаючи участь у цьому процесі кваліфікованих архітекторів.
    2. Виявлений глибокий пласт історико-культурної спадщини Черкаської області охоплює велику багатовікову історичну добу. Про це свідчить існування великої кількості архітектурних пам’яток (ХІІ - ХХ ст.ст.), які слугують основою для формування АП. Архітектурні пам’ятки занесені у державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки містобудування та архітектури України) та державний реєстр нерухомих пам’яток України (пам’ятки містобудування і архітектури місцевого значення) в загальній кількості 180 одиниць.
    3. Розроблені та науково обґрунтовані принципи структурування середовищ з АП. Виступаючи аналітичним інструментом, структурування виявило базисні ресурсні компоненти, основу яких складає АП (як системоутворювальний чинник) в контексті входження в сучасний соціокультурний та споживацький простір. Доведено, що структурування закріплює відповідним чином у просторі морфологію середовищ. Зіставлення освоєння соціокультурного та туристичного простору історичного регіону за допомогою карт-схем, дозволило виявити історично складені осередки з АП як такі, що здатні до розвитку.
    4. На основі виявлених проблем охорони, регенерації та використання АП в сучасних умовах, було обгрунтовано і окреслено концептуальні підходи до формування стратегії функціонування АП в контексті розвитку ІКЗ, які полягають у наступному: 1) проголошенні пріоритетності фізичного збереження архітектурного
    потенціалу; 2) збереженні АП за інерційним напрямком (статус кво); 3) усвідомлен-
    ні муніципальною владою необхідності охорони, регенерації та використання АП, , з метою проведення охоронних заходів, розвитку культурного та соціально-економічного сектору району; 4) інтенсивності надходження інвестицій на охорону, регенерацію та використання АП з метою розвитку ІКЗ. Такий підхід надає змогу виробити методи адаптації АП в умовах ринкових відносин.
    5. Виявлено, що на сьогодні в історичному регіоні Черкащини, практично окреслилися три панівні простори ІКЗ, які формуються на базі історико-культурних та історико-архітектурних заповідників - Канівського, Чигиринського, Уманського. Охорона, регенерація та використання АП реалізується в цих ІКЗ завдяки такому міцному стимулюючому чиннику, як туризм.
    6. Вперше була здійснена спроба типологізації ІКЗ (завдяки структурно-функціональному підходу) на основі АП міського та сільського середовища Черкаської області. Типологія будується на визначенні чотирьох базових типів функціонально-планувальних структур (сільських, міських, поліфункціональних, монофункціональних) та чотирьох критеріїв для виявлення базових типів історико-культурних зон (за інтенсивністю АП, історичності місця, типологічних ознак АП, можливості районування та встановленню зв’язків між об’єктами АП). На основі ІКЗ як систем, визначено 16 позицій їх типів.
    7. Запровадження комплексного підходу щодо охорони, регенерації та використання АП в контексті розвитку ІКЗ включає ряд теоретико-практичних дослідів, до складу яких входить: розробка типології ІКЗ; семантики гіпотетично окреслених історико-культурних середовищ; визначення стратегій функціонування АП в контексті розвитку ІКЗ. Підтвердженням того, що на сучасному етапі розвитку історичного регіону забезпечується успішне функціонування АП, є формування ІКЗ, які являють собою внутрішню несуперечливу систему методів та заходів направлених на його охорону, регенерацію та використання. Формування ІКЗ відбувається в умовах сучасного споживацького ринку, який визначає масштаби інвестицій (та частки витрат, яку зможе компенсувати держава) на охорону, регенерацію та використання АП. Принципи комплексного підходу щодо охорони, регенерації та використання сприяє адаптації АП в відповідний соціокультурний та
    економічний простір регіону, що цілком відповідає Загальнодержавній програмі щодо збереження та використання об’єктів культурної спадщини.
    Оскільки в дисертаційному дослідженні розроблений комплекс теоретичних
    положень, сукупність яких складає основу охорони, регенерації та використання архітектурного потенціалу в контексті розвитку історико-культурних зон, то всі ці фактори є стимулом для подальшого розвитку теми у таких напрямах:
    - поглиблення аналізу кожного з виявлених полі- та монофункціональних базових типів історико-культурних зон;
    - з огляду на комплексний характер охорони, збереження та використання АП в контексті розвитку історичного регіону (на прикладі Черкаської області), створення концепцій трансформаційного характеру на основі сбалансованих інтересів культури та економіки.










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Логвин Н. До історії реставрації пам’яток в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст. // Пам’ятки України. 1996. - Ч.3 С. 193-198.
    2. Berry B.B., Casarda J.D. Contemporery urban ecolojy. - N. Y., 1977. - 372 р.
    3. Тишков В. Культурный смысл пространства, г. Омск, 9 июня 2003 г.: Тез. докл. V конгр. этнологов и антропологов России // Этножурнал, 2003. - №8. - С. 35-48.
    4. Анциферов Н.П. Краеведный путь в исторической науке. (Историко-культурные ландшафты) // Краеведение, 1928. - Т. V. - №6. С. 321-328.
    5. Рошаль Л.М. Арбат как исторический источник // Мир источниковедения. М, 1994. - 543 с.
    6. Лаппо Г.М. География городов: Учеб. пособие. М: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. 480 с.
    7. Сорокин П.А. Система социологии. Социальная аналитика. - М.: Наука, 1993. Т. 1. С. 147-163.
    8. Альберти Л. Б. Десять книг о зодчестве. - М.: Акад. архит. 1935. - Т.1,2.
    9. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. - М.: Мысль, 1982. 623 с.
    10. Брикман А. Учение о пропорциях во французкой архитектуре ХVІІ столетия // История архитектуры в избранных отрывках / Сост. М. Алпатов, Д. Аркин, Н. Брунов. М.: Изд-во Всесоюз. акад. архитектуры, 1935. 590 с.: ил.
    11. Лившиц М.А. Вопросы искусства и философии. - М.: Художественная литература, 1936. - 319 с.
    12. Некрасова Е.А. Романтизм в английском искусстве. Очерки. - М., Искусство, 1975. - 255 с.
    13. Земпер Г. Практическая естетика: Пер. В.Г. Калиша. - М.: Издательство „Искусство”, 1970. - 320 с.
    14. Zemper G. Der Stil in den tecknischen und tectonischen Kunsten, order Praktische Aesthetik. - Bd I-II, Frankfurt-am MeinMunchen, 1860-1863. 530р.
    15. Красовский А.К. Гражданская архитектура. - СПб., 1851. - 251 с.
    16. Нащокина М.В. Русский класицизм второй половины ХVІІІ - начала ХІХ века. М.: Изобразительное искусство, 1994. - 188 с.
    17. Zemper G. Wissenschaft, Industrie und Kunst. Braunschweig, 1852. 192 р.
    18. Viollet de Duc E. E. Restoration. Dictionnare raisonne de l`architecture francaise du ХІ au ХVІ s. - T. 8. Paris, 1866.
    19. Leon P. La vie des monuments frangais. - Paris, 1951.
    20. Михайловский Е.В. Реставрация памятников архитектуры (развитие теоритических концепцій). - М., Стройиздат, 1971. 190 с.
    21. Виоле ле Дюк Э. Беседы об архитектуре. - М., Всеобщая академия архитектуры, 1938. - 339 с.
    22. Венсан Ж.М. Принципы сохранения культурного наследия Франции и их эволюция // Памятники в изменяющемся мире: (Материалы междунар. Науч.-практ. конф.) / Рос. ин-т культурологии МК РФ и РАН РФ; науч. ред. и сост. Э.А. Шулепова. - М., 1993 143 с.: ил.
    23. Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. - В 3-х тт. СПб.: тип. Министерство внутренних дел, 1852. Т. 1. 550 с.; т. 2. 534 с.; т.3. 572 с.
    24. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. - К.: тип. Киевопечерской лавры, 1864. 764 с.
    25. Кириченко Е.И. Архитектурные теории ХІХ века В Росии. - М.: Искусство, 1986. 344 с.
    26. Ерофалов-Пилипчак Б.Л. Архитектура императорского Киева / Издание 2-е исправленное и дополненное. К.: А.С.С; НИИТИАГ, 2001. 192 с.
    27. Zitte C. „Der Stadtebau nach seinen kunstlerischen Grundsatzen”, 1889.
    28. Цит. по: Разгонов С. В.И. Баженов. - М.: Искусство, 1985. -168 с., 24 ил., портр. (Жизнь в искусстве).
    29. Карпович В. О сохранении художественного облика городов / Труди ІV
    съезда русских зодчих. СПб, 1911. 402 с.
    30. Курбатов В. Церкви как художественное украшение городов // „Зодчий”, 1909. - № 20. С. 123-137.
    31. Михайловский И. А. Архитектурное наследие в городе // „Зодчий”, 1913. - №24. С. 238-245.
    32. Бродель Фернан. Что такое Франция? - М.: Издательство им. Сабашникових, 1994. с. 405.
    33. Яковенко Н. До питання про методологію вивчення історії України // Генеза. Київ, 1996. - № 1 (4). С. 118-121.
    34. Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии // Труды ХІ Археологического съезда в Киеве, 1889. - Т.1. - С. 64-81.
    35. Цит. по кн..: Борисова Е.А., Каждан Т.П. Русская архитектура конца ХІХ начала ХХ века. М., Издательство „Наука”, 1971. - 238 с.
    36. Гончаренко М.Е. Становлення історичних досліджень архітектури України (кінець ХІХ початок ХХ ст).: Автореф. дис... канд. архіт.: 18.00.01 / М.Е. Гончаренко / Акад. образотв. мист. і арх-ри. К., 2000. 18 с.
    37. Черкасова Е.Т. Загородные усадебные комплексы Харьковщины 1-й половины ХVІІІ нач. ХХ вв.: Автореф. дис... канд. арх.:..1985 / Е.Т. Черкасова. Москва, ЦНИИ теории и ист. арх. - М., 1985. 17с.
    38. Лукомский Г.К. О происхождении форм древне-русского зодчества Чернигова. - Спб.: Тип. Спб. Градостроительства, 1912. 18 с.
    39. Лукомский Г.К. Галиция в ея старине. Очерки по истории архитектури ХІІ-ХVІІІ вв. - Прг., 1915. - 129 с.
    40. Лукомский Г.К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. - Спб. Изд. гр. Клейнмихель, 1917. - 117 с.
    41. Ананьєва Т.Б. Евгений Болховитинов и изучение киевских древностей в первой половине ХІХ в. // Очерки истории отечественной археологии. Вып. 2. М., 1998. С. 42-62.
    42. Петров Н. Тридцатилетие Церковно-исторического и археологического общества при Киевской духовной академии: Труды Киевской духовной
    академии. К.: 1903. С. 207- 242.
    43. Сіцінський Євтим (Юхим). Древнейшие православные церкви в Подолии. - К., Друкарня АН УРСР, 1928. 97 с.
    44. Костомаров Н.И. Поездка в Переяслав // Истор.. вестник, 1885. - т. 22. - С. 284-197.
    45. Горленко В., Мартинович Г. Список старинных и интересных в архитектурном отношении церквей Полтавской епархии. Полтавские епархиальные ведомости, 1888. - № 16. - 704 с.
    46. Г. Павлуцкий. Деревянные церкви Полтавщины / Труды 13-го археологического съезда. М., 1908. С. 364-378.
    47. Лошкарев П. Церковно-археологические очерки. Исследования и рефераты П. Лошкарева. - К., Тип. С.В. Кульженко, 1896. - 118 с.
    48. Стефановский Т. Реставрація древній Ильинской церкви в г. Чернигове в 1890 г. // Черниговские епархиальные новости, 1890. - № 21. С. 507-518.
    49. Сластионов О. Существует ли южно-русский стиль // Киевская старина, 1903. - № 7. С. 5-15.
    50. Данилевский Н.Я. России и Европа. Спб.; 1895. 556 с.
    51. Павлуцкий Г. Деревянные и каменные храмы // Древности Украины К.: Изд-во Имп. Археологич. о-ва, 1905. Вып. 1. С. 28-44.
    52. Щербаківський В. Архітектура у ріжних народів і на Україні. - Львів-Київ, 1910. 254 с.
    53. Паперный Владимир. Культура Два. - М., Новое литературное обозрение, 1996. 386 с.
    54. Ерофалов Б.В. Постсоветский город: Монография. К.: Издат. дом А.С.С.: НИИТАГ, 2003 - 111 с.: ил.
    55. Соколов А.В. Феномен соціально-культурной деятельности. СПб.: СПбГУП, 2003. 204 с.
    56. Лаврик Г.І. Основи системного аналізу в архітектурних дослідженнях і проектуванні: Підручник. К.: КНУБА, 2002. 140с.
    57. Библер В.С. Культура. Диалог культур: Опыт определения // Вопросы
    философии, 1989. - №6. - С. 31-42.
    58. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. - М.: Аграф, 1997. 384 с.
    59. Сonvention Concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage. UNESCO. Paris, 17.10.1972. - 12 р.
    60. Веденин Ю.А., Кулешова М.Е. Культурний ландшафт как объект наследия: Монография. СПб., Дмитрий Буланин, 2004. 620 с., с илл.
    61. Вейдле В.В. Об умирании искусства. СПб., Аксиома-Мифрил, 1996. 336с.
    62. Хейзинга Й. Homo ludence: Статьи по истории культуры / Пер., сост. и автор вступ. ст. Д.В. Сильвестров; - М.: Прогресс Традиція, 1997. 416 с.
    63. Чучин-Русов А.Е. Культурно-исторический процесс. Форма и содержание // Вопросы философии. - М., Институт философии РАН, 1996. - №4. - С. 3-18.
    64. Лотман Ю.М. Архитектура в контексте культуры / Лотман Ю.М. Семиосфера. С. Петербург: „Искусство-СПБ”, 2000. 704 с.
    65. Глазичев В.Л. Поэтика городской среды. Эстетическая выразительность города / Сборник статей. - М., Наука. - 1986. С. 14-19.
    66. Туровський М.Б. Философские основания культурологии. - М.: Росспєн, 1997. 440 с.
    67. Рець С. До проблеми вивчення, охорони та відтворення історичного середовища прабатьківщини держави. - // Пам’ятки України: історія та культура, 2002. - Ч.2. - С. 19-25.
    68. Черкес Б.С. Город и аграрная среда. Львов: Світ, 1992. 147с.
    69. Уманцев Ф.С. Мистецтво давньої України. - К.; Либідь, 2002. 236 с.
    70. Ленченко В. Гетьманський замок у Чигирині // Пам’ятки України: історія та культура, 1994. - Ч. 3-6. - С. 63-66
    71. Кукса Н. З історії Богданових церков у Суботові // Пам’ятки України: історія та культура, 2002. - Ч. 2. - С. 64
    72. Памятники градостроительства и архитектуры УССР // Логвин Г.Н. К.: Будівельник, 1985. Т.4. -375 с.
    73. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине ХVІІ века, описанное его сыном архидияконом Павлом Алеппским. - М., 1897. - Вып. 2.
    74. Семенов П. Географическо-статистический словарь Российской Империи. - Т. 5 - СПб., 1885. - С. 187.
    75. Жулинський М. Концепція національної культури Миколи Грушевського // Київська Старовина, 1992. - № 6. - С. 3-7.
    76. Скорик Л. Вибираємо Відродження // Пам’ятки України: історія та культура, 1991. Ч. 5. - С. 52-56.
    77. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва // Бібліотека журналу „Пам’ятки України”. Серія І. - Українське Відродження: історія й сучасність, 1992. - №1. 64 с.: іл.
    78. Положення про охорону пам’яток культури // Постанова Ради Міністрів УРСР від 14.10.1948 р.; Про заходи до поліпшення охорони пам’ятників культури // Постанова Ради Міністрів УРСР від 30.12.1948р.
    79. Буряк А.П. Исторический центр после коммунизма (вместо послесловия), Харьковский Клуб, 2007 г.: Доклад на общественных слушаниях // Юбилейный наряд Харькова (препринт). Харьков, 2007. 17 с.
    80. Андрущенко В. Соціокультурна динаміка ХХ століття: пошук пріоритетів // Пам’ять століть, 2003. - № 4. С. 3-9.
    81. Каганский В. Внутренний Урал // Отечественные записки, 2003. - №3. С. 2-11.
    82. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В.В. Вечерський, О.М. Годованок, Є.В. Тиманович та ін.; За ред. А.П. Мардера та В.В. Вечерського. К.: Техніка, 2000. 664 с.: іл..
    83. Вечерський В. Новий погляд на проблему втраченої архітектурної спадщини // Пам’ятки архітектури: історія та культура. 2001. Ч.4. С. 2-9.
    84. Буряк А. Как хоронили архитектуру // А.С.С. - 2005. - № 2. - С. 53-55.
    85. Гарнік Т.М. Кам’яна класика Черкащини // Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. Вип. № 5,6/2004 - № 1,2,3/2005. - 250 с. - С. 10-15.
    86. Типология современной художественной культуры (философско-мировоззренческие основания): Прогр. спецкурса Уральского государственного университета им. А.М. Горького Екатеринбург, 2004. - 14 с.
    87. Закон України „Про місцеве самоврядування” // Верховна Рада України: 21.06.1997 р. - Київ, 1997.
    88. Ранинский Ю.В. Основы сохранения памятников архитектуры в преемственности развития ансамбля. М.:МАРХИ, 1980. - 89 с.
    89. Пиксанов Н.К. Два века русской литературы. М., 1923. 173 с .
    90. Гревс И. М. История в краеведении // Краеведение, 1926. - Т. III. - № 4. С.487-508.
    91. Богданов В.В. Культурно-исторические очерки отдельных районов, как результат накопления краеведных материалов // Вопросы краеведения: Сборник докладов, сделанных на Всероссийской конференции научных обществ по изучению местного края в Москве в декабре 1921 года, созванной Академическим центром. - Нижполиграф [Н.-Новгород], 1923. С. 125-132.
    92. Каган М.С. Культура города и пути его изучения // Город и культура. - СПб., 1992. - С. 15-34.
    93. Водзинський Є. Історичні міста України: Дослідження та охорона спадщини //Пам’ятки України: історія і культура, 1996. Ч. 3. Частина 1. С. 243-254.
    94. Герд А.С., Лебедев Г.С. Основание регионалистики. Формирование и эволюция историко-культурних зон // Русский либеральный журнал Peter-Club, 2003. - 123 с.
    95. Фрейденберг О.М. Поетика сюжета и жанра. - М., Лабиринт, 1997. - 448 с.
    96. Шульгин П.М. Историко-культурное наследие как особий ресурс региона и
    фактор его социально-економического развития // Мир России, 2004. - №7. С. 2-11.
    97. Клод Николя Леду. / Под общ. ред. А.А. Барабанова. Екатеринбург: Архитектон, 2003. 592 с.
    98. Родоман Б.Б. Региональная архитектура и природный ландшафт. М.: GEO, 2002. 6 с. - Режим доступа: http://geo.1september.ru./2002/10/2/htm
    99. Быстрицкий А. Urbs et orbis. Городская цивилизация России // Новый мир, 1994. - № 12. С. 74-95.
    100. Brumfield W.C., Rubl B.A. (eds.) Russian housing in modern age. Design and social history. Washington, New-York: Woodrow Wilson center and Cambridge university press, 1993. - 323 р.
    101. Трушина Л.Е. Культурология города как самостоятельная дисциплина. Формирование дисциплинарного пространства культурологии // Материалы научно-методической конференции 16 января 2001года. Санкт-Петербург. - Спб.: Санкт-петербужское философское общество. - Серия „Simposium”. Випуск 11. Спб. 2001. С. 209-217.
    102. Прибєга Л.В. Народна архітектура України. Охорона і реставрація. К., Будівельник, 1987. 101 с.
    103. Каганский В.Л. Культурний ландшафт и советское жилое пространство: Сб. статей. М., 2001. - С. 78-81.
    104. Гарнік Т.М. Історико-архітектурний потенціал та зелений туризм в контексті єдиного екологічного простору // Традиції та новації у вищий архітектурній освіті / Під загальною редакцією Н.Є. Трегуб. Харків: ХДАДМ, №4,5,6/2006. - 262 с. С. 24-27.
    105. Старовойтенко О. Принципи систематизації видів туризму // Економіка України. 2002. - № 5. С. 48-53.
    106. Конвенция об охране архитектурного наследия Европы // Бюллетень строительной техники, 1992. - № 1. - С. 23-54.
    107. Мироненко В.П. Методологічні основи оптимізації архітектурного середовища: Автореф. дис... д-ра архіт.: 18.00.01 / В.П. Мироненко / Харк.
    держ. техн. ун-т буд-ва та архіт. - Х., 1999. 32 с. укр.
    108. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Политиздат, 1992. 275 с.
    109. Про створення історико-архітектурного заповідника „Стара Умань” / Постанова Кабінета Міністрів України від 31.08.2005. - № 833.
    110. Пацалюк І.О. Перспективи розвитку м. Умань як туристичного центру // Економіка України, 2005. - №5. С. 70-75.
    111.&nbs
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины