ПРИНЦИПИ ЕРГОНОМІЧНОГО ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ПОМЕШКАНЬ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ : Принципы эргономичной формирования архитектурной среды помещений ДЛЯ ИНВАЛИДОВ

Краткое описание

Національний університет «Львівська політехніка»

На правах рукопису

ДАНЧАК Ігор Остапович

УДК 711.4.168+728

ПРИНЦИПИ ЕРГОНОМІЧНОГО ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ПОМЕШКАНЬ
ДЛЯ ІНВАЛІДІВ

18. 00. 01- «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури»

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
МИРОНЕНКО В.П.
д-р арх-ри, професор

Львів-2003

CПИСОК СКОРОЧЕНЬ

Архітектурний об’єкт - АО
Архітектурне середовище - АС
Всесвітня організація охорони здоров’я - ВООЗ
Міністерство охорони здоров’я - МОЗ
Опорно-руховий апарат - ОРА
Предметно-просторове середовище - ППС
Науково-технічний прогрес - НТП

ЗМІСТ

ВСТУП.6
РОЗДІЛ1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ
АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНВАЛІДІВ НА
ПРИКЛАДІ БУДИНКІВ-ІНТЕРНАТІВ16
1.1. Медико-соціальні та ергономічні аспекти інвалідності..16
1.1.1. Поняття інвалідності, характеристика фізичних порушень.28
1.1.2. Характеристика контингенту інвалідів, що проживають у будинках
інтернатах (вікова структура, статева структура, сімейний стан,
рівень освіти, трудова зайнятість)...32
1.2. Допоміжні засоби при ходінні і пересуванні та їх вплив на формування
об’ємно-просторових вирішень спеціалізованих типів житла47
1.2.1. Класифікація допоміжних засобів для пересування.47
1.2.2. Технологічний простір, його ергономічна характеристика.51
1.2.3. Ергономічні вимоги до полегшення умов праці обслуговуючого
персоналу....61
Висновки до першого розділу .63

РОЗДІЛ2. АНАЛІЗ ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО
СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНВАЛІДІВ У КРАЇНАХ СНД, ЄВРОПИ
ТА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ.66
2.1. Досвід країн СНД .66
2.1.1. Обсяги та напрямки розвитку спеціалізованих типів архітектурного
середовища для інвалідів...66
2.1.2. Аналіз умов життєдіяльності інвалідів, що мешкають у будинках-
інтернатах....73
2.1.3. Аналіз практики медичного та культурного обслуговування,
трудової зайнятості інвалідів у будинках-інтернатах.85
2.1.4. Аналіз архітектурно-планувальних вирішень будинків-інтернатів..91
2.2. Досвід країн Європи та Північної Америки...94
2.2.1. Особливості типології житла та аналіз архітектурно-
планувальних вирішень будинків-інтернатів.95
2.2.2. Аналіз практики медичного та культурного обслуговування,
трудової зайнятості..105
2.3. Шляхи розвитку в у Україні спеціалізованих типів житла для
інвалідів з порушенням функції опорно-рухового апарату....109
Висновки до другого розділу 115

РОЗДІЛ3. ЕРГОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ АРХІТЕКТУРНО-
ГО СЕРЕДОВИЩА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РЕАБІЛІТАЦІЮ
ІНВАЛІДІВ119

3.1. Загальні положення119 3.2. Ергономічна організація та обладнання архітектурного cередовища
для інвалідів....119

3.2.1. Особливості ергономічної організації архітектурного середовища...126
3.2.2. Принципи урахування факторів впливу навколишнього
середовища інвалідів...133
3.3. Характеристика оптимальних житлово-побутових умов для
інвалідів, що мешкають у будинках-інтернатах..154
3.3.1. Вплив рухової активності на спосіб життя, локалізацію основних
процесів життєдіяльності та оптимальні житлово-побутові умови....157
3.3.2. Ергономічні критерії оцінки оптимальних житлово-побутових
умов...159

Висновки до третього розділу ...160

РОЗДІЛ4. ЕРГОНОМІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЩОДО АРХІТЕКТУРНО-
СЕРЕДОВИЩНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БУДИНКІВ-ІНТЕРНАТІВ.162

4.1. Загальні положення...162
4.2. Архітектурно-середовищне формування та устаткування будинків165
4.3. Житлові комірки.183
4.4. Загально-інтернатські приміщення..194
4.5. Соціально-економічна ефективність впровадження ергономічних
вимог і рекомендацій у практику будівництва будинків-інтернатів.199

Висновки до четвертого розділу ...201
ВИСНОВКИ204
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...208
ДОДАТКИ...219

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Несприятливі тенденції в показниках здоров’я населення України, збільшення чисельності інвалідів та їх частки в складі населення, динаміка зростання інвалідів серед дітей і молоді визначають важливість проблеми реабілітації інвалідів. За даними ЮНЕСКО осіб з фізичними і розумовими вадами та ураженнями в 1990 р. перевищили 570 млн. осіб [19,137], у 2002 р. досягла 630 млн. осіб [55]. Причинами інвалідності є виробничий і дорожньо-транспортний травматизм, поранення, отримані під час військових дій, старість, наслідки алкоголізму та наркоманії, різноманітні хвороби та вроджені фізичні вади, негативні наслідки забруднення навколишнього середовища. Сучасна медицина навчилася запобігати деяким захворюванням, проте наукові прогнози не передбачають зниження інвалідності, особливо серед молоді. У Декларації ООН про права інвалідів [19], прийнятій у 1979 р., проголошується, що «Інваліди мають невід'ємне право на повагу їх людської гідності. Інваліди, які б вони не були за походженням, характером та серйозністю їх ушкоджень або недоліків, мають ті ж основні права, що і співгромадяни їх віку, що в першу чергу означає право на задовільне життя, яке було б якомога нормальніше і повнокровнішеінваліди мають право на те, щоб їх основні потреби приймалися до уваги на всіх стадіях економічного та соціального планування кожної держави». У нашій країні соціальна значимість вирішення проблеми обслуговування інвалідів пов'язана з соціокультурними традиціями та гуманістичними принципами, історично характерними для українського народу. Це отримало своє відображення в Конституції України, де у статті 46 зафіксовано, що: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності» [33]. У статті 1 Закону УРСР «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР» записано: «Інваліди в Українській РСР володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених конституцією»[25,26,51,52]. Наявність великої кількості осіб даної категорії в Україні обумовлює необхідність проведення заходів, спрямованих на покращення умов проживання та обслуговування інвалідів, а також їх залучення до повноцінної суспільно-корисної праці. Інваліди кожної категорії потребують специфічної опіки, а для ведення нормальної життєдіяльності потребують спеціальних архітектурно-просторових вирішень. Особливо це актуально для інвалідів з ураженням опорно-рухової функції, оскільки при проектуванні архітектурного середовища для них, поруч зі специфікою способу життя, необхідно враховувати розміри крісел-візків та інших пристроїв, які використовуються інвалідами для пересування.
У даний час основним типом спеціального житла для дорослих інвалідів з ураженням опорно-рухової функції є будинок-інтернат, де найбільш ефективно реалізується можливість обслуговування інвалідів з урахуванням як тяжкості їх фізичного стану, так і можливості забезпечення їх доглядом в умовах, максимально наближених до домашніх. Проте донедавна дорослих інвалідів безсистемно розселяли у будинках-інтернатах для людей похилого віку, що створювало певні труднощі в організації їх спільного життя, які були викликані різницею в їх фізичному стані, віці, а також різними потребами щодо праці, відпочинку, спілкування, медичного обслуговування тощо.
Сучасна практика проектування і будівництва житла та оточуючого середовища в Україні все ще спирається на ергономічні* відомості про
______________
*Ергономіка це комплексна наукова дисципліна, що займається вивченням особливостей і закономірностей взаємодії людей з ППС. Вона узагальнює прикладні розділи ряду наук, що вивчають умови підвищення ролі людського фактора в процесах життєдіяльності, та розробляє для проектувальників рекомендації з комплексного вдосконалення засобів функціональної активності людей. Системний облік ергономічних вимог при формуванні житлового середовища або його реабілітації - необхідна умова формування комфортного середовища життєдіяльності людей. Розробка і впровадження ще на стадії проектного процесу ергономічних рекомендацій є складовою частиною широкої програми заходів, направлених на подальше підвищення ролі людського фактора у всіх сферах діяльності суспільства. Значення ергономічних досліджень для житлового середовища міст сьогодні визначається тією обставиною, що в умовах ринкових відносин міське середовище набуває все більшого значення у відтворенні людини як виробничої сили і як особистості.
«пересічну» за своїми фізичними параметрами та можливостями людину. Ці відомості покладені в основу застарілих будівельних норм та правил проектування житлових та громадських будинків, меблів, комунікаційних шляхів тощо. По цій причині всі категорії людей, які через певні причини відрізняються за фізичним станом від «пересічної» особи (інваліди, люди похилого віку, тяжко хворі) у повсякденному житті відчувають великі труднощі.
Як засвідчують медичні дані та аналіз натурних обстежень, особи, які проживають у спеціалізованому архітектурному середовищі будинках-інтернатах, мають суттєві відмінності за станом здоров'я. У той же час архітектурно-планувальна організація існуючих будинків-інтернатів не враховує, як правило, типологічних особливостей житла, пов'язаних із здатністю інвалідів до пересування, самообслуговування, санітарно-гігієнічних вимог, вимог соціально-трудової адаптації та реабілітації осіб з обмеженою руховою активністю. У нашій країні фундаментальні дослідження проблеми розселення в будинках-інтернатах дорослих інвалідів з ураженнями опорно-рухової функції не проводилися, а будинок-інтернат для даної категорії інвалідів, як самостійний об'єкт дослідження не розглядався, не був проаналізований досвід експлуатації існуючих будинків-інтернатів. У той же час у високо розвинутих країнах накопичений великий позитивний досвід у проектуванні, будівництві та експлуатації архітектурного середовища для людей з обмеженою руховою активністю. Це засвідчує, що у нашій країні вже назріла потреба узагальнити, систематизувати та проаналізувати наші знання в області організації спеціалізованого архітектурного середовища для інвалідів.
Крім того, на сучасному етапі в Україні прийнято ряд постанов та законів [25, 26], що передбачають значне покращення загальноосвітньої та професійної підготовки інвалідів, міри їх соціальної адаптації та реабілітації, якості медичного обслуговування, тощо. Дане дослідження сприяє та стимулює цей процес. Науковою розробкою питань проектування будинків-інтернатів і житла для інвалідів, а також дослідженням основних ергономічних параметрів, необхідних для даної категорії населення, та організаційних заходів в умовах спеціалізованих установ соціального забезпечення займалися ще у часи Радянського Союзу.
Дослідження архітекторів, соціологів, медиків [23, 24, 37, 38, 46, 58, 59, 60, 72, 28, 32, 48, 4, 28, 48, 49 та інш.], що стосуються проблеми проживання інвалідів у будинках-інтернатах, а також аналіз вищезазначених проектів засвідчують, що «Програма-завдання» та проекти, розроблені в її межах, потребують доробки та коректування як щодо архітектурно-планувальних, так і щодо визначення оптимального складу та площ обслуговуючих приміщень для різних категорій інвалідів. В Україні спеціальних досліджень та програм, присвячених проблемі розселення інвалідів в будинках-інтернатах до цього часу не проводилося.
В періодичній та науковій літературі неодноразово піднімалося питання, які стосувалися організації архітектурного середовища для інвалідів, також розглядалися аспекти розселення інвалідів з тяжкими фізичними ураженнями. Це, зокрема, праці Л.М.Бармашиної, К.В.Бобкової, Н.О.Лозовської, П.Г. Рудакова, В.Г. Страшнова та інш. Теоретичним основам проектування спеціальних установ для дітей з дефектами розвитку присвячено ряд досліджень М.В.Воєводинової, Ю.В.Жданова, Н.М.Колокольцевої, В.В.Куцевича, Н.Б.Мезенцевої О.Ю.Розенберга, В.К. Степанова,, М.Ю.Тюричевої та інш. Питання проектування середовища життєдіяльності інвалідів за кордоном вивчались у роботах L.-P Grosbois, J.-F. Hugues, K. Jaranowska, Z. Jawecko, A. Klouda, H. Kudchun, E. Kurylowicz, M. Maxa, W. Meyer-Bohe, E. Rossman та інш. Зростає зацікавленість цією проблемою і в Україні. Проте в цілому, розглядаються лише окремі проблеми інвалідності [23, 24]. Дослідження носять характер попередніх розвідок, їм бракує цілісності і скоординованості.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Напрямок проведеного дослідження співпадає з основним напрямком наукової роботи кафедри «Архітектурного проектування» НУ ЛП - «Архітектура громадських та житлових споруд. Вдосконалення якості архітектурної освіти та навчального процесу».
Мета роботи розробити принципи ергономічного формування архітектурного середовища для дорослих інвалідів з ураженням опорно-рухової функції, які забезпечать оптимальні умови їх життєдіяльності.
Для досягнення поставленної мети в роботі розв’язуються задачі:
- визначити медико-соціальні умови диференціації інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах за їх здатністю до пересування, самообслуговування, трудової та соціальної активності;
- розробити методику визначення необхідних житлово-побутових умов і просторових параметрів у будинках-інтернатах для виявлених категорій інвалідів у нашій країні і встановити основні фактори, які впливають на поліпшення умов праці обслуговуючого персоналу.
- за допомогою розроблених критеріїв виявити тенденції в проектуванні та будівництві будинків-інтернатів для інвалідів у нашій країні та за кордоном, а також визначити найбільш доцільні напрями розвитку спеціалізованих типів житла та колективних форм обслуговування інвалідів;
- розробити функціонально-планувальні моделі будинків-інтернатів у залежності від кількості осіб, що там проживають, їх фізичного стану та місця розташування будинку у структурі міста;
- розробити нормативні вимоги та ергономічні рекомендації з проектування будинків-інтернатів;
Об'єктом дослідження є архітектурне середовище для інвалідів з ураженням опорно-рухової функції. Предмет дослідження - принципи ергономічного формування архітектурного середовища житлових помешкань для інвалідів. Межі дослідження визначені проблемою формування архітектурного середовища помешкань для інвалідів віком від 18 до 55 років з порушеннями опорно-рухового апарату. Питання медицини, психології, соціології та інших наук розглядаються у тій мірі, яка визначена сформульованою метою дослідження
Методика дослідження системне вивчення всіх питань, пов'язаних з формуванням житла та житлового середовища інвалідів. Методика сформована відповідно до завдань і передбачає:
- вивчення, аналіз та узагальнення наукових розробок у галузі медицини, соціології, психології та інших дисциплін, які стосуються проблеми інвалідів; вивчення, аналіз та систематизація статистичних відомостей, матеріалів соціологічного опитування, проведеного автором дослідження, матеріалів Центрального науково-дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів, матеріалів Міністерства соціального забезпечення;
- проведення натурних обстежень будинків-інтернатів, в яких проживають інваліди, аналіз матеріалів натурного обстеження. Аналіз матеріалів анкетного опитування інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах та в домашніх умовах; аналіз даних експертного опитування начальників управлінь, відділів і секторів будинків-інтернатів колишніх союзних республік, обласних і міських відділів соціального забезпечення, директорів, головних лікарів, обслуговуючого персоналу будинків-інтернатів;
- вивчення та аналіз на основі натурних обстежень, а також за літературними джерелами, вітчизняної та закордонної практики нормування, проектування, будівництва та експлуатації будинків такого типу;
- послідовна побудова графічної моделі ситуацій взаємодії інваліда з ураженням опорно-рухової функції з навколишнім середовищем від обладнання до всієї споруди і ділянки в цілому. Підбір необхідних архітектурних прийомів з використанням досвіду створення спеціальних умов для проживання інвалідів в нашій країні і за кордоном;
- проведення пошукового та експериментального проектування в умовах дипломного та курсового проектування.
Соціологічні дослідження, використані в даній роботі, проводилися у три етапи. Перший етап включав попередні натурні обстеження будинків-інтернатів, у яких за даними МОЗ проживала найбільша кількість інвалідів в Україні та у Росії. Результати пілотного опитування інвалідів, директорів і головних лікарів, обслуговуючого персоналу дозволило виявити блоки питань загального дослідження та тактику його проведення. На другому етапі соціологічних досліджень автором проводилося анкетне опитування директорів і головних лікарів 128 будинків-інтернатів. Паралельно проводилося анкетне опитування начальників управлінь відділів МОЗ обласних та міських відділів соціального забезпечення (більше 80 осіб) [Додаток Б]. Третій етап включав анкетне опитування інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах, та обслуговуючого персоналу.
Наукова новизна роботи полягає в наступному:
- вперше системно розглянута проблема розселення інвалідів у будинках-інтернатах, визначені масштаби їх будівництва, а також чисельність даної
категорії в країні;
- вперше застосовано ергономічний підхід щодо формування архітектурного середовища для інвалідів;
- запропонована методика, що дозволяє об'єктивно визначити необхідні для інвалідів житлово-побутові умови і просторові параметри будинку-інтернату;
- подана класифікація контингенту інвалідів із різною мірою мобільності, соціальної та трудової активності, які потребують спеціального житлового та соціально-побутового обслуговування;
- виявлені та обгрунтовані основні напрямки розвитку спеціальних типів житла та колективних форм обслуговування для інвалідів у нашій країні;
- розроблені нові принципи формування архітектурно-планувальних вирішень будинків-інтернатів для інвалідів і місць розташування таких споруд у міській планувальній структурі з урахуванням розмірів міст і потрібної кількості будинків-інтернатів.
Практичне значення роботи полягає у наступному:
- розробка нормативних вимог і рекомендацій для проектування будинків-інтернатів для інвалідів віком понад 18 років з ураженням опорно-рухової функції та включення їх у «Програму розробки типових та індивідуальних проектів будинків-інтернатів для людей похилого віку, інвалідів, ветеранів праці виробничих об'єднань, психоневрологічних інтернатів», яка була затверджена Держкомархітектури 2 червня 1987р.;
- нормативні вимоги, викладені у дисертаційній роботі, включені у навчальний посібник «Пристосування житлового середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями», розроблений автором у 2001р. на кафедрі «Архітектурне проектування» Інституту архітектури НУ«Львівська політехніка».
Основні положення та висновки, сформульовані у дисертації, можуть бути використані як методична основа при проектуванні нових будинків-інтернатів для інвалідів з ураженням опорно-рухової функції. Також вони можуть бути використані для розробки нормативних вимог щодо проектування будинків-інтернатів для інвалідів з обмеженими фізичними можливостями; впровадження пропозицій та рекомендацій у практику проектування дозволить поліпшити житлово-побутові умови та медичне обслуговування інвалідів, буде сприяти підвищенню їх соціальної, трудової активності, інтеграції з фізично здоровим населенням, полегшить умови праці обслуговуючого персоналу; розроблений логіко-методичний підхід до визначення оптимальної архітектурно-типологічної структури спеціалізованого закладу, який дозволить найбільш повно враховувати сучасні і перспективні медичні та соціально-економічні вимоги.
Особистий внесок здобувача. До наукового вжитку уперше впроваджено величезний масив систематизованого фактичного матеріалу. Уперше в даному дослідженні використано ергономічний підхід формування архітектурного середовища інвалідів. Розроблено нові принципи формування архітектурно-планувальних вирішень будинків-інтернатів для інвалідів і місць розташування таких споруд у міській планувальній структурі з урахуванням розмірів міст і потрібної кількості будинків-інтернатів. Виявлено та обгрунтовано основні напрямки розвитку спеціальних типів житла та колективних форм обслуговування для інвалідів у нашій країні.
Апробація результатів роботи. Основні положення та результати були висвітлені на семінарі школи молодих спеціалістів інститутів Держгромадбуду «Проблеми житлового будівництва в СРСР» (Москва, ВДНГ, 1982 р.), Всесою

Список литературы

ВИСНОВКИ
1.У нашій країні в останні роки приділяється значна увага інвалідам, проте проблема розселення інвалідів, що страждають від ураження опорно-рухової функції, і створення для них оптимальних житлово-побутових умов та обслуговування залишається не вирішеною. Проблема розселення інвалідів з ураженням опорно-рухової функції насамперед полягає в тому, що сучасна практика будівництва житла та всього оточення не враховує їх основних вимог до АС. Це практично виключило цю категорію населення із активного громадського життя та сфери трудової діяльності. У нашій країні переважна кількість осіб із важкими фізичними ураженнями в даний час проживає в непридатних для них звичайних житлових будинках, а невеличка частина, в основному самотні, у будинках-інтернатах для людей похилого віку. З однієї сторони, ці будинки-інтернати найбільше відповідають потребам інвалідів щодо їхнього обслуговування та догляду, з іншої сторони, в них не враховується комплекс вимог, що створює конфліктні ситуації при спільному розселенні людей похилого віку та інвалідів.
2.Дослідженням виявлено, що інваліди віком від 18 до 55 років у будинках-інтернатах для людей похилого віку складають більш 10 відсотків від загальної кількості проживаючих. Серед них більшість хотіла б жити в спеціально запроектованих і побудованих будинках-інтернатах для інвалідів. Особливо необхідність будівництва таких будинків стала очевидною в зв'язку зі збільшенням числа осіб, що стали інвалідами в Афганістані і збільшення кількості дітей з вродженими фізичними вадами через алкоголізм, наркоманію та загальне погіршення екологічної ситуації в країні. Проте в країні дотепер, незважаючи на наявні розроблені проекти, немає жодного будинку-інтернату, побудованого з урахуванням вимог інвалідів з ураженням опорно-рухової функції.
3.Вперше визначено термін «інвалідність» із точки зору організації житлового та навколишнього архітектурного середовища. За допомогою розробленої методики сформульовано три категорії та сім підгруп інвалідів за руховою активністю, спроможністю до самообслуговування і трудовою активністю, а також подана їх розгорнута класифікація за необхідними для них типам спеціалізованого житла та місць праці.
4. Вперше виявлена специфіка виявлення ергономічних властивостей і якостей в об’єктах архітектурного проектування, які визначаються функціонально-типологічним призначенням та умовами експлуатації. Показано, що типологія ергономічних задач при комплексному формуванні архітектурного середовища визначається відповідно до специфіки процессів, які діють в ньому, а кожен тип функціональних зон діяльності людини в архітектурному середовищі повинен відповідати певним ергономічним потребам та умовам.
5. Встановлено, що основною організаційною одиницею будинку-інтернату є житлова група місткістю 25-30 осіб. Встановлена місткість, відсоткове співвідношення, площа санітарно-гігієнічних приміщень, обладнання меблями та допоміжними засобаими житлових кімнат для різних категорій інвалідів і принципи їх розселення в будинках-інтернатах.
6. Подані пропозиції щодо функціональних типів житлових осередків і груп, а також щодо просторової побудови структур будинків-інтернатів. При цьому рекомендується коридорний, блоковий і централізований типи будинків, Віикористання кожного з цих типів обгрунтовується у залежності від місткості будинку-інтернату та місця його розташування в структурі населеного пункту. Розроблено перелік необхідних приміщень у будинку-інтернаті та подані пропозиції щодо функціональних взаємозв'язків житлових груп із загальноінтернатськими приміщеннями.
7. Встановлено, що при оцінці ефективності будівництва будинків-інтернатів для інвалідів, окрім техніко-економічних показників, необхідно враховувати економічні та соціально-ергономічні показники, а також матеріальну користь, яку держава може одержати від праці інвалідів.
8. Показано, що покращення умов проживання та обслуговування в майбутньому можливо шляхом розширення діапазону наданих послуг як у самому будинку-інтернаті, так і за його межами, збільшення обладнання засобами малої механізації житлового та навколишнього середовища, надання сучасних індивідуальних допоміжних пристосувань.
9. Сформульовані ергономічні рекомендації, стосовно архітектурного простору. Встановлено, що ширина проїзду та площа розвороту крісла-візка більша, ніж при використанні інших допоміжних засобів при пересуванні, при проектуванні житлового та навколишнього середовища для інвалідів з ураженням опорно-рухової функції, саме її необхідно приймати як вихідну одиницю розрахунку простору. Рекомендується при визначенні потреби у кількості місць у будинках-інтернатах для інвалідів виходити з розрахунку 0,5 місця на 1000 осіб населення. Будинки-інтернати для інвалідів необхідно будувати місткістю від 50 до 200 місць, а висотою не більше трьох поверхів.
10. Впровадження нормативних вимог, ергономічних рекомендацій і розробок у практику будівництва будинків-інтернатів для інвалідів дасть значний соціально-економічний ефект, підвищить комфорт проживання та якість обслуговування інвалідів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Анохин П.К. Опережающее отражение действительности// Вопросы философии.-1962.- N7.
2.Архитектура и эмоциональный мир человека / Г.Б.Забельшанский, Г.Б.Минервин, А.Г.Рапопорт, Г.Ю.Сомов; Под общей ред. профессора Г.Б.Минервина. - М.:Стройиздат, 1985. - 208с., ил.
3.Архитектурная среда обитания инвалидов.- М.:Стройиздат,1989.-229с.
4.Вацлавик П. Психология межличностных коммуникаций. С-.Птб.: Речь, 2000. 299с.
5.Березин М.П. Пространство, восприятие, поведение// Строительство и архитектура Ленинграда.-1975.-N7.
6.Браиловский В.А., Коллегов В.В. Эстетика освещения на производстве.- М.:Знание, 1980.-24с.
7.Витрувий. Десять книг об архитектуре.- М.: Изд-во ВАА, 1936.
8.Гаряев Р.О. СНИП и эстетика// Архитектура.-1982.-N25.
9.Гербург-Гейбович А.А., Горомосов М.С., Лицкевич В.К. Климат и комфорт в жилище.- В кн.: Климат и человек.- М.: Мысль, 1972.- 129с.
10.Гличев В.Л., Панов И.Л., Азгальдов Г.Г. Что такое качество? -М.: Экономика, 1968.- 125с., илл.
11.Горомосов М.С., Лицкевич В.К. Строительные санитарно-гигиенические нормативы жилища (Озор).-М., 1975.- 47с.
12.Губернский Ю.Д., Кореневская Е.И. Гигиенические основы кондиционирования микроклимата жилых и общественных зданий.- М.: Медицина, 1978.- 154с.
13.Данчак И.О. О проектировании домов-интернатов для инвалидов // Жилищное строительство. 1986. №1. С.13-14.
14.Данчак И.О. Специализированные типы жилища и учреждения обслуживания инвалидов (Обзорная информация) // Жилые здания. Вып. 3. М.: ЦНТИ по гражданскому строительству и архитектуре, 1988. 67с.
15.Данчак І.О. Основні принципи об’ємно-планувальних вирішень спеціальних типів житла для людей з обмеженою руховою активністю // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» №429 «Архітектура» Львів: Видавництво НУ «ЛП», 2001. С. 68-73.
16.Данчак І.О. Допоміжні засоби та потреба у просторі при пересуванні інвалідів //Збірка наукових праць «Регіональні проблеми архітектури та містобудівництва», вип. №3. Одеса, 2002.
17.Данчак І.О. Архітектурні аспекти проблеми трудової зайнятості інвалідів у будинках-інтернатах // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» №439 «Архітектура». Львів: Видавництво НУ «ЛП», 2002. С. 137-142.
18.Данчак І.О., Лінда С.М. Проектування житлового середовища для потреб людей з обмеженими фізичними можливостями: Навчальний посібник. Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2002р. 132 с.
19.Декларация Организации Объединенных Наций о правах инвалидов Курьер ЮНЕСКО. февраль 1981 С.7.
20.Дергалин И., Седерстрем С. Приспособление города к нуждам престарелых и инвалидов // Архитектурная среда обитания инвалидов и престарелых: Сб. науч. тр. под ред. Степанова В.К. М., 1989. С.551-565.
21.Державні будівельні норми України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН 360-92 // Міністерство у справах будівництва і архітектури. К., 1993.
22.Доклад Комитета экпертов ВОЗ по предупреждению инвалидности и реабилитации.-Женева, 1983.
23.Думальський В.О. Пристосованість міста на зламі століть для потреб інвалідів та людей похилого віку // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» №410 «Архітектура». Львів: видавництво НУ «ЛП», 2000. С.299-305.
24.Думальський В.О. Аналіз практики реконструкції вуличного благоустрою для створення безбар’єрного простору для інвалідів // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» №429 «Архітектура». Львів: видавництво НУ «ЛП», 2001. С.177-183.
25.Закон Української Радянської Соціалістичної республіки «Про основи захищеності інвалідів в Українській СРСР» від 21 березня 1991р. Відомості Верховної Ради України. 1991р. №21. С.547-555
26.Закон про внесення змін і доповнень до Закону України «Про основи захищеності інвалідів в Українській СРСР», 1994. Відомості Верховної Ради України. 1994. №45. С.234-239.
27.Зинченко В.П., Мунипов В.М. Основы эргономики.-М.: МГУ, 1979.- 344с., ил.
28.Зотова В.Н., Каптелина А.Ф. Методи исследования социально-психологических аспектов адаптации личности // Методология и методы социальной психологии. М.: Наука, 1977. С.173-179.
29.Естественное освещение. Нормы проектирования СНиП П-4-79. М.: Стройиздат, 1979.
30.Ефимов А.В. Формообразующее действие полихромии в архитектуре.-М.: Стройиздат,1984.- 168с., илл.
31.Калмет Х.Ю. Жилая среда для инвалидов. М.: Стройиздат, 1990. 128 с.
32.Клюшниченко Є.Є. Соціально-еконономічні основи планування та забудови міст. К.: НДПІ містобудування, 1999. 348с.
33.Конституція України К.: Українська правнича фундація, 1996. 128с.
34.Колосов Ю.В. Реферативный обзор основных положений строительных стандартов, применяемых в Соединенных Штатах Америки и Канаде для обеспечения потребностей инвалидов // Архитектура и инвалиды: Сб. статей и информационных материалов. ІІІ М., 1995. С. 57-60.
35.Корбюзье Ле Ш.Э. Архитектура ХХ века/ Пер. с франц. Под ред. К.Т. Топуридзе.-М.: Прогресс, 1970.-301с., илл.
36.Кравков С.В. Цветовое зрение.-М.: АН СССР, 1951.-176с.,илл.
37.Крундышев Б.Л., Рудаков П.Г. Каким быть интернату? // Социальное обеспечение. 1982. №1. С.24-31.
38.Крундышев Б.Л. Формирование жилой структуры домов-интернатов для престарелых: Автореф. дис кандидата архитектуры: 18.00.02.- Моск. арх. ин-тут.- М., 1982. 25с.
39.Марзеев А.Н., Жаботинский В.М. Коммунальная гигиена.-М.: Медицина, 1979.-с.416, илл.
40.Маркевич Ф.К. Основные принципы научной организации на производcтве.- М.:Экономика, 1976.-126с.
41.Маркс К., Ф.Энгельс. Из ранних произведений// Госполитиздат, 1956.- 689.-с.591
42.Мешков В.В. Основы светотехники.-М.-Л.: Госэнергоиздат, 1974.-198с.
43.Минервин Г.Б. Вопросы формообразования в архитектуре и их исследование.- В сб.: Проблемы теории и истории архитектуры. Архитектурная деятельность и формирование окружающей среды: Сб.: научн.трудов ЦНИИТИА N5.-М., 1979.-112с., ил.
44.Моор В.К. Архитектурное пространство как центральная категория профессионального мышления (Вопросы теории и методологии комплексного анализа): Дис... канд. архитектуры.- М.: МАРХИ.- 1983.-189с.
45.Нормали планировочных элементов жилых и общественнных зданий. НП1.6-8. Дома-интернаты для инвалидов (18-45лет). М.:Стройиздат, 1985. 79с.
46.Никольская А.Я. Градостроительные проблемы формирования безбарьерной среды// Архитектура и инвалиды. Сб. статей иинформационных материалов. ІІІ М.., 1995. С.17.
47.Обуховский К.И. Психология влечений человека.-М.: Прогресс, 1972.- 247с.
48.Петракова Т.И. Влияние особенностей личности на социальную адаптацию в условиях домов-интернатов инвалидов с нарушениями функции опорно-двигательного аппарата: Автореф. дис канд. психологических наук: 19.00.04. Москва, 1985. 25с.
49.Петракова Т.И. Особенности адаптации инвалидов с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата к условиям домов-интернатов // Тезисы научных сообщений советских психологов к VІ Всесоюзному съезду общества психологов СССР, часть 2. М., 1983. С.297-298.
50.Потребности, доходы, потребление: Методология анализа и прогнозирования народного благососотояния/ Под ред. Н.П.Федоренко, Н.М.Римашевского.-М.:Наука, 1979.-240с., ил.
51.Постанова Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону «Про основи захищеності інвалідів в Українській СРСР» від 21 березня 1991р. Відомості Верховної Ради України. 1991р. - №21. С.555.
52.Постанова Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону «Про основи захищеності інвалідів в Українській СРСР» з поправками і доповненнями, 1994р. - Відомості Верховної Ради України. 1994р. - №45. С.239.
53.Программа-задание на разработку типовых и индивидуальных проектов домов-интернатов для престарелых, инвалидов, ветеранов труда производственных объединений, психоневрологических интернатов. М.: ЦНИИЭН жилища, 1987. 52 с.
54.Психология и архитектура. Ч.1: Тезисы конференции/ Под ред. Нийта и др. -Таллин, 1983.- 203с., ил.
55.1999. Україна. Людський розвиток. Звіт ООН. К., 2000. 96с.
56.Рейнин С.Н., Середюкова О.А. Экономическая оценка качества проектов: (На примере многоэтажных промышленных зданий).- М.: Стройиздат, 1980.-128с., илл.
57.Роджерс М.Роботы входят в жизнь// Америка, 1989.-№393.
58.Рудаков П.Г. Дома-интернаты для престарелых // Жилищное строительство. 1986. №1. С.11-13.
59.Рудаков П.Г. Обзорная информация. Жилые дома для инвалидов. Вип.№8 М.: Стройиздат, 1979. - 48с.
60.Рудаков П.Г., Антонова О.И. Дома-интернаты для пожилых и старых людей в СССР. М.: Стройиздат, 1972. 53с.
61.Справочник по прикладной эргономике: Пер. с англ..-М.: Наука, 1980.-138с.
62.Степанян С.Г. Формирование интерьера с учетом особенностей поведения и восприятия человека: Дис... канд. архитектуры.-М.: МАРХИ, 1984.- 130с.
63.Страшков В.Г. Дом для молодёжи // Социальное обеспечение. 1979. №4. С.30-33.
64.Страшков В.Г. Особенности проектирования жилых помещений домов-интернатов и квартир для инвалидов: Сб. науч. тр. ЦНИИЭП жилища. М.: ЦНИИЭПжилища. 1982. С.77.
65.Ткачиков В.С. Психология восприятия архитектуры.- В кн.: Композиция в современной архитектуре.-М.:Стройиздат, 1973.-287с., ил.
66.Фирсанов В.М. Архитектура гражданских зданий в условиях жаркого климата.-М.: Высшая школа, 1982.-248с., ил.
67.Фрилинг Г., Ауэрк К. Человек - цвет - пространство: Прикладная цветопсихология/ Сокр.пер. с нем.- М.: Стройиздат, 1974.-117с., ил.
68.Холдунд Дж. Д. Жилище для престарелых// Архитектурная среда обитания инвалидов и престарелых. М.:Стройиздат, 1989.- с.348.
69.Человек. Среда. Пространство. Исследования по психологическим проблемам пространственно-предметной среды.- Тарту.: ТГУ, 1979.-180с.
70.Человек и среда: Психологические проблемы/ Под ред. Т.Нийта и др.- Таллин, 1981.- 239с.
71.Эргономика: принципы и рекомендации. Изд. 2-е, перераб.- М.:ВНИИТЭ, 1983.-157с.
72.Яргина З.Н., Хачатрянц К.К. Социальные основы архитектурного проектирования. М.: Стройиздат, 1990. 340с.
73.Aimonen M., Harju R., Koroma P. Millainen pyörätuoli? Finland, Valkeakoski, 1984. 20s.
74.Altenhein im Meggen bei Luzera // Baunen + Wohnen. 1975. №7-8. S. 305-307.
75.Altenwohuheim in Vaduz // DBZ. 1978. - №6. S.781.
76.Altenwohuheim in Bewenson // Baumeister. 1974. - №3. S.275.
77.Altenwohnunger in Richmond, London // Deutche Bauzeiyschrift. 1974. - №11. S.19-37.
78.Alters-und-Pfegeheim in Weiningen // Deutsche Bauzeitung. 1979. №7. S. 36.
79.ARGE-BAU, Arbeitkreis Krankenhausbauten: Arbeitshilfen. In: Bauverwaltung 7/92.
80.Ausbildungsstätte für Behinderte // Baunen + Wohnen. 1979. №5. S. 174-177.
81.Barbaraheim // Architektur Aktuell. 1985. №109. S. 37-38.
82.Barriertreie Wohnungen // Arbeitsblatter «Bauen und Wohnen für Behinderte» №2.-Bayerischees Staatsministerum des Innern Oberste Baubehörde, 1992. 63s.
83.Bauerisches Sttatministerium des Innern // Arbeitsblatter №3 «Bauen und Wohnen für Behinderete». Bayerischees Staatsministerum des Innern Oberste Baubehörde, 1989.
84.Beinane ein Dorf // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 24-27.
85.Beisetzer L., Jakubíková B., Jakubik J. Pracovno-rehabilitačné stredisko pri závode Tesla v Piešt’anoch // Proekt . 1980. №1 (233). S.18-19.
86.B. Lloyd Bowea Homes for old people// Building.-1975. -№6869 (36). P. 76-78.
87.Bollman R. Aspekte bei der städtebaulichen Planung für Behinderte und alte Menschen // Architektur der DDR. 1981. №9. S. 530-535.
88.Burkhardt E., Loeper H. Bauen und Barrieren // Architektur der DDR. 1981. №9 S. 516-520.
89.Čada I., Musie I. Bydaleni osob se sniženou pohyblivosti včetnĕ imobienich //Architektura ČSR . 1975. №5. S. 216.
90.Dakley D. Tropiса Honses B.T.Batsford London, 1961.
91.De Drie old People’s Center //Architectural Review. 1976. №948. Р.78.
92.Dollfus J. Les Aspeck de L’Architecture Populaire dans le Monde. Albert Morance, Paris, 1954.;
93.Geglierder Anlage // Baunen + Wohnen. 1979. №5. S. 167-169.
94.Goldsmith S. Wheelchair nousing // Architects. 1975. Voil. 161, №26. P. 1319-1348.
95.Ein Haus für Kinder und Aite Menschen. Berlin Charlottenburg // Bauwelt. 1974. №32. S. 1089-1090.
96.Elektrollstühle, Faltrollstühle, Rehabilitationsmittel, Behindertengerechte Sitzelemente, Kindgerechte Pollstühle und Rehabilitationsmittel. Gültihg ab. Jahuar, 1986.
97.Invalidisäätiö. Vammaisen asunnonmuutostyöt. Finland, 1985. 38p.
98.Haaser A. Wohnsstätten für geistig Behinderte Erwachsene im Literaturüberblick. [w:] Institut für Sozialrecht der Ruhr-Universität; Richtlinien für die Errichtung von Wohnstätten für geistig Behinderte. Bochum, 1975.
99.Hall E.T. The anthropology of space. Architectural Review, 1966, (Sept.), 163-166.
100.Hellmann R.A. Aitenheim im Paris // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 38-39.
101.Haus der Behinderten, bei Bohn // Neue Heimat. 1975. - №2. S.17.
102.Home for Physically Handicapped People. London, England // «A+U». 1979. №106. P. 81-88.
103.Housing for the disabled // The Architects’ Journal 1975. 29 january №5.
104.Huber W. Rehabilitation: Worauf es ankommt. Freiburg, 1992.
105.Infratest Sozialforschung. Sinus und Becker: Die Älteren. Zur Lebenssituation der 55-bis 70jährigen. Bonn, 1991.
106.Jakubíková T. Architektonická typológia budov pre t’aźko teiesne postihnutých i’udí // Proekt . 1980. №1 (233). S.6-7.
107.Knoblauch und Luippold. Wohn-und Gemeinschaftsanlage für Körperbehinderte Stuttgart-Fasanenhof // Baunen + Wohnen. 1978. - №10. S. 389.
108.Kocsány D. Stavostlivost o staŕych a telesne postihnutych občanov v SSR // Projekt. 1980. №233. S.2-3.
109.Kupka Z. Rehabilitačni centrum v Hrabyni //Arcitektura ČSR. 1977. - №56. S. 217-218.
110.Ladally R. Else-Steinbrecher-Haus // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 28.
111.Le tout-terrain a la portee dis handicapes// Science et Vie, 1991. №890. Р.124
112.«Les Troubadours» Villeneuve de Grenoble // Technigues @ Architecture. 1979. - №324. Р. 117.
113.Light im Dunkel // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 13-16.
114.Loeper H. Wohnformen und spezifische Maßnahmen für Geschädigte im Wohnungsbau der DDR // Architektur der DDR. 1981. №9 S. 521-527.
115.Logements et Foyer pour grands handicapes, integres dans un immeuble d’habitation // Technigues @ Architecture. 1979. - №324. Р. 107-108.
116.Magoley H. Baulische Hilfen für Alte,Schwache und Behinderte. Budesanstalt für Arbeitsschutz und Unfallforschung. Bremerhaven, 1982.
117.Mebes F. Mitten in der Stadt // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 34-35.
118.Mebes F. Vor Ort bleiben // Deutsche Bauzeitung. 1986. №1. S. 34-37.
119.Meyer-Bohe Walter. Bauen für alte und behihderte Menschen. Wiesbaden, Berlin: Bauverlag, 1996. 209.
120.Neuman C. Bauliche Maßnahmen für Körperbehinderte in gesellschaftlichen Bauten // Architektur der DDR. 1981. №9 S. 528-529.
121.Norberg-Schulz G.Logik der Bankunst. Berlin: Vllstein GMBN,1965.
122.Polinski T. Müszaki terezési segédlet. Mozgasukban gatolt személyek kozlekedésének épétészeti követeményei. Budapest, 1981. 130 s.
123.Research Colloquium: The Build Environment and the handcapped. Proceeding. The Swedish Council for building research, 1981, 30 nov. 2 Dec / Перевод с англ. Бессмертная Л.К. М., 1983. 221с.
124.Ricarddtson L. Bauen für Behinderte in Scweden //Architektur der DDR. 1981. №9 S. 558-561.
125.Riedel R. Erfahrugen bei der Gestaltung städtischer Freiräume und Verkehrsanlagen in Leipzig // Bauen für Behinderte in Scweden //Architektur der DDR. 1981. №9 S. 555-557.
126.Rink U. Freizeit-Sport-Erholung, Bauliche und organisatorische Maßnahmen zur Integration Geschädigter // Architektur der DDR. 1981. №9. S..569-571.
127.Schiebitz H.W. Haus an der Teck // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 31.
128.Seidel H. Appartementhäuser mit altersadäquaten Wohnungen in Gera // Bauen für Behinderte in Scweden //Architektur der DDR. 1981. №9 S. 544-546.
129.Sommer R. Personal Space: The Behavioral Basic of Design. Englewood Cliffs.H.Y.: Prentice - Hall, 1966;
130.Smith P. The pros and cous of the subcenscions perception "Ecistics", 1972, N 204, c.367-369
131.Schmeißer H. Bauliche Maßnahmen für Behinderte im komplexen wohnungsbau der hauptstadt der DDR, Berlin // Bauen für Behinderte in Scweden //Architektur der DDR. 1981. №9 S. 552-554.
132.Steidle O. JBA-Altenwohnanlage // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 40.
133.Tews H.P.Selbstänigkeit durch betreutes Wohnen im Alter. [w:] Wüstenrot Stiftung: Gestaltungspreis der Wüstenrot Stifung. Ludwigsburg, 1994.
134.Thesing T. Betreute Wohngruppen und Wohngemeinschaften für Menschen mit einer geistigen Behinderung. Freiburg, 1990.
135.Trauzettel H., Weise F., Schedwill U. Geschützte Werkstätten Programmanteil der Einrichtungen in neuen und umgestaiteten Stadtgebien // Architektur der DDR. 1981. №9. S.566-568.
136.Trnik K. Schody a kolesa // Projekt. 1980. №1. S.51.
137.United Nations: A Guide to Adaption of the Built Environment for Disable Persons. Wien, 1981.
138.Unter Schützenen Glas // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 21-23.
139.Voit W. Feierbendheim mit Pflegestationen in Sömmerda // Bauen für Behinderte in Scweden //Architektur der DDR. 1981. №9 S. 547-551.
140.Watson E. Auf dem Polder // Deutsche Bauzeitung. 1985. №11. S. 17-20.
141.Wohnen im Zentrum des Geschehens. Gemeinschaftszentrum am Bahnhof Meetzicht in Zoetermeer // Deutsche Bauzeitung. 1978. №9. S. 56-57.
142.Wohnalage «Fasanenhof», Stuttgar // Deutsche Bauzeitung. 1979. №4. S. 505.
143.Wohnalage «De Drue Hoven», Amsterdam // Bauen+Wohnem.-1976. - №1. - S.12.
144.Wohnen ohne Barrieren // Arbeitsblatter «Bauen und Wohnen für Behinderte» №5. Bayerischees Staatsministerum des Innern Oberste Baubehörde, 1995. 96s.
145.Workshop and Flats for Spastics, Buckihghamshire // The Architectural Review. 1980. №995. P.995.
146.Wüstenrot Stiftung: Selbständigkeit durch betreures Wohnen im Alter, 1994.
147.Zeitschrift für das gesamte Kreditwesen. Wydanie specjalne 1992/93, zeszyt 2.

148.Zentrum für körperbehinderte Kinder und Jugendliche in Ludwigshafen // DBZ. 1982. №1. P. 41-44.