АРХІТЕКТУРНО – ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЄВРЕЙСЬКИХ МІСТОБУДІВНИХ КОМПЛЕКСІВ ХV – поч. ХХ ст. У СТРУКТУРІ ІСТОРИЧНИХ ПОСЕЛЕНЬ ПОДІЛЛЯ : АРХИТЕКТУРНО - пространственная организация ЕВРЕЙСКИХ градостроительных комплексов ХV - нач. ХХ в. В СТРУКТУРЕ исторических поселений ПОДОЛЬЕ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

ПОЛІЩУК Мирослава Василівна

УДК 711.5(=411.16)14/19”: 72.02(477)

АРХІТЕКТУРНО ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЄВРЕЙСЬКИХ МІСТОБУДІВНИХ КОМПЛЕКСІВ ХV поч. ХХ ст. У СТРУКТУРІ ІСТОРИЧНИХ ПОСЕЛЕНЬ ПОДІЛЛЯ

Спеціальність 18.00.01 теорія архітектури,
реставрація пам'яток архітектури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
СКОРИК Лариса Павлівна,
кандидат архітектури, професор

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП.4
РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ16
1.1. Аналіз літератури, присвяченої науковому опрацюванню архітектурно-просторової організації єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень України16
1.2. Науково-практична опрацьованість проблеми охорони містобудівної спадщини й історичної естетично-функціональної своєрідності середовища старовинних поселень..24
Висновки з першого розділу...39
РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ
ЄВРЕЙСЬКИХ МІСТОБУДІВНИХ КОМПЛЕКСІВ ХV - поч. ХХ ст. У СТРУКТУРІ СТАРОВИННИХ ПОСЕЛЕНЬ УКРАЇНИ..40
2.1. Короткий екскурс в історію розселення євреїв в Україні.40
2.2. Особливості світосприйняття й організації побуту українського єврейства....53
2.3. Регіональні особливості формотворчої структури єврейських містобудівних комплексів61
2.4. Характеристика сучасного стану збереженості єврейської містобудівної спадщини на теренах України.74
Висновки з другого розділу82
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ЄВРЕЙСЬКИХ МІСТОБУДІВНИХ КОМПЛЕКСІВ ХV поч. ХХ ст. У СТРУКТУРІ ІСТОРИЧНИХ ПОСЕЛЕНЬ ПОДІЛЛЯ..84
3.1. Закономірності формування об'ємно-просторової структури штетлів84
3.2. Планувальна структура єврейської житлово-виробничої забудови...102
3.3. Специфіка функціонального зонування єврейської житлово-виробничої забудови...118
3.4. Архітектура рядової забудови штетлів.136
Висновки з третього розділу.....158
РОЗДІЛ ІV. ЄВРЕЙСЬКІ МІСТОБУДІВНІ КОМПЛЕКСИ ХV поч. ХХ ст.
ОРГАНІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВОЇ
СТРУКТУРИ ІСТОРИЧНИХ ПОСЕЛЕНЬ ПОДІЛЛЯ161
4.1. Взаємодія єврейських комплексів забудови ХV поч. ХХ ст. із структурами історичних містобудівних утворень Поділля на сучасному етапі...161
4.2. Принципи охорони містобудівної спадщини Поділля175
4.3. Принципи охорони історичної своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень Поділля195
Висновки з четвертого розділу.224
ВИСНОВКИ..225
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.228
ДОДАТОК. АРХІТЕКТУРА ЄВРЕЙСЬКИХ БОЖНИЦЬ...242

ВСТУП

Великомасштабна розбудова історичних і нових міст, здійснена у післявоєнні радянські роки за типовими проектами в річищі нової індустріальної містобудівної концепції, призвела до нівелювання своєрідності архітектурного образу будинків, вулиць і всього міського середовища поселень, до їх безликої уніфікованості й естетичного зубожіння. Історичне ядро поселень опинилося, в кращому випадку, в оточенні чужорідних і невиразних новобудов; а найчастіше - зазнало агресивних реконструктивних заходів перетворення або просто повного знищення.
На жаль, ідеологія недавнього минулого, яка не надто сприяла плеканню окремішності, індивідуальності, особливостей націй, впливала на те, що прекрасні ідеї єднання народів на засадах вільного культурного розвитку і взаємопорозуміння підмінялися національно-культурною дискримінацією, яка призводила до порушення головного принципу культурного розвитку безперервності традицій.
Великих втрат зазнала архітектурно-містобудівна наука і практика щодо збереження і розвитку національних і регіональних традицій. У формотворчому процесі був перерваний зв'язок з культурними надбаннями попередніх поколінь, тому нині ми стоїмо перед однією з найактуальніших проблем сьогодення: повернення архітектурно-містобудівним творам естетично-художнього і функціонального розмаїття. Ця проблема повинна вирішуватися, виходячи з двох основних засад: збереження архітектурно-містобудівної спадщини та відродження до життя кращих традицій, збагачених естетизмом сучасних пошуків і світовими стандартами гуманності.
У цьому процесі особливої ваги набуває глибоке проникнення в естетично-духовну сутність архітектурно-містобудівної спадщини в усьому розмаїтті її національно-культурних особливостей.
Значний внесок у розвиток урбаністичного простору України зробили громади різних етносів. Впродовж століть архітектурне обличчя багатьох українських поселень формувалося під впливом життєдіяльності різноманітних етнічних спільнот. Український культурний простір збагачувався матеріальною культурою поляків, німців, євреїв, чехів, угорців, австрійців, молдаван, татар, вірмен, греків, італійців та інших народів.
Серед багатьох національних меншин, для яких українські землі на певному історичному етапі ставали рідним Домом, саме життєдіяльність єврейської спільноти відчутно вплинула на формування містобудівного устрою історичних поселень Правобережжя в період з ХV до поч. ХХ ст., а особливо вагомо на формування поселень Галичини, Волині і Поділля у зазначений період. У містах і містечках цих українських регіонів євреї складали достатньо велику частку соціуму (від 35% до 97%), що й зумовило створення тут специфічного архітектурного середовища, досліджуваного в даній дисертації. Отже є підстави говорити не лише про єврейську культуру, а навіть про співіснування в лоні українських земель цілісної своєрідної єврейської цивілізації” [91, с.6].
Серед різноетнічної забудови на теренах України тільки деякі феномени набули композиційної цілісності самодостатніх містобудівних комплексів, наділених самобутністю формотворчого прояву. І саме забудова єврейських громад, одна з небагатьох, мала таку характеристику. На підставі досліджень наших попередників можна переконано стверджувати: єврейський містобудівний комплекс це явище в містобудівному просторі українських історичних поселень, явище, яке має свій окремий центр тяжіння і в якому діють доцентрові сили, що утворюють самостійне від загальної структури поселення енергетичне коло. В цьому і полягає головна цінність старовинної єврейської забудови українських теренів ХV поч. ХХ ст. в її єдності, сфокусованості на самій собі. Це специфічне і самостійне єврейське містечко в українському місті, яке, водночас, є невід'ємною частиною архітектурно-просторової структури всього поселення. Звідси і виникло поняття містечкової єврейської культури. Урбаністичний простір Правобережжя не мав більше подібних, композиційно цілісних, некорінного походження етно-напрацювань (якщо не брати до уваги так звані магдебурзькі розпланування і забудову, які, проте, були явищами інтернаціональними). Такі етно-комплекси мають розглядатися як об'єкти архітектурно-містобудівної спадщини, яку треба вивчати і зберігати як важливу складову своєрідності історичного середовища населених місць. Саме тому сьогоднішні дослідження містобудівної спадщини українського єврейства повинне розцінюватися не як індивідуальне, особисте уподобання, а як раціональна осмислена праця, спрямована на пошук шляхів відродження ціннісних якостей історично сформованої своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень України.
Минули часи, коли державні установи всіх рівнів мали більш або менш чітку програму руйнування національних особливостей. Настала пора дослідження і збереження творів містобудівного мистецтва представників різних народів, які ввійшли у взаємодію з регіональним українським культурним грунтом, його традиціями та природними умовами.
Деякі фахівці і дотепер вважають, що архітектуру не потрібно розглядати з точки зору етнічної приналежності. З цього приводу хотілося б зазначити, що, вивчаючи етнічний аспект архітектурно-містобудівних творів, ми вивчаємо закладені в них своєрідні етнічні традиції формоутворення. А етнічні традиції - це не якась хвороба або хиба, якої не повинна торкатися справжня архітектура, це не зайва забаганка або розвага це саме життя в різноманітності своїх проявів. В етнічних традиціях закодована духовно-функціональна програма існування певної групи людей, її своєрідна система цінностей, обрана і структурована світоглядом і психологічно-фізичними потребами даного народу. За ними архітектурно-просторове середовище, призначене для замешкання етнічної громади, організується в певну розпланувальну, функціональну, об'ємно-просторову і естетичну структуру. Необхідно підкреслити, що в основу даної дисертаційної роботи покладений багатоплановий всебічний аналіз закономірностей побудови старовинних єврейських містобудівних комплексів Поділля, який виявляє не тільки вузькоетнічні аспекти їхнього формоутворення, а й усі інші: загальнолюдські фактори впливу, запозичення з різноманітних культурних сфер, вплив місцевих природних і культурних умов, політичних і соціальних реалій, історичних тенденцій розвитку.
Дослідження єврейських містобудівних утворень стане науковою базою для надання їм відповідного пам'яткоохоронного статусу та застосування необхідних охоронних заходів.

Актуальність дослідження
У радянський період розвиток містобудування на теренах України впродовж ХІV поч. ХХ ст. вивчався недостатньо, бо містобудування цієї доби було пов'язане з багатостолітньою чужоземною експансією і масовою різноетнічною колонізацією, серед якої наймасовішою була єврейська. Тому, сьогодні, коли вже зняті всі табу комуністичної ідеології й відбувається інтеграція нашої держави в загальноєвропейський культурний простір, дослідження формотворчих закономірностей розвитку єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень Поділля необхідне:
· для побудови цілісного знання з історії й теорії архітектури;
· для розробки науково обгрунтованих шляхів збереження містобудівної спадщини етнічних груп на теренах України.
Після більше ніж півстоліття культивування надмірної уніфікованості в усіх сферах життя нашого суспільства, в тому числі і в архітектурно-містобудівній сфері, другим актуальним завданням сьогодення виступає:
· збереження історично сформованої естетично-функціональної своєрідності середовища старовинних поселень України і розвиток її шляхом відродження традиційних напрямків формоутворення.
Першим кроком на шляху розв'язання цього завдання повинні бути широкомасштабні заходи, спрямовані на збереження всієї різноманітної, і різноетнічної в тому числі, містобудівної спадщини на теренах України, яка нині перебуває на межі глобального знищення. Можна вже вважати аксіомою необхідність збереження історичного ядра поселення, яке несе в собі його естетично-інформаційний код. А правильне збереження культурних напрацювань можливе тільки на основі їх докладного наукового дослідження, яке єдине дає змогу вірно обрати ті принципи і засоби, на базі яких можливо досягнути найефективнішого результату в охороні архітектурної і містобудівної спадщини.
Актуальність проблеми збереження й еволюційного продовження своєрідності містобудівного ландшафту практично є перманентною впродовж усього життя будь-якого історичного поселення. На кожному етапі розвитку урбаністичного утворення незмінно важливою є вимога, щоб нові будівлі і комплекси впліталися гармонійно у вже існуючий організм, не порушуючи, а розвиваючи його образно-функціональну своєрідність. А це потребує особливого аналізу архітектурно-містобудівної спадщини, спрямованого на переосмислення закладеної у неї інформації. Тільки в такий спосіб можна встановити істинний підхід до розв'язання проблеми запозичення і відродження актуально позитивних складників історичного інформаційного комплексу традицій. Такі запозичення повинні бути справжніми носіями історичної своєрідності середовища поселення, які необхідно вводити в основу формоутворення нововведень до нього, що дозволило б зберігати цілісність і своєрідність його архітектурного образу.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами
Обраний тематичний напрямок роботи є реалізацією Декларації Мехіко про політику в сфері культури (прийнятої 6 серпня 1982 року на Всесвітній конференції ЮНЕСКО), в якій зазначено: Культурна самобутність представляє собою неоціненне багатство Міжнародна спільнота вважає своїм обов'язком зберігати і захищати культурну спадщину кожного народу” [84, с.78].
Про розуміння важливості проблеми вивчення і збереження культурної спадщини національних менших України свідчить затверджений у 1992 році Закон України Про національні меншини в Україні”, 6 стаття якого проголошує: пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом” [99].
Правовою базою для запропонованих в роботі охоронних і регенераційних заходів щодо збереження і відродження історично сформованих ціннісних якостей середовища старовинних містобудівних утворень Поділля є Закон України Про охорону культурної спадщини” (2000 рік), в якому сказано, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою” [100]; а також низка підзаконних актів (постанов Кабінету Міністрів України) 2000 2002 років.
Робота доповнює своїм матеріалом розпочату в 1993 р. науково-дослідними інститутами Києва і Львова працю над укладанням найповнішого Каталогу нерухомих пам'яток етнічних культур України [230]. Як наслідок таких пошуків у дисертації пропонується класифікація історичних містобудівних утворень Поділля, яка відображає рівень збереженості традиційного характеру середовища єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст.
Історичні та теоретичні результати дисертації органічно поєднуються із розгорнутою сьогодні Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури й містобудування Держбуду України (ДНДІТІАМ, Київ), кафедрою теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА, Київ) та інститутом Укрзахідпроектреставрація” (Львів) роботою по глибокому вивченню всієї архітектурно-містобудівної спадщини на теренах України та пошуку шляхів найякіснішого її збереження.
Подані в роботі пропозиції щодо охорони містобудівної спадщини й історичної своєрідності середовища старовинних поселень Поділля орієнтовані на врахування їх у проектах районного планування подільських областей, генеральних планах, проектах детального планування і проектах регенерації історичних населених місць Поділля, а також при визначенні історичних ареалів у цих населенних місцях та опрацюванні правил їх охорони.

Мета дослідження:
- виявити специфіку архітектурно-просторової організації єврейських містобудівних комплексів XV - поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень Поділля (сучасних Хмельницької і Вінницької областей); і на цій основі встановити принципові напрямки охорони містобудівної спадщини й історичної образно-функціональної своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень Поділля.

Завдання роботи:
1. Аналіз сучасного стану дослідженості містобудівної спадщини українського єврейства; аналіз вітчизняного та міжнародного досвіду охорони архітектурних та містобудівних пам'яток й історично сформованої своєрідності середовища старовинних поселень.
2. Встановлення: а) факторів, що визначали формування і специфіку структуроутворення єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у складі історичних поселень України; б) головних закономірностей регіональної своєрідності формоутворення штетлів; в) сучасного стану їх збереженості.
3. Аналіз архітектурно-просторової організації єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень Поділля.
4. Розробка пропозицій щодо охорони містобудівної спадщини й історично сформованої естетично-функціональної своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень Поділля.

Об'єкт, предмет, межі і методи дослідження
Об'єкт дослідження: штетли - комплекси забудови єврейських громад у структурі поселень земель єврейського розсіяння по світу (на ідиші це слово означає - містечко) - ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних містобудівних утворень Поділля.
Предмет дослідження архітектурно-просторова організація штетлів, а саме об'ємно-просторова, планувальна, функціональна та естетична структури середовища штетлів і їх рядової житлово-виробничої забудови окремо.
Межі дослідження (хронологічні й географічні): хронологічні межі дослідження визначені часом масового розселення й існування єврейських громад на українських теренах у добу їх повторного освоювання. За нижню хронологічну межу обрано ХV століття початок масової імміграції євреїв на західноукраїнські землі з країн Центральної і Східної Європи. Верхня хронологічна межа визначена початком ХХ століття, за якою відбувся розпад традиційного єврейського громадського життя у зв'язку з глобальними радянськими перебудовами всього соціального устрою.
Географічні межі дослідження територія України в її теперішніх межах. Ці межі дещо вужчі сучасної української етнічної території, але ширші, ніж українська етнічна територія у ХV ХІХ ст. Увага в дослідженні зосереджена переважно на тих регіонах, де архітектурно-містобудівна діяльність єврейських громад була найінтенсивнішою, і де найкраще збереглася її спадщина на Південному Поділлі. Значно менше уваги надано регіонам з меншою інтенсивністю архітектурного і містобудівного процесу та регіонам з гіршою збереженістю єврейської спадщини, таким як Волинь, Північне Поділля, Галичина, Наддніпрянщина. Порівняння матеріалів з різних регіонів, проведений нами аналіз наявності артефактів єврейської містобудівної спадщини в різних регіонах теперішньої України дозволяє забезпечити виконання завдань дослідження.
Методи дослідження: застосовано методи теоретичних досліджень, а саме історичний метод при системному підході, коли об'єкт вивчення розглядається у виникненні і розвитку. Це дозволяє простежити процеси становлення архітектурно-просторових типів у хронологічній послідовності з виявленням внутрішніх і зовнішніх зв'язків, суперечностей та закономірностей. При цьому системний підхід полягає в комплексному вивченні об'єкта як певної єдності з узгодженим функціонуванням частин і цілого. Оскільки штетл як об'єкт дослідження є складною взаємопов'язаною багатоелементною системою (включає такі ієрархічні рівні, як система розселення, окремі населені пункти, містобудівні комплекси, окремі будівлі і споруди), для його вивчення застосовано методи структурно-генетичного аналізу і синтезу з декомпозицією системи на підсистеми, які досліджуються автономно, з подальшим їх узгодженням (міста, комплекси, окремі споруди).
У ході дослідження аналізувалися як бібліографічні, архівні (писемні, картографічні, іконографічні) джерела, так і наявні емпіричні дані у вигляді архітектурних, містобудівних артефактів. Тому застосовано й методи суто емпіричних досліджень, такі, як спостереження, натурні дослідження, порівняння, статистичний метод та картографування.

Наукова новизна одержаних результатів:
1. Встановлений комплекс історико-політичних і соціо-культурних факторів, що спричинили виникнення на значній частині території України загалом і кожного її регіону зокрема впродовж ХV поч. ХХ ст. комплексів забудови єврейських громад і зумовили специфіку їх організації.
2. Вперше зроблений комплексний аналіз єврейської містобудівної спадщини України і виявлена регіональна відмінність архітектурно-просторової організації єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у структурі різних історичних українських поселень.
3. Вперше встановлений загальний стан збереженості єврейської містобудівної спадщини на теренах України і виявлений регіон, в якому сьогодні існує найвищий рівень збереженості архітектурно-просторового середовища старовинних єврейських містобудівних комплексів.
4. Вперше в історії та теорії архітектури шляхом самостійних натурних обстежень здобувачем зібраний матеріал і на його основі детально проаналізована архітектурно-просторова організація єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень Поділля, в результаті чого виявлені специфічні для неї базові формоутворюючі закономірності та їх регіональна своєрідність.
5. Всі історичні містобудівні утворення Поділля класифіковані за рівнем збереженості в них історичних планувальної структури і шару рядової забудови.
6. Розроблені і рекомендовані до застосування пропозиції щодо охорони містобудівної спадщини й історично сформованої своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень Поділля. В їх основу покладений новий підхід до вирішення проблеми відродження сфери традицій та її похідної спадкоємного архітектурно-містобудівного формоутворення.

Практичне значення одержаних результатів:
- зібраний шляхом самостійних натурних обстежень та аналізу архівних даних матеріал і отримані на його грунті теоретичні висновки збагатять і розширять наші знання з історії архітектури й містобудування України;
- теоретичні висновки зі специфіки архітектурно-просторової організації єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень Поділля дозволять: на науково обгрунтованій основі здійснювати охорону та реставрацію збережених архітектурних і містобудівних елементів цих старовинних етно-комплексів; розробляти регенераційні заходи, спрямовані на відродження своєрідності середовища історичних містобудівних утворень Поділля, а також збагатити палітру сучасної архітектури історичним досвідом;
- зібрані дані стосовно збереженості єврейської містобудівної спадщини в різних регіонах України і встановлені закономірності її існуючого рівня дозволяють прогнозувати загальний характер збереженості єврейської містобудівної спадщини ХV поч. ХХ ст. в будь-якому історичному містобудівному утворенні українських теренів, якщо є дані про існування там єврейських громад;
- запропонована класифікація історичних містобудівних утворень Поділля дозволяє розробляти диференційовані заходи для збереження містобудівної спадщини й історичної своєрідності середовища цих поселень;
- застосування запропонованих пропозицій щодо охорони дозволить: 1) найефективніше зберігати і матеріальну структуру містобудівної спадщини історичних поселень Поділля, і характерну для неї образно-функціональну роль у загальній композиційній структурі середмістя; 2) в архітектурно-просторовій організації історичних містобудівних утворень Поділля згармонізовувати нові елементи зі старими та відродити історичну естетично-функціональну своєрідність їх середовища, збагачену сучасними досягненнями;
- результати дослідження (аналітичні викладки та графічні матеріали) можуть знайти практичне застосування: у навчальних курсах вищих учбових закладів з історії, теорії містобудування й архітектури для студентів архітектурних, будівельних, дизайнерських та мистецтвознавських факультетів; а також при підготовці енциклопедичних, краєзнавчих та науково-популярних видань;
- аналітичні висновки роботи є інформаційною базою для подальшої наукової розробки за спорідненими темами.

Апробація результатів дисертації
Основні положення та робота в цілому пройшли апробацію:
1. у дипломному проекті автора, присвяченому темі: Регенерація історичної частини м.Шаргорода Вінницької області з розробкою єврейського культурно-релігійного центру”, захист якого пройшов у 1997 р. в НАОМА [197];
2. на трьох міжвузівських науково-практичних конференціях Сучасні проблеми теорії та історії архітектури” Київ, НАОМА, 1997 1999 рр.;
3. на п'ятій, шостій і сьомій міжнародних наукових конференціях Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи”, Київ, 1997 1999 рр., які організовані Інститутом юдаїки та Національною бібліотекою України імені В.Вернадського [194];
4. на наукових семінарах кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв НАОМА 1998 2000 рр. (всього 9 доповідей).

Публікації і структура дисертації
Основний зміст і результати дисертації опубліковано в 5 роботах; з них: 3 статті в фахових збірках [193, 195, 196], 1 у збірнику наукової конференції [194], 1 у культурно-просвітницькому віснику [197].
Дисертація складається із вступу, 4 розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел (309 позицій) та додатку (15с.); має повний обсяг 252с., з них: основної частини 225с. (в тому числі 151с. тексту та 76с. ілюстративного матеріалу).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Встановлений комплекс основних історико-політичних і соціо-культурних факторів, що зумовили виникнення та формування на значній території України загалом і кожного її регіону зокрема впродовж ХV поч. ХХ ст. комплексів забудови єврейських громад і породили специфіку їх структуроутворення. Він є: а) складовою історії розвитку архітектурно-містобудівної царини на українських землях, а тому заповнює собою відповідний сектор тої її частини, яка в радянські часи не підлягала вивченню; б) і є одночасно історією розвитку національного зодчества на іншонаціональному культурному грунті.
2. На підставі самостійних натурних обстежень, аналізу всіх детермінуючих факторів, архівних даних виявлена регіональна специфіка архітектурно-просторової організації єврейських містобудівних комплексів ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень України. Виділено три узагальнені регіони, в яких архітектурно-просторовий лад старовинних єврейських містобудівних утворень має такі своєрідні найхарактерніші риси:
· регіон Галичини (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська обл.) і Центрально-Західної Волині (Волинська і Рівненська обл.) запозичені центральноєвропейські середньовічні містобудівні норми розпланування і естетичні форми, в яких відбита еволюція головних архітектурних стилів Європи;
· регіон Поділля (Хмельницька і Вінницька обл.) і Східної Волині (Житомирська обл.) синтез середньовічної містобудівної форми розселення з традиційними місцевими українськими народними архітектурними формами;
· регіон Наддніпрянської і Східної України (Київська, Черкаська, Полтавська, Чернігівська, Сумська, Кіровоградська, Харківська, Дніпропетровська, Херсонська, Запоріжська, Миколаївська, Одеська, Донецька і Луганська обл.) освоєні корінні архітектурно-просторові форми українського народу.
3. Проаналізована архітектурно-просторова організація єврейських містобудівних комплексів XV - поч.XX ст. у структурі історичних поселень Поділля і встановлені такі її закономірності: а) дві схеми взаєморозміщення в об'ємно-просторовій структурі поселення польської і єврейської зон забудови, застосування яких залежало від пагорбного або мисового типу надрічкового плато, на якому формувалася забудова середмістя; б) базова модель об'ємно-просторової структури єврейського містобудівного комплексу у взаємодії із загальною структурою поселення; в) основні типи планувальної структури єврейської житлово-виробничої забудови, своєрідність яких зумовлена специфічно подільською містоформуючою планувальною схемою типу ділянка + прохід + ділянка”; г) типи її функціональної структури і базова схема функціонального зонування сельбищних зон єврейського комплексу; д) типові схеми архітектурного вистрою рядової забудови єврейських штетлів Поділля.
4. Розроблена класифікація історичних містобудівних утворень Поділля за станом збереженості в них історичних планувальної і об'ємно-просторової структур середмістя.
5. Запропоновані принципи охорони містобудівної спадщини й історично сформованої естетично-функціональної своєрідності середовища старовинних містобудівних утворень Поділля. Вони передбачають:
· два загальні принципи охорони і три форми диференційованої охорони щодо прийнятої класифікації історичних містобудівних утворень Поділля, які є інструментом практичного втілення встановлених принципів;
· концептуальну систему регенераційних заходів, сформовану на принципових позиціях спадкоємного формоутворення нововведень в історичне довкілля, яке дозволяє композиційно згармонізувати старе і нове в архітектурно-просторових структурах історичних поселень і відродити використання вічно ціннісних здобутків минулого для потреб сьогодення й майбутнього.
Результати аналізу архітектурно-просторової організації єврейських містобудівних комлексів ХV поч. ХХ ст. у структурі історичних поселень Поділля та формотворчих відмінностей цих етно-утворень у різних регіонах України, які отримані в даному дисертаційному дослідженні, є тим матеріалом, котрий заповнює собою одну з багатьох ще білих плям” розвитку історії й теорії архітектури та містобудування на українських землях. Вони необхідні як підгрунтя для розробки програм подальшого розвитку історичних населених місць, для яких завжди актуальною залишається проблема збереження історично сформованої образно-функціональної своєрідності середовища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архів інституту Діпромісто”. - Генеральні плани міст: Шаргорода, Бершаді, Томашполя, Чечельника, Бара, Брацлава, Немірова та Браїлова Вінницької області; Нової Ушиці Хмельницької області.

2. Архів Інституту УкрГеоІнформ. Генеральні плани міст: Муровані-Курилівці та Копайгород Вінницької області.

3. НБУВ. Інститут рукописі. Ф. 321. Оп. 1. Зібрання пінкасім.

4. НБУВ. Інститут рукописі. Ф. 339, №11. Ан-ський С.А. Евреи в их бытовой и религиозной жизни. План произведения. Начало ХХ в. 6 листов.

5. НБУВ. Інститут рукописі. Ф. 339, №15. Ан-ский С.А. Евреи, их бытовая и религиозная жизнь. План и распределение материалов. Начало ХХ в. 7 листов.

6. НБУВ. Інститут рукописі. Ф. 339, №23. Ан-ский С.А. Конспект лекций Легенды старых камней”. (Еврейское народное творчество в области пластического искусства). Начало ХХ в. 3 листа.

7. НБУВ. Інститут рукописі. Ф. 339, №43. Ан-ский С.А. Отдельные факты к правовому положению евреев в царской России. Начало ХХ в. 2 листа.

8. НБУВ. Інститут рукописі. Ф. 339, №91. Ан-ский С.А. Программа 2-й лекции Легенды и верования евреев в Юго-Западном крае”. Начало ХХ в. 1 лист.

9. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3250/а-е. м.Ямпіль Вінницької обл. 1803 р.

10. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3570. м.Гайсин Вінницької обл. 1809 р.

11. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3574. м.Житомир Житомирської обл. 1809 р.

12. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3584. м.Літин Вінницької обл.

13. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3585. м.Летичів Хмельницької обл. 1809 р.

14. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3587. м.Могилів-Подільський Вінницької обл. 1809 р.

15. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3592. м.Остріг Рівенської обл. 1809 р.

16. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3599. м.Староконстянтинів Хмельницької обл. 1809 р.

17. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3600. м.Ушиця (Нова) Хмельницької обл. 1809 р.

18. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3639. м.Сатанів Хмельницької обл. поч. ХХ ст.

19. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3729/1-2. м.Староконстянтинів Хмельницької обл. 1797 р.

20. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3774. м.Проскурів (Хмельницький Хмельницької обл.) 1809 р.

21. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.3779/1-2. м.Могилів-Подільський Вінницької обл. ІІ-га пол. ХVІІІ ст.

22. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.4083/а-29. м.Бердичів Житомирської обл. 1825 р.

23. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.4241, ст.7, п.4. м.Жванець Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.

24. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.4243. Атлас Волынской губернии 1792 р. План города Острога”.

25. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.4747/1-2. м.Полонне Полонського р-ну Хмельницької обл.

26. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.4770/1-2. м.Любар Житомирської обл.

27. Матеріали довідково-інформаційного фонду ДНДІТІАМ. - Ф.6458. м.Летичів Хмельницької обл. 1792 р.

28. Анчел Е. Этнос и история М.: Мысль”, 1983.- 128с.

29. Артюх Л.Ф., Балушок В.Г. та інш. Поділля. Історико-етнографічне дослідження - К., видавн. незалежного культурного центру Доля”, 1994.- 499с.

30. Афанасьев А.С. (Чужбинский) Поездка в Южную Россию / Собр. соч., т.8, СПб С.-Петербург,1893. 356с.

31. Байбула Л. Архітектурна спадщина м.Жовкви: загальне і специфічне в обличчі штетл”// Штетл” як феномен єврейської історії.: Матеріали конференції 30 серпня 3 вересня 1998 р.- К., 1999.- С. 222-226.

32. Барбот-де-Марни Н. Отчет по поездке в Галицию, Волынь и Подолию в 1965г. С.-Петербург, 1866.- 127с.

33. Бачинська Л. Відбиття ідеології в історії містобудування // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць К.: НДІТІАМ; Архитектура и престиж” Ltd, 1998.- Вип.2.- С.50-55.

34. Бачинська Л. Содержание и форма в архитектуре: три уровня соответствия // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць К.: НДІТІАМ, 1998.- Вип.3.- С.28-35.

35. Беккер А.Ю., Щенков А.С. Современная городская среда и архитектурное наследство М., 1986. 202с.

36. Бела М. Мир Жаботинского. Содружество им.Зеева Жаботинского Гешарим”; Издание второе Иерусалим: 5753, М.: Восточная литература”, 1992. 336с.

37. Белоусов В.И. Градостроительство СССР на новом этапе // Новое в жизни, науке, технике. Сер. Строительство и архитектура.”; №4. - М.: Знание, 1986.- 72с.

38. Бернштейн - Вишницер Р. Искусство у евреев в Польше и на Литве.// История еврейского народа - М., 1914. - Т. ХІ 495с.

39. Бойко О. Львівські синагоги // Штетл” як феномен єврейської історії.: Матеріали конференції 30 серпня 3 вересня 1998 р.- К., 1999.- С. 226-229.

40. Бойко У.С. Архітектурно-просторовий уклад єврейських дільниць у містах та містечках Галичини у кінці ХVІІІ на початку ХХ століть.: Автореферат дис. канд. архітектури. 18.00.01./ Нац. ун-т Львів політехніка” Л., 2000.- 19с.

41. Бондарь К. О концепции чуда в хасидизме // Штетл” як феномен єврейської історії.: Матеріали конференції 30 серпня 3 вересня 1998 р. К., 1999.- С. 374-377.

42. Брамсон С. Поездка в южно-русские еврейские колонии (путевые наброски) - СПб: 1894. 71с.

43. Брунс Д.В., Кангропооль Р.Р. Регенерация старого Таллина.// Новое в жизни, науке, технике. Сер. Строительство и архитектура.”; №10. - М.: Знание, 1987.- 64с.

44. Бубер М. Еврейство и евреи // Бубер М. Избранные произведения. Иерусалим: Библиотека-Алия”, 1989. 345с.

45. Бунин А.В., Круглова М.Ф. Архитектурная композиция городов М.,1940. 126с.

46. Бунин А.В., Саваренская Т.Ф. История градостроительного искусства. Градостроительство рабовладельческого строя и феодализма - М.: Стройиздат, 1984. - Т.1; 3-е издание - 465с.

47. Вайнтруб Н. Библейский образ света и его воплощение в системе храмовых символов // Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи: Матеріали конференції 2-5 вересня 1997 р. К., 1998.ІІ том - С.272-276.

48. Вечерський В., Кравцов С. Синагоги в Україні // Україна Ізраїль. Хроніка 2000: Український культурологічний альманах К., 1998.- Вип.21-22.- С.133-145.

49. Вечерський В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона Київ: Головкиївархітектура НДІТІАМ, 2001.- 351с.

50. Відділ проблем реставрації та адаптації пам'яток архітектури / зав. відділом О.Пламеницька // Теорія та історія архітектури і містобудування К.: НДІТІАМ, 1995.- С.213-225.

51. Вінниченко В. До єврейського питання на Україні // Україна Ізраїль. Хроніка 2000: Український культурологічний альманах - Вип.21-22.- К., 1998.- С.153-166.

52. Владимиров В., Пучков А. Теоретична спадщина української містобудівної школи // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць / Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, НДІТІАМ К., 1995.- С.117-128.

53. Водзинський Е. Містобудівна спадщина історичного центру Києва. Потреби її дослідження, обліку та охорони.// Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць - К.: НДІТІАМ, 1999.- Вип.4.- С.250-257.

54. Водзинський Є. Питання охорони містобудівної спадщини // Матеріали про збереження архітектурної спадщини / Архітектурна спадщина України К.: Вид.Українознавство”, 1994.- Вип.1.- С.231-238.

55. Водзинський Є. Питання охорони своєрідності історичних міст України // Архітектурна спадщина України: Зб. наук. праць К.: Українознавство, 1995.- В.2.- С.242-254.

56. Водзинський Є. Розробка методичних рекомендацій щодо організації зон охорони пам'яток архітектури і містобудування та регламентів сучасного використання і збереження їх історичної забудови на базі досліджень, виявлення, інвентаризації та паспортизації населених місць (договір 6/94) // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць К.: НДІТІАМ, 1995.- С.208-209.

57. Всеобщая история архитектуры: В 12 томах - Т.4.: Архитектура Западной Европы. Средние века.- Ленинград-Москва, 1966.- 692с.

58. Всеобщая история архитектуры: В 12 томах - Т.5.: Архитектура Западной Европы ХV - ХVІ веков Эпоха Возрождения.- Москва, 1967.- 656с.

59. Выборный В.И. Методические аспекты сохранения, преемственного развития и реконструкции исторических населенных мест // Комплексная охрана и реставрация ансамблей и историко-культурных заповедников: Сб. науч. трудов / Министерство культуры СССР, Научно-методический совет по охране памятников культуры М., 1989. С.1-15.

60. Габитова Р.М. Философия немецкого романтизма. Гельдерлин, Шлейермахер./ Академия Наук СССР, Институт философии М.: Наука”, 1989.- 160с.

61. Гайворонский Г.А. Новые отношения между функцией, формой и образом./ Технічна естетика і дизайн: Науково-технічний збірник.- К.: Віпол, 2001.- С.56-60.

62. Геврик Т. Муровані синагоги в Україні і дослідження їх // Пам'ятки України: історія та культура 1996 - №2.- С.32-39.

63. Геврик Т. Синагоги // Пам'ятки України 1989.- №3.- С.40-42; №4.- С.24-26.

64. Гелла О.І. Середовищний підхід і програми участі в архітектурі 1960-1990р.: Автореферат дис. канд. архітектури. 18.00.01./ Харк. держ. техн. ун-т буд-ва і архітектури Х., 1999.- 19с.

65. Гельстон И. Архитектурные особенности планировки синагог Дрогобыча // Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи: Матеріали конференцій 2-5 вересня 1997 р. К., 1998. том І - С.147-150.

66. Гельстон И. Синагога ядро пространственной структуры еврейского местечка // Штетл” як феномен єврейської історії.: Матеріали конференції 30 серпня - 3 вересня 1998 р.- К., 1999.- С. 232-239.

67. Гельстон И. Синагоги хасидів // Штетл” як феномен єврейської історії.: Матеріали конференції 30 серпня - 3 вересня 1998 р.- К., 1999.- С. 229-232.

68. Геметон І. Ансамбль вулиці Божничої у Львові // Єврейська історія та культура в країнах Центральной та Східної Європи: Матеріали конференції 2-5вересня 1997 р. К., 1998. ІІ том - С.344-347.

69. Гендельман Ж. Из истории сумского еврейства ХІХ - нач. ХХ в. // Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи: Матеріали конференції 2-5 вересня 1996 р. К., 1997. С.22-27.

70. Гидион З. Пространство, время, архитектура М.: Стройиздат, 1984.- 455с.

71. Глазычев В.Л. Социально-экологическая интерпретация городской среды М.: Наука, 1984.- 180с.

72. Гнесь Л. Житло німецьких колоністів Галичини початку ХХ століття // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація Львів, 1997.- Число 8.- С.72-76.

73. Город в средневековой цивилизации Западной Европы / Российская академия наук, Институт всеобщей истории / Отв. ред. Сванидзе А.А. М.: Наука, 1999.- Т.1.: Феномен средневекового урбанизма.- 390с.- Т.2.: Жизнь города и деятельность горожан.- 345с.

74. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа / 2-е издание К.: Лыбидь”, 1991.- 398с.

75. Гудченко З.С. Некоторые особенности архитектуры местечек Украины (кон. ХVIII нач.XX в.) // Советская этнография М.: 1978.- № 5.- С.109-118.

76. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолствующего большинства М., 1990.- 235с.

77. Гутнов А.Э., Глазычев В.Л. Мир архитектуры (лицо города) М.: Мол. гвардия, 1990. 350с.

78. Гутнов А.Э. Эволюция градостроительства. М.: Стройиздат 1984. 256с.

79. Данилюк А.Г., Бодревич-Буць О. Використання каменю в народному будівництві Поділля // Народна творчість та етнографія К., 1980.- №1.- С.11-14.

80. Данилюк А.Г. Традиційна західноподільська садиба, її благоустрій // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація Львів, 1999.- Число 10.- С.73-77.

81. Данилюк А.Г. Українська хата. К.: Наукова думка, 1991. 108с.

82. Дашкевич Я. Проблематика вивчення єврейсько-українських відносин (ХVІ початок ХХ ст.). // Дашкевич Я. Україна вчора і нині. - К., 1993.- С.134-142.

83. Дворкин И. Старое еврейское кладбище в г.Меджибоже // История евреев на Украине и в Белоруссии. Экспедиции. Памятники. Находки.: сборник науч. трудов / Петербургский еврейский университет; Институт исследований еврейской диаспоры СПб., 1994.- Вып.2.- С.185-213.

84. Декларация Мехико по политике в области культуры 1982 г. // Культура диалог народов мира. ЮНЕСКО, 1984.- №3.- С.77-84.

85. Декларація ІКОМОС на відзначення 50-ї річниці Загальної декларації прав людини // Пам'ятки України: історія та культура. 2001.- №4.- С.78.

86. Дёмина Е. К вопросу о художественной природе футуризма // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. пр. К.: НДІТІАМ, 1999.- Вип.4.- С.18-23.

87. Депенчук Н.П., Крисаченко В.С. Экология и теория эволюции (методологический аспект) / Академия наук Украинской ССР, Институт философии К.: Наукова думка, 1987.- 240с.

88. Деревянные синагоги // Шедевры еврейского искусства: серия альбомов, посвященных сокровищам искусств в странах СНГ / Яргина З.Н. автор - составитель М.: Издательский дом Имидж”, 1993. 367с.

89. Державні будівельні норми України ДБН 360-92: Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” / Державний комітет України в справах будівництва і архітектури та охорони історичного середовища України: Мінінвестбуд України К.: ОВПП Укртиппроект, Україна, 1992.- С.52-59.

90. Дуда С. Эстетические проблемы реконструкции исторической архитектурной среды (на примере городов Словакии): Автореферат дис. канд. арх-ры.- М., 1990.- 24с.

91. Дымшиц В. Два путешествия по одной дороге // История евреев на Украине и в Белоруссии: сб. науч. трудов - С.-Петербург, 1994.- С.6-14.

92. Дьомін М., Дьоміна В., Дмітрієв Л. Загальні принципи документування пам'яток архітектури та містобудування в Україні // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць / Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, НДІТІАМ К., 1995.- С.129-135.

93. Дьомін М., Царенко С. Оцінка адаптаційних ресурсів міста як метод історико-містобудівних обгрунтувань // Теорія та історія архітектури і містобудування К.: НДІТІАМ, 1998.- Вип.3.- С.156-159.

94. Дьомін М., Царенко С. Термінологічні визначення архітектурної спадщини. Державний облік пам'яток та його вплив на містобудівний розвиток./ Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць - К.: НДІТІАМ, 1998.- Вип.3.- С.188-198.

95. Житецький І. Євреї на Півдні Русі // Україна Ізраїль. Хроніка 2000: Український культурологічний альманах К., 1998.- Вип.21-22.- С.16-29.

96. З історії української реставрації / додаток до щорічника Архітектурна спадщина України” К.: Українознавство, 1996.- 272с.

97. Завада В. Проблеми комплексних типологічних досліджень архітектурної спадщини України // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць К.: НДІТІАМ; Архитектура и престиж” Ltd, 1998.- Вип.2.- С.70-75.

98. Заварзін О. Прогнозування геометрії естетичної інформації предметного середовища // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць К., НДІТІАМ, 1998.- Вип.3.- С.36-43.

99. Закон України Про національні меншини в Україні” // Верховна рада України, Інститут Законодавства / Закони України: збірник актів Законодавства К., 1996.- том 3 С.362-364.

100. Закон України Про охорону культурної спадщини”// Урядовий кур'єр 12 липня 2000.- №124.- С.9-16.

101. Захаров В.И. Информативно-знаковая система архитектуры и своеобразие города.: Автореферат дис. канд. арх-ры.- М., 1985.- 23с.

102. Зитте К. Городское строительство с точки зрения его художественных принципов М., 1925.- 202с.

103. Зитте К. Художественные основы градостроительства М.: Стройиздат, 1993.- 255с.

104. Игнаткин И.А. Охрана памятников истории и культуры.- К.: Вища школа, 1990.- 222с.

105. Иконников А.В. Архитектура города: эстетические проблемы композиции М., 1972. 145с.

106. Ієвлева В. До питання організації громадського простору в історичних містах України // Теорія та історія архітектури і містобудування К.: НДІТІАМ, 1998.- Вип.3.- С.160-169.

107. Ієвлева В. До питання реконструкції історичного центру Києва.// Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. пр.- К.: НДІТІАМ, 1999.- Вип.4.- С.258-265.

108. Кабанець Є. Єврейські ремінісценції в спадщині давнього Києва // Україна Ізраїль. Хроніка 2000: Україн. культурологічний альманах К., 1998.- вип.21-22.- С.29-44.

109.