ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В ІСНУЮЧІЙ МІСЬКІЙ ЗАБУДОВІ : Принципы и методы ОПТИМИЗАЦИИ функционально-планировочных РАЗВИТИЯ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ В существующей городской застройке

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

КОВАЛЬСЬКА Гелена Леонідівна

УДК 727.3: 519.863

ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В ІСНУЮЧІЙ МІСЬКІЙ ЗАБУДОВІ

18.00.02 Архітектура будівель та споруд”

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового
ступеня кандидата архітектури

Науковий керівник
ЛАВРИК Геннадій Іванович
доктор архітектури, професор

Київ - 2002

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ......................12
1.1. Досвід поетапного формування закладів вищої освіти в Україні і відповідність існуючої мережі вищих навчальних закладів
сучасним вимогам................................................................................12
1.2. Зарубіжна практика формування та розвитку закладів вищої освіти......................................................................................................49
1.3. Існуючі методологічні концепції в архітектурно-містобудівних дослідженнях і можливість їх застосування при оптимізації закладів вищої освіти............................................................................58
Висновки до першого розділу....................................................................64

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ТА РОЗМІЩЕННЯ ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.........................................................67
2.1. Педагогічні передумови реформування вищих навчальних закладів...................................................................................................67
2.2. Соціально - економічні та територіальні умови розвитку закладів вищої освіти............................................................80
2.3. Структурно - функціональні моделі вищих навчальних
закладів...................................................................................................89
Висновки до другого розділу.......................................................109
РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ....................111
3.1. Системні принципи оптимізації розвитку вищих навчальних закладів.................................................................................................111
3.2. Методичні засади формування компактних функціонально-планувальних рішень закладів вищої освіти ..................................128
3.3. Впровадження та апробація методики оптимізації
функціонально планувальної структури вищих навчальних
закладів ................................................................................................136
Висновки до третього розділу..........................................................151

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.........................................................................................153

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................156

ДОДАТКИ.................................................................................................................

ВСТУП
Актуальність теми.
Вища освіта завжди відігравала важливу роль в духовному розвитку суспільства, національному відродженні, формуванні інтелектуального потенціалу країни. Перебудова соціально-економічних стосунків на Україні ставить нові завдання перед освітою, які впливають на містобудівні аспекти розвитку вищих навчальних закладів (ВНЗ), їх розміщення в забудові, архітектурні рішення. Серед конкретних напрямків реформування закладів вищої освіти, накреслених новим Законом України Про освіту”, державними національними програмами [25,16] та пов'язаних з модернізацією навчально-матеріальної бази, слід відмітити:
- перехід до динамічної гнучкої системи підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;
- створення на базі провідних ВНЗ країни нових типів університетів як головних навчальних закладів національної освіти, що готують фахівців на рівні світових стандартів;
- формування навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум, професійний ліцей тощо);
- оптимізація мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх розміщення, зміцнення навчально-матеріальної бази, будівництво нових та реконструкція діючих будівель і комплексів.
В процесі багаторічного розвитку в провідних містах України сформувалася розгалужена мережа вищих навчальних закладів різного профілю, яка суттєво впливає на містобудівну діяльність та архітектурно-композиційні якості забудови. Особливо важливу роль вищі навчальні заклади відіграють в архітектурному формуванні столиці та інших адміністративно-територіальних центрів України.
В умовах незалежності значно зріс пріоритет вищої освіти у молодого покоління. За останні п'ять років контингент студентів ВНЗ України зріс майже на 20% (з 1,36 млн. осіб в 1996 р. до 1,6 млн. осіб в 2001 р.). Характерно, що в останні роки розширилася мережа вищих навчальних закладів, в основному за рахунок створення нових недержавних ВНЗ, а також у зв'язку з приєднанням до системи вищої освіти середніх спеціальних навчальних закладів (технікумів та училищ, які віднесені до І-ІІ рівнів акредитації вищої освіти). Наприклад, в м.Києві зараз функціонують 47 ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації і 80 ВНЗ І-ІІ рівнів, в яких навчається близько 225 тис.студентів, а в 1990 р. нараховувалось лише 18 вищих навчальних закладів, в яких навчалось 151,4 тис. студентів та 41 технікум (57,5 тис.учнів). Подібний розвиток ВНЗ характерний і для інших адміністративно-територіальних центрів України.
Процес виникнення нових закладів вищої освіти триває, що обумовлює виділення відповідних територій для формування навчальних зон та майбутнього будівництва.
Розвиток навчальних закладів ставить ряд складних містобудівних проблем, особливо враховуючи ті обставини, що більшість діючих ВНЗ потребує значного територіального розширення. Так, наприклад, Київський національний університет будівництва та архітектури займає ділянку 15 га при нормативній 40,9 га, Національний університет "Києво-Могилянська Академія" - 4 га при нормі 9 га, Національний технічний університет (Київський політехнічний інститут) - 76,9 га при нормативній потребі 165,6 га. Подібне співвідношення реальної та нормативної площі території характерно і для інших навчальних закладів вищого рівня освіти.
Розрахунки показують, що для сучасної організації навчального процесу в ВНЗ площу їх навчальних зон необхідно збільшити майже в 2 рази. Згідно з діючими нормативами загальна площа території вищих навчальних закладів м.Києва повинна досягати 1560 га, що складає приблизно 2% всієї території міста та 13% - в порівнянні із сельбищною зоною міста.
Суттєве значення для вирішення проблеми формування і функціонально-планувального розвитку ВНЗ має об’єктивна необхідність вдосконалення внутрішньої функціональної структури навчальних закладів кількісного і якісного складу навчального фонду, викликаного новими методами і засобами навчання, переглядом змісту і строків самого навчального процесу. Все перелічене впливає як на потребу в територіях ВНЗ, так і на принципи територіального зонування та планувального рішення окремих їх функціональних складових.
Таким чином, в проблемі оптимізації мережі вищих навчальних закладів можна відмітити наступні невирішені питання:
- структурна перебудова мережі ВНЗ в зв'язку з формуванням різнорівневої системи вищої освіти, створенням науково-навчальних комплексів на базі університетів та інших провідних навчальних закладів;
- реконструкція та розвиток територій діючих ВНЗ у відповідності з новими навчальними технологіями та нормативними вимогами;
- наукове обгрунтування принципів розміщення та архітектурно-планувальних рішень нових ВНЗ, що створюються в останні роки.
Вирішення зазначених проблем в значній мірі пов'язане з економічними можливостями держави, які, як відомо, в даний час не сприяють значному розвитку матеріально-технічної бази. Оптимізація структури окремих ВНЗ та їх мережі ускладнюється також сучасними містобудівними умовами - відсутністю вільних придатних територій (особливо в центральній частині великих міст, де розташована більшість ВНЗ) для розширення навчальних зон. Тому виникає актуальне завдання пошуку нових, більш ефективних функціонально-просторових рішень, нетрадиційних способів подальшого розвитку ВНЗ, - зокрема шляхом вдосконалення внутрішньої планувальної структури навчальних будівель і території, методів оцінки і вибору рішень ВНЗ у процесі варіантного архітектурного проектування. Необхідно пов'язати вищі навчальні заклади з мережею закладів іншого рівня освіти, виявити можливості кооперованого використання окремих структурних елементів навчально-дослідного та культурно-побутового призначення, визначити ефективні взаємозв’язки закладів освіти з іншими структуроформуючими елементами міста, як системи більш високого рівня. Це співпадає зі стратегічним завданням реформування освіти, містобудівною політикою держави та необхідністю удосконалення методології архітектурних досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаціі обумовлена виконанням Державної національної програми Освіта” (Україна ХХІ сторіччя), коригуванням діючих та створенням нових державних нормативних документів у галузі будівництва навчально-виховних закладів, розробкою генеральних планів міст відповідно до Генеральної схеми планування території України (Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3059-ІІІ).
Проблема вдосконалення архітектурних рішень навчальних закладів знайшла часткове відображення в наукових працях вітчизняних дослідників: В.І.Єжова, Л.М.Ковальського, О.С.Слєпцова, І.Г.Воробйова, О.М.Дячок, О.О.Начевої, В.П.Поліщука, , В.Т.Шпаківської та інших [39,59,75,10,22,96]. Але в цих роботах розглядались, головним чином, об’ємно-планувальні рішення загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів. Питанням проектування будівель інститутів та університетів були присвячені дисертаційні праці П.А.Солобая [77] та Л.А.Добровольського [18]. Перше спрямоване на удосконалення структурно-композиційних якостей навчальних будівель, а друге на принципи вирішення інтер'єрів вищих навчальних закладів з технічними засобами навчання. Питання системно взаємопов’язаного об’ємного і територіального розвитку закладів вищої освіти в усіх вищезазначених працях не розглядалось.
Мета і завдання дослідження.
Мета дослідження розробка і обгрунтування системних принципів і методів прийняття рішень, спрямованих на підвищення ефективності функціонально-планувальних рішень будівель та використання територіальних ресурсів при формуванні і розвитку вищих навчальних закладів в умовах існуючої міської забудови.

Завдання дослідження:
- узагальнити і визначити сучасний стан теорії і практики розвитку вищих навчальних закладів, методів оптимізації їх об’ємної і територіальної складових, а також визначити позитивний досвід розвитку ВНЗ в умовах існуючої забудови міст;
- виявити основні педагогічні, соціально-економічні та містобудівні фактори, що впливають на розвиток функціонально-планувальної структури закладів вищої освіти;
- сформулювати принципові положення щодо зонування та ущільнення планувальної структури територій вищих навчальних закладів;
- визначити і науково обгрунтувати сучасні методологічні засади та пропозиції щодо оптимізації функціонально-планувальної структури закладів вищої освіти та їх розміщення в міській забудові на основі системних критеріїв якості.
Об'єкт дослідження функціонально-планувальні рішення вищих навчальних закладів.
Предмет дослідження принципи і методичні засади оптимізації і вибору функціонально-планувальних складових ВНЗ в умовах існуючої забудови міст.
Методика дослідження грунтується на системному підході до тлумачення об’єкта і предмета дослідження.
Експериментальна перевірка і обгрунтування ефективності запропонованих принципів та методів проведена на прикладах з існуючої мережі ВНЗ м.Києва, а також у процесі розробки функціонально-планувальних рішень нових навчальних закладів вищої освіти.
Наукова гіпотеза.
Проведений автором дисертації репрезентативний за терміном і об'ємом аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування і наукових досліджень у галузі формування, реконструкції і подальшого розвитку вищих навчальних закладів, різних за професійною орієнтацією, місткістю та містобудівними умовами їх існування, дає змогу сформулювати і висловити (як передумову) наукову гіпотезу щодо очікуваних результатів даної роботи:
- перехід до сучасних високоефективних навчальних технологій об’єктивно буде сприяти скороченню нормативних робочих площ будівель і комплексів, всіляких функціональних зон і т.п., що у свою чергу створює можливість зменшення та більш ефективного використання територій вищих навчальних закладів;
- об’ємно-просторове блокування та кооперування ВНЗ, створення різнорівневих (різних за освітнім рівнем) навчальних комплексів і центрів, поєднання окремих функціональних зон, особливо допоміжних за функцією, приведе до соціально-економічного ефекту використання міських територій;
- інтеграція певних функціональних складових закладів вищої освіти з громадсько-освітніми міськими центрами сприятиме більш раціональному і економічному використанню дефіцитних територій, підвищенню архітектурно-композиційних якостей забудови;
- розробка та вдосконалення методів оцінки і вибору функціонально-просторових рішень ВНЗ у процесі наукових досліджень і варіантного архітектурно-містобудівного проектування повинне виходити з системної концепції, тобто уявлення про сферу освіти як складний, ієрархічний за функціонально - просторовою побудовою об’єкт типу людина середовище”.

Наукова новизна одержаних результатів.
- вперше з позицій системного підходу розглянуті проблеми функціонально-планувального розвитку вищих навчальних закладів в умовах нової соціально-економічної та містобудівної політики, істотного реформування системи освіти в Україні:
- поглиблено методичну складову системного підходу стосовно архітектури об’єктів вищої освіти;
- науково обґрунтовані принципи оптимізації функціонально-планувальної структури та територіального розвитку вищих навчальних закладів в умовах ущільненої забудови міст;
- запропоновано методику оперативної оцінки функціонально-планувальних рішень ВНЗ у процесі варіантного архітектурного проектування на підставі загальносистемних принципів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження міститься в розробці пропозицій удосконалення нормативної бази проектування, кількісних оперативних методів оцінки і вибору рішень вищих навчальних закладів, в рекомендаціях по ущільненню забудови навчальних зон, що дає можливість більш ефективно використовувати територіальні ресурси та зонувати міську забудову при модернізації діючих і створенні нових навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача.
Основні результати роботи отримані автором персонально. Здобувач запропонував нові підходи до оптимізації функціонально-планувальних рішень вищих навчальних закладів та розробив методику оперативної оцінки проектних рішень на основі системного підходу.

Апробація результатів дисертації.
Основні положення та результати дисертації доповідались і одержали позитивну оцінку на 60,61,62-й науково-технічних конференціях КНУБА (Київ, 1999-2002); результати дослідження використані в лекціях для студентів-архітекторів КНУБА. Розроблені в дисертації нові методичні положення отримали апробацію також:
- при розробці архітектурно-планувальних завдань та проектних пропозицій по відродженню Національного університету Києво-Могилянська Академія” (Київ, 1998-1999);
- при функціонально-технологічному обгрунтуванні будівництва Вікритого Міжнародного Університету Розвитку Людини Україна” (Київ, 2000);
- при розробці архітектурно-планувальних завдань на розвиток навчально-матеріальної бази Київського національного університету ім.Т.Шевченка та Національного технічного університету України КПІ” (Київ, 2000-2001);
- при науково-методичному обгрунтуванні прийомів функціонального зонуванняі території нового навчального комплексу Ляонінського університету в м.Шеньян (КНР, 2001);

Публікації.

За темою дисертації опубліковано 5 статей.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведені дослідження дали можливість з позиції системного підходу обгрунтувати теоретичні засади оптимізації функціонально-планувальної структури вищих навчальних закладів та розробити пропозиції по ефективному використанню територіальних ресурсів при створенні та поетапному розвитку ВНЗ в існуючій міській забудові.
1. В результаті аналізу сучасної теорії та практики формуванні мережі закладів вищої освіти встановлено, що в умовах незалежності та становлення нових соціально-економічних відносин значно зросли потреби у вищій освіті населення. Разом з тим сучасний стан навчально-матеріальної бази не відповідає умовам реформування освіти, тому оптимізація мережі вищих навчальних закладів, створення комфортного архітектурного середовища в закладах вищої освіти стає одним з пріоритетних завдань соціально-економічної та містобудівної політики держави.
2. Розширенням мережі ВНЗ вимагає значних матеріальних та земельних ресурсів. Разом з тим економічний стан, ускладнення демографічної ситуації, енергетична залежність країни, погіршення екології, дефіцит територіальних ресурсів, особливо у великих містах, де сконцентрована переважна більшість закладів вищої освіти, ускладнюють проблему розвитку навчально-матеріального середовища і обумовлюють актуальність пошуку нових нестандартних рішень у формуванні мережі ВНЗ, особливо їх територіального розвитку.
3. Згідно системного підходу визначено вплив зовнішніх (містобудівних та соціально-економічних) факторів на формування і розвиток ВНЗ та внутрішніх функціональних зв’язків між окремими структурними елеменами навчального закладу. Вищі навчальні заклади розглянуті як елемент системи більш високого загальноміського рівня і проаналізовані найбільш вагомі зв’язки ВНЗ з іншими структуроформуючими об’єктами міста. Встановлено, що реформування системи освіти в Україні на принципах багатоваріантності моделей об’єктів навчання, поглиблення зв’язків ВНЗ з наукою, виробництвом, іншими об’єктами соціальної сфери, відкриває нові можливості для побудови більш гнучкої мережі закладів вищої освіти, створення принципово нових типів університетських комплексів та навчально-науково-виробничих об’єднань, які готують фахівців різного профілю та рівня освіти.
4. Інтеграційні процеси в сфері освіти, блокування та кооперування ВНЗ з іншими закладами освіти, з науково-виробничими комплексами і загальноміськими об’єктами соціальної сфери дає можливість більш ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, створювати спільні навчально-наукові підрозділи, заклади культурно-побутового обслуговування, спортивні та житлові зони і таким чином значно ефективніше використовувати матеріальні, територіальні та енергетичні ресурси.
5. Визначені сучасні вимоги до функціонально-планувальних рішень ВНЗ, встановлені можливості ущільнення забудови навчальних зон за рахунок впровадження нових навчальних технологій, широкого використання комп’ютерної техніки, індивідуалізації навчання, поширення дистанційних форм освіти. В результаті теоретичного обгрунтування та експериментального проектування розроблені пропозиції по функціональному зонуванню території ВНЗ, прийомам архітектурно-планувальних рішень компактних навчальних та загальноуніверситетських корпусів і блоків, що дало можливість скоригувати нормативні показники площі різних функціональних зон в залежності від місткості та профілю вищих навчальних закладів.
6. Визначені приниципи функціонування та розвитку вищих навчальних закладів в структурі міста, серед яких найбільш вагомі: принцип компактності, принцип тяжіння вищих навчальних закладів до галузевих науково-дослідних організацій, промислових підприємств, принцип доступності до загальноміських громадських центрів та інших елементів міста, принцип функціонально-просторової інтергації навчальних закладів з оточуючою забудовою.
8. Розроблені методичні засади системного проектування ВНЗ та формування компактних функціонально-планувальних рішень закладів вищої освіти. Запропоновані методики оцінки і вибору проектних рішень генеральних планів вищих навчальних закладів за критерієм компактності та оцінки варіантів розміщення ВНЗ в міській забудові за критерієм витрат часу на комунікації. В основі методики розподіл всієї території на два види: нормована і транзитна і об’єктивне прямування нормованої площі до нормативу, а транзитної до мінімуму.
Ефективність принципів та методів оптимізації, що пропонуються у дисертації, була перевірена зокрема при оцінці варіантів конкурсного проекту нового навчального комплексу Ляонінського університету в м.Шеньян (Китай). Результати кількісної оцінки дали змогу виявити і обгрунтувати найбільш компактне та ефективне рішення.
На основі теоретичних та практичних результатів дослідження автором розроблені проектні пропозиції по функціонально-планувальному рішенню університету Києво-Могилянська Академія”, який відроджується в історичній зоні в ущільненій забудові Подолу в м.Києві та запропоновано науково-проектне обгрунтування функціонально-планувального та територіального розвитку декількох інших навчальних закладів.

Стосовно подальших досліджень у руслі теми даної дисертації слід відзначити, що найбільш актуальним напрямком є:
а) визначення системної залежності між поверховістю будівель ВНЗ і потрібною територією (при решті зіставлюваних умов);
б) встановлення верхньої” і нижньої” межі ємкості ВНЗ на основі врахування соціальних, економічних, технологічних та інших факторів і критеріїв;
в) розробка ефективної нормативної бази проектування ВНЗ на основі системного розподілу процесів життєдіяльності населення на нормовані” і комунікаційні”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абизов В.А. Методологічні основи розвитку архітектурно-будівельних систем (в умовах реформування житлової та містобудівної політики України): Автореф.диссд-ра архитектури:18.00.01/КНУБА. К.,2001. 32с.
2. Авдотьин Л.Н. Автоматизация архитектурного проектирования// Архитектура СССР.-1985.-№5-6. -С.10-13.
3. Азгальдов Г.Г. Проблемы измерения и оценки качества продукции. -М., 1969.
4. Адамович В.В., Бархин Б.Г., Варежкин В.А. и др./ Под общ.ред. Рожина И.Е., Урбаха А.И. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений для вузов.-2 изд., перераб. и доп. М.:Стройиздат, 1984. 543 с.
5. Аль-Мараи Хайсам. Архитектура комплексов зданий университетов стран Ближнего Востока (на примере Сирии): Автореф.дисканд. архитектуры: 18.00.02/КИСИ. - К., 1992. - 18 с.
6. Архаров И.М., Наумов С.Ф. Проектирование зданий техникумов и вузов. -М.: Стройиздат, 1973. -93 с.
7. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений: Учебник для вузов/ В.В.Адамович, Б.Г.Бархин, В.А.Варежкин и др.: Под общ.ред.И.Е.Рожина, А.И.Урбаха. 2-е изд. Перераб. и доп. М.: Стройиздат, 1984. 543 с.
8. Бочаров Ю.П., Фильваров Г.И. Производство и пространственная организация городов. М.: Стройиздат, 1987., 256 с.
9. Брайн Саймон. Общество и образование. М.:Прогресс, 1989.
10. Воробьев В.Г. Архитектурно-типологические основы формирования учебных заведений горного профиля (на примере Донбасса): Дисс канд.архитектуры:18.00.02.-К.,1988. 128с.
11. Воробьев И.Г. Пути совершенствования функционально-планировочной структуры учебно-производственных мастерских ПТУ//Сб.:Перспективные направления проектирования общественных зданий/ КиевЗНИИЭП.-К.,1992. С.55-62.
12. Гарнец А.М. Принципы архитектурно-планировочной организации и расчета сети учебных зданий на производстве: Диссканд.архитектуры:18.00.02.-М.,1969. 167 с.
13. Гельберг Л.А. Методология технико-экономического анализа проектных решений жилых зданий//Архитектура и строительство.-1946.- №13.
14. Демин Н.М. Управление развитием региональных градостроительных систем: (на опыте Украинской ССР): Автореф дисс д-ра архитектуры. М., 1987.-53 с.
15. Демин Н.М. Управление развитием градостроительных систем. К.: Будівельник,1991.
16. Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ сторіччя). Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3.11.93 №896. -К., -1993.
17. Дидактичні аспекти альтернативної освіти. К.: Освіта, 1993. 78 с.
18. Добровольский Л.А. Влияние технических средств обучения на организацию интерьера учебных помещений вузов (на примере кафедр общественных наук): Автореф.дисканд.архитектуры:18.00.02/КИСИ. -К., 1973. -16 с.
19. Дюсебаев Е.К. Принципы проектирования средних специальных учебных заведений здравоохранения: Автореф.дисканд.архитектуры/18.00.02/КИСИ. -К., 1987. -17 с.
20. Дядюк В.И. Медицинские институты. Обзор ЦНТИ. - М., 1977.
21. Дядюк В.И. Принципы функционально-пространственной организации комплексов медицинских институтов: Автореф.дис...канд.архитектуры/ 18.00.02. -М., 1988. -25 с.
22. Ежов В.И. Научные основы формирования и типизации общественных зданий массового строительства. М.:Стройиздат, 1983. 217 с.
23. Жаворонкова И.А. Пути повышения эффективности использования земельных участков культурно-бытовых учреждений микрорайона// Сб.: Направления развития учебно-воспитательных зданий. М.: ЦНИИЭП учебных зданий, -1981. С.62-68.
24. Заблоцкий Г.А. Моделирование функциональных связей и развитие градостроительных объектов//Количественные методы в проведение научных исследований по градостроительству.-К.:КиевНИИПградостроительства.-1973.
25. Закон України "Про освіту" //Освіта. -1991. -25 червня.
26. Закон України "Про основи містобудування" //Голос України. -1992. -9 грудня.
27. Закон України "Про архітектурну діяльність" //Урядовий кур’єр. 1999. 1 липня.
28. Зайченко Е.Н. Новые типы отраслевых технических вузов: Автореф.дисканд.архитектуры/18.00.02. -М., 1980. -17 с.
29. Зайченко Е.Н. Отраслевые техничнеские вузы. Обзор ЦНТИ. - М., 1975.
30. Історія Київського університету / Під ред. О.З.Жмудського. - К.: Вид-во Київського університету, 1959. - 628 с.
31. Історична довідка. Київський університет ім.Т.Г.Шевченка. - К.: Держбуд України, 1992.
32. Кастель И.Н. Проблемы формирования системы культурно-бытового обслуживания крупнейших городов и массовых типов общественных зданий (на примере Москвы): Автореф.диссд-ра архитектуры. М..1978. 22 с.
33. Каценелинбойген А.И. Методологические проблемы управления сложными системами// Проблемы методологии системного исследования. -М.,1970.
34.Ковальська Г.Л. Містобудівні основи відродження університету Києво-Могилянська академія”// Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 4. К.:КДТУБА, 1999. -С.66-70.
35. Ковальська Г.Л. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів в м.Києві //Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 6 (спеціальний). Київ архітектурний: шляхи розвитку міського середовища. К.:КДТУБА, 1999. С.127-132.
36. Ковальська Г.Л. Соціально-педогогічні передумови розвитку закладів вищої освіти в Україні // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Выпуск 2. О.:ОГАСА, 2000. -С.192-196.
37. Ковальська Г.Л. Тенденції та перспективи територіального розвитку КНУБА // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 8 (спеціальний ювілейний). К.:КНУБА, 2000. -С.239-243.
38. Ковальская Г.Л. Современные методы определения структуты зданий вузов на стадии технико-экономического обоснования //Перспективні напрямки проектвання житлових та громадських будівель. Збірник наукових праць. К.:КиївЗНДІЕП, 2001. С.66-69.
39. Ковальський Л.М. Проблеми розвитку архітектури навчально-виховних будівель: Дис...д-ра архітектури:18.00.02. -К., 1996. 339 с.
40. Ковальский Л.Н. Архитектура учебно-воспитательных зданий. -К.: Будівельник, 1988. -144 с.
41. Ковальский Л.Н. Укрупнение и кооперирование учебных зданий// Стр-во и архитектура. 1976. -№9. с.7-11.
42. Колокольникова С.И. Формирование компьютерных центров в учебных заведениях: Автореф.дисс...канд.архитектуры:18.00.02.-К.,1984. 17с.
43. Комаров Л.К. Размещение и строительство вузов Москвы // Архитектура СССР. - 1975. - №2. - С. 52-55.
44. Кочетков А.В. Система целей управления развитием городов и систем населенных мест//Использование прикладного системного анализа в проектировании и управлении развитием город. М.,1974.
45. Кретова И.З. Размещение высших учебных заведений в городах с различной планировочной структурой: Дисканд.архитектуры:18.00.04. -М., 1980. -167 с.
46. Кудрицький А.В. Енциклопедичний довідник "Київ". -К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981.
47. Лаврик Г.И. Методологические проблемы исследования архитектурных систем: Дисдокт.архитектуры:18.00.01. -К., 1979.
48. Лаврик Г.И., Демин Н.М. Методологические основы районной планировки. -М., Стройиздат, 1975, 97с. /Науч.-исслед. и проектный ин-т градостроительства в г.Киеве/.
49. Лихачев Д.С. Самая первая //Учительская газета. -1988.
50. Магидина М.И., Цытович Г.Н., Гаврилова М.М. Институты искусств. Обзор ЦНТИ. - М., 1975.
51. Макухин В.Ф. Методические основы проектирования жилых районов крупных и крупнейших городов:Автореф.диссд-ра архитектуры. К.,1993. 42с.
52. Марченко М.І. Історія Української культури. -К.: Рад.школа, 1961. -285 с.
53. Методические рекомендации по формированию кооперированных комплексов профтехучилищ/КиевЗНИИЭП. К.,1983. 57 с.
54. Мироненко В.П. Методологические основы оптимизации архитектурной среды: Диссд-ра архитектуры.-Х.:ХГТУСА, 1999.-371с.
55. Михайленко А.В. Системні методи оцінки та вибору рішень при варіантному архітектурному проектуванні житлових будинків: Автореф.дис канд.архитектури:18.00.02/КДТУБА. -К., 1996. -18 с.
56. Наумов С.Ф. Проблемы архитектурной типологии зданий и комплексов профессионально-технического и среднего образования: Диссд-ра архитектуры. М., 1994.
57. Научно-технический прогресс и система образования (Великобритания, США, ФРГ, Франция, Швеция)//Сборник обзоров. М., 1985. 270 с.
58. Николаенко В.А. Типологические и методологические проблемы формирования индивидуальной малоэтажной жилой застройки в Украине: Диссд-ра архитектуры. -К., 1999.
59. Поліщук В.П. Архитектура центров трудового обучения и технического творчества школьников: Диссканд. Архитектуры. К., 1981.-174 с.
60. Положення про державний вищий заклад освіти. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.96 №1074. -К., -1996.
61. Пособие к СНиП 2.08.02-89. Пособие по проектированию высших учебных заведений и институтов повышения квалификации /Госстрой СССР. -М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1989. -40 с.
62. Проценко Л.А. Пам'ятки Києва, знищені у ХХ столітті. Карта. -К.: кооператив "Картінформ", 1991.
63. Предложения по обоснованию проблем расселения, культурно-бытового обслуживания, рекреации и систем зеленых насаждений/ КиевНИИПградостроительства. К.. 1987.
64. Путинцева О.И. Сельскохозяйственные институты. Обзор ЦНТИ. - М., 1977.
65. Путинцева О.И. Современные принципы объемно-планировочных решений сельскохозяйственных вузов: Автореф.дис...канд.архитектуры. -М., 1987. -21 с.
66. Рейнгард И.А., Ткачук В.И. Основы педагогики высшей школы: Учеб.пособие для ФПКП.-Днепропетровск.:ДГУ,1980.-92с.
67. Репин Ю.Г. Интегрированные архитектурные комплексы: Автореф.дисс.д-ра архитектуры. М., 1992. 53 с.
68. Рождественский Д.А. Новые типы зданий и комплексов педагогических институтов: Автореф.дисканд.архитектуры:18.00.02. -М., 1988. -26 с.
69. Розенфельд А.И., Лаврик Г.И. Критерий компактности при оценке решений демоэкосистем//Количественные методы в проведении научных исследований по градостроительству. -Киев, 1973.
70. Рубанович О.М. Принципы планировки и оборудования участков профессионально-технических училищ: Автореф.диссканд.архитектуры: 18.00.02/Гос.ком.граждан.строй. -М., 1986. -25 с.
71. Рутштейн И.З. Размещение высших учебных заведений в планировочной структуре городов: Обзорная информация. -М., 1976. - 41 с.
72. Рекомендации по проектированию учебных комплексов различного уровня образования /Госстрой СССР. -М.,1985.
73. Рябушин А., Дворжак К. Прогностика в архитектуре и градостроительтве.-М.:Стройиздат.-1983.-187с.
74. Саркисов С.К. Оптимизация сети школьных зданий (на примере Средней Азии): Автореф.дис...д-ра архитектуры. -М., 1974. -31с.
75. Слепцов О.С. Формирование объемно-планировочной структуры школьных зданий в сложных инженерно-геологических условиях (просадочные грунты и подрабатываемые территории): Диссканд.архитектуры.-К.,1987. 117с.
76. Смирнов В.В. Система и типы учебно-воспитательных зданий для школьников в структуре крупнейшего (крупного) города (исследования и рекомендации на примере Ленинграда): Дис...д-ра архитектуры. -Л., 1988.
77. Современные учебно-воспитательные здания в странах Запада. Зарубежный опыт// Обзор.информ./КиевЗНИИЭП. 1988. Вып.А-27. 10с.
78. Солобай П.А. Структурно-функциональное и композиционное моделирование учебных комплексов (на примере университета): Дис канд.архитектуры:18.00.01. -Х., 2001. -201 с.
79. Солобай П.А. Еволюція університетського утворення і планувальних структур університетських комплексів// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб.наук.праць худож.-будів. профілю України та Росії. Вип.6, 2000. с.11-14.
80. Системы народного образования в зарубежных странах на современном этапе/Сборник обзоров КГИП. К., 1990.
81. Становлення навчальних закладів нового типу /Методичні рекомендації НДІПУ. К., 1992. 26с.
82. Степанов В.И. Проблемы архитектуры школьных зданий: Дис...д-ра архитектуры. -М., 1983.
83. Тимохин В.А. Территориальный рост и планировочное развитие города. К.: Будівельник, 1989.
84. Тумасян М.Р. Принципы функционально-планировочной организации зданий высших учебных заведений для заочного обучения: Автореф.дисканд.архитектуры. -М., 1990. -23 с.
85. ТЭО возрождения "Киево-Могилянской Академии" как независимого университета. -К., 1993. - Т.1: Технологическая и архитектурно-строительная части.
86. Уринев В.П. Основы архитектурного проектировангия предприятий общественного питания. К.:Вища шк.,1990.-190с.
87. Файзиев А.А. Комплексный подход в научном познании. Ташкент:Фан.-1985.-119с.
88. Фильваров Г.И., Крыжановский В.П., Быстряков И.К., Жук Н.И. Экономия енергоресурсов в градостроительстве.-К.: Будівельник, 1985.
89. Фомін І.О. Основи теорії містобудування. К.:Наукова думка, 1997.
90. Фомин И.А. Город в системе населенных мест. К.: Будівельник, 1986.
91. Форрестер Дж. Динамика развития города. -М.,1974.
92. Хижняк В.І. Києво-Могилянська Академія. К., 1981.
93. Цытович Г.Н.. Высшие учебные заведения с развивающейся планировочной структурой. -М.: Стройиздат, 1982. -199 с.
94. Цытович Г.Н. Университеты. Обзор ЦНТИ. - М., 1973.
95. Чан Тхань Бинь. Принципы архитектурно-планировочной организации многопрофильных вузовских комплексов в условиях СРВ: Автореф.дис канд. архитектуры: 18.00.02/Моск.архит.ин-т. - М., 1987. - 23 с.
96. Шпаковская В.Т., Начева Е.А. Основные тенденции совершенствования материальной базы школьных зданий на современном этапе//Архитектура общественных зданий/КиевЗНИИЭП. К.,1987. С.15-21
97. Юдин Э.Г Системный подход и принципы деятельности.-М.:Наука,1978.-335с.
98. Яблонский Д.Н. Количественные методы решения задач типологии жилища: Автореф.диссд-ра архитектуры.-М.,1970.-56с.
99.Яргина З.Н. Градостроительный анализ.-М.:Стройиздат,1984.-245с.

100. Ясиевич В.Е. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков. К.: Будівельник, 1988. 180 с.
101. The Architectural Record, New-Jork: September 1988. P.102-112.
102. Klosterman, Richard E. Community and Analysis Planning Techniques. - Maryland: Rowmand and Littlefield Publishers, Inc. Savage, 1990 - Chapter 10, 11, 12.
103. Klosterman, Richard E., Richard K. Brail, and Earl G. Bossard. Spreadsheet Models for Urban and Regional Analysis. - Maryland: Rowmand and Littlefield Publishers, Inc. Savage, 1993.
104.Oppenheim. N. Applied Models in Urban and Regional Analysis, Englewood Cliffs. N. J.: Prentice-Hall. Inc. 1980.