Третяк Юлія Вікторівна. Типологічні основи формування архітектурного середовища пенітенціарних комплексів : Третьяк Юлия Викторовна. Типологические основы формирования архитектурной среды пенитенциарных комплексов Julia Viktorivna Tretyak. Typological foundations of the formation of the architectural environment of penitentiary complexes

Краткое описание

Третяк Юлія Вікторівна. Типологічні основи формування архітектурного середовища пенітенціарних комплексів.- Дисертація д-ра архітектури: 18.00.02, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. - Київ, 2015.- 383 с.

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет будівництва і архітектури

На правах рукопису

ТРЕТЯК ЮЛІЯ ВІКТОРІВНА

УДК 725.6

ТИПОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО
СЕРЕДОВИЩА ПЕНІТЕНЦІАРНИХ КОМПЛЕКСІВ

18.00.02 – Архітектура будівель і споруд

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури

Науковий консультант
Слєпцов Олег Семенович,
доктор архітектури,
професор

Київ – 2014

ЗМІСТ
Вступ …..………………… 4
Розділ І. Аналіз науково-практичного досвіду дослідження,
проектування і будівництва пенітенціарних закладів ………………… 14
1.1 . Узагальнення світового досвіду формування
пенітенціарних закладів ……………………… 14
1.2. Соціально-психологічні й режимно-функціональні
особливості організації виправних закладів …………………….. 25
1.2.1. Соціально-психологічний клімат утримання
та виправлення засуджених в Україні та закордоном ………………… 25
1.2.2. Функціонально-організаційні підстави існування
вітчизняних і закордонних систем покарання ………………… 37
1.3. Еволюція філософської думки у галузі виконання покарань …… 52
1.4. Сучасні проблеми і тенденції організації, проектування
і будівництва пенітенціарних закладів …………………….. 67
Висновки …………………….. 82
Розділ 2. Методологічні засади архітектурно-середовищної
організації пенітенціарних комплексів …………………….. 87
2.1 Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на
формування пенітенціарних комплексів …………………….. 87
2.2. Функціонально-організаційні та соціально-педагогічні
вимоги до формування виправних закладів ……………………. 98
2.3. Методичні підходи до врахування природних
та антропогенних чинників …………………….. 111
2.4. Методи і моделі формування архітектурного
середовища виправних комплексів …………………….. 123
Висновки ……………………... 136
Розділ ІІІ. Основи ієрархічної структури архітектурного
середовища пенітенціарних комплексів …………………….. 139
3.1. Систематика суб‘єктів середовищної діяльності
в умовах пенітенціарних комплексів ..…………………. 139
3.2. Просторово-часова організація архітектурного
середовища пенітенціарних комплексів …………………… 158
3.3. Еволюційні перетворення та формування архітектурного
середовища пенітенціарних будівель і комплексів …………….. 172
3.4. Моделювання динаміки розвитку архітектурного
середовища виправних комплексів та їх мереж ……………. 190
Висновки …………………… 208
Розділ 4. Типологія пенітенціарних комплексів …………………… 211
4.1. Основи систематизації архітектурних форм і
територіальних мереж виправних комплексів …………………… 211
4.2. Типологія функціонально-планувальних структур …………… 223
4.3. Класифікація просторово-часової організації
архітектурного середовища пенітенціарних комплексів …………... 241
4.4. Систематизація параметрів і нормування складових
архітектурного середовища пенітенціарних комплексів …………… 250
Висновки …………………… 269
Розділ 5. Принципи гармонізації архітектурного середовища
пенітенціарних комплексів …………………… 273
5.1. Концептуальні засади гармонізації архітектурного
середовища пенітенціарних комплексів …………………… 273
5.2. Прийоми удосконалення функціонально-планувальної та об‘ємно-просторової організації будівель і територій пенітенціарних комплексів 286
5.3. Рекомендації щодо підвищення архітектурно-художньої виразності
виправних комплексів, будівель, їх екстер’єрів та інтер‘єрів ………… 301
5.4. Принципи і перспективні моделі гармонізації архітектурного середовища пенітенціарних комплексів …………………. 316
Загальні висновки …………………. 330
Список використаної літератури …………………. 333
Додатки …………………. 353
ВСТУП
Питання формування архітектурного середовища для утримання і ресоціалізації засуджених сьогодні в багатьох країнах світу і в Україні виступають як малодосліджені в архітектурній науці і практиці. Проблеми пенітенціарної діяльності, що включають питання як державного управління системою і соціалізації засуджених, так і оновлення матеріально-технічної й проектно-будівельної галузі, тісно пов‘язані із пошуком ефективних засобів удосконалення виправного середовища за допомогою архітектурно-містобудівних і дизайнерських засобів. Існування соціальних груп заарештованих і засуджених, що сьогодні визначені багатьма фахівцями у галузі пенітенціарного управління як «соціальне виключення», призводить до ситуації, коли виправна система неспроможна нейтралізувати негативні наслідки виконання покарань. Можна констатувати, що в Україні, незважаючи на зроблені перші кроки з реорганізації й розбудови пені-тенціарної системи, досі не створені умови для повноцінного проведення соціальної роботи із засудженими, яка повинна стати провідним комплексним напрямком соціальної і виправної політики держави. Підвищення рівня соціальності, тобто здібності адаптуватися до вимог суспільства, засобами соціально-педагогічного і психологічного супроводу виступає головною метою виправлення засудженого під час відбуття покарання.
Відповідність міжнародним стандартам у галузі виконання покарань, проблематика яких регулярно освітлюється у резолюціях Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо виконання обов‘язків та зобов‘язань Україною (висновок №190 (1995) ПАРЄ щодо заявки України на вступ до Ради Європи від 26.09.1995 р.; резолюція 1179 (1999) ПАРЄ "Дотримання Україною зобов'язань", Страсбург, 27 січня 1999 р.; резолюція 1262 (2001); резолюція 1466 (2005) та ін.), вимагає забезпечення прав і законних інтересів засуджених в умовах нормального функціонування пенітенціарної системи, маючи на увазі єдність та узгодженість усіх складових цієї системи. Одним з її важливих компонентів виступає архітектурне середовище, що включає територіальну мережу розміщення установ з виконання покарань на рівні регіонів, областей та міст, функціонально-планувальну структуру, об‘ємно-просторову і предметну організацію виправних будівель і комплексів.
Проблеми приведення умов утримання засуджених і заарештованих у виправних і виховних колоніях й центрах, а також у слідчих ізоляторах до нормального рівня, що забезпечує повноцінну психологічну й фізичну життєдіяльність, були висвітлені на першому (1955 р., Женева) та дев‘ятому (1995 р., Каїр) пенітенціарних конгресах ООН, де обговорювалися «Мінімальні стандартні правила поводження із засудженими». Основоположним принципом цього документу виступає ствердження, що позбавлення волі повинно здійснюватися у таких умовах утримання і в такій моральній атмосфері, які забезпечують повагу до людської гідності. Виходячи з цього принципу, у документі встановлені вимоги до процесу управління і життєдіяльності у відповідних приміщеннях виправних закладів, регламентуються правила диференціації і розподілу засуджених, а також відношення між ними і службовим персоналом тощо. Вищезазначений документ започаткував новий етап у розвитку світової пенітенціарної системи і став надійним підґрунтям для організації, проектування і будівництва виправних установ в усьому світі.
Гострі та актуальні для України проблеми розбудови і модернізації пенітенціарних систем і комплексів розглядалися в «Оцінці в‘язничної системи України комісією європейських співтовариств і Ради Європи» (Страсбург, 1997 р.); в «Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України», схваленою Указом № 631/2012 Президента України від 8.12. 2012 р.; у «Державній цільовій програмі реформування Державної кримінально-виконавчої служби на 2013 - 2017 роки», що була затверджена постановою № 345 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. і достроково припинена 5.03.2014 р. Останній документ передбачає будівництво нових та реконструкцію існуючих пенітенціарних установ і комплексів. Архітектурно-містобудівна діяльність в Україні, у сферу якої входить створення, оновлення і вдосконалення штучного довкілля пенітенціарної системи, проводиться на основі законів України «Про архітектурну діяльність», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» та інших нормативних й пра-вових документів.
Дослідження і пошук шляхів формування і розвитку архітектурного середовища пенітенціарних комплексів та близьких за тематикою будівель і комплексів ґрунтується на працях представників закордонної архітектурної науки, серед яких найбільш вагомими виступають роботи I. Spens, H. Rosenau, T. A. Markus, L. Fairweather, G. D. Dокgӧz. Досліджень архітектурного напрямку у вищезазначеній галузі вітчизняної науки немає.
Серед досліджень проблематики містобудівних систем найбільш вагомими виступають роботи Ю. М. Білоконя, В. М. Вадімова, М. М. Дьоміна, Г. І. Лаврика, Т. Ф. Панченко, В. О. Тімохіна, І. О. Фоміна. Дослідження фундаментальних питань архітектурного проектування цивільних будівель і комплексів освітлені у роботах В. І. Єжова, Л. М. Ковальського, В. В. Куцевича, В. І. Проскурякова, Ю. Г. Рєпіна, О. С. Слєпцова, В. І. Соченка, В. П. Уреньова. Дослідження предметно-просторового середовища базується на працях О. В. Бойчука, В. Я. Даниленка, В. П. Мироненка. Серед досліджень історичних особливостей архітектурного середовища найбільш значними є праці М. В. Бевза, З. В. Мойсеєнко, Б. С. Черкеса. Дослідження проблем і пошук шляхів гармонічного розвитку архітектурного середовища освітлені у роботах В. А. Ніколаєнка, Н. М. Шебек, С. О. Шубович.
Проблемами пенітенціарної етнографії, філософії й соціології, педаго-гіки й психології займалися дослідники минулого: С. Беккерія, Дж. Бентам, А. С. Гольденвайзер, Д. Говард, М. Н. Гернет, С. В. Познишев, О. К. Стангінський, Н. С. Таганцев; сучасні науковці: З. Бауман, В. В. Віноградов, С. А. Вєтошкін, М. О. Галагузова, Ю. В. Гербєєв, В. В. Россіхін, Л. В. Самойлов, В. М. Синьов, М. Хайдеггер, М. Фуко, Д. В. Ягунов. Вивчали і систематизували особистість людини К. А. Альбуханова-Славська, А. Аугустинавічюте, Л. М. Гумільов, В. В. Гуленко, І. В. Іващенко, А. Г. Ковальов.
Зміст поняття «архітектурно-містобудівний об‘єкт як система» визначався і досліджувався у наукових працях К. Лінча, О. В. Іконнікова, Г. І. Лаврика, І. О. Фоміна, З. М. Яргіной. Методологічні підходи до формування і вдосконалення архітектурно-містобудівного середовища вивчали В. І. Іовлев, О. В. Рябушин, В. Т. Шимко.
Дослідженнями питань типологізації, в тому числі типологічного аналі-зу архітектурно-містобудівних об‘єктів, займалися зодчі минулого Вітрувій, К. Н. Лєду та сучасні архітектори К. Александер, Р. Бофілл, Р. Вентурі, О. Е. Гутнов, В. Л. Глазичев, Р. Кріє, М. Г. Меєрович, культурологи М. С. Каган, В. М. Крюков, етнограф А. С. Сполдінг. Вивчення проблем розвитку і удосконалення функціонально-планувальної структури, об‘ємно-просторової організації, архітектурно-будівельних конструкцій й матеріалів комплексів різного призначення проводилося у роботах Л. М. Ковальського, В. В. Куцевича, В. І. Проскурякова, Ю. Г. Рєпіна, В. В. Самойловича, О. С. Слє-пцова, П. А. Солобая, В. І. Соченка, В. П. Уреньова.
Разом із тим, вищезазначені автори філософських, соціологічних, психолого-педагогічних, архітектурно-містобудівних і архітектурно-середовищних наукових робіт досліджували окремі аспекти проблеми формування, розвитку і удосконалення архітектурного середовища, у т. ч. пенітенціарних комплексів. Сьогодні у сучасній архітектурній науці, окрема галузь якої присвячена типології архітектурних об‘єктів, бракує досліджень закономірностей і методів формоутворення, розвитку і гармонізації архітектурного середовища виправних комплексів, систематизації рівнів та складових цього середовища, етапів і ритмів взаємодії засуджених, персоналу і штучного довкілля в умовах ізоляції, засобів оцінки ефективності архітектурних рішень та визначення напрямків їх удосконалення. Отже, коло проблемних питань, що обумовлено недостатньою вивченістю пенітенціарного середовища в його архітектурному контексті, надає можливість визначити важливість, межі та перспективи розвитку досліджень у галузі виправної архітектури.
Закритість, автономність і мілітаризованість вітчизняної пенітенціарної системи і, як наслідок цього, недостатня прозорість і вивченість проблем ви-правної архітектури дозволяє сформулювати гіпотезу даного дисертаційного дослідження. Вона полягає у можливості розглянути архітектурне середови-ще виправних установ як цілісну еволюціонуючу систему, що водночас ви-ступає важливою складовою адміністративно-правової пенітенціарної систе-ми взагалі. Такий підхід дозволив зосередитися на вивченні і систематизації елементів, рівнів і шарів середовища пенітенціарних комплексів будівель і споруд, які включають штучне довкілля, «населення» закладів – заарештованих, засуджених і службовців, соціальне і природне оточення, що сприяло встановленню закономірностей функціонування і життєдіяльності виправних закладів різних типів і видів. Необхідно відзначити, що вивчення архітектурного середовища пенітенціарних комплексів здійснювалося на надійній основі теоретико-методологічних досліджень і проектно-практичних рішень як в архітектурно-містобудівній, так і в інших галузях знань, що надало можливість всебічно опрацювати, врахувати і урівноважити різноманітні та несумісні компоненти і особливості виправної системи.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проблем формування і розвитку архітектурного середовища пенітенціарних комплексів орієнтується на зміст міжнародних і державних нормативно-правових документів, в яких відображені сучасні тенденції у галузі виконання покарань, що орієнтовані на зменшення негативних наслідків функціонування пенітенціарної системи, які проявляються у зростанні рецидивної злочинності, розширенні зон соціальної девіації та маргіналізації. Серед них найважливішими виступають «Європейські пенітенціарні правила» та «Державна цільова програма реформування Державної кримінально-виконавчої служби на 2013 - 2017 роки». Також ініціатива даного дослідження пов‘язана з проблемами, які освітлені у законодавчих актах, що регулюють вітчизняну архітектурно-містобудівну діяльність, з програмами Української академії архітектури, спрямованими на розвиток архітектурно-містобудівної діяльності в Україні. Крім того, робота відповідає одному з напрямків досліджень архітектурного факультету КНУБА, присвяченому теорії архітектури будівель і споруд.
Мета дослідження: розробити типологічні основи формування архітектурного середовища пенітенціарних комплексів.
Завдання дослідження:
- узагальнити світовий науково-практичний досвід дослідження, проектування і будівництва пенітенціарних закладів, а також провести аналіз сучасних тенденцій еволюційного розвитку архітектурного середовища для утримання, виправлення і соціалізації засуджених;
- розширити і поглибити зміст понять пенітенціарних комплексів та їх мереж як об‘єктів архітектурної теорії і практики, а також визначити наукову термінологію, що стосується адміністративно-правової і архітектурної складової пенітенціарної системи;
- визначити систему чинників і вимог, що впливають на формування й динаміку розвитку архітектурного середовища пенітенціарних ком-плексів, а також методів і підходів як основи для розробки ідеалізованих і нормативних моделей, класифікацій комплексів за різними ознаками;
- виявити ієрархічну структуру архітектурного середовища пенітенціарних комплексів, їх складу, номенклатури приміщень і територій й на цьому підґрунті розробити ідеалізовані моделі-прототипи виправних комплексів різних видів;
- систематизувати функціонально-планувальні структури і просторо-во-часову організацію архітектурного середовища пенітенціарних комплексів, розробити їх класифікації за різними ознаками. Встановити загальну типологію пенітенціарних будівель, комплексів та їх територіальних мереж, а також визначити параметри їх складових;
- виявити концептуальні засади гармонізації архітектурного середовища пенітенціарних комплексів, розробити принципи його вдосконалення і окреслити перспективні напрямки подальшого розвитку цього оточення і всіх його складових, через які втілюються ідеї гуманізації і олюднення середовища для утримання і виправлення засуджених і заарештованих.
Об‘єкт дослідження - архітектурне середовище пенітенціарних комплексів.
Предмет дослідження – типологічні основи формування архітектурного середовища пенітенціарних комплексів.
Межі дослідження. Робота проведена на прикладах об’єктів масового типу, розповсюджених в Україні і за її межами (Великобританія, Норвегія, Швеція, Данія, Франція, США), таких як виправні колонії різних рівнів безпеки, слідчі ізолятори, тюрми, виправні центри та лікувально-виправні профілакторії. Дослідження обмежено проблемами формування архітектурного середовища пенітенціарних комплексів, а також питаннями класифікації й типології виправних закладів за різними ознаками.
Методи дослідження. Робота побудована на основі міжгалузевого середовищного підходу, що розглядає пенітенціарний комплекс як складне системне явище, до вивчення архітектурного середовища якого залучається ряд інших наук, серед яких найбільш вагомими є філософія, соціологія, психологія, педагогіка, екологія тощо.
Для узагальнення досвіду проектування і будівництва пенітенціарних закладів було застосовано метод історичного аналізу й аналітично-ретроспективний метод. Для визначення особливостей життєдіяльності пенітенціарних установ та чинників впливу на формування їх архітектурного середовища було використано методи соціологічного опитування, анкетування, натурних обстежень.
З метою визначення ієрархічної структури архітектурного середовища пенітенціарних комплексів і для побудови моделей-прототипів складових цього середовища використовувалися методи структурно-логічного й структурно-функціонального моделювання. Для вивчення і систематизації суб’єктів середовищної діяльності (засуджених і персоналу) виправних комплексів і розробки класифікацій та архітектурної типології пенітенціарних будівель і комплексів було застосовано удосконалений матричний метод, в основу якого покладено синергетичні й соціонічні підходи.
Наукова новизна одержаних результатів:
- розширено межі і поглиблено зміст нового об‘єкта проектування – архітектурного середовища пенітенціарних комплексів з оптимальними умовами утримання, виправлення і соціалізації засуджених;
- узагальнено досвід проектування і будівництва пенітенціарних закладів та удосконалено термінологію, що пов‘язана із формуванням архітектурного середовища пенітенціарних комплексів та їх мереж;
- визначено ієрархічні рівні архітектурного середовища пенітенціарних комплексів (регіональний, міський, локальний), для яких розроблено структурно-функціональні моделі, що відповідають їх функціональним, організаційним, планувальним та естетичним властивостям;
- вперше розроблено класифікації виправних будівель, комплексів та їх мереж за різними ознаками, загальну типологію і номенклатуру пенітенціарних комплексів та їх складових;
- сформульовано основні принципи (відповідності, адаптивності, фрактальності та контекстуальності) гармонізації архітектурного середовища пенітенціарних комплексів, а також удосконалено методи, засоби і прийоми їх архітектурно-планувальної, об‘ємно-просторової та художньо-образної організації;
- визначено перспективні шляхи і отримано рекомендації до подальшого розвитку архітектурного середовища пенітенціарних комплексів різних типів у бік гуманізації і прозорості.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення, принципи і висновки роботи можуть бути використані в архітектурних дослі-дженнях і проектуванні; для подальшого вивчення і формування територіальної мережі пенітенціарних комплексів; при розробці та оцінці варіантів проектно-прогнозних рішень в процесах моделювання функціонально-планувальної структури та просторової організації різних типів пенітенціарних комплексів; при виборі сучасних будівельних конструкцій і матеріалів для формування повноцінного середовища пенітенціарних комплексів різних типів; при створенні естетично вагомого художнього образу виправних установ; у художньому конструюванні предметно-просторового середовища пенітенціарних комплексів і благоустрою їх територій. Висновки і результати досліджень можуть знайти використання в педагогічній роботі при підготовці лекційних курсів і прак-тичних занять для архітектурних спеціальностей.
Результати дослідження впроваджені в розробку проектно-дослідницьких робіт, до числа яких входять «Програма заходів з формування і удосконалення архітектурного середовища пенітенціарних комплексів України» (2013 р.) і «Проект детального планування території Шевченківського району м. Києва» (2013 р.). Результати дослідження були впроваджені у навчально-методичну діяльність, а саме: у лекційні курси с дисципліни «Дизайн середовища», «Дизайн інтер‘єру», у керівництво дипломними роботами студентів Київського національного університету будівництва і архітектури, а також в розділ підручника «Основи дизайну ар-хітектурного середовища» (2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Основний зміст роботи опублікований у 31 праці, одна з яких виконана у співавторстві. У роботі під номером 2 автором написано параграф 6.1.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати роботи доповідалися на міжнародних наукових конференціях, у числі яких «Дизайн архітектурного середовища: сучасні концепції і перспективи розвитку» (Київ, 2010 р.), «Становлення і розвиток етнодизайну: український і європейський досвід» (Полтава, 2010 р.), «Актуальные проблемы большого города: архитектурная наука и практика» (Алмааты, 2013), «XXII заочная научная конференции Research Journal of International Studies» (Єкатеринбург, 2013 р.), «Технические науки – основа современной инновационной системы» (Йошкар-Ола, 2014 р.), міжнародна науково-методична конференція: «Зодчество XX — начала XXI вв., перспективы архитектурно-художественного образования», Санкт-Петербург (2013 р.). Основні положення дослідження доповідались на науковій раді Державного Департаменту з виконання покарань (Київ, 2008 р.), а також на 11 науково-практичних конференціях КНУБА (2004 – 2014 рр.).
Публікації. Наукові результати дисертації опубліковано у 31 друкова-ній праці загальним обсягом 14,0 авторських аркушів. До їх числа входить 1 монографія; 1 колективний підручник; 20 статей у наукових фахових виданнях, що входять до затвердженого ДАК МОН України переліку наукових видань за спеціальністю 18.00.02; 6 статей в іноземних наукових виданнях; 3 тези конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п‘яти розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 374 сторінки, що включають 288 сторінок основного тексту, 45 сторінок таблиць і рисунків, 20 сторінок списку використаної літератури з 208 найменувань, 21 сторінку додатків.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. У ході аналізу проблем розвитку адміністративно-правових пенітенціарних систем в Україні і у світі визначено актуальність проблеми розвитку сучасного архітектурного середовища пенітенціарних комплексів, а також необхідність систематизації наукових знань щодо архітектурного проектування і прогнозування розвитку пенітенціарних будівель, комплексів та їх мереж. З метою систематизації типологічних і методологічних засад архітектурного проектування громадських будівель і комплексів, вводиться і обґрунтовується нове архітектурне поняття пенітенціарних (виправних) комплексів, а також наукова термінологія для подальшого дослідження і розвитку їх архітектурного середовища.
2. На основі узагальнення світового науково-практичного досвіду дослідження, проектування і будівництва пенітенціарних закладів, системних принципів і положень сучасної архітектурної теорії обґрунтовано структурну модель пенітенціарних комплексів, сутність якої виявляється у взаємодії: «населення» комплексу, що складається із осіб, засуджених до обмеження чи позбавлення волі, службового персоналу та відвідувачів закладу; «діяльності», що включає побутову і виробничу, навчальну і соціальну, дозвільну і духовну активність; «архітектурного середовища».
3. Доведено, що пенітенціарна система в Україні, важливою складовою якої виступають пенітенціарні комплекси , знаходиться у перехідному стані морального і матеріального старіння і невідповідності встановленим міжнародним вимогам «гуманізації» та «прозорості».
4. У результаті виявлення ряду зовнішніх та внутрішніх передумов і чинників формування, розвитку і гармонізації архітектурного середовища пенітенціарних комплексів, серед яких найбільш вагомими є соціально-економічні, психолого-педагогічні й естетичні, сформульовано основні вимоги, обмеження і критерії, які забезпечують відповідність міжнародних вимог до функціонально-планувальної організації і нормування пенітенціарного середовища.

5. Виявлено ієрархічну структуру архітектурного середовища пенітенціарних комплексів і на цій основі розроблено структурно-логічні і структурно-функціональні моделі виправних комплексів та їх мереж, які відповідають їх функціональним, організаційним, планувальним і естетичним властивостям.
6. Запропоновано удосконалену класифікацію пенітенціарних будівель і комплексів (за величиною, рівнем безпеки, спеціалізацією виробництва, внутрішньою структурою), на основі якої розроблено відповідну типологію функціонально-планувальних структур, об‘ємно-просторової та часово-просторової організації. Типологія передбачає виділення і взаємозв‘язок наступних типів архітектурного середовища: компактно-концентрований, компактно-розосереджений і розосереджений типи функціонально-планувальної структури відповідають кільцевому, решіткоподібному та деревоподібному типам архітектурно-планувальної організації та закритому, напіввідкритому (напівзакритому) та відкритому типам просторової організації пенітенціарних комплексів.
7. Визначено основні принципи гармонізації архітектурного середовища пенітенціарних комплексів та їх мереж: відповідності, адаптивності, фрактальності і контекстуальності, які узгоджують всі компоненти багаторівневого архітектурного середовища виправних закладів з інтересами людини і природним оточенням у складних еволюційних процесах.
8. Засвідчено необхідність використання суміжних галузей знань - історії, етнографії і субкультури виправної системи; пенітенціарної соціології і педагогіки; теорії особистостей суб‘єктів виправної діяльності, у роботах, спрямованих на удосконалення існуючих і формування нових уявлень про архітектурне середовище пенітенціарних комплексів. Ці перспективні напрямки пов‘язані з розробкою:
- психо-етнографічних методів виявлення особливостей ментальності засуджених;
- соціологічних і педагогічних методів дослідження і виховання засуджених;
- методів розширення моніторингу пенітенціарної системи, виправних комплексів та їх мереж в Україні і створення на цій основі єдиної інформаційної бази функціонування і розвитку архітектурно-містобудівної складової пенітенціарної системи.