ЕВОЛЮЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ТЕОРІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ : ЭВОЛЮЦИОННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ В ТЕОРИИ И МЕТОДОЛОГИИ РЕГИОНАЛЬНОГО ПЛАНИРОВАНИЕ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

БІЛОКОНЬ Юрій Миколайович

УДК 711.2:001.8

ЕВОЛЮЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ТЕОРІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЇ
РЕГІОНАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ

18.00.04 Містобудування та ландшафтна архітектура”

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора архітектури

Науковий консультант:
Фомін Ігор Олександрович
доктор архітектури, професор

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП. 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні передумови дослідження еволюційних тенденцій
в містобудуванні. 14
1.1. Сучасний стан містобудівних знань в контексті еволюціонізму.. 14
1.2. Визначення галузевих аспектів регіонального планування.. 24
1.3. Прояви еволюційних тенденцій у регіональному розвитку.. 38
Висновки по розділу 1. 52
РОЗДІЛ 2. Зарубіжний досвід регіональної політики та територіального
планування.. 55
2.1. Еволюція організаційних форм просторової інтеграції в Європі.. 55
2.2. Планувальні концепції організації Європейського простору 62
2.3. Еволюція регіональної політики та територіального планування
економічно розвинутих країн. 71
2.4. Територіальне планування країн в умовах соціально-економічного
розвитку... 87
Висновки по розділу 2.. 102
РОЗДІЛ 3. Еволюція тенденцій у плануванні території України.. 106
3.1. Тенденції регіоналізації України. 106
3.2. Формування систем розселення населення на території України 112
3.3. Регіональна політика та територіальне планування в Україні
на сучасному етапі 132
3.4. Планування територій України в умовах міждержавної інтеграції. 142
Висновки по розділу 3.. 152
РОЗДІЛ 4. Формування планувальної структури регіонів 154
4.1. Типологія регіональних структур 154
4.2. Регулювання розвитку столичних регіонів. 165
4.3. Формування транспортних та транскордонних регіонів... 201
4.4. Планувальна організація регіонів в особливих природних умовах.. 218
Висновки по розділу 4. 241
РОЗДІЛ 5. Шляхи удосконалення методології управління
розвитком регіонів. 244
5.1. Методологічне підґрунтя управління розвитком територій. 244
5.2. Напрями підвищення ефективності системи управління
територіальним розвитком... 253
5.3. Вимоги до удосконалення методології регіонального планування.. 273
Висновки по розділу 5.. 323
ВИСНОВКИ... 327
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 333
ДОДАТКИ (в окремому томі)

ВСТУП
Актуальність теми дослідження визначається сутністю та значенням регіонального планування, проблемами, на вирішення яких воно спрямоване, а також сучасним станом наукових знань.
Регіональне планування спрямоване на просторову (територіальну) організацію соціально-економічних процесів, які у своїй сукупності визначають якість життєдіяльності суспільства. Багатоаспектні проблеми територіального розвитку, які позначились у минулому столітті, та різноманітні заходи щодо їх вирішення, свідчать про посилення значення та дієспроможності регіонального планування у всіх країнах світу.
Глобальні проблеми ХХ ХХІ століть породжуються, головним чином, взаємодією суспільства та природи з антагоністичними ознаками. Вони характеризуються інтенсивною, іноді надмірною просторовою урбанізацією, перетворенням природного ландшафту на антропогенний, і як наслідок погіршенням якості життєвого довкілля. Всі ці соціально-економічні та екологічні проблеми спонукають до підвищення ефективності просторового планування, метою якого завжди було і є більш раціональне використання територіальних ресурсів планети. Отже, загрозлива екологічна ситуація, що склалася у більшості країн світу, багатозначні, не завжди доцільні форми просторової урбанізації, вимагають прискорити удосконалення теоретичних засад та методології територіального і, зокрема, регіонального планування. Воно здійснюється в масштабах країн з їх особливостями, а також на міждержавному рівні. Регіональне планування, якщо воно обмежене державними кордонами, вже не дає можливості вирішувати найважливіші питання, пов’язані з економічною, екологічною, соціальною і ресурсною проблематикою. Тому теорія та практика регіонального планування тепер мають бути спрямовані на забезпечення збалансованого розвитку територій, що охоплюють міждержавні простори. Тепер усе ясніше визначається необхідність політичної, економічної та просторово-планувальної інтеграції країн.
Суттєві зміни суспільно-економічних відносин між країнами, розвиток їх матеріально-технічної бази неодмінно стають причиною змін у різноманітних формах містобудівної діяльності. Сучасному періоду розвитку України як суверенної держави притаманні значні політичні та соціально-економічні перетворення. Впроваджуються демократичні форми правління і ринкові відносини, які формують новий суспільний світогляд і, відповідно, містобудівне мислення. За таких умов виникає потреба в теоретичному обґрунтуванні нової державної містобудівної політики, враховуючи наслідки минулого періоду, а також сучасні перспективні проблеми.
Дуже швидкий за історичним виміром перехід від планової системи господарювання до ринкових відносин, зокрема в Україні, змінює фундамент, на якому існує теорія та методологія містобудування. Тому виникла нагальна необхідність реформування наукових засад містобудівної діяльності, але без відрікання від професійних надбань минулого. Стає зрозумілим, що подальший розвиток містобудівної науки відбувається не революційним, а еволюційним шляхом в умовах поступового переходу від командно-адміністративної системи управління розвитком міст та територій до ринкової. Важливий урок для України та інших країн полягає в тому, що прогрес суспільства досягається еволюційним шляхом, а невиважене випередження подій, які мають об’єктивну динаміку та закономірності розвитку, призводить до руйнування існуючого порядку життєдіяльності. Тому доцільно впроваджувати в містобудівну діяльність тільки те, що відповідає сучасним можливостям країни і допомагає надолужити її відставання від міжнародного рівня. До чого призводять навіть деякі випередження у реформуванні містобудівної політики вказують окремі приклади. Так, ослаблення професійного контролю за якістю проектів веде до порушення планувальних норм та правил. Прискорення темпів приватизації нерухомості іноді є однією з причин порушень принципів функціонального зонування територій. Запозичення із зарубіжної практики таких видів проектних робіт, як "зонінгові правила забудови", "грошова оцінка територій", деякою мірою вплинуло на зменшення обсягів робіт із найважливіших обов’язкових стадій проектування, зокрема схем та проектів регіонального планування. Тому в умовах перехідного періоду, в якому знаходиться країна, постає необхідність гармонійного поєднання позитивних результатів багатолітнього вітчизняного містобудівного досвіду та новітнього зарубіжного. Отже, необхідні якісні зміни в теорії та методології містобудування на підставі визначення еволюційних тенденцій у містобудуванні. Тому, сучасна містобудівна проблематика є обґрунтуванням актуальності теми даного дослідження. Вона також підтверджується сучасним станом наукових знань в контексті еволюційних теорій.
Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає державним документам, завданням та планам:
"Генеральна схема планування території України" розроблена згідно з Указом Президента України від 13.05.1987 р. "Про пріоритетні завдання у сфері містобудування" і постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.1997 р. Постановою Верховної Ради України затверджена Законом України від 7.02.2002 р. № 3059-ІІІ.
НДР. Розробка нормативно-правових основ створення і ведення моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України та забезпечення сталого розвитку населених пунктів. (Договір № 1 п.99-99 від 16.03.99 р.).
НДР. Розробка наукової частини Генеральної схеми планування території України. Розроблена згідно з договором з Держбудом України № 109999 від 16.03.99.
НДР. Розробка наукових обґрунтувань щодо містобудівного розвитку транскордонних регіонів України. Розроблено згідно з договором з Держбудом України № 1039.99-99 від 9.04.99 р.
НДР. Концепция планировочной организации приграничных территорий
Российской Федерации и Украины. Розроблена згідно з тематичним планом Російської академії архітектури та будівельних наук 2000 2001 рр.
Мета дослідження визначення еволюційних тенденцій в теорії та методології регіонального планування, що є підгрунтям удосконалення містобудівної науки та практики.
Задачі дослідження:
визначення еволюціонізму тенденцій як теоретичної передумови розвитку методології регіонального планування;
характеристика сучасних тенденцій у регіональній політиці та просторовому плануванні на території Європи;
визначення особливостей у територіальному плануванні країн, які знаходяться на різних рівнях соціально-економічного розвитку;
ретроспективний аналіз еволюційних тенденцій у територіальному плануванні України на різних етапах розвитку;
характеристика тенденцій формування та розвитку планувальної структури регіонів України та їх зарубіжних аналогів;
класифікація регіонів як об’єктів управління територіальним розвитком та визначення шляхів його удосконалення.
Об’єкт дослідження регіони як територіальні системи та їх структурні елементи в процесі історичного формування та перспективного розвитку в Україні, інших країнах, а також міждержавному просторі.
Предмет дослідження еволюційні тенденції в процесі розвитку регіонів і наукових знань про їх планування*.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є
міждисциплінарні теорія еволюціонізму, системний аналіз, наука про управління процесами стосовно теорії містобудування.
Дослідження базуються на узагальненні результатів попередніх наукових розробок в галузі містобудування та регіонального планування в Україні та інших країнах у порівнянні з сучасними актуальними проблемами територіального розвитку.
В основу дослідження покладені методи історичної періодизації наукових знань, класифікації та структурного аналізу містобудівних об’єктів, факторного аналізу функції та структури форми планувальних регіонів. В процесі дослідження використані методи аналогій, графоаналітичного моделювання, формалізації просторової планувальної структури територій, концептуального та експериментального проектування. Інформаційну основу дослідження складають літературні джерела, багаторічний зарубіжний та вітчизняний досвід регіонального та міського проектування, соціально-економічних та територіальних прогнозів, управління процесами територіального розвитку, а також матеріали статистичної звітності, натурних обстежень, дані щодо оцінки ефективності реалізації проектно-планувальних рішень.
Дисертація є підсумком багаторічної праці автора, тісно пов’язаної з діяльністю Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "ДІПРОМІСТО", а також кафедри містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначені наукові засади регіонального планування на принципах еволюціонізму, що є новим напрямом теорії архітектури, методології містобудування та сприяє вирішенню актуальних соціально-економічних проблем територіального розвитку. В цьому напрямі новими науковими результатами є:
стратегія дослідження еволюційних тенденцій в регіональному плануванні залежно від ієрархічної структури містобудівних об’єктів за принципом "від загального до часткового" (абстрактне поняття простору європейський простір територія країни регіон його управлінська підсистема);
історичні періоди становлення містобудівних знань та прояви еволюційних тенденцій розвитку території;
еволюційні тенденції розвитку організаційних форм просторової інтеграції на європейських країн та їх територіальних об’єднань;
еволюційні зміни у взаємозалежних процесах регіоналізації території України, формуванні систем розселення, становленні регіональної політики та регіонального планування на державному законодавчому рівні. Згідно з еволюційними тенденціями розроблені пропозиції щодо створення єдиної планувальної структури території України та країн Східної і Центральної Європи (концепція "Розширеної Європи");
модернізація типології регіонів з врахуванням системної організації, а також взаємодії функції та структури форми в різних соціально-економічних та природних умовах;
методи та композиційні засоби планування регіонів різних типів на основі структурно-планувальних аналогів;
програмні напрями удосконалення системи управління територіальним розвитком, зокрема заходи в напрямку підвищення ефективності методології регіонального планування (методи та моделі порівняльної типології регіонів, їх еволюційних змін), а також удосконалення організаційної структури проектування з врахуванням регіональних особливостей.
Шляхи удосконалення методології регіонального планування є підсумковим результатом дослідження еволюційних тенденцій територіального розвитку. Визначені еволюційні тенденції територіального розвитку сприяють становленню теоретичних засад містобудування і підвищенню його соціальної та економічної ефективності.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження
втілені в практику містобудівного проектування, що сприяє реалізації планувальних рішень на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях.
На національному рівні наукові висновки та пропозиції впроваджені в Генеральну схему планування території України, яка розроблена відповідно до Указу Президента України в інституті "Діпромісто" під керівництвом та безпосередньою участю автора дисертації. Згідно з рішенням Кабінету Міністрів України результати роботи впроваджуються при проведенні моніторингу реалізації Генсхеми та регіональному плануванні.
На регіональному рівні наукові результати дослідження впроваджені в НДР, які виконані за участю автора згідно з планом Держбуду України ("Розробка наукових обґрунтувань щодо містобудівного розвитку транскордонних регіонів України") та тематичним планом Російської академії архітектури та будівельних наук ("Планування прикордонних регіонів України та Росії").
Результати дисертації впроваджені в науково-методичних документах, проектних роботах, навчально-методичних матеріалах.
1. Нормативно-методичні документи:
"Розробка нормативно-правових основ створення і ведення моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України та забезпечення сталого розвитку населених пунктів" (1999 р.);
"Розробка порядку проведення експертизи містобудівної документації" (2000 р.);
"Розробка типових правил забудови територій населених пунктів" (2000 р.);
"Розробка тарифів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, які виконуються державними органами земельних ресурсів та підприємницькими структурами" (2000 р.);
"Розробка методичних рекомендацій щодо розроблення генеральних планів міст з використанням ГІС-технологій (на прикладі м.Чернігова)" (2001 р.);
"Розробка змін до чинних ДБН 5.1. - 3.97, ДБН 5.2.4 - 2 - 94 та ВСН 38-82 про погодження та затвердження містобудівної документації для населених пунктів та територій зі складними інженерно-геологічними умовами" (2001 р.);
"Склад, зміст, порядок розроблення погодження та затвердження містобудівного обґрунтування", ДБН 5.1.1.1 - 4 - 2002 ( 2002 р.).
2. Проектні роботи. Автором безпосередньо, під його керівництвом та в складі авторського колективу розроблено 17 проектних робіт:
розробка Генеральної схеми планування території України (1997 2002 р.);
схема планування території Волинської області (2002 р.);
схема планування території Миколаївської області (2001 р.);
проект планування приміської зони м. Києва (1998 2002 р.);
концепції територіального розвитку міст: Вінниці (1999 р.), Одеси (2000 р.), Донецька (2000 2001 р.), Рівне (2000 2002 р.);
проекти генеральних планів міст: Миколаєва (1995 2000 р.), Чернігова (1996 1999 р.), Івано-Франківська (2000 р.), Суми (2001 2002 р.), Запоріжжя (1999 2002 р.), Євпаторії (2001 2002 р.), Маріуполя (1999 2002 р.), Великої Ялти (2001 2002 р.), Дніпропетровська (2002 р.), Ужгорода (2002 р.), Херсона (2002 р.), Харкова (2003).
3. Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчально-методичній роботі Київського національного університету архітектури і будівництва, де організований згідно з наказом Міністерства освіти та науки України навчально-науково-виробничий комплекс у складі кафедри містобудування та Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "ДІПРОМІСТО".
Відповідно до потреб лекційних курсів, курсового та дипломного проектування окремі результати дисертації впроваджені в три навчальні посібника з грифом Міністерства освіти та науки України ("Регіональне планування. Сутність та значення" 2001 р., "Проблеми містобудівного розвитку територій" 2001 р., "Типологія містобудівних об’єктів" 2001 р.).
Особистий внесок здобувача. Основний зміст роботи опублікований у 26 друкованих працях, 2 з них виконані із співавторами. У публікації № 3, що наведена у авторефераті, автором написані розділи І, ІІ, ІІІ; у публікації № 9 тенденції планувальної регіоналізації України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація є результатом багаторічних науково-дослідних і проектних розробок автора, які здійснювалися в інституті "ДІПРОМІСТО".
Результати досліджень доповідались на 6 міжнародних та 14 республіканських конференціях, симпозіумах, семінарах, нарадах (всього 20) в Німеччині (2001 р.), Польщі (2001 р.), Російській Федерації (2001 р.), Італії (2002 р.), Білорусі (2002 р.), Китаї (2002 р.), а також в містах України. З проблем містобудівного забезпечення територіально-просторового планування території України (Київ, 2000 2001; Шацьк, 2000; Вроцлав, 2001); з проблем розробки нормативно-правових основ реалізації Генеральної схеми планування території України (Біла Церква, 2002; Київ, 2002; Венеція, 2002; Одеса 2003); з проблем формування концептуальних положень щодо організації транскордонних регіонів України (Київ, 1999; Москва, 2001; Дармштат, 2001); з проблем впровадження геоінформаційних технологій в містобудівному проектуванні (Київ, 2000; Миколаїв, 2000; Мінськ, 2002).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 3 монографіях (20,0 обл. вид. арк.), 26 статтях в наукових і професійних журналах та збірниках наукових праць, 6 тезах міжнародних та республіканських конференцій, 3 навчальних посібниках з грифом Міністерства освіти та науки України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів,
висновків, викладених на 332 сторінках. Загальний об’єм 476 сторінок. З них окрім визначеного: список використаних джерел 265 найменувань на 22 сторінках; 51 сторінка рисунків, які містять 135 ілюстрацій (структурні схеми та моделі, графіки, матричні таблиці); додатки в окремому томі на 71 сторінці.

* В більш широкому значенні, ніж регіональне планування, використовується термін територіальне (просторове) планування. На вирішення соціально-економічних проблем в регіонах спрямована регіональна політика. Тісно пов’язані з цим терміном такі поняття, як "регіональна економіка", "регіональний розвиток". В теоретичних працях використовуються також терміни "Теорія розміщення" (Theory of location), "Теорія регіонального розвитку" (Theory of regional development), "Регіональна наука" (Regional science) та ін.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Регіональне планування, яке є інтегральним процесом, охоплює різноманітні аспекти та системи державного управління. Цей процес служить виконанню найважливіших соціально-економічних, екологічних та інших цілей. Для їх досягнення використовуються різні механізми державної політики. Одним із них є містобудівна діяльність, ефективність якої багато в чому залежить від державного сприяння. Організація містобудівної науки і практики дуже важлива складова комплексного управління процесом територіального розвитку. Тому виникає необхідність подальшої цілеспрямованої організації науково-проектних робіт в напрямку регіонального планування.
Аналіз досвіду регіонального планування свідчить про загальний еволюційний характер розвитку його теоретичних та методологічних засад. Визначені еволюційні тенденції в теорії і в практиці містобудування, країн, що є обгрунтуванням слідуючих узагальнених висновків:
1. Еволюційні закономірності у всесвіті є предметом фундаментальних досліджень, результати яких асимілюються та впроваджуються у містобудівні знання. Вони складаються з "зовнішньої" (міждисциплінарної) частини та "власної" (професійної). Визначено збільшення впливу зовнішніх” загальнонаукових методів на містобудівну діяльність у вигляді історичної зміни парадигм: ідеологічної, функціональної, системної, екологічної, культурологічної.
2. Проявами еволюційних тенденцій у регіональному розвитку є:
феномен просторової урбанізації (утворення міських урбанізованих зон, міських агломерацій, мегаполісів);
екологічна небезпека людству, яка катастрофічно посилюється внаслідок небезпечних для природи проявів урбанізації та індустріалізації на території країн і континентів;
екологізація наук з метою забезпечення сталого розвитку міст та регіонів з урахуванням потреб наступних поколінь, зокрема засобами державної регіональної політики та регіонального планування;
посилення значення планувального регулювання розвитку територій, законодавчих та правових засад регіонального планування.
3. В результаті аналізу зарубіжного досвіду територіального планування визначена така еволюція організаційних форм просторової інтеграції європейських країн:
з 50-х років ХХ століття країни інтеграційна діяльність ЄС визначилася у документах та узгодженнях започаткованих Радою Європи (РЄ), Європейським парламентом та Європейською комісією;
еволюція організаційних форм співпраці європейських країн простежується в процесі утворення зон вільної торгівлі; митних союзів; спільних ринків; економічних союзів. Таким чином, "Європа країн" перетворюється на "Європу регіонів" з розробкою Концепції їх сумісного розвитку;
з метою впорядкування просторової урбанізації країн Західної Європи розроблялися альтернативні планувальні концепції (на основі тенденцій нерівномірної просторової урбанізації запропонована організація "міських коридорів", а для обмеження урбанізаційних процесів пропонується утворення міських регіонів із збереженням їх самобутності);
в економічно розвинутих країнах удосконалюється методологія територіального планування, а у країнах з перехідною економікою з’являються нові політичні та соціально-економічні стимули територіального розвитку із врахуванням еволюційних тенденцій регіонального планування в умовах централізованої політичної системи.
4. Аналіз досвіду територіального планування України дає підстави для
визначення еволюційних тенденцій у таких напрямах:
регіоналізації країни в результаті: політичних та адміністративно-територіальних перетворень; різноманітності природного ландшафту; етнічних територіальних розбіжностей; закономірностей розвитку мережі міських поселень та формування їх територіальних систем;
історичній зміні державних кордонів та адміністративно-територіальної структури, що визначилося у перетворенні губерній (1917 1923 рр.), створенні округів (1925 1928 рр.), розвитку областей та районів (1932 1974 рр.), створенні нових областей (1932 1939 рр.);
формуванні систем розселення населення в результаті регіональних особливостей за природно-кліматичними і етнічними ознаками, підвищення кількості міського населення у другій половині минулого століття (з 1950 до 1990 рр.), збільшенням кількості центральних системоутворюючих міст (більше 50 тис. чол.) та територіальної їх концентрації;
еволюції наукових засад розселення населення: 1920 1930 рр. ХХ ст. найбільше значення надавалося ідеологічним та політичним аспектам; 1940 1970 рр. найбільша залежність просторових форм розселення від розміщення продуктивних сил; з 1970 р. підвищення значення систем розселення.
5. Визначені головні завдання реформування регіонального планування в нових соціально-економічних умовах України:
реалізація документів державного значення, які є новим етапом методології регіонального планування ("Концепція нової державної регіональної політики України", "Генеральна схема планування території України на 2020 р.");
розробка програми планувальної інтеграції територіальних структур країн Східної Європи з врахуванням макроландшафтних зон (узбережжя Балтійського та Чорного морів, Карпатський Єврорегіон),
міжнародних комунікаційних коридорів та транскордонних регіонів.
6. Визначені еволюція типології регіонів (від функціональних особливостей до структурно-планувальних) та їх актуальні різновиди, що формуються за принципами державної необхідності та планувальної адаптації до особливих природних умов. На цій методологічній основі розроблені пропозиції щодо:
організації планувальної структури столичних регіонів як великих міських агломерацій;
розвитку транспортних (комунікаційних) та транскордонних регіонів, який обумовлений геополітичним положенням України та міждержавними інтеграційними процесами (на основі принципів міждержавної додатковості територій та біполярності їх планувальної структури);
розвитку прибережних регіонів (приморських та прирічкових), який визначається утворенням поліфункціональних портовогосподарчих комплексів, формуванням лінійних багатоцентрових міських агломерацій і мегаполісів;
планування регіонів з корисними копалинами (модернізація добувних галузей промисловості; стимулювання соціально-економічного територіального розвитку; рекультивація промислових зон, відтворення та збагачення природного ландшафту в системі екологічного каркасу території).
7. Запропонована програма удосконалення системи управління територіальним розвитком, яка містить пропозиції в таких напрямах:
для розвитку законодавчої бази регіонального планування пропонується прийняти містобудівний кодекс України, створити центральний урядовий орган територіальної організації, а також Координаційну раду з проблем соціально-економічного та просторового планування; розробити пропозиції щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою країни та ведення моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України; надати більш широкі повноваження органам архітектури та містобудування на місцевому рівні;
для інформаційного забезпечення регіонального планування слід впроваджувати програмно-технічні комплекси на базі комп’ютерних технологій з використанням космічних знімків, реєстри державного земельного кадастру в автоматизованому режимі, автоматизовані банки даних, які фіксують еволюційні зміни;
для кадрового забезпечення містобудівного напрямку регіонального планування необхідна цілеспрямована підготовка фахівців з даної спеціалізації у ВУЗах з архітектурною освітою з організацією в них навчально-науково-виробничих комплексів.
8. Визначені слідуючі заходи для удосконалення методології регіонального планування:
впровадження порівняльної типології регіонів з використанням ієрархії регіональної структури, моделей еволюційних змін в регіонах, економічне рейтингове ранжування регіонів та їх групування за ознаками структурно-планувальної подібності;
удосконалення організаційної структури містобудівного проектування в системі: замовник проектант контролююча інстанція споживачі проектної продукції з врахуванням планувальних особливостей транскордонних регіонів (в результаті двохсторонньої співпраці); міських агломерацій (з впровадженням методик регіонального та міського проектування); недостатньо розвинутих регіонів (шляхом впровадження методів адресного стимулювання розвитку, "вирівнювання розвитку", "конкуренції", "підтримки розвитку").
Наукові висновки роботи у сукупності створюють новий напрям теорії архітектури і зокрема методології містобудування, який характеризується єдністю історичних та галузевих знань щодо предметів та об’єктів дослідження. Науковим підґрунтям запропонованого напряму є загальна еволюційна теорія з врахуванням особливостей історичного розвитку містобудівних об’єктів та професійних знань. Впровадження наукових висновків роботи в містобудівну практику буде сприяти прийняттю більш обґрунтованих проектно-планувальних рішень та їх ефективній реалізації.
Є можливість також окреслити тематичне коло подальших еволюційних досліджень в напрямку регіонального планування. Одним з найбільш актуальних наукових напрямків залишається типологічна індентифікація планувальних регіонів України з врахуванням ознак та критеріїв, які прийняті та застосовуються для регіонів країн-членів ЄС з метою аргументованого визначення тих, які мають бути першочерговими об’єктами інвестування нового будівництва. А це дає можливість визначити першочергові об’єкти містобудівного аналізу та проектування. Важливим науковим напрямком залишається розробка методологічних засад планування регіонів з врахуванням тенденцій їх керованого розвитку в сучасних умовах України. Цей науковий напрямок стає особливо актуальним у зв’язку з впровадженням моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України. В процесі контрольованої її реалізації постає необхідність довгострокового прогнозу просторової організації України в структурі Центрально-Східної Європи. Така інтерпретація планувальної структури країни на новому етапі її розвитку має бути просторовим відображенням тенденції посилення міждержавних інтеграційних процесів. Всі найважливіші наукові розробки мають виконуватися за загальним узгодженим тематичним планом з належною координацією і можливо в аспекті еволюційних тенденцій, що і дає додаткові підстави для поглиблення теорії та методології регіонального планування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративно-територіальний устрій України. Історія та сучасність:
Офіційне видання. Секретаріат кабінету міністрів України / За ред.
В.Г.Яцуби, К., 2002. 269 с.
2. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминоло-
гический словарь. М.: Мысль, 1983. 359 с.
3. Арманд А.Д. Саморегуляция и саморегулирование географических
систем. М.: Наука, 1988. 261 с.
4. Архітектура Галичини ХІХ-ХХ ст. / Вибрані матеріали міжнародного
симпозіуму, присвяченого 150-річчю заснування Держ. у-ту Львівська
політехніка” / За ред. Черкеса Б., Кубеліка М., Гофер Е. Львів, 1996.
208 с.
5. Архитектурное образование. Часть І Бакалавр, Часть ІІ Специалист,
Часть ІІІ Магистр / Под ред. А.В.Степакова, Н.Ф.Метленкова. М.:
Изд-во РУДН, 2001. 561 с. 377 с. 316 с.
6. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функцио-
нальные вопросы): Учебное пособие. М.: ОАО НПО Экономика”, 2000. 302 с.
7. Атаунех Азам Ахмаду. Еколого-містобудівне формування природного
каркасу міст та районів в умовах Йорданії: Автореф. дис канд.арх.:
18.00.04 / Київський держ. техн. у-тет буд. і арх. К., 1997.
8. Бабурин В.Л., Мазуров Ю.Л. Географические основы управления: Курс
лекций по экономической и политической географии: Учебное пособие.
М.: Дело, 2000. 288 с.
9. Бархин Б.Г. Методика архитектурного проектирования. М.: Стройиздат, 1982. 224 с.
10. Бархин М.Г. Метод работы зодчего. М.: Стройиздат, 1981. 216 с.
11. Бархин М.Г. Город. Структура и композиция. М.: Наука, 1986. 264 с.
12. Белоусов В.Н. Градостроительство (практика, проблемы, перспективы) //
Архитектура СССР. 1978. - № 5. С. 6-8.
13. Белоусов В.Н., Гропиус В.Р., Листенгурт Ф.М. Системный подход к
разработке региональных схем расселения // Города и системы расселения /
Под ред. Г.Н.Фомина. М.: Стройиздат, 1979. С. 27-35.
14. Белоконь Ю.Н. Архитектурно-планировочные аспекты интеграционных
процесов в приграничных районах Украины // Сучасні проблеми
архітектури та містобудування. К.: КНУБА, 1998. Вип.3. С. 69-75.
15. Белоконь Ю.Н, Владимиров В.В, Фомин И.А. Организация территории приграничных районов (концептуальные положения) К.: КНУСА, 2002. 88 с.
16. Білоконь Ю.М. Сучасний стан містобудівних знань у контексті еволюціонізму // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. К.: КДТУБА, 2002. Вип. 10. С. 129-140.
17. Білоконь Ю.М. Містобудівне управління розвитком територій. К.:
Укрархінформ, 2002. 160 с.
18. Білоконь Ю.М. Функція та структура форми в регіональному плануван-
ні. К.: Кий, 2002. 98 с.
19. Белоконь Ю.Н. Пространственное планирование Украины в контексте
межгосударственной интеграции. Ежегодное издание Московского
отделения Международной академии архитектуры. Год 2002. М.:
Жираф”, 2002. С. 58-59.
20. Блауберг И.В., Юдин Э.Л. Становление и сущность системного подхода.
М., 1973. 170 с.
21. Богорад Д.И. Будущий Донбасс. Донецк. Донецкое областное изда-
тельство”, 1946.
22. Богорад Д.И. Районная планировка Криворожья. / Сб.: Проектирование
социалистических городов. К., 1946.
23. Богорад Д.И., Станиславский А.И. Очередные задачи районной плани-
ровки на Украине. // Строительство и архитектура. 1957. № 1.
24. Богорад Д.И. Районная планировка Донбасса в действии. // Архитектура
СССР”. 1957. №4.
25. Богорад Д.И. Конструктивная география района. Основы районной
планировки. М.: Мысль, 1965. 407 с.
26. Богорад Д.І. Районне планування зони впливу Південно-Українського
каналу і Каховської ГЕС. // Вісник Академії архітектури УРСР. 1951.
№ 3. С. 15-19.
27. Боже-Гарнье Ж., Шабо Ж. Очерки по географии городов / Пер. с фран.
К.Т.Топуридзе и С.Н.Тагера; Вводн. ст. и ред. В.В.Покшишевского.
М.: Прогресс, 1967. 223 с.
28. Бочаров Ю., Демин Н. Градостроительное проектирование в условиях
научно-технического прогресса // Архитектура СССР. 1986. №3.
29. Бочаров Ю.П., Кудрявцев О.К. Планировочная структура современного
города. М.: Стройиздат, 1972. 159 с.
30. Будущее планировки. Исследование центра по изучению окружающей
среды / Под ред. П.Коуэна. М.: Стройиздат, 1976. 134 с.
31. Булгаков С.Н. Философия хозяйства. М.: Наука, 1990. 412 с.
32. Бунин А.В., Саваренская Т.Ф. История градостроительного искусства.
М.: Стройиздат, 1979. Т. 1-2.
33. Буров А.К. Об архитектуре. М.: ГИЛСА и СМ, 1960. 147 с.
34. Бусыгина И.М. Настоящее и будущее Европы регионов” (проблемы
европейского регионализма) // Мировая экономика и международные
отношения. 1993. № 9. С. 78-86.
35. Быстряков И.К. Методология социально-экологических исследований:
Учебное пособие. Волгоград: Изд. Волгоградского гос. ун-та, 1998. 76 с.
36. Быстряков И.К. Проблема формирования современного хозяйственного
метапространства Украины // Економічний часопис. 1999. № 9.
С. 16-18.
37. Быстряков И.К. Регионализация как фактор стабилизации
национального хозяйства // Економічний часопис. 2000. № 9. С. 39-41.
38. Быстряков И.К. Эколого-экономические проблемы развития
производительных сил: теоретические и методологические аспекты.
К.: ООО Междунар. фин. агенство”, 1997. 255 с.
39. Вадимов В.М. Город и река. Планировочные аспекты. Киев - Полтава:
Археологія, 2000. 209 с.
40. Вернадский В.Н. Научная мысль как планетарное явление. М.: Наука,
1991. 271 с.
41. Вернадский В.Н. Философские мысли натуралиста. М.: Наука, 1986.
34 с.
42. Видение картины будущего и стратегии в регионе Балтийского моря
2010. От видения картины будущего к действию. Четвертая конференция министров по делам пространственного планирования и развития. Стокгольм, 1996. 43 с.
43. Владимиров В.В. Расселение и экология. М.: Стройиздат, 1996.
392 с.: ил.
44. Владимиров В.В. Управление градостроительством и территориальным
развитием. М.: Отдел. инф. изд. деятельности РААСН, 2000. 92 с.
45. Владимиров В.В., Пучков А.А. Теоретична спадщина Української
містобудівної школи (теорія та історія архітектури) / Зб. статей до
50-річчя НДІТІАМ. К.: НДІТІАМ, 1995. С. 117-128.
46. Владимиров В., Саваренская Т., Смоляр И. Градостроительство как
система научных знаний / Под ред. И.Смоляра. Труды РААСН. Серия
Теоретические основы градостроительства”. М.: УРСС, 1999. 120 с.
47. Владимиров В.В., Саваренская Т.Ф., Швидковский Д.О.
Градостроительство и экология (Биосферные и историко-культурные
аспекты). Самара: РАКС, 2000. 124 с.
48. Владимиров В.В., Фомин И.А. Основы районной планировки: Учебник.
М.: Высш. шк., 1995. 224 с.
49. Врублевський В., Хорошевський. Український шлях. Начерки:
геополітичне становище та національні інтереси України. К., 1997.
142 с.
50. Гибберд Ф. Градостроительство: Пер. с англ. М.: ГИЛСА и СМ, 1959.
346 с.
51. Гидион З. Пространство, время, архитектура. М.: Стройиздат, 1984.
456 с.
52. Гизевиус Вольфганг. Политика местного самоуправления в ФРГ. Изд-во
Фонда Фридриха Эберта, 1995. 144 с.
53. Гинзбург М.Я. Стиль и эпоха. Проблемы современной архитектуры.
М., 1924. 230 с.
54. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Основы региональной политики:
Учебник. Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 1998. 659 с.
55. Глазирін В.Л. Архітектурно-планувальне формування громадських
приморських центрів в структурі Одеси та її міській агломерації:
Автореф.дис канд. арх.: 18.00.04 / Київський держ. техн. ун-тет буд.
і арх. К., 1998.
56. Глазырин В.Л. Градообразующие основы проектирования приморских
общественных центров. Одесса. 1999. 142 с.: ил.
57. Глазычев В.Л. Эволюция творчества в архитектуре. М.: Стройиздат,
1986. 496 с.
58. Государственная схема комплексной территориальной организации Республики Беларусь: Основные положения. Минск.: Министерство архитектуры и стр-ва Республики Беларусь. 2001. 70 с.
59. Градостроительные основы развития курортно-рекреационных районов
СССР / Городской В.Я., Панченко Т.Ф., Мазуркевич А.А. и др. М.:
Стройиздат, 1990. 196 с.
60. Градостроительство и территориальная планировка: понятийно-
терминологический словарь / Мин-во архитектуры стр-ва Республики
Беларусь. Редкол.: Г.А.Потаев (отв. ред.), И.А.Иодо, К.К.Хачатряну,
А.И.Ничкасов МН.: Минсктипроект, 1999. 192 с.
61. Градостроительство России ХХІ века // Сб. научных статей РААСН.
М.: РААСН, 2001. 269 с.: ил.
62. Гропиус В. Границы архитектуры / Пер. с нем. М.: Искусство, 1971.
286 с.
63. Груза И. Теория города. М.: Изд-во лит. по стр-ву, 1972. 246 с.
64. Грушка Э. Развитие градостроительства. Братислава, Словацкая А.Н.,
1963. 295 с.
65. Гудак В. Будівництво Нової Європи: Прикордонне співробітництво у
Центральній Європі // За ред. д-ра В.Гудака Ужгород: Закарпаття,
1997. 116 с.
66. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. Ленинград,
Наука, 1990. 279 с.
67. Гусаков В., Білоконь Ю., Нудельман В., Вашкулат О. Методичний
посібник з розробки та впровадження Правил використання та забудови
території міст. Київ, 1998. 75 с.
68. Гутнов А.Э. Эволюция градостроительства. М.: Стройиздат, 1984.
256 с.
69. Давидович В.Г., Чижикова Т.А. Александр Иваницкий. М.:
Стройиздат, 1973. 119 с.
70. Демин Н.М. Генеральный план как средство системного управления
развитием города // Градостроительство. К., 1986. Вып. 36.
71. Демин Н.М. Управление развитием градостроительных систем. К.:
Будівельник, 1991. 184 с.
72. Дьомін М.М. Актуальні проблеми сучасної теорії містобудування // Досвід та перспективи розвитку міст України. К.: Укрархбудінформ, 2000. С. 41 45.
73. Демин Н.М. Управление развитием региональных градостроительных
систем (на опыте Украинской ССР): Автореф. дис д-ра арх.: 18.00.04 /
Моск. арх-й ин-т. М., 1987. 53 с.
74. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація:
(монографія) / Кол.авт. К.: УАДУ при Президентові України, 1997.
448 с.
75. Державні будівельні норми України. Містобудування, планування і
забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92. Видання офіційне.
К.: Мінінвестбуд України, 1992. 68 с.
76. Джонс Дж.К. Методы проектирования. М.: Мир, 1986. 326 с.
77. Дзеви Б. Пространство сущность архитектуры. Мастера архитектуры
об архитектуре. М.: Искусство, 1971. С. 466-474.
78. Долішній М.І. Актуальні проблеми формування регіональної політики в
Україні / Науково-практичний журнал Регіональна економіка”. 1999. № 3.
79. Долишний М. Интенсификация производства и актуальные задачи
регионального природопользования // Экономика Сов. Украины, № 4. 1980. С. 67-73.
80. Дорогунцов С.І., Новоторов О.С. Оптимізація землекористування як
передумова економічних реформ в Україні // Проблемы землепользова-
ния в условиях реформирования экономики: Материалы Межгос.
научн-практ. конферен. (Кацивели 27-31 октября 1993 г.). Киев:
СОПС, 1993. С. 3-13.
81. Зайцева Л. Оцінка сталості розвитку економіки регіону // Управління
сучасним містом. 2001. № 1-3(1). С. 31-36.
82. Зарубина Н.Н. Социально-культурные основы хозяйства и предприни-
мательства. М.: ИЧП Издательство Магистр”, 1998. 360 с.
83. Иванова А.Д. К вопросу о восстановлении городов и поселков Донбасса.
Бюллетень Гипрограда”. 1945. №2. С. 26.
84. Израилевич А.С. Новая схема районной планировки Криворожья. / Сб.
Вопросы районной планировки”. К.: Будівельник”, 1960.
85. Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. М.: Стройиздат,
1986. 286 с.
86. Иодо И.А. Основы градостроительства: Теория и методология. Минск:
Высшая шк., 1983. 200 с.
87. Канке В.А. Форма времени. Томск: Изд-во Томского ун-та. 1984. 225с.
88. Карпенко В.П. Планировка руднометаллургического промышленного
узла. // Сб. Проектирование населенных мест”. К.: Будівельник”,
1963. С. 9.
89. Кибл Л. Городская и районная планировка: Пер. с англ. М.:
Стройиздат, 1965. 152 с.
90. Киев в 2000 г.(Концепция развития народно-хозяйственного комплекса).
Совет по изуч произв. сил УССР АН УССР. К., 1983.
91. Клюшниченко Є.Є. Соціально-економічні основи планування та
забудови міст. К.: Укрархбудінформ, 1991. 346 с.
92. Коган Л.Б. Демократия без городов? Издательский центр Автор”.
Изд. Полис”. Новосибирск, 1993. 52 с.
93. Коган Л.Б. Развитие социально-культурных функций и пространствен-
ной среды городов: Автореф.дис д-ра арх.: 18.00.04 / Центр.
НИИиПИ по градостроительству. М., 1989.
94. Коган Л.Б. Проблема урбанизации: город и культура. М., 1980. 33 с.
95. Комплексная районная планировка / Центр. науч.-исслед. и проектный
ин-т по градостроительству. М.: Стройиздат, 1980. 248 с.
96. Корет Эмерих. Основы метафизики / Пер. с нем. К.: Тандем, 1998.
248 с.
97. Космические исследования для градостроительства. Ленинград:
Стройиздат, Ленинградское отделение, 1981. 176 с.
98. Кравченко В. Державна територія України: формування та уроки історії
// Місцеве та регіональне самоврядування України. Вип. 1-2 (10-11).
Київ, 1995. С. 52-64.
99. Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации
// Вопросы философии. 1992. № 12. С. 12-25.
100. Кун Т. История научных революций / Пер. с англ. М., 1977.
101. Кушниренко М.М. Методи передпроектного аналізу в містобудуванні:
Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 164 с.
102. Лаврик Г.И. Настоящее и будущее архитектурной науки // Сучасні
проблеми архітектури та містобудування. Вип. 1. К.: КДТУБА, 1997.
С. 20-26.
103. Лаврик Г.І. Гармонія і алгебра архітектурної композиції // Сучасні
проблеми архітектури та містобудування. Вип. 8. К.: КНУБА, 2000. С. 150-153.
104. Лавров В.А. Развитие планировочной структуры исторически сложив-
шихся городов. М.: Стройиздат, 1977. 112 с.
105. Лаппо Г.М. Города на пути в будущее. М.: Мысль, 1987. 235 с.
106. Лаппо Г.М. Развитие городских агломераций в СССР. М.: Наука,
1978. 152 с.
107. Ларина Н.И., Кисельников А.А. Региональная политика в странах
рыночной экономики: Учебное пособие. М.: Экономика, 1998.
172 с.
108. Лежава И.Г. Функция и структура формы в архитектуре: Автореф.
дис д-ра арх.: 18.00.01 / Моск. гос. арх. ин-т. М., 1987.
109. Ле Корбюзье. Три формы расселения. Афинская хартия / Пер. с франц.
Ж.Розенбаума. М.: Стройиздат, 1976. 136 с.
110. Ле Корбюзье. Архитектура ХХ века. М.: Стройиздат, 1977. 270 с.
111. Лесечко М., Чемерис А. Методичні підходи до оцінки інвестиційного
клімату в регіоні // Управління сучасним містом. 2001. № 4-6 (2).
С. 35-45.
112. Линч К. Совершенная форма в градостроительстве / Пер. с англ.
В.Л.Глазычева / Под ред. А.В.Иконникова. М.: Стройиздат, 1986.
264 с.
113. Листенгурт Ф.М. Проблемы интенсификации урбанизации как фактор
общественного развития // Сб.: Вопросы философии, 1985. № 6.
С. 42-47.
114. Макухін В.Ф. Планувальна композиція сучасного міста. К.: Будівель-
ник, 1974. 66 с.
115. Малозьомов І.І. Соціалістичне місто Велике Запоріжжя. Харків, 1933.
116. Малоян Г.А. Регулирование развития крупного города в системе рассе-
ления. М.: Стройиздат, 1989. 168 с.
117. Малоян Г.А. Регулирование развития крупного города в системе рассе-
ления (планировочные аспекты): Автореф. дис д-ра арх. М., 1990.
49 с.
118. Малышенко О.А. О проявлении формализма в архитектуре и градо-
строительстве. Сб. Планировка и застройка городов”. К.: Буді-
вельник”, 1963, С. 3.
119. Малышенко О.А. Этапы большого пути / Работы Гипрограда в довоен-
ный период. Строительство и архитектура”, 1971, №3. С. 17.
120. Мастера архитектуры об архитектуре. М.: Искусство, 1972.
590 с: ил.
121. Материалы международной конференции по развитию коммуникаци-
онной системы Париж Берлин Варшава Минск Москва / Минск.
1997. Минск, 1998. 181 с.
122.