Чан Пен Трансформація елементів китайської архітектури в європейській архітектурі XVIII - початку ХХ століть : Чан Пэн Трансформация элементов китайской архитектуры в европейской архитектуре XVIII - начала ХХ веков Chan Peng Transformation of elements of Chinese architecture in European architecture of the XVIII - early XX centuries

Краткое описание

Чан Пен, тимчасово не працює, тема дисертації: «Трансформація
елементів китайської архітектури в європейській архітектурі XVIII -
початку ХХ століть», (191 Архітектура та містобудування).
Спеціалізована вчена рада ДФ 26.056.009 в Київському національному
університеті будівництва і архітектури

ЗМІСТ
СЛОВНИК СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ 24
ВСТУП 27
РОЗДІЛ 1. СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВІВ КИТАЙСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ НА ЄВРОПЕЙСЬКУ АРХІТЕКТУРУ 34
1.1. Огляд наукових джерел 34
1.2. Причини виникнення і специфіка проявів стилю «шинуазрі» в країнах
Європи 39
1.3. Історичні, природно-кліматичні та культурологічні чинники впливу на
формування архітектури китайських павільйонів 54
Висновки до розділу 1 73
ТРАДИЦІЙНОЇ КИТАЙСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ 78
2.1. Визначення і формалізоване представлення морфо-структурних
елементів об’єктів традиційної китайської архітектури 78
2.2. Методи дослідження і теоретичні моделі елементів об’єктів китайської
архітектури 85
2.3. Державна політика і методи збереження і реставрації китайських
павільйонів 88
Висновки до розділу 2 97
РОЗДІЛ 3. МІСТОБУДІВНІ, ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА ХУДОЖНЬО- ОБРАЗНІ ОСОБЛИВОСТІ КИТАЙСЬКИХ ПАВІЛЬЙОНІВ 99
3.1. Принципи і прийоми розташування павільйонів різного
функціонального призначення 99
3.2. Основні типи планувальних рішень павільйонів 136
3.3. Специфічні особливості композиційної побудови 139
3.4. Характерні елементи та конструкції 152
3.5. Декоративне оздоблення та поліхромія 166
Висновки до розділу 3 171 
РОЗДІЛ 4. ПРОЯВ СТИЛІЗОВАНИХ ФОРМ КИТАЙСЬКИХ ПАВІЛЬЙОНІВ В СТИЛІ «ШИНУАЗРІ» 177
4.1. Містобудівне розташування павільйонів в структурі європейських
парків 177
4.2. Художній образ, типи планувальних рішень, специфічні форми,
декоративне оздоблення та поліхромія 189
4.3. Порівняльний аналіз традиційної китайської архітектури і європейської
архітектури стилю «шинуазрі» на предмет їх відповідності 200
Висновки до розділу 4 209
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 219
ДОДАТКИ 251
ДОДАТОК А 251
Примітки до тексту
ДОДАТОК Б 255
Додаткові зображення павільйонів різної функції
ДОДАТОК В 262
Список опублікованих праць за темою дисертації
ДОДАТОК Г. 266
Г.1. Джерела ілюстрацій до розділу 1
Г.2. Джерела ілюстрацій до розділу 2
Г.3. Джерела ілюстрацій до розділу 3
Г.4. Джерела ілюстрацій до розділу 4
Г.5. Джерела ілюстрацій до загальних висновків
ДОДАТОК Д. 270
Д1. Свідоцтво про проходження закордонного наукового стажування за темою дослідження.
СЛОВНИК СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ
Баохедянъ (кит. {^^РЖ - букв. павільйон Збереження Гармонії) - третя тронна зала палацу Гугун в Пекіні.
Бі-хуа (bi hua) - різновид традиційних китайських розписів, похідних від давніх скельних розписів кам’яного віку і розписів посуду (2000 р. до н.е).
Гон діан (gong dian) - палац
Гон юан (gong yuan) - парк
Гугун (Gugong, кит. Щ!Ш- букв. Імператорський палац) - найбільший в світі імператорський палацовий ансамблі в Пекіні (1403-1421 рр.), основна імператорська резиденція 24 імператорів династін Мін і Цин з 1421 до 1912 року. Має розмір 961 x 753 метрів, загальну площу 720 тис. м2 і складається 980 будівель різного функціонального призначення.
Династії Китаю - періоди правління окремих династій, які впливали в тому числі на процес розвитку архітектури:
Династія Ся (Хіа) (близько 2146-1675 р.до н.е.)
Династія Шан (Shang) (близько 1675-1029 р.до н.е.)
Династія Західна Чжоу (Western Zhou) (1029-771 р.до н.е.)
Династія Східна Чжоу (Eastern Zhou) (770-221 р.до н.е.): Династія Весни і Осені (Spring and Autumn Era) (770-476 р.до н.е.) та Період Воюючих царств (Warring states period) (475-221 р.до н.е.)
Династія Цинь (Qin) (221-206 р.до н.е.)
Династія Західна Хань (Western Han) (206 р.до н.е. - 25 р. н.е.)
Династія Східна Хань (Eastern Han) (25-220 р. (або 581 р.))
Період Троєцарства (Вей, Шу, У) (Three kingdoms) (220-265 р.)
Династія Західна Цзинь (Western Jin) (265-317 р.)
Династія Східна Цзинь (Eastern Jin) (317-420 р.)
Епоха Південних і Північних династій (The Southern and Northern Dynasties) (420-589 р.)
Династія Суй (Sui) (581-618 р.)
Династія Тан (Tang) (618-907 р.)
Епоха П’яти династій (Five Dynasties and ten kingdoms) (907-960 р.)
Династія Північна Сун (The Nothern Song) (960-1127 р.)
Династія Південна Сун (The Sothern Song) (1127-1279 р.)
Династія Юань (Yuan) (1271-1368 р.)
Династія Мін (Ming) (1368-1644 р.)
Династія Цин (Qing) (1636-1912 р.)
Традиційно описуючи історію китайських павільйонів, вказують не конкретний рік будівництва, а в період якої династії його було зведено, що значно ускладнює датування павільйонів.
Доу-гун - консольна капітель, утворена продітими крізь колону балками, на яких влаштовано додаткові елементи-кронштейни, що забезпечує з’єднання капітелі з системою крокв нависаючої покрівлі. Кожний доу-гун являє собою складну конструкцію із з’єднанням елементів врубками.
Доукоу (ширина паза доу) - модуль, який визначав діаметр колон, розміри балок, відстань між осями доугунів, яка була фіксованою і незмінною (11 доукоу).
І-цзин (700 р.до н.е.) - один з канонів конфуціанських п’яти книжок
Інцзаофаши - будівельний трактат епохи Сун
Наньму - порода дерева - китайський лавр
Пін фень (ping feng) - ширма
Си (yan se) - колір (хон си (hong se de) - червоний, лан си (lan se de) - синій, хуан си - жовтий, тін си (ying se de) - золотий, цзи си - фіолетовий, хей си - чорний, бай си - білий, чжюї си - помаранчевий, ка си - коричневий, люй си (lv se de) - зелений)
Тайхедянь (кит. ^fp^ - букв. павільйон Верховної Гармонії) - основна тронна зала палацу Гугун в Пекіні.
Таоїзм (рос.даосизм) - філософське вчення Китаю
Тін цзи - альтанка, малий павільйон
Тяо - відстань між головною і другорядною осями опор, діаметр опори- колони.
Хангши (кит. пиньинь: Hangshf) - десята керамічна фігурна на
гребені даху, яка виражала надзвичайний державний статус будівлі
Хуан-ді - букв. імператор
Цай - розмірність та модульність складових елементів конструкцій, яка розділялась на вісім рівнів згідно габаритів об’єкту
Цзянь - конструктивний модуль, який утворювався двома поперечними рядами колон, зв’язаних зверху системою балок, і тоді довжина будівлі визначалася кількістю прогонів по фасаду, тобто кількістю поставлених в ряд чарунок «цзянь», а глибина в свою чергу залежала від розміру «цзянь» і кількості опор-колон в поперечному ряду.
Чжунхедянь (кит. Ф^РЖ - букв. Павільйон Повної Гармонії) - друга тронна зала палацу Гугун в Пекіні.
Шань-шуй (гори-води) - традиційний китайський живописний пейзажний жанр, який виражав ідею необмеженого в часі і просторі Всесвіту - сакрального космічного першоджерела
Шинуазрі (шинуазері) (від франц. ^noisene, букв. «китайщина») - стильовий напрям в європейській архітектурі, дизайні і мистецтві, який поширився в ХУШ столітті і зустрічався до початку ХХ століть. Деякі дослідники вважають його відгалуженням стилю рококо. Ш. в мистецтві використовував китайські сюжети, однак в європейському трактуванні. Ш. в архітектурі виразився в малих садово-паркових архітектурних формах і деяких заміських палацах.
Юан - сад (приватний)
ВСТУП
Актуальність теми.
Актуальність теми дослідження малих архітектурних форм Китаю, які згадуються в китайських, європейських та американських наукових виданнях під назвою «павільйон», а на пост-радянському просторі - водночас під назвами «павільйон» та «альтанка» пояснюється тим, що останнім часом поза межами Китаю спостерігається тенденція будівництва малих архітектурних форм і влаштування штучних садово-паркових ландшафтів «в китайському стилі». Зацікавлення світу Китаєм зумовлене одразу кількома зовнішніми чинниками, зокрема, такими як швидкий економічний, науково- технічний та культурний розвиток Китайської Народної Республіки, а також туристична привабливість країни. Сьогодні розвинені країни світу зіткнулись з тими викликами, які спричинили тенденції глобалізації, а саме - стирання ознак національної та регіональної ідентичності, екологічні проблеми, втрата гармонійного зв’язку з природним оточенням. В пошуках виходу з кризової ситуації європейське та американське індустріальне суспільство все частіше звертається до тисячолітнього надбання країн Сходу, заснованого саме на розумінні себе як частини Природи і Всесвіту.
Китайський уряд заохочує наукові контакти на рівні вчених, викладачів, студентів і аспірантів, проектувальників. Сьогодні все більше іноземних інвесторів визнають привабливість китайського ринку і відомі фірми відкривають там свої представництва.
Про поширеність китайських мотивів в архітектурі малих форм і ландшафтному дизайні свідчить зростання пропозицій від фірм на ринку послуг, хоча такі сучасні альтанки безумовно не є буквальним повторенням давніх зразків і часто зводяться без глибокого розуміння традиційного китайського садово-паркового дизайну, заснованого на принципах таоїзму (даосизму), буддизму і фен-шуй. Слід зазначити, що в житті європейця чи американця така мала архітектурна форма, як павільйон, більш звична нам під назвою «альтанка» відігравала принципово іншу роль, значно простішу, ніж в житті китайця від давніх часів. З’явившись первісно як стратегічний об’єкт для охорони кордонів імперії, китайський павільйон поступово розвинувся у безліч варіацій із значним переліком функцій, зберігаючи при цьому символічне значення частин, окремих елементів і поліхромії, виражаючи своїм образом і соціальний статус об’єкта та його власника, якщо мова йде про павільйони при палацах чи садах. Про особливу роль павільйону як архітектурної форми за часів правління різних династій свідчить той факт, що їх будівництво завжди контролювалось владними структурами і регламентувалось затвердженими будівельними трактатами. Відрізнялись правила зведення різного функціонального призначення і різної соціальної приналежності, в залежності від того, де вони будувались - в містах, імператорських резиденціях, садах і парках, селах, монастирях або в природному оточенні.
Попри існування багатьох типів об’єктів суто китайської архітектури, які є виразниками національних ознак, однак наймасовішим виразником національних і регіональних ознак став саме павільйон як квінтесенція національних форм і культурно-мистецьких уподобань, символ мікрокосму китайського дизайну.
Натомість в європейській архітектурі тиражування китайських мотивів обмежилось переважно поодинокими павільйонами, альтанками, чайними будиночками в парках і заміських палацових резиденціях, а такі об’єкти виконували суто розважальну і рекреаційну функцію без жодного філософського підґрунтя.
Аналіз джерельної бази дозволив виявити коло невирішених питань:
1) в більшості джерел присутній опис характерних типів китайських павільйонів і європейських павільйонів стилю «шинуазрі», однак не проведено порівняльний аналіз типів павільйонів;
2) не виявлено загальні і регіональні особливості традиційних китайських павільйонів та ступінь їх трансформації в межах стилю «шинуазрі»;
3) недостатньо визначено, які саме чинники (природно-кліматичні умови, конструктивні схеми) сприяли появі характерних форм дахів, які стали «візитівкою» китайської архітектури поза межами Китаю;
4) не сформульовано ознаки національної самобутності в архітектурі традиційних китайських павільйонів на рівні планування, композиційної побудови, форм елементів, декору та поліхромії;
5) не аргументовано шляхом порівняння, як відбулось спрощення елементів китайських павільйонів в павільйонах стилю «шинуазрі».
Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації пов’язана з такими визнаними в світі пам’яткоохоронними документами, як Венеційська хартія 1964 року, Паризька конвенція про захист всесвітньої і природної спадщини 1972 року, Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1975 року, Гранадська конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 року, Вашингтонська міжнародна хартія з охорони історичних міст 1987 року, Конвенція про охорону і заохочення форм культурного самовираження 2005 року, Міжнародна конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини 2006 року, а також з науковою програмою між Київським Національним університетом будівництва і архітектури, корпорацією «Укрреставрація» і Інститутом Історії Мистецтва Лодзького університету (м. Лодзь, Польща).
Метою дослідження є виявлення трансформації елементів китайської архітектури в європейській архітектурі ХУШ-початку ХХ століть.
Завдання дослідження полягають в наступному:
- ознайомитись з існуючими науковими джерелами з метою визначення недосліджених та малодосліджених питань;
- провести порівняльний аналіз типів історичних павільйонів Китаю та павільйонів стилю «шинуазрі»;
- виявити загальні і регіональні особливості традиційних китайських павільйонів та ступінь їх трансформації в межах стилю «шинуазрі»;
- аргументувати вплив природно-кліматичних умов та конструктивних схем на появу характерних форм дахів, які стали «візитівкою» китайської архітектури поза межами Китаю;
- розробити методику дослідження трансформації форм китайських павільйонів на споруди стилю «шинуазрі»;
- сформулювати ознаки національної самобутності в архітектурі традиційних китайських павільйонів на рівні планування, композиційної побудови, форм елементів, декору та поліхромії;
- довести, як відбулось спрощення елементів китайських павільйонів в павільйонах стилю «шинуазрі».
Об’єктом дослідження елементи китайської архітектури і європейська архітектура ХУШ-початку ХХ століть.
Предметом дослідження є трансформація елементів китайської архітектури в європейській архітектурі ХУШ-початку ХХ століть.
Межі дослідження: хронологічні - в Китаї: 221 р.до н.е (епоха Цинь) - 1911 р. (епоха Цин), в Європі: ХУІІІ-поч.ХХ ст., територіальні - Китай, Західна Європа, Російська імперія.
Методи дослідження: для вирішення поставлених задач використано: метод історичного аналізу, метод порівняльного аналізу, графо-аналітичний метод, іконографічний метод і метод системно-структурного аналізу. Для дослідження залучалась архівна джерельна база і матеріали виконаних автором натурних зображень історичних павільйонів Китаю і Європи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
Вперше:
- проведено порівняльний аналіз типів історичних павільйонів Китаю та павільйонів стилю «шинуазрі»;
- виявлено загальні і регіональні особливості традиційних китайських павільйонів та ступінь їх трансформації в межах стилю «шинуазрі».
Удосконалено:
- визначення ознак національної самобутності в архітектурі традиційних китайських павільйонів на рівні планування, композиційної побудови, форм елементів, декору та поліхромії;
- методичні підходи в дослідженні традиційних китайських павільйонів та їх впливу на європейські павільйони стилю «шинуазрі» з урахуванням чинників впливу і залученням методики системно-структурного аналізу;
Отримало подальший розвиток:
- дослідження впливу природно-кліматичних умов та конструктивних схем на появу характерних форм дахів китайських павільйонів;
- визначення шляхів спрощення елементів китайських павільйонів в павільйонах стилю «шинуазрі» і в сучасній садово-парковій архітектурі поза межами Китаю.
Ще один можливий напрям досліджень - порівняння композиційних і планувальних прийомів китайських павільйонів і європейських альтанок, павільйонів і будівель XVIII-XIX ст. «в китайському стилі» з метою аргументації, як саме відбувалась модифікація і трансформація окремих форм в стилі шинуазрі.
Практичне значення одержаних результатів. Результати
дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- в ландшафтному дизайні - для збереження історичних павільйонів в природному середовищі і використанні традиційних китайських форм в сучасних садово-паркових спорудах;
- у пам’яткоохоронних установах - для розробки комплексних програм збереження китайських павільйонів та павільйонів стилю «шинуазрі» і включення їх до світових пам’яткоохоронних програм;
- у наукових установах: для уточнення інформації про історичні китайські павільйони, для визначення ознак національної та регіональної своєрідності павільйонів різних регіонів Китаю і розуміння шляхів
трансформації китайських форм при перенесенні на терени Західної Європи і Російської імперії;
- в учбовому процесі: для навчання студентів-дизайнерів, архітекторів, мистецтвознавців, істориків.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто виявлено і аргументовано, як під впливом природно-кліматичних умов, історичних чинників, автентичних конструктивних схем поступово протягом тисячоліть сформувались різноманітні типи павільйонів досить широких функцій, які з часом сприяли появі в країнах Європи своєрідного модифікованого китайського напряму в європейській спрощеній інтерпретації - стилю «шинуазрі».
Результати дисертації становлять базу для збереження історичних павільйонів в автентичному середовищі, їх реставрації, є практичним підґрунтям для ландшафтного дизайну на основі китайських мотивів. Статті одноосібні - 5, в співавторстві - 13 - автору належить фактичний матеріал і ілюстративна частина [4,5,12], фактичний матеріал, проведення дослідження і ілюстративна частина [6,7], фактичний матеріал [8,9,10,11,13,14,15,17].
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, які викладені в дисертації, були представлені на 12 наукових конференціях, з них 9 - міжнародні, 3 - загальноукраїнські.
Міжнародні наукові конференції: Arch-eco (Краків, 2019 р.),
Міжнародна наукова конференція «Проблеми методології сучасного
мистецтвознавства та культурології» (Київ, 2019 р.), ХІ Всеукраїнська наукова конференція «Сучасна архітектурна освіта. Синтез мистецтв і гармонізація архітектурного простору» (Київ, 2019 р.), Міжнародна наукова конференція «Археологія і музейна справа в системі освіти і науки» (Київ, 2019 р.), П’ята Міжнародна науково-практична конференція «Регіональна політика: політико-правові засади, урбаністика, просторове планування, архітектура» (Київ, 2019 р.), Международная научная конференция «Наука, образование и экспериментальное проектирование МАРХИ» (Москва, 2020 г.), «Euroinvent ICIR 2020». International Conference of Innovation Research. Iasi, 21-22.05. 2020 (Ясси, 2020 р.), V Міжнародна науково-практична конференція «Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадшини: актуальні виклики сучасності» (Київ, 2020 р.), урбаністичний форум «Просторове планування: містобудування, архітектура, політичні та соціокультурні засади» (Київ, 2020).
Всеукраїнські конференції: ІХ Всеукраїнська наукова конференція «Сучасна архітектурна освіта. Синтез мистецтв і гармонізація архітектурного простору» (Київ, 2019 р.), Друга Всеукраїнська наукова конференція «Філософія науки, техніки та архітектури в гуманістичному вимірі» (Київ, 2019 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція Київського
національного університету культури і мистецтв «100 років сучасності: ідеї Баугаузу та українського авангарду у сучасному дизайні та дизайн-освіті» Київ, КНУКіМ, 2-3 квітня 2020 р.
Публікації. Результати дисертації були опубліковані в 18 наукових працях: в фахових наукових виданнях України - 1 стаття одноосібна, 4 в співавторстві в іноземних фахових виданнях, які входять до наукометричної бази SCOPUS, 3 статті в інших збірниках, з них 1 в співавторстві, 10 тез наукових доповідей.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з анотацій (21 стор.), зі словника спеціальних термінів (3 стор.), вступу, чотирьох розділів з висновками до них, загальних висновків та додатків . Загальний обсяг роботи з анотаціями - 270 сторінок, з них 149 сторінок основного тексту, 48 ілюстрацій, 31 сторінка списку використаних джерел (131 найменування), додатки на 20 сторінках.

Список литературы

Висновки
1) Специфічними особливостями давніх китайських павільйонів є їх розмаїття, індивідуальність архітектурного образу, оригінальність типів дахів, які зумовлювались впливом природно-кліматичних умов і культурно- мистецьких традицій, різноманітність планування, поліхромії і декоративного оздоблення. На відміну від західноєвропейського ландшафтного парку, китайський сад виконував лише приватну роль і мав під собою насамперед багато тисячолітнє філософсько-релігійне і культурно- мистецьке підґрунтя, був синтезом філософії, вірувань (даосизму і буддизму), архітектури, ландшафтного дизайну, каліграфії, поезії, музики, живопису та скульптури.
2) Основна особливість китайського ландшафтного дизайну полягає в підпорядкованості соціальній ієрархії при одночасному збереженні основних канонічних прийомів. Тобто, і приватний сад хуан-ді - імператора, і приватний сад чиновника (сад був саме приватним, а не громадським) створювали ідеальний ландшафт за високими стінами, забезпечували враження «радості саду» за висловом китайської «Книги Пісень», а з цією метою втілювали прийоми «одне озеро, три гори», «сад в саду», «запозичення пейзажу», однак відрізнялись своїми масштабами і розкішшю декоративного оздоблення будівель в саду. В китайському саду обов’язково були озера, ставки, струмки, пагорби, сади каміння, квітники, а красу створених штучно природних картин відтіняли малі архітектурні форми - павільйони. Розпланування саду, незалежно від його розміру, передбачало постійну зміну видових картин, де основна роль належала природі, яку делікатно доповнювала архітектура.
3) Основні принципи ландшафтного дизайну традиційного китайського саду докорінно відрізнялись від європейського ландшафтного дизайну, заснованому на домінуванні архітектури над природним оточенням і створенні далеких перспектив. Серед основ китайського ландшафтного ландшафтного дизайну слід відзначити такі принципи:
а) сад як втілення ідеального гармонійного світу, відділеного від світу реального, це домінування природи і підкреслення вторинності архітектури в природному оточенні;
б) відсутність далеких перспектив і розділення простору на окремі самостійні пейзажні картинки;
в) єдність пейзажного живопису і ландшафтного дизайну, коли вони підпорядковувались спільному тематичному жанру;
г) мініатюризація існуючого реального пейзажу, коли на невеликій ділянці відтворюється зменшена копія краєвиду. Це утворило специфічний термін «Міські гори та гаї»;
д) використання прийомів: «шан-шуй», «одне озеро-три гори», «запозичення пейзажу», «сад в саду», «пейзаж як картина в рамі», «розділення пейзажу».
е) опоетизація малих архітектурних форм - павільйонів, які отримують вигляд і масштаб, співзвучний природному оточенню і назву, породжену або виглядом, або подією, або віршованою строфою;
ж) підпорядкування визначеній орієнтації, визначальною була вісь північ-південь з орієнтацією головних приміщень на південь;
з) програмування певного настрою від конкретної пейзажної картини шляхом підбору певних пейзажних складових і розміщення павільйонів.
4) Основні складові традиційного китайського саду - це водні масиви, гори - штучно створені чи природні, малі форми, чітко визначена орієнтація і вісьова побудова простору саду, мінливість простору. Архітектура завжди підпорядковувалась природному оточенню і більшість будівель були наближені до води. Характерним прийомом було влаштування двох осей - північ-південь і захід-схід, де кожний кінець осі був зафіксований павільйоном, причому головні павільйони розташовувались по осі північ- південь. Згідно таоїзму та буддизму простір мав бути постійно мінливим, тому по суті сад перетворювався на поєднання самостійних пейзажних картин з чергуванням відкритих просторів з горами, озерами і струмками, напіввідкритих просторів між горами і водою, закритих просторів, оточених зеленню та павільйонами. Ці простори були одночасно і відокремленими, і пов’язаними між собою, оскільки «перетікали» один в другий, створюючи постійну зміну пейзажних картин.
5) Попри жорстку канонічність правил розпланування китайського саду, на приклади найвідоміших садів Сучжоу Чжочженюань, Лююань, Цанлантін та Шицзилін можна довести, як засобами різного компонування визначених прийомів та їх кількості можна досягти різного образного рішення саду. Важливу роль в характері розпланування відігравали розміри і обриси ділянки, причому не завжди водні масиви займали головне місце в розплануванні саду. Розміри ділянки впливали на кількість пейзажних картин і павільйонів, які їх доповнювали, чим більшим був сад, тим більше павільйонів в ньому було, наприклад, в найбільшому саду Чжочженюань їх 13, в саду Цанлантін лише чотири.
6) Китайські павільйони зводились згідно чітко встановлених і незмінних протягом століть канонів, відповідно до жорсткої соціальної ієрархії і принципів фен-шуй, а кольори і елементи були не лише засобами естетизації, а й носіями певного символічного змісту. Найбільш характерною ознакою китайських павільйонів були угнуті дахи, які створювали динамічний силует, багатоярусні дахи та дахи з дрібною деталізацією. Найбільш динамічні силуети дахів мали павільйони на сході Китаю, іноді в центрі та на південному заході Китаю.
Традиційні китайські павільйони були різноманітними в плані, відкриті, частково відкриті чи оточені стінами.
7) Визначальну роль в формуванні образу традиційного китайського павільйону відіграла відома з початку ХІІ століття і постійно удосконалена протягом століть конструктивна схема доу-гун. Всі без виключення будівлі було розподілено на 9 груп з визначенням висоти платформи чи цоколю і розмірів згідно призначення. Важливим був принцип «цай» - розмірність та модульність складових елементів конструкцій, яка розділялась на вісім рівнів згідно габаритів об’єкту,
8) В китайських павільйонах були передбачені такі модулі і показники співвідношень, які разом з прийомом підвищення крайніх колон (в епоху Сун) і типом конструкції доу-гун (в епоху Цин) і зумовили оригінальну форму дахів:
- доукоу (ширина паза доу) - первинний модуль, який визначав діаметр колон, розміри балок, відстань між осями доу-гунів, яка була фіксованою і незмінною (11 доукоу),
- модуль, який дорівнював розміру розтину бруса консолі «гун» в доу- гун,
- тяо - відстань між головною і другорядною осями опор, діаметр опори- колони, оскільки відстань між прогонами дорівнювала чотирьом діаметрам колони,
- цзянь - модульна чарунка, міра довжини і ширини, яка утворювалася двома поперечними рядами колон, зв’язаними зверху системою балок, і тоді довжина будівлі визначалася кількістю прогонів по фасаду, тобто кількістю поставлених в ряд чарунок «цзянь», а глибина в свою чергу залежала від розміру «цзянь» і кількості опор-колон в поперечному ряду. Збільшити площу приміщення можна було складанням модулів цзянь і повздовжньому і поперечному напрямах. Це дозволило використовувати термін «павільйон в п’ять цзянь».
- кайцзянь («відкритий цзянь») - мірило ширини приміщення, яке дорівнює ширині цзянь, найчастіше становив 1 чжан (приблизно 3,3 м)
- висота несучої опори-колони, яка фіксувала звіс даху (1/3 висоти),
- відстань між повздовжніми прогонами покрівлі, які розташовувались через однакові проміжки і їх кількість в даху з коником завжди становила від трьох до дев’яти,
- підвищення по висоті одного прогону над другим 0,5 Х - 0,7 Х - 0,8 Х - 0,9 Х, де Х - відстань між прогонами,
- доу-гуни (їх кількість між крайніми колонами) як модуль для визначення ширини прогонів по фасаду - середній прогін був найширшим і мав 6-8 доу-гунів, в деяких випадках доу-гуни утворювали зменшуючий ряд
- 6,5,4, а найвужчий прогін, пов'язаний з галереєю, вміщував 1 доу-гун,
- ширина прогону - кронштейни для переходу від балок до галерей мали довжину 1/3-1/4 ширини прогону.
Якщо визначити основні проблеми, пов’язані з типами перекриттів в китайських павільйонах, то для наметового та для двосхилого перекриття це переміщення опор, зниження висоти, хвилеподібна деформація.
9) Всі давні китайські павільйони об’єднані такими спільними ознаками, як гармонійна відповідність навколишньому простору, співмасштабність пейзажу, створення засобами архітектури і мистецтва певного настрою, відповідно до функції павільйону. Оскільки масштаб і образ конкретної альтанки диктувало природне оточення, імператорські павільйони відрізнялись від інших типів павільйонів не-шляхетного призначення не формою дахів чи ярусністю, а розкішшю декору і символічними зображеннями-виразниками високого статусу Сина Неба - хуан-ді.
Соціальний статус власника будівлі чи статус павільйону зумовлювали його прикрашання керамічними фігурками певної кількості на даху, розкішшю матеріалів для будівництва та декоративного оздоблення. Поліхромія павільйонів була як яскравою, так і досить стриманою, що визначалось оточуючим природним краєвидом.