ЕТІОЛОГІЧНІ І ПАТОГЕНЕТИЧНІ ФАКТОРИ У ВИНИКНЕННІ ТА РОЗВИТКУ СЕТАРІОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ : ЭТИОЛОГИЧЕСКИЕ И патогенетические факторы   В возникновении и развитии сетариоз КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА



  • Название:
  • ЕТІОЛОГІЧНІ І ПАТОГЕНЕТИЧНІ ФАКТОРИ У ВИНИКНЕННІ ТА РОЗВИТКУ СЕТАРІОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
  • Альтернативное название:
  • ЭТИОЛОГИЧЕСКИЕ И патогенетические факторы   В возникновении и развитии сетариоз КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА
  • Кол-во страниц:
  • 298
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • Національний аграрний університет

    На правах рукопису


    СОРОКА НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА


    УДК 619:616.995.132:636.2
    ЕТІОЛОГІЧНІ І ПАТОГЕНЕТИЧНІ ФАКТОРИ
    У ВИНИКНЕННІ ТА РОЗВИТКУ СЕТАРІОЗУ
    ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

    16. 00. 11 паразитологія, гельмінтологія
    16. 00. 02 патологія, онкологія і морфологія тварин

    Д И С Е Р Т А Ц І Я

    на здобуття наукового ступеня
    доктора ветеринарних наук

    Науковий консультант:
    МАЗУРКЕВИЧ
    АНАТОЛІЙ ЙОСИПОВИЧ,
    доктор ветеринарних наук, професор,
    член-кореспондент УААН,
    заслужений діяч науки і техніки






    Київ 2004








    ЗМІСТ





    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............


    5




    Вступ................


    6




    РОЗДІЛ 1. Огляд літератури ..............................


    16




    1.1. Особливості біології збудників сетаріозу .................................


    16




    1.2. Патогенетичні фактори у розвитку філяріатозів.......


    26




    1.3. Функціональні зміни за сетаріозу тварин......................................


    36




    1.4. Характер реактивності організму тварин за філяріатозів.............


    43




    1.5. Огляд методів виявлення філяріатозів тварин...............


    50




    1.6. Характер дії філяріцидних препаратів на організм тварин..........


    61




    1.7. Заключення до огляду літератури.......


    70




    РОЗДІЛ 2. ВИБіР НАПРЯМКІВ дослідженЬ, МАТЕРІАЛ
    ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ....................



    74




    РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ.....................


    87




    3.1. Характер морфо-функціональних змін в організмі великої
    рогатої худоби за сетаріозу........................................................



    88




    3.1.1. Характеристика етіологічного фактора.....


    88




    3.1.2. Реакція організму великої рогатої худоби на ушкоджуючу дію сетарій..............................................



    107




    3.1.2.1. Клінічні прояви у тварин за гострого перебігу сетаріозу....


    108




    3.1.2.2. Показники крові хворих на гострий сетаріоз тварин..............


    110




    3.1.2.3. Ферментний спектр крові..........


    117




    3.1.2.4. Клінічні прояви у тварин за хронічного перебігу сетаріозу..


    122




    3.1.2.5. Показники крові хворих на хронічний сетаріоз тварин...


    127




    3.1.2.6. Ферменти крові.............................................


    137




    3.1.3. Порівняльний аналіз результатів досліджень великої рогатої худоби залежно від важкості перебігу хвороби



    140




    3.1.4. Висновки.............................................................................


    142




    3.2. Стан природної резистентності та імунологічної реактивності за
    сетаріозу великої рогатої худоби...................................................



    144




    3.2.1. Природна резистентність організму великої рогатої худоби
    за гострого перебігу сетаріозу...............................



    144




    3.2.1.1. Лімфоцитарний спектр крові хворих тварин.......


    147




    3.2.1.2. Імуноглобуліни крові................................


    151




    3.2.2. Природна резистентність організму великої рогатої худоби за хронічного перебігу сетаріозу....................................



    155




    3.2.2.1. Лімфоцитарний спектр крові хворих тварин...............


    158




    3.2.2.2. Імунологічні показники крові........


    163




    3.2.3. Порівняльний аналіз результатів досліджень стану природної резистентності та імунологічної реактивності великої рогатої худоби за сетаріозу..................................................




    168




    3.2.4. Реакція організму морських свинок на суспензію із сетарій...


    171




    3.2.5. Висновки................................................................................


    174




    3.3. Структурно-функціональні зміни в окремих органах і системах за сетаріозу великої рогатої худоби...............................................



    176




    3.3.1. Прояви ураження органів і тканин............................................


    176




    3.3.2. Міопатія за сетаріозу..............


    189




    3.3.3. Структурно-функціональні зміни в печінці за сетарізу.......


    191




    3.3.4. Особливості патології нирок за сетаріозу.........


    193




    3.3.5. Висновки.............................................................................


    194




    3.4. Порівняльна ефективність філяріцидних препаратів за сетаріозу великої рогатої худоби...............................................................



    196




    3.4.1. Застосування бровермектину.............


    196




    3.4.2. Застосування бронтелу...............


    198




    3.4.3. Вплив бровалевамізолу на організм хворих тварин............


    200




    3.4.4. Порівняльний аналіз ефективності запропонованих філяріцидних препаратів................



    201




    3.4.5 Застосування репелентів.................


    208




    3.4.6. Висновки...............................................................................


    210




    РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ.............................................................



    212




    Висновки...................


    242




    пропозиції ВИРОБНИЦТВУ...............


    245




    Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................


    246




    Додаток..................................


    297






    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    АЛТ аланінамінотрансфераза
    АСТ аспартатамінотрансфераза
    ГГТ гамма-глутамілтрансфераза
    D. дирофілярія
    КК креатинкіназа
    КФК колориметр фотоелектричний концентраційний
    ЛДГ лактатдегідрогеназа
    ЛФ лужна фосфатаза
    РЗК реакція зв’язування комплементу
    РІФ реакція імунофлуоресценції
    СП сільськогосподарське підприємство
    CПП сільськогосподарське приватне підприємство
    S. сетарія
    ХЕ холінестераза
    ЦНС центральна нервова система
    ШОЕ швидкість осідання еритроцитів
    ЩОК щавелевооцтова кислота









    ВСТУП

    Паразитарні захворювання завжди були і залишаються окремою, досить часто значною, проблемою для фахівців ветеринарної медицини. Незважаючи на істотне зменшення поголів’я худоби в Україні, відсоток ураження тварин гельмінтами у значній частині регіонів продовжує зростати.
    Специфіка виникнення та розповсюдження паразитарних хвороб полягає у тому, що їх неможливо попередити щепленням, оскільки у більшості випадків імунітету до них немає або він недостатньо стійкий. У інвазованих тварин ці хвороби мають переважно субклінічний перебіг, що в умовах сумісного утримання призводить до зараження та постійної циркуляції збудників у даній популяції худоби. Субклінічний перебіг інвазії зумовлює зниження резистентності тварин і сприяє виникненню складних патологічних процесів. Порушення будь-якої функції організму хворих тварин, у свою чергу, є наслідком метаболічних змін на клітинному рівні, тобто кількісних змін, які передують якісним порушенням функціонального та структурного характеру. Особливо це характерно для хворого молодняка, у якого за гострого перебігу гельмінтозів виникають анемії, розлади серцево-судинної системи, травлення, дихання, що спричинює загибель тварин. У разі одужання таких тварин пізніше у них спостерігається відставання в рості і розвитку, зниження продуктивності та відтворювальної здатності.
    Отже, є потреба у вивченні механізмів розвитку паразитарних захворювань з метою розробки профілактичних заходів, способів і засобів діагностики та їх лікування з врахуванням нових умов господарювання. Тому глибоке осмислення характеру змін, комплексу захисно-пристосовних реакцій, що виникають у відповідь на дію будь-якого паразита, це ключ до розгадки багатьох маловивчених явищ у біології живого організму.

    Актуальність теми. Виявлення ролі етіологічного і патогенетичного факторів у виникненні і розвитку паразитарних хвороб має вирішальне значення у розробці науково обгрунтованих підходів щодо їх діагностики, профілактики та лікування. Слід зазначити, що у ветеринарній паразитології, і в гельмінтології зокрема, до цього часу врахуванню ролі цих факторів з різних причин не придавали істотного значення. Це стосується і такого паразитарного захворювання як сетаріоз великої рогатої худоби, який останнім часом в Україні привертає до себе все більше уваги.
    Сетаріоз це інвазійне природно-осередкове захворювання тварин, яке розповсюджене у тропічних та субтропічних країнах, а також у Південній та Центральній Європі. Зареєстровані випадки захворювання тварин у деяких регіонах Польщі, Росії, Середньої Азії, Казахстану, Закавказзя, Далекого Сходу, Італії, Індії, Японії. На території України, в останні десятиліття, ураження тварин сетаріями виявляли: Г.М. Двойнос у Херсонській області в 1986 р. [295]; І.С. Дахно, К.П. Шкурка та ін. у Сумській області в 1999 р. [312]; А.І. Поживіл, Г.І. Підопригора та ін. у Київській, Вінницькій областях в 1998, 1999 рр. [295]; К. Запуговиченко, М. Супрун у Черкаській області в 2000 р. [145]; І.М. Щетинський у Харківській області в 2002 р. [407]; Л. Шендрик, Л. Короленко та ін. у Дніпропетровській області в 2003 р. [388] та інші дослідники.
    Збудниками цієї хвороби є гельмінти, які паразитують на серозних оболонках діафрагми та внутрішніх органів: кишечника, печінки, підшлункової залози, серця, а їх личинки, мікросетарії знаходяться в крові. У великої рогатої худоби паразитування сетарій спричиняє швидке виснаження, різке зниження продуктивності, а то і загибель тварин. Іноді молоді гельмінти можуть локалізуватись в очних яблуках, головному та спинному мозку і спричиняти енцефаломієліт з судомами, парезами та паралічем тазових кінцівок або сліпоту.
    Поширення збудників сетаріозу на окремих територіях, їх морфологія, біологія та негативний вплив на організм тварин вивчались у різні часи і одержали істотний розвиток у роботах К.І. Скрябіна [317], В.Л. Якимова [316], Р.І. Расовської [261], Р.С. Шульца [265], М.Д. Клесова [319], П.Л. Бурджанідзе [316], Н.П. Шихобалової [317], М.П. Гнедіної [316], П.Г. Ошмаріна [268], Н.Г. Бурова [53], А.Ф. Бобкова [42], А.Н. Каденації [165], С.М. Асадова [23], С.Н. Боєва [44], А.Н. Осіпова [259], J.A. Ansari [417], G. Lapage [486], E.J.L. Soulsbu [530], K. Blazek [429], Є.Є. Шумаковича [405], Я.М. Захрялова [147], І.А. Бакулова [28], Н.І. Демшина [87], М.Д. Соніна [527], В.Ф. Галата [78], В.М. Івашкіна [153], G.S. Anderson [416], М.М. Рatnaik [510], С. Дадаєва [115], С.Д. Дурдусова [134], E.B. Burgonio [433], S.P. Sharma [521], S. Shirasaka [449], Р.Н. Мar [492], Devi G. Maya [474], V. Bal [422], Ю.Є. Григор’єва [109], Л.І. Шендрик [388], І.М. Щетинського [409] та інших вчених і дослідників.
    Разом з тим, доступні літературні джерела свідчать, що до цього часу не в повній мірі з’ясовано характер взаємодії збудників сетаріозу та організму хазяїна, особливості морфо-функціональних змін, які відбуваються у органах і тканин заражених тварин залежно від перебігу хвороби та інтенсивності інвазії. Недостатньо приділено уваги питанням резистентності організму тварин, хворих на сетаріоз. В зв’язку з цим, актуальним є дослідження ролі як етіологічних так і патогенетичних факторів у виникненні та розвитку патологічних змін в організмі тварин, хворих на сетаріоз, а також пошук і впровадження науково обгрунтованих способів діагностики, специфічної профілактики та лікування цієї патології.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є одним із напрямів науково-дослідної роботи кафедри паразитології та тропічної ветеринарії факультету ветеринарної медицини Навчально-наукового інституту (ННІ) ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету (НАУ) Вивчення циклу розвитку збудників, епізоотології, патогенезу, імунітету сетаріозу великої рогатої худоби та розробка заходів боротьби і профілактики цього гельмінтозу” (Державний реєстраційний номер 0101U003463).
    Мета роботи полягала у визначенні ролі етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні і розвитку сетаріозу, вивченні характеру функціональних і структурних змін в організмі великої рогатої худоби залежно від перебігу хвороби і інтенсивності інвазії, а також розробці науково обгрунтованих способів її діагностики, профілактики та лікування.
    Для досягнення мети необхідно було вирішити такі задачі дослідження:
    · встановити роль етіологічних факторів, а саме:
    виявити та визначити видову належність збудників сетаріозу у обстежених тварин;
    встановити ступінь інвазованості організму тварин збудниками сетаріозу в господарствах різних зон України: Полісся, Лісостепу і Степу;
    визначити інтенсивність і екстенсивність інвазії у досліджуваних тварин;
    · визначити роль патогенетичних факторів у виникненні і розвитку сетаріозу великої рогатої худоби за характером руйнівних і захисно-компенсаторних процесів в організмі хворих тварин, які проявляються у метаболічних, функціональних і структурних змінах;
    · дослідити стан природної резистентності та імунологічної реактивності організму хворих на сетаріоз тварин;
    · запропонувати ефективний спосіб прижиттєвої діагностики сетаріозу великої рогатої худоби;
    · запропонувати практичним лікарям ветеринарної медицини нову науково обгрунтовану схему лікування сетаріозу великої рогатої худоби.
    Об’єкт дослідження: корови та молодняк великої рогатої худоби різного віку, уражені збудником сетаріозу.
    Предмет дослідження: сетаріоз великої рогатої худоби.
    Методи дослідження: клінічні, гельмінтоларвоскопічні, гельмінтоскопічні, морфологічні (макро- і мікроскопія тотальних препаратів та гістопрепаратів), гематологічні, біохімічні, імунологічні і статистичні.
    Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні проведено комплексне вивчення ролі етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби.
    Визначено інтенсивність та екстенсивність інвазії великої рогатої худоби у ряді господарств зони Полісся (Житомирська та Київська області), Лісостепу (Черкаська область) та Степу (Кіровоградська область). Встановлено вікову, сезонну і добову залежності сетаріозної інвазії. Зональних відмінностей у інтенсивності інвазії в межах України не виявлено.
    Досліджено метаболічні, функціональні і структурні зміни в організмі хворих тварин, що носять руйнівний та захисно-компенсаторний характер.
    Показано, що клінічні прояви сетаріозу істотно залежать від особливостей перебігу хвороби, зумовлених інтенсивністю інвазії. З’ясовано, що характер прояву інвазії тісно пов’язаний із ступенем ураження тварин мікросетаріями (гострий та хронічний перебіг сетаріозу).
    Встановлено порушення білкового, вуглеводного, ліпідного, мінерального обмінів, зміни активності окремих ферментів (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази і креатинкінази) та показників природної (бактерицидна, лізоцимна, фагоцитарна активність) резистентності в організмі хворих тварин залежно від перебігу хвороби та інтенсивності інвазії.
    За гострого перебігу сетаріозу відмічено збільшення в крові вмісту імуноглобулінів різних класів. Особливо вираженим виявилось підвищення вмісту Ig E. Це вказує на розвиток алергічної реакції в організмі хворих тварин, що експериментально підтверджено на морських свинках.
    За хронічного перебігу сетаріозу на фоні вираженої лімфопенії виявлено незначне збільшення вмісту Т-лімфоцитів і зменшення вмісту В-лімфоцитів та порушення природної резистентності й імунологічної реактивності. Під впливом гельмінтозної інвазії у крові хворих тварин відмічено зменшення вмісту Іg М та Іg А, що вказує на послаблення антигельмінтного захисту організму і спричинює тривалий перебіг інвазії. Збільшення вмісту Іg G та Іg Е у крові хворих тварин, як правило, призводить до утворення надмірної кількості циркулюючих імунних комплексів, які зумовлюють виникнення патологічних процесів в організмі, ускладнюють перебіг захворювання, а також спричинюють структурно-функціональні зміни у серці, судинах, лімфатичних вузлах, скелетних м’язах, печінці, нирках, які підтверджуються гістоморфологічними дослідженнями.
    Запропоновано спосіб прижиттєвої діагностики сетаріозу, який рекомендовано застосовувати для оцінки ефективності антигельмінтиків та інших протисетаріозних заходів, а також при вивченні розповсюдження хвороби і плодючості самок сетарій.
    Показана ефективність застосування вітчизняних антигельмінтиків та вушних бирок з репелентом тривалої дії за сетаріозу великої рогатої худоби.
    Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволили виявити нові закономірності в механізмах негативної дії сетарій і мікросетарій на організм великої рогатої худоби і тим самим обгрунтувати вибір ефективних методів діагностики, профілактики та лікування сетаріозу. Практичну цінність мають результати гельмінтоларвоскопічних, клінічних, біохімічних, імунологічних досліджень крові, гістологічних досліджень зрізів окремих органів, лабораторних досліджень проміжних хазяїв збудників сетаріозу комарів. Запропоновано ефективні антигельмінтики та репеленти тривалої дії за сетаріозу великої рогатої худоби.
    За результатами досліджень, проведених на замовлення Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України, розроблено і впроваджено у практику Рекомендації про заходи боротьби з гельмінтозами жуйних тварин” (затверджені Секцією ветеринарної медицини науково-методичної ради Мінагрополітики України, протокол №1 від 26.12.2001 р.), Методичні вказівки з діагностики філяріатозів тварин та стратегія основних лікувально-профілактичних заходів при них” (Протокол №15-1-1-1/1630 від 23.08.2002 р.) і Рекомендації про заходи профілактики та терапії сетаріозу великої рогатої худоби” (Протокол №2 від 20.12.2002 р.). Матеріали досліджень були використані при написанні навчального посібника Практикум із паразитології” (1999) та підручника Паразитологія та інвазійні хвороби тварин” (2003) для студентів аграрних вищих навчальних закладів України. Для паразитологічних відділів лабораторій ветеринарної медицини запропоновано Спосіб прижиттєвої діагностики філяріатозів тварин” (Деклараційний патент на винахід 59892 А Україна).
    Результати досліджень використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни Паразитологія та інвазійні хвороби тварин” студентам факультету ветеринарної медицини НАУ.
    Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз наукової літератури з напряму досліджень, викладеного у дисертації. Розроблено методи та схеми досліджень. Виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг клініко-експериментальних досліджень. Проведено клінічні, біохімічні, імунологічні та гістоморфологічні дослідження. Визначено ефективність методів лабораторної діагностики. Модифіковано методи гельмінтоларвоскопії. Застосовано філяріцидні препарати та профілактичні засоби на тваринах. Розроблено нові схеми профілактики та лікування сетаріозу великої рогатої худоби в умовах України. Самостійно сформульовано висновки та практичні пропозиції для виробництва.
    Ряд виробничих експериментів автором проведено разом із співробітниками кафедри паразитології та тропічної ветеринарії доктором ветеринарних наук, професором Галатом В.Ф. (вивчена епізоотологічна ситуація стосовно сетаріозу великої рогатої худоби в деяких регіонах України), кандидатом ветеринарних наук, доцентом Дідаш К.В. (виготовлений антиген та проведена алергічна діагностика сетаріозу великої рогатої худоби), здобувачем кафедри патофізіології та імунології тварин Журенко О.В. (проведено гельмінтоларвоскопічне та гельмінтоскопічне обстеження великої рогатої худоби різних вікових груп у сільськогосподарському приватному господарстві Кмитівське” Житомирської області і агрофірмі Крюківщина” Київської області, а також перевірена токсичність суспензії, виготовленої із самок сетарій, на морських свинках) та науковим консультантом НВФ Бровафарма”, доктором ветеринарних наук Березовським А.В. (розроблені рекомендації щодо застосування бровермектину, бронтелу, бровалевамізолу і вушних бирок з репелентом тривалої дії для великої рогатої худоби).
    Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів НАУ (м. Київ, 19982003 рр.); 5-му з’їзді паразитоценологів України (м. Харків, 56 квітня 2001 р.); Міжнародній науковій конференції Сучасна аграрна наука: напрямки, проблеми і шляхи їх вирішення” (м. Львів, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження акад. І.О. Поваженка (м. Київ, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження А.І. Собка (смт. Новий Світ, Автономна республіка Крим, 1719 вересня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції з фармакології і токсикології, присвяченій 100-річчю від дня народження проф. С.В. Баженова (м. Київ, 2002 р.); ХІІ конференції Українського наукового товариства паразитологів (м. Севастополь, 1012 вересня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини”, присвяченій 10-річчю заснування факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії (м. Полтава, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ІЕКВМ 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (м. Харків, 1519 жовтня 2002 р.); науково-практичному семінарі Ветеринарний сервіс у науково-дослідних господарствах УААН в умовах реформування аграрного сектору” (м. Київ, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва” (м. Феодосія, 2003 р.); ІІ конференції Міжнародної асоціації паразитоценологів, присвяченій 25-річниці парадигмальної науки паразитоценології (м. Луганськ, 710 жовтня 2003 р.). Практичні консультації з діагностики сетаріозу та інших філяріатозів тварин були надані спеціалістам районних державних лабораторій ветеринарної медицини (м. Коростишів, Житомирська обл. (2000), м. Золотоноша, Черкаська обл. (2001), м. Артемівськ, Донецька обл. (2002)).
    Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 31 науковій праці, в тому числі: у 21 науковій статті, опублікованій у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України (12 із них нап
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. За результатами клініко-експериментальних досліджень вивчено роль етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби. Використовуючи загальноклінічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні та гістологічні методи, досліджено характер морфо-функціональних змін та особливості захисно-компенсаторних реакцій в організмі тварин, хворих на сетаріоз. Встановлено, що ці зміни істотно залежать від перебігу хвороби, зумовленого інтенсивністю інвазії. Удосконалено методи і способи виявлення мікросетарій у крові хворих тварин та розроблено сучасні науково обгрунтовані заходи і рекомендації профілактики та лікування сетаріозу великої рогатої худоби в умовах України.
    2. Збудником сетаріозу великої рогатої худоби у зонах Полісся, Лісостепу і Степу України є Setaria labiato-papillosa. Екстенсивність та інтенсивність сетаріозної інвазії залежить від віку тварини, пори року, часу доби.
    3. Чисельність статевозрілих сетарій в організмі великої рогатої худоби збільшується у січні та квітні, що обумовлено інтенсивним розвитком у цей час гельмінтів нового покоління.
    4. Перебіг сетаріозу великої рогатої худоби істотно залежить від ступеня ураження паразитами, що виявляється відповідними клінічними ознаками. За гострого перебігу хвороби клінічні ознаки явно виражені і досягають свого піку вже на 1215 добу. Інтенсивність інвазії у таких тварин становить 30 і більше мікросетарій в 1 см3 крові. За хронічного перебігу клінічні ознаки хвороби слабо виражені і проявляються протягом 23 місяців, інколи до 6 місяців. Інтенсивність інвазії у таких тварин становить від 3 до 30 мікросетарій в 1 см3 крові.
    5. Під дією гельмінтів та їх личинок у хворих на сетаріоз тварин відбуваються зміни гематологічних показників; розвиваються пойкілоцитоз, анізоцитоз, плейохромазія, еозинофілія. На фоні анемії спостерігається лейкоцитоз за гострого перебігу хвороби, лейкопенія за хронічного.
    6. У крові хворих тварин виявляються зміни біохімічних показників. Знижується вміст загального білка, глюкози, каротину, що вказує на істотні порушення метаболізму в організмі. За гострого перебігу сетаріозу підвищується в 1,3 раза вміст кальцію, а за хронічного, навпаки, він знижується. Це супроводжується погіршенням функціонування серцево-судинної системи, м’язовою слабкістю та загальним пригніченням.
    7. За сетаріозу встановлено достовірне підвищення у крові тварин активності амінотрансфераз, лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, креатинкінази і лужної фосфатази, що свідчить про наявність структурно-функціональних змін в печінці, скелетних м’язах та міокарді.
    8. У хворих на сетаріоз тварин змінюються показники неспецифічної природної резистентності: бактерицидної, лізоцимної, фагоцитарної активності, що є своєрідною реакцією організму хворих тварин на вплив ушкоджувальних чинників сетарій (їх личинок та продуктів життєдіяльності). За гострого перебігу сетаріозу спостерігається їх підвищення, а за хронічного, навпаки, зниження, що свідчить про виснаження захисних сил організму.
    9. За гострого перебігу сетаріозу у хворих тварин вміст Т-лімфоцитів і Т-хелперів збільшується, а Т-супресорів зменшується, що вказує на розвиток алергічної реакції в організмі хворих тварин. За хронічного сетаріозу спостерігається відносне збільшення вмісту Т-лімфоцитів і зменшення вмісту В-лімфоцитів на фоні вираженої лімфопенії, що вказує на розвиток імунологічної супресії.
    10. У хворих тварин за гострого перебігу сетаріозу відбувається підвищення вмісту імуноглобулінів, що свідчить про розвиток алергічної реакції, за хронічного зменшення вмісту Іg М і Іg А та підвищення Іg G і Іg Е характеризує загострення запальних процесів в органах і тканинах та утворення циркулюючих імунних комплексів.
    11. Введення морським свинкам суспензії із самок сетарій викликає слабо виражені клінічні ознаки інтоксикації: незначне підвищення температури тіла, тахіпное, малорухливість, які через 45 хв. вже зникали, а через годину тварини виглядали клінічно здоровими. Повторне введення суспензії призводило до розвитку алергічної реакції та загибелі тварин.
    12. За сетаріозу спостерігаються прояви ураження серця і судин, передшлунків і кишок, м’язів, печінки та нирок. Виявлені структурно-функціональні зміни з боку окремих органів і систем тварин внаслідок патогенної дії сетарій та їх личинок.
    13. У хворих тварин мають місце гістоморфологічні зміни органів і тканин. У міокарді виявляються множинні васкуліти з проліферацією клітинних елементів стінок судин, круглоклітинною інфільтрацією, фібриноїдним набряком і некрозом м’язових волокон. У печінці відмічаються порушення балочної структури, дистрофічні і некробіотичні зміни гепатоцитів. У нирках помітне збільшення клубочків в об’ємі, проліферація ендотелія, потовщення та інфільтрація лімфоцитами стінок судин, у канальцях білкові преципітати. У м’язах спостерігаються дифузні лімфоїдо-гістіоцитарні інфільтрати з ділянками дистрофії, некробіозу і некрозу.
    14. Доведено, що за сетаріозу великої рогатої худоби бровермектин і бронтел наділені філяріцидною дією. Бровермектин виявляє 100 % екстенсефективність протягом всього періоду досліджень, бронтел 71,4 %. Одноразове введення бровермектину з одночасним застосуванням вушних бирок з репелентом тривалої дії у період активності проміжного хазяїна запобігає розповсюдженню сетаріозної інвазії у господарстві, тобто є профілактичним засобом.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абрамов В.В. Взаимосвязь и взаимодействие между нервной и иммунной системами // Успехи физиологической науки. 1986. № 4. С. 85104.
    2. Агеенко А.И. Молекулярная биология и иммунология вирусного канцерогенеза. М.: Медицина, 1974. 327 с.
    3. Адаптационный синдром и иммунитет / Т.И. Коляда, Ю.Л. Волянский, Н.В. Васильев, В.И. Мальцев. Харьков, 1995. 285 с.
    4. Адо А.Д. Патофизиология фагоцитов. М.: Медицина, 1961. 295 с.
    5. Адо А.Д., Малинский А.И. Современное состояние учения о фагоцитозе // Иммунология. 1983. № 1. С. 20.
    6. Акбаев М.Ш., Федосеева Т.Н. Роль гельминтов в патологии животных. М.: Мир, 1986. 26 с.
    7. Аллергия и экология / Васильев Н.В., Волянский Ю.Л., Адо В.А. и др. Харьков, 1994. 256 с.
    8. Ангельскі С. Нирки / Клінічна біохімія. Сопот, 1998. С. 4887.
    9. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем. М.: Наука, 1980. 197 с.
    10. Артамонова А.А. Клиническое течение и эффективность лечения филяриатозов и сочетание их с другими гельминтозами // Матер. докл. науч. конф. ”Асоциатив. паразитар. болезни, пробл. экол. и терапии”, Москва, 56 дек., 1995. М., 1995. С. 1011.
    11. Артеменко Ю.Г. Гельмінтози. Підступний ворог // Ветеринарна медицина України. 1996. № 2. С. 2627.
    12. Архипов И.А. Использование собак инвазированных Dirofilaria immitis в качестве модели для поиска филярицидных препаратов / Под ред. А.С. Бессонова // Бюл. Всес. инст-та. гельминт. им. К.И. Скрябина. М., 1986. Вып. 42. С. 59.
    13. Архипов И.А. Количественные критерии при экспериментальном заражении монгольских песчанок D. vitaе и разработка лабораторной модели для поиска филярицидных препаратов // Бюл. Всес. инст-та. гельминт. им. К.И. Скрябина. М., 1986. Вып. 42. С. 913.
    14. Архипов И.А. Онхоцеркоз крупного рогатого скота и меры борьбы с ним // Дис... докт. вет. наук. М., 1990. 375 с.
    15. Архипов И.А. Пролонгирование действия ивомека против микроонхоцерк крупного рогатого скота // Бюл. Всес. инст-та гельминтол. им. К.И. Скрябина. М., 1987. Вып. 47. С. 58.
    16. Архипов И.А. Эффективность ивомека и отсутствие активности фасковерма против преимагинальных Onchocerca lienalis крупного рогатого скота // Бюл. Всес. инст-та гельминтол. им. К.И. Скрябина. М., 1989. Вып. 52. С. 72.
    17. Архипов И.А. Эффективность накожного применения ивомека против нематод и эктопаразитов крупного рогатого скота // Тр. Всесоюз. ин-та гельминтолог. М., 1992. Т. 31. С. 1015.
    18. Архипов И.А. Препараты для терапии смешанных паразитарных заболеваний животных // Матер. докл. науч. конф. ”Ассоциативные паразитарные болезни, проблемы экологии и терапии”. М., 1995. С. 1213.
    19. Архипов И.А., Сорокина А.В. Профилактика и лечение при паразитозах крупного и мелкого рогатого скота // Ветеринария. 2001. № 2. С. 812.
    20. Астафьев Б.А., Федянина Л.В. Системные реакции аллергического характера при аскаридозе человека и экспериментальных животных // Актуальные вопросы мед. паразитол. и троп. медицины. Баку, 1985. Вып. 5. С. 8489.
    21. Астафьев Б.А. Роль иммуносупрессии, аллергии и аутоиммунных реакций в патогенезе гельминтозов // Тез. докл. 10-й конф. Укр. об-ва паразитол. Одесса, 1986. С. 32.
    22. Атлас гельмінтів тварин / Дахно І.С., Березовський А.В., Галат В.Ф., Аранчій С.В., Євстаф’єва В.О., Дахно Г.П., Приходько Ю.О. Київ: Ветінформ, 2001. С. 39.
    23. Асадов С.М. Гельминтофауна жвачных животных СССР и ее эколого-географический анализ. Баку, 1960. 511 с.
    24. Астафьев Б.А. Иммунологические реакции в патогенезе и клинике гельминтозов // Иммунологические и биохимические аспекты взаимоотношений гельминта и хозяина. М.: Наука, 1988. С. 416.
    25. Астафьев Б.А., Максимов П.И. Скоропостижная смерть вследствие развития общего анафилактического синдрома, как осложнения гельминтозов // Гельминтозы в судебно-медицинской диагностике. Кишинев: Штиница, 1984. С. 117185.
    26. Бабаева А.Г. Регенерация и система иммуногенеза. М.: Медицина, 1985. 255 с.
    27. Бабаева А.Г., Зотиков Е.А. Иммунология процессов адаптивного роста, пролиферации и их нарушения. М.: Наука, 1987. 206 с.
    28. Бакулов И.А., Таршис М.Г. География болезней животных зарубежных стран. М.: Колос, 1971. 200 с.
    29. Безедовский Г.О. Нейроэндокринные механизмы в иммунорегуляции // Физиология человека. 1984. Т. 10. № 2. С. 224228.
    30. Беклемишев Н. Д. Иммунопатология и иммунорегуляция. М.: Медицина, 1986. 256 с.
    31. Бессонов А.С. Паразитология и животноводство: проблеми и решения // Vetinform. 1997. №1. С. 46.
    32. Бессонов А.С. Дирофиляриозы плотоядних и человека // Ветеринария. 2003. № 3. С. 5761.
    33. Березанцев Ю.А. Подавление клеточной реакции личинками гельминтов и специфичность их инкапсуляции в тканях хозяев // Докл. АН СССР. 1975. № 1. С. 227229.
    34. Березанцев Ю.А., Гаврилова Е.П., Опарин Е.Н. Угнетение фагоцитарной и хематоксической активности лейкоцитов личинками некоторых видов цестод и нематод // Журн. эвол. биохимии и биофизиологии. 1976. № 3. С. 240244.
    35. Березовський А.В. Лікарські препарати нового покоління для ветеринарної медицини. К., Ветінформ, 2000. 88 с.
    36. Березовський А.В. Аналіз ринку сучасних антигельмінтних препаратів // Матер. доп. I Міжнародн. наук.-практ. конф. з питань зооветеринарного бізнесу Ялта, 2002. http: //www.zoovektor.alfacom.net/exhibitions/zoobuis 2002/doc/27/htm.
    37. Березовский В.А. Реактивность, индивидуальность и конституция // Физиологический журнал. 1981. Т. 27. № 3. С. 332338.
    38. Бертрам Г. Катцунг. Базисная и клиническая фармакология: в 2-х т. Т.2. / Пер. с англ.. М.-СПб: Бином-Невский Диалект, 1998. 670 с.
    39. Биологически активные вещества пищевых продуктов. Справочник / Петрушевский В.В., Гладких В.Г., Винокурова Е.В. и др. К.: Урожай, 1992. С. 818.
    40. Биохимия гормонов и гормональной регуляции / Отв. ред. Н.А. Юдаев. М.: Наука, 1976. 377 с.
    41. Блюгер А.В., Синельникова М.П. Прижизненное морфологическое изучение печени. Рига: изд. АН Латв. ССР, 1972. С. 3951.
    42. Бобкова А.Ф. Гельминтофауна домашних жвачных и свиней зоны Белорусского Полесья и некоторые наблюдения по эпизоотологии диктиокаулеза // Автореф. дис... канд. вет. наук. М., 1956. 25 с.
    43. Богоявленський Ю.К., Гришина Е.А., Мушкарбарова М.Г. Патоморфология тканей и органов хозяина после применения антгельминтиков. Ашхабат, 1992. 113 с.
    44. Боев С.Н., Соколова И.Б. Панин В.Я. Гельминты копытных животных. Алма-Ата: Академия наук Каз.ССР, в 2-х томах. 1962. 1963. Т. 1. С. 18172; Т. 2. С. 81101.
    45. Болезни собак и кошек / Под ред. А.И. Мазуркевича. К.: Урожай, 1996. С. 177179.
    46. Болезни собак / Под ред. В.А. Лукьяновского. М.: Росагропромиздат, 1988. С. 366371.
    47. Бочарова М.М., Кушнарева Ю.В. Ассоциативные инвазии у крупного рогатого скота и их профилактика // Матер. докл. науч. конф. Теория и практика борьбы с паразитарними болезнями”. М., 2001. С. 3436.
    48. Бочаров М.И., Cкира В.П. Лечебные устройства пролонгированного действия // Vetinform. 1997. № 1. С.1012.
    49. Брондз Б.Д. Молекулярные и клеточные основы иммунологического распознавания. М.: Наука, 1978. 335 с.
    50. Брондз Б.Д. Т-лимфоциты и их рецепторы в иммунологическом распознавании. М.: Наука, 1983. 117 с.
    51. Бундина Л.А. Сетариоз лошадей и крупного рогатого скота // Ветеринария. 1988. № 11. С. 2728.
    52. Бундина Л.А. Усовершенствованный метод исследования крови лошадей на наличие микросетарий // Тр. Вcер. инст-та гельминтол. 1997. Т. 33. С. 3334.
    53. Бурова Н.Г., Смирнов Г.Г. Гельминтофауна домашних животных Таджикистана // Тр. АН Тадж.ССР. 1954. Т. 21. С. 3147.
    54. Вайсфельд И.Л., Кассиль Г.Н. Гистамин в биохимии и физиологии. М.: Медицина, 1981. 277 с.
    55. Васильева Е.А. Клиническая биохимия сельськохозяйственных животных. М.: Россельхозиздат, 1982. 254 с.
    56. Василькова З.Г. Методы гельминтологических исследований. М., 1955. 228 с.
    57. Введение в клиническую биохимию / Под ред. И.И. Иванова Л.: Медицина, 1969. 489 с.
    58. Векслер Х.М. Методы исследования клеточного иммунитета. Методические рекомендации. Рига, 1980. 27 с.
    59. Вершигора А.Е. Общая иммунология. К.: Вища школа, 1990. С. 736.
    60. Веселова Т.П. К вопросу сравнительной токсичности антгельминтиков // Матер. науч. конф. ВОГ. 1964. Ч. 1. С. 5861.
    61. Ветеринарная паразитология / Г.М. Уркхарт, Дж. Эрмур, Дж. Дункан и др. / Пер. с англ. Е. Болдырева, С. Манаева. М.: Аквариум, 2000. 552 с.
    62. Викторов А.В., Дриняев В.А. Ивермектин, развитие резистентности // Ветеринария. 2002. № 4. С. 5054.
    63. Витамины в питании животных / А.Р. Вальдман, П.Ф. Сурай, И.А. Ионов, Н.И. Сахацкий. Харьков, 1993. 423 с.
    64. Влізло В.В. Жировий гепатоз у високопродуктивних корів // Автореф. дис докт. вет. наук. К., 1998. 34 с.
    65. Влияние ивомека и фармацина на показатели иммунного ответа у животных (Опыты на кроликах и овцах) / Г.С. Сивков, В.В. Яковлева, И.А. Чашкова и др. // Сб. науч. тр. / Всерос. НИИ вет. энтомологии и арахнологии. 1997. № 38. С. 149159.
    66. Влияние клозальбена на иммунологическую реактивность животных / В.Е. Абрамов, Э.Х. Даугалиева, К.Г. Курочкина С.А. Шемякова. // Тр. Всерос. ин-та гельминтол. М., 2002. Т. 38. С. 714.
    67. Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни: В 3 т. К.: Здоров’я, 2000. Т. 1. С. 748867.
    68. Волков Д.Г. Новые методы и модификации биохимических исследований в животноводстве. М.: Колос, 1970. 294 с.
    69. Волков Ф.А. Перспективы применения макроцикличных лактонов при диктиокаулезе крупного рогатого скота // Паразиты в природных комплексах и рисковые ситуации. Новосибирск, 1998. С. 4345.
    70. Волков Ф.А., Апалькин В.А. Ивермектин в ветеринарии. Новосибирск, 1995. 43 с.
    71. Волков Ф.А, Апалькин В.А., Волков К.Ф. Противопаразитарные средства: Справочник. Новосибирск, 1996. 75 с.
    72. Волков Ф.А., Димов С.К., Апалькин З.А. Эффективность применения ивомека при паразитарных болезнях крупного рогатого скота // Ветеринария 1994. № 4. С. 3234.
    73. Всеволодов Б.П. Патоморфология и патогенез важнейших гельминтозов домашних и промысловых животных. Алма-Ата, 1953. 107 с.
    74. Всемирная организация здравоохранения. Роль иммунных комплексов при заболеваниях / Ю.М. Лопухин, Р.В. Петров, А.Н. Чередеев, И.Л. Васильева // Доклады научной группы ВОЗ. 1978. № 606. 64 с.
    75. Выявление промежуточных хозяев возбудителя сетариоза лошадей / Атаев А.М., Ахмедрабаданов Х.А., Закржевская Д.А., Ширинов А.А. // Матер. конф. ВОГ. М., 1996. С. 4345.
    76. Гагарин В.Г. Гельминтозы овец Киргизии. Фрунзе, 1963. 420 с.
    77. Гаджиева И.А. Иммунное состояние животных при гельминтозах и возможность его модулирования: Автореф. дисс. канд. вет. наук. М., 1986. 19 с.
    78. Галат В.Ф. Меры борьбы с основными паразитарными болезнями животных в тропиках. Киев.: УСХА, 1980. 163 с.
    79. Галат В.Ф., Сорока Н.М. Клінічні та гематологічні дослідження великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз // Ветеринарна медицина України. 2002. № 3. С. 3132.
    80. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Клінічні та біохімічні дослідження при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби // Тез. допов. ХІІ конф. Українського наук. товар. паразитологів. Севастополь, 2002. С. 2829.
    81. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. До епізоотології сетаріозу великої рогатої худоби // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. 2002. Т. 2 (21). С. 225227.
    82. Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Епізоотологія сетаріозу великої рогатої худоби в окремих областях України // Тез. 1 конф. проф.-виклад. складу і аспір. ННІ вет. мед., якості і безпеки продукції АПК НАУ. Київ, 2002. С. 2627.
    83. Гарбарец М.А. Атлас фармакодинамики, фармакотерапии и токсиологии лекарственных веществ. К.: Вища школа, 1979. 181 с.
    84. Гвоздев Е.В. Жизненные циклы гельминтов основа к разработке профилактики гельминтозов // Мат. науч. конф. паразитарные болезни сельскохозяйственных животных и меры борьбы с ними. Алма-Ата: Кайнар, 1979. С. 4547.
    85. Гегамян Г.Д. Борьба с членистоногими в третьем тысячелетии: как и чем? // Здоровье животных и лекарства. 2001. № 2 С. 12.
    86. Гельминтозы жвачных животных / Под ред. Е.Е. Шумаковича. М.: Колос, 1968. 392 с.
    87. Гельминты животных / Отв. ред. М.Д. Сонин. М., 1991. 202 с.
    88. Гельминты и вызываемые ими заболевания: Сб. науч. тр. / Отв. ред. Р.В. Петров. Владивосток, 1987. 128 с.
    89. Гельминты диких копытных Восточной Европы / Я. Говорка, Л.П. Маклакова, Я. Митух и др. М.: Наука, 1988. 208 с.
    90. Генис Д.Е. Медицинская паразитология. М.: Медицина, 1975. С. 111115.
    91. Герасимова Н.Г. Роль комплимента во взаимоотношениях хозяина и гельминта // Гельминты животных. М.: Наука, 1991. С. 1421.
    92. Георшевский В.И., Анненков Б.Н., Самохин В.Т. Минеральное питание животных. М.: Колос, 1979. 471 с.
    93. Гехтин В.И. Гельминтофауна крупного рогатого скота и биология фасциолы гигантской в условиях Каракалпакской АССР // Автореф. дис. ... канд. биол. наук. Ташкент, 1967. 23 с.
    94. Гнедина М.П. К изучению этиологии онхоцеркоза крупного рогатого скота // Сб. работ по гельминтол. К 40-летию ­К.И. Скрябина и 20-летию ВОГ. М.: Сельхозгиз, 1968. С. 9197.
    95. Говердовский К.Т., Шишкина К.А. О микрофиляриозе лошадей // Тр. Казанского научн.-исслед. инст-та. Казань: Таткнииздат, 1957. Вып. 12. С. 321323.
    96. Гоппе А., Щепанська-Конкель М. Обмін кальцію, фосфору і магнію // Клінічна біохімія (ред. С. Ангельскі, М.Г. Домінічак, З. Якубовські), Сопот, 1998. С. 88103.
    97. Гордиенко А.Н. Нервнорефлекторный механизм выработки антител и регуляции фагоцитоза. М.: Медицина, 1954. 124 с.
    98. Гордиенко А.Н. Руководство по патологической физиологии. Киев, 1954. Т. 1. С. 306316.
    99. Гордон Д.С., Сергеева В.Е., Зеленова И.Г. Нейромедиаторы лимфоидных органов. Л.: Наука, 1982. 129 с.
    100. Горизонтов П.Д. Гомеостаз. М.: Медицина, 1981. 500 с.
    101. Горизонтов П.Д. Система крови как основа резистентности и адаптации организма // Физиологический журнал. 1981. Т. 27. № 3. С. 317321.
    102. Горизонтов П.Д., Белоусова О.И., Федотова М.И. Стресс и система крови. М.: Медицина, 1983. 240 с.
    103. Горжейши Я. Основы клинической биохимии в клинике внутренних болезней. Прага, 1967. 680 с.
    104. Горохов В.В. Проблемы паразитарных болезней в современных условиях // Ветеринария. 1996. № 7. С. 817.
    105. Горохов В.В., Москвин А.С. Дирофиляриозы плотоядных // Ветеринария. 2001. № 7. С. 68.
    106. Горячковский А.М. Справочное пособие по клинической биохимии. Одесса, 1994. 416 с.
    107. Гофман Е. Динамическая биохимия. М.: Медицина, 1971. 308 с.
    108. Григорова О.П. Роль моноцитарной системы в реактивности организма. М.: Медгиз, 1958. 107 с.
    109. Григорьев Ю.Е. Сетариоз крупного рогатого скота в Нечерноземной зоне России и меры борьбы с ним: Автореф. дис. канд. вет. наук: 03.00.19. М., 2000. 18 с.
    110. Гриневич Ю.А., Алферов А.Н. Определение иммунных комплексов в крови онкологических больных // Лабораторное дело. 1981. № 8. С. 493 496.
    111. Грищенко В.Г., Чубук А. А. Случай выявления сетарии в мочевом пузыре крупного рогатого скота // Сб. науч. работ студ. Львовского зоовет. инcт-та. Львов, 1958. С. 135136.
    112. Гуцевич А.В. Определитель насекомых Европейской части СССР. М., 1969. Т. 5. С. 149163.
    113. Гущин И.С. Стресс и аллергия // Вестн. АМН СССР. М., 1985. № 8. С. 6366.
    114. Давтян Э.А. О неспецифических факторах патогенеза гельминтозов и нормализующей роли микроэлементов // Тез. докл. конф. Алма-Ата: Казсельхозгиз, 1968. С. 2226.
    115. Дадаев С. Особенности распространения нематоды Setaria labiato-papillosa у крупного рогатого скота в Узбекистане // Докл. АН Уз.ССР. 1984. № 26. С. 4042.
    116. Данияров И.А., Сафаев Я.С. Сезонная и возрастная динамика парафиляриоза лошадей Узбекистана // Болезни сельскохозяйственных животных. Тр. Уз НИВИ. Ташкент: МСХ Уз.ССР, 1980. Т. 30. Ч. 1. С. 3032.
    117. Даугалиева Э.Х. Механизм развития клеточного и гуморального иммунного ответа при гельминтозах // Матер. докл. науч. конф. Гельминтозоонозы меры борьбы и профилактики”. М., 1994. С. 6365.
    118. Даугалиева Е.Х. Гельминтозы и проблемы иммунодефицитов животных // Состояние, проблемы и перспективы развития ветеринарной науки России. М., 1999. Т. 2. С. 5053.
    119. Даугалиева Э.Х., Курочкина К.Г. Иммуносупрессия при гельминтозах // Тр. Всерос. ин-та гельминтол. М., 1996. Т. 32. С. 3136.
    120. Даугалиева Э.Х., Курочкина К.Г., Аринкин А.В. Особенности иммунитета животных при гельминтозах // Ветеринария. 1996. № 7. С. 3738.
    121. ДаугалиеваЭ.Х., Филиппов В.В. Иммунный статус и пути его коррекции при гельминтозах. М.: Агропромиздат, 1991. С. 27.
    122. Деклараційний патент 52512 А Україна, А61К31/00. Препарат Бронтел-10 %” для лікування та профілактики паразитарних захворювань сільськогосподарських і домашніх тварин / А.В. Березовський (UA) 2002086512; Заявл. 05.08. 02; Опубл. 16.12.02, Бюл. №12.
    123. Демидов Н.В. Изучение методов прижизненной диагностики, патогенеза, клиники, терапии гельминтозов сельскохозяйственных животных и организация мероприятий по борьбе с ними // Строительство гельминтологической науки и практики в СССР. 1969. Т. 4. С. 307 354.
    124. Демидов Н.В. Гельминтозы животных. М.: Агропромиздат, 1987. С. 2728.
    125. Дешевой Ю.Б. Роль гипофиза в ранней реакции органов кроветворения при стрессе // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. 1980. № 2. С. 5054.
    126. Дж. Герберт Ветеринарная иммунология: Пер. с англ. / Предисловие и послесловие З.Ф. Богаутдинова. М.: Колос, 1974. С. 277281.
    127. Джемс Т. Кульберсон. Иммунитет к паразитарным заболеваниям: Пер. с анг. / Под ред. В.А. Догеля. М., 1948. 320 с.
    128. Дідаш К.В., Сорока Н.М. Зажиттєва та посмертна діагностика сетаріозу великої рогатої худоби // Науковий вісник НАУ. Київ, 2003. № 63. С. 151155.
    129. Дифференциальная диагностика гельминтозов по морфологической структуре яиц и личинок возбудителей: Атлас / Под ред. А.А. Черепанова. М.: Колос, 2001. 76 с.
    130. Дмитриев Е.В. О роли почек и миобластов при репаративной регенерации мышечных волокон скелетного типа // Архив анат., гистол. и эмбриол. М., 1975. Вып. 2. С. 3743.
    131. Довідник ветеринарних препаратів і кормових добавок зарубіжного виробництва / М.В. Косенко, П.П. Достоєвський, А.В. Березовський, П.І Вербицький, Ю.М. Косенко, П.Д. Нікітін. К.: Ветінформ, 1999. 352 с.
    132. Драник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. Одесса: Астро Принт, 1999. 603 с.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины