КИШКОВІ ІНВАЗІЇ ІНДИКІВ (поширення, діагностика, патогенез, профілактика) : КИШЕЧНЫЕ инвазии индюков (Распространение, диагностика, патогенез, профилактика)

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
«ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ»

На правах рукопису

БОГАЧ МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 619:616.99:636.592

КИШКОВІ ІНВАЗІЇ ІНДИКІВ
(поширення, діагностика, патогенез, профілактика)

16.00.11 паразитологія, гельмінтологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора ветеринарних наук

Науковий консультант:
Березовський Андрій Володимирович
доктор ветеринарних наук, професор, заслужений працівник ветеринарної медицини України

Одеса 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

5

ВСТУП .

6

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ І ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

16

1.1. Епізоотичний процес при моно- та асоціативних інвазіях індиків.................................................................................................

16

1.2. Показники імунітету індиків при гельмінтозах

33

1.3. Патогенез при гельмінтозах індиків ...

46

1.4. Імуноморфогенез при інфекційних та інвазійних захворюваннях

49

1.5. Заходи боротьби і профілактики гельмінтозів індиків

54

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ..

73

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ .

83

3.1. Моніторинг інвазійних хвороб кишкового каналу індиків Півдня України

83

3.2. Залежність екстенсивності інвазії кишкового каналу індиків від їх віку ...

104

3.3. Джерела інвазування і шляхи розповсюдження гельмінтозів індиків.....

109

3.3.1. Роль дощових червів у розповсюдженні аскаридіозно-гетеракозної інвазії індиків.....

112

3.3.2. Вовчок-звичайний резервуарний хазяїн за аскаридіозно-гетеракозної інвазії індиків

116

3.3.3. Роль дикого голуба (Columba livia L) в епізоотології капіляріозної інвазії індиків

118

3.3.4. Вплив абіотичних факторів навколишнього середовища на розвиток і життєздатність яєць гетеракісів в умовах Півдня України.

122

3.4. Роль H. gallinarum в поширенні гістомонозу .

132

3.5. Вплив моно- і асоційованої інвазії на морфологічний і біохімічний склад крові індиків ......

142

3.5.1. Морфологічний склад крові індиків при експерименталь-ному гетеракозі.

142

3.5.2. Біохімічний склад крові індиків за експериментального і спонтанного гетеракозу та асоційованої гетеракозно-гістомонозної інвазії

146

3.5.3. Біохімічні показники крові індиків за хронічного перебігу асоційованої спонтанної аскаридіозно-райєтинозної інвазії.

158

3.6. Патоморфологічні і гістологічні дослідження внутрішніх органів індиків при асоційованих інвазіях.

160

3.6.1. Патоморфологічні і гістологічні зміни в органах і тканинах індиків за асоційованої гетеракозно-гістомонозної інвазії................................................................

160

3.6.2. Патоморфологічні і гістологічні зміни в органах і тканинах індиків за змішаної аскаридіозно-гістомонозної інвазії.

173

3.6.3. Патоморфологічні і гістологічні зміни в органах і тканинах індиків за змішаної, спонтанної гетеракозно-райєтинозної інвазії..............................

179

3.7. Розробка ефективних заходів боротьби та профілактики при гельмінтозах і протозоозах індиків.

191

3.7.1. Ефективність антигельмінтиків широкого спектру дії при гельмінтозах індиків........

191

3.7.2. Порівняльна оцінка антигельмінтної ефективності бровалевамізолу 8 % і бровадазолу за асоційованого перебігу аскаридіозно-гетеракозної інвазії індиків та їх вплив на біохімічні показники сироватки крові...

192

3.7.3. Порівняльна оцінка антигельмінтної ефективності брованолу і альбену за змішаної райєтинозно-гетеракозної інвазії та їх вплив на біохімічні показники сироватки крові індиків ..

200

3.7.4. Порівняльна оцінка ефективності бровітакокциду і брометронід-нового за змішаної спонтанної еймеріозно-гістомонозної інвазії та їх вплив на біохімічні показники сироватки крові індиків ..

210

3.7.5. Ефективність комплексного препарату при лікуванні індиків за спонтанної гетеракозно-гістомонозної інвазії та його вплив на біохімічні показники сироватки крові...................................................................................

221

3.7.6. Терапевтична ефективність бровермектин-гранулята при асоціативних інвазійних хворобах індиків

228

3.7.7. Ефективність застосування дезінфектантів та дезінвазійного засобу при гетеракозній інвазії індиків

241

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ..

250

ВИСНОВКИ

271

ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ..

276

ДОДАТКИ ..

277

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .

335

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГТК гідротермічний коефіцієнт
ДР діюча речовина
ЕЕ екстенсефективність
ЕІ екстенсивність інвазії
ІЕ інтенсефективність
ІІ інтенсивність інвазії
ННЦ «ІЕКВМ» Національний науковий центр «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини»
НВФ «Бровафарма» Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма»
ОДАУ Одеський державний аграрний університет
ОДС ННЦ «ІЕКВМ» Одеська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини»
ПП приватне підприємство
ПСП приватне сільськогосподарське підприємство
СТОВ сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
ФГ фермерське господарство
ЦІК циркулюючі імунні комплекси

ВСТУП
Актуальність теми. Індиківництво є однією з найбільш інтенсивних і динамічних галузей птахівництва. Воно має всі перспективи в короткий термін збільшити виробництво дієтичного і висококалорійного м’яса та яєць. Розведення індиків це вигідний і надійний резерв збільшення виробництва пташиного м’яса. Ця галузь дасть можливість виробляти інтенсивним методом і в короткий термін значну кількість цінного м’яса з мінімальними затратами праці і засобів на одиницю продукції. Індики є одними з найбільших домашніх птахів з досить коротким терміном відгодівлі. Середня маса тіла індичок м’ясних і помісних порід може досягати 13-14 кг, а вага вгодованого індика має 20 кг і більше [1, 2].
За збігом обставин в останнє десятиріччя в нашій державі істотно скоротилась кількість племінних і товарних індикогосподарств, проте більш інтенсивно і динамічно індикопоголів’я розводиться і утримується в фермерських і присадибних господарствах [3, 4].
В той же час, розвиток індиківництва суттєво стримують паразитарні хвороби, які набули широкого розповсюдження і завдають значних економічних збитків фермерським та присадибним господарствам. Внаслідок інвазій птиця недостатньо відгодовується, знижує несучість, а отримані яйця мають низьку інкубаційну спроможність. Окремі гельмінтози, ускладнені гістомонозом й еймеріозом, спричиняють загибель 80-90% індичат [5,6].
В індиківничих господарствах з різними технологіями утримування, найбільшого поширення набули: аскаридіоз, гетеракоз, капіляріоз, райєтиноз, гістомоноз, еймеріоз, трихомоноз. Деякі інвазії реєструються одночасно [7-11, 3, 12, 13, 64].
Співіснування кількох видів паразитів в одному організмі спричинює розвиток асоціативних та змішаних інвазій. Питання негативного впливу окремих видів паразитів на організм основного хазяїна вивчались в останні десятиліття і одержали істотний розвиток у роботах Галата В.Ф. [14], Апатенка В.М. [15], Приходька Ю.О. [16], Дахна І.С. [353], Корнюшина В.В. [90], Стегнія Б.Т. [68], Стибеля В.В. [65] та інших вітчизняних вчених.
Успішна боротьба з паразитарними хворобами індиків можлива за умови проведення цілого комплексу заходів. Важливим є і залишається застосування високоефективних, малотоксичних, дешевих, зручних при введенні, з широким спектром дії при вдалій комбінації лікувальних засобів. Проте, більшість із них у терапевтичних дозах також, як і паразити, є імунодеприсантами і проявляють на організм тварин токсичний вплив (Даугалієва Е.Х., Курочкіна К.Г. [211], Красніков Г.А. [232], Сорока Н.М. [96], Березовський А.В. [387], Довгій Ю.Ю. [354]). Разом з тим в птахівництві існує проблема вдалої комбінації хіміотерапії та імунокорекції (Герман В.В. [384], Ятусевич А.І. [495]).
Однак, у доступних літературних джерелах не в повній мірі з’ясовано характер взаємодії збудників інвазій на організм індиків. Недостатньо приділено уваги питанням хіміотерапії та імунокорекції в індиківництві. В зв’язку з цим, актуальними є дослідження епізоотології, патогенезу кишкових інвазій індиків, а також пошук і впровадження науково обґрунтованих способів їх діагностики, специфічної профілактики та лікування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до державних завдань: 09.04 „Епізоотологічний моніторинг паразитарних хвороб сільськогосподарської птиці в умовах Півдня України (2000-2005 рр.)”, номер державної реєстрації 0101V001607 та 37.01-013 „Провести моніторинг та розробити заходи інтегрованого захисту тварин від гельмінтозних, протозойних та ектопаразитарних захворювань (2006-2010 рр.)”, номер державної реєстрації 0106U000347.
Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було з’ясувати поширення основних інвазійних хвороб кишкового каналу індиків Півдня України, визначити патологоанатомічні та гістоморфологічні зміни у внутрішніх і імунокомпетентних органах індиків, уражених змішаною інвазією, встановити вплив моно- і поліінвазій на морфологічний і біохімічний склад крові та розробити науково обґрунтовану систему хіміопрофілактики при основних паразитозах.
Досягнення мети здійснювали шляхом вирішення наступних завдань:
провести моніторинг інвазійних хвороб кишкового каналу індиків;
встановити джерела інвазування і шляхи розповсюдження гельмінтозів та протозоозів індиків;
з’ясувати залежність екстенсивності та інтенсивності інвазії від умов утримання птиці і її віку;
уточнити сезонну динаміку гельмінтозів індиків;
дослідити значення гетеракозної інвазії в поширенні гістомонозу індиків;
з’ясувати особливості патологоанатомічних і гістологічних змін у індиків уражених гетеракозно-гістомонозною інвазією;
встановити зміни структурних інгредієнтів у внутрішніх і імунокомпетентних органах птиці за асоційованої гетеракозно-гістомонозної інвазії;
встановити вплив моно- і поліінвазій на морфологічний і біохімічний склад крові;
оцінити терапевтичну ефективність сучасних лікарських препаратів при моно- і поліінвазіях;
вивчити вплив окремих антигельмінтиків і еймеріостатиків на біохімічні показники крові, стан гуморального імунітету індиків;
розробити науково обґрунтовану систему заходів боротьби та профілактики основних інвазійних хвороб кишкового каналу індиків.
Об’єкт дослідження. Індики, гельмінтози, протозоози, дощові черви, голуби, патогенез, терапія, хіміотерапевтичні препарати.
Предмет дослідження. Поширення гельмінтозів та протозоозів індиків, аскаридії, гетераки, капілярії, райєтин, гістомонади, еймерії, трихомонади, кров, гістоморфологічна оцінка внутрішніх і імунокомпетентних органів інвазованих індиків, альбен, бровалевамізол, бровадазол, брованол, бровітакокцид, брометронід-новий, бровермектин-гранулят, бровадез-20, септамін, ДЗПТ-1.
Методи дослідження. Робота виконувалась із застосуванням загальноприйнятих і визнаних у гельмінтології методів: епізоотологічного; гельмінтоскопічного (знаходження статевозрілих гельмінтів та члеників цестод у посліді птиці); повного та неповного гельмінтологічного розтину за акад. К.І. Скрябіним (1928) (з урахуванням кількості та видового складу гельмінтів); копроовоскопічного (виділення та знаходження яєць гельмінтів з підрахунком інтенсивності та екстенсивності інвазії); мікроскопічного (шляхом виготовлення мазків, які фарбували за методом Романовського); бактеріологічного (культивування збудників гістомонад та трихомонад на середовищі Петровського); гематологічного (вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів, виведення лейкограми); біохімічних (загальний білок, імуноглобуліни, серомукоїди, циркулюючі імунні комплекси); гістологічного; імунологічного (Т- і В-лімфоцити); імуноморфологічного (після знекровлення відбирали фабрицієву бурсу, тимус, селезінку і печінку, які фіксували в розчині формаліну і в рідині Карнуа. Шматочки цих органів заключали в парафін і готували зрізи, які фарбували гематоксиліном і еозіном та по Браше). Площу зон лімфоїдних органів визначали за Г.Г. Автанділовим (1973).
Наукова новизна. Вперше в Україні отримано нові дані щодо поширення гельмінтозів та протозоозів серед індиків в умовах господарствах різних форм власності та технологій утримання.
Визначено джерела зараження і шляхи розповсюдження гельмінтозів індиків та встановлено залежність екстенсивності інвазії від їх віку.
Виявлено наступні факти, що несуть елементи новизни:
доведено вплив абіотичних факторів навколишнього середовища на розвиток і життєздатність яєць гетеракісів в умовах Півдня України;
експериментально досліджено вплив змішаного перебігу аскридіозно-гетеракозної, райєтинозно-гетеракозної, еймеріозно-гістомонозної інвазій на біохімічні показники сироватки крові індиків та встановлення імунодефіцитного стану в їх організмі, що проявлявся імуносупресією;
з’ясовано патоморфологічні і гістологічні зміни в органах і тканинах індиків за змішаної гетеракозно-гістомонозної, гетеракозно-райєтинозної та гетеракозно-ентомозно-райєтинозної інвазій;
проведено порівняльну характеристику ефективності наявних хіміотерапевтичних препаратів широкого спектру дії при гельмінтозах та протозоозах індиків (бровалевамізол, бровадазол, брованол, бровітакокцид, бровермектин-гранулят) та на основі цього запропоновано доповнення до існуючих Настанов по використанню названих засобів в частині їх застосування індикопоголів’ю;
створено та всебічно досліджено рецептуру нового комбінованого препарату «Бровафом-новий». Він наділений широкоспектральними властивостями спроможними замінити в птахівничій галузі пробіл, що спричинився забороною на використання ряду субстанцій (метронідазол, хлоралфенікол, фуразолідон тощо);
визначено імунологічний стан організму птиці після дегельмінтизації бровалевамізолом, бровадазолом, брованолом, бровітакокцидом, брометронід-новим бровафом-новий та бровермектин-гранулятом. У порівнянні з іншими протипаразитарними засобами доведено імуностимулюючі властивості бровалевамізолу, брованолу та бровітакокциду;
вперше виявлено цестодоцидну дію бровермектин-грануляту (ДР івермектин) на райєтини індиків;
встановлено дезінвазійний ефект дезінфектантів Бровадез-20 та ДЗПТ-1 на інвазійну культуру яєць Heterakis gallinarum і визначено концентрацію робочих їх розчинів спроможних забезпечити дезінвазійну здатність (концентрація 1,5 %, експозиція 30-60 хв).
Наукова новизна виконаної роботи підтверджена патентом на винахід № 70894 А, Україна 7 А61К31/60 «Засіб для лікування індиків при спонтанній гістомонозно-гетеракозній інвазії» і патентом на корисну модель «Лікувальний та профілактичний засіб при гістомонозі та трихомонозі індиків» № 8068, Україна 7 А61К31/60.
Практичне значення отриманих результатів. Проведений моніторинг епізоотичного стану з основних інвазійних хвороб кишкового каналу індиків дав змогу визначити поширення аскаридіозу, гетеракозу, капіляріозу, райєтинозу, гістомонозу та трихомонозу серед птиці різних вікових груп в господарствах різних форм власності та технологій утримання.
За результатами досліджень запропоновано і впроваджено у практику «Рекомендації з діагностики, лікування та заходів профілактики інвазійних хвороб індиків», затверджені науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол №4 від 23 грудня 2004 р.); навчальний посібник «Інвазійні хвороби свійської птиці» (Київ, 2007); технічні умови ТУ У 24.4-14332579-012-2004 на препарат «Бровафом-новий», затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (№081/029487 від 11 листопада 2004 р.); «Настанова по застосуванню препарату «Бровафом-новий» для практики ветеринарної медицини» (2007).
Результати досліджень використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Паразитологія та інвазійні хвороби тварин» студентам і магістрам факультетів ветеринарної медицини Одеського державного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького та слухачам інститутів підвищення кваліфікації лікарів ветеринарної медицини.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз наукової літератури з напрямку досліджень, викладеного у дисертації; сформульовано плани наукових досліджень; здійснено підбір і формування груп птиці; виконано експериментальні і лабораторні дослідження; проаналізовано та узагальнено весь обсяг досліджень; самостійно зроблено статистичну обробку та сформульовано висновки та рекомендації для практики.
Консультативну допомогу при проведенні епізоотичного обстеження господарств, визначенні видів гельмінтів і простіших у індиків надав: доктор вет. наук, професор Одеського державного аграрного університету Тараненко І.Л. Патологоанатомічні і гістоморфологічні дослідження внутрішніх і імунокомпетентних органів індиків проведено спільно з к.в.н., доцентом Одеського державного аграрного університету Бігдан Г.К. Біохімічні дослідження крові індиків здійснювали спільно із к.біол.н. ННЦ «ІЕКВМ» Коваленко Л.В. Створення хіміотерапевтичного препарату «Бровафом-новий» і експериментально-виробничі дослідження на птиці проведено спільно з доктором вет. наук, професором, головним науковим співробітником НВФ «Бровафарма» Березовським А.В. Результати цих досліджень відображені в спільних публікаціях.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Одеського державного аграрного університету (м. Одеса, 1999-2007 рр.); засіданнях методичної та вченої ради ННЦ «ІЕКВМ» УААН (м. Харків, 2001-2007 рр.); Міжнародній науковій конференції паразитоценологів (м. Вітебськ, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції паразитологів (м. Київ, 3-5 листопада 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження С.З. Ґжицького (м. Львів, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Прогресивні технології ветеринарної медицини у промисловому птахівництві ХХІ сторіччя» (м. Київ, 4-6 квітня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «ІЕКВМ 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки» (м. Харків, 15-19 жовтня 2002 р.); Науково-практичній конференції міжнародної асоціації паразитоценологів (м. Луганськ, 7-9 жовтня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва» (м. Феодосія, 26 травня 2 червня 2003 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених «Сучасні проблеми діагностики інфекційних хвороб тварин» (м. Харків, 2-3 грудня 2003 р.); ІІІ конференції Всеукраїнського товариства ветеринарних патологів (м. Харків, 21-23 квітня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 125-річчю з дня народження академіка К.І. Скрябіна «Современные проблемы общей, медицинской и ветеринарной паразитологии» (м. Вітебськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ветеринарна медицина 2004» (м. Феодосія, 24-31 травня 2004 р.); 2 і 3-й Міжвузівській науково-практичній міжнародній конференції молодих учених та аспірантів «Молоді вчені майбутнє вітчизняної ветеринарної медицини» (м. Суми, 2002 та 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції» (м. Одеса, 27-29 жовтня 2004 р.); V та VIІ Українській конференції по птахівництву з міжнародною участю (м. Алушта, 2004 та 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ветеринарна медицина 2005: сучасний стан та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва» (м. Ялта, 1-4 червня 2005 р.); а також на 6 обласних та районних семінарах-нарадах спеціалістів ветеринарної медицини.
Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 44 наукових працях, в тому числі: у 25 наукових статтях опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України (20 із них написані одноосібно), одному навчальному посібнику, двох методичних рекомендаціях, двох патентах на винахід, одних ТУ і Настанові по застосування препарату, та у 12 тезах доповідей на наукових конференціях (4 із них у зарубіжних виданнях).
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 397 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 42 таблицями та 31 рисунком і складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів експериментів, висновків та пропозицій виробництву, списку використаних джерел і додатку. У списку літератури наведено 564 джерела, у тому числі 178 іноземних.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. В дисертації узагальнено результати моніторингу кишкових інвазій хвороб індиків господарств Півдня України з визначенням проявів екстенсивності інвазійних хвороб в залежності від технології утримання, сезонних факторів та віку. Визначено джерела інвазування і шляхи розповсюдження гельмінтозів індиків, з’ясовано вплив абіотичних факторів навколишнього середовища на розвиток і життєздатність яєць гетеракісів. Досліджено вплив моно- і змішаної інвазій на морфологічний і біохімічний склад крові індиків, характер патологоморфологічних і гістологічних змін у внутрішніх і імунокомпетентних органах. Проведено порівняльну характеристику ефективності сучасних протипаразитарних препаратів при змішаних інвазіях і запропоновано комплекс заходів боротьби та профілактики.
2. В південному регіоні України найбільш поширеними інвазіями кишкового каналу індиків є: нематодози (аскаридіоз, капіляріоз, гетеракоз); цестодози (райєтиноз) та протозоози (гістомоноз, еймеріоз, трихомоноз). Більшість інвазій змішані, так як спричиняються міжвидовими збудниками, переважно один-два види нематод з райєтинами чи простішими.
3. Інтенсивність інвазії має сезонний характер. Аскаридіозно-капіляріозна інвазія максимально проявлялась восени та взимку (близько 10,7%), весною спостерігався її спад. Гетеракозно-райєтинозна інвазія індиків відмічалася упродовж всього року. Навесні екстенсивність інвазії складала 26,8%, влітку та восени зростала і становила 30,1-31,3%.
4. Основним джерелом зараження індиків є хвора птиця, яка з послідом виділяє яйця в зовнішнє середовище. У поширенні гельмінтозів певну роль відіграють резервуарні хазяї. Експериментально доведено, що дощові черви видів: Eisenia foetida, Allolobophora caliginosa, Lumbricus rubellus і Lumbricus terrestris та вовчок звичайний (Gryllotalpa gryllotalpa) здатні накопичувати личинки паразитичних нематод. При цьому екстенсивність інвазування дощових червів склала 8,9%, а вовчків 13,8%, за інтенсивності інвазії від 1 до 18 яєць гельмінтів.
5. Підтверджено, що інвазійні яйця капілярій, виділені від дикого голуба, інвазують індиків і навпаки, інвазійні яйця від індиків є патогенними для сизого голуба. Доведено, що капілярії видів C. obsignata і C. caudinflata є поліспецифічними для міжвидового кола хазяїв, а синантропні птахи можуть слугувати джерелом та переносником інвазії.
6. Джерелом інвазування індиків гетеракісами є яйця Heterakis gallinarum, що перезимували. Кліматичні умови регіону (температурний режим ґрунтів та відносна вологість) сприяють збереженню яєць гетеракісів в зимовий період. Визначено, що весною життєздатність яєць гетеракісів на відкритій поверхні вигулів становить 13,7%, у верхньому шарі ґрунту 14,1%, а на глибині 10 см 36,7%.
7. В спеціалізованих і фермерських господарствах за технології безвигульного утримання домінуючими інвазіями індиків з різною ЕІ були: гетеракозно-гістомонозна 34,2%; гетеракозно-райєтинозна 29,2%; аскаридіозно-гетеракозна 25,9%, аскаридіозно-капіляріозна 8,9% та еймеріозно-гістомонозна 8,6%. У господарствах з вигульним утриманням визначено суттєво відмінні міжвидові відносини паразитофауни: гетеракозно-райєтинозна 34%; гетеракозно-гістомонозна 33,4%; аскаридіозно-гетеракозна 31,1%; еймеріозно-гістомонозна 11,7%, та аскаридіозно-капіляріозна 8,3%.
8. Екстенсивність інвазії корелювала з віковими параметрами індиків. Так екстенсивність аскаридіозної інвазії 45-60-добових індичат склала 2,9%; 65-80-добових 4,9%. Пік інвазії реєстрували у 105-120 добових індичат 9,3%. В подальшому в 285-370-добовому віці відбувалось достовірне зниження ЕІ до 2,17%. Екстенсивність гетеракозної інвазії в 45-60-добових індичат склала 13,6%, в 65-80-добових 25,9%. Пік ЕІ також припадав на період 105-120 діб (37,1%), проте його спад носив більш повільніший темп і в кінці спостережень склав 15,9%.
9. Еспериментально відтворено гістомоноз індичат шляхом зараження їх інвазійними яйцями гетеракісів, отриманих від дорослої птиці ураженої асоційованою гетеракозно-гістомонозною інвазією. Встановлено, що збільшення кількості яєць в інвазійній дозі з 200±20 до 400±40 екз. на індича, сприяло підвищенню ЕІ гістомонозу з 90 до 100%. При сумісному утриманні клінічно здорових індиків з хворими на гістомоноз, встановлено, що у відсутність гетеракісів їх ураженість була лише 20%. Це пояснюється швидкою загибеллю гістомонад в навколишньому середовищі, а присутність гельмінтів Heterakis gallinarum свідчить про змішану, асоційовану та ускладнюючу інвазії.
10. За асоційованого перебігу гетеракозно-гістомонозної інвазії патологоморфологічні зміни характеризуються катарально-дистрофічними і деструктивними процесами в сліпих кишках. Гетеракіси локалізуються переважно в ділянці верхівки, а гістомонади в її основі. За гістомонозу уражується печінка з проявом вогнищевих некротичних ділянок.
За гострого перебігу гетеракозно-гістомонозної інвазії найбільш характерні патоморфологічні зміни спостерігали в тимусі, які відзначалися делімфатизацією кіркового і мозкового прошарків дольок. За хронічного перебігу разом з тимусом до формування імунної відповіді на інвазію залучались цекальні фолікули, бурса Фабриціуса і селезінка. У них відмічали збідніння лімфоїдними елементами, що вказує на виражену імунодепресивну дію гельмінтів і простіших.
У індиків-гельмінтоносіїв за хронічного перебігу аскаридіозно-райєтинозно-гістомонозної інвазії реєстрували глибокі патоморфологічні зміни клітин, тканин і органів, які проявлялись крововиливами, набряками, некрозами, зернистою жировою дистрофією печінки, гіперплазією, дегенерацією, гістіолімфоцитарною інфільтрацією та пригніченням кровотворної і імунної функції селезінки, тимуса, сумки Фабриціуса.
11. Розвиток патологічного процесу в організмі індиків при гельмінтозах та протозоозах супроводжувався змінами біохімічних показників: зниженням вмісту загального білка, фракції альбумінів, підвищенням рівня фракцій α- та γ-глобулінів, збільшенням рівня ЦІК. Підвищення рівня серомукоїдів свідчило про імуносупресивну дію гельмінтів та простіших на загальний стан організму індиків. Імуносупресія посилювалась при асоційованих та змішаних інвазіях.
12. Визначено оптимальні терапевтичні дози бровалевамізолу, бровадазолу, брованолу, бровітакокциду, брометронід-нового, бровермектин-гранулята для даного виду птиці та на основі цього запропоновано доповнення до існуючих Настанов (листівок-вкладок) по їх застосуванню для індиків.
13. Більшість препаратів при гельмінтозно-протозоозних інвазіях індиків в терапевтичних дозах діють імуносупресивно протягом 14-21-ї доби. Доведено, що бровалевамізол 8% у дозі 5 мг/10 кг маси тіла, брованол (1 г/10 кг маси тіла), бровітакокцид (2 г/кг корму) вже на 3-5 добу нормалізують вміст загального білка і глобулінових фракцій, сприяють зниженню рівня ЦІК та серомукоїдів у крові індиків.
14. Комплексний препарат бровафом-новий за спонтанної асоційованої гетеракозно-гістомонозної інвазії проявляє 100% терапевтичну ефективність і не володіє імуносупресивною дією, про це свідчить збільшення вмісту загального білка, фракції альбумінів, зниження фракції глобулінів, зменшення рівня ЦІК та серомукоїдів.
16. Встановлено, що бровермектин-гранулят у дозі 1 г/10 кг маси тіла є високоефективним відносно всіх видів нематод індиків, а в дозі 1,5 г/10 кг маси тіла відносно цестод виду Raillietina echinobothrida. Проте із збільшенням дози відповідно зростав імуносупресивний вплив (від 5-10 до 25-30 доби).
17. Виявлено дезівазійну здатність дезінфектантів: Бровадез-20, ДЗПТ-1 та Септаміну на інвазійні яйця Heterakis gallinarum, що дозволяє їх рекомендувати для дезінвазії птахівничих господарств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кобцова Г. Индейки это выгодно // Птицеводство, 2001. №4. С. 18-19.
2. Шевченко А. Нет равных нашей индейке! // Птицеводство, 2003. №8. С. 20-22.
3. Машкей І.А., Захаров О.І. Ектопаразити птиць в фермерських і присадибних господарствах Криму // Вет. медицина: Міжвід. тематич. наук. зб. Харків, 2002. №80. С. 423-428.
4. Богач М.В. Тараненко І.Л. Паразитарні хвороби індиків фермерських і присадибних господарств півдня України // Аграрний вісник Причорномор’я: Зб. наук. праць. Одеса, 2003. Вип.21. С. 311-317.
5. Incidences of coccidia in Polish turkey farms / Gawel A., Mazurkiewicz M., Swierzy B., Okulewicz A // Med. Weter., 2003. №59. Р. 1037-1039.
6. In vitro effect of essential oils from Cinnamomum aromaticum, Citrus limon and Allium sativum on two intestinal flagellates of poultry. Tetratrichomonas gallinarum and Histomonas meleagridis / Zenner L., Cfllait M., Granier C., Chauve C. // Parasite, 2003. №10. Р. 153-157.
7. Тараненко И.Л. Эпизоотология и профилактика гетеракидоза индеек // Болезни птиц при интенсивных методах ведения отрасли: Межвуз. сб. науч. тр. Харьков, 1988. С. 65-70.
8. Кривутенко А.И. Морфология иммунного ответа при гетеракидозе и аскаридиозе индеек // В кн: Лечебно-профилактические меры против незаразных и заразных заболеваний с.-х. животных. Одесса, 1988. С. 98-102.
9. Бырка В.И., Смолянинов В.К. Клиническое состояние, морфобиохимические показатели крови кур при смешанной аскаридиозно-гетеракидозной инвазии и после лечения // Тр. Харьковского с.-х. ин-та. Харьков, 1988. Т.2(49). С. 65-69.
10. Augustine P.C., Danforth H.D. Eimeria tenella and E. acervulina: Differences in abiliti to elicit cross-species protection as compared with the turkey coccidium, E. adenoides // Avian Dis., 1995: Vol.39. №4. P. 709-717.
11. Демкин Г.П., Якунин К.А. Особенности патологоанатомических изменений у цыплят при гистомонозе // Матер. науч. конф., посвящ. 70-летию фак. вет. мед. Воронежского гос. аграрн. университета им. К.Д. Глинки. Воронеж, 1997. Ч.2. С. 90-91.
12. Люлін П.В. Деякі питання епізоотології еймеріозно-нематодозних інвазій шлунково-кишкового тракту курей та індиків // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. Харків, 2003. №81. С. 202-204.
13. Тимофеев Б.А. Эймериоз птиц // Ветеринарный консультант. М., 2004. №5. С. 6-10.
14. Рекомендації про заходи боротьби з гельмінтозами жуйних тварин / А.В. Березовський, В.Ф. Галат, Н.М. Сорока, О.П. Литвиненко, В.Я. Пономаренко. К.: Ветінформ, 2002. 36 с.
15. Апатенко В.М. Конкретные задачи паразитоценологии // Материалы учредительной конференции международной ассоциации паразитологов. Витебск, 1999. С. 8-9.
16. Приходько Ю.О. Гельмінтози свиней фермерських та приватних господарств // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць присвяч. 80-річчю зооінженерного факультету Вет. науки. / Харків. зоовет. ін-ту. Харків, 2000. Вип. 6 (30). Ч.2: С. 91-93.
17. Краткий курс паразитологии домашних животных // Под ред. К.М. Скрябина. М.: Сельхозгиз, 1950. 421 с.
18. Тараненко И.Л. К изучению гельминтофауны индеек юга Украины // Матер. науч. конф. по ветеринарии. Одесский с.-х. ин-т, 1970. С. 67-71.
19. Собко Т.В. Сезонная и возростная динамика аскаридиоза индеек в условиях Юга Украины // Сб. науч. тр. Инфекционные и инвазионные болезни сельскохозяйственных животных и птиц. ОСХИ,1983. С. 60-62.
20. Nugara D., Reid W Sane drug treatmeuts for the turkey tapeworm, Raellietina georgiensis // Poultry Sci, 1982. Vol.41. №2. P. 674-679.
21. Тараненко И.Л. К эпизоотологии гетеракидоза и райетиноза индеек в Одесской области // Матер. науч. конф. ВОГ. М., 1985. Ч.1. С. 136-140.
22. Литвишко Н.Т., Харченко О.Н. Гельминтофауна домашних птиц Харьковской, Полтавской областей и птицесовхоза „Яготинский” Киевской области // Ветеринария: Киев, Урожай, 1967. Вып.15. С. 30-34.
23. Смогоржевская Л.А., Исакова Н.Н. Фауна и экология гельминтов домашних птиц правобережной степи УССР // Проблемы паразитологии. Науч. конф. паразитологов Украины. Киев, 1963. Т.IV. С. 266-268.
24. Коваленко И.И., Кальченко А.А., Тронин Г.В. Гельминты и гельминтозы домашней птицы в хозяйствах Херсонской области // Ветеринария: Киев: Урожай, 1966. Вып.6. С. 32-34.
25. Скрябин К.И. К характеристике гельминтофауны домашних птиц Туркестана // Журнал научной и практической ветеринарной медицины. Юрьев, 1916. С. 62.
26. Паудере В.Я. Гельминтофауна и основные гельминтозы домашних птиц в Латвийской ССР // Тр. ин-та биологии Акад. наук Латв. ССР. 1978. Т.5. С. 263-269.
27. Киреев Н.А. Биология возбудителя, эпизоотология и терапия райетиноза индеек (в зоне Северного Кавказа): Автореф. дис. канд. вет. наук. М., 1966. 21 с.
28. Гаджиев В.Т., Самедов Г.А. Гетеракидоз и другие гельминтозы индеек западной зоны Азербайджана // Исслед. по гельминтологии в Азербайджане. Баку, 1990. С. 13-14.
29. Собко Т.В. Сезонная и возростная динамика аскаридиоза индеек в условиях юга Украины // Инфекционные и инвазионные болезни сельскохозяйственных животных и птиц / Одесский СХИ. 1983. С. 60-61.
30. Idi A., Permin A., Mirrell K.D. Host age only partially affects resistance to primary and secondary infections with Ascaridia galli (Schrank, 1788) in chickens. Vet Parasitol 122. 2004. P. 221-231.
31. Васильев Ив. Към Хелминтофауната на Пуйката Meleagris Gallopavo в Болгария // Известия на централ. Хелминтол. лаборат., 1982. Кн.7. С. 18-77.
32. Протасевич М.В. Взаимоотношение Heterakis gallinarum c Histomonas meleagridis и профилактика гистомоноза индеек путём проведения комплекса противогетеракидозных мероприятий: Автореф. дис. канд. вет. наук. М., 1968. 21 с.
33. Mc Gregor I.K., Ferguson A.E. A report on the eflicacy of Emtryl on the prevention and therapy of enterohepatitis in turkeys // Can. Vet. J., 1993. №6. Р. 151-154.
34. Mc Gregor I.K., Ferguson A.E., Connel M.C. The relative activiti of varions drugs against experimental histomoniasis in turkeys // Poultry Sci. 1994. №4. Р. 1026-1030.
35. Ятусевич А.І. Пратазойныя захворюванні сельскогаспадарчых жывел Минск: Урожай, 1993. 357 с.
36. Norton R.A., Clark F.D., Beasley J.N. An autbreak of histomoniasis in turkeys infected with a moderate level of Ascaridia dissimilis but no Heterakis gallinarum // Avian Dis., 1999. Vol.43. №2. Р. 342-348.
37. Koncicki A., Krasnodebska-Depta A., Guiro S. Wskazniki hematologiczne i biochemsczne krwi w przebiegu histomonadozu indykow // Med. veter, 1999. R.55, №10. S. 674-676.
38. Estudio epizootologico y diagnostico de la Histomoniasis en pavos / Boado E., Herrera C., Lopes S., Qintero D. // Rev. cub. Ciens. Avis, 1989. T.16. №1. Р. 45-52.
39. Salamat M.H., Johara M.Y. Bleckhead disease (Histomonas meleagridis) aggravated in turkeys by concurrent infection with cecal coccidiosis // Avian Pathol., 1999. Vol.28. №5. P. 611-624.
40. Quaglio G.L., Quaglio F. La „battaglia” alle malatic // Terra Vita, 1985. T.26. №42. Р. 46-49.
41. Кириченко В.П. Эпизоотология гистомоноза индеек и разработка мер борьбы с этим заболеванием в хозяйствах Ростовской области: Автореф. дис. канд. вет. наук. Персиановка, 1972. 20 с.
42. Minarik P. Histomoniaza (cernohlavost) Krut // Chovatel, 1986. T.25. №4. С. 77.
43. Скутарь И.Г., Спатару Ф.В., Старчук Н.В. Наиболее распространенные инфекционные и инвазионные болезни птиц на территроии Республики Молдова в последние 50 лет // Болезни птиц в промышленном птицеводстве. Современное состояние проблемы и стратегия борьбы. Матер. научно-произв. конф. С.-Пб., 2007. С. 37-41.
44. Кузьмович Л.Г. До гельмінтофауни домашньої птиці північно-східних районів Тернопільської області // Наукові записки Кременецького держ. пед. ін-ту. 1960. Т.5. С. 219-223.
45. Тараненко І.Л. Епізоотологічні аспекти гетеракозу індиків Півдня України // Аграрний вісник Причорномор’я: Збірн. наук. пр. Одеса, 2007. Вип. 39. С. 78-81.
46. Люлин П.В. Ассоциативные кишечные инвазии индеек и их химиотерапия // Матер. ХІ Конф. Укр. общ. паразитологов (Киев, сентябрь, 1993). Киев, 1993. С. 86-87.
47. Люлин П.В. К вопросу эпизоотологии еймериоза и кишечных гельминтозов индеек в условиях Лесостепи Украины / Тр.: Всесоюзн. конф. молодых учёных и аспирантов по птицеводству (30-31 мая 1989). Загорск, 1989. С. 96-97.
48. Миронова А.А. Макроскопические изменения в органах и тканях цыплят при ассоциации аскаридиоз-гетеракидоз-трихомоноз // Обеспечение стабилизации в условиях рыноч. форм хозяйствования. Воронеж, 1997. Ч.2. С. 41-42.
49. Міланко О.О. Профілактика змішаних форм бактеріозів // Прогресивні технології ветеринарної медицини в промисловому птахівництві ХХІ сторіччя: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. (4-6 квітня 2000 р.). Київ, 2000. С.71-73.
50. Rochette F. Industrial deworming for broiber and layer flocks // Poultry, 1988. T.4. №2. Р. 42-43.
51. Augustine P.C. Pathophysiology of coccidiosis in young turkeys // Proc. 1989. S.1. P. 95-99.
52. Hooge D.M., Cummings K.R., McNaughton J.L. Dietary sodium bicarbonate, monensin or coccidial inoculation and productive performance of market turkeys on bult-up litter // J. Appl Poultry, 2000. Res.9. P 343-351.
53. В.В. Герман, Б.Т. Стегній, П.І. Вербицький та ін. Довідник з хвороб птиці. Харків: Фоліо, 2002. 296 с.
54. Mc. Gnire W.C., Cavett J.W. Blood studies on histomoniasis in turkeys // Avian Dis., 2000. Vol.44. №1. P. 301-306.
55. Люлін П.В. Розповсюдження, видовий склад збудників та удосконалення заходів боротьби з еймеріозом індиків в спеціалізованих господарствах і фермах України: Автореф. дис. ... канд. вет. наук. Харків, 1994. 24 с.
56. Койнарски В. Проучване върху клиничното протичане на експериментална кокцидиоза при пуйчета, инвазировани с E. adenoides и E. meleagrimitis // Вет.-мед. науки, 1984. Т.21. №6. С. 50-55.
57. Золотов В.М. Особенности патогенеза при совместной аскаридиозно-гетеракидозной и эймериозной инвазии у цыплят и совершенствование оздоровительных мероприятий: Автореф. дис. канд. вет. наук. Минск, 1987. 22 с.
58. Якунин К.А. Патоморфология и дифферециальная диагностика гистомоноза кур: Автореф. дис. канд. вет. наук. Саратов, 2000. 21с.
59. Якунин К.А. Клинико-морфологическая диагностика гистомоноза кур // Матер. международ. науч.-практич. конф. по вопросам ветеринарии и животноводства. М.: МГАВМиБ,1999. С. 239-241.
60. Ридала В.И. Гистомоноз индеек и меры борьбы с этой болезнью // Сб. науч. тр. Эстонской с.-х. академии, 1983. Т.141. С. 45-47.
61. Everett E, Wehr E.E. Bleckhead of turkeys primarily transmitted through cecal worm eggs // J. Parasitol, 1984. №2. P. 26-27.
62. Banerjee P.S., Yadav C.L. Infections enterohepatitis in chickens in Uttar Pradesh // Indian J. anim. Sc., 2001. Vol.71. №1. Р. 30-31.
63. Зурлийски П. Хистомоноза при кеклици // Ветер. сб., 1989. Т.87, №7. С. 47-48.
64. Бырка В.И. О гистомонозе птиц на Украине и его проявлении // Болезни птиц при интенсивных методах ведения отрасли. Харьков, 1988. С. 57-64.
65. Стибель В.В. Асоціативні інвазії у свиней (епізоотологія, розробка, фармако-токсикологічне та терапевтичне обгрунтування щодо застосування бровермектин-грануляту) // Автореф.: дис. док. вет. наук. Харків, 2007. 40 с.
66. Петроченко В.И., Котельников Г.А. Гельминты и гельминтозы уток и гусей Хабаровского края // Труды Всесоюзн. ин-та гельминтологии им. К.И. Скрябина. М., 1962, Т.ІХ. С. 108-119.
67. Beck W. Infection durch Campanulotes bigentatus compare (Mallophaga: Goniodidae) bei der Haustaube (Columba livia domestica) // Kleintierpraxis, 1999. №44. С. 885-889.
68. Серологический мониторинг диких водоплавающих птиц в отношении гриппа в Украине / Стегний Б.Т., Музыка Д.В., Вербицкий П.И., Ямникова С.С., Безрукавая И.Ю. // Ветеринарна медицина: Міжвід. темат. наук. зб. Харків, 2004. № 84. С. 503-507.
69. Курашвили Б.Е. Роль охотничье-промысловых птиц в распространении гельминтозной инвазии среди домашних птиц // Тр. ин-та зоологии / Акад. наук Груз. ССР. 1956. Т.14. С. 271-276.
70. Романенко П.Т., Троенко Т.А., Заремба И.А. Возростная динамика заражения кур гельминтами на птицефабриках и птицефермах Ростовской области // Совершенствование технологии производства птицеводческой продукции. Дон. СХИ. Персиановка, 1982. С. 62-65.
71. Хазиев Г.З. Эпизоотология гетеракидоза цесарок и меры борьбы с ним // Ветеринария, 1971. №12. С. 65-66.
72. Хованских А.Е., Илюшечкин Б.П., Кириллов А.И. Кокцидиозы сельскохозяйственной птицы // Под ред. М.Ф. Андреева. Ленинград: Агропромиздат, 1990. С. 71-102.
73. Вальскис Г.И. Гельминты птиц Литовской ССР и смежных с ней районов. Вильнюс, 1976. 67 с.
74. Моніторинг гельмінтозів водоплавної птиці в господарствах степової зони України та лікувально-профілактичні заходи / Л. Короленко, І. Коваленко, Т. Маршалкіна, Г. Заікіна // Ветеринарна медицина України. 2008. № 1. С. 27-29.
75. Епізоотичний стан птахіввництва в Україні / Вержиховський О., Колос Ю., Титаренко В., Стець В. // Ветеринарна медицина України. 2007. № 6. С. 8-10.
76. Effect of Tetrameres americana (Cram, 1927) in chickens fed with high and low protein diet / Magwisha H.B., Fink M., Permin A., Kysgaard N.C., Kassuku A.A. // Proc 19th Int Conf Wrid Ass Adv Vet. Parasitol. New Orleans, USA, 2003. p. 139.
77. Гвоздев Е.В. Дикие птицы, как резервенты гельминтозов домашних птиц // Тр. ин-та зоологии академии наук Казахской ССР. Т.9, 1968. С. 19-24.
78. Шевцов А.А., Заскинд Т.Д. Гельминты и гельминтозы домашних водоплавающих птиц // Тр. Харьковского университета, 1960. С. 407-410.
79. Михельсон В.К. К познанию гельминтофауны диких птиц Латвии // Тезисы научн. конф. Всесоюз. об-ва гельминтологов АН СССР. Ч.1, 1962. С. 115-116.
80. Мовсесян С.О. Гельминтофауна домашних водоплавающих птиц Мордовии и сезонная динамика основных гельминтозов // Тезисы докл. науч. конф. Всесоюз. об-ва гельминтологов АН СССР. 1962. Ч.1. С. 118-119.
81. Толкачёва Л.М. Цестоды и нематоды диких птиц южного Казахстана // Тезисы докл. науч. конф. Всесоюз. об-ва гельминтологов. 1962. Ч.II. С. 199-200.
82. Кузякин А.В. Особенности биологии Capillaria obsignata, эпизоотология и профилактика капиляриоза кур на северном Кавказе: Автореф. дис. канд. биол. наук. М., 1989. 25 с.
83. Никулин Т.Г. Основные инвазионные болезни домашних птиц // Минск, 1962. 46 с.
84. Шамхалов В.М. К эпизоотологии аскаридиоза и гетеракидоза кур Прикаспийской низменности Дагестанской АССР // Сб. трудов ВНИИБП / Болезни птиц. 1969. Вып.6 (17). С. 318-325.
85. Смогоржевская Л.А. Гельминты водоплавающих и болотных птиц Украины // Київ: Наук. думка, 1976. 416 с.
86. Stock T.M., Holms I.S. Functional relationships and mscrohabitat distidutions of enteris helminth of grebes (Podicipedidae): the evidence for interactive communities // J.Parasitol, 1988. V. 74. №2. Р. 214-227.
87. Canaris A.G., Kinsella I.M. Helminth parasite communities in four species of shorebirds (Charadriidae) on King Island, Tasmania // Papers and Proc. of the Royal Soc. of Tasmania, 1998. V. 132. P. 49-57.
88. Михельсон В.К. Гельминтофауна диких водоплавающих птиц и их значение как резервентов гельминтов рыб и домашних птиц в Латвийской ССР: Автореф. дис. канд. биол. наук. Рига, 1975. 18 с.
89. Бережни