ДЕМОДЕКОЗ СОБАК (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, СИМПТОМИ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ) : демодекоз СОБАК (Эпизоотологии, патогенез, симптомы, ДИАГНОСТИКА, ЛЕЧЕНИЕ)

Краткое описание

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Титаренко Андрій Михайлович

УДК 619:616.995.429.1:636.7

ДЕМОДЕКОЗ СОБАК
(ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, СИМПТОМИ,
ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ)

16.00.11 паразитологія, гельмінтологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник - Галат Владислав Федорович
доктор ветеринарних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................................

3

ВСТУП...........................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ І ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ..................................................................

9

1.1.

Характеристика демодекозу собак..................................

9

1.2.

Епізоотологія.....................................................................

21

1.3.

Клінічні ознаки та діагностика демодекозу...................

23

1.4.

Заходи боротьби з демодекозом собак...........................

30

1.5.

Заключення та вибір напрямків досліджень..................

43

РОЗДІЛ 2.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.....................

45

РОЗДІЛ 3.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ........................................

57

3.1.

Епізоотологічні дані.........................................................

57

3.2.

Діагностика.......................................................................

65

3.2.1.

Клінічні ознаки хвороби..................................................

65

3.2.2.

Лабораторні методи досліджень зскрібків шкіри......

78

3.3.

Морфологічні та біохімічні показникі крові хворих на демодекоз тварин..............................................................

82

3.4.

Лікування хворих тварин.................................................

88

РОЗДІЛ 4.

УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
ТА ЇХ АНАЛІЗ..............................................................

105

ВИСНОВКИ..................................................................................................

133

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ..................................................................

136

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................

137

ДОДАТКИ.....................................................................................................

165

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ аланінамінотрансфераза
АсАТ аспартатамінотрансфераза
АСД антисептик стимулятор Дорогова
ВЛОК внутрішньовенне лазерне опромінення крові
ГАМК гамааміномасляна кислота
ГГТ (γ-ГТ) гамаглутамілтранспептидаза
ДР діюча речовина
ЕЕ екстенсефективність
ЕІ екстенсивність інвазії
КП кольоровий показник
МЛ макроциклічні лактони
ЛФ лужна фосфатаза
РБС регенераторний біостимулятор
УФОК ультрафіолетове опромінення крові
ЦІК циркулюючі імунні комплекси
ШОЕ швидкість осідання еритроцитів

ВСТУП

Актуальність теми. Перше описання збудника демодекозу відноситься до середини ХІХ ст. Хвороба поширена серед багатьох видів ссавців. Вона має здебільшого хронічний перебіг і важко піддається лікуванню. В містах від 11 до 65 % випадків уражень шкіри собак спричиняють збудники демодекозу [40, 62, 67, 78, 102, 109, 134, 158, 171, 196, 200, 202]. Встановлене зростання кількості випадків захворювання собак на демодекоз: з 0,54 % в 19731977 рр. [108] до 22,2 % у 1998 р. [207]. Наведені дані свідчать, що демодекозна інвазія собак має тенденцію до поширення. Важливу роль при цьому відіграє збільшення чисельності м’ясоїдних тварин. Так, тільки за офіційними даними, кількість собак у м. Києві зросла з 29,7 тис. голів у 1995 до 50 тис. у 2001 році [161].
Лікування хворих на демодекоз тварин є довготривалим, трудомістким і вимагає значних витрат коштів. Нерідко, попри всі лікувальні заходи, тварини гинуть від виснаження. Іноді собак, за згодою на це власників, піддають еутаназії. Перехворілі тварини втрачають племінну цінність. Собаки з генералізованою формою демодекозу, яка часто ускладнюється вторинною бактеріальною інфекцією, створюють багато проблем з їх догляду, особливо в умовах міських квартир. Хворі тварини є джерелом поширення кліщів та піогенної бактеріальної мікрофлори [17, 238].
Широке та тривале застосування інсектоакарицидів сприяло розвитку резистентності до них у кліщів роду Demodex. Деякі інсектоакарицидні засоби є екологічно небезпечними речовинами [56, 105, 112].
Пошук ефективних схем лікування собак, уражених демодексами, базується на знанні особливостей паразито-хазяїнних відносин, патогенезу хвороби, визначенні глибини змін в організмі хворої тварини залежно від клінічної форми [205].
Безумовно, у боротьбі з демодекозом собак досягнуто певних успіхів. Однак питання вивчення епізоотологічних особливостей цієї інвазії серед собак у великих містах (у тому числі в м. Києві), пошук та розробка ефективних лікувальних засобів лишаються актуальними.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексних наукових досліджень, які проводяться кафедрою паразитології та тропічної ветеринарії Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету з вивчення акарозів м’ясоїдних тварин (номер державної реєстрації 0102U000717).
Мета роботи і завдання дослідження. Мета роботи вивчити епізоотичну ситуацію з демодекозу собак у м. Києві, удосконалити методи діагностики та розробити і впровадити у практику ветеринарної медицини ефективні методи боротьби з цією інвазією.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- вивчити епізоотологічні особливості демодекозної інвазії собак у м. Києві, а саме: поширення, сезонну, вікову, статеву, породну динаміку;
- встановити особливості клінічного перебігу хвороби;
- визначити біохімічні та морфологічні показники крові хворих на демодекоз собак;
- удосконалити методику зажиттєвої мікроскопічної діагностики демодекозу собак;
- визначити ефективність методів лікування хворих на демодекоз собак при застосуванні різних акарицидних препаратів;
- розробити методики застосування внутрішньовенного лазерного (ВЛОК) і ультрафіолетового опромінення крові (УФОК) та вивчити ефективність їх застосування в комплексі заходів боротьби з демодекозом собак.
Об’єкт досліджень: хворі на демодекоз собаки, матеріали зскрібків шкіри, кліщі Demodex canis, кров від хворих тварин, аверсект купочний, аверсектинова мазь, амітраз, амітразин, ціфлі, дектомакс, цайдектин.
Предмет досліджень: епізоотологічні характеристики демодекозу собак, клінічні прояви хвороби, зміни біохімічних та морфологічних показників крові при демодекозі собак; методи діагностики хвороби, порівняльна ефективність схем лікування хворих собак.
Методи досліджень: епізоотологічні (аналіз захворюваності собак на демодекоз в залежності від сезону року, віку, породи та статі тварин); клінічні (збір анамнезу, клінічний огляд); лабораторні (визначення біохімічних та морфологічних показників крові); акарологічні (дослідження зскрібків шкіри) та статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані нові дані про поширення і епізоотологічні особливості демодекозної інвазії залежно від породи, сезону, статі та віку собак в умовах м. Києва. На основі вивчення сучасної епізоотичної ситуації з демодекозу собак та клінічних ознак хвороби розроблені принципи комплексної терапії хворих тварин і запропоновані відповідні схеми їх лікування тварин із застосуванням акарицидів місцевої та системної дії, імуномодуляторів, а також методів фізіотерапії. Вперше запропоновано застосування ВЛОК і УФОК та доведена їх ефективність в комплексі заходів боротьби з демодекозом собак. Проведена порівняльна оцінка впливу сучасних акарицидних препаратів (ціфлі, дектомакс, амітраз) на організм хворих тварин. Запропонована нова модифікація методу взяття та дослідження зскрібків шкіри тварин при підозрі захворювання їх на демодекоз.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані для комплексної діагностики, лікування та профілактики демодекозної інвазії собак.
Результати досліджень використовуються в навчальному процесі на кафедрі паразитології та тропічної ветеринарії Національного аграрного університету, інших навчальних закладів України при підготовці лікарів та магістрів ветеринарної медицини.
Матеріали дисертації викладено в методичних рекомендаціях Методи діагностики демодекозу собак”, затверджених управлінням ветеринарної медицини Київської області (протокол №146 від 18 листопада 2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Автором за участю наукового керівника обрано напрям досліджень та сформульована наукова концепція роботи. Дисертантом особисто розроблені плани, методи і схеми дослідів, самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг матеріалів експериментальних і теоретичних досліджень.
Ряд експериментів дисертант провів спільно з науковими співробітниками, які є співавторами окремих публікацій, що включені до списку робіт.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи викладені та обговорені на: 5-му з’їзді паразитоценологів України (Харків, 56 квітня 2001 р.); 12-й конференції українського наукового товариства паразитологів (Севастополь, 1012 вересня 2002 р.); 7-й Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми обслуговування дрібних домашніх тварин” (Київ, 25 жовтня 2002 р.); науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів факультету ветеринарної медицини НАУ (Київ, 1516 березня 2001 р.); 1-й і 2-й конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК НАУ (Київ, березень 2002 та 2003 рр.); науково-практичній конференції „Нові медичні технології в клінічній та курортній практиці” (Київ, 2022 травня 2004 р.).
Публікації. Основний зміст дисертації викладений в 11 наукових роботах, у тому числі: в методичних рекомендаціях; 5-х статтях, які опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та 5 повідомленнях у матеріалах і тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 181 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 23 таблицями та 29 рисунками і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, списка використаних джерел і 7 додатків. У списку використаної літератури наведено 299 джерел, у тому числі 89 далекого зарубіжжя.

Список литературы

В И С Н О В К И

1. Одержано нові дані щодо епізоотичної ситуації з демодекозної інвазії собак в м. Києві; експериментально і теоретично обгрунтовано розвиток і перебіг патологічного процесу при цій інвазії; розроблено і запропоновано ефективні методи зажиттєвої діагностики акарозу, а також схеми етіотропної та етіотропно-патогенетичної терапії хворих тварин.
2. Демодекоз поширена паразитарна хвороба собак в м. Києві. Його частка становить 66,9 % від загального числа інвазійних хвороб шкіри, 8,4 % від уражень шкіри, викликаних різними етіологічними факторами та 1,6 % від загальної кількості хворих собак. 91,2 % уражених демодексами тварини віком до 3 років, з них у віці до 12 місяців 65%. Сприйнятливими до демодекозної інвазії виявилися представники 42 порід собак. Переважна більшість хворих (90,9 %) чистопородні тварини. Більш схильні до прояву акарозу тварини з короткою шерстю (62 %). Найчастіше демодекозну інвазію реєстрували в американських стафордширських тер’єрів (13,8 %) та німецьких вівчарок (11,9 %). Собаки порід ротвейлер, коккер-спанієль, такса, боксер, англійський бульдог та доберман мали середній рівень інвазованості близько 5 %. Сприйнятливість тварин решти порід до демодексів не перевищувала 3%.
3. Встановлено, що локалізована форма демодекозу собак є найпоширенішою (68,7 %). Серед клінічних проявів інвазії переважала луската форма хвороби (53,7 %). Найчастіше спостерігали ураження шкіри демодексами в ділянці голови (39,9 %), дорсальної поверхні тіла (28,3 %) та передньої частини тіла (20,3 %).
4. У хворих на демодекоз собак виявлено збільшення кількості лейкоцитів (на 24,1 та 42,9 % відповідно у тварин з локалізованою та генералізованою формами інвазії), еозинофілію (на 38 та 76,9 %), зміщення нейтрофільного ядра в лейкограмі вліво, зменшення кількості лімфоцитів (на 17,3 та 25 %), еритроцитів (на 5,6 та 17,7 %) і вмісту гемоглобіну (на 7,4 та 11 %). Зареєстровано явища диспротеїнемії (зростання рівня загального білка на 10,9 і 18,2 % та зниження концентрації альбуміну на 15,5 і 23,2 %), підвищення активності ферментів печінки (АсАТ на 13,5 та 29,5 %; АлАТ на 15,6 та 32,4 %; ЛФ на 23,7 і 44 %, ГГТ на 9,7 та 21 %), концентрації білірубіну (на 97,5 і 106,3 %), ліпідів (тригліцеридів на 11 та 23 %; холестерину на 13 та 35,9 %). Це відображає негативний вплив збудників інвазії на функціональний стан печінки. Встановлено підвищення вмісту в крові сечовини (на 22 та 42 %), креатиніну (на 12 і 19 %), фосфору (на 9,8 та 66 %) і зниження концентрації кальцію (на 3,1 та 13,9 %), що свідчить про порушення функції нирок. Зареєстровано підвищення активності амілази (на 27,5 та 61,3 %). Це вказує на ураження підшлункової залози. Глибина змін має пряму залежність від інтенсивності інвазії.
5. Використання вдосконаленої методики взяття зскрібків шкіри із застосуванням кюретки Фолькмана та дослідження проб з додаванням суміші 50%-го водного розчину гліцерину та диметилсульфоксиду (1:1) в рівних кількостях з 10 %-м розчином їдкого натру дозволили в 100 % випадків виявити збудників інвазії у хворих тварин. Запропонований нами новий метод діагностики демодекозу виявився на 23 % ефективнішим, ніж за умов використання для цієї мети загальноприйнятих методик.
6. Встановлено високу ефективність амітразу для лікування хворих на локалізовану форму демодекозу та дектомаксу для терапії тварин з генералізованою формою хвороби. Ефективність амітразу у вигляді 0,06%-го водного розчину для купання тварин (один раз на тиждень після 12 обробок) становила 100 %. Аналогічною виявилася ЕЕ дектомаксу (після 10 підшкірних ін’єкцій в дозі 1мл/10 кг маси тіла з тижневим інтервалом). Доведено доцільність поєднання даних препаратів при лікуванні хворих на демодекоз собак. Використання ціфлі в дозі 60 мг на 10 кг маси тіла двічі на тиждень є менш ефективним (ЕЕ 90% після 12 тижнів лікування). В той же час його доцільно використовувати у випадку протипоказань до застосування макроциклічних лактонів собакам порід колі, бобтейл, грейхаунд.
7. Доведена висока ефективність лікування хворих на демодекоз собак з одночасним застосуванням акарицидних препаратів та фізіотерапевтичних методів (внутрішньовенного лазерного або ультрафіолетового опромінення крові). Додаткове призначення тваринам ВЛОК скорочує тривалість обробок їх акарицидними препаратами з 10-11 до 9 тижнів, а застосування УФОК до 8-9 тижнів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Результати досліджень пропонуються до використання при викладанні дисципліни „Паразитологія та інвазійні хвороби тварин” студентам вищих навчальних закладів, написанні підручників та навчальних посібників з паразитології.
2. Рекомендації „Методи діагностики демодекозу собак” видані окремою брошурою для практичних лікарів ветеринарної медицини, викладачів та студентів вищих навчальних закладів. Удосконалену методику взяття глибоких зскрібків шкіри рекомендується застосовувати для діагностики демодекозу собак.
3. Лікування хворих на демодекоз собак повинно бути комплексним етіотропно-патогенетичним. В боротьбі з цією інвазією рекомендуємо застосовувати собакам найбільш ефективні акарицидні препарти дектомакс та амітраз.
4. Для підвищення ефективності лікарських засобів доцільно додатково призначати внутрішньовенне лазерне або ультрафіолетове опромінення крові.

С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л

1. Авдиенко В.А. Лечение демодикоза собак осложненного стафилококкозом // Мат. науч. конф. „Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями”. М., 2003. Вып.4. С. 16-17.
2. Адаскевич В.П. Актуальная дерматология. Нижний Новгород: Из-во НГМА, 2000. 306 с.
3. Азнабаев М.Т., Мальханов В.Б., Гумерова Е.И. Демодекоз глаз // Учебно-методическое пособие. Уфа, 2001. 12 с.
4. Акбаев М.Ш., Василевич Ф.И. Комплексный подход к лечению паразитарных болезней собак и кошек // Тез. 7-й междун. конф. по пробл. вет. медицины мелких домашних животных. М., 1999. С. 139-141.
5. Акбулатова Л.Х. Демодикоз человека // Вестник дерматологии. 1964. №3. С. 34-42.
6. Акбулатова Л.Х. Обнаружение клеща Demodex folliculorum при зудящих дерматозах лица // Вестник дерматологии. 1959. №6. С. 63-66.
7. Анкундинова Т.В., Панфилова М.Ф. Опыт антипаразитарного лечения больных розацеа // Казанский мед. журнал. 1981. Т.62. №2. С. 25-26.
8. Атаев А.М., Закржевская Д.А., Ширинов Ш.А. Паразитоценозы собак в г. Махачкала // Мат. науч. конф. „Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями”. М., 2003. Вып.4. С. 62-64.
9. Бабаянц Р.С., Ильинская А.В., Громова С.А. Метронидазол в терапии розацеа и периорального дерматита // Вестн. дерматол. 1983. №1. С. 13-17.
10. Башинський В.В., Галат В.Ф. Демодекоз м’ясоїдних тварин // Тез. доп. 4-ої конф. профес.-виклад. складу і аспірантів Навч.-наук. інституту вет. медицини, якості і безпеки продукції АПК НАУ. К., 2005. С. 11.
11. Башт А.Ю. О роли фолликулярного демодекса в патологи кожи человека: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.07. Оренбург. 1966. 21 с.
12. Березовський А.В. Розробка та впровадження у виробництво протипаразитарних препаратів // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. Харків, 2004. Вип.84. С 83 88.
13. Бежук І. Демодекоз у собак // Ветеринарні вісті. 2002. № 12. С. 2.
14. Беклемишев Н.Д. Иммунопатология и иммунорегуляция при инфекциях, инвазиях и аллергии. М.: Медицина, 1986. 256 с.
15. Белоконов И.И., Пономаренко А.Н., Пономаренко В.Я. Бактериальные ассоциации при демодекозе собак // Проблемы и перспективы паразитоценологии. Луганск. 1997. С. 86-89.
16. Белху Тесфайе Негуссие. Эпизоотология и лечение демодекоза собак в условиях мегаполиса (на примере г. Москвы): Автореф. дис. канд. вет. наук: 03.00.19. М., 2000. 19 с.
17. Бензиор Е., Карлотти Д. Руководство по демодекозу собак // Ветеринар. 2000. №3. С. 32-36.
18. Березовський А.В. Препарати для ветеринарної медицини. К.: Ветінформ. 2003. 76 с.
19. Березовський А.В., Галат В.Ф., Уманець Д.П. Засоби та методи терапії отодектозу котів // Науковий вісник НАУ. К., 2002. Вип.55. С. 191-193.
20. Берчану Ш. Заболевания, вызываемые иммунными комплексами // Иммунология, иммунохимия, иммунопатология. Бухарест: изд. АН соц. респ. Румынии, 1977. С. 323-346.
21. Бирюков А.А. Санитарно-токсикологическая оценка амитраза как средства борьбы с демодекозом собак: Дис. канд. вет. наук: 03.00.19. М., 1998. 157 с.
22. Бирюков А.А. Терапевтическая эффективность препарата леда при демодекозе собак // Сб. науч. тр. Всерос. гос. НИИ контроля, стандартизации и сертификации вет. препаратов. 1996. Т.60. С. 26-31.
23. Болган И.Н. Функциональное состояние почек у больных с поражением кожи: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.07. Л, 1973. 21 с.
24. Болезни ваших питомцев / Братюха С.И., Нагорный И.С., Ревенко И.П. та співавт. К.: Альтпрес, 1995. 335 с.
25. Болезни собак и кошек / Борисевич В.Б., Галат В.Ф., Калиновский Г.М. та співавт. К.: Урожай, 1996. 432 с.
26. Борисевич Б.В., Ігнатенко Н.А. Біопсія шкіри у діагностиці акародерматозів у собак // Тез. доп. наук. конф проф.-викл. складу, наук. співр. та аспірантів факультету вет. медицини НАУ. 2001. Київ. С. 81.
27. Бошьян Г.М., Белоносов В.М. Рекомендации по профилактике псороптоза, трихофитии, демодекоза и повышении резистентности животных и птицы путем введения серы в рацион. М., ВНИИВС, 1987. 11 с.
28. Бурова В.И. Эпизоотологический надзор и контроль при демодекозе домашних животных в условиях мегаполиса: Автореф.дис. канд. вет. наук: 03.00.19. СПб., 1999. 21 с.
29. Бэне Ф. Демодекоз собак // Ветеринар. 1997. №1. С. 6-18.
30. Бэне Ф. Демодекоз собак // Доберман. 1998. №2. С. 32-34.
31. Вартапетов А.Я. Фолликулярный демодекс в патологии кожи // Тез. V научн.-практ. конф. Московского НИГИ косметол. МЗ РСФСР. М., 1972. С. 38-39.
32. Василевич Ф.И. Акрициды системного действия при демодекозе собак // Актуальные проблемы ветеринарной и медицинской паразитологии. 1993. С. 105-106.
33. Василевич Ф.И. Демодекоз крупного рогатого скота и собак (эпизоотология, патогенез, совершенствование мер борьбы и профилактики): Дис. докт. вет. наук: 03.00.19. М., 1998. 426 с.
34. Василевич Ф.И. Демодекоз собак // Болезни мелких животних / Сб. мат. междун. семинара. М., 1994. С. 41-48.
35. Василевич Ф.И. Сравнительная оценка методов лечения собак при демодекозе // Ветеринария. 1993. №9. С. 55-56.
36. Василевич Ф.И., Кириллов А.К. Демодекоз собак: Учебное пособие для высших учебных заведений. М., 1997. 48 с.
37. Василевич Ф.И., Ларионов С.В. Демодекоз животных. М., 2001. 254 с.
38. Василевич Ф.И., Лисицина А.А., Голубева В.А. Гистоморфология кожи и внутренних органов при демодекозе собак // Новое в диагностике, лечении и профилактике болезней животных. Межвуз. сб. науч. тр. МГАВМ. М.: МГАВМ. 1996 С. 41-43.
39. Василевич Ф.И., Розовенко М.В. Клинико-эпизоотические особенности и химиотерапия демодекоза собак // Актуальные вопросы инфекционных и инвазионных болезней: Сб. науч. тр. МГАВМ. М., 1994. C. 17-18.
40. Василевич Ф.И., Розовенко М.В. Эпизоотологические особенности и лечение при демодекозе собак // Ветеринария. 1994. №6. С. 36-38.
41. Васильева В.А., Небайкина Л.А., Красовитова О.В. Демодикоз собак // Мат. науч. конф. „Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями”. М., 2002. Вып.3. С. 77-78.
42. Васильева М.С., Ланге А.Б. Популяции клещей-железницы при периоральном дерматите и розацеа // Тез. докл. VI Всерос.съезда дерматол. и венерологов. М., 1989. Ч.2. С. 375-377.
43. Верховский О.А., Федоров. Ю.Н. Уровень иммуноглобулинов в сыворотке крови собак при демодекозе и дерматитах // Ветеринария. 1998. №6. С. 33-38.
44. Ветеринарная лабораторная практика: Руководство / Под реценз. Ф.М.Орлова. М.: Сельхозиздат, 1963. Т.2. 432 с.
45. Видовой состав паразитов домашних животных / В.С. Шеховцов, И.А. Машкей, А.А. Мищенко і др. Зб. мат. ІІ Міжн. наук.-практ. конф. Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин”. К., 1997. С. 64.
46. Використання біомектину та контактних акарицидів пулярілу і біоциду проти демодекозу собак / І. Плотинський, О. Заярко, Л. Короленко та ін. // Вет. медицина України. К., 2004. №10. С. 15-16.
47. Викторов А.В., Дриняев В.А. Ивермектин развитие резистентности // Ветеринария. 2002. №4. С. 50-54.
48. Висцеральная форма демодекоза у собак / И.С. Дахно, В.В. Гаркавая, А.И. Коваленко, Г.Ф. Дахно. Тез. докл. междун. вет. конф. К., 1996. С. 61.
49. Влияние цидектина, ивомека и аверсекта на имунную систему / П.Н. Смирнов, В.А. Апалькин, Ф.А. Волков, О.П. Колесникова. Ветеринария. 1995. №9. С. 48-51.
50. Вовк С.І., Шевцова Г.М., Семерніна О.Е. Мікологічні аспекти дерматопатозів собак // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. Харків, 2004. Вип.84. С. 776-779.
51. Воличев А.Н. Эпизоотология основных паразитозов плотоядных в условиях города Москвы // Тр. ВИГИС М., 2003. Т.39. С. 55-63.
52. Волков Ф.А., Волков К.Ф. Ивомек опыт применения в России. 1999. М.: Merial. С. 9.
53. Волощенко А.Е. Опыт лечения больных демодикозом лица електрофорезом с раствором йодистого калия // Вестн.дермат. 1970. №10. С. 72-74.
54. Гавриленко А.В., Вазило В.Е., Паршков Е.М. К вопросу о лечении язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки метронидазолом // Терапевт. архив. 1976. №5. С. 74-79.
55. Галат В., Титаренко А. Епізоотологія та клінічні прояви демодекозної інвазії у собак // Вет. медицина України. 2004. №12. С. 36-37.
56. Галат В.Ф. Тропическая ветеринарная паразитология. К.: Вища школа, 1986. С. 125-128.
57. Гамальчик П. Биологическая терапия в ветеринарной медицине. К.: Каскад-медикал, 1997. 511 с.
58. Гельман В.Я. Медицинская информатика: практикум. СПб: Питер, 2002. 480 с.
59. Гладуш Т., Руденко А. Залозний кліщ спричинює демодекоз повік // Ваше здоров’я. 2002. № 24 С. 3.
60. Глухенький Б.Т. Иммунозависимые дерматозы. К.: Здоровье, 1990. С. 225-230.
61. Глухенький Б.Т., Делекторская В.В., Федоровская Р.Ф. Гнойничковые болезни кожи. К.: Здоровье, 1983. С. 40-53.
62. Головко А. Демодекоз: советы о здоровье // Мир собак. 2002. №2. С. 12-13.
63. Гончаренко В.Ф. Клинико-иммунологические паралели при хронических заболеваниях печени: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.07. М, 1983. 32 с.
64. Гончаров Н.А. Дерматозы при заболеваниях почек // Дерматология и венералогия. 1980. №6. С. 32-35.
65. Гончаров Н.А. Состояние кожи (функциональные и морфологические особенности клинического течения дерматозов) при заболеваниях почек: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.07. М, 1983. 27 с.
66. Гордиенко Л.Н. Этиологическая структура дерматитов у мелких домашних животных в условиях Сибири // Тез. 8-го междун. конгр. по проблемам вет. медицины мелких домашних животных. М., 2000. С. 86-87.
67. Гордиенко Л.Н., Пильщик Е.В. Этиологическая структура заболеваний мелких домашних животных, содержащихся в условиях муниципального приюта // Тез. 7-й междун. конф.по пробл. вет. медицины мелких домашних животных. М., 1999. С. 266-268.
68. Грязин В.Н., Зубарева И.М. Демодекоз собак в Новосибирске // Мат. 12-го междун. вет. конгресса. М., 2004. С. 85-86.
69. Гудкова А.Ю., Роменская В.И. Динамика формирования микропаразитоценозов в организме собак при демодикозе // Мат. науч. конф. „Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями”. М., 2002. Вып.3. С. 105-107.
70. Гурьянова М.П. Демодекоз собак и его химиотерапия. М., 1954. 42 с.
71. Гурьянова М.П. Новое о демодекозе собак и его терапии // Ветеринария. 1953. №10. C. 29-32.
72. Гурьянова М.П. О действии трипансини на организм животных и применение ее в комбинации с мелкодисперсной серой при демодекозе собак // Труды Саратовского зоовет. ин-та. 1958. Т.7. C. 142-153.
73. Демодекоз / А. Навроцкий, В. Панкратов, И. Евсеенко, А. Веденьков Медицинский вестник Беларуси. 2004. № 3 С. 4.
74. Довжанский С.И., Грашкина И.Г., Яксанова Э.М. К патогенезу и терапии розацеа и периорального дерматита // Вестник дерматологии. 1980. №4. С. 38-40.
75. Дороніна О.Г., Титаренко А.М., Галат В.Ф. Епізоотологія акарозів собак і котів // Збірник наукових праць „Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини” Харків, 2001. Вип.7 (31). С. 232-233.
76. Дубинин В.Б. Новая классификация клещей семейства Demodecidae (Acariformes, Trombidiformes) // Паразитолог. сб. 1957. №12. С. 71-136.
77. Жаксымова Р.Д. Демодекоз и ассоциативные болезни // Вестник АН Респ. Казахстан. 1992. №4. С. 84-88.
78. Жемчуева Г.В. Распространение паразитарных болезней кожных покровов у домашних животных Санкт-Петербурга // Тез. 7-й междун. конф. по пробл. вет. медицины мелких домашних животных. М., 1999. С. 117-118.
79. Заболеваемость демодекозом собак разных пород / А.Н. Головко, В.А. Ушкалов, В.Ю. Кассич, В.Г. Скрипник // Зб. мат. ІІ Міжн. наук.-практ. конф. Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин”. К., 1997. С. 67-68.
80. Задорожный Б.А., Петров Б.Р. Справочник по дерматовенерологии. К.: Здоров’я, 1996. 476 с.
81. Зацепина Н.Д., Майчук Ю.Ф., Семенова Г.Я. Поражение глаз при демодикозе: методические рекомендации. М., 1983. 17 с.
82. Зимина И.В., Лопухин Ю.М., Арион В.Я. Кожа как иммунный орган. Клеточные элементы и цитокины // Иммунология. 1994. №5. С. 8-13.
83. Зон Г.А. Проблеми раціональної терапії хвороб шкіри у м’ясоїдних // Зб. мат. ІІ Міжн. наук.-практ. конф. Пробл. вет. обслуг. дрібних домашніх тварин”. К., 1997. С. 38-41.
84. Игнатов П.Е. Очерки об инфекционных болезнях собак. М., 1995. С. 72-79.
85. Инструкция по диагностике, лечению и профилактике демодекоза / Н.Ф.Карасев, Е.Б. Криворучко, Н.В. Савицкий и др.: Утверждена МЗ РБ 6.06.2001 и ГУВ МСХ РБ 8.06.2001. Минск, 2001. 18 с.
86. Ігнатенко Н.А. Клінічні та патоморфологічні особливості демодекозу собак // Зб. мат. VІI Міжн. наук.-практ. конф. Пробл. вет. обслуг. дрібних домашніх тварин”. К., 2002. С. 27-30.
87. Ігнатенко Н.А. Патоморфологічні зміни шкіри при демодекозі собак: Дис. канд. вет. наук: 16.00.02. К., 2004. 154 с.
88. Ігнатенко Н.А., Макарін А.О. Використання біопсії для діагностики акародерматозів // Зб. мат. V Міжн. наук.-практ. конф. Пробл. вет. обслуг. дрібних домашніх тварин”. К., 2000. С. 43-44.
89. Іринчук В.В. Особливості епізоотології демодекозу собак в умовах великого міста // Зб. мат. І Міжн. наук.-практ. конф. з проблем дрібних тварин”. Одеса, 2002. С. 43-44.
90. Калантаевская К.А., Глухенький Б.Т., Щуцкий И.В. Методические рекомендации по диагностике, лечению и профилактике демодикоза. К., 1980. 16 с.
91. Кармейн Р.Х. Иммунология кожи. М.: Медицина, 1983. 255 с.
92. Карпенко Л.Ю. Имунологические механизмы развития гломерулонефрита у собак // Мат. 8-го междун. конгр. по проблемам вет. медицины мелких домашних животных. М., 2000. С. 4-7.
93. Карпенко Л.Ю., Тиханин В.В. Биохимические показатели естественной резистентности и иммунной реактивности организма собак и кошек // Ветеринария. 1997. №6. С. 56-58.
94. Карпецкая Н.Л. Синдромный подход в диагностике поражений кожи у собак // Тез. 7-й междун. конф. по пробл. вет. медицины мелких домашних животных. М., 1999. С. 93-93.
95. Корабльов С.С., Дідаш К.В. Ефективність інсектоакарицидів при арахнозах котів // Тез. доп. 4-ої конф. профес.-виклад. складу і аспірантів Навч.-наук. інституту вет. медицини, якості і безпеки продукції АПК НАУ. К., 2005. С. 25.
96. Карпецкая Н.Л. Эрозивно-язвенные поражения кожи у собак. СПб., 2001. С. 48-54.
97. Клиническая лабораторная диагностика. Основные исследования и показатели (справочное пособие для ветеринарных врачей) / Е.Н. Бурмистров, Н.А. Гришина, И.П. Бакланова и др. 2-е изд. М.: Шанс, 2004.-71 с.
98. Ко Ун Бон. Изучение факторов иммунитета у больных хроническими заболеваниями печени: Автореф. дис канд. мед. наук: 14.01.09 М, 1980. 15 с.
99. Коган Б.Г. Демодикоз: раціональна класифікація клінічних форм захворювання. Вплив імунних та гормональних зрушень на перебіг дерматозу // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2002. №3. С. 62-64.
100. Коган Б.Г.