МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ТА АДАПТАЦІЙНО-КОМПЕНСАТОРНІ РЕАКЦІЇ В ОРГАНІЗМІ СОБАК ЗА ДИРОФІЛЯРІОЗУ : Морфофункциональные изменения и адаптационные-компенсаторные реакции в организме собак за дирофиляриоза

Краткое описание

Національний аграрний університет

На правах рукопису

ВАСИЛИК Наталія Степанівна

УДК: 619:616.995.132:636.7

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ТА АДАПТАЦІЙНО-КОМПЕНСАТОРНІ РЕАКЦІЇ В ОРГАНІЗМІ СОБАК ЗА ДИРОФІЛЯРІОЗУ

16.00.02 патологія, онкологія та морфологія тварин

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
ветеринарних наук

Науковий керівник: доктор
ветеринарних наук, член-кореспондент
УААН, академік-секретар відділення
ветеринарної медицини УААН,
професор
Мазуркевич Анатолій Йосипович

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

.

4

РОЗДІЛ 1.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ......................................................

12

1.1. Поширення дирофіляріозу собак та біологія збудника ..

12

1.2. Антигенна характеристика дирофілярій..

19

1.3. Клініко-патогенетичні особливості перебігу інвазії ..

24

1.4. Огляд методів діагностики дирофіляріозу собак ....

30

1.5. Заходи боротьби із дирофіляріозом собак ......................

37

РОЗДІЛ 2.

ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.......................................................

42

2.1. Матеріали та методи досліджень .....................................

42

2.2. Аналітична робота..............................................................

44

2.2.1. Визначення присутності залишкової кількості ДНК паразита в організмі носія інвазії за допомогою ланцюгової полімеразної реакції...........................................

46

2.3. Експериментальне зараження комарів личинками нематоди Dirofilaria repens.....................................................

47

2.4 Корекція патологічних змін при дирофіляріозі собак........................................................................................

48

РОЗДІЛ 3.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.............................

52

3.1. Визначення видової приналежності дирофілярій та їх локалізації в організмі собак....................................................

52

3.2. Результати виявлення мікродирофілярій у собак.................

60

3.3. Особливості перебігу інвазії Dirofilaria repens у собак.......

65

3.4. Морфологічні зміни уражених внутрішніх органів собак при мікрофіляремії...........

77

3.5.Зміни гематологічних показників..........................

88

3.6. Зміни імунологічного статусу при дирофіляріозі собак................................................................................

92

3.7. Зміни біохімічних показників крові собак, хворих на дирофіляріоз

102

3.8. ПЛР-діагностика дирофіляріозу собак................................

105

3.9. Експериментальне зараження кровосисних комарів личинками нематоди Dirofilaria repens....................................

109

3.10. Корекція патологічних змін при дирофіляріозі собак..........................................................................................

117

РОЗДІЛ 4.

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ....

124

ВИСНОВКИ................................................................................

139

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ............................................

141

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................

142

ВСТУП

Перебіг патологічних процесів та характер захисно-компенсаторних реакцій в організмі тварин, як відомо, залежить від виду ушкоджуючого фактору та характеру його дії на організм. З іншого боку, велике значення мають особливості самого організму.
В залежності від цих передумов в організмі розвивається цілий ланцюг послідовних змін, які носять як неспецифічний, так і специфічний характер. Виявлення основних та другорядних етіопатогенетичних факторів у кожному випадку є ключем для розкриття сутності хвороби та методів її діагностики, лікування і профілактики.
Тривалий перебіг ряду паразитарних захворювань супроводжується характерними змінами з боку цілісного організму, окремих його органів і систем. У цих випадках дуже важливо виявити характер порушень та адаптаційно-компенсаторних реакцій під час інвазії, з тим, щоб запропонувати науково обґрунтовані підходи до діагностики, лікування та профілактики таких хвороб. До цих хвороб відноситься і дирофіляріоз.
Дирофіляріоз - в перекладі із латинських слів diro і filum, означає "зла нитка". Собаки, коти, лисиці та інші м’ясоїдні ссавці є природними господарями різних видів дирофілярій, комарі - векторні проміжні живителі, а люди є так званими господарями тупика”, в якому паразити рідко досягають статевої зрілості. Для людей це захворювання є результатом випадкової зоонозної інвазії, яка розповсюджується паралельно з інвазією у тварин [251].
Зараження собак і людей нематодою Dirofilaria repens (Railliet et Henry, 1911) відбувається че­рез проміжних живителів кровосисних комарів родів (Aedes, Culex, Anopheles) під час їх живлення кров’ю; при цьому інвазійні личинки проникають із хоботка комара в кров дефінітивних хазяїв [78].
Протягом останніх років в Україні відмічається стійка тенденція зростання кількості інвазованих дирофіляріями як тварин (собаки, кішки), так і людей.
З 1999 р. дослідження собак на дирофіляріоз почали планово проводити в усіх ветеринарних установах міста. За даними Київського міського управління державної ветеринарної медицини у 1999 р. зареєстровано 15 випадків цього захворювання, у 2000 р. - 130, у 2001 р. 188, а за три квартали 2002 р. 276 випадків дирофіляріозу собак [68].
Актуальність теми. Вивченню ролі етіопатогенетичних факторів у розвитку паразитарних хвороб до цього часу приділялося мало уваги. Однак без глибокого розуміння патогенезу захворювання неможливо розробити науково обґрунтовані лікувальні заходи. Останнім часом в Україні привертає до себе увагу дирофіляріоз собак, який має тенденцію до поширення із субтропіків у регіони з помірним кліма­том [81, 251, 280]. Тропічний гельмінтоз швидко адаптувався до клімату помірних широт і на сьогодні виявляється на території всієї України [16, 33, 57].
Однак, до цього часу повністю не розкрито характер змін в організмі собак та перебіг захисно-компенсаторних процесів при інвазії, не встановлено вид гельмінта, недостатньо вивчена біологія та поширення дирофіляріозу в Україні, практично відсутні дані щодо розвитку паразита в проміжних живителях, якими є комарі родів Culex, Aedes, Anopneles.
Існуючі на сьогодні методи діагностики дирофіляріозу в Україні недосконалі. Вони базуються на виявленні мікрофілярій у периферичній крові. Однак, у багатьох хворих тварин, мікрофілярії можуть бути відсутні (сезонні та добові коливання появи мікрофілярій в крові, одностатева інвазія, інтенсивна імунна реакція організму проти мікрофілярій, застосування мікрофілярицидів, ектопічна локалізація паразитів та ін.). Крім того, існуючі діагностичні тести не можуть застосовуватись для діагностики дирофіляріозу у людей, в організмі яких дирофілярії рідко досягають статевої зрілості і не продукують мікрофілярій [252].
Відсутність макрофілярицидних препаратів (дигідрохлорид меласарміна і тіацертарсамід натрію) обмежує проведення ефективних методів лікування і профілактики дирофіляріозу з метою скорочення природного резервуару гельмінтозу.
В зв’язку з цим, на сьогодні актуальним є дослідження ролі етіологічних і патогенетичних чинників, що зумовлюють розвиток патологічних змін та формування адаптаційно-компенсаторних процесів в організмі собак за дирофіляріозу, а також розробка науково обґрунтованих способів діагностики, профілактики та лікування даного гельмінтозу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукової теми 110/2-ф Дослідити участь окремих органів і систем організму тварин у формуванні адаптаційно-компенсаторних реакцій під впливом чинників довкілля”, яка виконується на кафедрі патофізіології та імунології тварин факультету ветеринарної медицини Навчально-наукового інституту (ННІ) ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету (НАУ), (державний реєстраційний номер 0198 U 004092).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягала у визначенні ролі етіопатогенетичних факторів у розвитку структурних та функціональних порушень в організмі собак за дирофіляріозу залежно від інтенсивності інвазії, а також розробці науково обґрунтованих способів його діагностики і лікування.
Виходячи з наміченої мети, у роботі були поставлені наступні задачі:
здійснити підбір тварин з різною інтенсивністю інвазії мікрофіляріями для досліджень;
визначити особливості взаємодії мікрофілярій з організмом собаки та біологічні особливості гельмінтозу з метою встановлення виду дирофілярій і аналізу поширення гельмінтозу серед собак у зоні Українського Полісся;
провести оцінку ефективності різних методик виявлення мікрофіляремії;
провести експериментальне зараження комарів личинками нематоди Dirofilaria repens для встановлення проміжних живителів нематоди;
виявити основні клініко-патогенетичні особливості перебігу гельмінтозу у собак;
дослідити та проаналізувати морфологічні, біохімічні та імунобіологічні показники крові;
випробувати новий вітчизняний ПЛР-діагностикум інвазії D. repens;
застосувати комплексні методи корекції патологічних змін за дирофіляріозу.
Об'єкт дослідження адаптаційно-компенсаторні процеси у собак, інвазованих D. repens;
Предмет дослідження венозна кров, асцитна рідина, пунктати м’яких тканин, тканини печінки, нирок, серця, легень, статевозрілі дирофілярії та їх личинки.
Методи досліджень гематологічні (визначення вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів, виведення лейкоцитарної формули), біохімічні (визначення вмісту білірубіну, сечовини і азоту сечовини, креатиніну, загального білку, глюкози, натрію і калію, активності аланінамінотрансферази (АлАТ) і аспартатамінотрансферази (АсАТ) крові та кислої фосфатази мікрофілярій), імунологічні (визначення кількості Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, В-лімфоцитів, фагоцитарної активності (ФА, %) та інтенсивності фагоцитозу (ІФ, мікробних клітин), вмісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК)), цитогістологічні, біотехнологічні (визначення присутності залишкової кількості ДНК паразита в організмі носія інвазії за допомогою ланцюгової полімеразної реакції (ПЛР)), гельмінтоларвоскопічні, гельмінтоскопічні і статистичні.
Наукова новизна. Виявлена залежність характеру перебігу хвороби і патологічних змін при інвазії D. repens від кількості наявних в організмі інвазійних елементів. За нашими дослідженнями, мікрофілярії, являючись постійним біологічним подразником в організмі дефінітивного живителя, зумовлюють зміну кількісного та якісного складу крові, порушення обміну речовин, розвиток деструктивно-дистрофічних процесів у паренхіматозних органах, виникнення імунологічних реакцій.
Уперше в Україні нами ідентифіковано вид гельмінту - Dirofilaria repens за допомогою специфічного фарбування мікрофілярій на кислу фосфатазу.
Проведені експериментальні дослідження підтвердили здатність досліджуваних видів комарів (An. m. аtroparvus, C. р. mоlestus, Aedes aegypti L.) слугувати проміжними живителями нематоди D. repens в умовах України. . Виходячи із результатів, припускається, що An. m. atroparvus у порівнянні з C. р. mоlestus і Aedes aegypti L. є більш придатним для розвитку личинок D. repens.
На основі власних клінічних спостережень виділено, крім безсимптомного перебігу, 4 основні форми дирофіляріозу, який спостерігався у спонтанно інвазованих D. repens собак Київського регіону: інтоксикаційна, шкірна, псевдопухлинних розростань та форма кардіо-гепато-ренальної недостатності.
Одержано позитивні результати у випробовуванні нового вітчизняного діагностикума інвазії D. repens за визначенням наявності залишкової кількості ДНК паразита в організмі носія інвазії в ПЛР (полімеразній ланцюговій реакції).
Доведена висока ефективність запропонованої схеми використання макро- і мікрофілярицидних препаратів у комплексі з патогенетичною і гомеопатичною терапією для корекції патологічних змін при дирофіляріозі собак.
Практичне значення роботи. На підставі результатів проведених досліджень розкрито важливі клініко-патогенетичні особливості перебігу інвазії D. repens у собак, виявлено характер ушкоджуючої дії тривалої мікрофіляремії на клітинному і органному рівнях організму. Одержані дані змушують переглянути відношення до виду D. repens як до умовно патогенного. Результати досліджень можуть бути використані як у навчальнонауковому процесі, так і в практичній ветеринарній медицині.
Результати експериментальних досліджень по зараженню комарів мікрофіляріями можуть використовуватись ветеринарними спеціалістами для моніторингу та прогнозування поширення дирофіляріозу тварин, а також санітарно-епідеміологічними працівниками з метою вивчення епідеміологічної ситуації і розроблення ефективних методів захисту людей від даного антропозоонозу.
Результати морфологічних досліджень дирофілярій та визначення їх видової приналежності являють собою цінний матеріал для паразитологів з метою подальшого вивчення цього гельмінтозу.
Уперше в Україні розроблена і випробувана система праймерів для ПЛР-діагностики, яка може бути застосована у ветеринарній практиці для верифікації виду гельмінта і моніторингу ефективності проведеного лікування, а при низькій мікрофіляремії для діагностики дирофіляріозу. При проведенні епідеміологічних досліджень з її допомогою можна виявляти ДНК личинок дирофілярій в проміжному господарі, що важливо для виявлення територій, потенційно небезпечних для поширення гельмінтозу.
Одержані результати щодо корекції патологічних змін при інвазії D. repens можуть використовуватись практикуючими лікарями ветеринарної медицини в лікувальнопрофілактичних заходах при дирофіляріозах м’ясоїдних тварин.
Дані дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі та наукових дослідженнях на кафедрах паразитології і тропічної ветеринарії НАУ, внутрішніх хвороб тварин та клінічної діагностики Одеського державного аграрного інституту, фармакології та токсикології, паразитології та рибництва, патологічної фізіології, патанатомії та гістології Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, паразитології, патанатомії та ветсанекспертизи Полтавської державної аграрної академії, нормальної і патологічної фізіології Білоцерківського державного аграрного університету, що підтверджено картками зворотного зв’язку.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто виконані підбір матеріалу та методик, більшість клініко-експериментальні досліджень за темою дисертаційної роботи, огляд літера­тури, статистична обробка та аналіз отриманих даних, сформульовані вис­новки та пропозиції виробництву. Вивчення біології дирофілярій проводилось спільно з працівниками Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, м. Київ, біотехнологічні дослідження разом із працівниками Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, м. Київ, та лабораторії генної інженерії Російського гематологічного центру, м. Москва.
Апробація результатів досліджень. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на: ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції ветеринарних патологів (21-24 листопада 2001 р.); ІІ міжнародній науково-практичній ветеринарній конференції з проблем дрібних тварин (28-30 травня 2003 р., м. Одеса); міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва” (26 травня 2 червня 2003р., м. Феодосія, АР Крим); VIII міжнародній науково-практичній конференції Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин” (16-17 жовтня 2003 р., м. Київ); конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів ННІВМЯБПАПК НАУ (м. Київ, 20012004 рр.); науково-практичному семінарі Київського Товариства практикуючих лікарів ветеринарної медицини по темі: «Дирофіляріоз собак в Україні: клініко-патогенетичні особливості перебігу інвазії Dirofilaria repens та проблеми діагностики гельмінтозу» (23 листопада 2001р.); науково-практичному семінарі Дирофіляріоз дрібних домашніх тварин” (27 лютого 2003 року, НАУ, м. Київ).
Публікації. Результати досліджень за темою дисертації висвітлені у 8 наукових статтях, у т.ч., в журналі Ветеринарна медицина України” (2), у збірниках Вісник Аграрної академії наук України” (1), Ветеринарна медицина. Міжвідомчий тематичний науковий збірник” (1), Науковий вісник Національного аграрного університету” (2), Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького” (2), а також у тезах доповідей наукової конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів (3) та в матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій з проблем дрібних тварин (2).
Структура та об'єм дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методик досліджень, результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, виснов­ків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел. Робо­та викладена на 174 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 41 рисунком, 18 таблицями. Список використаних літературних джерел включає 322 джерел, у тому числі 221 далекого зарубіжжя.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. В клініко-експериментальних дослідженнях вивченні основні структурно-функціональні зміни в різних органах і тканинах собак, які виникають внаслідок ушкоджуючої дії збудника дирофіляріозу на організм тварин, а також прояв захисно-компенсаторних реакцій на такі ушкодження; проведена оцінка різних методів діагностики інвазії та запропонований новий вітчизняний діагностикум; виявленні потенційні проміжні живителі дирофіляріозу в умовах Українського Полісся; запропоновано комбінований спосіб корекції змін в організмі за дирофіляріозу.
2. Тривала циркуляція мікрофілярій в кровоносному руслі зумовлює розвиток дистрофічних змін тканин різних органів. В патогенезі ураження нирок, печінки, серця при мікрофіляремії провідним патогенетичним фактором слід вважати інвазійно-токсичну дію на тканини личинок паразита, а також реакцію тканин, сенсибілізованих до антигенів мікрофілярій як прояв місцевої алергії.
3. У спонтанно інвазованих дирофіляріями собак з мікрофіляремією відмічають функціональні порушення діяльності печінки та нирок, які виникають, очевидно, на фоні тривалої мікрофіляремії внаслідок пригнічення клітинного і гуморального імунітету.
4. У собак з високим ступенем мікрофіляремії спостерігали розвиток анемії, про що свідчить достовірне зменшення кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну відповідно до 5,34±0,43 Т/л (Р< 0,01) і 98,14±8,74 (Р< 0,01) проти контрольної групи собак.
5. У собак з низьким ступенем мікрофіляремії відмічали значну еозинофілію 14,4±3,74% (Р<0,05) при одночасному лейкоцитозі - 14,4±1,39 г/л Р< 0,01 і лімфоцитозі 4,02±0,5 г/л (Р< 0,01) в порівняні з контрольною групою тварин, а також ознаки активації моноцитів та тромбоцитів, що свідчить про активізацію захисних механізмів у відповідь на інвазію.
6. У групі тварин з низьким ступенем мікрофіляремії відмічали активізацію клітинного і гуморального імунітету, направленого на знищення або створення несприятливих умов для виживання інвазійного чинника. В організмі собак з високим ступенем мікрофіляремії спостерігали стан імунологічної супресії.
7. На основі морфологічних особливостей будови статевозрілих дирофілярій від собак та специфічного фарбування мікрофілярій з периферичної крові на кислу фосфатазу дозволили встановити вид гельмінту - Dirofilaria repens.
8. Одержано позитивні результати діагностики дирофіляріозу з допомогою полімеразної ланцюгової реакції на Україні. Чутливість методу достатньо висока: позитивна реакція виявлена при детекції ДНК, виділеної із зразків з присутністю 1, 5 і 10 мікрофілярій.
9. Проведений моніторинг щодо розповсюдження дирофіляріозу показав, що за останні роки відмічено збільшення кількості собак, хворих на дирофіляріоз. Екстенсивність інвазії дирофіляріозу серед бездомних собак м. Києва становить 30%, а серед домашніх 22%. Найвища інтенсивність інвазії (>100 мф/мл) реєструвалась переважно у собак віком 6,5±2,4 роки.
10. За характером клінічних проявів виділено чотири основні клінічні форми дирофіляріозу: (інтоксикаційна; шкірна; псевдопухлинних розростань, форма кардіо-гепато-ренальної недостатності).
11. Експериментально підтверджена здатність комарів видів Culex pipiens mоlestus F., Anopheles maculipennis atroparvus Mg. і Aedes aegypti L. слугувати проміжними хазяями нематоди D. repens. Виходячи з результатів, можна припустити, що An. m. atroparvus Mg. у порівнянні з C. р. mоlestus F. є більш придатним для розвитку личинок D. repens в умовах України.
12. Застосування макро-та мікрофілярицидних препаратів зумовлює повне звільнення організму собаки від дирофілярій. Поєднання мікрофілярицидної терапії з комплексними гомеопатичними препаратами призводить до швидшого згасання запальних реакцій в організмі собак.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Розкриті клініко-патогенетичні особливості перебігу інвазії D. repens у собак та результати корекції патологічних змін за дирофіляріозу можуть бути використані як у навчальнонауковому процесі, так і у практичній ветеринарній медицині.
2. Випробувана система праймерів для ПЛР-діагностики може бути застосована у ветеринарній практиці для верифікації виду гельмінта і моніторингу ефективності проведеного лікування, а при низькій мікрофіляремії для діагностики дирофіляріозу. При проведенні епідеміологічних досліджень з її допомогою можна виявляти ДНК личинок дирофілярій в проміжному господарі, що важливо для виявлення територій, потенційно небезпечних для поширення гельмінтозу.
3. Морфологічні дослідження дирофілярій і визначення їх видової приналежності на териториї України, а також результати експериментальних досліджень по зараженню комарів мікрофіляріями можуть використовуватись паразитологами, ветеринарними спеціалістами та працівниками санітарно-епідеміологічних станцій з метою подальшого вивчення цього гельмінтозу і прогнозування епізоотологічної та епідеміологічної ситуації поширення дирофіляріозу і розробленні ефективних методів захисту тварин і людей від небезпечного зоонозу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюхина Т.И., Лысенко А.Я., Супряга В.Г., Постнова В.Ф. Дирофиляриоз органа зрения: реестр и анализ 50 случаев в Российской федерации и странах СНГ // Вестн. офтальмол.- 1996.- т.112.- №3.- С. 35-39.
2. Авдюхина Т.И., Супряга В.Г., Постнова В.Ф., Куимова Р.Т. и др. Дирофиляриоз в странах СНГ: Анализ случаев за 1915-1996 годы // Мед паразитология и паразитарные болезни. - 1997. - № 4.- С. 3-7.
3. Авдюхина Т.Й., Супряга В.Г., Постнова В.Ф. Дирофиляриоз в Российской федерации //Тезисы докладов «Роль российской гельминтологической школы в развитии паразитологии» /8-10 декабря 1997 г., г. Москва/. Всероссиский симпозиум. - М., 1997.- С.1-2.
4. Азарова А.Н., Жгут Ю.Ю., Куимова Р.Т., Мухортова Е.М. Описание четырех случаев инвазии Dirofilaria repens человека в г. Барнауле Алтайского края // Мед. паразитол.- 1995.- № 3.- С. 57.
5. Азарова Н.А., Прейдер В.П. Дирофиляриоз в г. Барнауле Алтайского края // Мед. паразитол.-1998.-№ 4.-С. 49-50.
6. Ан А.С., Камальдинова Д.Г. Случай дирофиляриоза человека // Мед. паразитол.-1967.-№ 3.-С. 356.
7. Антонив В.Ф., Тетеркин А.С. Дирофилярия гортанного отдела глотки // Журн. ушн., нос. и горл.бол.-1985. -№ 4.-С. 68-69.
8. Артамонова А.А., Нагорный С.А., Строкатов Н.А. Проблема дирофиляриоза на Северином Кавказе // Тез. докл. Роль российской гельминтологической школы в развитии паразитологии”-М.,- 1997. - С.4.
9. Артамонова А.А., Нагорный С.А. Случай миграции Dirofilaria repens у человека // Мед. паразитол.-1996.-№ 1.-С. 44.
10. Архипов И.А. Использование собак, инвазированых Dirоfilaria immitis (Leidy, 1856), в качестве модели для поиска филярицидных препаратов // Бюл. Всесоюзн. ин-та гельминтологии им. К.И.Скрябина.-М., 1986.- Вып. 42.-С. 5-7.
11. Афендулова И.С. Случай глазной формы дирофиляриоза // Вестник офтальмологии.- 2000.- № 2.- С. 40.
12. Беляев В.С., Кравчинина В.В., Барашков В.И., Душин Н.В., Гончар П.А. Случай дирофиляриоза глаза // Вестн. офтальмол.-1989.-№ 6.-С. 72-73.
13. Березанцев Ю.А. Случай дирофиляриоза человека// Мед.паразитол.-1961.-№ 4.-С. 471.
14. Бешко Н.И., Погорельчук Т.Я., Маньковская Н.Н., Олейник В.А. Инвазия человека нематодой Dirofilaria repens // Мед. паразитол.-1994.-№ 1.-С. 58.
15. Борисова М.А., Сиротюк Н.П., Цыганкова О.Д., Жулаева Т.Е. О проявлениях инвазии Dirofilaria repens Railliet et Henry, 1911, у человека // Мед. паразитол.-1986.-№ 5.-С. 86.
16. Величко С.В., Носата Н.С., Абраменко І.В., Білоус Н.І. Визначення видової належності гельмінта та клініко-патогенетичні особливості інвазії Dirofilaria repens у собак в північних районах України // Науковий вісник НАУ. -2000. - №28. - С.167-172.
17. Величко В.И., Тулекова Б.А. Случай дирофиляриоза // Здравоохр. Казахстана.-1988.-№ 5.-С. 65.
18. Вингфилд В.Е. Секреты неотложной ветеринарной помощи. М.; СПб.: Издательство БИНОМ” Невский диалект”, 2000. 608 с.
19. Водовозов А.М., Ярулин Г.Р., Дьяконова С.В. Внутриглазной дирофиляриоз // Мед. паразитол.-1971.-№ 6.-С. 739-741.
20. ВОЗ. Комитет экспертов ВОЗ по филяриатозам. Второй доклад. Серия технических докладов. -1968. - № 359. - С. 57.
21. ВОЗ. Комитет экспертов ВОЗ по филяриатозам. Третий доклад. Серия технических докладов. - 1975. - № 542. - С. 59-62.
22. ВОЗ. Филяриатоз лимфатической системы. Четвертый доклад. Комитет экспертов ВОЗ по филяриатозам. Серия технических докладов. - 1986. - С. 85.
23. Гамальчик П. Биологическая терапия в ветеринарной медицине. Аурелия Верлаг, Баден Баден. 1997. 511 с.
24. Гасанов И.Ю., Искендеров А.Р. Случай обнаружения Dirofilaria repens у жителя Туркмении // Мед. паразитол.-1988.-№ 4.-С. 82.
25. Горохов В.В., Москвин А.С. Дирофиляриоз плотоядных.// Ветеринария.-2001.- № 8.- С. 6-8.
26. Гриневич Ю. А., Алферов А. Н. Определение иммунных комплексов в крови онкологических больных // Лаб. дело. 1981. №8. С. 493495.
27. Даугалиева Э.Х., Филиппов В.В. Иммунный статус и пути его коррекции при гельминтозах сельскохозяйственных животных. М.: Агропромиздат. 1991. 188 с.
28. Дахно І.С., Немешкало Ю.П., Дахно Г.П., Шкурка К.П. Дирофіляріоз собак у Північно-Східній частині України // Зб. матер. ІІІ Міжнар. наук-практ. конф.// 8-9 жовтня 1998 р., м. Київ.// Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин”.- К., 1998.- С. 97-99.
29. Дорофееев Ю.А., Дашевский В.В., Колтанюк М.Н., Сиротюк Н.П., Жулаева Т.Е. О случаях дирофиляриоза у жителей Крыма // Мед. паразитол.-1997.-№ 4.-С. 7-8.
30. Жабоедов Г.Д., Шупик А.Л. Случай дирофиляриоза глаз в Полтавской области // Офтальмол. журн.-1976.- №6.- С. 467-468.
31. Кальштейн Л.И., Парамонова В.А., Боргаренко Л.Ф. Случай дирофиляриоза человека в Таджикистане // Здравоохр. Таджикистана.-1985.- № 3.- С. 78-79.
32. Камышников В. С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике: В 2 т. Т. 1. Мн.: Беларусь, 2000. 495 с.
33. Карвовський О., Макарович М., Тростянецька Ю., Макарович Т. Дирофіляріоз собак у Криму // Ветеринарна медицина України. - 1997. № 5. С. 26.
34. Кленин И.И. Прижизненая диагностика сетариоза крупного рогатого скота.- Сборник работ по гельминтологии, М., 1948, С. 115-120.
35. Клименко Л.М. Клінічний випадок гострої серцевої недостатності, як результат загострення піроплазмозу і перехворювання дирофіляріозом // Матеріали І-ї міжнародної науково-практичної ветеринарної конференції з проблем дрібних тварин.2002. Одеса, С. 9899.
36. Ковалев Н.Е., Зуева В.К., Мареич О.И. О дирофиляриозе человека // Мед.паразитол.-1971.-№ 6.-С. 741-742.
37. Козлов Д.П., Скворцова Н.А. К распространению Dirofilaria immitis в Хабаровском крае // Тез. докл. Научн. Конф. Всес. об-ва гельминтол. АН СССР.- М., 1962, Ч.1., С. 84-86.
38. Кондрацкий В.Ф., Пархоменко Л.Ф. Дирофиляриоз века // Вестн. офтальмол.-1977.-№ 3.-С. 78-79.
39. Котельников Г. А. Гельминтологические исследования животных и окружающей среды. М.: Колос, 1984. 208 с.
40. Кузнецова Л.А. Образование перитрофической оболочки в желудке самок комаров Culex pipiens molestus forsk (Diptera, Culicidae) // Мед. паразитол. и паразит. болезни.- 1987.- № 3.- С. 20-23.
41. Лабораторные исследования в клинике: Справочник / Под ред. В.В. Меншикова. М.: Медицина, 1987. 308 с.
42. Левченко Н.В., Ермакова А.М., Дерезина Т.Н. Препараты фирмы «Байер» в комплексе мер по профилактике дирофиляриоза собак // Материалы Х Московского международного ветеринарного конгресса. 11-13 апреля 2002 г., г. Москва.- М.-2002.- С. 204-205.
43. Максимова Т.Ю., Богачкина С.И., Ошевская З.А. Казуистические нематодозы у человека в Тульской области // Мед. паразитол.- 1991.- №4.- С. 55-56.
44. Мельниченко А.П., Просветова Т.А. Второй случай дирофиляриоза человека в Полтавской области // Мед. паразитол.- 1971.- №2.- С. 238-239.
45. Меркулов Г.А. Курс патологоанатомической техники. - Медгиз, 1961. -297с.
46. Меркушева И.В., Чемерицкая М.В., Ильюшенко А.А., Елин И.С., Малаш З.А. Нематода Dirofilaria repens в глазу человека // Здравоохр. Белоруссии.-1981.-№ 1.-С. 67-68.
47. Мирошников В.П., Бакуров Е.Д., Сапач В.К., Артамонова А.А., Хлебникова О.С. Локализация дирофиляриоза у человека // Хирургия.- 1991.- № 7.- С. 127-128.
48. Монцевичюте-Эрингене Е. В. Упрощенные математико-статистические методы в медицинской исследовательской работе // Патол. физиол. и экспер. терапия. 1964. №4. С. 71-78.
49. Муквоз Л.Г., Белозерская Н.И. Два случая инвазии человека Dirofilaria repens в Запорожье // Мед. паразитол.-1975.-№ 5.-С. 615-616.
50. Нурлиев А.Н., Сапаров Б.С. Редкий случай дирофиляриоза у человека // Здравоохр. Туркмен.- 1970.- №10.- С. 30.
51. Павліковська Т.М. Ситуація з паразитарних хвороб в Україні та шляхи її поліпшення // Збірник праць Луганського національного аграрного університету. 2003. № 31-43. С. 601-605.
52. Пашкова Т.П., Токин А.Н. Случай дирофиляриоза человека // Мед. паразитол.- 1968.- № 2.- С. 244.
53. Первухин Ф.С. Случай филярии верхнего века // Русск. офтальмол. журн.- 1930.- № 2.- С. 248-252.
54. Петров А. М. Глистные болезни пушных зверей.- М., 1941, 226 с.
55. Петров М. Й. Новый случай лоалоза человека // Мед. паразитол.-1940.- №4.- С. 407-409.
56. Поживіл А. І., Міщишин В. Т., Галат В. Ф. Випадки захворювання собак на дирофіляріоз в Україні // Зб. матер. ІІІ Міжн. наук.-практ. конф. 8-9 жовтня 1998 р., м. Київ / Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домащніх тварин. К., 1998. С. 114-116
57. Поживіл А.І., Горжеєв В.М. Дирофіляріоз собак // Вет. медицина України.- 1999.- № 3.- С. 38-40.
58. Поживіл А.І., Січкар В.С., Макарін А.О., Кучеренко І.А. Захворювання кота на дирофіляріоз та гемобартонельоз // Науковий вісник НАУ- 2002. № 55. С. 236-238.
59. Постнова В.Ф., Ковтунов А.И., Абросимова Л.М., Авдюхина Т.И., Мишина Л.И., Погорельчук Т.Я., Олейник В.А., Бешко Н.И. Новые случаи дирофиляриоза человека // Мед. паразитол.- 1997.- №1.- С. 6-9.
60. Просветова Т.А., Мельниченко А.П. О случаях дирофиляриоза человека в Полтавской области. Материалы по медицинской географии Левобережной Украины. Доклады. Л., 1971. С. 118-119.
61. Пульняшенко П.Р., Чаркин В.А. Некоторые аспекты диагностики и лечения дирофиляриоза // Матеріали І-ї міжнародної науково-практичної ветеринарної конференції з проблем дрібних тварин.2002. Одеса, С. 101105.
62. Пухлини дрібних свійських тварин: клініка, діагностика, лікування // За ред. В.Ф. Чехуна, А.Й. Мазуркевича. К.: ДІА, 2001. 164 с.
63. Розенбаум Р.С. Случай дирофиляриоза человека // Мед. паразитол.- 1970.- №5.- С. 620.
64. Роль иммунных комплексов при заболеваниях. Доклад научной группы ВОЗ. Серия технических докладов, 1978, № 606. 64 с.
65. Румянцева Е.Е., Воронок В.М., Марютина Л.А. Случай дирофиляриоза человека в Приморском крае // Мед. паразитол.- 1985.- № 6.- С. 75.
66. Савченко Л.П. Дирофиляриоз человека на Северном Кавказе. Проблемы паразитологии. Труды 7-й научн. конф. паразитологов УССР., ч. 2., Киев, 1972, С. 205-206.
67. Сайфутдинов М.М. Случай паразитирования у человека дирофилярия ползающего // Казан. Мед. журн.- 1993.- №5.- С. 371.
68. Свідерський В.С, Рощіна Р.В. Організація діагностичної роботи та деякі аспекти розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань дрібних тварин в м. Києві // Зб. матер. VІ Міжн. наук.-практ. конф. 27-28 вересня 2001 р., м. Київ / Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домащніх тварин. - К., 2001. С. 7-9.
69. Середа С.В., Лагунова Н.М., Прокопенкова И.А., Давыдова Н.С. Кардиодирофиляриоз собак // Матеріали І-ї міжнародної науково-практичної ветеринарної конференції з проблем дрібних тварин.2002. Одеса, С. 99101.
70. Синович Л.И. О редких инвазиях и необычных локализациях гельминтов у людей. Природно-очаговые инфекции и инвазии Дальнего Востока. Хабаровск, 1976, С.- 112-118.
71. Скрябин А.С., Сальман Г.Я. Первый случай обнаружения нематоды Dirofilaria repens Railliet et Henry, 1911 (Spirurida, Filariidae) у человека в Крыму // Мед. паразитол.-1979.-№ 4.-С. 76-77.
72. Скрябин К. И., Шихобалова Н. П. Филярии животных и человека. - М., 1948.- С.171-173.
73. Скрябин К.И. Инцистированые филярии в теле человека и их систематическое положение. Доклады АН СССР, 1947, т.58, № 7, С.-1563-1564.
74. Скрябин К.И. Филяриидозные инвазии человека в СССР // Мед. паразитол.- 1940.- №1-2.-С. 119-127.
75. Скрябин К.И., Петров А.М. Основы ветеринарной нематодологии. - М.: Изд-во Колос”, 1964, 527 с.
76. Сокол А.С., Овчаренко П.А., Галат В.Ф. Тропические паразитарные болезни человека и животных. - К.: Изд-во УСХА, 1992.-168 с.
77. Соколова В. Случай нахождения Filaria immitis Leydy в сердце собаки. Харьков, унив. тип., 1882.- С.1-3.
78. Сонин М. Д. Филяриаты животных и человека и вызываемые ими заболевания. М.,1975. С.270-273.
79. Справочник по клиническим лабораторным методам исследования // Под ред. Кост Е. А. М.: 1968. 435 с.
80. Степанов А.В. гельминтозы сельскохозяйственных животных в тропических странах. - М., 1982. - 107 с.
81. Супряга В.Г. и Феддер М.Л., Беляков Н.К., Ходакевич Л.Н., Мозговой Е.П., Дарченкова Н.Н. Завоз филяриатозов в СССР // Мед. паразитол. и паразит. болезни.- 1977.- № 1.- С. 78-82.
82. Супряга В.Г. Диагностика дирофиляриозов человека // X конф. Укр. о-ва паразитологов: Материалы конференции.-К., 1986.-ч.2.-С.- 247.
83. Супряга В.Г., Усищев П.В., Опрышко М.В. Инвазия человека нематодной Dirofilaria repens Railliet et Henry, 1911 // Мед. паразитол.-1985.-№ 1.-С. 85-86.
84. Сушарник А.С., Перемикин Г.Л. Дирофиляриоз века // Офтальмол.- 1975.- № 1.-С. 54-55.
85. Тилли Л., Смит Ф. Ветеринария. Болезни кошек и собак: Пер. с англ.- М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001.- 784 с.
86. Тимохина Н.Г., Беляк Т.П. Случай филяриоза склеры // Вестн. офтальмол.- 1988.- т.104.- №2.- С. 63-64.
87. Титиевский А.Г., Коробов В.П., Кива А.В., Мирошниченко Н.А., Кузьменко В.Ф. Случай паразитирования дирофилярия в челюстно-лицевой области // Стоматология.-1989.-№ 2.- С. 76.
88. Трусов М.С. Филяриидоз глаз в СССР // Офтальмол. журнал. - 1966.- № 6.- С. 440-442.
89. Тумка А.Ф. К казуистике дирофиляриоза человека в СССР // Мед. паразитол.- 1966.-№ 3.- С. 375-376.
90. Фурманов И.П. Дирофиляриоз в Туркменской ССР // Здравоохр. Туркменистана.-1991.-№ 3.-С. 41-42.
91. Храмелашвили Н.Г. Dirofilaria repens под коньюктивой глазного яблока // Мед. паразитол.- 1957.- №4.- С. 481-482.
92. Худавердиев Т.П. К биологии Dirofilaria repens Railliet et Henry, 1911, возбудителя дирофиляриоза собак в Нахичеванской АССР.- Материалы научн. Конф. Всесоюзн. об-ва гельминтологов, Вып. 28, М., 1976. С. 163-169.
93. Чумаченко В. Е., Высоцкий А. М., Сердюк Н. А., Чумаченко В. В. Определение естественной резистентности и обмена веществ у сельскохозяйственных животных. К.: Урожай, 1990, 136 с.
94. Чун-Сюн Ф. О распространении Dirofilaria repens в Казахстане // Мед. паразитол. и паразит. болезни.- 1959.- № 4.- С. 483.
95. Шлейхер Э.И. К вопросу о дирофиляриозе подкожной клетчатки собак.- Сборник работ по гельминтологии, посвященные акад. К. И. Скрябину, М., 1948. С. 247-250.