ОБЛІГАТНІ ПОРОЖНИННІ І ТКАНИННІ МІАЗИ ОВЕЦЬ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ УКРАЇНИ (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ЛІКУВАННЯ ТА ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ) : Облигатные ПОЛОСТИ И ТКАНЕВЫЕ миазы ОВЕЦ ЛЕВОБЕРЕЖЬЯ УКРАИНЫ (Эпизоотологии, ЛЕЧЕНИЕ И МЕРЫ ПРОФИЛАКТИКИ)

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
На правах рукопису

СКИБА ОЛЕНА ВЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 619:616.995.773.4:636.32/38

ОБЛІГАТНІ ПОРОЖНИННІ І ТКАНИННІ МІАЗИ
ОВЕЦЬ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ УКРАЇНИ
(ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ЛІКУВАННЯ ТА ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ)

16.00.11 паразитологія, гельмінтологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Машкей Ігор Анатолійович,

Наукові керівники:

доктор ветеринарних наук,
Березовський Андрій Володимирович,
доктор ветеринарних наук,
Заслужений працівник ветеринарної медицини України

ХАРКІВ-2004

ЗМІСТ

Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........4
ВСТУП........................................................................................5
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ І ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ..............................................................................10
1.1 Міази овець, визначення, поширення, особливості розвитку збудників...............................................................10
1.1.1 Естроз овець.................................................................10
1.1.2 Вольфартіоз овець........................................................17
1.2 Економічні збитки від міазів...........................................21
1.3 Заходи боротьби та профілактики личинкових ентомозів..............................................................................22
1.3.1 Заходи боротьби та профілактики естрозу....................23
1.3.2 Лікування та профілактика вольфартіозу......................33
1.4 Особливості перебігу ранового процесу.........................35
РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.......................40
РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ........................................53
3.1 Поширення міазів овець у господарствах степової та лісостепової зон України......................................................53
3.1.1 Особливості поширення естрозу серед овець різних господарств ......................................................................53
3.1.2Особливості біології та екології овечого овода....................................................................................59
3.1.3 Поширення вольфартіозу..............................................64
3.1.4 Особливості біології та екології вольфартових мух......71
3.2 Економічні збитки від міазів...........................................73
3.2.1 Економічні збитки, спричинені естрозом......................73
3.2.2 Економічні збитки, спричинені вольфартіозом.............76
3.3 Специфічні заходи боротьби та профілактики естрозу і вольфартіозу овець...............................................................78
3.3.1 Лікувальна і профілактична ефективність імпортних та вітчизняних інсектицидів при естрозі овець..........................78
3.3.2 Визначення змін показників крові лабораторних тварин під дією досліджуваних інсектицидів....................................84
3.3.3 Розробка препарату Ігелен” для лікування міазних ран та його випробування............................................................93
3.4 Визначення економічної ефективності протиміазних обробок овець.....................................................................103
3.4.1 Встановлення вартості препаратів для обробки однієї тварини...............................................................................103
3.4.2 Економічний ефект при профілактиці естрозу та лікуванні вольфартіозних ран.............................................106
РОЗДІЛ 4 УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ......................................................................................109
ВИСНОВКИ................................................................................129
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ....................................................131
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................132
ДОДАТКИ...................................................................................166

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ аланінамінотрансфераза
АсАТ аспартатамінотрансфераза
в.е. водна емульсія
в. р. водний розчин
ДГ Чорноморське” дослідне господарство Чорноморське”
ДДЕАФ Асканія Нова” державно-дослідна експериментальна агрофірма Асканія Нова”
ДР діюча речовина
ЕЕ екстенсефективність
ЕІ екстенсивність інвазії
ІЕ інтенсефективність
ІЕКВМ УААН Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини Української академії аграрних наук
ІІ інтенсивність інвазії
ПЗ Червоний Чабан” племзавод Червоний Чабан”
ПСГП ПЗ Руно” приватне сільськогосподарське підприємство племзавод Руно”
ФОС фосфорорганічні сполуки
ХДЗВА Харківська державна зооветеринарна академія
ХОС хлорорганічні сполуки

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з важливих галузей тваринництва України є вівчарство, яке постачає продукти харчування та сировину для харчової і переробної промисловості. За останні 15 років поголів’я овець в Україні скоротилося майже в 10 разів, і на початок 2003 р. загальна кількість вівцематок та ярок старше одного року по країні становила всього 564,7 тис. гол. [1]. Поряд з економічними та соціальними причинами, що гальмують розвиток вівчарства, значний вплив на стан галузі мають паразитарні хвороби, у тому числі личинкові ентомози: естроз та вольфартіоз. Ці міази є надзвичайно поширеними інвазійними хворобами овець та кіз і реєструються на всіх континентах земної кулі. Є повідомлення, що естрозом хворіють собаки та люди [2-4], а личинки вольфартової мухи паразитують на всіх видах свійських і диких тварин та людині [5-7].
Внаслідок механічної та токсичної дії збудників естрозу та вольфартіозу в організмі овець суттєво порушується гомеостаз, у місцях розвитку личинок виникають запальні процеси з подальшою контамінацією патогенною мікрофлорою. Все це істотно порушує імунний статус організму тварин та знижує його резистентність. За цих захворювань порушуються також окисно-відновні процеси в організмі, погіршується стан здоров’я тварин і оплата кормів [8-11]. Зазначені ентомози є вагомою причиною економічних втрат у вівчарстві, і тому в країнах, де ця галузь достатньо розвинена, регулярно проводять профілактичні заходи, яким зокрема надають загальнодержавного значення [12-14].
За останні 10 років в умовах зміни форм власності рівень захворюваності овець естрозом та вольфартіозом не досліджувався, не проводились і профілактичні обробки тварин. До того ж, після заборони використання хлорорганічних (гексалін, гексахлоран, дилор) та фосфорорганічних (хлорофос, рицифон, гіподермін-хлорофос, естрозоль, сульфідофос) речовин, нових ефективних вітчизняних форм інсектицидів не було запропоновано [15]. Більшість імпортних препаратів, що рекомендувались при ентомозах, дорогі й не завжди достатньо ефективні. До того ж, деякі з них належать до високотоксичних препаратів, що здатні кумулюватися в організмі тварин і викликати різної сили токсикози [16-17].
Отже, дослідження щодо поширення естрозу і вольфартіозу серед овець у нових умовах ведення тваринництва та розробка відносно дешевих форм вітчизняних інсектицидів є актуальними питаннями, вирішення яких сприятиме відновленню цієї галузі тваринництва.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до державних завдань: 08.03. Вивчити закономірності формування паразитоценозів сільськогосподарських тварин і теоретично обґрунтувати розробку високоефективних екологічно безпечних заходів боротьби (1996-2000 рр.), № державної реєстрації 0197U00761; 10.02.(09). Розробити нові екологічно безпечні засоби захисту тварин від паразитів; 09.02. Розробити екологічно безпечні препарати і заходи боротьби з ектопаразитами тварин (2001-2005 рр.), № державної реєстрації 0101U001612.
Мета і задачі дослідження. Метою досліджень було визначення поширення естрозної та вольфартіозної інвазії овець у господарствах степової та лісостепової зон Лівобережжя України, особливості їх епізоотології у сучасних умовах ведення вівчарства, вивчення лікувальної і профілактичної ефективності інсектицидів та розробка нових лікарських форм. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
- дослідити рівень захворюваності естрозом та вольфартіозом овець різних статево-вікових груп у господарствах степової та лісостепової зон України;
- вивчити особливості біології і екології збудників естрозу (Oestrus ovis) та вольфартіозу (Wohlfahrtia magnifica) і епізоотологію цих міазів у сучасних умовах ведення вівчарства;
- встановити розміри економічних збитків, що спричинюють ці ентомози;
- випробувати протиестрозну дію інсектицидного препарату ектоцид, дослідити його ефективність при інтраназальному введенні;
- визначити терапевтичну ефективність вітчизняних хіміотерапевтичних засобів та їх імпортних аналогів;
- розробити препарат для лікування міазних ран, вивчити його інсектицидні та регенеративні властивості;
- визначити гематологічні зміни в організмі тварин при інтраназальному введенні терапевтичних доз інсектицидів;
- визначити економічну ефективність запропонованих препаратів при естрозі та вольфартіозі овець.
Об’єкт дослідження: захворювання овець на естроз і вольфартіоз у вівчарських господарствах, економічні збитки, спричинені міазами, профілактика і лікування личинкових ентомозів овець.
Предмет дослідження: поширення естрозу і вольфартіозу овець в господарствах степової та лісостепової зон України, інсектицидна активність хіміопрепаратів, регенеративні властивості нових форм інсектицидів, лікування та заходи профілактики.
Методи дослідження: загальноприйняті у ветеринарній ентомології методи: епізоотологічне обстеження господарств, клінічний огляд тварин на захворюваність вольфартіозом; неповний паразитологічний розтин для постановки діагнозу на естроз; гематологічні; біохімічні та токсикологічні тести.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше за останні 10 років у господарствах лісостепової та степової зон вивчено тенденцію поширення естрозу та вольфартіозу овець, встановлена екстенсивність та інтенсивність інвазій. Визначені економічні збитки, що спричиняються цими ентомозами. Вперше виявлено протиестрозну дію ектоциду при інтраназальному введенні з метою профілактики естрозу овець, вивчено його вплив на організм тварин, терапевтичну та економічну ефективність застосування. Експериментально визначено високу ефективність бровермектину і бронтелу для терапії і профілактики естрозу овець. Запропоновано новий препарат „Ігелен” для лікування міазних ран. Наукова новизна виконаної роботи підтверджена патентом на винахід [18].
Практичне значення одержаних результатів. Встановлено поширення та ступінь інвазованості овець естрозом у різні періоди року, особливості розвитку збудників у степовій та лісостеповій зонах, що дозволяє обґрунтовано здійснювати своєчасні профілактичні заходи. Вивчено рівень інвазованості овець вольфартіозом та особливості інвазування тварин різних статево-вікових груп. У широкому виробничому досліді випробувана водна емульсія препарату ектоцид для ранньої хіміотерапії естрозу. Результати проведених досліджень покладено в основу розроблених Рекомендацій про заходи профілактики і терапії естрозу овець”, затверджені методичною комісією ІЕКВМ УААН, протокол № 13 від 04.11.2003 року та науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол № 1 від 12.12.2003 року.
В лабораторних і виробничих умовах вивчено інсектицидні та регенеративні властивості терапевтичного засобу ігелен для лікування міазних ран.
Матеріали досліджень використані при підготовці навчального посібника для вищих навчальних закладів (Сухарльов В.О., Дерев’янко О.П. Вівчарство. Харків: Еспада, 2003. 256 с.) і застосовуються у навчальному процесі під час викладання курсу вівчарства та технології виробництва вовни і баранини на кафедрі дрібного тваринництва; курсу паразитології та інвазійних хвороб тварин на кафедрі паразитології ХДЗВА.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, що одержані здобувачем у процесі виконання науково-дослідної роботи. Дисертант самостійно провела аналіз наукової літератури, сформулювала плани наукових досліджень, розробила програми, календарні графіки та схеми проведення дослідів. Брала безпосередньо участь у проведенні експериментів, провела статистичну обробку й узагальнення одержаних результатів, сформулювала висновки та практичні пропозиції для виробництва. Препарат Ігелен” розроблено дисертантом у співавторстві з Машкеєм І.А. та Чайкою Г.С. Проведення гематологічних і біохімічних досліджень проходило за участю науковців МихайловоїС.А. та РоманькоМ.Є..
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень та положення дисертації викладено та обговорено на: Міжнародній науково-практичній конференції Ветеринарна наука на порозі ХХІ віку”, присвяченій 85-річчю від дня народження академіка ВАСГНІЛ Гладенка І.М. (Харків, 14-17 листопада 2000 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю від дня заснування Харківського зооветеринарного інституту (Харків, 17-21 вересня 2001р.); Міжнародній конференції Пути формирования конкурентноспособной отрасли овцеводства” (Асканія-Нова, 3-5 жовтня 2001р.); Міжнародній науково-практичній конференції ІЕКВМ 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (Харків, 15-19 жовтня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених Современные проблемы диагностики инфекционных болезней животных” (Харків, 2-3 грудня 2003 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 13 друкованих роботах, у тому числі 9 статтях (7 одноосібно), що надруковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, одному патенті на винахід, рекомендаціях, матеріалах і тезах конференцій.

Об’єм і структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 131 сторінці комп’ютерного тексту, ілюстровано 31 таблицею, 8 рисунками і складається із вступу, огляду літератури і вибору напрямків досліджень, матеріалів і методів досліджень, власних досліджень, узагальнення результатів експериментів та їх аналізу, висновків та рекомендацій виробництву. Список використаних джерел включає 347 посилань, з яких 95 іноземних. Дисертація містить 18 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Встановлено рівень захворюваності естрозом та вольфартіозом овець різних статево-вікових груп у господарствах Степу і Лісостепу Лівобережжя України, досліджена ефективність вітчизняних інсектицидних препаратів для профілактики естрозу, визначена економічна доцільність їх використання, запропоновано для виробництва новий засіб для лікування міазних ран ігелен. Отримані дані покладено в основу розроблених рекомендацій щодо боротьби з естрозом.
2. З’ясована залежність рівня інвазованості овець збудниками естрозу від особливостей клімату різних природно-географічних зон України та погодних умов року. В цілому у регіоні досліджень екстенсивність естрозної інвазії становить 57,1% навесні та 64% восени, інтенсивність 1-21 личинки на одну тварину. Влітку ці показники становлять 23,9% та 1-8 екземпляри, відповідно. У господарствах степової зони екстенсивність інвазії досягає 76,1%, лісостепової 37,5%. Екстенсивність вольфартіозної інвазії становить 67,75%, інтенсивність 5-121 личинки на одну тварину.
3. Личинки вольфартій частіше паразитують у порізах шкіри (59,1%), рідше на копитцях (8,4%). Паразитування їх у ділянках навколо основи рогів реєстрували у 58,7% баранів-плідників, а на зовнішніх статевих органах тварин у 35,3%. Встановлено, що естрозна та вольфартіозна інвазії частіше перебігають незалежно одна від одної, проте в певний період року (липень-серпень) їх цикли співпадають і можливе захворювання окремих тварин обома інвазіями.
4. Експериментально визначено, що з кожної необробленої проти естрозу вівці за 8 місяців досліду в середньому недоотримано: 2,97 кг приросту маси тіла та 0,285 кг вовни, в цілому на суму 16,28 грн. Одна хвора вольфартіозом тварина за 30 діб втрачає в середньому 2,89 кг маси тіла, що становить 14,45 грн.
5. Експериментально встановлено, що ектоцид (1:20) є високоефективним для хіміопрофілактики (літні, осінні обробки ЕЕ=93,7%, ІЕ=98,9%) та недостатньо ефективним для терапії естрозу (весняні обробки ЕЕ=58,4%; ЕІ=87,1%); 0,05% цимбуш є ефективним при ранній хіміотерапії (ЕЕ=81,1%; ІЕ=95,7%) та неефективним для лікування хворих (ЕЕ=29,2%; ЕІ=77,3%). Бровермектин, бронтел і дектомакс в загальноприйнятих дозах в усіх випадках забезпечують 100% загибель паразитів.
6. Для лікування міазних ран розроблений препарат ігелен, що проявляє 100% інсектицидну дію на личинок W.magnifica, M. domestica та інших видів мух і має регенеративні властивості. Для ефективного лікування середньої за розмірами (55 см2) міазної рани необхідно 1,5-2 см3 препарату (0,036-0,043см3/см2). У овець з невеликими за розмірами ушкодженнями шкіри після нанесення ігелену впродовж 5-6 діб спостерігали затягування рани ніжною тканиною рожевого кольору. В разі значних за розмірами уражень необхідна повторна обробка через 5-7 діб. Затягування таких ран відбувається впродовж трьох тижнів. Застосування ігелену попереджувало реінвазію ран.
7. Встановлено, що інтраназальні введення терапевтичних доз препаратів на основі циперметрину (ектоцид, цимбуш) не викликають суттєвих змін гематологічних і біохімічних показників крові лабораторних тварин.
8. Підрахована вартість обробки однієї тварини препаратами, що досліджувались. Для ектоциду вона становить 0,015грн., бровермектину 0,68 грн., бронтелу 0,38 грн., ігелену 0,26 грн. Проведення обробок проти естрозу ектоцидом є ефективним та економічно доцільним за моноінвазії. Використання бровермектину та бронтелу доцільне в разі наявності асоціативних паразитозів.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1.Рекомендації про заходи профілактики і терапії естрозу овець”, затверджені методичною комісією ІЕКВМ УААН, протокол № 13 від 04.11.2003 року та науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол № 1 від 12.12.2003 року.
2.Засіб для лікування міазних ран „Ігелен” (патент № 2002032278).
3.Метод профілактики естрозу шляхом інтраназального введення водної емульсії ектоциду.
4.Спосіб лікування овець за асоціативних інвазій (ентомози, арахнози, нематодози) бровермектином та бронтелом10%.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про порядок нарахування коштів у вівчарство // Ефективне птахівництво та тваринництво. 2003. № 3. С. 3-5.
2. Ophthalmomyiasis in Kuwait: first report of infections due to the larvae of Oestrus ovis and after the Gulf conflict // J. Trop. Med. and Hygiene. 1993. Vol. 96, №4. P. 241-244.
3. Tanwani S.K., Jain P.S. Oestrus ovis larva in the nasal cavity of a dog // Haryana Veterinarian. 1986. Vol. 25, № 12. P. 37-38.
4. Risco J., Dosari F., Millar L., Dosari Al. Sheep nasal botfly (Oestrus ovis) larvae infestation of the conjunctiva // Archives of Ophthalmology. 1995. Vol. 113, № 4. P. 529-530.
5. Порчинский И.А. О мухе Вольфарта, живущей в состоянии личинок на теле человека и животного // Тр. русск. энтомол. ова. 1884. № 18. С. 17.
6. Hall M., Wall R. Myiasis of human and domestic animals // Adv. Parasitol. 1995. № 35. P. 257.
7. Rosen S., Horowitz J., Braverman Y. et al. Dual infestation of a leopard by Wohlfahrtia magnifica and Lipoptena Chaleomelaena // Med. Vet. Entomol. 1998. Vol. 12, № 3. P. 313-314.
8. Система ветеринарно-санитарных мероприятий в промышленном овцеводстве / В.С. Шеховцов, Е.М. Кузовкин, П.М. Диренко, А.Д. Белан. К.: Урожай, 1980. С. 86-89.
9. Пушкарев А.С. Особенности хозяина-паразитарных отношений на раннем этапе заболевания овец эстрозом // 10 конф. Укр. о-ва паразитологов. 1986. Ч. 2. С. 147.
10. Толоконников В.П., Мозуляка Н.С. Кинетика отдельных биохимических показателей крови овец // Диагн., лечен. и проф. заболеваний с.х. животных: Сб. науч. тр. Ставрополь, 1994 (1995). С. 8-13.
11. Михайленко В.К., Толоконников В.П., Усачева В.А. Секреторная функция желудочно-кишечного тракта у овец при вольфартиозе // Диагн., лечен. и проф. заболеваний с.х. животных: Сб. науч. тр. - В. 44, Т. 3. Ставрополь, 1981. С. 88-92.
12. Reinecke R.K., Wyk J.A. The epidemiology and control of nematode parasites and Oestrus ovis in the winter rain fall area // J. of the south Afr. Vet. Assoc. 1990. Vol. 61, № 4. P. 148-150.
13. Toure S., Uilenberg G. Myiases of economic importance // Ectoparasites of animals and control methods. 1994. Vol. 13, № 4. P. 1053-1073.
14. Hiepe P.T. Advances in control of ectoparasites in large animals // Abstracts, 1987. P. 64.
15. Довідник ветеринарних препаратів і кормових добавок зарубіжного виробництва / Косенко М.В., Достоєвський П.П., Березовський А.В. та ін. К.: Ветінформ, 1999. 352 с.
16. Хмельницкий Г.А., Локтионов В.Н., Полоз Д.Д. Ветеринарная токсикология. М.: Агропромиздат, 1987. 238 с.
17. Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеринарная токсикология. Корсунь-Шевченковский: ЧП Майдаченко, 2002. 464 с.
18. Патент на винахід: 2002032278 Україна, МПК 7А61К31/00. Препарат для лікування міазних ран Ігелен” / І.А. Машкей, О.В. Скиба, Г.С.Чайка (Україна). № 53939А; Заявл. 22.03.02; Опубл. 17.02.03, Бюл. №2.
19. Рекомендації про заходи профілактики і терапії естрозу овець у господарствах України / Машкей І.А., Скиба О.В., Березовський А.В. та ін. К.: Ветінформ, 2004 17 с.
20. Рубцов И.А. Новый палеарктический вид полостного овода (Diptera, Oestridae) // Энтомологическое обозрение. 1948. № 30, вып. 1-2. С. 138-142.
21. Щербань Н.Ф. Эстроз овец. М.: Колос, 1976. 256 с.
22. Medical and Veterinary Entomology / D. S. Kettle (ed.). 2nd ed. CAB International, 1995. P. 292-296.
23. Семенов П.В., Заика Г.С. Экспериментальные данные о некоторых особенностях жизни личинок носоглоточного овода овец в Сибири // Антропогенные воздействия на сообщества насекомых. Новосибирск: Наука, 1985. С. 139-144.
24. Марченко В.А. Биология овечьего овода Oestrus ovis L. (Diptera, Oestridae) Алтае-Саянской горной страны: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук: 03.00.09 / Сиб. отд. биол. ин-та. Новосибирск, 1985. 23 с.
25. Quattara L., Dorchies P. Serological prevalence of Oestrus ovis infestation in Burcana Faso an estimate using Elisa testing // Revue d’Elevage et de Medecine Veterinaire des Pays Tropicaux. 1996. Vol. 49, № 3. P. 219-221.
26. Deconick P., Pangui L., Carriere L., Dorchies P. Detection of sheep nasal bot fly (Oestrus ovis) in Senegal by Elisa // Revue de Medecine Veterinaire. 1995. Vol. 146, № 4. P. 265-268.
27. Jagannath M., Cozab N., Rahman S., Honnappa T. Incidence of Oestrus ovis in sheep and goats // Ind. J. Anim. Sc. 1989. Vol. 59, № 10. P. 1216-1219.
28. Ган Э.И. Овечий овод Oestrus ovis L. Ташкент: Изд-во Акад. наук УзССР, 1953. 159 с.
29. Сивков Г.С. Эстроз овец и коз (экология, иммунология, терапия и профилактика): Автореф. дисс. д-ра вет. наук; С.Петербург. гос. акад. вет. медицины. Сбп. - 1995. 45 с.
30. Козоводство / Под ред. А.И. Ерохина: Сост. А.И. Ерохин, В.В. Соколов, Г.А.Куц и др. М.: МСХА, 2001. С. 188.
31. Марченко В.А. Некоторые закономерности развития личинок носоглоточного овода овец (Oestrus ovis L.) в Горном Алтае // Ветеринарная энтомология и акарология. М.: Колос, 1983. С. 76-84.
32. Марченко В.А. Некоторые закономерности развития овечьего овода в фазе личинки в Сибири // Антропогенные воздействия на сообщества насекомых. Новосибирск: Наука, 1985. С. 144-154.
33. Марченко В. А. Пространственная структура популяции имаго Oestrus ovisL. в горных районах юга Сибири // Ландшафтная экология насекомых. Новосибирск: Наука, 1988. С. 99-106.
34. Полостной овод овец и пути его ликвидации / Гребенюк Р.В., Сартбаев С.К., Узаков У.Я. и др. // Тр. ВНИИ ВС. М., 1971. № 40. С.156-158
35. Фауна СССР. Насекомые двукрылые. т. 19, № 3. К.Я. Грунин. Носоглоточные овода (Oestridae). М.: Изд-во АН СССР, 1957. 218 с.
36. Zayani A., ChaabouniM., Gouiaa R. et al. Conjuctival myiasis. On 23 cases from the Tunisial Sahel // Archives de l’Institut Pasteur de Tunis. 1989. Vol. 66, № 3. 4. P. 289-292.
37. Lujan L., Vasques J., Lucientes J. et al. Nasal myasis due to Oestrus ovis infestation in a dog // Vet. Rec. 1998. Vol. 142, № 11. P. 282-283.
38. Cameron J., Shaekrey N., Garni A. Conjuctival ophthalmomyiasis caused by the sheep nasal botfly (Oestrus ovis L ) // Americ. J. of Ophthalmology. 1991. Vol. 112, № 3. P. 331-334.
39. Morsy T.A., Farrag A.M. Two cases of human opthalmomyiasis // J. Egypt. Soc. Parasitol. 1991. Vol. 21, № 3. P. 853-855.
40. Куничкин Г. Эстроз овец и меры борьбы с ним. АлмаАта: Кайнар, 1985. 26 с.
41. Pandey V.S. Epidemiology of Oestrus ovis infection of sheep in the highveld of Zimbabwe // Vet. Parasitol. 1989. Vol. 31, № 3 4. P. 275-280.
42. Pathak K.M. Incidens of Oestrus ovis in sheep and goats in Rajasthan state of India // Indian J. of Animal Sciences. 1992. Vol. 62, № 1. P. 50.
43. Семенов П.В. Распространение эстроза овец в Сибири и некоторые закономерности жизни O. ovis L. // Паразитологические насекомые и клещи Сибири. Новосибирск: Наука, 1980. C. 168-182.
44. Detection of Oestrus ovis and associated risk factors in sheep from the central region of Yucatan, Mexico // Vet. Parasitol. 2000. Vol. 88, № 1-2 P.73-78.
45. Марченко В.А. Распространение овечьего овода Oestrus ovis L. в Сибири // Паразиты в природных комплексах и рисковые ситуации. Новосибирск, 1998. С.12-21.
46. Vassiliades G. Oestriasis in small ruminants in Senegal // Rev. Elev. Med. Vet. Pays Trop. 1989. Vol. 42, № 3. P. 241-242.
47. Biu A.A., Nwosu C.O. Incsdence of Oestrus ovis snfestation in Borno-white sahel goats in the semi-arid zone of Nigeria // Vet. Res.,1999. Vol. 30, № 1. P.109-112.
48. Галат В.Ф. Тропическая ветеринарная паразитология. К.: Вища школа, 1986. С. 57-60.
49. Gabaj M.M., Beesley W.N., Awan M.A. Oestrus ovis myiasis in Libyan sheep and goats // Tropical Animal Health and Production. 1993. Vol. 25, № 2. P.65-68.
50. Ndamucong K.L.M., Sewell M.M.H., Asani M.F. Disease and mortality in small ruminants in small ruminants in the North west Province of Cameroon // Trop. Anim. Health and Production. 1989. Vol. 21, № 3. P. 191-96.
51. Bekolo T., Mukasa Mugerwa E. Oestrus ovis infestation in Ethiopian highland sheep // Vet. Res. Communic. 1994. Vol. 18, № 6. P. 439-442.
52. Louw J.P., Reinecke R.K. The epidemiology of helminths in ewes and lambs in the southern Cape Province during autumn // J. of the South Afr. Vet. Assoc. 1991. Vol. 62, № 3. P. 101-103.
53. Nasher A.K., Parasites of livestock in Asir Province, southwest Saudi Arabia // Vet. Parasitol. 1990. Vol. 37, № 34. P. 297-300.
54. Chandour A.M. Health hazards in human and animals caused by imported livestock diseases in Saudi Arabia // Fauna of Saudi Arabia. 1988. № 9. P.468-477.
55. Jagannath M.S., Cozab N., Rahman S.A., Honnappa J.G. Factors influencing O. ovis infestation in sheep and goats // Curr. Res. University of Agricult. Sc. 1989. Vol. 28, № 8. P. 118-119.
56. Bautista GarfiarC.R., Angulo Contreras R.M., Garay Garson E. et al. Serological diagnosis of O. ovis in naturally infested sheep // Med. and Vet. Entomol. 1988. Vol. 2, № 4. P. 351-355.
57. Martinez E.J., Castaneda U.A., Garsia A.C. Freguency of Oestrus ovis in slaughered goats at Altamirano Guerrero // Veterinaria Maxica. 1992. Vol. 23, № 1. P. 73-74.
58. Trezeguet M.A. Prevalence of diseases in 4000 goats flocks in the departments of Atamisgiu // Veterinaria Argentina. 1996. Vol. 13, № 127. P. 485-489.
59. Guattara L., Dorchies P. Serological prevalence of O. ovis infestation in Burkina Faso an estimate using Elisa testing // Rev. Elev. Med. Vet. Pays Trop. 1996. № 49. P. 219-221.
60. Christensen C.M. Ectoparasites of sheep and their control // Sheep Breeder. 1990. Vol. 111, № 5. P. 8-9.
61. Anon О. Oestrose: c’est ie moment de traiter // Cultivar. 1990. Vol. 28, №284. P. 47.
62. Bergeaud J.P., Duranton C., Dorchies P. Oestrus ovis in Aveyron: results of a study of 1036 sheep heads at the abattoir in Rodez // Rev. Med. Vet. 1994. Vol. 145, № 11. P.863-866.
63. Yilma J.M., Dorchies P. Epidemiology of Oestrus ovis in southwest France // Vet. Parasitol. 1991. Vol. 40, № 3 4. P. 315-323.
64. Alzieu J., Dorchies P., Donat F., Chiarisoli C. New findings of the epidemiology of Oestrus ovis and its control by closantel // Point Vet. 1994. Vol. 26, №162. P.363-369.
65. Ruiz J., Peres J., Lauassini M. Comparative analysis of prevalence of O. ovis L. in sheep horns of southern Spain and nouthern Morocco // Bul. Soc. Portuguesa de Entomol. 1992. Vol. 3, № 2. P. 421-428.
66. Gaitanides P., Heimonas H. Incidence of infestation of sheep with Oestrus ovis larvae in Greece // Bull. Hellenic Vet. Med. Soc. 1991. Vol. 42, № 4. P.262-265.
67. Порчинский И.А. Овечий овод (Oestrus ovis L ), его жизнь, свойства, способы борьбы и отношение его к человеку. // Тр. Бюро по энтомологии. 1913. т. 10, № 3. С. 13-64.
68. Коломиец Ю.С., Алфимова А.В., Капустин И.К. Изыскание профилактических мер борьбы с полостным оводом овец // Науч. Тр. УИЭВ. 1953. Т. 23. С. 303-308.
69. Носик А.Ф., Гончаров О.П. Заходи по боротьбі з порожнинним оводом // Соціалістичне тваринництво. 1954. № 8. С. 5-7.
70. Ган Э.И. Оводы мелкого рогатого скота и лошадей Узбекистана. Ташкент: Наука, 1964. С. 141-198.
71. Решетняк В.З., Маныцков А.Я. Метод борьбы с эстрозом овец // Ветеринария. 1969. № 6. С. 50-51.
72. Кривко А.М. Испытание новых инсектицидных препаратов против личинок полостного овода овец Oestrus ovis // Тр. Ин-та ветеринарии Казахского филиала ВАСХНИЛ. Алма-Ата, 1957. Т. 8. С. 311-315.
73. Черешнев Н.А. Использование машин ОЖУ5 и некоторых эффективных средств в борьбе с полостными оводами животных. // Ветеринария. 1960. № 3. С. 5-12.
74. Спирюхов И.А., Мачульский С.Н. Биологические основы борьбы с полостным оводом овец // Тр. науч. произв. конф. по вет-рии Бурято-Монгольской ЗВИ. Улан-Удэ. 1959. Вып. 1. С. 171-177.
75. Джамумуратов У. Эстроз овец в условиях Каракалпакской АССР // Проблемы вет. санитарии: Тр. ВНИВС. Тюмень, 1965. Т. 26. С. 208-211.
76. Пономарев И.А Овечий овод в Калмыцкой АССР и меры борьбы с ним: Автореф. дис. канд. вет. наук: 03.00.19. Ставрополь, 1979. 20 с.
77. Болезни животных, вызываемые оводами / А.А. Непоклонов, Т. Хипе, Х.Шплистезер, Ц. Дорж; Под ред. А.А. Непоклонова. М.:Колос, 1980. С. 173-205.
78. Дукалов И.А. Эстроз овец в Ростовской области // Ветеринария. 1957. №6. С. 23-28.
79. Кузовкин Е.М., Шеховцов В.С. Химиотерапия и химиопрофилактика эстроза овец в условии Лесостепи Украины // Совершенствование мер борьбы с болезнями с.-х. жив.: Сб. науч. тр. Харьковский с.х. инт им.Докучаева, Х-в, 1983. Т. 269. С. 73-75.
80. Кузовкин Е.М., Шеховцов В.С., Таранник К.Т. Биология полостного овечьего овода Oestrus ovis L. и меры борьбы // Успехи ентомологии в СССР: Двукрылые: систематика, экология, медицинское и ветеринарное значение. Спб, 1992. С. 156-157.
81. Распространение биология и патогенез эстроза овец в хозяйствах Саратовской области / В.Ф. Новинская, Б.Н. Соловьев, Ю.М. Давыдов, Л.В.Бычкова // Актуал. проб. биотехнологии и ветмедицины. Саратов, 1993. Вып. 2. С. 51-52.
82. Букштынов В.И. Эффективность анометрина, неопинамина, циперметрина, фоксима, фозалона, белофоса и ивомека против личинок полостного овода овец // Вопр. вет. токсикологии, энтомологии и дератизации. 1987. С. 94-97.
83. Эстрозная инвазия в условиях низкой численности пастбищ / Мигунов И.М., Тимофеев П.В., Степанов Е.Т. и др. // Вет. пробл. Забайкалья. 1991. С.26-29.
84. Марченко В.А. О распространении носоглоточного овода овец (Oestrus ovisL.) в Горном Алтае // Паразитические насекомые и клещи Сибири. Новосибирск: Наука, 1980. С. 183-186.
85. Марченко В.А. Эффективность некоторых средств ранней химиотерапии при эстрозе овец в Горном Алтае // Науч.-техн. бюл. ВНИИ вет. энтомологии и арахнологии. 1985. Вып. 27. С. 42-45.
86. Мигунов И.М. Энтомозы (эстроз, вольфартиоз и мелофагоз) овец Забайкалья и меры борьбы с ними (биолого-экономические основы, профилактика и терапия): Автореф. дисс. д-ра вет. наук: 03.00.180 / Всерос. НИИ вет. энтомологии и арахнологии. Тюмень, 1998. 49 с.
87. Мигунов И.М. Полостной овод овец и меры борьбы с ним в Читинской области: Автореф. дис. канд. вет. наук. М., 1972. 25 с.
88. Кленин И.И. Эстроз овец и меры борьбы с ним в условиях Оренбургской обл.: Автореф. дисс. ... д-ра вет. наук. Х., 1959. 28 с.
89. Шамин В.Л. Биология овечьего овода в степной зоне Оренбургской области // Сб. науч. тр. / Всерос. НИИ вет. энтомологии и арахнологии. 1996. Вып.37. С. 151156.
90. Жиряков А.Г. Аэрозоли инсектицидов при эстрозе овец: Автореф. дис. канд. вет. наук. Самарканд, 1989. 13 с.
91. Байбуриев М.Б. Распространение эстроза овец и экономический ущерб от него на юге Казахстана // Профилактика и меры борьбы с паразитарными болезнями сельскохозяйственных животных в Казахстане: Сб. науч. тр. Казахский НИВИ. Алма-Ата, 1986. С. 712.
92. Щербань Н. Полостной овод овец в степной зоне Северного Кавказа и борьба с ним: Автореф. дис. д-ра вет. наук: 03.00.18. - М., 1971. 37 с.
93. Агафонов А.М. Эстроз овец, методы борьбы и их эффективность.: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. М., 1982. 18 с.
94. Тараник К.Т. Особенности биологии овечьего овода на Украине // Тез. докл. третьего съезда Укр. энтомолог о-ва. К., 1987. С. 195-196.
95. Тараник К.Т. Распространение эстроза и биологические особенности овечьего овода на Украине // Ветеринария. К.: Урожай, 1989. № 64. С. 5557.
96. Тараник К.Т. Биология и экология Oestrus ovis на Украине // Ветеринария. К.: Урожай, 1990. № 65. С. 63-66.
97. Толоконников В.П. Иммунобиологические основы, средства и методы борьбы с миазами (эстроз, вольфартиоз) овец: Автореф. дис. д-ра вет. наук: С.-Петербург. гос. акад. вет. медицины. Спб., 1995. 40 с.
98. Jagannath M. Studies on the biology of Oestrus ovis L. // Vet. Res. 1989. Vol. 27, №1. P. 107-108.
99. Breev K.A., Zagredinov R.G., Minar J. Influence of constant and variable temperatures on pupal development of the sheep bot fly (Oestrus ovis L.) // Folia Parasitol. 1980. - №27. P. 359-365.
100. Букштынов В.И. Прогнозирование сроков развития полостного овода овец // Ветеринария. 1978. №9. С. 60-62.
101. Ахметов А.А. Действие некоторых инсектицидов при вольфартиозе овец // Вестник с.-х. науки Казахстана. 1988. № 9. С. 63-65.
102. Треус М.Ю., Бабкин В.Ф., Двойнос Г.М. Вольфартиоз диких копытных в зоопарке Аскания Нова” // Паразитология. 1985. № 19, Вып. 1. С. 70-72.
103. Han Y. Study on the fly bown on the wound and control of the fly-blown in rabbits // J. Econ. Anim. 1998. Vol. 2, № 4. P. 20-23.
104. Куничкин Г.И., Рабочая Л.М. Вольфартиоз овец у барановпроизводителей // Мат. респ. семинара по борьбе с паразитарными болезнями с.-х. животных, посвященного 100-летию со дня рождения акад. К.И. Скрябина. Алма-Ата, 1979. С. 156-160.
105. Lehrer A.Z., Veratraeten C. Expansion of the host and geographical ranges of Wohlfahrtia magnifica (Schinen (Diptera: Sarcophagidae) in Romania // Bul. der Recherchez Agronomiquer de Gemblaur. 1991. № 26, 4. P. 563-567.
106. Гончаров А.П., Войтенко И.Г., Корниенко И.П. Вольфартиоз крупного рогатого скота в условиях Донецкой и Полтавской областей, меры профилактики и лечения // Пробл. паразитологии: Тр. науч. конф. паразитологов УССР. К., 1969. № 2. С. 97-98.
107. Бакунов А.В. Новые инсектициды при вольфартиозе крупного рогатого скота // Вестн. ветеринарии. 2000. № 15, Вып. 1. С.81-83.
108. Дьяченко Ю.В. Эпизоотологическая ситуация по арахноэнтомозам плотоядных в г. Ставрополь // Диагностика, лечение и профилактика заболеваний с.-х. животных. Ставрополь, 1996 (1997). С. 70-74.
109. Ruiz Martinez J., Cleroq M. Data on distribution of screwworm fly Wohlfahrtia magnifica (Schiner) in southwestern Europe // Notes Fauniques de Gemblour. 1994. № 28. P. 53-60.
110. Valentin A.,Baumann M., Schein E., Bajanbileg S. Genital myasis (Wohlfahrtiosis) in camel herds of Mongolia // Vet. Parasitol. 1997. Vol. 73, № 3-4. P.335-346.
111. Симецкий М.А. Борьба с миазами животных // Ветеринария. 1980. №5. С. 34-35.
112. Андреев К.П. Ветеринарная энтомология и дезинсекция. М.: Колос, 1966. С. 85-94, 224-230.
113. Подмогильная А.П. Изучение экологии вольфартовой мухи на Южном Урале // Новые средства и методы борьбы с насекомыми, клещами и гризунами на животноводческих комплексах. М., 1980. С. 34-38.
114. Ахметов А.А. Изучение зоофильных мух, которые нападают на овец // Изв. Акад. наук Казахской ССР. 1991. № 3. С. 80-83.
115. Мигунов И.М., Тимофеев П.В. Распространение и экономический ущерб, наносимый вольфартиозом овцеводству Забайкалья. Науч. техн. бюл. ВАСХНИЛ СО. 1986. Вып. 18-19. С. 31-35.
116. Толоконников В.П. Экологические обоснования мероприятий по борьбе с вольфартиозом овец // Вет. акарология и энтомология. М., 1983. С. 172-176.
117. Hall M.J. Traumatic myiasis of sheep in Europe: a review // Parasitol. 1997. Vol. 39, № 4. P. 409-413.
118. Агринский М.И. Насекомые и клещи, вредящие сельскохозяйственным животным. М., 1962. С. 66-73.
119. Ruiz M.I., Perez J.M., Cruz M.M. et al. Epidemiology of wohlfahrtiosis in sheep and goats // Investigation Agraria, Production sanidad Animals. 1993. Vol. 8, № 3. P. 299-311.
120. Ruiz M.I., Soler C.M., Diaz L.M. et al. Classification of the wohlfahrtiosis affecting sheep and goats in Southern Spain // Investigation Agraria, Production sanidad Animals. 1992. Vol. 7, № 1. P. 31-45.
121. Ruiz M.S., Crus M.M. Biogeography of Wohlfahrtia magnifica (Schinner, 1862) in southern Spain // Boletin de la Real Sociedad Espanola de Historia Natural Seccion Biologica. 1994. № 91, 1-4. P. 123-128.
122. Farkas R., Hall M., Kelemen F. Wound myiasis of sheep in Hungary // Vet. Parasitol. 1997. № 69. P. 133-144.
123. .Farkas R., Hall M. Prevalence of traumatic myiasis in Hungary: a guestionnaire survey of veterinarians // Vet. Rec. 1998. Vol. 143, № 16. P. 440-443.
124. Nedelchev N., Khalacheva M., Uruchev K. Screwworm // Veterinarna sbirka. 1989. № 87, 9. P. 41-42.
125. Slameckova M., Celepak J. New and interesting finds of flies from the territory of the Lower Tatras // Acta Zootechnica. 1995. № 50. P. 133-139.
126. Ruiz I.M., Soler M.C., Benitez R.R. et al. Myiasis caused by Wohlfahrtia magnifica in sheep and goats in Southern Spain. Effects of age, body region and sex on larval infestation // Israel J. of Vet. Med. 1991. Vol. 46, № 2. P. 64-68.
127. Черекаев А.В. Овцеводство Австралии. М.: Колос, 1981. С. 79-82.
128. Amin A.R., Morsy T.A., Slioukry A., Mazyad S.A. Studies on myiasis producing flies collected by bait traps at al Marg, Egypt // J. of the Egyptain society of Parasitology. 1998. № 28, 1. P. 45-51.
129. Мороз В.А. Мериносы Австралии. М.: Колос, 1992. С. 331-332.
130. Жидков А.Е., Стрельчак В.А., Афонина Ю.А. Опыты профилактики паразитарных болезней овец в специализированных хозяйствах // Науч.-техн. бюл. ВАСХНИЛ СО. 1986. Вып. 8-9. С. 18-25.
131. Домацкий В.Н. Роль антропогенного фактора в регуляции численности популяции миазных мух. // Сб. науч. тр. / Всерос. НИИ вет. энтомологии и арахнологии. 1996. Вып. 37. С. 3134.
132. Мигунов И.М., Тимофеев П. В. Биология вольфартовой мухи и эпизоотология вольфартиоза овец // Науч.-техн. бюл.: ВНИИ вет. энтомологии и арахнологии. 1985. Вып. 29. С. 46-50.
133. Родин С.Д. Защита животных от клещей и насекомых. М.: Россельхозиздат, 1981. С. 58-62, 83-87.
134. Гончаров А.П., Евтушенко И.К. Дилор и его лечебно профилактическая эффективность при вольфартиозе овец // Сб. науч. тр. / Харьковский СХИ. 1983. Т. 296. С. 76-77.
135. Долецкий С. П. Вольфартиоз овец в условиях Херсонской области // Болезни парнокопытных животных в условиях Украины. К., 1986. С. 22-26.
136. Домацкий В.Н. Возбудители миазов овец в Зауралье (фенология, экология, меры борьбы): Автореф. дисс. канд. биол. наук: 03.00.19. / Ин-т зоологии Казахской ССР. Алма-Ата, 1988. 21 с.
137. Роденфорд Б.Б. Палеарктические виды рода Wohlfahrtia В. В. (Diptera, Sarcophagidae). // Энтомологическое обозрение, 1956. № 35, Вып. 1. С. 5-8.
138. Валентюк Е.И. Вольфартии (Diptera, Sarcophagidae) Крыма и Сев. Причерноморья: Автореф. дисс. канд. биол. наук. К.: 1970. 22 с.
139. Валентюк Є.І. Види роду Wohlfahrtia В. et В., 1989 (Diptera, Sarcophagidae) Криму і Північного Причорномор’я // Паразити, паразитози та шляхи їх ліквідації. К.: Наук. думка, 1972. В. 1. С. 226-231.
140. Валентюк Е.И. К фауне и экологии мух рода Wohlfahrtia на Украине // Пробл. паразитологии: Тр. 6 науч. конф. паразитологов УССР. 1969. Ч. 2. С. 74-76.
141. К изучению экологии мухи Вольфарта (Wohlfahrtia magnifica Schin.) // Вестник зоологии. 1969. - № 5. С. 76-79.
142.&nbs