Белемець Наталія Іванівна Морфо-функціональна характеристика органів травлення за умов експериментального глутамат-індукованого ожиріння

Краткое описание

Белемець Наталія Іванівна, завідувач відділенням цитології Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Назва дисертації: «Морфо-функціональна характеристика органів травлення за умов експериментального глутамат-індукованого ожиріння». Шифр та назва спеціальності 03.00.11 цитологія, клітинна біологія, гістологія. Спецрада Д 26.001.38 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БЕЛЕМЕЦЬ НАТАЛІЯ ІВАНІВНА
УДК 616. 34-008.87.613.25
ДИСЕРТАЦІЯ
МОРФО-ФУНУЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ
ТРАВЛЕННЯ ЩУРІВ ЗА УМОВ ГЛУТАМАТ-ІНДУКОВАНОГО
ОЖИРІННЯ У ЩУРІВ
03.00.11 – цитологія, клітинна біологія, гістологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
Підпис: ___________________________
Науковий керівник: д.м.н., проф. Курик Олена Георгіївна
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 11
ВСТУП 12
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 18
1.1. Ожиріння як епідемія 21 сторіччя 18
1.2. Морфо-функціональна характеристика печінки та підшлункової
залози за умов норми та ожиріння
22
1.3. Роль γ-рецепторів, що активуються пероксисомним
проліфератором, у регуляції обміну речовин
26
1.3.1. Природні і синтетичні ліганди ППАРγ 28
1.3.2. Функції ППАРγ у регуляції обміну речовин 29
1.3.3. Участь ППАРγ в запаленні 32
1.4. Поліфеноли: перспективи застосування для профілактики і
лікування ожиріння
34
РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ 43
2.1. Умови проведення експерименту 43
2.2. Схема дослідження впливу меланіну на глутамат-індуковане
ожиріння
43
2.3. Методи гістологічного дослідження 46
2.4. Статистична обробка результатів 49
РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ФАРМАКОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ПОЛІФЕНОЛЬНОЮ
50
9
СПОЛУКОЮ МЕЛАНІН ЗА УМОВ ГЛУТАМАТ-ІНДУКОВАНОГО
ОЖИРІННЯ У ЩУРІВ
3.1. Дослідження параметрів тіла та вісцерального жиру у
щурів, за умов експериментального вісцерального ожиріння
та корекції меланіном
52
3.2. Оцінка рівня адипоцитокінів у щурів, за умов
експериментального вісцерального ожиріння та корекції
меланіном
57
3.3. Оцінка рівня цитокінів у щурів, за умов експериментального
вісцерального ожиріння та корекції меланіном
62
3.4. Оцінка стану жирової тканини у щурів, за умов
експериментального вісцерального ожиріння та корекції
меланіном
66
РОЗДІЛ 4 МОРФОЛОГЧНІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ ЗА УМОВ
ГЛУТАМАТ-ІНДУКОВАНОГО ОЖИРІННЯ: МЕХАНІЗМИ
КОРИГУЮЧОЇ ДІЇ МЕЛАНІНУ
75
4.1. Характеристика печінки тварин контрольної групи 75
4.2. Вплив глутамат-індукованого ожиріння на структуру
печінки
80
4.3. Вплив меланіну на розвиток неалкогольної жирової хвороби
печінки у щурів з ожирінням
91
РОЗДІЛ 5 МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЗА
УМОВ ГЛУТАМАТ-ІНДУКОВАНОГО ОЖИРІННЯ: МЕХАНІЗМИ
КОРИГУЮЧОЇ ДІЇ МЕЛАНІНУ
101
5.1. Характеристика підшлункової залози тварин контрольної
групи
101
10
5.2. Зміни підшлункової залози у щурів з експериментальним
ожирінням
106
5.3. Вплив меланіну на стан підшлункової залози за умов
експериментального ожиріння
118
РОЗДІЛ 6 АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДОСЛІДЖЕНЬ
125
ВИСНОВКИ 140
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 142
Додаток 1 168

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота була скерована на вивчення структурнофункціонального стану печінки та підшлункової залози за умов
експериментального глутамат-індукованого ожиріння та введення меланіну.
На основі результатів зроблені наступні висновки:
1. Через 4 місяці після народження у щурів, яким неонатально підшкірно
вводили глутамат натрію, спостерігався розвиток вісцерального
ожиріння, що підтверджувалося змінами маси вісцерального жиру,
індексом маси тіла та індексом Лі. У жировій тканині щурів значно
підвищувався рівень лептину на 61,1% (р<0,01), а в сироватці крові
щурів знижувався на 59,6% (р<0,01) рівень адипонектину порівняно із
щурами, яким не моделювали глутамат-індуковане ожиріння. У
сироватці крові щурів з ожирінням виявлено підвищення вмісту
прозапальних цитокінів IL-1 на 33,3% (p<0,05), а IL-12B p40 - на 22,1%
(p<0,05) та зниження протизапальної системи IL-4 на 22,1% (p<0,05), IL10-на 31,9% (p<0,05) і TGF-β на 31,4% (p<0,05).
2. Ожиріння, спричинене глутаматом натрію, асоційоване з розвитком
неалкогольної жирової хвороби печінки, що супроводжується
активацією запальних шляхів як в клітинах перисинусоїдального
простору, так і в гепатоцитах. Активація сигнального шляху NF-κB була
асоційована з виразністю лобулярного та перипортального запалення і
експресією TNF-alpha в печінці. Глутамат-індуковане ожиріння
супроводжувалося розвитком гіперплазії інсулярного апарату
підшлункової залози і запальними змінами в екзокринній частині залози.
Спостерігалося збільшення кількості макрофагів з активацією експресії
COX-2 і NF-kB.
3. Глутамат-індуковане ожиріння супроводжувалося розвитком гіперплазії
інсулярного апарату підшлункової залози і запальними змінами в
141
екзокринній частині залози. Останнє було обумовлено збільшенням
кількості макрофагів з активацією експресії COX-2 і NF-kB.
4. Меланін запобігає розвитку вісцерального ожиріння, викликаного
глутаматом натрію, що підтверджується зменшенням індексу маси тіла,
індексу Лі та маси вісцеральної жирової тканини у 4-ох місячних щурів.
Меланін призводив до збільшення рівня адипонектину в сироватці крові
та зменшення рівня лептину у вісцеральній жировій тканині щурів у
порівнянні з групою, що отримувала глутамат натрію. Досліджувана
сполука зменшувала концентрацію в сироватці крові щурів
прозапальних цитокінів (інтерлейкіну (ІЛ)-1β, ІЛ-12В р40) на тлі
збільшення концентрації антизапальних цитокінів (ІЛ-10, ФРП-β).
5. Введення меланіну тваринам з глутамат-індукованим ожирінням
спричиняло гепатопротекторний вплив. Цей ефект обумовлений
зменшенням жирової інфільтрації гепатоцитів та виразності стеатозу.
Крім того, меланін мав протизапальний ефект, зменшуючи активацію
експресії NF-kB і TNF-alpha. Це визначило обмеження
лімфогістіоцитарної інфільтрації в межах печінкових часточок та
перипортальному просторі, результатом чого стало обмеження
запальних та фібротичних змін, що пригнічує розвиток статогепатиту.
6. Введення меланіну запобігало патологічним змінам в підшлунковій
залозі. В межах екзокринної частини підшлункової залози виявлялися
лише поодинокі макрофаги, ознаки значущою лейкоцитарної
інфільтрації були відсутні. Імуногістохімічне дослідження дозволило
виявити лише поодинокі макрофаги в межах ендо- та екзокринної
частини підшлункової залози, в яких визначалася слабка експресія СОХ2.