Кабачинський Микола Ілліч. Становлення та розбудова Прикордонних військ України в 1991-2003 роках історичний аспект : КАБАЧИНСКИЙ Николай Ильич. Становление и развитие Пограничных войск Украины в 1991-2003 годах исторический аспект

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

КАБАЧИНСЬКИЙ МИКОЛА ІЛЛІЧ

УДК 356. 13 (477)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗБУДОВА
ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ
В 19912003 РОКАХ:
ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

07.00.01 історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук

Науковий консультант
Добржанський Олександр Володимирович,
доктор історичних наук, професор

Хмельницький 2006
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................................

4

ВСТУП .......................................................................................................

9

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ПРОБЛЕМИ ...........

18

1.1. Історіографія проблеми .....................................................................

18

1.2. Джерельна база дослідження ............................................................

31

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗБУДОВИ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ В 1991-2003 РОКАХ ...............

46

2.1. Утворення і становлення Прикордонних військ України (кінець серпня 1991 1993 рр.) .............................................................................

49

2.2. Розбудова Прикордонних військ України в 1994-1999роках .............................................................................................................................

73

2.3. Підготовка і проведення заходів з реформування Прикордонних військ у Державну прикордонну службу України (2000-й липень 2003року) ..................................................................................................

110

2.4. Формування наукових основ розбудови Прикордонних військ .....................................................................................................................

136

РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ У СПРАВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ...

153

3.1. Оперативно-службова діяльність Прикордонних військ як складова гарантування національної безпеки України ............................

153

3.2. Особливості діяльності Прикордонних військ України на різних ділянках державного кордону протягом 1991-2003 років ......................

162

3.3. Прикордонні війська в протидії порушенням законодавства України з прикордонних питань ...............................................................

201

3.4. Прикордонні операції як один з найефективніших методів посилення охорони державного кордону .................................................

243

РОЗДІЛ 4. РОЗБУДОВА ОКРЕМИХ НАПРЯМІВ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ.....

256

4.1. Охорона державного кордону на шляхах міжнародних сполучень ......

256

4.2. Морська охорона Прикордонних військ України ..........................

273

4.3. Охорона державного кордону авіацією Прикордонних військ .....

284

4.4. Кінологічна служба Прикордонних військ України ........................

295

4.5. Оперативно-службова діяльність підрозділів для виконання спеціальних завдань ...................................................................................

312

РОЗДІЛ 5. РОЗВИТОК СПІВПРАЦІ Й ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ З ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ, ГРОМАДСЬКІСТЮ ПРИКОРДОННЯ І З ЗАРУБІЖНИМИ КРАЇНАМИ ...............................

326

5.1 Сприяння мешканців прикордоння і громадських формувань України Прикордонним військам в охороні державних рубежів ...........

326

5.2. Організація шефства над Прикордонними військами України ......

338

5.3. Розвиток міжнародної співпраці й взаємозв’язків ...........................

353

ВИСНОВКИ ...............................................................................................

378

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................

386

ДОДАТКИ .................................................................................................

530

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АВДЗ АзЧРУ ДПСУ поточний архів відділу документального забезпечення Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ
АВДЗ ЗхРУ ДПСУ поточний архів відділу документального забезпечення Західного регіонального управління ДПСУ
АВДЗ НАДПСУ поточний архів відділу документального забезпечення Національної академії Державної прикордонної служби України
АВДЗ ПдРУ ДПСУ поточний архів відділу документального забезпечення Південного регіонал­ьного управління ДПСУ
АВДЗ ПнРУ ДПСУ поточний архів відділу документального забезпечення Північного регіонального управління ДПСУ
АВДЗ СхРУ ДПСУ поточний архів відділу документального забезпечення Східного регіонального управління ДПСУ
АДПСУ Адміністрація Державної прикордонної служби України
АзЧРУ Азово-Чорноморське регіональне управління ДПСУ
АК аудіокасета
АПВУ академія Прикордонних військ України
АРК Автономна Республіка Крим
В/с військовослужбовець
В/ч військова частина
ВВНЗ вищий військовий навчальний заклад
ВідПК відділення прикордонного контролю
ВК вартовий кордону
ВдК відеокасета
ВМЕЗ виключна (морська) економічна зона
ВНТ військово-наукове товариство
Голова Держкомкордону Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України Командувач Прикордонними військами України
Голова ДПСУ Голова Державної прикордонної служби України
ГУОДК Головне управління охорони державного кор­дону Головного штабу Держкомкордону
Д дозор
ДАІ державна автоінспекція
ДАХмО Державний архів Хмельницької області
ДАОО Державний архів Одеської області
ДВСЗ частини та підрозділи для виконання спеціальних завдань
Держкомкордон Державний Комітет у справах охорони державного кордону України
Держмитком Державний митний комітет
ДК державний кордон
ДМС державна митна служба
ДНД добровільні народні дружини
ДПА державна податкова адміністрація
ДПСУ Державна прикордонна служба України
ДФ документальний фонд
ЄС Європейський Союз
ЗАСПРИКК застава прикордонного контролю
ЗМІ засоби масової інформації
ЗМО загін морської охорони
ЗПК загін прикордонного контролю
ЗхН Західний напрям ПВУ
ЗхРУ Західне регіональне управління ДПСУ
ІПВУ інститут Прикордонних військ України
ІТТ ізолятор тимчасового тримання
КЕЧ комунально-експлуатаційна частина
КПП контрольно-пропускний пункт
КрН Кримський напрям ПВУ (з 2002р. АзЧН Азово-Чорноморський напрям ПВУ)
КрП контрольний пост (контролерський пост)
КСС контрольно-слідова смуга
МВС Міністерство внутрішніх справ
МГр мобільна група
МЗС Міністерство закордонних справ
Мінтрансу Міністерство транспорту
ММГ мотоманеврена група
МНПРИКЗ морський навчальний прикордонний загін
МО ПВУ Морська охорона Прикордонних військ України
МОМ Міжнародна організація з міграції
МПРИКЗ морський прикордонний загін
МС ПВУ Морські сили Прикордонних військ України
МТЗ матеріально-технічне забезпечення

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи викладений матеріал, можна зробити кілька висновків і звернути увагу на деякі аспекти історичного досвіду, які, зважаючи на те, що основні функції Державної прикордонної служби України багато в чому залишаються такими, що й були в її попередника прикордонних військ, не втратили свого позитивного значення й сьогодні.
Проведений аналіз наукових публікацій свідчить про загалом зародковий стан історіографії досліджуваної проблеми. Незважаючи на те, що з другої половини 90-х років ХХст. відбувається постійне зростання інтересу вчених і дослідників різних галузей наукового знання до вивчення питань, які стосуються ПВ України, досі жодного узагальнюючого наукового дослідження проблеми становлення та розбудови ПВУ в 1991-2003роках проведено не було.
Для дослідження визначеної проблеми існує значна джерельна база в основному першопочаткового і реального рівнів, а, зважаючи на це, можна стверджувати про її автентичність, вірогідність і достатній ступінь репрезентативності.
Протягом всього часу свого існування ПВУ були активно діючим суб’єктом системи забезпечення національної безпеки, в межах своїх повноважень здійснюючи значний обсяг передбачених національним законодавством заходів як на державному кордоні, так і в усій державі й за її межами.
Аналіз генезису Прикордонних військ України дозволив виділити такі його основні етапи:
перший (кінець серпня 1991 1993 рр.) етап утворення і становлення. Включає: вирішення нагальних проблем, пов’язаних зі створенням українських ПВ; напрацювання нормативно-правової бази їх функціонування; організацію системи комплектування і підготовки кадрів; формування організаційно-штатної структури; виставлення військ по всьому периметру державної території України; формування, розгортання нових об’єднань, з’єднань і частин, організація ними прикордонного контролю на кордоні з Молдовою, Російською Федерацією, Білоруссю; нарощення зусиль з охорони морської ділянки; розвиток авіації тощо;
другий (1994-1999рр.) етап розбудови. Включає: виконання завдань, які передбачалися довгостроковою Комплексною програмою розбудови державного кордону України; удосконалення законодавства про державний кордон; договірно-правове оформлення державного кордону; формування і затвердження ідеології охорони державного кордону та Прикордонних військ; розвитку мережі пунктів пропуску через державний кордон; розбудови Прикордонних військ України удосконалення системи управління, структури військ та їхньої оперативно-службової діяльності з охорони кордону, матеріально-технічного забезпечення тощо;
третій (2000 липень 2003р.) етап реформування. Включає: подальшу розбудову державного кордону, прикордонних структур та вдосконалення їхньої оперативно-службової діяльності; переосмислення підходів до організації системи охорони державного кордону; пошуки створення оптимальної структури органів управління та охорони кордону; опрацювання нової моделі охорони кордону; здійснення заходів з реформування і реорганізації Прикордонних військ в правоохоронний орган спеціального призначення Державну прикордонну службу України.
Оперативно-службова діяльність військ на кожній з ділянок державного рубежу мала свої специфічні особливості. Вони залежали від ряду об’єктивних і суб’єктивних факторів, пов’язаних передусім з формуванням української держави і, відповідно, її кордонів, з природно-кліматичними особливостями місцевості тощо. Все це мало значний вплив на форми і методи, які застосовувалисть прикордонниками при організації охорони кордонів. Разом з тим 1992-2003 роки в історії розвитку всіх регіональних управлінь ПВ України були часом створення, розбудови, постійного пошуку й запровадження ефективних схем і підходів до організації охорони державного кордону в сучасних умовах.
У середині та другій половині 90-х років ПВУ пережили кризову ситуацію, пов’язану з надзвичайно низьким рівнем фінансового і, як наслідок, матеріально-технічного та інших видів забезпечення, що привело до часткового зниження рівня якості охорони кордону.
Протягом досліджуваного періоду так і не було завершено договірно-правове оформлення державного кордону, повільно створювалась (часто відстаючи від реальних потреб) законодавча база, що спричиняло значні труднощі у проведенні заходів з протидії порушникам кордону.
Одним з найважливіших напрямків оперативно-службової діяльності ПВ України було здійснення прикордонного контролю на шляхах міжнародних сполучень. Незважаючи на значні труднощі фінансового та матеріально-технічного характеру, в цьому напрямку проведена значна робота: з 52 у 1991р. до 214 у 2003р. зросла кількість пунктів пропуску; на 2003р. 110 пунктів пропуску за рівнем облаштування і пропускною спроможністю, в цілому, вже відповідали міжнародним стандартам; протягом досліджуваного періоду контролерський склад ПВУ пропустив через державний кордон України 700,12 млн. чоловік і 134,82 млн. одиниць транспортних засобів. Отже, частини та підрозділи прикордонного контролю в основному виконували свої завдання з охорони державного кордону, постійно підтримуючи достатній рівень боєготовності.
Протягом 1991-2003 років частини та з’єднання Морської охорони ПВУ сформувались у цілісний військовий механізм, що забезпечував основні завдання з охорони державного кордону. У них підтримувався достатній рівень технічного забезпечення, створено дієву систему управління, проведення оперативно-службової діяльності.
У другій половині 90-х років ХХ ст. авіація ПВУ пережила значні труднощі матеріально-технічного та фінансового характеру, що призвело до значного зниження рівня виконання оперативно-службових завдань. Але в можливих обсягах авіатори все ж виконували завдання щодо охорони державного кордону і ВМЕЗ, постійно підтримували боєготовність. Опрацьовувалися перспективні напрями розвитку. Проте, якщо найближчим часом не будуть вирішені питання поновлення парку літальних апаратів, то існуючі вичерпають свій ресурс і українські кордони перестануть охоронятися з повітря.
Прикордонники України, продовжуючи традиції своїх попередників та враховуючи унікальні властивості службових собак, продовжили практику їхнього використання в оперативно-службовій діяльності по виконанню завдань з охорони державного кордону. За досліджуваний період у ПВУ створено добре налагоджену систему під­готовки кадрів всіх ланок від рядового-вожатого до офіцера-кінолога, відповідні умови для вирощування і дресирування службових собак. Але низький рівень забезпечення їхнього утримання, недостатня увага кінологічній службі з боку командування ряду підрозділів, застаріла система її викорис­тання, закладена в штати прикордонних загонів, що збереглася практично незмінною з ча­сів існування радянських прикордонних військ, та ряд інших проблем привели до того, що рівень її коефіцієнту корисної дії був досить низьким.
Активний пошук нових форм ОСД привів до створення у 1999р. підрозділів ПВУ для виконання спеціальних завдань. Аналіз результатів їхнього застосування показав значне підвищення рівня ефективності охорони кордону (середній по­казник ефективності роботи підрозділів ДВСЗ у 2,4 рази вищий, ніж лінійних частин). Тому вони заслужено зайняли гідне місце в загальній структурі військ, стали од­ним з основних елементів, на основі яких, власне, і вибудовувалась у подаль­шому нова модель охорони кор­дону.
Кадровій роботі та комплектуванню військ цим питанням керівництво відомства приділяло особливу увагу. Крім того, в ПВУ створена закінчена система професійної підготовки, в якій не була упущена жодна з категорій військовослужбовців і службовців, що давало змогу постійно підвищувати їхній професійний рівень та розвивати світогляд.
У ПВУ також створена дієздатна система наукової та науково-організаційної діяльності, яка передбачала науково-творче вирішення завдань, що стояли перед військами, наукове забезпечення оперативно-службової діяльності військ з надійної охорони державного кордону України.
Кризові явища, що вразили Україну на початку 1990-х років, призвели до кризи й у співпраці вартових державного кордону з місцевими мешканцями. Але напружена робота у даному напрямку прикордонників, усвідомлення значною кількістю українських громадян необхідності їхньої участі в захисті державних рубежів з часом привели до помітного пожвавлення взаємодії ПВУ і населення прикордоння. Хоча, звичайно ж, цілковитого відродження того рівня співпраці, який був налагоджений у 60-х 80-х роках ХХст., не відбулось і навряд чи колись таке станеться, але форми й методи роботи поступово напрацьовувались, що, безперечно, сприяло підвищенню ефективності охорони державного кордону.
Труднощі, пов’язані з відсутністю нормального державного фінансування, будівництвом нових ділянок кордону та багатьма іншими причинами, які виникали у прикордонників України протягом 1991-2003 рр., вони значною мірою зуміли подолати при активній підтримці трудових колективів підприємств, організацій, установ різної форми власності та приватних осіб і громадських організацій. Шефство, спонсорство і просто благодійна допомога громадян дозволили прикордонникам постійно підтримувати боєготовність, технічну оснащеність, успішно виконувати завдання з охорони державного кордону. А підтримка громадських ініціатив на державному і відомчому рівні дозволила організувати та удосконалити шефську роботу.
Розвиток міжнародної співпраці допоміг ПВУ значно розбудувати прикордонну інфраструктуру і зробити більш ефективною протидію порушникам законодавства про державний кордон. У співробітництві з колегами-прикордонниками, суміжними та іншими країнами, міжнародними організаціями було зміцнено державні кордони, розвинуто і вдосконалено правову базу, напрацьовано низку спільних заходів, розбудовано прикордонні структури і поліпшено їхнє матеріально-технічне забезпечення.
Аналіз ситуації, що складалась на державному кордоні України протягом досліджуваного періоду, свідчить, що найбільш проблемні порушення законодавства України з прикордонних питань пов’язані з незаконною міграцією, злочинністю і тероризмом, контрабандним провезенням товарів та вантажів, наркотичних речовин, зброї, набоїв, вибухівки тощо. ПВУ досить вчасно реагували на загострення оперативної обстановки і достатньо ефективно протидіяли порушникам, на що вказують результати їхньої оперативно-службової діяльності, адже загалом ПВУ протягом вересня 1991 липня 2003 років затримали 198695 порушників державного кордону, серед яких було 90545 незаконних мігрантів, і вилучили 23066,19кг наркотичних речовин, 18384 одиниці зброї, 2802818 штук боєприпасів, 276кг вибухових речовин, контрабандних товарів на суму близько 183,53 млн. гривень тощо.
Поступ України в напрямку до євроатлантичних структур зумовив необхідність проведення низки змін у прикордонних військах і, зрештою, їхнього реформування в прикордонну службу. Тому можна вважати, що ПВУ досить досконало виконали роль перехідного етапу між існуючою моделлю охорони кордону, створеною радянськими ПВ, і сучасною, котра розвивається, Державною прикордонною службою України. Таким чином, не було зламано механізм, не втрачено спадковості, традицій (що не є порожнім звуком, адже в СРСР, навіть якщо враховувати всі її недоліки, була створена надзвичайно досконала система охорони державного кордону), а забезпечено поступальний перехід від однієї до іншої системи.
Що стосується історичного досвіду, то, виходячи з результатів проведеного аналізу досліджуваного періоду, варто було б наголосити на тому, що:
тим, хто не вірить у вічну правду історії, ще раз було доведено, що таких понять, як прозорий”, сучасний” (чи ще якийсь надуманий) державний кордон не існує, він або є (зі всіма адміністративними й правовими ознаками і відповідно забезпеченим рівнем охорони), або його немає взагалі;
інститут прикордонної охорони є постійно діючим суб’єктом системи забезпечення національної безпеки, який її підтримує не тільки у звітах про готовність (чи частіше, як багато інших, неготовність) до виконання передбачених завдань, а щодобово, з року в рік, практично;
чітка організація оперативно-службової діяльності і постійний контроль виконання поставлених завдань це у прикордонній службі завжди позитивний результат;
сучасна організація охорони державного кордону це постійний науковий пошук нових форм і методів вдосконалення оперативно-службової діяльності, розвиток технічних засобів охорони кордону і прикордонного контролю;
для ефективної охорони кордону виняткове значення має високий рівень фінансового і матеріально-технічного забезпечення його вартових та їхньої оперативно-службової діяльності, адже порушники завжди оперують значними коштами й користуються найбільш сучасними засобами, аби здійснити протиправні дії й уникнути покарання;
для успішного виконання поставлених завдань виняткове значення має підбір і підготовка професійних, патріотично налаштованих та морально стійких кадрів;
державний кордон одне з найбільш специфічних у правовому відношенні й найбільш криміногенних місць в державному організмі, тому його досконале правове забезпечення передусім;
Україна велика морська держава, тому для захисту суверенних прав у її територіальному морі й виключній (морській) економічній зоні необхідно нагально вирішувати проблему розвитку прикордонної Морської охорони;
оперативність у вирішенні основних завдань з охорони кордону забезпечують передусім сучасні технічні засоби в українських прикордонників це, зокрема, авіація. А тому на часі завдання термінове вирішення проблеми поновлення парку літальних апаратів та практична підготовка льотного складу;
зважаючи на умови розвитку охорони державного кордону і свої унікальні здібності, службові собаки ще надовго залишаться супутниками українських прикордонників, але для підвищення ефективності їхнього використання в охороні державного кордону необхідно провести досить серйозний пошук місця інструктора зі службовим собакою в системі сил та за­собів прикордонної служби;
підвищення ефективності охорони державного кордону можливе тільки у тісній взаємодії з іншими міністерства­­­ми й відомствами і центральними й місцевими органами державної влади, громадськими організаціями;
у критичні моменти розбудови прикордонних структур потрібно завжди пам’ятати про те, що суспільство зацікавлене в надійній охороні кордонів, і благодійна допомога трудових колективів підприємств, організацій, установ різної форми власності та приватних осіб і громадських організацій може стати одним з вагомих джерел поповнення бюджету й матеріальних ресурсів;
співпраця прикордонників і мешканців прикордоння завжди дає позитивні результати, але в ній повинні бути задіяні як моральні, так і матеріальні чинники;
глобалізація проблем прикордоння передбачає тільки один напрямок їхнього ефективного вирішення активний розвиток міжнародних відносин, і тому державна програма України, спрямована на входження у євроатлантичні структури, стала і повинна залишатись основою міжнародної діяльності ПВУ, адже тільки цей шлях забезпечить можливість входження в єдину систему безпеки.
Загалом у досліджуваний період українські прикордонники продемонстрували свою здатність до стійкості в скрутному політичному й економічному становищі, вірність Батьківщині й конституційному обов’язку. Вони зуміли зберегти прикордонний інститут і, більше того, розвинути його у дієздатну систему, спроможну виконувати всі передбачені державні завдання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ЛитвинВ.М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000рр.). К.: Видавничий дім Альтернативи”, 2000. 360с.
2. Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001) / Н.П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С.В.Віднянський та ін. під ред. В.М.Литвина. К.: Видавничий дім Альтернативи”, 2001. 704с.
3. ГальчинськийА.С. Обраним шляхом. К.: Либідь, 1999. 64с.
4. ГальчинськийА.С. Час національного пробудження. Публіцистичне есе. К.: НІСД, 2004. 152с.
5. ВиттковскиА. Пятилетка без плана. Украина, 1991-1996: формирование национального государства; экономика, элиты. К.: Сфера, 1998. 240с.
6. Україна за роки незалежності, 1991-2003. 5 вид., переробл. та допов. К.: Нора-друк, 2004. 560с.
7. Новітня Україна, 1991-2001 (роздуми видатних сучасників): Колективна монографія / М.М.Амосов, Митрополит Володимир (В.М.Сабадан), Л.І. Грач та ін. К.: МАУП, 2001, 159с.