Черняхівська Вікторія Валеріївна. Гендерна політика в системі державного управління Україна та європейський досвід : Черняховская Виктория Валерьевна. Гендерная политика в системе государственного управления Украины и европейский опыт Chernyakhovskaya Viktoriya Valer'yevna. Gendernaya politika v sisteme gosudarstvennogo upravleniya Ukrainy i yevropeyskiy opyt

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЧЕРНЯХІВСЬКА ВІКТОРІЯ ВАЛЕРІЇВНА
УДК 35-027.21/.22:305 (477+4)
ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: УКРАЇНА ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
25.00.01 - теорія та історія державного управління
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент. Лікарчук Н.В.
КИЇВ - 2017 рік
ЗМІСТ
ВСТУП з
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ 13
1.1. Стан наукової розробки проблеми 13
1.2. Поняття «гендерна політика в державному управлінні» в соціокультурному вимірі 24
1.3. Методологія дослідження тендерної політики в системі державного управління в рамках антропоцентристської парадигми наукового знання 50
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ 2. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ
ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМУ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ 73
2.1. Формування гендерної політики Європейського Союзу 73
2.2. Впровадження гендерної політики в систему державного управління на прикладі окремих європейських країн 95
2.3. Історичний досвід становлення української моделі гендерного паритету в державному управлінні 130
Висновки до розділу 2 152
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ 154
3.1. Організаційно-правове забезпечення гендерної рівності 154
3.2. Шляхи удосконалення гендерної політики в системі державного управління 183
Висновки до розділу 3 203
ВИСНОВКИ 205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211
ДОДАТКИ 247
Вступ
Актуальність теми. У сучасному глобалізованому світі паритетна демократія стоїть на порядку денному як нагальне завдання розвитку суспільства. Вона зумовлена практичним втіленням основних принципів і положень Декларації Тисячоліття ООН, що затверджена 189-ма державами світу в 2000 р. на Саміті Тисячоліття ООН. Шлях усвідомлення необхідності приєднання до згаданої міжнародної угоди Україна проходила впродовж багатьох років. Лише в 2012 р. Україна Указом Президента ухвалила Стратегію державної кадрової політики на 2012-2021 рр., що передбачає забезпечення тендерної рівності в системі державного управління і визнає його одним із пріоритетних напрямів розвитку гендерної демократії. У той час, коли європейські країни силою державного апарату розв’язували означені проблеми, Україна не ставила це за першочергову мету.
Серед пріоритетів, які визначила для себе Україна щодо Цілі Забезпечення гендерної рівності”, є подолання різниці в можливостях самореалізації в публічній і приватній сферах для чоловіків та жінок як на законодавчому рівні, так і в реальному житті. Керуючись результатами аналізу національних доповідей, звітів, моніторингів, аудитів, можна з упевненістю стверджувати, що проведення політики гендерної рівності, здійснення на її основі належного державного управління однозначно успішно вирішується на законодавчому рівні. Водночас не подолані реальні перешкоди, до яких науковці відносять стереотипи, ментальні уявлення про ролеву взаємодію чоловіків та жінок, відтворену практичними діями, зумовлених контекстом культури та потребами й інтересами окремих індивідів, релігійні, та ідеологічні чинники.
У процесі інтеграції України до європейського простору особливо актуальним є вивчення європейського та українського досвіду подолання реальних перешкод на шляху впровадження гендерної рівності. Питання важливе, оскільки досвід кожної окремої європейської країни щодо запровадження принципу паритетної участі жінок і чоловіків у сферу державного управління концентрується навколо характерних для конкретного соціокультурного середовища усталених ментально-етнічних і гендерних домінант та стереотипів.
У цьому разі необхідними є аналіз і наукове обґрунтування адекватної потребам українського суспільства інноваційної моделі тендерної політики в державному управлінні, яка б корелювалася з новаторською ідеєю гендерної паритетності при врахуванні притаманних українському народові історико- культурних стереотипів щодо соціального статусу, норм поведінки та ролі чоловіка і жінки в приватній та публічній сферах життєдіяльності.
Важливі аспекти процесу формування гендерної політики та визначення шляхів її реалізації в Україні висвітлено в роботах таких вітчизняних учених, як: М.Богачевська-Хомяк, І.Богословська, К.Верес, Н.Гога, І.Голубєва, В.Довженко, Л.Кобелянська, А.Комарова, Л.Кормич, Е.Лібанова, Л.Морозко, М.Орлик,
A. Пашко, Р.Рубань, Л.Смоляр, С.Станік, Н.Чухим, Н.Шпак та ін.
Вітчизняна наука державного управління набула значного досвіду розробки
гендерної проблематики. Питанням європеїзації державного управління присвятили свої праці О.Акімов, В.Бакуменко, О.Вілкова, Н.Грицяк, Є.Коваленко, Н.Колісниченко, М.Лендьел, С.Озірська, Ю.Полянський, О.Пухкал, М.Саприкіна, В.Соколов, В.Тимощук, А.Школик та ін.
Проблеми становлення і формування системи державного управління, кадрової політики, професійної державної служби на основі європейських та міжнародних стандартів стали предметом дослідження: К.Ващенка, Л.Воронько, Б.Гаєвського, В.Голубь, Н.Гончарук, Л.Гонюкової, В.Горбатенка, В.Гошовської, С.Дубенко, В.Князєва, В.Козакова, О.Крюкова, В.Куйбіди, Б.Кухти, Г.Лелікова,
B. Лугового, В.Майбороди, О.Мельникова, А.Михненка, П.Надолішнього, Л.Новак-Каляєвої, О.Оболенського, В.Олуйка, І.Пантелейчук, Т.Пахомової, Л.Пашко, В.Ребкала, В.Рижих, І.Розпутенка, М.Рудакевич, Н.Селютіної,
C. Серьогіна, Г.Ситника, А.Сіцінського, Ю.Сурміна, С.Телешуна, В.Троня, В.Удовиченка, В.Цвєткова, С.Чукут, Ю.Шарова, О.Якубовського, В.Яцуби та ін.
Питання впливу кадрового потенціалу на процеси формування демократичних цінностей державного управління в Україні аналізують Т.Василевська, Р.Войтович, Л.Гонюкова, Г.Даудова, О.Іваницька, Б.Кравченко, Т.Мотренко, І.Сурай, В.Токовенко, С.Хаджирадєва та ін.
Вирішенню правових і законодавчих питань реалізації гендерної політики з урахуванням міжнародного досвіду в цілому та європейського зокрема присвятили свої праці Н.Болотіна, О.Дашковська, В.Карлова, Н.Карпачова, Д.Карпенко, Л.Копиленко, Л.Кормич, І.Котюк, К.Левченко, Л.Лобанова, О.Матвієнко, Т.Мельник, Н.Оніщенко та ін.
Серед зарубіжних учених, які займалися гендерною проблематикою, слід виділити таких як: М.Вільдт, А. ван дер Влютен, С.Бонні, А.Борхорст, М.Стратигакі, С.Пелетчек та ін.
Оцінюючи роль і значення для розв’язння проблеми формування й реалізації гендерної політики в системі державного управління України наукового доробку українських науковців, слід визнати: фрагментарним залишається комплексний аналіз історії, логіки, природи гендерної нерівності та соціокультурних підстав адаптації кращого європейського досвіду розроблення гендерних стратегій, упровадження тієї чи іншої моделі гендерної політики та паритетної демократії в систему державного управління України.
Актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь її наукової розробленості зумовили вибір об’єкта і предмета дослідження, його мету й завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено в межах науково-дослідної теми філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Філософсько- світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства” (ДР № 0111 U 005045), у процесі виконання якої автором розроблено теоретико- методологічні засади аналізу гендерної політики в системі державного управління; здійснено аналіз європейського досвіду реалізації гендерної політики та з’ясовано можливості застосування його в Україні; запропоновано шляхи вдосконалення гендерної політики в системі державного управління України в сучасних умовах суспільного розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико- методологічне обґрунтування підходів, напрямів і практичних пропозицій щодо вдосконалення гендерної політики в системі державного управління України на основі вітчизняного та європейського досвіду.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
- дослідити стан наукової розробленості теми у вітчизняній та зарубіжній літературі і виявити проблемне поле дослідження гендерної політики в Україні;
- з’ясувати сутність та уточнити поняття гендерна політика в державному управлінні в соціокультурному вимірі”;
- розкрити значення соціокультурного підходу в дослідженні гендерної політики в державному управлінні;
- здійснити аналіз європейського досвіду реалізації гендерної політики в системі державного управління та виявити можливості його застосування в Україні;
- визначити історичні особливості становлення української моделі гендерного паритету в Україні;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення гендерної політики у вітчизняній системі державного управління на основі європейського досвіду.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі формування та реалізації гендерної політики.
Предмет дослідження - гендерна політика в системі державного управління України та європейських країн.
Методи дослідження. Обґрунтованість теоретичних положень, висновків наукового аналізу та достовірність результатів дослідження забезпечено використанням сукупності філософських, загальнонаукових, спеціальних наукових методів, які традиційно використовуються наукою державного управління. Філософсько-світоглядну основу пізнання становлять ключові положення діалектики, а також системоцентрична та антропоцентрична наукові парадигми, у тому числі парадигма людиноорієнтованої держави. Процес пізнання здійснювався з погляду принципів історизму, об’єктивності, різнобічності, взаємодоповнюваності та обґрунтованості, що створило надійну методологічну основу для комплексного аналізу предмета дисертаційного дослідження.
Широко застосовувалися загальнонаукові підходи й методи. У рамках соціокультурного та структурно-функціонального підходів із застосуванням методу експлікації здійснено, відповідно, концептуалізацію поняття гендерна політика в системі державного управління”. Психологічний підхід використано з метою з’ясування мотивів поведінки чоловіків і жінок відповідно до пануючих стереотипів, звичаєвих та релігійних уявлень. На основі історико-порівняльного і правового методів охарактеризовано український та європейський досвід упровадження гендерної політики в систему державного управління; визначено причини існуючої в суспільстві гендерної нерівності та уявлення про соціальні ролі чоловіків і жінок у системі пануючих стереотипів; узагальнено досвід формування й реалізації гендерної політики в країнах паритетної демократії; особливості організаційно-правового забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві. Метод соціологічних досліджень використано у процесі аналізу емпіричної інформації стосовно реалізації принципу гендерної рівності в державному управлінні, а системно-структурний та логічний методи - під час визначення масштабів і форм обмеження прав жінок щодо прийняття рішень та при обґрунтуванні механізмів їх інтеграції в систему державного управління. Проблемно-тематичний метод використ

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження вирішено актуальне наукове завдання в галузі науки Державне управління”, що полягає в теоретико- методологічному обґрунтуванні підходів, напрямів і практичних пропозицій щодо вдосконалення гендерної політики в системі державного управління України на основі вітчизняного і європейського досвіду, що в сукупності розвиває теоретичний і методологічний інструментарій для моделювання впливу на гендерні суперечності та аргументації відповідних державно-управлінських рішень.
1. Досліджено стан наукової розробленості теми у вітчизняній та зарубіжній літературі та виявлено проблемне поле дослідження гендерної політики в Україні. Установлено, що більшість дослідників, які порушують проблему гендерних відносин у системі державного управління, розглядають гендер як соціальний конструкт; акцентують на гендерних відносинах у ракурсі ієрархії, стратифікації, що характерно для патріархатної моделі гендеру, отже, аналізують гендерні проблеми переважно в контексті представництва чоловіків у владних структурах як гендерну асиметрію, дискримінації жінок, наголошують на негативних наслідках нерівноправних відносин для прогресу соціальної, міжнародної та інших сфер життєдіяльності суспільства; констатують конструктивність жіночого політичного лідерства; наводять результати соціологічних досліджень щодо представництва статей у всіх органах влади на державному, регіональному і місцевому рівнях; розв’язання проблем вбачають у розвитку партнерської моделі гендеру та гуманізації гендерно-управлінських відносин на принципах паритетної демократії.
Поза увагою науковців залишається питання щодо визначення найбільш перспективних напрямів удосконалення гендерної політики в системі державного управління з урахуванням характерних для кожної окремої країни особливостей гендерних відносин у межах конкретного соціокультурного середовища.
2. З’ясовано сутність поняття гендерна політика в державному управлінні в соціокультурному вимірі”, що виявляється в його здатності задавати стратегію наукового аналізу соціальних і правових основ гендерної рівності, а на практиці ставити питання про взаємну відповідальність як держави, так і кожного громадянина за створення простору соціального партнерства. Його слід розуміти таким чином: гендерна політика в державному управлінні - це послідовна система заходів, спрямованих на реалізацію гендерної паритетності у владних структурах відповідно до пануючих у суспільній свідомості соціокультурних орієнтирів, цінностей, ідеалів, стереотипів, які є основоположними в оцінці соціального статусу двох статевих груп - чоловіків і жінок та забезпечення на цій основі гендерно збалансованої участі у прийнятті управлінських рішень з урахуванням рівня їх професіоналізму і компетентності у вирішенні завдань на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях.
3. Розкрито значення соціокультурного підходу в дослідженні різних моделей гендерної рівності. Воно виявляється в можливості здійснювати порівняльну характеристику досвіду реалізації гендерної політики різними країнами з урахуванням як типів держав, відносин влади та домінування, так і типів суспільств - антропоцентристського чи соціоцентристського, що дає змогу зрозуміти не тільки соціальні причини усталених у тому чи іншому суспільстві гендерних стереотипів, а й вивчати генетично запрограмовані стереотипи на рівні ментальних уявлень про роль чоловіка й жінки в публічній сфері життєдіяльності.
4. Здійснено аналіз європейського досвіду реалізації гендерної політики в системі державного управління. Виявлено, що європейські країни проводять політику позитивної дискримінації”, інструментами якої є гендерні квоти - мінімальні кількісні показники у владних структурах, які застосовуються рівнозначно для обох статей.
До основних напрямів гендерної політики в системі державного управління європейських країн відносять: недопущення дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівних можливостей з урахуванням відмінностей осіб різних статей; гарантування рівної участі у прийнятті рішень у державі; формування гендерної культури, захист від пропаганди гендерної нерівності, дискримінації і насилля.
Проте проблема гендерної нерівності остаточно не вирішена в жодній із країн Європи. Існує протиріччя між законодавчим закріпленням принципів гендерної рівності та реальними можливостями реалізації цих прав, часто замішаних” на стереотипах, релігійних традиціях, звичаях і т.ін. Залишається значний гендерний диспаритет у галузі основних прав людини в доступі до ресурсів та економічних можливостей. Поширеними є і гендерні розриви на рівні прийняття управлінських рішень.
В Україні існують соціокультурні та конституційні підстави для запровадження в систему державного управління скандинавської паритетної моделі гендерної інтеграції”. Її сутність полягає в тому, що паритет є фундаментальною політичною та соціальною цінністю, на якій ґрунтується суспільна свідомість і яка визначає суспільну поведінку.
Соціокультурна підстава - і в Україні, і в країнах Скандинавії як у культурі, так і в політичній історії рівність, демократизм, гуманізм стосовно чоловіків та жінок у приватній і публічній сферах є відображенням пануючого таласократичного типу ментальності з характерним високим соціальним статусом жінки. Проблема гендерної нерівності якщо й існує, то має лише фоновий характер.
Конституційна підстава - в Основному Законі Україна проголошена правовою, соціальною державою. У скандинавських країнах ця правова соціальна держава вже збудована. Сутність цієї держави: гарантований мінімальний рівень життя і рівні стартові можливості (держава встановлює межу максимального рівня доходів; зменшується різниця в заробітній платі, гарантується повна зайнятість - соціальна політика держави виступає як засіб забезпечення рівності кооперації і солідарності).
5. Визначено історичні особливості становлення української моделі гендерного паритету в Україні. Установлено, що: 1) для українського народу характерна гендерно зумовлена ментальність із високою пріоритетною роллю жінки в суспільному житті, визнанням її правовим суб’єктом, що досить чітко простежується не тільки на ранніх етапах формування українського народу як культурно-історичної спільності людей, а й на всіх подальших, аж до сьогодення; 2) в умовах перебування українських земель у складі інших держав із домінуванням інститутів патріархального суспільства було насаджено патріархатну модель гендерних відносин із відповідними стереотипами щодо нерівності чоловіків та жінок, ставлення до жінки як до інтелектуально нижчої істоти.
Удосконалено положення щодо причин гендерного дисбалансу в системі державного управління на сучасному етапі трансформації українського суспільства, які багато в чому пояснюються пануючою і досі в Україні патріархатною моделлю гендеру, характерною для імперських режимів, що панували історично на українських землях. Установлено, що в онтологічному, гносеологічному, аксіологічному та історичному аспектах адекватною українським реаліям є партнерська модель гендерних відносин, в основі якої лежать антагональні суперечності, які об’єктивно існують між чоловіком та жінкою. Ця модель не усуває вказаних суперечностей, а, навпаки, передбачає, оскільки їх неможливо усунути. Апріорі вони існуватимуть завжди.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства патріархатні стереотипи мають фоновий характер дискримінаційної нерівності стосовно жінок, проте значно перешкоджають упровадженню партнерської моделі гендерної демократії в систему державного управління. Ключовою залишається проблема активізації важливої функції державного управління - створення простору соціального партнерства як необхідної умови надання рівних можливостей чоловікам та жінкам у користуванні гарантованими Конституцією України правами та свободами, використанні всіх наданих суспільством можливостей для самореалізації особистості в системі державного управління. Основні причини, що породжують цю проблему, мають загальний характер: брак політичної волі щодо реалізації гендерних перетворень; відсутність стратегічного бачення переваг гендерної політики; переоцінка ролі програм соціально-економічного розвитку та галузевих програм у зменшенні гендерних дисбалансів; декларативність і неузгодженість норм законодавства; у сфері державного управління не розроблено на законодавчому рівні ефективного механізму подолання системних перепон на шляху розмежування політичної та професійної діяльності, що актуально в умовах децентралізації влади; реалізація положень міжнародних документів, які містять стандарти гендерної рівності, здійснюється не повною мірою, що зумовлено відсутністю ефективних національних механізмів захисту від дискримінації за ознакою статі.
6. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення гендерної політики у вітчизняній системі державного управління на основі європейського досвіду, серед яких:
- зміцнити інститут партнерства шляхом державного лобіювання програм розвитку гендерної демократії в усіх сферах суспільного життя на основі культурної традиції українського народу (щоб нейтралізувати негативні впливи на ментальний імунітет”) аж до формування й забезпечення реалізації відповідної правової бази;
- ураховувати гендерні проблеми в стратегіях та програмах сталого розвитку українського суспільства в третьому тисячолітті з огляду на підходи до гендерної рівності, що існують у різних країнах та мають вплив на законодавчу базу з цього питання. Зокрема, слід: активно впроваджувати принципи антидискримінаційної політики, політики позитивних дій та розширення можливостей; посилювати заходи проти проявів сексуальних домагань; активізувати гендерну політику; стверджувати засади політики співмірної цінності (рівність в оплаті) тощо;
- удосконалити методологію правової експертизи гендерного законодавства, яка б забезпечила відхід від патріархатних стереотипів, що й досі панують в українському суспільстві, у напрямі закріплення правового статусу чоловіків та жінок як рівних суб’єктів права. У цьому разі гендерний аналіз законодавства, що традиційно орієнтований на аналіз прав жінки, має вповні застосовуватися і до розгляду фактів порушення прав чоловіків. Важливим критерієм відповідності законодавства міжнародним стандартам гендерної рівності має бути гендерний вимір людського розвитку при визначенні оцінки соціальних явищ і процесів.
З урахуванням досвіду окремих європейських країн (зокрема Німеччини і Франції) внесено пропозицію щодо створення дієвого юридичного механізму судового захисту будь-яких проявів гендерної дискримінації. У цьому зв’язку підтримано аргументацію вітчизняних соціологічних досліджень про необхідність відображення гендерної тематики в Стратегії розвитку судової системи України в третьому тисячолітті як наскрізної (а не тематичної) проблеми, що пронизує всі сфери життя суспільства. Це стане надійною гарантією здійснення реально егалітарної гендерної політики, коли держава інституційно та фінансово забезпечує гендерну рівність та несе відповідальність перед судом за недотримання взятих на себе міжнародних зобов’язань у цій сфері.
Окремим пунктом Стратегії має бути вимога щодо формування професіональних навичок суддів щодо ідентифікації тих випадків, коли порушення прав та законних інтересів чоловіків і жінок стає наслідком дії дискримінаційних положень законодавства або гендерно нейтральних законодавчих актів, які на практиці призводять до дискримінаційних наслідків або ж сприяють зміцненню гендерних стереотипів, які панують у суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акімов О. О. Професійна діяльність державних службовців в умовах євроінтеграції України: питання формування психологічної готовності
[монографія] / О. О. Акімов. - К.: Центр учб. літ., 2014. - 176 с.
2. Акмеология: ученик; изд. 2-е, перераб. / под общ. ред.
A. А. Деркача. - М.: Изд-во РАГС, 2006. - 424 с.
3. Алексеев К. Об отношении супругов по имуществу в Древней России и Польше / К. Алексеев // Чтения общества истории и древностей российских. - Кн. 2. - М., 1868. - С. 21 - 29.
4. Андрусяк І. П. До історії поняття «ґендерна рівність» / І. П. Андрусяк // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2013. - № 2. - С. 8 - 13.
5. Андрусяк І.П. Ідея гендерної рівності у поглядах Михайла Драгоманова / І.П.Андрусяк. - Вісник ХНУВС.- 2014. -№ 1 (64). - С. 5-14.
6. Антокольская М. В. Семейное право / М.В.Антокольская. - М. Прогресс, 1997.
7. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление
B. Г. Афанасьев. - М.: Политиздат, 1981. - 432 с.
8. Бачинин В. А. Социология. Три курса лекций студентам юристам /
Навчальні матеріали онлайн // [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http: //pidruchniki. com/16381204/sotsiologiya/antagonalnyy_tip_protivorechiy
9. Безган Л.С. Гендерная политика в Эвропейском Союзе: институциональный аспект(1952-2002 годы) Л.С. Безган // Ретроспектива. Всемирная история глазами молодых исследователей. - Калининград: Изд-во БФУ им. И.Канта, 2011.- С.102-115.
10. Бендас Т. В. Гендерная психология лидерства: [монография] /
Т. В. Бендас. - Оренбург: ИПК ГОУ ОГУ, 2000. - 167 с.
11. Бередников С. Избирательные права женщин России / С. Бередников //Союз женщин. - 1908. - № 2. - С. 245
12. Берлін І. Дві концепції свободи / І. Берлін // Сучасна політична філософія. - К.: Основи, 1998. - С. 56-125
13. Бібліографічний електронний покажчик джерел до тематичної
експозиції «Гендерна політика, аналіз та дослідження гендерної рівності:
українські реалії й зарубіжний досвід» [Електр. ресурс]. - Режим доступу:
wwww/ akademy.gov. ua./ lib. about.html
14. Богачевська-Хомяк М. Дума України - жіночого роду / М. Богачевська-Хомяк -К.: Воскресіння, 1993. - 57 с.
15. Бойченко Т.В. Философия и методология гендерных исследований на современном этапе / Т.В.Бойченко [Электрон. ресурс. ] - Режим доступа: http://www.rusnauka.com/14_ENXXI_2013/Philologia/9_13 8022.doc.htm
16. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України: Гендерна
експертиза / Н.Б.Болотіна. - К.: Логос, 2001. -82 с.