Шевчук Катерина Сергіївна Аксіологічний вимір естетичного переживання в польській есте­тиці першої половини XX ст. : Шевчук Екатерина Сергеевна Аксиологический измерение эстетического переживания в польской эстетике первой половины XX в. Shevchuk Yekaterina Sergeyevna Aksiologicheskiy izmereniye esteticheskogo perezhivaniya v pol'skoy estetike pervoy poloviny XX v.

Краткое описание

Шевчук Катерина Сергіївна, доцент кафедри філософії Рівненського державного гуманітарного університету: «Аксіологічний вимір естетичного переживання в польській есте­тиці першої половини XX ст.» (09.00.08 - естетика). Спецрада Д 26.001.28 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
ШЕВЧУК Катерина Сергіївна
УДК 7.01:141.3
АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ЕСТЕТИЧНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ В
ПОЛЬСЬКІЙ ЕСТЕТИЦІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.
Спеціальність: 09.00.08 – естетика
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук
Науковий консультант
доктор філософських наук, професор
В. І. Панченко
Рівне – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..........4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕСТЕТИЧНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ В ПОЛЬСЬКІЙ ЕСТЕТИЦІ ПЕРШОЇ
ПОЛОВИНИ ХХ СТ.………………………………………………………………. 21
1.1. Криза філософської естетики та зміна парадигми осмислення естетичного
на початку – в першій половині ХХ ст.………………............................................. 21
1.2. Історико-філософський контекст польської естетики першої половини
ХХ ст. ………..………………………………………................................................ 34
1.3. Методологічні засади аналізу естетичного переживання в польській
естетиці першої половини ХХ ст…….……………..……………………………….62
Висновки до першого розділу……………………………………………………….71
РОЗДІЛ 2. УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ
В КОНЦЕПЦІЯХ РОМАНА ІНҐАРДЕНА, ЛЕОПОЛЬДА БЛАУШТАЙНА
І ГЕНРИКА ЕЛЬЗЕНБЕРГА.…………………………………………………….. 74
2.1. Феноменологічне схоплення естетичного переживання в концепції
Р. Інґардена …………………………………………………………………….......... 75
2.2. Феноменологічний і психологічний підхід концепції естетичного
переживання Л. Блауштайна…………………………………………………........... 108
2.3. Аксіологічний підхід концепції естетичного переживання
Г. Ельзенберга……………………………………………………………...................128
Висновки до другого розділу…………..…………………………………………….147
РОЗДІЛ 3. ПЛЮРАЛІЗМ КОНЦЕПЦІЙ ЕСТЕТИЧНОГО
ПЕРЕЖИВАННЯ ВЛАДИСЛАВА ТАТАРКЕВИЧА, СТАНІСЛАВА
ОССОВСЬКОГО Й МЕЧИСЛАВА ВАЛЛІСА…...……..................................... 150
3.1. Історико-філософська реконструкція естетичного переживання
В. Татаркевича …………………................................................................................ 151
3
3.2. Соціологічна перспектива визначення естетичного переживання
С. Оссовського …........................................................................................................ 169
3.3. Герменевтика розуміння естетичного переживання М. Валліса …………….195
Висновки до третього розділу……….……………………………………………. 229
РОЗДІЛ 4. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕСТЕТИЧНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ Й
ЕСТЕТИЧНОЇ ЦІННОСТІ В ПОЛЬСЬКІЙ ЕСТЕТИЦІ ПЕРШОЇ
ПОЛОВИНИ ХХ СТ…...…………………………………………………………... 232
4.1. Естетична цінність у концепціях прихильників універсальності естетичних
переживань в польській естетиці першої половини ХХ ст………………..……… 237
4.2. Естетичні цінності у представників плюралізму в польській естетиці
першої половини ХХ ст. …………………………….……..………………………. 270
Висновки до четвертого розділу……………..…………………………………… 303
РОЗДІЛ 5. ЗНАЧЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ЕСТЕТИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ
ХХ СТ. ДЛЯ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЕСТЕТИЧНОЇ ТЕОРІЇ І
МИСТЕЦЬКОЇ ПРАКТИКИ ….…………………………………………………. 305
5.1. Від арт-критики до теорії розуміння: аналітика мистецтва початку –
першої половини ХХ ст. у концепціях представників польської
естетики ………..……………………………………………………………………..305
5.2. Аксіологічний горизонт естетичного переживання творів сучасного
мистецтва в контексті польської естетики першої половини ХХ ст.………......... 321
5.3. Вплив польської естетики першої половини ХХ ст. на подальший розвиток
естетичної теорії……………………………………………………...........................342
Висновки до п’ятого розділу………………………………………………..……... 355
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………… 359
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………........... 365
4
ВСТУП
Актуальність дослідження. На початку XX ст. класична модель
естетики, яка захищає автономію мистецтва, зазнала поразки. Мистецька
практика кінця ХІХ – початку ХХ ст. кидала виклик філософській естетиці.
В зв’язку з цим для естетики ХХ ст. значущим виявилося питання про власну
ідентичність, а відтак про її межі й методи. Разом із тим, постала необхідність
пошуку адекватних критеріїв оцінки сучасної мистецької практики, яка
здається позбавленою художніх якостей та цінностей, однак має певне
естетичне значення. Методологічні пропозиції вирішення проблем, з якими
зіткнулася естетика на початку ХХ ст. знаходимо в працях таких
представників польської естетики, як Леопольд Блауштайн, Мєчислав Валліс,
Генрик Ельзенберг, Роман Інґарден, Станіслав Оссовський, Владислав
Татаркевич та ін. Презентуючи різні напрямки (феноменологія, герменевтика,
антиформалізм, соціологічна й історично орієнтована естетика), всі вони
займалися схожими естетичними проблемами. Всіх їх цікавило, передусім,
питання засад естетичної теорії, яке вирішувалося зверненням до таких
концептів як «естетичне переживання», «твір мистецтва», й «естетична
цінність». Основну роль при цьому виконує естетичне переживання, оскільки
саме воно відкриває перспективу спілкування з твором мистецтва, можливість
його інтерпретації та естетичного оцінювання.
Варто зазначити, що увага до проблематики естетичного переживання,
характерна для естетичних досліджень кінця ХІХ – початку ХХ ст., пов’язана
зі зростаючою роллю суб’єкта у тогочасній філософії. На провідній ролі
в естетичному досвіді творчої особистості наголошували такі провідні
напрямки, як феноменологія, герменевтика, психоаналіз тощо.
Визначення можливості естетичного переживання творів сучасного
мистецтва є важливим питанням сучасної естетики. Естетичне переживання як
основа естетичного досвіду завжди було однією з центральних проблем
5
естетики як феноменології чуттєвості. В ХХ столітті відбулося
переосмислення його онтологічного статусу. Естетичне переживання стало
темою досліджень багатьох напрямків і шкіл, в межах яких застосовувалися
різні методи та підходи. Крім того, естетичне переживання як об’єкт
дослідження розглядалося як спекулятивно, так й емпірично чи навіть
експериментально в межах спеціальних наук (психологія, соціологія,
когнітивістика й теорія комунікації).
В польській естетиці першої половини ХХ ст. найбільш розвинуті
концепції естетичного переживання знаходимо в працях тих її представників,
які стоять на позиціях універсалізму, акцентуюючи увагу на об’єктивних
передумовах естетичного сприйняття й зауважуючи надісторичний сенс
естетичних цінностей (Л. Блауштайн, Г. Ельзенберг, Р. Інґарден), а також на
позиціях плюралізму, що вказують на множинність прояву естетичного
(М. Валліс, С. Оссовський, В. Татаркевич). Основна увага в даному
дисертаційному дослідженні звернена на аналіз специфіки їхнього розуміння
сутності естетичного переживання.
Визначальною характеристикою усіх проаналізованих концепцій
є зв’язок естетичного переживання та естетичної цінності. Саме тому
в даному дослідженні підкреслюється значення аксіологічної перспективи
в осмисленні естетичного переживання. При цьому аналіз ціннісного виміру
естетичного переживання відображатиме специфіку поглядів та позицій
у цьому питанні представників універсалізму й плюралізму в польській
естетиці першої половини ХХ століття.
Особливістю концепцій польських естетиків першої половини ХХ ст.
є прагнення охарактеризувати новітні художні явища, що спричинили
трансформацію сучасної естетичної свідомості. Тому важливо здійснити
ґрунтовний аналіз поглядів польських естетиків на мистецтво початку –
першої половини ХХ ст., а також їхнього бачення проблем, із якими в цей час
зіткнулася естетика. Аналітика проявів тогочасної художньої творчості,
6
здійснена польськими естетиками, сприяє окресленню аксіологічного статусу
естетичного сприйняття творів мистецтва першої половини ХХ ст., дозволяє
осягнути витоки й сутність сучасних естетичних процесів, відкриває
перспективу зближення естетичної теорії й мистецької практики. Здійснення
такого дослідження дозволяє осмислити актуальну нині проблему
ідентичності естетичного, сутність якого виявляється в аксіологічній площині.
Погляди польських естетиків щодо перспективи розвитку естетичної
теорії, їхні підходи до розуміння мистецтва першої половини ХХ ст. і сьогодні
становлять надзвичайний науковий інтерес, свідченням чого є увага сучасних
дослідників до їхній вчень, періодичне перевидання їхніх праць, проведення
конференцій та круглих столів (як у Польщі, так і за кордоном), присвячених
аналізу їхніх концепцій. Варто, однак, зауважити, що в Україні деякі з імен
представників польської естетики першої половини ХХ ст. є малознаними.
У наукових колах більш-менш відомими є вчення В. Татаркевича, Р. Інґардена
і Л. Блауштайна, що пов’язане, насамперед, із наявними перекладами деяких
їхніх творів російською і українською мовами. Останніми роками в Україні
з’явилася низка досліджень естетики Р. Інґардена (К. Братко, Г. Грабович,
Л. Левчук, Д. Скальська). Однак, для схоплення цілісності естетичної теорії
цього недостатньо. Вважаємо, що дана робота, спрямована на аналіз основних
концепцій в польській естетиці першої половини ХХ ст., частково заповнить
цю прогалину у вітчизняній науці, а також стимулюватиме появу нових
досліджень даної проблематики.
Комплексне дослідження вчень польських естетиків першої половини
ХХ ст., орієнтоване на системний та ґрунтовний аналіз специфіки їхніх
позицій і підходів, має враховувати динаміку розвитку естетичної теорії кінця
ХІХ – першої половини ХХ ст., зважати на витоки й методологічні установки
напрямку, в межах якого формувалися концепції представників польської
естетики згаданого періоду, а також осмислювати значення презентованих
ними ідей для подальшого розвитку естетики. Саме такий підхід сприяє
7
окресленню загально-історичного контексту виникнення і формування
проаналізованих вчень, дозволяє виявити специфіку концепцій естетичного
переживання представників універсалізму й плюралізму, а також допомагає
визначити роль польської естетики першої половини ХХ ст. у розумінні
проблем сучасної естетичної теорії та мистецької практики.
Філософське осмислення естетичного переживання має тривалу історію.
В епоху античності естетичне переживання як споглядання (контемпляція)
краси тіла, людських характерів тощо визначав Піфагор. На гедоністичному
характері естетичного переживання акцентував увагу Горгій. Гедоністичне
й катарсистичне значення естетичного переживання підкреслював
Аристотель. На раціональному аспекті естетичного переживання і відкиданні
суто емоційного й суб’єктивного характеру сприйняття прекрасного
наголошували стоїки Діоген Вавилонський і Панаітій. Цицерон обґрунтовував
відповідний естетичний «sensus hominium», тобто особливу естетичну
здатність (вразливість) людських відчуттів. Діонісій Галікарнаський твердив
про чуттєву природу естетичного переживання. У Плотіна концепція
естетичного переживання пов’язана з концепцією мистецтва (мистецтво як
безпосереднє пізнання духа у образах); результатом естетичного переживання
є сильна емоційна реакція.
Середньовічні мислителі звертали увагу на багатоаспектність
естетичного переживання. Зокрема, Аврелій Августин розрізняв
у естетичному переживанні чуттєві й раціональні елементи; підкреслював
значення налаштування суб’єкта, який має зайняти відповідну позицію,
позбавлену корисливих мотивів. Іоанн Скот Еріугена також підкреслював
безкорисливість естетичного переживання і наявність у ньому символічного
трактування предмета. Про екстатичність естетичного переживання твердив
Ричард Сен Лікторський. Бонавентура й Тома Аквінський наголошували на
різниці у естетичному переживанні теоретичного (істина), вітального
(здоров’я), гедоністичного (задоволення) й естетичного (прекрасне) порядків.
8
Тома Аквінський розвивав контемпляційну концепцію естетичного
переживання, підкреслював при цьому значення інтелектуальних чинників.
Новочасні філософи присвячували свої дослідження переживанню
реципієнтом прекрасного, що міститься у творах мистецтва і в природі.
Виявляли зв’язки відчуттів і розуму (Р. Декарт, Н. Пусен), наголошували на
емоційності естетичного переживання (Т. Гобс, Дж. В. Ґравіна, Д. Ґ’юм,
і Ж. Б. Дюбо), пов’язували характер естетичного переживання з пізнавальною
роллю та вмістом творів мистецтва (Дж. Віко, Дж. Забарела і М. К. Сарбєвскі).
Про невиразний, інстинктивний характер сприйняття прекрасного твердив
Ґ. В. Лейбніц (згодом цю точку зору підтримав О. Г. Баумгартен). Британські
емпірики й «сентименталісти» (Дж. Адісон, Е. Бьорк, Д. Гартлі, Д. Ґ’юм,
Ф. Хатчесон, А. Е. К. Шефтсбері) зауважували, що прекрасне полягає
в «здатності викликати задоволення» й розпізнається завдяки смаку чи
чуттєвому враженню.
Естетичне переживання як безпоняттєве й безкорисливе характеризував
І. Кант. У результаті естетичного переживання формується одиничне
естетичне судження («судження смаку»), що домагається загального
визнання. Модифікацією теорії І. Канта є концепція А. Шопенгауера, який
естетичне переживання називає контемпляцією – апрактичним,
безкорисливим спогляданням, яке веде до втрати дистанції між суб’єктом
і об’єктом, дає глибоке пізнання й, крім того, здатне усувати страждання.
В XIX-XX ст. естетичне переживання стало темою досліджень багатьох
напрямків і шкіл, в межах яких застосовувалися різні методи та підходи.
В аналізі естетичного переживання особливі заслуги слід приписати
дескриптивній психології послідовників Ф. Брентано (до яких відсилалась
львівсько-варшавська школа) та феноменології (передусім Р. Інґарденові,
а також М. Ґайґеру й М. Дюфрену).
Сучасна аналітична філософія, презентуючи антиесенціалістський
підхід, займалася пошуком необхідних і достатніх умов естетичного
9
переживання, здійснювала аналіз естетичних позицій чи реакцій (М. Вейтц,
Д. Дікі, М. Коен, Й. Марголіс). M. К. Бердслі, Е. Вівас, Д. Госперс,
Д. Стольніц, Р. Стратон вважали естетичне переживання безкорисливою
контемпляцією.
Під впливом О. Г. Баумгартена, Б. Кроче твердив про пізнавальний
характер естетичного переживання.
Неотомісти (M. де Вульф, Е. Жильсон, Ж. Марітен, Д. Ж. Мерсьє, M. де
Мунінк) підкреслювали складність естетичного переживання, участь у ньому
як відчуттів, так і розуму.
Представники марксистської естетики звертали увагу, передусім, на
суспільні та історичні передумови естетичного переживання, їх цікавили
переважно його позаестетичні функції; деякі з них до естетичного
переживання застосовували поняття «колективного суб’єкта» (Ю. Борєв,
С. Дзямський, Л. Столовіч).
Важливе значення для розробки теоретико-методологічних засад
дослідження естетичного переживання мали інтерпретації та розвиток ідей
таких представників сучасної західної філософії, як Дж. Агамбен, Т. Адорно,
Ж. Батай, В. Беньямін, А. Берлеант, М. Бланшо, Ж. Бодрійяр,
Б. Вальденфельс, Дж. Ватімо, В. Велш, М. Гайдеґер, М. Горкгаймер,
Г. У. Гумбрехт, Е. Гусерль, Г. Ґ. Ґадамер, Ж. Дельоз, Ж. Деріда, В. Дільтей,
Д. Д’юї, У. Еко, Г. Зімель, Дж. Коллінгвуд, Д. Лукач, Т. Манро, М. МерлоПонті, Ч. Огден, Ж. Рансьєр, П. Рікер, А. Річардс, Ж.-П. Сартр, З. Фрейд,
М. Фуко, М. Шелер, П. Шоленбергер, Р. Шустерман, А. Шюц.
У Польщі аналіз естетичного переживання здійснювали
К. Вількошевська, М. Голашевська, Б. Дзємідок, Т. Костирко, З. Маєвська,
С. Моравський, А. Новак, Б. Огроднік, А. Б. Стемпень, П. Ярошинський.
Ціннісний аспект естетичного переживання творів сучасного мистецтва був
предметом дослідження Е. Боровєцької, А. Волінської, Г. Дзямського,
А. Глутковської, Л. Гостинського, С. Єдинака, Я. Зидоровіча, В. Казімєрської-
10
Єжик, Є. Мізінської, М. Островіцького, Т. Пенкалі, К. Політа, П. Я. Пшибиша,
Ю. Ричека, С. Сиротюка, А. Рейняк-Маєвської, А. Тищика, І. Ф’юта,
К. Хмелєцького, Я. Цішевської, Т. Школута, Г. Штабінського, П. Штабінської,
Є. Щенсної.
У вітчизняній науці концептуалізацією розвитку естетичного займалися
І. Бичко, А. Канарський, Д. Кучерюк, Л. Левчук, В. Мазепа, О. Наконечна,
В. Панченко, О. Поліщук та ін. До проблематики естетичного переживання
як основи естетичного досвіду зверталися такі українські дослідники:
А. Богачов, В. Босенко, Т. Гуменюк, Н. Єсипчук, В. Іванов, С. Кошарний,
С. Кримський, В. Личковах, О. Оніщенко, О. Павлова, М. Попович,
Д. Скальська, Г. Чміль, В. Шинкарук, Р. Шульга, О. Яценко.
Мета дослідження: аналіз ціннісного виміру естетичного переживання
в польській естетиці першої половини ХХ століття. Мета дослідження
зумовила постановку низки завдань:
– осмислити історико-філософський контекст формування вчень
представників польської естетики першої половин ХХ ст. та визначити
основні теоретико-методологічні засади аналізу їхніх концепцій естетичного
переживання;
– охарактеризувати естетичне переживання як ключовий концепт
естетичних досліджень представників польської естетики першої половини
ХХ ст.;
– класифікувати основні напрямки й позиції в межах польської естетики
згаданого періоду;
– виявити специфіку підходів у розумінні сутності естетичного
переживання в концепціях представників універсалізму і плюралізму
в польській естетиці даного періоду;
– осмислити взаємозв’язок між естетичним переживанням й естетичною
цінністю в концепціях універсалістів і плюралістів у польській естетиці
даного періоду;
11
– визначити специфіку підходів і позицій представників універсалізму
й плюралізму в польській естетиці досліджуваного періоду в розумінні
сутності та способу існування естетичної цінності;
– дослідити можливість естетичного переживання об’єктів за межею
художньої творчості у світлі естетичних теорій універсалістів й плюралістів
у польській естетиці першої половини ХХ ст.;
– з’ясувати естетичну й позаестетичну цінність естетичного
переживання в дослідженнях представників універсалізму й плюралізму
в польській естетиці зазначеного періоду;
– здійснити реконструкцію поглядів представників універсалізму
й плюралізму в польській естетиці згаданого періоду на мистецтво початку –
першої половини ХХ ст.;
– окреслити аксіологічний горизонт естетичного переживання творів
мистецтва першої половини ХХ ст. в контексті досліджень представників
у польській естетиці даного періоду позицій універсалізму та плюралізму;
– проаналізувати вплив і значення польської естетики першої половини
ХХ ст. на подальший розвиток естетичної теорії та її роль в якості фундаменту
для розуміння сучасної мистецької практики.
Об’єктом дослідження є концепт «естетичне переживання» в польській
естетиці першої половини ХХ ст.
Предметом дослідження виступає аксіологічний вимір естетичного
переживання, репрезентований основними підходами й позиціями в польській
естетиці першої половини ХХ ст.
Теоретико-методологічна основа дослідження.
Дослідження ціннісного виміру естетичного переживання в польській
естетиці першої половини ХХ ст. зумовило необхідність здійснення
концептуального аналізу естетичних позицій, що передбачає виокремлення
найбільш суттєвих (для них) рішень і спирається на:
12
– герменевтичний підхід, що полягає в інтерпретації філософських
текстів;
– компаративний підхід, який передбачає зіставлення і порівняння ідей;
– історико-філософську реконструкцію контексту, в якому
здійснюються мистецькі процеси та відбуваються естетичні дискусії,
направлені на їх осмислення;
– біографічний підхід як форму історико-філософського пізнання,
спрямовану на прояснення тієї чи іншої філософської постаті, її ідей
в контексті взаємодії життєвих і теоретичних чинників.
Формуванню методологічних засад даного дослідження сприяли ідеї
про: кризу філософської естетики та необхідність переосмислення естетичних
категорій (В. Велш, Г.-Ґ. Ґадамер, Б. Дзємідок, У. Еко, Р. Шустерман); зміну
парадигм як еволюційний шлях розвитку знання (Т. Кун); конфлікт
інтерпретацій як синтез досягнень філософської думки сучасності (П. Рікер);
філософську культуру як основу руху й трансформації філософських знань
у процесі міжлюдського спілкування (В. Горський).
Наукова новизна полягає в здійснені цілісного аналізу естетичного
переживання та його аксіологічного виміру в польській естетиці першої
половини ХХ ст. з урахуванням репрезентації основних ідей у рамках
найбільш розвинених підходів і позицій (універсалізм і плюралізм). Наукова
новизна дослідження конкретизована в наступних положеннях:
Вперше:
– у рамках вітчизняного філософського дискурсу здійснено комплексне
дослідження естетичного переживання, що охоплює основні підходи і позиції,
презентовані представниками різних напрямків і течій польської естетики
першої половини ХХ ст.; виявлено, що специфікою концепцій представників
феноменологічної естетики Л. Блауштайна і Р. Інґардена є зосередження уваги
на онтологічних і екзистенційних передумовах естетичного переживання,
антиформалістському вченню Г. Ельзенберга притаманне акцентування уваги
13
на якісному, змістовному наповненні естетичного переживання, своєю чергою
концепція В. Татаркевича презентує історико-філософський аналіз проблеми
естетичного переживання, при цьому містить ряд авторських пропозицій
щодо розв’язання важливих у цій сфері питань, вчення С. Оссовського має
виразне соціологічне підґрунтя, підкреслює значення соціокультурних
чинників у формуванні естетичного переживання, герменевтичний підхід
у концепції М. Валліса проявляється в увазі до проблеми розуміння чужого
психічного життя як важливого фактору естетичного переживання;
– розкрито специфіку у розумінні сутності естетичного переживання
в концепціях представників універсалізму в польській естетиці першої
половини ХХ ст.; з’ясовано, що універсальність естетичного переживання
в концепціях Л. Блауштайна, Г. Ельзенберга і Р. Інґардена випливає
з переконання, що кожен відповідно підготовлений реципієнт за певних умов
може стати суб’єктом естетичного переживання, а естетичне переживання
як таке відбудеться; визначено, що особливістю концепції естетичного
переживання Р. Інґардена є зосередження уваги на дослідженні онтологічних
умов естетичного спостереження, виявлення предметних і суб’єктивних
передумов естетичного переживання, налаштування на «квалітативне»
схоплення естетичного предмета; з’ясовано, що характерною рисою концепції
Л. Блауштайна є визначення місця й ролі в естетичних переживаннях
рецептивних чинників, окреслення залежності виду перцепції від типу
естетичного предмета; встановлено, що естетичне переживання в концепції
Г. Ельзенберга орієнтоване на схоплення естетично позитивної цінності, має
інтуїтивно-контемпляційний характер, прагне віддати належне предмету,
зосереджуючи увагу на його змісті;
– визначено особливість концепцій естетичного переживання
представників плюралізму в польській естетиці першої половини ХХ ст.,
виявлено, що дослідження М. Валліса, С. Оссовського і В. Татаркевича
характеризує зауваження існування великої кількості різних типів і видів
14
естетичного переживання, а також наголошення на необхідності врахування
особливостей сприйняття та оцінювання мистецтва різних епох і культур;
згідно з концепцією В. Татаркевича, природною реакцією на мистецтво
є стани зосередження і мрії; розрізняються три види естетичного
переживання: естетичне як таке, літературне (наголос на інтелектуальному
чиннику) і поетичне (наголос на емоційній складовій); спільним чинником
усіх естетичних переживань, згідно з концепцією С. Оссовського, є «життя
миттєвістю»; підкреслено роль соціокультурних передумов естетичного
сприйняття творів мистецтва, а також значення інтерпретації в процесі
естетичного спостереження; особливістю концепції М. Валліса є прагнення
класифікувати усі існуючі естетичні переживання; найбільше уваги
присвячено аналізу гармонійних та частково дисгармонійних естетичних
переживань, а також окресленню їх зв’язку з естетичним предметом;
– обґрунтовано роль естетичного переживання як осердя естетичних
концепцій представників універсалізму й плюралізму в польській естетиці
першої половини ХХ ст.: естетичне переживання постає центральним
концептом, що об’єднує решту ключових понять («естетична цінність»,
«мистецтво») у єдине ціле; визначено, що саме естетичне переживання, згідно
досліджень польських естетиків згаданого періоду, уможливлює сприйняття
і розуміння творів мистецтва, відкриває перспективу їх естетичного
оцінювання, а тому постає основним чинником, який обумовлює визначеність
естетичного як такого;
– доведено, що естетичне переживання в польській естетиці першої
половини ХХ ст. постає як таке, що має цінність, а крім цього, є цінністю саме
по собі; окреслено аксіологічний вимір як основну перспективу досліджень
естетичного переживання в контексті естетичних теорій у Польщі згаданого
періоду;
– виявлено зв’язок естетичного переживання та естетичної цінності
у працях прихильників універсалізму і плюралізму; встановлено, що спільною
15
рисою концепцій прихильників універсальності естетичних феноменів
в польській естетиці досліджуваного періоду Л. Блауштайна, Г. Ельзенберга
й Р. Інґардена є окреслення залежності естетичної цінності від якісних
характеристик предмета естетичного переживання; з’ясовано, що концепціям
представників естетичного плюралізму М. Валліса, С. Оссовського
й В. Татаркевича характерне акцентування уваги на різноманітності
естетичних явищ, що можуть бути джерелом естетичного переживання і є
підґрунтям існування великої кількості естетичних цінностей;
– у результаті аналізу онтологічних та екзистенціальних характеристик
естетичної цінності в розглянутих концепціях визначено позиції польських
естетиків у сфері естетичної аксіології; встановлено, що більшість
проаналізованих концепцій виявляють прихильність до реляціонізму (суб’єктоб’єктної взаємодії) у різних його варіантах: реляціонізм з певним схилянням
у бік об’єктивізму презентує концепція Р. Інґардена, еволюція від
об’єктивізму до реляціонізму характерна вченню В. Татаркевича, у питанні
існування художніх цінностей С. Оссовський наближався до об’єктивізму,
натомість у питанні естетичних цінностей – до психологічного реляціонізму;
реляціонізм з наголосом на суб’єктивному аспекті естетичного оцінювання
притаманний концепціям Л. Блауштайна і М. Валліса; відмінну позицію
у питанні естетичних цінностей займає натомість Г. Ельзенберг, вченню якого
характерний радикальний об’єктивізм в ідеалістичній версії;
– визначено аксіологічний статус естетичного переживання предметів за
межею сфери мистецтва в концепціях польських естетиків першої половини
ХХ ст., зокрема, окреслено специфіку естетичного переживання і оцінювання
предметів зі сфери природи у концепціях М. Валліса, Г. Ельзенберга,
С. Оссовського і В. Татаркевича;
– охарактеризовано позаестетичну цінність естетичного переживання
(екзистенційний вимір сприйняття метафізичних якостей у мистецтві в теорії
Р. Інґардена, соціокультурне значення естетичного переживання у працях
16
М. Валліса і С. Оссовського, інтелектуальний аспект естетичного переживання
у дослідженнях Л. Блауштайна, М. Валліса, Р. Інґардена, С. Оссовського);
проаналізовано подібність естетичних переживань із переживаннями
еротичного характеру в концепціях Л. Блауштайна і С. Оссовського, а також
переживаннями в результаті споглядання видовищ (спортивних,
театралізованих тощо) в роботах С. Оссовського;
– осмислено значення теоретико-методологічних поглядів польських
естетиків першої половини ХХ ст. для вирішення проблем, з якими зіткнулася
сучасна естетична теорія; окреслено аксіологічний горизонт естетичного
переживання творів мистецтва першої половини ХХ ст. в контексті
проаналізованих вчень польських естетиків; визначено вплив польської
естетики першої половини ХХ ст. на подальший розвиток естетики в Польщі
та в світі; осмислено значення польської естетики даного періоду в розумінні
мистецтва початку – першої половини ХХ ст.
Уточнено:
– поняття «естетичне переживання», що постає у численних конотаціях,
є багатозначним, відсилає до ряду інших понять («сприйняття», «досвід»,
«розуміння» тощо), які перебувають між собою в різних смислових
відношеннях, можуть розглядатися як його компоненти, синоніми або
взаємодоповнювальні елементи; своєрідність його розуміння залежить,
зокрема, від методологічних установок певного напрямку, всередині якого
формуються погляди того чи іншого його представника, що пов’язане,
насамперед, із специфікою трактування онтологічного статусу естетичного
переживання як основи естетичного досвіду, окреслення його визначальних
характеристик; осмислення його значення для схоплення суті естетичного
як такого;
– поняття «естетична позиція» / «естетичне налаштування» як такі, що
виявляють здатність (кваліфікованість) і готовність (сприйнятність) суб’єкта
17
до естетичного переживання, підкреслюють його активну роль у формуванні
й перебігу переживання цього типу;
Набули подальшого розвитку:
– осмислення поняття «контемпляція» як класичної естетичної категорії,
що з віками «обросла» великою кількістю значень і такої, що стала предметом
аналізу досліджень представників польської естетики першої половини ХХ ст;
– розрізнення понять «естетична цінність» / «художня цінність»
в естетичних концепціях Р. Інґардена й С. Оссовського; визначення специфіки
дистинкції цих понять у згаданих представників польської естетики першої
половини ХХ ст. та рецепція їхніх ідей в сучасних естетичних дослідженнях;
– розуміння специфіки естетичного переживання твору мистецтва як
такого, особливості сприйняття творів різних видів мистецтва; своєрідність
естетичного осягнення предметів за межею художньої сфери та позаестетичне
значення естетичного переживання.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає
у тому, що дана дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці
ґрунтовним вивченням аксіологічного виміру естетичного переживання
в польській естетиці першої половини ХХ ст., що враховує основні підходи та
позиції представників таких різних напрямків, як феноменологія,
герменевтика, антиформалізм, історико-філософська та соціологічна естетика;
й спрямована на ґрунтовне осмислення ключових для представників
універсалізму й плюралізму в польській естетиці згаданого періоду концептів
та ідей. У роботі здійснено аналіз динаміки культурно-історичної
трансформації естетичної теорії у ХХ ст., висвітлено реакцію на зміни
в естетиці з початку цього століття у працях польських естетиків
досліджуваного періоду, охарактеризовано їхні методологічні пропозиції
щодо вирішення тих проблем, з якими зіткнулася естетична теорія, а також
їхнє бачення процесів, що відбувалися у сфері мистецької практики з початку
ХХ ст.; відтак окреслено аксіологічний горизонт дослідження естетичного
18
сприйняття творів сучасного мистецтва у світлі польської естетики згаданого
періоду; крім того, виявлено значення здобутків представників польської
естетики даного періоду для подальшого розвитку естетики.
Отримані результати дисертаційного дослідження закладають
методологічне підґрунтя для осмислення естетичних проблем, пов’язаних
з визначенням сутності естетичного переживання, осмисленням його
ціннісного виміру; поглиблюють розуміння процесів, які відбуваються
в сучасній естетичній теорії: її перехід від класичної парадигми до
некласичної, її трансформацію від філософії мистецтва, рух через арт-критику
до теорії розуміння, а також її «відкритість» щодо викликів сучасної
мистецької практики; сприяють осмисленню витоків сучасної польської
естетики, окресленню кола важливих для неї питань, зокрема, її увагу до
проблем сприйняття й естетичного оцінювання творів мистецтва тощо.
Матеріали дисертації можуть бути використані в практиці викладання
загального нормативного курсу з естетики, історії та теорії мистецтва,
філософії, при підготовці підручників, посібників та різноманітних навчальнометодичних розробок із даної тематики, а також в організації сучасних
мистецьких проектів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом
самостійної дослідницької роботи. Всі опубліковані праці за темою
докторської дисертації (монографія, статті та ін.) написані без співавторів.
У дисертації відсутні авторські запозичення.
Кандидатська дисертація на тему «Естетична аксіологія Романа
Інґардена» була захищена у 2008 році, її матеріали в тексті докторської
дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження здійснена при обговоренні на
кафедрі філософії Рівненського державного гуманітарного університету, під
час проведення круглих столів, теоретичних і методологічних семінарів для
викладачів кафедри, аспірантів і докторантів. Основні положення дослідження
19
апробовані у педагогічній діяльності в процесі викладання курсів: «Етика,
естетика», «Філософія» у 2008-2016 н. рр., «Панорама сучасної зарубіжної
філософії» у 2013-2016 н. рр. для студентів Рівненського державного
гуманітарного університету. Основні положення дисертації були представлені
в доповідях на наукових та науково-практичних конференціях:
ІV Всеукраїнська наукова конференція «Культура XXI століття: стан,
проблеми, перспективи» (Рівне, 2008); Міжнародна наукова конференція
«Традиція і культура. Минуле, теперішнє та майбутнє: когерентність в історії»
(Київ, 2008); ІІ Міжнародна наукова конференція «Проблема ідентичності та
культурний проект Європи» (Острог, 2009); Міжнародна наукова конференція
«Традиція і культура. Людина і Всесвіт. Всеєдність буття» (Київ, 2009);
ІІІ Міжнародна наукова конференція «Проблеми культурної ідентичності:
локальний та глобальний контексти» (Острог, 2010); Міжнародна наукова
конференція Дні науки філософського факультету Київського національного
університету ім. Т. Шевченка (Київ, 2011); ІV Міжнародна наукова
конференція «Проблеми культурної ідентичності: співвідношення
традиційного і модерного аспектів ідентифікації» (Острог, 2011);
І Всеукраїнська науково-практична конференція Гендерна проблематика та
антропологічні горизонти (Острог, 2011); ІІ Всеукраїнська інтернетконференція «Інформаційне суспільство і нові виміри культури» (Острог,
2012); Звітна наукова конференція викладачів, співробітників, докторантів,
аспірантів та студентів Рівненського державного гуманітарного університету
(Рівне, 2012); V Міжнародна наукова конференція «Проблеми культурної
ідентичності: минуле і сучасне діалогу культур» (Острог, 2012);
VI Міжнародна наукова конференція «Культура в горизонті сталих і плинних
ідентичностей» (Острог, 2013); III Всеукраїнська науково-практична
конференція «Гендерна проблематика та антропологічні горизонти» (Острог,
2013); Всеукраїнська наукова конференція «Філософія як культурна політика
сучасності» (Острог, 2013); VII Міжнародна наукова конференція «Проблеми
20
культурної ідентичності в контексті соціокультурного різноманіття» (Острог,
2014); Звітна наукова конференція викладачів, співробітників, докторантів,
аспірантів та студентів Рівненського державного гуманітарного університету
(Рівне, 2014); Всеукраїнська наукова конференція «Філософія як культурна
політика сучасності» (Острог, 2014); VIIІ Міжнародна наукова конференція
«Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур»
(Острог, 2015); ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Філософія як
культурна політика сучасності» (Острог, 2015); ІХ Міжнародна наукова
конференція «Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу
культур» (Острог, 2016); ІV Всеукраїнська наукова конференція «Філософія
як культурна політика смислів» (Острог, 2016).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження представлені
в одноосібній монографії «Естетичне переживання та його цінність
в польській естетиці першої половини ХХ ст.» (20,34 др.арк.), 17 статтях,
опублікованих у фахових виданнях України, 5 статтях, надрукованих
у закорд

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі було проведено комплексне дослідження
аксіологічного виміру естетичного переживання в польській естетиці першої
половини ХХ ст. з урахуванням історико-філософського фундаменту
формування та перспективи подальшого розвитку основних підходів
і позицій, презентованих представниками універсалізму (Л. Блауштайн,
Г. Ельзенберг, Р. Інґарден) і плюралізму (М. Валліс, С. Оссовський,
В. Татаркевич). Досягнути це дозволило здійснення послідовних кроків
дослідження: окреслення історичного контексту формування естетичних
концепцій польських естетиків першої половини ХХ ст., визначення
теоретико-методологічних засад дослідження естетичного переживання
в польській естетиці даного періоду, виявлення ролі естетичного переживання
у теоріях її представників, аналіз поглядів на сутність і природу естетичного
переживання з урахуванням специфіки позицій і підходів представників таких
різних напрямків, як феноменологія (Л. Блауштайн, Р. Інґарден), герменевтика
(М. Валліс), антиформалізм (Г. Ельзенберг), історико-філософська
(В. Татаркевич) і соціологічна естетика (С. Оссовський); окреслення
характеру зв’язку між естетичним переживанням і естетичною цінністю
в концепціях представників універсалізму й плюралізму в польській естетиці;
визначення позицій польських естетиків у сфері естетичної аксіології;
осмислення значення польської естетики першої половини ХХ ст. для
розвитку сучасної естетичної теорії і мистецької практики, а також визначення
аксіологічної перспективи досліджень сучасних художніх феноменів у світлі
концепцій її представників. Такий підхід допомагає чітко окреслити феномен
естетичного переживання як такий, дозволяє визначити його цінність як
процесу, що відкриває перспективу естетичного оцінювання творів мистецтва,
забезпечує розуміння та інтерпретацію естетичного предмета.
360
Осмислено витоки концепцій польських естетиків, визначено характер
їхніх наукових відсилань і запозичень. Зокрема, з’ясовано, що важливу роль у
становленні польської естетики першої половини ХХ ст. відіграла львівськоваршавська школа. Саме під впливом чи в опозиції до її доробку формували
свої концепції представники польської естетики досліджуваного періоду.
Спільною рисою їхніх досліджень є тяжіння до проблем мови, схильність до
семантичного аналізу та висока логічна культура.
Обґрунтовано, що у зв’язці ключових для польських естетиків першої
половини ХХ ст. понять «естетичне переживання» – «мистецтво» –
«естетична цінність» естетичне переживання відіграє основну роль: саме
естетичне переживання відкриває перспективу спілкування з твором
мистецтва, можливість його інтерпретації та естетичного оцінювання. Відтак
встановлено, що естетичне переживання є центральним поняттям
в естетичних дослідженнях представників польської естетики згаданого
періоду.
З’ясовано, що концепції естетичного переживання представників
польської естетики досліджуваного періоду відображають методологічні
принципи і теоретичні установки тих напрямків і шкіл, у межах яких
формувалися їхні погляди. Зокрема, виявлено, що специфікою концепцій
представників феноменологічної естетики Л. Блауштайна і Р. Інґардена
є увага до онтологічних і екзистенційних передумов естетичного
переживання, вченню антиформаліста Г. Ельзенберга характерний наголос на
змістовному аспекті естетичного переживання, концепція В. Татаркевича
презентує історико-філософський аналіз проблеми естетичного переживання,
осмислює дійсний стан справ у цій сфері, вчення С. Оссовського має виразне
соціологічне підґрунтя, аналізує значення соціокультурних чинників
у формуванні естетичного переживання, герменевтичний підхід у концепції
М. Валліса виявляється в увазі до проблеми розуміння чужого психічного
життя як підґрунтя естетичного переживання.
361
Окреслено специфіку у розумінні сутності естетичного переживання
в концепціях представників універсалізму в польській естетиці першої
половини ХХ ст. Зокрема, встановлено, що концепціям представників
універсалізму (Л. Блауштайна, Р. Інґардена та Г. Ельзенберга) притаманне
переконання, що кожен відповідно підготовлений реципієнт за певних умов
може стати суб’єктом естетичного переживання, а естетичне переживання як
таке відбудеться, при цьому наголошується значення об’єктивних передумов
естетичного переживання: естетичне переживання визначають якісні
характеристики естетичного предмета, що існують об’єктивно. Загалом,
вчення представників універсалізму в польській естетиці досліджуваного
періоду характеризує чисто якісне («квалітативне») сприйняття світу.
Визначено, що особливістю концепцій представників плюралізму
(М. Валліс, С. Оссовський і В. Татаркевич) в польській естетиці першої
половини ХХ ст. є зауваження різноманітності типів і видів естетичних
переживань. При цьому концепції естетичного переживання М. Валліса
і В. Татаркевича можна охарактеризувати як плюралістичні і типологічні,
оскільки згадані естетики твердили про існування великої кількості видів
сприйняття естетичних предметів і прагнули їх класифікувати; натомість
концепція С. Оссовського є також плюралістичною, але не типологічною,
а соціологічною (підкреслюється значення соціокультурних передумов
у формуванні основних різновидів естетичного переживання).
Доведено, що ціннісний вимір естетичного переживання є основною
характеристикою концепцій представників універсалізму й плюралізму
в польській естетиці першої половини ХХ ст. З’ясовано, що особливістю
розуміння зв’язку естетичного переживання й естетичної цінності
в концепціях універсалістів Л. Блауштайна, Г. Ельзенберга і Р. Інґардена
є виявлення залежності естетичної цінності від предмета естетичного
переживання, в основі якої лежить зв’язок між якісною характеристикою
естетичного предмета та якістю естетичної цінності, що ним обумовлена.
362
Виявлено, що концепції представників естетичного плюралізму М. Валліса,
С. Оссовського та В. Татаркевича характеризує зосередження уваги на
різноманітності естетичних явищ, що можуть бути предметом естетичного
переживання і є підґрунтям існування великої кількості естетичних цінностей.
Продемонстровано позиції польських естетиків першої половини ХХ ст.
у сфері естетичної аксіології. Найбільш відповідним окресленням позиції
Р. Інґардена є поміркований об’єктивізм або реляціонізм (естетичні цінності
існують об’єктивно, їхнім підґрунтям є якості естетичного предмета, однак
важливу роль у їх появі відіграє суб’єкт); позицію Г. Ельзенберга у питанні
естетичних цінностей визначено як радикальний об’єктивізм в ідеалістичній
версії (цінності існують не лише незалежно від людини, але навіть до неї);
позицію Л. Блауштайна визначено як реляціонізм (естетичні цінності в своєму
існуванні пов’язані як з предметом естетичного сприйняття, так із
інтенсивністю переживань реципієнта); позицію В. Татаркевича відносно
існування естетичних цінностей у ранній період його творчості можна
окреслити як об’єктивізм, у пізній – як реляціонізм; найбільш відповідною
поглядам М. Валліса у справі існування естетичних цінностей є позиція
реляціонізму (естетичні цінності залежать як від предмета естетичних
переживань, так і від здатності естетичного переживання суб’єкта); у питанні
існування художніх цінностей С. Оссовський наближався до об’єктивізму,
натомість у питанні естетичних цінностей – до психологічного реляціонізму.
Охарактеризовано аксіологічний статус естетичного переживання
предметів за межею сфери мистецтва в концепціях польських естетиків
першої половини ХХ ст., зокрема, окреслено специфіку естетичного
переживання і оцінювання предметів зі сфери природи у концепціях
М. Валліса, Г. Ельзенберга, С. Оссовського та В. Татаркевича. Усі згадані
естетики здійснили порівняльний аналіз естетичних переживань відносно
природних об’єктів і відносно творів мистецтва й прийшли до висновку про
363
подібність цих переживань і їхню однакову потенційну можливість стати
підґрунтям формування естетичної цінності.
Осмислено позаестетичну цінність естетичного переживання
в концепціях польських естетиків першої половини ХХ ст. Зокрема,
охарактеризовано значення сприйняття та розуміння позаестетичних
метафізичних якостей у мистецтві в дослідженнях Р. Інґардена,
проаналізовано соціокультурну роль естетичного переживання у працях
С. Оссовського, окреслено значення інтелектуального й пізнавального аспекту
естетичного переживання у дослідженнях Л. Блауштайна, М. Валліса,
Р. Інґардена і С. Оссовського, виявлено подібність естетичних переживань за
інтенсивністю і силою із переживаннями еротичного характеру в концепціях
Л. Блауштайна і С. Оссовського, а також із переживаннями в результаті
споглядання спортивних чи інших видовищ у дослідженнях С. Оссовського.
Виявлено, що погляди представників польської естетики першої
половини ХХ ст. в оцінці художньої творчості початку – першої половини ХХ
ст. містяться у площині від арт-критики, що проявляється в зауваженні
посилення антиестетизму, антикаллізму, алеаторизму, зникання меж між
мистецтвом і дійсністю, потягу до оригінальності коштом художності тощо,
до теорії розуміння: визнання естетичної цінності творів тогочасного
мистецтва, сприйняття невідворотності стилістичних трансформацій
образотворчості.
Встановлено, що дослідження польських естетиків першої половини ХХ
ст. дозволяють осмислити аксіологічний горизонт естетичного переживання
творів сучасного мистецтва. Зокрема, концепція «м’яких» і «гострих»
естетичних цінностей, трактування потворного як позитивної естетичної
цінності, розрізнення антикаллізму й антиестетизму, концепція «відкритої
естетики» у працях М. Валліса, пропагування естетичного плюралізму
в дослідженнях М. Валліса, С. Оссовського й В. Татаркевича, принцип
незавершеності, відкритості твору мистецтва й пов’язана з ним ідея
364
співтворення та взаємодії між автором і реципієнтом у працях Р. Інґардена,
розрізнення С. Оссовським художніх та естетичних цінностей відкривають
перспективу аналізу сучасної художньої творчості.
Проаналізовано значення польської естетики першої половини ХХ ст.
у розв’язанні проблем сучасної естетичної теорії. Дослідження польських
естетиків першої половини ХХ ст., спрямовані на аналіз ключових понять та
категорій естетики, визначення її предметного поля, окреслення її
методологічного підґрунтя, допомагають осмислити ключові проблеми
естетичної теорії. Притаманне дослідженням польських естетиків прагнення
сягнути сутності художніх явищ, плюралістичне розуміння ними художніх
і естетичних цінностей творів мистецтва з відсутністю толерантності до
натуралізму ХІХ століття та прихильністю до авангардного мистецтва відіграє
важливу роль у налагодженні (таких очевидних у класичний період і доволі
хитких тепер) зв’язків між естетичною теорією та мистецькою практикою.