Джалілова Олександра Миколаївна Значущість теорії соціальних систем для становлення філософії соціальної ко­мунікації : Джалилова Александра Николаевна Значимость теории социальных систем для становления философии социальной коммуникации Dzhalilova Aleksandra Nikolayevna Znachimost' teorii sotsial'nykh sistem dlya stanovleniya filosofii sotsial'noy kommunikatsii

Краткое описание

Джалілова Олександра Миколаївна, начальник відділу планування і контролю TOB «СВ Аутдор»: «Значущість теорії соціальних систем для становлення філософії соціальної ко­мунікації» (09.00.03 - соціальна філософія та філософія іс­торії). Спецрада Д 26.001.17 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
на правах рукопису
ДЖАЛІЛОВА ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЇВНА
УДК316.258:316.776
ЗНАЧУЩІСТЬ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ
ДЛЯ СТАНОВЛЕННЯ ФІЛОСОФІЇ СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософський наук
Науковий керівник –
доктор філософських наук, професор
Бойченко Михайло Іванович
КИЇВ – 2016
2
Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ………………………………………………11
1.1. Сутність і особливості поняття соціальної комунікації……………......11
1.2. Теоретичні моделі соціальної комунікації ………………………….......23
1.3. Основні характеристики комунікації в теорії соціальних
систем …………..………………………………………………………....33
Висновки до першого розділу…………………………………..……………....48
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОМУНІКАЦІЇ В ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ
(НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ПРАЦЬ НІКЛАСА ЛУМАНА)………………….51
2.1. Характеристика медіа поширення та медіуми комунікації………….....51
2.2. Становлення символічно генералізованих засобів комунікації…….....72
2.3. Зв’язок комунікації та самореферентних систем…………………….....94
2.4. Взаємозв’язок комунікації й дії в теорії соціальних систем……….....116
Висновки до другого розділу……………………...……………….………….130
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ ПАРАДИГМИ ЯК
ОСНОВИ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ…………..…………………134
3.1. Критика системних засад соціальної комунікації в теорії
комунікативної дії Юрґена Габермаса………………………………..134
3.2. Сучасний розвиток концепцій соціальної комунікації в теорії
соціальних систем ………………………………….………..…….......146
3.3. Соціальна комунікація в «суспільстві ризику» ……………..……….160
Висновки до третього розділу ..……………………………………………… 172
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……………… 178
3
Вступ
Актуальність дослідження. Сучасні дослідники наділяють
суспільство різними концептуальними характеристиками, фіксують
складність соціуму, його змістовну багатогранність. Як правило, всі ці
характеристики утворюють єдиний комплекс, однак, попри усі відмінності,
неможливо адекватно пояснювати сучасні суспільні процеси без глибокого
спеціального осмислення такого важливого явища, як соціальні комунікації.
Неоднозначність та багатогранність явища соціальної комунікації зумовлює
не тільки його вивчення різними науками, а й виникнення різних підходів до
його дослідження в рамках однієї науки. Соціальну комунікацію найчастіше
розуміють як процес взаємодії між двома або більше соціальними суб’єктами
шляхом обміну інформацією з використанням відповідних засобів. Однак, це
визначення породжує ще більше питань, переважно філософського
характеру. Численні спеціальнонаукові дослідження феномену соціальних
комунікацій викликають нагальну потребу їх системного осмислення,
виявлення спільних закономірностей функціонування.
Актуальність теми дослідження обумовлена зростаючою роллю
соціальної комунікації в сучасному світі, визначається необхідністю
філософської рефлексії логіки процесів трансформації простору соціальної
комунікації в теорії соціальних систем. Найбільш амбітний соціальнотеоретичний проект щодо обґрунтування теорії соціальних систем на основі
парадигми соціальної комунікації було запропоновано німецьким соціологом
Нікласом Луманом. Тому у даному дисертаційному дослідженні аналіз його
праць складатиме основу дослідження. При цьому залучено також праці тих
авторів, які вели з Нікласом Луманом теоретичну полеміку (передусім,
Ю. Габермас), а також тих дослідників, які продовжують критикувати або
розвивати його версію теорії соціальних систем і нині (У. Бек, Р. Мюнх,
Г. Вільке, Д. Беккер та інші).
НікласЛуман покладає поняття комунікації в основу своєї соціальної
концепції. Найбільш глибокий розгляд та аналіз соціальної комунікації
4
зроблено дослідником в роботах «Соціальні системи», «Поняття
суспільства», «Що таке комунікація?», «Неймовірність комунікації», «Медіа
комунікації» та інших, в яких вчений піддає критиці звичайне розуміння
комунікації та пропонує інше її тлумачення. Н. Луман визначав комунікацію
як особливу функцію соціальної системи, за допомогою якої і відбувається її
самовідтворення та саморегуляція. Актуальність роботи полягає в тому, що
відмовляючись від позиції своїх попередників, Луман ставить комунікацію
над поняттям соціальної дії, апелюючи до того, що саме комунікація є
неминуче соціальною операцією, яка продукує можливість дії і супроводжує
дію. Виникає необхідність дослідити і проаналізувати концепцію соціальних
комунікацій в контексті теорії соціальних систем.
Ступінь розробленості проблеми. Комунікація досліджувалася на
теоретичному і практичному рівні з позицій різних дисциплін і підходів.
Окремі питання, що стосуються соціальної комунікації, досить докладно
висвітлювалися у філософській та соціологічній літературі. Прикладні
аспекти комунікації та інформації досліджувалися,передусім, в рамках
інформатики і кібернетики.
У рамках соціальної філософії і соціології комунікація досліджувалася
в працях таких вчених як К. - О. Апель, У. Бек, М. Вебер, Ю. Габермас,
Е. Гідденс, М. Кастельс, Ч. Кулі, Г. Лассвел, Дж. Г. Мід, Г. Тард, К. Черрі та
інші. Комунікація досліджувалася в рамках математичної теорії К.
Шенноном, Н. Вінером. Процес розвитку комунікації аналізувався
теоретиками інформаційного суспільства – Д. Беллом, Г. М. Маклюен, Е.
Тоффлером.
Ч. С. Пірс, Ф. де Соссюр, Ч. Морріс, Р. Якобсон, Ю. Лотман розглядали
комунікацію з погляду семіотичного підходу. Комунікація тут виступала в
якості форми міжсуб’єктної взаємодії, опосередкованої знаками. К. Ясперс,
М. Бубер, Е Муньє, розглядали комунікацію як проживання досвіду Іншого,
як діалог.
5
Теоретики Франкфуртської школи (М. Горкгаймер, Т. Адорно, Г.
Маркузе) розглядали комунікацію критично – як щось, що піддається
ідеологічному контролю і спотворення. Т. Парсонс і Н. Луман аналізували
комунікацію з погляду функціоналізму. У їхніх роботах представлено погляд
на соціальну комунікацію як на особливу, операційно закриту систему, що
самостійно вибудовує свою комплексність.
Дослідженню комунікативних технологій присвячені роботи
українських дослідників А . В. Костіної, Г. П. Почепцова, В.В. Різуна,
аналізують роль комунікації в процесі соціальної та культурної ідентифікації
індивіда.З російських дослідників, що досліджували комунікативні процеси
можна вирізнити: М.А. Василік, В. П. Конецька, О. В. Назарчук, А.В.Соколов
розглядали комунікацію системно, описували різні аспекти цього поняття,
способи розвитку комунікації і суспільства.
Філософські аспекти теорії соціальних систем Н.Лумана аналізували
такі вітчизняні дослідники, як М.І.Бойченко, М.В.Триняк та інші,а також
соціологи, такі як Ю.В.Романенко, Е.С.Ковтуненко та інші. Окремо слід
зазначити критичні дослідження теорії соціальних систем вітчизняними
представниками комунікативної філософії – А.М.Єрмоленком,
Л.А.Ситниченко, О.І.Вєдровим та іншими. Водночас, спеціального
дослідження, присвяченого аналізу філософії соціальної комунікації як
парадигмальній основі теорії соціальних систем, у вітчизняній філософії досі
не було здійснено.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація
суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації»,
науково-дослідної теми філософського факультету №11БФ041 – 01
«Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку
сучасного суспільства», а також у межах науково-дослідницької
проблематики кафедри теоретичної і практичної філософії.
6
Метою дисертаційного дослідження є реконцептуалізація теорії
соціальних систем як версії філософської методології при дослідженні
соціальної комунікації (на прикладі аналізу робіт Н. Лумана).
Досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження передбачає
вирішення наступних завдань:
- дослідити витоки та становлення філософії соціальної комунікації,
уточнити її методологічний та поняттєвий апарат;
- представити соціальну комунікацію як складний феномен, що може
визначатися операціонально;
- проаналізувати значення теорії соціальних систем для філософського
розуміння функціональної неоднозначності ролі людини в суспільстві;
- розвинути положення теорії соціальних систем щодо соціальної комунікації
як самодостатньої надсистеми;
- проаналізувати співвідношення соціальної комунікаціїта суспільства під
кутом теорії соціальних систем;
- охарактеризувати використання пізнавальних засобів феноменології у теорії
соціальних систем.
Об’єктом дослідження виступає філософія соціальної комунікації.
Предметом дослідження виступає теорія соціальних систем
НікласаЛумана як версія філософії соціальної комунікації.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дисертаційного
дослідження становить філософський системний підхід у соціальному
пізнанні, який задає методологічну та аксіологічну основу для дослідження
виникнення, розвитку та функціонування соціальної комунікації в теорії
соціальних систем. На цій основі застосовано комплекс з декількох
взаємодоповнюючих методів: критичного аналізу, герменевтичної
інтерпретації текстів, компаративістський метод і метод когнітивного
аналізу. Також використано елементи історико-філософського дослідження,
яке ґрунтується на текстологічному вивченні сукупності філософських та
соціальних робіт Н. Лумана, що дає можливість різнобічно дослідити поняття
7
соціальної комунікації, її структуру, функції, виявити ефективність
діяльності і синтезувати отримані результати.
Наукова новизна дисертаційного дослідження.У дослідженні
виявлено основні риси втілення комунікативної парадигмив теорії
соціальних систем на прикладі аналізу її версії у викладі Нікласа Лумана
завдяки систематизації, реконцептуалізації цієї версії, виявом її проблемних
положень, які унаочнюють трансформацію поглядів мислителя та
відкривають шлях для їхньої подальшої модифікації.
Наукову новизну дослідження можна конкретизувати у наступних
теоретичних положеннях.
Вперше:
- проаналізовано, що концепція соціальної комунікації Н. Лумана
відрізняється від концепцій його попередників за кількома ознаками:
методологією, понятійним апаратом, предметним полем;
- показано, що соціальну комунікацію, не лише за Луманом, але і в
цілому у сучасній системній теорії перестали розглядати як самоочевидне
явище, натомість як результат складних операцій, базоване на інформації,
яку передають в повідомленні (або не досягають успіху у трансляції), яку
розуміють (або не розуміють) і яку сприймають (або не сприймають). В актах
відбору, повідомлення, розумінняінформації у комунікації відбувається низка
селекцій, кожна з яких є продовженням попередньої і передумовою
подальшої комунікативної операції;
- проаналізовано, що ускладнивши і розширивши концептуальне
розуміння поняття соціальної комунікації, Луман надав аргументи для
формування філософського розуміння функціональної неоднозначності ролі
людини в суспільстві: з одного боку, дії людини редукуються до складової
соціальної комунікації при функціонуванні соціальних систем, з іншого ж
боку, дослідник відзначає надзвичайну складність людини як системи
особистості, кажучи про те, що навіть самореферентна соціальна система
поступається їй за функціональною складністю. Люди як цілісності є
8
особистостями, а не складовими суспільства як комунікативної реальності,
вони належать до зовнішнього світу соціальної комунікації.
Дістала подальшого розвитку теза про те, що:
- соціальна комунікація постає як завжди вже наявна, самодостатня,
аутопоезиснанадсистема, яка складається із сукупності соціальних систем –
засобів своєї реалізації. Як система вона може виробляти все нові операції,
процесувати себе в часі, забезпечувати вирізнення та відтворення
соціальними системами їхніх навколишніх світів. Суспільство постає як
результат такої невпинної комунікативної диференціації та генералізації
через редукцію надмірної складності (комплексності) сенсу;
- соціальна комунікація є аутопоезисною репродукцією, тобто
суспільство розвивається як самосубститутивний порядок, який може
змінюватися тільки всередині себе і через себе. Тим самим комунікація стає
базисною структурою суспільства, причому відношення «комунікація –
суспільство» набуває самореферентний характер: суспільство неможливе
поза комунікацією, а комунікація неможлива поза суспільством.
Уточнено положення про те, що:
- одним із здобутків теорії Лумана є те, що феноменологія комунікації
буквально «вклинюється» в системну теорію соціуму і тим самим «зав’язує»
свідомість в комунікацію. Має місце «відрив» комунікації від області її
емпіричної актуалізації та суто поведінкових проявів, але феноменологія
комунікації концептуалізується Н. Луманом за рахунок суттєвого
розширення та переосмислення класичного словника феноменології завдяки
залученню термінів і понять з інших епістемологічних традицій та їхніх
словників (функціонального аналізу, загальної теорії систем, теорії
аутопоезису, теорії законів форми Джорджа Спенсера-Брауна тощо).
Теоретичне і практичне значення дослідження. Дане дисертаційне
дослідження складає виявлення нових тенденцій в трансформації теорії і
практики соціальних комунікацій в контексті застосування здобутків теорії
соціальних систем Нікласа Лумана. Отримані результати запропонованого
9
дослідження можуть бути використані при розробці спецкурсу, присвяченого
творчості дослідника та навчальних курсів із таких дисциплін як соціальна
філософія.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором
самостійно.
Апробація результатів дослідження: основні положення та висновки
дисертації обговорювались на кафедрі теоретичної та практичної філософії та
науково-теоретичному семінарі аспірантів Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. До того ж основні теоретичні
положення дисертації були представлені та обговорені в ході виступів на
міжнародних наукових конференціях: «Международнаянаучнаяконференция
«Коллективизм и индивидуализм: идеи и практика», (Киев-МагнитогорскБуча, 10 лютого, 2014), «Міжнародна науково-практична конференція «Дні
науки філософського факультету – 2014» (Київ, 15-16 квітня, 2014),
«Міжнародна науково-практична конференція «Дні науки філософського
факультету – 2015» (Київ, 21-22 квітня, 2015), «Всеукраїнська наукова
конференція «Духовність. Культура. Пам’ять. До 150-річчя від дня
народження митрополита Андрея Шептицького», (Львів, 12-13 травня, 2015),
Міжнародна конференція «Досягнення науки в 2015 році», (Київ, 19 грудня
2015), «Міжнародна науково-практична конференція «Дні науки
філософського факультету – 2016» (Київ, 20-21квітня, 2016), «ХІІІ
Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Тенденції та
перспективирозвитку науки і освіти в умовах глобалізації» (ПереяславХмельницький, 29-30 квітня, 2016).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного
дослідження викладено у 13 публікаціях – 7 статей, серед яких 1стаття у
науковому фаховому виданні України та 5 статей у наукових фахових
виданняхУкраїни, які включені до міжнародних наукометричних баз, 1 – в
10
іноземному періодичному виданні, 6 тезах наукових доповідей,
опублікованих у збірках матеріалів конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, які
втілюють наукову новизну, відображають мету, розв’язують завдання
дослідження і можуть бути узагальнені у таких положеннях:
1. З’ясовано, що саме поняття комунікації повністю покриває область
значень поняття суспільства, взятого в абстрактному сенсі. Найбільш
помітну роль тут відіграла теорія повідомлень, пов’язана з ім’ям Шенона, – в
її рамках розроблялися синтаксичні, семантичні і прагматичні проблеми
передачі інформації. Поряд з ключовими роботами Шенона, Уівера, Вінера,
Чері важливе місце належить роботам, в яких описувалися оптимальні
комунікативні системи та створені моделі комунікативних структур.
Соціальна комунікація включає в себе характеристики системи, діяльності та
соціального інституту. Комунікація являє собою засіб пристосування до
навколишньої реальності та інструмент по її оволодінню і перетворенню;
систему, що вибудовує свою власну комплексність і забезпечує взаємодію
індивідів.
Теорія комунікації формується як сукупність різних дисциплін і
методологічних підходів, по-різному розглядають соціальну комунікацію і
процес її розвитку. Це відбувається тому, що особливістю соціальної
комунікації є багатоаспектність цього феномена. Комплексність феномена
комунікації сприяє розвитку безлічі теорій, що описують різні сторони
комунікативного процесу.
2. Проаналізовано, що вихідним пунктом теорії суспільства Нікласа
Луманає теорія соціальних систем, яка розглядає суспільство, що охоплює
всі інші соціальні реальності, як операційно замкнуту соціальну систему. Ця
система на основі комунікації виокремлюється зі свого навколишнього світу і
відрізняється від всього, що не є комунікацією, наприклад, від життя,
природи, свідомості. Суспільство розуміється як універсальна соціальна
система, бо все, що відбувається у світі, може бути розрізнено залежно від
того, чи є воно комунікацією чи ні. Суспільство не мислиться як тотальна або
175
навіть тоталітарна система, бо вона зобов’язана своєю єдністю не цілому, яке
робить усе інше своїми частинами, але відтворення системи, яка виокремлює
себе зі свого навколишнього світу. Воно зобов’язане своєю єдністю не
тотожності цілого, а відмінності від навколишнього світу. Для позначення
зв’язку системи із довкіллям Н. Луман ввів поняття «структурного
сполучення», яке означає, що довкілля не управляє всіма операціями
системи, але воно може порушувати деякі з них, утворюючи деякі специфічні
прикордонні структурні сполучення, що викликає структурні зміни системи.
3. Проаналізовано, що одним з ключових понять Лумана є поняття
«аутопоезису», що означає – система може виробляти свої власні операції
тільки через мережу своїх власних операцій. А мережа власних операцій
знову-таки створюється цими операціями. Поняття аутопоезиса призначене
для дослідження того, що відбувається всамій системі і абстрагується від
того, що система може отримувати зовні. Для відтворення системи критично
важливо, що відбувається в ній, а не зовні. Контактуючи з довкіллям, система
«не знає», що тримує. Все, з чим вона має справу, існує тільки в самої
системі.
При введенні цього поняття Луман створив нові елементи для дискусії.
Система сама себе виробляє. Вона не тільки створює свої власні структури,
але є автономною також на рівні операцій. Поняття аутопоезису введено
експліцитно на противагу можливому поняттю аутопраксису. Тоді поняття
аутопоезису з необхідністю веде до важкого, часто неправильного розуміння
поняття оперативної закритості системи. Це поняття, звичайно, ще нічого не
означає у відношенні щодо виробництва. Іноді часто вбачають в ньому
причинну ізольованість, автаркію, когнітивний соліпсизм. Більшою мірою
воно є необхідним наслідком того тривіального факту, що ніяка система не
може оперувати за своїми межами.
4. Особистість постає як виконавець системних функцій і водночас
джерело їхнього удосконалення, що яскраво демонструє феномен мови. Вона
є основоположним медіумом комунікації за Луманом, що гарантує
176
регулярний, саморозгортальний, довготривалийаутопоезис суспільства. На
базі мови комунікація створює засоби символічної генералізації, що
відкривають перед нею нові можливості еволюції. Вони дозволяють не тільки
більш інтенсивно поширювати комунікацію, а й наділяти її примусовістю і
гарантувати її продовження. Саме це дає відповідь на питання, чому
комунікація, хоча і неймовірна, але необхідна. Влада, гроші, любов, істина –
засоби комунікації, які створили суспільство і скріпили його. Але водночас –
це цінності, які мотивують особистість до комунікації і саме як цінності вони
можуть зазнавати впливу особистостей.
5. В актах вибору інформації, повідомлення, розуміння у соціальній
комунікації здійснюються селекції, кожна з яких є продовженням
попередньої і передумовою подальшої комунікативної операції.
Безперервність процесування цих операцій гарантує тотальність комунікації.
Комунікація і тільки комунікація має справу з комплексністю довкілля,
актуалізуючи в своїх селекції за допомогою сенсу одні можливості і створює
потенціал для інших.Комунікація постає як наявна, самодостатня,
аутопоезисна система. Вона розрізняє тільки одне – себе від довкілля. Як
система вона може теж тільки одне – виробляти все нові операції,
процесувати себе в часі. Але розрізняючи і оперуючи, вона може все, бо
таким чином створює суспільство – ту версію редукції комплексності сенсу,
якої соціум зобов’язаний своїм існуванням.
6. Акцентовано, що соціальна комунікація у Лумана перестала бути
звичайним емпіричним явищем, вона не просто представляє суспільство, а
безпосередньо є ним. Суспільство тому слід розуміти як комунікацію – а
точніше, як сукупність усіх наявних соціальних комунікацій, об’єднаних у
самодостатню над систему, яка відтворює сама себе. Щоб обґрунтувати це
узагальнення, Луману довелося перебудувати методологічні засади
соціальної теорії і її категоріальний апарат. Із складу суспільства були
вилучені люди, з усіма їх індивідуальними переживаннями і здібностями до
спілкування, до свідомості, до історичної пам’яті; суспільство звільнилося
177
від баласту речових атрибутів, таких як територія або матеріальна культура.
Від суспільства в інтерпретації Лумана залишилися тільки чисті події
комунікації, обробні смислові форми, створені в процесі її самовідтворення.
Луман виступав і проти теорії "відкритих систем". Він переносить
інтерес зі змісту системи на її продуктивність, вимагає повернення до
концепції закритих систем, точніше, до того,щоб усвідомити закритість,
тобто оперативну рекурсивність, автореферентність і циркулярність як умову
відкритості. У термінах Лумана йдеться про оперативну закритість,
операційну самодостатність системи, але, звичайно ж, ні в якому разі не про
її ізоляцію. Саме вивчення аутопоезису дає простір для вивчення процесів
ускладнення та саморозвитку систем.
7. У процесі дослідження з’ясовано, що Луман залишає за дужками
комунікації весь світ – для того, щоб відтворити його в якості
комунікативного феномена всередині комунікації. Якщо для Гусерля світ був
смисловим феноменом свідомості, то для Лумана як філософа світ виступає
як сенс, що конституюється в комунікації. Деталізовані описи у Лумана
повинні, за його задумом, відтворити механізм дії соціальної системи в її
довкіллі. Як тільки в суспільстві відбуваються комунікації, які роблять темою
саме суспільство, відбуваються дві речі: суспільство відтворює себе, бо
ведеться комунікація, і суспільство описує себе, бо воно комунікує про себе.
Ця можливість самоопису передбачає можливість самоспостереження, а вона
знову-таки є результатом самореференції соціальних систем, тобто
можливості комунікувати про комунікації. Тим самим операції свідомості
можна розглядати як частину операцій соціальної комунікації