ПІНЧУК ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ НАСЛІДКИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ДОКАЗІВ : Пинчук ДМИТРИЙ ВЛАДИМИРОВИЧ Уголовно-процессуальные последствия фальсификации доказательств PINCHUK DMYTRO VOLODYMYROVYCH CRIMINAL PROCEDURAL CONSEQUENCES OF FALSIFICATION OF EVIDENCE



  • Название:
  • ПІНЧУК ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ НАСЛІДКИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ДОКАЗІВ
  • Альтернативное название:
  • Пинчук ДМИТРИЙ ВЛАДИМИРОВИЧ Уголовно-процессуальные последствия фальсификации доказательств PINCHUK DMYTRO VOLODYMYROVYCH CRIMINAL PROCEDURAL CONSEQUENCES OF FALSIFICATION OF EVIDENCE
  • Кол-во страниц:
  • 199
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


    На правах рукопису


    ПІНЧУК ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ



    УДК 343.14



    КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ НАСЛІДКИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ДОКАЗІВ




    12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність



    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук



    Науковий керівник:
    Удалова Лариса Давидівна
    доктор юридичних наук, професор




    КИЇВ 2009



    ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................... 3
    ВСТУП.......................................................................................................... 4
    РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, СПОСОБИ ТА СУБ’ЄКТИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ДОКАЗІВ...................................................................................................................... 12
    1.1. Поняття фальсифікації доказів.......................................................... 12
    1.2. Способи фальсифікації доказів............................................................ 29
    1.3. Суб’єкти фальсифікації доказів............................................................ 44
    Висновки до розділу 1................................................................................ 58
    РОЗДІЛ 2 ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ФАЛЬСИФІКОВАНИХ ДОКАЗІВ........................ 62
    2.1. Повноваження прокурора при виявленні фальсифікованих доказів.. 62
    2.2. Повноваження суб’єктів відомчого контролю під час виявлення фальсифікованих доказів.......................................................................................................... 81
    2.3. Повноваження судді при виявленні фальсифікованих доказів........... 94
    Висновки до розділу 2.............................................................................. 103
    РОЗДІЛ 3 ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ФАЛЬСИФІКОВАНИХ ДОКАЗІВ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ
    ПРАВОСУДДЯ......................................................................................... 106
    3.1. Винесення судами окремих ухвал (постанов) при виявленні фальсифікованих доказів........................................................................................................ 106
    3.2. Повернення кримінальних справ на додаткове розслідування......... 115
    3.3. Реабілітація підсудного (засудженого) при встановленні факту фальсифікації доказів........................................................................................................ 127
    3.4. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження....... 143
    Висновки до розділу 3.............................................................................. 157
    ВИСНОВКИ............................................................................................. 161
    ДОДАТКИ............................................................................................. 165
    CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 177



    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ











    ГУ МВС


    Головне управління Міністерства внутрішніх справ




    ДТП


    Дорожньо транспортна пригода




    КПК


    Кримінально-процесуальний кодекс




    КК


    Кримінальний кодекс




    МВС


    Міністерство внутрішніх справ




    ПМР


    Придністровська Молдавська Республіка




    ОВС


    Органи внутрішніх справ




    РФ


    Російська Федерація




    РУВС


    Районне управління внутрішніх справ




    СНД


    Співдружність незалежних держав




    СРСР


    Союз Радянських Соціалістичних Республік




    УМВС


    Управління Міністерства внутрішніх справ




    УМВСТ


    Управління Міністерства внутрішніх справ на транспорті







    ВСТУП




    Актуальність теми. Проведення законотворчої роботи, спрямованої на удосконалення кримінально-процесуального законодавства в напрямі його демократизації й приведення у відповідність до Конституції України стало вагомим внеском у здійснення судово-правової реформи. Правова реформа, що покликана гармонізувати кримінально-процесуальне законодавство відповідно до міжнародно-правових стандартів, визначила перегляд низки положень національного кримінально-процесуального законодавства, в тому числі і доказового права.
    Постійний розвиток та вдосконалення засобів доказування, що відбувається в теорії та практиці кримінального процесу, дає можливість виявити нові, раніше невідомі інформаційні ознаки тих чи інших процесуальних форм, що використовуються при розслідуванні злочинів.
    Діяльність правоохоронних органів з розслідування та вирішення кримінальних справ пов’язана зі збиранням, перевіркою та оцінкою доказів і їх процесуальних джерел, саме тому питання недопустимості фальсифікації доказів є одним із найбільш важливих в кримінальному судочинстві. Проведене анкетування 205 працівників ОВС щодо того, в чому саме виявляється фальсифікація доказів на практиці показало: у складанні протоколів слідчих дій, які не проводились (76% опитаних); у внесенні змін до процесуальних документів (69%); у підробці реквізитів процесуальних документів (22%); у знищенні речових доказів і їх заміні іншими предметами (56%).
    Проблемам фальсифікації доказів та їх кримінально-процесуальним наслідкам в судочинстві приділялась належна увага в роботах таких вітчизняних науковців, як: Ю. П. Аленіна, М. І. Бажанова, В. П. Бахіна, Н. Р. Бобечко, Т. В. Варфоломеєвої, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка,



    Ю. М. Грошевого, В. П. Гмирка, А. Я. Дубинського, В. С. Зеленецького, А. В. Іщенка, В. М. Іщенка, Н. С. Карпова, Є. Г. Коваленка, М. В. Костицького, В. П. Колмакова, В. С. Кузьмічова, В. Р. Мойсика, В. К. Лисиченка, Є. Д. Лук’янчикова, А. О. Ляша, В. Т. Маляренка, Г. А. Матусовського, М. М. Михеєнка, О. Р. Михайленка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, М. І. Сірого, С. М. Стахівського, В. М. Тертишника, Г. І. Чангулі, Л. Д. Удалової, В. Ю. Шепітька, М. Є. Шумила та інших.
    Значний внесок у розробку криміналістичних та процесуальних проблем закріплення доказів зробили дореволюційні вчені: С. В. Вікторський, Л. Є. Владіміров, С. В. Пахман, В. Д. Спасович, Н. С. Прознишев, В. К. Случевський, І. Я. Фойницький та інші.
    Неможливо було здійснити дослідження багатьох питань теми дисертації без звернення до праць відомих правознавців колишнього СРСР та країн-членів СНД, перш за все, В. О. Агібалової, Г. А. Абдумаджидова, В. Д. Арсеньєва, Д. І. Бєднякова, Р. С. Бєлкіна, І. Є. Биховського, Л. В. Вороніної, В. І. Щукіна, Н. І. Гапановича, В. Т.Томіна, Г. Ф. Горського, О. П. Гуляєва, А. А. Давлєтова, Є. О. Долі, В. І Кулікова, В. Я. Дорохова, П. С. Елькінд, С. П. Єфімічева, В. І. Зажицького, В. А. Камишина, Л. М. Карнєєвої, А. Н. Копйової, Н. А. Кузнєцової, П. А. Лупінської, А. Г. Маркелова, І. М. Петрухіна, Б. І. Пінхасова, Ю. Н. Прокоф’єва, М. С. Строговича, О. І. Трусова, Ф. Н. Фаткулліна, О. О. Чувільова, С. А. Шейфера, М. Л. Якуба, В. П. Карогодіна, та інших вчених.
    Проведений аналіз наукових джерел засвідчив відсутність монографічних і методичних робіт з досліджуваного питання у вітчизняній процесуальній науці, а також певні недоліки правового реагування на дані правопорушення, зумовили необхідність комплексного дослідження кримінально-процесуальних наслідків фальсифікації доказів, з врахуванням змін, внесених до Конституції України та конституцій інших країн-учасниць СНД, а також практики Європейського суду з прав людини та міжнародно- правових актів.



    Зазначені питання потребують глибокого теоретичного осмислення, систематизації та узагальнення існуючого матеріалу, розробки на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики доказування в кримінальних справах. Саме цим й обумовлена актуальність даної проблеми та необхідність її розробки в рамках наукового дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний, зокрема, з положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 20072009 рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України № 361/2006 від 10.05.2006.
    Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 20042009 рр. (затверджені наказом МВС України № 755 від 05.07.2004), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт КНУВС на 20062008 рр. та зареєстрована АПрН України від 2008 року (п. 731).
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні та вивченні кримінально-процесуальних наслідків фальсифікації доказів; у розробці науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій, направлених на вдосконалення чинного законодавства та судово-слідчої практики.
    Для досягнення визначеної мети були поставлені й вирішувалися такі основні завдання:
    - сформулювати поняття фальсифікації доказів у кримінальному процесі;
    - визначити способи та суб’єктів фальсифікації доказів;
    - провести аналіз правових норм, що регламентують повноваження



    начальника органу дізнання, начальника слідчого відділу, прокурора, судді при здійсненні процесуального контролю та суду як органу правосуддя при виявленні сфальсифікованих доказів;
    - встановити повноваження суб’єктів відомчого контролю при виявленні фальсифікації доказів;
    - проаналізувати підстави повернення кримінальних справ на додаткове розслідування;
    - опрацювати питання реабілітації підсудного (засудженого) при встановленні факту фальсифікації доказів;
    - розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства з метою запобігання фальсифікації доказів, їх виявлення та реагування на це правопорушення.
    Об’єкт дослідження правовідносини, що виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з фальсифікацією доказів у кримінальних справах.
    Предмет дослідження кримінально-процесуальні наслідки фальсифікації доказів.
    Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, в роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання дозволив розглянути усі питання в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість (розділи 1-3). Метод системного аналізу дав можливість з’ясувати місце фальсифікації доказів серед інших способів протидії доказуванню, проаналізувати положення сучасної теорії кримінального процесу, норми кримінального та кримінально- процесуального закону, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених щодо наслідків фальсифікації доказів. (розділ 1). Системно- структурний та формально-логічний методи використовувалися при вивчені сутності та визначенні понять «фальсифікація доказів», «фабрикація кримінальних справ», проведенні класифікації способів фальсифікації доказів, визначенні етапів кримінально-процесуальної діяльності при



    виявленні сфальсифікованих доказів (розділ 1). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного та іноземного кримінально-процесуального законодавства в частині розглядуваних питань (розділ 1). За допомогою соціологічних методів (інтерв’ювання, анкетування) було з’ясовано позиції і думки слідчих щодо причин фальсифікації доказів на досудовому слідстві, вирішення наявних проблем, (розділ 2) а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд з результатами вивчення матеріалів кримінальних справ (розділ 3).
    Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті вивчення 346 кримінальних справ, порушених органами дізнання та досудового слідства ОВС України протягом 2006-2008 рр.; вивчення 299 матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ, дані опитування 205 респондентів працівників ОВС.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації вперше в Україні визначено кримінально-процесуальні наслідки фальсифікації доказів. Відповідно до одержаних в ході дослідження наукових результатів автором сформульовано положення і висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:
    вперше:
    - визначено, що суб’єктами фальсифікації доказів можуть бути тільки державні органи та службові особи, які ведуть кримінальне судочинство, учасники процесу (п. 8 ст. 32 КПК України), а також інші суб’єкти кримінально-процесуальних відносин є суб’єктами фальсифікації відомостей про факти, а не доказів;
    - запропоновано надати судді повноваження порушувати кримінальну справу, якщо під час здійснення судового контролю за досудовим провадженням ним буде встановлений факт кримінальної фальсифікації доказів;
    - обґрунтовано доцільність надання у ч. 1 ст. 246 КПК України легального визначення порушень вимог кримінально-процесуального закону,



    допущених під час порушення кримінальної справи, провадження досудового слідства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ




    У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження питань, що пов’язані з кримінально-процесуальними наслідками фальсифікації доказів, сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема:
    1. Під фальсифікацією доказів у кримінальному процесі слід розуміти всяке умисне викривлення форми та змісту доказів, що негативно впливає на повний та об’єктивний розгляд судом кримінальної справи. Фальсифікація доказів означає їхню завідому неправдивість, розраховану на введення суду в оману. Фальсифікацію доказів доцільно розглядати як підроблення письмових та речових доказів. Такий поділ цілком виправдовується тим, що дії фальсифікуючого характеру у вказаних випадках суттєво відрізняються. Для письмових доказів більш властивим є спотворення відомостей, які в них містяться. Для речових характерним є спотворення властивостей матеріальних об’єктів. Суб’єктами фальсифікації доказів можуть бути тільки державні органи та посадові особи, які ведуть кримінальний процес. Учасники кримінального процесу (п.8 ст.32 КПК України), а також інші суб’єкти кримінально-процесуальних відносин є суб’єктами фальсифікації відомостей про факти, а не доказів.
    2. Перед новим кримінально-процесуальним законодавством не слід ставити завдання про притягнення кожного, хто вчинив злочин, до кримінальної відповідальності, про швидке та повне розкриття злочину.
    3. Потрібно відмовитись від обов’язкової участі понятих при проведенні всіх слідчих дій, крім обшуку житла чи іншого володіння особи. У законі слід передбачити певні гарантії, які унеможливлювали б фальсифікацію слідчим протоколів при провадженні слідчих дій без участі



    понятих. При їх проведенні обов’язково повинен застосовуватися відеозапис. У зв’язку з цим, пропонуємо доповнити ст.852 КПК України частиною 3 такого змісту: «Відеозапис застосовується обов’язково при проведенні слідчих дій без участі понятих».
    4. Ст.107, 143 КПК України слід доповнити положенням такого змісту: «перед допитом слідчий попереджає підозрюваного (обвинуваченого) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину».
    5. У п.10 ч.1 ст.227 КПК України доцільно навести вичерпний перелік підстав для прийняття прокурором рішення про усунення особи, яка провадить дізнання або слідчого від подальшого ведення розслідування за порушення закону. Серед цих підстав обов’язково має бути вказана фальсифікація доказів. Пропонуємо доповнити п.2 ч.1 ст.229 КПК України наступним реченням: «Якщо існують підстави для усунення слідчого від подальшого ведення справи, кримінальна справа повертається начальнику слідчого відділу для організації додаткового розслідування». Доцільно доповнити ч.1 cт.227 КПК України пунктом 101 такого змісту: «відстороняє особу, яка здійснює дізнання, слідчого від подальшого ведення перевірки заяв, повідомлень про злочини, якщо вони при цьому допустили порушення закону».
    6. Потрібно у законодавчому порядку встановити розмір компенсації за кожний день незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності.
    7. КПК України слід доповнити статтею, яка б регулювала порядок відновлення окремих протоколів слідчих дій, інших документів у зв’язку з фальсифікацією доказів.
    8. Начальнику слідчого відділу потрібно надати право скасовувати постанови слідчого, які перешкоджають розслідуванню злочинів шляхом винесення незаконних рішень про відмову в порушенні справи та її закриття. Пропонуємо доповнити ст.1141 КПК України положенням, що начальник



    слідчого відділу вносить прокуророві клопотання про скасування інших незаконних постанов слідчого. У ст.1141 КПК України необхідно визначити підстави передачі начальником слідчого відділу справи від одного слідчого іншому та порядок процесуального оформлення цього рішення.
    9. КПК України потрібно доповнити статтями «Повноваження начальника органу дізнання» та «Повноваження начальника підрозділу дізнання». При цьому начальнику органу дізнання слід надати право скасовувати незаконні постанови дізнавача. Йдеться про ті постанови, які він не затверджує (наприклад, постанови про визнання особи потерпілим, цивільним позивачем та ін.).
    10. Останнє речення ч.3 ст.611 КПК України доцільно викласти у наступній редакції: «Постанова судді про усунення захисника може бути ним оскаржена протягом семи днів з дня одержання копії постанови в апеляційному порядку». Ч.3 ст.611 КПК України після слова «слідчого» необхідно доповнити словами «погодженого з прокурором». Судді слід надати право скасовувати за скаргою зацікавлених осіб постанову слідчого про зупинення досудового слідства. Вважаємо правомірною постановку питання про надання судді повноваження порушувати кримінальну справу, якщо під час здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням ним буде встановлений факт кримінальної фальсифікації доказів.
    Ч.1 ст.232 КПК України доцільно доповнити реченням такого змісту:
    «В окремій ухвалі (постанові) суд зобов’язаний за наявності на те підстав порушити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, в діяннях яких є ознаки дисциплінарного правопорушення». У ч.1 ст.246 КПК України потрібно дати легальне визначення порушень вимог кримінально-процесуального закону, допущених під час порушення справи, провадження досудового розслідування, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Потрібно скасувати право суду на повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.
    11. У ст.531 КПК України, Законі України від 01.12.1994 «Про порядок


    відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури. і суду» слід передбачити таку підставу для компенсації шкоди, як закриття судом кримінальної справи у зв’язку з відмовою державного чи приватного обвинувача від обвинувачення.
    12. Пропонуємо ч.1 ст.4008 КПК України доповнити наступним реченням: «Прокурор перевіряє, чи належить фальсифікація доказів, встановлена вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку матеріалами справи по іншій справі до справи, що підлягає відновленню. Закінчивши перевірку цієї нововиявленої обставини районний, міський прокурор, при наявності підстав для відновлення справи, направляє її разом з матеріалами перевірки, вироком, що набрав законної сили, яким винні у фальсифікації доказів у справі вже засуджені і своїм висновком відповідно прокуророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області, прокуророві міст Києва, Севастополя, військовому прокурору (на правах області), який і вирішує питання про внесення подання до апеляційного суду». У зв’язку з цим слід виключити зі ст.4008 КПК України частину другу. Право вносити подання до суду про необхідність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами потрібно надати тому прокуророві, який порушив провадження за нововиявленими обставинами і призначив її перевірку.
    13. Пропонуємо з ч.3 ст.388 КПК України виключити наступні слова:
    «за винятком тих рішень, що зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу».
    14. Перед знищенням кримінальної справи з неї разом з вироком суду повинні вилучатися протоколи слідчих дій та інші документи джерела доказів, строк зберігання яких має бути 100 років.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины