Бахуринський Віталій Станіславович Кримінально-правова відповідальність за вчинення рейдерства в Україні

Краткое описание

Бахуринський Віталій Станіславович, керуючий адвокат Адвокатського бюро «Бахуринський Баристерс». Назва дисертації: «Кримінально-правова відповідальність за вчинення рейдерства в Україні». Шифр та назва спеціальності 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Спецрада Д27.855.03 Університету державної фіскальної служби України

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ» МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

БАХУРИНСЬКИЙ ВІТАЛІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ

УДК 343.9.024:336.14 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ РЕЙДЕРСТВА В УКРАЇНІ

12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
В.С. Бахуринський

Науковий керівник:Топчій Василь Васильович,
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Київ – 2021

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ ВЧИНЕННЯ РЕЙДЕРСТВА У НАУЦІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 14
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження злочинів у сфері захоплення суб’єктів господарювання з метою зміни їх власників 14
1.2. Генеза кримінальної відповідальності за вчинення рейдерства 32
1.3. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за вчинення рейдерства 42
Висновки до Розділу 1. 56
РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЧИНЕННЯ РЕЙДЕРСТВА 59
2.1. Об'єктивні ознаки злочинів у сфері захоплення суб’єктів господарювання шляхом зміни їх власників 59
2.2. Суб'єктивні ознаки вчинення рейдерства 79
2.3. Кваліфікуючі ознаки злочинів у сфері вчинення рейдерства 90
Висновки до Розділу 2. 104
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО- ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВЧИНЕННЯ РЕЙДЕРСТВА 106
3.1. Відмежування вчинення рейдерства від суміжних злочинів 106
3.2. Кримінально-правова характеристика злочинів, вчинених шляхом рейдерства та аналогічних злочинів за кримінальним законодавством
зарубіжних країн
3.3. Напрями удосконалення кримінального законодавства відповідальності за злочини,вчинені шляхом рейдерства
у 127
сфері
144
Висновки до Розділу 3. 159
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169
ДОДАТКИ 192

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Поява в економіці нових видів кримінальних правопорушень зумовлює створення спеціального правового ресурсу, значне місце в якому відводиться нормам кримінального закону. Актуальність теми дослідження визначається громадською небезпекою незаконного захоплення підприємств для світової економіки в цілому й економіки будь-якої держави зокрема. Економіка і право – взаємопов’язані явища суспільного життя. У процесі інтенсивного розвитку економічних відносин важливим є їх адекватна охорона, в тому числі кримінально- правовими заходами. Негативні тенденції в економіці зумовили нарощування в суспільстві кримінального потенціалу, що зумовило широке поширення нових форм злочинної поведінки суб’єктів економічних відносин, зокрема вчинених на фондовому ринку. Не в останню чергу цьому сприяла офіційна позиція держави, яка довгий час залишалася нейтральною щодо кримінальних правопорушень на ринку цінних паперів. У початковій редакції КК України були відсутні норми, що дозволяють ефективно захистити інтереси власників підприємств та інвесторів, що породило новий кримінальний феномен – рейдерство, основним способом виконання якого стали порушення системи захисту прав інвесторів на належні їм активи, що засвідчуються окремими видами цінних паперів. Однак і внесені в останні роки до кримінального законодавства корективи не змогли дієво протистояти таким кримінальним правопорушенням, оскільки являли собою окремі внесення змін у КК України, які не базуються на наукових розробках економіки і права. Правову прогалину у сфері регулювання економічних процесів зумовлюють істотні несприятливі наслідки, що порушують інтереси держави, підприємців, громадян, збої в нормальній діяльності окремих сегментів економіки, а найчастіше і посилення соціальної напруженості в суспільстві.
Отже, проблема рейдерства як кримінального правопорушення у сучасній науці кримінального права тільки формується. У нашому розумінні рейдерство являє собою кримінальне правопорушення, яке вчиняється шляхом комплексу

послідовних дій, спрямованих на протиправне заволодіння чужою власністю, що може включати також незаконні насильницькі або ненасильницькі дії, які заподіюють збиток майновим і немайновим правам господарюючих суб’єктів і порушують у суспільстві правовідносини, пов’язані з власністю.
У цьому контексті належним прикладом є статистика Офісу Генерального прокурора щодо кількості рейдерських захоплень та винесення судових вироків у цих кримінальних правопорушеннях в Україні, зокрема: 1 690 рейдерських захоплень відбулося за останні 5 років в Україні, з них 654 випадки – 2018 рік. За даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, 2019 року наявні лише 2 вироки (один з яких не набрав законної чинності); 2018 року – 3 вироки; 2017 року – 2 вироки.
Варто зазначити, що така статистика свідчить, з одного боку, про недостатню ефективність діяльності правоохоронних органів у протидії рейдерству, а з іншого – недосконалість норм, що ускладнюють розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206-2 Кримінального кодексу України, та подальшої належної правової оцінки.
Складність кваліфікації дій, здійснюваних у рамках незаконного корпоративного захоплення, разом з існуючими прогалинами в законодавстві призвели до такої ситуації, коли жодному суб’єкту господарювання не забезпечено відчуття повної безпеки.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається виникненням принципово нового суспільно небезпечного діяння, що виражається в незаконному встановленні контролю стосовно юридичної особи з подальшим заволодінням майном або придбанням права на майно цієї юридичної особи. Крім того, важливим фактором є відсутність визначення рейдерства, що дозволяє виділити його специфічні ознаки, а також відсутністю ефективних заходів кримінально-правової протидії рейдерству, недостатністю чинних кримінально-правових норм для протидії рейдерству, що обумовлює потребу в удосконалення Кримінального кодексу України за допомогою його доповнення статтею, яка встановлює відповідальність безпосередньо за рейдерство.

Актуалізують дослідження також і негативні наслідки рейдерства, що виражаються в заподіянні шкоди промисловим підприємствам, припиненні або призупиненні діяльності ефективних виробництв, зниженні економічного зростання та інвестиційної привабливості галузей економіки, підриві основ ринкової економіки, таких як інститут власності тощо.
Усе вищевикладене визначає актуальність і необхідність проведення наукового дослідження кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язані із вчиненням рейдерства, що має важливе теоретичне і прикладне значення в цілях підвищення ефективності механізмів протидії таким діянням.
Дослідженню цієї проблематики присвятили свої роботи численні українські і зарубіжні науковці, що висвітлюють проблеми видів рейдерства, їх соціальної зумовленості та механізмів кримінально-правової протидії, зокрема у дослідженнях Б. М. Андрушківа, І. Г. Богатирьова, В. С. Буркаль, С. В. Васильчака, З. С. Варналія, Б. М. Грека Н. М. Грищенко, Н. Б. Кирича, Т. В. Корнякової, І. І. Мазура, М. І. Мельника, В. А. Мисливого, С. С. Мірошниченка, Ю В. Нікітіна, Ю. С. Погорєлова, Я. В. Пшенички, Н. З. Рогатинської, А. В. Смітюх, В. В. Топчія, С. С. Титаренка, І. М. Федулової та ін. Останнім часом серед учених найбільш актуальною стала оцінка рейдерства з кримінально-правової точки зору у зв’язку з тим, що воно набуває все більш складні форми, масштаби поширення і призводить істотні негативні наслідки. Цей підхід сформульовано у зарубіжних дослідників, зокрема у роботах таких учених, як О Ю. Федоров, Д. В. Медведєва, Г. К. Смирнов, Л. О. Андрєєва, К. А. Сергєєв, А. Н. Прожеріна тощо. Дослідженням рейдерства в його найбільш суспільно небезпечному прояві – кримінального рейдерства – з кримінологічних, оперативно-розшукових, процесуальних і криміналістичних
позицій займалися О. A. Шашков, К. В. Васильченко, А. Н. Зенкін та ін.
Визнаючи значний внесок, внесений перерахованими авторами у вирішення проблем протидії рейдерству, варто зазначити, що вони обмежувалися, як правило, дослідженням окремих їх аспектів. Причому більшість правознавців приділяла увагу переважно кримінологічній стороні рейдерства. Проблеми ж кримінально-правової охорони відносин з управління

корпорацією висвітлюються здебільшого на сторінках періодичних видань або в навчальних посібниках, при цьому їх аналіз носить фрагментарний, безсистемний характер. Іншими словами, в доктрині кримінального права юридична природа рейдерства досі не досліджувалася, система кримінальних правопорушень у сфері відносин з корпоративного управління, що дозволяє аналізувати норми кримінального законодавства, спрямовані на охорону відносин з управління корпорацією, і виділити ефективну модель диференціації кримінальної відповідальності за рейдерство, не сформована.
Кримінально-правовий та кримінологічний аспекти форм рейдерства раніше самостійно досліджувалися спорадично та фрагментарно. Зазначені характеристики свідчать про те, що це дисертаційне дослідження є своєчасним і затребуваним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертаційна робота виконана на положеннях Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ухвалена Верховною Радою України 18.03.2004 № 161639-IV) та в рамках науково-дослідної роботи ВНЗ «Національна академія управління» на 2014–2019 рр. на тему «Адаптація законодавства і права України до законодавства і права Європейського Союзу» (державний реєстраційний номер 0114U006593); Рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 06.05.2015 «Про заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю в Україні», введеному в чинність Указом Президента України від 16.06.2015 № 341/2015; Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016–2020 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 03.03.2016; Стратегії боротьби з організованою злочинністю (розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126).
Тема дисертації затверджена Вченою радою ВНЗ «Національна академія управління» (протокол № 6 від 30 жовтня 2014 р.) та уточнена тією самою Вченою радою (протокол № 8 від 21 листопада 2019 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні рейдерства, кримінально протиправних діянь, що сприяють його вчиненню, а також у тому, щоб на підставі аналізу кримінального і регулятивного законодавства сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства з метою протидії рейдерству.
Мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
– охарактеризувати теоретико-методологічні засади дослідження кримінальних правопорушень у сфері захоплення суб’єктів господарювання з метою зміни їх власників;
– проаналізувати основні етапи генези кримінальної відповідальності за вчинення рейдерства;
– з’ясувати детермінанти соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за вчинення рейдерства;
– охарактеризувати об’єктивні ознаки кримінальних правопорушень у сфері захоплення суб’єктів господарювання шляхом зміни їх власників;
– надати характеристику суб’єктивним ознакам вчинення рейдерства;
– дослідити і визначити кваліфікуючі ознаки кримінальних правопорушень у сфері вчинення рейдерства;
– обґрунтувати основні критерії відмежування вчинення рейдерства від суміжних кримінальних правопорушень;
– здійснити порівняльну кримінально-правову характеристику кримінальним правопорушенням, вчинених шляхом рейдерства, та аналогічних кримінальних правопорушень за кримінальним законодавством зарубіжних країн;
– сформулювати й обґрунтувати напрями удосконалення кримінального законодавства у сфері відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені шляхом рейдерства.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, що виникають у зв’язку з кримінально-правовим вчиненням рейдерства в Україні.
Предмет дослідження – кримінально-правова відповідальність за вчинення рейдерства в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять різноманітні методи наукового пізнання. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та приватно-наукові методи пізнання й освоєння соціальної дійсності, фундаментальні методологічні принципи філософії, політології, психології, соціології та юридичних наук, зокрема в основному кримінального права та кримінології.
Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції спираються також і на існуючі результати як сучасних досліджень у галузі економіки, кримінального права та кримінології, так і практики правозастосування. Як методична основа збору і обробки матеріалів, були використані історико-правовий (підрозділ 1.2), логіко-догматичний (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2), порівняльно-правовий (підрозділ 3.2), соціологічний та статистичний методи, застосовані з урахуванням загальносоціологічних вимог репрезентативності. Аналіз і синтез застосовувалися для обґрунтування пропозицій щодо профілактики корпоративних захоплень (підрозділ 3.3); індукція і дедукція використовувалися для аргументації отриманих висновків (підрозділи 2.3, 3.1, 3.3). Методи наукового пізнання: соціологічний – дозволив визначити поняття корпоративних захоплень (підрозділ 1.1), причини їх скоєння (підрозділ 1.3) та способи профілактики; статистичний – використовувався для узагальнення отриманих результатів.
Унаслідок специфіки проблематики дослідження, що перебуває на стику кримінального права, цивільного права і таких неправових дисциплін, як економіка і філософія, використовувався і міждисциплінарний підхід, що передбачає залучення методології вказаних наукових напрямів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розроблених проблем дисертація є одним з перших в Україні комплексних монографічних досліджень кримінально-правової відповідальності за вчинення рейдерства в Україні.
Найістотнішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну і визначають внесок автора у розроблення зазначеної проблеми, є такі положення, висновки та пропозиції, зокрема:

вперше:
– представлена кримінально-правова оцінка змін правової природи незаконних корпоративних захоплень у зв’язку зі зміною умов їх здійснення, зокрема з прийняттям нових «антирейдерских» правових актів;
– надано авторське визначення незаконного корпоративного захоплення (рейдерства) як комплексу послідовних дій, спрямованих на протиправне заволодіння чужою власністю, що включають незаконні насильницькі або ненасильницькі дії, які заподіюють збиток майновим і немайновим правам господарюючих суб’єктів і порушують суспільні правовідносини, пов’язані з власністю;
– обґрунтовано, що подання до органу, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та індивідуальних підприємців, завідомо неправдивих даних, що містяться в заяві та установчих документах, ставить під загрозу заподіяння шкоди суспільним відносинам, що регулюють встановлений законом порядок реєстрації юридичної особи в процесі створення, реорганізації господарюючого суб’єкта або внесення змін до його установчих документів;
– розроблено кримінально-правові основи протидії придбання права на управління акціонерним товариством і його майно шляхом обману або зловживання довірою (кримінальне рейдерство) як новій формі економічної злочинності у сфері корпоративних правовідносин, розкрито недоліки правового регулювання міжгалузевих корпоративних відносин, що створюють організаційно-правові передумови виникнення кримінального рейдерства;
– визначено коло обставин, встановлення яких доводить наявність складно сконструйованої злочинної діяльності, спрямованої на позбавлення прав володіння, управління юридичною особою і його майновим комплексом;
удосконалено:
– критерії щодо визначення характерних ознак складів кримінальних правопорушень, що є суміжними зі складом кримінального правопорушення, передбаченим ст. 206-2 КК України, до яких віднесено делікти, передбачені

нормами стст. 190, 205-1, 206, 356–358 КК України;
– кримінально-правові засади механізму кримінально-правової протидії кримінальному рейдерству і захисту корпоративної власності, що визначений як родовий, що представляє взаємопов’язану систему відповідних видових механізмів функціонування ряду підсистем, до яких віднесено: нормативно-правове регулювання відповідальності щодо захоплення корпоративної власності шляхом кримінального рейдерства; взаємодія правоохоронних органів з громадськими формуваннями; механізми кримінального переслідування обвинувачених у кримінальному рейдерстві осіб залежно від форми здійснення злочинної діяльності;
– наукові підходи щодо оцінки значення зарубіжного досвіду кримінально-правової протидії рейдерству, коли аналіз зарубіжного законодавства дозволив зробити висновок, що явище кримінального рейдерства, повсюдно поширеного на території України, має аналоги в країнах пострадянського простору і зарубіжжя, однак відсутнє в таких розвинених державах, як Сполучені Штати Америки, Великобританія та ін. Це обумовлено фактором більш раннього формування галузі корпоративного права і, як наслідок, більш високим, ніж в Україні, рівнем законодавчого регулювання відносин у цій сфері;
– положення про суб’єктивну сторону злочинної діяльності, яке демонструє встановлення двоїстого характеру умислу: досягнення конкретного (проміжного) результату від вчиненого кримінального правопорушення та передбачення в подальшому досягнення кінцевого результату – позбавлення прав власників на управління юридичною особою і її майна;
дістали подальший розвиток:
– наукові положення про соціальну обумовленість рейдерства, яка полягає у недостатньому кримінально-правовому регулюванні відповідальності, історично обумовленою ментальністю щодо корпоративного майна, організаційно-правовими основами функціонування акціонерних

товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, серед яких: економічна відокремленість акціонерного товариства, що виявляється в самостійній економічній та іншій діяльності, володінні оборотними активами, поза оборотними фондами, результатами економічної та іншої діяльності; право суспільства виступати в цивільних правовідносинах у ролі власника на майно, переданого йому (юридичній особі) членами суспільства; роз’єднаність власників акцій як власників юридичної особи і всього його майна; управління власністю виконавчим органом; можливість неодноразового випуску і продаж акцій, які зменшують частку акціонерів у консолідованій власності, та ін.;
– підходи щодо вдосконалення кримінально-правової протидії рейдерству, які базуються на розумінні того, що кримінально-правова кваліфікація рейдерства з використанням традиційних елементів інституту множинності малоефективна, оскільки розуміння цього виду злочинної діяльності лише як сукупності кримінальних правопорушень (тотожних, однорідних або різнорідних) недостатньо для розуміння його механізму. Ситуація ускладнюється невирішеністю проблеми закріплення в кримінальному законодавстві «кримінального рейдерства» як окремого самостійного складу кримінального правопорушення, що запропоновано в дисертації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані за результатами дослідження положення і висновки використовуються та можуть бути використані у:
– законодавчій діяльності – під час підготовки проєктів удосконалення положень норм статей кримінального законодавства щодо кримінальної відповідальності за злочини, вчинені з метою захоплення майнових прав і майна суб’єктів господарювання (акт впровадження у практичну діяльність Інституту законодавства Верховної Ради України від 16.05.2019 № 22/665-1- 15);
– практичній діяльності – для організаційно-правового, методичного,

інформаційного забезпечення правоохоронних та інших органів щодо запобігання вчиненню рейдерства в Україні;
– науково-дослідній сфері – для подальшого вивчення та осмислення теоретичних і прикладних аспектів кримінальної відповідальності за злочини, вчинені з метою захоплення майнових прав і майна суб’єктів господарювання (акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права від 03.11.2020);
– освітньому процесі – під час викладання дисципліни «Кримінологія»,
«Кримінально-виконавче право», «Організаційно-правові основи діяльності Національної поліції України», «Поліцейська діяльність», а також підготовки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, конспектів лекцій і систем контролю знань (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 22.10.2020).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й практичні рекомендації, викладені у дослідженні, обговорювалися на кафедрі кримінального права, кримінології, цивільного та господарського права юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління». Результати дослідження були оприлюднені на шести міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми реформування системи законодавства України» (м. Запоріжжя, 25–26 січня 2019 р.); «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Одеса, 8–9 лютого 2019 р.); «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 15–16 лютого 2019 р.); «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Львів, 19–20 червня 2020 р.);
«Міжнародні та національні правові виміри забезпечення стабільності» (м. Львів, 19–20 квітня 2019 р.); «Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги сьогодення» (м. Запоріжжя, 24–25 липня 2020 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено в

12 наукових працях, серед яких 5 статей у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, одна стаття у науковому періодичному виданні інших країн та шість тез доповідей, опублікованих у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських науково- практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, з яких основний текст – 168 сторінки, список використаних джерел – 23 сторінки (227 найменувань) та 4 додатки на 9 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення результатів розв’язання наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні кримінально-правової відповідальності за вчинення рейдерства в Україні. До основних результатів, сформульованих на підставі дослідження законодавства, наукових джерел і правозастосовної практики, належать такі положення:
1. Характеристика теоретико-методологічних засад дослідження кримінальних правопорушень у сфері захоплення суб’єктів господарювання шляхом зміни їх власників засвідчує, що сьогодні поняття «рейдерство» вжито багатьма дослідниками для розкриття проблеми протидії захопленню чужого бізнесу. У більшості випадків це визначення наводиться через призму деяких видів рейдерської діяльності – шляхом перерахування ряду протизаконних засобів і методів. Кінцевим результатом такої діяльності, як правило, вважається втрата контролю з боку законного власника над бізнесом. Проєктуючи існуючі в науковій літературі судження про проблематики юридичної сутності рейдерства, пропонуємо розуміти під рейдерськими захопленнями незаконні злиття і поглинання, що супроводжуються переходом права власності на майнові права і майно. Рейдерство представляється як процес незаконного насильницького або ненасильницького кримінального захоплення об’єктів чужої власності господарюючих суб’єктів з метою заволодіння, що супроводжується вчиненням незаконних (зокрема, обманних) дій і заподіянням власникам майна матеріальної або фізичної шкоди (збитків). Насильницьке захоплення господарюючого суб’єкта може здійснюватися, наприклад, із залученням співробітників охоронних структур, судової та кримінально-виконавчої систем, представників кримінальних організацій, із застосуванням насильства або його погрози щодо співзасновників захоплюваного господарюючого суб’єкта або його безпосереднього керівництва аж до їх фізичного усунення. Ненасильницьке захоплення об’єктів чужої власності господарюючих суб’єктів можливе, наприклад, шляхом підробки реєстру акціонерів, правовстановлювальних документів або істотного

порушення легітимності їх отримання, здійснення ненасильницьких розкрадань, вимагань, неправомірних або злочинних дій, пов’язаних з банкрутством, використання сфальсифікованих рішень зборів акціонерів, підроблених договорів купівлі-продажу акцій, незаконного ініціювання кримінального переслідування, незаконних судових рішень, винесених шляхом використання корупційних зв’язків із суддями, представниками правоохоронних структур та органами державної влади.
2. Аналіз основних етапів генези кримінальної відповідальності за вчинення рейдерства засвідчує, що, незважаючи на те, що рейдерство є спочатку західним винаходом, воно прижилося і в сучасній Україні, ставши основною формою перерозподілу власності після періоду насильницького її переділу злочинними співтовариствами в 90-х рр. минулого століття. Починаючи з моменту зародження, рейдерство існує в безперервному розвитку. Рейдери перебувають у постійному пошуку нових проєктів, що характеризуються високою прибутковістю. Необхідність залишатися в межах допустимого ризику змушує їх підлаштовуватися під нові соціально- економічні, правові та політичні умови. При цьому найчастіше рейдер не може відмовитися від свого бізнесу, припинення загарбницької діяльності означає втрату партнерів і покровителів, ослаблення позицій на ринку корпоративного контролю. Це неминуче призводить до того, що з’являються нові лідери, більш сильні гравці, які вже можуть становити небезпеку для самого рейдера. Саме це, на думку дисертанта, є причиною постійної генези цього кримінально- правового явища, змушує рейдера розробляти нові технології атаки, шукати нові проєкти і ризикувати знову, оскільки зупинка може призвести до втрати всіх накопичених активів. Генеза ескалації рейдерства в економіці перехідного періоду свідчить про наявність взаємопов’язаних кримінально-правових, економічних, політичних, історичних, правових та організаційно-управлінських факторів, що детермінують цей вид економічної злочинності.
3. Детермінанти соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за вчинення рейдерства спричинені в основному прогалинами в законодавстві. Існуюча в країні нормативно-правова база не дозволяє

розділяти цивілізовані методи ведення бізнесу у сфері злиттів і поглинань та незаконні захоплення юридичних осіб. Інституційна криза відносин власності, криміналізація економіки, посилення впливу організованої злочинності і корупції, прогалини у правовому регулюванні стимулюють кримінальну активність рейдерства. Аналіз форм і способів рейдерських захоплень, здійснюваних шляхом фальсифікації правовстановлювальних документів, єдиних державних реєстрів, рішень господарських товариств, розкрадання акцій і часток у статутному капіталі, маніпуляцій з реєстром акціонерів, застосування адміністративного ресурсу, примусу до договорів та інших прийомів встановлення управлінського контролю над суб’єктами господарської діяльності з метою привласнення прав на майно й активи свідчить про те, що сучасне рейдерство являє собою складний кримінально-правовий феномен транзитивної економіки, що існує в постійному русі і зміні. Отже, кримінально- правова природа рейдерства полягає у протиправному захопленні управління в господарських товариствах за допомогою позбавлення або обмеження такого права осіб, що мають його за законом, злочинному вилученні майна й активів безоплатно або за нееквівалентними цінами, володінні, користуванні та розпорядженні ними всупереч волевиявленню власника. Саме в домінуванні кримінальних властивостей полягає його специфіка і відмінність від смислового змісту цього поняття, що застосовується в західних країнах. Вплив зовнішніх факторів, пов’язаних з глобалізацією і конкуренцією, що загострюється боротьбою за ресурси, дає достатньо підстав для прогнозу активізації транскордонного рейдерства в перспективі, що актуалізує проблему захисту державного суверенітету. Сукупність значущих кримінально-правових властивостей рейдерства стримує соціально-економічний розвиток.
4. Характеристика об’єктивних ознак кримінальних правопорушень у сфері захоплення суб’єктів господарювання шляхом зміни їх власників засвідчує наявність характерних ознак, зокрема таких, що характеризують рейдерство як процес, а також набір дій для вчинення зміни власників майнових прав і майна суб’єктів господарювання. Аналіз ознак об’єктивної сторони складів кримінальних правопорушень з урахуванням судово-слідчої

практики і теоретичних положень дозволив обґрунтувати і сформулювати такі висновки. Видовий об’єкт кримінальних правопорушень може бути визначений як охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, що забезпечують дотримання встановленого чинним законодавством порядку організації і здійснення економічної діяльності з приводу виробництва і споживання продукції та послуг, а також економічну стабільність і підвищення рівня економічного розвитку держави. Основний об’єкт аналізованих кримінальних правопорушень – суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність органів, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб та індивідуальних підприємців, а також організацій, що здійснюють облік прав на цінні папери. Суспільна небезпека фальсифікації ЄДРПОУ, реєстру власників цінних паперів або системи депозитарного обліку виражається в тому, що у разі здійснення цих дій порушуються принципи, на основі яких виконується підприємницька та інша економічна діяльність, майнові інтереси держави, громадян або організацій, а також відносини у сфері корпоративного управління. Предметом кримінального правопорушення виступають ЄДРПОУ, реєстр власників цінних паперів, самі цінні папери.
5. Характеристика суб’єктивних ознак вчинення рейдерства дозволяє констатувати, що незаконне корпоративне захоплення, по суті, є різновидом професійного розкрадання. Суб’єктивна сторона будь-якого розкрадання характеризується виною у вигляді прямого умислу, винний усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій і відсутність у нього будь-яких прав на майно, передбачає неминучість настання шкідливих наслідків, зокрема у вигляді порушення прав держави, власника, іншого власника або третіх осіб на володіння майном, та бажає їх настання. Корислива мета під час незаконного корпоративного захоплення полягає у прагненні отримати фактичне та юридичне панування над юридичною особою, майном юридичної особи, у можливості володіти, користуватися і розпоряджатися та приймати управлінські рішення над майном юридичної особи як своїм власним, а також продати, подарувати або на інших засадах передати іншим особам. У разі задоволення особистих матеріальних потреб самого викрадача наявність

корисливої мети не викликає ніяких сумнівів. Але корислива мета є і в тих випадках, коли викрадене майно передається іншим особам, у збагаченні яких винний зацікавлений з різних причин. На думку дисертанта, суб’єктами кримінальної відповідальності можуть бути замовники незаконних корпоративних захоплень, керівники організацій, що здійснюють проєкти з незаконним корпоративним захопленнями, керівники проєктних груп, які здійснюють незаконні корпоративні захоплення, й осіб, які безпосередньо розробляють і здійснюють захоплення. Підкреслюється, що на практиці до відповідальності іноді залучають кур’єрів, помічників юриста, а не замовників та організаторів захоплення. У дисертації розглянуто також питання про кримінальну відповідальність юридичних осіб. Запропоновано проміжне рішення цієї проблеми, за яким суд одночасно з розглядом справи про кримінальну відповідальність фізичних осіб ухвалює рішення про ліквідацію або заборону діяльності юридичної особи у зв’язку із здійсненням ним діяльності щодо проведення незаконних корпоративних захоплень.
6. Дослідження і визначення кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень у сфері вчинення рейдерства показало, що у наведених існуючих кримінально-правових нормах досить деталізована система кваліфікуючих ознак, що у недостатній ступені встановлюють відповідальність за найрізноманітніші прояви рейдерства. Особливо кваліфікуючою ознакою рейдерства є вчинення раніше охарактеризованих діянь організованою групою, а також особою, уповноваженою на виконання державних функцій, або прирівняною до неї особою, якщо вони пов’язані з використанням ним свого службового становища. Доповнення складів кримінальних правопорушень, передбачених стст. 190, 205-1, 206, 356–358 КК України, новою кваліфікуючою ознакою – «сприяння в здійсненні рейдерства» сприятиме попередженню цих кримінальних правопорушень, які створюють умови для вчинення рейдерства, і дозволить забезпечити захист інтересів громадян та організацій, які постраждали від рейдерських дій.
7. Обґрунтування основних критеріїв відмежування вчинення рейдерства від суміжних кримінальних правопорушень полягає у тому, що

існуючий кримінально-правовий механізм протидії суспільно-небезпечним діянням, пов’язаним з незаконним захопленням юридичних осіб, неефективний, оскільки різні прояви рейдерської активності, що являють собою як етапи рейдерського захоплення, так і інші явища, супутні рейдерству, сьогодні кваліфікуються за різними статтями КК України, які не створювалися як єдиний механізм боротьби з рейдерством, що призводить до недооцінки суспільної небезпеки цього явища. Основними критеріями відмежування рейдерства від злочинних посягань економічної спрямованості, а також від цивільно-правових відносин є дії, які належать до об’єктивної сторони запропонованого складу рейдерства (проєкт нової редакції статті 206-2), які виражаються в незаконному встановленні контролю стосовно юридичної особи, пов’язаному з розкраданням майна або придбанням права на майно цієї юридичної особи. Такі дії являють собою найважливіші ознаки рейдерства, встановлення яких дозволить правильно кваліфікувати скоєне, що сприятиме формуванню однакової судової та слідчої практики.
8. Порівняльна кримінально-правова характеристика кримінальних правопорушень, вчинених шляхом рейдерства, та аналогічних кримінальних правопорушень за кримінальним законодавством зарубіжних країн засвідчує, що аналіз зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони відносин щодо управління корпорацією, зокрема спрямованого на протидію рейдерству, дозволяє зробити висновок про відсутність правових підстав для порівняння корпоративних процесів в англосаксонському праві («дружні» і «недружні» злиття та поглинання) з таким економіко-правовим явищем, як «рейдерство», яке набуло поширення в Україні. «Дружні» та «недружні» злиття і поглинання в Англії і США за своєю юридичною природою не містять у собі злочинних дій, не утворюють будь-якого складу кримінального правопорушення; при цьому йдеться лише про порушення формалізованого процесу злиттів і поглинань. Дослідження ж юридичної природи українського рейдерства дозволило зробити обґрунтований висновок про те, що це явище носить злочинний характер і вимагає вжиття необхідних заходів протидії. Заслуговує на увагу те, що процеси злиттів і поглинань у США й Англії детально

регламентовані, на відміну від регулювання процесів реорганізації юридичної особи в Україні. У цьому контексті вдосконалення українського кримінально- правового та регулятивного законодавства підвищить рівень культури корпоративних відносин і знизить ризик розвитку рейдерства.
9. Удосконалення кримінального законодавства у сфері відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені шляхом рейдерства, полягає у внесенні змін і доповнень у статтю 206-2 КК України та викладенні її у такій редакції:
«Стаття 206-2. Протиправне заволодіння майном суб’єктів господарської діяльності
1. Протиправне заволодіння майном суб’єктів господарської діяльності всіх форм власності, зокрема всіма видами майнових прав, у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації, –
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
3. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища або якщо вони заподіяли велику шкоду чи спричинили інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
4. Ті самі дії, вчинені шляхом внесення змін у державні реєстри і бази даних щодо майнових прав суб’єктів господарської діяльності всіх форм власності, якщо вони призвели до незаконної зміни прав власності, –
караються позбавленням волі на строк від шести до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років та з конфіскацією майна.
Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».