Руденко Ліна Сергіївна УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛЬНА ПУБЛІЦИСТИКА В ПАРАДИГМІ ПОСТМОДЕРНІЗМУ (80-ті рр. ХХ ст. – перше десятиліття ХХІ ст.) : Руденко Лина Сергеевна УКРАИНСКАЯ ЖУРНАЛЬНАЯ ПУБЛИЦИСТИКА В ПАРАДИГМЕ ПОСТМОДЕРНИЗМА (80-е гг. ХХ ст. – первое десятилетие ХХІ ст.) Rudenko Lina Serhiivna UKRAINIAN JOURNAL OF JOURNALISM IN THE PARADIGM OF POSTMODERNISM (80s of the XX century - the first decade of the XXI century)



  • Название:
  • Руденко Ліна Сергіївна УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛЬНА ПУБЛІЦИСТИКА В ПАРАДИГМІ ПОСТМОДЕРНІЗМУ (80-ті рр. ХХ ст. – перше десятиліття ХХІ ст.)
  • Альтернативное название:
  • Руденко Лина Сергеевна УКРАИНСКАЯ ЖУРНАЛЬНАЯ ПУБЛИЦИСТИКА В ПАРАДИГМЕ ПОСТМОДЕРНИЗМА (80-е гг. ХХ ст. – первое десятилетие ХХІ ст.) Rudenko Lina Serhiivna UKRAINIAN JOURNAL OF JOURNALISM IN THE PARADIGM OF POSTMODERNISM (80s of the XX century - the first decade of the XXI century)
  • Кол-во страниц:
  • 248
  • ВУЗ:
  • КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2010
  • Краткое описание:
  • КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




    На правах рукопису



    Руденко Ліна Сергіївна



    УДК 316.77: [070.1 (477)]: 1986 / 2009” (043.5)



    УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛЬНА ПУБЛІЦИСТИКА В ПАРАДИГМІ
    ПОСТМОДЕРНІЗМУ (80-ті рр. ХХ ст. перше десятиліття ХХІ ст.)


    27.00.04 теорія та історія журналістики


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій



    Науковий керівник
    Буряк Володимир Дмитрович,
    доктор філологічних наук, професор






    Запоріжжя - 2010












    ЗМІСТ







    ВСТУП





    4




    Розділ 1.


    ФЕНОМЕН ПОСТМОДЕРНІЗМУ: НАУКОВА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ В МЕДІА-
    СФЕРІ


    10




    1.1.


    Визначення та ідейно-теоретичні концепції
    постмодернізму


    10




    1.2.


    Феномен постмодернізму в рецепції українських
    науковців


    25




    1.3.


    Еволюція системи засобів масової комунікації
    у контексті постмодерністської парадигми


    43







    Висновки до першого розділу


    50




    Розділ 2.


    ПУБЛІЦИСТИКА В КОНТЕКСТІ НАУКОВОГО
    ТА ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ДИСКУРСІВ


    53




    2.1.


    Становлення та розвиток теорії публіцистики
    в аспекті новітньої світоглядної парадигми


    55




    2.2.


    Публіцистика в контексті парадигми постмодернізму
    та постмодерністська публіцистика


    69




    2.2.1.


    Постмодернізм і публіцистичний текст


    69




    2.2.2.


    Концептуальні особливості сучасного
    публіцистичного тексту


    78







    Висновки до другого розділу


    92




    Розділ 3.


    УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛЬНА ПУБЛІЦИСТИКА:
    ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ КОНТЕКСТ


    96




    3.1.


    Публіцистика в контексті постмодернізму на шпальтах часописів Вітчизна”, Березіль”, Дзвін”,
    Дніпро”, Всесвіт” та Сучасність”


    96




    3.2.


    Видання Четвер”, НАШ”, Ї” як репрезентанти


    117















    ідеології постмодернізму







    3.3.


    Постмодерністська парадигма української публіцистики та публіцистики в Україні в журналах
    Ї”, Четвер” і НАШ”


    131







    Висновки до третього розділу


    169







    ВИСНОВКИ


    173







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    181







    ДОДАТКИ


    210







    ВСТУП


    Актуальність теми. Українська теорія публіцистики сьогодні переживає етап активного розвитку. Різновекторність наукових пошуків пояснюється якісною та кількісною трансформацією системи публіцистики кінця ХХ початку ХХІ ст. Розвиток технологічних можливостей і становлення нових принципів публіцистичної діяльності, яка, безумовно, не може розглядатися поза соціальним і культурним контекстами, обумовлюють необхідність комплексного аналізу феномену публіцистики з позицій її місця й ролі у формуванні свідомісно-інтелектуального рівня нації. Дослідження системи публіцистики зумовлене тим, що саме вона є фундаментом, на якому вибудовувалася система новітніх медіа-комунікацій, а журнальна публіцистика є елітарним сегментом, що репрезентує еволюцію соціальних, філософських, естетичних поглядів соціуму. У журнальній публіцистиці відбито еволюцію світогляду авторів й аудиторії, у ширшому розумінні усієї нації.
    Журналістикознавча наука останніх десятиліть ХХ ст. перших років ХХІ ст. приділяла пильну увагу феномену публіцистики. Предметом досліджень були змістові та формальні особливості публіцистичного тексту, різні аспекти впливу публіцистичного слова та роль публіцистики в суспільно-політичному житті. Однак сьогодні на перший план виходить питання взаємозв’язку і взаємовпливу журнальної публіцистики й парадигми постмодернізму як світоглядної системи кінця ХХ початку ХХІ ст. Відчутна особливо актуальна потреба чітко визначити місце журнальної публіцистики, яка функціонує в парадигмі постмодернізму, в системі знань про журналістику. У дисертації конкретизуються сутність і особливості сучасного журнального публіцистичного тексту (на рівні теми й ідеї, жанрової приналежності, інтертекстуальної та ігрової організації), що створюється та функціонує в просторі ідеології постмодернізму.



    Теоретичною базою роботи стали дослідження українських і зарубіжних журналістикознавців І. Артамонової, А. Богоявленського, В. Буряка, В. Галич, С. Гришиної, В. Горохова, Н. Желіховської, В. Здоровеги, Т. Казакової, В. Качкана, Ю. Лазебника, В. Лизанчука, А. Москаленка, Б. Потятиника, Д. Прилюка, Є. Прохорова, В. Різуна, К. Серажим, Н. Сидоренко, М. Скуленка, С. Сметаніної, Г. Солганика, Б. Стрельцова, М. Стюфляєвої, П. Федченка, Ю. Фінклера, В. Учонової, М. Черепахова та ін., у яких представлений загальносвітоглядний контекст становлення феномену публіцистики, публіцистичного мислення й публіцистичного тексту, проаналізовані особливості функціонування системи публіцистики в умовах розвитку національного масовоінформаційного простору, подані теоретичні засади й поняття дискурсу. Наукові праці філософів та теоретиків мас-медіа Ж. Бодрійяра, Дж. Лалла, Дж. Пітерса та У. Еко присвячені аналізу місця та ролі медіа- дискурсу в ідеології постмодернізму.
    У дослідженнях І. Бондар-Терещенка, Т. Гундорової, Д. Затонського, М. Ожевана, С. Павличко, О. Пахльовської, Я. Поліщука, І. Старовойт зосереджено увагу на становленні й розвитку феноменів українського модернізму і постмодернізму, їх реалізації в гуманітарному дискурсі, зокрема в літературі.. Проте вивчення українського журнального публіцистичного тексту, що створюється та функціонує в парадигмі постмодернізму, потребує системного вивчення.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної програми Інституту журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету Масово- комунікаційні процеси у контексті глобалізації” (державний реєстраційний номер 0106V000722).
    Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному розгляді розвитку української журнальної публіцистики в парадигмі постмодернізму від 80-х рр. ХХ ст. до першого десятиліття ХХІ ст.



    Реалізація цієї мети передбачала виконання таких завдань:
    виявити особливості становлення та розвитку постмодернізму в Україні як соціокультурної парадигми;
    розкрити теоретичні основи феномену постмодерністської публіцистики, описати механізм її становлення та з’ясувати місце цієї публіцистики в структурі постмодерністської парадигми;
    дослідити концептуальні особливості сучасного журнального публіцистичного тексту в контексті опрацювання існуючих теоретичних концепцій публіцистики й практики публіцистичної творчості;
    провести аналіз публіцистичних текстів українських літературно- художніх, суспільно-політичних, культурологічних та інформаційно- розважальних часописів за період від 80-х рр. ХХ ст. до першого десятиліття ХХІ ст. за параметрами жанрової приналежності, рівня постановки теми й ідеї, інтертекстуальної та ігрової організації;
    визначити місце і роль публіцистики в процесі інтеграції національного масовоінформаційного простору в парадигму постмодернізму.
    Об’єктом дослідження є українська журнальна публіцистика в парадигмі постмодернізму.
    Предметом дослідження є постмодерністська парадигма в журнальних публіцистичних текстах на рівні постановки теми й ідеї, жанрової приналежності, інтертекстуальної та ігрової організації.
    Джерела дослідження. Часописи Вітчизна”, Березіль”, Дзвін”, Дніпро”, Всесвіт”, Сучасність”, Ї”, Четвер” та НАШ”.
    Хронологічні межі дослідження: від етнопланетарної катастрофи на Чорнобильський АЕС, яка на свідомісному й соціальному рівнях стала каталізатором становлення ідеології постмодернізму, до сучасного етапу розвитку української журнальної публіцистики, що охоплюють 1986 2009 рр.
    Методи дослідження. Мета і завдання дисертаційної роботи, специфіка її предмета й об’єкта зумовили використання як загальнонаукових, так і



    спеціальних методів, зокрема: описового; традиційного аналізу; інтерв’ю; дискурсивного та контент-аналізу. Описовий метод сприяв вивченню парадигми постмодернізму, що дозволило презентувати характеристики цього феномену як світоглядної системи та провідного мистецького напряму сучасності; традиційний (неформалізований) аналіз дозволив установити закономірності у вивченні феномену публіцистики та її складових як системи професійної діяльності, допоміг виокремити специфічні риси в процесі становлення системи постмодерністської публіцистики; за допомогою методу інтерв’ю (неформалізованого) отримано дані про мету та завдання часописів; дискурсивний аналіз застосовано при інтерпретації мовних ігрових стратегій та інтертекстуальності журнальних публіцистичних текстів, вивченні залежності їхнього змісту від суспільно-політичної ситуації; за допомогою методу контент-аналізу вивчено динаміку тематики, ідей, інтертекстуальних та ігрових стратегій у журнальних публіцистичних текстах. Використані в дисертації методи дослідження сприяли розумінню специфіки журнального публіцистичного тексту, що створюється і функціонує в парадигмі постмодернізму.
    Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що це одне з перших комплексних досліджень української журнальної публіцистики 80-х рр. ХХ ст. першого десятиліття ХХІ ст., в якому проаналізовані основні аспекти становлення, розвитку і функціонування журнального публіцистичного тексту з урахуванням специфіки інтеграції національного масовоінформаційного простору в парадигму постмодернізму.
    У науковій роботі
    вперше:
    досліджено особливості функціонування системи журнальної публіцистики в парадигмі постмодернізму;
    визначено специфіку реалізації в публіцистичному тексті форм і методів постмодерністського засвоєння й інтерпретації дійсності;



    спираючись на відмінності концептуальних характеристик сучасних журнальних публіцистичних текстів, виокремлено й запропоновано власні визначення різновидів публіцистики: власне постмодерністська, і така, що твориться в
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Парадигма розвитку системи журнальної публіцистики від продукування ідеологічно доцільних змістів, і до беззмістовості текстів, що описують дійсність у ситуації ідеологічного хаосу наприкінці ХХ початку ХХІ ст. презентувала формування складноорганізованої системи, що характеризується низкою змін у формі та змісті текстів. Сучасна українська журнальна публіцистика це складний комплекс публікацій та виступів у засобах масової інформації, присвячених вивченню, аналізу та формуванню на їх основі чіткої та відкритої авторської позиції стосовно всіх гостро соціальних аспектів дійсності. Політичні, соціальні та економічні перетворення у пострадянському суспільстві позначилися на зміні місця і ролі публіцистичного тексту в сучасному масовоінформаційному дискурсі, на реформуванні тематичної та жанрової структури публіцистичного тексту.
    1. У дисертації подається загальна оцінка феномену постмодернізму, відстежено вплив його світоглядних імперативів і естетичних орієнтирів на систему мас-медіа. Аналіз теоретичних підходів українських і зарубіжних учених дозволив краще зрозуміти сутність реакції національного соціокультурного простору на революційні зміни кінця ХХ ст. Передумовою активного залучення принципів і постулатів постмодерністської світоглядної парадигми (іронізм, радикальність, плюралізм, симулятивність тощо) для організації знань про дійсність стали гострі соціальні перетворення, що їх відчуло українське суспільство в останні десятиліття ХХ ст. Надважливу роль у цьому процесі відіграла катастрофа на Чорнобильській АЕС, яка на загальнонаціональному та світовому рівнях спричинила рефлексії над безліччю морально-етичних проблем. Якщо Чорнобиль у свідомості нації співвідносився із руйнуванням природного середовища, то зміни в політичній організації, що зумовили перехід від тоталітарної дійсності до демократичної, позначилися як руйнація соціального буття. Відтак



    інструментарій постмодерністської ідеології стає придатним для створеннтя й інтерпретації нової дійсності.
    Утвердження світоглядної парадигми постмодернізму в Україні окреслює безліч проблем у філософському й соціальному знанні, маркує нові теми в мистецтві, сприяє виробленню нового плюралістичного погляду на світ. Загалом її можна схарактеризувати як сукупність ідей, концепцій, принципів і понять різних сфер соціально-гуманітарного та природничого знання, які визначають інтелектуальне й емоційне сприйняття дійсності межі ХХХХІ ст.
    2. Домінування інформаційного виробництва вплинуло на трансформацію системи публіцистики, яка на рівні змісту та форми повинна відображати динаміку дійсності й відповідати потребам сучасної аудиторії. Новітній публіцистичний текст створюється в просторі соціально- політичних, науково-теоретичних, філософських і культурно-естетичних засад постмодерністського світогляду. Політичні, соціальні й економічні перетворення в пострадянському суспільстві позначилися на зміні практики публіцистичної творчості, переосмисленні місця й ролі публіцистичного тексту в сучасному масовоінформаційному дискурсі, трансформації концептуальних характеристик публіцистичного твору.
    Сучасна теоретична інтерпретація феномену публіцистики ґрунтується на врахуванні зміни категорій тексту (його інтерпретації як мережі значень без центру, принципово відкритої структури); зміни ролі читача (у відкритому до безлічі інтерпретацій публіцистичному тексті читач продукує власні смисли, перетворюючись на їх виробника); домінантної ролі інтертекстуальних зв’язків у виробництві публіцистичного тексту (артикуляцію феномену взаємодії тексту з семіотичним культурним середовищем); використанні мовних ігор різних рівнів (графічних і семіотичних); інтенсифікації процесів жанрової дифузії; лексичного новаторства авторів.



    Українська постмодерністська публіцистика це система творів, домінантною ознакою якої є іронічне й часто абсурдне бачення соціальної дійсності, яке на змістовому рівні легітимізує побудову розгалужених інтертекстуальних зв’язків й використання ігрового принципу, на формальному активізує процеси жанрової дифузії, а на методологічному дистанціюється від традицій аналітичності. Публіцистика в контексті парадигми постмодернізму це система творів, головним імперативом якої є соціальна гострота описуваних явищ, що, у свою чергу, визначає особливості змісту; функціонально спрямованих на спонукання аудиторії до самостійної рефлексії над процесами, явищами та фактами дійсності і, як наслідок, на активізацію соціальної позиції громадян.
    Необхідно наголосити на специфічній ролі постмодерністської публіцистики в структурі новітньої світоглядної парадигми. Беззаперечною є вагомість завдань, які реалізує публіцист у процесі своєї діяльності, де крізь призму авторського я” читачеві пропонується аргументована й професійна оцінка явищ дійсності. Однак в умовах посмодерністського світогляду й культурної ситуації будь-який постмодерністський публіцистичний текст має потенцію і зазвичай стає виробником симулякрів дійсності.
    3. Проведена теоретична робота дозволила виявити й уніфікувати основні концептуальні особливості постмодерністського публіцистичного тексту: 1) інтертекстуальність; 2) жанрову дифузність; 3) різні види мовних ігор; 4) специфіку проблемно-тематичного комплексу й ідейного рівня.
    Використання інтертекстуальних зв’язків при написанні публіцистичного твору розширює його зміст завдяки залученню літературних алюзій, ремінісценцій, цитат збільшується кількість можливих інтерпретацій публіцистичного тексту. Отже, сам читач, як і публіцист, стає виробником смислів, залучаючись до гри-інтерпретації отримує задоволення від тексту. Саме інтертекстуальні зв’язки створюють нові контексти й представляють органічну взаємодію культурних кодів. У публіцистичному тексті активно використовується ігрове кодування. Завдання мовної гри



    полягає в залученні читача до процесу осмислення й розуміння ігрової стратегії, що можливе тільки за умов обізнаності рецепієнта із правилами гри та знанням широкого соціокультурного контексту.
    Логічним продовженням ігрового осмислення дійсності є специфіка жанрової структури сучасних публіцистичних текстів. Трансформація текстових форм зумовлена одночасно розвитком технологічної складової процесів масової комунікації, підвищенням читацьких вимог до оперативності інформації і нетрадиційністю як провідною рисою постмодерністського світогляду. Аналіз проблемно-тематичного комплексу й ідейного змісту текстів постмодерністської публіцистики демонструє не лише суб’єктивне авторське відтворення фактів дійсності, а насамперед його естетичні цінності, художні орієнтири, індивідуальну творчу майстерність тощо.
    У сукупності ці характеристики постмодерністської публіцистики дозволяють говорити про світогляд, філософські, естетичні й ідеологічні погляди авторів текстів і аудиторії. Спільна робота автора й читача над постмодерністським публіцистичним текстом демонструє складну творчу інтерпретацію реальності, усвідомлення ними її симулятивного й умовного характеру.
    4. Аналіз емпіричного матеріалу (публіцистичних текстів часописів Вітчизна”, Березіль”, Дзвін”, Дніпро”, Всесвіт”, Сучасність”, Ї”, Четвер” і НАШ”) виявив зміни в змістово-формальній організації публіцистичного тексту та дозволив зробити низку узагальнень.
    Інтерпретація дійсності в українській журнальній публіцистиці від останніх десятиліть ХХ ст. постійно розширювалась тематично. Зміна смаків та інтересів аудиторії призвела до оновлення системи журнальної публіцистики: поряд з такими знаними і шанованими виданнями, як Вітчизна”, Березіль”, Дзвін”, Дніпро”, Всесвіт”, Сучасність”, з’являються незвичні українському читачеві проекти Ї”, Четвер” і НАШ”. Журнальна публіцистика кінця ХХ ст. дистанціювалася від традицій



    тоталітарного письма” і на початку ХХІ ст. звернулася до нових технік осмислення і пояснення реальності, що позначилося на трансформацій змісту та форми публіцистичних текстів (на рівні тем, ідей, жанрів, стилістики й естетики).
    Публіцистичні твори на шпальтах часописів Вітчизна”, Березіль”, Дзвін”, Дніпро”, Всесвіт”, Сучасність” як основні посередники між дійсністю й інтерпретацією її аудиторією, мають певні особливості.
    По-перше, розширення тематики та рівня постановки ідеї публіцистичних творів відбувається вже наприкінці 1980-х рр., що пов’язано зі зміною суспільно-політичної ситуації в державі (проголошення у 1986 р. розширення гласності”). Публіцисти переходять від конкретного (змалювання випадку на виробництві, трудового подвигу, радянського способу життя, інтернаціонального виховання тощо) до загальнолюдського, загальноісторичного (починає осмислюватися цивілізаційний і геополітичний вибір держави, багато уваги приділяється реконструкції національної історії, деформованій у тоталітарну добу. Соціальна загостреність проблемно- тематичного комплексу, важливість ідей і громадянська пристрасність” авторів публіцистичних творів дозволяють говорити про публіцистику цих часописів як повноправну й найактивнішу учасницю політичного, соціального, культурного життя країни наприкінці 80-х на початку 90-х рр. ХХ ст. По-друге, ігрові стратегії осмислення дійсності в публіцистиці журналів презентовані такими рівнями мовних ігор, як: графічним, морфологічним, грою зі сполучуваністю й багатозначністю слів. Ми можемо стверджувати, що подібна специфікація ігрових стратегій відбиває сприйняття авторами й читачами публіцистичних текстів соціальної дійсності. По-третє, інтертекстуальне поле публіцистичних текстів зазначених журналів насичене передусім літературними ремінісценціями з творів українських авторів та іноземної класики, а жанрова парадигма видань упродовж аналізованого періоду залишається сталою.



    Концептуальні особливості публіцистичних текстів цих часописів дають підставу говорити про певну традиційність у способі публіцистичного відображення дійсності й уможливлюють виокремлення специфічного різновиду публіцистики, яка функціонує в контексті постмодернізму, рівні змісту, форми, функціональних особливостей відповідає теоретичним канонам, виробленим українською журналістикознавчою наукою.
    З кінця 1980-х рр. з’являються нові часописи (Ї” почав виходити у 1989 р., Четвер” почав виходити у 1989 р., НАШ” почав виходити у 1998 р., припинив вихід у 2007 р.), два останні журнали, з огляду на змістове наповнення, зовнішню організацію та специфіку аудиторії, доцільно віднести до сфери контркультури. Опозиційно налаштовані до сфери масової комунікації, ініціатори видання нових журналів обрали іншу модель побудови зв’язку з аудиторією спілкування без тематичних, ідейних, жанрових обмежень тощо.
    Специфіка публіцистичних текстів журналів Ї”, Четвер”, НАШ” полягає в тому, що:
    По-перше, суттєво розширені проблемно-тематичні обріїв у центрі уваги публіцистів не тільки сучасний мистецький процес, масова культура, але й проблема шляхів розвитку цивілізацій, осмислення історії України. По-друге, тексти насичені інтертекстуальними зв’язками та мовними іграми всіх рівні, найяскравішими з яких є ігри з реальною подією. На наш погляд, саме в цих стратегіях якнайповніше реалізується домінантний для постмодерністської ідеології принцип віртуалізації реальності. По- третє, жанрова парадигма журналів Четвер” і НАШ” поповнюється новими формами (на шпальтах видань з’являються публіцистичні поезії та есеїстика). Проте автори часопису Ї”, з огляду на складність описуваних феноменів, здебільшого дотримуються класичної жанрової схеми побудови публіцистичних творів. Загалом публіцистика на шпальтах журналів Ї”, НАШ”, Четвер” відрізняється свободою від поляризації в підході до


    інтерпретації соціальної дійсності та явищ мистецтва, зосередженістю на їх формально-естетичних аспектах.
    Відхід від традицій публіцистичної творчості, новизна змісту та форми публіцистичного тексту говорять про виокремлення нового різновиду публіцистики постмодерністської.
    Реформування змістового компоненту системи публіцистики відбувалося під впливом процесів роздержавлення політичної, економічної, соціальної та культурної галузей суспільного життя. Це призвело до ліквідації цензури та звільнення з-під ідеологічного тиску літературно- художніх, суспільно-політичних та інші видання. Основним здобутком української журнальної публіцистики 1980-х першого десятиліття ХХІ ст. стало активне обговорення питань загальнонаціонального та світового значення, спрямованість на реалізацію виховного, освітнього потенціалу публіцистики і формування свідомого, освіченого, соціально активного індивіда. Отже, статус, роль і функції публіцистики залишаються сталими. Публіцистика продовжує відігравати надзвичайно важливу роль в організації знань про дійсність. Однак творів, у яких би реалізовувалися ці функції, стає менше. Попри довгу історію становлення, складні періоди функціонування, претензійні концепції, не всі видання та їх творці змогли адекватно прилаштуватися до вимог нового часу. На наш думку, багатьом українських літературно-художнім та суспільно-політичним часописам ще належить перейти на якісно новий рівень й утворити концепт товстого” журналу як культурного й естетичного феномену, на шпальтах якого публіцистика стане орієнтиром думки та дії серед інтелектуального авангарду нації.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины