АНТИКОРУПЦІЙНА ПОЛІТИКА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА І ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КУШНАРЬОВ ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 340.116

АНТИКОРУПЦІЙНА ПОЛІТИКА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА І ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Головко Олександр Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………… 3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ КОРУПЦІЇ…………………………………………………………………..…12
1.1. Теоретико-методологічні підходи до розуміння природи корупції….. 12
1.2. Типологія проявів корупції та класифікація корупційних діянь……… 27
1.3. Загальносоціальні та юридичні причини і умови корупції……………. 47
Висновки до розділу 1. ………………………………………………………. 61

Розділ 2. АНТИКОРУПЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ОСОБЛИВИЙ РІЗНОВИД ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………….64
2.1. Поняття та структурні елементи антикорупційної політики………….. 64
2.2. Стратегія і тактика протидії корупції в правових системах світу…….. 86
2.3. Міжнародні засоби реалізації антикорупційної політики…………… 106
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………… 124

Розділ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ………………………… 127
3.1. Стан и тенденції розповсюдження корупції в Україні………………. 127
3.2. Нормативно-правові та інституційні аспекти протидії корупції
в Україні………………………………………………………………… 144
3.3. Перспективи формування цілісного механізму реалізації
антикорупційної політики в Україні…………………………………… 163
Висновки до розділу 3. ……………………………………………………….. 179

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………… 182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...…. 189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Еволюційний розвиток держави і громадянського суспільства України являє собою складний динамічний процес, що відбувається під впливом численних факторів: внутрішніх і зовнішніх, планомірних і стихійних, позитивних і негативних. У зв’язку з цим реалізація магістрального курсу з формування демократичної, правової, соціальної держави потребує супроводження системних соціально-економічних й політико-адміністративних перетворень заходами, спрямованими на нейтралізацію негативних суспільних явищ і процесів, серед яких одним з найнебезпечніших є корупція.
Виключний деструктивний характер корупції зумовлений високим рівнем її латентності, масштабністю розповсюдження та стійкими руйнівними наслідками як для суспільства в цілому, так і для окремих соціальних підсистем. Корупція гальмує процес соціально-економічного розвитку, знижує рівень інвестицій, порушує конкурентні засади ринкової економіки, спричиняє перехід процесів регулювання і контролю господарської діяльності до організованих кримінальних структур, що призводить до скорочення надходжень до бюджету, зростання безробіття, зубожіння широких верств населення. Корупція перешкоджає формуванню середнього класу як основи внутрішньополітичної стабільності в країні та інструменту контролю за публічною владою. Вона негативно впливає на суспільно-політичні інститути демократичної держави, знижує ефективність державного управління, загострює соціальну напругу, а відтак є одним з основних факторів послаблення авторитету влади та поступової деградації державності.
Корупційні діяння дозволяють державним посадовцям, політичним і громадським діячам використовувати владні можливості не для належного виконання покладених на них функцій і завдань, а для особистого збагачення або задоволення корпоративних інтересів. Таким чином, корупція становить значну небезпеку моральним засадам суспільства, оскільки призводить до зневіри у стандартах чесності, справедливості при реалізації владних повноважень. Широке розповсюдження корупційних практик у сферах, найбільш наближених до повсякденних потреб громадян (охорона здоров’я, освіта, комунальні послуги, дозвільна система тощо), спричиняє деформацію індивідуальної, групової та суспільної правосвідомості, формує стійкі уявлення про протиправний спосіб життя як стандарт масової поведінки. Корупція дискредитує право як універсальний інструмент регулювання суспільних відносин, оскільки в суспільстві формуються тіньові норми, які підмінюють закон і діють всупереч конституційно закріпленому принципу рівності всіх перед законом.
За таких умов створення ефективного механізму протидії корупції стає не лише вимогою часу, але й однією з умов виживання українського суспільства, збереження національної самобутності та державної незалежності. Слід також звернути увагу на міжнародний аспект вирішення проблеми подолання корупції в Україні. В сучасних умовах корупція вийшла за межі державних кордонів і перетворилася на транснаціональне явище. Світова спільнота, стурбована зростанням впливу корупції на суспільство, розглядає її як найбільшу загрозу правопорядку, демократії, правам і свободам людини, верховенству права, соціальній справедливості. Створення ефективної системи протидії корупції є однією з умов набуття членства Євросоюзу. Боротися з корупцією закликають Світовий банк, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, низка інших впливових міжнародних організацій.
Сучасна юридична наука приділяє достатньо уваги вивченню різних аспектів феномену корупції та антикорупційної діяльності. Проблему типології корупційних діянь досліджують Ю. М. Антонян, М. О. Ізотов, С. К. Ілій, В. М. Райсмен, Г. С. Сатаров, Є. Д. Скулиш. Питання політичної корупції перебувають у полі зору таких авторів, як В. П. Корж, Г. В. Маляр, Е. В. Невмержицький, Н. О. Ніколаєнко, І.В. Рейтерович, А. Л. Тіньков, А. Є. Чуклінов. Адміністративно-правовим заходам боротьби з корупцією присвячені роботи Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, І. А. Дьоміна, О. О. Дульського, Д. Г. Заброди, О. Я. Прохоренка, С. С. Рогульського. Кримінально-правовий аспект корупційних діянь ґрунтовно досліджений у працях Л. В. Багрій-Шахматова, О. О. Дудорова, О. Г. Кальмана, М. І. Камлика, В. С. Лукомського, М. І. Мельника. Окремі аспекти зв’язку тіньової економіки та корупції висвітлювали у своїх роботах О. М. Бандурка, С. Г. Верещагін, А. Й. Гуров, І. Є. Мезенцева, В. В. Куліков, В. Д. Ларичев. Міжнародний досвід боротьби з проявами корупції досліджували В. К. Антошкін, М. І. Бакай, Ю. Я. Касараба, І. В. Чемерис, Л. В. Чубата, О. Ю. Шостко. Серед найбільш відомих західних дослідників причин, умов, особливостей попередження та засобів протидії корупції можна назвати таких науковців, як С. Алатас, Р. Вішні, Д. Делла Порта, М. Джонстон, С. Роуз-Аккерман, Ч. Санфіліппо, К. Фрідріх, А. Хайденхаймер, А. Шлейфер, Д. Шнейдер та ін.
Незважаючи на безумовну значимість робіт вказаних авторів, слід зазначити, що в них в основному представлені соціально-політичні, адміністративно-правові й кримінально-правові аспекти досліджуваної проблеми, в той час як ефективна протидія корупції вимагає піднесення її на рівень системної антикорупційної політики. Це завдання потребує політичної волі керівництва країни та об’єднання навколо означеної проблеми зусиль державних і недержавних інституцій. Крім того, характерною рисою корупції є її перманентне пристосування до соціальних процесів, внаслідок чого постійно з’являються нові форми і види корупційних практик. У зв’язку з цим однією з останніх рекомендацій Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) для України є проведення регулярних досліджень корупції як у загальнонаціональному масштабі, так і в рамках окремих секторів.
Отже, виходячи зі стану, потреб та динаміки державно-правових перетворень України, з урахуванням європейського вектору розвитку українського суспільства, проблема формування цілісної антикорупційної політики визначається як актуальна, така, що потребує подальшого осмислення як в теоретичному, так і в практично-прикладному аспекті.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п.п. 2.2., 5.2, 19 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., а також пп. 110–111 додатку 6 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затверджених Наказом МВС № 347 від 29.07.2010 р.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в системному дослідженні феномену корупції та формуванні теоретико-правової моделі антикорупційної політики з урахуванням іноземного досвіду протидії даному негативному явищу. Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішенні таких завдань:
– охарактеризувати наявні теоретико-методологічні підходи до розуміння природи корупції;
– розробити типологію корупції та класифікацію корупційних дій;
– виявити причини і умови виникнення і розповсюдження корупційних практик;
– сформулювати поняття антикорупційної політики, визначити її основні структурні елементи;
– висвітлити особливості стратегії і тактики протидії корупції в різних країнах світу;
– систематизувати міжнародні засоби реалізації антикорупційної політики;
– з’ясувати стан і тенденції розповсюдження корупції в Україні;
– дослідити нормативно-правові та інституційні аспекти протидії корупції в Україні;
– окреслити перспективи формування цілісного механізму реалізації антикорупційної політики в Україні.
Об’єктом дослідження є корупція як негативне соціальне явище, а також стратегічні підходи й тактичні заходи протидії корупції.
Предметом дослідження є загальнотеоретичні та порівняльно-правові аспекти антикорупційної політики сучасної держави.
Методи дослідження. Необхідність досягнення мети дослідження й розв'язання поставлених завдань обумовило використання як базового діалектичного методу пізнання, а також інших загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: формально-логічного, аксіологічного, системного, історичного, техніко-юридичного, порівняльно-правового.
Діалектичний підхід дозволив розглянути корупцію як динамічне явище, що перебуває у рухливому взаємозв'язку з економічними, політичними, соціокультурними процесами. Формально-логічний метод дозволив встановити належне співвідношення понять «причини» і «умови» корупції. Використання аксіологічного методу дало змогу розкрити вплив деформації ціннісної складової правосвідомості на характер і ступінь розповсюдження корупційних практик у суспільстві. Застосування системного методу сприяло встановленню складових антикорупційної політики, структурно-функціональних зв’язків між її елементами, а також визначенню умов формування цілісного механізму реалізації антикорупційної політики в Україні. Історичний метод використано під час виокремлення етапів розвитку антикорупційної політики України. Техніко-юридичний метод ужито при формулюванні понятійно-категоріального апарату дослідження. Застосування порівняльно-правового методу дозволило проаналізувати особливості стратегії і тактики протидії корупції у правових системах світу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у системному теоретико-правовому аналізі феномену корупції та виробленні авторської моделі антикорупційної політики відповідно до потреб сьогодення і вимог міжнародних актів з питань протидії корупції. Проведене дисертаційне дослідження дозволило сформулювати низку положень, висновків і пропозицій, що характеризуються науковою новизною:
уперше:
– на основі розрізнення понять «корупція» і «корупційне діяння» запропоновано класифікаційні критерії й визначено типи корупції та види корупційних діянь;
– запропоновано авторське визначення антикорупційної політики, під якою слід розуміти постійну, систематичну діяльність держави за активної участі інститутів громадянського суспільства, що полягає у розробці і впровадженні стратегічних засад і тактичних заходів, спрямованих на усунення причин і умов корупції, вдосконалення юридичної відповідальності за корупційні правопорушення та формування антикорупційної культури;
– визначено стратегічні напрямки антикорупційної політики (інформаційно-дослідна, правотворча, інституційно-установча, контрольно-наглядова, правоохоронна, профілактична, виховна діяльність) та запропоновано конкретні тактичні заходи в межах кожного з них;
– виокремлено і досліджено чотири групи наднаціональних засобів реалізації антикорупційної політики : проведення міжнародних форумів з питань протидії корупції; прийняття міжнародних стандартів здійснення антикорупційної політики; створення наднаціональних інститутів протидії корупції; розробка методик виміру, індикаторів та рейтингів корупції;
– запропоновано систематизувати джерела інформації про ступінь корумпованості українського суспільства на наступні групи: дані українських аналітичних та соціологічних досліджень; офіційні статистичні дані про боротьбу з корупцією; показники іноземних наднаціональних та неурядових організацій; визнання проблеми корупції у нормативних актах та заявах представників влади України; характеристика корупції в Україні у наукових джерелах.
– з’ясовано, що категорія «механізм реалізації антикорупційної політики» вказує на її складну внутрішню будову, системний характер антикорупційних заходів та динамічний характер діяльності з протидії корупції, що проявляється у наявності послідовних стадій реалізації антикорупційної політики.
– конкретизовано системний характер механізму реалізації антикорупційної політики шляхом виокремлення його нормативного, науково-практичного, міждисциплінарного, соціально-секторного, інституційно-суб’єктного, причинно-наслідкового і темпорального аспектів.
удосконалено:
– систематизацію існуючих теоретико-методологічних підходів до розуміння природи корупції і встановлено, що не всі представники соціологічного, політологічного та економічного підходів, на відміну від кримінологічно-правового, розглядають корупцію як однозначно негативне явище;
– теоретико-правове розуміння причин і умов корупції завдяки аналізу філософських категорій «причини», «умови» і «наслідки»; зроблено висновок, що основними причинами корупції є деформація правосвідомості людини (особливо її ціннісної складової) та корупціогенність законодавства, всі інші фактори (економічні, політичні, організаційно-управлінські, соціокультурні) є умовами, «каталізаторами» дії вказаних причин;
– періодизацію розвитку антикорупційної політики України; встановлено характерні риси трьох його етапів: від проголошення незалежності до прийняття Конституції України 1996 р., від прийняття Конституції до ратифікації низки антикорупційних конвенцій Ради Європи та ООН у 2005–2006 рр., від моменту ратифікації вказаних міжнародних документів до наших днів.
набули подальшого розвитку:
– поняття корупції, яку запропоновано розуміти як соціально детерміновану систему зв’язків та відносин у суспільстві, що характеризується асоціальною спрямованістю інституційно-владної взаємодії суб’єктів права і проявляється у протиправному використанні публічних ресурсів у приватних інтересах;
– наукові уявлення про цілі антикорупційної політики; сформовано трьохрівневу систему її цілей: основною метою є зниження корумпованості суспільства до соціально прийнятного рівня; цілі другого рівня визначаються у кожному конкретному напрямку антикорупційної політики; цілі третього рівня залежать від специфіки корупційних практик у різних сферах суспільної життєдіяльності (медицина, освіта, судова система, житлово-комунальне господарство тощо);
– положення про принципи антикорупційної політики; обґрунтовано необхідність виокремлення принципів гнучкості, врахування особливостей культури суспільства та збалансованості стимулів і покарань;
– дослідження особливостей стратегії і тактики протидії корупції у державах Заходу і Сходу, романо-германського та англо-американського типів правових систем, а також у країнах Східної Європи, що перебувають у стані трансформації від тоталітарного минулого до формування демократичної правової держави;
– питання про тенденції розповсюдження корупції в Україні, серед яких виокремлено інституціоналізацію та централізацію корупції, толерантне ставлення до неї серед широких верств населення; відсутність стабільної політичної волі й послідовності реалізації заходів протидії корупції; низький рівень взаємодії держави з міжнародними інститутами та неурядовими організаціями.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що обґрунтовані в дисертації положення та висновки поглиблюють наукові знання про корупцію, розкривають причини, умови та особливості її розповсюдження у різних державах. Матеріали дисертації складають наукову базу подальших досліджень як загальних проблем антикорупційної політики, так і спеціальних питань вдосконалення нормативних засад функціонування державного апарату, розвитку партнерських відносин між державою і громадянським суспільством, підготовки кадрів для адміністративних і правоохоронних органів тощо. Вони можуть бути використані у процесі викладання загальної теорії права та порівняльного правознавства, у нормотворчій діяльності, під час вдосконалення законодавства України, його адаптації до європейських стандартів.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були розглянуті на засіданнях кафедри фундаментальних юридичних дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: Стратегія і тактика правових реформ: виклики сучасності (м. Київ, 05 березня 2013 р.); Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні (м. Харків, 19 квітня 2013 р.); Актуальні питання кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції (м. Харків, 17 травня 2013 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у 5 наукових статтях у фахових юридичних виданнях, а також у 2 тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел (316 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з яких – 188 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання, що полягає у з’ясуванні природи, видів, причин і умов корупції, а також визначенні основних засад формування і реалізації антикорупційної політики сучасної держави. За результатами дослідження зроблено наступні висновки:
1. Аналіз існуючих теоретико-методологічних поглядів на розуміння природи корупції свідчить про те, що вона є складним соціальним явищем, значно ширшим за сукупність корупційних правопорушень. Кожен з існуючих підходів (кримінологічно-правовий, соціологічний, політологічний, економічний), спираючись на свій методологічний інструментарій, виявляє у досліджуваному феномені важливі риси, які залишаються поза увагою інших підходів. Їх системне поєднання дозволяє розглядати корупцію як економічно, політично, психологічно, юридично детерміновану систему зв’язків та відносин у суспільстві, що характеризується асоціальною спрямованістю інституційно-владної взаємодії суб’єктів права і проявляється у протиправному використанні публічних ресурсів у приватних інтересах. Інтегративний підхід до розуміння корупції вимагає при формуванні системи антикорупційних заходів врахування досягнень всього комплексу соціальних наук.
2. Складність феномену корупції розкривається через характеристику її основних типів: внутрішньої та зовнішньої, епізодичної, системної та клептократичної, верхівної та низової, економічної та політичної, корупції західного і східного типів, у публічному та у приватному секторі. Різноманітність корупційних практик конкретизується шляхом виокремлення наступних видів корупційних діянь: корупційні правопорушення та етичні відхилення корупційного характеру; діяння, спрямовані на спрощення легальної діяльності, на здійснення нелегальної діяльності, на перетворення результатів нелегальної діяльності у легальну сферу; активні та пасивні; разові та довготривалі; відкриті та приховані; діяння, результатом яких є виникнення, зміна або припинення певних правовідносин; діяння однієї, двох чи групи осіб; у регулятивній та правоохоронній сфері; з метою одержання переваг особистого, фінансового, майнового, інформаційного, господарського, конкурентного характеру.
3. Низька ефективність протидії корупції в державі є результатом того, що при проведенні антикорупційних заходів не завжди враховується поділ чинників, які спричиняють появу і поглиблення корупційних практик, на основні та другорядні, причини та умови. Основні зусилля мають бути спрямовані на усунення деформацій правосвідомості та недоліків законодавства, які ускладнюють або унеможливлюють правомірну реалізацію прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Цьому сприятиме створення відповідних економічних, політичних, організаційно-управлінських умов.
4. Антикорупційна політика – це постійна, систематична діяльність держави за активної участі інститутів громадянського суспільства, що полягає у розробці і впровадженні стратегічних засад і тактичних заходів, спрямованих на усунення причин і умов корупції, вдосконалення юридичної відповідальності за корупційні правопорушення та формування антикорупційної культури. ЇЇ структурними елементами є антикорупційна стратегія і антикорупційна тактика. Базові положення антикорупційної стратегії закріплюються у концепції протидії корупції. На підставі концепції розробляються відповідні спеціалізовані, галузеві й територіальні програми. Антикорупційна тактика передбачає розробку конкретних завдань і способів їх вирішення в межах кожного зі стратегічних напрямків антикорупційної політики. Приміром, у сфері інформаційно-дослідної діяльності : створення інформаційно-аналітичних центрів з питань протидії корупції, проведення соціологічних опитувань, круглих столів, журналістських розслідувань, розробка індикаторів корупції; у сфері правотворчої діяльності : експертне й методичне забезпечення законодавчої діяльності, усунення прогалин і колізій в законодавстві, вдосконалення процедур реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, впровадження обов’язкової антикорупційної експертизи нормативно-правових актів; у сфері інституційно-установчої діяльності : ліквідація дублювання функцій і повноважень, вдосконалення системи стримувань і противаг між гілками влади, створення «електронного уряду», делегування частини публічних послуг недержавним структурам, створення незалежного спеціалізованого органу боротьби з корупцією.
5. Важливою умовою ефективності заходів протидії корупції є чітке визначення цілей. Базовою метою антикорупційної політики є зниження корупції до рівня, при якому вона не створює загроз існуванню суспільства і не призводить до системної деградації публічно-владних відносин. Цілі другого рівня визначаються з урахуванням основних напрямків антикорупційної політики (інформаційно-дослідна, правотворча, інституційно-установча, контрольно-наглядова, правоохоронна, профілактична, виховна діяльність). Цілі третього рівня формулюються залежно від особливостей розповсюдження корупційних практик у конкретних сферах суспільної життєдіяльності (медицина, освіта, судова система, житлово-комунальне господарство тощо).
6. Основними антикорупційними стратегіями у світі є: стратегія «війни» з корупцією, що спрямована на використання силових методів боротьби з проявами корупції та притягнення до відповідальності корупціонерів; стратегія системного усунення причин корупції, яка має профілактичне спрямування; стратегія «свідомої пасивності», згідно з якою корупція є тимчасовим явищем, що зникне самостійно після перетворення держави на ліберальну демократію з ринковою економікою. Найбільш розповсюдженими є перші дві стратегії або їх комбінації. Зокрема, стратегія «війни» реалізується у Китаї та Італії, а стратегія системного усунення причин корупції – у Великобританії, США, Франції, ФРН, Нідерландах, Фінляндії та Сингапурі.
7. В умовах сьогодення України вельми корисним є використання досвіду не лише розвинених країн світу, а й держав перехідного типу. З цією метою заслуговують на увагу особливості протидії корупції у Польщі, Словаччині, Румунії та Грузії. Аналіз антикорупційної політики вказаних країн дозволяє зробити висновок, що найбільшого успіху у справі усунення причин, умов та наслідків корупції досягли у тих державах, де на найвищому політичному рівні корупцію визнано серйозною проблемою національної безпеки, створено належне законодавство, реформована система державного управління, впроваджені стандарти поведінки державних службовців, функціонують спеціалізовані інституції, які координують й контролюють антикорупційну діяльність.
8. Системний аналіз міжнародного досвіду формування та реалізації антикорупційної політики свідчить про підвищену увагу до протидії корупції з боку міжнародного співтовариства та дозволяє об’єднати наднаціональні засоби у чотири групи : проведення міжнародних конференцій з питань протидії корупції, прийняття глобальних та регіональних нормативних документів, що встановлюють стандарти здійснення антикорупційної політики, створення наднаціональних об’єднань з протидії корупції, розробка методик виміру та індикаторів корупції. Вказані заходи сприяють обміну досвідом та координації зусиль з протидії корупції, дозволяють встановити ступінь враженості корупцією кожної з держав світу та розробити єдині антикорупційні стандарти. Водночас системний аналіз міжнародних документів свідчить про відсутність послідовності формулювання цілей протидії корупції, термінологічні протиріччя, наявність декларативних положень, відсутність єдиної дефініції корупції тощо. Крім того, у деяких з них містяться положення щодо впровадження у національні законодавства окремих складів злочинів (незаконне збагачення) та встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб, реалізація яких у державах романо-германського типу є проблематичним.
9. Аналіз історичних передумов та сучасних особливостей поширення корупційних практик на території України свідчить про інституціоналізацію та централізацію корупції, толерантне ставлення до неї з боку широких верств населення як до цілком прийнятного способу вирішення особистих проблем. Вказані факти визнаються не лише вітчизняними та зарубіжними аналітиками, експертами, громадськими та міжнародними організаціями, але й представниками вищих органів влади України. Джерела інформації про корумпованість українського суспільства слід систематизувати на наступні групи: дані українських аналітичних та соціологічних досліджень; дані офіційної статистичної звітності про боротьбу з корупцією; показники іноземних наднаціональних та неурядових організацій; визнання проблеми корупції у нормативних джерелах та заявах представників влади України; характеристика корупції в Україні у наукових джерелах.
10. Розвиток антикорупційної політики в незалежній Україні відбувається у три етапи: Перший етап (1991–1995) охоплює період від здобуття незалежності до прийняття Конституції України. Корупція у цей період практично не вирізняється з масиву протиправної поведінки, лише у 1995 р. приймається спеціальний Закон України «Про боротьбу з корупцією». Другий етап (1996–2005) характеризується розвитком нормативно-правових засад протидії корупції у відповідності до положень Конституції України 1996 р. Характерною особливістю даного етапу є розробка документів програмно-цільового характеру (Національна програма боротьби з корупцією 1997 р., Концепція боротьби з корупцією на 1998–2005 рр.). Виокремлення третього етапу (з 2006 р. до наших днів) пов’язане з імплементацією у законодавство України європейських стандартів протидії корупції у зв’язку з ратифікацією у 2005 р. Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією та у 2006 р. – Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Крім того, у 2006 р. Україна приєдналася до GRECO. У цей період проводиться активна нормотворча робота, яка завершується прийняттям у 2011 р. Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» та Національної антикорупційної стратегії на 2011–2015 рр.
11. В цілому динаміка розвитку антикорупційного законодавства України свідчить про поступову зміну стратегічних пріоритетів: від стратегії боротьби з корупцією до стратегії системного усунення її причин. Водночас слід акцентувати увагу на наступних проблемних моментах: в масиві антикорупційних нормативно-правових актів переважають підзаконні акти; законодавчі положення з питань протидії корупції мають переважно декларативний характер, їм бракує процесуальної забезпеченості та належного фінансування; нагального вирішення потребує також питання створення в Україні спеціального органу з реалізації антикорупційної політики. Таким чином, антикорупційне законодавство України, а також система органів протидії корупції потребують подальшого вдосконалення.
12. Дієвість антикорупційної політики залежить від наявності механізму її реалізації, який являє собою комплекс системно узгоджених засобів, заходів та стадій, що у сукупності створюють необхідні і достатні умови для мінімізації корупції у суспільстві. Системний характер вказаного механізму конкретизується у наступних аспектах: нормативний аспект полягає у належному співвідношенні і узгодженості законів та підзаконних актів з питань протидії корупції; науково-практичний аспект передбачає системне поєднання досягнень науки та практики протидії корупції, формування антикорупційних заходів на послідовному, твердому науковому підґрунті; міждисциплінарний аспект передбачає врахування досягнень різних наук та галузей права у розумінні сутності корупції, її причин та умов, а також засобів подолання даного негативного явища; соціально-секторний аспект вимагає проведення антикорупційних заходів у всіх сферах суспільної життєдіяльності: економіці, політиці, гуманітарній сфері; інституційно-суб’єктний аспект вказує на системне поєднання можливостей держави, громадянського суспільства, міжнародних неурядових організацій; причинно-наслідковий аспект вимагає розподілу зусиль пропорційно ступеню небезпечності того чи іншого фактору, відповідно до розрізнення причин та умов корупції; темпоральний аспект передбачає проведення постійних і послідовних заходів протидії корупції з урахуванням фактору часу. Лише за умови врахування усіх вказаних аспектів можливе створення в Україні ефективного механізму протидії корупції, відповідно до всесвітніх та європейських антикорупційних стандартів.
13. Виокремлення у вітчизняній юридичній науці політичної, концептуальної, програмної, законодавчої та інституційної стадій (фаз) реалізації державної політики у сфері протидії корупції є цілком обґрунтованим. Втім, процес реалізації антикорупційної політики буде неповним без функціональної та контрольної стадій. Функціональна фаза має охоплювати діяльність органів, спеціально створених для протидії корупції, та інших суб’єктів, які задіяні у реалізації антикорупційної політики. Контрольна фаза повинна забезпечити спостереження за реалізацією антикорупційної політики, періодичне звітування відповідних структур про реалізовані заходи та їх наслідки, що дозволить внести необхідні корективи, вдосконалити механізм реалізації антикорупційної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрианов В. Д. Коррупция как глобальная проблема: история и современность / В. Д. Андрианов. – М. : Экономика, 2011. – 301 с.
2. Джонстон М. Поиск определений : качество политической жизни и проблема коррупции / М. Джонстон // Международный журнал социальных наук. – 1997. – № 16. – С. 21–39.
3. Бартошек М. Римское право : понятия, термины, определения / М. Бартошек ; пер. с чешск. – М. : Юрид. лит, 1989. – 448 с.
4. Макиавелли Н. Государь / Н. Макиавелли. – М. : Планета, 1990. – 80 с.
5. Cartier-Bresson J. Elements analyse pour une uconomie de la corruption / J. Cartier-Bresson // Rev. tiers-monde. – 1993. – № 131. – P. 581–609.
6. Abueva J. V. The Contribution of Nepotism, Spoils and Graft to Political Development / J. V. Abueva // East-West Center Review. – 1966. – № 3. – Р. 45–54.
7. Мишин Г. К. О теоретической разработке проблемы коррупции / Г. К. Мишин // Коррупция : политические, экономические, организационные и правовые проблемы. Сб. материалов международной науч.-практ. конференции (г. Москва, 9–10 сентября 1999 г.). – М. : Юристъ, 2001. – С. 263–271.
8. Рогозин Д. Обзор публикаций о коррупции / Дмитрий Рогозин [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.strana-oz.ru/2012/2/obzor-publikaciy-o-korrupcii
9. Заброда Д. Г. Систематизація наукових досліджень з проблем протидії корупції / Д. Г. Заброда // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична . – 2011. – № 3. – С. 256–268.
10. Баранов-Мохорт С. М. Ґенеза дослідження адміністративно-правових засобів запобігання та протидії корупції в системі державної служби / С. М. Баранов-Мохорт // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2012. – № 2 . – С. 151–160.
11. Попов В. И. Коррупция в России: состояние и проблемы / В. И. Попов // Коррупция в России : состояние и проблемы / Материалы науч.-практ. конференции, 26–27 марта 1996 г. Вып. 1. – М., 1996. – С. 3–22.
12. Частная криминология / отв. ред. Д. А. Шестаков. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2007. – 768 с.
13. Александров С. Г. Юридическая дефиниция «коррупция»: понятие, особенности методологического познания / С. Г. Александров // История государства и права. – 2007. – № 11. – С. 2–5.
14. Корнієнко М. В. Протидія організованій злочинності в країнах ЄС та США / М. В. Корнієнко. – К. : НТВ «Правник», 2002. – 292 с.
15. Омигов В. И. Криминология: курс лекций / В. И. Омигов. – Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 2000. – 316 с.
16. Nye J. Corruption and political development: a cost-benefit analysis / J. Nye // American Political Science. – 1967. – Vol. 61, № 2. – Р.417–427.
17. Комиссаров B. C. Уголовно-правовые аспекты борьбы с коррупцией / В. С. Комиссаров // Вестник Московского университета. Серия 11. – 1993. – № 1. – С. 17–33.
18. Грабець І. Щодо понять «корупція» та «корупційні правопорушення» / І. Грабець // Вісник прокуратури. – 2012. – № 4–5. – С. 65–71.
19. Meny Y. Corruption «Fin de Siecle» : Changement, Crise et Transformation des Valeurs / Y. Meny // Revue Internationale des Sciences Sociales. – 1996. – № 149. – С. 359–370.
20. Волянская Е. В. Изучение феномена коррупции в социологии: основные методологические подходы / Е. В. Волянская // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – 2010. – № 891. – С. 56–60.
21. Defleur M. Corruption, Law and Justice / М. Defleur // Journal of Criminal Justice. – 1995. – № 23. – Р. 243–247.
22. Климова М. В. Понятие коррупции / М. В. Климова // Актуальные проблемы российского права. – 2009. – № 3. – С. 433–442.
23. Кирпичников А. И. Взятка и коррупция в России / А. И. Кирпичников. – СПб : Альфа, 1997. – 351 с.
24. Скулиш Є. Явище корупції: теоретико-правовий аспект / Є. Скулиш // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 2. – С. 93–99.
25. Кутык И. П. Коррупция как социальный феномен : к методологии похода / И. П. Кутык // Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки. – 2011. – Вип. 8. – С. 82–89.
26. Коміссарчук Ю. А. Сутність, правовий, політичний та соціально-економічний зміст корупції / Ю. А. Коміссарчук // Митна справа. – 2011. – № 4(76), Ч. 2. – С. 14–18.
27. Friedrich C. J. The Pathology of Politics: Violence, Betrayal, Corruption, Secrecy, and Propaganda / Carl Joachim Friedrich. – N.Y.: Harper & Row, 1972. – 287 р.
28. Делла Порта Д. Действующие лица в коррупции : политические бизнесмены в Италии / Д. Делла Порта // Международный журнал социальных наук. – 1997. – № 16. – С. 61–75.
29. Суворин Э. В. Коррупция в постсоциалистических странах : сущность, особенности, стратегии противодействия (политологический анализ) : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.02 / Э. В. Суворин. – М., 2008. – 255 с.
30. Пугач В.Г. Феномен бюрократії в трансформаційному суспільстві : автореф. дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.02 / В. Г. Пугач. – К., 2006. – 18 с.
31. Johnston M. Political Corruption and Public Policy in America / Michael Johnston. – Monterey, CA: Brooks / Cole Publishing Co, 1982. – 210 р.
32. Природа фірми : походження, еволюція і розвиток / За ред. О. Е. Вільямсона, С. Дж. Вінтера ; Пер. з англ. А. В. Куликова – К. : А.С.К., 2002. – 336 с.
33. Rose-Ackerman S. The economics of corruption / S. Rose-Ackerman // Journal of Public Economics. – 1975. – Vol. 4. – P. 187–203.
34. Наумов Ю. Г. Коррупция и общество: теоретико-экономическое и прикладное исследование / Ю. Г. Наумов. – Владимир, 2007. – 140 с.
35. Олсон М. Возвышение и упадок народов: Экономический рост, стагфляция, социальный склероз / М. Олсон ; пер. с англ. В. Бусыгина, И. Перцовской, А. Цыплакова и др. – Новосибирск : ЭКОР, 1998. – 432 с.
36. Голик Ю. В. Коррупция как механизм социальной деградации / Ю. В. Голик, В. И. Карасев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2005. – 329 с.
37. Мазур І. Корупція як інститут тіньової економіки / І. Мазур // Економіка і право. – 2005. – № 8. – С. 68–74.
38. Shackleton J. R. Corruption : An essay in economic analysis / J. R. Shackleton // Political quart. – 1978. – Vol. 49, № 1. – Р. 25–37.
39. Абашидзе А.Х. Национальные и международные меры в борьбе против коррупции / А.Х. Абашидзе // Юрист-международник. – 2007. – № 2. – С. 2–10.
40. Leff N. H. Economic Development through Bureaucratic Corruption / N. H. Leff // American Behavioral Scientist. – 1964. – Vol. 8., № 3. – Р. 8–14.
41. Theobald R. Corruption, development and underdevelopment. –L. : Macmillan Press, 1990. – 191 p.
42. Мельник М. І. Корупція : сутність, поняття, заходи протидії / М. І. Мельник. – К. : Атіка, 2001. – 304 с.
43. Типология и классификация в социологических исследованиях / Отв. ред. В. Г. Андреенков, Ю. Н. Толстова. – М. : Наука, 1982. – 295 с.
44. Луць Л. А. Сучасні правові системи світу / Л. А. Луць. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – 247 с.
45. Гусева Е. Н. Типология и классификация: соотношение понятий / Е. Н. Гусева // Библиотечное дело–2004 : всеобщая доступность информации: материалы девятой международной региональной научно-практической конференции (Москва, 22–24 апреля 2004 г.). – М., 2004. – С. 14–15.
46. Alatas S. H. The problem of corruption / Syed Hussein Alatas. – Singapure: Times Books International, 1986. – 320 р.
47. Heidenheimer А. Political Corruption: А Handbook / А. Heidenheimer, М. Johnston. – New Brunswick: Transaction Publishers, 1989. – 970 p.
48. Костенников М. В. Предупреждение и пресечение коррупции в системе государственной службы / М. В. Костенников, А. В. Куракин. – М.: «Издательство Щит-М», 2004. – 214 с.
49. Радчич С. О. Суспільна корупція як ментальна особливість нації / С. О. Радчич //Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. соціол. 28–29 жовтня 2010 р. – К.: НТУУ «КПІ», 2010. – С. 205–206.
50. Изотов М. О. Проблема типологии коррупционных отношений / М. О. Изотов // Среднерусский вестник общественных наук. – 2010. – № 4. – С. 121–128.
51. Hallack J., Poisson M. Corrupt Schools, Corrupt Universities: What Can Be Done? / J. Hallack, M. Poisson ; International Institute for Education Planning. – Paris: IIEP–UNESCO, 2007. – 321 р.
52. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 49. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_c16
53. Добродумов П. О. Корупційні відносини: теоретико-методологічний аналіз / П. О. Добродумов // Правовий вісник Української академії банківської справи. – 2008. – № 1(1). – С. 31–35.
54. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю. C. Шемшученко та ін. – K. : Українська енциклопедія, 2001. – T. 3 : К–М. – 792 с.
55. Конвенция Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности. Принята резолюцией 55/25 Генеральной Ассамблеи от 15 ноября 2000 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/orgcrime.shtml
56. Скулиш Є. Прояви корупції у сучасних умовах / Є. Скулиш // Право України. – 2010. – № 11. – С. 213–228.
57. Антошкин В. К. Международная система контроля и противодействия коррупции / В. К. Антошкин // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2011. – № 4(16). – С. 22–27.
58. Дементьева Е. Е. Экономическая преступность и борьба с ней в странах с развитой рыночной экономикой (на материалах США и Германии) / Е. Е. Дементьева. – М.: Институт научной информации по общественным наукам РАН , 1992. – 52 с.
59. Jain A. K. Corruption: a Review / A. K. Jain // Journal of Economic Surveys. – 2001. – Vol. 15, № 1. – Р. 71-121.
60. Роуз–Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы / С. Роуз–Аккерман ; пер. с англ. О. А. Алякринского. – М. : Логос, 2003. – 356 с.
61. Глинкина С. П. Коррупция: фатальная угроза? / С. П. Глинкина // Неэкономические грани экономики: непознанное взаимовлияние / под ред. О. Т. Богомолова. – М.: Ин-т эконом. стратегий, 2010. – С. 427–455.
62. Антикоррупционная политика : учеб. пособие / под ред. Г. А. Сатарова. – М. : Спас, 2004. – 368 с.
63. Bromley D. W. Economic interests and institutions: The conceptual foundations of public policy / Daniel W. Bromley. – New York and Oxford: Basil Blackwell, 1989. – 274 p.
64. Козак В. І. Феномен корупції: науковий погляд на реальний стан в Україні / В. І. Козак // Науковий вісник Академії муніципального управління. Сер. Управління. – 2011. – Вип. 2. – С. 243–255.
65. Колесников В. В. Экономическая преступность и рыночные реформы: Политико-экономические аспекты / В. В. Колесников. – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1994. – 173 с.
66. Маляр Г. В. Політична корупція як самостійний вид корупційних правопорушень / Г. В. Маляр // Митна справа. – 2011. – № 5 (77), Ч. 2. – С. 106–111.
67. Корж І. Політична корупція та правова безпека України / І. Корж // Право України. – 2009. – № 6. – С. 55–60.
68. Сатаров Г. С. Разнообразие стран и разнообразие коррупции (Анализ сравнительных исследований) / Г. С. Сатаров, С. А. Пархоменко. – М.: ИНДЕМ, 2001. – 80 с.
69. Кашепов В. П. Корпоративный шантаж: квалификация, ответственность // Российская юстиция. – 2006. – № 10. – С. 30–32.
70. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS № 173) від 27.01.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 47–48. – Ст.497.
71. Основы противодействия коррупции / Под ред. С. В. Максимова. – М.: Спарк, 2000. – 228 с.
72. Илий С. К. Нормативное определение перечней преступлений и других правонарушений коррупционной направленности / С. К. Илий // Вестник Академии Генеральной прокуратуры Российской Федерации. – 2010. – № 6–20. – С. 38–42.
73. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073–X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
74. Чубата Л. В. Міжнародний досвід боротьби з проявами корупції / Л. В. Чубата // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 338–342.
75. Shleifer A. Corruption / A.Shleifer , R.Vishny // Quarterly Journal of Economics. – 1993. – Vol. 108. – P.599–617.
76. Максимов С. В. Коррупция. Закон. Ответственность / С. В. Максимов. – М.: ЗАО «ЮрИнфоР», 2008. – 255 с.
77. Никифоров Б. С. Современное американское уголовное право / Б. С. Никифоров, Ф. М. Решетников ; отв. ред. В. А. Власихин. – М.: Наука, 1990. – 256 с.
78. Райсмен В. М. Скрытая ложь. Взятки: «крестовые походы» и реформы / В. М. Райсмен ; пер. с англ. – М.: Юридическая литература, 1988. – 327 с.
79. Есипов В. В. Уголовное право. Часть Особенная. Преступления против государства и общества / В. В. Есипов. – М.: Изд. кн. магазина И. К. Голубева под фирмою "Правоведение", 1906. – 286 с.
80. Босхолов С. С. Борьба с коррупцией: мифы и реальность, надежды и перспективы / С. С. Босхолов // Криминологический журнал БГУЭП. – 2010. – № 2. – С. 51–64.
81. Выявление уязвимых мест на уровне секторов экономики и государственного управления / Под ред. Эдгардо Кампоса, Санджая Прадхана. – М. : Альпина Паблишер, 2010. – 552 с.
82. Бакай М. Антикорупційні конвенції Європейського Союзу : особливості змісту та можливі проблеми при імплементації їх положень у кримінальне законодавство України / М. Бакай // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 2. – С. 126–129.
83. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ) / Н. Н. Ярмыш. – Харьков: Право, 2003. – 512 с.
84. Аристотель. Политика // Аристотель. Сочинения : в 4 т. Т. 4 / Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А. И. Доватура. – М. : Мысль, 1983. – С. 376–644.
85. Рогульський С. С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Сергій Степанович Рогульський. – К., 2005. – 187 с.
86. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Микола Іванович Мельник. – К., 2002. – 506 с.
87. Schneider D. Verhütung und Bekämpfung von Korruption : Konsequenz einer Situationsanalyse – Prävention, Kontrolle und Repression in einem ganzheitlichen Ansatz / Dieter Schneider // Die Öffentliche Verwaltung. – Juli 1997. – Heft 14. – S. 578–585.
88. Наумов Ю. Г. Методологические проблемы антикоррупционного механизма в системе регулирования экономических отношений в России / Ю.Г. Наумов // Труды Академии управления МВД России. – 2009. – № 1. – С. 16–20.
89. Камлик М. І. Корупція в Україні / М. І. Камлик, Є. В. Невмержицький. – К. : Знання, 1998. – 186 с.
90. Кальман О. Г. Місце і значення соціально-правового контролю в системі заходів протидії корупції в Україні / О. Г. Кальман // Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність. Liability of Public Officials for Corruption : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару. – Х. : НЮА ім. Ярослава Мудрого ; Харків. центр по вивченню організованої злочинності спільно з Амер. ун-том у Вашингтоні ; Ін-т вивчення проблем злочинності Акад. прав. наук України, 2003. – C. 148–151.
91. Князев Н. А. Два уровня причинности / Н. А. Князев, Е. Н. Князева // Философские науки. – 1990. – № 6. – С. 27–36.
92. Васнев С. А. Статистика: Учебное пособие / С. А. Васнев. – Москва : МГУП, 2001. – 170 с.
93. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1984. – 204 с.
94. Алексеев П. В. Диалектический материализм (общие теоретические принципы) / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – М.: Высшая школа, 1987. – 335 с.
95. Милль Дж. Ст. Система логики силлогистической и индуктивной. Изложение принципов доказательства в связи с методами научного исследования / Джон Стюарт Милль ; Пер. с англ. под ред. В. Н. Ивановского. – М. : издание Г. А. Лемана, 1914. – 880 с.
96. Селиванов Ф. A. В мире сплетения причин и следствий / Ф. А. Селиванов – М. : Знание, 1991. – 64 с.
97. Философия : Учебное пособие / Под ред. Н. И. Жукова. – Мн. : ООО «НТЦ АПИ», 1996. – 328 с.
98. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Ильичев Л. Ф., Федосеев П. Н. и др. – М. : Советская энциклопедия, 1983. – 836 с.
99. Синельников А. В. Вопросы детерминации уклонения должностных лиц от осуществления уголовного преследования и принятия мер к его обеспечению / А. В. Синельников // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 5 : Юриспруденция. – 2005. – № 7. – С. 100–107.
100. Кудрявцев В. Н. Закон. Поступок. Ответственность / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1986. – 448 с.
101. Коррупция как социальное явление: понятие и содержание [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.svobodainfo.org/en/system/files/Lekziya_Corruption_2.pdf
102. Ратинов А. Р. Структура правосознания и некоторые методы его исследования / А. Р. Ратинов // Методология и методы социальной психологии / Под ред. Е.В. Шороховой. – М. : Наука, 1981. – С. 201–214.
103. Личность преступника как объект психологического исследования / под. ред. А. Р. Ратинова. − М. : Юрид. лит., 1979. − 137 с.
104. Гарькавець С. О. Корупція та її ціннісне значення для особистості в умовах суспільних перетворень / С. О. Гарькавець // Теоретичні і прикладні проблеми психології. – 2012. – № 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tippp/2012_1/Gark.pdf
105. Merton R. K. Social Research and Practicing Professions / Robert K. Merton / Ed. by A. Rosenblatt and T. F. Gieryn. – Cambridge, Massachusetts: Abt Books, 1982. – 344 p.
106. Толковый словарь иноязычных слов / под ред. Л. П. Крысина. – М. : Русский язык, 1998. – 848 с.
107. Клюковская И. Н. Теоретико-методологическое исследование понятия «коррупциогенность законодательства» / И. Н. Клюковская, Р. К. Мелекаев // Вестник Ставропольского государственного университета. – 2011. – № 76. – С. 189 –196.
108. Васильев Ф. П. Антикоррупционные экспертизы нормативных правовых актов / Ф. П. Васильев // Российская юстиция. – 2010. – № 4. – С. 2–7.
109. Миронова Г. Сучасна позитивно-правова система України: типові риси і властивості / Г. Миронова // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХIII регіональної науково-практичної конференції. 8–9 лютого 2007 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського нац. університету ім. Івана Франка, 2007. – С. 56–58.
110. Побережний В. В. Сутність та причини корупції в системі органів державної влади / В. В. Побережний // Державне управління: теорія та практика. – 2010. – № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2010_2/txts/10pvvodv.pdf
111. Альбанезе Дж. Таинственная мафия: организованная преступность // Криминология / под ред. Дж. Ф. Шели ; пер. с англ. – СПб. : Питер, 2003. – С. 319–342.
112. Касьяненко Р. Подолання інфляції – ключове завдання уряду / Р. Касьяненко, А. О. Новоселецька // Студентські наукові записки. Серія “Економіка”. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2008. – Вип. 5. – С.121–127.
113. Верещагин С. Г. Политика государства по борьбе с теневой экономикой, уклонением от уплаты налогов и противодействию легализации «грязных денег» / С. Г. Верещагин // Бизнес в законе. – 2006. – № 3–4. – С. 38–55.
114. Шестаков А. В. Теневая экономика: Учебное пособие / А. В. Шестаков. – М. : Издательский дом «Дашков и К», 2000. – 152 с.
115. Тіньков А. Л. Особливості протидії політичній корупції в країнах ЄС / А. Л. Тіньков // Державне управління: теорія та практика. – 2011. – № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2011_2/txts/Tinkov.pdf
116. Рогульський С. С. Соціально–правовий аналіз поняття корупції і корупційних діянь / С. С. Рогульський // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. – Вип. 24 (частина ІІ). – К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 153–164.
117. Попова В. В. К вопросу о понятиях «коррупция» и «преступления коррупционной направленности» / В. В. Попова // Вестник Воронежского института МВД России. – 2011. – № 3 – С. 52–56.
118. Кудря В. Проблеми правового регулювання протидії корупції в правоохоронних органах України / В. Кудря // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 11. – С. 37–40.
119. Патрушева Н. Л. Социально-правовые предпосылки и последствия коррупции в органах государственной власти / Н. Л. Патрушева // Управління розвитком. – 2011. – № 10(107). – С. 195–197.
120. Кувалдин В. П. Как русские цари боролись с лихоимством / В. П. Кувалдин // Чистые руки: Будущее без коррупции. – 1999. – № 1. – С. 79–81.
121. Кудашкин А. В. Порядок регулирования конфликта интересов нуждается в совершенствовании / А. В. Кудашкин // Российская юстиция. – 2010. – № 10. – С. 45–50.
122. Тимошенко В. І. Теоретичні засади подолання корупції в Україні / В. І. Тимошенко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2012. – № 2 . – С. 18–27.
123. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень : проблеми теорії, методології, практики / В. Д. Бакуменко. – К.: УАДУ, 2000. – 320 с.
124. Речицкий В. В. Эссе о политике / В. В. Речицкий. – Харьков : Фолио, 1998. – 112 с.
125. Пашуканис Е. Б. Положение на теоретическом правовом фронте / Е. Б. Пашуканис // Советское государство и революция права. – 1930. – № 11/12. – С. 41–57.
126. Правовая политика России : теория и практика / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 752 с.
127. Минькович-Слободяник О. В. Правова політика як чинник правотворчості та правозастосування : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень» / О. В. Минькович-Слободяник. – К., 2010. – 20 с.
128. Иванов A. M. Корруптология – правовая наука и учебная дисциплина : путь совершенствования уголовной политики и законодательства о воздействии на организованную преступность и коррупцию / А. М. Иванов. – Владивосток, 2002. – 300 с.
129. Юхачев С. П. Экономический инструментарий борьбы с коррупцией / С. П. Юхачев // Вестник Саратовского государственного социально-экономического университета. – 2009. – № 2. – С. 86–89.
130. Levi M. The Preventative Control of Organized Crime in Europe: The Emerging Global Paradigm? M. Levi // International Key issues in Crime Prevention and Criminal Justice. Papers in celebration of 25 years of HEUNI. – Helsinki 2006. Publication Series. – № 50. – P. 92–105.
131. Ведерникова О. Н. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобритании / О.Н. Ведерникова. – М. : Рос. криминологическая ассоциация, 2001. – 344 с.
132. Шостко О. Європейський досвід запобігання організованій злочинності: теоретичні питання / О. Шостко // Право України. – 2010. – № 2. – С. 198–203.
133. Крючков А. В. Антикоррупционная политика в России: политологический анализ / А. В. Крючков // Философия права. – 2010. – № 5.– С. 123–127.
134. Корупція в Україні : причини поширення та механізми протидії. Зелена книга державної політики / С. В. Дрьомов, Ю. Г. Кальниш, Д. Б. Клименко та ін. – К. : ДП «НВЦ Пріоритети», 2010. – 88 с.
135. Шевченко О. В. Основні принципи протидії корупції / О. В. Шевченко // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011. – № 5. – С. 129–133.
136. Батчаева А. А. Об определении принципов антикоррупционной политики / А. А. Батчаева // Актуальные проблемы гуманитарных и общественных наук. – 2011. – № 7. – С. 95–98.
137. Трофимов В. В. Правовая политика как научная основа правовых реформ / В. В. Трофимов // Государство и право. – 2010. – № 6. – С. 101–104.
138. Iribarne Ph. d’. Management et differences culturelles // Problemes econ. – P., 2000. – № 2668. – P. 27 –30.
139. Керимов Д. А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – М. : Аванта+, 2001. – 560 с.
140. Пиччотто С. Многоуровневое международное управление: на пути к созданию глобальной конституции? / Сол Пиччотто // Сравнительное конституционное обозрение. – 2009. – № 4. – С. 5–25.
141. Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. – СПб. : Питер, 2002. – 688 с.
142. Василенко И. А. Политическая философия / И. А. Василенко. – М. : ИНФРА–М, 2010. – 320 с.
143. Государственная политика и управление. Учебник в 2 ч. Ч. І. Концепции и проблемы государственной политики и управления / под ред. Л. В. Сморгунова. – М. : РОССПЕН, 2006. – 384 с.
144. Ситник С. В. Мережева структура публічної політики та управління / С. В. Ситник // Державне управління: удосконалення та розвиток [Електронний ресурс]. – 2011. – № 5. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=283
145. Hanf K., O'Toole L. J. Revisiting old friends: networks and implementation structures and the management of inter-organizational relations / Kenneth Hanf, Laurence J. O'Toole // European Journal Of Political Research. – 1992. – Vol. 21, Issue 1–2. – Р. 163–180.
146. Исаков Н. В. Основные приоритеты современной российской правовой политики / Исаков Н. В. ; под ред. В. А. Казначеева. – Пятигорск : Технологический университет, 2003. – 166 с.
147. Минькович-Слободяник О. В. Юридична стратегія і тактика в правовій політиці України / О. В. Минькович-Слободяник // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 70–74.
148. Голощапов A. M. Место и роль Государственной Думы в функционировании государственно-правовой стратегии / А. М. Голощапов // "Черные дыры" в российском законодательстве. – 2004. – № 1. – С. 429–433.
149. Прохоренко О. Я. Корупція по-українськи (сутність, стан, проблеми) : монографія / О. Я. Прохоренко. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 456 с.
150. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні / За ред. В. А. Рехкала, В. В. Тертички. – К.: УАДУ, 2000. – 232 с.
151. Эффективность государственного управления : пер. с англ. / общ. ред. С. А. Батчикова, С. Ю. Глазьева. – М. : Консалтбанкир, 1998. – 846 с.
152. Поленина С. В. Правотворческая политика // Российская правовая политика. Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Норма, 2003. – С. 180–198.
153. Гавр