Формування і розвиток господарських судів в Україні (історико-правовий аспект) :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………..…………...……3
РОЗДІЛ 1. Історіографія та методологія
дослідження формування і розвитку господарських судів
в Україні………………………………………………………….….….…....12
1.1. Історіографія дослідження……………………...…..………..........12
1.2. Методологічні основи дослідження організації
господарського судочинства в Україні……………………….……….….…24
РОЗДІЛ 2. Виникнення і розвиток правових форм
організації та функціонування органів господарського
судочинства в Україні……………………………………………….……...41
2.1. Комерційні суди як потреба соціально-економічного
розвитку України……………………………………………………….…….41
2.2. Одеський комерційний суд – початок відліку
історії господарських судів України…………………………………….......65
2.3. Орган державного арбітражу. Проблеми правового
статусу державного арбітражу як органу державної
влади в СРСР ………………………………………………………………….81
РОЗДІЛ 3. Трансформація арбітражних судів в
господарські суди України……………..…………………………………111
3.1. Створення арбітражних судів в Україні…………………..……….…111
3.2. Судово-правова реформа в Україні та господарські суди………..….121
3.3. Господарські (спеціалізовані) суди – європейська
модель децентралізації судової влади………………………….…..……..149
ВИСНОВКИ…………………………………………………………..……169
Список використаних джерел ………….…………….................................178

ВСТУП

Кризова ситуація, яка склалась сьогодні в Україні у здійсненні судово-правової реформи, пов’язана насамперед з тим, що науковці і практики не можуть дійти згоди щодо судової системи, яку необхідно побудувати. Необхідність здійснення судово-правової реформи обумовлена процесами становлення ринкових механізмів функціонування економіки, демократичних інститутів і цінностей, неадекватністю судових інститутів державної влади та неможливістю здійснювати поставлені перед ними завдання.
Судово-правова реформа, яка здійснюється в Україні починаючи з 1992 року, вирішила доволі багато назрілих питань функціонування судової системи, але разом з тим вона породила ще більше нових проблем. Хоча з початку здійснення судово-правової реформи зроблено чимало, але для завершення цього процесу потрібно докласти ще багато зусиль.
Шарль Монтеск’є вбачав у самостійній судовій гілці влади, рівноправній двом іншим гілкам влади, гарантію дотримання конституції та законів у державі [1, с.156]. Георг Гегель, розглядаючи громадянське суспільство як «сполучну ланку, що знаходиться між розрізненими індивідами та державою як найвищою формою людської організації» [2, с.211], звертав увагу на те, що правосуддя, яке гарантує свободу та захист власності, є однією з трьох глибинних ознак громадянського суспільства. Виходячи з позиції, що специфіка громадянського суспільства полягає у його здатності до саморегулювання, відносної автономності від державно-владного втручання, сучасні дослідники вказують на вільний доступ до незалежного правосуддя, як один із основоположних механізмів саморегулювання громадянського суспільства, поряд з вільним ринком (економічним механізмом) та політичною свободою [3, с.628].
Фундаментом реформування діючої судової влади повинна стати довіра громадян, їх впевненість в об’єктивності та незалежності суддів, адекватності судових процедур та структурної організації системи правосуддя їх потребам.
Ідеологія судової реформи має бути насамперед ув’язаною із загальним контекстом суспільного реформування, а запровадження новаторських підходів повинно враховувати методологічну єдність, системність, історичну та наукову обґрунтованість змін, організаційну та структурну упорядкованість органів правосуддя, замість ситуативного скасування або заміни окремих елементів.
Соціальні та економічні перетворення в Україні, поглиблення економічних реформ, потребують подальшого удосконалення системи судоустрою, зокрема, системи господарських судів.
З прийняттям у 2002 році Закону України «Про судоустрій України» завершився перший етап судової реформи, загальною ознакою якого було впровадження структурних змін у судовій системі, приведення системи судових органів у відповідність до принципів, закріплених у Конституції України – територіальності і спеціалізації [4, с.13].
Зараз Україна знаходиться на другому етапі судової реформи: на черзі прийняття законопроектів, спрямованих на вдосконалення судової системи.
Актуальність дослідження. Господарські суди України пройшли тривалий шлях розвитку від комерційних судів Російської імперії, до складу якої входили українські землі, до повноцінних судових органів.
Щоб більш глибоко зрозуміти місце і роль господарського суду як правового інституту, який покликаний вирішувати господарські спори, необхідно дослідити історичні форми його існування, роль і місце в системі державних (судових) органів та етапи його реформування. У працях, присвячених проблемам становлення і розвитку судової влади в Україні, недостатньо дослідженими є питання створення та функціонування органів господарської юрисдикції, історичні передумови їх виникнення. Дослідниками, як правило, вивчались окремі періоди розвитку господарських судів, без цілісного глибокого історико-правового аналізу перетворень у цій системі.
Актуальність будь-якого історико-правового дослідження визначається місцем досліджуваного явища в історичному процесі і рівнем розроблення теми. Створення комерційних судів, зокрема Одеського комерційного суду, а згодом органів державного арбітражу, які в подальшому були перетворені в арбітражні (господарські) суди, є надзвичайно важливими етапами в історії розвитку органів господарської юрисдикції України. Важливими також є соціально-економічні передумови, в результаті яких проходили організаційно-правові зміни в системі органів господарської юрисдикції.
У період з 1922 по 1930 роки, тобто у післяреволюційний період, склались особливі соціально-економічні відносини, які стали передумовою для створення і розвитку органів господарської юрисдикції - системи арбітражних комісій. Процес діяльності арбітражних комісій у період з 1922 по 1930 роки є надзвичайно цікавим у тому плані, що саме в цей період вказані органи діяли як спеціальні суди і мали виключно судові функції.
Починаючи з 1931 року арбітраж починає набувати статусу особливого, принципово нового органу по захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів, шляхом розширення повноважень та можливостей впливу на економіку країни. У цей період удосконалюються форми його діяльності, структура, законодавчо упорядковується процедура розгляду спорів.
У зв’язку з невідповідністю повноважень органів державного арбітражу поставленим перед ними завданням у період 1960-1990 років інтенсивно обговорюється питання зміни їх організаційно-правової форми. У цей період відбуваються спроби удосконалити організаційну структуру та діяльність органів державного та відомчого арбітражу, з метою їх пристосування до нових економічних умов та підвищення впливу на економіку країни.
Зміни в організаційній структурі та залежність від органів виконавчої влади не змогли забезпечити неупереджене та ефективне правосуддя в умовах зародження ринкової економіки. Саме тому 4 червня 1991 року Верховною Радою Української СРСР було прийнято Закон „Про арбітражний суд”, на підставі якого відбулось перетворення арбітражу в незалежний судовий орган для здійснення правосуддя в господарських відносинах.
Необхідність наукового осмислення процесу становлення і діяльності органів господарської юрисдикції зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації судової гілки влади в цілому та функціонуванням системи господарських судів України зокрема, а з іншого — теоретичними проблемами, пов’язаними з методологічним забезпеченням подальшого проведення судово-правової реформи.
Аналіз ступеня наукової розробки правових та організаційних засад становлення і діяльності господарських судів в Україні дає змогу визначити сталу тенденцію до піднесення дослідницького інтересу до цієї проблеми. Однак, поза увагою дослідників залишаються питання історичного та методологічного аналізу діяльності таких органів, трансформації їх в ринкових умовах у повноцінні органи судової влади, їх роль в регулюванні економічних відносин, процесі здійснення судово-правової реформи, з метою вироблення прийнятної для України моделі функціонування судової системи. Саме це й зумовило вибір дисертантом теми дослідження.
Автор виходив також з того, що вивчення історії розвитку та правової природи інституту господарського судочинства в Україні може бути використано при розробці державної концепції розбудови національної судової системи.
Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тема №06 БФ 042-01 „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”, номер державної реєстрації 0106U006631.
Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного дослідження формування і розвитку господарських судів в Україні. На основі широкого аналізу процесу функціонування господарських судів автор прагне виявити як позитивні, так і негативні результати діяльності вказаних органів. У відповідності до мети дослідження у дисертаційній роботі визначено наступні завдання:
- розкрити процес формування комерційних судів та особливості їх розвитку в Російській імперії, до складу якої входили українські землі, дати загальну характеристику діяльності Одеського комерційного суду;
- дослідити особливості процесу розвитку арбітражних комісій та державного арбітражу, повноваження, їх правовий статус, місце та роль в системі державних органів;
- дослідити процес трансформації арбітражних судів в господарські суди;
- визначити сутність юрисдикції господарських судів та особливості здійснення правосуддя в господарських спорах;
- на основі вивчення історичного досвіду функціонування органів господарської юрисдикції здійснити науковий аналіз організаційно-правових проблем вдосконалення діяльності господарських судів;
- окреслити перспективи діяльності господарських судів в Україні в умовах судової реформи.
Об’єктом дослідження є органи господарської юрисдикції в Україні, суспільні відносини, в умовах яких вони виникли і розвивалися, їх вплив на економічні процеси.
Предметом дослідження є закономірності формування і розвитку, правове становище господарських судів в Україні на різних етапах їх функціонування, законодавчі акти, які регламентували їх діяльність, система, склад, структура, повноваження.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у положеннях та висновках, які мають не тільки теоретичне, але й практичне значення.
1) Вперше здійснено комплексне дослідження історії виникнення і розвитку господарських судів України, визначено їх роль та місце в системі державних органів, а також їх правову природу на різних етапах.
2) Обґрунтовано, що історичний досвід діяльності комерційних судів та Одеського комерційного суду зокрема є об'єктивним продовженням вітчизняних традицій торгового судочинства і має безпосередній зв'язок зі становленням органів господарської юрисдикції в сучасній Україні.
3) Встановлено, що органи державного арбітражу були формально незалежними юрисдикційними та контролюючими органами, здатними активно впливати на зміцнення законності та правопорядку в господарській діяльності, на організацію договірних відносин, тоді як арбітражні суди, створені на базі державного арбітражу, стали принципово новою формою здійснення правосуддя.
4) Встановлено, що існування господарської юрисдикції в Україні повністю відповідає Конституційним принципам територіальності та спеціалізації.
5) Обґрунтовано, що реформування судової системи в цілому має відбутись на користь збереження господарських судів, як окремої ланки, про ефективність якої свідчить історичний досвід та оптимальна процедура вирішення ними економічних спорів.
6) Досліджено можливість використання історико-правового досвіду становлення і розвитку органів господарської юрисдикції в Україні при розробці концепції судово-правової реформи.
Методи дослідження. Методологічна база дисертаційної роботи поєднує в собі загальні та спеціальні методи наукового дослідження, які проаналізовані в підрозділі 1.2 даної роботи. Щодо загального методологічного фундаменту, дисертація спирається на метод матеріалістичної діалектики при дослідженні історико-правових явищ. Основу спеціально-наукових методів склали: історико-порівняльний, системно-структурний, функціональний і порівняльно-правовий методи дослідження.
Практичне значення одержаних результатів Теоретичні висновки і положення, що містяться в дисертації, можуть бути використані в процесі викладання навчальних і спеціальних курсів з історії держави і права України, теорії держави і права, господарського права тощо, а також при розробленні учбово-методичних посібників для студентів юридичних вузів, при підготовці наукових доповідей, написанні курсових і дипломних робіт, у загальнотеоретичних та історичних дослідженнях судової системи України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані як матеріали при реалізації судово-правової реформи, зокрема, при підготовці законопроекту «Про судоустрій», Концепції судово-правової реформи.
Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно здійснював комплексний науковий аналіз закономірностей формування і розвитку, правового становища господарських судів в Україні на різних етапах їх функціонування, а також самостійно написав дисертацію. Всі фахові публікації автора підготовлені особисто, без участі співавторів. Усі доповіді автора на конференціях підготовлені самостійно, без участі інших осіб.
Апробація результатів дослідження проводилась на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, під час проведення семінарських занять з історії держави і права на юридичному факультеті Ужгородського національного університету, у доповідях на наукових конференціях: „Проблемні питання застосування господарського законодавства” (Ужгород, 2008), „Реалізація в Закарпатській області державної політики співпраці із закордонними українцями: стан, проблеми, перспективи” (Ужгород, 2008).
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 5-ти наукових публікаціях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях:
1. Хамник М.М. Державний арбітраж: особливий орган державної чи судової влади в СРСР? Проблеми правового статусу / М.М.Хамник // Вісник господарського судочинства. - 2007. - №4. – С. 125-131.
2. Хамник М.М. Комерційні суди Російської імперії як невід’ємна частина історії господарських судів України/ М.М.Хамник // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - Випуск 7. - 2007.– С. 219-223.
3. Хамник М.М. Господарські (спеціалізовані) суди – європейська модель децентралізації судової влади / М.М.Хамник // Судова апеляція. - 2007. - № 3 (8). - С. 65-74.
4. Хамник М.М. Актуальні проблеми господарського права / М.М.Хамник // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - Випуск 7. - 2008. – С. 364-366.
5. Хамник М.М. Принцип спеціалізації у розбудові судової системи України та господарські суди /М.М.Хамник //Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007. -№2.- С.17-23.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз сучасного стану здійснення правосуддя в Україні дозволяє стверджувати, що він не відповідає задекларованим стандартам соціально- правової держави, проголошеним цілям та ідеалам судової влади. Результати запровадження та трансформації судових органів повинні відповідати принципам системності, взаємоузгодженості, історичної послідовності.
Аналіз історії розвитку господарських судів дає підстави стверджувати, що вони відігравали і продовжують відігравати чи не одну з провідних ролей у регулюванні економічних відносин, сприяючи їх цивілізації та забезпечуючи впровадження ринкових механізмів регулювання економіки. Правові основи підприємницької діяльності у ХІХ столітті на теренах Російської імперії по великому рахунку визначались діяльністю саме комерційних судів.
Автором встановлено, що одним із важливих судів, з яким у певній мірі і пов’язують історію виникнення комерційного судочинства в Україні, був Одеський комерційний суд, що проіснував майже два століття. Виникнення такого суду було покликано обтяжливим формалізмом цивільного провадженням у загальних судах, хабарництвом, незнанням специфіки умов торгівлі та промисловості з боку суддів.
Роль Одеського комерційного суду у зміцненні економічного розвитку південного регіону країни, у перетворенні Одеси в один з найбільших торгових центрів світу, була основоположною. Одеський комерційний суд був унікальним зберігачем вітчизняних традицій торгового і морського права, стимулював поширення юридичної культури в торгових колах.
Автор дисертаційного дослідження дійшов висновку, що судова реформа 1864 року визнала недоцільним існування комерційних судів, оскільки це порушувало принципи єдності правозастосування та всестановості суддів. Нами було також встановлено, що Державна рада на початку 1890 року, під час обговорення законопроекту Міністерства юстиції «Про реформування судової частини і внесення змін до Статуту торгового судочинства», визнала за необхідне зберегти комерційні суди в Петербурзі, Москві, Одесі, оскільки вони були покликані до життя вимогами торгівлі трьох найбільших міст Російської імперії. Дисертант з’ясував, що провадження в комерційних судах вирізнялось відсутністю формалізму, оперативністю вирішення спорів, тому такі суди повністю задовольняли вимоги тогочасного розвитку економічного життя в державі. Автор дійшов висновку, що важливою заслугою комерційних судів було запровадження інституту неплатоспроможності (банкрутства): відповідні напрацювання у цьому напрямку використовуються до цього часу.
Автором встановлено, що після Великої жовтневої революції і до 1922 року управління народним господарством було суворо централізованим, постачання підприємств та організацій комплектуючими матеріалами проводилось без укладення договорів, без проведення розрахунків між підприємствами. Все це впливало на характер взаємовідносин між підприємствами. Спори, які виникали в процесі здійснення господарської діяльності, вирішувались в адміністративному порядку.
Після закінчення громадянської війни та у зв’язку з відновленням народного господарства був введений так званий «комерційний розрахунок». Підприємства, отримавши оперативну та майнову самостійність, стали будувати свої відносини на основі договору. Отже, для вирішення спорів, які виникали між такими підприємствами, потрібно було створити спеціальний орган. З цією метою у квітні 1922 року і були створені арбітражні комісії при ВРНГ та його органах (профбюро, губраднаргоспах).
Автор дисертації встановив, що у зв’язку зі створенням Союзу Радянських Соціалістичних Республік було затверджено Положення про арбітражні комісії При Раді Праці та Оборони СРСР. Прийнятими у жовтні 1924 року Основами судоустрою СРСР та союзних республік було визначено, що майнові спори між державними установами, підприємствами повинні розглядатися Вищою арбітражною комісією при Раді праці та оборони СРСР та відповідними органами союзних республік.
Нами зроблено висновок, що послідуюча ліквідація державних арбітражних комісій була здійснена з метою закріплення єдності судової системи СРСР, підняття господарської дисципліни та підвищення відповідальності господарюючих органів за свою роботу. Справи, підвідомчі арбітражним комісіям, були передані на розгляд судових органів.
Автор дисертації дійшов висновку, що спроби ліквідації органів господарської юрисдикції робились неодноразово, але зрештою вони відроджувались, змінюючи лише організаційну форму. Дуже швидко ставало зрозумілим, що суди неспроможні належним чином виконувати функції здійснення правосуддя в господарських спорах, оскільки не можуть оперативно їх вирішувати. Органи арбітражу, крім вирішення господарських спорів, виконували і ряд інших функцій, наприклад, здійснювали контроль за виконанням держпланів, дотриманням договірної та фінансової дисципліни.
Дисертант встановив, що в юридичній літературі ліквідація органів арбітражу пояснюється невиправданістю їх подвійної правової природи, оскільки за характером своєї діяльності вони нагадували суди, але разом з тим підпорядковувались органам управління народного господарства.
Пропозиції щодо ліквідації арбітражних органів обґрунтовувались дослідниками надто широкими їх повноваженнями, а також невиправданістю існування двох різних процесів правоохоронної діяльності (загальносудового та арбітражного).
Автор дисертації дійшов висновку, що узаконення існування органів Держарбітражу сталося лише з прийняттям Конституції СРСР 1977 року, в якій було передбачено, що вирішення господарських спорів між підприємствами, установами та організаціями здійснюється органами державного арбітражу в межах їх компетенції.
Результати дослідження правової природи органів арбітражу та їх місця і ролі у державному апараті дають всі підстави стверджувати про подвійну природу вказаних органів. Вони були, з одного боку, органами, які мали певні організаційно-розпорядчі повноваження, з іншого - органами, які здійснювали функції правосуддя. Провівши аналіз повноважень органів арбітражу, можна стверджувати, що їх функції постійно змінювались, у зв’язку зі зміною статусу. У них домінували або функції органу правосуддя, або органу державної влади.
Дисертант встановив, що державний арбітраж тривалий час не входив до системи виконавчо-розпорядчих органів. Це, на думку автора, було пов’язане з відсутністю поділу влади в СРСР на законодавчу, виконавчу та судову. Разом з тим, маючи функції юрисдикційного та контролюючого органу, державний арбітраж активно впливав на зміцнення законності та правопорядку в господарській діяльності, організації договірної роботи та роботи по удосконаленню правового регулювання господарських відносин. Дисертант дійшов висновку, що нові умови економічного розвитку вимагали не просто зміни місця і ролі органів державного арбітражу в ієрархічній системі органів державної влади, а кардинального реформування, шляхом створення незалежного юрисдикційного органу. Саме тому навколо арбітражу виникла дискусія, ініціатором якої виступав сам Державний арбітраж СРСР.
Конкретні умови розвитку України визначали необхідність вирішення господарських спорів переважно спеціалізованим інститутом судової влади. Для врегулювання конфліктів між господарюючими суб’єктами ринкових відносин потрібен був посередник, незалежний від державних органів. Дисертант встановив, що хоча правовий статус державного арбітражу значно підвищився, але навіть з прийняттям у 1979 році відповідного закону він не став судовою установою. Такий статус не давав йому необхідних гарантій, оскільки його „незалежність” при вирішенні господарських спорів була тільки формальною. Дисертантом зроблено висновок про те, що нову систему органів господарської юрисдикції створено на базі діючого державного арбітражу шляхом розширення компетенції останнього, зокрема, віднесення до компетенції арбітражних судів конфліктів, які до того розглядались іншими органами; надання їм гарантій незалежності, притаманних органам судової влади.
Створення системи арбітражних судів на базі держарбітражу мало свої позитивні наслідки. Зокрема, арбітражні суди здійснювали правосуддя, застосовуючи принцип арбітрування, всебічно сприяючи участі сторін у прийнятті під головуванням арбітра законного рішення. Отже, в арбітражному суді було поєднано інституційні атрибути суду з арбітражною процедурою розгляду справ, яка була пристосована саме для вирішення господарських спорів. Було запроваджено просте та оперативне провадження, доступність звернення до арбітражного суду тощо. Таким чином арбітражні суди стали незалежними судовими органами, які здійснювали правосуддя в господарських відносинах за арбітражною процедурою розгляду справ і становили у сукупності відокремлену судову систему. Автор дійшов висновку, що здійснення функцій правосуддя в господарських відносинах саме спеціалізованим арбітражним судом, дало можливість досить ефективно запрацювати низці економічних законів. Арбітражний суд був здатний надійно захистити права та законні інтереси всіх господарюючих суб’єктів, в тому числі новостворених комерційних структур, оперативно реагувати на соціально-економічні зміни. Дисертант встановив, що з прийняттям Закону України «Про судоустрій України» судову систему країни було приведено у відповідність до Основного закону: запроваджено апеляційні та касаційні суди, а сам арбітражний суд перейменовано у господарський.
Дисертант встановив істотну недосконалість сучасної законодавчо закріпленої моделі судоустрою. Зокрема, створення нових судів (адміністративних), невластивих національній системі судочинства, спричинило проблеми розмежування компетенції, що негативно позначається на відправленні правосуддя.
Враховуючи численні недоліки та прорахунки при проведенні судово-правової реформи Президент України створив Національну комісію зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, якою розроблено та схвалено Концепцію удосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів. Одним з напрямків реформування судової системи, визначених Концепцією, є забезпечення доступності правосуддя, разом з тим, передбачається, що спеціалізація судів має відбутись за галузевою ознакою. Це, на думку авторів Концепції, дозволяє вирізняти в межах загальної юрисдикції – цивільну, кримінальну і адміністративну, а також господарську, як особливий вид цивільної юрисдикції, з подальшим запровадженням спеціалізації судів з їх поділом на цивільні, кримінальні та адміністративні.
Дисертант не погоджується з авторами концепції і вважає, що, реформування судової системи в цілому має відбутись на користь збереження господарської юрисдикції як окремої ланки, про ефективність діяльності якої свідчить багатоетапний історичний досвід удосконалення та демократизації діяльності цих органів, оптимізації процедури вирішення економічних спорів у відповідності до характеру відносин. Ідея недоцільності існування окремої господарської юрисдикції ігнорує реально існуючий стан судової системи. Аналізуючи системи правосуддя в європейських країнах, автор дійшов висновку, що у них відображено насамперед історичні та судово-правові особливості, характерні для конкретної держави; водночас, фундаментальним для них є втілення таких цінностей, як демократія та верховенства права.
Аналізуючи проблеми спеціалізованої господарської юрисдикції та господарського судочинства, у контексті проведення судово-правової реформи в Україні, ми дійшли висновку про необхідність упорядкування їх інстанційної моделі шляхом модернізації існуючої чотириланкової системи та обмеження підстав оскарження рішень Вищого господарського суду України до Верховного Суду України. Це можна здійснити шляхом закріплення за Вищим господарським судом функцій повноцінної касації. Діюча в нашій судовій системі так звана «подвійна» касація є нетиповою для європейських систем судоустрою. На практиці недосконалість інстанційної побудови є причиною затягування прийняття остаточного рішення у справі. Рішення касаційної інстанції – Вищого господарського суду, повинно бути остаточним і підлягати оскарженню лише за виняткових обставин.
Ми дійшли висновку про необхідність законодавчого розмежування компетенції (підвідомчості) окремих категорій спорів судам різних юрисдикцій, оскільки наявність конфліктів призводить до суттєвих ускладнень у відправленні правосуддя, негативно впливає на довіру суспільства до суду. Як свідчить історичний досвід, підвідомчість справ комерційному суду, органам державного арбітражу чітко регулювались на законодавчому рівні. Зокрема, законодавчо регламентованими були навіть важливі правові визначення. Особливо актуальним питання розмежування компетенції постало зі створенням адміністративних судів. У зв’язку з цим, на думку автора, необхідно законодавчо закріпити юрисдикцію господарських судів щодо вирішення справ, конкретизувавши категорії спорів, які підвідомчі господарських судам, як наприклад, вирішено питання підвідомчості спорів, які виникають в процесі приватизації та корпоративних спорів. Крім того, реформування органів господарської юрисдикції повинно передбачати:
По-перше, удосконалення процесуальної форми, шляхом прий-няття нового Господарського процесуального кодексу України, який би відповідав загальнонаціональним принципам судочинства.
По-друге, ефективне використання принципу спеціа¬лізації суддів на певних категоріях справ (внутрішня спеціалізація), що дозволить компетентно і якісно вирішувати господарські спори. Для цього необхідно створити у внутрішній структурі судових органів відповідні підрозділи, які розглядатимуть певні категорії спорів. Для поглиблення та підвищення ефективності внутрішньої спеціалізації доцільно вирішити на законодавчому рівні такі питання, як функції, компетенція та порядок утворення спеціалізованих структурних утворень у судах першої та апеляційної інстанцій.
Одним з важливих аспектів у реформуванні органів господарської юрисдикції повинно стати створення ефективного механізму добору суддів. Як вбачається з історичного досвіду функціонування органів господарської юрисдикції цьому питанню завжди приділялась значна увага, зокрема, у період функціонування комерційних судів процедура підбору кандидатів на посаду судді була чітко регламентована, вона здійснювалась шляхом проведення виборів, а тому, як правило, членами таких судів ставали досвідчені і достойні особи. Особливе значення мали моральні якості претендентів не тільки на посаду судді, але й інших працівників суду.
Безперечно, викладені пропозиції не є вичерпними, адже під час реформування судової системи постійно формуються нові пріоритети і завдання. Необхідно постійно дотримуватись основного вектору реформування – доступності та неупередженості правосуддя.
Господарська юрисдикція перевірена часом і відповідає потребам господарських відносин в оперативному та кваліфікованому вирішенню спорів, забезпеченню доказів; вона мінімалізує формалізм, сприяє ефективному виконанню рішень, а тому повинна бути збережена як самостійна форма здійснення правосуддя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Монтескье Ш.Л. О духе законов / Сост., пер. и коммент. А.В. Матешук. - М.: Мысль, 1999. - 672 с.: портр. - (Из клас. наследия).
2. Гегель Георг Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Петро Соколовський (ред.), Роман Осадчук (пер.з нім.), Микола Кушнір (пер.з нім.). — К. : Юніверс, 2000. — 329с. — (Філософська думка).
3. Проблемы общей теории права и государства. /[Варламова Н. В., Лазарев В. В., Лаптева В. В., Лукашева Е. А., Мальцев Г. В.: Учебник для вузов]; под.ред. В.С. Нерсесянц. — М. : Норма, 2006. — XIV, 813с. — (Учебник для вузов).
4. Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. (Донецьк, 12-13 квітня 2006р.) / Вищий господарський суд України, Академія правових наук України, Академія суддів України, Донецький апеляційний господарський суд. Донецьк.: – 2006. – 541с.
5. Гессен И. В. Судебная реформа / И.В.Гессен. — СПб.: Книгоиздательство П.П.Гершунина и Ко, 1905. — 267 с. — (Великие реформы 60-х годов в их прошлом и настоящем; 2).
6. Джаншиев Г. А. Сборник статей / Григорий Аветович Джаншиев, В.П. Обнинский (ред.) Анатолий Федорович Кони (вступ.ст.). — М.: Задруга, 1914. — XXIII, 519с. : портр. — К юбилею судебной реформы 1864-1914 .
7. Филиппов М.А. Судебная реформа в России. - СПб., 1871. - Т. 1. - 43-45 с. – СПб.:Типография В.Тучинова, 1871. (в 4-х томах).
8. Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы (к 50-летию судебных уставов) / А.Ф. Кони. - М.: Типография т-ва И.Д.Сытина, - 1914.- 295с.
9. Туткевич Д.В. О наших коммерческих судах / Д.В. Туткевич //Журнал Министерства Юстиции. – 1898. - №7-8. – С.12-17.
10. Немиров Г.А. Торговый суд в России до 1832 года / Г.А.Немиров //Вестник права. – 1901. - №3. – С.23-36.
11. Шершеневич Г.Ф. Несколько слов о коммерческих судах / Г.Ф.Шершеневич //Журнал Министерства юстиции. – 1895. - №4. - С.25-31.
12. Шершеневич Г.Ф. Система торгових действий, критика основных понятий торгового права / Г.Ф. Шершеневич. – Казань: Тип. Имп. ун-та, 1888. – 352 с.
13. Шершеневич Г.Ф. Несколько слов о коммерческих судах / Г.Ф.Шершеневич //Журнал Министерства юстиции. – 1895. - №4. - С.25-31.
14. Министерство юстиции за сто лет. 1802 - 1902. Исторический очерк / Вступ. ст.: Крашенинников П.В. - М.: Спарк, 2001. - 351 c.
15. Празднование 100-летия Коммерческого суда // Одесский листок. 26 ноября 1908г. - №273. – С.23-28.
16. Балух В.С., Сурилов А.А. Одесский арбитражный суд: два века истории / В. С.Балух, А. А. Сурилов — Одеса: Юрид. літ., 2001. — 328 с.
17. Балух В.С. Історія комерційних судів. Історико-правове дослідження на прикладі Одеського комерційного суду (1808-1917) / В.С.Балух. – Одеса: Юридична література, 2006. – 168с.
18. Ерошкин Н.П. Крепостническое самодержавие и его политические институты. (Первая половина ХІХ века) / Н.П. Ерошкин. – М.:Мысль, 1981. – 264с.
19. Шкудин З.С. Объединение процесуальных норм суда и арбитража / З.С. Шкудин // Советская юстиция. – 1937. - №4. – С.29-31
20. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесс / К.С.Юдельсон. - М.: Госюриздат, 1956. – 440с.
21. Йодловський И., Седлецький В. Правовое положение арбитража / И.Йодловський, В.Седлецький //Современное польское право. - 1969г., №11/12. - С. 72-79.
22. Wlodyka S., Arbitraz gospodarczy /S.Wlodyka.– K., Łojewski Apelacja karna, 1973. – Р. 41.
23. Бринцев О. Щодо критеріїв спеціалізації у аспекті реформування судової системи України / О.Бринцев // Право України / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін.. – 2006. - №7. - С.7-12.
24. Бородин С.В., Кудрявцев В.Н. О судебной власти в России / С.В.Бородин, В.Н. Кудрявцев // Государство и право. – 2001. - №10. - С.21-27.
25. Бедняков Д.И. Некоторые аспекты судебно-правовой реформы в РСФСР / Д.И. Бедняков // Советское государство и право. – 1992.-№1. – С.22-27.
26. Болдырев В.И. О некоторых моментах взаимосвязи категорий сущность-явление и содержание-форма / В.И.Болдырев // Учебные записки Иркутского педагогического института, вып.18. Иркутск, –1961. – 320с.
27. Закон України про арбітражний суд за станом на 1 серпня 1997 р. / Верховна Рада України. — вид. офіційне — К. : Парламентське видавництво, 1997. — 72с. — (Бібліотека офіційних видань).
28. Войшвилло Е.К. О классификации признаков предмета по данному критерию/ Евгений Казимирович Войшвилло. - Издательство Казанского университета,–1962. – 320с.
29. Петров Г.И. Советское административное право / Г.И.Петров. -Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1970. – 164c.
30. Ананов И.Н. Система органов государственного управления в Советской Социалистической Федерации / И.Н. Ананов.– М.: Изд-во АН СССР, 1951. – 343с.
31. Тихомиров Ю.А. Разделение властей или труда? /Ю.А.Тихомиров //Советское государство и право. – 1967. - №1. - С.16-23.
32. Тихомиров Ю.А. Разделение властей или труда? /Ю.А.Тихомиров //Советское государство и право.- 1967.- №1. - С.16-23.
33. Советский гражданский процесс /Под ред. К.С.Юдельсон. - М., Госюриздат, 1956. - 440с.
34. Див.Снісаренко Л. Принцип арбітрування в арбітражному процесі /Л.Снісаренко // Юридична практика. - 16-31 травня 1998 року, №10 (68); - С.4-5
Притыка Д.Н. Арбитражный суд: проблемы организации и деятельности./Д.Н. Притика. Монография. – К.: Орияны, 2000. – 317с.
35. Комаровский Л. О международном суде /Л.Комаровский. - М., 1881. – 432с.
36. Корецкий В.М. Отзыв о докторской диссертации Фукса С.Л. «Очерки истории государства и права казахов в ХVІІІ и первой половине ХІХ века.» / (Архив Харьковского юридического университета). – 12с.
37. Корецкий В.М. Проэкт Юрия Подебрада об организации мира и безопасности / В.М.Корецкий. - М.: Известия.- 1946. - №5.- 240с.
38. Glasson E.D. Histoire du droit et des institutions de la France / Ernest Désiré Glasson. - Paris, 1887-1903.v.4; - 450v.
39. Glasson E.D. Histoire du droit et des institutions de la France / Ernest Désiré Glasson. - Paris, 1887-1903.v.4; Р - 181.
40. Псковская судная грамота. Российское законодательство Х-ХХ веков / Под редакцией О.И Чистякова. – в 9-ти томах. М.,1984 – Т.1. - 253с.
41. Псковская судная грамота. Российское законодательство Х-ХХ веков / Под редакцией О.И Чистякова. – в 9-ти томах. М.,1984 – Т.1. - 253с.
42. Торговый статут /Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. - Т. 46, отд. 1 :1871. Отд. № 49098-49762. — 935с.
43. Базилевич К.В. Элементы меркантелизма в экономической политике Алексея Михайловича / К.В Базилевич //Ученые записки МГУ. – Вып.41. – М., 1940. - 248с.
44. Дмитриев Г. История судебных инстанций и гражданского апелляционного судопроизводства от Судебника до учреждения в губерниях/ Г.Дмитриев. – М.: Типография А.И. Мамонтова и К, 1899. – 591с.
45. Регламент Главного Магистрата от 16 января 1721 года /Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — Собр. 1. - Т. VI. - №.3708.
46. Изменения к Регламенту Главного Магистрата от 24 февраля 1727 года /Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. VІІ. - 1830. № 277.
47. Устав о таможенном суде 1727 года /Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 7: 1830.
48. Регламент Главного Магистрата от 16 января 1721 года /Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — Собр. 1. - Т. VI. №.3708.
49. Барон А., Нолькен М. Судебная реформа 1864 года и первый Департамент Правительствующего Сената/ А.Барон, М.Нолькен Исторические заметки. - С. - Петербург, 1905.- 341с.
50. Барон А., Нолькен М. Судебная реформа 1864 года и первый Департамент Правительствующего Сената/ А.Барон, М.Нолькен Исторические заметки. - С. - Петербург, 1905.- 341с.
51. Щегловитов И. Г. Влияние иностранных законодательств на составление Судебных Уставов 20 ноября 1864 года / И. Г.Щегловитов Петроград, Издание Т-ва И. Д. Сытина, 1915. – 70с.
52. Учреждение о губерниях от 7 ноября 1775 года / Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 20: 1830, №14392.
53. Устав коммерческого суда для Одессы от 10 марта 1808 года /Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 26: 1830, №22886.
54. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года / Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 7: 1830, №5360.
55. Бугаевский А. А. Гражданский процесс в его движении c приложением технических дел/ А. А. Бугаевский. - Л., 1924. – 427с.
56. Устав коммерческого суда для Одессы от 10 марта 1808 года //Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 26: 1830, №22886.
57. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 7: 1830, №5360.
58. Устав судопроизводства торгового: С разъяснениями / Добровольский А.А. - С.-Пб.; Тип. т-ва "Обществ. польза", 1905. - 374 с.
59. Устав судопроизводства торгового: С разъяснениями / Добровольский А.А. - С.-Пб.; Тип. т-ва "Обществ. польза", 1905. - Ст.9
60. Устав судопроизводства торгового: С разъяснениями / Добровольский А.А. - С.-Пб.; Тип. т-ва "Обществ. польза", 1905. – Ст.42.
61. Архипов И.В. Коммерческие суды и судебная реформа 1864 года / И.В.Архипов// Правоведение. – 1999. - №4 – С.165-173.
62. Шершеневич Г.Ф. Несколько слов о коммерческих судах / Г.Ф.Шершеневич //Журнал Министерства юстиции. – 1895. - №4. – С.17-26.
63. Архипов И.В. Коммерческие суды и судебная реформа 1864 года / И.В.Архипов// Правоведение. – 1999. - №4 – С.165-173.
64. Александров П.О. Хто заснував Одесу? / П.О.Александров // Український історичний журнал. – 1966. - №6. – С.37-42.
65. Устав коммерческого суда для Одессы от 10 марта 1808 года /Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 26: 1830, №22886.
66. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года / Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 7: 1830, №5360.
67. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года / Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 26: 1830, №23018.
68. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года / Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 30: 1830, №23018.
69. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 30: 1830, №23018.
70. Балух В.С. Історія комерційних судів: Історико-правове дослідження на прикладі Одеського комерційного суду (1808-1917) / В.С. Балух. - Одеса: Юридична література, 2006. – 165с.
71. Устав Одесского коммерческого суда от 29 мая 1835 года / Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ) — 2.собр. — СПб. Т. 30: 1830, №8186.
72. Балух В. С., Сурилов А. А. Одесский арбитражный суд: два века истории / В. С.Балух, А. А.Сурилов. - Одеса: Юрид. літ., 2001. — 328 с.
73. Указ об учреждении коммерческих судом и устава их судопроизводства от 14 мая 1832 года / Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). — 2.собр. — СПб. Т. 30: 1830, №23018.
74. Побирченко И.Г. Советский арбитражный процесс /И.Г.Побирченко. - Киев, Вища школа, 1988. – 271с.
75. Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 21 сентября 1922г «Положение о порядке разрешения имущественных споров между государственными учреждениями и организациями» / Собрание узаконений РСФСР. - М.: Издание Народного Комиссариата Юстиции, 1922. - №60. – Ст.769.
76. Боровик С.С., Джунь В.В., Мудрий С.М. Захист прав суб’єктів господарювання в арбітражних судах України / С.С.Боровик, В.В.Джунь, С.М.Мудрий. – К.: Оріон, 2001.- 228с.
77. Постановление ЦИК и СНК СССР от 6 июня 1924г «Положение об арбитражной комиссии при Совете Труда и Обороны» // Вестник ЦИК, СНК и СТО СССР. -1924. -№62. – Ст.618.
78. Постановление ЦИК СССР от 29 октября 1924г «Основы судоустройства СССР и союзных республик» / Сборник Законов СССР (СЗ СССР). - 1924. - №23. Ст.203
79. Господарський процесуальний кодекс України: За станом на 25 січня 2007 року / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське видавництво, 2007. — 72с. — (Бібліотека офіційних видань).
80. Постановление ЦИК и СНК СССР от 4 марта 1931г. «О ликвидации государственных арбитражных комиссий» /Сборник Законов СССР (СЗ СССР). – 1931. - №14. — М. : Госюриздат, 1931, Ст.135.
81. Декрет ВСНК СССР от 20 марта 1931г. «Об изменении в системе кредитования, укреплении кредитной работы и обеспечения хозяйственного расчета во всех хозяйственных органах» /Сборник Законов СССР (СЗ СССР). – 1931. №18. — М. :Госюриздат, 1931, Ст.166.
82. Каллистратова Р.Ф. Государственный арбитраж. Проблемы совершенствования организации и деятельности / Р.Ф.Каллистратова. - М.: Юрид.лит., 1973. – 205с.
83. Абова Т.Е. Арбитражный процесс в СССР. Понятие, основные принципы / Т.Е. Абова. – М.: «Наука», 1985. – 142с.
84. Абова Т.Е. Арбитражный процесс в СССР. Понятие, основные принципы / Т.Е. Абова. – М.: «Наука», 1985. – 142с.
85. Постановление Совета Министров СССР от 23 июня 1959г. «Об улучшении работы государственного арбитража» /Собрание постановлений правительства СССР. - 1959. - N 15, Ст.5.
86. Правила рассмотрения дел государственным арбитражем // Сборник инструктивных указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР. - вып. 26. М., «Юридическая литература», 1967. – 125с.
87. Постановление Совета Министров СССР от 17 января 1974г. «О дальнейшем совершенствовании организации и деятельности государственного арбитража» / Собрание постановлений правительства СССР. – 1974. - №4. – Ст.19.
88. Побирченко И.Г. Советский арбитражный процесс / И.Г.Побирченко – К.: Вища школа, 1988. – 271с.
89. Постановление Совета Министров СССР от 5 июля 1980г. «Положение о государственном арбитраже при Совете Министров СССР» и «Правила рассмотрения хозяйственных споров органами государственного арбитража» /Собрание постановлений правительства СССР. – 1980. - №16-1. - Ст.104.
90. Укрепление законности в хозяйственных отношениях и государственный арбитраж /Авт. кол.: Т.Е.Абова, Е.А., Виноградова, З.М.Заменгоф и др.; Отв. ред. Т. Е. Абова ; Академия наук СССР. Институт государства и права. -науч. изд. -М. :Наука,1989. -256 с.
91. Указ Президиума Верховного Совета СССР "О внесении изменений и дополнений в законодательство Союза ССР о государственном арбитраже" от 18 февраля 1987 года //Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. - С.43.
92. Витрянский В. Каким быть Госарбитражу? / В.Витрянский //Хозяйство и право. -1990. - №6. - С.33-38.
93. Див.: Витрянский В. Пути совершенствования Госарбитража / В.Витрянский // Хозяйство и право. - 1990. -№7. -С.39- 45.
94. Клеандров М. Государственный арбитраж. Какое у него будущее? / М.Клеандров //Хозяйство и право. – 1990. - №11. - С.52-59.
95. Постановление Совета Министров СССР от 17 августа 1960г. «Положение о государственном арбитраже при Совете Министров» /Собрание постановлений правительства СССР. – 1960. - №15. Ст.127.
96. Масевич М.Г. Правовые вопросы материально-технического снабжения совнархозов / М.Г.Масевич, Н.Г.Мурзин, Б.Б. Покровский. - Алма-Ата; Изд-во. АН КазССР, 1962.. – 258с.
97. Див. Йодловський И., Седлецький В. Правовое положение арбитража / И.Йодловський, В.Седлецький //Современное польское право. - 1969г. - №11/12. С.- 72-79.
98. Див. Wlodyka S., Arbitraz gospodarczy /S.Wlodyka.– K., Łojewski Apelacja karna, 1973. – Р. -49.
99. Можейко В.Н. О правовой работе советского арбитража / В.Н.Можейко // Советское государство и право. - 1947. - № 6. - С. 23-29.
100. Строгович М.С. Природа советского уголовного процесса и принцип состязательности. / М.С.Строгович - М.: Юриздат, 1939. – 152с.
101. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. / Р.О. Халфина. - М.: Юридическая литература, 1974. - 177с.
102. Див. Якимов П.П. Природа и значение арбитражных органов в СССР / П.П.Якимов. - «Ученые записки Свердловского института», Госюриздат, 1957, Т.5.
103. Студеникин С.С. Вопросы советского административного права. / С.С. Студеникин. М.-Л., 1949. - 450с.
104. Див. Абрамов С.Н. Гражданский процесс. / С.Н.Абрамов - М.: Юрид. изд. МЮ СССР, 1950. - 232 с.
105. Шкудин З.С. Объединение процессуальных норм суда и арбитража / З.С. Шкудин // Советская юстиция. – 1937 -.№4. – с.29-31.
106. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесс / К.С.Юдельсон. - М.: Госюриздат, 1956. – 440с.
107. Можейко В.Н. О правовой природе советского государственного арбитража / В.Н. Можейко // Советское государство и право. – 1947. - №6. - С. 18-20;
108. Логинов П.В. Сущность государственного арбитража / П.В.Логинов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1968. - 144 с.
109. Якушев В.С. Правовые средства осуществления экономической реформы / отв. ред. В.С.Якушев // Материалы теоретической конференции, посвященной 50-летию Советской власти, - Свердловск, 1968. – 230с.
110. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 23 декабря 1970 г. №1025 «Об улучшении правовой работы в народном хозяйстве» //Собрание постановлений правительства СССР. - 1971р, - №1. Ст. 231.
111. Зивс С.Л. О методе сравнительного исследования в науке о государстве и праве / С.Л.Зивс // Советское государство и право.- 1964. - №3. - С.23-35.
112. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 12 февраля 1987г. «О дальнейшем совершенствовании деятельности органов государственного арбитража и повышении их роли в укреплении законности и договорной дисциплины в народном хозяйстве» / Собрание постановлений правительства СССР. - 1987. - . №15. - Ст.59.
113. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 12 февраля 1987г. «О дальнейшем совершенствовании деятельности органов государственного арбитража и повышении их роли в укреплении законности и договорной дисциплины в народном хозяйстве» / Собрание постановлений правительства СССР. - 1987. - . №15. -Ст.59.
114. Закон України про арбітражний суд (станом на 1 серпня 1997 р.) / Верховна Рада України. — вид. офіційне — К. : Парламентське видавництво, 1997. — 7 с. — (Бібліотека офіційних видань).
115. Д.М.Притика Арбітражний суд на етапі переходу до ринкових відносин / Д.М.Притика // Право України / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін.. - 1992. - №9. – С.14-19.
116. Закон України про арбітражний суд (станом на 1 серпня 1997 р.) / Верховна Рада України. — вид. офіційне — К. : Парламентське видавництво, 1997. — 7 с. — (Бібліотека офіційних видань).
117. Арбітражний процесуальний кодекс України / Верховна Рада України. — вид. офіційне — К. : Парламентське видавництво, 1997. — 72с. — (Бібліотека офіційних видань).
118. Закон України про судоустрій України: За станом на 15 вересня 2001 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 2001. — 28с. — (Серія "Закони України").
119. Указ Президента Про Раду з питань реформування судової системи України // Офіційний вісник України вiд 21.12.2001 - 2001 р., №49. - Ст. 2184.
120. Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. (Донецьк, 12-13 квітня 2006р.) / Вищий господарський суд України, Академія правових наук України, академія суддів України, Донецький апеляційний господарський суд. Донецьк.: – 2006. – 541с.
121. Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» // Офіційний вісник України. - 2006. — N 19. — Ст. 1376.
122. Закон України про судоустрій України: За станом на 15 вересня 2001 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 2001. — 28с. — (Серія "Закони України").
123. Онопенко В. Справедливість у державі може забезпечити справедливий суд / Василь Онопенко // Голос України. /Верховна Рада України. - 2007 , 6 березня. - С.2.
124. Господарський кодекс України: За станом на 20 лютого 2007 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське видавництво, 2007. — 199с. — (Бібліотека офіційних видань).
125. Кодекс адміністративного судочинства України: за станом на 24 січня 2008р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське видавництво, 2008. — 104с. — (Бібліотека офіційних видань).
126. Закон України про судоустрій України: За станом на 15 вересня 2001 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 2001. — 28с. — (Серія "Закони України").
127. Концепція удосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до Європейських стандартів / Верховна Рада України. — вид. офіційне — К. : Парламентське видавництво, 2006. — 27 с. — (Бібліотека офіційних видань).
128. Штобер Рольф. Принципы государства и права, значимые для хозяйственной администрации. Отрывок из книги “Общее хозяйственно-административное право: основы и принципы. Экономическая Конституция”: Матеріали сьомого Українсько-німецького колоквіуму з питань конституційного права та конституційного судочинства. – К., 2002.- С. 1-3.
129. Судебные системы европейских стран: Справочник / Д.И.Васильев (пер.с фр.). — М. : Международные отношения, 2002. — 335с.
130. Манцевич Т. Французское законодательство и судебная реформа Республики Франция / Т.Манцевич //Вест¬ник Высшего хозяйственного суда Республики Беларусь. — 2002. — № 11. – С. 42-48.
131. Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. (Донецьк, 12-13 квітня 2006р.) / Вищий господарський суд України, Академія правових наук України, академія суддів України, Донецький апеляційний господарський суд. Донецьк.: – 2006. – 541с.
132. Шишкін В. Система судів загальної юрисдикції у Франції / В.Шишкін // Право України / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін.. - 1996. - N6. - С. 18 - 24.
133. Чернов Є. Судові системи України та Франції по розгляду господарських спорів / Є.Чернов // Право України / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін.. - 1992. - N10. - С. 25.
134. Чернов Є. Судові системи України та Франції по розгляду господарських спорів / Є.Чернов // Право України / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін.. - 1992. - N10. - С. 25.
135. Der Staat im SMK der BRD: Empiricshe Analysen. Fakten. Frankfurta. М., 1982. – 160с.
136. Шишкін В. Організаційна структура судової системи Німеччини / В.Шишкін // Право України / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін.. - 1996. - №1. - С.47-50.
137. Решетников Ф. М., Батлер