ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЗАКАРПАТТЯ у 1939–1944 рр. (історико-правове дослідження) :

Краткое описание

Зміст
Вступ ………………………………………………………………... с. 3–11
Розділ 1. Закарпаття в контексті функціонування політичної системи гортистської Угорщини
1.1. Методологічна основа та джерельна база дослідження, історіографія проблеми...........................................................………
с. 12–31
1.2. Політико-правові характеристики статусу Закарпаття в складі Угорської держави……………………………..…………….
с. 32–52
Розділ 2. Нормативно-інституційний механізм організації державної влади на Закарпатті у 1939–1944 рр.
2.1. Запровадження державних і правових інститутів Угорщини на Закарпатті…………………………….…………………………
с. 53–69
2.2. Правовий статус регентського комісаріату Підкарпаття….…. с. 70–83
2.3. Організація судових та правоохоронних органів на Закарпатті……………………………………………………………
с. 84–101
Розділ 3. Особливості реалізації державної влади та дотримання прав і свобод на Закарпатті
3.1. Форми і методи реалізації державної влади на Закарпатті... с. 102–126
3.2. Дотримання основних громадянських та політичних прав місцевого населення…………………………………………………
с. 127–153
3.3. Правове регулювання національного питання та владно-конфесійні відносини на Закарпатті………..………………………
с. 154–172
Висновки……………………………………………………………. с. 173–176
Список використаних джерел……………………………………. с. 177–218

ВСТУП

Історія держави і права України першої половини ХХ ст. відзначається яскраво вираженою специфікою політико-правового розвитку її регіонів. Унікальним явищем в цьому плані є споконвічна українська земля Закарпаття, де з 1919 по 1945 рр. змінилося кілька політико-правових систем: Підкарпатська Русь (демократична централізована Чехословацька Республіка), Карпатська Україна (демократична федеративна Чехо-Словацька Республіка), Підкарпатська територія (авторитарне централізоване Королівство Угорщина), Закарпатська Україна (квазісамостійне перехідне утворення), Закарпатська область (тоталітарний квазіфедеративний Союз Радянських Соціалістичних Республік). Кожна з них була привнесена ззовні та вирізнялася власним державним (політичним) режимом та особливостями його реалізації у краї. Відповідно під час перебування у складі цих державних утворень Закарпаття вирізнялося певним специфічним правовим становищем.
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Правове становище Закарпаття у 1939–1944 рр. досліджується з метою поглиблення історико-правових знань щодо специфіки правового статусу та суспільно-політичного розвитку регіону в складі Угорщини, який, подібно до інших західноукраїнських земель – Східної Галичини і Північної Буковини, був, з певних історичних обставин, насильно відірваний від основної території України і включений до складу іноземних держав. Відповідно до цього, виникає нагальна потреба у розкритті еволюції традицій державотворення та особливостей функціонування правових інститутів на Закарпатті в нерозривному зв’язку із попереднім та наступними історичними періодами їх розвитку.
Специфіка розвитку і функціонування державно-владних інститутів регіону у зазначений період досліджені фрагментарно, на відміну від періодів його перебування у складі Чехословацької Республіки, Карпатської України та Радянської України. У наявних працях діяльність органів публічної влади головним чином розглядається у загальноісторичному ракурсі, а власне правові аспекти згадуються спорадично і поверхово.
Тема є актуальною з точки зору уникнення упередженого трактування статусу українців, які у XX ст. були відірвані від України в складі СРСР, висвітлення інтенцій на створення ними специфічних форм взаємовідносин з титульною нацією задля збереження національної ідентичності у державі не радянського зразка. Унікальність традиційної багатовікової взаємотерпимості населення краю у царині міжнаціональних стосунків актуалізує вивчення їх юридичного аспекту та ролі держави в цьому процесі. Історичний зріз способів і методів механізму владної регуляції стосунків між державою та не титульною нацією дасть змогу з’ясувати причини національних проблем сьогодення, оптимізувати юридичний механізм їх вирішення та запобігти правовими методами їх виникненню у майбутньому. Крім того, дослідження моделей співіснування націй у поліетнічних утвореннях, обопільних намагань українських і угорських політичних сил в умовах авторитарного режиму правовим шляхом побудувати толерантні взаємини сприятиме адекватному розумінню неоднозначних і делікатних моментів в історії відносин обох народів у світлі спільних європейських перспектив.
Перебуваючи у першій половині ХХ ст. послідовно в кількох державних утвореннях, українське населення регіону накопичило унікальний досвід національного самозбереження, державотворення та змагань до об’єднання у єдиній незалежній українській державі, виробивши при цьому специфічні правові стереотипи стосовно права і влади. Розуміння цих особливостей правосвідомості, які збереглися до сьогодні, сприятиме оптимізації адміністративної реформи, регіональної політики, відносинам у системі співвідношення місцевого самоврядування та державного управління. Дослідження такої правової інституції як регентський комісаріат, що діяв в якості спеціальної управлінської структури, актуалізується також у сенсі осмислення флуктуацій типів правових систем, що діяли в регіоні, та наслідків цього процесу для вітчизняного державотворення взагалі.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконано відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, тема № 06БФ042-01 «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», номер державної реєстрації 0101U003579.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є з’ясування особливостей правового становища Закарпаття у 1939–1944 рр. та розкриття правових аспектів взаємодії і співвідносин особи, суспільства та держави у регіоні.
Поставлена мета досягається у ході вирішення таких конкретних завдань:
1) розглянути гносеологічні, онтологічні і праксеологічні аспекти компонентного складу правового становища, визначити юридичні характеристики окупаційного режиму та режиму військової диктатури;
2) дати загальну характеристику політико-правової системи гортистської Угорщини в контексті особливостей її функціонування на Закарпатті у розглядуваний період;
3) проаналізувати основні підходи центральної влади та регіональної політичної еліти до визначення статусу Закарпаття у складі Угорщини, що знайшли відображення у проектах автономії краю, визначити ступінь їх реального втілення у правову дійсність;
4) розкрити специфіку інституційної основи правового становища Закарпаття в складі Угорщини, зокрема системи адміністративно-територіального поділу, структури та співвідношення повноважень місцевих і центральних органів, місця і ролі в ньому військових та правоохоронних відомств;
5) визначити загальну спрямованість та еволюцію нормативно-правових засад процесу реалізації влади і основних тенденцій державної політики Угорщини на Закарпатті крізь призму визнання та дотримання основних громадянських прав і свобод.
Об’єктом дослідження є суспільно-політичні відносини на Закарпатті у 1939–1944 рр. під час його перебування у складі Королівства Угорщини.
Предметом дослідження є правове становище Закарпаття у 1939–1944 рр. як юридичний аспект моделі взаємовідносин між особою, суспільством і державою у регіоні у досліджуваний період.
Методи дослідження. Характер та обсяг даної роботи зумовили необхідність комплексного застосування сукупності універсальних, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів з врахуванням сучасного типу наукової раціональності, принципів мультипарадигмальності, всебічності дослідження державотворчих процесів і явищ, його цілісності та єдності.
В основу дослідження правового становища Закарпаття у 1939–1944 рр. покладено систему методів, принципів та підходів, зокрема: філософсько-правовий аналіз правового становища та державного (політичного) режиму як соціальних феноменів – через систему філософських законів, категорій, понять та окремих системних принципів; діалектичний метод – для виявлення особливостей становлення і функціонування державно-правових інститутів Угорщини на території краю у досліджуваний період; системно-функціональний метод – для визначення місця, ролі, векторів взаємодії інституційного і нормативного компонентів державного (політичного) режиму Угорщини між собою та їх взаємовпливів з елементами закарпатського соціуму; історико-правовий метод – для з’ясування характеристик державного (політичного) режиму та правового становища в контексті конкретної історичної ситуації, факторів, що впливають на динаміку цих явищ; синергетичний підхід – для розкриття впливу коливань внутрішньої і зовнішньої політики Угорщини та конфлікту інтересів її правлячої верхівки на політико-правові процеси у краї, розуміння її політичної системи як відкритої чи закритої; метод формальної юридичної логіки – для визначення основних понять юридичних конструкцій, адекватного розуміння та тлумачення змісту нормативного компоненту функціонування державного (політичного) режиму Угорщини у регіоні; соціологічний метод – як засіб ідентифікації динаміки співвідношення формального права і реальної правової дійсності на Закарпатті у 1939–1944 рр.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з середини березня 1939 р. (ліквідація Карпатської України) по кінець жовтня 1944 р. (прихід радянських військ у регіон), коли територія, яка сьогодні практично збігається з межами Закарпатської області України, входила до складу Королівства Угорщина (Magyar Koronház) і мала офіційну назву «Підкарпатська територія», або «Підкарпаття» (Karpátáljai).
Джерельну базу дослідження складають нормативні акти, що були чинними на території Угорщини та Закарпаття у розглядуваний період: закони Угорського парламенту; укази регента Горті; розпорядження уряду та окремих міністерств; розпорядження регентських комісарів Підкарпаття та інших органів і посадових осіб, що діяли у регіоні. Використано також значну кількість періодичних видань того часу, спогади учасників подій.
Теоретичною основою роботи є праці Ф. Бенетона, А. Венгерова, М. Джиласа, В. Каленського, В. Кітаєва, В. Кулапова, В. Лемака, Ю. Лєйбо, С. Линецького, А. Малька, М. Марченка, А. Медушевского, Б. Мусоліні, В. Нерсесянца, Е. Онана, С. Рябова, Д. Сарторі, В. Сухоноса, В. Тененбаума, Ю. Тихомирова, Ю. Тихонравова, В. Чиркіна, О. Ярмиша. При написанні дисертації ми також спирались на роботи історичного характеру, що стосуються теми нашого дослідження. До таких належать праці М. Адама, Б. Албонці, О. Барана, Ю. Бисаги, М. Болдижара, Г. Вашаша, І. Гранчака, О. Данко, О. Довганича, Б. Желіцкі, Д. Каллаі, Л. Контлера, П. Магочія, В. Маркуся, М. Ормош, Р. Офіцинського, З. Пашкуя, А. Пекара, А. Пушкаша, Л. Тілковського, Ч. Фединець, В. Худанича, В. Чеховича, А. Чізмадіа, П. Чучки.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дана робота є першим вітчизняним дисертаційним дослідженням з історії державно-правового розвитку Закарпаття періоду з березня 1939 р. по жовтень 1944 р., коли воно перебувало у складі Угорщини. З позицій юридичної науки в комплексі висвітлено особливості правового становища Закарпаття (Підкарпатської території), охарактеризовано нормативно-інституційну основу реалізації державної влади у регіоні, проаналізовано рівень законодавчого забезпечення і реального дотримання основних громадянських прав місцевого населення.
Наукова новизна роботи полягає у такому:
1. Уперше, з позицій юридичної науки, доведено, що у правовому відношенні місцеве населення не розглядалося як вороже чи окуповане і мало статус громадян Угорщини. Часткове його обмеження в особистих і політичних правах та згортання спроб надання краю автономії значною мірою були зумовлені геополітичною ситуацією у Європі. Правове регулювання у сфері національних та міжконфесійних відносин здійснювалось у руслі асиміляторської та денацифікаторської ідеології святостефанізму, однак її сутність, способи і методи реалізації належать до розряду авторитарних, а не тоталітарних.
2. Обґрунтовано думку, що репресії Угорської держави щодо населення регіону в період діяльності регентського комісаріату не мали масового та превентивного характеру, були вибірковими – тобто такими, що притаманні жорсткому авторитарному, а не тоталітарному режиму. Доведено, що чітко зафіксована на нормативному рівні економічна та політична дискримінація єврейського населення мала місце не тільки на Закарпатті, а й на всій території Угорщини і була, певною мірою, тогочасною загальноєвропейською тенденцією. Геноцид євреїв (і його відповідне законодавче забезпечення) розпочався лише після фактичної ліквідації суто гортистського режиму, тобто з приходом до влади угорських фашистів та введення в країну німецьких військ.
3. Дістало подальший розвиток вирішення проблеми принципової різниці етапів реалізації державно-владної політики Угорщини на Закарпатті, якісні характеристики якої змінювалися у такій послідовності: правління військової адміністрації – діяльність регентського комісаріату Підкарпаття – фактичне панування угорських фашистів (нілашистів). Юридичні аспекти специфіки кожного етапу полягають, на нашу думку, у тому, що з моменту вторгнення угорської армії 15 березня 1939 р. до введення цивільної адміністрації 27 червня 1939 р. у регіоні діяв військовий окупаційний режим, який, однак, не можна класифікувати як військову диктатуру; наступний період характеризується як стабілізаційно-інкорпоруючий режим, спрямований на включення новоприєднаних територій у державно-правове поле Угорщини, що було здійснено у формі специфічного квазіавтономного утворення – регентського комісаріату Підкарпаття; прихід до влади угорських фашистів кардинально змінив внутрішню і зовнішню політику Будапешта, що унеможливлює ототожнення даного етапу з державним (політичним) режимом гортистського періоду.
4. Підтверджено, що у політико-правовому аспекті позиція офіційного Будапешта щодо правового становища Закарпаття та його жителів характеризувалася явним превалюванням поліцейських тенденцій над спорадичними проявами лібералізму – певною лояльністю до ворогів режиму, існуванням маріонеткової опозиції, обмеженим квазіплюралізмом у суспільно-політичному житті. Подібна модель реалізації влади дозволяє розглядати Закарпаття (і його правове становище) не як окупаційну зону, де здійснювалась військова диктатура, а як особливу адміністративно-територіальну одиницю Угорщини, де мав місце авторитарний режим.
5. Уточнено структурну будову такого явища, як правове становище, в якій виділено інституційний, нормативний і сутнісний компоненти, а в якості її іманентно-змістовного каркасу – державний (політичний) режим. Останній позиціонується як просторово-часова модель взаємовідносин особи, суспільства і держави, основні складові якої є водночас критеріями її ідентифікації. З цих позицій на основі історико-правового аналізу характеристики державного (політичного) режиму гортизму підтверджено висновки новітніх історичних досліджень щодо його авторитарної природи.
6. Введено у науковий обіг значний масив архівних документів і опублікованих нормативних актів центральних та місцевих органів влади Угорщини, які дотепер практично не використовувались у історико-правових дослідженнях і які дозволяють по-новому інтерпретувати політико-правові процеси, що відбувалися на Закарпатті у досліджуваний період.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості, з одного боку, глибше зрозуміти еволюцію політико-правових процесів у історико-географічних регіонах України та специфіку правової свідомості їх населення, а з другого – використати особливості такого досвіду в сучасній вітчизняній практиці державотворення. Сформульовані у дисертації висновки можуть знайти застосування у таких сферах:
1) у науковій – для подальшої наукової розробки проблеми динаміки та особливостей державно-правового розвитку в контексті історії держави і права України та країн Європи, при написанні окремих комплексних праць з історії держави і права всіх українських земель, зокрема і Закарпаття, що охоплювали б увесь період їх історичного розвитку;
2) у правотворчій – законодавці та представники інших правотворчих органів можуть скористатися ними для інтенсифікації та поглиблення правової реформи в Україні, зокрема: а) для оптимального проведення політичної та адміністративної реформ, удосконалення системи місцевого самоврядування з врахуванням регіональних традицій у цих галузях; б) для подальшої роботи зі створення стабільної та ефективної законодавчої бази для цивілізованого врегулювання міжнаціональних і міжконфесійних відносин;
3) у навчально-методичній – у процесі підготовки фахівців-юристів, зокрема в ході викладання навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Історія держави і права України», «Історія держави і права зарубіжних країн».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною і оригінальною науковою працею. Сформульовані основні положення, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів є особистим внеском здобувача у вирішення поставленої проблеми.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних конференціях: «Теорія і практика євроінтеграційних процесів вищої освіти і науки» (Ужгород, 2006), «Правові та фінансові механізми муніципального управління» (Київ, 2007), «Актуальні питання конституційно-правового статусу національних меншин: український та зарубіжний досвід» (Ужгород, 2007). Тези всіх виступів, а також підготовлені на їх основі статті опубліковано. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Фактичний матеріал та окремі положення, що містяться у роботі, використовуються у навчальному процесі при проведенні лекційних та семінарських занять.
Публікації. Основні положення роботи викладено в одному підрозділі колективної монографії та у восьми статтях, опублікованих у наукових фахових юридичних виданнях, що входять до переліку затверджених ВАК України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації складає 218 сторінок, включаючи список використаних джерел у кількості 453 найменування, який поданий на 42 сторінках.

Список литературы

Висновки
Представлене дисертаційне дослідження вирішує важливу і актуальну наукову проблему, суть якої полягає у виявленні особливостей правового становища регіону з метою врахування даного теоретичного знання для більш глибокого і об’єктивного розуміння еволюції державотворчих процесів історико-географічних земель України, з’ясуванні співвідношення особи, суспільства і держави на теренах Закарпаття у 1939–1944 рр., коли воно перебувало у складі Королівства Угорщина.
Дискурсивне розуміння досягнень сучасної історико-правової науки, синтетичне застосування методологічних підходів при аналізі значного емпіричного матеріалу з предмета дослідження дозволяють сформулювати такі висновки.
Перше. Правове становище Закарпаття у складі гортистської Угорщини є складним політико-правовим феноменом, сутнісними проявами якого є статус регіону як адміністративно-територіальної одиниці, а також просторово і хронологічно визначена модель співвідношення особи, суспільства і держави на його теренах. Ця модель є динамічною взаємодією інституційного, нормативного і сутнісного компонентів, перші два з яких функціонально поєднуються через державний (політичний) режим. Останній є також тим змістовим каркасом, котрий визначає якісні характеристики правового становища у конкретному історико-правовому контексті і через який корелюються всі інші його елементи – система державних органів і установ та коло їх повноважень, наявність та дієвість місцевого самоврядування, особливості адміністративно-територіального статусу. Сутнісна складова правового становища ладу проявляється через сутність державного (політичного) режиму і є аксіологічною модель-телеотипом суспільно-владних відносин, яка одночасно є і механізмом їх реалізації.
Системно-синтетична природа режиму не дає можливості абсолютного виокремлення юридичної (формально-правової), політологічної (реальна картина функціонування державної влади) і філософсько-правової (ідеали, цілі, цінності права) складових цього явища без порушення його цілісної та об’єктивної картини. Таке розуміння явища зумовило вибір його класифікаційних параметрів в руслі досліджуваної проблеми, а саме: сутнісні виміри, що зумовили загальні засади співіснування особи, суспільства і держави, та субстанційно-функціональний інструментарій інституалізації цих процесів на Закарпатті у 1939–1944 рр.
Друге. Державний (політичний) режим в Угорщині за часів правління регента М. Горті характеризується рисами і ознаками, які не ідентифікують його як тоталітарний, фашистський, чи режим військової диктатури. Поза сумнівом, зміст політико-правових відносин у країні в розглядуваний період не можна вважати таким, що відповідає принципам демократії. В юридичному аспекті, на нашу думку, гортизм є авторитарною системою, яка зі вступом країни у Другу світову війну почала еволюціонувати у військово-поліцейську державу, і тільки за часів короткого правління нілашистів перетворилася у диктатуру, якій були притаманні риси нацистського режиму.
Встановлення та функціонування цієї системи на Закарпатті (Підкарпатті) здійснювалось в аналогічному руслі, хоча і мало свою специфіку та деякі принципові відмінності. У цьому контексті можна зауважити таке. По-перше, попри сам акт окупації краю угорською армією, окупаційний режим як реальний механізм тотального пригнічення місцевого населення мав місце тільки за часів правління військової адміністрації (березнь – червень 1939 р.) та військового управління реґіоном (березень – листопад 1944 р.). При цьому застосування схожих методів відображало не так офіційний курс уряду, як свавілля військових. По-друге, з липня 1939 р. по березень 1944 р. на Закарпатті діяла цивільна адміністрація – регентський комісаріат Підкарпатської території, жителі якої дістали повноправне громадянство угорської держави з усіма юридичними та фактичними наслідками, що надає цей статус, і не розглядалися владою як окуповане населення.
Третє. Правове становище Закарпаття в складі Угорщини найбільш чітко і повно прослідковується через діяльність специфічного квазіавтономного утворення, яке практично не мало реальних самоврядних повноважень, – регентського комісаріату Підкарпатської території. Воно характеризується: 1) окремими управлінськими структурами, характерними тільки для цього регіону (регентський комісар, Комісія пропозицій), які на власний спосіб підпорядковувались державним органам Угорщини, мали особливий статус, повноваження, порядок формування; 2) особливою нормативною базою, джерелами якої були: законодавство угорської держави, нормативні акти регентського комісаріату, а також (на початковому етапі) правові акти попереднього режиму (Чехословацька Республіка), якщо вони не суперечили цим першим двом; 3) єдиною та ідентичною з усіма іншими частинами країни системою судових і правоохоронних органів, які не мали на Закарпатті ніяких надзвичайних повноважень чи додаткової компетенції порівняно із загальноугорськими; 4) посиленою військовою присутністю, яка, однак, не вилилась у домінування військових в кадровому питанні і у здійснення ними управлінського процесу. Винятком є початковий і завершальний етапи угорської присутності в регіоні, коли мало місце військове управління.
Автор доходить висновку, що у юридичній площині регентський комісаріат Підкарпаття являв собою не окупаційну адміністрацію, а був особливим засобом інкорпорації «знову приєднаних територій» у політико-правову систему Угорщини.
Четверте. Проведений комплексний аналіз стану дотримання угорською владою основних особистих та громадянських прав місцевого населення підводить до таких висновків: 1) на Закарпатті, як і по всій Угорщині, існувала узаконена, доволі розгалужена, однак не тотальна система контролю за громадянами та обмеження багатьох їх свобод. При цьому чиновники і службовці краю піддавались окремим перевіркам на «благонадійність» у зв’язку з його недавнім перебуванням у складі іноземної держави; 2) партійна і громадська діяльність у регіоні відрізнялась деякою різноманітністю, місцеві лідери могли проявляти певне незадоволення офіційною політикою уряду, однак реальної опозиційності і плюралізму не допускалося; 3) навіть з огляду на доволі жорстке виборче законодавство Угорщини офіційний Будапешт не зважився на залучення краян до виборчого процесу, обмежившись кооптацією представників Закарпаття до парламенту. Попри явне порушення політичних прав місцевого населення та діючого законодавства, подібний механізм забезпечив мінімальну спадковість у сфері електоральних традицій краю; 4) жорстка, а потім тотальна дискримінація єврейського населення (за винятком деяких категорій), здійснювалась, передусім, в економічній сфері не тільки на Закарпатті, а й по всій Угорщині. Фашистські методи стосовно до них починають застосовуватись після приходу до влади нілашистів.
П’яте. У галузі національної політики та державно-конфесійних відносин угорська влада діяла в руслі авторитарної шовіністичної ідеології «святостефанізму». Особливим у процесах денацифікації та мадяризації краю було те, що, крім традиційних форм і методів, офіційний Будапешт намагався нав’язати місцевому населенню концепцію його окремішності від українців і належності до так званого «угро-руського народу», який споконвічно перебував під патронатом угорської держави. Не угорське, зокрема українське, населення регіону вважалося «молодшим братом» угорського народу, у правовому аспекті було з ним рівноправним і формально не піддавалося будь-якій дискримінації за національною ознакою. Єврейське населення Закарпаття піддавалося жорсткій дискримінації в усіх сферах суспільного життя і своїм статусом не відрізнялося від інших євреїв, що проживали в Угорщині. Знищення їх як окремо взятої нації почалось із приходом до влади угорських фашистів.
Владне регулювання міжконфесійних відносин на нормативному рівні здійснювалося через заборону одних церков і фінансування інших, що свідчить про активне державне втручання у цю сферу. Офіційний Будапешт також активно використовувала протиріччя між керівництвом провідних релігійних конфесій задля посилення свого впливу у регіоні. Традиційні для римо-католиків преференції здобули греко-католики (уніати), а потім також і православні. Тобто у релігійних відносинах мала місце компромісна стратегія Угорщини стосовно до українського населення краю, абсолютна більшість якого належала до двох останніх релігійних напрямів.
Шосте. Система органів управління, їх структура та компетенція, а також комплекс державно-владних заходів, який був реалізований у регіоні, система способів і методів їх здійснення характеризують правове становище Закарпаття у 1939–1944 рр. такими рисами: 1) відсутністю принципової різниці між Підкарпатською територією та іншими частинами Угорщини з огляду на: співвідношення структури і повноважень державних органів та органів місцевого самоврядування; форми і методи практичного втілення владного впливу на населення, яке рідко виходило за рамки законодавчого поля; 2) двояким ставленням до статусу регіону як такого та до його жителів, що знайшло відображення у такому. З одного боку – певний лібералізм у політичній сфері, що проявився у лояльному ставленні до маріонеткової опозиції, участі місцевих депутатів в угорському парламенті, проектах автономії Закарпаття та ін. З другого – посиленою активністю каральних органів, яка була об’єктивно викликана необхідністю впровадження нової політико-правової системи і нейтралізації прихильників старої на фоні участі Угорщини у війні. Репресії, однак, не мали превентивного і масового характеру, а уряд не піддавав своїх колишніх та потенційних супротивників тотальному та безкомпромісному знищенню; 3) нетоталітарне спрямування офіційної ідеології «святостефанізму», плюралізм тенденцій у векторах державної політики щодо регіону, формах і методах її здійснення свідчать про авторитарну сутність державного (політичного) режиму, який гортистська Угорщина реалізовувала на Закарпатті у період діяльності регентського комісаріату Підкарпатської території.
Сьоме. Зміст і результати даного дисертаційного дослідження зумовлюють подальшу розробку таких наукових проблем: 1) комплексний аналіз нормотворчої та адміністративної діяльності регентського комісаріату Підкарпаття; 2) правовий статус і діяльність партій та громадських організацій Закарпаття у 1939–1944 рр.; 3) структура, повноваження та функціонування судових і правоохоронних органів у регіоні; 4) особливості організації місцевого самоврядування; 5) правове реґулювання у сфері національної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рабінович П. М. Методологія правознавства: проблеми плюралізації // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 3. – С. 81–88.
2. Кун Т. Структура научных революций. – М.: Прогресс, 1975. – 288 с.
3. Селиванов В. М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. – Монографія. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2002. – 724 с.
4. Ярмиш О. Актуальні проблеми історико-правових досліджень в Україні // Вісник Академії правових наук України. – Харків. – 2003. – № 2. – с. 161–170.
5. Демидов А. И. Выступление на научно-практическом семинаре: «Правовая жизнь: подходы к исследованию» // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 1. – С. 178–179.
6. Буроменський М. В. Вплив міжнародного права на політичні режими держав: Автореф… доктора юр. наук. – Харків, 1998. – 32 с.
7. Афанасьев В. Г. Системность и общество. – М.: Изд-во политической литературы, 1980. – 368 с.
8. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление. – М.: Политиздат, 1981. – 432 с.
9. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973. – 176 с.
10. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общ. ред. Э. П. Цубко. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.
11. Сырых В. М. Логические основания общей теории права. В 2 т. Т. 1 Элементный состав. – М.: Юридический Дом Юстиц-информ, 2000. – 528 с.
12. Венгеров А. П. Теория государства и права: Учеб. для юридических вузов. – М.: Юриспруденция, 1999. – 528 с.
13. Ветютнев Ю. Ю. Синергетика в праве // Государство и право, 2002. – № 4. – С. 64–69.
14. Грязин И. Текст права (Опыт методологического анализа конкурирующих теорий). – Таллин. – 1983. – 187 с.
15. Р. Лукич. Методология права. Пер. с сербохорв. В. М. Куликова; Под ред. и с вступ. статьей [с. 5–23] Д. А. Керимова. – М.: Прогресс, 1981. – 304 с.
16. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / 2-е изд. – М.: Аванта+, 2001. – 560 с.
17. Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: «Прогресс-Традиция», 2000. – 744 с.
18. A zsidók közéleti éz gazdasági térfoglalásának korlátozásáról szóló 1939: IV. / Tebe zsebkönyvtár. – 1. szam. – 1939. – Budapest.
19. Зборникъ державныхъ законовъ 1941 года. Достоверный перекладъ. V. Артикулъ Закона 1941 года о карательно-правовой охране народностного чувства. – 2 с.
20. A m. kir. minisztériumnak 6.200/1939. M. E. számu rendelete a Magyar Szent Koronához visszatért kárpátaljai terület közigazgatásának ideiglenes ren dezéséről // Budapesti közlöny. – 1939. – szám. 140. – old. 1–3.
21. A m. kir. helügyminisztérnek 14.499/1939. B. M. számu rendelete. A Magyar Szent Koronához visszatért kárpátaljai területet közigazgatásának ideiglenes rendezéséről szőlő 6.200/1939. M. E. számu rendelet hatálybaléptetése // Budapesti közlöny. – 1939. – szám. 146. – old. 5.
22. A m. kir. minisztériumnak 5.800/1939. M. E. számu rendelete a Magyar Szent Koronához visszatért kárpátaljai területekre vonatkozó igazságügyi zservezeti rendelkezések tárgyában // Budapesti közlöny. – 1939. – szám. 141. – old. 1–3.
23. A m. kir. minisztériumnak 6.210/1939. M. E. számu rendelete a Magyar Szent Koronához visszatért kárpátaljai területen a Magyar polgári büntеtőbiráskodás működésének megkezdése tárgyában // Budapesti közlöny. – 1939. – szám. 141. – old. 3–4.
24. A m. kir. minisztériumnak 5.920/1939. M. E. számu rendelete a polgári peres és nemperes eljárási jogszabályok hatályánok a Magyar Szent Koronához visszatért kárpátaljai területre kiterjesztése tárgyában // Budapesti közlöny. – 1939. – szám. 141. – old. 4–7.
25. Розпоряженя м. кор. министерства № 8.130/1939. М. Е. Изгнаніе и подверженіе подъ полицейскій надзоръ и сохраненіе // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 7. – С. 7.
26. Розпоряженя м. кор. министерства № 8.140/1939. М. Е. Контроль печати // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 7. – С. 8.
27. Распоряженіе м. кор. министра внутреннихъ дЬлъ № 100/1940. eln. B. M. Приведеніе въ исполненіе распоряженія за № 10.390/1939. М. Е., о расширеніи обязанности личной заявки и о регистраціи въ связи съ таковой // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1940. – № 21. – С. 1–7.
28. Розпоряженя м. кор. министерства ч. 7.300 1939. М. Пр. в дЬлЬ проведеня в дійство 7-го §-а VI. зак.: 1939 о ограниченю заволодЬня публичным и господарським житьем жидами // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 2. – С. 2.
29. Розпоряженя м. кор. министерства ч. 7.720/1939. М. Пр. в дЬлЬ проведеня в дЬйство IV. зак.: 1939 о ограниченю преобладаня жидов в публичном и господарском житю // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 6. С. 1–19.
30. Розпоряженя м. кор. министерства № 9.460/1939. М. Е. въ дЬлЬ дополненія распоряженія за № 7.770/1939. М. Е., выданного въ дЬлЬ проведенія въ исполненіе з. ст. IV. 1939. объ ограниченіи преобладанія жидовъ въ общественномъ быту // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 13. – С. 4.
31. Розпоряженя м. кор. министерства № 8.100/1939. М. Е. Ограниченіе права образованія обществъ // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 7. – С. 6.
32. Розпоряженя м. кор. министерства № 8.120/1939. М. Е. объ ограниченіи права собраній // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 7. – С. 6–7.
33. Распоряженіе м. кор. министра вЬроисповЬданія и народного просвЬщенія № 22222/1940. V. K. M. въ дЬлЬ проведенія §-а 25. ст. з. ХІХ:1939. о выборахъ парламентскихъ депутатові въ обратно присоединенныхъ верхневенгерскихъ и подкарпатскихъ областях // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1940. – № 3. – С. 25–30.
34. Распоряженіе м. кор. министра вЬроисповЬданія и народного просвЬщенія № 81.200/1940. въ дЬлЬ использованія учителей народныхъ школъ, дЬйствующихъ на ПодкарпатьЬ и обратно присоединенныхъ верхне-венгерскихъ территоріяхъ при составленіи іменного списка для избранія парламентскихъ депутатовъ // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1940. – № 7. – С. 29.
35. Распоряженіе м. кор. министра внутреннихъ дЬлъ № 63.000/1939. В.М. Обезпеченіе порядка представленій въ кинематографическихъ производствахъ // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 10. – С. 51–52.
36. Распоряженіе м. кор. министра внутреннихъ дЬлъ № 57.037/1939. В. М., въ дЬлЬ урегулированія вЬдомственного разрЬшенія публичного, или же заработообразного обученія спорту // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 12. – С. 25–26.
37. Объявленіе въ дЬлЬ оправданія аптекарей, аптекарскихъ кандидатові и практикантові, несостоящихъ въ мадьярской общественной служб, проживающихъ въ возсоединенной подкарпатской области // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 17. – С. 33–34.
38. Распоряженіе м. кор. министра внутреннихъ дЬлъ № 363.500/1939. VII. а. Пріостановленіе дЬйствованія сектъ, угрожающихъ интересамъ отечественной обороны // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 22. – С. 9-10.
39. Розпоряженя м. кор. министерства № 8.020/1939. М. Е. въ дЬлЬ установленія правилъ чрезвычайного судопроизводства // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 7. – С. 2–5.
40. Розпоряженя м. кор. министерства № 8.270/1939. М. Е. въ дЬлЬ оповЬщенія законовъ, изданныхъ о чрезвычайныхъ мЬропріятіяхъ на случай войны, якъ равно распоряженій, выданныхъ относительно оставленныхъ въ силЬ, на основаніи законныхъ установленій о продолженіи и распространеніи чрезвычайной власти // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 10. – С. 1–8.
41. Распоряженіе м. кор. министерства № 10.700/1939. М. Е. Исполненіе обязанностей по государственной безопасности на возвратившейся къ Мадярской Святой КоронЬ подкарпатской территоріи // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 19. – С. 4.
42. Документи свідчать / [Упоряд. А. І. Гайдош]. – 2-ге вид., доп. – Ужгород: Карпати, 1985. – 160 с. іл.
43. Шляхом Жовтня (Боротьба трудящих Закарпаття за соціальне і національне визволення, за возз’єднання з Радянською Україною): Зб. документів. – Т. V. (1938 р. – 1944 р.) / Упоряд. Г. Сіяртова. – Ужгород: Карпати, 1967. – 519 с.
44. Венгрия и вторая мировая война. (Секретные дипломатические документы из истории кануна и периода войны) / Сост. М. Адам, Л. Жигмонт, Л. Керекеш, Г. Югас / Пер. с венг.; предисл. Г. Деборина. – М.: Изд-во иностранной л-ры, 1962. – 367 с.
45. Тернистий шлях до України: Зб. архівних документів і матеріалів «Закарпаття в європейській політиці 1918–1919, 1938 – 1939, 1944–1946 рр.» / Упоряд., передм. та покажчик О. Д. Довганича і О. М. Корсуна. – Ужгород: ВАТ «Вид-во «Закарпаття», 2007. – 750 с.
46. Egan Imre. Milyen legen a ruszin autonómia?! – Ungvár, 1939. – 45 old.
47. Botlik József – Dupka György. Ez hát a hon. – Mandátum – Universum, Budapest, 1991. – 300 old.
48. Kárpátalja településeinek nemzetiségi (anyanyelvi) adatai (1880–1941). – Budapest, 1996. – 264 оld. – old. – 13–15, 34.
49. Офіцинський Р. Політичний розвиток Закарпаття в складі Угорщини (1939–1944) / Передм. В. Задорожного. – К.: Ін-т історії України НАН України, 1997. – 244 с.
50. Волощук Д. Про перепис населення в Закарпатті в 1939 році // Закарпатська правда. – 1959. – 10 січня. – С. 2.
51. Мигович І. І., Макара М. П. Закарпатський соціум: соціологічний аспект. – Ужгород: Патент, 2000. – 160 с.
52. Копчак В. П., Копчак С. И. Население Закарпатья за 100 лет. Статистико-демографическое исследование. – Львів, «Вища шк.». – 1977. – 199 с.
53. Чучка П., Маркусь В. Культурні відносини на Закарпатті напередодні і в роки Другої світової війни / Закарпаття під Угорщиною. 1938–1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича – Ужгород: Карпати – Гражда, 1999. – 232 с. – С. 88–119.
54. Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941–1944) / Упоряд. М. Г. Дубик. – К., 2000. – 304 с. – С. 192–196.
55. Баран В.-Ґ. Денник. Упоряд., передм. та перекл. О. Барана. – Ужгород: Гражда, 1996. – 143 с.
56. Твори Василя Гренджі-Донського. – Т. 8 (Щастя і горе Карпатської України: Щоденник) / Зібр. і впоряд. З. Гренджа-Донська. – Вашингтон: Видання Карпатського Союзу, 1987. – 487 с.
57. Бірчак В. Карпатська Україна (Спомини й переживання). – Прага: Нація в поході, 1939 (1940). – 91 с.
58. Химинець Ю. Закарпаття – земля української держави: Нотатки з історії Закарпаття – Ужгород: Карпати, 1991. – 144 с.
59. Маркусь В. «Ковнерська справа» з погляду учасника та з сучасної політологічної перспективи / За українське Закарпаття / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича. – Ужгород, «Гражда». – 204 с. – С. 21–31.
60. Шандор В. Споминию Т. ІІ. Карпатська Україна 1939–1945. – Ужгород: МПП «Гражда», 2000. – 245 с.: іл.
61. Kozma Miklós. Kárpátalja visszavétele. Napló. – Kárpátaljai Magyar Kulturális Szövetség. – Ungvár, 1999. – 145 оld.
62. Русская правда: Независимая ежедневная политическая газета [Унгваръ]. 1939–1940. Основатель А. И. Бродій.
63. Карпаторусский голос: Независимая ежедневная газета [Ужгородъ]. 1948–1944. Издатель и отвЬтственный редакторъ д-ръ Ст. А. Фенцикъ.
64. Зоря – Hajnal: Часописъ Подкарпатского Общества Наукъ [Унгваръ]. 1941–1943.
65. Календарь культурно-просвЬтительнаго общества имени Александра В. Духновича на обыкновенный годъ 1942. – Ужгородъ. – Типографія «Вікторія», 1941. – 120 с.
66. ЗемледЬльскій календарь на высокосный годь 1940. – Унгваръ: Книгопечатня Фельдешія, 1939. – 144 с.
67. Календарь «Гандя» на 1941 рок. – Будапештъ: Изданіе централы «Гандя», 1940. – 96 с.
68. У сколькихъ была отнята концесія въ УжгородЬ и въ МукачевЬ? // Русская правда. – 1940. – № 84. – С. 2.
69. ЗамЬчательное сравненіе // Русская правда. – 1940. – № 71. – С. 2.
70. ЗамЬчательное сравненіе // Русская правда. – 1940. – № 73. – С. 2.
71. ЗамЬчательное сравненіе // Русская правда. – 1940. – № 88. – С. 2.
72. ЗамЬчательное сравненіе // Русская правда. – 1940. – № 74. – С. 2.
73. ЗамЬчательное сравненіе // Русская правда. – 1940. – № 85. – С. 2.
74. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Пер. с фр. – М.: Изд-во «Весь Мир», 2002. – 368 с.
75. Джилас М. Новый класс. Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правовых учений / Автор составитель Мухаев Р. Т. – М.: Изд-во ПРИОР, 2000. – 1150 с. – С. 880–895.
76. Китаєв В. О. Тоталітаризм як суспільно-політичний феномен: системний аналіз радянської моделі: Автореф… канд. політ. наук. – Київ, 1994. – 20 с.
77. Муссолини Бенито. Доктрина фашизма. Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правовых учений / Автор составитель Мухаев Р. Т. – М.: Изд-во ПРИОР, 2000. – 1150 с. – С. 657–674.
78. Рябов С. Б. Політологічна теорія держави. – К.: Тендем, 1996. – 240 с.
79. Проблемы общей теории права и государства. Учеб. для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 832 с.
80. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
81. Чиркин В. Е. Государствоведение: Учеб. – М.: Юристъ, 1999. – 400 с.
82. Общая теория государства и права. Академический курс в 3 томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. – Т. 1. – М.: ИКД «Зерцало–М», 2001. – 528 с.
83. Общая теория государства и права: Учеб. / Под ред. В. В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
84. Тенненбаум В. О. Государство: система категорий. – Саратов: Изд-во Саратов. гос. ун-та, 1971. – 212 с.
85. Медушевский А. Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 517 с.
86. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учеб.: В 4 т. / Под ред. Б. А. Старшуна. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – Т. 2. – 672 с.
87. Лейбо Ю. И. Государственный режим // Конституционное право зарубежных стран. Учеб. для вузов. / Под общ. ред. члена-корр. РАН, проф. М. В. Баглая, доктора юридических наук, проф. Ю. И. Лейбо и доктора юридических наук, проф. Л. М. Энтина. – М.: Изд-во НОРМА (Издат. группа НОРМА-ИНФРА . М), 2000. – 832 с.
88. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 1997. – 352 с.
89. Липпай З. Венгрия. – Москва: Госполитиздат, 1945. – 64 с.
90. Тарасенко А. В. Венгрия во второй мировой войне / Очерки по новейшей истории Венгрии / Изд-во Киевского университета. – 1972. – 244 с.
91. Пушкаш А. Венгрия в годы второй мировой войны. – М.: Наука, 1966. – 527 с.
92. Пушкаш А. И. Политическая система хортистской Венгрии / Политические системы в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. 1917–1929 гг. – М.: Наука, 1988. – 536 с.
93. Каллаи Д. Движение за независимость Венгрии 1936–1945. Пер. с венгер. – М.: Изд-во «Прогресс». – 1968. – 286 с.
94. Желицки Б. Й. Регент Венгрии Миклош Хорти (1868–1957) // Новая новейшая история. – 1996. – № 2. – С. 173–196.
95. Желицки Б. Й. ХХ век: смена политических режимов в венгерском государстве // Авторитарные режимы в Центральной и Восточной Европе (1917–1990-е годы). – М., 1999. – 238 с.
96. Желицки Б. Й. Венгрия в годы мировой войны // Вопросы истории. – 2004. – № 6. – С. 48–63.
97. Контлер Ласло. История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы / Пер. с англ. – М.: Изд-во «Весь Мир», 2002. – 656 с.
98. Ormos M. Magyarország a két világháborứ korában (1914–1945). Csokonai Kiadó, 1998. – 324 old.
99. Tilkovsky L. Revizió és nemzetiségpolitika Magyarországon (1938–1941). – Budapest: Akadémiae Kiadó, 1967. – 349 old.
100. Tilkovsky L. Nemzetiségi politika Magyarországon a 20. században. Cskonai Kiadó, 1998. – 285 old.
101. Чизмадиа А., Ковач К., Асталош Л. История венгерского государства и права / Под общ. ред. доктора исторических наук, проф. А. И. Пушкаша; доктора юридических наук, проф. З. М. Черниловского. – Москва, «Юрид. лит-ра». – 1986. – 448 с.
102. Csizmadia Andor. A magyar közigazgatás fejlődése u XVII századtol a tanácsrendszer létrejöttéig.- Akadémiai Kiadó. – Budapest. – 1972. – 560 old.
103. Кульчицький В. С., Настюк М. І., Ткач А. П., Ганчин В. Ю., Гураль П. Ф. Возз’єднання Закарпаття з радянською Україною (соціально-політичні і правові основи). – Львів, Вид-во при Львів. держ. ун-ті видавничого об’єднання «Вища шк.». – 1985. – 168 с.
104. Адам М. Загарбання Закарпаття хортистською Угорщиною в 1938–1939 рр. // Українсько-угорські історичні зв’язки / Відп. ред. Ф. Шевченко. – Київ: Наукова думка, 1964. – 250 с. – С. 78–109.
105. Довганич О.Д., Пашкуй 3.А., Троян М.В. Закарпаття в роки війни. – Ужгород: Карпати, 1990. – 172 с.
106. Халус П. В боях за волю (Боротьба трудящих Закарпаття проти іноземних поневолювачів за возз’єднання з Радянською Україною (1939–1944 рр.). Закарпат. обл. вид-во, 1959. – 72 с.
107. Пашкуй З. Антинародна політика фашистської Угорщини на Закарпатті в 1938–1944 рр.: Дис... канд. іст. наук. – Ужгород, 1974. – 194 с.
108. Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье 1918–1945 / Андрей Пушкаш; Институт славяноведения РАН. – М.: Изд-во «Европа», 2006. – 546 с.
109. Баран О. Угорська влада на окупованому Закарпатті (1938–1944) // За українське Закарпаття: (Зб. статей) / Упоряд. і передм. В. Маркуся і В. Худанича. – Ужгород: Гражда, 1994. – 204 с. – С. 11–20.
110. Баран О. Мадярська окупація Закарпаття в 1939 р. // Український історик [Нью-Йорк – Торонто – Київ – Львів – Мюнхен]. – 1995. – № 1–4. – С. 119–136.
111. Гранчак І. Окупація Карпатської України військами Угорщини в березні 1939 року // Carpatika-Карпатика. – Вип. 3 (До 50-річчя Ужгород. держ. ун-ту). – Ужгород, 1995. – С. 70–81.
112. Маґочі П.Р. Формування національної самосвідомости, Підкарпатська Русь (1848–1948). – Ужгород, 1994. – 296 с.
113. Русин О. Економічне становище Закарпаття у 1938–1944 рр. / Закарпаття під Угорщиною. 1938–1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича – Ужгород: Карпати – Гражда, 1999. – 232 с. – С. 64–87.
114. Худанич В. Розчленування Чехословаччини й окупація Закарпаття Угорщиною, 1938–1939 рр. / Закарпаття під Угорщиною. 1938–1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В.Худанича – Ужгород: Карпати – Гражда, 1999. – 232 с. – С. 13–48.
115. Fedinec Csilla. Kárpátalja kronológia. 1938. szeptember – 1941. December / Kárpátаlja 1938–1941. Magyar és ukrán történeti közelités. – Budapest, 2004. – 277 old. – old. 217–275.
116. Brenzovics László. A Magyar kormányzat Kárpátalja-politikája, 1939–1941. / Kárpátаlja 1938–1941. Magyar és ukrán történeti közelités. – Budapest, 2004. – 277 old. – old. 87–118.
117. Ablonczy Balázs. A leghűségesebb nemzet éz a völgygátak / Kárpátаlja 1938-1941. Magyar és ukrán történeti közelités. – Budapest, 2004. – 277 old. – old. 147–156.
118. Vasas Géza. Egy félbehagyott alkotmány/ / Kárpátаlja 1938–1941. Magyar és ukrán történeti közelités. – Budapest, 2004. – 277 old. – old. 157–217.
119. Necze Gábor Kárpátаlja az állambiztonsági jelentések tükrében, 1939–1944 // Kárpátаlja 1938–1941. Magyar és ukrán történeti közelités. – Budapest, 2004. – 277 old. – оld. 119–146.
120. Офіцинський Р. Парламентська діяльність угроруських депутатів (1939–1944 рр.) / «Молодь – Україні» (Наукові записки молодих учених Ужгород. держ. ун-ту). – 3. – Ужгород., 1994. – 219 с. – С. 117–137.
121. Співак Б. І. Нариси історії революційної боротьби трудящих Закарпаття в 1930–1945 роках. – Вид-во Львів. ун-ту, 1963. – 380 с.
122. Довганич О.Д. Про нелегальний перехід закарпатців в СРСР в 1939–1941 роках // Науковий вісник УжДУ, серія Історія. – 1995. – Вип. 1. – С. 66–70.
123. Ковач М. Березнева ніч (Біженці з Карпатської України в Руському Керестурі) // Карпатська Україна і Августин Волошин: Матеріали міжнар. наук. конф. «Карпатська Україна – пролог відродження української держави» (Ужгород, 11–12 березня 1994 р.). – Ужгород: Гражда, 1995. – С. 323–327.
124. Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. – Книга друга (вересень 1938 – лютий 1948 р.). Братіслава-Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво, 1985. – 355 с.
125. Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 18. – Торонто, 1990. – 328 с.
126. Нариси історії Закарпатської обласної партійної організації. – Т. 1. – (1918–1945). – Ужгород, 1968. – 267 с.
127. Шевченко Ф. П. Боротьба за Радянську владу на Закарпатській Україні. – К., 1950. – 62 с.
128. Довганич О. Репресії угорського окупаційного режиму і закарпатський рух опору / Закарпаття під Угорщиною. 1938–1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича – Ужгород: Карпати – Гражда, 1999. – 232 с. – С. 194–218.
129. Довганич О. Організація нових органів гноблення після окупації краю угорськими військами / Нариси історії Закарпатя. Т. 2 (1918–1945). – Ужгород, вид-во «Закарпаття», 1995. – 663 с. – С. 467–473.
130. Довганич О. Роки лихоліття: Невідомі сторінки і трагічні долі (Історико-краєзнавчі статті і нариси) / Вступ. ст. І. Хланти. – Ужгород: Виробничо-видав. комбінат «Патент», 1995. – 259 с. – С. 215–228.
131. Довганич О. Криваві шовки зради // Карпатський край. – 1994. – № 7–12. – С. 40–46.
132. Худанич В. Про радянське підпілля на Закарпатті в 1939–1944 рр. та забута боротьба студентів краю в ці роки. / За українське Закарпаття / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича. – Ужгород: «Гражда». – 204 с. – С. 45–52.
133. Зейкан Ю. Таємниці каштелю Ковнера / За українське Закарпаття / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича. – Ужгород: «Гражда». – 204 с. – С. 74–76.
134. Пагиря В. В’язень вироку 1942-го / За українське Закарпаття / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича. – Ужгород: «Гражда». – 204 с. – С. 77–79.
135. Баран О. Проблема закарпатської автономії в Угорщині в 1939-41 рр. / Закарпаття під Угорщиною. 1938–1944 / Упоряд і передм. В. Маркуся та В. Худанича. – Ужгород: Карпати – Гражда, 1999. – 232 с. – С. 49–63.
136. Пашкуй З. А. До питання про автономію Закарпаття під час угорської окупації // Український історичний журнал. – 1973. – № 2. – С. 93–98.
137. Пашкуй З. Політика мадяризації українського населення на Закарпатті в 1939–1944 рр. // Український історичний журнал. – 1972. – № 4. – С. 98–104.
138. Маґочій П. Р. Євреї на Закарпатті. Короткий історичний нарис. – Ужгород: Вид. В. Падяка, 2005. – 27 с.
139. Дзендзелівський Й. Ук¬раїнська мова на Закарпатті в минулому і сьогодні. – Ужгород, 1993. – 152 с.
140. Пецкар М. Роль «Подкарпатского Общества Наук» у формуванні ідеології угрорусизму та розвитку науки і культури (1941–1944 рр.) / «Молодь – Україні» (наукові записки молодих учених Ужгород. держ. ун-ту). – Ужгород: Закарпатський Центр соціальної служби для молоді. – 1994. – 158 с. – С. 61–66.
141. Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали. – Т. 1. (1939–1953) / Упоряд. Т. Галайчак, О. Луцький, Б. Микитів, Л. Батрак-Плодиста, Ю. Сливка, Л. Федоришин; передм. О. Луцького; комент. Т. Галайчак. – К.: Наукова думка, 1995. – 749 с.
142. Болдижар М. Уніацтво: правда історії та вигадки фальсифікаторів. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1988. – 143 с.
143. Букович Д. Антинародна діяльність уніатської церкви на Закарпатті: Дис. на здобуття вченого ступеня канд.. іст. наук. – Львів, 1974. – 204 с.
144. Хланта О. В. Православна церква на Закарпатті в складі Угорщини (березень 1939 – жовтень 1944 р.) / Українські землі в роки Другої світової війни: Наук.-метод. зб. матеріалів конф. (Ужгород, 19 грудня 1997 р.) / Упоряд. В. Мельника і Р. Офіцинського. – Ужгород: Патент, 1998. – 208 с. – С. 164–170.
145. Данко О. Православна церква на Закарпатті / Закарпаття під Угорщиною. 1938–1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича. – Ужгород: Карпати - Гражда, 1999. – 232 с. – С. 165–181.
146. Пекар А. Греко-католицька церква під час окупації Закарпаття (1939–1944 рр.) / Закарпаття під Угорщиною. 1938–1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича. – Ужгород: Карпати-Гражда, 1999. – 232 с. – С. 150–164.
147. Каленский В. Г. Государство как объект социологического анализа. (Очерки истории и методологии исследования). – М.: Юридическая лит-ра, 1977. – С. 131–132.
148. Чиркин В. Е., Тихонов А. А., Рябов С. В. Формы государства в буржуазных странах Латинской Америки. – М.: Наука, 1982. – 192 с.
149. Онан Э. С. Политические режимы стран социалистической ориентации // Политические системы в странах социалистической ориентации. – М.: Изд-во «Наука», 1985. – 352 с.
150. Тихомиров Ю. А. Государство на рубеже столетий // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 25–34.
151. Малько А. В. Политическая и правовая жизнь России: актуальные проблемы. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.
152. Сухонос В. В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. – Суми: «Університетська книга», 2003. – 336 с.
153. Мельвіль А. До аналізу демократичного транзиту в Росії (ескіз методології) // Політична думка. – 1998. – № 1. – С. 3–26.
154. Погорілко В. Ф, Бобровник С. В. Державний лад // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 2.: Д-Й. – 744 с.: іл.
155. Тихонравов Ю. В. Основы философии права: Учеб. пособ. – М.: Вестник, 1997. – 608 с.
156. Державний архів Закарпатської області. – Ф. 94. Ужгородський бургомістр. – Оп. 5. – Спр. 310. Протокол осінніх чергових загальних зборів комітету самоврядування комітату Сотмар, проведених 16 вересня 1943 року в Сотмарнийметі (Сату-Маре). – На 2 арк.
157. Державний архів Закарпатської області. – Ф. 42. Ужанська адміністративна експозитура. – Оп. 3. – Спр. 6. Информация об угорском административном праве. – На 8 арк.
158. Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1939. – № 24. – С. 5.
159. Распоряженіе м. кор. министерства № 3.610/1940. М. Е. по дЬлу позволенія групового переселенія (эмиграціи) жидовъ // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1940. – № 23. – С. 1–2.
160. Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1941. – № 41. – С. 9.
161. Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1941. – № 43. – С. 6.
162. Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1944. – № 4. – С. 6.
163. Горбатенко В. П. Диктатура // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 2.: Д-Й. – 744 с. : іл.
164. Вілков Ю. С. Військова диктатура // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 1: А-Г. 672 с.: іл.
165. Чиркин В. Е. Государственная власть в развивающихся странах. – Москва, «Наука». – Главная редакция восточной литературы. – 1990. – 240 с.
166. Основы теории политической системы. – Отв. ред-ры. доктора юр. наук. Ю. А. Тихомиров, В. Е. Чиркин. – Москва, «Наука». 1985. – 248 с.
167. Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. – Ужгород, 1993 – 136 с.
168. Вегеш М. Карпатська Україна (1938–1939). (Соціально-економічний і політичний розвиток). – Ужгород, 1993. – 136 с.
169. Росоха С. Сойм Карпатської України. / в 10-ти ліття проголошення самостійності/. – Львів: Меморіал, 1991. – 88 с.
170. Данко О. Угорська політика відносно православної церкви на Закарпатті в 1939–1944 рр. // Культура Українських Карпат: традиції і сучасність (Матеріали між нар. наук. конф. Ужгород, 1-4 вересня 1993 р.). – Ужгород: Гражда, 1994. – С. 349–364.
171. Державний архів Закарпатської області. – Ф. 45. Піджупан Ужанської жупи. – Оп. 3. – Спр. 5. Отчет о деятельности поджупана за І-е полугодие 1939 г. (10 июня 1939 г.). – На 11 арк.
172. Мадярское королевское министерство 26-го апрЬля 1944 г. уволило д-ра Вільгельма Павла Томчанія… // Kárpátaljai közlöny. – Подкарпатский вЬстник. – 1944. – № 19. – С. 2.
173. Офіціальна часть // Kárpátaljai közlöny – Подкарпатский вЬстник. – 1944. – № 21. – С. 1.
174. Державний архів Закарпатської області. – Ф. 2558. Кримінальні справи НКВС-МДБ-КДБ СРСР. 1930-1980-ті роки. – Оп. 1. – Спр. 359. По звинуваченню Бродія Андрія Івановича, Демка Михайла Івановича, Кричфалуші-Грабаря Андрія Євгеновича, Бенце Георгія Степановича, Ортутая Евгена Степановича, Шпака Івана Георгійовича, Жегори Едмунда Михайловича, Рішка Бейли Степановича. – На 372 арк.
175. Budapesti közlöny. – 1939. – szám. 142. – old. 14.
176. Державний архів Закарпатської області. – Ф. 42. Ужанська адміністративна експозитура. – Оп. 1. – Спр. 11. Розпорядження військового міністра Угорщини. 1939-1940 рр. – На 40 арк.
177. Русская Правда. – 1939. – № 53. – С. 1.
178. «Русскій Вестник» від 2-го квітня 1939 р. – С. 1.
179. Державний архів Закарпатської області. – Ф. 47. Наджупан Ужанської жупи. – Оп. 1. – Спр. 49. Звіти міністерського уповноваженного д-ра Товт Іштвана цивільному відділу командування угрупування карпатських окупаційних військ про аналіз політичного і економічного становища в Іршавському окрузі. – На 10 арк.
180. «Карпаторусский г