СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ФОРМ В УКРАЇНІ ........................................................................................... 9
1.1. Стан розробки проблеми та характеристика джерел дослідження ............. 9
1.2. Інтелектуальна діяльність і давні форми її правового регулювання (ХІ – ХVІІІ ст.) ..........................................................................................................26
1.3. Законодавче регулювання відносин інтелектуальної власності на західноукраїнських землях (ХVІІІ – поч. ХХ ст.) ........................................41
1.4. Законодавство про інтелектуальну власність Російської імперії та його реалізація на українських землях (ХVІІІ – поч. ХХ ст.) ..............................57
Висновки до розділу 1 ....................................................................................................88

РОЗДІЛ 2. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ У ХХ – ХХІ СТОЛІТТІ ..............................................................................................................94
2.1. Формування державно-правової системи охорони інтелектуальної власності в період відродження української державності ...........................94
2.2. Правова охорона прав інтелектуальної власності на західноукраїнських землях у складі Польщі (20-30-ті роки ХХ ст.) ..........................................101
2.3. Розвиток законодавства УРСР про інтелектуальну власність ...................115
2.4. Законодавство України про інтелектуальну власність (1991 – 2004 рр.)..160
Висновки до розділу 2 ..................................................................................................183

ВИСНОВКИ .................................................................................................................189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................197

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена суспільною значущістю правової охорони суспільних відносин, які забезпечують право людини на творчість, інтелектуальну діяльність та належний захист її результатів. Дослідження історії права інтелектуальної власності в Україні та законодавства про інтелектуальну власність має на меті розв’язати проблеми наукового забезпечення цілісної державної та суспільної стратегії розвитку інтелектуального потенціалу країни, невід’ємною складовою якої є формування системи правової охорони результатів інтелектуальної діяльності.
Вирішення цієї проблеми з використанням теоретичних здобутків історії держави і права мало би полягати передовсім у формуванні української правової традиції регулювання відносин інтелектуальної власності. Тому у дослідженні означеної проблеми вбачається виправданим історико-правовий підхід, згідно з яким теоретичний аналіз спрямовується на аналіз наукових ідей про право інтелектуальної власності у їх розвитку, на з’ясування змісту матеріального права, генезу його форм, введення в науковий обіг великої кількості неопрацьованих джерел правової інформації, насамперед, архівних матеріалів.
Історико-правові дослідження проблем правового регулювання відносин інтелектуальної власності у різні часи здійснювали відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Ю. Аксьонова, Б.С. Антімонов, В.І. Афанасьєва, А.А. Борзенко, Е.П. Гаврілов, С. Голомб, М.В. Гордон, Й. Гурський, С.С. Дністрянський, В.С. Дроб’язко, К.В. Жудра, Ф. Золль, А.В. Калінін, П.Д. Калмиков, Я.А. Канторович, Ю.М. Капіца, В.Д. Катков, А.М. Коваль, А.П. Колесніков, В.І. Корецький, С.Н. Ландкоф, Я. Літауер, В.М. Мельник, Є.Ф. Мельник, О.М. Огоновський, В.В. Орлов, О.О. Піленко, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, С. Плаза, А.І. Плужнік, Й.О. Покровський, Ю.П. Присяжнюк, Н.А. Райгородський, О.Д. Святоцький, О.П. Сергеєв, А. Скородинський, Д.В. Сологуб, І.Г. Табашніков, Е. Тілль, Є. Ференц-Шиделко, А.М. Ферчук, С. Чайковський, В. Чемпінська, І.Є. Якубівський та інші.
Проте комплексне монографічне історико-правове дослідження права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні не проводилося. Між тим, саме таке дослідження є важливим напрямом науки історії права України і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту права на творчість та її результатів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової теми кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Історія державно-правового розвитку та політико-правової думки в Україні та зарубіжних країнах” (номер державної реєстрації 0105U007451).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний аналіз становлення та розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні, історико-правове обґрунтування сформованої правової традиції захисту результатів інтелектуальної діяльності, а також виявлення та аналіз тенденцій розвитку історично обґрунтованої державно-правової системи охорони результатів творчої діяльності в Україні.
Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:
- виявити витоки права інтелектуальної власності, соціально-економічні передумови його розвитку в Україні;
- дослідити становлення та розвиток наукових уявлень про право інтелектуальної власності в Україні;
- встановити загальні закономірності та конкретно-історичні особливості розвитку права інтелектуальної власності в Україні;
- дати характеристику історичних форм права інтелектуальної власності в Україні, проаналізувати їх систему;
- з’ясувати особливості становлення та розвитку законодавства про інтелектуальну власність в Україні;
- сформувати джерельну та історіографічну базу дослідження, ввести до наукового обігу невідомі джерела;
- здійснити періодизацію історії розвитку права інтелектуальної власності в Україні шляхом виділення певних критеріїв.
Об’єктом дисертаційного дослідження є право інтелектуальної власності як об’єктивне явище, яке сформувалося історично.
Предметом дисертаційного дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення і розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні (Х-ХХІ ст.ст.).
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, використовувалися: історико-правовий метод – у процесі з’ясування закономірностей та тенденцій розвитку законодавства про інтелектуальну власність; порівняльно-правовий метод – при зіставленні законодавства у цій сфері на різних етапах розвитку, а також при порівнянні законодавства різних держав; формально-юридичний метод – при аналізі нормативно-правових актів; метод тлумачення – при з’ясуванні їх змісту; метод системного аналізу, структурно-функціональний підхід використовувався для аналізу структури державних органів у системі правової охорони об’єктів інтелектуальної власності та виявлення зв’язків між цими органами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві монографічним дослідженням історії права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні. Елементи наукової новизни притаманні таким її положенням і висновкам, які виносяться на захист:
Уперше:
- обґрунтовано висновок про історичну зумовленість становлення права інтелектуальної власності в Україні та наступність його розвитку;
- запропоновано основні критерії для періодизації історії права інтелектуальної власності: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність; на основі цих критеріїв проведено періодизацію з виділенням чотирьох етапів розвитку – середньовічна історія права інтелектуальної власності, нова, радянська та новітня;
- встановлено історико-правові закономірності розвитку права інтелектуальної власності на українських землях, його еволюційний зв’язок зі становленням основних європейських концепцій правової охорони результатів інтелектуальної власності, законодавством про інтелектуальну власність Австро-Угорщини, Польщі, Російської імперії;
- з’ясовано роль української держави різних історичних періодів у формуванні державно-правової системи охорони результатів інтелектуальної діяльності, висвітлено конкретні досягнення та принципові недоліки у правовому регулюванні відносин інтелектуальної власності, констатовано прогресивні зміни у розвитку права інтелектуальної власності в період відродження української державності;
по - новому:
- сформульовано зміст, форми та ознаки історичних джерел права інтелектуальної власності;
- сформовано джерельну базу, інтерпретовано пам’ятки права та правову інформацію, встановлено хронологічні рамки історії права інтелектуальної власності;
дістали подальший розвиток:
- характеристика еволюції ідей правового захисту інтелектуальної діяльності та її результатів на українських землях;
- аргументація стосовно особливої ролі української держави у формуванні системи охорони результатів інтелектуальної діяльності;
- пропозиції щодо удосконалення законодавства про інтелектуальну власність на базі історичного досвіду та європейських перспектив України.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони поглиблюють теоретичний потенціал вітчизняної історико-правової науки щодо історії права інтелектуальної власності в Україні, можуть бути використані для проведення подальшого дослідження цієї проблеми. Матеріали дисертації можна використовувати у навчальному процесі під час читання лекцій і проведення семінарських занять із навчальних дисциплін “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Цивільне право України”, “Інтелектуальна власність”, а також при підготовці відповідних монографій, підручників, навчальних посібників, розробленні навчальних програм та методичних рекомендацій. Висновки та узагальнення, сформульовані у дисертації, можуть бути враховані у процесі вдосконалення законодавства України про інтелектуальну власність.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації висвітлювалися у доповідях на ХІІ, ХІІІ, ХІV регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львівський національний університет імені І. Франка, 2006, 2007, 2008 роки); на V міжнародній міжвузівській конференції аспірантів і студентів “Традиції та новації у системі сучасного російського права” (Московська державна юридична академія, 2006 р.); на ХІV, XV міжнародних конференціях студентів, аспірантів та молодих учених “Ломоносов” (Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, 2007, 2008 роки); на міжнародній науковій конференції “Шості осінні юридичні читання” (Хмельницький університет управління та права, 2007 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2007 р.); на V всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних учених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копейчикова “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Львівський національний університет імені І. Франка, 2007 р.); на польсько-українському науковому семінарі “Між Сходом і Заходом. Місце України у сучасних міжнародних відносинах” (Університет Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, 2007 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових публікаціях, зокрема 6 – у наукових фахових виданнях, 9 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, у тому числі основний текст – 196 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Історія права інтелектуальної власності в Україні має динамічний та конкретно-історичний характер, відображає західну правову традицію регулювання творчості людини та європейські цінності, зокрема, необхідність певних позитивних зобов’язань держави щодо захисту результатів інтелектуальної творчості. Ця історія базується на послідовному визнанні права людини на творчість і позитивно-правовому визнанні результатів творчості як інтелектуальної власності.
2. Розвиток права інтелектуальної власності в Україні характеризується як загальними закономірностями, так і особливостями. В Україні розвинулися всі історичні форми права інтелектуальної власності, які змінювали одна одну і були зумовлені, перш за все, економічними, політичними, соціальними, культурними факторами. Особливістю є те, що у певні історичні періоди ці форми виявлялися по-різному, а їх трансформація не завжди мала прогресивний характер. Ця особливість в значній мірі пояснюється тим, що українські землі входили до складу різних країн і, відповідно, на їх території діяли різні правові системи. Фундаментальною причиною цього можна вважати те, що на українських землях діяли різні правові системи, у зв’язку з тим, що частини українських земель належали різним країнам.
3. Історія права інтелектуальної власності – важлива складова історії українського права, суспільної історії українського народу. Проте саме вона зазнала істотних європейських впливів, відтак її не можна розглядати як винятково національну. У той же час право інтелектуальної власності та його історія є складовою української правової культури, виразно означеної належністю до романо-германської правової сім’ї, органічно пов’язаної з європейською правовою традицією взагалі, традицією захисту власності зокрема.
4. В результаті проведеного дослідження виявлені критерії для періодизації історії права інтелектуальної власності в Україні, а саме: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність. На основі названих критеріїв можна виділити чотири етапи історії права інтелектуальної власності в Україні. Для першого етапу характерні архаїчні уявлення про інтелектуальну власність, відсутність державного регулювання і позитивного права, яке б систематично встановлювало правила поведінки у сфері інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності. У цей час результати творчої діяльності вважалися спільними, власністю всіх людей. Про це з впевненістю можна говорити щодо літературних і художніх творів, оскільки історичних відомостей щодо об’єктів промислової власності не виявлено. По суті цей період необхідно вважати періодом зародження права інтелектуальної власності в Україні з необхідними атрибутами формування ідейних, економічних, релігійних, інших передумов розвитку інтелектуальної діяльності та утворення інтелектуальної власності.
5. У цей період розвинулася перша історична форма права інтелектуальної власності. Вона відрізнялася значною тривалістю у часі: її початок необхідно відносити до давньоруських часів, а період розвитку становить практично все середньовіччя, до ХVІІІ ст. включно. У вказаний період формувалися передумови правового регулювання творчості та використання її результатів. Відсутність рабства, культурна роль церкви сприяли становленню високої книжкової культури, розвитку мистецтва, ремесел. Тогочасна література – це переважно твори релігійного змісту, створені, як правило, духовними особами. Відтак результати інтелектуальної власності вважалися власністю усіх віруючих, громади. Громадський, суспільний характер сфери інтелектуальної, творчої діяльності виводив її за межі приватних відносин, отже, не сприяв виникненню норм звичаєвого права. Попри це, формувалась свобода творчої діяльності, що впливало на світогляд тогочасних людей, їх правову свідомість і правову культуру.
Таким чином, за відсутності формальних правових норм, у цей історичний період можна говорити про початки історії права інтелектуальної власності в Україні.
Неоднозначна роль цехів в історії права інтелектуальної власності. З одного боку, цехова організація ремісництва, яка існувала на українських землях у ХІV - XVI ст. стримувала творчість не залучених до неї людей. З іншого боку, боротьба з монополією цехів зумовила необхідність і появу привілеїв, які стали попередниками сучасних патентів. Цехи також захищали право власності на товарні знаки, які відносяться до найдавніших об’єктів інтелектуальної власності. Впродовж тривалого часу функції товарних знаків виконували підписи майстрів, емблеми міста, монетні знаки, видавничі марки, філіграні. Цехові статути, в яких була передбачена відповідальність за порушення прав на тогочасні товарні знаки, можна вважати однією з перших форм права інтелектуальної власності.
Проте визначальним для цього періоду був розвиток авторського права, переломним моментом в історії якого стало винайдення книгодрукування. Протягом XVI - XVIII ст. правовою формою охорони прав видавців були привілеї, які, однак, не гарантували виключність прав. Поширення системи привілеїв стало загальною закономірністю розвитку авторського права в Європі, а відтак і на українських землях. Її недоліком було те, що поза нею залишалися автори творів. Влада використовувала привілеї як засіб контролю за видавничою діяльністю, отже, опосередковано і за творчістю. Таким чином, інститут цензури від самого початку пов’язаний зі становленням авторського права та законодавства у цій сфері.
Прогрес у розвитку права інтелектуальної власності у цей історичний період поєднувався з поширенням негативних явищ, які стали невід’ємною частиною інтелектуальної, творчої діяльності того часу. Протягом XVI - XVIII ст. непоодинокими були випадки копіювання творів, зокрема гравюр без згоди автора; використання чужих творів чи їх частин без посилання на джерело запозичення, підробки товарних знаків. Не надто результативна боротьба з цими явищами вимагала зміни засад правового регулювання інтелектуальної діяльності і була однією з причин поступового переходу до наступної історичної форми інтелектуальної власності.
6. Друга історична форма права інтелектуальної власності в Україні сформувалася впродовж кінця ХVIII - XIX ст., коли українські землі перебували у складі імперій Австрії (згодом Австро-Угорщини) та Росії. Відтак на них поширювалося австрійське та російське законодавство про інтелектуальну власність. Аналіз цього законодавства свідчить про його формування під впливом європейської доктрини авторського права та права промислової власності. Вплив цієї доктрини вперше виявився за посередництва австрійського законодавства про інтелектуальну власність. Перехід від факультативної правової охорони результатів інтелектуальної діяльності у форми привілеїв до облігаторного принципу, закріпленого на законодавчому рівні, спочатку відбувся на західноукраїнських землях.
Протягом ХІХ ст. у Австро-Угорщині була створена дієва система правової охорони прав інтелектуальної власності: було прийняте відповідне законодавство, створені Патентне відомство, Патентний суд, функціонував інститут патентних повірених. Австрійське законодавство вело багато важливих новел, які спричинили подальший розвиток права інтелектуальної власності. Серед них положення про службові винаходи, загальновідомі товарні знаки, введення поняття “попереднього користувача”. У Законі Австро-Угорщини “Про охорону винаходів” від 11.01.1897 р., у якому було відображено найбільш прогресивні на той час положення патентного права, була закріплена теорія виключних прав патентоволодільця. Варто наголосити, що передумовою появи правових норм про авторське право була необхідність врегулювання питань щодо видавництва творів. Реалізація авторських прав на літературні твори залежало від дотримання вимог цензурного законодавства. Однак, істотним недоліком австрійського законодавства була відсутність норм, які би захищали особисті немайнові права митців.
Прогресивне австрійське законодавство про інтелектуальну власність дозволило українцям захищати свої права у цій сфері шляхом створення громадських організацій, серед завдань яких був і захист прав митців. Українцями було сконструйовано та запатентовано багато важливих винаходів. Все це сприяло формуванню у середовищі українства усвідомлення необхідності правової охорони прав інтелектуальної власності. Однак, бездержавність, колоніальна політика уряду, стагнуючий економічний розвиток західноукраїнських земель перешкоджали піднесенню інтелектуальної діяльності, організованому і приоритетному правовому захисту її результатів.
На підросійських землях України розвиток права інтелектуальної власності проходив в умовах жорсткої уніфікації російського законодавства, імперської політики щодо української мови та культури, що негативно відобразилося, насамперед, у сфері авторського права. Загалом становлення законодавства про інтелектуальну власність у Російській імперії відбувалося тим же шляхом, що й в європейських державах, але з певним часовим запізненням.
Допатентний захист, як і в інших країнах, базувався на привілеях і до 1919 р. у законодавстві використовувався термін “привілей”. Потреба у привілеях, як правовій формі охорони прав видавців, не виникала, оскільки видавнича діяльність до кінця ХVIII ст. була державною монополією і конкуренція між видавцями була відсутня. Особливістю розвитку авторського права в Російській імперії був тісний зв’язок з цензурним законодавством.
Питання правової природи інтелектуальної власності було предметом уваги багатьох українських вчених кінця ХІХ - початку ХХ ст. Вони дотримувалися прогресивних поглядів, співзвучних з домінуючими на той час у європейській правовій думці. Зокрема, вчені ставили під сумнів правильність поширення на авторські права конструкції права власності, виділяли їм окреме місце у системі цивільних прав, наголошували на особистому елементі, який існує поряд з майновим у цій групі прав. Варто підкреслити, що визнання за автором комплексу особистих немайнових і майнових прав характерне саме для періоду кінця ХІХ – початку ХХ ст. Цей час характеризується підвищенням у суспільстві уваги до людини як особистості, що зумовило прагнення митців до визнання не лише майнових, але й особистих прав на твори.
7. У період відродження української державності початку ХХ ст. розвинулася окрема історична форма українського права інтелектуальної власності. Важливо підкреслити, що у вузьких часових рамках сформувалися не тільки ідеї, концепції розвитку прав інтелектуальної власності, а й були розроблені проекти конституційних норм, законодавчих, підзаконних нормативних актів, організаційно-правовий механізм захисту інтелектуальної власності. Великий обсяг архівних матеріалів і їх зміст свідчать, що на початку ХХ століття велася послідовна робота з формування державної системи правової охорони прав інтелектуальної власності, створення національного законодавства про інтелектуальну діяльність і інтелектуальну власність.
Як і у більшості інших європейських держав, які здобули незалежність після І світової війни, в Україні велика увага приділялася законотворчій роботі саме у сфері правової охорони об’єктів промислової власності. Законопроекти містили багато положень, притаманних сучасному українському законодавству. Аналіз законопроектів свідчить про високу правову культуру їх розробників. Особливе значення має проект Конституції Української держави, підготовлений урядовою комісією УНР, який зберігається в особистому фонді Р.М. Лащенка у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. Відповідно до ст. 40 проекту „держава охороняє інтелектуальну працю та її витвори” [105, арк. 1]. У проекті Конституції ЗУНР, підготовленому С. Дністрянським у 1920 р. було передбачено, що “для інтелектуальної власності існує особливе авторське і винахідницьке право” (§36). У 20-х роках ХХ ст. законотворча діяльність у сфері права інтелектуальної власності була перервана в Україні з об’єктивних причин.
Фактично українська революція 20-х років ХХ ст. створила реальні передумови для якісних змін у розвитку українського права інтелектуальної власності. Історичний досвід, набутий у цей період, теоретичні та практичні напрацювання цієї доби створили передумови для використання цих здобутків у розвитку сучасного українського права інтелектуальної власності. Політична поразка української революції припинила розбудову державної системи правової охорони інтелектуальної власності, однак закріплені в той час ідеї показали в історичній перспективі свою конструктивність.
Більша частина ХХ століття характеризується неоднорідністю історичних форм розвитку права інтелектуальної власності на українських землях.
8. У 20-х - 30-х роках ХХ століття на західноукраїнських землях діяло законодавство Республіки Польща. У Польщі на державному рівні було визнано важливість винахідництва, захисту авторських прав для національної та економічної безпеки. Про це свідчить прийняття через місяць після проголошення незалежності декрету про Патентне відомство. Закон Республіки Польща “Про авторське право” від 29.03.1926 р. був прогресивним документом, який містив низку новел, що зумовили подальший розвиток доктрини авторського права. Слід зазначити, що на західноукраїнських землях значно раніше, ніж в інших регіонах України, почали діяти міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності: Австро-Угорщина приєдналася до Паризької конвенції у 1909 р., Республіка Польща – у 1919 р. У 1920 р. Польща приєдналася до Бернської конвенції. Російська імперія не була учасником цих договорів.
9. У радянській період правове регулювання у сфері інтелектуальної власності здійснювалося на основі загальносоюзного законодавства. Характерною рисою радянської науки була відсутність комплексної правової охорони результатів творчої діяльності: розрізняли авторське право і винахідницьке. У радянській науці гостро критикували теорію права інтелектуальної власності, це поняття не використовувалося ні в законодавстві, ні у науковому обігу. Розвиток радянського законодавства у цій сфері відбувався під впливом лише внутрішніх факторів. Воно відрізнялося тим, що було пристосоване і могло діяти лише за умов адміністративно-командної системи управління. Лише в СРСР існували дві форми правової охорони винаходів: авторське свідоцтво і патент. Аналіз архівних матеріалів свідчить, що проголошувана свобода творчості обмежувалася. Значну роль в УРСР у сфері інтелектуальної власності відігравали громадські організації.
10. Четвертий етап історії права інтелектуальної власності розпочався у 1991 р. і триває дотепер. На початку 90-х років після здобуття Україною незалежності у державі спостерігалася криза у системі правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, зумовлена відсутністю національної нормативної бази та спеціальних державних органів у цій сфері. Протягом 1991-1994 рр. були закладені основи законодавчої бази національної системи правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. У період з 1994 р. по 1999 р. визначилися напрями подальшого розвитку цієї системи з урахуванням наміру України вступити до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі. Важливою подією стало закріплення у Конституції України права інтелектуальної власності (ст.ст. 41, 54). З прийняттям Цивільного кодексу України 2003 р., який містить книгу 4 „Право інтелектуальної власності”, в Україні була закріплена традиційна для неї дворівнева система законодавства про інтелектуальну власність. Збережена наступність у правових традиціях, яка полягає у розміщенні норм про право інтелектуальної власності у системі цивільного законодавства.
11. Аналіз процесу становлення законодавства незалежної України у сфері інтелектуальної власності свідчить про наступні особливості. З однієї сторони, це надзвичайна динамічність цього процесу: щороку приймаються зміни до діючого законодавства, що зумовлено як зобов’язаннями України перед ЄС та СОТ, так і специфікою цієї сфери, яка стрімко розвивається у ХХІ ст. З іншої сторони, не дивлячись на щорічні доповнення, суттєвих змін у правовому регулюванні відносин у сфері права інтелектуальної власності як таких не відбувається. Процес адаптації національного законодавства до законодавства ЄС відбувається надзвичайно повільно і, головним чином, під впливом зовнішніх чинників. Строки адаптації законодавства про інтелектуальну власність до законодавства ЄС, визначені у низці угод, були пропущені.
Перспективним шляхом вирішення нагальних проблем у галузі правової охорони інтелектуальної власності в нашій державі названо налагодження співробітництва Уряду, інших державних структур та об’єднань громадян України з міжнародними організаціями та урядами інших країн. Саме історична традиція правової охорони інтелектуальної власності дозволяє розглядати Україну як невід’ємний елемент європейської та глобальної системи правового регулювання інтелектуальної діяльності та захисту її результатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Верланов С. О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Верланов Сергій Олексійович. – Львів, 2008. – 203 с.
2. Дроб’язко В. До історії авторського права в Україні 20-х років ХХ століття / В. Дроб’язко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. – № 1. – С. 3 – 12.
3. Мельник В. Історично-правові аспекти виникнення та розвитку законодавства стосовно авторського права в Україні / В. Мельник // Інтелектуальна власність. - 2004. – № 1. – С. 811.
4. Підопригора О.О. Правове регулювання інтелектуальної власності за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / О. О. Підопригора. – Х., 1999. – 36 с.
5. Право інтелектуальної власності: Академ. курс : підручник для студентів вищих навчальних закладів / [О. А. Підопригора, О. Б. Бутнік-Сіверський, В. С. Дроб’язко та ін.]; [за ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького]. – [2-ге видання, переробл. та допов.]. – К. : Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. – 672 с.
6. Лало В. До історії становлення державної системи охорони промислової власності Україні / В. Лало, А. Ферчук // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 6. – С. 11–16.
7. Антологія української юридичної думки: в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Видавничий Дім “Юридична книга”, 2003– .– Цивільне право / упоряд.: Я. М. Шевченко, І. Б. Усенко, Г. П. Тимченко, Т. І. Бондарук, С. Є. Морозова; відп. редактор Я. М. Шевченко. Т. 6. – 2003. – 584 с.
8. Дністрянський С. Цивільне право. – Відень, 1919. – Т. 1. – 1919. – 1063 с.
9. Катков В. Д. О привилегіяхъ (патентахъ) на промышленныя изобрђтенія / Катков В. Д. – Х. : Типографія “Печатное Дђло”, 1902. – 229 с.
10. Огоновський О. Систем австрийского права приватного / Огоновський О. – Львів : Друкарня наукового товариства імені Шевченка, 1897. – 369 с.
11. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / Покровский И. А. – [4-е изд., испр.]. – Москва. : Статут, 2003. – 351 с. – (Классика российской цивилистики).
12. Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / [за заг. ред. М. В. Паладія, Н. М. Мироненко, В. О. Жарова]. – К. : Парламентське видання, 2006. – 432 с.
13. Демченко Т. С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз). (Монографія) / Демченко Т. С. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 184 с.
14. Капица Ю. Проблемы реализации прав интеллектуальной собственности в Украине / Ю. Капица // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – № 1. – С. 3–12.
15. Капіца Ю. Напрями адаптації законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності до законодавства Європейського Союзу / Ю. Капица // Право України. – 2005. – № 1. – С. 66–70.
16. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / [за ред. Ю. М. Капіци ; кол. авторів : Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін.]. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2006. – 1104 с.
17. Паладій М. Патентний суд: аргументи “за” / М. Паладій // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 4. – С. 4–8.
18. Петров В. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні / В. Петров // Право України. – 1998. – № 11. – С. 74–80.
19. Підопригора О. Загальні положення про право інтелектуальної власності у ЦКУ / О. Підопригора // Право України. – 2003. – № 8. – С. 97–101.
20. Підопригора О. Методологія права інтелектуальної власності в сучасних умовах / О. Підопригора // Юридична Україна. – 2003. – № 8. – С. 5–8.
21. Підопригора О. Особливості управління винахідництвом в умовах ринку / О. Підопригора // Радянське право. – 1991. – № 5. – С. 17–19.
22. Підопригора О. Право інтелектуальної власності і новий ЦКУ / О. Підопригора // Вісник Академії Правових Наук України. – 2003. – № 2(33) – № 3(34). – С. 399–413.
23. Підопригора О. Правові форми державного стимулювання винахідництва / О. Підопригора // Право України. – 1993. – № 2. – С. 13–18.
24. Підопригора О. А. Право промислової власності в Цивільному кодексі України // Питання інтелектуальної власності. Збірник наукових праць НДІІВ АпрНУ. – Вип. 2. – К., 2005. – С. 4–25.
25. Подопригора О. А. Государственное управление изобретательской деятельностью : автореф. дисс. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 „Государственное право и управление; административное право; финансовое право” / О. А. Подопригора. – К., 1993. – 23 с.
26. Шишка Р. Б. Охорона прав суб’єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України: дис. ...доктора юрид. наук : 12.00.03 / Шишка Роман Богданович. – Одеса, 2004. – 469 с.
27. Бігун Г. С. Історія підприємництва в Україні: 1861-1917 рр. : монографія / Бігун Г. С., Ляшенко В. Г., Шапран Д. П. – Донецьк : ДонДУЕТ, 2007. – 187 с.
28. Ісаєвич Я. Джерела з історії української культури доби феодалізму XVI – XVIII ст. / Ісаєвич Я. – К. : Наукова думка, 1972. – 143 с.
29. Міляєва Л. Українське мистецтво ХIV – першої половини XVII ст. / Л. Міляєва, Г. Логвин. – К. : Мистецтво, 1963. – 110 с.
30. Петренко М. З. Українське золотарство XVI - XVIII ст. / Петренко М. З. – К. : Наукова думка, 1970. – 206 с.
31. Запаско Я. Початки українського друкарства / Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. – Львів : Центр Європи, 2000. – 221 с.
32. Ісаєвич Я. Українське книговидання: Витоки, розвиток, проблеми / Ісаєвич Я. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. – 519 с.
33. Мацюк О. Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI – початок XX ст.) / Мацюк О. Я. – К. : Наукова думка, 1974. – 295 с.
34. Огієнко І. І. Історія українського друкарства / [упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та примітки М. С. Тимошик]. – К. : Либідь, 1994. – 448 с. – (Пам’ятки історич. думки України).
35. Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI – перша половина ХVII ст.) : зб. документів / [ред. колегія : канд іст. наук О. Г. Мітюков (голова) та інші / упор.: Я. Д. Ісаєвич, О. А. Купчинський, О. Я. Мацюк, Є. Й. Ружицький]. – К. : Наукова думка, 1975. – 343 с. – (Присвячено 400-річчю книгодрукування на Україні).
36. Стасенко В. Віленські гравюри Петра Мстиславця в Галичині – погляд постмодернізму / В. Стасенко // Палітра друку. – 1999. – № 2. – С. 77–79.
37. Сірополко С. Історія освіти на Україні / Сірополко С. – К. : Наук. думка, 2001. – 912 с.
38. Калмыков П. Д. О литературной собственности вообще и в особенности об истории прав сочинителей в России. Рассужд.…П. Д. Калмыкова, чит. на публ. акте университетском 8-го февр. 1851 / Калмыков П. Д. – СПб., 1851. – 91 с.
39. Канторович Я. А. Авторское право на литературные, музыкальные, художественные и фотографические произведения. Систематич. комментарий к закону 20-го марта 1911г. с историческим очерком и объяснениями, основанными на законодательных мотивах, литературных источниках, иностр. законодательствах и судебной практике. 2-е изд., значит. доп. / Канторович Я. А. –Петербург : Брокгауз Ефрон, 1916. – 791 с.
40. Пиленко А. Новый закон об авторском праве / Пиленко А. – СПб. : Изд. Суворина, 1911. – 168 с.
41. Пиленко А. А. Право изобретателя / Пиленко А. А. – Москва : Статут, 2001. – 688 с. – (Классика российской цивилистики).
42. Табашников И. Г. Литературная, музыкальная и художественная собственность с точки зрения науки гражд. права и по постановлениям законодательств: Сев. Германии, Австрии, Франции, Англии и России. Т. 1 / Табашников И. Г. – СПб., 1878. – 568 с.
43. Беляцкин С. А. Новое авторское право в его основных принципах. По изданию 1912 г. : “Все о праве” – : Информационно-образовательный юридический портал : [Електронний ресурс] / Беляцкин С. А. – Режим доступу до кн.: http://www.allpravo.ru/library/doc1972p/instrum1973/
44. Скородинскій А. Къ пересмотру положенія о привилегіяхъ 1896 года на изобрђтенія / Скородинскій А. – СПб. : Типо. - лит. Шредера, 1905. – 70 с.
45. Скородинскій А. Привилегіи и патенты. Пособіе для изобрђтателей и промышленниковъ / Скородинскій А. – СПб., 1904. – 216с.
46. Шершеневич Г. Ф. Наука гражданского права в России [Електронний ресурс] : Монографии по гражданскому праву: И. А. Базанов, А. В. Венедиктов, В. П. Грибанов, О. С. Иоффе, Л. А Кассо, А. С. Кривцов, М. И. Кулагин, Л. А. Лунц, Н. О. Нерсесов, Е. В. Пассек,. И. Петражицкий, К. П. Победоносцев, И. А. Покровский, В. И. Серебровский, Н. С. Суворов, И. Т. Тарасов, И. М. Тютрюмов, П. П. Цитович, Б. Б. Черепахин, Г. Ф. Шершеневич, Н. Е. Энгельман / Классика Российской цивилистики. Специальное подарочное издание. ©2005 КонсультантПлюс ׀ При поддержке издательства “Статут”. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см.
47. Афанасьева В. И. От привилегии к патенту. Истоки патентного права в истории российского государства ІХ – ХХ вв. / Афанасьева В. И. – Москва : Издательство МГОУ, 2003. – 194 с.
48. Афанасьева В. И. Патентное право в России (на примере Положения о привилегиях на изобретения и усовершенствования 1896 г.) / В. И. Афанасьева // Государство и право. – 2007. – № 2. – С. 113–117.
49. Афанасьева В. И. Привилегия как исключительное право в процессе становления и развития мануфактурного производства России / В. И. Афанасьева // Государство и право. – 2005. – № 8. – С. 68–76.
50. Афанасьева В. И. Развитие техники и обновление законодательства в Западной Европе и России в ХV-XIX вв. / В. И. Афанасьева // Государство и право. – 2006. – № 6. – С. 108–115.
51. Аксёнова В. Ю. Эволюция патентного права Российской империи и его соотношение с международной практикой охраны изобретений конца ХІХ века / Аксёнова В. Ю. – Москва : ИНИЦ Роспатента, 2003. – 94 с.
52. Авторское право на произведения литературы в Российской империи. Законы, постановления, международные договора (1827-1917) : [сб. / сост., авт. вступит. статьи А. В. Бакунцев]. – Москва : ВК, 2005. – 91 с.
53. Калинин А. В. Возникновение и основные этапы развития авторского права : автореф. дисс. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “теория и история права и государства; история правовых учений” / А. В. Калинин. – М., 2000. – 26 с.
54. Колесников А. П. История изобретательства и патентного дела. Важнейшие события и факты в истории отечественного изобретательства / Колесников А. П. – [2-е изд., доп. и перераб.]. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2002. – 284 с.
55. Колесников А. П. Организация изобретательства в первые годы советской власти / А. П. Колесников // Вопросы изобретательства. – 1977. – № 11. – С. 40–44.
56. Орлов В. В. “Патентные учреждения” в дореволюционной России (от Канцелярии Новосильцева до Комитета по техническим делам) / В. В. Орлов // Изобретательство. – 2006. – Т. VI. – № 1. – С. 13–21.
57. Орлов В. В. Патентные поверенные в Российской империи / В. В. Орлов // Изобретательство. – 2007. – № 7. – С. 7–14.
58. Полусмак Т. Л. Цензурное законодательство дореволюционной России: дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Полусмак Татьяна Львовна. – Н. Новгород, 2003. – 194 с.
59. Присяжнюк Ю. П. Правоведы дореволюционной России о произведении искусства как объекте права: На примере музыки: дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Присяжнюк Юлия Павловна. – Н. Новгород, 2002. – 147 с.
60. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: учебник / Сергеев А. П. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Москва : ТК Велби, Издательство Проспект, 2006. – 752 с.
61. Сологуб Д. В. Тенденции развития института авторского права в России: дис. …кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Сологуб Денис Валентинович. – Москва, 2004. – 185 с.
62. Авторское право: библиографический указатель за 1826-2004 годы / [сост. С. В. Петровский, Е. В. Смыслина; вступ. ст. Э. П. Гаврилова]. – Москва : Статут, 2005. – 221 с.
63. Антимонов Б. С. Авторское право / Б. С. Антимонов, Е. А. Флейшиц. –Москва : Госюридиздат, 1957. – 268 с.
64. Антимонов Б. С. Изобретательское право / Б. С. Антимонов, Е. А. Флейшиц. –Москва : Госюриздат, 1960. – 227 с.
65. Богуславский М. М. Участие СССР в международной охране авторских прав / Богуславский М. М. – Москва : Юрид. лит., 1974. – 103 с.
66. Богуславский М. М. Присоединение Советского Союза к Парижской конвенции по охране промышленной собственности / М. М. Богуславский, И. В. Червяков // Информация по изобретательству. – 1965. – № 5. – С. 2–5.
67. Гаврилов Э. П. Вопросы без ответов / Э. П. Гаврилов // Вопросы изобретательства. – 1991. – № 1. – С. 43–45.
68. Гаврилов Э. П. Советское авторское право: Основные положения. Тенденции развития / [отв. ред. В. А. Рассудовский]. – Москва : Юрид. лит., 1984. – 222 с.
69. Гордон М. В. Советское авторское право / Гордон М. В. – Москва : Госюридиздат, 1955. – 232 с.
70. Жудра К. В. Правовые средства охраны и реализации советских изобретений : автореф. дисс. на соискание учён. степени канд. юрид. наук / К. В. Жудра. – К., 1968. – 32 с.
71. Жудра К. В. Законодавство про винахідництво і раціоналізацію / К. В. Жудра, О. А. Підопригора. – К. : Політвидав. України, 1971. – 200 с.
72. Корецкий В. И. Авторские правоотношения в СССР / Корецкий В. И. – Сталинабад : Типография Изда-ва Таджикской ССР, 1959. – 370 с.
73. Ландкоф С. Н. Основы советского изобретательского права. Лекции / Ландкоф С. Н. – К., 1961. – 86 с.
74. Матвеев Ю. Г. К вопросу о присоединении СССР к Всемирной (Женевской) конвенции об авторском праве 1952 г. // Проблемы современного авторского права : межвуз. сб. науч. тр. / [отв. ред. М. М. Богуславский, О. А. Красавчиков]. – Свердловск : Ур-ГУ: Свердлов. юрид. ин-т, 1980. – С. 33–49.
75. Мельник Є. Ф. Розвиток радянського законодавства про винаходи / Мельник Є. Ф. – К. : Наукова думка, 1971. – 174 с.
76. Плужник А. И. Из истории развития патентного дела в России / А. И. Плужник // Вопросы изобретательства. – 1973. – № 9. – С. 8–11.
77. Плужник А. И. Первый патентный закон России / А. И. Плужник // Вопросы изобретательства. – 1971. – № 6. – С. 19–21.
78. Плужник А. И. Положение о привилегиях от 22 ноября 1833г. / А. И. Плужник // Вопросы изобретательства. – 1970. – № 5. – С. 7–11.
79. Плужник А. И. Раннее русское законодательство по охране изобретений (конец ХVIII – начало ХІХ в.) / А. И. Плужник // Вопросы изобретательства. – 1968. – № 1. – С. 36–40.
80. Плужник А. И., Филиппов Н. Г. Положение о привилегиях 1896 г. / А. И. Плужник, Н. Г. Филиппов // Вопросы изобретательства. – 1971. – № 9. – С. 21–24.
81. Райгородский Н. А. Изобретательское право СССР / Райгородский Н. А. – Москва : Гос. изд. юрид. лит., тип. им. Евг. Соколовой в Лгр., 1949. – 272 с.
82. Ромовская З. В. Личные неимущественные права граждан СССР (Понятие, виды, классификация и гражданскоправовая защита) : автореф. дисс. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 712 „гражданское право и гражданский процесс” / З. В. Ромовская. – К., 1968. – 20 с.
83. Рясенцев В. А. Советское изобретательское право: учеб. пособие / Рясенцев В. А. – Москва : МИНХ, 1961. – 223 с.
84. Дозорцев В. А. Правовое регулирование вознаграждения за изобретения в СССР в 30-е годы / В. А. Дозорцев // Вопросы изобретательства. – 1968. – № 9. – С. 30–34.
85. Доркин А. И. Развитие советского законодательства в области изобретательства / А. И. Доркин // Вопросы изобретательства. – 1967. – № 11. – С. 47–52.
86. Максарев Ю. Е. 50 лет советского изобретательства / Ю. Е. Максарев // Вопросы изобретательства. – 1967. – № 11. – С. 16–25.
87. Тительман М. Л., Рассохин В. П. К истории первого положения об изобретениях // Вопросы изобретательства. – 1969. – № 1. – С. 8–13.
88. Рассохин В. П. Основой быть не может / В. П. Рассохин // Вопросы изобретательства. – 1991. – № 1. – С. 48.
89. Рассохин В. П. Первый шаг к единой патентной системе Содружества (к заключению Временного соглашения об охране промышленной собственности) / В. П. Рассохин, В. В. Белов, Е. И. Пекин, М. М. Цимбалов // Вопросы изобретательства. – 1992. – № 12. – С. 2–5.
90. Zoll F. Podręcznik prawa prywatnego austryackiego na podstawie swych wykładów / Zoll F. – Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1899. – 167 s.
91. Zoll F. Znamienny objaw umoralnienia prawa w polskiej ustawie o prawie autorskiem / Zoll F. – Lwów, 1936. – 19 s.
92. Zoll F. Polska ustawa o prawie autorskiem i konwencja berneńska z objaśnieniami prof. Dr. F. Zolla / Zoll F. – Kraków, 1926. – 126 s.
93. Prawo autorskie w projekcie prof. Fryderyka Zolla / Zoll F. – Kraków : Druk W. L. Anczyca i Spółki, 1920. – 71 s.
94. Polskie prawo patentowe. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 marca 1928r. o ochronie wynalazków, wzorów i znaków towarowych. Komentarz z przedmową i wstępem prof. D-ra Fryderyka Zolla. – Opracowali: Dr. Adam Ponikło, Jan Gutowski. – Warszawa : Skład Główny Gebethner i Wolff, 1935. – 395 s.
95. Litauer J. Ustawodawstwo autorskie obowiązujące w Królewstwie Polskiem / Litauer J. – Warszawa : Druk Tow. Akc. S. Orgelbranda S-ów, 1916. – 88 s.
96. Gołąb S. Ustawa o prawie autorskiеm z dnia 29 marca 1926r. z materiałami / Gołąb S. – Warszawa : Wydawnictwo Kasy im. J. Mianowskiego, 1928. – 335 s.
97. Gόrski J. Pojęcie prawa autorskiego w rozwoju historycznym / J. Gόrski // Ruch prawniczy, ekonomiczny i sociologiczny. – 1931. – Rocznik 1. – S. 45–62.
98. Górski A. Zarys prawa handlowego austryackiego / Górski A. – Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1900. – 402 s.
99. Repetytoryum prawa handlowego z uwzględnieniem wykładów i dzieł systematycznych prof. Dolińskiego, Górskiego, Wróblewskiego i Randy. Opracował Dr. M. Wohlmann. – Lwów, 1914.
100. Łakomy L. Znaczenie wynalazczości dla kultury, dobrobutu i obrony państwa / Łakomy L. – Katowice : Drukarnia “Nakładowa”, 1932. – 30 s.
101. Mieroszewicz E. Ustawa o ochronie wynalazków, wzorów i znaków towarowych / Mieroszewicz E. – Warszawa : Drukarnia p.f. “Łazarski i Straszewicz”, 1924. – 131 s.
102. Thon A. Z zagadnień ochrony prawa z rejestracji znaku towarowego / Thon A. – Warszawa : Skład Główny: Dom Książki Polskiej, 1934. – 21 s.
103. Czajkowski S. Ochrona własności przemysłowej i handlowej / S. Czajkowski // Polityka gospodarcza – zagadnienia administracji. – 1928. – № 1. – S. 59–69.
104. Czempińska W. Rozwój pojęć o ochronie praw wynalazcy / Czempińska W. – Warszawa : Nakładem Wyższej Szkoły Handlowej w Warszawie, 1931. – 117 s.
105. Till E. Nauki ogólne austriackiego prawa prywatnego / Till E. – Lwów : Nakładem Księgarni H. Altenberga, 1911. – 510 s.
106. Płaza S. Historia prawa w Polsce na tle porównawczym: W 3 cz. / Płaza S. – Kraków : Księgarnia Akademicka, 2001. – Cz. 3. – Okres międzywojenny. – 762 s.
107. Ferenc-Szydelko E. Prawo autorskie na ziemiach polskich do 1926r. / Ferenc-Szydelko E. – Kraków : Uniwersytet Jagielloński, 2000. – 278 s. – (Prace z wynalazczości i ochrony własności intelektualnej).
108. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 370, оп. 1, од. зб. 27.
109. Ancient Inventions of Ukraine by Andrew Gregorovich [Електронний ресурс] Режим доступу інтернет-сторінки : http://infoukes.com/history/inventions
110. Гламазда М. Храм української книги / М. Гламазда // Друкарство. – 2005. – № 3. – С. 63–67.
111. Історія Львова в документах і матеріалах : зб. док. і матеріалів / [упор. У. Єдлінська, Я. Ісаєвич, О. Купчинський та ін.]. – К. : Наук.думка, 1986. – 418 с.
112. Кісь Я. П. Промисловість Львова в період феодалізму (ХІІІ - ХІХ ст.) / Кісь Я. П. – Львів : Видавництво Львівського університету, 1968. – 223 с.
113. Крип’якевич І. Львівська Русь в першій половині XVI віку / Крип’якевич І. – Львів : Наклад НТШ, 1907. – 92 с.
114. Шишка О. В. Наше місто – Львів: Посібник з курсу «Львовознавство» / Шишка О. В. – 2-е видання. – Львів : Центр Європи, 2002. – Ч. 1. – 192 с.
115. Кодлубай І. Нариси з історії львівської моди кінця ХІІІ- початку ХХ ст. : Історико-мистецтвознавчий аспект / І. Кодлубай, О. Нога. – Л. : Творчо-виробничий фонд “Фабрика Івана Левинського”, Студі”я” стилю та іміджу, 1999. – 160 с.
116. Козицький А. М. Кримінальний світ старого Львова / А. М. Козицький, С. М. Білостоцький. – Львів : Афіша, 2001 – 230 с.
117. Шлапінський В. Чотири етапи діяльності монетного двору у Львові / В. Шлапінський // Львівські нумізматичні записки. – 2004. – № 1. – С. 19–27.
118. Наукові праці НБУ ім. В.І. Вернадського. Вип. 4 / Редкол.: О. С. Онищенко та ін. – К. : НБУВ, 2000. – 245с.
119. Львівські видання XVI-XVIII ст. : каталог / [упоряд. Ісаєвич Я. Д.]. – Львів : АН УРСР, Львів. держ. наук. б-ка, Львів. обл. орган. укр. т-ва охорони пам’ятників історії та культури, 1970. – 48 с.
120. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 75, спр. 1.
121. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 75, спр. 2.
122. Хропко П. Українська література: Підруч. для 10 кл. середн. шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів. – [3-тє вид.]. – К. : Освіта, 1998. – 528 с.
123. Центральний державний історичний архів у Львові, ф. 80, оп. 1, од. зб. 3.
124. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 688, оп. 1, од. зб. 296.
125. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 514, оп. 1, од. зб. 149.
126. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 514, оп. 1, од. зб. 87.
127. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 79, оп. 1, спр. 18.
128. Центральний державний історичний архів у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 445.
129. Академік Станіслав Дністрянський, 1870-1935. Бібліографія / [упоряд. та авт. вступу М. Мушинка]. – К. : АН Укра