ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ ПРАВА ПРИ ВИРІШЕННІ ЮРИДИЧНИХ СПРАВ :

Краткое описание

З М І С Т

Вступ ……………………………………………………………………………….. 3
Розділ І. Аналогія права як спосіб заповнення прогалин у праві
при вирішенні юридичних справ ..…………………………………………. 12
1.1. Огляд положень нормативно-правових актів
та літератури за темою дослідження ……………………..……………... 12
1.2. Проблеми виявлення прогалин у праві та визначення
способів їх заповнення при вирішенні юридичних справ ………………17
1.3. Підстави, умови та процес застосування аналогії права
при вирішенні юридичних справ ……………………………………… . 55
Висновки до розділу І …………………………………………………..... 82
Розділ ІІ. Використання принципів права для заповнення
прогалин у праві при вирішенні юридичних справ ................................... 87
2.1. Загальна характеристика принципів права як засобу
заповнення прогалин у праві при вирішенні юридичних справ ……..... 87
2.2. Значення принципів права для заповнення прогалин
у праві при вирішенні юридичних справ ...……………………………. 106
Висновки до розділу ІІ …..……………………………………………… 130
Розділ ІІІ. Теоретичні засади застосування аналогії права
при вирішенні юридичних справ за відсутності
нормативного передбачення …………………………………………….… 133
3.1. Умови застосування аналогії права при вирішенні юридичних
справ за відсутності нормативного передбачення ……………………. 133
3.2. Умови застосування аналогії права при вирішенні юридичних
справ, пов’язаних із притягненням особи
до юридичної відповідальності ………………………………………… 153
Висновки до розділу ІІІ ….……………………………………………… 171
Висновки ……………………………………………………………………... 175
Список використаної літератури …………………………………………. 182

В С Т У П

Актуальність теми дослідження обумовлена значенням, яке має належне вирішення юридичної справи про відносини, залишені без чіткого нормативного регулювання, для гарантування та захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів їх об’єднань і держави. Прогалини властиві будь-якій системі права, навіть досконалій, виникають переважно з об’єктивних причин у зв’язку з розвитком існуючих суспільних відносин та появою нових, а також через низьку техніко-юридичну якість прийнятих нормативних актів. Водночас вони є небажаним явищем, свідчать про певні недоліки системи права та упущення у нормативному регулюванні, негативно позначаються на ефективності захисту прав громадян, ускладнюють застосування чинних норм права та в остаточному підсумку гальмують поступальний рух суспільних відносин.
Актуалізує проблему об’єктивна неможливість швидкого усунення зазначених вад на правотворчому рівні та одночасно встановлена законом заборона відмови у розгляді юридичної справи з мотивів відсутності або неповноти нормативно-правових приписів, які регулюють спірні відносини, потреба у юридичному захисті прав, свобод та інтересів осіб, що обумовлює необхідність компетентного оперативного заповнення прогалин судом.
Заповнення прогалин у праві дає можливість забезпечити належний юридичний захист прав громадян, рівність учасників правових відносин, сприяє зміцненню правового статусу особи, підвищенню рівня її соціальної захищеності у відносинах з державою, дозволяє активно впливати на прогресивні тенденції в країні, розвиток нормальних суспільних відносин, забезпечує стабільність і ефективність правового регулювання, гармонійне функціонування системи права та удосконалення нормативно-правових актів.
Актуальність роботи випливає з особливостей аналогії права, тобто вирішення юридичної справи про не врегульовані нормативно-правовими приписами спірні відносини шляхом застосування принципів права, що ускладнене не лише відсутністю безпосередньої норми права, якою б ці відносини передбачались, але й норми, що регулює подібні за змістом відносини, що дозволило б застосувати аналогію закону. Значно ускладнює цей процес і загальний характер принципів та часто – відсутність прямого нормативного закріплення їх змісту (наприклад, принципи справедливості та гуманізму). Викладене свідчить, що аналогія права є складною формою застосування права та вимагає відповідального ставлення до себе, має значення важливого та особливого способу заповнення прогалин, який обов’язково повинен спрацювати.
Актуальним і для теорії, і для практики правозастосування є визначення процесу вирішення юридичної справи за наявності прогалини у праві, виходячи із принципів права, підстав та умов їх застосування для цього, оскільки порядок дій уповноваженого суб’єкта у такому випадку корінним чином відрізняється від звичайного процесу застосування права через відсутність відповідної норми права. Необережне чи неправомірне використання аналогії права призведе до незаконного вирішення справи, що матиме наслідком порушення прав людини, інтересів держави, стану законності, справедливості та правопорядку.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю законодавчого встановлення можливості заповнення прогалин згідно з принципами права у галузях матеріального та процесуального права, де аналогія права не передбачена.
Актуальними у зв’язку з цим є також питання про суб’єктів, уповноважених на заповнення прогалин за аналогією права, відмінність останньої від аналогії закону, можливість використання аналогії при вирішенні питань, пов’язаних з притягненням особи до юридичної відповідальності. У теоретичному плані аналіз аналогії права дозволить уточнити її місце серед інших правових явищ.
Загальнотеоретичне дослідження проблем заповнення прогалин у праві на підставі його загальних засад дозволить удосконалити правотворчу діяльність, уникнути ряду недоліків та упущень на стадії видання нормативно-правових актів, зміцнити законність та правопорядок як її результат.
Теорією права не приділено достатньої уваги питанням застосування аналогії права. При її дослідженнях акценти науковців зміщувались переважно на розкриття сутності та порядку застосування аналогії закону, лише у загальних рисах торкаючись проблем аналогії права.
Кодифікація цивільного, господарського, трудового, земельного права та інших його галузей, у тому числі процесуальних, зростаючий рівень юридичної техніки усунули більшість прогалин у праві, що фактично звузило необхідність використання аналогії для їх заповнення. Однак, з огляду на стрімкий розвиток суспільних відносин та потребу їх правового врегулювання, проблема заповнення прогалин не втратила своєї актуальності і значення у справі забезпечення законності і правопорядку.
Теоретична розробка питань, які розглядаються в цій роботі, є лише одним із аспектів дослідження проблеми застосування права та його особливостей. Правильне наукове вирішення цих питань сприятиме покращенню діяльності правозастосовчих органів, подальшому забезпеченню дотримання законності у цій важливій сфері.
До проблем застосування аналогії права треба ставитись, за влучним висловом Лихолата І.П., "не лише із зацікавленістю теоретика-догматика, який займається вишукуванням "білих плям" у теорії права, але й з розумінням необхідності того, що знання їх природи та особливостей зможе принести конкретні практичні результати та вплинути врешті-решт на мету усіх правників – створення досконалого та ефективного механізму суспільного регулювання" [1].
За викладених обставин проблема застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ має бути оцінена як актуальна і така, що потребує дослідження з метою розроблення відповідних наукових рекомендацій.
При написанні дисертації використовувались міжнародно-правові акти, чинне законодавство України та деяких зарубіжних країн; правозастосовча практика (вітчизняна та міжнародно-правова); спеціальна наукова література (філософська, теоретична юридична, галузева).
Теоретичною основою дослідження, передусім, є наукові праці видатних українських та російських вчених дореволюційного періоду, зокрема, Васьковського Є.В., Гамбарова Ю.С., Коркунова М.М., Мейєра Д.І., Покровського І.А., Синайського В.І., Таганцева М.С., Трубецького Є.М., Хвостова В.М., Шершеневича Г.Ф. та інших.
Найбільш вагомими працями, в яких висвітлюються проблеми заповнення прогалин у праві, у тому числі на підставі принципів права, є роботи: вітчизняних теоретиків Забігайла В.К., Зайця А.П., Козюбри М.І., Колодія А.М., Луць Л.А., Мурашина О.Г., Недбайла П.О., Рабіновича П.М., Скакун О.Ф., Фулей Т.І., Цвіка М.В., Шаповала В.М.; представників російської науки теорії права Акімова В.І., Алексєєва С.С., Байтіна М.І., Карташова В.М., Лазарєва В.В., Марченка М.М., Нерсесянца В.С., Піголкіна А.С., Явича Л.С., Янєва Я.Г.; а також представників цивільного та цивільного процесуального права Абушенка Д.Б., Авдюкова М.Г., Боннера А.Т., Комісарова К.І., Поленіної С.В., Пучинського В.К., Спасибо-Фатєєвої І.В., Туманова Д.А., Щелокаєвої Т.А., Єршова В.В.; трудового права Ашихміної А.В., Голованової О.А.; кримінального та кримінально-процесуального права Коржанського М.Й., Рахунова Р.Д.; адміністративного права Бєлкіна А.А., Коренева А.П. та інших.
Джерельну базу дисертаційної роботи склали також праці зарубіжних науковців, у тому числі: Барака А., Бержеля Ж.-Л., Еннекцеруса Л., Кніпера Р., Морандьєра Л., Регельсбергера Ф., Сабо І., Тамаш А. та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукової діяльності кафедри теорії та історії держави і права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету в межах програми на 2006-2010 роки "Актуальні проблеми теорії та історії держави і права" (номер державної реєстрації 0106U000727).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у загальнотеоретичному аналізі аналогії права як способу заповнення прогалин у праві, особливостей її застосування, розробленні практичних рекомендацій для вдосконалення українського законодавства. Сформульована мета зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
– визначити поняття, сутність, причини виникнення та існування прогалин у праві, об’єктивну необхідність їх усунення та заповнення; способи усунення і заповнення прогалин;
– розкрити поняття аналогії права, її сутність, співвідношення із аналогією закону;
– визначити стадії процесу застосування аналогії права;
– дослідити підстави, умови та принципи застосування засад права;
– розкрити значення принципів права для заповнення прогалин;
– визначити умови застосування аналогії права за відсутності нормативного передбачення, а також при вирішенні питань, пов’язаних з притягненням особи до юридичної відповідальності.
Вивчення особливостей застосування аналогії права неможливе без глибокого аналізу питань, які безпосередньо пов’язані з цією діяльністю, зумовлюють її та лежать в одній площині з досліджуваною проблемою.
Об’єктом дослідження є сфера правового регулювання суспільних відносин.
Предметом дослідження виступають особливості застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ.
Методи дослідження. При написанні роботи використовувались загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання, застосування яких забезпечило об’єктивний аналіз предмету дисертації та надало змогу розв’язати поставлені завдання. Методологічне підґрунтя дослідження становлять основні положення діалектики як загального методу пізнання, а також інші загальнонаукові методи: історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний.
Діалектичний метод дозволив дослідити та обґрунтувати основні поняття, використані в роботі, та вивчити соціально-правові явища в контексті їх виникнення, функціонування та розвитку.
Історико-правовий метод використовувався у процесі дослідження розвитку аналогії права у законодавстві та юридичній літературі, у тому числі стосовно вирішення питань, пов’язаних з притягненням особи до юридичної відповідальності, розвитку принципів права, при розкритті причин виникнення та існування прогалин.
Формально-логічний метод допоміг сформулювати висновки і рекомендації, які ґрунтуються на таких принципах логіки, як визначеність і послідовність суджень. Зокрема, він дав можливість визначити поняття прогалини у праві, аналогії права, принципів права (розділи 1, 2).
Використання системно-структурного методу дало змогу дослідити процес вирішення юридичних справ відповідно до принципів права та стадії цього процесу, визначити специфічні риси і ознаки прогалини у праві, аналогії права, умов її застосування, принципів права, функціонального значення останніх для заповнення прогалин (розділи 1, 2).
Серед спеціальних методів застосовувались методи тлумачення права та порівняльно-правовий, які надали можливість дослідити зміст прогалини у праві та аналогії права, відмежувати різноманітні поняття та явища (зокрема, аналогію права і аналогію закону, процеси вирішення юридичних справ за аналогією права і аналогією закону), виявити їх особливі риси, порівняти визначення терміну "аналогія права", які містяться у законодавстві різних країн, обґрунтувати допустимість застосування аналогії права за відсутності нормативного передбачення та при вирішенні окремих питань, пов’язаних з притягненням особи до юридичної відповідальності (розділи 1, 3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні на теоретичному рівні здійснене дослідження підстав, умов та процесу застосування аналогії права.
Елементи наукової новизни вбачаються у тому, що:
серед перших:
– на загальнотеоретичному рівні досліджено процес вирішення юридичної справи за аналогією права, який, на відміну від загального процесу застосування правових норм і навіть порядку дій при аналогії закону, є складнішим рівнем застосування права, що обумовлено відсутністю конкретного нормативно-правового припису;
– принципи права досліджено крізь призму їх функціонального призначення як особливого регулятора суспільних відносин; виділені напрямки значення та впливу принципів на юридичні явища в ході вирішення питань, залишених без правового регулювання;
– визначені та систематизовані ознаки подібності і відмінності аналогії права та аналогії закону;
уточнено:
– та охарактеризовано стадії вирішення правозастосувачем справи за аналогією права: 1) аналіз фактичних суспільних відносин, не врегульованих правом, з метою встановлення їх належності до сфери правового регулювання, потреби в їх правовій регламентації та вирішенні по суті; 2) дослідження нормативно-правових приписів певного інституту або галузі права, до сфери регулювання яких належать суспільні відносини, не врегульовані правом, і розкриття їх принципів, які можуть бути поширені на ці відносини (процес "юридичної кваліфікації"); 3) конструювання на основі принципів права конкретного правила, на підставі якого можливо вирішити відповідну юридичну справу; 4) прийняття рішення про конкретизоване регулювання спірних відносин, прямо не регламентованих правом, на підставі принципів права або нових нормативно-правових приписів та принципів права, створених у процесі правозастосування;
– результат застосування аналогії права, яким є індивідуальне заповнення прогалини у праві, що не має сили прецеденту, але може використовуватись як зразок для вирішення однорідних справ та удосконалення законодавства;
– умови і принципи застосування аналогії права, які визначені та систематизовані;
– визначення аналогії права як способу заповнення прогалин відповідно до принципів права відповідної галузі (інституту) права, а за їх недостатності – загальних принципів права;
додатково аргументовано:
– можливість заповнення прогалин відповідно до принципів права у галузях матеріального та процесуального права, в яких аналогія прямо не передбачена;
– необхідність заборони аналогії права при заповненні прогалин у праві, пов’язаному із кваліфікацією діяння правопорушенням або злочином та визначенням міри відповідальності за його вчинення, основним об’єктивним аргументом чого є протиправність діяння. Доведено, що протиправність та аналогія – це несумісні явища, які виключають одне одного. Протиправність – це передбаченість діяння законом, а зміст аналогії полягає у поширенні норм та принципів права на діяння, яке ним не передбачене;
– допустимість застосування аналогії права при вирішенні питань про звільнення особи від юридичної відповідальності чи її пом’якшення, трактуванні будь-яких сумнівів на користь притягуваної до відповідальності особи, визнанні протиправного діяння таким, що не є суспільно небезпечним та не підлягає застосуванню заходів впливу;
– недосконалість формулювання ст. 8 ЦК та ст. 10 СК в частині визначення аналогії права як способу врегулювання суспільних відносин відповідно до загальних засад цивільного (сімейного) законодавства, а також обмеженості врегулювання цивільних та сімейних відносин на підставі загальних засад відповідно цивільного та сімейного законодавства, що виключає можливість звернення до загальних принципів права та суперечить положенням ст. 8 ЦПК України, яка це допускає.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в ході дослідження положення, узагальнення, висновки можна використати:
– у подальших наукових дослідженнях проблем заповнення прогалин у праві;
– у правотворчому процесі, зокрема, при врегулюванні порядку заповнення прогалин у праві, та удосконаленні нормативно-правових актів;
– у навчальному процесі при викладанні курсу теорії держави і права, галузевих матеріальних та процесуальних дисциплін, при підготовці підручників і науково-методичних посібників з відповідних юридичних дисциплін;
– у правозастосовчій діяльності, зокрема, при вирішенні юридичних справ про суспільні відносини, повністю чи частково не врегульовані нормативно-правовими приписами, або у випадках нечіткості, неясності чи суперечливості правових норм.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі теорії та історії держави і права Інституту права імені Володимира Сташиса. Основні положення роботи були оприлюднені на наступних міжнародних науково-практичних конференціях: "Запорізькі правові читання" (Запорізький національний університет, 2002-2005 роки), "Тиждень науки в Гуманітарному університеті "Запорізький інститут державного та муніципального управління" (ГУ "ЗІДМУ", 2003 рік), "Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу" (м. Хмельницький, 2004 рік), "П'яті осінні юридичні читання" (Хмельницький Університет Управління та Права, 2006 рік), "Свобода особистості: філософсько-правове розуміння та механізм забезпечення" (м. Запоріжжя, Інститут права імені Володимира Сташиса, 2008 рік), "Право на приватність: тенденції та перспективи" (Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008 рік).
Публікації. Основні теоретичні положення, наукові висновки та практичні рекомендації, що становлять зміст дисертації, викладені у дванадцяти статтях (одинадцять з яких виконані автором самостійно); п'ять з них опубліковані у фахових виданнях, які включені до переліку, затвердженого Вищою атестаційною комісією України.
Структура та обсяг дисертації визначена предметом і логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, із них основного тексту – 181 сторінка. Кількість використаних джерел – 330.

Список литературы

В И С Н О В К И

Дисертація присвячена розв’язанню актуального наукового завдання, що полягає у загальнотеоретичній характеристиці застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ. За результатами цього дослідження зроблено такі основні висновки, що є відповідним внеском у розвиток загальної теорії права:
1. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства і держави особливо зростає роль права, оскільки саме з ним пов’язане просування по шляху прогресу і демократії, утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Ефективність здійснюваних в Україні перетворень, метою яких є побудова правової соціальної держави, багато в чому залежить не лише від того, наскільки досконалою є чинна система права, але й від того, наскільки вона здатна заповнити наявні у праві прогалини.
2. Дослідження проблеми заповнення прогалин у праві шляхом вирішення конкретної юридичної справи на підставі принципів права (аналогія права) має теоретичне і особливо практичне значення. Судові органи, які здійснюють застосування права, нерідко зустрічаються з випадками відсутності або неповноти нормативно-правового припису щодо суспільних відносин, які перебувають у сфері правового регулювання та потребують обов’язкової правової регламентації з метою належного захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів їх об’єднань та держави, а також з випадками відсутності норми, яка б регулювала подібні за змістом відносини (що виключає можливість застосувати аналогію закону). Глибоке та розгорнуте дослідження теоретичного аспекту вказаної проблеми, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо порядку дій судді, спрямованих на заповнення прогалини в праві, сприятиме посиленню ефективності впливу права на суспільні відносини, зміцненню законності та правопорядку як її результату, створить теоретичну базу для усунення прогалин правотворчими органами та удосконалення законодавства.
3. Попри, в цілому, повне дослідження питань, пов’язаних із сутністю прогалин у праві, причин їх виникнення, проблем виявлення та усунення, питання заповнення прогалин за аналогією права науковцями у достатньому обсязі не вивчались. У юридичній літературі увага приділена переважно проблемам заповнення прогалин за допомогою правових норм, які регулюють подібні спірним відносини, тобто аналогії закону. Між тим, процес вирішення юридичної справи відповідно до принципів права суттєво відрізняється від процесу застосування аналогії закону. Якщо в останньому випадку суддя оперує нормами права, які регулюють схожі відносини тим, які йому належить врегулювати, то при застосуванні аналогії права будь-які правові норми у нього відсутні. Він звертається до принципів права (загальних, міжгалузевих, галузевих, інститутів права) і на їх підставі вирішує справу. Теоретичне дослідження цих проблем лише сприятиме підвищенню ефективності судового вирішення юридичних справ при прогалинах та удосконаленню цієї діяльності.
4. Прогалинами, заповнення яких можливе в ході правозастосовчої діяльності, є лише випадки відсутності або неповноти нормативно-правових приписів, тобто прогалини у праві. Останні можуть бути умовно поділені на нормативно-правові прогалини (часткова відсутність нормативно-правових приписів) та правовий вакуум (повна відсутність таких приписів). Ознаками прогалини у праві є: відсутність або неповнота нормативно-правового припису, необхідного для регулювання суспільних відносин; входження останніх до сфери правового регулювання; наявність потреби в їх правовому регулюванні. Про перебування суспільних відносин у сфері правового регулювання свідчить можливість віднесення їх до предмету правового регулювання певної галузі (інституту) права, про потребу в їх правовій регламентації – необхідність правового регулювання нових важливих суспільних відносин, належного оперативного захисту прав, свобод і законних інтересів їх учасників, зміцнення законності і правопорядку.
5. Прогалини виникають переважно з об’єктивних причин (у зв’язку з розвитком суспільних відносин), рідше – із суб’єктивних (через недоліки правотворчої техніки та правотворення).
6. Неможливість швидкого врегулювання суспільних відносин, не регламентованих правом, шляхом внесення необхідних змін і доповнень до діючого права або видання нового нормативно-правового акту (усунення прогалини на правотворчому рівні) – з одного боку, та встановлена законом заборона відмови у правосудді і потреба вирішення справи про не передбачені правом суспільні відносини з метою юридичного захисту прав, свобод та інтересів осіб – з іншого, обумовлює необхідність кваліфікованого заповнення прогалини правозастосувачем.
7. Аналогія права є одним із способів заповнення прогалин та займає серед цих способів особливе місце, оскільки використовує для вирішення справи принципи права, які виконують безпосередньо регулятивну функцію і виступають єдиною нормативно-правовою підставою правозастосовчого рішення, у зв’язку з чим застосування аналогії права є складним творчим процесом.
8. Для правильного застосування аналогії права необхідні специфічні умови, які забезпечують суворе дотримання законності при заповненні прогалин: 1) наявність справжньої прогалини у праві та неможливість її заповнення засобами аналогії закону; 2) обов’язковість входження спірних суспільних відносин до сфери правового регулювання; 3) об’єктивна потреба їх правового регулювання; 4) подібність неврегульованих нормативно суспільних відносин та правових відносин, охоплених вимогами, які виводяться із визначених принципів права; 5) вирішення справи у межах принципів права; 6) врахування інших принципів відповідного інституту або галузі права, загальних принципів права; 7) несуперечливість виробленого шляхом аналогії права правила для конкретного випадку діючим приписам права, правовому статусу осіб або їх законним інтересам; 8) відсутність законодавчої заборони на застосування аналогії права та інших перешкод до цього.
9. Застосування аналогії права повинно здійснюватись з дотриманням принципів: законності, справедливості, обґрунтованості та доцільності.
10. Процес вирішення юридичних справ на підставі принципів права, на відміну від загального процесу застосування правових норм і навіть порядку дій при аналогії закону, є набагато складнішим рівнем застосування права, що обумовлене відсутністю конкретного нормативно-правового припису. Зазначений процес полягає у: 1) аналізі фактичних суспільних відносин, не врегульованих правом, з метою встановлення їх належності до сфери правового регулювання, потреби в їх правовій регламентації та вирішенні по суті; 2) дослідженні нормативно-правових приписів певного інституту або галузі права, до сфери регулювання яких належать суспільні відносини, не врегульовані правом, і розкритті їх принципів, які можуть бути поширені на ці відносини (процес "юридичної кваліфікації"); 3) конструюванні на основі принципів права конкретного правила, на підставі якого можливо вирішити відповідну юридичну справу; 4) прийнятті рішення про конкретизоване регулювання спірних відносин, прямо не регламентованих правом, на підставі принципів права або нових нормативно-правових приписів та принципів права, створених у процесі правозастосування.
11. Застосування аналогії права не є способом усунення виявленої прогалини, що належить до компетенції виключно правотворчих органів, а способом її заповнення (подолання) з метою вирішення конкретної юридичної справи. Відповідно нове правоположення, створене на основі принципів права, має індивідуальний характер та не стає джерелом права. Конкретне рішення, якщо воно прийняте достатньо компетентним і авторитетним органом, може бути зразком, еталоном для вирішення однорідних справ, для виправлення та уніфікації практики і удосконалення правового регулювання.
12. Застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ є прерогативою судів як спеціально уповноважених компетентних державних органів.
13. Принципи права в силу їх універсальності та узагальненості можуть охоплювати велику кількість нових і непередбачених ситуацій. Вони певним чином компенсують пропуски у правовому регулюванні. Саме завдяки принципам створюється унікальна ситуація: існують прогалини у праві, однак правопорядок прогалин не має. Загальні принципи права є багатогранним явищем. Будучи одним із елементів системи права, вони відображують загальну спрямованість та забезпечують єдність правового регулювання, у випадках прогалин, колізій, суперечностей або інших неузгодженостей у приписах юридичних норм прямо виступають джерелами права. Принципами права є лише такі, які зафіксовані у джерелах права: безпосередньо закріплені у правових нормах або випливають з їх змісту.
14. Розкриваючи характер та сутність принципів, можливо виділити напрямки їх функціонального значення та впливу на юридичні явища в ході вирішення питань, залишених без правового регулювання: 1) принципи є фундаментом права, базою, на якій побудована і діє вся система права, орієнтиром у формуванні права; 2) є критерієм оцінки нормативно-правових актів та практики правозастосування на предмет їх відповідності праву; 3) пронизують внутрішню структуру системи права, забезпечують системність та єдність правових норм; 4) сприяють формуванню та удосконаленню правозастосовчої практики; 5) мають пізнавальне значення – розкривають соціальну сутність правової системи конкретної держави та відображують головним чином момент стійкості, стабільності права; 6) будучи складовою частиною ідеології, здійснюють вплив на формування суспільної та професійної правосвідомості.
15. Забороняється застосування аналогії при заповненні прогалин у праві, пов’язаному із кваліфікацією діяння правопорушенням або злочином та визначенням міри відповідальності за його вчинення. Можливість заповнення прогалин у цій сфері виключається однією з основних ознак правопорушення та злочину – протиправністю, тобто передбаченістю їх як таких законом. Аналогія не застосовується до відносин, які законом не передбачені. Наявні тут прогалини можуть бути усунуті виключно законодавцем. Надання можливості правозастосувачу заповнювати такі прогалини та визнавати особу винною у вчиненні злочинів і правопорушень поставить застосування юридичної відповідальності у залежність від суб’єктивного розсуду службових осіб, наділених компетенцією застосовувати право, призведе до порушення прав і свобод людини та громадянина, їх недоторканності, зведе нанівець завдання їх всебічної охорони та захисту.
16. Видається можливим та доцільним заповнення прогалин на підставі аналогії права у галузях матеріального права, де вона прямо не передбачена (за винятком права, пов’язаного із кваліфікацією діяння правопорушенням або злочином та визначенням міри відповідальності за його вчинення). Не суперечить вимогам права і використання його принципів для заповнення прогалин у процесуальних галузях права (цивільному, господарському, адміністративному). Наявність аналогії доводить, що є правомірним і підлягає захисту не тільки те, що передбачене у нормах права, але й те, що в них не передбачене, але перебуває у сфері правового регулювання.
17. Прогалина у будь-якій галузі права не може бути заповнена правозастосувачем, коли вона стосується суспільних відносин, про які правотворцем визначено, що вони врегульовані вичерпно, коли відносини можуть бути врегульовані лише правотворчим шляхом, при обмеженні прав, свобод та інтересів людини і громадянина тощо.
18. Допустимим є застосування аналогії при вирішенні питань про звільнення особи від юридичної відповідальності чи її пом’якшення, трактуванні будь-яких сумнівів на користь притягуваної до неї особи, визнанні протиправного діяння таким, що не завдало суспільної шкоди та не підлягає застосуванню заходів впливу, тощо. У зв’язку з цим аналогія також може використовуватись при заповненні відповідних прогалин у кримінально-процесуальному та адміністративно-процесуальному праві.
19. З метою усунення суперечок з приводу можливості застосування аналогії в тій чи іншій галузі права, зміцнення законності та забезпечення стабільності правового регулювання питання про допустимість та необхідність цього способу заповнення прогалин повинно окремо регламентуватись у законі.
20. Незважаючи на ряд спільних рис, які об’єднують аналогію права з аналогією закону, ці способи заповнення прогалин у праві суттєво різняться між собою: за характером підстави та черговістю застосування; за характером нормативного матеріалу; за процедурою вирішення юридичних справ; рівнем творчості тощо.
21. Застосування аналогії є винятковим явищем для правової системи України. Постійне удосконалення і розвиток правового регулювання значно скоротили число прогалин у праві та випадків застосування аналогії. Однак вони ще мають місце, і застосування аналогії у чітко окреслених межах є виправданим і за дотримання необхідних вимог і гарантій не суперечить законності. З огляду на динамічність прогресивного розвитку суспільних відносин та стабільність правового регулювання, необхідність у заповненні прогалин за аналогією існуватиме завжди.
Заповнення прогалин у праві за аналогією права дає можливість забезпечити належний юридичний захист прав громадян, рівність учасників правових відносин, сприяє зміцненню правового статусу особи, підвищенню рівня її соціальної захищеності у відносинах з державою; дозволяє активно впливати на прогресивні тенденції в країні, розвиток нормальних суспільних відносин, забезпечує стабільність і ефективність правового регулювання, гармонійне функціонування системи права та удосконалення нормативно-правових актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лихолат І.П. Визначення сфери законодавчого регулювання / І.П. Лихолат // Право України. – 1999. – № 11. – С. 80
2. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М.: Статут, 2001. – С. 280
3. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа. – М.: Стело БИМПА, 1995. – С. 165
4. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье. – М.: Гос. изд. полит. лит., 1955. – С. 226
5. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Издание Бр. Башмаковых, 1910. – С. 314
6. Гамбаров Ю.С. Гражданское право: общая часть / Ю.С. Гамбаров. – М.: Статут, 2002. – С. 158; Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права / Л. Эннекцерус. – М.: Изд. иностр. лит., 1949. – С. 193
7. Явич Л.С. Общая теория права / Л.С. Явич. – Л.: Изд. Ленинградского университета, 1976. – С. 142-143
8. Философская энциклопедия / [гл. ред. Ф.В. Константинов]. – М.: Советская энциклопедия, 1960. – С. 56-57
9. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н.И. Кондаков. – М.: Наука, 1975. – С. 36
10. Ашихмина А.В. Применение аналогии в трудовом законодательстве / А.В. Ашихмина // Советское государство и право. – 1984. – № 4. – С. 125
11. Белкин А.А. Аналогия в государственном праве / А.А. Белкин // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1992. – № 6. – С. 14
12. Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права / А.С. Пиголкин // Советское государство и право. – 1970. – № 3. – С. 56
13. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права / Л. Эннекцерус. – М.: Изд. иностр. лит., 1949. – С. 192
14. Тамаш А. Судья и общество : диалектика правосознания и правоприменения / А. Тамаш. – М.: Юридическая литература, 1980. – С. 49-50
15. Щербаков А.С. Самоорганизация материи в неживой природе: философские аспекты синергетики / А.С. Щербаков. – М., 1990. – С. 3
16. Денисов А.И. Теория государства и права / А.И. Денисов. – М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – С. 487
17. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. – М.: Статут, 2005. – С. 211
18. Сюкияйнен Л.Р. Шариат и мусульманско-правовая культура / Л.Р. Сюкияйнен. – М., 1997. – С. 8
19. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права / Л. Эннекцерус. – М.: Изд. иностр. лит., 1949. – С. 490
20. Общая теория государства и права : в 2 т. / [отв. редакторы: проф. Петров В.С., проф. Явич Л.С.]. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1974. – Т. 2: Общая теория права – 1974. – С. 318-319
21. Абрамов С.Н. Замечания к Общим положениям проекта Основ гражданского судопроизводства / С.Н. Абрамов // Советское государство и право. – 1960. – № 11. – С. 75
22. Брагинский М.И. Общие положения нового Гражданского кодекса (Комментарий ГК РФ) / М.И. Брагинский // Хозяйство и право. – 1995. – № 1. – С. 18
23. Мейер Д.И. Русское гражданское право / Д.И. Мейер. – М.: Статут, 2005. – С. 254
24. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. – М.: Статут, 2005. – С. 210
25. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов. – М.: Статут, 2005. – С. 198
26. Луць Л.А. Правова аналогія / Л.А. Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІV регіональної науково-практичної конференції 6 лютого 2008 року. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 31; Луць Л.А. Загальна теорія держави та права : Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. – К.: Атіка, 2008. – С. 284
27. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабінович. – Львів: Край, 2008. – С. 179
28. Раянов Ф.М. Проблемы теории государства и права (юриспруденции): учебный курс / Ф.М. Раянов. – М.: Право и государство, 2003. – С. 264
29. Михайлов В. Информация и собственность [Электронный ресурс] / В. Михайлов // КомпьюТерра. – 2001. – № 23. – Режим доступа к журналу: http://www.computerra.ru/offline/2001/400
30. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права / Л. Эннекцерус. – М.: Изд. иностр. лит., 1949. – С. 192
31. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М.: Статут, 2001. – С. 289
32. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права / Е.В. Васьковский. – М.: БЕК, 1995. – С. 315
33. Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права / Е.Н. Трубецкой. – М.: Статут, 2005. – С. 144
34. Загальна теорія держави і права / [за редакцією академіка АПрН України, д. ю. н., проф. Копєйчикова В.В.]. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 187
35. Фаткуллин Ф.Н. Проблемы теории государства и права : учебное пособие / Ф.Н. Фаткуллин, Ф.Ф. Фаткуллин. – Казань: КЮИ МВД России, 2003. – С. 326
36. Сырых В.М. Теория государства и права / В.М. Сырых. – М.: Былина, 1998. – С. 268-269
37. Зейкан Я. Верховенство права: утопия или реальность [Электронный ресурс] / Я. Зейкан // Юридическая практика. – 2002. – № 48. – Режим доступа к журналу: http://www.yurpractika.com/article.php?id=0000420
38. Денисов А.И. Теория государства и права / А.И. Денисов. – М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – С. 485-486
39. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / В.С. Нерсесянц. – М.: Издательство Норма, 2001. – С. 490
40. Ершов В.В. Восполнение судом пробелов в трудовом законодательстве / В.В. Ершов // Советская юстиция. – 1993. – № 24. – С. 20
41. Книпер Р. Толкование, аналогия и развитие права: проблемы разграничения судебной и законодательной власти / Р. Книпер // Государство и право. – 2003. – № 8. – С. 7
42. Спасибо-Фатєєва І.В. "Трансцендентна судова мімікрія", або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 137-138
43. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – С. 366
44. Петрова Л.В. Нариси з філософії права / Л.В. Петрова. – Х., 1995. – С. 7-13
45. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве / Ф. Регельсбергер. – М.: Юридическая литература, 1987. – С. 164
46. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 3
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укладач і гол. ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – С. 965
48. Толковый словарь русского языка / [под. ред. Д.Н. Ушакова]. – М.: Гос. изд. иностр. и нац. словарей, 1939. – Т. 2. – С. 502; Т. 3. – С. 887; Т. 4. – С. 974
49. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Томас Гоббс. – Т. 2. – М.: Мысль, 1991. – С. 99, 225
50. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні / Д. Вовк // Право України. – 2003. – № 11. – С. 127
51. Коржанський М.Й. Право. Наука. Закон / М.Й. Коржанський // Право України. – 2004. – № 11. – С. 104-105
52. Козюбра М.І. Правовий закон: проблема критеріїв / М.І. Козюбра // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 92
53. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права / В. Гайворонський // Право України. – 2003. – № 5. – С. 27
54. Рене Давид. Основные правовые системы современности / Рене Давид, К. Жоффре-Спинози. – М.: Международные отношения, 1999. – С. 77
55. Дутка Г. Предмет закону / Г. Дутка // Право України.– 2001.– №4.– С.99
56. Осипян Б.А. Трансформация права в закон: духовные, научные и практические аспекты / Б.А. Осипян // Государство и право.– 2006.– №10.– С.47
57. Заєць А.П. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А.П. Заєць // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 3
58. Селіванов В.М. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) / В.М. Селіванов // Право України. – 2005. – № 5. – С. 7
59. Акопян Дж.А. Юридическое (нормативное) и этическое (нравственное) понимание права / Дж. А. Акопян // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 2005. – № 6. – С. 277
60. Алаіс С.І. Проблема праворозуміння в основних школах права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень"/ С.І. Алаіс. – К., 2003. – С.7
61. Цит. по: Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы понимания права? / О.В. Мартышин // Государство и право. – 2003. – № 6. – С.14-15
62. Алаіс С.І. Проблема праворозуміння в основних школах права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень"/ С.І. Алаіс. – К., 2003. – С.14
63. Осипян Б.А. Трансформация права в закон: духовные, научные и практические аспекты / Б.А. Осипян // Государство и право. – 2006. – № 10. – С. 43, 46
64. Кравець В.М. Типи праворозуміння як методології основних філософсько-правових дискурсів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.12 "Філософія права"/ В.М. Кравець. – К., 2003. – С.12
65. Скакун О.Ф. Теория государства и права / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, Университет внутренних дел, 2000. – С. 434
66. Акимов В.И. Понятие пробела в праве / В.И. Акимов // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1969. – № 3. – С. 112
67. Забигайло В.К. Проблема "пробелов в праве" (К критике буржуазной теории) / В.К. Забигайло. – К.: Наукова думка, 1974. – С. 37
68. Сабо И. Социалистическое право / И. Сабо. – М.: Юридическая литература, 1960. – С. 267, 270-272
69. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права : Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. – К.: Атіка, 2008. – С. 283, 292-294
70. Закон: создание и толкование / [под ред. А.С. Пиголкина]. – М.: Спарк, 1998. – С. 69
71. Щелокаева Т.А. Правовые основания применения права по аналогии / Т.А. Щелокаева // Арбитражная практика. – 2007. – № 1. – С. 17-18
72. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права : Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. – К.: Атіка, 2008. – С. 293
73. Карташов В.Н. Аналогия закона в советском праве / В.Н. Карташов // Вопросы теории государства и права : межвузовский научный сборник. – Вып. 4. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1976. – С. 178
74. Лазарев В.В. Установление пробелов в праве в процессе его применения / В.В. Лазарев // Советское государство и право. – 1973. – № 2. – С. 21
75. Там же. – С. 22
76. Лазарев В.В. Применение советского права / В.В. Лазарев. – Казань: Изд. Казанского университета, 1972. – С. 107
77. Александров Н.Г. Теория государства и права / Н.Г. Александров, Ф.И. Калинычев, А.В. Мицкевич. – М.: Юридическая литература, 1968. – С. 464
78. Скакун О.Ф. Теория государства и права / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, Университет внутренних дел, 2000. – С. 434
79. Загальна теорія держави і права / [Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін.]; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – С. 371-372
80. Абдулаев М.И. Проблемы теории государства и права / М.И. Абдулаев, С.А. Комаров. – СПб.: Питер, 2003. – С. 403-404
81. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / В.С. Нерсесянц. – М.: Издательство Норма, 2001. – С. 489
82. Левченко И.П. Реализация норм права / И.П. Левченко. – М., 1994. – С. 17
83. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М.: Статут, 2001. – С. 284
84. Михайлов В. Информация и собственность [Электронный ресурс] / В. Михайлов // КомпьюТерра. – 2001. – № 23. – Режим доступа к журналу: http://www.computerra.ru/offline/2001/400
85. Бачиашвили И.М. Актуальные проблемы советского права / И.М. Бачиашвили. – Тбилисси, 1988. – С. 236-237
86. Лихолат І.П. Визначення сфери законодавчого регулювання / І.П. Лихолат // Право України. – 1999. – № 11. – С. 79-80
87. Проблемы законодательных пробелов в конституционной юриспруденции (Национальный доклад Конституционного суда РФ ХІV Конгрессу Конференции европейских конституционных судов. Вильнюс, июнь 2008 года) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lrkt.lt/conference/Pranesimai/Report-RUS-RUS.doc
88. Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права / А.С. Пиголкин // Советское государство и право. – 1970. – № 3. – С. 51
89. Лазарев В.В. Установление пробелов в праве в процессе его применения / В.В. Лазарев // Советское государство и право. – 1973. – № 2. – С. 20-21
90. Там же. – С. 23
91. Ашихмина А.В. Применение аналогии в трудовом законодательстве / А.В. Ашихмина // Советское государство и право. – 1984. – № 4. – С. 124
92. Лазарев В.В. Понятие пробелов в праве / В.В. Лазарев // Советское государство и право. – 1967. – № 4. – С. 94
93. Закомлистов А.Ф. Юридическая философия / А.Ф. Закомлистов. – СПб.: Юрид. центр пресс, 2003. – С. 16
94. Осипян Б.А. Трансформация права в закон: духовные, научные и практические аспекты / Б.А. Осипян // Государство и право. – 2006. – № 10. – С. 45
95. Рабинович П.М. Рецензия на монографию Лазарева В.В. "Применение советского права" / П.М. Рабинович // Советское государство и право. – 1973. – № 6. – С. 147
96. Морандьер Л.Ж. Гражданское право Франции / Л.Ж. Морандьер. – М.: Изд. иностр. лит., 1958. – С.157
97. Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень / О. Павлишин // Право України. – 2004. – № 8. – С. 22
98. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. – М.: Статут, 2005. – С. 211
99. Хахулин В.В. Принцип равенства сторон и пробелы в гражданском праве / В.В. Хахулин, А.Н. Новошицкий // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1990. – № 5. – С. 79-80
100. Теория права и государства / [отв. редактор д. ю. н., проф. Г.Н. Манов]. – М.: БЕК, 1995. – С. 211
101. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: вопросы и ответы / В.Н. Протасов. – М.: Новый Юрист, 1999. – С. 57
102. Гамбаров Ю.С. Гражданское право: общая часть / Ю.С. Гамбаров. – М.: Статут, 2002. – С. 156
103. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. – М.: Статут, 2005. – С. 211
104. Карташов В.Н. Аналогия закона в советском праве / В.Н. Карташов // Вопросы теории государства и права : межвузовский научный сборник. – Вып. 4. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1976. – С. 173-175
105. Коренев А.П. Толкование и применение норм советского административного права / А.П. Коренев // Советское государство и право. – 1971. – № 1. – С. 52
106. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. – М.: Госюриздат, 1960. – С. 470
107. Луць Л.А. Правова аналогія / Л.А. Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІV регіональної науково-практичної конференції 6 лютого 2008 року. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 29-31
108. Янев Я.Г. Субсидиарное применение норм права / Я.Г. Янев // Советское государство и право. – 1976. – № 12. – С. 77; Леушин В.И. Динамичность советского права и восполнение пробелов в законодательстве : автореф. дисс. на соискание уч. ст. канд. юр. наук / В.И. Леушин. – Свердловск, 1971. – С. 8
109. Абдулаев М.И. Проблемы теории государства и права / М.И. Абдулаев, С.А. Комаров. – СПб.: Питер, 2003. – С.407
110. Ершов В.В. Восполнение судом пробелов в трудовом законодательстве / В.В. Ершов // Советская юстиция. – 1993. – № 24. – С. 20
111. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – С. 304
112. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 179
113. Сабо И. Социалистическое право / И. Сабо. – М.: Юридическая литература, 1960. – С. 279
114. Тарасов В.А. Предмет и понятие локальных норм права / В.А. Тарасов // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1968. – № 4. – С. 94; Каширин И.Н. О природе и значении локальных норм трудового права / И.Н. Каширин // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1970. – № 3. – С. 125
115. Кондратьев Р.И. Восполнение пробелов трудового права локальными нормами / Р.И. Кондратьев // Советское государство и право. – 1977. – № 3. – С. 58
116. Алексеев С.С. Проблемы теории права : в 2 т. / С.С. Алексеев. – Т. 2. – Свердловск: СЮИ, 1973. – С. 277
117. Гамбаров Ю.С. Гражданское право: общая часть / Ю.С. Гамбаров. – М.: Статут, 2002. – С. 156
118. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология: учение о толковании и применении гражданских законов / Е.В. Васьковский. – М., 2002. – С. 343
119. Спасибо-Фатєєва І.В. "Трансцендентна судова мімікрія", або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 142
120. Строгович М.С. Применение советского социалистического права / М.С. Строгович // Теория государства и права. – М., 1949. – С. 431
121. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве / Ф. Регельсбергер. – М.: Юридическая литература, 1987. – С. 169
122. Белкин А.А. Аналогия в государственном праве / А.А. Белкин // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1992. – № 6. – С. 14
123. Старченко А.А. Роль аналогии в познании / А.А. Старченко. – М., 1961. – С. 36
124. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. – М.: Госюриздат, 1960. – С. 456
125. Лазарев В.В. Определение сферы правового регулирования / В.В. Лазарев // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1980. – № 5. – С. 65
126. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 13
127. Лазарев В.В. Определение сферы правового регулирования / В.В. Лазарев // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1980. – № 5. – С. 70
128. Алексеев С.С. Проблемы теории права : в 2 т. / С.С. Алексеев. – Т. 2. – Свердловск: СЮИ, 1973. – С. 264
129. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – С. 303-304
130. Луць Л.А. Правова аналогія / Л.А. Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІV регіональної науково-практичної конференції 6 лютого 2008 року. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 31
131. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів / М.Й. Коржанський. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 10-11
132. Гуржій Т. Місце юридичної кваліфікації у процесі правозастосування / Т. Гуржій // Право України. – 2006. – № 4. – С. 39-40
133. Рыбин А.В. Виды и структура правовых норм / А.В. Рыбин // "Ученые записки" Пермского государственного университета. – Т. ХV. – Вып. 3 : Юридические науки. – Пермь, 1957. – С. 45
134. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве / Ф. Регельсбергер. – М.: Юридическая литература, 1987. – С. 170
135. Венгеров А.Б. Роль судебной практики в развитии советского права : автореф. дисс. на соискание уч. ст. канд. юр. наук / А.Б. Венгеров. – М., 1966. – С. 9
136. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 172-173
137. Боннер А.Т. Применение аналогии при рассмотрении судом гражданских дел / А.Т. Боннер // Советское государство и право. – 1976. – № 6. – С. 41
138. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М.: Статут, 2001. – С. 287
139. Боннер А.Т. Разрешение процессуальных вопросов, не урегулированных законодательством / А.Т. Боннер // Советская юстиция. – 1976. – № 11. – С. 14
140. Книпер Р. Толкование, аналогия и развитие права: проблемы разграничения судебной и законодательной власти / Р. Книпер // Государство и право. – 2003. – № 8. – С. 9
141. Карташов В.Н. Институт аналогии в советском трудовом праве / В.Н. Карташов. – Саратов, 1976. – С. 10
142. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права / Е.В. Васьковский. – М.: БЕК, 1995. – С. 314
143. Алексеев С.С. Общая теория права : в 2 т. / С.С. Алексеев. – Т. 1. – М.: Юридическая литература, 1981. – С. 332-333
144. Безина А.К. Судебная практика и развитие советского трудового законодательства / А.К. Безина. – Казань: Изд. Казанского ун.-та, 1971. – С. 32
145. Совещание по вопросам гражданского процессуального права в Венгрии // Известия вузов. Сер. Правоведение. – 1969. – № 1. – С. 135
146. Курылев С.В. О применении советского закона / С.В. Курылев // Советское государство и право. – 1966. – № 11. – С. 21
147. Приходько И.А. Доступность правосудия в гражданском и арбитражном процессе: основные проблемы / И.А. Приходько // Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве : материалы Всероссийской научно-практической конференции. – М., 2001. – С. 27
148. Книпер Р. Толкование, аналогия и развитие права: проблемы разграничения судебной и законодательной власти / Р. Книпер // Государство и право. – 2003. – № 8. – С. 8-9
149. Теория государства и права: курс лекций / [под ред. д.ю.н. проф. Матузова Н.И., д.ю.н. проф. Малько А.В.]. – М.: Юристъ, 2000. – С. 464
150. Спасибо-Фатєєва І.В. "Трансцендентна судова мімікрія", або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 146-147
151. Ашихмина А.В. Применение аналогии в трудовом законодательстве / А.В. Ашихмина // Советское государство и право. – 1984. – № 4. – С. 124
152. Комиссаров К.И. Судебное усмотрение в советском гражданском процессе / А.И. Комиссаров // Советское государство и право. – 1969. – № 4. – С. 55
153. Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права / А.С. Пиголкин // Советское государство и право. – 1970. – № 3. – С. 57
154. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. – М.: Госюриздат, 1960. – С. 468
155. Алексеев С.С. Проблемы теории права : в 2 т. / С.С. Алексеев. – Т. 2. – Свердловск: СЮИ, 1973. – С. 271
156. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 159
157. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – С. 305
158. Алексеев С.С. Проблемы теории права : в 2 т. / С.С. Алексеев. – Т. 2. – Свердловск: СЮИ, 1973. – С. 271
159. Карташов В.Н. Аналогия закона в советском праве / В.Н. Карташов // Вопросы теории государства и права : межвузовский научный сборник. – Вып. 4. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1976. – С. 179-180
160. Пунько О.В. Характеристика та класифікація правозастосовчих помилок / О.В. Пунько // Право України. – 2003. – № 8. – С. 110-111
161. Туманов Д.А. Некоторые вопросы о процессуальной аналогии в гражданском процессе / Д.А. Туманов // Государство и право. – 2006. – № 7. – С. 101-102
162. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 172
163. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. – М.: Статут, 2005. – С. 211
164. Радько Т.Н. Теория государства и права / Т.Н. Радько. – М.: Академический Проект, 2005. – С. 627
165. Спасибо-Фатєєва І.В. "Трансцендентна судова мімікрія", або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 142
166. Гамбаров Ю.С. Гражданское право: общая часть / Ю.С. Гамбаров. – М.: Статут, 2002. – С. 154
167. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. – М.: Статут, 2005. – С. 212
168. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Издание Бр. Башмаковых, 1910. – С. 316
169. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М.: Статут, 2001. – С. 283
170. Янев Я.Г. Субсидиарное применение норм права / Я.Г. Янев // Советское государство и право. – 1976. – № 12. – С. 79
171. Алиэскеров М. Процессуальная аналогия в гражданском судопроизводстве / М. Алиэскеров // Российская юстиция. – 2002. – № 3. – С. 19
172. Мардалиев Р.Т. Гражданское право: краткий курс / Р.Т. Мардалиев. – СПб.: Питер, 2008. – С. 56
173. Теорія держави і права: академічний курс / [за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко]. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 458
174. Теория государства и права / [под ред. проф. М.М. Рассолова, проф. В.О. Лучина, проф. Б.С. Эбзеева]. – М.: Юнити. Закон и право, 2001. – С. 314
175. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 162-163
176. Поленина С.В. Аналогия в граж