НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
У ГЕОПОЛІТИЧНОМУ КОНТЕКСТІ

1.1. Огляд літератури з питань теорії безпеки
в умовах геополітичних трансформацій 15
Методологія дослідження національної безпеки України
як складової безпеки Європростору 31
Національні інтереси – фундаментальний елемент
національної безпеки України 41
Висновки до першого розділу 69

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАН ТА СУЧАСНІ НЕБЕЗПЕКИ
НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

2.1. Правове забезпечення національної безпеки України
в умовах геотрансформаційних процесів 72
2.2. Структура та види сучасних викликів і загроз
національній безпеці України 92
Висновки до другого розділу 120

РОЗДІЛ 3. ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВА
ЄДИНОГО ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО
БЕЗПЕКОВОГО ПРОСТОРУ

3.1. Транснаціональна злочинність як виклик
світовому співтовариству 123
3.2. Нелегальна міграція, торгівля людьми –
сучасні загрози національній безпеці України
в геополітичному вимірі 157
Висновки до третього розділу 178

ВИСНОВКИ 183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189

ДОДАТКИ 209

ВСТУП

Актуальність теми
Системне дослідження сутності, змісту й системи формування національної безпеки Української держави як невід’ємної складової архітектоніки європейської та міжнародної безпеки, зумовлена потребою наукового осмислення сучасних геотрансформаційних процесів у світі та Європі зокрема. Проблема формування національної безпеки України в умовах європейських геополітичних трансформацій, її правове забезпечення, моніторинг нових викликів і загроз – це новий напрям наукового осмислення сутнісних основ українського державотворення.
Враховуючи підвищену актуалізацію проблеми національної і міжнародної безпеки та намагаючись осмислити тенденції і наслідки глибинних трансформацій геополітичного та геоекономічного простору, які відбулися наприкінці минулого століття, ряд провідних вітчизняних і зарубіжних вчених присвятили свої дослідження розв’язанню комплексної проблеми забезпечення національної безпеки. В Україні цим проблемам були присвячені роботи В.Т. Білоуса, І.Ф. Бінька, В.Ю. Богдановича, О.С. Бодрука, О.С. Власюка, О.М. Гончаренка, В.П. Горбуліна, О.Г. Данільяна, О.П. Дзьобаня, В.С. Картавцева, А.Б. Качинського, О.В. Копана, В.О. Косевцова, В.А. Ліпкана, О.О. Мітрофанова, В.І. Мунтіяна, Н.Р. Нижник, Б.О. Парахонського, С.І. Пирожкова, Г.М. Перепелиці, Г.Г. Почепцова, Ю.І. Римаренка, Г.П. Ситника та інших. Проблеми створення систем безпеки становили предмет досліджень західних науковців: Т. Гоббса, Н. Макіавеллі, Ш. Монтеск’є, С. Брауна, У. Ліппмана, М. Каплана, 3. Бжезінського, Г. Кіссінджера, Г. Моргентау, С. Хангтингтона, С. Хоффмана, Н. Спікмена та ін. Серед російських дослідників роботи з питань безпеки в геополітичному аспекті мають: П. Белов, К. Гаджиєв, О. Дугін, В. Манілов, Ю. Тихонравов, В. Ярочкін та ін.
У своїх роботах вони досить детально дослідили теоретичні підвалини національної безпеки в окремих її сферах (політичній, економічній, екологічній, воєнній та інших). На їх думку, з початком XXI ст. на перший план вийшли проблеми безпеки, пов’язані з діями радикальних організацій, які використовують терористичні методи, зростанням імовірності появи нових ядерних країн. Спостерігається досить таки стійка тенденція до застосування силових методів при вирішенні міжнародних суперечностей, зростають витрати на розробку новітніх систем озброєнь, обсяги контрабанди наркотиків, незаконної торговлі зброєю, незаконної (нелегальної) міграції тощо.
Виходячи з теоретико-методологічного аспекту дослідження, дисертант в першу чергу спирався на положення і висновки наукових праць вчених, які працюють у галузі теорії та історії держави і права, конституційного права, історії, філософії, зокрема, С. Алексєєва, І. Бачило, В. Батюка, О. Бєлова, І. Зозулі, Р. Калюжного, А. Колодія, Н. Косолапова, М. Левицької, Г. Мурашина, Н. Оніщенко, М. Панова, Г. Пастернак-Таранушенка, В. Сіренка, В. Тихого, О. Тихомирова, О. Українчука, Ю. Шемшученка, О. Шмоткіна, В. Цвєткова, В. Циганова та інших.
Водночас дослідження, в яких з позицій системного підходу розглядалася національна безпека України в умовах геотрансформаційних процесів на євроатлантичному просторі, практично відсутні. Як правило, дослідники віддають перевагу окремим проблемам у сфері забезпечення національної безпеки. Як наслідок, у цілому відсутні загальноприйнятні погляди щодо категоріального апарату у сфері національної безпеки, як на рівні теоретичних наукових досліджень, так і на рівні нормативно-правових документів. Тому дослідження національної безпеки України з позицій системного підходу в умовах європейських геополітичних трансформацій, розробка нових категорій, їх узгодження з загальноприйнятими конституційними конструкціями, нормативно-правове забезпечення та впровадження в сферу національної безпеки, моніторинг сучасних загроз національним інтересам країни, протидія таким транснаціональним викликам як нелегальна міграція, торгівля людьми, тероризму визначило мету, завдання, предмет, гіпотезу та методи цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тема наукового дослідження затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ і є складовою частиною науково-дослідної роботи КНУВС. Роботу виконано в рамках планових наукових проектів та на виконання п. 26 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 963-р “Про заходи щодо забезпечення виконання у 2005 році Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки”, наказу МВС України від 05.07.2004 року № 755 “Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр”.
Мета і завдання дослідження
Враховуючи нові процеси у геополітичному просторі, розширення Європейського Союзу на Схід, приєднання у травні 2004 року до Євроспільноти країн першого та другого порядку, що оточують Україну та появою сучасних викликів і загроз національній безпеці України, в роботі була поставлена мета: в умовах сучасних європейських геополітичних трансформацій виявлення тенденцій розвитку безпекового простору, з’ясування його впливу на стан національної безпеки і перспективи подальшого співробітництва Української держави з євроатлантичними структурами щодо унеможливлення сучасних викликів і загроз.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
1. Проаналізувати теоретико-методологічні підходи щодо розуміння сутності безпеки, її систем, підсистем, елементів та особливостей формування національної безпеки України в умовах сучасних геополітичних трансформацій.
2. Для всебічного вивчення теоретичних питань формування національної безпеки, її складових в умовах європейських геотрансформаційних процесів, визначити методологію дослідження.
3. Висвітлити роль національних інтересів, цінностей, цілей при формуванні національної безпеки України в контексті сучасних європейських геополітичних перетворень.
4. Визначити засади державної політики у сфері національної безпеки України на основі врахування геополітичних процесів, уточнити стан правового забезпечення, систему принципів, функцій державного управління у сфері національної безпеки.
5. Провести аналіз небезпек та виходячи з політичного курсу держави здійснити класифікацію сучасних викликів і загроз національній безпеці України, шляхи їх унеможливлення (зменшення).
6. На підставі міжнародно-правових документів ратифікованих Україною, провести їх аналіз на предмет сутності транснаціональної організованої злочинності, її складових, визначити правові засади діяльності правоохоронних органів щодо запобігання транснаціональним проявам злочинності, як загрозам національній безпеці України.
7. Визначити форми впливу транснаціональних загроз (нелегальна міграція, торгівля людьми тощо) на стан внутрішньої безпеки держави, як складової загальноєвропейської архітектури безпеки та запропонувати рекомендації щодо вдосконалення законодавства з питань запобігання нелегальній міграції, торговлі людьми.
Об’єктом дослідження є сучасні геотрансформаційні процеси провідних європейських та євроатлантичних структур безпеки (ЄС, ОБСЄ, НАТО тощо) та їх вплив на національну безпеку України.
Предметом дослідження є особливості формування національної безпеки України в умовах європейських геополітичних трансформацій.
Методи дослідження. Складність досліджуваної теми зумовила застосування низки як загальнонаукових так і спеціальних методів, кожен із яких дозволяє дослідити проблему в певному ракурсі та створює ідейно-концептуальну і світоглядну систему пізнання. Грунтовною є думка Ю.І. Римаренка, зважаючи на яку, методологія – це не лише набір методів, їх система, а це певним чином сформована ідеологія науково-аналітичної роботи, що грунтується на певних припущеннях, ідейно-теоретичних засадах, ціннісних настановах, які загалом визначають науково-пізнавальний напрям ставлення людини до національної безпеки, суб’єктів забезпечення національної безпеки до об’єктів національної безпеки, що вивчається та змінюється у процесі її забезпечення. Тому теоретико-методологічною основою дисертації є система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання соціально-політичних явищ, зокрема системно-структурний, порівняльно-ретроспективний, аксіологічний, інституціональний і структурно-функціональний, діагностика і прогнозування соціальних процесів, загальні методи аналізу і синтезу.
Структурно-функціональний метод – уможливлює розгляд національної безпеки як складної системи, багатофункціонального феномену, що має власні закономірності й логіку розвитку. З використанням цього методу національна безпека розглядається як органічна сукупність взаємопов’язаних складників, де кожен виконує свою певну функцію, а разом утворюють неповторну субстанцію. Крім того, даний метод сприяє аналізу структури системи знань про національну безпеку. У поєднанні із дедуктивним методом, який визначає генеральний задум і спрямовує формування структури прикладних теорій національної безпеки, структурно-функціональний метод дає можливість адекватно підходити до різних наукових напрямів та теорій, які певною мірою торкаються питань національної безпеки в усьому її розмаїтті, виокремлювати ті з них, які дійсно відповідають меті формування системи знань про національну безпеку.
Системно-структурний метод є найефективнішим при дослідженні складних, самоорганізаційних, динамічних систем, що складаються з безлічі взаємодіючих елементів. Стосовно системи національної безпеки, то її аналіз припускає вивчення структури елементів даної системи, властивих їм взаємозалежностей (внутрішніх зв’язків), а також, що особливо важливо, виявлення системостворюючих елементів, які б забезпечували цілісність системи.
Аналіз та синтез. Аналіз уможливлює поділ самої системи національної безпеки на складові елементи, водночас як синтез – об’єднує різні елементи в єдину систему національної безпеки, виявляючи її системостворюючі елементи.
Порівняння та співставлення. За допомогою цього методу можна вивчати не лише спільні риси між системами безпек різних країн, а і їх відмінності, що дає можливість відпрацьовувати дійовий механізм взаємодії. Яскравим прикладом є становлення національної безпеки України в умовах геотрансформаційних процесів, яка характеризується нетиповими явищами та тенденціями: поліетнічність, поліконфесійність, участь у різновекторних системах безпеки тощо.
Ще на один із загальнонаукових напрямів хотілось би звернути особливу увагу. Це один із компонентів системної методології – синергетичний підхід (наука – синергетика). Застосування методології даної науки дозволяє розглядати національну безпеку саме як таку систему, яка характеризується відкритістю, нелінійністю, динамічністю, такою, що здатна до самоорганізації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною роботою, зрештою, першим в Україні комплексним науковим дослідженням процесів становлення і розвитку національної безпеки України в контексті сучасних європейських геополітичних трансформацій. Окрім цього, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, новим ракурсом дослідження національної безпеки, її формування як в правовому регіональному полі так і на рівні Європростору, у контексті дослідження тенденцій розвитку механізмів побудови і функціонування загальноєвропейської архітектури безпеки, виникнення нових викликів і загроз національній безпеці України, їх моніторинг і стримання, запобігання таким небезпечним явищам, як транснаціональна злочинність, нелегальна міграція, торгівля людьми.
Вперше у цьому дослідженні були використані матеріали європейських структур з питань безпеки і співробітництва – (Коледж з питань дослідження міжнародних відносин і проблем безпеки) – (GEORGE C.MARSHALL EUROPEAN CENTER FOR SECURITY STUDIES). Зокрема для висвітлення нового категоріального апарату був використаний матеріал програми для керівного складу правоохоронних органів з питань безпеки і міжнародних відносин, перелік міжнародних організацій, що займаються проблемою національної та міжнародної безпеки, а також – відповідні модулі з питань запобігання та керування невійськовими конфліктами.
Разом з цим, наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
запропоновано авторське бачення основних понять теорії національної безпеки, а саме: “безпеки як соціального явища”, “національної і державної безпеки”, “правової безпеки”, “суспільної безпеки”, “загроз національній безпеці”, “транснаціональної організованої злочинності”, взаємодії суб’єктів забезпечення національної безпеки з іншими організаціями безпеки Європростору;
зазначено у висновку і обґрунтовано про те, що національна безпека у єдиній системі безпеки виконує ключову роль, й наскільки злагоджено буде функціонувати регіональний рівень безпеки, настільки адекватними будуть дії на сучасні виклики і загрози всьому співтовариству, адже людство є співтовариством держав;
зазначено у висновку і обґрунтовано про те, що формування зваженої політики національної безпеки і ефективного механізму її реалізації неможливе без всебічного дослідження проблем забезпечення безпеки в першу чергу особи, соціальних груп (меншин), суспільства в цілому і держави, розробки основних напрямів цієї політики і науково обґрунтованих принципів побудови систем забезпечення безпеки (державної і недержавної підсистеми забезпечення безпеки). Таким засобом в дисертації виступила нова наука – системологія;
дістало подальший розвиток дослідження національних інтересів, адже їх усвідомлення, глибоке розуміння та зведення до злагодженої несуперечливої системи з урахуванням сучасних геополітичних перетворень, дасть можливість чітко визначитись із національно-державними цілями, досягнути правильного співвідношення питань стратегії і тактики у межах обраного політичного курсу;
дійшли висновку про те, що національна безпека з позицій синергетичного підходу, є нелінійною, постійно змінною категорією, тому при дослідженні автором враховується весь спектр теоретичних основ, від взаємоузгоджених принципів, правового забезпечення до скоординованих (взаємоузгоджених) заходів суб’єктів забезпечення національної безпеки з іншими організаціями безпеки (ОБСЄ, НАТО ін.);
на основі аналізу сучасних небезпек, автором запропонована узагальнена класифікація загроз національній безпеці України;
визначено із сучасних тенденцій та висвітлено етнонаціональний фактор загроз в зв’язку із багатонаціональністю (розшаруванням) населення України;
за умов різнопланового розуміння сутності транснаціональної організованої злочинності, її досі невизначеності, автор шляхом аналізу багатьох праць, міжнародних документів, що ратифіковані Україною у встановленому законом порядку, запропонував власне бачення поняття “транснаціональної організованої злочинності” – як загрози національної безпеки;
зазначено у висновку і обґрунтовано про те, що, за для широкомасштабного наступу на транснаціональні організовані злочинні корпорації, їх контролю, автором пропонується, розробити законодавчою гілкою влади, системну програму протидії транснаціональній організованій злочинності і корупції, яка б базувалася на принципах міжнародного права: поваги прав людини, співпраці, добросовісного виконання міжнародних зобов’язань, невтручання у внутрішні справи і т.п;
зазначено у висновку і обґрунтовано про те, що, за для поліпшення ситуації у міграційному світі, автор пропонує залучати до упереджувальних заходів силових структур допомогу міжнародних громадських організацій (Міжнародна організація з міграції і її філіали), а боротьба на рівні поліцейського співробітництва повинна вестися з негативними умовами (явищами), що їх створює владно-кримінальні транснаціональні злочинні корпорації;
на основі вивчення стану правового забезпечення протидії нелегальній міграції і торгівлі людьми в закордонних країнах, автором пропонується приділяти особливо велику увагу жертвам цих злочинів (потерпілим), забезпеченню їх відповідним статусом, фінансовою підтримкою та гарантіями безпеки особи. Реалізація цих заходів повинна виходити з Комплексної стратегії щодо протидії нелегальній міграції і торгівлі людьми в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані у подальшому розробленні концептуальних засад (концепцій, стратегій, доктрин, програм розвитку тощо), законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних питань національної безпеки, системне проведення державної політики з удосконалення правового поля, що регулює діяльність суб’єктів системи забезпечення національної безпеки, координації (співробітництва) їх дій як на регіональному так і на євроатлантичному просторі, сприяння чіткому моніторингу потенційних та реальних викликів і загроз національним інтересам України, їх унеможливлення (зменшення).
У науковій та освітянській діяльності матеріали дисертації можуть бути використані для подальших теоретико-правових досліджень національної безпеки, а також у навчально-методичному забезпеченні навчальних курсів з теорії держави та права, конституційного права, адміністративного права, проблем управління, міжнародного права, геополітики і національної безпеки України та інших спеціалізованих курсів.
Окремі матеріали дослідження використовувалися автором в навчальному процесі, при проведенні семінарських і практичних занять. Так, при викладанні дисципліни “Національна безпека України” магістрам “Управління” Київського національного університету внутрішніх справ був запропонований новий курс “Геополітика та національна безпека України” (акт впровадження від 29.08.2005 р.)
Особистий внесок здобувача
У книзі із серії “Людина, суспільство, поліція” – Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика. – у співавторстві з головним науковим співробітником Інституту держави і права НАН України, професором Ю.І. Римаренко та ін. – К.: КНТ, 2006. – 740 с. (особистий внесок автора: с.25-44) – дисертант зокрема в розділі 1 розкриває актуальність проблематики національних інтересів як одного з фундаментальних елементів безпеки, проводить співвідношення понять національної безпеки і національних інтересів, пропонує класифікацію національних інтересів, цінностей та цілей.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ.
Положення дисертації обговорювалися на міжнародних конференціях за участю представників дирекції Ради Європи з питань співробітництва по попередженню та боротьбі із організованою злочинністю країн Євросоюзу (Немецько-французский центр сотрудничества полиции и таможни в КЕЛ) яка проходила на базі Київського національного університету внутрішніх справ (27 травня 2004 року, м. Київ); на п’ятій спільній програмі “Європейської комісії та Ради Європи для сприяння та зміцнення демократичної стабільності в Україні за темою: “Актуальні проблеми поліцейської деонтології в сучасних умовах” – яка проходила на базі Київського національного університету внутрішніх справ 15-16 вересня 2004 року із виступом на тему: “Проблеми тероризму: деонтологічний аспект” (м. Київ); на міжнародній науково-практичній конференції “Досвід республіки Польща в державному будівництві” із виступом на тему: “Проблеми європейської інтеграції в стратегії національної безпеки України: польський варіант” (23-24 вересня 2004 року м. Київ); на науково-практичній конференції молодих та майбутніх вчених, яка була присвячена п’ятій річниці Навчально-наукового інституту управління Київського національного університету внутрішніх справ: “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” із виступом на тему: “Національна безпека і європейський вибір України” (15 квітня 2005 р. м. Київ); на міжнародній конференції “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво”: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право із виступом: “Україна в Європейському просторі безпеки” (19-20 травня 2005 року, м. Луцьк), на XIV міжнародній історико-правовій конференції “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти” із виступом: “Сучасні транснаціональні загрози національній безпеці України: нелегальна міграція, торгівля людьми” (4-7 вересня 2005 року, м. Севастополь).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в п’яти наукових статтях, які розміщені у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, апробовано у тезах виступів на міжнародних та інших науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Структура складається зі вступу, трьох розділів, семі підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 211 сторінок, в тому числі список використаних джерел – (225 найменувань) – на 20 сторінках.

Список литературы

В И С Н О В К И

Сучасному світові притаманна прискорена динаміка розвитку. Він змінюється на наших очах. Вимальовуються нові домінанти економічного, соціально-політичного, культурного розвитку людства, які визначатимуть риси майбутнього. На світову арену виходять нові держави та їх угруповання, що прагнуть утвердитися в геополітичному просторі планети, внаслідок чого складається нова конфігурація міжнародних взаємин. Найбільш пріоритетне завдання України – увійти в цей багатовимірний світ складних міжнародних взаємовідносин, знайти в ньому належне місце, яке відповідало б її потенціалу великої європейської держави.
Україна як держава не може існувати в світі сама по собі, спираючись лише на власне розуміння своїх інтересів. Країна має усвідомити себе в геополітичному контексті й у контексті розвитку світової цивілізації. Визначення геополітичних інтересів нашої держави потребує ретельного вивчення складної системи інтересів різних країн, глибокого аналізу розкладу сил – економічних, політичних, військових, духовних – у певному конкретному регіоні; особливо ж це стосується близького оточення України.
Розташування України в південно-східній частині Європи, в місці перетину трьох величезних геополітичних масивів – Євроатлантичного, Євразійського та Ісламського, створює унікальний трансцивілізаційний простір. У цьому вбачаються не лише певні переваги, але й величезні проблеми. До таких ми відносимо появу нових викликів безпеці людству, як тероризм, завуальовані сепаратистські рухи, інформаційні війни, розповсюдження смертоносного зілля – кокаїн, героїн, процвітання такого загрозливого явища як торгівля людьми в тандемі з нелегальною міграцією.
Саме з цих позицій, враховуючи весь спектр геотрансформаційних процесів, на підставі національних цілей, цінностей, автором була запропонована проблема – сформувати стан національної безпеки України в умовах сучасних європейських геополітичних трансформацій, з метою унеможливлення (або для початку – зменшення) сучасних викликів і загроз національним інтересам України, дослідивши яку, були зроблені такі висновки:
1. За врахуванням саме такого аспекту дослідження, автором було проаналізовано теоретико-методологічну базу, що існує в теоретичному і практичному плані між західними і вітчизняними підходами при дослідженні проблеми національної безпеки з метою усунення прогалин при співробітництві з євроатлантичними партнерами. Для всебічного розгляду національної безпеки України, її складових в умовах геотрансформаційних процесів автором була запропонована і використана системна методологія;
2. Оскільки будь-яка програма, що приймається законодавчим органом повинна виходити з національних цілей, цінностей, інтересів суспільства, автором звернута особлива увага на фундаментальний елемент національної безпеки – національні інтереси України, їх визначну роль в умовах геополітичних перетворень;
3. Обґрунтовано, що національна безпека у єдиній системі безпеки відіграє ключову роль. І наскільки злагоджено буде функціонувати регіональний рівень безпеки, настільки адекватними будуть дії на сучасні виклики і загрози всьому співтовариству, оскільки людство є співтовариством держав. Власне цей висновок повністю відображає зміст Розділу 3 цього дослідження.
4. Автор також доводить, що формування зваженої політики національної безпеки і ефективного механізму її реалізації неможливе без всебічного дослідження проблем (тобто повинно розглядатися системно, в комплексі) забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, розробки основних напрямів цієї політики і науково обґрунтованих принципів побудови систем забезпечення безпеки, глибокого аналізу умов і чинників, що впливають на ефективність їх функціонування.
5. В умовах сучасних геополітичних трансформацій, коли більшість країн світу намагаються увійти в так звані “парасольки безпеки” від цих країн при підготовці безпекових програм вимагається взаємоузгоджений план дій в разі виникнення небезпек. Тому враховуючи цей аспект, автором зазначається, що забезпечення національної безпеки будь-якої держави може бути здійснене лише з системних позицій на основі врахування взаємних інтересів як окремих країн, так і світової спільноти в цілому. Це є однією з основних умов створення стійких міждержавних систем безпеки.
6. Автором аргументовано думку, про необхідність виділення в єдиній системі забезпечення національної безпеки недержавної підсистеми, що буде слугуватиме пріоритетним національним інтересам (людині, громадянину) над всіма іншими (груповими, класовими, етнічними, корпоративними і ін).
7. Обґрунтовано, що безпековий стан повинен ґрунтуватися на правовій, системно узгодженій базі нормативно-правового законодавства, на скоординованих (взаємоузгоджених) заходах суб’єктів забезпечення національної безпеки, на виробленій класифікації сучасних викликів і загроз національним цілям, цінностям, інтересам та їх унеможливлення (зменшення).
8. В результаті системного дослідження всього спектру викликів і загроз (законодавчо закріплених, зазначених у монографіях, періодичних виданнях тощо), автором здійснено аналіз і дана класифікація сучасних викликів та загроз національній безпеці України. В узагальненому вигляді автор пропонує власне бачення поняття загроз національній безпеці.
Під загрозами національній безпеці України розуміються існуючі потенційно або реально небезпечні виклики у різних формах прояву (зовнішній – з боку іноземних держав і внутрішній аспект – всередині країни), які можуть чи завдаються національним інтересам України з боку природних явищ або під силою людського фактору.
9. Серед недоліків у сфері забезпечення національної безпеки України на сучасному етапі автор зазначає наступні:
а) відсутність у чинному правовому законодавстві Концепції “Про національну безпеку України” – основного документу розвитку, Закону “Про національну безпеку України”, який увібрав в себе загальні завдання, суб’єктів забезпечення національної і внутрішньої безпеки тощо, а щодо нормативно-правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, як одного із суб’єктів системи забезпечення національної безпеки – Закону “Про органи внутрішніх справ України”.
б) дослідження у сфері національної безпеки проводяться галузево, не системно, а тому немає взаємовизнаних категорій. В нормативно-правовій базі серед складових галузі національної безпеки існують значні прогали, які проявляються у проблемах законодавчого регулювання (забезпечення безпеки в економічній сфері, екологічній, у сфері міграційної політики).
в) гальмується процес в міжнародно-зобов’язальній діяльності правоохоронних органів на рівні країн-учасниць СНД, ЄС. Неузгодженість програм протидії нелегальної міграції, торгівлі людьми призводить до збільшення нелегалів, велика кількість молоді потрапляє в злочинні тенета в пошуках “великого заробітку або гарної роботи” і залишається за кордоном.
10. Для ґрунтовного розуміння поняття транснаціональна організована злочинність, автором був проведений аналіз праць як західних (США, Європа), східних (країни СНД) так і вітчизняних фахівців, міжнародних документів, що ратифіковані у встановленому законом порядку Україною, чим дало змогу стверджувати, що до 2000 року жодна з міжнародних організацій, не змогли визначити конкретного поняття транснаціональна організована злочинність. В Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності (листопад 2000 р.) так і не дано поняття транснаціональної організованої злочинності. На підставі проведеного дослідження автор спробував дати визначення цьому явищу:
- суспільно небезпечне явище, яке виражається в існуванні відносно великих, стійких і керованих, корупційно пов’язаних владно-кримінальних структур, що систематично займаються особливо небезпечними видами злочинної діяльності на території декількох країн з корисливою метою, із зосередженням під своїм контролем значних фінансових ресурсів на національному і міжнародному рівнях.
11. Для поліпшення ситуації в міграційному світі автор на підставі аналізу міжнародних актів (конвенцій, угод, програм тощо) прийшов до висновку, що зокрема ці дві міжнародні проблеми необхідно вирішувати за допомогою упереджувальних заходів із залученням громадських організацій, а в першу чергу покращити морально-фінансовий добробут громадян в країні, їх вільний доступ до якісної освіти, працевлаштування, проведення постійного моніторингу тощо. Боротьба на рівні правоохоронного (поліційного, митного, прикордонного, органів юстиції країн ЄС – СНД – України) співробітництва повинна вестися з негативними умовами, що їх створює владно-кримінальні транснаціональні злочинні корпорації.
12. Аналіз правового забезпечення протидії нелегальній міграції і торгівлі людьми в інших країнах дав змогу робити висновок, що потрібно приділяти особливо велику увагу жертвам цих злочинів (потерпілим), забезпеченню їх відповідним статусом, фінансовою підтримкою та гарантіями безпеки особи. Реалізація цих заходів повинна відбуватися в рамках Комплексної стратегії щодо протидії нелегальної міграції і торгівлі людьми під егідою ОБСЕ. З цією метою пропонується підготувати із залученням зацікавлених міністерств та відомств на рівні Кабінету Міністрів України та схвалити на засіданні Верховної Ради України програму Комплексної стратегії щодо протидії нелегальної міграції і торгівлі людьми.
13. Для забезпечення цивілізаційного процесу оскарження, протесту щодо незаконних дій використовувати у юриспруденції Загальну декларацію прав людини (1948 р.), Конвенцію ООН про скасування рабства, Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами (1949 р.), Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.), Підсумкові матеріали Четвертої всесвітньої конференції зі становища жінок у Пекіні (1995 р.), протоколи до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 р.), – протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, - протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, низка конвенцій МОП тощо.
14. При розгляді правових засад участі правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ у міжнародних системах безпеки щодо унеможливлення (зменшення) сучасних викликів і загроз, дисертант пропонує продовжувати і поглиблювати поліцейське співробітництво, що включає в себе оперативно-розшукову діяльність (оперативне співробітництво поліцейських, митних та спеціальних карних служб у сфері попередження, виявлення й розслідування кримінальних злочинів), інформаційне співробітництво (збір, зберігання, обробка, аналіз та обмін інформацією), підготовку кадрів (співробітництво і спільні ініціативи у сфері навчання, обміну кадрами).
15. У сфері кримінальної юстиції: співробітництво у цій сфері, що включає такі заходи, як розслідування кримінальних справ і виконання покарань (з цією метою передбачено створення спеціальної установи - Євроюст), екстрадиція злочинців, гармонізація норм кримінального права (перш за все, кримінального процесу).
Проведене системне теоретико-правове дослідження проблем національної безпеки в умовах геотрансформаційних процесів сприятиме, на нашу думку, в першу чергу більш глибокому усвідомленню “хто ми – українці, чого ми прагнемо й що захищаємо”, вироблення на високому, правовому, професійному рівні виваженої загальноприйнятої Концепції “Про національну безпеку України”, зі всіма взаємодоповнюючима елементами, як основного стратегічного документу в умовах геополітичних трансформацій, – поступу Української держави в Євроспільноту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурахманов М.И., Баришполець В.А., Манилов В.Л., Пирумов В.С. Геополитика и национальная безопасность: Словарь основных понятий и определений / Под общ. ред. В.Л. Манилова. – М., 1998. – 237 с.
2. Антипенко В. Визначення поняття “безвинні жертви” у складі тероризму: актуальна проблема // Право України. – 2001. - № 6. – С. 75-77.
3. Антонюк О.В. Етнополітика в Україні: історія та сучасний стан // Український історичний журнал. – 1999. - № 3. – С. 44-56.
4. Антонюк О.В. У сфері етнополітики: Збереження територіальної цілісності – пріоритетний національний інтерес України // Політика і час. – 2000. - № 9-10.
5. Артамонов А.В., Кузьмин В.М., Сушкевич Е.М. О системе безопасности военной службы // Военная мысль. –1999. - № 1. – С. 31-34.
6. Басецкий И.И., Легенченко Н.А. Организованная преступность: Монография / МВД Республики Беларусь. Академия МВД. – Изд. 2-е, исправ. и доп. – Минск, 2002. – 551 с.
7. Безопасность // Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1981. – Т.1. – С.67.
8. Безопасность // Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 18 изд., стереотипн. – М., 1986. – С. 38.
9. Безпекова політика Франції в контексті сучасних європейських геополітичних трансформувань. Автореф. дис. ... канд.політ.наук / Мітрофанова О.О.; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – Київ. – 2002. – 20 с.
10. Белов П. Базовые понятия и категории национальной безопасности России // Национальная безопасность и геополитика России. – 2001. - № 9-10.
11. Белов П. Вызовы национальной безопасности России в ХХ веке // Обозреватель. – 2000. - № 4. – С. 40-43.
12. Белов П. Методология национальной и международной безопасности // Обозреватель. – 2000. - № 7. – С.85.
13. Березовський І.Б. Організована нелегальна міграція як різновид організованої злочинності в Україні // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). – К., 2001. - № 3.
14. Бершеда Є.Р. Інтереси і пріоритети України стосовно ЄС: вибір у галузі політики безпеки // Стратегічна панорама. – 1998. - № 1-2.
15. Бєлов О.Ф., Пирожков С.І. Про глобальні пріоритети розвитку України в програмі “Україна - 2010” // Стратегічна панорама. – 1999. - № 1-2.
16. Білоус О. Лисицин Е. Молостовцева В. Національна ідея і стратегія національної безпеки України// Віче. 2001. - № 9. – с.3-23.
17. Бова А.А. Транснаціональна організована злочинність // Уряду України. Т.19 Тероризм і боротьба з ним. – 2000. – С.227-234.
18. Бодрук О. Україна в глобальних і регіональних системах безпеки // Спостерігач. – 1996. - № 26.
19. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К.: Нац. Ін-т проблем міжнарод. безпеки, 2001. – 300 с.
20. Бойко О. Компетенція глави держави у сфері забезпечення національної безпеки// Право України. –2003. - № 6. – с.136-139.
21. Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми / Авторський колектив // Відп. редактори: Я.Ю. Кондратьєв, Ю.І. Римаренко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 194 с.
22. Борута І., Барський В. Міграційне право ЄС: Навч. Посібник. – К.: ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка, 2004. – 131 с.
23. Брежнєва Т.В. Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти / Т.В. Брежнєва, О.І. Їжак, А.І. Шевцов; В.П. Горбулін (ред.). – Д.; Пороги, 2003 –163 с.
24. Бурковський І., Немиря Г., Павлюк О. Україна і європейська інтеграція // Політика і час. – 2000. - № 3-4. – С. 5-39.
25. Ваганов В.Б., Гончаренко О.М., Лисицин Е.М. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти // Наука і оборона. – 2001. - № 1. – С. 9-17.
26. Вестник НЦБ Интерпола РФ. 1994. № 10. С. 39.
27. Видрін Д. Концепція стратегії безпеки (Україна у посттоталітарний період) // Розбудова держави. – 1993. - № 5. – С. 36-41.
28. Визначення загроз національній безпеці в українській теоретико-політичній думці / Хилько О.Л. // Вестн. Сев.ГТУ. Сер. Політологія. 2004. –Вип. 52. – с.47-55.
29. Возжеников А.В. Национальная безопасность: теория, политика, стратегия. – М.: НПО «Модуль», 2000. – 240 с.
30. Возжеников А.В. Система обеспечения национальной безопасности и характеристика её элементов // Бизнес и политика. – 1998. -№1. – С. 18-25.
31. Возжеников А.В., Прохожев А.А. Государственное управление и национальная безопасность России: Учебное пособие. – М.: Изд-во РАГС, 2001. – 133 с.
32. Всемирная Конференция на уровне министров по организованной преступности. – Неаполь, 21-23 ноября 1994 г. – E/CONF. 88/1/29 November 1994/.
33. Гаврилишин Б. Україна між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем: геополітичні можливості й обмеження// Розбудова держави. – 2002. № 7-12. – с.115-120, с.26-33.
34. Гаджиев К.С. Введение в геополитику: Учебник для вузов. – М.: Изд-во «Логос», 1998.
35. Гегель Г. Философия истории. – М., 1990. – С.2.
36. Глушков В.О., Долженков О.Ф. Організаційно-правові основи боротьби з тероризмом // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць / Одеса. - 2000. – Вип.8. – С. 47-52.
37. Горбулін В. Національна безпека України та міжнародна безпека // Політична думка. – 1997. № 1. – С.76-88.
38. Горбулін В., Качинський А. Щодо стратегії національної безпеки України // Політика і час. – 2004. - № 9. – С.40-49.
39. Дамаскин О.В. Обеспечение национальной безопасности в условиях глобализации // Современное право. –2003. - № 7. – С.18-23.
40. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навчальний посібник / Худож.-оформлювач С.І. Правдюк. – Харків: Фоліо, 2002. – 285 с.
41. Действующее международное право. В 3 т. / Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т.1. – М.: Изд-во Моск. независ. ин-та междунар. права, 1996. С. 8.
42. Декларація про модель загальної і всеохоплюючої безпеки в Європі XXI століття // (http: // www.osce.org/docs/english/1990-1999/summits/lisbo/gbl/htm.).
43. Делінський О.А. Європейська система безпеки: міжнародно-правові аспекти становлення і розвитку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 21 с.
44. Демідов Б.О., Величко О.Ф., Волощук І.В. Системно-концептуальні основи діяльності у військово-технічній сфері. Книга 1. Концептуальні основи та елементи національної безпеки; Під ред. Б.О. Демідова. – К.: , 2004. – 736 с.
45. Дергачов О. Небезпека як атрибут державності // Політична думка. –1997. - № 1. – С.89-100.
46. Державне управління національною безпекою в умовах інтеграції України в Євросоюз / Ситник Г.И. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (29.05.2002 року м. Київ). Київ: Вид-во УАДУ, 2002. – Т.2. – с.319-322.
47. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К: Юрінком Інтер, 1998.- С. 329-350.
48. Джунь В. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю // Право України. – 1999. - № 4. – С. 90-93.
49. Дзюбак М.П., Лимаренко В.В. Роль та місце Договору з відкритого неба у загальній системі колективної міжнародної (Європейської) безпеки // Наука і оборона. – 2000. - № 1. – С. 8-11.
50. Диканова Т.А., Осипов В.Е. Борьба с таможенными преступлениями и отмывание «грязных денег»: Методическое пособие. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. С. 164.
51. Європейський Союз (Консолідовані угоди). – К., 1999
52. Європейський союз та Україна: стратегія відносин в контексті розширення: Матеріали міжнар. конф. , Київ, 23 верес. 2003 р. / І.Солоненко та ін. (розроб.); - К.; К.І.С., 2003. – 207 с.
53. Жинкина И.Ю. Оценка угроз в американской стратегии национальной безопасности // США: экономика, политика, идеология. – 1998. - № 10. – С. 52-66.
54. Закон України “Про Міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991 – 1994. - № 4. – Ст.20.
55. Закон України “Про основи національної безпеки України”: прийн. 19.06.2003 року // Офіційний вісник України. – 2003.-№ 29. – ст.1433; Відомості ВРУ. – 2003.-№ 39. – ст.348.
56. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.
57. Зозуля І. Безпека і сучасність: юридичні аспекти // Право і безпека. – 2002. - № 4. – С.16-18.
58. Зозуля І. Українська нація та її безпека: новий погляд на національну безпеку України // Право України. – 2004. - № 5. – С.141-145.
59. Зорин Г.А. Транснациональная преступность: понятие, классификация, развитие // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершаемых организованными группами: Сб. науч. тр. (по материалам науч.-практ. конф. Минск. 27-28 мая 1999 г.) Под общ. Ред. Н.И. Николайчика, Н.И. Порубова. Мн.: Академия МВД Республики Беларусь, 2000.
60. Зорин Г.А., Танкевич О.В. Понятие и основные признаки транснациональной преступности. Гродно: Изд. Гродн. Филиала «Негосударственного института современных знаний», 1997. С.30.
61. Интерес // Краткая философская энциклопедия. – М., 1994. – С.183.
62. Іващенко В.О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. (12.00.08)/ НАВС України. – Київ. – 2000. – 19 с.
63. Камінський Є. В ім’я національних інтересів // Політика і час. – 2001. - № 9. – С.52-59.
64. Картавцев В. До питання розбудови і функціонування системи забезпечення національної безпеки України // Право України. – 1998. - № 2. –С.14-16.
65. Картавцев В., Чорноусенко О. На що спиратиметься щит. Концептуальні засади і проблеми нормативно-правового регулювання системи національної безпеки України // Політика і час.–1998.-№ 1.– С.3-9.
66. Квіткін П.В. Роль і місце України у міжнародних системах безпеки. Основні напрямки військового співробітництва // Вартові неба. – 2001. - № 40-42.
67. Коваленко В. Щодо вивчення міжнародного досвіду боротьби з тероризмом // Стратегічна панорама. – 2001.- № 3-4. – С. 85-89.
68. Ковальова О.О. Стратегії євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 2003. – 340 с.
69. Комов С.А. О концепции информационной безопасности страны // Военная мысль. – 1994.- №4. – С.12-17.
70. VIII Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. Гавана, Куба, 27 августа – 7 сентября 1990 г. Доклад, подготовленный Секретариатом ООН. Нью-Йорк. 1991 г.
71. IX Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. Каир, 29 апреля – 5 мая 1995 г. A/ CONF. 169/16. 12 May/.Конвенция Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности. (Резолюция 55/25 Генеральной Ассамблеи от 15 ноября 2000 г).
72. Кондратьєв Я.Ю., Ліпкан В.А. Концепція національної безпеки України: теоретико-правові аспекти зарубіжного досвіду. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 20 с.
73. Кононенко Л.М. Теоретичні основи Національної безпеки України: Лекція / МВС України. НАВС України. - К., 1998. - 15 с.
74. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
75. Концепція національної безпеки: між тоталітаризмом і демократією // Підтекст.- 1996.- №3(7).- С. 13-18.
76. Копан О.В. Забезпечення внутрішньої безпеки України: теоретико-управлінські засади. Введення в поліц. стратегію: Монографія. – Київ. НАВС України. – 2001. – 427 с.
77. Копан О.В. Політика внутрішньодержавної безпеки, її форма // Держава і право. 2002.- № 14. – С.232-237.
78. Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: Монографія. Серія “Національна безпека”. Випуск 1. - Київ: Нац. ін-т стратег. досліджень, 1996.- 53 с.
79. Косолапов Н. Национальная безопасность в меняющемся мире (К дискуссии о содержании понятия) // МЭ и МО.- 1992.- № 1. - С.5-19.
80. Коэн Р., Михалка М. Безопасность на базе сотрудничества. Новые перспективы международного порядка: Публикация № 2 центра им. Маршала. – 2001. – 91 с.
81. Кравець Є. Національна безпека України: до концепції законодавства // Вісн. АН України. – 1994. - № 1. – С.83-90.
82. Кремень В.Г., Бінько І.Ф., Головащенко С.І. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: Монографія. - К.: МАУП, 1998.- 92 с.
83. Криворог В. Яким бути Фонду підтримки національної безпеки ? // Підтекст.- 1996.- № 1 (5).- С. 4-6.
84. Криминология: Учебник / Под ред. Акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. М.: Юристъ, 1997. С. 258
85. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2000. С. 555.
86. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. (12.00.07)./ НАВС України. – Київ. - 2000. – 18 с.
87. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні: Навчальний посібник/ НАВС України. – Дніпропетровськ. - 2001. – 252 с.
88. Кузьменко О.В., Колпаков В.К. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія. МВС України. НАВС України. – Київ-Дніпропетровськ. Наука і освіта, 2002. – 371 с.
89. Куценко В., Удовиченко В., Опалєва І. Освіта як фактор стабільності та національної безпеки України // Економіка України. – 1998.- № 1. – С. 12-21.
90. Лазарев И.А. К созданию общей теории безопасности // Военная мысль. – 1992. - № 11. – С.10-15.
91. Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України: Дис... кандидата юрид. наук: 12.00.01. /Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 206 с.
92. Левченко К.Б. Комплексна програма протидії торгівлі людьми в Україні (2002-2005 роки) та роль неурядових організацій в її впроваджені в життя. – Жінка в Україні. – Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”. – Т.28. – К., 2002.
93. Левченко К.Б., Удалова О.А. Запобігання торгівлі людьми: Навч.-мет. посіб. / Кіровоградський юр. ін-т. НУВС. К.: Міленіум, 2004. – 180 с.
94. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167 с.
95. Ліпкан В.А. Європол і внутрішня безпека Європи // Міліція України. – 2003. - № 3.
96. Ліпкан В.А. Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України // Держава і право. – 2002. - № 18. – С. 70-76.
97. Ліпкан В.А. Націобезпекознавча парадигма // Право України. –2003.-№ 2. –с.120-123.
98. Ліпкан В.А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення. – К.: “Текст”, 2003. – 180 с.
99. Ліпкан В.А. Організація недержавної системи безпеки: Дипломна робота / Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу. – К., 2003. – 110 с.
100. Ліпкан В.А. Системний підхід до побудови еталонної моделі системи забезпечення національної безпеки // Науковий вісник НАВС. – 2002. - № 2. – С.19-24.
101. Ліпкан В.А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: Монографія. – К.: “Текст”, 2003. – 600 с.
102. Ліпкан В.А. Тероризм і геополітика: гіпотетичний зв’язок // Правова держава. – 2000. – Вип.11. – С.525-534.
103. Лукашевич С.Ю. Незаконна міграція фізичних осіб і торгівля “живим товаром” як напрями діяльності транснаціональної злочинності // Злочини проти особистої волі людини: Збірник матеріалів міжнародного науково-практичного семінару (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) – Харків, 2002.
104. Лунеев В.В. Десятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, его место в истории конгрессов // Государство и право. 2000. № 9. С. 43.
105. Лунеев В.В. Преступность в ХХ веке. М.: Наука. 1998. С.297
106. Любкемейер Э. Безопасность в мире после Берлинской стены: немецкая точка зрения // Національна безпека країн перехідного періоду: Навчальний посібник. - К., 1996.- С.124-126.
107. Малиновська О.А. Мігранти, міграція та Українська держава: аналіз управління зовнішніми міграціями: Монографія / Нац. академія державного управління при Президентові України. - К., 2004. – 236 с.
108. Малиновська О.А. Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС. – К.: Бланк-Прес, 2004. – 171 с.
109. Маначинський О. Україна і воєнна безпека // Віче. - 1997.- № 12.- С.3-10.
110. Манилов В. Исследование проблем национальной безопасности: вопросы методологии // Военная мысль. – 1995. - № 5. – С.9-18.
111. Манилов В. Угрозы национальной безопасности России // Военная мысль. – 1996. - № 1.
112. Манилов В.Л. Безопасность в эпоху партнерства. – М.: ТЕРРА, 1999. – 368 с.
113. Матеріали Європейських структур з питань безпеки і співробітництва (GEORGE C.MARSHALL EUROPEAN CENTER FOR SECURITY STUDIES) – Коледж по изучению международных отношений и вопросов безопасности.
114. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. М.: Междунар. отношения, 1999. С. 372.
115. Меркушин В.В. Борьба с транснациональной организованной преступностью. Минск: Амалфея, 2003. – 207 с.
116. Методологія геополітики / Кисельов Є. – Х.: вид-во ХарРі УАДУ “Магістр”, 2002. – 136 с.
117. Михайлов В. Палермская Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности // Российская юстиция. – 2001. - № 7. – С.20-21.
118. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: / Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика / Енциклопедія / Упоряд. Ю.І. Римаренко; За ред. Ю. Римаренко. – К.: Довіра, 1998. – 912 с.
119. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. Ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.
120. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: Навчальний посібник / Демчик П.О. – К.: ППП, 2004. – 264 с.
121. Міжнародно-правові проблеми протидії нелегальній міграції та торгівлі жінками (теоретико-методологічний аналіз). – К., 2003.
122. Мозоль А.П. Кримінологічні проблеми нелегальній міграції в Україні: Автореф. дис. .... канд. юрид. наук. (12.00.08)/ НАВС України. – Київ, 2002. – 18 с.
123. Мурашин Г., Кравец Е. О концепции национальной безопасности // Политика и время. – 1992.- № 5. – С.10-19.
124. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”.- К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996.- 144 с.
125. Национальная оборона Китая. - Пекин: Пресс – канцелярия Госсовета КНР, 1998.- С.52- 53.
126. Национальные интересы и проблемы безопасности России: Доклад по результатам исследования, проведенного центром глобальных программ Горбачев-Фонда в 1995-1997 гг. – М., 1997. С.4.
127. Національна безпека в контексті євроатлантичної інтеграції України: нормативно-правові аспекти: Наук.-інформ. зб. / За ред. Горбуліна В.П. – К.: “Євроатлантинінформ”, 2005. – Вип. 7. – 288 с. – (Сер. “Дослідж. і розробки у сфері євроатлант. інтегр. України”). – Укр.
128. Національна безпека в суспільствах транзитивного типу: Монографія / Дзьобань О.П.- Х.: НАУ ім. М.Є. Жуковського, 2004. – 292 с.
129. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наук. доповідь НІСД / Гол. ред. колегії Бєлов О.Ф.- К.: Нац. ін-т. стратег. досліджень, 1997.- 200 с.
130. Національна безпека України: історія і сучасність / Під ред. Гончаренка О.М.- К.- 1993.- 82 с.
131. Національний інтерес (історико-етнодержавознавчий підхід) // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. – С.549-551.
132. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті: у 2 кн. / Ю.С. Шемшученко (заг. ред.) ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2001.
133. Николайчик В.М. Организованная преступность в США // США – экономика, политика, идеология. Изд-во «Наука». М., 1990. С. 47.
134. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. - Том 2. Теория права. - М.: Изд. ”Зерцало”, 1998 .- 656с.
135. Овчинский В.С. Стратегия «борьбы с мафией». М.,СИМС, 1993. С.14.
136. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1986.
137. Организованная преступность / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. М.: Юрид. лит., 1989. С.8
138. Панов В.П. Международное уголовное право: учебное пособие. – М., 1997. – С.4.
139. Панов М., Тихий В. Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства (до постановки проблеми) // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - № 3 (22). – С. 10-16.
140. Парахонський Б.О. Національні інтереси України (духовно-інтелектуальний аспект): Монографія. Сер. “Наукові доповіді”.- Вип.6. – К.- 1993.- 43 с.
141. Пастернак-Таранушенко Г. Результати дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки України // Економіка України.- 1999.- № 2.- С.21-28.
142. Пастернак-Таранушенко Г. Экономическое управление и историческая перспектива для Украины // Финансовая Украина.- 1996.- 26 сент. - С.6,7.
143. Пендюра М.М. Національні інтереси – фундаментальний елемент національної безпеки України в умовах євроінтеграції // Держава і право. – 2004. - № 26. – С.48-52.
144. Пендюра М.М. Нелегальна міграція – сучасна загроза національній безпеці України в геополітичному вимірі // Держава і право. – 2004. - № 25. – С.52-56.
145. Пендюра М.М. Правове забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції // Науковий вісник НАВС. – 2005. - № 2. – С.86-94.
146. Пендюра М.М. Співпраця правоохоронних органів щодо унеможливлення сучасних викликів та загроз // Науковий вісник КНУВС. – 2006. - № 2. – С.239-245.
147. Пендюра М.М. Транснаціональна злочинність як виклик світовому співтовариству // Міліція України. – 2005 - № 5. – С.13-16.
148. Пирожков С., Селіванов В. Національна безпека України: сучасне розуміння // Вісн. АН України. – 1992.- № 9. – С.3-10.
149. Пирожков С.І. Концептуальні підходи до формування системи національної безпеки України // Стратегічна панорама. – 2003. - № 1. – С.93-106.
150. Погорілко В., Малишко М. Концепція розвитку законодавства суверенної України // Вісн. АН України. – 1993.- №5. – С.17-24.
151. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост. Ю.И. Аверьянов. – М.: Изд-во. Московского коммерческого университета, 1993. – 431 с.
152. Постанова Верховної Ради України № 3/97 від 16.01.1997 “Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 10. – Ст.85.
153. Почепцов Г.Г. Національна безпека країн перехідного періоду: Навч. посібник.- К., 1996.- 136 с.
154. Почепцов Г.Г. Особливості формування системи національної безпеки на перехідному етапі // Спостерігач. – 1996.- № 20. – С.22-27.
155. Права человека. Основные международные документы. Сб.документов.- М.: Международные отношения, 1990.- 160 с.
156. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика. – Авторський колектив/ Відп. редактор: Ю.І. Римаренко. – К.: КНТ, 2006. – 740 с. – (Людина.Суспільство.Поліція)
157. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 року // Голос України. – 2001. – 31 липня. – с.4-6.
158. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо боротьби з нелегальною міграцією: Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 13. – С.66.
159. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо боротьби з нелегальною міграцією: Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 13. – С.66
160. Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку: Указ Президента України від 18 січня 2001 року № 20/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 3. – С.58
161. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 року № 596/2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 41. – с.197.
162. Про інститут проблем національної безпеки України: Указ Президента України від 03.12.2003 року // Офіційний вісник. – 2003.- № 49. – ст.2556.
163. Про ратифікацію Угоди про співпрацю держав-учасниць Співдружності незалежних держав у боротьбі з нелегальною міграцією: Закон України від 17.03.99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15 квітня
164. Проблема загроз інтересам безпеки України (соціально-філософський аналіз). Автореф. дис. ... канд. філ. наук / Смелянцев А.П., Харк. військовий ун-т. – Х., 2001. – 18 с.
165. Проблеми міжнародної безпеки: аналітичний огляд за січень 2004. / Рада нац. Безпеки і оборони України. Нац. інститут проблем міжнародної безпеки. – К., 2004. – 113 л.
166. Пшеничний І.В. Організована транснаціональна злочинність і роль правоохоронних органів у протидії їй: Дис...кандидата юрид. наук 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – Київ. – 2000.
167. Рахманов А.Р. Международно-правовые аспекты всеобъемлющей безопасности// Государство и право. - 2003.- № 2. – с.67-74.
168. Римаренко Ю.І. Націогенезис // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К.: Довіра; Генеза, 1996.
169. Римаренко Ю.І., Шкляр Л.Є., Римаренко С.Ю. Етнодержавознав-ство. Теоретико-методологічні засади. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001.
170. Романюк Б., Коваленко В. Щодо кримінально-правового визначення поняття тероризму // Право України. – 2001.- № 6. – С.71-75.
171. Романюк М. Міграції населення України: національні пріоритети та регіональна диференціація механізму управління // Економіка України. – 1999. - № 9. – С.38-43.
172. Синецкий В.П. О понятийном аппарате общей теории безопасности // Военная мысль. – 1994. - № 8. – С.55-60.
173. Сиренко В.Ф. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность / АН Украины. Ин-т государства и права им. В.М. Корецького; Отв.ред. В.Ф. Сиренко. – К.: Наук. думка, 1993.- 165 с.
174. Сиренко В.Ф. Интересы – власть – управление / АН УССР. Ин-т государства и права, К.,1991. – 156 с.
175. Сиренко В.Ф. Обеспечение приоритета общегосударственных интересов: (Организационно-правовые вопросы) / АН УССР. Ин-т государства и права, К.: Наук. думка, 1987. – 175 с.
176. Сироїд Т.Л. Загальна декларація прав людини в умовах розбудови єдиної системи захисту прав жертв злочинів // Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. - № 9. – С.315-320.
177. Ситник Г. Методологічні аспекти формування понятійно-категоріального апарату національної безпеки // Вісн. Української Академії державного управління. – 2000.- № 2. – С.19-27.
178. Серова І.І. Міжнародно-правові механізми протидії нелегальній міграції: Автореф. дис....к.ю.н.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 16 с.6
179. Словник іншомовних слів – К., 1974. – С.432.
180. Смелянцев А.П. Сутність феномену загр