РОЗВИТОК СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ НА ЗЕМЛЯХ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1 СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………………………13
1.1. Стан наукової розробки проблеми ……………………………………….13
1.2. Джерельна база дослідження …………………………………………….25
Висновки до першого розділу ……………………………………………30

РОЗДІЛ 2 ЗАРОДЖЕННЯ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ТА РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНОГО ПРАВА У ХІХ СТ. …………………………...……..31
2.1. Формування організаційно-господарських та нормативно-правових принципів кооперативного будівництва на європейському континенті……..31
2.2. Соціально-економічні та правові передумови виникнення споживчої кооперації на українських землях у другій половині ХІХ ст…………………56
2.3. Принципи та механізм функціонування перших українських споживчих товариств (60 – 70-ті рр. ХІХ ст.) ………………………………………………70
Висновки до другого розділу ……………………………………………...91

РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМИ ТА ФОРМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ І ЇХ СОЮЗІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ………………………………...94
3.1. Правове становище споживчої кооперації в пореформений період (60-ті рр. ХІХ ст. – 1897 р. ) …………………………………………………………..94
3.2. Передумови реформування нормативно-правової бази діяльності споживчих товариств наприкінці ХІХ ст. ……………………………………104
3.3. Загальна характеристика „Нормального статуту споживчих товариств” 1897 року ………………………………………………………………………114
3.4. Організаційно-правові форми об’єднань споживчих товариств Наддніпрянської України у дореволюційний період ………………………..138
Висновки до третього розділу ………………………………………………...159

РОЗДІЛ 4 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ КООПЕРАТИВНОГО БУДІВНИЦТВА ТА ЗАКОНОДАВСТВА ………………………………...161
4.1. Адміністративно-правові умови розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України на початку ХХ ст. ………………………..161
4.2. Царський уряд і проблема модернізації нормативно-правової бази діяльності споживчої кооперації на початку ХХ ст. ………………………...173
4.3. Розробка та обговорення проекту загальнокооперативного закону……189
4.4. Суттєво-змістова характеристика кооперативних законів прийнятих Тимчасовим урядом ………………………………………………………..…204
Висновки до четвертого розділу ………………………………………...224

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..227

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ …………236

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах, коли молода українська держава знову вступила на шлях розбудови ринкової системи, надзвичайно актуальним стає питання забезпечення належного життєвого рівня українських громадян. На сьогодні ми спостерігаємо значне погіршення матеріальних умов життя населення нашої держави внаслідок постійного зростання цін на усі групи промислових та продовольчих товарів. Кризова ситуація вимагає пошуку різних форм соціального захисту населення. Поряд із державною підтримкою найбільш вразливих груп населення необхідно поступово впроваджувати форми соціального захисту, що ґрунтуються на принципах самоорганізації. Насамперед, мова йде про об’єднання українських споживачів у кооперативні організації з метою захисту своїх економічних інтересів.
З огляду на досвід світових країн, а також на вітчизняний досвід дореволюційних часів, можна переконливо говорити, що в разі появи в нашій країні значного числа споживчих товариств слід очікувати зменшення рівня зубожіння населення та підвищення його матеріального становища.
Проте, важлива роль у розвитку кооперативного руху відведена не лише його безпосереднім учасникам, а й державі, на яку покладено завдання забезпечити належні умови для ефективного функціонування кооперативних товариств. Тож необхідною передумовою розгортання кооперативного будівництва на українських землях слід визнати розробку та прийняття законів України, що мають регламентувати роботу вітчизняних споживчих товариств, формуючи належне правове поле їх діяльності .
Зі свого боку, потреба створення ефективної нормативно-правової бази діяльності споживчих кооперативів вимагає від законодавця, на наш погляд, урахувати вже накопичений досвід правового регулювання цього виду кооперативних організацій. Вивчення статутів товариств, кооперативного законодавства, практики кооперативного будівництва дореволюційного періоду, дають змогу не лише визначити найбільш значимі для кооперації принципи, які повинні бути покладені в основу нових законів, а й допоможе запобігти повторенню раніше допущених прорахунків у правовому регулюванні споживчих товариств.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” і пов’язаний з планом науково-дослідної роботи кафедри історії держави і права на 2001–2005 рр. за темою „Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного історико-правового аналізу становлення і розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України.
Досягнення поставленої мети дослідження визначило виконання таких задач:
вивчити та проаналізувати джерельні (історико-монографічні, архівні та законодавчі) матеріали, які характеризують процес становлення і розвитку, організації та діяльності споживчих товариств та їх союзів на землях Наддніпрянської України;
дослідити формування основних організаційно-господарських принципів функціонування споживчих товариств;
виявити соціально-економічні, правові та інші передумови виникнення споживчої кооперації на українських землях;
охарактеризувати організацію та функції українських споживчих товариств і споживчо-кооперативних союзів;
визначити механізм і форми правового регулювання діяльності споживчих товариств та їх союзів;
визначити відповідність нормативно-правової бази діяльності споживчої кооперації її потребам;
проаналізувати адміністративно-правові умови розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України;
дослідити процес модернізації кооперативного законодавства, а також здійснити правовий аналіз прийнятих законів;
виробити практичні рекомендації щодо врахування досвіду історії розвитку споживчої кооперації при формуванні сучасної державної політики в галузі кооперативного будівництва та законодавства.
Об’єктом дослідження є процес споживчого кооперативного руху на землях Наддніпрянської України, а також ті суспільні відносини, що склалися в результаті його розвитку.
Предметом дослідження – є еволюція організаційно-правових основ діяльності споживчої кооперації, механізму взаємовідносин споживчих товариств та їх союзів із центральними та місцевими органами влади.
Хронологічні межі роботи охоплюють 60-ті рр. XIХ ст. – 1917 р. Вибір нижньої хронологічної межі зумовлений фактом зародження споживчих товариств на землях Наддніпрянської України. Верхня хронологічна межа мотивована прийняттям Тимчасовим урядом низки кооперативних законів, що завершило процес оформлення правового статусу споживчої кооперації.
Територіальні межі дослідження охоплюють етнографічні українські землі, які, відповідно до адміністративного поділу Російської імперії, входили до складу дев’яти губерній: Волинської, Катеринославської, Київської, Подільської, Полтавської, Таврійської, Харківської, Херсонської та Чернігівської.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових процесів і явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, та метод системного що, дає можливість проаналізувати зв’язки цих процесів і явищ з іншими соціальними процесами і явищами.
Методи дослідження добиралися із урахуванням поставлених завдань. Виходячи з цього, при проведенні даного дослідження ми користувались загальнонауковими методами, у тому числі й тими, що переважно використовуються в історичних дослідженнях. Серед них важливе місце посідають історичний та логіко-теоретичний методи, які постають в органічній єдності. Це проявилось у детальному аналізі обставин та умов виникнення кооперативних організацій на українських землях та розробки і прийняття „Нормального статуту споживчих товариств” 1897 р. та низки кооперативних законів у 1917 р., характеристиці змін та доповнень до законодавства, а також у виявленні механізму діяльності споживчих товариств. Також, в ході роботи над дисертацією були використані методи сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного, що дозволило, шляхом детального аналізу фактичного матеріалу, зробити теоретичні висновки стосовно адміністративно-правових умов розвитку споживчих кооперативів у дореволюційний період. .
Водночас, такий важливий аспект теми, як вплив свідомості учасників кооперативного руху на формування основних організаційно-правових принципів діяльності перших кооперативних організацій в Україні, аналізувався з використанням методологічного арсеналу школи “Анналів”.
Щодо спеціально-наукових методів, основне застосування знайшов формально-юридичний метод, завдяки якому було проаналізовано конкретні нормативно-правові акти і їхні окремі положення, які регулювали діяльність споживчих товариств та їх союзів і правове становище споживчої кооперації у дореволюційний період.
Структурно-функціональний спеціально-науковий метод був використаний під час дослідження мети, завдань, правових основ та організаційних засад створення і діяльності споживчо-кооперативних об’єднань.
Для досягнення поставленої мети в роботі були використані також такі спеціально-наукові методи, як: історико-генетичний, порівняльно-правовий та історико-системний методи.
Перший з вищезгаданих методів був застосований при аналізі кооперативного законодавства пореформеної Росії в його історичному русі від епохи виникнення перших споживчих товариств до прийняття Тимчасовим урядом низки законів, що регулювали діяльність кооперативних товариств та їх союзів. В результаті застосування цього методу дисертанту вдалося виявити певні причинно-наслідкові зв'язки і закономірності формування кооперативного законодавства.
Порівняльно-правовий метод застосований тому, що у процесі порівняння відкривається можливість пояснення відповідних явищ суспільного життя. Так, співставлення організаційно-правових принципів діяльності європейських та вітчизняних споживчих товариств дає можливість показати, що при зовнішній їх подібності, існувала і низка суттєвих відмінностей, які свідчать про особливий шлях розвитку української кооперації.
Застосування історико-системного підходу в даному дослідженні обумовлено необхідністю цілісного охоплення усього законодавства про кооперативні товариства другої половини ХІХ – початку ХХ ст., з одночасним розкриттям внутрішніх механізмів підготовки відповідних правових норм. Так, означений метод був використаний в ході дослідження нормативно-правової бази діяльності споживчих товариств та процесу її модернізації наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
У дисертації використано положення і теоретичні висновки, що містяться в наукових працях дореволюційних, радянських і сучасних українських і російських юристів, істориків, кооперативних діячів: М. Балліна, С. Бородаєвського, П. Височанського, С. Войцеховського, Ф. Дьякова, Н. Зібера, В. Зельгейма, В. Кабанова, Кім Чан Чжина, Г. Коложнікова, А.Кореліна, В. Марочко, А. Меркулова, В. Тотоміанца, М. Туган-Барановського, П. Пожарського, В. Половця, Л. Поволоцького, А. Соболєва, Л. Файна, І. Фаренія, М. Хейсіна та ін.
Джерельну базу роботи становлять, насамперед, законодавчі акти, які регулювали виникнення та розвиток споживчих товариств Наддніпрянської України. Частина з них розміщена у „Повному зібранні законів Російської імперії" – це, зокрема, „Статут про громадське піклування” та „Положення про товариства”. Інша видана у вигляді окремих брошур чи міститься у спеціальних збірках, підготовлених та виданих кооперативними діячами для полегшення практичної організації товариств.
Важливими джерелами при написанні дисертаційної роботи послужили статистичні збірники підготовлені та видані кооперативними та земськими діячами.
У ході роботи було використано матеріали, розміщені на сторінках таких періодичних органів: „Вестник кооперации”, „Голос кооперации”, „Киевлялин”, „Кооперативная жизнь”, „Муравейник”, „Наша кооперация”, „Наше дело”, „Світова зірниця”, „Союз потребителей”, „Сплотчина”, „Одесский вестник”, „Хлібороб”, „Українська кооперація” та ін.
Крім друкованих джерел і даних, що містяться в науковій літературі, використані також архівні матеріали, які збереглися в архівах України: фонди Центрального державного історичного архіву м. Києва (фонд Канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора (Ф.442), фонд Споживчого товариства Півдня Росії (Ф.1111), фонди губернських жандармських управлінь: Київського (Ф.274), Подільського (Ф.301), Чернігівського (Ф.1439) та жандармського управління м. Одеси (Ф.385)), Дніпропетровського обласного державного архіву (фонд Канцелярії катеринославського губернатора (Ф.11) та фонд Катеринославського губернського жандармського управління (Ф.313)), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського (фонд М. Балліна (Ф. 326) та фонд Всеукраїнського кооперативного музею (Ф. 290)).
Частину зазначених джерел введено в науковий обіг вперше.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним історико-правовим дослідженням становлення і розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Наукова новизна дисертації конкретизується у таких головних результатах дослідження:
уперше:
здійснено аналіз статутів перших споживчих товариств Наддніпрянської України і визначено основні принципи та механізм їх функціонування;
доведено, що запроваджений у 1897 р. „Нормальний статут споживчих товариств” хоча й спрощував систему відкриття споживчих кооперативів, проте, водночас, містив положення, які створювали значні перепони на шляху подальшого розвитку цих видів товариств;
визначено основні юридичні форми, які використовувались союзними організаціями для легалізації своєї діяльності, та проаналізовано їх практичне застосування на українських землях;
встановлено, що на початку ХХ ст. у Російській імперії проводилась активна робота у напрямі модернізації нормативно-правової бази діяльності споживчої кооперації;
доведено, що відсутність єдиного бачення ролі і змісту майбутнього кооперативного закону у представників царського уряду та кооперації обумовила затримку в кодифікації кооперативного законодавства;
з нових позицій:
обґрунтовано думку, що протягом перших пореформених десятиліть однією з причин уповільнення темпів кооперативного будівництва на українських землях стала відсутність належної нормативно-правової бази діяльності споживчих кооперативів та складність і довготривалість процедури їх відкриття;
розглянуто державну політику в сфері кооперативного будівництва і обґрунтовано твердження про наявність несприятливих адміністративно-правових умов для розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України;
запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства України про споживчу кооперацію.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
у галузі науково-дослідної діяльності – при подальшому вивченні історії вітчизняної споживчої кооперації та кооперативного законодавства;
у правотворчості – пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані для внесення окремих змін та доповнень до чинного законодавства України про споживчу кооперацію;
у навчальному процесі – положення та висновки роботи доцільно використовувати при підготовці навчально-методичної літератури, лекцій та проведенні семінарських занять з історії держави і права України, загальної історії держави і права та кооперативного права.
Апробація результатів дослідження. Головні положення і висновки дисертації було викладено у публікаціях, доповідях на наукових конференціях, зокрема, на: щорічній науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів (Луцьк, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави„ (Львів, 2005) та щорічних міжнародних науково-практичних конференціях „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2004, 2005).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження вирішує важливу наукову проблему, суть якої полягає в комплексному історико-правовому аналізі шляхів становлення і розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України.
Виходячи з дослідницьких завдань дисертації та на основі викладених у роботі положень, нами зроблені такі висновки.
1. Аналіз літературної та джерельної бази показує, що, незважаючи на досить велику кількість джерел (законодавчі, офіційно-документальні, статистичні, архівні матеріали, а також матеріали, надруковані в періодичних виданнях), на сьогодні історія становлення і розвитку споживчої кооперації Наддніпрянської України ще не стала предметом спеціального історико-правового дослідження. Як у дореволюційній, радянській, так і в сучасній науковій літературі відсутні роботи, які б в історико-правовому ракурсі розглядали зазначену проблему, не говорячи вже про більш-менш глибоке розкриття зазначеної теми з використанням згаданих джерел. Зокрема, дотепер залишаються недослідженими повною мірою такі питання, як: характер нормативно-правової бази діяльності споживчих товариств, її відповідність потребам кооперованої громадськості, види організаційно-правових форм об’єднань споживчих кооперативів, адміністративно-правові умови розвитку кооперації на землях Наддніпрянської України, боротьба кооператорів за модернізацію та кодифікацію кооперативного законодавства тощо.
Продовжує залишатися актуальною проблема вивчення механізму розробки та прийняття кооперативних законів, постанов, розпоряджень царського уряду щодо споживчих товариств.
2. Споживча кооперація виникає на європейському континенті наприкінці XVІІІ – на початку ХІХ ст. Менш ніж за століття вона перетворилася на дієвий механізм забезпечення матеріальних та духовних потреб соціально незахищених прошарків європейського суспільства. Великою мірою цьому сприяла розробка членами Рочделівського товариства ефективних принципів організації апарату управління справами споживчого кооперативу та ведення господарської діяльності, яких пізніше стали дотримуватися не лише в Англії, а й поза її межами. Протягом тривалого періоду відсутність належним чином розробленого законодавства стримувала розвиток європейського кооперативного руху. Проте, усвідомлення важливого значення ролі кооперативних товариств у житті значної частини населення та неможливість їх подальшого нормального функціонування в рамках чинного законодавства змусило уряди європейських держав вдатися до розробки відповідних правових норм. Результатом законодавчої діяльності стала поява серії законів, які визначили юридичний статус кооперативних товариств, закріпили спрощену процедуру їх організації та забезпечили товариствам широку свободу самовизначення.
3. На землях Наддніпрянської України передумови до появи кооперативних організацій з’являються дещо пізніше, аніж у Європі – середині ХІХ ст. Це пояснюється, насамперед, тим, що Російська імперія, до складу якої входили українські землі, значно пізніше стала на шлях переходу від натуральних до капіталістичних форм господарювання. Тим не менш, поширення на землях Наддніпрянської України капіталістичного укладу детермінувало значні зміни в матеріальних умовах життя місцевого населення. Унаслідок втягнення сільських та міських мешканців у товарно-грошові відносини спостерігається зростання в їх середовищі попиту на товарну продукцію. Проте, спекулятивний характер торгівлі, фальсифікація товарів, постійне зростання цін та інші чинники стояли на заваді задоволення споживачами наявних потреб. За таких умов чимало українців виявилися об’єктивно зацікавленими в появі споживчих кооперативів. Водночас, слід констатувати, що значна частина селянства та найманого робітництва не мала реальної можливості взяти активну участь у кооперативному будівництві на самому початку. Це істотно звузило на перших порах соціальну базу кооперації і спричинило затримку в розвитку кооперативного руху на землях Наддніпрянської України.
4. Перші споживчі товариства виникають на українських землях у 60-х рр. ХІХ ст. В основному це були т.зв. міські кооперативи, до складу яких входили переважно представники середнього прошарку міської буржуазії. Головним документом, що визначав права та обов’язки товариства на цьому етапі, був статут, який розроблявся самими засновниками товариства. Аналіз їх змісту виявляє відсутність єдиного підходу серед кооператорів до вирішення найбільш важливих питань, пов’язаних з управлінням справами товариства та його господарською діяльністю. Обумовлено це, передусім, відсутністю єдиного зразкового документа, на який могли б орієнтуватися засновники товариств при укладанні статутів власних кооперативів.
Зміст самих статутів свідчить, що при їх розробці за основу був узятий європейський досвід організації споживчих товариств. Про це, зокрема, говорить спільність принципів в організації управління товариством та здійсненні ним господарської діяльності. Одночасно необхідно відзначити, що більшість споживчих кооперативів Наддніпрянської України у своїй практичній діяльності та при визначенні основних положень статутів припустилися порушення таких класичних кооперативних принципів, як: рівність членів кооперативу, демократичний характер управління, доступність для всі членів суспільства, продаж товарів за середньо ринковими цінами і виключно за готівку, розподіл прибутків пропорційно розміру закупок особи у крамниці товариства тощо. Це, зі свого боку, негативно позначилося на ефективності діяльності товариств та, врешті, призвело до їх загибелі.
Причиною подібного явища слід визнати: по-перше, відсутність у кооператорів належного досвіду кооперативної діяльності; та, по-друге, домінування у складі перших споживчих товариств осіб з низьким рівнем кооперативної свідомості, які не були зацікавлені в дотриманні правил, вироблених рочделівськими піонерами.
5. Характерною особливістю розвитку української кооперації на першому етапі стала відсутність спеціальних законодавчих актів, які б регламентували діяльність споживчих кооперативів. Відповідно до рішення царського уряду, споживчі товариства були віднесені до числа благодійних організацій, і юридичною основою для їх відкриття та діяльності стали статті І розділу „Статуту про громадське піклування”, який носив назву „ Про благодійні товариства та каси”. Відповідно до цього нормативно-правового акту встановлювався концесійний (дозвільний) порядок відкриття споживчих кооперативів – вони мали право розпочинати свою роботу лише після реєстрації їх статутів у Міністерстві внутрішніх справ. Сама процедура реєстрації була надзвичайно складною та тривалою, що призводило до затримки у появі нових кооперативних організацій.
Певним чином наявні прогалини у правовій базі діяльності споживчих кооперативів були ліквідовані в 1897 році у зв’язку з прийняттям Міністерством внутрішніх справ ”Нормального статуту споживчих товариств”. Попередньо його проект був розроблений кооператорами на з’їзді в Нижньому Новгороді. Проте, незважаючи на запозичення частини норм з цього проекту, міністерський статут не відповідав тим вимогам, які висували до нього кооператори. „Нормальний статут” 1897 р. значно обмежував свободу споживчих кооперативів, не даючи змоги його членам, без спеціального дозволу, змінювати норми, закріплені у статуті. Частина положень статуту не відповідала поточним потребам кооператорів та реаліям практичної діяльності їх товариств, що створювало значні перепони на шляху розвитку кооперативів. Крім того, положення статуту, замість захисту інтересів кооперативу перед органами влади, надавали представникам центральної та місцевої адміністрації право втручатися у внутрішнє життя товариств та постійно контролювати їх діяльність.
До позитивних наслідків прийняття „Нормального статуту” 1897 р. слід віднести запровадження більш спрощеної процедури відкриття споживчих товариств та встановлення типової форми статуту, яка полегшувала його укладання розробникам.
Значно гіршою була справа правового забезпечення утворення та функціонування союзів споживчих кооперативів. Відсутність належної правової бази діяльності установ такого типу, змушувала кооператорів вдаватися до різноманітних, інколи не зовсім легальних, шляхів оформлення своїх союзів. Ми можемо виділити чотири організаційно-правові форми об’єднань споживчих товариств у дореволюційний період: статутні об’єднання, прості договірні об’єднання, складні договірні об’єднання та об’єднання, що створювалися на підставі „Нормального статуту споживчих товариств” 1897 р. (Товариства оптових закупок). Кожна з зазначених форм мала свої переваги та недоліки. Проте, як показує аналіз практичної діяльності союзів, жодна з них не могла забезпечити кооперативній громадськості ефективного та стабільного функціонування їх союзів. Великою мірою це було зумовлено не стільки неможливістю пристосування означених форм до потреб кооператорів, скільки негативним відношенням держави до ідеї створення кооперативних союзів.
6. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., на українських землях склалися несприятливі адміністративно-правові умови для широкого розгортання кооперативного руху. Органи влади постійно втручалися в роботу кооперативів, вносили зміни до їх установчих документів, встановлювали нагляд за підозрілими членами правління чи товариствами, заборони проведення культурно-просвітницької роботи і т. ін. Буденним явищем ставали тривалі затримки в реєстрації поданих до міністерств чи губернаторів статутів та відмови у відкритті товариств. Ряд „неблагонадійних”, з погляду влади, кооперативних установ змушені були припинити свою діяльність за розпорядженням місцевих органів влади. Така політика держави в галузі кооперативного будівництва пояснювалася, передусім, її прагненням встановити жорстку опіку над існуючими товариствами і затримати процес розгортання кооперативного руху. Влада і надалі продовжувала вбачати в кооперативних товариствах та їх союзах не лише об’єднання економічного, а й політичного характеру. Тобто, розглядала їх як організації, що здатні, виступаючи від імені частини населення, більшість якої складали представники бідних прошарків суспільства, повести боротьбу за реалізацію їх економічних та політичних прав. Крім того, на українських землях додатковим чинником, що зумовив негативне ставлення царських урядовців до місцевих кооперативних осередків і спричинив їхнє переслідування, ставала культурно-просвітницька діяльність споживчих товариств, спрямована на захист та підтримку національної культури і мови.
7. В умовах наростаючого конфлікту між кооператорами та державою дедалі актуальнішою ставала проблема модернізації нормативно-правової бази діяльності кооперативів. Державі необхідно було відмовитися від надмірної регламентації та адміністративного контролю за товариствами, забезпечивши їм, натомість, широку свободу самовизначення. Проте, ані проект „Нормального статуту споживчих товариств”, розроблений у 1911 р., ані проекти окремого положення про споживчу кооперацію та зразкового статуту споживчих товариств, які були представлені міністерством торгівлі та промисловості в 1915 р., не йшли далі часткового розширення прав товариств у сфері їх господарської діяльності, зберігаючи при цьому позаекономічні важелі впливу на нього. Це позбавляло урядові проекти підтримки зі сторони кооперативної громадськості, що врешті негативно позначилося і на їх подальшій долі – вони так і не були реалізовані
Натомість, представники російської та української кооперації на чисельних форумах та зібраннях дійшли висновку, що єдиним шляхом подолання безправного становища кооперації є прийняття єдиного кооперативного закону, зміст якого відповідав би їх насущним потребам. Розуміючи незацікавленість царського уряду у прийнятті такого нормативно-правового акту, кооператори беруть на себе ініціативу його розробки. В основу тексту законопроекту, виробленого спеціальною комісією та обговореного делегатами двох всеросійських з’їздів у Москві та Києві, лягли положення, що передбачали розширення прав та свободи кооперативних товариств і зменшували можливість втручання з боку органів центральної та місцевої адміністрації в їх діяльність. Означений законопроект був в цілому підтриманий та схвалений Державною Думою. Проте, Державною Радою, за наказом вищих урядовців Російської імперії, незадоволених прагненням кооператорів вийти з-під їх контролю, текст законопроекту був серйозно змінений, внаслідок чого він втратив свій первинний зміст і будь-яку цінність для кооператорів.
Лише після революції 1917 року та приходу до влади Тимчасового уряду процес кодифікації кооперативного законодавства був завершений. Основу нового законодавства про кооперацію становили:
1) „Постанова про кооперативні товариства та їх союзи” від 20.03.1917 р.;
2) „Положення про кооперативні товариства та їх союзи” від 20.03.1917 р.;
3) „Постанова про реєстрацію товариств, спілок та союзів” від 21.06.1917 р.;
4) „Постанова про з’їзди представників кооперативних установ” від 01.08.1917 р.
Аналіз тексту кооперативних законів, прийнятих Тимчасовим урядом, дає змогу твердити, що в них були реалізовані ті головні ідеї щодо організаційно-господарських принципів діяльності споживчих товариств та принципів кооперативного права, які вироблялися російськими та українськими кооператорами протягом усього попереднього періоду історії кооперації. Нові закони скасовували чисельні перепони на шляху розвитку кооперативних товариств та позбавляли їх надмірної опіки з боку органів влади. Натомість, у законах передбачалося надання товариствам широкої свободи самовизначення – від обрання форми організації кооперативу до визначення шляхів і методів господарської діяльності. Кількість норм, зміст яких змінювати не дозволялося і які в обов’язковому порядку закріплювалися в установчих документах товариств, було зведено до мінімуму.
З урахуванням вищезазначеного, для удосконалення і підвищення ефективності діяльності українських споживчих товариств та їх союзів рекомендується:
1. Внести ряд змін та доповнень до чинного кооперативного законодавства, які усунуть недоліки та прогалини, притаманні Закону України „Про кооперацію”, Закону України „Про споживчу кооперацію”. Зокрема, слід вважати за доцільне:
а) відредагувати ст. 7 Закону України ”Про кооперацію”, збільшивши мінімальне число засновників споживчого товариства з 3 до 7 – 10;
б) внести до закону положення, які закріплюватимуть розподіл основної частини отриманих товариством прибутків серед своїх членів пропорційно вартості закупок, зроблених кожним із них у товаристві (премії на забраний товар);
в) залучати до участі у розподілі прибутків, отриманих споживчим товариством не лише його членів, а й сторонніх покупців. Належну їм частку не видавати на руки, а зараховувати у вигляді пайових внесків;
г) змінити ст. 26 Закону України „Про кооперацію”, зменшивши максимальний розмір виплат на паї з 20 % до 8 – 10%;
д) виключити зі ст. 29 Закону України „Про кооперацію” положення про заборону розподілу неподільного фонду поміж його членами у разі ліквідації товариства.
2. Забезпечити державну підтримку споживчим кооперативам та їх союзам:
а) розробити та затвердити програму розвитку споживчої кооперації, визначивши план конкретних завдань та заходів;
б) забезпечити режим найбільшого сприяння кооперативним організаціям шляхом їх державного кредитування, зменшення розміру податків, спрощення та прискорення процедури реєстрації тощо;
в) посилити пропаганду кооперативної ідеології в засобах масової інформації в пресі, на радіо, на телебаченні, а також у загальноосвітніх закладах.
3. Розширити міжнародну співпрацю українських споживчих товариств та їх союзів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Баллин Н.П. Сведения о русских потребительских обществах. – ІР НБУВ. – Ф. 326. – № 1195. – 24 арк.
2. Баллин Н. Первая памятная книжка русских потребительных обществ. – Спб.: Общественная польза, 1870. – 49 с.
3. Баллин Н.П. О русском кооперативном движении 70-80-х годов [19 в.] // Кооперация. Страницы истории: В 3 т. – М., 1999. – Т. 1, кн. 1. – С. 718–727.
4. Зибер Н. Потребительные общества. – К.: В типографи Е.Я. Федорова, 1869. – 105 с.
5. Михайлов А. Ассоциации: Очерки практического применения принципов кооперации в Германии, Англии и во Франции. – Спб., 1873. – 418 с.
6. Щербина Ф. Очерки южно-русских артелей и общинно-артельных форм. – Одесса, 1881. – 315 с.
7. Анцыферов А. Очерки по кооперации. – М., 1915. – 250 с.
8. Гибнер Н. Система кооперации. – М. – 1911. – 147 с.
9. Зельгейм В. Курсы по кооперации. Организация и практика потребительных обществ. – М., 1913. – 322 с.
10. Прокопович С. Кооперативное движение в России. – Спб. – 1903. – 243 с.
11. Туган-Барановский М. Социальные основы кооперации. – М., 1916. – 380 с.
12. Туган-Барановский М.И. Экономическая природа кооперативов и их классификация. Курсы по кооперации. – М., 1914. – 127 с.
13. Николаев А.А. Теория и практика кооперативного движения. – М., 1908-1909. – Вып.1-2. – 208 с.
14. Николаев А.А. Кооперация. – Спб. – 1906. – 56 с.
15. Озеров И.Х. Общества потребителей. Исторический очерк их развития в Западной Европе, Америке и России. – Спб.: Народная польза, 1900. – 260 с.
16. Озеров И.Х Что такое общество потребителей, как его основать и вести. – М., 1909. – 135 с.
17. Тотомианц В. Потребительные общества на Западе. Курсы кооперации. – М., 1915. – 112 с.
18. Тотомианц В. Кооперация в русской деревне. – М.: Изд. М. и С. Сабашникова, 1912 . – 448 с.
19. Хейсин М.Л. 50 лет потребительской кооперации в России (Исторический очерк и современное состояние). – Пг., 1915. – 56 с.
20. Краевой Я. Полвека кооперативного движения на Юге России. – К., 1914. – 31 с.
21. Бойков Н.С. Потребительная кооперация в Киевской губернии. Очерк. – К.: Агрономический отдел губернской управы по делам земского хозяйства. Типография Императорского университета св. Владимира. Акц. Общ. Н.Т. Корчак - Новицкого, 1910. – 47 с.
22. Лотоцкий Е. Очерки о положение потребительских обществ Волынкой губернии. – Житомир, 1913. – 35 с.
23. Конгер Е. Обзор деятельности кооперации Верхнеднепровского уезда за 1913 г. – К., 1913. – 411 с.
24. Войцеховский С. Курсы по кооперации. Кооперативное законодательство. – М., 1914. – 57 с.
25. Бородаевский С. Кооперация среди славян. – Спб, 1912. – 80 с.
26. Обзор русского и иностранного законодательства о кооперативных товариществах / Сост. И.М. Кулишер. – Спб.: Изд. Министерства торговли и промышленности, 1906 г. – 346 с.
27. Хейсин М. Наше кооперативное право // Союз потребителей. – 1908. – № 45. – С. 903–906; № 46. – С. 927–928.
28. Хейсин М. Кооперативное законодательство в России. – Пг., 1915. – 30 с.
29. Хейсин М. Анкета Петроградского отделения Комитета по вопросу о юридическом положении кооперативов // Вестник кооперации. – 1915. – Кн. 7. – С. 30–37.
30. Меркулов А. Чем грозит потребительной кооперации проект нового нормального устава // Вестник кооперации. – 1911. – № 2. – С. 30–40.
31. Меркулов А. Кооперативное движение в России (Русское кооперативное движение и законодательство) // Вестник кооперации. – 1915. – Кн. 7. – С. 88–106.
32. Бородаевский С.В. Законопроект о кооперативных товариществах. – Спб., 1908. – 32 с.
33. Дорошенко А.Н. К проекту закона о кооперативных товариществах. – Пг.: Изд. Министерства финансов, 1916. – 44 с.
34. Кекуатов К.В. Сравнительный текст русских проектов закона о кооперативных товариществах. – Пг., 1915. – 62 с.
35. Исаев И.А. Замечания к проекту общего кооперативного закона. – Пг., 1915. – 7 с.
36. Никитин А. Общий кооперативный закон. – М., 1916. – 44 с.
37. Ушаков И.И. О проекте общего кооперативного закона. – М., 1915. – 63 с.
38. Анциферов А.Н. Новый кооперативный закон и ближайшие задачи кооперации. – М., 1917. – 22 с.
39. Исаев И.А. Новое кооперативное законодательство. – Пг., 1918. – 176 с.
40. Антропов И.А. Лекции по русскому кооперативному праву (краткое пособие для слушателей). – Казань, 1918. – 98 с.
41. Пожарський П. Нариси з історії української кооперації // Українська кооперація. – 1918. – № 4. – С. 53–92; № 5–6. – С. 97 – 136.
42. Пожарський П. Нариси з історії української кооперації. – К., 1919. – 79 с.
43. Гречко А. Товарищество потребительных обществ Юга России (Исторический очерк). – Харьков: Издательство Обласного союза потребительных кооперативов, 1919. – 200 с.
44. Височанський П. З історії Полтавського союзу // Українська кооперація. – 1918. – № 2. – С. 72–74.
45. Кюн А. Союзное строительство потребительной кооперации. – Ростов, 1919. – 56 с.
46. Марков В.И. Пионеры южно–русской потребительской кооперации: Н.П. Балин и его сотрудники: Очерк из истории кооперации на Украине. – Х.: Издательство «ПОЮРа», 1919. – 106 с.
47. Стовпневич Б. Споживча кооперація на Україні (спроби історико–статистичного начерку). – Полтава: Видання Полтавської спілки споживчих товариств, 1919. – 112 с.
48. Варьяш Э. По кооперативной Европе. – М., 1925. – 120 с.
49. Варьяш Э.И. Пути развития потребительской кооперации Запада. – М., 1930. – 159 с.
50. Балабанов М. История кооперативного движения на Западе. М.: Прибой, 1931.– 216 с.
51. Пажитков К. Історія світової кооперації. – Х., 1928. – 202 с.
52. Линтварев С. Очерки из истории кооперации. – Л., 1926. – 120 с.
53. Коротков М. Очерки истории кооперации в России. – Л., 1925. – 107 с.
54. Кремнев Г. Исторический путь развития русской кооперации. – Пг., 1923. – 16 с.
55. Кремнев Г. Развитие русской кооперации. – Л., 1925. – 114 с.
56. Ржевский А. Очерки развития потребительской кооперация. – Н. Новгород, 1927. – 68 с.
57. Балабанов М. История рабочей кооперации в России. Очерки истории рабочего кооперативного движения (1864–1917). ¬– К.: Изд. „СОРАБКООПА”, 1923. – 230 с.
58. Кремнев Г.М. Основные этапы развития кооперативного законодательства в России. – Л., 1924. – 48 с.
59. Поволоцкий Л. Основные начала кооперативного права. – Л., 1925. – 140 с.
60. Поволоцкий Л. Русское кооперативное законодательство. – М., 1924. – 160 с.
61. Коложников Г. Эволюция русского кооперативного права // Право и жизнь. – 1923. – № 4. – С. 57–66.
62. Коложников Г. Основные типы иностранного кооперативного законодательства // Право и жизнь. – 1923. – № 1. – С. 17–32.
63. Хижняков В. О природе кооперации // Право и жизнь. – 1925. – № 7–8.– С. 30–56.
64. Дьяков Ф. Царское законодательство о кооперации. – Баку, 1930. – 195 с.
65. Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації. – Катеринослав., 1925. – Частина 1. – 180 с.
66. Височанський П. Коротка історія кооперативного руху на Україні. – Харків: Червоний шлях, 1925. – 52 с.
67. Мохор П. От Балліна до Леніна. Етапи розвитку кооперативної думки на Україні. – К., 1924. – 180 с.
68. Височанський П. Історія Київського споживчого союзу // Праці науково–дослідної катедри кооперації при Київському кооперативному інституті ім. В.Чубаря. – 1928. – Кн. IV. – С. 105–115.
69. Пожарський П. Початок союзного будівництва споживчої кооперації на Україні // Праці науково–дослідної катедри кооперації при Київському кооперативному інституті ім. В.Чубаря. – 1928. – Кн. 2. – С. 115–168.
70. Новополін Г. Шлях розвитку Дніпрпетровської робітничої кооперації // Праці науково–дослідної катедри кооперації при Київському кооперативному інституті ім. В.Чубаря. – 1928. – Кн. 4. – С. 1–20.
71. Галант І. До історії кооперативного руху на Україні (з матеріалів жандармського архіву в Києві.) – ІР НБУВ. – Ф. 290. – № 3551. – 6 арк.
72. Пожарський П. Українська кооперація і царська охранка // Праці науково–дослідної катедри кооперації при Київському кооперативному інституті ім. В.Чубаря. – 1930. – Кн. 5. – С. 172–193.
73. Пожарський П. Робітнича кооперація в умовах та освітленні царської охранки (нарис за даними укрцентрархіву революції) // Червоний шлях. – 1928. – № 9–10. – С. 196 – 208.
74. Кистанов Я.А. Потребительская кооперация СССР (исторический очерк). – М.: Изд. Центросоюза, 1951. – 420 с.
75. Вахитов К. Потребительская кооперация СССР. – М.: Экономика, 1991. – 176 с.
76. Днепровский С.П. Кооператоры. – М., 1968. – 384 с.
77. Балдин К.Е. Динамика и основные тенденции развития кооперативного движения рабочих России (2–я половина ХІХ – начало ХХ в.). – Иваново, 1987. – 28 с.
78. Кабанов В.В. Октябрьская революция и кооперация. – М.: Наука, 1973. – 206 с.
79. Морозов Л.Ф. От кооперации буржуазной к кооперации социалистической. – М.: Мысль, 1969. – 240 с.
80. Первушин М.А. Кооперативное движение в условиях капитализма (послед. треть ХIХ – нач. ХХ вв.). – М., 1982. – 215 с.
81. Пономарев И. Рабочие потребительские кооперативы в период столыпинской реакции // История СССР. – 1983. – № 2. – С. 45 – 52.
82. Фарутин И.А. Характер и особенности кооперативного движения в дореволюционной России // Ученые записки Калининградского университета. Общественные науки. – Калининград, 1970. – Вып. 4. – С. 161 – 176.
83. Прийменко А.И. Легальные организации рабочих Юга России в период империализма.– К., 1977. – 150 с.
84. Прийменко А.И.Потребительская кооперация рабочих Украины в период реакции 1907–1910 // Рабочий класс Украины в общероссийском революционном движении. – К.: Наукова думка, 1988. – С. 154–164.
85. Споживча кооперація України (до 100 – річчя виникнення перших споживчих товариств). – К.: Політвидав, 1965. – 191 с.
86. Давыдов А. Свободная кооперация в России (до октября 1917 года) // Вопросы истории. – 1996. – № 1. – С. 24–40.
87. Егоров В.Г. Кооперативное движение в дореволюционной России (новый взгляд) // Вопросы истории. – 2005. – № 6. – С. 3–18
88. Корольков О.П. Кооперативное движение в России и Псковской губернии (60–е гг. ХІХ в. – 1917 г.): историко–экономический обзор. – Псков, 2001. – 102 с.
89. Ломакин В.И. Кооперация в Забайкалье: исторический опыт (60–е годы ХІХ века – февраль 1917 г.). – Улан–Удэ: Издательство ВСГТУ, 2000. – 253 с.
90. Файн Л.Е. Отечественная кооперация: Исторический опыт. – Иваново, 1994. – 273 с.
91. Болотова Е.Ю. Кооперативное законодательство в России (конец ХІХ – начало ХХ века) // Научная программа: русский язык, культура, история. Сборник материалов научной конференции лингвистов, литературоведов, фольклористов. – М., 1995. – С. 72 – 81.
92. Коновалов Н.И. Из истории становления российского кооперативного законодательства, конец XIX – начало XX в. // Правоведение. – 1995. – № 2. – С. 108 – 116.
93. Коновалов И.Н. Правовое регулирование кооперативного движения в дореволюционной России // Правовая политика и правовая жизнь. – 2001. – № 4. – С. 135–153.
94. Рябова Н.Я. Развитие законодательства о кооперации в дореволюционной России // Кооперация. Страницы истории. – М., 1991. – Т. 1. – С. 160–164.
95. Селиверстов Т.А. Историко–правовые аспекты становления кооперации в России // История государства и права. – 2000. – № 1. – С. 32–40.
96. Селиверстов Т.А. Организационно–правовые формы кооперации в России // История государства и права. – 2000. – № 2. – С. 2–6.
97. Тычинин С.В. Становление законодательства о кооперации в России // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2004. – № 1. – С. 202–211.
98. Корелин А.П. Кооперативное законодательство в России и западный опыт // Отечественная история. – 1996. – № 2. – С. 180–189
99. Болотова Е.Ю. Создание общекооперативного законодательства в дореволюционной России: Автореф. дис. … канд. ист. наук: 07.00.02. – М., 1991. – 19 с.
100. Селиверстов Т.А. Правовое регулирование кооперации в России в 1865–1917 гг.: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 2001. – 20 с.
101. Хаджуова З.А. Модернизация российского кооперативного законодательства в конце ХІХ – начале ХХ века: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Саратов, 2001. – 19 с.
102. Соболев А.В. Правовое положение потребительской кооперации в досоветской России // Кооперация. Страницы истории.– М., 2002. – Т. 9. – С. 119–131.
103. Ким Чан Чжин. Государственная власть и кооперативное движение в России–СССР (1905–1930). – М.: Наука, 1996. – 249 с.
104. Половець В. Кооперативний рух в Лівобережній Україні (1861–1917 рр.). – Чернігів: Редакційно–видавничий комплекс „Деснянська правда”, 1996 – 205 с.
105. Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико–теоретичний аспект (1861–1929 рр.).–К.: M.P.Kots Publishing, 1995.– 224 с.
106. Фареній І. З історії становлення кооперативного руху в Наддніпрянській Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – Черкаси: Відлуння–Плюс, 2003. – 144 с.
107. Василюк С. Виникнення і розвиток кооперативного руху на Україні та його правове регулювання // Науковий вісник Волинського державного університету. – 1997. – № 10. – С. 17–25.
108. Свод Законов Российской империи. – Спб., 1910. – Кн. IV. – T. XIII–XVI.
109. Свод Законов Российской империи. – Спб., 1910. – Кн. VІ. – T. Х.
110. Нормальный устав Потребительных Обществ (1897 г.) // Меркулов А. Как организовать и вести потребительное общество. Тексты, законы, уставы, инструкции. – Спб., 1910. – С. 42–53.
111. Горбачев Н. Товарищества полные, на вере, кредитные, ссудосберегательные, трудовые и с переменным капиталом. – М., 1910. – 712 с.
112. Ильинский К. Частные общества. Сборник законов, распоряжений и решений Правящего Сената. – Рига. – 652 с.
113. Крупенин В. Законоположения, циркуляры, операционные правила, литература по кооперации. – М., 1912. – Вып.3. – 107 с.
114. Меркулов А. Как организовать и вести потребительное общество. Тексты, законы, уставы, инструкции. – Спб., 1910. – 387 с.
115. Положение о кооперативных товариществах и их союзах (20.03. 1917). – К., 1917. – 32 с.
116. Постановление Временного правительства о кооперативных товарищества и их союзах от 20.03.1917 г. // Сборник постановлений и декретов по кооперации. – М.: Издание Совета Всероссийских кооперативных съездов, 1919. – С. 23–24.
117. Постановление Временного правительства о реестрации товариществ, обществ и союзов от 21.06.1917 г. // Сборник постановлений и декретов по кооперации. – М.: Издание Совета Всероссийских кооперативных съездов, 1919. – С. 38–46.
118. Постановление Временного правительства о съездах представителей кооперативных учреждений от 01.08.1917 г. // Сборник постановлений и декретов по кооперации. – М.: Издание Совета Всероссийских кооперативных съездов, 1919. – С. 46–51.
119. Труды высочайше учрежденного Всероссийского торго- во-промышленного съезда в 1896 г. в Нижнем Новгороде. – Спб.: Типография В. Киршбаума, 1897. – Т.2. – Вып. I–IV, XII. – 74 с. + 31 с. + 111 с. + 91 с. + 36 с.
120. Труды высочайше учрежденного Всероссийского торго- во-промышленного съезда в 1896 г. в Нижнем Новгороде. – Спб.: Типография В. Киршбаума, 1897. – Т.8. Стенографические отчеты заседаний ІI, IV и V отделов. – 214 с. + 104 с. + 164 с.
121. Первый Всероссийский съезд представителей кооперативных учреждений в Москве 16–21 апреля 1908 г. Труды, изданные Бюро Могилевского союза потребительных обществ. – М.: Типография „Печатное дело”, 1908. – 561 с.
122. Второй Всероссийский съезд по кооперации в Киеве. 1–7 августа 1913 г.– Труды. Вып. І. – Общее собрание съезда. – К., 1915. – 306 с.
123. Второй Всероссийский съезд по кооперации в Киеве. 1–7 августа 1913 г.– Доклады и резолюции. – К., 1913. – 381 с.
124. Труды первого Всероссийского Съезда деятелей по мелкому кредиту и сельскохозяйственной кооперации в С.–Петербурге 11–16 марта 1912 г. – Спб., 1914. – 428 с.
125. Рейтлингер Н.А. Обзор положения и деятельности потребительских обществ в России по данным 1897 г. – Спб., 1899. – 218 с.
126. Жеребатьев И. Статистические сведения о деятельности потребительных обществ в России за 1897 и 1899 гг. и сравнение их деятельности с Великобританией. – Спб., 1900. – 180 с.
127. Отчет постоянной Комиссии по делам потребительных обществ за 1900 г. / Сост. Жеребятьев И.Ф. – Спб., 1901. – 93 с.
128. Сапелкин В. Потребительные и сельскохозяйственные общества Российской империи. – Спб., 1907. – 524 с.
129. Список всех потребительских обществ России, как дейстовавших, так и закрывающихся на 1.01.1912 – Спб., 1912. – 132 с.
130. Обзор потребительских обществ Полтавской губернии за 1913 год. – Полтава, 1915. – 75 с.
131. Труды статистического отделения при Черниговском губернском земском управлении. – Чернігів, 1877. – 150 с.
132. Сборник материалов об артелях в России. Потребительные общества. – Спб.: Издание Санкт–Петербургского отделения Комитета о сельских ссудо–сберегательных и промышленных товариществах. – Тип. Майкова, 1874. – Вып. 2. – 372 с.
133. Сборник материалов об артелях в России. Потребительные общества. – Спб.: Издание Санкт–Петербургского отделения Комитета о сельских судо–сберегательных и промышленных товариществах. – Тип. Майкова, 1875. – Вып. 3. – 396 с.
134. Баллин Н.П. Начало кооперации в Англии [Переклад книги Дж.Голиоака „Современное кооперативное движение”] [кін. ХІХ ст.]. – ІР НБУВ. – Ф. 326. – № 670. – 164 с.
135. Хобсбаум Э. Век революции. Европа 1789 – 1848. – Ростов–на–Дону: Феникс, 1999. – 380 с.
136. Соболев М. Положение рабочаго класса в Англии перед основанием „Общества рочдельских пионеров” // Южно–русский потребитель. – 1919. – № 21–22. – С. 2–6.
137. Садовский В. О развитии рабочих ассоциаций, как меры государственного благоустройства. – Одесса, 1868. – 80 с.
138. Кильчевский В.А. Роберт Оуэн и основы потребительской кооперации. – М., 1915. – 48 с.
139. Бородаєвський С.В. Історія кооперації. – Подебради, 1924. – 658 с.
140. Баллин Н.П. Двенадцать кооператоров [кін. ХІХ ст.]. – ІР НБУВ. – Ф. 326. – № 127. – 12 арк.
141. Правила Общества честных рочдельских пионеров, утвержденныя на общих собраниях членов 20 и 28 октября, 3 ноября 1862 года и 16 февраля 1863 года // Михайлов А. Ассоциации: Очерки практического применения принципов кооперации в Германии, Англии, и во Франции. – СПб., 1873. – С. 368 – 383.
142. Баллин Н.П. Общество рочдельских пионеров // Баллин Н.П. Кооперация на Западе. Рабочие союзы в Англии. – Спб., 1871. – С. 132–142.
143. Чаянов А.В. Краткий курс кооперации. – М., 1925. – 78 с.
144. Торгашев Б. Рочдельские принципы // Труженик. – 1908. – № 4. – С. 2–4.
145. М.И. К характеристике германской кооперации // Вестник кооперации. – 1913. – № 6. – С. 28–52.
146. Хейсин М.Л. Потребительская кооперация в Германии, Австрии и Италии. – Петроград. – 1918. – 144 с.
147. Кассау Т. Организация и практика потребительской кооперации в Англии. – Од., 1920. – 49 с.
148. Переяславский Ю. Из истории и теории французской кооперации // Вестник кооперации. – 1911. – № 4. – С. 72–80.
149. Тотомианц В. Теория, история и практика потребительской кооперации. – М., 1918. – 348 с.
150. Ночвин О. Кооперативне законодавство Германії // Українська кооперація. – 1918. – № 2. – С. 31–40.
151. Переяславський Ю. Обложение кооперативов на Западе // Союз потребителей –1910. – № 20. – С. 486–489.
152. Н.П. Очерк развития потребительской кооперации в России // Южно–русский потребитель. – 1919. – № 21–22. – С. 60–66.
153. К истории наших увлечений кооперативными принципами // Одесский вестник. – 1873. – № 7. – С. 27.
154. Хейсин М.Л. История кооперации в России. – Л.: Время, 1926.– 386 с.
155. Десятніков І.В. Становище українського селянства як передумова поширення найманої праці у сільському господарстві України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Український селянин. – 2002. – Випуск 5. – С. 51–54.
156. Нестеренко А.А. Очерки истории промышленности и положения пролетариата Украины в конце ХІХ – нач. ХХ вв. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1954. – 308 с.
157. Якименко М. Становлення селянського господарства в Україні після скасування кріпосного права (1861 – 1918 рр.). // Український історичний журнал. – 1996. – № 1. – С. 3–24.
158. Історія народного господарства Української РСР. –К.: Наукова думка. – Т.2. – 1984. – 532 с.
159. Кругляк Б.А. Ярмарочная и базарная торговля в конце ХІХ – начале ХХ вв. (на материалах Украины) // Отечественная история. – 1993. – № 2. – С. 165–175.
160. Меркулов А.В. Исторический очерк потребительской кооперации в России. – М., 1915. – 112 с.
161. Меркулов А. Полвека потребительской кооперации // Союз потребителей. – 1915. – № 29. – С. 984 – 993.
162. Рева И.М. Киевский крестьянин и его хозяйство. – К.: Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1893. – 62 с.
163. Якименко М.А. Економічна ефективність індивідуального селянського (фермерського) господарства Лівобережної України в епоху утвердження в розвитку ринкових відносин (1861 – 1917 рр.) // Український селянин. – 2001. – Вип. 3. – С. 131–135.
164. Дело об учреждении общества потребителей в с. Гребенках. 26.02.1893 г. – 31.06.1899. – ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 623. – Од. зб. 148. – 29 арк.
165. Дело по ходатайству помещиков Тарасова, Такровского об утверждении устава Немиринецкого товарищества потребителей под названием „Согласие”. 1875 г. – ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 54. – Од. зб. 108. – 19 арк.
166. Дело о выселении мещ. Мохнацкого из дер. Ерчиков–Жидовецких Сквирского у. Киевской губ. за обмеривание и обвешивание крестьян и беспатентную продажу спиртных напитков. 16 марта 1891 г. – 22 мая. – ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 841. – Спр. 83. – 37 арк.
167. Пажитнов К. Движение заработной платы и цены на предметы потребления за последнее время в России // Образование. – 1909. – № 4. – С. 10 – 19.
168. Преса 60–70–х рр. [Х