ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ ТРАДИЦІЇ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЇЇ ВТІЛЕННЯ В РОЗБУДОВІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ 1917 – 1920 рр.

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ....................................................................................................................С. 3
Розділ 1. Стан наукового опрацювання проблеми та джерельна база дослідження .......................................................................................................С.14
1.1. Характеристика наукової літератури за темою дисертації та категоріальний апарат дослідження.................................................................С.14
1.2. Система джерел права та їх класифікація................................................С.29
Розділ 2. Історичні витоки української правової традиції у сфері оподаткування....................................................................................................С.35
2.1. Фіскальні функції посадових осіб у руських та українських гетьманських землях у ІХ – першій половині ХVІІІ ст.ст.....................................................С.35
2.2. Податковий апарат монархії Габсбургів на українських землях..........С.59
2.3. Фіскальний апарат Російської імперії в українських губерніях.........С.100
Розділ 3. Організаційно-правові засади утворення і діяльності податкових органів Української Народної Республіки і Української Держави гетьмана П.Скоропадського...........................................................................................С.128
3.1. Функціональне призначення і організаційна структура податкової адміністрації.....................................................................................................С.131
3.2. Кадрове забезпечення та соціальний захист податківців.....................С.151
3.3. Особливості службової діяльності в податкових органах....................С.157
Розділ 4. Податкові органи Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки Директорії в контексті політичних подій................................................................................................................ С. 172
4.1. Спроби створення податкової адміністрації в Західноукраїнській Народній Республіці........................................................................................С.174
4.2. Несталість організаційно-правової діяльності владних структур у сфері оподаткування в Українській Народній Республіці Директорії..................С.188
Висновки .........................................................................................................С. 207
Список використаних джерел і літератури .................................................С. 211

Вступ
Актуальність теми дослідження. Економічна стратегія розвитку України ґрунтується на засадах ринкових суспільних відносин, що передбачає відмову держави від прямого втручання у сферу дії об’єктивних законів функціонування господарчої системи. Але сучасна публічна влада залишає у себе найефективніші важелі управління ринковою економікою – податкове регулювання за допомогою правових норм. Адже основним дохідним джерелом бюджетних коштів стають податки, які повинні сплачувати всі суб’єкти господарчої діяльності. У цьому зв’язку до нагальних завдань новітньої Української держави, поряд з виключно фіскальною функцією – забезпечення доходів центрального і місцевих бюджетів, має належати й формування такого податкового механізму, який би став ефективним засобом економічного стимулювання суспільного виробництва.
В умовах проголошеного курсу на європейську інтеграцію України пріоритетними шляхами подальшої оптимізації і вдосконалення її податкової політики та податкової системи стає прискорення адаптації економіко-правових інститутів до діючих міжнародних стандартів. Визначна роль у цьому процесі належить податковому апаратові нашої держави, керованому центральним органом виконавчої влади – Державною податковою адміністрацією України, яка, разом з тим, повинна враховувати й конкретні умови сучасного соціально-економічного стану нашої країни.
Зважаючи ж на те, що вітчизняні податкові органи, спеціально утворені після самостійного державного визначення України в 1991 р., знаходяться у стадії інтенсивного саморозвитку і накопичення власної практики претензійно-позовної роботи, наукове вивчення аналогічного досвіду з історії українського національного державотворення є особливо актуальним.
У дисертації поставлена двоєдина проблема: система оподаткування у період формування національної державності 1917 – 1920 рр. і українська правова традиція, що склалася у цій сфері протягом століть та позначилася на діяльності податкових органів у досліджувані роки. Вивчення правової традиції у сфері оподаткування дозволяє встановити не тільки наступність між ступенями розвитку українського права, а й визначити елементи правової акультурації, взаємовплив культур народів, що перебували у складі одних і тих же держав. Розуміння закономірностей динаміки української правової традиції дозволяє розкрити її особливості, простежити її історичний шлях, з'ясувати її стан у 1917-1920 рр., коли формувалася українська державність, врахувати як позитивні, так і негативні чинники у організації та діяльності українських податкових органів того часу. Знання цінних взірців з національної історії у сфері оподаткування та їх творче використання дозволить, по-перше, збагатити уявлення про особливості українського права з метою визначення його місця у правовій системі України; по-друге, враховувати правову природу окремих ретроспективних явищ у галузі оподаткування при провадженні сучасної державної податкової політики задля досягнення її ефективності; по-друге, запобігати викритим негативним явищам в організації та діяльності сучасного українського податкового апарату.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 „Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”. Робота виконана у відповідності з п. 1.1. „Головних напрямів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 рр.”. Тема дисертації є також плановим науковим дослідженням кафедри історико-правових дисциплін Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського 2002 – 2004 рр.
Об’єктом дослідження є історичні закономірності та особливості розвитку соціально-правових відносин у сфері оподаткування, що позначилися на процесі формування правових основ української національної державності 1917 – 1920 рр. Предмет дослідження — нормативно-правові засади організації та діяльності центральних і місцевих податкових органів Української Народної Республіки, Української Держави і Західноукраїнської Народної Республіки у контексті української правової традиції у сфері оподаткування.
Мета дослідження полягає у комплексному науковому опрацюванні процесів генезису, становлення, розвитку української правової традиції у сфері оподаткування та ступеню її втілення у правовому регулюванні податкових відносин під час національного державного відродження в 1917 – 1920 рр. Для досягнення поставленої мети встановлено такі дослідницькі завдання:
- здійснити періодизацію історії дослідження проблеми та окреслити її джерельну базу;
- виявити загальні закономірності та регіональні особливості процесу зародження і становлення перших фіскальних інститутів на етнічних українських територіях;
- встановити суттєві ознаки української правової традиції у сфері оподаткування;
- визначити організаційно-правові засади формування української національної системи оподаткування;
- з’ясувати особливості впливу центрального державного апарату Російської і Австро-Угорської імперії на організаційну побудову і діяльність місцевих податкових органів в українських землях;
- висвітлити нормативно-правові засади організаційного устрою центральних та місцевих податкових органів української національної державності 1917 – 1920 рр.;
- проаналізувати особливості кадрової політики та стану матеріального забезпечення службовців тогочасної податкової адміністрації, встановити основні форми і методи їхньої практичної діяльності;
- узагальнити історичний позитивний вітчизняний досвід у сфері оподаткування та дати рекомендації щодо вдосконалення організації та службової діяльності податкових органів сучасної України.
Методи дослідження. Для вирішення завдань дисертаційної роботи застосовувалися загальнонаукові (філософські) та спеціальні методи пізнання правових явищ. Діалектичний метод дав змогу відобразити зміни у системі оподаткування, врахувати взаємозалежність у правовій реальності, виявити її цілісність і форми взаємодії з зовнішнім середовищем. Використання методу історизму сприяло забезпеченню розгляду динаміки розвитку правової традиції у сфері оподаткування та організаційної побудови центрального та місцевого податкового апарату в різні історичні часи. Даний метод дозволив також розглянути становлення інституту правового забезпечення стягування податків з населення. За допомогою системного методу розглянуто особливості податкових систем УНР, ЗУНР, Української держави у наступності з аналогічними системами державних утворень з попередніх часів вітчизняної історії. Функціональний метод сприяв визначенню основних якостей і призначення інституту оподаткування та його впливу на суспільні відносини, а також з’ясуванню характеру причинно-наслідкових зв’язків у діяльності податкових органів попередніх і наступних українських урядів. Завдяки використанню формально-догматичного методу виявлено заплутаність і громіздкість податкового законодавства Російської імперії, що перейшло до УНР, встановлена роль формальної визначеності правових норм у регулюванні відносин у сфері оподаткування досліджуваного періоду. Порівняльно-правовий метод дозволив здійснити зіставлення одно порядкових юридичних понять, явищ, процесів, що відбувалися в українських землях в ході формування правової традиції в сфері оподаткування; встановити загальні закономірності і регіональні особливості історико-правового розвитку українських земель у складі іноземних держав. З метою визначення прибутково-видаткового балансу державних бюджетів УНР, ЗУНР, Української Держави застосовувався статистичний метод.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим у вітчизняній історико-правовій науці комплексним дослідженням процесів генезису, становлення, розвитку української правової традиції у сфері оподаткування та ступеню її прояву у національному державному відродженні в 1917 – 1920 рр. Найповніше наукова новизна виражена у наступних результатах:
1. Виокремлено суттєві історіографічні періоди із дослідження поставленої наукової проблеми, встановлені прогалини у її вивченні і обґрунтована необхідність узагальненого комплексного монографічного дослідження у певних хронологічних межах на базі описаних наукових джерел;
2. Запропоновано визначення поняття „українська правова традиція у сфері оподаткування” як невід’ємного елементу правової культури українського народу, що проявляється через наступництво в його національній правосвідомості і відбиває особливості правовідносин, які склалися на його етнічній території на основі комплексу звичаєвих, адміністративно-прецедентних і законодавчих норм, регулюючих порядок виокремлення матеріальних засобів для утримання апарату публічної влади легітимним шляхом.
3. Визначено витоки державного оподаткування — збір данини за часів перших територіально-племінних об'єднань, очолюваних князями, що вилучалася у вигляді військової здобичі.
4. Вивчено загальні закономірності та регіональні особливості процесів зародження і етапів становлення перших фіскальних інститутів на етнічних українських територіях; в результаті порівняння встановлено, що хронологічно вони співпадають з типовими щаблями державної еволюції сусідніх європейських народів, які досягли провідних позицій в епоху Середньовіччя.
5. Встановлено, що організаційно-правовими засадами формування української державної податкової системи стали норми звичаєвого права, які склалися у південно-руських князівствах у ІХ – ХІІІ ст.ст. Вони наповнили змістом правову традицію українського народу у сфері оподаткування, яка в подальшому мала певний вплив на характер правотворчості іноземних держав, у складі яких перебували українські території.
6. Виявлено суттєві ознаки української правової традиції у сфері оподаткування, серед яких були: превалювання приватновласницьких чинників у процесі встановлення податкових відносин між такими їхніми суб’єктами, як державні органи і територіальні громади; персоніфікація податкового обкладення різних соціальних верств населення; безпосередня участь у стягненні податків і контролі за виконанням державних повинностей виборних посадових осіб; право міських мешканців на встановлення додаткових різновидів податків для утримання власних органів самоврядування; дотримання ними виваженої пропорційності між розмірами податків і можливостями їх сплачувати; спрямованість на недопущення проявів податкової дискримінації.
7. З’ясовано, що організаційно-правовими засадами формування податкових систем Запорізької Січі і Гетьманщини (перебувала під протекторатом Московського царства) стали джерела права, які склали зміст національної правової традиції українського народу у сфері оподаткування: відповідні стародавні правові звичаї, комплекси правових прецедентів органів самоврядування українських міст та військово-козацької організації, міжнародні українсько-московські договори, нормативні акти гетьманської адміністрації.
8. Доведено, що вплив центрального державного апарату Російської і Австро-Угорської імперії на організаційну побудову і діяльність місцевих податкових органів в українських землях виявився, з одного боку, у однакових тенденціях переходу до історичного типу буржуазної держави, з іншого – у потужних процесах законодавчої та управлінської уніфікації, що відбувалися в цих країнах. За результатом їхньої дії здійснювалося витіснення норм українського звичаєвого права із всіх сфер правових відносин місцевого населення, що призвело ледве не до повної втрати української податкової самобутності в Росії і часткової втрати в Австро-Угорщині. Але й в умовах російського геополітичного домінування українське право зберігало свою етнокультурну сутність як породження правового менталітету народу, його правосвідомості і правового мислення, що здобули концентрацію в правових традиціях — у таких вимірах права, як обсяг нормативності, форми існування, процедури і методи забезпечення. У сфері оподаткування правова традиція помічалися в дії майже до другої третини ХІХ ст. окремих статей Литовських статутів, де були зафіксовані правові звичаї українського народу; кодифікованої збірки „Права, за якими судиться малоросійський народ”; а також у визнанні чинними до кінця ХІХ ст. норм чиншового права в українському селі.
9. Висвітлено нормативно-правові засади організаційного устрою центральних та місцевих податкових органів української національної державності 1917 – 1920 рр. , які свідчать, що ефективності у формуванні державної податкової системи було досягнуто за період урядування кабінетів гетьманської Української Держави (квітень – грудень) 1918 р., коли з’явилася нагода використати мирну перерву в світовій війні. Прибутки до державної скарбниці, що склали прибутки бюджету 1918 р., частково забезпечили в 1919 р. не лише урядову діяльність Української Народної Республіки, а й Західноукраїнської Народної Республіки. Проте спроби і Директорії, і Народного Секретаріату налагодити дієвість вже створеного національного податкового апарату виявилися нездійсненними, а його органи – функціонально неспроможними.
10. Запропоновано (виходячи з досвіду діяльності податкової системи української національної державності 1917 – 1920 рр.) здійснювати державну правову політику сучасної України у контексті вимог дотримання прав платників податків (конституційна податкова свобода); організацію та службову діяльність податкових органів удосконалювати не шляхом розширення штатів, а через підвищення рівня професійної підготовленості службових осіб.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх для подальших наукових досліджень щодо розробки історичних проблем правового врегулювання відносин в сфері оподаткування; нормотворчої роботи щодо вдосконалення нормативної бази з питань утворення штатної організації управлінського апарату сучасної податкової адміністрації; навчального процесу у викладанні курсу історії держави і права України, при розробці спецкурсів з фінансового і податкового права, підготовці відповідних розділів підручників та навчально-методичних посібників; побудування податкової системи на основі високої державної культури, спрямованої на захист прав споживача та товаровиробника, а не на запровадження заборон; роботи щодо правового виховання населення, підвищення правової культури платника податків.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження апробовані на засіданнях кафедри історико-правових дисциплін Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського, доповідались на таких щорічних історико-правових конференціях, як ІІІ Міжнародна конференція істориків права у 1999 р. (м. Алушта), ІІ Звітна науково-практична конференція професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету Університету внутрішніх справ у 2000 р. (м. Сімферополь), ІІІ Звітна науково-практична конференція професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ у 2001 р. (м. Сімферополь), Х Міжнародна конференція істориків права у 2003 р. (м. Севастополь), ХІ Міжнародна конференція істориків права у 2004 р. (м. Суми).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено автором у шести статтях, три з яких опубліковані у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з юридичних наук.
1. Тлущак Ю.М. Податкова охорона України і Криму в 1918 р. як спадщина Російської корчемної сторожі //Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 7. – Ч.2. – С. 170 – 175.
2. Тлущак Ю.М. Законодавство Української Держави в питаннях податкової служби (квітень – грудень 1918 р.) //Вісник університету внутрішніх справ. – 2001 – Вип. 13. – С.193 – 198.
3. Тлущак Ю.М. Російський імперський фіскальний апарат в організаційному оформленні податкових органів Української Держави 1918 р. //Держава і право. Збірник наукових праць – 2003. – Вип. 20. – С.81 – 86.
4. Тлущак Ю.М. Податкові органи в Україні на початку 1918 р. як наступник акцизних управлінь Російської імперії //Матеріали ІІ звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету університету внутрішніх справ. – Сімферополь: Доля, 2000. – С. 26 – 33.
5. Тлущак Ю.М. Організація податкового апарату Української Держави (квітень – грудень 1918 р.) //Матеріали ІІІ Звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ. – Сімферополь: Доля, 2001. – С.20 – 25.
6. Тлущак Ю.М. Податкові органи на українських землях у складі Австро-Угорської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст. //Історико-правові проблеми автономізму і федералізму. Матеріали Х Міжнародної конференції істориків права 19 – 21 вересня 2003 р., м. Севастополь. – Сімферополь: Всеукраїнський інформаційно-культурний центр, 2004. – С. 156 – 164.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг 225 сторінок, з яких основного тексту 210 сторінок, список використаної літератури і джерел 181 найменування.
У вступі здійснено характеристику обов’язкових елементів наукової роботи – її актуальності, наукової новизни, практичної значущості, мети та завдань дослідження, його методологічних аспектів, сфери апробації та публікацій основних положень і результатів дисертації.
Перший розділ складається з двох підрозділів, в яких відповідно в першому з них – охарактеризовано стан наукового опрацювання теми та понятійно-категоріальний апарат дослідження, здійснено аналіз праць попередників автора, що стосувалися дослідження споріднених складових об’єкта чи деяких елементів предмета дисертації; в другому – визначено систему джерел права й проведено класифікацію джерел, що забезпечили інформаційний простір дисертації.
Другий розділ містить в собі три підрозділи, що було виокремлено за логікою територіально-хронологічного викладення матеріалу, котрим автор мав на меті висвітлити історичні витоки української правової традиції у сфері оподаткування. Для цього дослідницьку увагу було зосереджено, по-перше, на фіскальних функціях посадових осіб у руських князівствах та українських землях, що в різні часи входили до складу Литовсько-Польскої, Угорської, Турецької держави, знаходилися під протекторатом Московського царства; по-друге, на особливостях формування і діяльності австро-угорського та російського імперських податкових апаратів у територіально належних до цих держав українських регіонах – Галичині, Буковині, Закарпатті, а також Правобережжі і Лівобережжі.
Третій розділ має дві складові частини, оформлені у вигляді окремих підрозділів. Скомпонований в них матеріал безпосередньо стосується організаційно-правових засад утворення та діяльності податкових органів Української Народної Республіки і Української Держави, де висвітлюється специфіка функціонального призначення і організаційної структури податкової адміністрації, кадрового забезпечення та соціального захисту податківців, особливості службової діяльності в податкових органах.
У четвертому розділі, що складається також з двох підрозділів, на тлі політичних подій висвітлюється урядова діяльність у сфері оподаткування відповідно Західноукраїнської Народної Республіки й Української Народної Республіки Директорії.
Така нерівномірність розподілу інформаційного матеріалу в архітектоніці дисертаційної роботи пояснюється порівняно невеликими хронологічними межами предмету дослідження (1917 – 1920 рр.), що, з огляду на чинність в українських національних державних утвореннях значної частини колишнього імперського російського та австро-угорського законодавства у сфері оподаткування, вимагало ґрунтовного комплексного вивчення відповідної тому часу наукової літератури та джерел.
У висновках зосереджено виклад основних результатів дисертації, до яких автор дійшов у процесі здійснення свого дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За підсумками викладу основних положень дисертаційної роботи у ході реалізації поставленої мети ввжаємо доцільним зробити відповідні наукові висновки, що мають розв’язати визначені завдання дослідження.
По-перше, вивчення історичних витоків української правової традиції у сфері оподаткування приводить нас до висновку про те, що її закладення здійснювалося у руслі розвитку загальнолюдської цивілізації. Закономірності зародження та становлення перших фіскальних інститутів на етнічних українських землях є хронологічно типовими щаблями державної еволюції, притаманними народам, які досягли провідних позицій в історії європейського Середньовіччя.
По-друге, утворення етнічної форми держави у вигляді територіально-племінних об’єднань, очолюваних спочатку виборними, а згодом спадковими військовими ватажками – князями, відбулося у наслідок формування етноісторичної спільності українського народу і розвитку його самосвідомості. Основним джерелом утримання публічної князівської влади стали податки, що стягувалися з населення, підлеглого її юрисдикції. Найдавнішою формою державного оподаткування був збір данини, яка раніше вилучалася у вигляді військової здобичі. Організаційно-правовими засадами формування української державної податкової системи стали норми звичаєвого права, що склалися у південно-руських князівствах у ІХ – ХІІІ ст.ст. Вони наповнили змістом правову традицію українського народу у сфері оподаткування, що відбилася в його правосвідомості і в подальшому мала певний вплив на характер правотворчості іноземних держав, у складі яких перебували етнічні українські території.
По-третє, діяльність податкової адміністрації в етнічних українських землях у ХІV – ХVІІ ст.ст. здійснювалася у відповідному територіальному підпорядкуванні тогочасних литовсько-польського, угорського і молдавського державних апаратів, що внесло певні регіональні особливості у розвиток загальноукраїнської податкової традиції, але повністю не знівелювало її характерних ознак. Серед них найсуттєвішими були такі, як примат приватновласницьких інститутів у податково-правових відносинах; персоніфікація податкового обкладення різних соціальних верств населення; безпосередня участь у стягненні податків і контролі за виконанням державних повинностей виборних посадових осіб; право міських мешканців на встановлення додаткових різновидів податків для утримання власних органів самоврядування.
По-четверте, зростання рівня самосвідомості українського народу в ході такого суспільного феномену, як козаччина, висунуло на порядок денний його історії ідею національної державності. Вона була реалізована в ХVІІ – ХVІІІ ст.ст. у таких формах, як Запорізька Січ і Гетьманщина під протекторатом Московського царства. Організаційно-правовими засадами формування податкових систем цих державних утворень стали джерела права, що склали зміст національної правової традиції українського народу у сфері оподаткування: відповідні стародавні правові звичаї, комплекси правових прецедентів органів самоврядування українських міст та військово-козацької організації, міжнародні українсько-московські договори, нормативні акти гетьманської адміністрації.
По-п’яте, перебування українських земель протягом ХVІІІ – початку ХХ ст.ст. у складі Російської та Австро-Угорської імперій мало значний вплив на характер розвитку місцевих податкових органів. На їхній організаційній побудові та діяльності позначилися як спільні тенденції переходу до історичного типу буржуазної держави, так і потужні процеси законодавчої та управлінської уніфікації, що відбувалися в цих країнах. За результатом їхньої дії здійснювалося витіснення норм українського звичаєвого права із всіх сфер правових відносин місцевого населення, що призвело до повної втрати української податкової самобутності в Росії і часткової в Австро-Угорщині.
Проте навіть в умовах російського геополітичного домінування у правосвідомості українського народу зберігалися риси, властиві правовим системам, належним до євроатлантичних правових культур, зокрема романо-германської правової сім’ї. У сфері оподаткування вони проявлялися в дії майже до другої третини ХІХ ст. окремих статей литовських статутів, де були зафіксовані деякі правові звичаї українського народу; кодифікованої збірки „Права, за якими судиться малоросійський народ”; а також визнанні чинними майже до кінця ХІХ ст. норм чиншового права в українському селі. Отже, за декілька поколінь українська правова традиція у сфері оподаткування у межах державної території Російської імперії не встигла остаточно деформуватися і була збережена у народній пам’яті на рівні його національної правосвідомості. А на західноукраїнських землях Австро-Угорщини її розвиток продовжувався під безпосереднім впливом євроатлантичної правової цивілізації.
По-шосте, під час державного відродження України 1917 – 1920 рр. на тлі руйнації російської та австро-угорської імперської форми державного устрою національні українські уряди намагалися максимально впровадити відповідні їхнім територіям організаційно-правові схеми побудови та діяльності своїх податкових органів. В основу формування податкової адміністрації в Україні був покладений багаторічний досвід Російської та Австро-Угорської імперій, але функції, штатний розклад, права та обов’язки посадових осіб, особливості провадження справ мали й певні відмінності, зумовлені довговічними історичними традиціями організації системи оподаткування на українських землях.
При цьому найвагоміших позитивних результатів у формуванні державної податкової системи було досягнуто за період урядування кабінетів гетьманської Української Держави квітня – грудня 1918 р., коли з’явилася нагода використати мирну перерву в світовій війні. Адже прибутки до державної скарбниці, що склали доходну частину бюджету 1918 р., частково забезпечили в 1919 р. не лише урядову діяльність Української Народної Республіки, а й Західноукраїнської Народної Республіки. Проте спроби як Директорії, так і Народного Секретаріату, налагодити дійову роботи вже створеного національного податкового апарату виявилися нездійсненним, а його органи – функціонально неспроможними.
Таким чином, для сучасного використання можуть бути запропоновані історичні уроки розбудови податкової галузі української національної державності 1917 – 1920 рр., а також деякі конкретні форми і методи із досвіду організації та діяльності тогочасних податкових органів.
На наш погляд, до них мають належати такі, як, по-перше, зважена кадрова політика та оптимальна чисельність центрального і місцевого податкового апарату; по-друге, соціальний захист та матеріальне заохочення українських податківців шляхом встановлення відсоткової винагороди від суми коштів, перерахованих до бюджету в наслідок особистої службової діяльності; по-третє, широка наглядова компетенція посадових осіб департаментів прямих і посередніх податків щодо патентної діяльності у сферах державної монополії; по-четверте, організація дієвої взаємодії органів податкового і митного відомств за рахунок зосередження їхнього єдиного керівництва в руках міністра фінансів.

Джерела і література

І. Архівні матеріали
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України
1. Ф. 1061. – Головне управління Генерального штабу.
2. Ф. 1063. – Рада Народних Міністрів УНР.
3. Ф. 1064. – Рада Міністрів Української Держави.
4. Ф. 1118. – Міністерство закордонних справ УНР.
5. Ф. 1216. – Міністерство фінансів УНР.
6. Ф. 1793. – Міністерство закордонних справ Української Держави
7. Ф. 2199. – Міністерство фінансів Української Держави.
Центральний державний історичний архів України у м. Львові
8. Ф. 146. – Галицьке намісництво.
9. Ф. 165. – Крайовий комітет, м. Львів.
10.Ф. 581. – Колекція документів про діяльність урядів та армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Державний архів при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим
11. Ф. 211. – Таврійське губернське акцизне управління 1867 – 1917.
12. Ф. 220. – Ялтинська портова митниця 1875 – 1920.
13. Ф. 359. – Керченська портова митниця 1732 – 1920.
14. Ф. 583. – Податний інспектор Керч-Єнікальського
градоначальства 1907 – 1920.
Державний архів Харківської області
15. Ф. 501. – Акцизне управління 1-ї округи Харківської губернії.
16. Ф. 542. – Акцизне управління м. Харкова.
17. Ф. 543. – Канцелярія податних інспекторів м. Харкова.

ІІ. Газети
18. Вісник Державних законів УНР.
19. Вісник Міністерства земельних справ.
20. Голос Києва.
21. Державний вісник.
22. Діло.
23. Известия Протофиса.
24. Киевская мысль.
25. Нова Рада.
26. Робітнича газета.

ІІІ. Збірки опублікованих документів
27. Галицько-Волинський літопис. – Львів, 1994. – 252 с.
28. Закони о прямих налогах в Австрии. - СПб.: Типография кн. В.И. Мещерского, 1901.
29. Законодательные акты Украинской державы 1918 г. Апрель – июнь. – Одесса, 1918.
30. Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К., 1992.
31. Михайленко П., Кондратьев Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах. Видання у трьох томах. – К.: „Генеза”, 1997.
32. О привлечении податных инспекторов уездных участков к работам вызываемым введением квартирного налога в том городе, где они проживают. – Циркуляр Департамента окладных сборов управляющим казенными палатами от 29 сентября 1893 г. //Вестник финансов, промышленности и торговли. – 1893. – Т. 4. – С. 583 – 584.
33. Повесть временных лет. – М.; Л., 1950. – Ч.1.
34. Полное собрание законов Российской империи: В 45 т. /Составитель М.М.Сперанский. – 1-е изд. – СПб, 1830.
35. Российское законодательство Х – ХХ вв. В 9 т. – М.: Юридическая литература, 1998.
36. Свод Уставов Российской Империи в XVI т. /Под ред. И.Д.Мордухай-Болтовского. – СПб., 1916.
37. Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем Сенате Российской империи. – СПб, 1915.
38. Хрестоматія з історії держави і права України /Керівник колективу упорядників А.С.Чайковський. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с.

ІV. Мемуари, листи та спогади
39. Винниченко В.К. Відродження нації: В 3 ч. – К., 1990.
40. Гольденвейзер А.А. Гетман и Директория. Из киевских воспоминаний //Революция на Украине по мемуарах белых. – М., Л., 1930. – С.38 – 53.
41. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле. В 4 т. – Мюнхен, 1964.
42. Марголин А. Украина и политика Антанты (Записки еврея и гражданина). – Берлин, б.г. – 397 с.
43. Петлюра Симон. Статті. – К.: „Дніпро”, 1993. – 341 с.
44. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 /За ред. Я.Пеленського. – К., Філадельфія, 1995. – 493 с.
45. Стахів М. Україна в Добі Директорії УНР: У 7 т. – Скрентон, 1962.
46. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 – 1920: В 4 т. – Відень, 1921.
47. Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. – Прага, 1928.

V. Енциклопедії, довідники, словники та хроніки
48. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної ради. Біографічний довідник. – К.: Нотна фабрика, 1998. – 254 с.
49. Воротіна Н.В. Акцизи //Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1998. – Т. 1. – С. 89.
50. Галицьке намісництво ( 1772 – 1921). Архівно-бібліографічний фондовий покажчик. – К.: АН УРСР, 1990. – 151 с.
51. Даль В.Толковый словарь живаго великоруського язика. В. 4 т. – М.: „Руський язик”, 1978.
52. Енциклопедія українознавства. У 3 т. – Львів, 1993.
53. Жвалюк В.Р., Ярмиш О.Н. Податкові інспектори //Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2002.– Т. 4 – С. 602.
54. Жолковський К.Е. „Права, за якими судиться малоросійський народ” //Юридична енциклопедія.. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2002.– Т. 4 – С. 708 – 710.
55. Завальний А. Правова традиція //Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. /Відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, В.Я.Тацій, Ю.С.Шемшученко. – К.: „Ін Юре”, 2003. – Т.1. – С. 687.
56. Колодій А. Правова сім’я (сім’я та вид правових систем //Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. /Відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, В.Я.Тацій, Ю.С.Шемшученко. – К.: „Ін Юре”, 2003. – Т.1. – С. 746.
57. Местное управление и местные повинности в Австрии. Том І. - Пе¬тербург: Типография кн. В.И.Мещерского, 1901.
58. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика. Енциклопедія /За ред. Ю.Римаренка. – К.: „Довіра”, 1998. – 912 с.
59. Мироненко О.М. Апостол Данило Павлович //Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1998. – Т. 1. – С. 133 – 134.
60. Нагребельний В.П. Оподаткування //Юридична енциклопедія.. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2002.– Т. 4 – С. 283 – 284.
61. Оніщенко Н. Правова культура //Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. /Відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, В.Я.Тацій, Ю.С.Шемшученко. – К.: „Ін Юре”, 2003. – Т.1. – С. 687.
62. Осипова Н., Тихомиров О. Правосвідомість //Юридична енциклопедія.. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2003.– Т. 5. – С. 48.
63. Рабінович П.М. Джерело права //Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1999. – Т. 2. – С. 171 – 172.
64. Римаренко Ю., Шкляр Л. Етнодержавознавство як наука (замість переднього слова) //Національно-державне будівництво: концептуальні підходи, сучасна наукова література /За ред. Ю.І.Римаренка. – К.: „Довіра”, 1999. – С. 3 – 59.
65. Снігерьов О.П., Кучерявенко М.П. Податок //Юридична енциклопедія.. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2002.– Т. 4 – С. 602 – 603.
66. Солдатенко В.Ф. Остапенко Сергій Степанович //Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана, 2002 – Т. 4. – С. 367 – 368.
67. Сухих Л.А. Подимний податок //Юридична енциклопедія.. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2002.– Т. 4 – С. 606 – 607.
68. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином украинском советском социалистическом государстве. Справочник. – Львов: Издательство Львовского государственного университета, 1955. – 180 с.
69. Чехович В.А. Данина //Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1999. – Т. 2. – С. 10.
70. Шемшученко Ю.С. Глухівська рада 1750 //Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1998. – Т. 1. – С. 598.
71. Шемшученко Ю.С., Путро О.І. Розумовський Кирило Григорович // Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2003. – Т. 5. – С. 363.

VІ. Підручники та посібники
72. Бельский К. С. Финансовое право. Наука, история, библиография. – М.: Юрист, 1995. – 208 с.
73. Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини. Навчальний посібник. – Львів: „Світ”, 2000. – 118 с.
74. Горлов И. Теорія финансов. – СПб: Типография Глазунова, 1845. – 227 с.
75. Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. Дожовтне¬вий період. – К.: Вища школа, 1970. – 298 с.
76. Гончар І.В, Капріца В.Т., Самілик Г.М. Претензійно-позовна робота органів Державної податкової служби України. Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС, 2002. – 93 с.
77. Грушевський М.С. Історія України-Русі: В 11 т., 12 кн. – К., 1998.
78. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993. – 288 с.
79. Дорошенко Д.І. Історія України, 1917 – 1923 рр. В 2 т.: Документально-наукове видання /Упоряд. К.Ю.Галушко. – К.: Темпора, 2002.
80. Дыбковская А., Жарин М., Жарин Я. История Польши с древнейших времен до наших дней. – Варшава: Научное издательство ПВН, 1995. – 565 с.
81. Іванов В. Історія держави і права України. – К.: „Атіка”, 2003. – 416 с.
82. Исаев И.А. История государства и права России. – М.: Юрист, 1994. – 445 с.
83. Исламов Т.М., Пушкаш А.И., Шушарин В.П. Краткая история Венгрии. – М.: Наука, 1991. – 606 с.
84. История государства и права зарубежных стран Ч.1. /Под ред. Н.А.Крашенинниковой, О.А.Жидкова. – М.: МГУ, 1988. – 315 с.
85. Історія держави і права України. У двох томах /За ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина, В.Д.Гончаренка. – К., 2003.
86. Історія селянства України. – К.: Наукова думка, 1967.
87. Історія України /Керівник авторського колективу Ю.Зайцев. – Львів, 1996.
88. Історія Українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). – Львів: „Світ”, 1992. – 702 с.
89. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, текстами). Підручник. – К.: „Кондор”, 2002. – 353 с.
90. Копиленко О. Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 – 1920. – К.: „Либідь”, 1997. – 208 с.
91. Кузьминець О., Калиновський В. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2002. – 446 с.
92. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й., Історія держави і права України. – К.: Атіка, 2001.
93. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: У 6 т. – Харків: „Легас”, 2002. – Т. 1: Генезис податкового правового регулювання6 У 2 ч. – Ч. 1. – 665 с.
94. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу. – К.: Вікар, 1999.
95. Лащенко Р.М. Лекції з історії українського права. – Ч. 1. Княжа доба; Ч. 2. Литовсько-польська доба. – Прага: Український університет, 1923 – 1924.
96. Лебедев В.А. Финансовое право. В 2 т. – СПб.: Тип. Вольфа, 1889.
97. Мильгаузен Ф.Б. Финансовое право. – М.: литография Волкова, б. г. – 364 с.
98. Музиченко П. Історія держави і права України. – К., 1999.
99. Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття. – К., 1993.
100. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. – М.: Типография И.Д.Сытина, 1911. – 544 с.
101. Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. – К.: „Либідь”, 1995.
102. Сервецький І.В. Коментар Закону України „Про державну податкову службу України” в таблицях і схемах. Навчальний посібник. – К.: НАВСУ, 1998. – 63 с.
103. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консул, УниВД, 2000. – 704 с.
104. Тейлор А. Габсбургська монархія 1809 – 1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. – 260 с.
105. Тищик Б.Й. Історія держави і права Української Народної Республіки. 1917 – 1920 рр. – Львів, 1995.
106. Фінансове право. Навчально-методичний посібник /За ред. Савченко Л.А. – Ірпінь: Академія ДПС України. – 182 с.
107. Цьольнер Еріх. Історія Австрії. – Львів: Літопис, 2001. – 706 с.

VІІ. Монографії та наукові статті
108. Алексеенко М.М. О подушной подати в России. – Х.: Тип. Университета, 1870. – 29 с.
109. Алексеенко М.М. Общая теория переложения налогов. – Х.: Тип. Университета, 1870. – 17 с.
110. Алексеенко М.М. Действующее законодательство о прямых налогах. – СПб: Тип. М.Стасюлевича, 1879. – 250 с.
111. Багалей Д.И. Магдебургское право в левобережной Малороссии //Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1892. – Март. – С. 33.
112. Богданович М. Червонная Русь (Австрийские украинцы). – М., 1914. – 30 с.
113. Бондарук Т.І. Західно-руське право: дослідники і дослідження. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. – 160 с.
114. Ботушанський В.М. Становище і класова боротьба селянства Північної Буковини в період імперіалізму (1900 – 1914 років). – К.: Нау-кова думка, 1975. – 174 с.
115. Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1914 – 1923. У 2 т. – Львів: „Місіонер”, 1998.
116. Владимирский-Буданов М.Ф. Формы крестьянского землевладения в Западной России. – К., 1911.
117. Гаврик П.Г. Основные задачи податного и оценочного дела: руководство для податных инспекторов, земских и городских управ по разным вопросам оценочного дела. – К.; СПб.: Изд. Н.Я.Оглоблина, 1912. – 180 с.
118. Гаврилюк Р.О. Дискусійні питання змісту юридичної категорії „податок” //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 187: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – 124 с.
119. Гай-Нижник П.П. Теоретичні засади фінансової системи Української Держави у 1917 – 1919 рр. //Український історичний журнал. – 1998. – № 4.
120. Гензель П. Финансовая реформа в России. – Вып. 1. – М., 1916. – 121 с.
121. Гредингер М. Основы питейной монополии в России. – Рига: Тип. А.И.Липинского. 1895. – 80 с.
122. Гурьев А.Н. Прямые и косвенные налоги. – СПб.: Тип. А.С.Суворина, 1893. – 120 с.
123. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. – М.: Высшая школа, 1983.
124. Жвалюк В.Р. Податкові органи Російської імперії в Україні у другій половині ХІХ- на початку ХХ століття. – Київ: Атіка, 2001. – 176 с.
125. Исаев И.А. Евразийская концепция федеративного устройства: истоки, идеи //Історико-правові проблеми автономізму і федералізму. Матеріали Х-ї міжнародної історико-правової конференції 22 – 24 вересня 2003 року, м. Севастополь. – Сімферополь: Всеукраїнський інформаційно-культурний центр, 2004. – С.10 – 16.
126. Козюбра М., Лисенко О. Євразійська або слов’янська правова сім’я: реальність чи міф //Українське право. – 2003. – С. 7 – 16.
127. Компанієць І.І. Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Бу¬ковини та Закарпаття на початку XX ст. (1900 – 1919 рр.). – К.: Вид-во АН УРСР, 1960. – 372 с.
128. Копиленко О.Л. „Сто днів” Центральної Ради. – К., 1992.
129. Кульчицький В.С., Бойко І.Ї., Мікула О.І., Настасяк І.Ю. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини. – Львів: Тріада плюс, 2002. – 88 с.
130. Курило В.М. Вплив Великої Жовтневої соціалістичної революції на розвиток революційного руху на Буковині. - Чернівці: ЧДУ, 1973. – 151 с.
131. Курчинский М. Реформа земских и городских финансов //Городское дело. – 1912. – С.165 – 175.
132. Лебедев В.А. Питейное дело. – СПб: Тип. Прав. Сената, 1898. – 106 с.
133. Линниченко И. Взаимные отношения Руси и Польши до половины ХІV ст. – К.,1884. – Ч.І.
134. Литвин С. Симон Петлюра у 1917 – 1926 роках. Історіографія і джерела. – К.: „Аквілон-Прес”, 2000. – 464 с.
135. Лозинский С.Г. Царствование Франца Иосифа. Политический очерк современной Австрии. – Пг.: «Брокгауз-Ефрон», 1916. – 205 с.
136. Львов Д.М. Промысловый налог и методы его установления в западноевропейских государствах и России. – М.: Типография Малинского. 1880. – 238 с.
137. Любавский М.К. Областное деление и местное управление. – М., 1893.
138. Любименко В.Н. Табачная промышленность в России. – Петроград, 1916. – 221 с.
139. Мироненко О.М. Світоч української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К., 1995.
140. Несмелов Ф.Я. Косвенные налоги. – СПб: Тип.Ф.Вайсберга и П.Гершунина, 1904 – 224 с.
141. Никифорак М.В. Державний лад і право на Буковині в 1774 – 1918 рр. – Чернівці: Рута, 2000. – 279 с.
142. Нольде Э.Ф. Питейное дело и акцизная система. – СПб, 1882. – 106 с.
143. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одеса: „Юридична література”, 2002. – 278 с.
144. Оніщенко Н.М. правова система і держава в Україні. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – 132 с.
145. Поліщук В. Фінансова політика Української Центральної Ради і Директорії //Розбудова держави. – 1995. – № 9. – С. ?
146. Рубаник В.Є. Інститут права власності в Україні: проблеми зародження, становлення й розвитку в період до 1917 року. – Харків: „Легас”, 2002. – 345 с.
147. Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу. – Харків: „Еспада”, 2004. – 96 с.
148. Терский Н.С. Питейное дело и акцизная система. – СПб.: Типография В.Киршбаума, 1890. – 252 с.
149. Тимощук О.В. Захисники кордонів Української Держави 1918 р. (історико-юридичний аналіз). – Дніпропетровськ: Вид-во Академії Митної служби України, 1996. – 106 с.
150. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української Держави (квітень – грудень 1918 р. – Харків: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000. – 462 с.
151. Тимощук О.В. Соціальний захист правоохоронців в Українській Державі 1918 р. //Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – Вип. 4. – С. 140 – 145.
152. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А., Лешкович Н.О. Становлення державності в Україні (1917 – 1922 рр.). – Коломия: „Вік”, 2000.
153. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Західноукраїнська Народна Республіка (1918 – 1923 рр.). – Коломия: „Вік”, 2000.
154. Тлущак Ю.М. Податкові органи України на початку 1918 р. як наступних акцизних управлінь Російської імперії //Матеріали ІІ звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету університету внутрішніх справ. – Сімферополь: Доля, 2000. – С. 26 – 33.
155. Троицкий С.М. Финансовая политика русского абсолютизма в ХVІІІ веке. – М.: Наука, 1966.
156. Хитра А.Я. Павло Скоропадський про основи законотворчості в Українській Державі //Держава і право. – 2003. – Вип. 20. – С. 92 – 97.
157. Федченко Г.П. О налоге на соль в России. – М.: Университетская типография, 1865. – 43.
158. Шевердін М.М. Озеров Іван Христофорофич як один з фундаторів науки фінансового права //Юридична біограф істика: історія, сучасність і перспективи. Матеріали VІІІ Міжнародної конференції істориків права. 15 – 18 вересня 2002 р. м. Феодосія. – Сімферополь: Всеукраїнський інформаційно-культурний центр, 2003. – С. 229 – 232.
159. Шелгунов Н. Податной вопрос. – СПб: Тип. А.Моричерского, 1872. – 213 с.
160. Шевченко Ф.П. Лук’ян Кобилиця. З історії антифеодальної боротьби селянства Буковини в першій половині XIX ст. – К.: Вид-во АН Ук¬раїнської РСР, 1958. – 205 с.
161. Энгельс Фридрих. Происхождение семьи, частной собственности и государства //Маркс Карл, Энгельс Фридрих. – М.: Политиздат, 1961. – Собр. Соч. – Т. 21. – С. 23 – 178.
162. Яневський Д. Політичні системи України 1917 – 1920 років: спроби творення і причини поразки. – К.: Дух і літера, 2003. – 767 с.

VІІІ. Дисертації
163. Балух В.С. Організація і діяльність комерційних судів Російської імперії: історико-правове дослідження на прикладі Одеського комерційного суду. Дис... к.ю.н. – Одеса, 2002. – 179 с.
164. Бачур Б.С. Институт земельных отношений в гражданском обычном праве Украины в Х – середине ХІХ вв. (историко-правовой аспект). – Дисс... к.ю.н. – Одеса, 2004. – 205 с.
165. Білоконь М.В. Органи державного управління та місцеве самоврядування в російській імперії у другій половині ХІХ ст. (на матеріалах Лівобережної України): історико-правове дослідження. Автореф... к.ю.н. – Харків, 2002. – 20 с.
166. Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртових напоїв у Російській імперії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на матеріалах українських губерній). – Автореф... к. ю.н. – Харків, 2001. – 20 с.
167. Грицак В.М. Губернатор в державному механізмі Російської губернії в другій половині ХІХ ст. (на матеріалах Харківської губернії): історико-правове дослідження. Автореф... к.ю.н. – Одеса, 1999. – 21 с.
168. Дмитрієв В.В. Градоначальства Півдня України в ХІХ – на початку ХХ ст. Дис... к.і.н. – Сімферополь, 2002. – 219 с.
169. Довбня В.А. Організаційно-правові засади діяльності військового формування Січових Стрільців у визвольних змаганнях в Україні 1917 – 1920 рр. – Дис. к.ю.н. – К., 2002. – 229 с.
170. Кульчицкий В.С. Галицкий сейм в системе колониального аппарата Австро-Венгрии. Автореф…к.ю.н. – М., 1953. – 16 с.
171. Кульчицкий В.С. Политический аппарат колониального управления Восточной Галиции (Вторая половина ХІХ – начало ХХ вв.). Автореф…д.ю.н. – К., 1970. – 38 с.
172. Москаль Г.Г. Інститут тимчасового генерал-губернатора в Україні у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Автореф... к.ю.н. – Харків, 2002. – 20 с.
173. Редькіна О.М. Кримський крайовий уряд генерал-лейтенанта С.Сулькевича (червень – листопад 1918 р.): історико-правове дослідження. Дис...к.ю.н. – Сімферополь, 2003. – 204 с.
174. Рубаник В.Е. Отношения собственности в восточнославянской традиции правового регулирования (начало Х в. – 1991 г.): историко-правовое исследование. Автореф...д.ю.н. – М., 2004. – 48 с.
175. Саксонов В.Б. Організаційно-правове забезпечення фіскальної політики Російської імперії на території Південної України (остання третина ХVІІІ ст.). Дис... к.ю.н. – Харків, 2004.
176. Сайко М.М. Приєднання Буковини до Австрії і його вплив на соціально-економічний та політичний устрій краю (70 – 80-ті роки XVIII – початок XIX ст.): Автореф... к.і.н. – Чернівці, 1995. – 21 с.
177. Слепець В.М. Європейське право у галузі оподаткування (загальнотеоретичні та історико-правові аспекти). Автореф...к.ю.н. – Х., 2002. – 19 с.
178. Терела Г.В. Аграрна політика Української Держави П.Скоропадського. Дис... к.і.н. – Полтава, 2000. – 238 с.
179. Турчак О.В. Сільська громада у лемків (1866 – 1939 рр.) Дис... к.і.н. – Львів, 1996. – 236 с.
180. Юхимюк О.М. Правовий статус органів місцевого самоврядування на території Західної України у складі Польщі (1918 – 1939 рр.) Дис... к.ю.н. – Львів, 2003. – 170 с.
181. Юрченко В.М. Правове регулювання оподаткування в Україні (1917-1929рр.): Автореф…к.ю.н. – Харків, 2004. – 20с.