Правові основи організації і діяльності Галицького крайового сейму (1861-1918рр.)

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП.............................................................................................................. 4

РОЗДІЛ 1. Стан розробки проблеми та характеристика джерел......................... 11

РОЗДІЛ 2. Галичина в державно-правовій системі Австро-Угорщини
2.1. Соціально-економічне становище Галичини в складі Австро-Угорщини........................................................................................................ 18
2.2. Апарат управління Галичиною в складі Австро-Угорської монархії........................................................................................................... 61
2.3. Джерела права та їх характеристика..................................................... 76
Висновки до розділу 2 ............................................................................................. 80

РОЗДІЛ 3. Політико-правові передумови утворення, структура та організація Галицького крайового сейму
3.1. Галицький становий сейм – основа утворення крайового сейму....... 82
3.2. Утворення і порядок формування крайового сейму............................ 92
3.3. Склад Галицького крайового сейму.................................................... 101
Висновки до розділу 3 ........................................................................................... 111

РОЗДІЛ 4. Механізм функціонування та основні напрямки діяльності Галицького крайового сейму
4.1. Компетенція і порядок роботи Галицького крайового сейму........... 114
4.2. Особливості діяльності Галицького крайового сейму....................... 130
Висновки до розділу 4 ........................................................................................... 159

ВИСНОВКИ............................................................................................................ 162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................. 168

ДОДАТКИ.….......................................................................................................... 180

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. У період розбудови незалежної Української держави зростає значення досліджень історії національної державності та права. Особливо це стосується тих проблем, висвітлення яких сприятиме процесу державотворення в Україні. На даному етапі утвердження нашої держави проводиться реформування органів місцевого самоврядування, а тому актуальним є звернення до досвіду функціонування таких органів у різні історичні періоди з метою поглиблення і розширення історико-правових знань про становище західноукраїнського суспільства в другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст.
Важливе місце в такій історико-правовій проблематиці займає питання, пов’язане з діяльністю Галицького крайового сейму (1861-1918 рр.) у складі Австро-Угорської монархії.
У досліджуваний період “коронний край” – Галичина входила до складу Австрії, а згодом Австро-Угорщини, державний апарат якої функціонував і на цих західноукраїнських землях. При цьому, австрійська влада використовувала принцип самоврядування, який полягав у розмежуванні завдань і функцій урядового управління та місцевого самоврядування. Насправді ж державні органи контролювали діяльність органів самоврядування, які не були наділені будь-якою реальною владою. Закріплюючи демократичні принципи щодо національних меншин та їх самовираження через органи місцевого самоврядування, австрійський уряд проводив політику, яка супроводжувалася обмеженням, а іноді грубим порушенням соціально-економічних та політичних прав українців. Висвітленням національних взаємовідносин в Австро-Угорщині, політики австрійського уряду щодо Галичини, розкриття суспільно-політичного та національного життя галицьких українців у період ХІХ ст. – початку ХХ ст., вивчення діяльності Галицького крайового сейму викликає зацікавленість істориків та правознавців. Варто відзначити праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Б. Бабія, К. Гжибовського, А. Дзядзя, С. Гродзіського, В. Калиновича, В. Кульчицького, М. Кугутяка, М. Мудрого, О. Сухого, А. Рогожина, В Сокуренка, К Софроненка, Б. Тищика, А. Ткача, І. Чорновола та інші. Однак значна частина питань, пов’язаних з організацією і діяльністю Галицького крайового сейму у 1861-1918 рр., залишається малодослідженою в юридичній літературі нашого часу.
Усе це обумовлює актуальність теми, за якою виконана кандидатська дисертація.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у контексті наукової теми “Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних і правових вчень та зарубіжної історії”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-239 від 16.04.2003 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні історико-правових знань стосовно організації і діяльності Галицького крайового сейму (1861-1918 рр.) та його ролі у державно-політичній системі Австро-Угорщини.
Формулювання цієї мети дало можливість визначити такі завдання дослідження:
- охарактеризувати соціально-економічне та політичне становище Галичини у складі Австрії та Австро-Угорщини;
- розкрити причини утворення у 1861 році Галицького крайового сейму та визначити його місце в системі державного апарату Австро-Угорщини;
- проаналізувати зміст виборчих законів, які стали основою формування і діяльності Галицького сейму, та практику їх застосування;
- з’ясувати національний склад та структуру крайового сейму на підставі офіційних статистичних матеріалів та стенографічних протоколів засідань сейму;
- уточнити компетенцію та порядок роботи крайового сейму у вказаний період;
- показати основні напрямки діяльності Галицького крайового сейму як органу самоврядування.
Об’єктом дослідження є процеси формування та функціонування органу крайового самоврядування у складі Австро-Угорщини у 1861-1918 рр. Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості організації і діяльності Галицького крайового сейму (1861-1918 рр.) та з’ясування його ролі у державно-політичній системі Австро-Угорщини.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. При систематизації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлені повноти інформації використовувалися принцип об’єктивності та діалектичний метод пізнання, який дозволив охарактеризувати діяльність крайового сейму у зазначений період у розвитку; соціально-детерміністичний метод, який дозволив виявити соціально-економічні, політичні факти, що сприяли створенню органу самоврядування. Використовуються у роботі також спеціально-юридичні методи, зокрема, історико-правовий, який дав можливість з’ясувати закономірності становлення та функціонування Галицького крайового сейму у період 1861-1918 рр.; порівняльно-правовий – дозволив виявити подібність та відмінність повноважень Галицького крайового сейму та Австрійського парламенту; методи тлумачення правових приписів – для з’ясування змісту правових норм, що містились у нормативно-правових актах і визначали правові основи організації та діяльність Галицького крайового сейму та інші методи.
Хронологічні рамки дослідження включають період з 1861 року, коли після першого поділу Польщі у 1772 році Галичину захопила Австрія і у лютому 1861 року австрійський імператор Франц-Йосиф І для посилення свого панування в краї створив тут крайовий сейм, до 1918 року – розпаду Австро- Угорської імперії, що поклало кінець існуванню Галицького крайового сейму, хоча фактично свою діяльність він припинив ще у 1914 році у зв’язку з початком Першої світової війни.
Територіальні рамки дослідження охоплюють територію, що входила до складу Австро-Угорщини під назвою “коронного краю” – Галичини, межі якої проходили на півночі і сході з Росією (Царством Польським, Волинською, Подільською і Бессарабською губерніями), на півдні – з Буковиною і Закарпаттям, на південному заході – з Сілезією. В адміністративному відношенні цей край поділявся на 81 повіт, з яких 30 становили Західну Галичину, населену переважно польським населенням і 51 повіт – Східну Галичину, населену в основному українцями.
Джерельну базу дослідження склали нормативно-правові акти досліджуваного періоду, офіційні статистичні матеріали, стенографічні протоколи засідань Галицького крайового сейму, архівні документи та матеріали Державного архіву Львівської області та Центрального державного історичного архіву у Львові, тогочасна періодична преса, а також праці вітчизняних та зарубіжних авторів з досліджуваної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у сучасній історико-правовій науці комплексних досліджень особливостей організації і діяльності крайового сейму в Галичині у 1861-1918 рр.
Наукова новизна конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
- розкрито сутність колоніальної політики Австро-Угорщини в Галичині у період з 1861 до 1918 року, що виявлялося у гальмуванні її економічного розвитку та яскраво вираженому антиукраїнському соціальному і національному спрямуванні;
- уточнено, що факт утворення у 1861 р. Галицького крайового сейму як органу крайового самоврядування був формою політичного маскування, оскільки цей орган фактично входив у систему державного апарату Австро- Угорщини і реально зміцнював владу австрійського імператора;
- виявлено, що виборчі закони до Галицького крайового сейму, відображаючи інтереси заможних верств, закріплювали недемократичні принципи, що підтверджувалося практикою їх застосування;
- з’ясовано, що згідно з існуючими нормативно-правовими актами до складу Галицького крайового сейму не завжди потрапляли українці. Квота, визначена цими актами не дозволяла їм вирішувати національні питання, оскільки депутати сейму були в основному особи польської національності. Фактично у Галичині у цей період активно і цілеспрямовано проводилася політика полонізації;
- встановлено, що згідно з “Крайовим статутом і сеймовою виборчою ординацією для королівства Галичини і Володимерії з Великим князівством Краківським” та ін. нормативно-правовими актами Галицький крайовий сейм у 1861-1918 рр. формально здійснював такі функції: законодавчу, управлінську та контрольну. Проте фактично його діяльність зводилася до вирішення дрібних господарських справ;
- виявлено, що функції досліджуваного органу місцевого самоврядування, які визначалися нормативно-правовими актами, реально не здійснювалися; крім того, щодо населення краю цю діяльність можна розцінювати як відверто антинародну.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
- висновки та теоретичні положення певною мірою поглиблять знання у вітчизняній історико-правовій науці, присвяченій дослідженню державно-правового розвитку України, зокрема, органів самоврядування;
- матеріали дисертації можуть бути використані у навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, зокрема, у процесі викладання курсів “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, а також при підготовці підручників та навчальних посібників;
- висновки і положення дисертації можуть бути корисними в подальших дослідженнях інституту органів місцевого самоврядування і для науки історії держави і права в цілому.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій висвітлені методологічні підходи, ідеї, концепції, що належать особисто автору. У дослідженні містяться ті положення, висновки і пропозиції, які сформулювала особисто здобувач наукового ступеня. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті ідеї, які є результатом особистих досліджень здобувача.
Серед фахових статей, опублікованих за темою дисертації, одна написана у співавторстві з В.С. Кульчицьким. Особистий внесок здобувача у цій статті полягає у здійсненні аналізу запропонованих сеймом нормативних актів, поданих імператору на затвердження.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Разом з тим, окремі положення дисертації висвітлювались на VIIІ регіональній науково- практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 13-14 лютого 2002р.); на І Всеукраїнській науковій конференції студентів і аспірантів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології” (м.Львів, 11-12 грудня 2002р.); на ІХ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 13-14 лютого 2003р.) та Х регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 5-6 лютого 2004р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано п’ять статей у наукових виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові, а також у чотирьох випусках матеріалів наукових конференцій.
Структура роботи. Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 217 найменувань, та додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 167 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання, яке полягає у поглибленні історико-правових знань про особливості організації і діяльності Галицького крайового сейму (1861-1918 рр.).
Основні висновки, що відображають погляди дисертанта на цю проблему, можна виразити такими положеннями:
1. Захопивши внаслідок першого поділу Польщі (1772 р.) Галичину, австрійський уряд встановив тут колоніальний режим. Намагаючись створити в Галичині, як і на Буковині та Закарпатті, монопольний ринок для промисловців центральних областей, правлячі кола Австрії, а пізніше Австро-Угорщини гальмували її економічний розвиток. Економічна політика Австрії на західноукраїнських землях зводилася до експлуатації їхніх природних багатств і населення та була спрямована на те, щоб залишити їх придатком до промислових районів монархії. Галичина ж залишилась відсталим сільськогосподарським краєм, понад 90 % її населення було зайнято в сільському господарстві, де панувало велике поміщицьке і церковно-монастирське землеволодіння.
2. В управлінні пригніченими народами головним принципом Австро-Угорської монархії було використання одних націй проти інших. У результаті такої системи управління Галичина була штучно об’єднана з польськими землями (з так званим великим князівством Краківським і князівствами Освєнцімським та Заторським). Цей новоутворений адміністративний край в етнічному відношенні поділявся на Східну Галичину з переважаючим українським населенням і Західну – з польським, між якими австрійський уряд по-різному культивував національну ворожнечу. Територія Галичини займала 78501 кв.км, що становило 26,16 % всіх земель Австро-Угорщини. За переписом від 31 грудня 1910 р. Галичина налічувала 8025675 чоловік населення і поділялася на 81 повіт, з яких 30 належали до Західної Галичини і 51 – до Східної.
3. Австрія була унітарною державою, яка, прикриваючись автономією земель, фактично здійснювала найгірший вид бюрократичного централізму. На чолі кожного австрійського краю стояв намісник, що призначався імператором. Майже всі галицькі намісники були польськими магнатами, які вороже ставилися до українського населення краю. Наміснику безпосередньо підпорядковувались діючі одноособово начальники повітів (повітові старости), що призначалися міністром внутрішніх справ Австрії.
4. У Галичині, окрім урядових органів адміністративного управління, існували ще органи крайового і місцевого самоврядування (крайовий сейм, повітові, міські та сільські ради). Антидемократичний принцип австрійського самоврядування полягав у розмежуванні завдань і функцій урядового управління та самоврядування. Насправді, державні органи контролювали діяльність органів самоврядування, які не були наділені будь-якою реальною владою. Так, повітовий староста міг зупинити виконання рішень повітової ради під приводом їх невідповідності законам держави або недоцільності, а намісник мав право розпустити повітові, міські й сільські ради. Щоправда, розпущені ради могли оскаржити свій розпуск перед міністерством, але подача скарги не припиняла виконання рішення про розпуск і, як засвідчила практика, ніколи не давала позитивних результатів.
5. З припиненням діяльності Галицького станового сейму у 1848 р. у Галичині не було крайового представництва – свого органу самоврядування, тому австрійський імператор Франц-Йосиф І, щоб зміцнити свою владу в цьому краї і дещо замаскувати систематичні порушення соціально-політичних прав українців, створив у Львові у 1861 р. Галицький крайовий сейм. Саме це стало основними причинами утворення цього органу.
6. Незначну роль при наміснику відігравав крайовий сейм, вибори до якого були нерівними для різних соціальних груп населення і фактично порушували норму про рівність прав для усіх громадян держави, яка закріплювалася в австрійській конституції 1867 р. До складу сейму автоматично, за посадою, входили так звані вірилісти – митрополити, єпископи та ректори університетів. Усі виборці поділялися на чотири курії, кожна з яких окремо обирала строком на шість років депутатів до сейму. У виборах до Галицького сейму через високий майновий ценз брало участь лише 9-10 % населення. Відкрите голосування давало великі можливості для зловживань шляхом підкупів і терору з боку державно-адміністративного апарату.
7. Сейм налічував спочатку 150, а пізніше 161 депутата. У національному відношенні депутати Галицького сейму були переважно поляками, які розглядали Галичину як польський П’ємонт, тобто плацдарм, з якого почнеться відродження польської державності.
8. Галицький крайовий сейм виконував згідно з нормативно-правовими актами такі функції: законодавчу, управлінську та контрольну. Безперечно, найбільше значення мала законодавча функція сейму, яка полягала у прийнятті крайового законодавства, а також співучасть у творенні загальнодержавного законодавства. Контрольна функція полягала у здійсненні контролю за діяльністю намісника, однак, це був лише формальний контроль, оскільки поряд з широким колом повноважень намісника не існувало його юридичної відповідальності перед сеймом. Управлінська функція сейму полягала у його діяльності з практичного втілення в життя нормативно-правових актів.
Компетенція Галицького сейму була дуже обмеженою. Головна сфера його діяльності полягала у прийнятті законодавчих актів у дрібних господарських справах. Крім того, стаття 19 крайового статуту закріплювала за сеймом право законодавчої ініціативи в справах, зв’язок яких з потребами краю можна підтвердити. Це означало, що рейхсрат зобов’язаний прийняти до обговорення внесену сеймом пропозицію. Але дана постанова не могла змінити загального характеру безсилля крайового сейму. Цим правом Галицький сейм фактично не користувався. Крім законодавства, сейм формально здійснював контроль за діяльністю намісника, але межі та можливості цього контролю були дуже незначні.
Бюджетні права сейму обмежувалися збором місцевих податків (так званих додатків до безпосередніх державних податків). Ці додатки нерідко перевищували навіть основну податкову суму. До того ж сейм намагався перекласти фінансові обов’язки на українську частину Галичини для полегшення її західної, польської частини.
9. Робота сейму здійснювалася сесійно: чергові сесії скликалися один раз на рік імператором, надзвичайні – у міру необхідності. Безпосереднє керівництво і головування на засіданнях сейму належало крайовому маршалку або його заступнику, які призначалися з членів сейму імператором терміном на шість років. Питання, які виносилися на обговорення і вирішення сейму, попередньо готувалися постійними комісіями, що створювалися з числа депутатів.
10. Постійнодіючим виконавчим органом Галицького крайового сейму був крайовий виділ (комітет), що складався з маршалка і шести членів, які очолювали відповідно шість департаментів і керували роботою численних відділів, бюро і комісій. Імператор міг у будь-який час закрити сейм або навіть розпустити, призначаючи одночасно нові вибори. Таким чином, уся діяльність сейму підпорядковувалася центральній владі.
11. Крайовий сейм був частиною колоніального апарату Австро-Угорської монархії і його постанови, хоч і мали характер дрібних актів, в обов’язковому порядку затверджувались імператором, а, отже, фактично були актами імперської волі.
12. Поряд із соціальним та політичним гнітом українське населення Галичини зазнавало жорстокої національної дискримінації. Українська мова грубо ігнорувалась у судових органах та адміністративних установах. Реорганізований у результаті розвитку капіталістичних відносин австрійський державний апарат використали польські поміщики і буржуазія для збереження свого панування над українськими народними масами. Панівні польські кола, захопивши в свої руки всю владу у крайовій адміністрації, суді, школах, університеті та різних культурно-освітніх установах, перетворили їх у знаряддя свого панування на західноукраїнських землях.
13. У Галичині офіційною мовою вважалася польська. У Галицькому крайовому сеймі українська мова з великими обмеженнями стала допускатися формально лише на початку ХХ століття. Довга і вперта боротьба пригнічених національностей Австрії призвела до деяких формальних поступок у допуску національної мови у школі. Але школи з ненімецькою мовою навчання відкривалися з труднощами і в обмеженій кількості. У Галичині, де формально українці і поляки були рівноправними, відкриття навчального закладу з українською мовою навчання було покладено у залежність від згоди Галицького крайового сейму, який всіляко гальмував розвиток української національної культури. Політика полонізації краю, що проводилася систематично, докорінно ліквідувала будь-які прагнення створити хоч би елементарні умови для розвитку української культури. Серед українського населення Східної Галичини ще на початку ХХ століття було 79,8 % неписьменних.
14. Галицьким сеймом було встановлено, що викладання в середніх школах на території Галичини повинно вестись польською мовою, а викладання українською мовою допускалося лише в окремих випадках за дозволом сейму. Внаслідок такого становища, до 1887 року існувала тільки одна українська гімназія (у Львові), і лише тільки після довгої боротьби на арені сейму пізніше були відкриті ще чотири українські гімназії.
15. У галузі місцевого самоврядування сейм здійснював нагляд над повітовими, міськими і сільськими радами та їх виконавчими органами, рішення яких часто вимагали затвердження сейму або його виконавчого комітету – крайового виділу. Безпосереднє керівництво та головування на засіданнях Галицького крайового сейму було зосереджено в руках крайового маршалка або його заступника, які призначалися імператором і від яких залежав перебіг роботи цього органу.
16. Аналіз архівних документів, у тому числі стенографічних звітів про склад, компетенцію, організацію та діяльність сейму, підтвердив його підпорядкованість та підконтрольність центральній владі. Разом з тим, політика цього органу призвела до великого зубожіння народних мас. Цей орган самоврядування різними способами підтримував інтереси заможних верств населення і понад півстоліття був знаряддям соціального і національного пригнічення галицьких українців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

А. Опубліковані документи і матеріали
1. Вісник законів державних для королівств і країв в державній раді заступлених. Річник 1871. –Відень, 1871.- 440с.
2. Вісник законів державних для королівств і країв в державній раді заступлених. Річник 1887. –Відень, 1887.- 525с.
3. Вісник законів державних для королівств і країв, заступлених в раді державній. Річник 1896. –Відень, 1896.- 766с.
4. Вісник законів державних для королівств і країв, заступлених в раді державній. Річник 1910. –Відень, 1910.- 752с.
5. Вісник законів державних для королівств і країв, заступлених в Державній Раді. Річник 1913. –Відень, 1913.- 929с.
6. Закон Речі Посполитої “Про ліквідацію сейму і крайового виділу колишнього Королівства Галичини і Володимерії з Великим князівством Краківським”// Dziennik ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1920. - № 11. – poz.61.
7. Крайовий статут і сеймова виборча ординація для королівства Галичини і Володимерії з Великим князівством Краківським.// Zbior ustaw I rozporzadzen administracyjnych. – Lwow, 1884. –T.1.-S.120-151.
8. Книга общих законов обытельских для всех немецких краев наследственных Австрийской монархии. – Львов, 1868. – 317с.
9. Краткие сведения о государственном устройстве и управлении Австро- Венгрии и земель австрийской короны. – СПб., 1914. – 70с.
10. Меморіал галицького сейму міністерству внутрішніх справ від 27 листопада 1848р.
11. Областное, административное и общественное устройство Галиции по австрийскому законодательству. – Петроград, 1915. – 409с.
12. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском Советском социалистическом государстве. Справочник. – Львов, 1955. – 180с.
13. Biuletyn Polskiego Towarzystwa Emigracyjnego. – Krakow, 1910. S.279.
14. Budzet krajowy na rok 1894 uchwalony na posiedzeniach sejmowych.- Lwow, 1893.
15. Czynnosci Sejmu Galicyjskiego z roku 1829. – Lwow. – 1832.- 15 Pazdz.
16. Czynnosci Sejmu Galicyjskiego z roku 1830.- Lwow.- 1832. – 18-23 Pazdz.
17. Czynnosci Sejmu Galicyjskiego z roku 1834. Lwow.- 1835. – 22-25 Pazdz.
18. Czynnosci Sejmu Galicyjskiego z roku 1837. Lwow.- 1838. – 18-23 Pazdz.
19. Das Nationalitetanrecht des alten Osterreichs. – Wien- Leipzig. – 1934.
20. Das osterreichische Parlament. – Wien. – 1902.
21. Das osterreichische Recht. Bd.1. – Wien, 1905. – 1488 S.
22. Das osterreichische Recht. Bd.2. – Wien, 1906. – 1560 S.
23. Die Habsburger monarchie 1848-1918. Band II. Verwaltung und Rechtswesen. Wien, 1975.- 792 S.
24. Dziennik ustaw I rozporzadzen krajowych dla krolestwa Galicyi I Lodomeryi. Rocznik 1907.- Cz.1-26.
25. Dziennik ustaw Rzeczy pospolitej Polskiej. – 1920.
26. Galicja od pierwego rozbioru do wiosny ludow (1772-1849). – Krakow-Wroclaw, 1956.
27. Galicja w dobie autonomicznej (1850-1914). – Wroclaw, 1952.
28. Materjaly statystyczne do reformy sejmowej ordynacji wyborczej// Wiadomosci statystyczne. T.XXIV. Z.3. – Lwow, 1912.
29. Oryginalne protokoly Sejmu Krajowego z roku 1900-1901.
30. Ostereichische Statistik. Erqerbnisse der Gewerblichen Betriebszahlung vom 3 Juni 1903, II Heft Wien, 1903.
31. Osterreichisches Staatsworterbuch. Handbuch des gesammten osterreichischen Rechtes. Bd.1. – Wien, 1895. – 988 S.
32. Osterreichisches Staatsworterbuch. Bd.2. – Wien, 1906.
33. Osterreichisches statistischen Handbuch fur die im Reichsrate vertretenen Konigreiche und Lander. XXXI Jahrgang. 1912. – Wien, 1913. – 504 S.
34. Podrecznik statystyki Galicji. – T.VIII.
35. Podrecznik statystyki Galicji. – T.IX. – Lwow, 1913.
36. Podrecznik statystyki Galicji. – T.IX. – Cz.I.
37. Podrecznik statystyki Galicji. – T.IX. – Cz.II.
38. Polski przeglad emigracyjny. – Krakow, 1912.
39. Prace krajowego biura statystyki przemyslowej. Z.I.
40. Prace krajowego biura statystyki przemyslowej. Tabl. IV.
41. Protokoly Sejmu Krajowego z roku 1890.
42. Protokoly Sejmu Krajowego z roku 1892.
43. Przetom. Tygodnik polityczny I literacki. 1895.
44. Rocznik statystyki Galicji. Rok III. – Lwow, 1891.
45. Rocznik statystyki przemyslu I handlu krajowego. Z.II. – Lwow, 1885. // Krajowe biuro statystyczne. Oddzial statystyki przemyslu I handlu.
46. Regulamin delegacyi Rady Panstwa. Uchwalony na posiedzeniu pierwszej sesyi dnia 21. stycznia 1868.// Kodeks prawa politycznego.-Lwow, 1903.- S.257-267.
47. Statut krajowy I ordynacya wyborcza sejmowa dla krolestwa Galicyi I Lodomeryi z Wielkiem Ksiestwem Krakowskiem (z uwzglednieniem zmian dokonanych pozniejszemi ustawami)// Kodeks prawa politycznego.-Lwow, 1903.- S.951-995.
48. Statistik des Bergbaues in Osterreich fur das Jahr 1912. – Wien, 1913.
49. Statistik des Bergbaues in Osterreich fur das Jahr 1913.
50. Statistische Mitteilungen uber das osterreichische Salzmonapol im Jahre 1912. Tab.53. –Wien, 1914.
51. Statistische Mitteilungen uber das osterreichische Salzmonapol im Jahre 1912. Tab.5.
52. Statistische Monatschrift. – Wien. – 1893. XIX Jahrgang.
53. Statistische Monatschrift. Februar- Marz. Heft, Brunn, 1913.
54. Stenographische Protokolle uber die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des osterreichischen Reichsrates im Jahre 1901. XVII Sessoin. VIII Band.
55. Stenographische Protokolle uber die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des osterreichischen Reichsrates im Jahre 1906. XVII Sessoin. XLIII Band.
56. Stenographische Protokolle uber die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des osterreichischen Reichsrates im Jahre 1906. XVIІI Sessoin. V Band.
57. Stenographische Protokolle uber die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des osterreichischen Reichsrates im Jahre 1907. XXII Sessoin. I Band.
58. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1866.
59. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1868.
60. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1872.
61. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku1876.
62. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku1883.
63. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1886.
64. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1888.
65. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1889.
66. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku1894.
67. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku1894/ 95.
68. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku1902/ 3.
69. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1905.
70. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1907.
71. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1910.
72. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1913-1914.
73. Stenograficzne sprawozdania Sejmu Krajowego z roku 1914.
74. Texte zur osterreichischen Verfassungsgeschichte. Von der Pragmatischen Sanktion zur Bundes Verfassung (1713-1966). – Wien, 1970. – 375 S.
75. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XX. Z.II.
76. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T.XX. Z.II. Tabl.23. – Lwow, 1905.
77. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XX. Z.III. Tabl. 16. – Lwow, 1905.
78. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XX. Z.III. Tabl. 23. Lwow, 1905.
79. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XX. Z.III. Tabl. V.
80. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXI. Z.II. Tabl.C. – Lwow, 1909.
81. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T.XXI. Z.II. Tabl. III. – Lwow,1909.
82. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T.XXI. Z.II. Tabl. IV. – Lwow, 1909.
83. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXI. Z.III. Tabl. II. – Lwow, 1912.
84. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXIV. Z.I. Tabl. II.
85. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych.T. XXIV. Z.I. Tabl.VI.
86. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXIV. Z.II. Tabl.IV.
87. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXIV. Z.II. Tabl. C.
88. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXIV. Z. II. Tabl.D.
89. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXIV. Z. II. Tabl.G.
90. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T.XXIV. Z. III. Tabl.IV. – Lwow, 1912.
91. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXV. Z.I.
92. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXV. Z.I. Tabl. III. – Lwow,1914.
93. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T.XXV. Z.II. Tabl. I. – Lwow, 1916.
94. Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T.XXV. Z.III.
95. Zbior ustaw I rozporzadzen administracyjnych w krolestwie Galicyi I Lodomeryi z Wielkiem Ksiestwem Krakowskiem. T.I. – Lwow, 1884.
96. Zbior ustaw I rozporzadzen administracyjnych. T.IV. – Lwow, 1885.
Б. Архівні матеріали
97. Центральний державний історичний архів у Львові. – Ф.146. – Оп. 4. - Спр. 4483.
98. Центральний державний історичний архів у Львові. – Ф.146. – Оп. 4. - Спр. 4545.
99. Центральний державний історичний архів у Львові. – Ф.146. – Оп. 4. - Спр. 4771.
100. Центральний державний історичний архів у Львові. – Ф.146. – Оп. 4 - Спр. 4867.
101. Державний архів Львівської області (ДАЛО). Фонд намісництво Галичини у Львові 1772-1918рр. – Спр.624.
102. ДАЛО. – Ф.350. – Оп. 1. – Спр.2322.
103. ДАЛО. – Ф.350. – Оп. 1. – Спр.2776.
104. ДАЛО. – Ф.350. – Оп. 1. – Спр.2839.
105. ДАЛО. – Ф. 350. – Оп. 1. – Спр.3182.

В. Спеціальна література
106. Австро-Венгрия: опыт многонационального государства. – М., 1995. – 231с.
107. Аркуша О. Українське представництво у Галицькому сеймі (1889 і 1901). Автореферат…канд.іст.наук. – Львів. – 1997.- 28с.
108. Барвінський О. Значення українсько-руського народу для Австро- Угорщини. – Львів, 1912. – 23с.
109. Береза Я. Розпадаються свідки людської ганьби // Життя і знання. – Львів.– 1935. – Т.VIII.
110. Будзиновський В. Хлопська посілість. – Львів. – 1901.- 194с.
111. Василевский Л. Современная Галиция. – С.Пб., 1900. – 232с.
112. Василевский Л. Австро-Венгрия. Политический строй и национальные вопросы. – СПб., 1906. – 64с.
113. Вінцовський Д. Нарис історії Австрійсько-Угорської монархії. – Львів, 1881. – 63с.
114. Гейфиц Ю.Я. Галиция. Политическое, административное и судебное устройство. – Петроград, 1915. – 63с.
115. Герцен А. Статьи о Польше. – С.Пб. – 1907.
116. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1992. – 543с.
117. Даниляк М. Галицькі, буковинські, закарпатські українці в революції 1848-1849 рр. – Братислава, 1972. – 211с.
118. Довгаль І. Вплив російської революції 1905 року на розвиток революційного руху в Галичині. – К. – 1952.- 64с.
119. Дудикевич Б. Як проходили вибори в Західній Україні за часів Австрії та панської Польщі. – Львів, 1946. – 35с.
120. Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. – Львів. – 2002. – 752с.
121. Здерковський М. Права руської мови в ц.к. судах і державних прокуратурах. – Львів, 1909. – 41с.
122. Історія держави і права України: У двох томах./ за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – К., 2003. T.I. – 654с.
123. Історія держави і права України: У 2-х т./ за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.- 2000. – Т.1. – 648с.
124. История государства и права Украинской ССР. Том.1. – К., 1987. – 317с.
125. Казанский П.Е. Русский язык в Австро-Венгрии. – Одесса, 1912. – 79с.
126. Каутский К. Борьба национальностей и государственное право в Австрии. – К., 1906. – 232с.
127. Кокошкин Ф.Ф., Вышеславцев Б.П. Австро-Венгрия // Политический строй современных государств. Т. ІІ. – СПб., 1906. – 319с.
128. Кугутяк М. Галичина: Cторінки історії. Нарис суспільно- політичного руху (ХІХ ст. – 1939р.). – Івано-Франківськ. – 1993. – 288с.
129. Кульчицький В.С. Вплив російської революції 1905 року на реформу виборчого права в Австро-Угорщині // 50 років першої російської революції. – Львів. – 1955.- С.308-318.
130. Кульчицький В.С. Галицький крайовий сейм – знаряддя соціального і національного пригнічнення трудящих (1861 – 1914рр.) // Питання теорії і практики радянського права. Випуск 4. – Львів, 1958 – С. 5-19.
131. Кульчицкий В.С. Галицкий сейм в системе колониального аппарата Австро-Венгрии. Автореферат...канд.юрид.наук.- М.- 1953.- 16с.
132. Кульчицький В.С. Галицьке намісництво та його антинародна діяльність (1849-1918 рр.).// Вісник Львів.ун-ту. Серія юрид. – Львів, 1975. С.32-37.
133. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.). – Львів. – 1965.- 68с.
134. Кульчицький В.С. До питання про Галицький становий сейм (1775-1848 рр). // Наук.зап.Львів. ун-ту. Том ХХХVІІІ. Сер.юрид.Вип.3. – Львів, 1956. – С.65-71.
135. Кульчицький В. Застосування кодексів австрійського права на території Галичини // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація. – К., 1995. – 142с.
136. Кульчицький В.С. Органи державного управління Галичиною за конституцією 1867 року // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1966. – С.32-38.
137. Кульчицкий В.С. Политический аппарат колониального управления Восточной Галицией (вторая половина ХІХ – начало ХХ вв.). Автореферат...докт.юрид.наук. – Киев, 1970. – 38с.
138. Кульчицький В.С. Утворення коронного краю Галичини в складі Австрії// Проблеми правознавства. Вип.13. – К., 1969. – С.13-21.
139. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – K. – 2001. – 319с.
140. Левицький К. Німецько-руский словар висловів правничих і адміністрацийних. – Львів, 1893.
141. Літературно-науковий вісник. – Львів. – 1905. – Т.VІІІ.
142. Лозинський М. Утворення Українського коронного краю в Австрії. Б.М., 1915. – 75с.
143. Мануїльський Д.З. Українсько-німецькі націоналісти на службі у фашистської Німеччини. – К. – 1946. – 23с.
144. Манусевич А.Я. Очерки по истории Польшы. – М. – 1952.- 406с.
145. Михайлів М. Новий “Projekt na zniszczenie Rusi” або як польські гнобителі збираються знищити українсько-руський народ. – Львів. – 1909.
146. Мудрий М. Українсько-польські відносини у 1867 – 1890рр. Автореферат...канд.іст.наук. – Львів, 1997.- 26с.
147. Никифорак М.В. Буковина в державно-правовій системі Австрії (1774-1918 рр.) – Чернівці. – 2004. – 383с.
148. Осечинський В.К. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. – Львів, 1954. – 147с.
149. Охримович В. З поля національної статистики Галичини // Збірник “Студії з поля суспільних наук і статистики видає статистична комісія Наукового Товариства ім.Т.Шевченка”. – Львів, 1909. – Т.І.
150. Пристер Е. Краткая история Австрии. Перевод с немецкого. – М., 1952. – 511с.
151. Рубинштейн Е.И. Крушение австро-венгерской монархии. – М., 1963. – 428с.
152. Субтельний О. Україна. Історія. – К. – 1991. – 510с.
153. Сухий О. Галичина: Між Сходом і Заходом. – Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст. – Львів. – 1999. – 226с.
154. Тищик Б.Й. Історія держави і права Австрії та Австро-Угорщини. (Х століття – 1918 р.). – Львів, 2003. – 80с.
155. Трайнин И.П. Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. – М.-Л. – 1947.
156. Федорович Р. Австрія і Габсбурги. Трагедія однієї держави і династії. – Львів, 1928. – 211с.
157. Франко І. Вибрані твори. – К., 1936.- 482c.
158. Франко І. Вибрані суспільно-політичні і філософські твори. – К., 1959.- 499c.
159. Франко Іван. Документи і матеріали. – К. – 1966.
160. Франко И. Земельная собственность в Галичине // Украинская жизнь. - №1. – М., 1915.
161. Франко І. Твори. – К., 1950. – Т.ІІІ.- 433c.
162. Фреловский И. Прошлое и настоящее Галичины // Современник. – 1914. – Т.12.
163. Хейфиц Ю.Я. Галиция. Политическое, административное и судебное устройство. – Петроград, 1915. – 63с.
164. Хрестоматія з історії держави і права України. Видання третє, перероблене. – К., 2003. – 796с.
165. Цьольнер Е. Історія Австрії (переклад з німецької).- Львів, 2001. – 712с.
166. Черемшина М. Твори. – К., 1947. – Т.ІІ.
167. Чорновол І. Українська фракція галицького крайового сейму 1861 – 1901рр. – Львів. – 2002.- 288с.
168. Шпрингер Р. Национальная проблема . – С.Пб., 1909.
169. Balzer O. Historia ustroju Austrji. – Lwow. – 1908.
170. Brawa A.I. Galizien, wie es Osterreich kam. – Wien, 1909. – 107 S.
171. Bujak Fr. Galicja. – T. I. – Lwow-Warszawa, 1908.- 562s.
172. Bujak Fr. Galicja. – T. II. – Lwow-Warszawa, 1908.
173. Bujak Fr. Rozwoj gospodarczy Galicji (1772-1914). – Lwow, 1917.
174. Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza w Galicji 1905-1914. – Warszawa. – 1956.- 300s.
175. Buszko J. Austro-Wegry w latach 1870-1914. – Warszawa. – 1957.
176. Chledowski K. Z przesztosci naszej I obcej. – Lwow. – 1935.
177. Ciechanowski S. Sejmowe sprawy sanitarne. – Krakow. – 1912.
178. Daniszewski T. Zarys historii polskiego ruchu robotniczego. – Warszawa. – 1956.- 247s.
179. Daszynska- Golinska Z. Wlasnosc rolna w Galicji. – Warszawa. – 1900.
180. Diamand H. Polozenie gospodarcze Galicji przed wojna. Lipsk, 1915.
181. Die osterriechischen Verfassungsgesetze // Herausgegeben von Dr. Edmund Bernatzik. – Leipzig, 1906. – 772S.
182. Dziadzio A. Monarchia konstytucyjna w Austrii 1867-1914. –Krakow, 2001. –307s.
183. Glabinski St. Finanse samodzielnej Galicji. – Krakow. – 1912.
184. Glabinski St. Finanse samodzielnej Galicji. – Warszawa. – 1917.
185. Glabinski St. Idea samodzielnosci i finanse Galicji. – Lwow, 1902.
186. Glabinski St. Ludnosc polska w Galicji Wschodniej. – Lwow, 1905.
187. Grodziski St. Sejm Krajowy galicyjski 1861 – 1914. Warszawa, 1993. – 217 S.
188. Grzybowski K. Galicja 1848-1914. Historia ustroju politycznego na tle historii ustroju Austrii. – Krakow-Wroclaw-Warszawa. – 1959.- 322s.
189. Hellbling E.K. Osterreichische Verfassungs und Verwaltungsgeschichte. – Wien, 1974. – 566 S.
190. Historia ustroju Polski (конспект лекцій, прочитаних у Львівському університеті). Lwow, 1926.
191. Kalinka W. Galicja I Krakow pod panowaniem austrjackiem. – Lwow, 1898.
192. Kelsen H. Osterreichisches Staatsrecht. – Tubingen. – 1923.
193. Kodeks prawa politycznego czyli Austriackie Ustawy Konstytucyjne 1848-1903. Systematycznie zestawit, przelozyl I opracowat Dr. S. Starzynski. – Lwow, 1903. – 1069s.
194. Lozinski B. Galicyjski Sejm stanowy. – Lwow, 1905
195. Ludkiewicz Z. Kwestja rolna w Galicji. – Lwow, 1910.
196. Mitteilungen des K.K. Finanzministeriums. – Wien, 1915. – 632s.
197. Pawlowski J. Znaczenie cukrownictwa dla Galicji. – Lwow. – 1905.
198. Poplawski J. Polityka autonomiczna w Austrji. – Lwow. – 1898.
199. Ritter von Englisch K. Die osterreichische Auswanderungs Statistik. – Brunn, 1913.
200. Saryusz-Wojciech-Zaleski. Dzieje przemystu w bytej Galicji. – Krakow. – 1930.
201. Schnur-Peplowski S. Obrazy z przeszlosci Galicji I Krakowa (1772-1858). – Lwow. – 1896.
202. Starzynski S. Sesja sejmova 1886/ 7. – Lwow, 1887.
203. Statistisches Jahrbuch des K.K. Ackerbauministeriums fur das Jahr 1913. Wien, 1914.
204. Szczepanowski St. Nedza Galicji w cyfrach. – Lwow, 1888.
205. Ulbrich J. Das osterreichische Staatsrecht. – Tubigen. – 1909.
206. Wasilewski L. Zarys stosunkow galicyjskich. – Warszawa. – 1906.
207. Winiarski B. Kronika ustawodawcza Sejmu Galicyjskiego. – Warszawa. – 1914.
208. Winiarski B. Sejmowa reforma wyborcza. – Warszawa. – 1914.
209. Zelinski Z. Die Ermordung des Staathalters Grafen Andreas Potocki. Materialen zur Beurteilung des ukrainischen Terrorismus in Galizien. – Wien und Leipzig, 1908.

Г. Періодична преса
210. Вільна Україна. - №32. – 8.02.1951.
211. Вільна Україна. - №130. – 3.06.1952.
212. Галичанин. – 3.03.1901.
213. Громадський голос. – 5.01.1910.
214. Искра. - №36. – 15.10.1902.
215. Львовская правда. – 16.12.1952.
216. Kurjer Lwowski. – 11.01.1905.
217. Naprzod. – 7.09.1907.