ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ В КРИМУ НАПРИКІНЦІ 1918 – В 1920 рр.: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4-10
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 11-32
1.1. Характеристика наукової літератури за темою дисертації 11
1.2. Джерельна база дисертаційної роботи 24
РОЗДІЛ 2. КРИМСЬКИЙ КРАЙОВИЙ УРЯД С. КРИМА (ЛИСТОПАД 1918 – КВІТЕНЬ 1919 рр.) 33-81
2.1. Організація державної влади 33
2.2. Нормативно-правова діяльність 56
Висновки до розділу 79
РОЗДІЛ 3. РАДЯНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ УТВОРЕННЯ У КРИМУ В КВІТНІ – ЧЕРВНІ 1919 р. 82-131
3.1. Державний механізм Кримської Соціалістичної Радянської
Республіки 82
3.2. «Червоне» право в Криму 108
Висновки до розділу 128
РОЗДІЛ 4. ВІЙСЬКОВО-АВТОРИТАРНІ РЕЖИМИ У КРИМУ В 1919-1920 рр. 132-190
4.1. Кримські органи військово-адміністративного управління головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії 132
4.2. Законотворча діяльність “білих” генералів 159
Висновки до розділу 186
ВИСНОВКИ 191-196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 197-218

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасне конституційне визначення правового статусу Автономної Республіки Крим у складі унітарної Української держави остаточно не вирішило всіх проблем правової природи автономії. Залишається, зокрема, відкритим питання, наскільки наша держава з наявністю адміністративно-територіальної автономії відповідає міжнародним правовим стандартам і загальнонаціональним потребам, і як ця автономія співвідноситься з перспективами розвитку Української держави та забезпечує її конституційну цілісність.
Для вирішення цього питання важливим є вивчення і використання досвіду українського державотворення минулих поколінь, зокрема, державно-правових процесів, що здійснювалися в Криму в 1918 – 1920 рр. Йдеться насамперед про систему організації державної влади та нормативно-правової діяльності Крайового уряду С. Крима, Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії в Криму, а також про діяльність органів місцевого самоврядування в умовах громадянської війни.
Про актуальність вивчення тенденцій і особливостей державного будівництва періоду громадянської війни в Криму свідчать і взаємозаперечні оцінки подій кінця 1918 – 1920 рр., наявні у вітчизняній і зарубіжній історіографії.
Крім того, дослідження цієї теми набуває актуальності у зв’язку з розбудовою громадянського суспільства, яке має враховувати інтереси всього соціального спектру, а це у свою чергу висуває потребу історико-правового дослідження досвіду державного будівництва різних політичних сил у Криму та перших засад громадянського суспільства, що політично самореалізувалися через органи місцевого самоврядування в 1918 – 1920 рр.
Наукове вивчення процесів державного будівництва того періоду дасть можливість розв’язати чимало дискусійних питань, у тому числі про мету й завдання Крайового уряду С. Крима, Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії, характер їх автономії, використати цей досвід для вдосконалення правової системи України, політичних та економічних відносин державного центру й Автономної Республіки Крим, реформування сучасного механізму держави як організаційної основи унітарного устрою України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням цільової комплексної програми НАН України №0186.0.070872 “Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”. Вона узгоджується з плановою науковою темою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільнот у Криму” (№0197V000422), одним із учасників розробки якої є дисертант, і виконана за планом наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін та основ правознавства цього навчального закладу на період 2002-2005 рр.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні організаційно-правових засад формування та функціонування урядів та підпорядкованих їм місцевих адміністрацій, охоронних і судових органів як елементів, що у своїй сукупності складали механізм державних утворень на території Кримського півострова наприкінці 1918 – в 1920 рр.
Відповідно до поставленої мети увагу зосереджено на вирішенні таких основних завдань:
проаналізувати основні ідеї російських науковців, політичних і державних діячів відносно природи і сутності державності в Криму на основних етапах громадянської війни;
з’ясувати політичні та нормативно-правові засади створення кримських урядів, їх відповідність загальновизнаним принципам самовизначення народів та міжнародного права;
виявити особливості організаційного устрою урядів, органів місцевого самоврядування, формування їх складу та з’ясувати роль військового командування Антанти, Червоної армії і Добровольчої армії в цьому процесі;
визначити форму правління та державного устрою, тип політичних режимів, дослідити систему органів влади, судоустрою державних утворень С. Крима, Кримської СРР, генералів А. Денікіна та П. Врангеля;
узагальнити особливості нормативно-правової та організаційно-розпорядчої діяльності Кримських урядів, підпорядкованих їм місцевих адміністрацій, охоронних та судових органів;
дати політико-правову оцінку внутрішньої та зовнішньої політики державних утворень в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникли в процесі побудови державних утворень в Криму за урядування С. Крима, органів більшовицької влади, генералів А. Денікіна та П. Врангеля (наприкінці 1918 – в 1920 рр.).
Предметом дослідження є державні та правові інститути другого Крайового уряду, Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської Соціалістичної Радянської Республіки, урядів головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії.
Методологічна база дослідження сформована шляхом поєднання загальних та спеціальних методів наукового пізнання. В основу дисертації покладено загальнонауковий діалектичний метод. Дослідження здійснювались відповідно до принципів об’єктивності та історизму в історико-правових дослідженнях, які використовувалися при систематизації та класифікації джерельної бази і фактологічного матеріалу, встановленні вірогідності та повноти інформації.
У дисертації використовувалися і спеціальні методи. Серед найважливіших із них необхідно виділити такі: конкретно-історичний, структурно-функціональний, інституційний, порівняльно-правовий, соціологічний. Їх комплексне застосування здійснювалося на підставі системного підходу, а співвідношення як головних і допоміжних у вирішенні конкретних завдань дослідження визначалося характером наукового опрацювання використаного фактичного матеріалу. Більш інших застосувався конкретно-історичний метод, завдяки якому було досліджено еволюцію державно-правового статусу Криму в 1918 – 1920 рр. Структурно-функціональний метод використовувався, наприклад, для виявлення ознак державності й легітимності другого Крайового уряду, інституційний – для вивчення органів та інститутів влади Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії в Криму, порівняльно-правовий – для визначення правового статусу Кримської СРР, спільних рис і відмінностей з Радянською Республікою Тавриди. Соціологічний метод дав можливість врахувати під час дослідження вплив військового командування Антанти, Червоної армії, Збройних сил Півдня Росії в Криму на діяльність ліберально-демократичного, комуністично-диктаторського і військово-авторитарного режимів.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець 1918 – 1920 рр. За вихідний рубіж дослідження прийнято утворення Кримського крайового уряду С. Крима, якому передував перший крайовий уряд С. Сулькевича, діяльність якого вже досить повно досліджена в кандидатській дисертації О. Редькіної “Кримський крайовий уряд генерал-лейтенанта С. Сулькевича (червень-листопад 1918 р.)”. Предмет її дослідження безпосередньо межує із нашою темою і має відношення до проблем передачі влади урядові С. Крима від кабінету С. Сулькевича. Верхня межа дисертаційної роботи завершується 1920 р., коли був ліквідований військово-авторитарний режим П. Врангеля і розпочався принципово новий радянський етап державного будівництва в Криму.
Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного наукового дослідження процесів державного будівництва в Криму від задумів до втілення на основних етапах громадянської війни, а також позначається авторським підходом до аналізу обраного предмета і сутністю зроблених висновків. У межах проведеного дослідження отримано такі результати, що мають наукову новизну:
1. Вперше концептуалізовано теоретико-правову спадщину та практично-політичну діяльність провідних правознавців, державних і політичних діячів Росії, які взяли активну участь у формуванні Крайового уряду С. Крима, урядів генералів А. Денікіна та П. Врангеля. Її основу становили такі нові положення, як ідея Кримської державності, що являла собою тимчасовий характер на шляху відтворення Російської імперії, а також перехід до внутрішнього конституційно-правового регулювання державотворчих процесів.
2. Проаналізовано розвиток правового змісту нормативно-правових актів, які визначили принципи формування Кримських урядів, органів місцевого самоврядування. На основі цього визначено основні характеристики правового статусу державних утворень в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр.: було здійснено спроби реалізувати три моделі державності Криму: парламентська республіка з унітарною формою державного устрою та ліберально-демократичним типом державно-правового режиму С. Крима; територіальна автономія у формі Кримської СРР з елементами тоталітарного режиму диктатури більшовицької партії; монархічна форма правління та військово-авторитарний режим А. Денікіна, доповнені ідеєю федеративного устрою і широким самоврядуванням у П. Врангеля.
3. Проведено дослідження нормативно-правових актів Кримського крайового уряду С. Крима, що засвідчило широке використання його державним апаратом законодавства Російської імперії. Узагальнено концепцію виборчого права виборів до Крайового сейму, яка включала визначення місцевого виборчого права як інституту виборчого права окремої держави, що є системою правових норм, які регулювали суспільні відносини в процесі організації та проведення місцевих виборів, і забезпечувала здійснення виборчого процесу на засадах вільного й рівноправного висування кандидатів у члени Сейму, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії.
4. Подано авторську концепцію правового регулювання взаємовідносин між Крайовим урядом С. Крима й командуванням Добровольчої армії, основою якої є висновок про невтручання армії у внутрішнє управління Кримом і підпорядкування військових сил Крайового уряду командуванню Добровольчої армії. Визначено два основні етапи зміни співвідношення військової і цивільної влади залежно від розвитку військової ситуації на півострові. Перший етап розпочи-нається в середині листопада 1918 р. і закінчується в січні 1919 р.. Для цього етапу було характерним невтручання адміністрації в діяльність Крайового уряду. З початку лютого 1919 р. військове командування повністю контролювало діяльність уряду С. Крима.
5. Доведено, що проголошення Кримської СРР відбулося за вказівкою з Москви, а розбудова державного механізму проводилася без врахування місцевих особливостей, національно-культурних традицій, об’єктивних політико-правових умов існування автономної республіки. Аналіз державно-правового механізму Кримської СРР, нормативно-правового забезпечення організації та діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади засвідчив початок формування в Криму основних елементів тоталітарного політичного режиму.
6. З’ясовано відмінності другого радянського більшовицького правління в Криму від уряду Радянської Тавриди, серед яких звернуто увагу на значно більший прагматизм у нормативно-правовій діяльності, гнучкішу тактику стосовно політичної опозиції, прагнення не допускати стихійного терору та ігнорування інтересів селян і кримськотатарського народу.
7. Досліджено зміни компетенції військових органів управління Збройних сил Півдня Росії та державних інститутів влади під кутом зору їх взаємовідносин. Доведено, що штучне перенесення військової структури управління на формування цивільних органів зумовило відсутність законодавчого представницького органу, чіткої судової влади, послаблення системи управління, дискредитацію правової та ідеологічної основи білого руху, що зрештою стало причиною падіння політичного режиму генерала А. Денікіна.
8. Виявлено організаційно-правові особливості відновлення повітових земських установ та міських дум в умовах воєнного часу. Зроблено висновок, що реалізація ними нормативно-правових актів Крайового уряду С. Крима, урядів А. Денікіна та П. Врангеля, і нормативних приписів щодо діяльності міських і земських органів самоврядування була важливою передумовою забезпечення господарської діяльності в умовах війни.
9. Визначено причини, які спонукали уряд генерала П. Врангеля терміново розпочати реалізацію аграрного законопроекту: необхідність зміцнення соціальної бази південноросійської влади в особі середнього й заможного селянства, насичення ринку сільськогосподарськими товарами, активного постачання продовольством армії та населення, поповнення прибуткової частини бюджету держави за рахунок розвитку товарного хліборобства.
Практичне значення дослідження полягає в наявній можливості використання його матеріалів, висновків та узагальнень у науково-дослідній діяльності, під час підготовки праць з історико-правової проблематики та викладання навчальних курсів “Історія держави і права України”, “Історія України”. Рекомендації дисертації можна взяти до уваги під час доопрацювання законодавства, що регулює правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України, для запобігання політичним, соціальним і національним конфліктам.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації апробовані автором під час виступів на Восьмій міжнародній конференції істориків права “Юридична біографістика: історія, сучасність, перспективи”, 15-18 вересня 2002 р., м. Феодосія; Науково-практичній конференції професорсько-викладацького та студентського складу юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Правові аспекти підготовки та здійснення конституційної реформи в Україні”, 4 квітня 2003 р. м. Сімферополь; Дев’ятій історико-правовій конференції “Юридична наука та освіта: історія, сучасність, перспективи”, 6-8 червня 2003 р., м. Рівне; Десятій історико-правовій конференції “Історико-правові проблеми автономізму і федералізму”, 22-24 вересня 2003 р., м. Севастополь; Міжнародній конференції (Львів – січень 2004 р.); Науковій конференції (Суми – квітень 2004 р.). Матеріали більшості конференцій опубліковано.
Положення дисертації апробовані при викладанні навчальних курсів “Історія політичних та правових учень”, “Історія держави і права України” в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, Київському університеті права.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 3 наукових статтях, опублікованих у періодичних виданнях, визначених ВАК України фаховими з юридичних наук (Велігодський Д. В. Кримська радянська державно-правова реформація в квітні – червні 1919 р. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 120-126; Велігодський Д. В. Законотворчість військово–авторитарних режимів А. І. Денікіна і П. М. Врангеля в Криму (1919–1920 рр.) // Часопис Київського університету права. 2003. – № 4. – С. 93-99; Велігодський Д. В., Кримські військово-авторитарні режими генералів А. І. Денікіна і П. М. Врангеля (червень 1919 – листопад 1920 рр.) // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 112-120).
Структура роботи зумовлена її метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, поділених на 8 підрозділів, висновку, списку джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації – 218 с., із них основного тексту – 196 с., список використаних джерел – 22 с. (236 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено організаційно-правові засади формування та функціонування урядів та підпорядкованих їм місцевих адміністрацій, охоронних і судових органів як елементів, що у своїй сукупності складали механізм державних утворень на території Кримського півострова наприкінці 1918 – в 1920 рр.; з’ясовано правовий зміст нормативно-правових актів, які визначили принципи формування Кримських урядів, органів місцевого самоврядування.
Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:
По-перше, висвітлення політико-правових передумов створення Крайового уряду С. С. Крима, Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР, урядів головнокомандувача ЗСПР свідчить про те, що цей процес відбувався в загальному руслі суспільних відносин, які визначалися зміною співвідношення сил на Півдні Росії і в Європі внаслідок закінчення світової війни, соціальних конфліктів, спричинених подіями російської революції.
Зазначені внутрішні та зовнішні чинники і визначили характер кожного з державних утворень в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр., які виникли в результаті боротьби за владу політичних сил, що мали різні концепції державно-правового облаштування півострова. Серед них були і відновлювачі єдиної та неподільної Росії, поборники державної самостійності Криму й прихильники радянської моделі державності. Але, незважаючи на такі відмінності в поглядах на державне будівництво, майже всі кримські політики визнавали її досягнення можливим за допомогою інших держав. Отже, визначальним чинником для формування Крайового уряду С. С. Крима в листопаді 1918 р. стала присутність на півострові військового контингенту Антанти, для Тимчасового робітничо-селянського уряду Кримської СРР – військ Червоної армії, а уряди А. І. Денікіна і П. М. Врангеля діяли безпосередньо при ЗСПР. Таким чином, усі вони в проведенні своєї внутрішньої та зовнішньої політики залежали від розвитку воєнної ситуації на півострові, рішень військових командувань, що надавало цим державним утворенням маріонеткового характеру.
По-друге, загальні закономірності приходу до влади антибільшовицьких режимів визначили спільні риси в законодавчій діяльності.
Загалом законодавство Крайового уряду С. С. Крима, урядів А. І. Денікіна і П. М. Врангеля можна охарактеризувати як законодавство перехідного періоду, коли нормативно-правові акти приймаються тільки у разі необхідності швидкого реагування на конкретні політичні і воєнні обставини. Звідси і відсутність власних кодифікованих актів у галузі цивільного та кримінального законодавства.
Військово-авторитарні режими генералів А. І. Денікіна і П. М. Врангеля обрали той самий шлях, що й уряд С. С. Крима – шлях часткового скасування одних і поновлення чинності інших законів залежно від своїх політичних інтересів. Ситуація в Криму впливала на пріоритети законотворчості. У цей час економічні проблеми відійшли на другий план і регулювалися тільки окремими актами, а законодавство у військовій галузі, навпаки, розвивалося дуже активно.
Негативно впливала на стан законодавства також відсутність належної законодавчої процедури й чіткої системи нормативно-правових актів. Як і уряд С. С. Крима, уряди А. І. Денікіна та П. М. Врангеля не визначили критеріїв, яким мали відповідати закони й постанови, не кажучи вже про статус таких актів, як декларація, наказ. Досить сказати, що повноваженнями приймати закони наділялися головнокомандувач, Рада міністрів, особлива нарада при головнокомандувачеві.
Усі перелічені проблеми зумовили значну увагу цих державних утворень до колишнього російського законодавства, чинність якого не припинялася.
По-третє, особливе місце серед державних утворень в Криму наприкінці 1918 – в 1920 рр. займає Крайовий уряд С. С. Крима. За визначенням теоретико-правової науки найвідповіднішими для кримської державності листопада 1918 – квітня 1919 р., були республіканська форма правління, унітарна форма устрою та ліберально-демократичний тип політичного режиму. Проте зазначимо, що такі визначення форми кримської державності не мають класичного розуміння. Адже Крайовий уряд із самого початку створювався як тимчасовий, а це визначало позицію невпевненості, відмови від проведення радикальних соціальних і економічних реформ. У декларації від 14 листопада 1918 р. уряд висунув три складові своєї політики: відновлення Росії – єдиної, демократичної, з правом культурної автономії для всіх народів.
Незважаючи на це, перший період діяльності уряду С. С. Крима приніс досить вагомі результати в законотворчій діяльності. Було скасовано дискримінаційний закон С. Сулькевича про кримське громадянство, який обмежував російське громадянство. Проголошено свободу зборів. Функції внутрішньої варти були передані міліції, яку створювали міські управи. Політичні партії й профспілкові організації отримали досить широке поле для своєї діяльності. На квітень 1919 р. були призначені вибори до Крайового сейму. У Криму в 1918 р., уперше на території Росії була здійснена спроба встановлення демократичної влади. Були досягнуті позитивні результати в фінансовій діяльності. Уряд затвердив статути трьох банків. Він був єдиним із урядів, що випустив власні грошові знаки вартістю 5, 10 і 25 крб., а також 50 коп. у вигляді марки.
Другий період діяльності Крайового уряду С. С. Крима розпочався з кінця грудня 1918 р. і проходив в умовах жорсткого протиборства з військовою диктатурою генерала А. І. Денікіна. Це протистояння супроводжувалося масовими порушеннями законності й правопорядку, зниженням життєвого рівня населення, руйнацією промисловості та сільського господарства.
Аналіз діяльності уряду, міністерств, господарських органів свідчить про те, що з початку 1919 р. уряд С. С. Крима швидко втрачає авторитет і намагається компенсувати втрату своїх позицій шляхом прийняття постанов і розпоряджень, які фактично відновлюють репресивні методи управління й повертають політико-правову ситуацію на півострові до початкових стартових позицій.
По-четверте, аналіз державного ладу та правової системи Кримської СРР в період із кінця квітня 1919 р. по кінець червня 1919 р. свідчить, що в Криму внаслідок установлення радянської влади в Криму утвердилась воєнно-більшовицька партійна диктатура, основними рисами якої були: керівна роль більшовицької партії в державному будівництві, ліквідація з цією метою політичного плюралізму і, як наслідок, інтеграція більшовицької партії у владу; формування та зміцнення державних органів, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням функцій оборони і придушення опору класових супротивників утворення нелегітимних надзвичайних державних органів; надмірна централізація управління; формування органів командно-адміністративної системи; ліквідація державних органів і правових норм, розрахованих на керівництво в умовах ринкових форм господарювання, з одночасним розвитком державних органів і правових норм, пов’язаних з проведенням “воєнно-комуністичних” заходів в економіці; широке використання заходів позаекономічного державно-правового примусу; широке застосування суворої класової репресії, спрямованої на ліквідацію не тільки осіб, які вчинили антирадянські злочини, а й ідеологічних супротивників.
Порівнюючи політико-правові моделі державного облаштування, обмежені періодом Республіки Тавриди та Кримської СРР, разом із спільними рисами, необхідно відзначити й суттєві відмінності. Перший кримський досвід державотворення характеризувався розпливчастим поділом функцій влади на законодавчу, виконавчу й судову. Відсутньою була і правова база діяльності уряду. Вона характеризувалася радикальними революційними заходами, які мали за основу не право, а революційну доцільність.
Дисертантом встановлено, що другий радянський період більшовицького правління в Криму відрізнявся значно більшим прагматизмом у нормативно-правовій діяльності. Вона враховувала негативний досвід будівництва воєнного комунізму Республіки Тавриди, вирізнялася достатньою терпимістю до політичної опозиції та прагненням не допускати стихійного терору, ігнорування інтересів селян і кримського народу. Кримська СРР перебувала під повним контролем центральних державних і партійних органів Російської СРФР і була своєрідним доповненням діяльності військового командування Червоної армії.
По-п’яте, штучне перенесення військової структури управління на формування державних інституцій А. І. Денікіна та П. М. Врангеля визначило відсутність законодавчого представницького органу, системи цивільних судових органів. Функції уряду здійснювала Рада при головнокомандувачеві ЗСПР (дорадчий орган), до складу якої входили як представники військового командування, так і керівники цивільних установ.
Місцева адміністрація, створена відповідно до „Тимчасового положення” за своєю структурою повторювала верховну владу в Криму: цивільне управління доручалося командирам корпусів через начальників цивільної частини.
Пріоритети внутрішньополітичної діяльності уряду ЗСПР полягали в забезпеченні соціальної опори Південно-Російської державності й подоланні фінансово-економічної кризи. Першочергове значення мало вирішення земельного питання, викликане необхідністю зміцнення соціальної бази в особі середнього та заможного селянства, постачання продовольства для армії і населення, поповнення прибуткової частини бюджету за рахунок надходження викупних платежів і розвитку товарного землеробства.
Аналіз документів дає можливість стверджувати, що урядом генерала П. М. Врангеля була створена правова основа для реалізації аграрного законопроекту, головної умови для розвитку товарного землеробства.
По-шосте, для здійснення аграрних перетворень були відновлені органи місцевого самоврядування. Урядом А. І. Денікіна та П. М. Врангеля, шляхом обмеження виборчого права, усувалася із складу земських повітових і волосних органів ліберальна опозиція, вони ставились під контроль повітової адміністрації.
Спроба подолання фінансово-економічної кризи, розпаду промислового виробництва, розпочаті цими урядами, були одним із найважливіших напрямів їхньої діяльності. Політико-економічна нестабільність була викликана головним чином перевагою невиробничої сфери над виробничою, у дефіциті державного бюджету й стрімкому зростанні інфляції. Державне регулювання ціноутворення викликало товарний голод, валютні махінації, спекуляцію. Уведення монополії хлібної торгівлі, продаж російського флоту забезпечили певні валютні надходження в бюджет, складовими якого були активи російських урядів за кордоном, іноземні позики.
Іншим чинником, що спричинив значні труднощі в діяльності антибільшовицьких урядів, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі з більшовиками. Усі іноземні сили, які залучилися до справи створення державності в Криму, зрештою, переслідували власні інтереси, дуже часто протилежні інтересам населення півострова. Фінансова допомога союзників полягла в поставках непотрібного військового майна, економічній експлуатації природних ресурсів Криму. Укладання угод про поставки озброєнь, отримання позик при умові надання державних гарантій вело до втрати національного багатства.
По-сьоме, історичні уроки створення та діяльності урядів С. С. Крима, Кримської СРР, генералів А. І. Денікіна і П. М. Врангеля доводять, що політичне й економічне відокремлення Криму від України мало негативні наслідки для населення півострова.
Отже, з огляду на минуле варто здійснювати й сучасну нормативно-правову регламентацію відносин державного центру України та її кримської автономії. Історичний досвід сьогодні черговий раз свідчить на користь єдності української правової системи, нагадує про необхідність усунення всіх її правових колізій, вимагає, зокрема, ретельного узгодження конституційних норм держави й автономії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Все на борьбу с Деникиным! (Письмо ЦК РКП (большевиков) к организациям партии). Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Т. 39. – М.: Политиздат, 1974. – 623 с.
2. Речь на беспартийной конференции рабочих и красноармейцев Пре-сненского района 24 января 1920 р. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Т. 40. – М.: Политиздат, 1963. – 506 с.
3. Речь на совещании председателей уездных, волосных и сельских исполнительных комитетов Московской губернии 15 октября 1920 р. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Т. 41. – М.: Политиздат, 1963. – 693 с.
4. Голоконников Г. Французская буржуазия и Иуда Врангель. – М., 1920. – 112 с.; Гусев С. И. Уроки Гражданской войны. – М., 1921. – 70 с.; Триандафилов В. К. Краткий стратегический очерк наступательных операций Южного фронта. Записки ВНО. Книга первая. – М., 1921. – 106 с.; Каменев С. С. Очередные военные задачи. Лекции, статьи 1919 –1920. – Смоленск, 1921. – 140 с.; Свечников М. С. Борьба Красной Армии на Северном Кавказе. – М., Л., 1926. – 224 с.; Каменев Л. Ллойд Джордж. Врангель и Пилсудский. – М., 1929. – 204 с.; Мировицкий П. Врангелещина. – Харьков, 1929. – 186 с.; Кандидов Б. Церковь и Врангель. – Харьков, 1931. – 173 с.; Вольфсон Б. Конец авантюры барона Врангеля. – Симферополь, 1940. – 119 с.; Ленин, Сталин, Фрунзе, Ворошилов о разгроме Врангеля. – Симферополь, 1940. – 89 с.
5. Гравицкий Ю. Белый Крым // Военная мысль и революция. – 1923. Кн. ІV. – С. 24-33; Какурин Н. Е. Как сражалась революция. – М.: Изд-во полит. литературы, 1990. Т. 1. (1917-1918 гг.). – 272 с.; Какурин Н. Е. Как сражалась революция. – М.: Изд-во полит. литературы, 1990. Т. 2. (1919-1920 гг.). – 431 с.; Тухачевский М. Стратегия национальная и классовая // Военный журнал Сибири. Омск. – 1920. №2. – С. 18-26; Фрунзе М. В. Избранные произведения. – М., 1950. – 581 с.
6. Какурин Н. Е. Как сражалась революция. – М.: Изд-во полит. литературы, 1990. Т. 2. (1919-1920 гг.). – 431 с.
7. Кин Д. Деникинщина. – М., Л., 1927. – 276 с.
8. Хвойнов П. Рабочее движение и профсоюзы в Крыму в 1920 г. // Антанта и Врангель. Сб. статей. – М., Пг., 1923. Вып. 1. – С. 219-231; Болдырь А. В. В Крыму во времена ген. Слащева и Врангеля, 1920 г. // Былое. – 1925. – № 2. – С. 195-229; Оболенский В. Крым при Врангеле. – М., Л., 1927; Аграрная политика Врангеля // Красный архив. – 1928. – №1. – С. 51-96; Немирович-Данченко Г. В. В Крыму при Врангеле: факты и итоги. – Берлин, 1922. – 116 с.; Бутецкий А. Борьба за Крым и разгром Врангеля. – М., Л., 1928. – 174 с.
9. Аграрная политика Врангеля / Изд. А. И. Гуковского // Красный архив. 1928. Т. 26. – С. 51-96; Гуковский А. К истории аграрной политика русской контрреволюции (Аграрная политика правительства Врангеля) // На аграрном фронте. – 1927. – № 6. – С. 72-86; Врангелевщина (Изд. И. Минц) // Красный архив. – 1930. Т. 39. – С. 3-46; Врангелевщина (Изд. И. Минц) // Красный архив. – 1930. Т. 40. – С. 3-40; Пионтковский С. Гражданская война в России 1918-1921 гг. Хрестоматия. – М., 1925. – 708 с.
10. Шафир Я. Экономическая политика белых // Антанта и Врангель. Сб. статей. – М., Пг., 1923. Вып. 1. – С. 99-124; Бунегин М. Ф. Революция и гражданская война в Крыму (1917-1920 гг.). – Симферополь, 1927. – 281 с.; Штейнбах Е. М. Профессиональное движение в Крыму. – Симферополь, 1927. – 124 с.
11. Альф И. (Сеймович И.). Антанта и Врангель // Антанта и Врангель. Вып. 1. – М., Пг., 1923. – С. 45-56; Будкевич С. Врангель и Польша // Разгром Врангеля. – М., 1930. – С. 24-31; Слащов Я. Лозунги русского патриотизма на службе Франции. Период Деникина. Период Врангеля // Кто должник? К вопросу о франко-советских отношениях. – М., 1926. – С. 575-577; Ковалев Н. Южная контрреволюция – Врангель. – Курск, 1925. – 254 с.; Танин М. 10 лет внешней политики СССР. 1917-1927. – М., Л., 1927. – 275 с.; Шипов Я. Тихоновская церковь и Врангель. – М., 1923. – 184 с.
12. Антанта и Врангель. Вып. 1. – М., Пг., 1923. – 417 с.; Кто должник? К вопросу о франко-советских отношениях. Сб. ст. – М., 1926. – 176 с.; К десятилетию интервенции. Сб. ст. – М., 1929. – 185 с.; Разгром Врангеля. – 1920: Сб. ст. / Под ред. А. К. Гуковского. – М., 1930. – 172 с.
13. Голубев А. Гражданская война. 1918-1920. – М., 1932. – 353 с.; Кандидов Б. Церковь и гражданская война на Юге. Материалы к истории религиозной контрреволюции в годы гражданской войны. – М., 1931. – 156 с.; Мокроусов А. В. В горах Крыма. Записки о краснопартизанском движении во врангелевском тылу. – Симферополь, 1940. – 129 с.; Прохоров В. В плену у Врангеля // Боевые дни. – М., 1929. – С. 88-107.
14. Березкин А. США – активный организатор и участник военной интервенции против Советской России (1918 – 1920 гг.). – М., 1952. – 211 с.; Лихолат А. В. Разгром националистической контрреволюции на Украине (1917 – 1922 гг.). – М., 1954. – 232 с.; Какурин Н. Краткий стратегический очерк гражданской войны. – М., Л., 1926. – 186 с.
15. Четыркин А. Развал и разложение армии Деникина // Исторические записки – М., 1941. – №12. – С. 3-36.
16. Надинский П. Н. Очерки по истории Крыма. Ч. 2. Крым в период Великой Октябрьской социалистической революции, иностранной интервенции и гражданской войны. (1917-1920 гг.) – Симферополь: Крымиздат, 1957. – 303 с.
17. Борьба большевиков за власть Советов в Крыму: Сборник статей. – Симферополь: Крымиздат, 1957. Т. 2. – 295 с.; Супруненко Н. И. Очерки истории Гражданской войны и иностранной военной интер-венции на Украине (1918-1920 гг.) – М., 1966. – 312 с.; Баранченко В. Е. Гавен. – М., 1967. – 168 с.
18. История гражданской войны в СССР: в 5 т. – М., 1931-1966. Т. 5. – 246 с.
19. Документы внешней политики СССР. – М., 1958. Т. 2. – 512 с.
20. Алексашенко А. П. Крах Деникинщины. – М., 1966. – 230 с.; Спи-рин Л. М. Классы и партии в гражданской войне в России (1917 – 1920 гг.). – М., 1968. – 315 с.
21. Крым за 50 лет советской власти. Библиографический указатель литературы. – Симферополь, 1970. – 104 с.; Думова Н. Г. Кадетская контрреволюция и ее разгром (октябрь 1917 – 1920 гг.) – М., 1982. – 416 с.
22. Иоффе Г. З. Крах российской монархической контрреволюции. – М., 1977. – 320 с.; Иллерицкая Е. В. Аграрный вопрос: провал аграрных программ и политики непролетарских партий в России. – М., 1981. – 166 с.
23. Карпенко С. В. Крах социально-экономической политики врангелевской диктатуры. Автореф. дис. ... канд. ист. наук. – М., 1983. – 23 с.; Карпенко С. В. Крах последнего белого диктатора. – М., 1990. – 97 с.
24. Зимина В. Д. Белое движение в годы гражданской войны. – Волгоград, 1995. – 75 с.
25. Федюк В. П. Деникинская диктатура и ее крах. – Ярославль, 1990. – 65 с.
26. Гарчев П. І. Червона гвардія України у жовтневій революції. – Х., 1969. – 312 с.
27. Рогожин А. И. Правоохранительные органы УССР в первые годы Советской власти (1917 – 1920 гг.). – Х., 1981. – 286 с.
28. Бабкін В. Д. Державна влада і політична опозиція // Правова держава. – К., 1996. – Вип. 7. – 220 с.; Хрестоматія з історії держави і права України: У 2–х т.: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред В. Д. Гончаренко. – Вид. 2–ге, перероб. і доп.: Том 2: Лютий 1917 р. – 1996 р. / Уклад.: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре». – 2000. – 728 с.; Кармазіна М. С. Ідея державності в українській політичній думці /кінець ХІХ – початок ХХ століття// Ін–т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Київський держ. торговельно–економ. університет. – К., 1998. – 350 с.; Кресіна І. О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: (Етнополітологічний аналіз): [Монографія]. – К.: Вища школа, 1998. – 392 с.; Курас І. Ф. Етнополітика: історія та сучасніть: статті, виступи інтерв’ю 90–х років / інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 1999. – 656 с.; Мироненко О. М. Світоч української державності. Політико–правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К., 1995. – 250 с.; Панібудьласка В. Ф. Торжество ленінської національної політики КПРС і розквіт Радянської України. – К.: Політвидав України, 1981. – 56 с.
29. Румянцев В. О. Українська державність у 1917 – 1922 рр. Національно–демократична і радянська альтернатива: Автореф. дис... д–ра юрид. наук. – Х., 1998. – 34 с.
30. Копєйчиков В. В. Механізм радянської держави. – К., 1968. – 180 с.; Кривенко Л. Т. Державне управління: теорія і практика. – К., 1998. – 265 с.; Кульчицький В. С. та інші. Історія держави і права України: навч. посібник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів / В. С. Кульчицький, М. І. Настюк, Б. Й. Тищик. – Львів: Світ, 1996. – 294 с.; Медведчук В. В. Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування. – К., 1996. – 145 с.; Медведчук В. В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. – К., 1997. – 170 с.; Мурашин Г. О. Конституція України: деякі аспекти її реалізації. – К., 1997. – 189 с.; Телешун С. О. Державний устрій України: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... д–ра політичних наук. – К., 2000. – 34 с.
31. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: Монографія / В. Г. Кремень, І. Ф. Бінько, С. І. Головащенко: Рада нац. безпеки і оборони України, Нац. інститут стратегічних досліджень, Міжнаціональна акад. упр. персоналом. – К.: МАУП, 1998. – 90 с.; Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні: НАН України, Ін–т держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Ін Юре, 1997. – 32 с.; Корнієнко М. І. Виборче законодавство для органів місцевого самоврядування //Політологічний вісник. Вип. 1. – К., 1993. – 168 с.; Курас І. Ф. Основи етнодержавознавства. Підручник / За ред. Ю. І. Римаренка. – К.: Либідь, 1997. – 656 с.; Мироненко О., Римаренко Ю., Усенко І., Чехович В. Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник – довідник / За ред. О. М. Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – 560 с.; Швецов В. С. Государственный суверенитет: (Вопр. теории). – М.: Наука, 1979. – 300 с.
32. Історія держави і права України: Підручник. /За ред. Тація В. Я., Рогожина А. Й. Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, Рогожин А. Й., Святоцький О. Д. та інші. – У 2 т. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – Т. 2. – 580 с.
33. Кордун О. О., Ващенко К. О., Павленко Р. М. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. /За ред. Кордуна О. О. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.
34. Телешун С. О. Державний устрій України: проблеми теорії і практики. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук. – К., 2000. – 349 с.
35. Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. – Симферополь, 1997. – 352 с.; Калашникова Е. В. Правовые основы деятельности Правительства Юга России в Крыму в 1920 г. // Революция и гражданская война 1917 – 1920 гг. Новое осмысление. Материалы научной конференции. Ялта 10-18 ноября 1995 г. – Симферополь, 1995 г. – С. 51-54.
36. Копиленко О. Л. Конституція Автономної Республіки Крим: проблеми прийняття, затвердження, реалізації. – К.: Таксон, 2002. – 432 с.; Копиленко О. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. – К.: Таксон, 2002. – 342 с.; Копиленко О. З історії законодавства про громадянство України. – К., 2001. – 72 с.
37. Тимощук О. В. Охоронний аппарат Української держави (квітень-грудень 1918 р.). – Харків, 2000. – 459 с.
38. Тимощук О. В. Німецька таємна дипломатія. // Вісник УніВС, 1999. №7. – С. 133-144.
39. Дубко Ю. В. Советская Республика Тавриды. Авантюра большевицкого государственного строительства. – Симферополь, 1999. – 208 с.; Іванець І. Кримський вектор політики гетьманату Скоропадського: новий підхід чи наслідування Центральної Ради. // Гетьман Павло Скоропадський і Українська Держава 1918 р. Науковий збірник. – К., 1998. – С. 238-239; Сергійчук В. Український Крим. – К.: Українська видавнича спілка, 2001. – 304 с.; Сергійчук В. Кримська політика гетьмана Павла Скоропадського. // Гетьман Павло Скоропадський і Українська Держава 1918 р. Науковий збірник. – 1998. – С. 42-53; Лаптев Ю. Краевое правительство и крымские немцы. // Таврические ведомости. – 1993. – 2 июля; Линев К. К., Шарапа В. Ф. Крымское краевое правительство С. Сулькевича. //МАИЭТ, 1996. Т. 5. – С. 226-234; Мальгин А. Внешняя политика Крымского краевого правительства генерала Сулькевича. – Крымский архив. – 1994. – №1. С. 56-66; Мальгин А. «Ненужная борьба между двумя частями России». (К истории украинско-крымских отношений в 1918 г.). – Крымский архив. – 1994. – №2. С. 64-68; Смирнова Є. В. Констуційно-правовий статус Автономної Республіки Крим: історія становлення (1991 – 2000 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Харків, 2002 р. – 20 с.
40. Тимощук О. В., Таран П. Є. Кримськотатарська політико-правова думка кінця ХVІІІ – початку ХХ століття: особливості генезису та автономістські процеси еволюції. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2004. – 176 с.
41. Куценко Н. Судьба Крыма как геополитическая и цивилизованная проблема. // Вісник УніВС. – 1999. – №7. – С. 82-84; Колупаев В. Крым и геополитика. // Мат. респ. научно-практической конференции. – Симферополь, 1994. – С. 43-46.
42. Брошеван В. Осень восемнадцатого. Краткий очерк истории переговоров между делегациями Крымского краевого правительства и правительства Украинской державы по вопросу о соединении Крыма с Украиной. // Крымские известия. – 1994. – 5 июля; Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К., 1994. – 168 с.; Бондаренко Д. Я., Крестовская Н. Н. Украина и Крым в стратегических планах воюющих сторон. // Вісник УніВС. – 1999. – Вип. 2. – С. 6-10.
43. Шелохаев В. В. Российские либералы в годы первой мировой войны. // Вопросы истории. – 1993. – №8. – С. 26-33; Громов С. Е. Украинские политические партии и организации в Крыму в период гражданской войны (1918 – 1920 гг.). // Приложение к «Вестнику Университета внутренних дел». – 1997. – №2. – С. 87-93; Королев В. И. Возникновение политических партий в Таврической губернии. – Симферополь, 1993. – 42 с.; Королев В. И. Крым в трех российских революциях. // Материалы республиканской научно-практической конференции. – Симферополь, 1994. – С. 35-36.
44. Родионов А. М. От драхмы до рубля. // Краткий очерк денежного обращения в Крыму. – Симферополь, 1999. – 65 с.; Бородін С. В. Аграрні відносини у Криму (1918-1926 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Запоріжжя, 2000 р. – 18 с.
45. Пасманик Д. Революционные годы в Крыму. – Париж, 1926. – 126 с.
46. Краснов П. Н. Всевиликое войско Донское / Белое Дело. Дон и Добровольческая армия – М., 1991. – С. 3-204; Денисов С. В. Гражданская война на Юге России 1918 – 1920 гг. (в 7 книгах). Кн. 1 – Константинополь, 1921. – 126 с.; Скобцов Д. Драмы Кубани // Голос минувшего на чужой стороне – Париж, 1926 – №1 – С. 233-263.
47. Маргулиес М. С. Год интервенции. – Берлин, 1923. Кн. III. – 319 с.
48. Росс Н. Врангель в Крыму. – Франкфурт-на-Майне, 1982. – 376 с.
49. Brinkley G. Volunteer Army and Allied Intervention in South Russia 1917 – 1921: A study in Politics and Diplomacy of the Russia Civil War. Notre Dame, 1966. – Р. 446; Luckett R. The White Generals: An Account of the White Movement and the Russian Civil War. London; New York, 1971. – Р. 413; Pipes R. Struve. Liberal on the Right, 1905-1944. London, 1980. – Р. 526.
50. Treadgold D. W. The Ideology of the White Movement: Wrangel’s “Leftist Policy from Rightist Hands” // Russian Thought and Politics. Harvard Slavic Studies. Vol. IV. 1957. – P. 481-497.
51. Kenez P. Civil War in South Russia 1919-1920: The Defeat of the Whites. Berkley, 1977. – Р. 378; Кенез П. Идеология белого движения // Гражданская война в России: перекресток мнений. М., 1994. – С. 94-105.
52. Бортневский В. Г. Разведка и контрразведка Белого Юга (1917 – 1920 гг.) // Новый часовой. – 1995. – №3. С. 50-58.
53. Бортневский В. Г. Загадка смерти генерала Врангеля: Неизвестные материалы по истории русской эмиграции 1920-х годов. СПб., 1996. – 128 с.
54. Трамбицкий Ю. Бог не благословил успехом // Советский воин – 1993. – №1. – С. 88-90.
55. Гордеев Ю. Н. Генерал Деникин. Военно-исторический очерк – М., 1993. – 189 с.
56. Требов О. В. А. И. Деникин против канцелярщины, показухи, произвола // Военно-исторический журнал. – 1994. – №2. – С. 90-94
57. Luckett R. The White Generals: An Account of the White Movement and the Russian Civil War. London; New York, 1971. – Р. 413; Bradley J. Civil war in Russia. 1917 – 1920. London-Sidney, 1975. – Р. 197.
58. Ганчар Г. М. Военная и политическая деятельность П. Н. Врангеля (1917 – 1920 гг.) Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук. – М., 1998. – 172 с.; Дашин А. В. Деятельность правительства Вооруженных Сил Юга России в Крыму (апрель-ноябрь 1920 г.): исторический аспект; Ипполитов Г. М. Военная и политическая деятельность А. И. Деникина /1917 – апрель 1920 гг./ Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук. – М., 1994. – 178 с.; Федюк В. П. Белое движение на юге России 1917 – 1920 гг. Автореф. диссертации на соискание ученой степени доктора исторических наук. Ярославль, 1995. – 32 с.
59. Российское законодательство Х-ХХ вв. В 9 т. – М., 1988. – Т. 6. – 432 с.; Свод Законов Рос. империи. / Под ред. А. А. Добровольского. Второе изд. – СПб, 1913. – Кн. 3. – Т. Х – ХІІІ. – 620 с.
60. Сборник узаконений и распоряжений Крымского краевого правительства. – 1918, 1919-ноябрь 1918-апрель, 1919 // Красный архив, 1927. – №23, №24.
61. Конституційні акти України 1917-1920 рр.: Невідомі конституції України. – К., 1992. – 524 с.; Декреты Советской власти: Т. 5. 7 апреля-31 июля 1919. – М., 1971. – 679 с.
62. Борьба за Советскую власть в Крыму. Документы и материалы. Т. І. (март 1917 – апрель 1918 г.). Симферополь: Крымиздат, 1957. – 319 с.
63. Борьба за Советскую власть в Крыму. Документы и материалы. Борьба трудящихся Крыма против иностранной военной интервенции и контрреволюции в годы гражданской войны. Т. ІІ. (май 1918 г. – ноябрь 1920 г.) Симферополь: Крымиздат, 1961. – 363 с.
64. Аграрная политика Врангеля. Изд. А. И. Гуковского // Красный Архив., 1918. Т. 26. С. 51-96; Архив русской революции. – М., 1991. – Т. IV. – 347 с. Врангелевщина (Из материалов Парижского «посольства» Временного правительства). Изд. И. Минц // Красный Архив, 1930. Т. 39. С. 3-46.; Т. 40. С. 3-40; Временное положение о волостных земских учреждениях. Приказ Главнокомандующего ВСЮР 15-28 июля 1920 г. №94. Севастополь, 1920; Гражданская война на Украине. 1918-1920: Сборник документов и материалов. Т. 3. Киев, 1967. – 370 с.; Доклад генерала Махрова // Грани, 1982. – №124. – С. 183-241; Документы внешней политики СССР. – Т. 2. – М., 1958. – 786 с.; Из архива П. Б. Струве (публ. Г. П. Струве) // Возрождение, 1971. Апрель. №231. – С. 108-115; К 50-летию окончания гражданской войны на Юге России (публ. Г. П. Струве) // Мосты. – Мюнхен, 1970. – №15. – С. 413-427; Приказ Главнокомандующего Вооруженными Силами на Юге России «О земле» от 25 мая 1920 г. Со всеми дополнениями. –Константинополь, 1920; Руководство для Военно-Судных Комиссий, Военно-Полевых и Полковых Судов (Сборник приказов, руководящих статей, законов и образцов постановлений, приговоров и т. д.) / Состав. Полковник Н. Несмелов и коллежский асессор Н. Фон-Ланг. –Севастополь, 1920. – 138 с.
65. Советы народного хозяйства и плановые органы в центре и на местах. (1917-1932). Сборник документов. Госполитиздат. М., 1957. – 546 с.; Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917-1952). – Госюриздат. – М., 1953 – 724 с.
66. Оболенский В. А. Крым в 1917-1920 гг. // Крымский архив. 1966. №1. – С. 59-86; №2. – С. 14-28; Оболенский В. А. Крым при Врангеле: Мемуары белогвардейца. – М., Л. ГИЗ, 1928. – 86 с.; Оболенский В. А. Земство в Крыму во время гражданской войны. – Местное самоуправление. – Прага, 1925. Вып. 2. – С. 211-287.
67. Налбандов В. С. Записки. Краевое правительство в 1918-1919 гг. // Красный архив. – 1927. – №22. – С. 92-133.
68. Винавер М. Наше правительство (Крымские воспоминания 1918 – 1919 гг.). Издание посмертное. – Париж, 1928. – 260 с.
69. Валентинов А. А. Крымская эпопея (по дневникам участников и по документам)// Архив Русской Революции. Берлин, 1922. – Т. V. С. 5-100; Венус Г. Война и люди. Семнадцать месяцев с дроздовцами. Прибой. – 1929; Вернадский Г. Крым. Воспоминания // Новый журнал. – Нью-Йорк, 1971. – № 105. – С. 203-224; Вишняк М. В. Черный год. – Париж, 1922. – 294 с.; Врангель П. Н. Воспоминания// Белое дело. – Берлин, 1928. – Т. VI. – С. 5-261; Врангель П. Н. Записки (ноябрь 1916 - ноябрь 1920). – Т. 1, 2. – М., 1991. – 544 с.; Врангель П. Н. Записки. – Часть вторая. – М., 1995. – 226 с.; Гиацинтов Э. Н. Записки белого офицера. – СПб. – 1992; Даватц В. Х., Львов Н. Н. Русская армия на чужбине. – Белград, 1923; Деникин А. И. Очерки русской смуты. – Берлин, 1925. Т. 4 – 245 с.; Т. 5 – 367 с.; Деникин-Юденич-Врангель. Мемуары. – М., Л., 1927; Калинин И. Под знаменем Врангеля. Заметки бывшего военного прокурора. – Л., 1925. – 272 с.; Лукомский А. С. Воспоминания. – Т. 2. – Берлин, 1922. – 332 с.; Макаров П. В. Адъютант генерала Май-Маевского: из воспоминаний начальника отряда красных партизан в Крыму. – Л., 1927. – 194 с.; Маргулиес М. С. Год интервенции. – Кн. ІІІ. – Берлин, 1923. – 319 с.; Немирович-Данченко Г. В. В Крыму при Врангеле. Факты и итоги. – Берлин, 1922. – 116 с.; Новицкий П. Из истории крымской печати в 1919-1920 гг.// Печать и революция. – Кн. 1. – М, 1921; Оболенский В. А. Крым при Врангеле. Мемуары белогвардейца. – М., Л., 1927; Слащов-Крымский Я. А. Белый Крым. 1920: Мемуары и документы. – М, 1990; Слащов-Крымский Я. А. Требую суда общества и гласности /Оборона и сдача Крыма/: мемуары и документы. – Константинополь. – 1921. – 93 с.; Смоленский С. Крымская катастрофа (записки строевого офицера). – София, 1921; Туркул А. В. Дроздовцы в огне. – Белград, 1937. – 324 с.; Федоров Г. Путешествие без сантиментов (Крым, Галлиполи, Стамбул). – Л., М., 1924; Фон Дрейер В. Крестный путь во имя родины. Двухлетняя война Красного севера с Белым югом 1918-1920. – Берлин, 1921; Фон Лампе А. А. Пути верных. – Париж, 1960; Шульгин В. В. 1920 год. Очерки. – София, 1933. – 278 с.
70. Актуальні проблеми виконання законів України “Про місцеве самоврядування” та “Про місцеві державні адміністрації”. Атіка, 2003.
71. Мироненко О., Римаренко Ю., Усенко І., Чехович В. Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник – довідник / За ред. О. М. Мироненка. – К. – Либідь. – 1997. – 560 с.
72. ЦДАРК. – Ф. Р.-999. Министерство Внутренних дел Крымского Краевого Правительства. – Оп. 2. – Спр. 394.
73. О. М. Редькіна. Кримський крайовий уряд генерал-лейтенанта С. Сулькевича (червень – листопад 1918 р.): історико-правове дослідження. Автореферат к. ю. н. – Київ, 2003. – 20 с.
74. РДВА. – Ф. – 39660. – Оп. 1. – Спр. 201.
75. Южные ведомости. – 1919. – 13 июня.
76. Крымский вестник. – 1918. – 29 октября.
77. ЦДАРК. – Ф. Р.-1000. – Оп. 1. – Спр. 649.
78. История политических партий России. – М., 1994. – 447 с.
79. Крымский архив. – 1996. – № 2.
80. Южные ведомости. – 1919. – 7, 9 ноября.
81. ЦДАРК. – Ф. Р.-1000. – Оп. 4. – Спр. 10.
82. Южные ведомости. – 1918. – 7, 17, 19 ноября.
83. Южные ведомости. – 1918. – 7, 16 ноября.
84. ЦДАРК. – Ф. Р.-1000. – Оп. 4. – Спр. 1.
85. ЦДАРК. – Ф. Р.-999. – Оп. 1. – Спр. 7.
86. ЦДАРК. – Ф. Р.-1000. – Оп. 4. – Спр. 5.
87. ЦДАРК. – Ф. Р.-999. – Оп. 1. – Спр. 70.
88. ЦДАРК. – Ф. Р.-1614. Алуштинская городская управа. – Оп. 1. – Спр. 43.
89. Южные ведомости. – 1918. – 7, 8 декабря.
90. Южные ведомости. – 1918. – 8 декабря.
91. Крымский архив. – 1999. – № 4.
92. ЦДАРК. – Ф. Р.-1000. – Оп. 4. – Спр. 9.
93. ЦДАРК. – Ф. Р.-999. – Оп. 1. – Спр. 119.
94. Положение о выборах в Крымский Краевой Сейм. Издание Краевой Канцелярии. – Симферополь, 1919. Типография. Е. К. Брешко – Брешковской. – 56 с.
95. ЦДАРК. – Ф. Р.-63. – Оп. 2. – Спр. 19.
96. ЦДАРК. – Ф. Р.-999. – Оп. 1. – Спр. 28.
97. ЦДАРК. – Ф. Р.-999. – Оп. 23. – Спр. 10, 12.
98. ЦДАРК. – Ф. Р.-63. – Оп. 2. – Спр. 670.
99. ЦДАРК. – Ф. Р.-63. – Оп. 2. – Спр. 630.
100. ЦДАРК. – Ф. Р.-1000. – Оп. 4. – Спр. 14.
101. ЦДАРК. – Ф. Р.-80. Крымская краевая продовольственная управа. – Оп. 3. – Спр. 55.
102. ЦДАРК. – Ф. Р.-63. – Оп. 2. – Спр. 229.
103. ЦДАРК. – Ф. Р.-999. – Оп. 1. – Спр. 9.
104. ЦДАРК. – Ф. Р.-2235. Документы Таврического губернского управления. – Оп. 1. – Спр. 146.
105. Маркс К. Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 p. В кн.: Маркс К. і Енгельс Ф. Тв., т. 7. К.., 1961; Ленін В. І. Держава і революція. В кн.: Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 33. К., 1973; Ленін В. І. Про «демократію» і диктатуру. Там же, т. 37. К., 1973; Ленін В. І. Про державу. - Про диктатуру пролетаріату. – Еко¬номіка і політика в епоху диктатури пролетаріату. Там же, т. 39. К., 1973.
106. ЦДАРК. – Ф. Р.-1901. Народный комиссариат продовольствия и торговли Крымской ССР. – Оп. 14; Ф. Р.-2224. – Оп. 39; Ф. Р.-2251. Лесной отдел народного комиссариата земледелия Крымской ССР. – Оп. 109; Ф. Р.-2252. Землеустроительный отдел народного комиссариата земледелия Крымской ССР. – Оп. 9; Ф. Р.-2960. – Оп. 6; Ф. Р.-2264. Отдел почт и телеграфов совета народного хозяйства Временного Рабоче-крестьянского Правительства Крымской ССР. – Оп. 25; Ф. Р.-2173. Народный комиссариат здравия Крымской ССР. – Оп. 94.
107. Дубко Ю. В. Состав и функции высших органов власти Республики Тавриды (март – апрель 1918 года). // Доповіді і повідомлення на всеукраїнській науковій конф. „80-річчя відродження Української державності: минуле і сучасне”. – Сімферополь, 1997. – С. 103-108.
108. ЦДАРК. – Ф. Р. 150. – Оп. 1. – Кор. 7. – Спр. 51.
109. Копиленко О. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. – К.: Таксон, 2002. – 342 с.
110. Велігодський Д. В. Радянська державно-правова реформація в квітні-червні 1919 р. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 568 с.
111. ЦДАРК. – Ф. Р.-2252. – Оп. 1. – Спр. 9.
112. ЦДАРК. – Ф. Р.-2252. – Оп. 1. – Спр. 5.
113. ЦДАРК. – Ф. – 1. – Оп. 1. – Кор. 1. – Спр. 4.
114. ЦДАРК. – Ф. – 1. – Оп. 1. – Кор. 1. – Спр. 1.
115. Окіпнюк В. Т. Революційні комітети. / Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Укр. ен-цикл.”, 1998 – 252 с.
116. Известия ВЦИК. – 1919. – 20 апреля.
117. ЦДАРК. – Ф. Р.-63. – Оп. 2. – Спр. 770.
118. Бахчи-Эльский коммунист. – 1919. – 4 мая.
119. ЦДАРК. – Ф. Р.-226. – Оп. 1. – Спр. 14.
120. ЦДАРК. – Ф. Р.-2129. Севастопольский городской революционный комитет. – Оп. 1. – Спр. 5.
121. ЦДАРК. – Ф. – 1. – Оп. 1. – Кор. 1. – Спр. 15.
122. ЦДАРК. – Ф. – 1. – Оп. 1. – Кор. 1. – Спр. 19.
123. Декреты Советской власти: Т. 5. 7 апреля-31 июля 1919. – М., 1971. – 679 с.
124. ЦДАРК. – Ф. Р.-2060. Народный комиссариат земледелия Крымской ССР. – Оп. 2. – Спр. 1.
125. ЦДАРК. – Ф. Р.-2235. – Оп. 1. – Спр. 6.
126. ЦДАРК. – Ф. Р.-1733. Симферопольский городской военно-революционный комитет.