Єфремівська Кормча – джерело права Київської Русі (кінець ХІ – початок ХІІ ст.)

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 3
Вступ 5
Огляд літератури за темою 15
Розділ 1. Передумови появи, джерела та структура Кормчих книг
Київської Русі (На прикладі Єфремовської редакції) 22
1.1. Передумови появи Кормчих книг на території Київської Русі 22
1.2. Джерела Кормчих книг 37
1.3. Структура Кормчих книг 62
Розділ 2. Правові норми Єфремівської Кормчої 89
2.1. Правові норми Єфремівської Кормчої, які регулюють
правовідносини вищого духовенства 92
2.2. Правові норми Єфремівської Кормчої, які регулюють
правовідносини нижчого духовенства та монахів 120
2.3. Правові норми Єфремівської кормчої, які регулюють
правовідносини кліриків усіх санів та монахів 137
2.4. Правові норми Єфремівської Кормчої, які регулюють
правовідносини мирян 157
2.5. Правові норми Єфремівської Кормчої, які регулюють
правовідносини усіх членів християнської громади 178
Висновки 192
Список використаних джерел 197

ВСТУП

Кожна держава, що бажає мати гідну, цивілізовану та заможну долю у майбутньому, повинна вшановувати своє історичне коріння, пишатися ним, що неможливо без глибокого вивчення та розуміння своєї історичної спадщини. Для нашої держави, що лише нещодавно здобула очікувану сторіччями незалежність та має таку багату й славну історію, яка є об’єктом досліджень багатьох вчених усього світу і яку без перебільшень можна назвати однією з найяскравіших сторінок всесвітньої історії, це набуває особливої наукової актуальності та суспільного значення.
Зараз, коли в Україні формується нова система права, яка має відповідати основним принципам демократичної правової держави, вивчення історичних джерел права України має додати цій новій системі права ґрунтовності, послідовності і розуміння наявності компетентної, перевіреної сторіччями юридичної бази. Особливо це стосується тих правових інститутів, які за часів Радянського Союзу обходилися увагою вчених і дослідників і які зараз, через зміни в нашому суспільстві, знов набирають актуальності.
У вивченні історії держави і права України до цього часу існують прогалини і білі плями, на які сучасним дослідникам необхідно звернути свою увагу. Можна сподіватися, що ці новітні дослідження зроблять вагомий внесок у вивчення та розуміння основних етапів, тенденцій та складових того непростого еволюційного процесу, яким характеризувалося формування державного устрою та правової системи нашої держави від найдавніших часів до сьогодення.
До одного з таких маловивчених в історії держави і права України об’єктів дослідження можна віднести Кормчі книги. Ці збірки церковного і світського права, що існували у багатьох редакціях і списках, і з XI до кінця XIX сторіччя регламентували функціонування усіх інститутів православної церкви, включаючи церковний суд, життя суспільства у сферах церковної юрисдикції, взаємини церковної та державної адміністрації.
Взявши до уваги надзвичайний вплив християнської церкви на життя усіх верств населення України протягом її існування, сприйняття більшістю суспільства християнської віри як неодмінної частини свого духовного життя, традиції та культури (а таким чином і православної церкви, як уособлення цієї віри), важко навіть уявити обсяг втрачених складових загальної картини історії держави і права України. Трагічну роль у цьому процесі зіграли десятиріччя пригнічення церкви та варварського знищення пам’яток духовної спадщини ідеологічним і репресивним апаратом Радянської держави та невігласами від культури й науки тих часів.
Сьогодні, разом з процесом відродження держави, ми бачимо і справжній “ренесанс” духовності та християнської віри. Церква повертає собі втрачені позиції і в душах та серцях людей, і в суспільному житті в країні. Безумовно, що подальший розвиток цих явищ, поступове відновлення духовності у країні, відродження традиційних моральних цінностей у процесі розбудови суспільства та правової держави, збільшить зацікавленість розвитком церковної історії та права. Правове становище та регулювання зовнішніх і внутрішніх відносин інституту церкви, який зараз відновлюється, поширюється і розвивається, невдовзі буде потребувати постійної уваги законодавців.
Саме тому, актуальність досліджень історичних взаємовпливів церкви та держави, церковного устрою та правових норм церковного і світського права, які регулювали суспільні та правові відносини кліру і мирян не викликає сумнівів. А одним з основних історичних джерел цих правових норм і виступають забуті і практично не досліджені у сучасній правовій науці збірки церковного та світського права – Кормчі книги.
Кормчі книги, а особливо їх ранні списки, є одним з найменш досліджених джерел права України. Роботи Г.А. Розенкампфа [108] та митрополита Євгена (Єфімія Болховітінова) [12], які здебільшого присвячені систематизації списків та редакцій, на жаль, сучасним дослідникам використовувати дуже важко через те, що у часи написання праць цих видатних дослідників (початок ХІХ ст.) значна кількість списків Кормчих, особливо Єфремівської редакції відомі ще не були. Відомий історик середини XIX сторіччя Н.В. Калачов у своїй монографії, надрукованої у 1850 році, теж до відкриття Єфремівського списку, описав вітчизняні та візантійські світські джерела статей Кормчої на прикладі її друкованого варіанту [48]. Видатний фахівець з канонічного права А.С. Павлов вважав, що найстаріша з відомих Кормчих Київської Русі – Єфремівська потребує особливої уваги дослідників, а отже звернув свою увагу на її датування, місце перекладу та склад [86]. В творчому спадку видатного дослідника старослов’янської мови та автора її словника І.І. Срезневського є роботи, що присвячені рукописним Кормчим, але його дослідження більшою мірою присвячені лексикографічним особливостям списків. Також Срезневський описав зміст найстаріших списків Кормчих книг різних редакцій [120]. Для сучасних дослідників старіших Кормчих безцінною є робота В.Н. Бенешевича, яка дає можливість ознайомитися безпосередньо з текстом Кормчої Єфремівської редакції на старослов’янській та її аналогами та новогрецькій мовах [9; 10].
Безперечно, одним з найвидатніших внесків до вивчення Кормчих є роботи Я.М. Щапова [143, 145, 148], які описують, зокрема, й Кормчі Єфремівської редакції. Щапов в своїх дослідженнях визначив співвідношення різних списків та редакцій рукописних Кормчих, описав еволюцію їх змісту, висунув гіпотези щодо місця та часу їх перекладу. На жаль, поза його увагою залишилися правові норми Єфремівської Кормчої, їх особливості та підстави еволюції, передумови появи Кормчих на території Київської Русі, їх зв’язок з сучасним законодавством.
Серед праць сучасних дослідників слід відзначити статті Л.В. Мілова [79] та Р.Г. Пихоя, присвячені місцю та часу перекладу Єфремівської Кормчої [96]. Крім того, деякі автори у різний час досліджували окремі статті Кормчих як самостійні твори: А.С. Павлов [88], Н.В. Степанов [123], М.Б. Свердлов [115], Е.К. Піотровська [95], О. Лотоцький [68].
Таким чином ми бачимо, що за майже двохсотрічну історію вивчення Кормчих книг, перелік дослідників, що присвячували їм свої праці, не дуже великий за кількістю, до того ж більшу його частину складають науковці дорадянських часів. Частина цих праць, що була написана до відкриття Ундольським найстарішого з відомих зараз Єфремівського списку [131], не дивлячись на їхню цінність з методологічного погляду та глибину наукового змісту, практично не може бути використана сучасними дослідниками через відсутність у авторів цих праць повних фактографічних даних на момент їх написання. Більшу увагу вчених традиційно отримували більш пізні редакції Кормчих. До того ж, серед авторів, що вивчали Кормчі здебільшого були історики, а не юристи і жодний з вищеописаних авторів не проводив аналізу правових норм рукописних Кормчих.
Єфремівська Кормча, в свою чергу, займає особливе положення серед усіх Кормчих – адже саме Єфремівська Кормча є найстарішою з відомих сучасним дослідникам Кормчих, поширених на території України (вона датується кінцем ХІ – початком ХІІ ст.). Брак її дослідження порушує загальну картину джерел права Київської Русі, правова система якої є невід’ємною частиною історії держави і права України [132, 238], обсягу впливу візантійської правової системи на правову систему нашої країни, штучно зменшує значення церковного права в правовій системі Київської Русі, залишає поза визначеністю правові статуси значних груп її населення. Відтак, виникає потреба у дослідженні Єфремівської Кормчої як джерела права Київської Русі кінця ХІ початку ХІІ ст. та обумовлюється його актуальність. Виявлені в результаті такого дослідження дані мають слугувати у подальших дослідженнях еволюції правової системи України, місця в ній церковного права, впливу візантійської правової традиції на її формування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, тема № 01 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579.
Мета дослідження полягає в визначенні особливостей Єфремівської Кормчої як джерела права Київської Русі кінця ХІ початку ХІІ ст., її ролі у формуванні правової системи України. Відповідно до мети дослідження, в дисертації вирішуються такі завдання:
- проаналізувати передумови появи Кормчих на території Київської Русі, визначити закономірність їх появи у вітчизняному правовому просторі;
- класифікувати джерела Єфремівської Кормчої та визначити причини еволюції її правових норм;
- визначити підстави, цілі та процедуру формування змісту списків Кормчої;
- визначити спосіб систематизації Єфремівської Кормчої як нормативно-правового акту;
- дослідити зміст правових норм, які містить Кормча Єфремівського списку, шляхом розподілу їх на окремі групи за критерієм суб’єкта та об’єкта правовідносин, які вони регулювали;
- дослідити на прикладі Єфремівської Кормчої вплив церковного права на формування світського;
- порівняти правові норми Єфремівської Кормчої з принципами та правовими нормами, закріпленими у сучасному законодавстві України.
Об’єктом дослідження є джерела – пам’ятки права Київської Русі, а предметом дослідження є Єфремівська Кормча як одне з найвизначніших джерел – пам’яток права Київської Русі кінця ХІ – початку ХІІ ст., а саме передумови її появи на території Київської Русі, її джерела та правові норми, еволюція і зв’язок останніх з сучасною правовою системою України.
Під час проведення дослідження та написання роботи були застосовані такі методи наукового дослідження, як історичний, системний, дедукції, індукції, аналогії, формально-юридичний, аналітичний, порівняння та протиставлення, які допомогли не тільки в систематизації наявного фактичного матеріалу, але й дозволили отримання певних теоретичних результатів як умов досягнення поставленої у роботі мети.
Історичний метод використовувався для виявлення передумов появи Кормчих, визначенні причин еволюції правових норм Єфремівської Кормчої.
В значній мірі використовувалися методи формально-юридичний – для виявлення правових норм, їхнього аналізу, класифікації та конструювання нових юридичних понять на підставі вже існуючих [35, 11-12]; діалектичний, суть якого полягає в тому, що “…всі явища в суспільстві мають свій початок і кінець … всі вони бувають у безперервному русі і взаємообумовлені…” [56, 10], - для встановлення взаємообумовлених еволюційних зв’язків, визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними правовими інститутами та суспільними явищами; емпіричний – для дослідження тексту Єфремівської Кормчої. Зазначені методи виявилися ефективними для дослідження впливу церковного права на формування світського, а також підстав, цілей та процедури формування змісту списків Єфремівської Кормчої.
В другому розділі роботи для вирішення заявлених задач переважно застосовувалися: аналітичний – для проведення аналізу, визначення спільних тенденцій в розвитку правових норм Єфремівської Кормчої та їхнього застосування на практиці; системний та метод індукції – для компонування правових норм Єфремівської Кормчої за суб’єктами та об’єктами; метод порівняння – для визначення тих положень з правових норм Єфремівської Кормчої, які увійшли до сучасної правової системи України.
Теоретичне поняття “джерело права” в роботі розуміється як джерело – пам’ятка права.
Наукову новизну дисертації та особистий внесок автора складають в дослідженні наступні положення і висновки:
• Доведено закономірність появи Кормчих книг на території Київської Русі, внаслідок сукупності передумов, до яких належать:
а) суспільні – особливості розвитку суспільства Київської Русі напередодні прийняття християнства та після його прийняття, зокрема наявність незначної християнської громади, доцентрові тенденції у розвитку суспільства, сформована колективна правосвідомість;
б) правові – серед яких можна зазначити високий теоретичний та практичний рівень системи права Візантії; досконало сформовану до кінця першого тисячоліття систему церковного права Християнської Церкви; надання Церкві Київської Русі статусу “держави у державі” та визнання християнства державною релігією, з відповідною потребою регулювання пов’язаних з цим правовідносин, нових для юридичного простору Київської Русі; наявність в Київській Русі власної самобутньої правової системи; суперечливість правових систем Київської Русі та Візантії в цілій низці правових інститутів;
в) соціально-політичні – до яких належать особливості взаємин Київської Русі та Візантії на державному рівні: з одного боку наявність двохсторонньої зацікавленості у розвитку цих відносин, з іншого боку – стримані наміри посилення впливу Візантійської імперії на Київську Русь візантійських світських та церковних ієрархів та негласний опір цим процесам київських князів та патріотів з місцевої ієрархії; політика централізації, що проводилася князями Київської Русі тощо;
г) історичні – до яких можна включити історичні особливості розвитку Візантійської імперії та Київської держави станом на початок другого тисячоліття, зокрема, об’єднання Київської Русі, релігійна політика київських князів та візантійських базилевсів, послаблення впливу Візантії на світовій арені; історичні обставини Великого Хрещення Русі та подальшого поширення християнства на її території.
• Проведено класифікацію правових норм та джерел Єфремівської Кормчої за ознакою переробленості; причинами змін у змісті та складі правових норм Кормчих книг визначено процеси суспільної еволюції, які відбувалися у християнських громадах Київської Русі, а метою цих змін – сприяння поширенню християнства на Русі, запобігання його викривленню та змішанню з іншими релігіями.
• Обґрунтовано комплексну процедуру формування змісту списків Кормчих книг, яка складалася з трьох етапів:
а) “аналітичного” – на якому визначалися особливі потреби громади, для якої створювалася Кормча, виділялися положення християнства або правові норми церковного права, які викликали у громади опір;
б) “консультаційного” – на якому, через консультацію з повноважними посадовими особами, визначалася необхідність подальшого дотримання вищезазначених положень чи правових норм, що фіксувалося в одноособовому або колегіальному рішенні;
в) “замовницького” – на якому компетентні і досвідчені церковні правознавці отримували своєрідне замовлення на створення нового списку чи редакції Кормчої з зазначеними змінами та особливостями у положеннях чи правових нормах щодо церковного або світського життя у громаді, попередньо веріфікованими відповідними церковними лідерами.
• Аргументовано спосіб систематизації нормативно-правових актів Кормчих книг, зокрема Єфремівської, у формі кодифікації.
• Проведено аналіз правових норм Єфремівської Кормчої по п’яти групах за кваліфікаційною ознакою різних суб’єктів правовідносин, зокрема:
а) представники вищого духовенства;
б) представники нижчого духовенства, причетники та ченці;
в) усі клірики;
г) миряни;
д) усі члени християнської громади.
В складі кожної з груп правові норми згруповувалися за об’єктами правовідносин, які вони врегульовували. При цьому визначено правовий статус суб’єктів правовідносин та форми його реалізації.
• Визначено вплив церковного права Київської Русі на світське, який проявився у наступному:
а) в правових нормах Єфремівської Кормчої містяться такі, що встановлюють за обов’язок єпископам повідомляти світських законодавців про необхідність приведення норм світського права у відповідність до норм церковного права;
б) механізмом реалізації вищезазначених норм стала участь представників вищого духовенства Київської Русі у князівських снемах;
в) свідченням реалізації цих норм є положення, принципи та правові норми Єфремівської Кормчої, які пізніше увійшли до світського права.
• Визначені поняття, принципи та правові норми, які поширилися на території Київської Русі у змісті Єфремівської Кормчої та закріпилися у правовій системі України сьогодення:
а) Поняття позовної давності – в цивільному праві; незакінченого злочину, крайньої необхідності, співучасті, явки з повинною, форми вини (умислу та необережності), обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність – в кримінальному праві;
б) Принципи заборони карати двічі за той самий злочин, призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, та тільки за діяння, визначене як злочин у кримінальному праві; принципи, які сучасними дослідниками вважаються основоположними принципами правової держави та демократії і закріплені в Конституції України: призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, заборона карати двічі той самий злочин, рівність усіх перед законом, заборона дискримінації особи за її походженням, родинними зв’язками, обов’язок батьків піклуватися про своїх неповнолітніх дітей тощо;
в) Правові норми, які закріплюють трирічний термін позовної давності, недійсність удаваної угоди та угоди, укладеної внаслідок примусу однієї з сторін – в цивільному праві; різницю у складах злочинів крадіжки та розбою, визнання злочином розкрадання могил – в кримінальному праві.
Практичне значення одержаних результатів полягає в їх використанні:
а) у навчальному процесі вищих і середніх навчальних закладів при викладанні історії держави і права України, канонічного та церковного права;
б) при науково-методичній роботі з вищезазначеної тематики;
в) для сприяння формування, усвідомлення та осмислення глибинних підвалин і процесу еволюційного розвитку правової системи України та її окремих інститутів від часів Київської Русі до сьогодення.
Апробація та реалізація результатів дослідження проводилась під час обговорення на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Головні ідеї дослідження були викладені у доповідях на наступних науково-практичних конференціях та семінарах: V Міжнародна студентська історична науково-практична конференція НТУУ “КПІ” 24.04.2000р., Науково-практичний семінар аспірантів КНУ ім. Т.Шевченка 2001 р., Міжнародна наукова конференція студентів і аспірантів у м. Мінську, Білорусь 16.11.2001 р., Міжнародна науково-практична конференція студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” у м. Києві 29-30.11.2001 р., Науково-практична конференція студентів і аспірантів КНУ ім. Т.Шевченка у м. Києві 03.2002 р., під час семінарських занять з курсів “Історія права України”, “Історія державності на землях України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Канонічне право”.
Результати дослідження знайшли відображення у 4 (чотирьох) публікаціях, 3 з яких є статтями у наукових фахових виданнях ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дане дисертаційне дослідження було присвячено одному з найважливіших джерел права України – Кормчим книгам, та, безпосередньо, найстарішому, з відомих сучасним дослідникам, Єфремівському списку.
На жаль, протягом тривалого часу важливість Кормчих книг як джерела права штучно пригнічувалася, що було результатом багаторічної політики СРСР по відокремленню та зневажанню церкви, а отже, й всього, що з нею пов’язано. Навіть у сучасних працях з історії держави і права України Кормчі, у найкращому випадку, згадуються одним рядком, а часто взагалі обминаються.
Автор дисертації намагається привернути увагу фахівців з історії держави і права України до цього джерела права, яке в змозі відкрити нові сторінки у вивченні правових джерел нашої країни, розвитку її суспільства, еволюції державності тощо.
Проведене дослідження дало можливість авторові зробити наступні висновки.
1. Поява Кормчих книг на території Київської Русі була закономірним процесом та мала місце внаслідок сукупності передумов, до яких належать:
а) суспільні – особливості розвитку суспільства Київської Русі напередодні прийняття християнства та після його прийняття, зокрема наявність незначної християнської громади, доцентрові тенденції у розвитку суспільства, сформована колективна правосвідомість;
б) правові – серед яких можна зазначити високий теоретичний та практичний рівень системи права Візантії; досконало сформовану до кінця першого тисячоліття систему церковного права Християнської Церкви; надання Церкві Київської Русі статусу “держави у державі” та визнання християнства державною релігією, з відповідною потребою регулювання пов’язаних з цим правовідносин, нових для юридичного простору Київської Русі; наявність в Київській Русі власної самобутньої правової системи; суперечливість правових систем Київської Русі та Візантії в цілій низці правових інститутів;
в) соціально-політичні – до яких належать особливості взаємин Київської Русі та Візантії на державному рівні: з одного боку наявність двохсторонньої зацікавленості у розвитку цих відносин, з іншого боку – стримані наміри посилення впливу Візантійської імперії на Київську Русь візантійських світських та церковних ієрархів та негласний опір цим процесам київських князів та патріотів з місцевої ієрархії; політика централізації, що проводилася князями Київської Русі тощо;
г) історичні – до яких можна включити історичні особливості розвитку Візантійської імперії та Київської держави станом на початок другого тисячоліття, зокрема, об’єднання Київської Русі, релігійна політика київських князів та візантійських базилевсів, послаблення впливу Візантії на світовій арені; історичні обставини Великого Хрещення Русі та подальшого поширення християнства на її території.
2. Правові норми та джерела Єфремівської Кормчої можна класифікувати за ознакою переробленості: частина з них перед внесенням їх до змісту Кормчої, чи у процесі створення нових списків та редакцій, в залежності від існуючих потреб, проходили творчу обробку вітчизняними юристами, а частина – залишалася без суттєвих змін протягом сторіч; причинами змін у змісті та складі правових норм Кормчих книг визначаються процеси суспільної еволюції, які відбувалися у християнських громадах Київської Русі, а метою цих змін є сприяння поширенню християнства на Русі, запобігання його викривленню та змішанню з іншими релігіями.
3. Автор обґрунтовує комплексну процедуру формування змісту списків Кормчих книг, яка складалася з трьох етапів:
а) “аналітичного” – на якому визначалися особливі потреби громади, для якої створювалася Кормча, виділялися положення християнства або правові норми церковного права, які викликали у громади опір;
б) “консультаційного” – на якому, через консультацію з повноважними посадовими особами, визначалася необхідність подальшого дотримання вищезазначених положень чи правових норм, що фіксувалося в одноособовому або колегіальному рішенні;
в) “замовницького” – на якому компетентні і досвідчені церковні правознавці отримували своєрідне замовлення на створення нового списку чи редакції Кормчої з зазначеними змінами та особливостями у положеннях чи правових нормах щодо церковного або світського життя у громаді, попередньо веріфікованими відповідними церковними лідерами.
4. Способом систематизації нормативно-правових актів Кормчих книг, зокрема Єфремівської, є кодифікація.
5. Аналіз правових норм Єфремівської Кормчої автор проводив, розподіливши їх на п’ять груп за об’єктами правовідносин. Цей принцип виявився вдалим та зручним й дозволив провести всебічний аналіз як самих правових норм, так і визначити правові статуси представників кожної з цих груп.
А) До першої групи віднесено усі правові норми, що регулювали правовідносини представників вищого духовенства. Виявилося, що у Кормчій містяться правові норми, які повністю визначають правовий статус представників вищого духовенства, включаючи вимоги до їх поведінки, їхнє поставлення та позбавлення санів, майнові та немайнові права і обов’язки, взаємини зі світською владою та світським судом, субординацію, управління, територіально-адміністративну структуру Християнської Церкви світу та, безпосередньо, статус Церкви Київської Русі.
Б) Крім правових норм, що визначають правовий статус представників вищого духовенства, Єфремівська Кормча містить також значну кількість правових норм, які визначають правовий статус пресвітерів, дияконів, іподияконів, співаків, читців та ченців, що є другою групою запропонованого поділу. Правові норми Єфремівської Кормчої докладно регламентують правовідносини представників нижчого духовенства та ченців практично в усіх галузях їх життя та діяльності. Встановлені Кормчою вимоги до представників нижчого духовенства у їх діяльності, чеснотах та поведінці як до, так і після прийняття священицького сану значно нижчі, ніж до представників вищого духовенства.
В) Серед правових норм Єфремівської Кормчої окремо можна виділити групу, що поширюється на усіх кліриків, регулюючи їхні правовідносини.
Г) До четвертої групи автор пропонує віднести такі правові норми, що визначають правовий статус мирян. Правові норми Єфремівської Кормчої регулюють поведінку, права та обов’язки мирян у монастирях, святих місцях та церквах упродовж служби та поза нею, визначають права та обов’язки мирян у побуті, під час спілкування з представниками Церкви тощо. Окрема увага у Кормчий приділяється регулюванню шлюбно-сімейних відносин мирян, які, з визнанням християнства державною релігією, практично повністю входили до юрисдикції Церкви. Зокрема, тут можна зазначити юридичні засади укладення, розірвання та визнання недійсним шлюбу, прав та обов’язків подружжя у родині.
Д) У п’яту групу автор дослідження включив правові норми загальнообов’язкові для усіх членів християнської громади. Кількість правових норм Єфремівської Кормчої, що поширюються на усіх членів християнської громади є дуже незначною, порівняно з нормами що поширюються на мирян та кліриків окремо, з чого можна зробити висновок, що правові статуси кліриків та мирян Київської Русі суттєво відрізнялися. Правові норми Єфремівської Кормчої визначають також правовий статус тих, хто відбуває покарання за церковним законодавством, та так званих “впалих” – християн, які за об’єктивних або суб’єктивних причин відмовилися від християнства.
Правові норми Єфремівської Кормчої, що регламентують правовий статус представників усіх п’яти груп запропонованого поділу, створювалися як церковною, так і світською владою. У деяких правових нормах Єфремівської Кормчої існують елементи принципу таліона.
6. Вплив церковного права Київської Русі на світське проявляється у наступному:
а) в правових нормах Єфремівської Кормчої містяться такі, що встановлюють за обов’язок єпископам повідомляти світських законодавців про необхідність приведення норм світського права у відповідність до норм церковного права;
б) механізмом реалізації вищезазначених норм стала участь представників вищого духовенства Київської Русі у князівських снемах;
в) свідченням реалізації цих норм є положення, принципи та правові норми Єфремівської Кормчої, які пізніше увійшли до світського права.
7. Визначені поняття, принципи та правові норми, які поширилися на території Київської Русі у змісті Єфремівської Кормчої та закріпилися у правовій системі України сьогодення:
а) Поняття позовної давності – в цивільному праві; незакінченого злочину, крайньої необхідності, співучасті, явки з повинною, форми вини (умислу та необережності), обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність – в кримінальному праві;
б) Принципи заборони карати двічі за той самий злочин, призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, та тільки за діяння, визначене як злочин у кримінальному праві; принципи, які сучасними дослідниками вважаються основоположними принципами правової держави та демократії і закріплені в Конституції України: призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, заборона карати двічі той самий злочин, рівність усіх перед законом, заборона дискримінації особи за її походженням, родинними зв’язками, обов’язок батьків піклуватися про своїх неповнолітніх дітей тощо;
в) Правові норми, які закріплюють трирічний термін позовної давності, недійсність удаваної угоди та угоди, укладеної внаслідок примусу однієї з сторін – в цивільному праві; різницю у складах злочинів крадіжки та розбою, визнання злочином розкрадання могил – в кримінальному праві.
Таким чином, усі поставлені задачі даного дослідження були досягнуті, й автор сподівається на повернення уваги сучасників до цінного, унікального та самобутнього джерела права України, повернення його до наукового обігу та створення у сучасників всебічної картини еволюції правової системи нашої держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаревич Д. Исторія Византийскаго права. – Ярославль: Типографія Г.В. Фальк, 1876. – 118 + 351 с.
2. Алферова Г.В. Кормчая книга как ценнейший источник древнерусского градостроительного законодательства. Ее влияние на художественный облик и планировку русских городов. // ВВ. – М.: “Наука”, 1973. – т. 35. – С. 195-220.
3. Ангелов Д. Богомильство в Болгарии. – М.: Изд-во Иностранной литературы, 1954. – 205 с.
4. Архангельский А.С. Творенія Отцовъ Церкви въ Древне-русской письменности. – Казань: Типографія Императорскаго Университета, 1889. – 1-2 часть – 203 с.
5. Архимандритъ Іоаннъ. Опытъ курса церковнаго законовhдhнія. – СПб.: , 1850. – 514 с.
6. Астахова В. Деякі правові аспекти висвітлення української історії. // Правознавство. Третій міжнародний конгрес україністів. Відповідальний ред. В. Тацій. – Харків: «Око», 1996. – С. 45-48.
7. Бегунов Ю.К. К изучению текста «Беседы на новоявившуюся ересь Богомилу» болгарского писателя Х в. Козьмы Пресвитера. // ВВ. – М.: «Наука», 1969. – Т. 30. – С. 166-187.
8. Бейлис В.М. Ал-Мас Уди о русско-византийских отношениях в 50-х годах Х в. // Международные связи России до XVII в. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – С. 21-45.
9. Бенешевич В.Н. Древне-Славянская Кормчая XIV титуловъ безъ толкованій. 1 том. – СПб.: Типографія Императорской АН, 1906 – 1907. – 840 с.
10. Бенешевич В.Н. Древнеславянская Кормчая XIV титулов без толкований. 2 том. – София: Изд-во Болгарской АН, 1987. – 331 с.
11. Богданова Н.М. Церковь Херсона в X – XV вв. // Византия. Средиземноморье. Славянский мир. – М.: Изд-во Московского университета, 1991. – С. 19-49.
12. Болховитиновъ Е. Отвhтъ его Превосходительству барону Г.А. Розенкампфу на вопросъ его.// Описаніе Кіевософійскаго собора и Кіевской іерархіи. – К.: Типографія Кіевопечерской Лавры, 1825. – С. 235 –244.
13. Бородин О.Р. Отношение к войне и миру в христианстве эпохи ранней патристики (формирование христианского пацифизма) // Византийские очерки. – М.: Изд-во «Индрик», 1996. – С. 116-129.
14. Бочарніков Д.І. Суспільний та державний лад Київської Русі в історичній спадщині М. Грушевського. – К., 1999. – 184 с.
15. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. - К.: «Наукова думка», 1989. – 295 с.
16. Бреев Г., протоиерей. Применение древних покаянных канонов в таинстве покаяния и исповеди с древности до нашего времени // «Альфа и омега» - М.: Типография Патриаршего издательско-полиграфического центра Сергиев-Посад, 2001 - №1 (27) – С. 182 – 200.
17. Бусыгина М.А. К изучению содержания византийской полемической традиции в XI – XII вв.//Славяне и их соседи. – М.: Изд-во АН СССР, 1991. – вып.3. – С. 5-15.
18. Бълхова М.И. Древнерусские источники об истории монастырей с XII по середину XIV в. // Восточная Европа в древности и средневековье. Проблемы источниковедения. – М.: Изд-во АН СССР, 1990. – С. 17-22.
19. Византийский Земледельческий закон. Под редакцией И.П. Медведева. – Л.: «Наука», 1984. – 277 с.
20. Владимірскій-Буданов М.Ф. Обзоръ исторіи русскаго права. – К.: Типографя Г.Л. Фронцкевича, 1886. – С. 2-74
21. Волощенко О.М. Земельні володіння православної церкви в Україні: історико-правовий огляд//Держава і право – К.:«Юридична книга», 1999. - Вип.3. – С.30-38.
22. Галактионов А.А., Никандров П.Ф. Русская философия IX – XIX ст.ст. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1989. – С. 22 – 25.
23. Голубинский История Русской церкви. – М.: Унивеситетская типографія, 1901. – т.1. – 966 с.
24. Горский А.А. «Земли» и «волости» (К вопросу о территориально-политической структуре древнерусского государства) // Образование древнерусского государства. Спорные проблемы. – М.: Российская АН, 1992. – С. 15-17
25. Горчаков М.И. Греческіе Номоканоны Цахаріэ фонъ-Лингенталя// Сборникъ государственныхъ знаній. – СПб.: Въ типографіи В.Безобразова, 1879. – т. 7. – С. 80 – 81.
26. Горчаков М.И. Правила святыхъ апостолъ, святыхъ соборовъ, вселенскихъ и помhстныхъ, и святыхъ отець съ толкованіями. // Сборникъ государственныхъ знаній. – СПб.: Въ типографіи В.Безобразова, 1878. – т. 5. – С. 3 - 7.
27. Греков Б.Д. Киевская Русь. – Л.: Государственное издательство политической литературы, 1953. – 566 с.
28. Грушевський М.С. Історія України – Русі. – К.: «Наукова думка», 1994. – т. 1. – С. 495 – 578.
29. Грушевський М.С. Історія України – Русі. – К.: «Наукова думка», 1994. – т. 3. – С. 238 – 295.
30. Гусарєв С.Д., Калюжний Р.А., Колодій А.М. Основи держави і права. – К.: «Либідь», 1997. – 207 с.
31. Дигесты Юстиниана. Перевод и примечания Перетерского И.С. – М.: «Наука», 1984. – 456 с.
32. Дhянія Вселенскихъ Соборовъ, изданныя въ русскомъ переводh при Казанской Духовной Академіи. – Казань:Въ типографіи губернскаго правленія, 1859. – 358 с.
33. Древнерусское государство и его международное значение/Новосельцев А.П., Пашуто В.Т., Черепнин Л.В., Шушарин В.П., Щапов Я.Н. – М.: «Наука»,1965.– 475 с.
34. Євсєєва Т.М. Церковна еліта та її роль у процесі формування політичної самосвідомості в Україні. // Український Історичний Журнал. – К.: “Наукова думка” – 1999 – №2. – С. 89-104.
35. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов). – К.: “Атика”, 2001. – 285 с.
36. Заозерскій Н. Право Грековосточной Православной Русской Церкви какъ предметъ спеціальной юридической науки. // Прибавленія къ изданію твореній святыхъ отцевъ въ русскомъ переводh. – М.: Типографія М.Т. Волчанінова, 1888. – ч. 41. – С. 318-415.
37. Заозерскій Н. Основныя начала и характеристическія свойства права Русской Церкви. // Прибавленія къ изданію твореній святыхъ отцевъ въ русскомъ переводh. – М.: Типографія М.Т. Волчанінова, 1888. – ч. 42. – С. 3-53.
38. Заозерскій Н. Объ источникахъ права Русской Православной Церкви. // Прибавленія къ изданію твореній святыхъ отцевъ въ русскомъ переводh. – М.: Типографія М.Т. Волчанінова, 1889. – ч. 43. – С. 138-235.
39. Заозерскій Н. Объ источникахъ церковнаго права въ III – V вв. по Р. Х. // Прибавленія къ изданію твореній святыхъ отцевъ въ русскомъ переводh. – М.: Типографія М.Т. Волчанінова, 1890. – ч. 46. – С. 253-336.
40. Заозерскій Н. Церковно-правообразующая дhятельность святыхъ отцевъ. // Прибавленія къ изданію твореній святыхъ отцевъ въ русскомъ переводh. – М.: Типографія М.Т. Волчанінова, 1891. – ч. 48. – С. 374-416.
41. Зимин А.А. Правда Русская - М.: Изд-во «Древлехранилище», 1999. – 421 с.
42. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія за ред. Гончаренка В.Д. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – С.75-105.
43. Історія православної церкви в Україні. Під ред. Яроцького П.Л. – К.: «Четверта хвиля», 1997. – С. 1-22.
44. Історія релігії в Україні. Під ред. Колодного А.М., Яроцького П.Л. – К.: «Знання», 1999. – С.88-111.
45. Иванишев Н.Д. Сочиненія. – К.: Въ унивеситетской типографіи, 1876. – С. 62-79
46. Иванов С.А. Византийская религиозная миссия VIII – XI вв. с точки зрения византийцев // Христианство в странах Восточной, Юго-Восточной и Центральной Европы на пороге второго тысячелетия. – М.: «Языки славянской культуры», 2002. – С. 9-34
47. Иванов Ю.А., Колесников В.А. Государство и право южных и западных славян в Средневековье. – Воронеж: Изд-во Воронежского государственного университета, 1999. – 131 с.
48. Калачовъ Н. О значеніи кормчей въ системh древняго русскаго права. – М.: Въ Університетской Типографіи, 1850. – 128 + 80 с.
49. Карамзин Н. М. История государства российского. 1 книга. - Ростов – на – Дону: Изд-во «Феникс»,1997. - 509 с.
50. Карташев А.В. Очерки по истории русской церкви. – М.: «Терра», 1993. – т.1. – С.12-266.
51. Кириллова Т.К. Правовое положение женщин Древней Руси (IX – XV вв.). // История государства и права. – М.: ЦТМОРФ, 2000. - №1. – С.2-3
52. Ключевский В. Содhйствіе Церкви успhхамъ русскаго гражданскаго права и порядка. // Прибавленія къ изданію твореній святыхъ отцевъ въ русскомъ переводh. – М.: Типографія М.Т. Волчанінова, 1888. – ч. 42. – С. 382-412.
53. Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 294 с.
54. Конституція України 28 червня 1996 р.
55. Копиленко О.Л. “Українська ідея” М.Грушевського: історія і сучасність. – К.: “Либідь”, 1991 – 183 с.
56. Котюк В.О. Теорія права. – К.: “Вентурі”, 1996. – С. 9-11.
57. Крестинин В. Выпись изъ рукописной Книги Кормчіи, стариннаго Вычегодскаго списка.// Продолженіе Древней Россійской Вивліотики. – СПб.: При Императорской АН, 1788. – ІІІ часть. – С. 3 – 47.
58. Кудін С.В. Становлення і розвиток кримінального права України у Х – першій половині ХVII ст. – К.: На правах рукопису, 2002. – С. 1-128.
59. Л. Так называемые церковные каноны (Canones ecclesiastici) и ихъ значеніе въ вопросh о церковныхъ должностяхъ въ древности. // Прибавленія къ изданію твореній святыхъ отцевъ въ русскомъ переводh. – М.: Типографія М.Т. Волчанінова, 1887. – ч. 40. – С. 375-437.
60. Левченко М.В. Церковные имущества V – VII вв. в Восточно-Римской империи // ВВ. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1949. – Т.2. – С. 11-59.
61. Левченко М.В. Произведения Константина Багрянородного как источник по истории Руси во первой половине Х в. // ВВ. – М.: Изд-во АН СССР, 1953. – т.6. – С.11-35.
62. Левченко М.В. Взаимоотношения Византии и Руси при Владимире // ВВ. – М.: Изд-во АН СССР, 1953. – т.7. – С. 194-223.
63. Липшиц Е.Э. Очерки истории Византийского общества и культуры. (VIII – первая половина IX в.) – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1961. – С. 49-117, 229-296.
64. Липшиц Е.Э. Право и суд в Византии в IV – VIII вв. – Л.: “Наука”, 1976. – 230 с.
65. Липшиц Е.Э. Никифор и его исторический труд.// ВВ. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. – Т.3. – С. 85-105.
66. Литаврин Г.Г. Византийское общество и государство в X-XI вв. – М.: «Наука», 1977. – 309 с.
67. Литаврин Г.Г. Византия, Болгария, Древняя Русь (IX – начало XII в.). – СПб.: Изд-во «Алетейя», 2000. – 413 с.
68. Лотоцький О. Українські джерела цековного права. //Праці Українського наукового інституту. Серія правнича. – Варшава: Drukarnia Synodalna, 1931. – Т.5 – 318 с.
69. Мавродин В.В. Очерки истории Левобережной Украины. – Л.: Издание ЛГУ, 1940. – С. 67-294.
70. Мавродин В.В. Возникновение феодальных отношений у восточных славян. Древнерусское государство – Киевская Русь. – М.: ВПШ, 1957. – 37 с.
71. Мавродин В.В. Народные восстания в Древней Руси. – М.: Изд-во социально-экономической литературы, 1961 – 115 с.
72. Макарий (Булгаков), митрополит Московский и Коломенский. История русской церкви. – М.: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1994. – Книга 1. – 407 с.
73. Макарий (Булгаков), митрополит Московский и Коломенский. История русской церкви. – М.: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1995. – Книга 2. – 703 с.
74. Макарий (Булгаков), митрополит Московский и Коломенский. История русской церкви. – М.: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1995. – Книга 3. – 697 с.
75. Максимейко Н.А. Опытъ критическаго изслhдованія Русской Правды. – Харьковъ: Типографія и Литографія М. Зильбербергъ и С-вья, 1914. – 217с.
76. Мещерский Н.А. К вопросу о заимствованиях из греческого в словарном составе древнерусского литературного языка. // ВВ. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – Т. 13. – С. 246-261.
77. Мещеряков В.Ф. Проникнення християнства в Херсонес Таврійський // Вісник Харківського університету. – Харків: “Вища школа”, 1975. - № 118. – вип. 9. – С. 100-108.
78. Милов Л.В. О древнерусском переводе византийского кодекса законов VIII века (Эклога) // История СССР. – М.: «Наука», 1976. - №1. – С. 142-163.
79. Милов Л.В. О древнейшей истории кормчих книг на Руси.// История СССР.- М.: АН СССР, 1980. – №5. – С. 105-123.
80. Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. – К.: «Наукова думка», 1984. – 239 с.
81. Музыченко П.П. История государства и права Украины. – Одесса: «Юридична література», 1999. – Часть 1. – С. 23-64.
82. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі. – К. 2001 – 34с.
83. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Відповідальний ред. Яценко С.С. – К.:”А.С.К.”, 2002. – 934 с.
84. Николин А. Церковь и государство. – М.: Издание Сретенского монастыря, 1997. – 430 с.
85. Никольский Н.М. История русской церкви. – М.: Изд-во политической литературы, 1983. – С. 1-78.
86. Павлов А.С. Первоначальный славяно – русскій Номоканонъ. // Приложение к «Ученымъ Запискамъ» Казанского університета за 1869 г. – Казань: Въ Університетской Типографіи, 1869. – 100 с.
87. Павлов А.С. Неизданный памятникъ русскаго церковнаго права XII вhка // Журналъ Министерства Народнаго Просвhщенія. – СПб.: Типографія В.С. Балашева, 1890. – Октябрь. – С. 275-300.
88. Павлов А.С. Анонимная греческая статья о преимуществахъ Константинопольскаго патріаршаго престола // ВВ. – СПб.: Императорская АН, 1897. – Т.4 - вып. 1-2. – С. 143-154.
89. Памятники Древне-Русскаго Каноническаго права.// Русская Историческая Библіотека. – СПб.: Типографія М.А. Александрова, 1908. – т.6. - С. 2 – 62.
90. Памятники права Киевского государства. Составитель Зимин А.А. // Памятники русского права. Под редакцией Юшкова С.В. – М.: Государственное изд-во юридической литературы, 1952. – Вып. 1 – 283 с.
91. Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – М.: “Наука”, 1968. – С. 57-204
92. Пашуто В.Т., Флоря Б.Н., Хорошкевич А.Л. Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства. – М.: “Наука”, 1982. – С. 1-69.
93. Перетерский И.С. Дигесты Юстиниана. – М.: Государственное изд-во юридической литературы, 1956. – 129 с.
94. Петрухин В.Я. Христианство на Руси во второй половине Х – первой половине Х1 в. // Христианство в странах Восточной, Юго-Восточной и Центральной Европы на пороге второго тысячелетия. – М.: «Языки славянской культуры», 2002. – С. 60-132
95. Пиотровская Е.К. О третьей русской редакции «Летописца вскоре» константинопольского патриарха Никифора // ВВ. – М.: «Наука», 1974. – Т. 36. – С. 147-153.
96. Пихоя Р.Г. К вопросу о времени перевода византийской синтагмы XIV титулов без толкований в древней Руси // Античная древность и Средние века. – 1973. – вып.10. – С. 308 - 310.
97. Пихоя Р.Г. Церковь в Древней Руси (конец Х – первая половина ХIII в.). Древнерусское покаянное право как исторический источник. – Свердловск: «Полиграфист», 1974. – 24 с.
98. Повість времяних літ. Літопис (за Іпатським списком). Переклад В.В. Яременка. – К.: Вид-во “Радянський письменник”, 1990. – 558 с.
99. Поппэ А.В. О причинах похода Владимира Святославича на Корсунь 988 – 989 гг. // Вестник Московского университета. – М.: Изд-во Московского университета, 1978. - №2. – С. 45-58.
100. Принятие христианства народами Центральной и Юго-восточной Европы и крещение Руси. Отв. Ред. Литаврин Г.Г. – М.: «Наука», 1988. – С. 200-245
101. Приселков М.Д. Русско-византийские отношения IX – XII вв. // Вестник Древней Истории. – М.: Государственное социально-экономическое изд-во, 1939. – вып. 3. – С. 98-109.
102. Рапов О.М. О некоторых причинах крещения Руси. // Вестник Московского университета. – М.: Изд-во Московского университета, 1976. - №4. – С. 55-70.
103. Рогач О.Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України: Дис. Канд. Юр. Наук: 12.00.01. – Ужгород, 2002. – С.1-66.
104. Рогов В.А. Государственный строй Древней Руси. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 79 с.
105. Рогожин А.Й., Страхов М.М., Гончаренко В.Д. Історія держави і права України. – К.: НМК ВО, 1992. – Вип. 1. – С. 32-79.
106. Рогожин А.Й. Становлення і розвиток держави і права Київської Русі. (VI – початок ХІІ ст.) // Історія держави і права України. – К.: Вид-во “Ін Юре”, 1996. – С. 26-70.
107. Рогожин А.И., Румянцев В.А., Страхов Н.Н. История Украины. Всемирная история ХХ века. Под редакцией Румянцева В.А. – Харьков: «Право», 2000. – С. 16-30.
108. Розенкампф Г.А. Обозрhніе Кормчей книги въ историческомъ видh. – М.: Въ Університетской Типографіи, 1829. – С. 1 – 312
109. Романов Б.А. Люди и нравы Древней Руси. – М.-Л.: “Наука”, 1966. – 238 с.
110. Рыбаков Б.А. Первые века русской истории. – М.: «Наука», 1964. – 239с.
111. Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII - XIII вв. – М.: «Наука», 1982. – 589 с.
112. Рыбаков Б.А. Политические идеи русских летописцев XII в. // Польша и Русь. – М.: «Наука», 1974. – С. 18-22.
113. Сальников В.П., Стеценко С.Г. Регламентация медицинской деятельности в России: историко-правовые вопросы (Х - XVII вв.). // Журнал Российского права. – М.: Изд-во “Норма”, 2001. - №4. – С. 143-151.
114. Свенцицкая И.С. Раннее христианство: страницы истории. – М.: Издательство политической литературы, 1989. – 336 с.
115. Свердлов М.Б. “Закон Судный Людем” (краткой редакции) как исторический источник. // Восточная Европа в древности и средневековье. Проблемы источниковедения. – М.: АН СССР, 1990. – С. 123-125.
116. Семенченко Г.В. К вопросу о церковно-канонической традиции в русском светском законодательстве (по материалам памятников ХV – XVI вв.) // ВВ. – М.: “Наука”, 1991. – т. 52. – С. 161-167.
117. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: “Консум”, 2000 – 703 с.
118. Смирновъ С.И. Материалы для исторіи древне-русской покаянной дисциплины // ЧОИДР. – М.: Синодальная типографія, 1912. – кн.3. - №242. – С. 1-568.
119. Соколовъ Н. О вліяніи церкви на историческое развитіе права. – Місце і рік друку не відомі. – С. 47 – 149.
120. Срезневскій И.И. Обозрhніе древнихъ русскихъ списковъ Кормчей книги.// Сборникъ Отдhленія русскаго языка и словесности Императорской АН. 65 том – СПб.: Типографія Императорской АН, 1897. – С. 20-62
121. Срезневскій И.И. Свhднія и замhтки о малоизвhстныхъ и неизвhстныхъ памятникахъ.// Сборникъ Отдhленія русскаго языка и словесности Императорской АН. 12 том – СПб.: Типографія Императорской АН, 1875. – С. 65 – 104, 147 – 176.
122. Станиславский А. Изслhдованіе началъ имущественныхъ отношеній въ древнhйшихъ памятникахъ русскаго законодательства. – Казань: Изданіе книгопродавца Ивана Дубровина, 1855. – 66 с.
123. Степановъ Н.В. Лhтописецъ въскорh патріарха Никифора въ Новгородской Кормчей. // Извhстія Отдhленія русскаго языка и словесности Императорской Академіи Наукъ. – СПб.: Императорская АН, 1912. – Т. 17. – кн.3. – С. 256-320.
124. Страхов М.М. Історія держави і права Стародавнього Світу. – Харків: УкрЮА, 1994. – С. 48-57.
125. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Харків: «Право», 2001. – С. 110-125.
126. Тацій В.Я., Рогожин А.Й. Історія держави і права України. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2000. – Т.1. – С. 35-128.
127. Толочко П.П. Киев и Южная Русь в период феодальной раздробленности. // Польша и Русь. – М.: «Наука», 1974. – С. 223-233.
128. Толочко П.П. Киев – соперник Константинополя // Южная Русь и Византия. – К.: Изд-во «Наукова думка», 1991. – С. 5 – 12.
129. Турилов А.А., Флоря Б.Н. Христианская литература у славян в середине Х – середине Х1 в. и межславянские культурные связи // Христианство в странах Восточной, Юго-Восточной и Центральной Европы на пороге второго тысячелетия. – М.: «Языки славянской культуры», 2002. – С. 398 - 458
130. Удальцова З.В. Законодательные реформы Юстиниана. // ВВ. – М.: «Наука», 1965. – т. 26-27. – С. 3-45, 3-37.
131. Ундольский В.М. Описаніе Славянскихъ рукописей Московской Патріяршей (нынh Синодальной) Библіотеки // ЧОИДР. 2 книга. ІІІ часть. – М.: В университетской типографіи на Страстномъ бульварh, 1867. – С. 38 – 56.
132. Усенко І.Б. Історія Держави і права України: проблеми предмета і методології досліджень // Правова держава. – К.: «Ін Юре», 1999. – вип. 10. – С. 237-244.
133. Успенский Б.А. Царь и патриарх. Харизма власти в России (Византийская модель и ее русское переосмысление). – М.: Школа «Языки русской литературы», 1998. – 674 с.
134. Успенский Ф.И. История Византийской империи VI – IX вв. – М.: «Мысль», 1996. – С. 348 – 627.
135. Успенский Ф.И. История Византийской империи XI - XV вв. – М.: «Мысль», 1997. – С. 1 – 236.
136. Успенский Ф.И. История Византийской империи. Период Македонской династии (867 - 1057). – М.: «Мысль», 1997. – 524 с.
137. Фарбей О.М. Джерела з історії християнства в Криму в IV – IX ст. // Український Історичний Журнал. – К.: “Наукова думка” – 2000 – №4. – С. 48-57.
138. Хачатуров Р.Л. Становление права (на примере Киевской Руси). – Тбилиси: Издательство Тбилисского университета, 1988. – 261 с.
139. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар/ Під ред. Харитонова Є.О. – Харків: “Одіссей”, 2001. – 799 с.
140. Цыпин В.А. Церковное право. -М.: “Алетейя”,1994. – С. 2-65.
141. Шевченко О.О., Самохвалов В.О. Історія держави і права України. – К.: “Вентурі”, 1996. – С. 12-41.
142. Щапов Я.Н. Устав князя Ярослава и вопрос об отношении к византийскому наследию на Руси в середине ХІ в. // ВВ. – М.: “Наука”, 1971. – т. 31. – С. 71-78.
143. Щапов Я.Н. Прохирон в восточнославянской письменности // ВВ. – М.: “Наука”, 1977. – т. 38. – С. 48-58.
144. Щапов Я.Н. Византийское и южнославянское правовое наследие на Руси в ХІ – ХІІІ вв. – М.: «Наука», 1978. – 291 с.
145. Щапов Я.Н. Археографическая методика исследования и издания памятников древнерусского права. // Методика изучения древнейших источников по истории народов СССР. – М.: «Наука», 1978. – С. 8-21.
146. Щапов Я.Н. Государство и церковь Древней Руси. – М.: «Наука», 1989. – 232 с.
147. Щапов Я.Н. «Священство» и «царство» в Древней Руси в теории и на практике // ВВ. – М.: “Наука”, 1989. – т. 50. – С. 131-138.
148. Щапов Я.Н. Эклога законов в русской письменной традиции// ВВ. – М.: “Наука”, 1993. – т. 54. – С. 93-103.
149. Эклога. Византийский законодательный свод VIII века. – М.: «Наука», 1965. – 225 с.
150. Ясинский М.Н. Лекціи по внhшней исторіи русскаго права. – К.: Типографія Императорскаго университета Св. Володимира, 1898. – С. 103 - 111.
151. Avenarius, A. Beginnings of Russian Monasticism: the Problems of Byzantine and non-Byzantine influence // ВВ. – М.: “Наука”, 1998. – т. 55. – С. 195-198.
152. Charanis, Peter. The Monastic Properties and the State in the Byzantine Empire // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1948. - #4. – p. 51 – 118.
153. Charanis, Peter. The Monk as an Element of Byzantine Society. // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1971. - # 25. – p. 61 – 84.
154. Dvornik, Francis. Byzantine Political Ideas in Kievan Russia // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1956. - # 9-10. – p. 73-122.
155. Dvornik, Francis. Emperors, Popes and General Councils // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1951. - #8. – p. 1 – 26.
156. Maas, M. Roman History and Christian Ideology in Justinianic Reform Legislation. // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1986. - # 40. – p. 17 – 31.
157. Meyendorff, John. Justinian, the Empire and the Church. // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1968. - # 22. – p. 43 – 60.
158. Meyendorff, John. Christian Marriage in Byzantium: the Canonical and Liturgical Tradition. // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1990. - # 44. – p. 99 – 107.
159. Obolensky, Dmitri. The Heritage of Cyril and Methodius in Russia // DOP. – Cambridge, Massachusetts: HUP, 1965. - #19. – p. 45-66.
160. Pritsak, Omeljan. On the Writing of History in Kievan Rus’ – Cambridge: Harvard University Ukrainian Studies Fund, 1983. – P. 134 – 172.
161. Sigel, Feodor. Lectures on Slavonic Law. – New York: Oxford University Press, 1902. – P. 1-62.
162. Ševčenko, Ihor. Byzantine Elements in Early Ukrainian Culture // Byzantium and The Slavs in Letters and Culture. – Harvard University Ukrainian Research Institute, 1991. – P. 163 – 172.
163. The Cambridge Medieval History. Edited by J.M. Hussey. – Cambridge: At the University Press, 1966. – Volume 4 – Part 1 – p. 473 – 518.
164. The Cambridge Medieval History. Edited by J.M. Hussey. – Cambridge: At the University Press, 1966. – Volume 4 – Part 2 – p. 105 – 134.
165. Turner C.H. The Organization of the Church. // The Cambridge Medieval History. - Cambridge: At the University Press, 1911. – Volume 1 – p. 143 – 182.