ІНСТИТУТИ КОНТРОЛЬНОЇ ВЛАДИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Краткое описание

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

ТАРОЄВА ВЛАДА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 340.12:342.5

ІНСТИТУТИ КОНТРОЛЬНОЇ ВЛАДИ В СУЧАСНІЙ
УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ДУДЧЕНКО Валентина Віталіївна,
доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри теорії держави і права
Одеської національної юридичної
академії

Одеса - 2010

ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП ................................................................................................. 4

РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СТАНОВЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ВЛАДИ В
СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ ..........................................................

12
1.1. Концепція єдності та поділу влади в сучасній державі..... 12
1.2. Генезис контрольних органів держави та їхнього
правового статусу .................................................................
30
1.3. Становлення галузі контрольної влади в
сучасній державі ...................................................................
41
1.4. Види органів контрольної влади в сучасній державі ....... 52
Висновки до першого розділу ............................................. 78

РОЗДІЛ 2.
ПРОЦЕС ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЬНОЇ ВЛАДИ
В УКРАЇНІ ............................................................................

80
2.1. Контроль і контрольна влада: загальнотеоретичний аналіз…..…............................................................................
80
2.2. Основні принципи контрольної влади ............................... 90
2.3. Формування системи інститутів контрольної влади і фінансового контролю в Україні ........................................
96
Висновки до другого розділу .............................................. 116

РОЗДІЛ 3.
ОСНОВНІ ІНСТИТУТИ КОНТРОЛЬНОЇ ВЛАДИ
В УКРАЇНІ ............................................................................

119
3.1. Конституційний Суд України як ключовий орган контрольної влади ................................................................
119

3.2.
Прокуратура України в забезпеченні контрольної
влади ......................................................................................

137
3.3. Український омбудсмен – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ........................................
146
3.4. Рахункова палата України як орган фінансового контролю ...............................................................................
158
3.5. Антимонопольний комітет України та його контрольна діяльність ..............................................................................
173
3.6. Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення в контролі за теле- і
радіоінформаційним простором .........................................

179
Висновки до третього розділу ............................................ 186

ВИСНОВКИ
.................................................................................................
189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................
194

ВСТУП

Актуальність теми. Для сучасних держав принцип поділу влади розглядається як визначальний в організації державного механізму. Тим часом положення про існування в державному механізмі тільки законодавчої, виконавчої та судової галузей влади викликає сумніви. Ряд дослідників (Д. Керімов, Ю. Оборотов, В. Чиркін та ін.) обґрунтовують необхідність формування нових галузей влади та модифікацію традиційних. Зокрема, затверджується існування контрольної галузі державної влади. Розвиток контрольної галузі державної влади припускає, що існують такі органи держави, що здійснюють контрольну діяльність і не повинні бути підлеглими якійсь іншій галузі влади, оскільки кожна галузь державної влади пов'язана зі здійсненням певної функції. При цьому система органів контрольної галузі влади, зберігаючи певну ієрархічну і функціональну єдність, може бути розосереджена. Для діяльності органів контрольної галузі влади характерно загальнодержавне, а не відомче призначення.
Оскільки контрольна влада обумовлена контролюючою діяльністю держави, а сама влада здійснюється різнорідними органами, то проблема полягає в тому, щоб забезпечити конституційно єдність контрольних органів у механізмі держави, що забезпечить інституціональну самостійність контрольної галузі державної влади.
Зазначимо, що якщо питання про формування контрольної влади в Україні перебуває в полі зору невеликої кількості вчених, то окремим інститутам контрольної влади присвячені глибокі монографічні й дисертаційні дослідження.
У контексті контрольної влади поділ влади досліджували такі вчені, як С. Алексєєв, О. Венгеров, Д. Керімов, В. Копєйчиков, О. Копиленко, Л. Кривенко, Н. Нижник, Ю. Оборотов, Н. Прозорова, А. Селиванов, В. Чиркін, Б. Чичерін, В. Шаповал. У працях таких фахівців, як В. Авер’янов, О. Андрійко, Д. Бахрах, Л. Біла-Тіунова, В. Дудченко,
В. Іванов, Л. Матвєєва, Я. Мазур, О. Марцеляк, М. Студеникіна, з різних позицій досліджується державний контроль і контроль у сфері здійснення різних видів державної влади. При дослідженні надвідомчого та міжвідомчого контролю особливу увагу приділяли конституційному контролю такі автори, як І. Алексєєнко, В. Веніславський, М. Козюбра,
В. Медведчук, А. Мулланурова, В. Скомороха, В. Стефаник, М. Цвік,
В. Шаповал, Г. Штайнбергер та ін. Про контрольну діяльність прокуратури писали В. Гаращук, Ю. Грошовий, М. Косюта, М. Руденко, І. Шахов. Фінансовому контролю присвячені роботи І. Білобжецького, М. Білухи,
В. Бордюка, Ф. Бутинець, Л. Воронової, А. Зубенка, С. Ківалова, А. Козиріна, О. Копиленка, А. Мамишева, І. Мартьянова, В. Мельничука, Р. Невідомого, В. Погорілка, В. Симоненка, Б. Усача, Л. Царьової, В. Шестак та ін.
Формування контрольної влади в Україні сьогодні пов'язано зі створенням її основ, коли встановлюються базові підходи, концепції, ідеї та принципи забезпечення формування основних інститутів контрольної влади. Характерна загальна тенденція підвищеної уваги вчених і політиків щодо питань ефективності державної влади і посилення над нею контролю. Пояснення тому в затвердженні підконтрольності державної влади громадянському суспільству як визначальної цінності сучасної демократії.
Можна констатувати, що контрольна влада вже є складовою поділу влади в сучасній державі й це важлива гарантія верховенства права та умова демократичного функціонування державної влади. Контрольна влада стає невід'ємним компонентом механізму поділу влади і системи «стримувань і противаг». Контрольна галузь державної влади є способом виявлення і подолання в державі міжінституційних суперечностей і розбіжностей, вона виступає як найважливіший засіб у захисті громадян від зловживання посадовими повноваженнями з боку державної та корпоративної бюрократії.
У дисертаційному дослідженні йдеться про шляхи вирішення комплексної проблеми концептуалізації й інституалізації контролю в державній сфері, що дозволить підвищити ефективність державної влади. Можна стверджувати, що формування національної моделі громадянського суспільства та правової держави в Україні пов'язано не тільки із системним реформуванням різних сфер громадського життя, але й вирішенням проблеми підконтрольності здійснення державної влади громадянському суспільству шляхом формування самостійної галузі контрольної влади.
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена також необхідністю формування системи законодавства для врегулювання правового статусу і визначення компетенції органів контрольної влади та її посадових осіб, що пов'язано із внесенням змін і доповнень у чинне законодавство України.
Таким чином, розробка концептуальних основ формування контрольної влади та її інститутів обумовлена як практичною значимістю контролю у сфері здійснення державної влади, так і недостатньою розробкою у вітчизняній юриспруденції теоретичних питань формування контрольної влади.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації в сучасній українській державності та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970), що пов'язана з науковою програмою Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до Конституції України», а також включена в план науково-дослідної роботи кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії на 2006 – 2010 рр. за темою «Традиції та новації в правовому житті України (теоретичний аспект)».
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – в обґрунтуванні концептуальних основ самостійності контрольної влади та її інститутів, а також формулюванні пропозицій відносно інституалізації контрольної влади в контексті реалізації принципу поділу влади в сучасній Україні.
Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:
вироблення концепції контрольної влади та її інститутів з позицій комплексного підходу, з уточненням таких понять, як «влада», «здійснення влади», «контрольна влада», «контроль»;
визначення основних етапів становлення державного контролю та їхніх особливостей в історико-правовому аспекті;
виділення тенденцій розвитку контролю при здійсненні державної влади, його інституалізації, системності побудови, функціонального призначення та правового статусу;
забезпечення національної моделі контрольної влади в Україні при реалізації принципу поділу влади та просування до правової держави;
дослідження процесу інституалізації контролю та його правового забезпечення в сучасній державі;
розгляд особливостей розвитку інститутів контрольної влади в Україні: Конституційного Суду України, прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахункової палати України, Антимонопольного комітету України, Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення.
Об'єктом дослідження є державна влада, її структурування й інституалізація в сучасній державі.
Предметом дослідження є контрольна влада в системі поділу влади в Україні, її інституціональне та нормативно-правове оформлення.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають методологічні підходи, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, які ґрунтуються на концептуальних ідеях, що відповідають сучасній епосі. Зокрема, у роботі використані принципи класичної методології (розвитку, детермінізму, системності, об'єктивності) і сучасної методології (додатковості, плюралізму). У роботі використовується системний підхід для опису змісту складових, їх ієрархізації і напряму вдосконалення інститутів контрольної влади, за його допомогою виділяються функції органів контрольної влади (п. 1.4); інституціональний підхід використовується при розгляді контрольної влади для обґрунтування існування системи інститутів, які її складають (р. 2); антропологічний підхід пов'язаний з розглядом становлення інститутів контрольної влади для забезпечення прав людини
(р.р. 1; 3).
Використовується формально-логічний метод при: класифікації основних інститутів контрольної влади, дослідженні єдності контрольної влади як інституціонального утворення й аналізі концепцій єдності та поділу влади (п. 1.1); історичний метод пов'язаний з визначенням генезису контрольних органів держави та їхнього правового статусу, а також становленням інститутів контрольної влади в сучасній державі (п.п. 1.2; 1.3); метод моделювання залучений для визначення типової моделі формування інститутів контрольної влади (п. 2.3).
Серед спеціальних методів дослідження в роботі використовується догматичний метод, який пов'язаний з розглядом чинного законодавства України, що закріплює існування інститутів контрольної влади (р. 3); порівняльно-правовий метод залучений для розгляду нормативно-правової бази відносно статусу й діяльності інститутів контрольної влади як в Україні, так і в інших державах (р. 3; р.1 п.п. 1.3; 1.4).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше розроблено концепцію формування контрольної влади та її інституалізації в сучасній Україні.
У рамках проведеного дисертаційного дослідження при вирішенні наукової проблеми:
уперше:
обґрунтовано концепцію контрольної влади стосовно системи її інститутів в Україні;
доведено необхідність становлення контрольної влади та відповідної системи її інститутів як найважливішої умови реалізації системи «стримувань і противаг» у конституційній моделі державної влади в Україні;
визначено необхідність прийняття Закону України «Про систему контролю та контрольної влади» щодо правового оформлення та регулювання особливостей контрольної влади в Україні;
доведено, що Конституційний Суд є ключовим органом у справі центрування контрольної влади в Україні;
вдосконалено доктринальну модель і систему інститутів контрольної влади, до якої в роботі належать такі інститути влади, як Конституційний Суд України, прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення;
набули подальшого розвитку:
визначення поняття контрольної влади як галузі державної влади, що полягає в контрольній діяльності як інтегруючого способу контролю, який дозволяє здійснити перевірку досягнення результату управлінської діяльності та її процесуального здійснення;
розгляд фінансового контролю як спеціалізованого державного контролю, здійснюваного фінансовими органами та їхніми посадовими особами із забезпечення законності та фінансової дисципліни при мобілізації і використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів і пов'язаних з ними коштів;
обґрунтування необхідності структурування державної влади за функціональними й організаційними ознаками з тим, що інституалізація контрольної влади є діючим фактором ефективного використання принципу поділу влади.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання у:
науково-дослідній роботі – результати дослідження контрольної влади в Україні подані в концепції контрольної влади в сучасній державі, що формують базу для подальших досліджень концепту поділу влади в аспекті контрольної влади та її інституалізації, створення системи інститутів контрольної влади в сучасній Україні, удосконалення правового статусу таких інститутів контрольної влади, як Конституційний Суд України, прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата України, Антимонопольний комітет України, Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення;
правотворчій діяльності – запропоновано зміни до чинного законодавства щодо подальшої інституалізації і законодавчого оформлення контрольної влади в сучасній Україні;
навчальному процесі – при читанні таких юридичних дисциплін, як «Теорія держави і права», «Конституційне право», «Фінансове право», а також спецкурсу «Сучасна держава», при підготовці відповідних підручників і посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії. Окремі положення та результати дослідження доповідалися й обговорювалися на: 2-й Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Контрольна влада в державі» (5-6 грудня 2003 р., м. Одеса); 3-й Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, присвяченої пам'яті видатних учених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копєйчикова «Інститути контрольної влади в Україні» (4-5 березня 2005 р., м. Львів); Других Прибузьких юридичних читаннях «Інститути контролю та формування контрольної влади в сучасній державі» (24-25 листопада 2006 р., м. Миколаїв); на 9-й Звітній науковій конференції професорсько-викладацького й аспірантського складу ОНЮА «Сучасна держава та принципи єдності і поділ влад» (26 квітня 2006 р., м. Одеса); до десятиріччя ОНЮА 1997 – 2007 рр. «Про необхідність створення Уповноваженого з прав дитини в Україні» (21-22 вересня 2007 р., м. Одеса); до 10-річчя створення Миколаївського навчального центру ОНЮА та 15-річчя юридичної освіти на Миколаївщині «Фінансовий орган контрольної влади – Рахункова палата України» (28-29 листопада 2008 р., м. Миколаїв); 3-й Міжнародній
науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Інститути контрольної влади в забезпеченні прав людини в сучасній Україні» (12 13 грудня 2008 р., м. Суми); Всеукраїнській науковій конференції «Співвідношення законодавчої і контрольної влади в сучасній державі» (18-19 квітня 2008 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького й аспірантського складу «Основні принципи контрольної влади» (5-6 червня 2009 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в 15 публікаціях, 6 статтях, які опубліковані в наукових спеціалізованих виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Процеси побудови державного механізму виражаються в розвитку державних інститутів, які обумовлені різними політичними, соціально-економічними та гуманітарними факторами. Темпи суспільного розвитку тісно пов'язані з ефективністю функціонування цього механізму, що, у свою чергу, вимагає постійного вдосконалення його інститутів.
Для сучасних держав принцип поділу влади виступає як визначальний в організації механізму держави. Стало тривіальним положення про існування в механізмі держави таких галузей влади, як законодавча, виконавча, судова та контрольна, яка формується сьогодні. На ділі ж проблема полягає не стільки в тім, щоб конституційно закріпити такого роду поділ влади в механізмі держави, скільки фактично забезпечити самостійність кожної влади, відповідальність кожної влади за прийняті рішення, а також домогтися узгодження діяльності влади в державному механізмі.
У громадянському суспільстві і правовій державі людина, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпека повинні гарантуватися всіма інститутами і ресурсами державної влади. Це означає, що права і свободи людини визначають зміст державної влади і діяльність її інституцій.
У дисертаційному дослідженні наведено обґрунтування концепції контрольної влади і розглянуто формування контрольної галузі влади в сучасній державі. Раніше ця проблематика спеціально не досліджувалася, однак деякі питання окремих інститутів контрольної влади були предметом уваги вчених і практиків. Тим часом відсутність наукового обґрунтування інституціональних моделей ефективного здійснення державної влади є однією зі значимих причин негативних явищ у розвитку України.
В основу дисертаційної роботи покладений комплексний системний підхід у вирішенні проблеми ефективного підконтрольного здійснення державної влади. Контроль є самостійною функцією, тому в механізмі стримувань і противаг він є способом його реалізації і пов'язаний із формуванням контрольної галузі влади в сучасній державі. На цій основі в дисертації зроблені певні висновки і пропозиції з приводу контрольної галузі державної влади в Україні.
Розділяючи і зіставляючи сутність понять «контроль» і «контрольна влада», необхідно позначити, що, по-перше, це функція і процес, а по-друге – стан. Тому це взаємообумовлені, але різні поняття, тобто можна говорити, що контроль – це функція і процес здійснення контрольної влади. Щодо контролю як функції здійснення влади взагалі, і насамперед контрольної влади, можна сказати, що його місією є не тільки процеси, спрямовані на одержання й осмислення інформації відносно суспільних відносин, а й відповідні вольові процеси, що стосуються введення, збереження, зміни чи спрямування певного режиму цих суспільних відносин. Одночасно поняття «вольові діяння щодо введення, збереження, зміни чи спрямування певного режиму суспільних відносин» у контексті місії контролю має також прогресивний, творчий початок. Звідси і місія інститутів і відповідних інституцій, для яких контроль у контексті його широкого трактування є домінантним, – також прогресивний, творчий початок.
В Україні формується контрольна галузь державної влади, яка припускає, що існують особливі органи держави, які є незалежними. Ця галузь влади пов'язана з певною організаційно-юридичною трансформацією певної функції державної влади. Система органів даної галузі влади має своє функціональне призначення. Ця галузь влади здійснюється різнорідними органами. Діяльність системи органів контрольної влади має загальнодержавний характер.
Контрольна влада поступово формується в самостійну галузь державної влади, в якій функціонують особливі органи держави. Контрольна влада здійснюється різнорідними органами і тому має сукупний (кумулятивний) характер. Специфіка цієї влади полягає в тім, що її органи розосереджені й незалежні та кожний з них здійснює часткову функцію загальнодержавного контролю.
Поняття «влада» тільки в аспекті основ концепції як форми наукового знання формулюється так: влада – це стан векторіального функціонування суспільних відносин, які здійснюються шляхом їх контролю через різні види діяльності: установлення (законодавча); виконання (виконавча); забезпечення (судова); відновлення, установлення, констатування і спрямування (контрольна).
Розвиток громадянського суспільства і державності України актуалізує питання подальшої інституалізації державної влади і правової регламентації її здійснення. Багато чого тут визначається вдосконаленням механізму «стримувань і противаг». На цьому шляху важливо провести інституалізацію і відповідну правову регламентацію контролю як окремого виду державно-владної діяльності.
Контроль у функціонуванні державної влади доцільно поділяти за основними напрямами і формами (інституціями) державно-владної діяльності. Концептуалізація контролю, як контрольна галузь державної влади, дозволяє розглядати систему державної влади у зв'язку з такими інституціями контрольної влади, як Конституційний Суд України, Прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Підконтрольність державної влади – одна з невіддільних цінностей демократичної форми організації суспільства, яка розкривається в тім, що інститут контролю – це складові правової держави і гарантія верховенства права; важливий елемент системи «стримувань і противаг»; спосіб виявлення і подолання в державі міжінституційних суперечностей і розбіжностей; засіб забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина.
Контрольна влада визначається такими рисами: має особливу систему законодавства, яка регулює її організацію і діяльність; включає особливі види інститутів її здійснення; має специфіку юридичної природи актів відповідних інститутів. При цьому здійснення контролю як суспільно значимої функції визначає сутність поняття «контрольна влада».
На підставі аналізу чинної Конституції України стверджується про іманентність їй ідеї контрольної влади. Ця ідея виражена в контексті, але тенденція свідчить, що згодом вона може бути виражена буквально. У певному розумінні її інститутам вже притаманні сучасні конституційні моделі. Зокрема, це Конституційний Суд України, Прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення. Завдання затвердження цих інститутів як цілісності сприятиме підвищенню ефективності державної влади в Україні.
Підтвердженням актуальності ідеї контрольної влади для України є те, що в національних правових системах континентального права визначальне місце належить інституту конституційної юстиції. Можна стверджувати, що в країнах, де інститути конституційної юстиції незалежні в їх функціонуванні, контрольна влада в контексті принципу поділу влади виступає як особливий вид влади. Слід зазначити, що в багатьох країнах організаційна структура інститутів контрольної влади включає конституційні суди, прокуратуру, омбудсменів, рахункові палати й інші органи державної влади.
Акти інституцій контрольної влади при її здійсненні не змінюються нормативно-правовими актами «позитивної» нормотворчості. Результатом здійснення контрольної влади виступає «негативна» нормотворчість, тобто скасування підконтрольних нормативних актів. Саме через розмежування компетенцій щодо негативної і позитивної нормотворчості реалізується механізм «стримувань і противаг».
Тенденція розвитку інститутів здійснення державної влади свідчить про те, що поступово виділяється і відокремлюється універсальна контрольна функція, яка реалізується в системі контрольної влади.
Сьогодні ситуація з розвитком контролю в державі визначає потребу в правовому регулюванні особливостей контрольної влади та її інститутів шляхом прийняття Закону України «Про систему контролю і контрольної влади», що забезпечить здійснення ефективного контролю за різними напрямами функціонування державної влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рудич Ф. М. Політичні структури та процеси в сучасній Україні: Політичний аналіз / Ф. М. Рудич, В. В. Безверхий, М. Г. Кириченко. – К. : Наук. думка, 1995. – 338 с.
2. Конституція України : прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Болл Т. Власть / Т. Болл // Полит. исслед. – 1993. – № 5. – С. 36 42.
4. Оборотов Ю. Н. Современное государство / Ю. Н. Оборотов. – О. : Астропринт, 1998. – 233 с.
5. Алексеев С. С. Государство и право / С. С. Алексеев. – М. : Юристъ, 1994. – 457 с.
6. Чичерин Б. Н. Курс государственной науки. Политика / Б. Н. Чичерин. – М. : БЕК, 1998. – 345 с.
7. Кривенко Л. Законодавча влада в системі державної влади / Л. Кривенко // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1 (24). – С. 53-64.
8. Прилуцький С. Формування корпусу професійних суддів України в аспекті реалізації поділу влади / С. Прилуцький // Право України. – 2003. – № 2. – С. 9 14.
9. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація : монографія / кол. авт. ; відп. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 437 с.
10. Халипов В. Ф. Власть. Основы кратологии / В. Ф. Халипов. – М. : Луч, 1995. – 403 с.
11. Севернчук О. Запровадження принципу розподілу влади в політико-правовому просторі України / О. Севернчук // Юрид. Україна. – 2004. – № 9. – С. 4-7.
12. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2000. – 437 с.
13. Теория государства и права / под ред. В. В. Копейчикова. – Х. : Юрист, 1999. – 533 с.
14. Осавелюк А. М. Современный механизм системы сдержек и противовесов в зарубежных государствах / А. М. Осавелюк // Гос. и право. – 1993. – № 2. – С. 19-23.
15. Чиркин В. Е. Государствоведение / В. Е. Чиркин. – М. : Юристъ, 2000. – 311 с.
16. Венгеров А. Б. Теория государства и права / А. Б. Венгеров. – М. : Норма, 1998. – 421 с.
17. Разделение властей и парламентаризм. – М. : НГПАН, 1992. – 245 с.
18. Нерсесянц В. С. История политических и правовых учений / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма-инфра, 1999. – 463 с.
19. Конституция Соединенных Штатов Америки. – М. : Норма, 1997. – 38 с.
20. Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира : справочник / Ф. М. Решетников. – М. : Юрид. лит., 1993. – 227 с.
21. Конституции государств Европейского Союза. – М. : Норма-инфра, 1997. – 138 с.
22. Баренбойм П. 300 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера : учеб. пособие / П. Баренбойм. – М. : Белые альвы, 1996. – 217 с.
23. Про організацію взаємодії Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України : розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 березня 2005 р. № 51-р // Офіційний вісник України. – 2005. – № 9. – Ст. 483.
24. Декларація єднання та співпраці заради майбутнього України, підписана 14 вересня 2005 р. Президентом України, Головою Верховної Ради України, в. о. Прем'єр-міністра України та уповноваженими представниками депутатських фракцій у ВРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www/president.gov/ua/documents/p_3159html.
25. Меморандум о взаимопонимании между властью и оппозицией, подписанный 22 сентября 2005 г. Президентом Украины В. Ющенко, и. о. Премьер-министра Украины Ю. Ехануровым и лидером партии Регионов В. Януковичем [Электронный ресурс]. – Режим доступа: htpp:proua.com/print.php?=news/2005/09/22/144837.html.
26. Жук Н. А. Стримування і противаги в системі поділу влади в Україні (загальнотеоретичні проблеми) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. А. Жук. – Х., 2006. – 19 с.
27. Цветанов К. В. Парадоксы государственной власти в гражданском обществе (конституционно-правовые аспекты) : науч. изд. / К. В. Цветанов. – М. : Манускрипт, 1982. – 384 с.
28. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта: Россия на путях преодоления кризиса : учеб. пособие для студ. вузов / А. Г. Здравомыслов. – 2-е изд. – М. : Аспект-пресс, 1995. – 246 с.
29. Конституция Российской Федерации. – М. : Юрид. лит., 1993. – 33 с.
30. Авторханов А. Технология власти // Вопр. истории. – 1990. – № 9. – С. 41-45.
31. Веніславський Ф. В. Конституційне визначення меж державної влади в аспекті політичного режиму / Ф. В. Веніславський // Проблеми законності. – 1998. – Вип. 34. – С. 31-37.
32. Вениславский Ф. В. Взаимодействие ветвей государственной власти как принципы конституционного строя Украины / Ф. В. Вениславский // Право Украины. – 1998. – № 1. – С. 33-38.
33. Топорин В. И. Конституционный контроль: идеи и проблемы реализации / В. И. Топорин // Теория права: новые идеи. – 1991. – Вып. 1. – С. 39-45.
34. Сухонос В. Становлення інституту державного контролю, iсторико-правовий аспект / В. Сухонос // Право України. – 2005. – № 2. – С. 101 110.
35. Крип'якевич I. Історія України / І. Крип'якевич. – Л. : Луч, 1992. – 435 с.
36. Панов М. I. Державні, політичні та громадські діячі України / М. І. Панов. – К. : Юрист, 2002. – 265 с.
37. Сушинський Б. І. Козацькі вожді України / Б. І. Сушинський. – К. : Юрист, 1998. – 339 с.
38. Різниченко В. Пилип Орлик / В. Різниченко. – К., 1918. – 143 с.
39. Сергеевич В. И. Лекции и исследования по древней истории русского права / В. И. Сергеевич. – К. : Луч, 1910. – 457 с.
40. Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні / В. В. Сухонос. – К. : Юрист, 2004. – 213 с.
41. Бессарабов В. Г. Государственный контроль в дореволюционной России / В. Г. Бессарабов // Бюл. Счетной палаты Российской Федерации. – 1998. – № 1. – С. 77-85.
42. Ялбулганов А. А. Финансовый контроль как правовой институт: основные этапы развития / А. А. Ялбулганов // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 82-89.
43. Полонська-Василенко Н. Історія України / Н. Полонська-Василенко. – К. : Юрист, 1993. – 479 с.
44. Білоус В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України / В. Т. Білоус, С. Е. Демський, О. С. Захарова, В. С. Ковальський [та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 318 с.
45. Гаршун В. Історія виникнення і розвитку системи органів контролю за сферою державного управління / В. Гаршун // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. пр. – 1993. – № 4. – С. 96-105.
46. Положение о рабочем контроле от 14 ноября 1917 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 1. – Ст. 5.
47. Лунев А. Е. Контрольные полномочия Совета депутатов трудящихся / А. Е. Лунев // Правоведение. – 1963. – № 4. – С. 21-26.
48. Вісник УНР. – 1918. – 31 берез.
49. Донецький пролетарій. – 1918. – 15 берез.
50. Вісті Полтавської Ради. – 1918. – 10 лют.
51. Вісник УНР. – 1918. – 11, 18 січ.
52. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : посібник / П. М. Рабінович. – К. : Юрист, 1994. – 238 с.
53. Маймескулов Л. З історії народного контролю на Україні / Л. Маймескулов // Рад. право. – 1963. – № 1. – С. 34-35.
54. Рогожин А. И. Из истории социалистического контроля на Украине / А. И. Рогожин, И. С. Дрейслер // Сов. гос. и право. – 1963. – № 7. – С. 55-59.
55. СУ РСФСР. – 1920. – № 99.
56. О реорганизации народных комиссариатов рабоче-крестьянской инспекции советских республик и Об избавлении рабоче-крестьянской инспекции от некоторых функций : Постановление СНК СССР от 6 сентября 1923 г. № 109.
57. Положение о НК РКИ СССР : Постановление СНК СССР от 12 ноября 1923 г. № 22.
58. Постановление ЦИК и СНК СССР от 4 мая 1927 г. № 12.
59. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1934. – № 31.
60. О создании Народного комиссариата государственного контроля СССР : Постановление Президиума Верховного Совета СССР от 6 сентября 1940 г. № 16.
61. Справочник народного контролера. – М. : Юрист, 1964. – 115 с.
62. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / О. Ф. Андрійко. – К., 1999. – 237 с.
63. Алексеенко И. Г. Европейская модель конституционной юстиции (сравнительно-правовая ретроспектива) / И. Г. Алексеенко. – Д. : Юрист, 1998. – 130 с.
64. Судебные системы западных государств / под ред. В. А. Туманова. – М. : Манускрипт, 1991. – 350 с.
65. Шаповал В. Сутність характеристики конституційного контролю / В. Шаповал // Право України. – 2005. – № 3. – С. 23-25.
66. Витрук И. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс / И. В. Витрук. – М. : Закон и право, 1998. – 221 с.
67. Чепурнова Н. М. Судебный контроль в Российской Федерации: проблемы методологии, теории и государственно-правовой практики / Н. М. Чепурнова. – Ростов-на-Дону : Изд-во Северо-Кавказ. Науч. центра высш. шк., 1999. – 168 с.
68. Кряжов В. А. Конституционная юстиция в Российской Федерации / В. А. Кряжов, Л. В. Лазарев. – М. : БЕК, 1998. – 244 с.
69. Стецовский Ю. И. Судебная власть : учеб. пособие / Ю. И. Стецовский. – М. : Дело, 1999. – 392 с.
70. Ильинский И. Н. Конституционный контроль и охрана конституционной законности в социалистических странах / И. Н. Ильинский, Б. В. Щетинин // Сов. гос. и право. – 1989. – № 9. – С. 41-43.
71. Златопольский Д. Л. Контроль за соблюдением Конституции и Конституционный Суд в государствах Восточной Европы / Д. Л. Златопольский // Вестник МГУ. Серия 11, Право. – 1998. – № 2. – С. 39-46.
72. Наливайко Л. Конституционный контроль и конституционно-правовая ответственность / Л. Наливайко // Новая политика. – 1999. – № 5. – С. 50-53.
73. Колосова Н. М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности / Н. М. Колосова // Гос. и право. – 1997. – № 2. – С. 87-88.
74. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты) / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 232 с.
75. Четверкин В. А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию / В. А. Четверкин. – М. : Орион, 1993. – 180 с.
76. Лунев А. Е. Прокуратура и Государственный контроль в Китайской Народной Республике / А. Е. Лунев. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1956. – 304 с.
77. Иностранное конституционное право / под ред. В. В. Маклакова. – М. : Юристъ, 1996. – 512 с.
78. Иванов В. Высший контрольный орган Франции – Суд Счетов / В. Иванов // Контролинг. – 1991. – № 3. – С. 33-36.
79. Полунин М. Об органах контроля в Великобритании / М. Полунин // Контролинг. – 1991. – № 4. – С. 28-63.
80. Мазур Я. Верховная контрольная палата Республики Польши / Я. Мазур // Гос. и право. – 1995. – № 6. – С. 100-110.
81. Конституции зарубежных государств : учеб. пособие / сост. проф. В. В. Маклаков. – М. : БЕК, 1999. – 584 с.
82. Бернард Ф. Філософія інституту омбудсмена / Ф. Бернард // Політика і час. – 1999. – № 2. – С. 64-68.
83. Финансовое право европейских социалистических стран. – М. : Юрид. лит., 1976. – 282 с.
84. Погосян Н. Д. Формирование статуса Счетной палаты Российской Федерации (историко-правовые аспекты и некоторые современные проблемы) / Н. Д. Погосян // Гос. и право. – 1998. – № 4. – С. 10-18.
85. Беляев В. П. О проблемах эффективности государственного контроля / В. П. Беляев // Правоведение. – 2006. – № 2. – С. 68-72.
86. Конституция Республики Беларусь. – Минск : Беларусь, 1997. – 26 с.
87. Австралийская Республика. Конституция и законодательные акты. – М., 1985. – 213 с.
88. Кивалов С. В. Парламентский контроль в условиях государственно-правовой реформы в Украине / С. В. Кивалов, М. Ф. Орзих // Юрид. вестник. – 1999. – № 4. – С. 63-72.
89. Испания. Конституция и законодательные акты. – М. : Юрид. лит., 1982. – 248 с.
90. Швеция. Конституция и законодательные акты. – М. : Юрид. лит., 1983. – 243 с.
91. Карпачева Н. Национальная идея: реальная защита прав и свобод человека (выступление к двухлетию Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека) / Н. Карпачева // Голос Украины. – 2000. – № 51.
92. Автономов А. С. Правовое положение омбудсменов в буржуазном государстве / А. С. Автономов // Сов. гос. и право. – 1988. – № 2. – С. 120-122.
93. Марцеляк О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсменів / О. Марцеляк // Право України. – 2003. – № 4. – С. 123 128.
94. Альваро Хиль-Роблес. Парламентский контроль за администрацией (институт омбудсмена) / Хиль-Роблес Альваро. – М. : Marqinem, 1997. – 213 с.
95. Бойцова В. В. Правовой институт омбудсмена: американский опыт / В. В. Бойцова // США: экономика, политика, идеология. – 1995. – № 1 (301). – С. 77-95.
96. Бойцова В. В. Служба защиты прав человека и гражданина. Мировой опыт / В. В. Бойцова. – М. : БЕК, 1996. – 263 с.
97. Бойцова В. В. Правовой институт омбудсмена в системе взаимодействия государства и гражданского общества / В. В. Бойцова. – М. : ИНИОН РАН, 1994. – 147 с.
98. Ледях И. А. Механизмы защиты прав и свобод граждан / И. А. Ледях, О. В. Воробьев, Н. С. Колесова. – М. : ИГ и ПАН СССР, 1990. – 343 с.
99. Соколов А. Н. Парламентский омбудсмен: генезис, функционирование развития, тенденции развития / А. Н. Соколов, К. Б. Грумпель. – Калининград : Изд-во Балт. ин-та экон. и финансов, 2000. – 119 с.
100. Гаращук В. Стандарти державного контролю / В. Гаращук // Право України. – 2002. – № 8. – С. 83-91.
101. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом / В. Г. Афанасьев. – М. : Юр-Инком, 1973. – 276 с.
102. Краткая философская энциклопедия. – М. : Норма, 1994. – 567 с.
103. Андерш Ф. Словник юридичних термінів / Ф. Андерш. – К. : Тандем, 1994. – 322 с.
104. Цвєтков В. В. Реформування державного управління в Україні / В. В. Цвєтков. – К. : Оріяни, 1998. – 407 с.
105. Конституционная законность и прокурорский надзор : сб. науч. тр. – М. : Юристъ, 1994. – 436 с.
106. Чиркин В. Е. Государствоведение / В. Е. Чиркин. – М. : Юристъ, 1999. – 311 с.
107. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – М. : Юристъ, 1981. – 412 с.
108. Студеникина М. С. Государственный контроль в сфере управления / М. С. Студеникина. – М. : Наука, 1974. – 164 с.
109. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 213 с.
110. Сушко Л. Зміст контрольної діяльності органів державної влади / Л. Сушко // Право України. – 2007. – № 9. – С. 118-131.
111. Нижник М. Контроль у сфері державного управління / М. Нижник, О. Машков // Вісник УАДУ. – 1998. – № 2. – С. 23-31.
112. Кивалов С. В. Государственное управление обществом / С. В. Кивалов. – О. : Астропринт, 2003. – 146 с.
113. Гаращук В. М. Принципи державного контролю: оновлення змісту / В. М. Гаращук // Державний контроль у сфері виконавчої влади : наук. доп. / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К. : Юрнаукцентр, 2000. – С. 18-21.
114. Теория государства и права : учебник / отв. ред. А. И. Королев, Л. С. Явич. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1982. – 382 с.
115. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління / Н. Р. Нижник, О. А. Машков. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 254 с.
116. Сушинський О. І. Сутність, види та засоби контролю у сфері публічної влади / О. І. Сушинський // Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. УАДУ (Дніпропетровський ін-т). – 2001. – Вип. 3 (6). – С. 58-69.
117. Сушинський О. І. Ідея контролю у сфері публічної влади / О. І. Сушинський // Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. – О. : ОФ УАДУ : Опіум, 2002. – Вип. 9. – С. 125-139.
118. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В. Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 228 с.
119. Родионова В. М. Финансовый контроль : учебник / В. М. Родионова, В. И. Шлейников. – М. : ИДФРК-Пресс, 2002. – 256 с.
120. Мельничук В. Норма нашого життя – марнотратство. Фінансовий контроль як необхідна складова державного управління / В. Мельничук // Голос України. – 2001. – 6 верес.
121. Фінансове право : підручник / за ред. Л. К. Воронової, Д. А. Бекерської. – К. : Юрид. лит., 1995. – 552 с.
122. Финансовое право / отв. ред. О. Н. Горбунов. – М. : Юристъ, 1996. – 312 с.
123. Зима Д. Л. Теоретико-правові питання координації державного фінансового контролю : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Д. Л. Зима. – К., 2008. – 19 с.
124. Грачева Е. Ю. Основные тенденции развития государственного контроля в Российской Федерации / Е. Ю. Грачева // Правоведение. – 2002. – № 5. – С. 74-76.
125. Стефанюк І. Б. Контрольно-ревізійна служба як складова фінансової безпеки держави / І. Б. Стефанюк // Фінанси України. – 1998. – № 11. – С. 43-45.
126. Воронова Л. К. Финансовое право / Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2003. – 304 с.
127. Волчихин В. Г. Европейская организация высших контрольных органов / В. Г. Волчихин // Контролинг. – 1991. – № 4. – С. 41-45.
128. Симоненко В. Інституційний розвиток Рахункової палати відповідно до міжнародних та європейських стандартів та української реалії / В. Симоненко // Програма ООН з врядування. Проект ПРООН «Доброчинність на практиці»». – К. : Оріон, 2004. – С. 8-15.
129. Вознесенский Э. А. Финансовый контроль в СССР / Э. А. Вознесенский. – М. : Юрид. лит., 1973. – 242 с.
130. Жоган Р. Форми взаємодії прокуратури та Рахункової палати в Україні / Р. Жоган // Вісник прокуратури. – 2008. – № 4 (82). – С. 56-57.
131. Ославський М. Особливості здійснення фінансового контролю в процесі виконання Державного бюджету України / М. Ославський // Право України. – 2007. – № 6. – С. 56-59.
132. Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю : розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. № 158-р // Офіційний вісник України. – 2005. – № 22. – Ст. 1224.
133. Чиркин В. Е. Реформы российской Конституции: этапы и проблемы / В. Е. Чиркин // ОНС: общественные науки и современность. – 2000. – № 5. – С. 52-61.
134. Про аудиторську діяльність : Закон України від 14 вересня 2006 р. № 140-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 44. – Ст. 432.
135. Контрольно-надзорная деятельность государства: система и ее элементы // Гос. и право. – 2008. – № 1. – С. 101-103.
136. Користін О. Ревізія як форма фінансового контролю / О. Користін, А. Клименко // Право України. – 2007. – № 2. – С. 63-66.
137. Гаєвський Б. А. Політичне управління / Б. А. Гаєвський, В. А. Ребкало, М. В. Туленков. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 160 с.
138. Гвишиани Д. М. Организация и управление / Д. М. Гвишиани. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. – 332 с.
139. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н. Р. Нижник. – К. : НАНУ, 1995. – 207 с.
140. Головань М. М. Державний фінансовий контроль і його реформування / М. М. Головань // Фінанси України. – 2003. – № 9. – С. 133-136.
141. Симоненко В. Чому потрібна єдина державна система фінансово-економічного контролю / В. Симоненко // Дзеркало тижня. – 2005. – № 15-16 (23 квіт.).
142. Ковриженко Д. Статус Рахункової палати в Україні: українське законодавство, зарубіжний досвід та шляхи удосконалення / Д. Ковриженко // Часопис Парламенту. – 2005. – № 3. – С. 41-45.
143. Ліщина І. Міжнародні механізми захисту прав людини / І. Ліщина // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2001. – № 21. – Ст. 82.
144. Рабінович П. Інтерпретація верховенства права Конституційним Судом України / П. Рабінович // Право України. – 2006. – №. 11. – С. 24-28.
145. Цвік М. В. Конституційні проблеми розподілу властей (деякі загальнотеоретичні аспекти) / М. В. Цвік // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 4 (1). – С. 64-66.
146. Алексеенко И. Г. Европейская модель конституционной юстиции (сравнительно-правовая перспектива) / И. Г. Алексеенко. – Д. : Наука и образование, 1998. – 254 с.
147. Муллануров А. К вопросу о конституционной юстиции / А. Муллануров // Конституционное и муниципальное право. – 2001. – № 2. – С. 11-15.
148. Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України / Ф. Веніславський // Право України. – 1998. – № 1. – С. 36 39.
149. Скомороха В. Деякі питання конституційного провадження / В. Скомороха // Право України. – 1998. – № 9. – С. 5-7.
150. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
151. Боботов С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / С. В. Боботов. – М. : Юристъ, 1994. – 148 с.
152. Савчин М. В. Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / М. В. Савчин. – К., 2004. – 19 с.
153. Тесленко М. Окремі аспекти взаємовідносин Конституційного Суду та судів загальної юрисдикції / М. Тесленко // Право України. – 2003. – № 2. – С. 8-10.
154. Барский В. Правовая природа судебного конституционного контроля в Украине / В. Барский // Юрид. вестник. – 1998. – № 1. – С. 45-49.
155. Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – 1 січ. – Ст. 110.
156. Скомороха В. Є. Конституційний Суд України в механізмі державної влади : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / В. Є. Скомороха. – Х., 2001. – 21 с.
157. Тесленко М. Конституційна юрисдикція в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / М. Тесленко. – К., 2000. – 19 с.
158. Савенко М. В. Правовий статус Конституційного Суду України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / М. В. Савенко. – К., 2001. – 23 с.
159. Наливайко Л. Конституційний контроль та конституційно-правова відповідальність / Л. Наливайко // Нова політика. – 1999. – № 5. – С. 48 51.
160. Тодика Ю. Методологічні питання розвитку конституційного процесу / Ю. Тодика // Право України. – 1996. – № 12. – С. 27-30.
161. Шварц Г. Конституционные суды в общем и частности / Г. Шварц // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1993. – № 2. – С. 24-28.
162. Тесленко М. О місці Конституційного Суду України в системі вищих органів державної влади / М. Тесленко // Право України. – 1999. – № 12. – С. 31-35.
163. Штайнбергер Г. Модели конституционной юрисдикции / Г. Штайнбергер. – Страсбург, 1993. – 365 с.
164. Юдин Ю. Модели конституционной юстиции. Сравнительное конституционное право / Ю. Юдин. – М., 1996. – 412 с.
165. Шемшученко Ю. С. Конституційний Суд України / Ю. С. Шемшученко, Г. О. Мурашин. – К. : Ін Юре, 1997. – 193 с.
166. Городецький В. Конституційний Суд України / В. Городецький // Конституційне право України / за ред. В. Ф. Погорілка. – К., 2000. – С. 165-175.
167. Витрук В. Н. Конституционное правосудие / В. Н. Витрук. – М. : ЮНИТИ, 1998. – 245 с.
168. Кряжов В. А. Конституционная юстиция в Российской Федерации / В. А. Кряжов, Л. В. Лазарев. – М. : БЕК, 1998. – 357 с.
169. Мартиненко П. Конституційний Суд України: повноваження у контексті дворічного досвіду / П. Мартиненко // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 4. – С. 43-46.
170. Мироненко О. Проблеми становлення конституційної юстиції в Україні / О. Мироненко // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 4. – С. 31-33.
171. Favoureu L. Les cours constitutioneles / L. Favoureu. – Paris, 1986.
172. Garlicki L. Sudovnictwo konstitucyine w Europe Zachodniej / L. Garlicki. – Warszawa: panstwowe Wydawnoctwo Naukowe, 1987.
173. Боботов С. В. Буржуазная юстиция: состояние и перспективы развития / С. В. Боботов. – М. : БЕК, 1989. – 177 с.
174. Capelletti M. Judicial review in the Contemporary World / M. Capelletti. – Indianapolis, 1971.
175. У справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) : Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 р. № 2-зп // Офіційний вісник України. – 1997. – № 27. – С. 155.
176. У справі щодо внесення змін до Конституції України (справа про внесення змін до статті 46 конституції України) : Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 1998 № 4-рп // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23.
177. У справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до статті 46 Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статті 46 Конституції України) : Висновок Конституційного Суду України від 2 червня 1999 р. № 2-в/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – С. 176.
178. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии : сб. нормат. актов / отв. ред. М. А. Митюков. – М. : Зерцало, 1998. – 476 с.
179. У справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 3 та 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» (справа щодо статусу депутатів рад) : Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1998 № 6-рп/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23. – С. 105.
180. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини / М. Савчин // Право України. – 1999. – № 4. – С. 36 38.
181. Скоромоха В., Пшеничний І. Конституційний контроль : питання розгляду справ та змісту рішень Конституційного Суду України / В. Скоромоха, І. Пшеничний // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 1. – С. 61.
182. У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України» (справа щодо конституційності тлумачення Верховною Радою України статті 98 Конституції України) : Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 1997 р. № 3-зп // Офіційний вісник України. – 1997. – № 29. – С. 85.
183. Гредескул Н. К учению об осуществлении права на интеллектуальный процесс, требующийся для осуществления права: социально-юридические исследования / Н. Гредескул. – Х., 1900. – 235 с.
184. Спекторский Е. К спору о реальности права / Е. Спекторский. – М., 1914. – 286 с.
185. Михайлов П. Е. О реальности права / П. Е. Михайлов. – М., 1914. – 256 с.
186. Алексеев С. С. Проблемы теории права / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 1972. – Т 1. – 384 с.
187. Бабаев В. К. Норма права как истинное суждение / В. К. Бабаев // Правоведение. – 1976. – № 2. – С. 30-37.
188. Баранов В. М. Истинность норм советского права / В.М. Баранов // Проблемы теории и практики / под ред. М. И. Бронина. – Саратов : Изд во Саратов. ун-та, 1989. – С. 49-54.
189. Берг О. В. Некоторые вопросы теории нормы права / О. В. Берг // Гос. и право. – 2001. – № 4. – С. 19-28.
190. Гультай М. Прогалини і помилки при відправленні правосуддя (деякі питання і вживання цих термінів) / М. Гультай // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 5 (24). – С. 207-211.
191. Дражина И. В. Правовое освоение действительности в системе юридических категорий / И. В. Дражина, Е. В. Пономаренко. – Тюмень : БЕК, 1995. – 279 с.
192. Заєць А. Роль правової доктрини і правових ознак у дефективній ідентифікації права / А. Заєць // Вісник Академії правових наук України. – № 11. – С. 39-41.
193. Волвенко П. В. Діяльність Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України: теоретичний аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / П. В. Волвенко. – К., 2006. – 19 с.
194. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції / С. Шевчук. – К. : Укр. Центр правових судій, 2001. – 273 с.
195. Правоприменение в советском государстве. – М. : Орион, 1985. – 185 с.
196. Про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про Державну митну службу України» та Указу Президента України «Про Положення про Державну митну службу України» : Ухвала Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р. № 6-уп/98 // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 4.
197. У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) : Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 15. – С. 35.
198. У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару) : Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 р. № 11-рп/99 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – С. 114. – Ст. 126.
199. Сравнительное конституционное право / под общ. ред. В. Е. Чиркина. – М. : Юристъ, 1996. – 511 с.
200. У справі за конституційними поданнями 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) : Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 р. № 3-рп/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 153. – Ст. 1285.
201. Стрижак А. Конституційне судочинство в Україні: здобутки і проблеми / А. Стрижак // Право України. – 2008. – № 1. – С. 3-7.
202. Портнов А. Актуальні зміни в конституційному судочинстві / А. Портнов // Голос України. – 2008. – № 172 (4422).
203. Портнов А. Вопрос об определении сущности конституционного судопроизводства / А. Портнов // Право Украины. – 2008. – № 3. – С. 5 7.
204. Портнов А. Історико-правові джерела виникнення конституційного судочинства / А. Портнов // Віче. – 2008. – № 5-6. – С. 61-62.
205. Скомороха В. Отдельные вопросы разделения властей и юрисдикция Конституционного Суда / В. Скомороха // Право Украины. – 1998. – № 5. – С. 9-12.
206. Шаповал В. Проблемы развития конституционной юрисдикции в Украине / В. Шаповал // Вестник Конституционного Суда Украины. – 1998. – № 2. – С. 49-51.
207. Скомороха В. Конституционный Суд Украины: опыт и проблемы / В. Скомороха // Право Украины. – 1999. – № 1. – С. 4-7.
208. Грицаєнко Л. В чому сутність проблематики стану сучасної прокуратури / Л. Грицаєнко // Право України. – 2004. – № 8. – С. 85-89.
209. Про Прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №. 53 – Ст. 793.
210. Косюта М. Взаємозв’язки у діяльності прокуратури та Конституційного Суду України: проблеми та перспективи / М. Косюта // Право України. – 2002. – № 6. – С. 102-104.
211. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
212. Семенов К. К вопросу о дальнейшем совершенствовании прокурорского надзора / К. Семенов // Актуальные проблемы гос. и права. – О. : Юрид. лит., 1999. – С. 308-315.
213.