ІСТОРИКО-ПРАВОВА ТРАДИЦІЯ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СТАСЮК Сергій Васильович

УДК 340.12

ІСТОРИКО-ПРАВОВА ТРАДИЦІЯ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор НЕДЮХА Микола Петрович

Київ - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ТРАДИЦІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ: ОСОБЛИВОСТІ ҐЕНЕЗИ…………………………………14
1.1. Правова традиція регулювання збройних конфліктів Стародавнього
світу………………………………………………………………………………17
1.2. Гуманітарно-правові підходи до розв’язання збройних конфліктів у добу Середньовіччя……………………………………………..……………………..30
1.3. Гуманітарно-правові засади регулювання збройних конфліктів у епоху Відродження та Нового часу……………………………………………………44
1.4. Правова традиція розв’язання збройних конфліктів у другій половині XIX – початку XXІ століття…………………………………………………….67
Висновки до розділу……………………………………………………………76

РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ МІЖНАРОДНОЮ СПІЛЬНОТОЮ………79
2.1. Правовий зміст збройного конфлікту в контексті історичного досвіду його розв’язання………………………………....................................................82
2.2. Особливості регулювання сучасних збройних конфліктів міжнародними правовими засобами……………………………………………………………103
2.3. Контроль за виконанням вимог міжнародного права збройних конфліктів та відповідальність за їхнє порушення ……...………………………………..116
Висновки до розділу…………………………………………………………..129

РОЗДІЛ 3. ВІТЧИЗНЯНА ПРАВОВА ТРАДИЦІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ………………………………………………….131
3.1. Історичні передумови зародження та розвитку української правової традиції регулювання збройних конфліктів………………………………….133
3.2. Національне законодавство і право регулювання збройних конфліктів: історичний досвід взаємодії…………………………………………......…….146
3.3. Імплементація права збройних конфліктів до національного законодавства України: історична традиція та перспективи.…………..…...159
Висновки до розділу…………………………………………………………..170

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасна Україна переживає складний, соціально суперечливий етап свого розвитку, який характеризується трансформаційними змінами усіх сфер життєдіяльності суспільства. При цьому модернізаційний процес супроводжується значними труднощами та суперечностями, які обумовлюються виникненням нових викликів і загроз національній безпеці, зокрема у військовій сфері.
Перспективи входження України до світового співтовариства народів і держав об’єктивно посилюють можливості діалогу щодо усталених традицій регулювання та розв’язання збройних конфліктів як універсального інструменту, який сприяє становленню, розвитку та вдосконаленню колективних форм співробітництва держав і народів у їхній прихильності завданням миру та взаєморозуміння.
Участь України в міжнародних акціях з підтримання та досягнення миру актуалізує проблему забезпечення дії права у процесі розв’язання збройних конфліктів, відповідальності держав та громадян за порушення норм, встановлених міжнародним співтовариством, полегшення долі хворих, поранених, полонених. Катастрофічні наслідки, викликані нестримною військовою експансіоністською діяльністю у низці регіонів, попри їхню віддаленість від кордонів України, не знімають гуманітарні питання з порядку денного. Розв’язання гуманітарних проблем коріниться у виконанні міжнародних зобов’язань усіма країнами, в імплементації права збройних конфліктів до національного законодавства, у запровадженні до юридичної практики норм гуманітарного права, вивченні його принципових приписів на різних рівнях цивільної та військової освіти, підтриманні усталеної традиції поваги до невід’ємних прав людини.
Аналіз історико-правових традицій регулювання збройних конфліктів, проведений у дисертаційному досліджені, є спробою продовжити започаткований вітчизняними правознавцями дискурс переосмислення концептуальної природи та регулятивних можливостей гуманітарного права, зокрема під час збройних конфліктів, здійснити перехід від всезагальної участі до обов’язковості захисту усіма суспільними структурами прав людей, об’єднати юридичні норми з традиціями гуманної поведінки, синтезувати право Женеви та Гааги з новітніми юридико-моральними здобутками.
Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена низкою чинників, зокрема:
– потребою вітчизняної правової науки осягнути історико-правові та гуманітарні засади захисту прав людини у процесі розгортання, перебігу та розв’язання збройних конфліктів;
– нестабільністю сучасного світового порядку, суперечливим станом міждержавних відносин, що постійно створює умови виникнення та ескалації збройних конфліктів, як внутрішніх так і зовнішніх;
– потребою переосмислення концептуальної природи права війни, його можливостей як засобу врегулювання збройних конфліктів;
– необхідністю імплементації норм права збройних конфліктів до національного правового простору відповідно до вимог міжнародного права, передбачених спільною ст. 1 для всіх Женевських конвенцій, резолюції ЮНЕСКО 1978 р. та рекомендацій семінару ОБСЄ 1986 р. для України;
– потребою підготовки громадської думки, законодавця до послідовної гармонізації правового поля держави зі стандартами міжнародного правового простору;
– осягненням проблематики традицій регулювання збройних конфліктів, вирішенням нагальних проблем права, пов’язаних з ускладненням структури сучасних збройних конфліктів, небезпечної еволюції сучасних змішаних збройних конфліктів, які важко піддаються силовому, дипломатичному та політичному регулюванню;
– запровадженням до правового освітнього поля України принципів, норм та усталених традицій урегулювання збройних конфліктів як складової процесу гуманізації та професіоналізації освіти військовиків, дипломатів, журналістів, правоохоронців, юристів тощо;
– розширенням креативно-світоглядної функції права у контексті здобутків світової юридичної науки, історичної традиції української правової думки щодо захисту невід’ємних прав людини під час збройних конфліктів.
Загальнотеоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження складають твори українських та іноземних правознавців у галузі як теорії та історії права збройних конфліктів, так і загальної теорії та філософії права, зокрема таких, як М. Баймуратов, В. Баранівський, Д. Вовк, М. Гуренко-Вайцман, В. Денисов, В. Дяченко, О. Зайчук, О. Задорожній, О. Копиленко, І. Лукашук, Т. Малишева, В. Мицик, М. Недюха, Н. Нижник, Н. Оніщенко, В. Погорілко, А. Селіванов, О. Скакун, М. Цюрупа, С. Черніченко, В. Чорний, А. Шевченко, Ю. Шемшученко, О. Ярмиш та ін.
Окремі питання становлення та історичного розвитку права збройних конфліктів, історико-правових традицій їхнього урегулювання досліджуються провідними іноземними науковцями, зокрема такими, як Я. Броунлі, Л. Оппенгейм, В. Сломансон, Д. Фаівсет, Ч. Хайд, Д. Харші, Р. Хігінс, А. Шлезінджер та ін. У роботах зазначених авторів, відповідно до західної військової доктрини, знайшла належне відображення проблематика, згідно з якою застосування сили є однією з найважливіших ознак функціонування міжнародного права.
Питанням дослідження історико-правової традиції права збройних конфліктів, яка складалися протягом віків, присвячені праці таких відомих теоретиків права збройних конфліктів, як Р. Бакстер, Ф. Біньона, Г.-П. Гассер, Ф. Кальсховен, Ф. де Мулінен, С. Нахлік, Ж. Пікте, Ж. Тузкос та, можливо, менш відомих іноземних авторів – С. Адаші та Ж. Дрейпера. У працях зазначених науковців головна увага привертається до з’ясування правових можливостей регулювання стихії насильства, у тому числі за умови виконання правил та звичаїв війни, засадничих норм права збройних конфліктів.
Окремий напрям дослідження вищезазначеної проблематики складають праці авторитетних західноєвропейських гуманістів Х.-П. Гассера, К. Енгрена, Ж. де Куртена, Фр. Моріса, М. Обера, де здійснено первинну обробку фактів антигуманного змісту сучасних міжнародних та локальних конфліктів, надано рекомендації щодо обмеження збройного насильства, розкрито досвід роботи міжнародних гуманітарних інститутів.
Традиційні питання розвитку “права війни” у 60–90-х рр. ХХ століття викладені у працях радянських теоретиків – І. Арцибасова, І. Бліщенка, І. Карпеця, Г. Мелкова, В. Менжинського, Г. Тункіна, В. Шаврова та сучасних російських науковців – Г. Ігнатенка, Ю. Ільїна, Ю. Колосова, О. Короткова, В. Кузнєцова, В. Лукашука, А. Полторака, В. Пустогарова, О. Талалаєва та ін.
Специфічний підрозділ аналітичної літератури складають праці, у яких зроблена спроба встановити легітимність або довести незаконність новітніх силових акцій, що проводяться під егідою “захисту прав людини”, дати міжнародно-правову оцінку “гуманітарним інтервенціям”, які здійснюються для захисту прав людини. У дослідженнях О. Мережко, М. Неліпа аналізується новітня практика міжнародних силових операцій, тоді як праці С. Ісаковича присвячені вивченню ефективної діяльності інститутів ООН щодо захисту прав людини.
Узагальнюючи, важливо наголосити, що єдиних підходів до розуміння сутності традиції та перспектив розвитку концепції правового регулювання збройних конфліктів не існує. Слабким місцем є брак досліджень щодо з’ясування особливостей права збройних конфліктів, передусім під кутом зору виявлення закономірностей та засобів їхнього регулювання, форм і способів законного та незаконного застосування сили у міжнародних, міжетнічних конфліктах тощо. По суті, питання інституалізації військово-правового поля регулювання збройних конфліктів тільки починають досліджуватися вітчизняною правовою наукою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах розробки комплексних науково-дослідних тем Інституту законодавства Верховної Ради України “Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний № 0103U007975) та “Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” (державний реєстраційний № 0104U007245), що передбачають розширення законодавчої бази з огляду на якісне вдосконалення існуючих та розробку нових правових засобів і механізмів історико-правової традиції регулювання збройних конфліктів.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб розкрити гуманітарно-правову природу збройних конфліктів, особливості історико-правових аспектів світової та української військово-гуманітарної спадщини та визначити головні напрями імплементації права збройних конфліктів до національного законодавства України.
Досягнення мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
– усвідомити сутність правової традиції, визначити її місце у суспільному житті, окреслити її роль у формуванні права збройних конфліктів;
– виявити історико-правові закономірності становлення гуманітарних традицій, втілених у норми права збройних конфліктів, які беруть початок від найпростіших синкретичних правових та моральних регуляторів давніх збройних конфліктів до сучасності;
– визначити історико-правовий зміст та структуру сучасних збройних конфліктів з огляду на можливості їхнього політико-правового регулювання;
– дослідити еволюцію становлення традицій, звичаїв та норм права збройних конфліктів, виявити закономірності зміни одних регуляторів іншими, окреслити концепцію адаптації права збройних конфліктів до явищ політико-правового сьогодення,
– уточнити соціальний статус та правовий зміст таких вихідних понять, як “збройний конфлікт”, “імплементація права збройних конфліктів”, “правова традиція”, “право збройних конфліктів”;
– зважаючи на важливість проблеми поширення правових знань, реального виконання приписів права збройних конфліктів, визначити можливі рівні правової культури, ступінь насиченості військового права приписами гуманітарного права української гуманітарної традиції;
– уточнити соціальні передумови зародження та розвитку української правової традиції регулювання збройних конфліктів;
– обґрунтувати можливі напрями імплементації права збройних конфліктів до національного законодавства України, які б відповідали сучасним прагненням її входження до світового співтовариства, базувалися на історичних, національних та ментальних особливостях української спільноти тощо.
Об’єктом дослідження є історико-правова практика регулювання сучасних збройних конфліктів як різновид соціальних відносин.
Предметом дослідження є сутнісні характеристики історико-правової традиції регулювання збройних конфліктів як складової української політичної та культурної реальності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність загальнонаукових, філософських та спеціальних методів наукового пізнання, застосування яких дозволило забезпечити достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.
Зокрема, використання структурно-функціонального методу дозволило автору застосувати його дослідницький потенціал для вивчення структури і функцій збройного конфлікту, його просторово-часових вимірів, взаємовпливу та міри належності до різноманітних форм збройної боротьби.
Формально-логічний метод сприяв з’ясуванню та уточненню змісту окремих понять та категорій історії і теорії права і, зокрема, права збройних конфліктів (підрозділ 2.1).
Використання дослідницького та евристичного потенціалу історико-правового методу дозволило вивчити динаміку та внутрішню логіку процесу становлення правової традиції регулювання збройних конфліктів протягом свідомої історії існування людської спільноти (підрозділи 1.1–1.4). Також зазначений підхід надав можливість простежити еволюцію української правової традиції регулювання збройних конфліктів від зародження до сучасності (підрозділ 3.1).
Системний, нормативно-правовий та формально-юридичний методи сприяли аналізу юридичного змісту універсальних міжнародно-правових документів (підрозділ 2.2, 2.3, 3.2) та головних напрямів імплементації права збройних конфліктів до національного законодавства України (3.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
уперше:
предметом дослідження обрано історико-правову традицію врегулювання збройних конфліктів як форму захисту прав людини;
проаналізовано історичну еволюцію та виявлено тенденції розвитку правової традиції врегулювання збройних конфліктів;
встановлено соціально-правовий зміст і структуру збройного конфлікту;
розглянуто засоби гуманізації окремих елементів збройного конфлікту.
Набуло подальшого розвитку положення щодо ролі і місця імплементації норм права збройних конфліктів до правової системи України. Уточнено зміст низки правових понять, які віддзеркалюють проблему взаємодії права збройних конфліктів та системи національного законодавства.
У межах дисертаційного дослідження обґрунтовано низку положень, які конкретизують наукову новизну:

удосконалено:
теоретико-методологічні засади аналізу становлення та розвитку права збройних конфліктів у їхній історичній еволюції;
аналіз емпіричного матеріалу практики ведення сучасних збройних конфліктів;
низку правових термінів, які є співвіднесеними з концепцією міжнародно-правового регулювання збройних конфліктів: “збройний конфлікт”, “імплементація права збройних конфліктів”, “правова традиція”, “право збройних конфліктів” тощо.

отримали подальший розвиток:
наукові принципи, які дозволяють розглядати право збройних конфліктів як: а) закономірний процес і результат еволюції історичної традиції гуманного ведення збройної боротьби; б) гуманітарно-правову доктрину легітимного, універсального і ефективного регулювання сучасних збройних конфліктів;
дослідження стану вивчення права збройних конфліктів у системі військової та цивільної освіти України;
дослідження соціальних передумов зародження та розвитку української правової традиції регулювання збройних конфліктів як складової політико-правової реальності;
головні напрями імплементація права збройних конфліктів до національного законодавства України в їхній співвіднесеності з перспективами входження України до світового співтовариства.

визначено прогалини та колізії:
чинного законодавства України, питання, які гальмують застосування міжнародно-правових регуляторів розв’язання збройних конфліктів.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше обґрунтовано сутність історико-правової традиції регулювання збройних конфліктів, виявлено закономірності становлення історичної традиції права збройних конфліктів, здійснено порівняльний аналіз правових та моральних регуляторів збройного насильства, уточнено низку понять, які віддзеркалюють процес імплементації міжнародного права до національного законодавства України.
Робота створює передумови для більш глибокого і всебічного вивчення окремих аспектів права збройних конфліктів, розуміння його складності та неоднозначності в контексті процесів модернізації українського суспільства, формування цілісної правової системи держави.
Висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у запропонованих автором пропозиціях щодо реальних заходів з імплементації норм права регулювання збройних конфліктів до національного законодавства України відповідно до загальних настанов ОБСЄ для нашої держави з уточненням положень, які отримані під час проведеної пошуково-аналітичної роботи.
Матеріали та висновки дисертації можуть знайти своє застосування у науково-дослідній та навчально-педагогічній діяльності, зокрема під час викладання правознавства, теорії держави і права, міжнародного гуманітарного права у вищих навчальних закладах, розробці навчальних посібників і спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно з урахуванням новітніх тенденцій розвитку та досягнень юридичної науки і практики. Усі сформульовані в ньому положення і висновки належать особисто автору.
Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України, а також доповідалися на: VI Міжвузівській науково-практичній конференції “Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції “Правові проблеми зміцнення української державності” (Одеса, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми юридичної науки 2010” (Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України” (Одеса, 2010); Міжвузівській науково-практичній конференції “Інформаційна безпека держави: теоретичний та практичний виміри” (Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні тенденції розвитку правової системи України” (Харків, 2011).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлені у дев’яти статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, інших наукових публікаціях автора та опублікованих тезах виступів на наукових конференціях
Структура та обсяг дисертації. Специфіка теми дослідження, його мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків і списку використаних джерел (271 найменування). Загальний обсяг роботи складає 202 сторінки, з яких обсяг основного тексту – 175 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено узагальнення та вирішено наукове завдання, яке полягає у дослідженні та розкритті історико-правових традицій регулювання збройних конфліктів міжнародно-правовими засобами, виявленні їхнього змісту та спрямованості, розкритті ролі та місця імплементації норм права збройних конфліктів до законодавчої системи України.
У межах цього завдання головними висновками, що знайшли відповідне змістовне обґрунтування, концептуальний виклад та науково-практичне спрямування, є такі:
1. З’ясовано, що термін “традиція” зародився в юриспруденції, де він спочатку означав передачу спадщини, майна. Поняття “традиція”, на відміну від терміна “звичай”, є більш універсальним, використовується передусім у випадках, на які не поширюється звичай. До того ж, звичай не спроможний так само швидко, як традиція до зміни, структурного переформування, збагачення. Виходячи з цього обґрунтовано, що правова традиція – це універсальний зв’язок між ступенями розвитку національного права як соціального явища, що виражається у збереженні та використанні правового матеріалу минулих часів, забезпеченні формування національної правової системи.
Сутність правової традиції полягає у зв’язку правового матеріалу через збереження традиційних елементів при переході системи права з одного якісного стану в інший; у соціальній дії, що виражається в передачі старих елементів у систему права, що розвивається. Цей зв’язок безупинний. Він укорінений у загальних правових закономірностях розвитку системи права будь-якої держави. Способами здійснення зв’язку минулого з теперішнім під час наступності є “збереження”, “засвоєння” (узгодження із сучасністю) і “використання” елементів попереднього етапу розвитку системи права наступним.

2. Виявлено, що водночас з історичною ґенезою адекватно соціальній природі та політично-правовому змісту збройної боротьби еволюціонували й важелі регулювання воєн та збройних конфліктів, які мали загальну тенденцію розвитку від синкретичних норм гуманної поведінки, правил і традицій бойової моралі, що визначені як первинне право, до моральних кодексів професійних воїнів, а в подальшому – до правових документів внутрішньодержавного характеру та перших міждержавних угод XVI–XVIII століть. Вершиною юридичного позитивізму, як відомо, є домовленості у Женеві та Гаазі щодо захисту постраждалих від некерованої стихії збройного насильства та припустимих засобів ведення, які склали підґрунтя сучасного права збройних конфліктів.
3. Дослідження природи права збройних конфліктів дає достатні підстави стверджувати, що міжнародне право – це договірне публічне право, рівень розвитку якого залежить від стану міждержавних відносин, конкретно-історичного тлумачення державного суверенітету та розуміння “права сили”. Попри зміну парадигм збройного насильства, яке відтепер вважається недосконалим інструментом державної політики, набуло поширення переконання, що суперечності між державами повинні регулюватися мирними засобами. Як відомо, формальна відмова більшості держав від війни не перешкоджає де-факто суб’єктам міжнародного права досить часто розв’язувати збройні конфлікти. Разом з тим, міжнародне право війни – звичаєве право, у підґрунті якого перебувають вироблені впродовж століть традиції та звичаї гуманного, шляхетного ставлення до переможених, поранених, цивільного населення, жінок та дітей. На хід виконання його приписів суттєво впливає стан суспільної моралі, поняття про справедливість та гуманізм, повага до чужого життя тощо.
4. Використовуючи методологічний апарат дослідження доведено, що сутність збройного конфлікту складають усі види організованих форм збройних сутичок соціальних сил як усередині держави, так і на міждержавному рівні, або ж між коаліціями держав, які характеризуються достатнім рівнем керованого збройного насильства, переходом від мирних до військових способів життєдіяльності з неминучим широким порушенням прав та свобод населення.
На відміну від існуючих визначень, у наведеній дефініції фіксується перехід від стану миру до війни з можливим збільшенням кількості сторін, чисельності особового складу та засобів ведення війни, з достатнім рівнем збройного насильства, військової організації та контролю над територією. Такий спосіб визначення має певну мету – охопити змістом внутрішні й зовнішні конфлікти, диференціюючи перші від бунтів, заколотів та інших антиурядових збройних виступів, що кваліфікуються чинним законодавством як злочини проти державного устрою та системи влади.
5. Встановлено, що міжнародне гуманітарно-правове поле регулювання збройних конфліктів усіх типів визначається його сутнісними характеристиками, до яких можуть бути віднесені: міжнародно-юридичний статус соціально організованого збройного насильства (війна, міжнародний військовий конфлікт, внутрішній збройний конфлікт, насильницькі дії, які супроводжують військово-політичні акції з наведення чи встановлення миру у конфліктогенних регіонах, спорадичні насильницькі дії, що виникають як “силові методи” вирішення внутрішніх проблем); ступінь розвитку гуманітарних засад та цивілізованості суспільства, у життєвому просторі якого спалахнув конфлікт, наявність гуманітарних традицій та кодифікованих норм врегулювання конфлікту, історично виправданих моральних традицій.
6. З’ясовано, що розмаїття військової практики у новітній період може бути зведене до таких основних форм: війна; збройний конфлікт міжнародного, неміжнародного характеру; збройний конфлікт змішаного типу, а також нетрадиційні збройні конфлікти; перманентні збройні сутички, легітимність яких необхідно встановлювати щоразу окремо; силові акції відповідно до Статуту ООН, що проводяться згідно з рішеннями регіональних військово-політичних інститутів.
7. Обґрунтовано важливість поширення правових знань та реального виконання приписів права збройних конфліктів на рівні “силових структур”, визначено рівень правової культури, ступінь насиченості військового права приписами гуманітарного права, особливості української гуманітарної традиції. Разом з тим встановлено, що рівень правової культури обумовлюється: ступенем насиченості наказів та статутів вимогами права регулювання збройних конфліктів, станом системи військової освіти, організаційно-штатними заходами, загальним рівнем правової думки військових керівників та розвиненістю військово-гуманітарних традицій.
8. Проблему імплементації дисертантом розглянуто як процес у законодавчому полі держави, що відбувається на декількох рівнях та у різних формах. Виходячи з цього обґрунтовано, що на конституційному рівні в Україні створені достатні умови для гармонійної взаємодії права збройних конфліктів та національного законодавства. На рівні національного законодавчого поля відзначена невідповідність змісту статей 436–447 розділу XХ “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку” Кримінального кодексу України вимогам права збройних конфліктів щодо покарання тих, хто “серйозно порушив Конвенції” відповідно до переліку статей (50–51–130–147 згідно з І–ІV Ж.К.), а сама бездіяльність складає також серйозне порушення (стаття 86 І Д.П.). До того ж, удосконалення потребують Воєнна доктрина України, Військові статути Збройних Сил України, а також ціла низка інших нормативно-правових актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аби-Сааб Р. Вооруженные конфликты немеждународного характера / Розмари Аби-Сааб // Международное гуманитарное право. – М., 1994. – С. 293–325.
2. Аби-Сааб Р. Гуманитарное право и внутренние конфликты / Розмари Аби-Сааб / Истоки и эволюция международной регламентации: Пер. с фр. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 2000. – 264 с.
3. Августин Блаженный. Творения / Аврелий Августин. Т. 3: О граде Божием (книги I–XIII): научно-популярное изд. Еремеев С.И. (сост. и подг. текста). СПб.: Алетейя; К.: УЦИММ-Пресс, 1998. – 596 с.
4. Аврелий М. Наедине с собой. Размышления / Марк Аврелий. Перевод с древнегреческого. Под общей редакцией А.В. Добровольского, с примечаниями Б.Б. Лобановского – К.: Collegium Artium Ing, Ltd. – Черкассы: РИЦ “Реал”, 1993. – 147 с.)
5. Агрессия // Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – С. 19.
6. Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 р. // Законодавство України з питань військової сфери : збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К. : “Азимут-Україна”, 2003. – С. 15.
7. Актуальні питання реформування та розвитку структур безпеки і оборони України. Вип. 22. / за заг. ред. академіка НАН України, д. т. н. В.П. Горбуліна. – К. : ДП “НВЦ “Євроатлантикінформ”, 2006. – 176 с.
8. Актуальні проблеми реалізації політики національної безпеки України в оборонній сфері / [Ю.М. Романов, С.Ю. Щербина, Ю.О. Лєшков та ін.]. Вип. 27. / за заг. ред. В.П. Горбуліна, д. т. н., академіка НАН України. – К. : ДП “НВЦ “Євроатлантикінформ”, 2006. – 192 с.
9. Алешин В.В. Правовое регулирование вооруженных конфликтов и его роль в обеспечении безопасности Российской Федерации: дис. …доктора юрид. наук: 12.00.10 / Владимир Васильевич Алешин. – М., 2007. – 315 с.
10. Амброз С. Эйзенхауэр. Солдат и президент / Стивен Амброз. – Пер. с англ. – М.: Издательство “Книга, лтд.”, 1993. – 560 с.
118. Андреева И.С. Проблема мира в западноевропейской философии. – М., 1975. – 231 с.
11. Андресюк Б.П. Актуальні питання впровадження цивільного демократичного контролю і забезпечення відкритості у військовій організації України / Борис Павлович Андресюк. // Актуальні проблеми реформування сфери безпеки і оборони України : матеріали міжнародної конференції (Київ, 11–12 травня 2005 р.) / Верховна Рада України, Міністерство оборони України, Женевський центр демократичного контролю над збройними силами. Національний інститут проблем міжнародної безпеки / за заг. ред. О.С. Бодрука. – К. : НІПМБ, DCAF, 2005. – С. 91–96.
12. Арон Р. Мир і війна між націями : пер. з фр. / Реймон Арон. – К. : МП “Юніверс”, 2000. – 688 с.
13. Арузманян Н., Пиццутелли Ф. Жертвы и палачи: вопросы ответственности, связанные с проблемой детей-солдат в Африке / Арузманян Н., Пиццутелли Ф. // Международный журнал Красного Креста – 2003: Сборник Статей / Пер. с англ. и фр. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 2004. – C. 429–462.
14. Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия / И.Н. Арцибасов, С.А. Егоров. – М.: МО РФ, 1999. – 248 с.
15. Базов В.П. Кримінальна відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права: Навч. посіб. / Віктор Петрович Базов. – К.: Істина, 2003. – 136 с.
16. Бакстер Р. Право вооруженных конфликтов / Р. Бакстер // Международное гуманитарное право. – М., 1993. – С. 339–347.
17. Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук / Френсис Бэкон // Сочинения. В 2-х томах. Т. I. М.: “Мысль”, 1971. – С.87–546. (Философское наследие).
18. Біблія або Книги Святого письма Старого і Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської й грецької на українську наново перекладена. 988–1988 ювілейне видання з нагоди тисячоліття християнства в Україні.
19. Билль о правах (The Bill of Rights, 1689) // Международные акты о правах человека: Сб. документов / Сост. д. ю. н., проф. В.А. Карташкин, д. ю. н., проф. Е.А. Лукашева. – 2-е изд. доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2002. – С. 13–17.
20. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие / Бирюков П.Н., 2-е издание переработанное и дополненное. – М.: Юристъ, 1999 – 236 с.
21. Блиох И.С. Будущая война в техническом, экономическом, политическом отношении / Иван Станиславович Блиох /. – СПб., 1899. – Т.V. – 475 с.
22. Блищенко И.П. Международно-правовые проблемы государств, входящих в СНГ / Блищенко И.П. // Московский журнал международного права. – 1997. – № 1. – С. 4–28.
23. Блищенко И.П., Шавров В.Ф. Теория и практика международного права США. Учебное пособие / И.П. Блищенко, В.Ф. Шавров. – М.: Изд-во УДН, 1985. – 85 c.)
24. Блюнчли И.К. Современное международное право цивилизованных государств, изложенное в виде кодекса / Иоганн Каспар Блюнчли. – М., 1876. – 625 с.
25. Бори Ф. Возникновение и развитие международного гуманитарного права / Франсуаза Бори / Пер. с фр., [2-е изд., испр.] – М.: Изд-во Междунар. Ком. Красного Креста, 1994. – 48 с.
26. Бригс Э., Клэвин П. Европа нового и новейшего времени. С 1799 года и до наших дней / Бригс Э., Клэвин П. / Пер. с англ. А.А. Исэрова, В.С. Нестерова. – М.: Издательство “Весь Мир”, 2006. – 600 с. – (Тема).
27. Броунли Я. Международное право / Ян Броунли / В 2-х книгах: Пер. с англ. С.Н. Андрианова, под ред. и со вст. ст. Г.И. Тункина. Кн. 1. – М.: Прогресс, 1977. – 535 с.
28. Буткевич В.Г., Лукашук И.И. Сущность современного международного права / В.Г. Буткевич, И.И. Лукашук. – К.: Вища школа, 1975. – 75 с.
29. Бюньон Ф. На заре XXI века / Бюньон Ф. // Московский журнал международного права. – 1997. – № 4. – С. 41–47.
30. Вальгрен Л.Э. Оперативные задания войск ООН по поддержанию мира / Вальгрен Л.Э. // Симпозиум по вопросам гуманитарной деятельности и осуществления операций по поддержанию мира. Женева, 22-24 июня 1994 г. Отчет. М.: МККК, 1995. – 149 с.
31. Василенко В.А. Основы теории международного права / Василенко В.А. – К.: Вища школа, 1988. – 287 с.
32. Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учеб. для юрид. вузов / Анатолий Борисович Венгеров. – М.: Новый Юристъ, 1998. – 624 с.
33. Вергхаген Ж. Препятствия юридического характера к судебному преследованию за нарушения гуманитарного права / Вергхаген Ж. // Пресечение нарушений международного гуманитарного права. Сборник статей. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 1998. – С. 94–111.
34. Вестник Европы. – 1884. – № 10. – С. 852–853.
35. Війна в Чечні (1994–1996 рр., 1999–2000 рр.) // Воєнне мистецтво в локальних війнах 90-х років ХХ–початку ХХІ століть. / М.І. Рибак, Р.М. Факадей, С.П. Мосов та ін. / під заг. ред. В.Б. Толубка. – К. : НАОУ, 2004. – С. 60–76.
36. Військові статути Збройних Сил України. Затверджені Законами України від 24 березня 1999 р. № 548–XIV; № 551–XIV; № 550–XIV; № 549–XIV – К.: Воєнне видавництво України “Варта”, 2000. –516 с.
37. Вінник О.М. Господарське право: курс лекцій / Олена Мар’янівна Вінник. – К. : Атіка, 2005. – 624 с.
38. Воєнна доктрина України // Стратегічна панорама. – 2004. – № 3. – С. 3–10.
39. Военный энциклопедический словарь: в 2 томах. / Редкол.: А.П. Горкин, В.А. Золотарев, В.М. Кареев и др. – М.: Большая Российская энциклопедия; “РИПОЛ КЛАССИК”, 2001. – Т. 1. – 848 с.
40. Гавриленко І.М., Мельник П.В., Недюха М.П. Соціальний розвиток: Навчальний посібник / Гавриленко І.М., Мельник П.В., Недюха М.П. – К., 2001. – 484 с.
41. Гассер Х.-П. Вызов, брошенный 26-й конференции Красного Креста и Красного Полумесяца / Ханс-Петер Гассер // Московский журнал международного права. – 1996. – № 3. – С. 34–53.
42. Гассер Х.-П. Запрет на акты террора в международном гуманитарном праве / Ханс-Петер Гассер. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Междунар. Ком. Красного Креста, 2000. – 16 с.
43. Гассер Х.-П. Межународное гуманитарное право. Введение / Ханс-Петер Гассер / Пер. с англ. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, – 2005. – 128 с.
44. Гейзінга Й. Homo Ludens / Йоган Гейзінга / пер. з англ. О. Мокровольського. – К. : Основи, 1994. – 250 с.
45. Гегель Г.В.Ф. Приложение (Новые источники по “Философии права”). Запись лекции 1819–1820 г. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. Пер. с нем. – М.: Мысль, 1990. – 110 с.
46. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. Пер. с нем.: Ред. и сост. Д.А. Керимов и В.С. Нерсесянц; Авт. вступ. ст. и примеч. В.С. Нерсесянц. – М. : Мысль, 1990. – 524 с. – (Филос. наследие).
47. Гоббс Т. Левіафан, або Суть будови і повноваження держави церковної та цивільної / Томас Гоббс. Пер. з англ. – К. : Видавництво “Дух і літера”, 2000. – 606 с.
48. Голубич Ж.П. “Хрестоносці” милосердя / Голубич Ж.П. // Час. – 1997. – 22–28 травня.
49. Горовцев А.М. Законы войны: (Война и право) / Александр Михайлович Горовцев. 2-е изд. – Пг.: Б.м., Б.г, 1920. – 124 с.
50. Горський В.С. Історія української філософії / Вілен Сергійович Горський : курс лекцій. – К. : Видавництво “Наукова думка”, 1996. – 286 с.
51. Гроций Г. О праве войны и мира: Репринт. с изд. 1956 г. / Гуго Гроций – М.: Ладомир, 1994. – 868 с.
52. Гуманные требования войны. Сост. проф. П. Морозов. – К., 1891. – 64 с.
53. Гунчак Т. У мундирах ворога / Тарас Гунчак. – К.: Час України, 1993. – 162 с.
54. Гурвич А., Соковых Ю. Право и военное искусство: необходимость и пределы правового регулирования боевых действий / Гурвич А., Соковых Ю. // Военная мысль. – 1997. – № 6. – С. 14–21.
55. Гьофе О. Політична антропологія в особливому полі уваги права / Отфрід Гьофе // Вибрані статті. Пер. з нім. Л. Ситниченко. – К., 1998. – С.45–56.
56. Давыдов А.И. Война и международное право / Давыдов А.И. Лекция для студентов ВЮЗИ. – М., 1953. – 44 с.
57. Действия международного Комитета Красного Креста в случае нарушений международного гуманитарного права. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста,1998. – 11 с.
58. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. № 55-ХІІ // Законодавство України з питань військової сфери : збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К. : “Азимут-Україна”, 2003. – С. 12–15.
59. Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К.: Політична думка, 1997. – 494 с.
60. Декларация прав человека и гражданина 1789 г. // Международные акты о правах человека: Сб. документов / Сост. д. ю. н., проф. В.А. Карташкин, д. ю. н., проф. Е.А. Лукашева. – 2-е изд. доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2002. – С. 30–32.
61. Дети и война. – К., 1915. – 45 с.
62. Довідник НАТО – Brussels: Office of Information and Press NATO, 2001. – 608 с.
63. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – Ст. 25.
64. Додонов В. Румянцев О. Международное право. Словарь-справочник / В. Додонов, О. Румянцев. – М.: Инфра-М 1998 – 368 с.
65. Документи Богдана Хмельницького (1648–1654). // упор. І. Крип’якевич та І. Бутич. – К., 1961. – 387 с.
66. Дополнительный протокол к Женевским Конвенциям от 12 августа 1949 года, касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера от 8 июня 1977 года // Права человека. Сборник международных договоров. Т. I (часть вторая). Универсальные договоры. – Нью-Йорк и Женева: Организация Объединенных Наций, – 1994. – С. 1119–1132.
67. Дрейпер Дж. Вклад императора Ашоки в развитие гуманитарных идеалов в подходе к войне / Дрейпер Дж. // Международный журнал Красного Креста. – 1995. – № 3. – С.237–243.
68. Дрейпер Дж. Развитие международного гуманитарного права / Дрейпер Дж. // Международное гуманитарное право. – М.: МККК, 1993. – С. 101–135.
69. Дяченко В.І. Ефективність дії норм міжнародного гуманітарного права в їх еволюційному розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 “Міжнародне право”/ В.І. Дяченко. – К., 2003. – 16 с.
70. Дяченко В.І. Ефективність дії норм міжнародного гуманітарного права в їх еволюційному розвитку: дис. …кандидата юрид. наук: 12.00.11 / Валерій Іванович Дяченко. – К., 2003. – 182 с.
71. Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. – К.: Дух і Літера, 2000. – 472 с.
72. Євінтов В.І. Україна у міжнародному співтоваристві / Володимир Ісакович Євінтов // Суверенітет України і міжнародне право. / Денисов В.Н., Євінтов В.І. (ред.). – К. : Манускрипт, 1995. – С. 37–58.
73. Єгоров О. Про співвідношення норм міжнародного і національного права / Єгоров О. // Право України. – 1993. – № 3. – С. 37–38.
74. Жакье Б. Международные отношения: Учеб. пособие / Бернар Жакье. – Т. 1: Субъекты международной системы / [Пер. с фр. Д.Н. Шлепнева; Науч. ред. пер. Н.М. Сидоренко (отв. ред.), В. В. Лузин]; Гренобл. ун-т им. Пьера Мендеса Франса; Нижегор. гос. ун-т им. Н.И. Лобачевского. – Н. Новгород: Пресс Юниверситер де Гренобль: Изд-во Нижегор. ун-та, 1997. – 173 с.
75. Женевская конвенция о защите гражданского населения во время войны от 12 августа 1949 года // Действующее международное право. Т. 2. – М.: Московский независимый институт международного права, – 1997. – С. 681–731.
76. Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 1994. – 320 с.
77. Жюно М. Воин без оружия / Марсель Жюно. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 1996. – 326 с.
78. Заблоцкая Л.Г. История развития науки международного права в Киевском университете в дооктябрьский период: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.10 / Заблоцкая Л.Г. – К., 1991. – 165 c.
79. Закони Хаммурапі, царя Вавилону // Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: хрестоматія для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1995. – С. 3–14.
80. Закон України “Про міжнародні договори України” / Відомості Верховної Ради України, 2004. – № 50. – ст. 540.
81. Закон України від 12.09.1991 р. “Про правонаступництво” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
82. Захарьев К. Права государств в отношении мер по имплементации международного гуманитарного права / Захарьев К. // Имплементация международного гуманитарного права. Международный журнал Красного Креста 2003: Сборник статей и документов. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 1998. – C. 269–297.
83. Защита лиц и объектов в международном гуманитарном праве: Сб. ст. и док. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 1999. – 376 с.
84. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать / Іларіон Київський // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, А.К. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1993. – С. 8–22.
85. Імплементація міжнародного гуманітарного права: Національний семінар для України. – К., 1996. – 196 с.
86. Имплементация международного гуманитарного права: Сб. ст. и док. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста,1998. – 367 с.
87. Ильин Ю.Д. Международное право и война в наши дни // Московский журнал международного права. – 1996. – №1. – С. 48-62.
88. История государства и права зарубежных стран: Учеб. для юрид. вузов и фак. Ч. 2 / Гудошников Л.М., Крашенинникова Н.А., Жидков О.А. и др.; Под ред. Жидкова О.А., Крашенинниковой Н.А. – М.:ИНФРА-М–НОРМА, 1998. – 712 с.
89. Калугін В.Ю. Деякі проблеми імплементації норм міжнародного права в законодавство Республіки Бєларусь / Калугін В.Ю. // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, жовтень 1998 р.) – К., 1998. – С. 68–72.
90. Кальсховен Ф. Ограничения методов и средств ведения войны / Фриц Кальсховен. – М.: МККК, 1999. – 232 с.
91. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Девід П. Каррі / Пер. с англ. Мокровольского О.М. – К.: Веселка, 1993. – 192 с.
92. Кашкаров Д.Д. Взгляды на политику, войну, военное дело и военных Михайла Дмитриевича Скобелева / Кашкаров Д.Д.. – СПб, 1893. – 87 с.
93. “К вечному миру И. Канта”. – М.: Моск. рабочий, 1989. – 77 с. – (Первоисточники).
94. Кеннет Э. Гуманитарное право в Военном кодексе, опубликованном в 1621 году Королем Швеции Густавом II / Кеннет Э. // Журнал МККК. – 1996. – № 11. –С. 485–487.
95. Клаузевиц К. О войне / Карл фон Клаузевиц. – М. : Изд-во Эксмо ; СПб.: Изд-во Terra Fantastika, 2003. – 864 с.
96. Кольцов М.Е. Испания в огне / Михаил Ефимович Кольцов. Т. 1. Испанский дневник. Кн. 1–2 (7 ноября – 30 дек. 1936 г.). – М.: Политиздат, 1987. – 351 с.
97. Комаровский Л.А. Курс международного права / Леонид Алексеевич Комаровский. – М., 1881. – 432 с.
98. Комаровский Л.А. Успехи идеи мира / Леонид Алексеевич Комаровский. – М., 1898. – 257 с.
99. Комитеты или другие органы, создаваемые для содействия имплементации международного гуманитарного права на национальном уровне: Отчет о совещании экспертов. Женева, 23–25 окт. 1996 г. / Ред. К. Пелландини. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 1998. – 136 с.
100. Конвенция о правах ребёнка от 20 ноября 1989 года // Права человека. Сборник международных договоров. Т. I (часть первая). Универсальные договоры. – Нью-Йорк и Женева: Организация Объединённых Наций, 1994. – С. 193–221.
101. Конституція України // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1. – Ст. 2598.
102. Контамин Ф. Война в Средние века / Филипп Контамин / пер. с фр. Ю.П. Малинина, А.Ю. Карачинского, М.Ю. Некрасова ; под ред. Ю.П. Малинина. – СПб. : Ювента, 2001. – 416 с. – (Историческая библиотека).
103. Конфуций. – 5-е изд. / сост. В.В. Юрчук. – Мн. : “Соврем. слово”, 2006. – 384 с.
104. Коран / Пер. И.Ю. Кричковского. – 11-е изд. – Ростов н/Д: Феникс, 2009. – 537, (6) с.
105. Коркунов Н.М. Международное право. Лекции, читанные в Военно-юридической академии / Николай Михайлович Коркунов. – С.-Пб.: Лейт. Шидловский, 1886. – 346 c.
106. Коротков А.П., Соковых Ю.Ю. Правовые средства управления кризисными ситуациями: сравнительный анализ международного права и внутригосударственного регулирования / А.П. Коротков, Ю.Ю. Соковых // Государство и право. – 1997. – №10. – С. 65–72.
107. Косовский покер // Столичные новости. – 1999. – № 3.
108. Котляров И.И. Международное гуманитарное право и его применение в Вооруженных Силах России / Котляров И.И. // Военная мысль. – 1998. – № 5. – С. 38–47.
109. Кравченко Ю.Ф. Правове забезпечення міжнародної діяльності Міністерства внутрішніх справ України: стан та перспективи / Юрій Федорович Кравченко // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали науково-практичної конференції. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. – 1998. – С. 36–42.
110. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
111. Крилль Ф. Международная комиссия по установлению фактов: Роль МККК / Франсуаза Крилль. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста,1998. – 22 с.
112. Крисаченко В.С. Українознавство: Хрестоматія-посібник: у 2-х кн. / Валентин Семенович Крисаченко. – К.: Либідь, 1996. – Т. 2. – 352 с.
113. Курс международного права. В 7-ми томах / Гл. ред. В.Н. Кудрявцев, зам. гл. ред. В.С. Верещетин, Г.И. Тункин. – М.: Наука, 1989-1993.
114. Лао Цзы. Книга о пути и добродетели (Даодэцзин). Пер. з кит. – М.: Терра, 2008. – 528 с. (Канон философии).
115. Ласло Э. Макросдвиг (К устойчивости мира курсом перемен) / Эрвин Ласло / [Предисл. Артура Ч. Кларка]. – М.: Тайдекс Ко, 2004. – 208 с. (Библиотека журнала “Экология и жизнь”. Серия “Устройство мира”).
116. Лившиц Р.З. Современная теория права. Краткий очерк / Лившиц Р.З.; Отв. ред.: Малеин Н.С. – М.: Изд-во ИГиП РАН, 1992. – 94 c.
117. Литман А.Д. Современная индийская философия / Алексей Давыдович Литман. – М. : Мысль, 1985. – 399 с.: ил.
118. Лобас В.Х., Легенький Ю.Г. Українська і зарубіжна культура: Курс лекцій для студ. техн. вузів / Лобас В.Х., Легенький Ю.Г. – К. : ІЗМН, 1997. – 387 с.
119. Логвінова М., Кафарський В. Основи правознавства: навчальний посібник / М.В. Логвінова, В.В. Кафарський / за заг. ред. чл.-кор. Академії правових наук України В.П. Нагребельного. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 568 с.
120. Локальні війни та збройні конфлікти другої половини ХХ століття (історико-філософський аспект) : монографія / [О.І. Гуржій, С.П. Мосов, В.Д. Макаров та ін.]. – К.: Знання України, 2006. – 356 с.: рис. – Бібліогр.: с. 342–353.
121. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право: навчальний посібник для студентів факультетів юридичного, міжнародного права, міжнародних відносин, міжнародних економічних відносин, політології та філософського / В.І. Лубський, В.Д. Борис. – К.: Вілбор, 1997. – 256 с.
122. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учеб. для юрид. фак. и вузов / Игорь Иванович Лукашук / РАН. Ин-т государства и права. Академ. правовой ун-т. – М.: БЕК, 1999. – 384 с.
123. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник для студентов юрид. фак. и вузов / Игорь Иванович Лукашук / Рос. акад. наук, Ин-т государства и права; Академ. Правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб., и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 410 с.
124. Люхтерхандт О. До проблеми гармонізації законодавства України з європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини / Отто Люхтерхандт // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, жовтень 1998 р.) – К., 1998. – С. 57–60.
125. Максимов В. Военная политика Европейского союза / Максимов В. // Зарубежное военное обозрение. – 2005. – № 9. – С. 2–9.
126. Маркес Г.Г. Недобрый час. Роман и рассказы / Габриель Гарсиа Маркес / Составление и перевод с исп. Р. Рыбкина. – М.: Молодая гвардия, 1975. – 217 с.
127. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2-х томах. Т. 1 / Федор Федорович Мартенс; Под ред.: Томсинова В.А. – М.: Зерцало, 2008. – 368 c.
128. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2-х томах. Т. 2. / Федор Федорович Мартенс; Под ред.: Томсинова В.А. – М.: Зерцало, 2008 – 432 с.
129. Материалы “Круглого стола” в редакции журнала “Государство и право”. – 1998. – № 8. – С. 3–67.
130. Международная конвенция о борьбе с вербовкой, использованием, финансированием и обучением наемников 1989 г. \\ Действующее международное право. В 3 т. Т. 2: Разделы XIV-XVI: Междунар. гуманит. право. Обеспечение междунар. безопасности: всемирная безопасность, региональная безопасность, разоружение. Вооруженные конфликты и междунар. право / сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова; МГИМО (У) МИД РФ. – М.: Изд-во МНИМП, 1999. – 830 с. – (Pacta Sunt Servanda).
131. Международное гуманитарное право. Пер. на русск. – М.: Институт проблем гуманизма и милосердия, 1991. – 419 с.
132. Международное право в документах: Учебное пособие (сост. Блатова Н.Т., Мелков Г.М.). Изд. 3-е, перераб., доп. – М.: МЦУПЛ, 2002 – 824 с.
133. Международное право. Ведение военных действий: Сб. Гаагских конвенций и иных междунар. док. – 3-е изд., испр. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 2001. – 336 с.
134. Международное право / Под ред. Н.Т. Блатовой. – М.: Юрид. лит., 1987. – 292 с.
135. Межеван Б. Между восставшими и правительством. Деятельность МККК в Мексике / Беатрис Межеван // Международный журнал Красного Креста. – Январь–февраль 1995. – С. 118–121.
136. Мельник Л.Г. Конституція 1710 р. Пилипа Орлика / Мельник Л.Г. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – К., 1991. – С. 98–103.
137. Меры, принимаемые государствами по выполнению международного гуманитарного права. Сборник статей и документов. – Женева, 1991 – 196 с.
138. Михальченко М. Політична система в Україні: що ми модернізуємо? / Микола Михальченко // Віче. – 2011. – № 1 (286). – С. 27–30.
139. Міжнародне гуманітарне право: Навчальний посібник / [Базов В.П.] / Під загальною ред. В.П. Базова. – К.: “Варта”, 2000. – 176 с.
140. Мольтке Г. История германо-французской войны 1870–1871 гг. / Гельмут Мольтке / Пер. с нем. – М., Воениздат, 1937. – 360 с.
141. Монтень М. Опыты. Избранные главы: пер. с фр. / Мишель Эйкем Монтень / сост. вступ. ст. Г. Косикова; примеч. Н. Мавлевич. – М.: Правда, 1991. – 656 с.
142. Морис Ф., Куртен Ж. де. Действия МККК в интересах беженцев и гражданских перемещенных лиц / Ф. Морис Ж. де Куртен. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 1994. – 16 с.
143. Морозов П. Гуманизм и война / Морозов П. – К., 1891. – 64 с.
144. Мосов С. Война и мир – выбор за человечеством: Монография / Сергей Мосов. – К.: Изд. дом “Румб”, 2007. – 300 с. – Библиогр.: с. 261–272.
145. Мулинен Ф. де. Право войны: руководство для вооруженных сил / Фредерик де Мулинен / Пер. с франц. – Изд. 2-е, испр. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 1999. – 322с.
146. Нахлик С. Краткий очерк международного гуманитарного права / Станислав Нахлик. – М.: Международный комитет Красного Креста,1993. –60 с. – Библиогр.: с. 56–60
147. Недюха М. Соціальний порядок як атрибут політичної системи українського суспільства / Микола Недюха // Українознавство –2006. – № 2. – С. 186–188.
148. Неліп М.І., Мережко О.О. Силовий захист прав людини: Питання легітимності в сучасному міжнародному праві: Навчальний посібник / М.І. Неліп, О.О. Мережко. – 2-е вид. – К.: Наукова думка, 1999. – 192 с.
149. Н.К. Динь Международное публичное право: В 2-х т. Т. 1: Кн. 1: Формирование международного права. Кн. 2: Международное сообщество / Н.К. Динь, П. Дайе, А. Пелле / Пер. с фр. – К.: Сфера, 2000. – 440 с.
150. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-научн. фонд; Научно-ред. совет: предс. В.С. Степин, заместители предс: А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семигин, уч. секр. А.П. Огурцов. – М.: Мысль, 2010. – Т. IV. – 2010 – 736 с.
151. Носков Ю.Г. Религиозный фактор и духовная безопасность: монография / Носков Ю.Г. – М.: ВУ, 2000. – 140 с.
152. Объявление войны // Военный энциклопедический словарь: в 2 томах. / редкол.: А.П. Горкин, В.А. Золотарев, В.М. Кареев и др. – М.: Большая Российская энциклопедия; “РИПОЛ КЛАССИК”, 2001. – Т. 2. – С. 2001.
153. Омісоре С.Р.А. Сучасні тенденції міжнародно-правового регулювання законного застосування сили: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 “ Міжнародне право ” / С.Р.А. Омісоре. – К., 1999. – 21 с.
154. Оппенгейм Л. Международное право / Л. Оппенгейм. Т. 1: Полут. 1: Пер. с 6-го англ. изд., доп. Г. Лаутерпахтом / Под ред. и с предисл. С.Б. Крылова. – М.: Иностр. лит., 1948. – 407 с.
155. Основные положения Женевских Конвенций и Дополнительных Протоколов к ним – М.: Изд-во Междунар. Ком. Красного Креста, 1994. – 62 c.
156. Основные положения права войны. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, Б. г. – 28 с.
157. Панова В.Ф., Вахтин Ю.Б. Пророк Мухаммед / В.Ф. Панова, Ю.Б. Вахтин – М.: Феникс, 2000. – 261с.
158. Паскаль Б. Мысли / Блез Паскаль / Пер. с фр. Ю. Гинзбург. – М.: АСТ; Харьков: Фолио, 2003. – 236 с.
159. Печуров С.Л. Объединенная доктрина вооруженных сил США: процесс разработки / Печуров С.Л. // Военная мысль. – 1998. – № 1. – С. 73–77. – (В иностранных армиях).
160. Перрюшу Р. Международная ответственность национальных обществ Красного Креста и Красного Полумесяца / Ришар Перрюшу. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 1995. – 119 с.
161. Петерман Ів. Національне законодавство і імплементація міжнародного гуманітарного права / Ів. Петерман. Матеріали семінару ОБСЕ для України. Київ 4–5 вересня 1996 року.
162. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів / Опанас Андронович Підопригора. – К.: Вентурі, 1997. – 336 с.
163. Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права: Курс, прочит. в июле 1982 г. Ж. Пикте в Страсбург. ун-те в рамках информ. сессии, организ. Междунар. ин-том прав человека (Перевод) / Жан Пикте. / 2-е изд., испр.–М.:Междунар. Комитет Красного Креста, 2001.–112 с.
164. Пикте Ж. Становление международного гуманитарного права / Жан Пикте // Журнал МККК. – 1994. – № 1. – С. 14–43.
165. Платтнер Д. Защита детей в международном гуманитарном праве // Дети и война. Сборник статей / Дениза Платнер. – М.: МККК, 1995. – С. 5–21.
166. Платтнер Д. Уголовные санкции за нарушения международного гуманитарного права, применяемого в ситуации немеждународных вооружённых конфликтов / Дениза Платнер. // Пресечение нарушений международного гуманитарного права. Сборник статей. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 1998. – С. 74–91.
167. Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. Основные проблемы / А.И. Полторак, Л.И. Савинский. – М.: Наука, 1976. – 217 c.
168. Постанова Верховної Ради України від 03.06.1992 р. “Про Звернення Верховної Ради України до Північноатлантичної Асамблеї (ПАА)” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 33. – Ст. 482.
169. Потомки Чингисхана // Тюркский мир. – 1998. – № 2. – С. 41–47.
170. Право війни. Навчальний посібник для командирів Збройних Сил України. – К., 1997. – 132 с.
171. Право війни. Порадник для командного складу Збройних сил України. // Міністерство оборони України. – К., 2003. – 128 с.
172. Правовые системы стран мира: энциклопедический справочник [Решетников Ф.М., Батлер У.Э., Бойцова В.В. и др.]; под ред. док. юр. наук, проф. Сухарева А.Я. – [изд. 2-е, изм., доп.]. – М.: Юрид. лит., 2001 – 840 с.
173. Правознавство: навчальний посібник / [Богдан Й.Г., Буряк В.Я., Грищук В.К. та ін.] / за заг. ред П.Д. Пилипенка. – Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. – 592 с.
174. Пресечение нарушений международного гуманитарного права: Сб. ст. – М.: Междунар. Комитет Красного Креста, 1998. – 159 с.
175. Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг) / Омелян Пріцак. – К.: АТ “Обереги”, 1997. – Т. І. – 1080 с. Бібліогр.: с. 874–998. – (Київська б-ка давнього укр. письменства. Студії; Т. 2). – Парал. тит. арк. англ.
176. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву: “Круглый стол” журнала “Государство и право” // Государство и право. – 1998. – № 7.
177. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали науково-практичної конференції (Київ, жовтень 1998 р.). –К., 1998. – 446 с.
178. Пустогаров В.В. Женевским конвенциям 1949 г. – 50 лет. Достижения и проблемы / Пустогаров В.В. // Государство и право. – 1998. – № 6. – С. 64–71. – Библиогр. в примеч.
179. Пустогаров В. Федор Федорович Мартенс (1845–1909) – гуманист нового времени / Владимир Пустогаров // Международный журнал Красного Креста. – 1996. – № 10. – С. 321–335.
180. Радиш Я.Ф. Медична етика на війні / Радиш Я.Ф. – К., 1994. – 89 с.
181. Рибак М.І., Бадах Ю.Г. Воєнне мистецтво в локальних війнах після Другої світової війни: навчальний посібник / М.І. Рибак, Ю.Г. Бадах. – К.: НАОУ, 2000. – 138 с.
182. Роза А.-М. Ла. Непростая задача для Международных уголовных трибуналов: сочетать требования международного гуманитарного права и справедливой судебной процедуры / Анн-Мари Ла Роза // Международный журнал Красного Креста. – 1997. – № 19. – С. 129–137 с.
183. Роттердамський Е. Похвала Глупоті. Домашні бесіди / Еразм Роттердамський / Перекл. з латини В. Литвинова, Й. Кобова. – К.: Основи, 1993.