РОЛЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СТАНОВЛЕННІ ЛОКАЛЬНОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ХАРЧЕНКО ОЛЕНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 342.8

РОЛЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СТАНОВЛЕННІ ЛОКАЛЬНОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ

Спеціальність 12.00.02 — конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
КОРЧЕВНА Любов Олександрівна,
доктор юридичних наук, професор

Маріуполь – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ……………..………………………………………….…………………… 3
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ І ПРАВА ЛЮДИНИ: ОНТОЛОГІЧНІ ТА ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ І ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ ……….…...………………….12
1.1. Права людини і роль місцевого самоврядування в їх реалізації…………12
1.2. Проблема муніципальних прав особистості в умовах формування соціальної державності……………………………………………………. 29
1.3. Фемінологічна і ювенальна характеристика територіальної громади........45
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………... 63
РОЗДІЛ 2. КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ІЗ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ МАТЕРІ І ДИТИНИ.……….………. 68
2.1. Теоретичні основи нормативізації в контексті становлення компетенції органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту прав матері і дитини……..……………………………………………………………………...… 68
2.2. Компетенційні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту прав матері і дитини………………………………..………. 86
Висновки до розділу 2 ……………………………………..…………………….124
РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ МАТЕРІ І ДИТИНИ……………………………………………………….……. 131
3.1. Роль міжнародних стандартів прав людини і місцевого самоврядування у становленні компетенції органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту прав матері і дитини………...…………………………………………... 131
3.2. Діяльність органів місцевого самоврядування з реалізації організаційно-правових форм у сфері соціального захисту прав матері і дитини..…….……. 152
Висновки до розділу 3 ………………...…………………………………….….. 184
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….…190
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….. 205

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах підготовки і здійснення в Україні муніципальної реформи, роль і значення захисту прав і свобод людини на рівні місцевого самоврядування суттєво зростає, бо у сфері локальної демократії проявляється та інституюється система локально-особистісних, локально-колективних та локально-територіальних інтересів, що мають життєво важливе значення для існування територіальної громади (далі: ТГ). До числа питань, що безпосередньо пов’язані з захистом прав жінки-матері та дитини та мають для неї екзистенційне значення, належить локальна система соціального захисту прав жінки-матері та дитини, яка ініціюється, організується, контролюється відповідними органами місцевого самоврядування (далі: ОМСВ) та виступає якісно новим напрямом їх діяльності. Особливе онтологічне значення локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини міститься в тому, що саме ці суб’єкти відіграють основну роль у виникненні, функціонуванні та розвитку ТГ та постійному відновленні людської спільноти, що виступає основою локального соціуму.
Проте, в умовах об’єктивного зростання ролі місцевого самоврядування (далі: МСВ) в локальному і загальнодержавному розвитку не знайшла свого належного нормативно-правового забезпечення діяльність ОМСВ щодо організації та реалізації локальної системи захисту прав жінки-матері та дитини, до цих пір не узагальнена і практика діяльності вказаних органів в цій сфері.
Сучасна юридична наука приділяє достатньо уваги вивченню основоположних засад функціонування інститутів публічної самоврядної влади. Зокрема, поняття, система, принципи та організаційно-правові форми її здійснення викладено в працях В.Б. Авер’янова, М.О. Баймуратова, В.В. Копейчикова, Н.Р. Нижник, Н.М. Мироненко, О.Ф. Фрицького, В.В. Цветкова та інших. Теоретико-правові проблеми МСВ, в тому числі й засади його відносин з іншими суб’єктами права, досліджувалися в роботах Б.П. Андресюка, М.О. Баймуратова, Ю.О. Волошина, О.В. Зайчука, А.О. Селіванова, О.Л. Копиленка, В.В. Кравченка, М.І. Корнієнка, П.М. Любченка, М.П. Орзіх, Б.А. Пережняка, В.Ф. Погорілка, О.В. Прієшкіної, О.Н. Ярмиша, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.
Різноманітні аспекти ролі і місця взаємодії ОМСВ з іншими соціально-правовими інституціями висвітлювалися в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених: І.І. Бобрової, А. Газаряна, В.М. Кампа, О.В. Марцеляка, І.П. Сторжук, В.Д. Яворського тощо.
Однак, незважаючи на наявність великого переліку праць, що функціонує в сфері та у формі діяльності ТГ та сформованих ними ОМСВ, фактично поза увагою вчених залишалися принципові питання відносно того, що саме МСВ виступає в якості інституту громадянського суспільства, який нерозривно пов’язаний з іншими інститутами такого суспільства, більш того, воно суттєво впливає на локальну систему соціального захисту прав матері та дитини.
Наведене зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, її важливе теоретичне і практичне значення для сучасної юридичної науки.
Зв’язок з науковими програмами, планами та темами. Тема роботи є частиною загальної проблеми, яку розробляє кафедра конституційного права та правосуддя Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова – «Утвердження загальнолюдських цінностей в процесі становлення в Україні демократичної правової держави» (Державний реєстр. №0104U0004620).
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є виявлення правової природи, ґенези, ролі МСВ, ОМСВ у становленні локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини, що є обумовленою об’єктивними процесами існування, функціонування та розвитку ТГ, їх членів та екзистенційними потребами локального розвитку. Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішенні таких дослідницьких завдань:
- виявити роль та місце локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини в системі інтересів держави та демократичної правової державності;
- дослідити та розкрити пріоритети локальної демократії в контексті об’єктивації локальної системи соціального захисту прав матері та дитини;
- на засадах чинного законодавства виявити компетенційні повноваження ОМСВ у сфері організації локальної системи захисту прав матері та дитини та розробити концептуально-нормативну модель їх відповідної компетенції;
- виявити нормативні підстави становлення локальної системи соціального захисту прав матері та дитини в територіальній громаді та визначити її основні напрями;
- визначити роль та місце локальної системи соціального захисту прав людини в контексті діяльності ОМСВ;
- надати структурно-функціональну характеристику діяльності ОМСВ у сфері становлення та організації локальної системи соціального захисту прав матері та дитини;
- дослідити теоретико-прагматичні підходи до визначення організаційно-правових форм діяльності ОМСВ із становлення й організації локальної системи соціального захисту прав матері та дитини в ТГ;
- сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на подальший розвиток та удосконалення законодавства щодо формування компетенційних повноважень ОМСВ у сфері локальної системи соціального захисту прав матері та дитини.
Об’єктом дисертаційного дослідження є комплекс суспільних відносин, що виникають у процесі формування та функціонування локальної системи соціального захисту прав матері та дитини в рамках територіальної громади в сфері місцевого самоврядування.
Предметом дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні проблеми становлення, розвитку та реалізації компетенційних повноважень місцевого самоврядування, органів місцевого самоврядування щодо організації локальної системи соціального захисту прав матері та дитини в територіальній громаді.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сучасні методи пізнання, включаючи як загальнонаукові, так і спеціальні. Діалектичний метод дав змогу дослідити процес виникнення, становлення, розвитку та взаємодії інститутів МСВ, ОМСВ з організаційними структурами, що здійснюють соціальний захист жінок та дітей в ТГ, єдність їх соціального змісту ї різність юридичної форми вираження. Метод системного аналізу та синтезу покладено в основу визначення сумісного існування, функціонування та взаємодії вище зазначених інститутів громадянського суспільства, формування теоретичної та нормативної моделі компетенційних повноважень ОМСВ щодо становлення локальної системи соціального захисту жінки-матері та дитини в ТГ. Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні ґенези інститутів МСВ, нормативного супроводження їх функціонування та забезпечення формування та реалізації повноважень ОМСВ профільного характеру. Порівняльно-правовий (компаративний) метод використовувався для аналізу доктринальних та нормативних позицій національного та зарубіжного законодавства відносно становлення правового статусу члена ТГ, компетенційних повноважень ОМСВ в сфері управління, місцевого управління, муніципального управління (менеджменту) щодо становлення локальної системи соціального захисту жінки-матері та дитини в ТГ. Структурно-функціональний метод був покладений в основу визначення організаційно-правових форм діяльності ОМСВ, їх взаємодії з муніципальними та іншими недержавними організаційними структурами щодо їх профільної діяльності в ТГ. Формально-юридичний метод склав основу констатації та аналізу окремих нормативних положень на законодавчому, нормотворчому та локальному нормотворчому рівні регулювання діяльності ОМСВ щодо сприяння становленню локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини в ТГ. Застосування цих методів дало можливість розглянути діяльність МСВ, ОМСВ щодо сприяння становленню локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини в ТГ в якості одного з інституційних напрямків діяльності ОМСВ, як самоврядного рівня публічної влади.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у виробленні авторської концепції щодо системи, змісту, форм реалізації ОМСВ заходів щодо становлення, функціонування та розвитку локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини в ТГ.
Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням основних організаційних і нормативних параметрів та особливостей локальної системи соціального захисту прав матері та дитини в рамках ТГ в межах МСВ.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних наукових положеннях, що виносяться на захист:
вперше:
- доведено, що постановка питання про роль МСВ у становленні й розвитку локальної системи захисту прав жінки-матері та дитини є закономірною, об’єктивованою реаліями життєдіяльності людської популяції та процесами побудови соціальної держави;
- встановлено, що інститути локальної системи соціального захисту прав матері та дитини і МСВ перебувають у генетичному взаємозв’язку, більш того МСВ детермінує та обумовлює існування локальної системи соціального захисту прав матері та дитини в ТГ;
- запропоновано положення, що з правових позицій локальну систему соціального захисту прав матері та дитини слід розуміти як цілеспрямовану діяльність правомочних і компетентних суб’єктів, що сприяє істотним трансформаціям локального соціуму – суспільним новаціям, вирішенню проблем людських взаємин в межах родини, микро- та макрогромад, формуванню здібностей до самостійного функціонування людини у суспільстві з метою її соціалізації, стабільного існування та підвищення рівня її добробуту;
- доведено, що становлення локальної системи соціального захисту прав матері та дитини є свідченням трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні, які знаходять своє відображення в соціальному відновленні держави і суспільства, децентралізації державної влади, формуванні відповідних повноважень ОМСВ в профільній сфері, зростанні ролі і значення МСВ та ТГ;
- відзначено, що право жінки-матері та дитини, як членів ТГ на соціальний захист в локальному соціумі мають ознаки конституційно-правової і муніципально-правової спрямованості, продуктивність яких детермінована їх генетичним зв’язком з конституційними правами людини і громадянина, а також з муніципальними правами особистості;
- обґрунтовано висновок, що становлення, розвиток і функціонування саме соціальної держави має конституційне значення для становлення локальної системи соціального захисту прав матері та дитини на локальному рівні соціуму, бо онтологічне значення для цієї системи мають її ознаки, реалізація яких на практиці створює струнку систему координат, що дає можливість виявити гносеологічне, аксіологічне та праксеологічне значення цієї системи для позитивного і стабільного функціонування ТГ та її членів;
- обґрунтовано висновок, що в процесі формування компетенційних повноважень ОМСВ України щодо формування та функціонування локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини, деякі повноваження рецептуються у органів виконавчої влади, шляхом їх інтерпретації на локальний рівень управління, а деякі виникають в якості дискреційних повноважень.
удосконалено:
- положення про те, що локальна система соціального захисту прав матері та дитини, як різновид професійної діяльності відповідних суб’єктів, спрямована не тільки на реалізацію заходів соціальної підтримки «слабких» соціальних груп, але й на вжиття заходів для соціального захисту всього населення;
- висновок, про те, що важливим наслідком створення та функціонування локальної системи соціального захисту прав матері та дитини, є здійснення соціального управління, що становить собою один із видів управління в суспільстві, функції якого полягають у нормативному регулюванні соціального стану всіх суб’єктів – учасників громадського життя (громадяни, іноземці, апатриди, біженці, переміщені особи, трудящі-мігранти тощо), у забезпеченні їх належного розвитку як суб’єктів суспільних відносин, а також суб’єктів конституційного та муніципального права.
набули подальшого розвитку:
- висновок, що у формуванні та функціонуванні локальної системи соціального захисту прав жінки-матері і дитини, дуже яскраво виявляється процес соціалізації, що може реально здійснитися і реалізуватися тільки на локальному рівні функціонування соціуму в рамках ТГ, бо немає жодної людини, яка постійно перебуває на території держави і не є членом відповідної територіальної спільноти;
- положення про те, що сугубо локальний характер системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини визначає її проведення відповідно до соціологічних і психологічних настанов теорій малих і середніх груп, до яких і належать ТГ;
- знання про категорію законних інтересів у контексті становлення права члена ТГ на надання соціальної допомоги в локальному соціумі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для подальших досліджень правового регулювання суспільних відносин, що виникають під час формування та реалізації компетенційних повноважень МСВ, ОМСВ у становленні локальної системи соціального захисту прав жінки-матері та дитини та їх доктринального обґрунтування та супроводження; для подальшого розвитку науки конституційного та муніципального права України; у сфері правотворчості – під час вдосконалення та реформування чинного законодавства про МСВ відповідно до поданих у роботі пропозицій; у навчальному процесі – для підготовки підручників та посібників, методичних матеріалів у навчальному процесі, при викладанні таких дисциплін як: «Муніципальне право України», «Конституційне право України», «Міжнародне приватне право» та спеціальних дисциплін; при підготовці та підвищенні кваліфікації державних і муніципальних службовців; у практичній діяльності ОМСВ.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації неодноразово обговорювалися на наукових семінарах, на засіданнях кафедри конституційного права та правосуддя Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, а також на наукових семінарах та науково-практичних конференціях: «Местное самоуправление Украины и социальная защита детей: общетеоретические вопросы» (Науково-практична конференція, м. Одеса, 2007); «Правові основи захисту прав матері та дитини в Україні: проблеми та перспективи» (І Міжрегіональна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, Маріуполь, 2008); «Місцеве самоврядування та локальна система захисту прав матері та дитини: взаємодія та розвиток» (Науково-практична конференція ОНУ імені І.І.Мечникова, Одеса, 2008); «Реалізація та захист конституційних прав та свобод дитини на локально-регіональному рівні» (Науково-практична конференція ОНУ імені І.І.Мечникова, Одеса, 2009); «Міжнародно-правове регулювання відносин у сфері соціального захисту прав матері та дитини та його вплив на національну юридичну практику» (Науково-практична конференція ОНУ імені І.І.Мечникова Одеса, 2009); «Значення місцевого самоврядування в становленні системи локального захисту прав матері та дитини» (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, Маріуполь, 2010); «Захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – пріоритетна задача органів місцевого самоврядування України (Міжнародна науково-практична конференція ОНУ імені І.І.Мечникова, Одеса, 2010); «Кожна дитина повинна мати родину» (Міжнародна науково-практична конференція ОНУ імені І.І.Мечникова, Одеса, 2010); «Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері захисту прав матері та дитини» (Науково-практична конференція ОНУ імені І.І.Мечникова, Одеса, 2010); «Законодавче забезпечення прав дітей та матерів в Україні: актуальні теоретичні аспекти» (Науково-практична конференція ОНУ імені І.І.Мечникова, Одеса, 2010).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в сімнадцяти публікаціях, сім, з яких опубліковані у фахових наукових видання, затверджених ВАК України, та 10 тез доповідей на наукових та науково-практичних конференціях, що також були опубліковані.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків до підрозділів, загальних висновків до дисертації, переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 231 сторінка, з них перелік використаних джерел займає – 27 сторінок (281 джерело).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження ролі органів місцевого самоврядування України щодо створення системи соціального захисту жінок та дітей в рамках територіальної громади, дає змогу зроби низку висновків гносеологічного, методологічного та теоретико-праксеологічного характеру, а саме:
1. Проблематика соціального захисту прав жінок та дітей в рамках місцевого самоврядування в процесі функціонування територіальної громади, повинна досліджуватись у контексті прав людини і ролі місцевого самоврядування в їх реалізації через антропологічну методологію.
2. Сутністю антропологічної методології виступає об'єктивний і органічний зв'язок між соціальними і природними змінами державно-правового життя, права і держави як середовища існування, проживання, життєдіяльності людини, що виявляється в різноманітті її життєвих устремлінь, включаючи її інтереси, завдання, цілі, вчинки, поведінку і т.д. – саме вона торкається і детермінує не тільки статутарну сферу існування прав людини, але і їх функціональну сферу, включаючи їх безпосередню реалізацію в соціумі, причому в соціумі локальному – на рівні конкретної людини, груп людей у рамках родини і «дерева контактів» конкретного його члена (мікрогромада. – Авт.), у рамках трудових і інших колективів (мезогромада. – Авт.) і в рамках самої територіальної громади (макрогромада. – Авт.).
3. Основні принципи теорії прав людини є ціннісними орієнтирами в сучасному світі, їх значимість обумовлюється, по-перше, історичним характером їх виникнення, формування; по-друге, їх апробуванням теорією і практикою функціонування людини в рамках державно організованого соціуму; по-третє, їх легалізацією в державно-правовій дійсності; по-четверте, їх безумовною наявністю в загальнолюдській культурі в якості її невід'ємного феномену.
4. Зазначені принципи прав людини можна охарактеризувати з позицій їх: а) системної єдності (права людини – це система, а не проста сукупність прав. – Авт.); б) логічного взаємозв'язку (усі права людини взаємно обумовлені й взаємозалежні, вони пов'язані з її життєвим циклом і завданнями функціонування в локальному соціумі. – Авт.); в) симбіотичної взаємодії (права людини реалізуються в рамках мікро-, мезо- і макросоціумів. – Авт.); г) синергетичного характеру (масове індивідуальне і колективне використання прав людини підсилює і кумулює їх значимість для особистості, соціуму і держави. – Авт.); д) оптимальності (у рамках прав людини можлива реалізація практично всіх її життєвих устремлінь. – Авт.); е) наративності (права людини як інцидентний феномен в її житті. – Авт.); є) погодження інтересів особистості, колективу і держави (права людини як могутній фактор комунікативної взаємодії. – Авт.); ж) стереотипності (права людини, незважаючи на індивідуальні властивості людської особистості, реалізуються по соціально вироблених і нормативно прописаних формулах поведінки, стереотипах. – Авт.) і т.д. Таким чином, можна констатувати, що права людини за місцем їх локалізації, прояву, використання, реалізації, формалізації, інституціоналізації – є прямо пов'язаними з локальним соціумом і сферою місцевого самоврядування.
5. Системне поняття «людина» у зв'язці «права людини» в рамках публічної влади виступає як органічна, системна й іманентна єдність усіх чотирьох її іпостасей – людини, особистості, громадянина і жителя (громадянина, іноземця, апатрида, біпатрида, біженця і т.д.).
6. Соціальна державність може бути сформована тільки в умовах «соціальної (суспільної, народної) демократії». Держава, що буде сформована і буде існувати в такому суспільстві, і стане відповідно державою соціальної демократії; і навпаки, повноцінна держава соціальної демократії не може не створювати необхідних умов для здійснення і захисту основних прав людини, тобто не може не набувати ознак держави правової.
7. Чинне законодавство України не містить нормативного дефінітиву соціальної держави, хоча у доктрині конституційного права під соціальною державою розуміють державу, що надає підтримку незахищеним верствам населення, прагне впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості для того, щоб забезпечити кожній людині гідне існування і вільний розвиток.
8. Виявлені автором фактори й умови існування місцевого самоврядування, територіальної громади і особистості-члена територіальної громади в умовах соціальної державності в контексті їх соціальної, організаційної, легальної, функціональної, патерналістської і стратегічної складових – не тільки додають їм характеру функцій соціальної держави, але й демонструють органічну єдність і взаємозв'язок соціальної державності з місцевим самоврядуванням і безпосередньо з існуванням і стабільним функціонуванням територіальної громади і кожного з її членів. Саме через таке співвідношення можна виявити формування феномена муніципальних прав особистості в умовах соціальної державності.
9. Муніципальні права особистості – це права людини-члена територіальної громади у сфері місцевого самоврядування, що випливають з норм законодавства і гарантовані ним, спрямовані на реалізацію її життєвих устремлінь.
10. У контексті визначення ролі органів місцевого самоврядування у соціальному захисті прав матері та дитини виявляється й актуалізується роль і значення територіальної громади як основного суб'єкта місцевого самоврядування в Україні, у рамках якої жінки і діти виступають як її члени.
11. Виділення фізичних осіб-членів територіальної громади підкреслює не тільки їхній природний стан, але і є своєрідним інституціональним ключем до класифікації такої спільноти по різних соціологічних і демографічних ознаках – статевих, вікових, національних, соціальних, професійних, майнових, мовних, релігійних і т.д. – таким чином, можна констатувати, що територіальна громада у результаті загальних взаємних комунікацій, які мають системоутворюючий характер, об'єктивно здатна виробляти певні характерні групові інтереси в індивідуальному контексті таких інтересів, але зовсім не становить системної єдності, бо її члени відрізняються по відповідних ознаках і інтересах, що вони продукують.
12. Проблематика фемінологічної і ювенальної структури місцевого співтовариства в правовій науці практично не досліджувалася, а діяльність органів місцевого самоврядування із соціального захисту цієї категорії населення практично не висвітлювалася, хоча визначення фемінологічної і ювенальної характеристики територіальної громади об’єктивно випливає з: а) екзистенціальної ролі жінок та дітей в існуванні людської цивілізації і локального соціуму; б) їхньої соціальної ролі; в) їхньої політичної ролі; г) їхніх професійних устремлінь; д) їхнього соціально-гуманістичного потенціалу і т.д.
13. Екзистенціальні ролі дитини полягають у чітких і ясних концептах, у яких вона: а) продовжувач роду людського; б) майбутнє людської цивілізації; в) майбутній повноправний член людського співтовариства, включаючи і локальний соціум; г) носій геному людини; д) носій людської культури; е) соціальний феномен; є) суб'єкт-об'єкт соціалізації; ж) учасник – суб'єкт-об'єкт соціальної практики; з) сполучна ланка людської родини; і) сполучна ланка між поколіннями локального соціуму і т.д. Соціальні рольові позиції жінки випливають в основному з її екзистенціальних ролей, але додаються позиції, обумовлені жіночою соціалізацією, зокрема соціально-побутовою і трудовою функціями і т.д., що в підсумку закладає глибокий конфлікт нерівності жінки з чоловіком у соціумі – саме тут і виявляється гендер.
14. Складні обставини розвитку держави та соціуму в Україні в економічній, політичній, соціально-культурній, демографічній та інших сферах, об'єктивують питання захисту прав матері та дитини саме на рівні локального соціуму, де вони існують і функціонують, і актуалізує роль органів місцевого самоврядування у зазначених процесах.
15. Для дослідження процесів нормативізації діяльності органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту прав матері та дитини, методологічно важливе значення має феномен соціальної нормативності, що виступає первинною, початковою особливістю соціальної матерії, яка характеризується її внутрішньою потребою до впорядкування і здатністю до самоорганізації – при цьому нормативність характеризує як окремі зв'язки в соціумі на різних його рівнях (макро-, мезо- і мікро-), так і весь соціальний розвиток.
16. В суспільній свідомості громадян пострадянських держав дотепер зберігаються стереотипи того, що якщо будь-якими питаннями займається держава, то вони вирішуються на належному рівні, і якщо цими самими питаннями займається громадськість або приватний капітал, то їх вирішення перебуває під сумнівом (варто згадати підсумки пострадянської приватизації. – Авт.) – разом з тим входження цих країн у систему ринкового господарства, що характеризується періодами економічних спадів і підйомів, актуалізує цю проблематику, бо саме в періоди спаду спостерігаються тенденції істотної децентралізації публічної влади, що об’єктивує зростання ролі та відповідальності регіонів і муніципалітетів у підтримці систем життєзабезпечення на територіях та актуалізує вдосконалення їх компетенційних повноважень.
17. Однією з основних складових у діяльності соціальної держави є соціальний захист населення, термінологічне визначення якого знаходить свою легалізацію на конституційному рівні, бо використовується в Конституції України (ст. 46 і ін.), у національному законодавстві, науковій і публіцистичній літературі, у зарубіжній юридичній практиці – однак цей термін по-різному тлумачиться в законодавчому й іншому нормативно-правовому актах, хоча у доктрині затвердилася позиція про визнання полісемантичності терміна «соціальний захист» (social protection), що влаштовує практично всіх її представників, бо профільний термін тлумачиться і застосовується в його широкому, вузькому і додатковому смислах.
18. У широкому смислі соціальний захист становить зміст соціальної функції держави і є системою економічних, юридичних, організаційних заходів щодо забезпечення основних соціальних прав людини і громадянина в державі. Розуміння феномена «соціальний захист» у вузькому смислі об'єктивно веде до його певної «приземленості», локальності й означає соціально-захисну діяльність держави із захисту населення від негативних наслідків соціальних ризиків – варто вказати що саме воно має важливі онтологічні особливості, що прямо вказують на: а) локальний характер соціально-захисної діяльності держави; б) її спосіб – захист; в) суб'єкта такого захисту – населення; г) об'єкт такого захисту – негативні наслідки соціальних ризиків; д) характер взаємозв'язку держави і суб'єкта захисту – позитивно-комунікаційний; е) аксіологічний аспект такої діяльності держави – соціальний високопозитивний; є) праксеологічний аспект такої діяльності – істотний соціальний; ж) її парадигмальний аспект – основна діяльнісна сфера органів місцевого самоврядування.
19. У додатковому, приватному аспекті соціальний захист (підтримку) можна трактувати як спеціальні заходи, спрямовані на підтримку умов, достатніх для існування «слабких» соціальних груп, окремих родин, осіб, що зазнають нестаток у процесі своєї життєдіяльності і діяльного існування. Такий додатковий аспект дуже чітко й адекватно вписується в профільну діяльність органів місцевого самоврядування. Звідсіля, соціальним захистом варто розуміти систему заходів, здійснюваних державою та її різними структурами (у т.ч. і органами місцевого самоврядування. – Авт.) із забезпечення гарантованих мінімально достатніх умов життя, підтримки життєзабезпечення і діяльного існування людини, тобто із захисту населення від різних соціальних ризиків.
20. Нормативно-правова регламентація становлення і розвитку локальної системи соціального захисту прав матері та дитини є, по суті, однією з найважливіших проблем, з вирішенням якої стикнулася не тільки національна юриспруденція, але й соціологія в переломний період розвитку суспільства на тлі демографічної і соціально-економічної кризи.
21. Питання створення загальнодержавної і локальної систем соціального захисту найбільш уразливих категорій населення, у тому числі матері та дитини, у рамках територіальної громади на рівні місцевого самоврядування об'єктивуються й актуалізуються соціальним ресурсом, що стає загальним ресурсом для користування ним і, відповідно, ресурсом відтворення його стабілізації, підвищення його зросту і якості функціонування як з боку держави, так і органів місцевого самоврядування. До такого ресурсу відносяться послуги, суспільні блага, перепис яких здійснюється в соціумі від імені його і держави шляхом створення відповідного «кадастру», та буде об'єктивно сприяти концептуалізації процесу нормативності у створенні локальної системи соціального захисту прав матері та дитини. В основі такої системи лежить джерело оцінки «суспільного блага», яке засноване на законному інтересі та державно-правовій та муніципально-правовій політиках, що є проявом його втілення.
22. Проблематика компетенції органів місцевого самоврядування в Україні об'єктивно виступає як одне з найважливіших і основних питань сучасного державного і муніципального розвитку, бо компетенція виступає: 1) є провідною категорією переважно юридичної науки; 2) як найважливіший елемент при системному аналізі явищ і тенденцій у сфері: а) нормативного і фактичного змісту діяльності суб'єктів права; б) способів правового впливу на них; в) засобом вирішення колізій; 3) найважливішим елементом (критерієм) державного управління, за допомогою якого можливо реалізовувати публічну владу; 4) найважливішим інструментальним елементом державної і муніципальної правової політики, за допомогою якого можливо їх формування, організація і проведення на практиці.
23. В основу виділення компетенції місцевого самоврядування і його органів покладений принцип територіальності як базовий принцип локальної демократії, але його інтерпретація тут відходить від класичного його розуміння як: а) ступінь залежності функціонування органів місцевого управління і самоврядування від держави і один від одного; б) побудова системи місцевого управління і його органів у залежності від адміністративно-територіального розподілу країни – у контексті наділення зазначених органів відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами, які б належним чином забезпечували виконання їхніх функцій і повноважень з надання населенню тих соціальних послуг, що належать до компетенції місцевого самоврядування.
24. При підходах до нормативної регламентації повноважень органів місцевого самоврядування в сфері соціального захисту прав матері та дитини законодавець зобов'язаний враховувати: а) об'єктивну потребу у формуванні належної позитивної соціальної обстановки на локальному рівні соціуму, а також роль і значення в її інституціоналізації матері та дитини як індивідів-членів локального соціуму /детермінанта 1/ (врахування локального інтересу в нормативізації соціального захисту прав матері та дитини. – Авт.); б) процес «переломлення» об'єктивних факторів в індивідуальній і колективній свідомості матері та дитини як жителів-членів територіального колективу, що безпосередньо впливає на формування необхідності або актуалізації в задоволенні їхньої конкретної потреби, що і визначає сутність локального інтересу /детермінанта 2/ (врахування ідеологічного фактора в нормативізації соціального захисту прав матері та дитини у локальному соціумі. – Авт.); в) процес і результат виявлення об'єкта інтересу – соціального захисту матері та дитини безпосередньо на рівні їх функціонування в локальному соціумі, тобто визначення конкретних заходів організаційного і нормативного характеру, безпосередньо сприятливих задоволенню виниклої потреби /детермінанта 3/ (використання нормативних засобів і методів у нормативізації соціального захисту прав матері та дитини у локальному соціумі. – Авт.); г) передумову соціального управління (прообраз правила поведінки) в контексті реалізації заходів для соціального захисту матері та дитини, що знайде своє закріплення в нормативному акті /детермінанта 4/ (реалізація управлінського фактора в нормативізації соціального захисту прав матері та дитини у локальному соціумі. – Авт.).
25. Системний аналіз законодавства, яке регламентує соціальний захист дитини та жінки-матері в Україні на предмет виявлення повноважень органів місцевого самоврядування у профільній сфері, свідчить про те, що такі повноваження: а) є в наявності в обов’язковому порядку, бо законодавчі приписи реалізуються на локальному рівні соціуму, де функціонує територіальна громада та сформовані нею органи місцевого самоврядування; б) мають своїм змістом здійснення органами місцевого самоврядування певних організаційних та організаційно-правових заходів щодо їх практичної реалізації; в) побудовано за принципом «мотрійки»; г) не є чітко розділеними між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що сприяє виникненню конкуруючої компетенції; ґ) не мають під собою належного та цільового матеріально-фінансового забезпечення, яке або вказується у загальному вигляді як трансферти державної влади, або відсилає шляхом банкетної відсилки до місцевих бюджетів; д) не є чітко процесуально сформульованими та забезпеченими, тобто здійснюються органами місцевого самоврядування на свій розсуд без чітких організаційних та нормативних процедур.
26. Основні напрямки соціальної роботи і соціального захисту дітей у межах територіальної громади та відповідні організаційно-правові форми їх здійснення та реалізації є розробленими та в основному регламентуються і закріплюються в законодавчих актах профільного характеру та нормативно-правових актах підзаконного характеру, що видаються на їх основі.
27. На відміну від перших, основні напрямки соціальної роботи і соціального захисту жінок у межах територіальної громади є ініційованими та розробленими самими органами місцевого с самоврядування та закріплюються в актах локальної нормотворчості. До них відносяться: а) розробка органами місцевого самоврядування локальних нормативно-правових актів відповідно до законодавчих та інших актів України, міжнародних документів ООН і Ради Європи (нормативна складова. – Авт.); б) організація ними на рівні територіальної громади профорієнтаційної роботи, працевлаштування і професійної перепідготовки жінок (організаційна складова. – Авт.). в) створення ними спеціальних закладів, установ шляхом ініціації, сприяння, організаційного та організаційно-правового та матеріально-фінансового забезпечення і супроводження, а також реалізації ними форм і методів соціальної і соціально-психологічної реабілітації жінок (праксеологічна складова. – Авт.); г) створення ними навчальних матеріалів, видань, інформаційної літератури щодо захисту прав жінок, діяльність ЗМІ у сфері висвітлення гендерних питань (інформаційна складова. – Авт.); г’) організація ними культурно-просвітницької роботи, спортивно-оздоровчої діяльності серед жінок, їх сприяння поліпшенню фінансового становища жінок (соціально-прагматична складова. – Авт.); д) здійснення ними локального соціального моніторингу щодо ефективності соціального захисту жінок (аналітична складова. – Авт.); е) організація ними та проведення їх виконавчими органами семінарів, курсів, тренінгів з питань захисту прав жінок (декретивна складова. – Авт.); є) координація ними співпраці муніципальних, державних і недержавних організацій та установ у профільній сфері (координаційна складова. – Авт.).
28. Міжнародні стандарти насамперед виникають у сфері прав і свобод людини, тобто вони передусім своїм об'єктом мають регламентацію певних життєвих устремлінь людської особистості, несуть «гуманістичне» значеннєве навантаження і мають «гуманітарну наповненість».
29. Новою характеристикою міжнародних стандартів є те, що норми, які їх складають, тобто міжнародно-правові норми, мають властивість активно «вторгатися» з добровільного дозволу самих держав-членів світового співтовариства в їхній національний правопорядок. Така специфіка багатьох міжнародно-правових актів має особливе значення, бо дозволяє більш докладно тлумачити, розуміти, але одночасно й «редагувати», «розширювати» ці навмисно обтічні, досить загальні формулювання й оцінки, що містяться в них, на рівні національної правової системи, виходячи з її особливостей.
30. Наявність міжнародних стандартів і у сфері соціальних прав матері та дитини, тобто наявність міжнародно-правових норм профільного характеру в даній важливій сфері сугубо державно-правових відносин, категорично трансформує їх сферу – раніше регулювання даного субінституту перебувало у виключній компетенції конкретної держави: він формувався, регламентувався, гарантувався, реалізовувався і контролювався тільки її інституціями і на її території, тому міжнародно-правова регламентація і контроль за дотриманням державами-членами світового співтовариства соціальних прав матері та дитини, стають одним із найважливіших орієнтирів глобального розвитку.
31. Міжнародні стандарти щодо захисту прав жінок та дітей, у тому числі й соціальних, містяться в цілому ряді міжнародних конвенцій, що формулюють у системному і комплексному вигляді як, по-перше, самі права дітей; по-друге, самі права жінок; по-третє, права їхніх дітей, що виховуються в рамках родини чи неповної родини, а також в обов'язковому порядку й міжнародні зобов'язання держав з їх охорони, захисту, гарантування і реалізації.
32. Компетенція органів місцевого самоврядування у сфері захисту прав матері та дитини органічно випливає і з міжнародних стандартів локальної демократії, що містяться в міжнародних угодах, розроблених і підписаних державами-членами найбільших міжнародних організацій регіонального характеру, зокрема таких, як Рада Європи.
33. Міжнародні правові стандарти фактично формують і містять поведінкові настанови державних органів і органів місцевого самоврядування з реалізації прав і свобод людини, включаючи права і свободи матері та дитини, що формують їхні предмети відання і компетенційні повноваження.
34. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування, що регулюють питання участі молоді в місцевому і регіональному житті, прямо містять і фіксують предмети відання, повноваження та основні організаційні й організаційно-правові форми діяльності органів місцевого самоврядування у зазначеній сфері функціонування локально-регіонального соціуму.
35. Дослідження діяльності органів місцевого самоврядування з реалізації організаційно-правових форм у сфері соціального захисту матері та дитини необхідне здійснювати з урахуванням факторів, що конституюють виникнення соціальної держави, та які не тільки обумовлюють профільну діяльність зазначених органів, але і свідчать про її багато в чому дискреційний характер, заснований на їх особистому розсуді, виходячи з місцевих особливостей і умов функціонування територіальної громади.
36. Парадигма діяльності органів місцевого самоврядування при здійсненні соціального захисту міститься в тому, що така діяльність уявляється певним симулякром, бо саме місцеве самоврядування це насамперед природне середовище проживання людини і відображення її соціальної практики; крім того, це середовище надання захисту членам локального співтовариства, які мають у ньому потребу, причому такий захист виявляється протягом всього його існування, традиційно, починаючи від первісної громади і закінчуючи сучасними формами існування територіальної громади – разом з тим у сучасних умовах функціонування державності соціальна допомога в територіальній громаді виявляється за допомогою запозичення від інших структур публічної влади різних зразків поведінки, певних організаційних і організаційно-правових форм, що виступають як зовнішній, формальний прояв організаційної і нормативно обумовленої діяльності органів місцевого самоврядування.
37. Проблематика управлінської, організаційної діяльності органів місцевого самоврядування в умовах докорінної зміни їхньої правової природи, конституційно-правового статусу, наявності специфічного суб'єктно-об'єктного складу і становлення власної, відмінної від органів державного і місцевого управління, компетенції у вітчизняній правовій науці досліджена недостатньою мірою, що актуалізує її активне дослідження.
38. Можна виявити і зафіксувати критеріальні особливості організаційних і організаційно-правових форм діяльності органів місцевого самоврядування з реалізації соціального захисту членів територіальної громади, до яких належать такі: а) ці форми становлять собою сукупність дій певного характеру – організаційних, котрі випливають із правового статусу цих органів, чи організаційно-правових, котрі закріплюються цими органами у нормативно-правових актах нормотворчого характеру, а потім і індивідуального правозастосування, що спираються на компетенціарні повноваження і предмети відання зазначених органів, які мають за свою мету вирішення питань місцевого значення в інтересах територіальної громади чи окремих її членів і їх груп; б) такі форми розробляють і реалізують тільки належні суб'єкти, тобто органи місцевого самоврядування, їхні структури, службові й посадові особи, правомочні їх розробляти, легалізувати, а потім і реалізовувати; в) до суб'єктів розробки і реалізації таких форм належать: 1) місцева рада, її постійні комісії і депутати; 2) виконавчий комітет; 3) структурні підрозділи виконавчого комітету (відділи, управління, департаменти); 4) посадові особи органів місцевого самоврядування; 5) інші суб'єкти, що діють у рамках територіальної громади, але під керівництвом органів місцевого самоврядування; г) такі форми переважно мають своїм об'єктом питання місцевого значення або реалізацію делегованих повноважень виконавчої влади локального характеру, що іноді багато в чому збігаються чи дублюються в управлінській парадигмі «централізація – децентралізація»; г’) граничністю таких форм виступає граничність функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, а також граничність питань місцевого значення, реалізованих ними і їхніми органами; д) як організаційні форми діяльності, що випливають із правового статусу цих органів, так і її організаційно-правові форми підлягають легалізації в рамках локальної нормотворчості; е) з огляду на практичну неможливість визначення переліку питань місцевого значення через їх надзвичайну розмаїтість і непередбачуваність життєвих ситуацій, органи місцевого самоврядування, їхні органи і посадові особи в процесі їх вирішення мають право користатися широкими дискреційними повноваженнями для визначення таких форм; є) у сфері соціального захисту прав матері та дитини такі організаційні й організаційно-правові форми характеризуються екзистенціальним наповненням, бо за їхньою допомогою та в їхніх межах вирішуються життєвоважливі питання функціонування зазначених суб'єктів-членів територіальної громади; ж) при вирішенні питань, пов'язаних з реалізацією делегованих повноважень органів виконавчої влади (ч.ч. 3, 4 ст. 143 Конституції України), органи місцевого самоврядування в обов'язковому порядку використовують організаційні й організаційно-правові форми діяльності, передбачені чинним законодавством, досвідом організаційно-управлінської діяльності, що склався, і правилами документообігу.
39. Аналіз практики здійснення органами місцевого самоврядування України діяльності із соціального захисту прав матері та дитини дає можливість визначити видову характеристику її організаційних і організаційно-правових форм по основних родо-видових ознаках. До цих ознак належать такі: 1) по суб'єктах соціального захисту, що здійснюється, – форми діяльності з надання соціального захисту: а) дітям; б) жінкам; в) дітям і матерям одночасно; г) родинам з дітьми; д) багатодітним родинам; е) дітям, що перебувають під опікою; є) усиновлені діти і т.д.; 2) по категоріях суб'єктів, яким надається соціальний захист, наприклад дітям-сиротам, дітям з неповних родин, дітям-інвалідам і т.д.; 3) по категоріях суб'єктів, якими надається соціальний захист: а) ОМСВ, їхні структурні підрозділи, посадові й службові особи; б) служби соціальної допомоги, спеціально створювані ОМСВ або які вони патронують; в) фізичні особи – члени ТГ; г) інституції громадянського суспільства, включаючи асоціації підприємців, благодійні й релігійні організації, молодіжні й волонтерські центри і т.д., що діють як самостійно, так і під патронатом ОМСВ; 4) за кількісним показником: а) форми, використовувані ОМСВ для індивідуальної роботи з конкретним членом ТГ; б) форми, використовувані ОМСВ для колективної роботи з членами ТГ; в) форми, використовувані для роботи з декретованим контингентом ТГ (пенсіонери, студенти, вихованці дитячих установ і т.д.); 5) за об'єктним показником, тобто в залежності від того, що саме виступає цільовою настановою у використанні даних форм: одержання матеріальної допомоги, ліків, побутової техніки, устаткування медичного призначення, організація лікування, навчання спеціальності й т.д.; 6) з фінансового і матеріально-технічного забезпечення, тобто в залежності від того, чи фінансуються й адмініструються такі форми: а) з державного бюджету; б) бюджету місцевих рад; в) підприємницькими структурами; г) благодійними організаціями; д) релігійними організаціями; е) іншими недержавними інституціями й т.д.; 7) за кількістю форм, використовуваних у рамках одного заходу: а) цільові (реалізується конкретна форма); б) комплексні (використовуються дві й більш форми); 8) у залежності від природи виникнення аналізованих форм: а) запозичені від інших органів публічної влади; б) апробовані в повсякденній діяльності органів місцевого самоврядування; в) ініціативні форми, що виникають у рамках дискреційних повноважень.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антропологический [Електронний ресурс] // Словарь иностранных слов русского языка. – Режим доступу: http://www.onlinedics.ru/slovar/inyaz/a/antropologija.html
1. Антропология [Електронний ресурс] // Новейший словарь иностранных слов и выражений. – Минск : Харвест ; М. : ООО «Изд-во АСТ», 2001. – С. 69.
2. Методология // Новейший словарь иностранных слов и выражений. – Минск : Харвест ; М. : ООО «Изд-во АСТ», 2001. – С. 521.
3. Малахов В. П. Методологические и мировоззренческие проблемы современной юридической теории : монография / В. П. Малахов, Н. Д. Эриашвили. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2011. – С. 66.
4. Этнология [Електронний ресурс] // Социологический словарь. – Режим доступу: http://www.onlinedics.ru/slovar/soc/e/etnologija.html
5. Этнография [Електронний ресурс] // Словарь иностранных слов русского языка. – Режим доступу: http://www.onlinedics.ru/slovar/inyaz/e/etnografija.html
6. Этология [Електронний ресурс] // Словарь Кольера. – Режим доступу: http://www.onlinedics.ru/slovar/colier/e/etologija.html
7. Малахов В. П. Методологические и мировоззренческие проблемы современной юридической теории : монография / В. П. Малахов, Н. Д. Эриашвили. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2011. – С. 66–67.
8. Там само. – С. 67–68.
9. Конституція України 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
10. Див.: Протагор (Protagoras, 480–411 до Р.Х.) [Електронний ресурс] // Новейший философский словарь. – Режим доступу: http://www.epwr.ru/quotauthor/txt_492.php
11. Див.: Теория общественного договора (естественного права) // Правовые основы менеджмента в России. Технология использования законодательства в деловом администрировании / С. В. Катрич, Ю. С. Катрич. – М. : Дело, 2004. – С. 23.
12. Див.: Сборник документов по истории Нового времени. Буржуазные революции XVII–XVIII вв. / под ред. В. Г. Сироткина. – М. : Высш. шк., 1990.
13. Наливайко Л. Р. Тлумачний термінологічний словник з конституційного права / Л. Р. Наливайко, М. В. Бєляєва. – Запоріжжя : Дніпров. металург, 2010. – С. 192.
14. Рабінович П. М. Права людини : підручник / П. М. Рабінович. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – С. 11.
15. Права человека : учебник для вузов / отв. ре¬д. Е. А. Лукашева. – М. : НОРМА-ИНФРА•М, 2001. – С. 1.
16. Там само. – С. 2.
17. Там само.
18. Там само.
19. Юридический научно-практический словарь-справочник (основные термины и понятия) / О. Ф. Скакун, Д. А. Бондаренко ; под общ. ред. О. Ф. Скакун. – Х. : Эспада, 2007. – С. 250.
20. Конституція України 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
21. Всеобщая декларация прав человека 1948 г. – ООН, 1995. – 16 с.
22. Международ¬ный пакт о гражданских и политических правах 1966 г. – ООН, 2000. – 24 с.
23. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах 1966 г. – ООН, 2000. – 26 с.
24. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод 1950 г. – Совет Европы, 1995. – 64 с.
25. Документ Московского совещания Конференции по человеческому измерению Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (3 октября 1991 г.) // Действующее международное право : в 3 т. / сост. Ю. М. Колосов и Э. С. Кривчикова. – М. : Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1999. – Т. 3. – С. 162.
26. Общая психология: Психология личности [Електронний ресурс] : учеб. пособие / сост. Н. В. Шарова. – Ярославль : ГОУ ВПО «Ярославский государственный педагогический университет им. К. Д. Ушинского», 2007. – Режим доступу: http://cito-web.yspu.org/link1/metod/met121/node3.html
27. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – Т. 3. – С. 3.
28. Общая психология: Психология личности [Електронний ресурс] : учеб. пособие / сост. Н. В. Шарова. – Ярославль : ГОУ ВПО «Ярославский государственный педагогический университет им. К. Д. Ушинского», 2007. – Режим доступу: http://cito-web.yspu.org/link1/metod/met121/node3.html
29. Гражданин [Електронний ресурс] // Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – Режим доступу: http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Ozhegov-term-5996.htm
30. Основы правоведения : учеб. пособие / М. А. Баймуратов [и др.] ; ред. С. В. Кивалов, М. Ф. Орзих ; Одес. нац. юрид. акад. – 5-е изд., перераб. и доп. – О. : Юрид. літ., 2003. – C. 34.
31. Див.: Баймуратов М. О. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні / М. О. Баймуратов, В. А. Григор’єв. – О. : АО БАХВА, 2003.
32. Баймуратов М. О. Територіальна громада в політичній системі і системі місцевого самоврядування України / М. О. Баймуратов // Муніципальне право України : підручник / за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – С. 122–123.
33. Див.: Баймуратов М. О. Місцеве самоврядування як новий феномен сучасної української державності / М. О. Баймуратов // Держава і право суверенної України: проблеми теорії і практики : матеріали наук. конф. до 20-ї річниці незалежності України (Київ, 21 червня 2011 р.) / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2011. – С. 97.
34. Конституція України 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
35. Бондарь Н. С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации / Н. С. Бондарь. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростов. гос. ун та, 1998. – С. 5.
36. Карбушев Д. А. Местное самоуправление в системе обеспечения и защиты прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 – конституционное право; муниципальное право / Д. А. Карбушев. – М., 2010. – С. 8.
37. Лазарев В. В. Общая теория государства и права / В. В. Лазарев. – М. : Юрист, 1994. – С. 252.
38. Там само.
39. Рабинович П. М. Основы общей теории права и государства : учеб. пособие / П. М. Рабинович. – Х. : Консум, 2005. – С. 48.
40. Лазарев В. В. Общая теория государства и права / В. В. Лазарев. – М. : Юрист, 1994. – С. 254.
41. Там само.
42. Там само. – С. 255.
43. Рабинович П. М. Основы общей теории права и государства : учеб. пособие / П. М. Рабинович. – Х. : Консум, 2005. – С. 84.
44. Там само. – С. 85.
45. Там само. – C. 85–86.
46. Там само. – С. 87.
47. Штейн Л., фон. История социального движения Франции с 1789 года / Л. фон Штейн. – СПб. : Типогр. А. М. Котомина, 1872.
48. Основной Закон Федеративной Республики Германии 1949 г. // Конституции государств Европы : в 3 т. / под общ. ред. и со вступ. ст. Л. А. Окуньковой. – М. : НОРМА, 2001. ¬¬– Т. 1. – С. 565–636.
49. Див.: Конституции государств мира // DVD № 134.
50. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р. // Відомості