КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ У РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

Маринів Іванна Ігорівна

УДК 342.565.2(438)

КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ У РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА

Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Буроменський Михайло Всеволодович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України

Харків - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА……………………………………...10
1.1. Правова природа конституційного контролю (огляд основних концепцій)………………………………………………………………………..10
1.2. Виникнення та розвиток інституту конституційного контролю в Республіці Польща……………………………………………………………....33
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1……………………………………………………57
РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНИЙ ТРИБУНАЛ ЯК ОРГАН КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА…………...60
2.1. Місце Конституційного Трибуналу в системі вищих органів влади за Конституцією Республіки Польща 1997 року…………………………………60
2.2. Порядок формування, структура та правовий статус суддів Конституційного Трибуналу…………………………………………..………..79
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………………..101
РОЗДІЛ 3. КОМПЕТЕНЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ТРИБУНАЛУ……….105
3.1. Перевірка відповідності норм національної системи права, положень міжнародних угод Основному Закону Республіки Польща – основний напрям роботи Конституційного Трибуналу…………………………………….……105
3.2. Діяльність Конституційного Трибуналу в сфері захисту прав людини..121
3.3. Внесок Конституційного Трибуналу в справу вирішення спорів щодо компетенції між центральними конституційними органами влади……...…136
3.4. Конституційний Трибунал як засіб забезпечення демократичних засад діяльності політичних партій………………………………………………….150
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3…………………………………………………..159
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...…169

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток вітчизняної науки конституційного права та формування демократичних інститутів є неможливим без урахування досягнень відповідної теорії і практики зарубіжних держав. Передусім це стосується державно-правових механізмів та процесів, які є відносно молодими або ж перебувають у процесі становлення. Орган конституційної юрисдикції України був створений наприкінці 90-х років ХХ ст. і у зв’язку із цим вдосконалення пріоритетних шляхів його розвитку значною мірою відбувається через сприйняття досвіду країн із розвинутими засадами конституційної державності. Вивчення здобутків конституційно-правової доктрини та практики Республіки Польща є доцільним, оскільки, як і Україна, Польська держава належить до так званої постсоціалістичної групи країн із континентальною правовою системою, які стали на шлях демократичних перетворень.
Становлення інституту конституційного контролю в Республіці Польща відбувалося у складних історичних умовах, а створення спеціалізованого органу конституційної юрисдикції стало результатом компромісу між представниками різних політичних сил. Юрисдикція та практика органів конституційного контролю в Республіці Польща і Україні певною мірою відрізняється, а тому дослідження в цій сфері викликають значний інтерес фахівців у галузі права.
На сьогодні у вітчизняній юридичній науці відсутні системні дослідження особливостей виникнення та розвитку, ролі і місця інституту конституційного контролю в Республіці Польща. Окремі питання польського конституційного контролю знайшли своє відображення в працях таких вітчизняних вчених, як Ю. Г. Барабаш, М. С. Горшеньов, Є. О. Закоморна, В. М. Кампо, М. С. Кельман, В. Б. Ковальчук, О. М. Мироненко, О. В. Новиков, М. А. Нудель, В. Є. Скомороха, І. Д. Сліденко, А. О. Селіванов, А. А. Стрижак, М. Д. Савенко, В. О. Ріяка, Ю. М. Тодика, В. Н. Шаповал, Л. П. Юзьков та ін.
Значна увага окремим питанням статусу органів конституційної юрисдикції приділена у роботах російських вчених І. А. Алебастрової, С. В. Боботова, В. Б. Баглая, М. В. Вітрука, В. В. Лазарєва, В. В. Маклакова, А. А. Мішина, Т. І. Овсепян, С. М. Пастернак, Б. А. Страшуна, В. Є. Чиркіна, Ю. Л. Шульженка та ін.
Зазначені аспекти і обумовили актуальність даної проблематики та необхідність її дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі міжнародного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» згідно із цільовою комплексною програмою «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» (номер державної реєстрації 0106U002284).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне розкриття сутності інституту конституційного контролю в Республіці Польща, розробка та формулювання теоретичних висновків і науково обґрунтованих пропозицій щодо місця спеціалізованого органу конституційної юрисдикції в системі вищих органів державної влади, та виявлення особливостей проваджень, що їх здійснює Конституційний Трибунал Республіки Польща.
Поставлена мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
– з’ясувати сутність інституту конституційного контролю у сучасній конституційно-правовій науці;
– визначити співвідношення понять «конституційний контроль», «конституційний нагляд» та «конституційне правосуддя», а також встановити, за яких умов використання цих термінів є більш доцільним;
– встановити розвиток інституту конституційного контролю в Республіці Польща та чинники, що вплинули на становлення повноважень Конституційного Трибуналу на сучасному етапі;
– визначити місце спеціалізованого органу конституційної юрисдикції Республіки Польща в системі вищих органів державної влади;
– з’ясувати порядок формування Конституційного Трибуналу, його структуру та правовий статус суддів;
– встановити повноваження Конституційного Трибуналу Республіки Польща, визначити особливості різних проваджень, що їх здійснює спеціалізований орган конституційної юрисдикції Республіки Польща.
Об’єктом дослідження є конституційно-правові відносини у сфері охорони конституції засобами спеціалізованого конституційного контролю.
Предметом дослідження є конституційний контроль у Республіці Польща.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких об’єктивно обумовлено змістом поставлених завдань. Для комплексного аналізу інституту конституційного контролю в Республіці Польща було застосовано системно-структурний метод дослідження. Історичний метод дозволив дослідити питання, пов’язані із становленням конституційного контролю в Республіці Польща, формуванням моделей конституційного контролю, а також питання, що стосуються процесу наділення Конституційного Трибуналу існуючими сьогодні повноваженнями. Порівняльно-правовий метод застосовувався при співставленні порядку обрання Голови Конституційного Суду України та Голови Конституційного Трибуналу Республіки Польща, а також при висвітленні питань повноважень Конституційного Трибуналу та можливості врахування позитивного досвіду для вдосконалення українського законодавства.
При розгляді визначень та позицій дослідників були використані прийоми логічного методу наукового пізнання: опис, аналіз та синтез.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-практичним дослідженням конституційного контролю в Республіці Польща.
На захист виносяться такі основні положення:
Вперше:
– розроблено періодизацію розвитку ідеї конституційного контролю в Республіці Польща. Підставою для виокремлення чотирьох періодів, а саме міжвоєнного, післявоєнного, перехідного періоду та періоду сучасності стали обставини політичного характеру, що відображали загальний розвиток Польської держави у ХХ ст. Конституційний Трибунал став не тільки органом, що забезпечував відповідність законодавства Конституції, а й інститутом, який супроводжував перехід держави до демократичних засад функціонування суспільства;
– встановлено, що у зв’язку з тим, що у різних країнах обсяг повноважень спеціалізованого органу конституційної юрисдикції може відрізнятись, доктрина кожної конкретної країни повинна індивідуально підходити до застосування поняття «конституційного правосуддя», виходячи з параметрів своїх власних конституційних формулювань;
– обґрунтовано необхідність розрізняти поняття «вирішення питання» та «вирішення спору» органом конституційної юрисдикції, оскільки це дає змогу відмежовувати контрольну діяльність Конституційного Трибуналу (суть якої полягає виключно в здійсненні оцінки відповідності системи законодавства Основному Закону) від діяльності, що здійснюється у формі конституційного правосуддя (суть якої полягає у вирішенні правового спору);
– встановлено, що Конституційний Трибунал Республіки Польща здійснює функцію конституційного правосуддя виключно в процесі вирішення спорів між центральними конституційними органами державної влади, що пов’язано з тим, що тільки в процесі здійснення цього повноваження спеціалізований орган конституційної юрисдикції як незалежний арбітр, вирішує конституційно-правовий спір між сторонами, приймаючи загальнообов’язкове і остаточне рішення;
– доведено, що інститут конституційної скарги в Республіці Польща є опосередкованим, а не безпосереднім механізмом захисту конституційних прав та свобод, що пов’язано з винесенням Конституційним Трибуналом рішення не про порушення права, а про конституційність нормативного акта;
– визначено потрійний характер інституту конституційної скарги та інституту правового питання: по-перше, ці інститути є формою контролю конституційності законодавства; по-друге, спрямовані на захист конституційних прав і свобод; по-третє, є підставами для початку провадження в Конституційному Трибуналі, однак у випадку конституційної скарги суб’єктом, уповноваженим розпочати провадження, є фізична чи юридична особа, а у випадку розгляду правового питання – суд загальної юрисдикції.
Удосконалено:
– розуміння поняття «конституційного правосуддя» як діяльності спеціалізованого органу конституційної юрисдикції (який через не піднаглядність його вищій судовій інстанції країни не входить до судової системи, однак є органом судової влади), яка полягає у вирішенні правового спору між сторонами, що відстоюють різні правові позиції, по закінченні якого, цей орган як незалежний арбітр приймає загальнообов’язкове остаточне рішення;
– теоретичний підхід щодо місця конституційного контролю в системі здійснення державної влади, в результаті чого зроблено висновок, що віднесення конституційного контролю до тієї чи іншої гілки влади повинно відбуватись з урахуванням правової природи органу, що здійснює таку діяльність. Так, якщо Конституція Республіки Польща визнає Конституційний Трибунал органом судової влади, конституційний контроль у межах діяльності Конституційного Трибуналу необхідно відносити до судової гілки влади, а не контрольної.
Набуло подальшого розвитку:
– положення про можливість використання поняття «конституційний контроль», а не «конституційний нагляд» в аспекті діяльності Конституційного Трибуналу Республіки Польща, що пов’язано з тим, що вказаний орган, приймаючи рішення про невідповідність акта підконтрольного органу, не просто звертає його увагу на таку невідповідність, а самостійно, шляхом опублікування свого рішення в офіційному виданні Конституційного Трибуналу, виключає такий акт із системи діючого законодавства;
– твердження про те, що Конституційний Трибунал є особливим судом, окремим структурним сегментом судової влади, який не входить до судової системи;
– положення щодо повноважень, порядку формування, структури і складу Конституційного Трибуналу Республіки Польща та правового статусу суддів.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в науково-дослідних цілях – для подальших загальнотеоретичних досліджень; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з конституційного права України та зарубіжних країн, при вивченні інститутів правової системи Республіки Польща; у законотворчій роботі – як теоретична основа для вдосконалення правових основ діяльності судової влади України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена та обговорена на кафедрі міжнародного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», схвалена нею і рекомендована до захисту. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й були предметом обговорення на всеукраїнських та регіональних наукових і науково-практичних конференціях: «Іноземна мова і сучасні тенденції юридичної науки очима молодих вчених» (м. Харків, 16 квітня 2010 р.); «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 29-30 квітня 2010 р.); «Конституція України – основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи» (м. Харків, 23-24 червня 2011 р.); «Юридична осінь 2011 року» (м. Харків, 9 листопада 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у 7 наукових працях: у 3 статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у тезах 4 доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення конкретного наукового завдання, що виявляється у з’ясуванні сутності та особливостей здійснення конституційного контролю в Республіці Польща.
Основні теоретичні та практичні результати цього дослідження полягають у розробці таких висновків, положень та пропозицій:
1. При характеристиці інституту конституційного контролю існує необхідність у розмежуванні понять «конституційний контроль» та «конституційне правосуддя», що пов’язано із закріпленням за спеціалізованими органами конституційної юрисдикції нових, невідомих раніше повноважень. У зв’язку із цим конституційний контроль, який здійснюється судами спеціальної юрисдикції, – це діяльність, що полягає виключно у здійсненні оцінки з відповідності того чи іншого акта або тієї чи іншої діяльності Основному Закону. А конституційне правосуддя – це діяльність спеціалізованого органу конституційної юрисдикції (який у силу непіднаглядності його вищій судовій інстанції країни не входить до судової системи, однак є органом судової влади), яка полягає у вирішенні правового спору між сторонами, що відстоюють різні правові позиції, по закінченню якого даний орган як незалежний арбітр приймає загальнообов’язкове остаточне рішення.
2. У зв’язку з тим, що в кожній країні обсяг повноважень спеціалізованого органу конституційної юрисдикції є різним, доктрина кожної конкретної країни повинна індивідуально підходити до застосування поняття конституційного правосуддя, виходячи з параметрів своїх власних конституційних закріплень.
3. Використання поняття конституційний контроль, а не конституційний нагляд в аспекті діяльності Конституційного Трибуналу Республіки Польща стає можливим у зв’язку з тим, що вказаний орган, приймаючи рішення про невідповідність акта підконтрольного органу, не просто звертає його увагу на таку невідповідність, а самостійно, шляхом опублікування свого рішення в офіційному виданні Конституційного Трибуналу, виключає такий акт із системи діючого законодавства.
4. Віднесення конституційного контролю до тієї чи іншої гілки в системі здійснення державної влади повинно відбуватись з урахуванням правової природи органу, що здійснює таку діяльність. Так, якщо Конституція Республіки Польща визнає Конституційний Трибунал органом судової влади, конституційний контроль у межах діяльності Конституційного Трибуналу необхідно відносити до судової гілки влади, а не контрольної.
5. Ґенеза ідеї конституційного контролю у Республіці Польща охоплює наступні періоди :
а) міжвоєнний період (1919 –1939 рр.). Республіка Польща є однією із небагатьох країн, в якій починає активно розвиватись ідея запровадження інституту конституційного контролю. Однак орієнтування польської державно-правової думки на теорію та практику Третьої Французької Республіки, де інститут контролю за конституційністю законів був відсутнім, а також існування в той час сильної ідеї верховної влади народу, яка посилювала позиції парламенту, – стало головною причиною того, що інституціоналізації конституційного контролю так і не відбулась;
б) повоєнний період (1945 – 1982 рр.). Попри висунення низки конституційних проектів, якими пропонувалось створення спеціалізованого органу конституційної юрисдикції, утвердження його не відбувається у зв’язку з тим, що польська конституційна практика перестає орієнтуватись на французьку модель (в період П’ятої Республіки, французька доктрина відхиляє концепцію парламенту як найсильнішого органу в державі, а Конституція 1958 року передбачає положення про Конституційну Раду) та зазнає значного впливу російської державно-правової думки, де панувала ідея сильного представницького органу;
в) перехідний період (1982 – 1997 рр.). Утворення Конституційного Трибуналу у 1982 році стало можливим завдяки утвердженню нових ідей державного і суспільного устрою, відходу польської державно-правової думки від звичного орієнтування на радянську практику, а також завдяки наполегливій праці групи експертів, створеної у 1981 році на засіданні Центральної Комісії політичних партій, більшість пропозицій яких, знайшли своє відображення як у положеннях Конституції, так і в положеннях закону про Конституційний Трибунал. Вказаний період є перехідним у розвитку конституційного контролю, у зв’язку з існуванням в той час обмеженого правового статусу спеціалізованого органу конституційної юрисдикції.
г) із 1997 року в Польській державі розпочався сучасний період розвитку конституційного контролю, що пов'язано з посиленням повноважень Конституційного Трибуналу.
6. До прийняття чинної Конституції, тобто в період з 1982 – до 1997 року, Конституційний Трибунал не належав до судової гілки влади та в повному розумінні не був судом. Доказом цього стало: а) конституційне закріплення вказаного органу в розділі, що містив положення про органи контролю; б) наділення його вузьким колом повноважень, які зводились виключно до контролю норм; в) можливістю Сейму, як законодавчого органу, скасовувати рішення Конституційного Трибуналу, що не є характерним для судового органу влади, а скоріш для експертного, думка якого може як братись до уваги, так і ні.
7. Із прийняттям Конституції 1997 року Конституційний Трибунал є особливим судом, окремим структурним сегментом судової влади, який не входить до судової системи. Підтвердженням цього є закріплення в Конституції положення про те, що судову владу здійснюють суди і трибунали, а також виключення його з-під нагляду Верховного Суду Республіки Польща як вищої судової інстанції. Вважається, що хоча конституційний контроль не є традиційною функцією судової влади, це жодним чином не означає, що органи судової влади не можуть виконувати контрольні повноваження.
8. Аналіз повноважень Конституційного Трибуналу Республіки Польща дозволив зробити висновок, про можливість поділу їх на дві категорії. До першої категорії належать повноваження, що спрямовані на вирішення правового питання (наприклад, чи відповідає певний акт Основному Закону, чи ні, або ж чи відповідає діяльність політичних партій конституції, чи ні, тощо), тому ці повноваження доцільно визнавати «конституційним контролем». До другої категорії належать повноваження, спрямовані на вирішення правового спору, у зв’язку із чим, такого роду повноваження доцільно визначати як «конституційне правосуддя». Встановлено, що поняття «вирішення спору» має місце в ситуації, коли Конституційний Трибунал вирішує спори щодо компетенції між центральними конституційними органами, оскільки в даному випадку правова ситуація представлена сторонами (два чи більше центральних конституційних органів держави), а сам принцип змагальності проявляється в оспорюванні діяльності чи бездіяльності один одного, оскільки кожен із них визнає (позитивні компетенційні спори) або ж не визнає (негативні компетенційні спори) за собою право вирішити одну і ту ж проблему або приймати рішення з одного і того ж питання.
9. Поняття конституційного правосуддя у науці конституційного права еволюціонувало у зв’язку з появою конституційних судів та закріпленням нових повноважень спеціалізованих органів конституційної юрисдикції. При цьому вбачається недоцільним, за загальним правилом, визнавати будь-який конституційний суд органом правосуддя, оскільки законодавець кожної конкретної країни по-різному окреслив коло повноважень спеціалізованого органу конституційної юрисдикції.
10. Конституційний Трибунал у Республіці Польща формується виключно Сеймом. У процесі дослідження порядку формування встановлено, що незважаючи на негативне ставлення, до ідеї формування спеціалізованого органу конституційної юрисдикції виключно однією гілкою влади, закон про Конституційний Трибунал створив гарантію участі в цьому процесі усіх політичних сил країни. У результаті законодавчого закріплення положення про те, що призначення кандидатів на посаду суддів Трибуналу приймається абсолютною кількістю голосів, кожна кандидатура на посаду конституційного судді стає результатом компромісу різних політичних сил, а формування органу спеціалізованої юрисдикції набуває надполітичного характеру.
11. У структуру органів Конституційного Трибуналу входять Загальні Збори Суддів, Голова, Віце-голова, Бюро Конституційного Трибуналу. Компетенція кожного із вказаних органів чітко визначена законом про Трибунал, Регламентом про Трибунал та Статутом Бюро Трибуналу. Характеризуючи компетенцію вказаних органів, слід зазначити, що вона відрізняється від компетенції Конституційного Трибуналу і стосується тільки його внутрішньої діяльності та забезпечення ефективного функціонування його складу.
12. Конституція Республіки Польща закріпила низку норм принципів, що регламентують не тільки незалежність суддів Конституційного Трибуналу, а й створюють гарантії для такої незалежності. Попри відсутність у законі про Конституційний Трибунал окремої глави, яка б регулювала питання правового статусу суддів Конституційного Трибуналу, можна зазначити, що Основний Закон закріпив усі, необхідні для повноцінного правового статусу принципи, серед яких: незалежність суддів, їх недоторканність, аполітичність та апартійність суддів, а також матеріальна незалежність. Більше того, конституційні положення є такими, що орієнтуються на міжнародну практику, у зв’язку з чим є підстави стверджувати про високий рівень стандартизації законодавства країни.
13. Незважаючи на те, що конкретна форма конституційного контролю характерна для американської моделі (оскільки являє собою перевірку конституційності акта у зв’язку з конкретною справою) утвердження цієї форми контролю стало можливим у Республіці Польща, шляхом закріплення на конституційному рівні інституту правового питання, суть якого полягає в можливості будь-якого суду звернутись до Конституційного Трибуналу з правовим питанням щодо відповідності нормативного акта Конституції, ратифікованим міжнародним договорам чи закону, якщо від даної відповіді залежить вирішення справи, що розглядається судом.
14. Діяльність Конституційного Трибуналу Республіки Польща, яка пов’язана із перевіркою на предмет конституційності різного роду джерел права, є основним напрямом його роботи. У межах такого повноваження спеціалізований орган конституційної юрисдикції наділений правом здійснювати контроль щодо законів, міжнародних договорів (які у польській науці конституційного права прийнято поділяти на ратифіковані міжнародні договори, ратифікація яких вимагає попередньої згоди, вираженої в законі; ратифіковані міжнародні договори, ратифікація яких не вимагає попередньої згоди, вираженої в законі; міжнародні договори, що не вимагають ратифікації), а також приписів права, виданих центральними державними органами.
15. У Республіці Польща утвердилась оригінальна модель інституту конституційної скарги, суть якої полягає в можливості захисту виключно конституційних прав як громадянами, так і іноземцями (як фізичними особами, так і юридичними), які використали всі механізми захисту свого конституційного права.
16. Відсутність у Конституційного Трибуналу Республіки Польща права здійснювати перевірку на предмет конституційності судових рішень сприяє неможливості перетворення спеціалізованого органу конституційної юрисдикції на четверту інстанцію загальних судів і, як наслідок, входження цього органу до інстанційної судової системи.
17. Захист конституційних прав та свобод особи в межах конституційної скарги слід визначати як опосередкований, а не безпосередній, оскільки Конституційний Трибунал виносить рішення не про порушення права, а про конституційність нормативного акта. Як наслідок первинною метою конституційної скарги є оцінка конституційності акта, тобто виявлення та виключення із системи законодавства норм, які на думку скаржника, порушують його права. Захист конституційних прав стає можливим завдяки вказаній оцінці, у зв’язку з чим набуває похідного та опосередкованого характеру.
18. Доцільно розглядати потрійний характер інституту конституційної скарги та інституту правового питання: по-перше – ці інститути є формою контролю конституційності законодавства; по-друге – спрямовані на захист конституційних прав і свобод; по-третє – є підставами для початку провадження в Конституційному Трибуналі, однак у випадку інституту конституційної скарги суб’єктом, уповноваженим розпочати провадження є фізична чи юридична особа, а у випадку інституту правового питання – суд загальної юрисдикції. Якщо конституційна скарга має «наступний» характер у захисті конституційних прав, оскільки подається до Конституційного Трибуналу тільки коли в справі скаржника прийняте остаточне судове рішення, то інститут правового питання має «попередній» характер, через що вказана процедура виключає можливість порушення прав і свобод громадян на більш ранньому етапі.
19. Вирішуючи спори про компетенцію між центральними конституційними органами держави, Конституційний Трибунал здійснює конституційне правосуддя, оскільки «конституційне правосуддя», на нашу думку, має місце за умови наявності сторін, які на підставі принципу змагальності відстоюють протилежні точки зору в порядку юрисдикційних процедур.
20. Республіка Польща – одна із небагатьох постсоціалістичних країн, що наділила спеціалізований орган конституційної юрисдикції правом здійснювати перевірку на відповідність Основному Закону цілей та діяльності політичних партій. У свою чергу, докладне регламентування польським законодавством вимог щодо організаційної структури політичної партії, особливостей прав та обов’язків їх членів сприяло неможливості звинувачення Конституційного Трибуналу в його надмірному політизуванні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алебастрова, И. А. Конституционное право зарубежных стран : учеб. Пособие / И. А. Алебастрова. – М. : Юрайт-М, 2001. – 640 с.
2. Алексєєнко, І. Г. Європейська модель конституційної юстиції: теоретико-правові проблеми становлення та розвитку : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. Г. Алексєєнко. – К., 2001. – 14 с.
3. Банашак, Б. Права і свободи особи в контексті судової практики Конституційного Трибуналу Польщі та Верховного Суду Польщі / Б. Банашак // Вісн. Конституц. Суду України. – 2012. – № 2. – С. 118–139.
4. Барабаш, Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права : монографія / Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2008. – 220 с.
5. Боботов, С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / С. В. Боботов. – М. : Изд. ИЧП «ЕАВ», 1994. – 127 с.
6. Брежнев, О. Конституционно-правовые споры как явление современной действительности (генезис, содержание, порядок разрешения) / О. Брежнев // Сравнит. конституц. обозрение. – 2005. – № 4. – С. 3–8.
7. Витрук, Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс : учеб. пособие для вузов / Н. В. Витрук. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 383 с.
8. Гарлицкий, Л. Польська Республіка / Л. Гарлицкий // Конституц. право : восточноевроп. обозрение. – М. : МОНФ, 2002. – № 3. – С. 49–52.
9. Гарлицкий, Л. Реформа конституционного судопроизводства в Польше / Л. Гарлицкий // Конституц. право : восточноевроп. обозрение. – М. : МОНФ, 1999. – № 3. – С. 103–113.
10. Георгіца, А. З. Конституційне право зарубіжних країн : підручник / А. З. Георгіца. – Чернівці : Рута, 2001. – 431 с.
11. Грошевий, Ю. М. Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін. – К. : Ін Юре, 1997. – 20 с.
12. Гультай, М. Досвід функціонування інституту конституційної скарги у Федеративній Республіці Німеччині та перспективи його запровадження в Україні / М. Гультай // Вісн. Академ. прав. наук України. – 2011. – № 3. – С. 55–67.
13. Гуценко, К. Ф. Правоохранительные органы / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев. – М., 2000. – 400 с.
14. Доманська, А. Розвиток інституту конституційної скарги: західноєвропейський та польський досвід / А. Доманська, Е. Кшиштоф // Вибори та демократія. – 2006. – № 2 (8). – С. 61–64.
15. Загальна теорія держави і права : [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2011. – 584 с.
16. Закоморна, К. О. Роль інституту конституційного контролю в забезпеченні стабільності конституційного розвитку (на прикладі постсоціалістичних країн Східної Європи) / К. О. Закоморна // Держ. буд-во та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. / НДІ держ. будівництва та місц. самоврядування Нац. акад. прав. наук України. – Х. : Право, 2011. – Вип. 22. – С. 96–105.
17. Закоморна, К. О. Роль Конституційного Трибуналу Республіки Польща в забезпеченні прав і свобод людини / К. О. Закоморна // Проблеми законності / відп. ред. В. Я. Тацій; ред. кол. А. П. Гетьман [та ін.]. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – 2008. – Вип. 99. – С. 196–204.
18. Закоморна, К. О. Роль Конституційного Трибуналу у змінах конституційного правопорядку Республіки Польща / К. О. Закоморна // Проблеми законності. – 2012. – Вип. 118. – С. 231–242.
19. Клишас, А. А. Конституционный контроль и конституционное правосудие зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / А. А. Клишас; под ред. В. В. Еремина. – М. : Междунар. отношения, 2007. – 496 с.
20. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка [та ін.]; за заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
21. Конституційне право України / за ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. : Укр. центр правн. студій, 1999. – 376 с.
22. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-вр // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
23. Конституционный контроль в зарубежных странах : учеб. пособие / отв. ред. В. В. Маклаков. – М. : Норма, 2007. – 656 с.
24. Конституционное правосудие в новом тысячелетии: международный альманах. – Ереван: Нжар, 2010. – 172 с.
25. Конституция Республики Болгарии // Конституции государств Центральной и Восточной Европы / отв. ред. Н. В. Варламова. – М., 1997. – С. 57–96.
26. Конституция Чешской Республики // Конституции государств Центральной и Восточной Европы / отв. ред. Н. В. Варламова. – М., 1997. – С. 487–513.
27. Кряжков, В. А. Конституционная юстиция в Российской Федерации : учеб. Пособие / В. А. Кряжков, Л. В. Лазарев. – М. : Изд-во БЕК, 1998. – 462 с.
28. Лотюк, О. С. Правова охорона конституції в зарубіжних країнах / О. С. Лотюк // Наук. вісн. Чернівецьк. уні-ту, 2007. – Вип. 375. Правознавство. – С. 42–46.
29. Маринів, І. І. Конституційний Трибунал в розумінні ст. 10 та ст. 173 Конституції Республіки Польща / І. І. Маринів // Акт. пробл. права: теорія і практика : зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т. ім. В. Даля. – Луганськ, 2010. – № 18. – С. 410–415.
30. Маринів, І. І. Особливості тлумачення законів в Республіці Польща Верховним Судом та Конституційним Трибуналом / І. І. Маринів // Акт. пробл. права: теорія і практика : зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т. ім. В. Даля. – Луганськ, 2011. – № 20. – С. 339–344.
31. Маринів, І. І. Розвиток ідеї конституційного контролю в Республіці Польща (з часу появи перших проектів до утворення Конституційного Трибуналу) / І. І. Маринів // Публічне право. – 2012. – № 1. – С. 280–287.
32. Медушевский, А. М. Кельзеновская модель конституционного правосудия и изменение конституций в странах Восточной Европы / А. М. Медушевский // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах : сб. док. – М. : Центр конституц. исслед. МОНФ, 1999. – С. 13–41.
33. Неновски, Н. Конституционный суд: природа, цели, легитимность / Н. Неновский // Рос. конституционализм: проблемы и решения (материалы междунар. конф.). – М. : ИГП РАН, 1999. – С. 97–105.
34. Нудель, М. А. Конституционный контроль в капиталистических государствах / М. А. Нудель. – М. : Юрид. лит., 1968. – 223 с.
35. Овсепян, Ж. И. Правовая защита конституции. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах / Ж. И. Овсепян. –Ростов Д: изд. «Литера-Д», 1992. – 320 с.
36. Олійник, І. Інституалізація конституційної скарги: новаційний механізм гарантій прав і свобод особистості / І. Олійник, О. Безбожна // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 9. – С. 24–27.
37. Пастернак, С. Н. Конституционное правосудие в странах Центральной и Восточной Европы (на примере Польской Республики) : дис. … канд. юрид. Наук : 12.00.02 / Пастернак Светлана Николаевна. – СПб., 2010. – 212 с.
38. Регламент Конституційного Суду України від 5.03.1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v001z710-97. – Заголовок з екрана.
39. Селіванов, А. О. Конституційна юрисдикція: поняття, зміст, принцип верховенства права, правові позиції по справах прав людини і конституційних конфліктів у сфері публічної влади / А. О. Селіванов. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2008. – 120 с.
40. Селіванов, А.О. Питання теорії конституційного правосуддя в Україні: актуальні питання сучасного розвитку конституційного правосуддя / А. О. Селіванов, А. А. Стрижак. – К. : Логос, 2010. – 276 с.
41. Скомороха, В. Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики / В. Є. Скомороха. – К. : МП Леся, 2007. – 716 с.
42. Сліденко, І. Щодо деяких передумов виникнення та механізмів ґенези інституту конституційного контролю / І. Сліденко // Юрид. журн. – 2008. – № 7. – С. 50–51.
43. Тарасов, О. В. Правовое лицо как персонативная правовая форма: теоретико-методологический и международно-правовой аспекты / О. В. Тарасов // Проблеми законності : Академ. зб. наук. пр.; відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2011. – Вип. 113. – С. 175–182 с.
44. Тодика, Ю. М. Конституція України: проблеми теорії і практики : монографія / Ю. М. Тодика. – Х. : Факт, 2000. – 608 с.
45. Фоков, А. П. Судебная власть в системе разделения властей (научно-правовые, философские и исторические аспекты) / А. П. Фоков // Государство и право. – 2000. – № 10. – С. 51–56.
46. Цимбалістий, Т. Захист прав людини органами конституційної юстиції в Україні і Республіці Польща / Т. Цимбалістий // Вибори та демократія. – 2006. – № 1. – С. 81–84.
47. Черняк, Є. В. Конституційна юстиція Сполучених Штатів Америки : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Черняк Євгенія Валеріївна. – К., 2005. – 183 с.
48. Чиркин, В. Е. Государственное управление / В. Е. Чиркин. – М., 2002. – 320 с.
49. Чиркин, В. Е. Сравнительное конституционное право / В. Е. Чиркин. – М. : Манускрипт. – 1996. – 729 с.
50. Шайо, А. Конституционализм и конституционный контроль в посткоммунистической Европе / А. Шайо // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах : сб. докл. – М. : Центр конституц. исслед. МОНФ, 1999. – С. 5–12.
51. Шевцов, В. С. Право и судебная власть в Российской Федерации / В. С. Шевцов – М.: Профобразование, 2003. – 368 с.
52. Шостий додатковий протокол до Генеральної Угоди про привілеї та імунітети Ради Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.conventions.coe.int/Treaty/rus/Treaties/Html/162.htm. – Заголовок з екрана.
53. Шульженко, Ю. Л. Конституционный контроль в России / Ю. Л. Шульженко. – М., 1995. – 175 с.
54. Bakalarski, C. Podmioty uprawnione do inicjowania postępowania przed Trybunałem Konstytucyjnym // Problemy praworządności. – Warszawa, 1998. – № 1. – S. 23–36.
55. Banaszak, B. Modele skargi konstytucyjnej // Skarga konstytucyjna / red. J. Trzcińskiego. – Warszawa, 2000. – S. 3–18.
56. Banaszak, B. Prawo konstytucyjne. – Warszawa: Wydawnictwo C. H. Beck. – 2004. – 790 s.
57. Banaszak, B. Spór o skargę konstytucyjna [w:] Społeczeństwo w przełomie Polska, Niemcy i Unia Europejska // ped. M. Maciejewskiego. – Wrocław, 1999. – S. 157–168.
58. Brzezinski, M. The emergence of Judicial Review in Eastern Europe: The case of Poland // The American Journal of Comparative Law. – V. 41. – Spring 1993. – № 2. – S. 140–159.
59. Burda, A. Polskie prawo państwowe. – Warszawa, 1978. – 388 с.
60. Czeszejko-Sochacki, Z. Komentarz do ustawy o Trybunale Konstytucyjnym / Z. Czeszejko-Sochacki, L. Garlicki, J. Trzciński. – Warszawa : Wydawnictwo Sejmowe, 1999. – 258 s.
61. Czeszejko-Sochacki, Z. Przebieg prac nad utworzeniem polskiego Trybunału Konstytucyjnego (1981 – 1995) // Przegląd Sejmowy. – 1994. – № 3. – S. 22–76.
62. Czeszejko-Sochacki, Z. Sąd konstytucyjny w systemie organów państwa. (Zakres kompetencji) // Studia i Materialy. T. II: Sądownictwo konstytucyjne. – Z. 1. – Warszawa : Wydawnictwo Trybunału Konstytucyjnego, 1996. – S. 11–41.
63. Czeszejko-Sochacki, Z. Sądownictwo konstytucyjne w Polsce na tle porównawczym. – Warszawa: Wydawnictwo Trybunału Konstytucyjnego, 2003. – 476 s.
64. Czeszejko-Sochacki, Z. Skarga konstytucyjna – niektóre dylemyty procesowe // Przegląd Sejmowy. – 1999. – № 6. – S. 27–42.
65. Czeszejko-Sochacki, Z. Skarga konstytucyjna w prawie polskim // Przegląd Sejmowy. – 1998. – № 1. – S. 31–54.
66. Czeszejko-Sochacki, Z. Skutki prawne orzeczenia przez Trybunał Konstytucyjny o niekonstytucyjności aktu normatywnego// Przegląd Sejmowy. – 1996. – № 3. – S. 19–33.
67. Czeszejko-Sochacki, Z. Trybunał Konstytucyjny Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej (Zagadnienia wybrane) // Państwo i Prawo. – 1986. – № 1. – S. 3–15.
68. Czeszejko-Sochacki, Z. Trybuał Konstytucyjny PRL. – Warszawa : Książka i Wiedza, 1986. – 232 s.
69. Czeszejko-Sochacki, Z. W oczekiwaniu na pierwszy skład Trybunału Konstytucyjnego – 1985 rok (wspomnienia), [w:] Trybunał Konstytucyjny. Księga XV-lecia, red. F. Rymyrz, A. Jankiewicz. – Warszawa 2001. – 229 s.
70. Diemer-Benedikt, T. Prewencyjna kontrola konstytucyjności w Europie Środkowo-Wschodniej // Przegląd Sejmowy. – 1997. – № 2. – S. 39–50.
71. Domagała, M. Charakter prawny i miejse Trybunału Konstytucyjnego i Trybunału Stany w systemie organów państwa // Ustrój i struktura aparatu państwowego i samorządu terytorialnego / red. M. Skrzydło. – Warszawa, 1997.
72. Domagała, M. Kontrola zgodności prawa z Konstytucjy w europejskich państwach socjalistycznych. – Warszawa, 1986. – 350 s.
73. Dudek, D. Trybunał Konstytucyjny jako organ władzy sądowniczej (uwagi o nowym uregulowaniu pozycji i kompetencji Trybunału), (w:) Konstytucja. Trybunał Konstytucyjny, red. C. Banasiński, J. Oniszczuk, – Warszawa, 1998. – S. 148–162.
74. Dudek, D. Władza sądownicza w Konstytucji RP / D. Dudek, J. Sobczak // red R. Mojak : „Ustrój konstytucyjny Rzeczypospolitej Polskiej”, T. X., Wyd. UMCS, Lublin, 2000. – S. 225–277.
75. Działocha, K. Przepisy utrzymane w mocy, rozdział 4, art. 33a // Komentarz do Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa : Wydawnictwo Sejmowe, 1995. – S. 48–50.
76. Ehrlich, S. Wstęp do nauki o państwie i prawie / S. Ehrlich // Państwowe Wydawnictwo Naukowe. – Warszawa, 1971. – 287 s.
77. Favoreu, L. Les cours constitutionnelles, P., 1992. Р. 14. (цит. за: Сравнительное конституционное право). – М., 1996. – С. 165.
78. Florczak-Wątor, M. Orzeczenia Trybunału Konstytucyjnego i ich skutki prawne. – Poznań, 2006. – 177 s.
79. Fuks, T., Łopatka, A., Rybicki, M., Skzydlo, W. Ustroj polityczny Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej. – W. : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1986. – 485 s.
80. Garlicki, L. Charakter ustrojowy nowych trybunałów // Państwo i Prawa. – 1983. – № 3. – S. 3–18.
81. Garlicki, L. Polskie prawo konstytucyjne (zarys wykładu) / L. Garlicki. – Warszawa : Liber, 2003. – 440 s.
82. Garlicki, L. Polskie prawo konstytucyjne: zarys wykładu / Lezek Garlicki. – Wyd. 10. – Warszawa : Liber, 2006. – 445 s.
83. Garlicki, L. Prewencyjna kontrola konstytucyjności umów międzynarodowych // Konstytucja, ustrój, system finansowy państwa. Księga pamiątkowa ku czci prof. N. Gajl. – Warszawa, 1999. – S. 267–282.
84. Garlicki, L. Sądownictwo konstytucyjne w Europie Zachodniej. – Warszawa: PWN, 1987. – 400 s.
85. Granat, M. Problem kontroli konstytucyjności prawa w Polsce międzywojennej // Prawo konstytucyjne II Rzeczypospolitej: Nauka i instytucje / pod red. P. Sarneckiego. – Kraków : Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2006. – S. 100–118.
86. Gwiżdż, A. O Trybunale Konstytucyjnym w Drugiej Rzeczypospolitej // Konstytucja i gwarancje jej przestrzegania. – Warszawa: Wydawnictwo Trybunału Konstytucyjnego, 1996. – S. 69–79.
87. Hajduk, D. Skarga konstytucyjna w orzecznictwie Trybunału Konstytucyjnego i w doktrynie // Wydawnictwo Trybunału Konstytucyjnego. – Warszawa, 1999. – 326 s.
88. Hauser, R., Kabat, A. Pytania prawne jako procedura kontroli konstytucyjności prawa // Przegląd Sejmowy. – 2001. – Nr 1. – S. 25–44.
89. Jaworski, S. Niezawisłość sędziego Trybunału Konstytucyjnego // Konstytucja i gwarancje jej przestrzegania. – Warszawa, 1996. – S. 93–105.
90. Jaworski. S. Skarga konstytucyjna kako środek ochorony konstytucyjnych praw i wolności, Centrum Badawczo-Szkoleniowe WSZiA, Zamość, 2000. – 20 s.
91. Jaworski, W. L. Trybunał Konstytucyjny // Ankieta o Konstytucji z 17 III 1921 r., Czasopismo Prawnicze i Ekonomiczne. – Kraków, 1924.
92. Józefowicz, A. Pytania prawne kierowane do Trybunału Konstytucyjnego // Państwo i Prawo. – 1987. – № 12. – S. 67–77.
93. Komarnicki, W. Polskie prawo polityczne (Geneza i system). – Warszawa, 1922.
94. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. // Dziennik Ustaw, 1997. – Nr. 78. – Poz. 483 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19970780483. – Заголовок з екрана.
95. Kręcisz, W., Zakrzewski, W. Skarga konstytucyjna a kontrola konstytucyjności prawa miejscowego // Przegląd Sejmowy. – 1998. – № 5. – S. 50–63.
96. Krukowski, S. Geneza Konstytucji z 7 marca 1921 r. – Warszawa, 1997.
97. Kubiak, A. Niektóre problemy ustawy o Trybunale Konstytucyjnam // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Gdanskiego. – Prawo, 1986. – № 14. – S. 3–12.
98. Liebeskind, A. O trybunał konstytucyjny // Głos Adwokatów. – 1932. – Z. VII. – S. 398–400.
99. Ludwikowska, A. Sądownictwo konstytucyjne v Europie Środkowo-Wshodniej. – Toruń: Dom Organizatora, 2002. – 296 s.
100. Łopatka, A. Wstęp do prawoznawstwa / Adam Łopatka. – Warszawa, 1975. – 302 s.
101. Makowski, J. Materiały do projektu przyszłej konstytucji // Państwo i Prawo. – 1947. – № 11. – S. 37–49.
102. Masternak-Kubiak, M. Przestrzeganie prawa międzynarodowego w świetle Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej. – Kraków, 2003. – 350 s.
103. Mojak, R., Sobczak, J. Prace i dokonania parlamentarnego Międzyklubowego Zespołu Ekspertów w latach 1981-1982, „Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska” Lublin-Polonia, Vol. XXXVII, 10 1990. – S. 139–147.
104. Morawski, L. Zasada trojpodziału władzy. Trybunał Konstytucyjny i aktywizm sędziowski // Przegląd Sejmowy. – 2009. – № 4. – S. 59–74.
105. Naleziński, B. Prawo konstytucyjne / red. P. Tuleja. – Warszawa, 2005. – 446 s.
106. Oliwniak, S. Wplyw orzecznictwa Trybunału Konstytucyjnego na system prawa w latach 1985-1997. – Białystok: Temida, 2001. – 234 s.
107. Oniszczuk, J. Kompetencja Trybunału Konstytucyjnego w Konstytucji RP // Konstytucja, Trybunaą Konstytucyjny (zbiór studiów) / red C. Banasiński, J. Oniszczuk. – Warszawa, 1998. – S. 163–181.
108. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 6 maja 1997 r. (Sygn. akt U. 2/96) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1997/u_02_96.pdf. – Заголовок з екрана.
109. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 9 listopada 1993 r. (Sygn. akt K. 11/93) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1993/K_11_93.pdf. – Заголовок з екрана.
110. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 11 lutego 1992 r. (Sygn. akt K. 14/91) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1992/K_14_91.pdf. – Заголовок з екрана.
111. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 13 listopada 1996 r. (Sygn. akt K. 17/96) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1996/k_17_96.pdf. – Заголовок з екрана.
112. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 15 lipca 1996 r. (Sygn. akt U. 3/96) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1996/u_03_96.pdf. – Заголовок з екрана.
113. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 17 lipca 1996 r. (Sygn. akt K. 8/96) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1996/k_08_96.pdf. – Заголовок з екрана.
114. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 17 listopada 1992 r. (Sygn. akt U. 14/92) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1992/U_14_92.pdf. – Заголовок з екрана.
115. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 20 listopada 1995 r. (Sygn. akt K. 23/95) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1995/k_23_95.pdf. – Заголовок з екрана.
116. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 24 lutego 1997 r. (Sygn. akt K. 19/96) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1997/k_19_96.pdf. – Заголовок з екрана.
117. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 25 lutego 1992 r. (Sygn. akt K. 4/91) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1992/K_04_91.pdf. – Заголовок з екрана.
118. Orzeczenie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 26 stycznia 1993 r. (Sygn. akt U. 10/92) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1993/U_10_92.pdf. – Заголовок з екрана.
119. Pawela, S. Zasada niezawisłości sędziowskiej w poglądach Trybunału Konstytucyjnego // Konstytucja i gwarancje jej przestrzegania. – Warszawa, 1996. – S. 143–157.
120. Piasecki, K. Organizacja wymiaru sprawiedliwości w Polsce. – Kraków; Warszawa : Kantor Wydawniczy Zakamycze, 2005. – 397 s.
121. Polskie prawo konstytucyjne / pod red. W. Skrzydło. – Lublin, 1997. – 410 s.
122. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 3 listopada 1998 r. (Sygn. akt Ts 135/98) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1998/ts135r98.pdf. – Заголовок з екрана.
123. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 6 grudnia 1994 r. (Sygn. akt U. 5/94) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1994/U_05_94.pdf. – Заголовок з екрана.
124. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 6 paźdzernika 2004 r. (Sygn. akt SK 42/02) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/2004/Sk_42_02.pdf. – Заголовок з екрана.
125. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 7 czerwca 1999 r. (Sygn. akt Ts 45/99) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1999/ts045r99.pdf. – Заголовок з екрана.
126. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 15 maja 1990 r. (Sygn. akt U. 10/89) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1990/U_10_89.pdf. – Заголовок з екрана.
127. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 20 maja 2009 r. (Sygn. akt Kpt 2/08) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/2009/Kpt02_08.pdf. – Заголовок з екрана.
128. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 23 czerwca 2002 r. (Sygn. akt Kpt 1/08) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/2008/Kpt01p08.pdf. – Заголовок з екрана.
129. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 28 sierpnia 2000 r. (Sygn. akt Ts 79/00) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/2000/Ts079r00.pdf. – Заголовок з екрана.
130. Postanowienie Trybunału Konstytucyjnego z dnia 30 września 1998 r. (Sygn. akt Ts 127/98) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1998/ts127r98.pdf. – Заголовок з екрана.
131. Prawo konstytucyjne / pod red. P. Tulei, Wydawnictwo C.H. Bech. – Warszawa, 1995. – 381 s.
132. Preisner, A. Przesłanki ostateczności orzeczenia sądu lub organu administracyjnego // Skarga konstytucyjna // red. J. Trzciński. – Warszawa, 2000. – S. 103–117.
133. Projekty Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa : Wydawnictwo Kancelarii cywilnej Naczelnika Państwa, 1920.
134. Radziewicz, P. W sprawie skutków prawnych zgłoszenia w toku drugiego czytania poprawek do projektu ustawy o zmianie Konstytucji RP, wykraczających poza zakres przedmiotowy tego projektu // Przegląd Sejmowy. – 2006. – № 6. – S. 138–141.
135. Rousseau, D. Sądownictwo konstytucyjne w Europie / przekł. M. Granat. – Warszawa : Wydawnictwo Sejmowe, 1999. – 110 s.
136. Rozmaryn, S. Kontrola konstytucyjności ustaw // Państwo i Prawo. – 1948. – № 12. – S. 3 – 43.
137. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 13 czerwca 2000 r. w sprawie szczegółowych zasad wynagradzania osób zajmujących kierownicze stanowiska państwowe // Dziennik Ustaw. – 2000. – Nr. 48. – Poz. 556 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU20000480556. – Заголовок з екрана.
138. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 13 września 2000 r. zmieniające rozporządzenie w sprawie szczegółowych zasad wynagradzania osób zajmujących kierownicze stanowiska państwowe // Dziennik Ustaw. – 2000. – Nr. 77. – Poz. 875 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU20000770875. – Заголовок з екрана.
139. Rybicki, M. Zmiany konstytucyjne w Polsce Ludowej // Studia Prawnicze. – 1983. – № 4. – S. 9–21.
140. Rymarz, F. Problem prawa miejscowego jako przedmiotu skargi konstytucyjnej // Przegląd Sądowy. – 1999. – Nr 5. – S. 3–9.
141. Safjan, M. Niezależność Trybunału Konstytucyjnego i suwerenność konstytucyjna RP // Państwo i Prawo. – 2006. – № 6. – S. 3–17.
142. Safjan, M. Pozycja Trybunału Konstytucyjnego w Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej z 1997 r. // Pięć lat Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej: materiały z konferencji na Zamku Królewskim w Warszawie 17 paźdzernika 2002. – Warszawa, 2002. – S. 30–44.
143. Sarnecki, P. Konstytucja marcowa na tle konstytucji współczesnych (w siedemdziesiątą rocznicę) // Państwo i Prawo. – 1991. – № 3. – S. 5–14.
144. Sarnecki, P. Probleme der Verfassungsgerichtsbarkeit in Polen // Der Staat. – 1985. – № 2. – S. 201–210.
145. Sarnecki, P. Spory kompetencyjne przed Trybunałem Konstytucyjnym // Przegląd Sejmowy. – 2009. – № 5. – S. 9–22.
146. Sarnecki, P. Władza sądownicza w Kostytucji RP z dnia 2 kwietnia 1997 r. // Rejent. – 1997. – № 5. – S. 23–27.
147. Siemieński, F. Pozycja ustrojowa i wlaściwość Trybunału Konstytucyjnego // Ruch Prawniczy, Ekonomiczny i Socjologiczny. – 1985. № 4. – S. 87–110.
148. Siemieński, F. Prawo konstytucyjne. – Warszawa – Poznań. – 1980. – 328 s.
149. Sokolewicz, W. Czy rak może być rybą a trybunał sądem? // Państwo prawa. Administracja. Sądownictwo. Prace dedykowane prof. dr. hab. Januszowi Łętkowskiemu. – Warszawa, 1999.
150. Sokolewicz, W. Konstytucyjna regulacja władzy sądowniczej // Konstytucja, ustrój, system finansowy państwa. Księga pamiątkowa ku czci prof. Natalii Gajl / red. T. Dębowska-Romanowska, A. Jankiewicz, Warszawa 1999. – S. 155–170.
151. Sokolewicz, W. Trybunał Konstytucyjny – geneza, organizacja, funkcjonowanie // Zeszyty Naukowe WSHiP, Seria Prawo. – Warszawa, 2001. – № 5. – S. 53–109.
152. Sokolewicz, W. Uwaga 20 i 21 do art. 235 [w:] Konstytucja Pzeczypospolitej Polskiej, Komentarz, pod red. L. Garlickiego, t. II. – Warszawa 2001.
153. Starzewski, M. Środki zabezpieczenia prawnego konstytucyjności ustaw. – Kraków, 1928. – 412 s.
154. Statut Biura Trybunału Konstytucyjnego [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/index2.htm. – Заголовок з екрана.
155. Surowiec, J. Ewolucja poglądów na instytucję sądowej kontroli konstytucyjności ustaw w Polsce Ludowej // Trybunał Konstytucyjny – materialy konferencyjne / red. J. Trzcińskiego. – Wrocław, 1987. – S. 3–41.
156. Szmulik, B. Pozycja ustrojowa Sądy Najwyższego w Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa, 2008. – 336 s.
157. Szmyt, A. W sprawie zakresu przedmiotowego poprawek zgłoszonych w drugim czytaniu do projektu ustawy o zmianie Konstytucji RP // Przegląd Sejmowy. – 2006. – № 6. – S. 141–143.
158. Szyszkowski, W. Sąd Najwyższy Stanów Zjednoczonych / Wacław Szyszkowski. – Warszawa : PWN, 1969. – 230 s.
159. Trzciński, J. Chy Trybunał Konstytucyjny jest władzą sądowniczą // Prawo i Życie. – 1998. – № 1. – S. 9–22.
160. Trzciński, J. Czy Trybunał Konstytucyjny jest władzą sądowniczą? (w:) W kręgu zagadnień konstytucyjnych / pod red. M. Kudej. – Katowice, 1999. – S. 193–200.
161. Trzciński, J. Podmiotowy zakres skargi konstytucyjnej, [w:] Konstytucja. Wybory. Parlament: studia ofiarowane Zdzisławowi Janoszowi / red. L. Garlicki. – Warszawa: Wydawnictwo Liber. – 2000. – S. 213–214.
162. Tuleja, P. Sądy a skarga konstytucyjna // Państwo i Prawo. – 1997. – № 10. – S. 72–73.
163. Tuleja, P. Skarga konstytucyjna w Polsce – dziesięć lat doświadczeń // Przegląd Legislacyjny. – 2007. – № 3. – S. 28–46.
164. Uchwała Trybunału Konstytucyjnego z dnia 7 marca 1995 r. (Sygn. W 9/94) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1995/w_09_94.pdf. – Заголовок з екрана.
165. Uchwała Trybunału Konstytucyjnego z dnia 30 listopada 1994 r. (Sygn. W 10/94) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/1994/W_10_94.pdf. – Заголовок з екрана.
166. Uchwała Zgromadzenia Ogólnego Sędziów Trybunału Konstytucyjnego z dnia 3 października 2006 r. w sprawie Regulaminu Trybunału Konstytucyjnego [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trybunal.gov.pl/akty/Regulamin_TK/regulamin1.htm. – Заголовок з екрана.
167. Ustawa Konstytucyjna z dnia 22 lipca 1952 r. – Przepisy wprowadzające Konstytucję Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej // Dziennik Ustaw, 1952. – Nr. 33. – Poz. 233 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19520330233. – Заголовок з екрана.
168. Ustawa Konstytucyjna z dnia 23 kwietnia 1935 r. // Dziennik Ustaw, 1935. – Nr. 30. – Poz. 227 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19350300227. – Заголовок з екрана.
169. Ustawa z dnia 7 kwietnia 1989 r. o zmianie Konstytucji Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej // Dziennik Ustaw, 1989. – Nr. 19. – Poz. 101 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19890190101. – Заголовок з екрана.
170. Ustawa z dnia 11 maja 1995 r. o Naczelnym Sądzie Administracyjnym // Dziennik Ustaw, 1995. – Nr. 74. – Poz. 368 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19950740368. – Заголовок з екрана.
171. Ustawa z dnia 20 czerwca 1985 r. Prawo o ustroju sądów powszechnych // Dziennik Ustaw, 1985. – Nr. 31. – Poz. 137 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19850310137. – Заголовок з екрана.
172. Ustawa z dnia 20 września 1984 r. o Sądzie Najwyższym // Dziennik Ustaw, 1984. – Nr. 45. – Poz. 241 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19840450241. – Заголовок з екрана.
173. Ustawa z dnia 23 listopada 2002 r. o Sądzie Najwyższym // Dziennik Ustaw, 2002. – Nr. 240. – Poz. 2052 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU20022402052. – Заголовок з екрана.
174. Ustawa z dnia 25 lipca 2002 r. Prawo o ustroju sądów administracyjnych // Dziennik Ustaw, 2002. – Nr. 153. – Poz. 1269 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU20021531269. – Заголовок з екрана.
175. Ustawa z dnia 25 listopada 1925 r. o Trybunale Kompetencyjnym // Dziennik Ustaw, 1925. – Nr. 126. – Poz. 897 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19251260897. – Заголовок з екрана.
176. Ustawa z dnia 26 marca 1982 r. o zmianie Konstytucji Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej // Dziennik Ustaw, 1982. – Nr. 11. – Poz. 83 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19820110083. – Заголовок з екрана.
177. Ustawa z dnia 27 czerwca 1997 r. o partiach politycznych // Dziennik Ustaw, 2011. – Nr. 155. – Poz. 924 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU20111550924. – Заголовок з екрана.
178. Ustawa z dnia 28 lipca 1990 r. o partiach politycznych // Dziennik Ustaw, 1990. – Nr. 54. – Poz. 312 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19900540312. – Заголовок з екрана.
179. Ustawa z dnia 29 grudnia 1989 r.