КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СУЧАСНИХ ДЕРЖАВАХ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПЕРЕСАДА Ольга Михайлівна

УДК 342:342.4

КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СУЧАСНИХ ДЕРЖАВАХ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ
(на прикладі держав-членів ЄС)

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право, муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ВОЛОШИН Юрій Олексійович
доктор юридичних наук, професор

Маріуполь – 2012

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Конституційні реформи в сучасних державах: досвід системного аналізу
§ 1. Особливості компаративно-правових досліджень конституційних реформ.
§ 2. Функціональні характеристики дослідження конституційних реформ.

РОЗДІЛ 2. Конституційна реформа в контексті теорії та практики сучасного конституціоналізму та інтеграційних процесів в Європі.
§ 1. Конституція як об’єкт розвитку та трансформації.
§ 2. Конституційна трансформація як сутнісна сторона конституційних реформ в сучасних державах.
§ 3. Особливості трансформації конституцій в державах ЄС.

РОЗДІЛ 3. Конституційна модернізація – процес розвитку сучасних конституцій
§ 1. Онтологічний аналіз конституційної модернізації.
§ 2. Конституційна модернізація як засіб трансформації правової системи до стандартів ЄС (на прикладі держав нових членів ЄС).

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження. Обумовлена насамперед євро інтеграційним вектором розвитку України, та необхідністю проведення системної конституційної реформи, аналогічної тим, що проводились в нових державах-членах ЄС перед їх вступом до цього інтеграційного утворення.
Інший аспект актуальності дослідження полягає в необхідності визначання та аналізу тенденцій та динаміки розвитку сучасних конституцій.
І врешті-решт, дослідження даної тематики дозволяє вирішити ряд проблем пов’язаних з функціонуванням ЄС в якості наднаціональної правової системи, зокрема, обмеження суверенітету, ієрархія конституційних актів, тощо.
Останні два десятки років стали знаменними для конституціоналізму, значною кількістю нових та оновлених конституцій. Цей факт пояснюється як демократичною трансформацією держав Східної Європи, так і розвитком уявлень про форму та зміст сучасних конституцій. А це являється спонукальним фактором для розробки нових конституційних актів навіть в державах зі позитивними демократичними та державотворчими традиціями. Ця теза підтверджується прийняттям нових конституцій в відносно стабільних демократіях таких як Фінляндія. Разом з тим не завжди конституційне реформування виглядає як прогрес про що свідчить досвід конституційної реформи в Угорщині, яка викликала надзвичайно велику кількість контраверсійних відгуків. Очевидно, що такого роду тенденції посилюють інтерес до тематики пов’язаної з конституційним реформування. Достатня емпірична база дозволяє підняти на якісно новий рівень весь теоретично-докринальний базис пов'язаний з трансформацією сучасних конституцій.
Актуальність досліджень в області реформування сучасних конституцій, значно підвищується в зв’язку з конституційною реформою яка реалізується в даний час в Україні, і в зв’язку з початком роботи Конституційної асамблеї. Стан доктринальних розробок в Україні у цій області та практика їх реалізації протягом останніх 15 років свідчить про значні проблеми у цій області. Варто лише згадати невдалий референдум 2000 року щодо можливих конституційних змін, невдале голосування в Верховній Раді України в 2004 році, щодо внесення змін до Конституції України, низку конституційних проектів 2005-2010 років, контраверсійну реформу Конституції України 2004 року, та не менш суперечливі рішення Конституційного Суду України щодо неї в 2010 році.
Враховуючи таку не досить позитивну динаміку та зважаючи на євро інтеграційний вектор розвитку України очевидною є необхідність врахування позитивного досвіду конституційного реформування в державах які вже є членами Європейського союзу і які схожі за тими чи іншими параметрами до України. Для такого роду параметрів слід віднести схожість динаміки правових систем, спільні історично-правові тенденції розвитку, схожі тенденції конституційного реформування, схожість конституційної та правової проблематики, тощо. На наш погляд найбільш повно таким критеріям відповідають Польща та держави Балтії.
Необхідно зауважити, що Польща і держави Балтії продемонстрували низку специфічних прийомів реформування конституцій, в т.ч. адаптації її до критеріїв європейського правового простору. При цьому необхідно враховувати різну ступінь початкової бази, стартових умов, які в свою чергу були обумовлені різним ступенем відносин з СРСР.
Слід враховувати також і те, що Польща та деякі держави Балтії (Литва) і Україна мають спільне історичне минуле, ці народи є етноспорідненими, територія, та горизонтальна і вертикальна організація публічної влади в цілому нагадують українські. Також, досвід держав Балтії є цінним для України оскільки як і перші, Україна була досить довго в сфері впливу СРСР, і багато проблем мають однаковий характер (русифікація, відсутність громадянського суспільства, тощо).
Таким чином, дослідження конституційних реформ в державах-членах ЄС, характеризується науковою актуальністю як в теоретичному так і в практичному сенсі. Вивчення системи та її елементів, а також основних закономірностей розвитку даного інституту конституційного права дозволить визначити подальші тенденції розвитку конституцій в сучасних державах. В свою чергу, практичні напрацювання, отримані в процесі дослідження даної теми можуть бути використані при подальшому реформуванні сучасних конституцій, в т.ч. в ході конституційної реформи в Україні.
Ступінь наукової розробленості теми. Тема дисертаційного дослідження носить комплексний характер, що передбачає використання потенціалу різних галузей юридичної науки. Характеризуючи стан наукової розробленості даної теми необхідно зазначити, що досліджувались лише окремі її аспекти, зокрема, порядок зміни конституцій, характеристики сучасних конституцій, тощо. В якості цілісної наукової проблеми конституційні реформи як доктринальна частина сучасного конституційного права не розглядалась.
Окремі аспекти теорії та практики конституційного реформування досліджувалися такими українськими та зарубіжними вченими, як М. Баймуратов, А. Бєлкін, Ю. Волошин, Л. Гарліцкі, А. Георгіца, Р. Давід, Д. Донеллі, В. Журавський, О. Зайчук, А. Клішас, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Кутафін, Н. Матузов, М. Мархгейм, Н. Марченко, А. Мєдушевскій, А. Олійник, Ж. Овсепян, Н. Оніщенко, В. Погорілко, Х. Приходько, П. Рабінович, А. Робертсон, Б. Сіган, П. Стецюк, В. Чіркін, В. Четвернін, А. Шайо, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, Т. Хабрієва, Б. Ебзєєв, Л. Юзьков і ряд інших. Роботи цих вчених стали теоретичним підґрунтям даного дисертаційного дослідження.
Емпіричною базою проведеного дослідження є конституції держав-членів ЄС, чинне законодавство держав-членів ЄС, акти міжнародного права. У дисертації використані матеріали періодичної преси, інтернет-ресурсів, тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось як складова частина комплексної теми кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного гуманітарного університету «Актуальні конституційні та міжнародно-правові проблеми становлення, розвитку та функціонування публічної влади в Україні в умовах міждержавної інтеграції» (державний реєстраційний номер 0108U008427).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у встановленні особливостей реалізації та доктринального забезпечення сучасних конституційних реформ, на основі аналізу теорії і практики держав Європейського союзу.
Мета дослідження зумовлює постановку таких завдань:
– дослідити особливості сучасних конституцій, як об’єктів трансформації, на основі аналізу досвіду їх творення та реалізації в державах-членах ЄС;
– визначити елементи динаміки сучасних конституцій;
– на основі конституційних реформ, що здійснюються в державах-членах ЄС, провести системний аналіз конституційної трансформації, як способу реалізації конституційних реформ;
– дослідити практику конституційних реформ в нових державах-членах ЄС;
– з’ясувати особливості конституційної модернізації, як засобу трансформації національної правової системи, в нових державах-членах ЄС;
– розробити практичні рекомендація, на основі проведеного аналізу, щодо удосконалення теорії і практики конституційного реформування в Україні.
Об’єктом дослідження є правові відносини, пов’язані зі зміною конституцій в державах-членах ЄС.
Предметом дослідження є норми що регулюють відносини, пов’язані зі зміною конституцій в державах членах ЄС.
Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує досягнення сформульованих мети і завдань дослідження та достовірність отриманих результатів.
Компаративно-правовий метод дозволив виділити спільні та відмінні риси підходів до реалізації змін до конституцій та конституційних реформ.
Метод прогнозування було застосовано для визначення тенденцій конституційного реформування.
Системний аналіз було застосовано для дослідження категорії «конституційна трансформація».
Історично-правовий метод дослідження дозволив розглянути та проаналізувати динаміку реформування конституцій.
Логіко-семантичний метод та метод системного аналізу сприяли з’ясуванню особливостей методології дослідження конституційних реформ.
Філософські методи дослідження, зокрема, дедукції, синтезу, абстрагування дозволили встановити особливості категорій «конституційна трансформація» та «конституційна модернізація».
Наукова новизна дослідження. Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного права комплексним дослідженням конституційних реформ в теоретичній і практичній площині, як засобу трансформації, що призводить до модернізації правової системи.
Найбільш значимі результати, що характеризують особистий внесок дисертанта в розробку проблематики конституційних реформ в сучасних державах, можна сформулювати таким чином:
вперше:
– надано визначення конституційної трансформації, як онтологічної сутності конституційних реформ в сучасних державах, та досліджено її основні характеристики;
– запропоновано дефініцію категорії «конституційна модернізація»;
– сформульовано позицію щодо конституційної модернізації, як способу розвитку та удосконалення національної правової системи;
– запропоновано ввести в науковий обіг категорії «конституційна апроксимація», «конституційна екстраполяція», «конституційне моделювання», «лінійний конституційний розвиток» як елементи динаміки сучасних конституцій.
вдосконалено:
– розуміння функціональних аспектів конституційних реформ в сучасних державах;
– наукові підходи до класифікації сучасних конституцій, з точки зору їх здатності до трансформації;
– доктринальні засади теорії конституційного права в частині конституційної динаміки.
дістало подальшого розвитку:
– теоретичні підходи до розуміння сутності сучасних конституцій;
– теоретичні та практичні аспекти реалізації конституційних реформ.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Основні висновки дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі й сприятимуть подальшому поглибленню розуміння та вивчення ролі конституцій в розвитку сучасних держави та суспільства.
Результати проведеного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, при розробці навчальних курсів «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Порівняльне конституційне право» та відповідних спецкурсів для студентів юридичних спеціальностей.
Практичний аспект дослідження полягає в можливості використання висновків автора в ході роботи Конституційної асамблеї.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у ….. статтях, надрукованих у фахових виданнях, та ….. тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена цілями і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (… найменувань). Загальний обсяг роботи становить … сторінку, з яких обсяг основного тесту – … сторінки.

Список литературы

Висновки

Проведене дослідження показало правильність обраного дискурсу наукового пошуку, та актуальність обраної тематики як для сучасної науки конституційного права, так і для теорії і практики конституційного реформування в Україні. Адже досвід розвинених демократій сучасності для неї має особливе значення, зважаючи на європрагнення українського соціуму та політикуму.
Сукупний аналіз проведеного дисертаційного дослідження дозволяє зробити ряд узагальнень, висновків та рекомендацій, щодо визначеного предмету дослідження. Зокрема, вкажемо на наступні.
1. Під конституційною трансформацією розуміють процес зміни одного конституційного ладу або його елементів іншими, з відповідною заміною механізму державного управління або його елементів та основ громадянського суспільства або його елементів. Такого роду зміни закріплюються в конституціях, незалежно від їх форми. Таке визначення конституційної трансформації стосується лише демократичних конституцій оскільки базується на припущені того, що конституція є установчим актом держави та громадянського суспільства. Універсальне визначення конституційної трансформації містить лише першу частину цієї дефініції, тобто стосується лише зміни системи відносин заснованих конституцією, або елементів цієї системи. Конституційна трансформація є вираженням конституційних реформ з позицій виключно правової науки і практики, зокрема конституційного права. В цьому проявляється сутнісний зв'язок категорій конституційна реформа та конституційна трансформація.
2. Будь-яка сучасна конституція з онтологічної точки зору характеризується двома аспектами – динамічним та статичним. Статичний аспект вказує на кількісні і якісні характеристики конституції, які включають в себе архітектоніку, структуру, форму, тип, сутність, видову та кількісну характеристику конституційних норм, всі елементи класифікації - в даний конкретний момент її функціонування.
Динамічний аспект вказує на здатність конкретного основного закону до трансформації (зміни), містить три взаємопов’язані елементи – конституційну історію, конституційну дійсність та конституційне майбутнє. Результати динамічного аспекту знаходять вираження в конституційних тенденціях. В свою чергу конституційні тенденції знаходять своє теоретичне та практичне втілення в конституційні апроксимації, яка в свою чергу ділиться на конституційну екстраполяцію та конституційне моделювання. Конституційна апроксимація є характеристикою конституційної динаміки яка вказує на її неабсолютний, відносний характер. Це означає можливу поліваріантність результатів конституційної апроксимації. Конституційна екстраполяція є різновидом конституційної апроксимації, способом конституційного прогнозування на підставі інформації про конституційне минуле та конституційну дійсність, з урахуванням відповідних тенденцій та їх можливих наслідків. Конституційне моделювання полягає в розробці всіх можливих варіантів (моделей) майбутньої конституції для можливості оптимального вибору в конкретних історичних, правових та політичних умовах. Таким чином, конституційне моделювання є одним із проявів реалізації конституційної інженерії.
3. Термін «трансформація конституції» можна вживати в широкому і вузькому сенсі. Широке розуміння конституційної трансформації зводиться до сутнісного аспекту. Сутність внесення змін до будь-якої конституції виражається в їх трансформації, до якісно нового рівня. Саме явище трансформації, розкриває динамічну сторону конституційних змін. І саме воно є інтегруючою категорією, що об’єднує досить різні за своїм характером та природою елементи, зокрема конституційне моделювання, порядок внесення змін до конституції, практичні наслідки конституційної реформи. З цієї точки зору, яка відображає вузький сенс даної дефініції, конституційна трансформація та конституційні зміни є ідентичними. Вони відображають функціональний аспект конституційної трансформації. Саме він є вирішальним з прагматичної точки зору, оскільки містить практичну значущість і необхідність конституційної трансформації. У вузькому сенсі, конституційна трансформація відображає функціональні характеристики забезпечення конституційного реформування. Вузький сенс категорії конституційна трансформація відображає динамічний аспект буття будь-якого основного закону. Він включає в себе всі аспекти динаміки конституції – від сприйняття необхідності творення основного закону, і до скасування конституції.
Конституційна трансформація, з функціональному аспекті включає в себе такі практичні способи реалізації:
- прийняття конституції;
- внесення змін до тексту конституції;
- внесення змін в сенс норм конституції, без внесення змін до тексту конституції;
- скасування конституції.
Внесення змін до конституції будь-яким способом означає корекцію конституційного тексту. Внесення змін в конституцію шляхом корекції сенсу її норм за допомогою нормативного або казуального тлумачення не змінює текст, але змінює його суть. В першому випадку відбувається зміна формальної (юридичної) конституції, в другому реальної. Будь-яке тлумачення може впливати лише на сенс конституційних норм, але не на їх зміст. Проте в обох випадках мова йде про фактичну трансформацію конституційного ладу, викликану трансформацією тексту або сенсу (розуміння) конституції. Таким чином, ці способи є інструментами трансформації конституції.
4. Прийняття та скасування конституції є одними із станів її буття а отже способом трансформації. Проте трансформацією скасування та прийняття конституції є лише в тому випадку, якщо скасування однієї конституції є наслідком прийняття іншої, більш досконалої (Фінляндія), і навпаки, з функціональної та якісної точок зору. Мова йде про лінійність конституційного розвитку в контексті конституційної трансформації. Він означає наступність конституційних змін та змін конституцій з точки зору єдності підходів до суті конституції та конституційних принципів. Конституція може змінювати форму, структуру, архітектоніку, кількісні характеристики – проте на принциповому рівні вона повинна відповідати критеріям конституціоналізму.
У випадку скасування реальної демократичної конституції, і запровадження формальної незалежно від її змісту, мова може йти про розрив такої лінійності. Такий факт мав місце в історії держав Балтії коли відносно демократичні конституції прийняті до ІІ Світової війни були замінені формальними радянськими. Лінійність трансформації конституції у випадку розриву, може відновлюватися шляхом прийняттям нової конституції (Латвія), відновленням раніше діючої (Естонія), або системними конституційними змінами (Польща). У випадку якщо такий розрив тривав досить довгий період, як це мало місце в державах Балтії, найбільш оптимальним способом відновлення лінійності конституційного розвитку, як показує практика цих держав, є створення нової конституції, оскільки динаміка конституційного розвитку ставить додаткові вимоги до тексту, його структури, кількісним та якісним характеристикам норм, тощо.
З огляду на вищевикладені аргументи, відновлення конституції не може вважатись конституційною трансформацією, оскільки воно не змінює її, не трансформує, а практично запроваджує на черговому історичному етапі розвитку держави.
5. Тлумачення конституції (казуальне і нормативне) як спосіб трансформації конституції, може бути визнаний як в державах Європейського союзу, що належать до сім’ї загального права (Велика Британія), в яких судовий прецедент є одним з стандартних (ординарних) джерел права, в змішаних правових системах де прецедент і норма легіслатури є еквівалентними (Данія), так і в тих державах, в яких національні правові системи вибудувані на принципах романо-германської правової сім’ї. Це підтверджується досвідом функціонування органів конституційного контролю, які фактично корегують сенс конституційних текстів.
6. Одне з основних призначень конституційної трансформації в функціональному плані, є вирішення проблеми неспівпадіння юридичної і фактично конституції, оскільки за своєю природою такого роду дії означають насамперед процес приведення у відповідність юридичної і фактичної конституцій. В цьому полягає її основна сутнісна характеристика.
7. Категорія «конституційна модернізація» відображає динаміку зміни кількісної та якісної форми конституції в процесі її трансформації. З цієї точки зору конституційна модернізація і конституційне оновлення є абсолютно синонімічними категоріями. З огляду на це конституційну модернізацію можливо уявити у вигляді процесу, характерного для публічного права. В цьому сенсі можна вести мову про глобальну конституційну модернізацію, оскільки основним аргументом на користь такого підходу – єдині вимоги до демократичної конституції. В цьому сенсі всі сучасні конституції однакові, оскільки до них ставиться одна вимога – відповідати критеріям конституціоналізму.
Основна мета конституційної модернізації - створення оптимальної моделі конституції, яка відповідає вимогам та викликам які стоять перед національною правовою системою, державою та соціумом, для їх належного функціонування та адаптації до мінливостей майбутнього.
8. Співвідношення категорій конституційна модернізація і конституційний процес визначається їх сутнісним значенням та функціональними параметрами.
Конституційна трансформація в широкому сенсі являє собою динамічну характеристику конституції, яка вказує на її здатність до змін. В свою чергу, динамічні характеристики конституції визначають способи та можливості для конституційної трансформації. Саме в цьому проявляється зв'язок конституційної трансформації і конституційної модернізації, оскільки остання практично співпадає за значенням з поняттям конституційної трансформації в вузькому сенсі. В цьому значенні, конституційна модернізація є способом надання конституції нових якостей.
9. Аналіз конституційних реформ, які були здійснені колишніми радянськими республіками Латвією, Литвою та Естонією, постсоціалістичною Польщею та рядом інших постсоціалістичних держав дозволяє зробити ряд принципових висновків щодо конституційної модернізації і конституційної трансформації в контексті реалізації конституційних реформ.
Повернення до конституцій початку ХХ століття, шляхом відновлення їх дії, не є ефективним способом конституційної модернізації. Причина цього криється в кількісних та якісних невідповідностях конституцій другого покоління, порівняно з конституціями третього і тим більше четвертого. Це стосується як архітектоніки конституцій, так і нормативних характеристик (належне відображення принципів, державного механізму тощо.) В будь-якому випадку для таких конституцій як показує досвід держав Балтії, необхідна значна модернізація, ускладнена необхідністю гармонізації значної кількості змін.
Таким же неефективним способом конституційної модернізації є трансформація соціалістичних конституцій. Досвід Польщі початку 90-х років та Угорщини, яка найдовше здійснювала таку модернізацію, найкращий приклад безперспективності такого роду дій. Ця теза підтверджується і власне українським досвідом.
Найбільш ефективним способом конституційної модернізації є прийняття нової конституції, яка б за своїми параметрами відповідала потребам національної правової системи та стандартам для такого роду актів.
Важливим висновком конституційної модернізації у вказаній групі держав є необхідність обережного конституювання прав і свобод людини. Там де законодавець відображав лише основні права – проблем для функціонування реальної конституції не виникало. Там же, де законодавець дублював радянський досвід, з безмежним переліком прав і свобод, особливо соціальних (Польща), це утруднювало роботу органів конституційного контролю, і як наслідок вимагало від законодавця обмежувати їх дію.
Практика реалізації конституційних положень показує, що в періоди трансформації національної правової системи доцільніше приймати конституцію невелику за змістом, і деталізувати її на рівні поточного законодавства (Балтія). Таким чином трансформація не утруднюється необхідністю постійної корекції конституції, і як наслідок, проблемою гармонізації її норм, та прилаштуванням поточного законодавства.
Необхідним заходом в ході конституційної модернізації є введення інституту конституційного контролю або його значне реформування. Це стосується інших контрольних інститутів, зокрема омбудсмана, що свідчить про їх надзвичайну важливість для належного функціонування механізму державної влади правової, демократичної держави.
10. Аналіз конституційної модернізації в пострадянських державах Східної Європи, дозволяє стверджувати, що потреба в компаративно-правових дослідженнях взагалі, та в конституційні сфері, зокрема, особливо активізуються в перехідні періоди розвитку держави та суспільства, оскільки саме в такі періоди потреба в подібних знаннях - найвища. Це стосується як емпіричного так і раціонального аспектів знань. Цей аспект має надзвичайно важливе значення для України, яка продовжує свою конституційну трансформацію. Системне дослідження досвіду вказаної групи держав, допомогло визначити та розробити пропозиції для удосконалення форми та змісту Конституції України. До такого роду пропозицій можна віднести ряд наступних.
Доцільно було б виділити в Конституції України конституційні положення, що змінюються в спеціальному порядку з обов’язковим попереднім конституційним контролем, та конституційні положення, які не підлягають зміні ні за яких умов (наприклад: республіканське правління, форма територіального устрою, тощо). Існуючий поділ статей Конституції на три групи: ті, що змінюються в загальному порядку, для зміни яких необхідний висновок Конституційного Суду України, та зміна яких потребує всеукраїнського референдуму – не виправдує себе з практичної точки зору, та є не зовсім надійним з огляду на інструменти реалізації. Референдум не є надійною гарантією через очевидну обмеженість використання та маніпулятивність цієї форми безпосередньої реалізації демократії. Як показали події в Україні 2004-2010 років орган конституційного контролю може бути і упередженим, і взагалі усунутим з процесу внесення змін до основного закону. Пропонована нами класифікація дозволить по-перше, додатково захистити найбільш важливі статті Конституції, а отже стане додатковою гарантією стабільності конституційного ладу. По-друге, такий підхід сприятиме повніші реалізації принципу прямої дії Конституції. І по-третє, вирішення даної проблеми, сприятиме удосконаленню роботи Конституційного Суду України, оскільки значно полегшить його інтерпретаційну роботу, зважаючи на очевидність різного підходу, до інтерпретації різних груп норм Конституції;
Необхідна оптимізація Конституції України, за рахунок укрупнення конституційних норм, та зменшення їх деталізації, а цей захід, в свою чергу вимагає визнання в Україні двох різновидів законів: звичайних і органічних (конституційних). Зменшення деталізації конституції України, дозволить значно підвищити її стабільність. Однак за таких умов виникає необхідність деталізувати загальні конституційні положення в поточному законодавстві. Оскільки значна частина конституційних відносин (державний механізм, громадянство, власність і т.д.) потребує більшого ступеня захисту в ієрархії нормативних актів, такого роду відносини слід закріплювати в конституційних законах;
Раціональним вирішенням проблеми сталості/мінливості конституції з одночасним убезпеченням від можливої узурпації влади, було б удосконалення процедури вступу змін до Конституції України. Для убезпечення Конституції від непродуманих змін та унеможливлення узурпації влади, необхідне запровадження механізму поетапного вступу в силу конституційних змін. Для вирішення вказаної проблематики доцільно було б затвердження змін до Конституції наступним складом парламенту. Зауважимо, що вказана новація має сенс в зв’язку зі зменшенням деталізації Конституції України;
Доцільним аргументом, зважаючи на проблеми пов’язані зі скасуванням Конституційним Судом України, конституційних змін 2004 року, вважається удосконалення процедури попереднього контролю за законами, що вносять зміни до Конституції України. Такий механізм повинен містити процедуру автоматичного направлення подібного закону до Конституційного Суду України. В свою чергу, її може бути забезпечено обов’язком Голови Верховної Ради направити відповідний законопроект до єдиного органу конституційної юрисдикції.

Перелік використаних джерел

1. Авакьян С.А. Конституция России: природа, эволюция, современность. Изд. 2-е. - М.: РЮИД, 2000, - 528 с.
2. Авакьян С.А. Политические отношения и конституционное регулирование в современной России: проблемы и перспективы // Режим доступу: http://uristy.ucoz.ru/publ/23-1-0-1060
3. Алебастрова И.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебное пособие. М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.
4. Алебастрова И.А.Современное конституционное право Польши. М.: Изд-во ИНИОН РАН, 2002. - 268 с.
5. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. - М.: ИНФРА-М, 1998. – 488 с.
6. Аристотель. Политика // Соч. в 4 томах. Т. 4. М.: Мысль, 1983. - С. 377-644.
7. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид. Лит., 1999. – 400 с.
8. Байме К. фон. Теория трансформации - новая междисципли¬нарная отрасль знания? / Байме К. фон. // Государство и право. - 1994. - № 7. - С. 148-159.
9. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. М.: Норма, 2007. -784 с.
10. Балынников В. Конституционная модернизация: обновляя - сохранять, сохраняя - обновлять / В. Балынников, В, Иванов // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. 2000. - № 2 (31). - С. 116.
11. Бисага Ю.М. Особливості конституційного процесу в Україні // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Право». – 2007. – Випуск 7. – с. 72-76
12. Бисага Ю.М. Конституційно-процесуальне право. – Ужгород: Ліра, 2008. – 308 с.
13. Белкин А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. - СПб.: Петрополис, 1995. - 144 с.
14. Бородин В.В. Конституционный процесс: сравнительно-правовой анализ. Дисс. доктора юрид. Наук. 12.00.02. - СПб. 2000. – 363 с.
15. Бондарь Н.С. Конституционный Суд России - гарант конституционной безопасности личности, общества, государства // Вестник Конференции органов конституционного контроля стран молодой демократии «Конституционное правосудие». - 2003. - № 4(22). - С. 64.
16. Бутько Л.В. Конституция и конституционная реформа / Л.В. Бутько. КГУ, 1999. - С. 6-7.
17. Варламова, Н. Конституционная модернизация: игра в термины, игра в реформы или игра с огнем? / Н. Варламова // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. 2000. - 2(31). - С. 122.
18. Ваславский Я.И. Конституционные условия для демократии: сравнительный анализ / Ваславский Я.И., - М.: МГИМО - Университет, 2008. - 191 с.
19. Веденеев Ю.А. Теория и практика переходных процессов в развитии российской го¬сударственности // Государство и право 1995. №1. С. 107-117.
20. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Современная экономическая энциклопедия / Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова. СПб.: Из-во «Лань», 2002. - 880 с.
21. Волошин Ю.О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти. – К.: Логос, 2010. – 427 с.
22. Гаджиев X. Пределы толкования норм Конституции Конституционным Судом // Право и политика. - 2000. - № 12. - С. 31-38.
23. Гарлицкий Л. Реформа конституционного судопроизводства в Польше / Л. Гарлицкий // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах: Сб. докладов / Отв. ред. И.Г. Шаблинский. М. : Центр конституционных исследований МОНФ, 1999.- С. 49-72.
24. Гарлицкий Л. Республика Польша / Л. Гарлицкий // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. 2003. -№1(42).-С. 85-89.
25. Гарлицкий Л. Польский Конституционный Трибунал и социальные права / Л. Гарлицкий // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. — 2000. -№1(30).-С. 157-161.
26. Гарлицкий Л. Институт президентства в новой Конституции Польши / Л. Гарлицкий // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. №3(20) 1997/№4(21) 1997.-С. 67-74.
27. Гегель Г.В.Ф. Философия права. M.: Мысль, 1990. - 528 с.
28. Гельман В.Я. Постсоветские политические трансформации / В.Я. Гельман // Политические исследования. 2001. - № 1. - С.15-29.
29. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн. - Чернівці. -2001. - 431 с.
30. Гревцов Ю.И. Очерки теории и социологии права. СПб.: С.-Петерб. ин-т внешнеэкон. связей, экономики и права, Каф. гуманитар. знаний, О-во "Знание", 1996. – 263 с.
31. Государственное право Российской Федерации / Под ред. акад. РАЕН О. Е. Кутафина. Том 1., М.: 1993. – 235 с.
32. Демишель А., Демишель Р., Пикемаль М. Институты и власть во Франции. М: На¬ука, 1977. – 232 с.
33. Джэкоби У. Священник и кающийся: Европейский Союз как фактор внутренней политики в Восточной Европе / У. Джекоби // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. 1999. - №3(28) - С. 10-14.
34. Додонов, В.Н. Конституционные реформы в государствах возникших на территории бывшего СССР: общее и особенное: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.02 / В.Н. Додонов. - М. 1997. - С. 43
35. Досвід конституційних реформ: порівняльний аналіз європейського досвіду // Режим доступу: http://www.spa.ukma.kiev.ua/konst/article.php/ 200707 1214015 9384_1
36. Еллинек Г. Конституции их изменение и преобразование .- С.-Пб.- “Право”.-1907.- 95 с.
37. Еллинек Г. Общее учение о государстве.— СПб., 1903.— 532 с.
38. Енгибарян, Р.В. Сравнительное конституционное право. Ростов на Д. : Феникс , 2007. – 543 с.
39. Енгибарян Р.В. Конституционное развитие в современном мире. Основные тенденции / Енгибарян Р.В., - М.: НОРМА, 2007. – 495 с.
40. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты / Жакке Ж.-П., - М.: Юристъ, 2002. – 364 с.
41. Заводский С. Теоретические проблемы работ по изменению конституции / С. Заводский // Современное польское право Вроцлав, 1989. - № 1. - С. 18-27.
42. Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран Восточной Европы и Азии / Златопольский Д.Л., - М.: Зерцало, 1999. – 306 c.
43. Зражевская Т.Д. Процессуальные гарантии конституционализма// Российский конституционализм: проблемы и решения / РАН. Ин-т гос. и права. М., 1999. - С. 160-168.
44. Иванова В.И. Основы конституционного права Российской Федерации. Изд. 2-е,. – М.: Издательство РУДН, 1999. – 248 с.
45. Ильин И.А. О сущности правосознания. Мюнхен. 1956. – 194 с.
46. Иеринг Р. Борьба за право. СПб.: Изд. Прокоповича М.Н. 1909. – 87 с.
47. Исаев М.А. Механизмы государственной власти в странах Скандинавии / Исаев М.А., - М.: Городец, 2004. - 398 с.
48. Історія Української Конституції. - Київ. - “Право”. - 1997.- 464 с.
49. Кашкин С.Ю. Конституция на переломе цивилизаций: формирование глобального конcтитyционного идеала // Государ¬ство и право.- 1992. - № 11.
50. Кистяковский Б.Л. Государственное право (общее и русское). - СПб., РХГИ. 1999. – 800 с.
51. Керимов Д .А. Основы философии права. – М.: Манускрипт, 1992. – 192 с.
52. Керимов Д.А. Предмет философии права // Государство и право. 1994, № 7. - С. 3-10
53. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. М.: Мысль, 1986. – 332 с.
54. Клишас А.А. Конституционная юстиция в зарубежных странах. - М.: Межд. отношения, 2004. – 288 с.
55. Ковлер А.И. Кризис демократии? Демократия на рубеже ХХI века. М.: Изд-во ИГиП РАН , 1997. – 102 с.
56. Конституційне право України / За ред. проф. Погорілка В.Ф., - К.: Наукова думка, 1999. - 734с.
57. Конституційне право України / За ред. проф. Тодики Ю.М., Журавського В.С.., - К.: Ін Юре, 2002. – 542 с.
58. Конституції нових держав Європи та Азії / В. Шаповал (наук.ред.), Головатий (упоряд.). - Київ, 1996.
59. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник, том 1-2, издание 2-е. / Под ред. Б.А. Страшуна - М.: Бек, 1996. – 757 с.
60. Конституционное право: Словарь / Отв. ред. В.В. Маклаков. - М.: Юристъ, 2001. – 566 с.
61. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. для юрид. вузов и фак. В 4 т. Т.2.Часть общая: конституционное право и публичная власть / С.Ю.Кашкин и др.-М.:Изд-во БЕК, 1995. - 438с.
62. Конституционное право: энциклопедический словарь / Под общей ред. В.И. Червонюка. - М.: Юрид. лит., 2002. – 432 с.
63. Конституционное (государственное) право. Справочник. // Под ред. В. И. Лафитского. - М.: Юристь, 1995. – 191 с.
64. Конституционное право: восточно-европейское образование. 1994. № 3 (4). - С. 42.
65. Критика новой Конституции Венгрии продолжается Режим доступу: http://ru.euronews.com/2012/01/03/eu-warns-hungary-on-aid-study-visit/
66. Курт фон Фриц. Теория смешанной конституции в античности. Издательство Санкт Петербургского университета. 2007. – 422 с.
67. Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 1998-1999. - №4/1. - С. 149
68. Конституционное право: восточно-европейское обозрение - № 2 (19), - 1997, - С. 42-43
69. Конфликт закона и правовая реформа. Круглый стол в журнале Государство и право // Государство и право. 1997. №12. - С. 5-26.
70. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. - М.: Манускрипт, 1996. – 314 с.
71. Конституции государств Европы. В 3 т. / под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - Т. 1. – 824 с.
72. Конституции государств Европы. 3 т. / под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - Т. 2. – 840 с.
73. Конституции государств Европы. 3 т. / под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - Т. 3. – 792 с..
74. Конституции зарубежных государств. Великобритания. Фран-ция. Германия. Италия. Испания. Европейский Союз. Соединенные Штаты Америки. Япония. Индия: Учеб. пособие / Сост., пер., авт. введ. и вступ. ст. В. В. Маклаков. М.: Волтерс Клувер, 2003. – 581 с.
75. Конституции государств Европейского Союза: Сб. / Под ред. и со вступ. ст. Л. А. Окунькова. М.: НОРМА — ИНФРА-М, 1997. - 816 с.
76. Конституция как фактор социальных изменений: Сборник докладов. М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. - 108 с.
77. Конституційний процес в Україні: здобутки та проблеми. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25-26 червня 2009 року. Харків: Право, 2009. – 333с.
78. Кравец И.А. Сущность конституций и конституционный процесс / Кравец И.А. // Правоведение. - 2002. - №2. - С. 118-132
79. Кравец И.А. Конституционная герменевтика: проблемы определения и роль в правовой системе // Гуманитарные науки в Сибири. - 2000. - № 1. - С. 30.
80. Кукушкина И.А. Конституционное право зарубежных стран: история и современность. - М., ИВИ РАН, 2002. – 82 с.
81. Курс конституционного права Украины. Том 1. Под ред. проф. Баймуратова М.А. и к.ю.н. Батанова А.В. – Харьков: Одиссей, 2008. – 671 с.
82. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для вузов. 2-е изд., испр. и доп. - М.: Спарк, 2000. – 511 с.
83. Ланко, Д.А. СССР после распада. Страны Балтии. Граждане и «неграждане» // Режим доступу: http://www.idelo.ru/403/14.html
84. Лафитский В.И. Поэзия права. М.: Изд. г-на Тихомирова М.Ю., 2003. – 376 с.
85. Литовска Е. Конституция возможностей / Е. Литовска // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1997. - №3(20)/№4(21). - С. 62-65.
86. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. М.: Издательство НОРМА, 2003. – 230 с.
87. Лучин В. Конституционные нормы и правоотношения. М.: ЮНИТИ, 1997. – 159 с.
88. Малишко М. І. „Конституції зарубіжних країн та України” (Основи конституціоналізму”, Київ - 2000, МАУП
89. Мачкув Е. Конституционный процесс и демократизация при посттоталитаризме / Е. Мачкув // Конституционное право : восточно-европейское обозрение. 1999. -№1(26).- С. 15-21.
90. May, В.А. Конституционные преобразования и экономические реформы // Общественные науки и современность. - 1999. - № 5. - С. 45- 55.
91. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций / Медушевский А.Н., - М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 510 с.
92. Медушевский А. Российская модель конституционных преобразований в сравнительной перспективе. - Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. 2003. - № 2(43). - С. 148-149.
93. Медушевский А.Н. Теория конституционных циклов / Медушевский А.Н., - М.: Изд. Дом ГУ-ВШЭ, 2005. - 574 с.
94. Медушевский А.Н. Конституция Российской Федерации 1993 года и большие циклы российского конституционализма // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. 2003. № 4(43). - С. 37
95. Медушевский А.Н. Российская конституция в мировом политическом процессе: к десятилетию Конституции РФ 1993 г. // Мир России. - 2003. - №3. - С. 63-64.
96. Медушевский А.Н. Пробелы в российской Конституции: механизмы конституционного процесса в условиях модернизма // Пробелы в российской Конституции и возможности ее совершенствования. - Изд-во Центра Конституц. исслед. МОНФ. 1998. – С. 33-46
97. Михалева, Н.А. Конституционное право зарубежных стран СНГ: Учеб. пособие / Н.А. Михалева. - М.: Юристъ, 1998. – 349 с.
98. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. - М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2008. – 519 с.
99. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / Мишин А.А., - М.: Белые альвы, 1996. - 400 с.
100. Морозова Л. А. Основы государства и права. М.: Изд-во МНИМП, 1997. – 414 с.
101. Молдован В.В.Мелащенко В.Ф. Конституційне право. Словник-довідник. - Київ. - “Юмана”. - 1996. - 272с.
102. Могунова М.А. Государственное право Финляндии / Могунова М.А., - М.: Городец, 2005. - 368 с.
103. Монтескье, Ш. Избранные произведения. - М., 1955. – 568 с.
104. Муниципальное право зарубежных стран (сравнительно-правовой анализ): Учебное пособие для вузов / Под общей ред. В.В. Кремяна. - М.: Академический Проект; Фонд «Мир». - С. 236-237.
105. Нерсесянц В.С. Философия права. М.: НОРМА, 1997. – 652 с.
106. Новгородцев П.И. Историческая школа юристов, ее происхождение и судьба. М.: И. Фредериксен и К. 1912.-149 с.
107. Нашиц А. Правотворчество: Теория и законодательная техника. М.: Прогресс. 1974. – 256 с.
108. Новые конституции стран СНГ и Балтии: Сб. док. / Сост.: Ю. А. Дмитриев, Н. А. Михалева. М.: Манускрипт, 1998. – 663 с.
109. Овсепян Ж.И. Правовая защита конституций. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах.- Ростов-на-Дону.-”Литера-Д”.- 1992.- 128 с.
110. Овсепян Ж.И, Основные признаки конституции: формально-юридические и политико-правовые признаки. Предмет (пределы) конституционного регулирования // Северо-кавказский юридический вестник. - 2001. - № 1
111. Обзор конституционных новостей. Польша // Конституционное право восточноевропейское обозрение. — 1998. №3(24). - С. 106-110.
112. Обзор конституционных новостей. Польша // Конституционное право восточноевропейское обозрение. — 1998. №4(25), 1999. №1(26). - С. 118-121.
113. Общая тео¬рия права / Под ред. А.С. Пиголкина. М.: ЗЕРЦАЛО , 1996. – 476 с.
114. Общая теория права и государства / Под ред. В.В.Лазарева. М.: Юристъ, 2007. – 575 с.
115. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Інститут ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. -
116. Осавелюк. А.И. Современный механизм системы сдержек и противовесов в зарубежных государствах / А.И. Осавелюк // Государство и право. - 1993. - № 12
117. Основи демократії / П.р. А. Колодій. - К., 2002. – 680 с.
118. Осятынський В. Краткая история Конституции // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 1997. № 3 (20) № 4 (21). - С. 52-61
119. Павлонис В. Конституция как предмет интерпретации в решения Конституционного суда Литовской Республики // Конституционное правосудие в меняющихся правовых системах. Сборник докладов. - М., 1999. - С. 149.
120. Пастухов В. Б. Становление российской государственности и конституционный процесс: политологический аспект // Государство и право. 1993. № 2. - С. 89.
121. Перепелюк В. Конституційні процедури. Державно-процесуальне право. Чернівці: Рута, 2004. – 349 с.
122. Пиголкин А.С. Толкование норм права и правотворчество: проблемы соотношения. Закон: создание и толкование // Под ред. д.ю.н., проф. А.С. Пиголкина. М.: «Спарк». 1998. – 283 с.
123. Погребняк С.П. Основоположні принципи права. – Харків: Право, 2008. – 238 с.
124. Правовые системы стран мира. М.: НОРМА, 2000. – 832 с.
125. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина., - М.: Юристъ, 2002. - 925 c.
126. Приходько Х.В. Теорія конституційного процессу: доктринальні та прикладні аспекти. – Тернопіль: Джура, 2010. - 291 с.
127. Пройсс У. Модели конституционного развития и перемены в Восточной Европе / У. Пройс // Политические исследования. 1996. - №4. - С. 125-136.
128. Разделение властей / Отв. ред. – проф. Марченко М.Н., - 2-е издание. М.: Издательство Московского университета, 2004. - 428 с.
129. Рихард А., Внук Липинський Э. Источники политической стабильности и нестабильности в Польше // Социологические исследования. – 2002. - №6. – С.62-73
130. Сарагоса Ф.М. Завтра всегда поздно. М.: Прогресс, 1989. – 320 с.
131. Свида Т.О. Конституційний процес в Україні очима Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) // Актуальні проблеми держави і права. Випуск 61. Одеса: Юридична література, 2011. - с.60-67
132. Сводная таблица президентских полномочий в странах Восточной Европы // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. №4(5)1993 № 5(6)1994.-С. 96-108.
133. Сидорович О.В. Теория смешанной конституции и развитие государственных институ¬тов в раннереспубликанском Риме//Древнее право. 1996, № 1.- С. 47.
134. Сіган Б. Створення конституції для народу чи республіки які здобули свободу. К.: 1993
135. Скакун О.Ф. Теория государства и права. Харьков. Эспада. – 830 с.
136. Скшидло В. Актуальні конституційні проблеми у Польщі // Сучасний конституціоналізм: досвід нових демократій. Матеріали першого засідання українсько-польського клубу конституціоналістів. - Київ-Львів: Юриспруденція, 2008. – с. 19-29
137. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В. Лехина, Ф.Н. Петрова. М., 1996. – 454 с.
138. Соколов А.И. Правовое государство: от идеи до её материализации / Соколов А.И., - Калининград: Янтарный сказ, 2002. - 456 с.
139. Спиридонов Л. И. Теория государства и права. М.: ПБОЮЛ Захаров М.А., 2001. – 305 с.
140. Сравнительное конституционное право / РАН Ин-т государства и права; [Топорнин В.Н., Чиркин В.Е., Юдин Ю.А. и др.; Ред. колл.: В.Е.Чиркин (отв. ред.) и др.].- М.: Изд. фирм "Манускрипт," 1996.
141. Страшун, Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т. 1. - М.: Издю БЕК, 1993. – 246 с.
142. Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша. / Стецюк П., - Львів: Астролябія, 2003. - 232 с.
143. Судебные системы европейских стран. - М.: Международные отношения. - 2002. – 335 с.
144. Таманага Б. Верховенство права. К.: «Київо-Могилянська академія», 2007. -
145. Теория государства и права: Учебник для вузов. 2-е изд., изм. и доп. / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА-М, 2002. – 616 с.
146. Теорія держави і права. Академічний курс. За ред.. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. -
147. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. М.: НОРМА, 1996. – 432 с.
148. Тихомиров Ю.А. Государство на рубеже столетий // Государство и право. 1997, №2. - С. 24-28.
149. Тихонравов Ю.В. Основы философии права. М.: Вестник, 1997. – 608 с.
150. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности: методология и теория. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. – 133 с.
151. Ткач А.Н. Сравнительно-правовой анализ Конституции Республики Польша 1997 года и Конституции Российской Федерации 1993 года (с точки зрения юридической техники). М.: Юрист, 2001. - 125с.
152. Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории. Сборник. - M.: Рольф, 2002. – 596 с.
153. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник – 3-є вид. / Фрицький О.Ф., – К.: Юрінком Інтер, 2006.
154. Хабриева Т.Л. Реформирование Конституции Российской Федерации: возможность и необходимость // Журнал российского права. - 2003. - № 11. - С. 27.
155. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория современной конституции. – М.: Норма, 2005. – 320 с.
156. Халмаи Г. Венгерский Конституционный Суд - законотворец или часть судебной системы? // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах. Сборник докладов. - М„ 1999. - С. 124.
157. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М. Юрид. лит., 1981. – 368 с.
158. Цель - рыночное хозяйство: хозяйство и общество в процессе перехода от плана к рынку // Херман-Пилат К., Шлехт О., Вюнше Х. - М.: Вла Дар, 1995. – 603 с.
159. Червонюк, В. И.Конституционное право России ; учебное пособие для вузов / В. И. Червонюк . - М. ; ИНФРА-М, 2003. - 431 с.
160. Четвернин В.А. Демократическое конституционное госу¬дарство: введение в теорию. - М.::ИГП РАН, 1993. – 141 с.
161. Чешейко-Сахацки З. В фокусе: проблемы посткоммунистической прокуратуры. Польша / 3. Чешейко-Сахацки // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. 1999. - №3(28). - С. 62-66.
162. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. Учебник. М: «Юристь», 1997. – 568 с.
163. Чиркин В.Е. Современное государство / Чиркин В.Е., - М.: Международные отношения. 2001. – 416 с.
164. Шабо Ж.-Л. Государственная власть: конституционные пределы и порядок осуществления / Ж.-Л. Шабо // Политические исследования. 1993. - №3. - С.155-165.
165. Шайо А. Гарантии социальной защиты в посткоммунистических государствах / А. Шайо // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. 2001. -№4(37).- С. 2-7.
166. Шайо А. Вступ