ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її інтеграційні процеси до світової спільноти стали результатом того, що докорінним чином змінюються видовий склад елементів структури й особливості такого явища, як конституційні правовідносини. А це, у свою чергу, вимагає детального дослідження та вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, у результаті якого останні набувають правової форми.
Конституційні правовідносини, як різновид правових відносин, посідають визначальне місце в системі останніх. Це зумовлено тим, що конституційному праву України в національній правовій системі відведена провідна роль у регулюванні відносин у суспільстві.
Наука конституційного права України, як і будь-яка інша, на кожному етапі свого розвитку ставить перед собою конкретні проблеми, які визначаються політичними, економічними, соціальними, культурними й іншими процесами в державі. Адже перелік проблемних питань конституційно-правової науки не є вичерпним. Проте серед усієї різноманітності цих проблем є такі, що завжди перебувають у центрі уваги науковців і їх дослідження не втрачає своєї теоретичної та практичної значущості. До числа таких проблем, перш за все, слід віднести теоретичне дослідження конституційних правовідносин, оскільки основне призначення цих правовідносин полягає у тому, що вони є засобом реалізації конституційно-правових норм.
Конституційні правовідносини забезпечують зв’язок норм конституційного права із суспільними процесами, а комплексне теоретико-прикладне вивчення цих правовідносин дасть змогу на практиці реально оцінити недоліки та прорахунки у їх правовому регулюванні, виявити колізії та прогалини у чинному конституційному законодавстві.
Слід зазначити, що питання, які стосуються правовідносин, у тому числі конституційних, завжди привертали до себе увагу вчених-правників. Так, проблемами правовідносин та їх окремих структурних елементів у загальній теорії права займалися такі видатні науковці-теоретики, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, С.І. Архипов, Н.В. Варламова, А.М. Васильев, Ю.І. Гревцов, А.П. Дудін, З.Д. Іванова, О.С. Іоффе, В.Б. Ісаков, С.Ф. Кечек’ян, О.О. Красавчиков, М.М. Марченко, М.І. Матузов, О.В. Міцкевич, В.С. Нерсесянц, В.М. Протасов, Ю.К. Толстой, Р.О. Халфіна, Г.М. Чувакова, Л.С. Явич та ін.
Дослідженням конституційних правовідносин, їх окремих структурних елементів, з’ясуванням підстав виникнення, зміни та припинення цих правовідносин присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Б.В. Бабін, М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, В.Я. Бойцов, Н.В. Бутусова, Р.Г. Губенко, М.М. Гуренко, В.Н. Денисов, В.С. Журавський, О.В. Зайчук, А.А. Коваленко, О.Л. Копиленко, В.Ф. Коток, С.С. Кравчук, О.О. Кутафін, Я.В. Лазур, О.І. Лєпьошкін, В.О. Лучін, О.О. Миронов, В.В. Мицик, Л.А. Морозова, Н.Р. Нижник, Н.М. Оніщенко, В.С. Основін, О.М. Пастернак, В.Ф. Погорілко, В.О. Ржевський, А.О. Селіванов, Т.А. Синцова, В.Ф. Сіренко, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, І.Є. Фарбер, В.Л. Федоренко, Ю.О. Фрицький, Т.В. Чехович, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Н.Г. Шукліна, О.Н. Ярмиш та ін.
Однак слід зазначити, що за роки незалежності України наука конституційного права не отримала жодного комплексного науково-теоретичного дослідження конституційних правовідносин, що також зумовлює актуальність обраної теми. Наукові праці, які є, стосуються аналізу лише окремих структурних елементів конституційних правовідносин. Проте досліджувані проблеми не втратили своєї актуальності й донині.
На сьогодні висловлюються різні підходи стосовно визначення поняття „конституційні правовідносини”. Немає однозначності й у вирішенні питання щодо співвідношення понять „суб’єкт конституційного права” та „суб’єкт конституційних правовідносин”. Актуальними залишаються дослідження особливостей юридичних фактів у конституційному праві України, а також відмежування правозмінюючих юридичних фактів і фактичних складів від правоприпиняючих.
Усе зазначене підкреслює актуальність теми дисертаційного дослідження та зумовлює необхідність наукового пошуку у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні засади конституційних правовідносин в Україні досліджувались у межах науково-дослідної роботи відділу моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою „Організація моніторингу ефективності чинного законодавства та прогнозування наслідків його застосування” (реєстраційний № 0104U006941), у розроблені якої дисертант брав безпосередню участь.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення теорії конституційних правовідносин на основі їх комплексного та системного науково-теоретичного дослідження.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- проаналізувати сучасний стан наукових досліджень у конституційному праві України стосовно конституційних правовідносин; сформулювати власне науково обґрунтоване визначення поняття „конституційні правовідносини”; дослідити основні особливості конституційних правовідносин, що якісно відрізняють їх від правовідносин інших галузей права;
- здійснити наукову класифікацію конституційних правовідносин;
- сформулювати на підставі наукового дослідження власне визначення поняття „суб’єкти конституційних правовідносин”; визначити систему суб’єктів конституційних правовідносин та дослідити проблемні питання окремих видів таких суб’єктів;
- проаналізувати проблемні питання об’єктів конституційних правовідносин і сформулювати узагальнене їх визначення; дослідити види об’єктів конституційних правовідносин;
- проаналізувати зміст конституційних правовідносин; дослідити суб’єктивні права та юридичні обов’язки окремих видів суб’єктів конституційних правовідносин;
- дослідити особливості юридичних фактів у конституційному праві України; здійснити класифікацію юридичних фактів і сформулювати авторське їх визначення;
- проаналізувати фактичні склади як підстави виникнення, зміни та припинення конституційних правовідносин; з’ясувати, як відбувається розвиток фактичних складів, тобто накопичення всіх елементів таких складів; запропонувати власне визначення поняття „фактичні склади у конституційному праві України”;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного конституційного законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що регулюються нормами конституційного права України.
Предметом дослідження є теоретичні засади конституційних правовідносин в Україні.
Методи дослідження. Задля досягнення визначеної мети дисертаційного дослідження та вирішення окреслених завдань комплексно використовувалася система загальнофілософських, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження правових явищ, що забезпечило об’єктивний аналіз предмета дослідження. З урахуванням поставлених мети та завдань дослідження дисертант використовував такі методи:
- діалектичний метод (дозволив дослідити поставлені у роботі завдання в їх взаємозв’язку, єдності та розвитку);
- історико-правовий метод (надав змогу проаналізувати становлення та розвиток наукової думки про конституційні правовідносини й їх структурні елементи на кожному окремому етапі історичного розвитку);
- формально-логічний метод (дозволив послідовно проаналізувати теоретико-правові проблеми конституційних правовідносин, виявити суперечності у системі вчень про дані правовідносини та на цій основі сформулювати висновки, що характеризуються послідовністю та несуперечливістю);
- метод аналізу та синтезу (сприяв здійсненню наукової класифікації конституційних правовідносин, їх об’єктів та юридичних фактів на окремі види, дослідженню системи суб’єктів конституційних правовідносин);
- метод абстрагування та узагальнення (дозволив сформулювати власні визначення понять „конституційні правовідносини”, „суб’єкти конституційних правовідносин”, „юридичні факти у конституційному праві України” тощо);
- порівняльно-правовий метод (дозволив визначити особливості конституційних правовідносин, за якими останні якісно відрізняються від інших правовідносин. Також цей метод допоміг при визначенні особливостей юридичних фактів у конституційному праві, при вирішенні інших питань).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана дисертаційна робота є першим у вітчизняній конституційно-правовій науці за роки незалежності України комплексним науково-теоретичним дослідженням конституційних правовідносин в Україні.
Результати проведеного дослідження знайшли своє відображення у таких нових положеннях, що виносяться на захист:
вперше:
- сформульовано узагальнене визначення конституційних правовідносин, згідно з яким останні являють собою врегульовані нормами конституційного права суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються та поновлюються на підставі юридичних фактів, які закріплені конституційно-правовими нормами та змістом яких є юридичний зв’язок між їх суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків, передбачених відповідними нормами конституційного права, що спрямовані на визначений об’єкт даних правовідносин;
- у класифікації юридичних фактів у конституційному праві України за правовими наслідками, крім правоутворюючих, правозмінюючих і правоприпиняючих юридичних фактів, доведено доцільність виділяти також і правопоновлюючі юридичні факти, що є підставами поновлення конституційних правовідносин, які існували раніше. У свою чергу, при класифікації юридичних фактів за вольовою ознакою запропоновано використовувати замість поняття „юридичні дії” більш широке поняття „юридичні діяння”, що охоплює як юридичні дії, так і юридичну бездіяльність;
- запропоноване узагальнене визначення юридичних фактів у конституційному праві України як явищ реальної дійсності, що існують у формі подій або діянь (дій або бездіяльності), зумовлюють реалізацію норм цієї галузі права, в результаті чого виникають, змінюються, припиняються або поновлюються конституційні правовідносини, при цьому суб’єкти конституційного права стають суб’єктами конкретного конституційного правовідношення;
удосконалено:
- теоретичні визначення таких понять: „суб’єкти конституційних правовідносин”, „об’єкти конституційних правовідносин”, „фактичні склади у конституційному праві України”. На цій основі сформульовані авторські визначення зазначених понять;
дістали подальшого розвитку:
- твердження щодо можливості виникнення на основі конституційно-правових норм нових суспільних відносин, які до прийняття тієї чи іншої норми конституційного права не існували;
- позиція, відповідно до якої поняття „суб’єкт конституційного права” та „суб’єкт конституційних правовідносин” не є тотожними;
- підхід, згідно з яким дії, як форма юридичних фактів, у конституційному праві України мають переважно державно-владний характер.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – в процесі подальших наукових досліджень проблемних питань конституційних правовідносин;
- у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного конституційного законодавства;
- у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів „Конституційне право України”, „Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, при викладанні відповідних курсів у навчальних закладах правового спрямування, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації у відділі моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні положення дисертації доповідалися на: міжнародній науковій конференції „Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2627 жовтня 2007 року); міжнародній науково-практичній конференції „Захист прав людини на сучасному етапі” (м. Київ, 07 грудня 2007 року); всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні” (м. Хмельницький, 1415 березня 2008 року); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання державотворення в Україні” (м. Київ, 2425 квітня 2008 року).
Результати дослідження також використовувалися дисертантом у виступах під час проведення: семінару-наради із законодавчих аспектів впровадження системи пробації в Україні у рамках діяльності Консультативної ради з питань ювенальної юстиції при Інституті законодавства Верховної Ради України (м. Київ, 28 березня 2007 року); міжнародної конференції „Розвиток парламентаризму: проблеми та перспективи” (м. Київ, 5 вересня 2007 року); 3-го засідання Консультативної ради з питань ювенальної юстиції при Інституті законодавства Верховної Ради України з питань узгодження Концепції створення та розвитку системи пробації в Україні на період 20082018 рр. (м. Київ, 15 жовтня 2007 року); Національного семінару „Політика у сфері трудової міграції. Національне законодавство та міжнародні стандарти, практика зарубіжних країн” (м. Київ, 13 жовтня 2008 року).
Разом із тим окремі положення дисертаційної роботи доповідалися дисертантом під час проведення лекційних і практичних занять в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України, а також використовувалися при проведенні семінарських та практичних занять на юридичному факультеті Хмельницького університету управління та права протягом 2007-2008 років.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у восьми наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, згідно з переліком ВАК України, та чотири – у збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел, який містить 230 найменувань та налічує 22 сторінки. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, з яких – 181 сторінка основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено комплексний науково-теоретичний аналіз проблемних питань конституційних правовідносин в Україні. Результати наукового дослідження відображаються у таких висновках:
1. Характер конституційних правовідносин визначається, окрім специфіки відповідних конституційно-правових норм, також і суспільними відносинами, що лежать в основі даних правовідносин. Суспільні відносини невіддільні від їх правової форми – конституційних правовідносин. У більшості випадків в основі конституційних правовідносин лежать суспільні відносини, що вже існували і лише в результаті їх врегулювання нормами конституційного права отримали правову форму. Проте нові суспільні відносини, які до прийняття тієї чи іншої норми конституційного права не існували, можуть також виникати на основі конституційно-правових норм.
2. Конституційні правовідносини за своїм значенням та сферою виникнення мають основоположний, первинний характер. Держава, виступаючи лише частиною громадянського суспільства, постійно розширює сферу правового впливу на суспільне життя. Причиною цього є не тільки політичні напрямки діяльності тих суспільних сил, які приходять до влади, але й об’єктивно обумовлені ускладнення економічних, політичних і соціальних відносин та виникнення нових перешкод на шляху суспільного прогресу.
На основі з’ясування предмета конституційного права України, юридичних фактів як підстав виникнення, зміни, припинення та поновлення конституційних правовідносин, а також аналізу всіх структурних елементів цих правовідносин сформульовано власне визначення конституційних правовідносин як врегульованих нормами конституційного права суспільних відносин, що виникають, змінюються, припиняються та поновлюються на підставі юридичних фактів, які закріплені конституційно-правовими нормами та змістом яких є юридичний зв’язок між їх суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків, передбачених відповідними нормами конституційного права, що спрямовані на визначений об’єкт цих правовідносин.
3. Конституційні правовідносини мають свої, притаманні лише їм особливості, які якісно відрізняють зазначені правовідносини від правовідносин інших галузей права. До особливостей конституційних правовідносин слід віднести наступні:
• складаються переважно у процесі здійснення державної влади;
• пов’язані з визначенням правового статусу людини і громадянина;
• виникають у всіх найважливіших сферах суспільного та державного життя;
• мають високий політичний потенціал;
• їм притаманне специфічне коло суб’єктів, котрі наділені спеціальною конституційною правоздатністю, що відрізняється від правоздатності суб’єктів інших правовідносин;
• мають коло об’єктів, що є переважно вищими соціальними цінностями;
• визначаються особливим характером юридичних зв’язків між суб’єктами. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх суб’єктів закріплені у конституційному законодавстві;
• їм притаманні юридичні факти як підстави їх виникнення, зміни, припинення та поновлення, що характеризуються наступними особливостями: по-перше, їх особливість визначається предметом правового регулювання конституційного права; по-друге, виникнення юридичних фактів призводить до настання правових наслідків передбачених нормами конституційного права; по-третє, дії, як форма юридичних фактів, у конституційному праві мають переважно державно-владний характер;
• характеризуються великим різноманіттям;
• тісно пов’язані з іншими правовідносинами, які виникають в процесі реалізації норм інших галузей права.
4. У процесі здійснення наукової класифікації конституційних правовідносин на окремі види важливим етапом слугує правильність та обґрунтованість вибору підстав. Виділення якомога більшої кількості класифікаційних ознак, що виражають загальні риси та особливості окремих груп конституційних правовідносин сприяє більш комплексному їх дослідженню. При цьому слід керуватися наступними правилами: 1) класифікаційна ознака має виражати найбільш характерні, суттєві риси конституційних правовідносин; 2) класифікаційна ознака має володіти здатністю виступати в якості підстави класифікації.
Класифікація конституційних правовідносин здійснюється за такими підставами: за ступенем конкретизації; за цільовим призначенням; за змістом; за формою; за часом існування; залежно від способу індивідуалізації суб’єктів; за кількістю зв’язків, які можуть виникати між суб’єктами; залежно від суб’єктів; залежно від типу поведінки зобов’язаної сторони. Класифікацію конституційних правовідносин доцільно також здійснювати за їх об’єктами та юридичними фактами.
Матеріальними конституційними правовідносинами є правовідносини, що виникають у процесі реалізації матеріальних конституційно-правових норм. Зміст даних правовідносин складають суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх суб’єктів, що закріплені зазначеними нормами права і спрямовані на виконання цими суб’єктами відповідних функцій.
Процесуальні конституційні правовідносини за своєю суттю мають похідний, вторинний характер по відношенню до матеріальних. Вони виникають в процесі реалізації процесуальних конституційно-правових норм.
5. Встановлено, що конституційно-правові норми, регламентуючи поведінку учасників суспільних відносин, наділяють останніх не здатністю бути носіями прав та обов’язків, а суб’єктивними правами та юридичними обов’язками, які можуть бути реалізовані в рамках конституційних правовідносин.
Порівняльний аналіз понять „суб’єкти конституційних правовідносин” та „суб’єкти конституційного права” засвідчив, що вони тісно пов’язані одне з одним, але їх не слід ототожнювати. Суб’єкт конституційних правовідносин – це реальний учасник цих правовідносин. У свою чергу, суб’єкт конституційного права наділений здатністю бути учасником численних конституційних правовідносин.
Запропоновано власне визначення поняття „суб’єкти конституційних правовідносин”, згідно з яким це конкретні, дійсні учасники таких правовідносин, які у зв’язку із настанням передбачених конституційно-правовими нормами юридичних фактів реалізують належні їм конституційні права та виконують відповідні юридичні обов’язки.
6. Аналіз конституційно-правових норм і практики їх застосування показує, що учасниками конституційних правовідносин є наступні їх види: соціальні спільноти (Український народ, українська нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади, тощо); держава, адміністративно-територіальні одиниці; політичні партії, громадські організації; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, депутати різних рівнів рад; громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці; підприємства, установи, організації; міжнародні органи та організації; органи самоорганізації населення.
Досягнення конституційно-правової науки стосовно корінних народів не знімають проблеми окреслення їх правового статусу на законодавчому рівні, адже така невизначеність сьогодні породжує досить багато проблем. Тому запропоновано розробити проект Закону „Про правовий статус корінних народів в Україні” та внести його на розгляд Верховної Ради України. Метою такого закону має бути закріплення юридичних критеріїв ідентифікації корінних народів.
7. Сформульовано авторське визначення поняття „об’єкти конституційних правовідносин”, згідно з яким це майнові та немайнові блага, поведінка людей, діяльність органів держави, органів місцевого самоврядування та громадських об’єднань, з приводу яких суб’єкти конституційних правовідносин вступають у ці правовідносини й на використання чи охорону яких спрямовані суб’єктивні конституційні права та юридичні обов’язки цих суб’єктів.
Виходячи з аналізу конституційно-правових норм, а також визначення поняття об’єктів конституційних правовідносин всі види цих об’єктів запропоновано поділити на такі групи: державна територія; державна влада; місцеве самоврядування; майнові та немайнові блага; поведінка людей, діяльність органів держави, органів місцевого самоврядування і громадських об’єднань.
8. Зазначено, що структуру суб’єктивного права суб’єктів конституційних правовідносин складають наступні правомочності: 1) можливість уповноваженого суб’єкта конституційних правовідносин вчиняти певні дії, які передбачені конституційно-правовою нормою та які нею не заборонені; 2) можливість уповноваженого суб’єкта даних правовідносин вимагати від зобов’язаного суб’єкта певної поведінки, яка передбачена конституційно-правовою нормою та є його обов’язком; 3) можливість уповноваженого суб’єкта конституційних правовідносин користуватись належним благом; 4) можливість уповноваженого суб’єкта конституційних правовідносин звернутися до відповідних органів державної влади за захистом своїх порушених прав.
Визначено, що структурними елементами юридичного обов’язку учасників конституційних правовідносин є наступні: 1) обов’язок вчиняти певні дії, визначені конституційно-правовими нормами (активний обов’язок); 2) обов’язок утриматися від вчинення певних дій (пасивний обов’язок); 3) обов’язок не чинити перешкод у користуванні благом; 4) обов’язок виконувати законні вимоги уповноваженого суб’єкта; 5) обов’язок понести негативні наслідки у випадку невиконання будь-якого обов’язку, що передбачені вище.
9. Особливість юридичних фактів у конституційному праві визначається предметом правового регулювання цієї галузі. Так, специфікою юридичних фактів у конституційному праві є те, що всі вони як підстави виникнення, зміни, припинення та поновлення конституційних правовідносин, незалежно від того, яким матеріальним змістом ці правовідносини наповнені та як вони пов’язані із волею людей, тягнуть за собою виникнення, зміну, припинення та поновлення конституційних правовідносин, що так чи інакше пов’язані із здійсненням народовладдя або із забезпеченням основ його здійснення.
10. Класифікацію юридичних фактів на окремі види можна проводити за такими підставами: 1) за наслідками, до яких призводить юридичний факт (правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі, правопоновлюючі); 2) за формою юридичних фактів (позитивні та негативні); 3) за характером дії юридичного факту (факти обмеженої, одноразової дії та факти-стани); 4) за характером зв’язку з індивідуальною волею осіб (юридичні події та юридичні діяння).
Встановлено, що правоприпиняючі юридичні факти можуть одночасно припиняти конституційні правовідносини одного порядку та тягти за собою виникнення нових конституційних правовідносин. Іншими словами, більшість правоприпиняючих юридичних фактів не може розглядатись як абсолютно правоприпиняючі. На основі цього запропоновано виділяти юридичні факти так званого змішаного виду, які поєднують у собі ознаки правозмінюючих та правоприпиняючих юридичних фактів.
Сформульовано власне визначення юридичних фактів у конституційному праві України як явищ реальної дійсності, що існують у формі подій або діянь (дій або бездіяльності), зумовлюють реалізацію норм цієї галузі права, в результаті чого виникають, змінюються, припиняються або поновлюються конституційні правовідносини, при цьому суб’єкти конституційного права стають суб’єктами конкретного конституційного правовідношення.
11. Юридичні факти та фактичні склади можуть співвідноситись двояко: по-перше, їх можна розглядати як дві окремі підстави виникнення, зміни та припинення конституційних правовідносин; по-друге, такі підстави розглядаються як ціле та частина, де фактичний склад є цілим, а юридичний факт, що є елементом такого фактичного складу, є його частиною (елементом).
12. Доведено важливість встановлення конкретних меж фактичних складів у конституційному праві України. Адже правотворча діяльність вимагає чіткості у визначенні кожного юридичного факту, оскільки це допоможе уникнути непотрібних і зайвих дій суб’єктів конституційних правовідносин при реалізації ними своїх прав та виконанні покладених на них юридичних обов’язків.
Запропоновано власне визначення фактичних складів у конституційному праві України як сукупності двох або декількох юридичних фактів, що створюють певну систему в межах такого фактичного складу, характеризуються взаємозалежністю та взаємодією, є необхідними та достатніми для настання передбачених конституційно-правовими нормами юридичних наслідків (виникнення, зміни або припинення конституційних правовідносин).
13. Визначено, що правовими наслідками, які виникають в процесі накопичення юридичних фактів, як елементів фактичних складів, є такі: по-перше, це юридична можливість накопичення наступного юридичного факту складу, що є найпоширенішим правовим наслідком, який виникає в процесі розвитку фактичного складу із послідовним накопиченням елементів; по-друге, це виникнення додаткових (проміжних) конституційних правовідносин.
14. Встановлено, що розвиток фактичної основи конституційного правовідношення слід розглядати як складний процес, що складається з двох взаємозалежних стадій: перша  розвиток правостворюючого фактичного складу, тобто до виникнення конституційного правовідношення; друга – розвиток правозмінюючого та правоприпиняючого фактичних складів, тобто після виникнення конституційного правовідношення.
15. Обґрунтовано необхідність прийняття Законів України „Про всеукраїнський референдум” та „Про місцеві референдуми” оскільки чинний Закон України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” далекий від досконалості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Александров Н.Г. – М. : Юридическая литература, 1955. – 176 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С.С. – М. : Юридическая литература, 1981. – Т.2. – 1982. – 360 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права / Алексеев С.С. – Свердловск : Изд. Свердловского юрид. института, 1964. – 226 с.
4. Алексеев С.С. Право : азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования / Алексеев С.С. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
5. Алексеев С.С. Проблемы теории права : Курс лекций в 2 т. / Алексеев С.С. – Свердловск : Изд. Свердловского юрид. института, 1972. – Т.1. – 1972. – 396с.
6. Архипов С.И. Субъект права : теоретическое исследование / Архипов С.И. – СПб. : Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 469 с.
7. Архипов С.И. Субъект права в центре правовой системы / С.И. Архипов // Государство и право. – 2005.  № 7. – С. 13-23.
8. Бабін Б.В. Конституційно-правовий статус корінних народів України: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Бабін Борис Володимирович. – Одеса, 2005. – 239 с.
9. Баймуратов М. Правовий статус людини і громадянина в конституціях держав Східної Європи : порівняльно-правовий аналіз конституцій та їхнє співвідношення з міжнародними стандартами / М. Баймуратов // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006.  № 1. – С. 8993.
10. Баймуратов М.О. Муніципальна влада : актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні / М.О. Баймуратов, В.А. Григор’єв – Одеса : АО БАХВА, 2003. – 192 с.
11. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні : Монографія / Батанов О.В. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
12. Белкин А.А. Объекты конституционного регулирования / А.А. Белкин // Правоведение. – 1988.  № 3. – С. 30-38.
13. Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права / Бойцов В.Я. – Уфа : Башкирское книжное изд-во, 1972. – 160 с.
14. Брауде И.Л. К вопросу об объекте правоотношения по советскому гражданскому праву : Автореферат / И.Л. Брауде // Советское государство и право. – 1974.  № 1. – С. 57-59.
15. Бурмистров А.С. Местное сообщество как субъект самоуправления / А.С. Бурмистров // Правоведение. – 2000.  № 5. – С. 3642.
16. Бутусова Н.В. Государственно-правовые отношения между Советским государством и личностью / Бутусова Н.В. – Воронеж : Изд. Воронежского ун-та, 1986. – 173 с.
17. Варламова Н.В. Правоотношения : философский и юридический подходы / Н.В. Варламова // Правоведение. – 1991.  № 4. – С. 4454.
18. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / Васильев А.М. – М. : Юридическая литература, 1976. – 264 с.
19. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений / А.В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1955.  № 6. – С. 1728.
20. Воеводин Л.Д. Конституционные права, свободы и обязанности советских граждан как объект системного анализа / Л.Д. Воеводин, М.А. Краснов, М.А. Федотов // Правоведение. – 1982.  № 2. – С. 1623.
21. Гапотій В.Д. Теоретичні і практичні аспекти суверенітету народу, нації та держави: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Гапотій Віктор Дмитрович. – Харків, 2005. – 200 с.
22. Гнатущенко Ю. Правові відносини та їх місце в механізмі правового регулювання / Ю. Гнатущенко // Юридична Україна. – 2007. – № 12.  С. 1014.
23. Гревцов Ю.И. Правовое отношение : основные взаимосвязи / Ю.И. Гревцов // Советское государство и право. – 1985.  № 1. – С. 1219.
24. Гревцов Ю.И. Правовое отношение и осуществление права / Гревцов Ю.И. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1987. – 129 с.
25. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения / Гревцов Ю.И. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1981. – 83 с.
26. Гревцов Ю.И. Социальный и юридический аспекты правоотношения / Ю.И. Гревцов // Правоведение. – 1977.  № 2. – С. 717.
27. Греган С. Что такое «самоопределение народов»? / С. Греган // Правоведение. – 1993.  № 5. – С. 123126.
28. Григорьев В.А. Эволюция местного самоуправления. Отечественная и зарубежная практика : Монография / Григорьев В.А. – К. : Истина, 2005. – 424 с.
29. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Гримм Д.Д. – [5-е изд.].  Пг., 1916. – 421 с.
30. Губенко Р.Г. Советский народ – субъект конституционных правоотношений / Р.Г. Губенко // Советское государство и право. – 1980.  № 10. – С. 113117.
31. Гурвич Г.С. Некоторые вопросы советского государственного права / Г.С. Гурвич // Советское государство и право. – 1957.  № 12. – С. 104112.
32. Гуренко М.М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина / Гуренко М.М. – К. : Логос, 2002. – 252 с.
33. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина / Гуренко М.М. – К. : НАВСУ, 2001. – 218 с.
34. Дамдинов Б.Д. К вопросу оправе народов на самоопределение : проблемы субъекта, содержания и форм реализации / Б.Д. Дамдинов // Сибирский юридический вестник. – 2005.  № 2. – С. 1923.
35. Державотворення і правотворення в Україні : досвід, проблеми, перспективи : Монографія / [Шемшученко Ю.С., Скрипнюк О.В., Кресіна І.О. та ін.] ; за ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. – 656 с.
36. Дмитриев Ю.А. К вопросу об определении предмета отрасли конституционного права / Ю.А. Дмитриев // Государство и право. – 2002.  № 7. – С. 1322.
37. Дудин А.П. Диалектика правоотношения / Дудин А.П. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1983. – 121 с.
38. Дудин А.П. Объект правоотношения (вопросы теории) / Дудин А.П. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1980. – 81 с.
39. Еременко Ю.П. К разработке предмета науки советского государственного права / Ю.П. Еременко // Правоведение. – 1980.  № 6. – С. 3440.
40. Єрмоленко В. Об’єкт у структурі правовідносин / В. Єрмоленко // Юридична Україна. – 2004.  № 1. – С. 1115.
41. Железнов Б.Л. Механизм государственной защиты основных прав и свобод / Б.Л. Железнов // Вестник Татарского института содействия бизнесу. – 2002.  № 3. – С. 8286.
42. Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) / Журавський В.С. – К. : Парламентське вид-во, 2002. – 344 с.
43. Завальний А. Юридичні факти : історичні та сучасні аспекти розуміння / А. Завальний // Право України. – 2006. – № 1. – С. 113–116.
44. Зражевская Т.Д. Ответственность по советскому государственному праву / Зражевская Т.Д. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1980. – 159 с.
45. Зуев В.И. „Власть” в системе политических категорий / В.И. Зуев // Государство и право. – 1992.  № 5. – С. 9096.
46. Иванова З.Д. Основания возникновения правоотношений по советскому праву: дис. … канд. юрид. наук / Иванова З.Д. – М., 1951. – 280с.
47. Иоффе О.С. Вопросы теории права / Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. – М. : Госюриздат, 1961. – 381 с.
48. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву / Иоффе О.С. – М. : Статут, 2000. – 777 с.
49. Иоффе О.С. Правоотношения по советскому гражданскому праву / Иоффе О.С. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1949. – 144с.
50. Исаков В.Б. Фактические составы как основания возникновения правоотношений / В.Б. Исаков // Правоведение. – 1972.  № 4. – С. 106107.
51. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / Исаков В.Б. – Саратов : Издательство Саратовского университета, 1980. – 128с.
52. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве / Исаков В.Б. – М. : Юридическая литература, 1984. – 144 с.
53. Кабышев В.Т. Категория «народ» в советском конституционном законодательстве / В.Т. Кабышев, О.О. Миронов // Правоведение. – 1969.  № 4. – С. 3641.
54. Кейзеров Н.М. О соотношении категорий „власть” и „политическая культура” (критика буржуазных концепций) / Н.М. Кейзеров // Советское государство и право. – 1983.  № 1. – С. 7786.
55. Кечекьян С.Ф. Правоотношение в социалистическом обществе / Кечекьян С.Ф.  М. : Госюриздат, 1958. – 188 с.
56. Коваленко А.А. Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в Україні : питання теорії та практики / Коваленко А.А. – К. : Довіра, 1997. – 131 с. – Бібліограф. : 11 с.
57. Конституційне право України / [Погорілко В.Ф., Фріцький О.Ф., Городецький О.В. та ін.] ; за ред. проф. В.Ф. Погорілка.  К. : Наукова думка, 1999. – 735 с.
58. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України // Відомості Верховної Ради.  1995. – № 18.  Ст. 133.
59. Конституційно-правові засади становлення української державності / [В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Г. Данильян та ін.] ; за ред. акад. НАН України В.Я. Тація, акад. АПрН України Ю.М. Тодики. – Х. : Право, 2003. – 328 с.
60. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні : проблеми теорії і практики / [В.Ф. Погорілко, М.І. Ставнійчук, Н.І. Руда та ін.] ; за ред. В.Ф. Погорілка. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 356 с.
61. Конституція України – основа реформування суспільства / [В.Я. Тацій, Ю.П. Бітяк, Ю.М. Грошовий, М.В. Цвік]. – Х. : Право, 1996. – 96 с.
62. Конституція України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996.  № 30. – Ст. 141.
63. Королев А.И. Государственная власть и нации / А.И. Королев // Советское государство и право. – 1983.  № 1. – С. 310.
64. Коток В.Ф. Конституционно-правовые отношения в социалистических странах / В.Ф. Коток // Правоведение. – 1962.  № 1. – С. 4152.
65. Коток В.Ф. О предмете советского государственного права / В.Ф. Коток // Вопросы советского государственного права.  М. : Изд-во АН СССР, 1959. – С. 393.
66. Кравчук С.С. Государственно-правовые отношения в советском социалистическом государстве / С.С. Кравчук // Советское государство и право. – 1956.  № 10. – С. 95105.
67. Кравчук С.С. Государственно-правовые отношения в Советском социалистическом государстве / С.С. Кравчук // Тезисы докладов юридического факультета.  М. : Изд. МГУ, 1955. – С. 1619.
68. Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. Избранные труды : в 2 т. / Красавчиков О.А.  М. : Статут, 2005. – Т. 2. – 2005.  494 с.  (Классика российской цивилистики).
69. Красавчиков О.А. Советское гражданское право : в 2 т. / Красавчиков О.А. – М. : Госюриздат, 1968. – Т. 1. – 1968. – 540 с.
70. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О.А. – М. : Госюриздат, 1958. – 184 с.
71. Кряжков В.А. Правовые проблемы статуса коренных малочисленных народов России / В.А. Кряжков // Государство и право. – 1994.  № 6. – С. 312.
72. Курінний Є. Об’єкт права : доктринальні питання визначення категорії / Є. Курінний // Право України. – 2003.  № 10. – С. 3336.
73. Курс советского государственного права / [Горшенев А.А., Григорян Л.А., Сафронов В.М., Щетинин Б.В.] ; под ред. Б.В. Щетинина и А.Н. Горшенева.  М. : Высшая школа,1971. – 448 с.
74. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права / Кутафин О.Е. – М. : Юристъ, 2001. – 444 с.
75. Лаврик М.А. Права человека : современное понимание и основные направления развития / М.А. Лаврик // Сибирский юридический вестник. – 2005.  № 2. – С. 2325.
76. Лазур Я.В. Захист мовних прав національних меншин / Я.В. Лазур // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород : Ліра, 2004. – Випуск 3. – С. 84–86. – (Серія Право).
77. Лазур Я.В. Правові засади національно-культурних автономій національних меншин за законодавством зарубіжних країн / Я.В. Лазур // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Випуск 28. – С. 295–302.
78. Лепешкин А.И. Курс советского государственного права : в 2 т. / Лепешкин А.И. – М. : Госюриздат, 1961.  Т.1. – 1961. – 559 с.
79. Лепешкин А.И. О понятии, предмете и источниках государственного права / А.И. Лепешкин, А.Х. Махненко, Б.В. Щетинин // Правоведение. – 1965.  № 1. – С. 2833.
80. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность / Лукашева Е.А. – М. : Наука, 1987. – 155 с.
81. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения : [учебн. пособие для вузов] / Лучин В.О. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 159 с.
82. Лучин В.О. Особенности конституционно-правовых отношений / В.О. Лучин // Правоведение. – 1987.  № 1.  С. 1119.
83. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Люшер Ф. ; [пер. с франц. С.В. Боботова, Д.И. Васильева ; под ред. и со вступ. ст. С.В. Боботова]. – М. : Прогресс : Универс., 1993. – 382 с.
84. Мармазов В.Є. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи : досвід і проблеми : Монографія / Мармазов В.Є., Піляєв І.С.  К. : Вентурі, 1999.  400 с.
85. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Матузов Н.И.  Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1972.  292 с.
86. Матузов Н.И. Общие правоотношения и их специфика / Н.И. Матузов // Правоведение. – 1976.  № 3. – С. 2333.
87. Матузов Н.И. Права человека и общерегулятивные правоотношения / Н.И. Матузов // Правоведение. – 1996.  № 3. – С. 3746.
88. Махненко А.Х. О предмете и понятии социалистического государственного права / А.Х. Махненко // Советское государство и право. – 1963.  № 12.  С. 4555.
89. Миронов О.О. Административно-территориальные единицы – субъекты советского конституционного права / О.О. Миронов // Проблемы конституционного права.  Саратов, 1969. – С. 4758.
90. Миронов О.О. Конституционное регулирование в развитом социалистическом обществе / Миронов О.О. – Саратов : Изд-во Саратовского университета, 1982. – 127 с.
91. Миронов О.О. Субъекты советского государственного права / Миронов О.О. – Саратов : Изд-во Саратовского университета, 1975. – 81 с.
92. Миронова Г. Діалектична єдність природи моральних і правових відносин / Г. Миронова // Юридична Україна. – 2004. – № 1.  С. 2026.
93. Митрофанов І. Поняття та складові початкового етапу механізму правореалізації / І. Митрофанов, Т. Гайкова // Юридична Україна. – 2007.  № 12. – С. 1520.
94. Мицик В.В. Права національних меншин у міжнародному праві : Монографія / Мицик В.В. – К. : Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. – 287 с.
95. Мицкевич А.В. Субъекты советского права / Мицкевич А.В. – М. : Юридическая литература, 1962. – 213 с.
96. Мінченко Р.М. Теоретико-правові проблеми організації та функціонування державної влади в умовах модернізації механізму української державності : монографія / Мінченко Р.М.  О. : Фенікс, 2008.  320 с.
97. Морозова Л.А. Конституционное регулирование в СССР / Морозова Л.А. – М. : Юрид. лит., 1985. – 144с.
98. Мышкин А.В. Способы конституционного регулирования общественных отношений / А.В. Мышкин // Советское государство и право. – 1986.  № 12. – С. 97100.
99. Назаров Б.Л. Социалистическое право в системе социальных связей / Назаров Б.Л. – М. : Юридическая литература, 1976. – 312 с.
100. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / Недбайло П.Е. – М. : Госюриздат, 1960. – 246 с.
101. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / Нерсесянц В.С.  М. : Норма  Инфра-М, 1999.  552 с.
102. Нікітюк В.О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правовий аспект) / Нікітюк В.О. – К. : Естет, 1996. – 186 с.
103. Органи державної влади в Україні : структура, функції і тенденції розвитку : Навч. посібник / [Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, Н.Г. Плахотнюк та ін.] ; за заг. ред. Н.Р. Нижник.  К. : ЗАТ „НІЧЛАВА”, 2003.  284 с.
104. Органи державної влади України : Монографія / [Погорілко В.Ф., Кривенко Л.Т., Григорук Н.Г. та ін.] ; за ред. В.Ф. Погорілка. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. – 592 с.
105. Основин В.С. Нормы советского государственного права / Основин В.С. – М. : Госюриздат, 1963. – 110 с.
106. Основин В.С. Советские государственноправовые отношения / Основин В.С. – М. : Юридическая литература, 1965. – 168 с.
107. Основы советского государства и права : Учебник / [Дурманов Н.Д., Казанцев Н.Д., Клейнман А.Ф. и др.] ; науч. ред. А.В. Карасс, И.Д. Левин  М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1947.  647 c.
108. Пастернак О.М. Суб’єкти правових відносин у сфері місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 „Конституційне право” / О.М. Пастернак. – К., 2006. – 22 с.
109. Пашуканис Е.Б. Избранные произведения по общей теории права и государства / Пашуканис Е.Б. – М. : Наука, 1980. – 271 с.
110. Перфильев М.Н. Общественные отношения. Методологические и социологические проблемы / Перфильев М.Н. – М. : Наука, 1974. – 237 с.
111. Погорілко В. Об’єкти конституційного права України : поняття, ознаки та види / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. – 2004.  № 2. – С. 916.
112. Погорілко В. Поняття та юридичні властивості Конституції України / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. – 2006.  № 11. – С. 410.
113. Погорілко В. Роль і значення Конституції в українському право творенні і розбудові держави / В. Погорілко // Вісник національної академії наук України. – 2005.  № 12. – С. 2332.
114. Погорілко В. Суб’єкти конституційних правовідносин: поняття, ознаки, види / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. – 2002.  № 10. – С. 39.
115. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. Академічний курс : Підруч. : У 2 т. / Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. ; за заг. ред. В.Ф. Погорілка. – К. : ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2006. – Т.1. – 2006. – 544 с.
116. Погорілко В.Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. – К. : Ін Юре, 1997. – 52 с. – (Бібліотечка „Нова Конституція України”).
117. Погорілко В.Ф. Референдуми в Україні : історія та сучасність : Монографія / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 2000. – 248 с.
118. Порівняльне правознавство (правові системи світу) : Монографія / [Шемшученко Ю.С., Копиленко О.Л., Зайчук О.В. та ін.] ; за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко.  К. : Парламентське вид-во, 2008.  488 с.
119. Прело М. Конституционное право Франции / Прело М. ; [пер. с фр. Ф.А. Кублицкого ; под ред. и с предисл. А.З. Манфреда].  М. : Иностранная лит., 1957.  671 с.
120. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України від 06.04.2004 р., № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №30-31. – Ст. 382.
121. Про всеукраїнський та місцеві референдуми : Закон України від 3.07.1991 р., № 1286-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991.  № 33.  Ст. 443.
122. Про громадянство України : Закон України від 18.01.2001 р., № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001.  № 13.  Ст. 65.
123. Про державний кордон України : Закон України від 04.11.1991 р., № 1777-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992.  № 2.  Ст. 5.
124. Про затвердження Регламенту Конституційного Суду України : Рішення Конституційного Суду України від 05.03.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997.  № 20. – Стор. 87.
125. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 16.05.2008 р., № 279-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2008.  № 25.  Ст. 241.
126. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16.10.1996 р., № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996.  № 49.  Ст. 272.
127. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р., № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997.  № 24.  Ст. 170.
128. Про політичні партії в Україні : Закон України від 05.04.2001 р., № 2365-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №23. – Ст. 118.
129. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності : Указ Президента України від 10.06.1997 р., № 503/97 // Офіційний вісник України. – 1997.  № 24.  Стор. 11.
130. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України від 04.02.1994 р., № 3929-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994.  № 23. – Ст. 161.
131. Про статус депутатів місцевих рад : Закон України від 11.07.2002 р., № 93-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002.  № 40. – Ст. 290.
132. Про статус народного депутата України : Закон України від 17.11.1992 р., № 2790-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993.  № 3.  Ст. 17.
133. Проблеми реалізації Конституції України : теорія і практика : Монографія / [В.Ф. Погорілко, Л.Т. Кривенко, В.Б. Авер’янов та ін] ; відп. ред. В.Ф. Погорілко. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : А.С.К., 2003. – 652 с. – (Нормативні документи та коментарі).
134. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні : Монографія / [Карпачова Н.І., Оніщенко Н.М., Зайчук О.В. та ін.] ; за ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука. – К. : ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2007. – 424 с.
135. Протасов В.Н. Категория «объект правоотношения» : системный и деятельностный подходы / В.Н. Протасов // Советское государство и право. – 1988.  № 2. – С. 128134.
136. Протасов В.Н. Правоотношение как система / Протасов В.Н. – М. : Юридическая литература, 1991. – 142 с.
137. Протасов В.Н. Теория права и государства / Протасов В.Н. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрайт-М, 2001. – 346 с.
138. Пьянов Н.А. Государственно-правовое регулирование : понятие и стадии / Н.А. Пьянов // Сибирский юридический вестник. – 1999. – № 2. – С. 38.
139. Пьянов Н.А. К проблеме общих правоотношений / Н.А. Пьянов // Сибирский юридический вестник. – 1999.  № 1. – С. 1519.
140. Пьянов Н.А. О нормативном и индивидуальном уровнях государственного регулирования / Н.А. Пьянов // Сибирский юридический вестник. – 1999.  № 3. – С. 35.
141. Равин С.М. Основные особенности советского государственного права / С.М. Равин // Правоведение. – 1961.  № 1. – С. 314.
142. Равин С.М. Сущность советского государственного права / Равин С.М. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1963. – 86 с.
143. Регламент Верховної Ради України від 19.09.2008 р., № 547-VI // Офіційний вісник України. – 2008. – № 73. – Ст. 2451.
144. Решетов Ю.С. Реализация норм права и правоотношения / Ю.С. Решетов // Правоведение. – 1976.  № 6. – С. 2430.
145. Ржевский В.А. Особенности советских конституционных норм / В.А. Ржевский // Правоведение. – 1977.  № 6. – С. 2028.
146. Рисдал Р. Проблемы защиты прав человека в объединенной Европе / Р. Рисдал // Государство и право. – 1993.  № 4. – С. 2936.
147. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним Галайчука Вадима Сергійовича, зверненням громадян Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом) від 05.10.2005 р., № 6-рп/2005 // Офіційний вісник України. – 2005.  № 41.  Ст. 2605.
148. Розенталь М.М. Принципы диалектической логики / Розенталь М.М. – М. : Соцэкономгиз, 1960. – 478 с.
149. Садовский Г.И. Диалектика мысли : Логика понятий как отражение сущности развития / Садовский Г.И. – Минск : Высшая школа, 1982. – 310 с.
150. Селіванов А. Публічна влада і громадянин в умовах застосування судової адміністративної юрисдикції (проблеми теорії і практики) / А. Селіванов // Право України. – 2006.  № 9. – С. 2833.
151. Селіванов А.О. Верховенство права в Конституційному правосудді : Аналіз конституц. юрисдикції / Селіванов А.О. – К. ; Х. : Акад. прав. наук України, 2006. – 136 с.
152. Селіванов А.О. Права і свободи громадян під захистом Конституційного Суду України : Правові позиції сучасної доктрини конституційного правосуддя / Селіванов А.О. – К. : Логос, 2005. – 104 с.
153. Селіванов В. Державна влада як елемент державно упорядженого суспільства в Україні / В. Селіванов // Право України. – 2006.  № 9. – С. 1017.
154. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України : методологічні аспекти : Монографія / Селіванов В.М. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 724 с.
155. Синцова Т.А. Основания возникновения и динамики государственно-правовых отношений : Лекция / Синцова Т.А. – Иркутск :