ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ ЯК КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП ....................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика громадянства України
1.1. Поняття та принципи громадянства ................................................. 11
1.2. Основні етапи становлення та розвитку інституту громадянства в Україні ........................................................................................................ 32
1.3. Теоретичні та практичні проблеми множинного громадянства… 56
Висновки до розділу 1 .............................................................................. 79

РОЗДІЛ 2. Конституційно-правові засади інституту громадянства України
2.1. Конституційно-правове регулювання громадянства України ....... 83
2.2. Міжнародні стандарти в галузі громадянства ................................ 103
Висновки до розділу 2 .............................................................................. 121

РОЗДІЛ 3. Система інституту громадянства України та проблеми її вдосконалення
3.1. Належність до громадянства в системі інституту громадянства .... 124
3.2. Правове регулювання набуття громадянства ................................... 139
3.3. Правова регламентація припинення громадянства .......................... 166
Висновки до розділу 3 ............................................................................... 189

ВИСНОВКИ ............................................................................................. 193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................ 198

В С Т У П
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розбудови України як демократичної, соціальної, правової держави дедалі більшого значення набувають проблеми прав і свобод людини, взаємовідносин особи і держави. Одним з основних прав людини відповідно до Загальної декларації прав людини є право на громадянство. Саме громадянство є тією підставою, яка дає особі, що має статус громадянина, можливість володіти повним комплексом прав, свобод і виконувати обов’язки, закріплені законодавством певної держави.
Громадянство є також виявом суверенітету держави, оскільки остання має право самостійно вирішувати питання, хто може бути її громадянином. Від того, як будуть урегульовані в державі питання громадянства, багато в чому залежать стабільність та безпека суспільства.
Прийняття останніх змін до законодавства про громадянство України, зокрема Закону „Про громадянство України” в новій редакції від 18 січня 2001 р. та законів про внесення змін та доповнень до нього в 2005 р., зумовлює необхідність наукового аналізу рівня імплементації у чинне національне законодавство міжнародних стандартів у галузі громадянства.
Актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із громадянством України як конституційно-правовим інститутом, зумовлена: по-перше, необхідністю створення цілісної теорії громадянства як конституційно-правового інституту; по-друге, потребою аналізу сприйняття чинним законодавством України міжнародних стандартів у галузі громадянства; по-третє, доцільністю вироблення науково обґрунтованих рекомендацій з метою подальшого вдосконалення чинного законодавства України про громадянство; по-четверте, активізацією міграційних процесів в умовах глобалізації; по-п’яте, процесами інтеграції України в європейське співтовариство.
Проблема громадянства України як конституційно-правового інституту є багатоаспектною, що зумовлює необхідність вивчення та узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних вчених-представників різних галузевих юридичних наук. Теоретичною основою дисертації є наукові праці: С.А. Авак’яна, З.К. Александрової, Л.М. Альбертіні, Р.Б. Бедрія, В.Я. Бойцова, О.Г. Брянцева, М.В. Вітрука, Л.Д. Воєводіна, А.І. Денисова, Д.Л. Златопольського, С.С. Кишкіна, В.Я. Кікотя, А.І. Козлової, А.М. Колодія, С.А. Косакова, В.В. Кравченка, О.О. Кутафіна, О.С. Лотюк, О.А. Лукашевої, О.В. Марцеляка, В.Ф. Мелащенка, А.В. Мещерякова, О.О. Миронова, Н.О. Міхальової, А.В. Міцкевича, А.Ю. Олійника, Б. І. Ольховського, В. В. Полянського, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, Н.А. Ришняка, С.І. Русінової, В.М. Сафронова, Н.М. Смородіна, Ю.М. Тодики, І.І. Тункіна, І.Е. Фарбера, О.Ф. Фрицького, М.І. Хавронюка, П.Ф. Чалого, В.М. Шаповала, В.С. Шевцова, Ю.С. Шемшученка, К.Л. Шкумбатюк, Н.Г. Шукліної, Б.В. Щетініна та ін.
Історичні аспекти становлення та розвитку інституту громадянства в Україні досліджували О.Л. Копиленко, В.С. Кульчицький, О.М. Мироненко та ін.
Інститут громадянства і його проблеми в рамках міжнародного права знайшли відображення у працях М.О. Баймуратова, Ю.Р. Боярса, О.В. Журавки, І.І. Лукашука, Сантаяна Кабірадж, А.І. Сенкевича, Є.С. Смирнової, Б.М. Топорніна, С.В. Черниченка та ін.
Незважаючи на те, що питанням громадянства присвячено чимало наукових праць зарубіжних і вітчизняних учених, інститут громадянства України потребує подальшого всебічного дослідження на новій законодавчій основі в контексті європейської інтеграції, зважаючи на комплексний характер даного інституту. Це і зумовило актуальність, проблематику і структуру дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми „Конституційно-правові відносини в Україні” відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (номер державної реєстрації РК 0106U004754).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних та практичних проблем становлення та розвитку громадянства України як конституційно-правового інституту.
Мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
з’ясувати правову природу громадянства та виявити його основні ознаки;
узагальнити поширені дефініції громадянства та сформулювати авторське визначення поняття „громадянство”, проаналізувати його за сутнісними та змістовими характеристиками;
визначити систему критеріїв класифікації принципів громадянства та здійснити на її основі таку класифікацію;
дослідити ґенезу інституту громадянства на різних історичних етапах становлення української державності;
проаналізувати концептуальні теоретичні та практичні проблеми множинного громадянства та громадянства Європейського Союзу;
розкрити конституційно-правові засади інституту громадянства України;
дати узагальнену характеристику міжнародних стандартів у галузі громадянства;
дослідити структурні елементи системи інституту громадянства України (належність до громадянства, набуття та припинення громадянства);
внести науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про громадянство України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з приводу громадянства України.
Предметом дослідження є конституційно-правовий інститут громадянства України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз досліджуваного предмета.
Діалектичний метод наукового пізнання використовувався для з’ясування сутності громадянства України як конституційно-правового інституту, закономірностей та тенденцій його становлення, розвитку та вдосконалення. Закон єдності й боротьби протилежностей дав змогу виявити суперечливі тенденції становлення та здійснення державної політики у галузі громадянства. За допомогою системно-структурного методу визначено критерії класифікації та здійснено класифікацію принципів громадянства. Історико-правовий метод дав можливість дослідити становлення та розвиток інституту громадянства в Україні.
Використання методів аналізу і синтезу уможливив аналіз ознак громадянства, дослідження його місця у відносинах держави та особи. Соціологічний метод знайшов своє застосування при аналізі внутрішніх і зовнішніх чинників суспільних процесів, що зумовили еволюцію інституту громадянства України, а також при аналізі сучасного стану розвитку законодавства про громадянство України. Формально-логічний метод використовувався для розмежування та визначення основних понять юридичних конструкцій, конституційно-правових засад інституту громадянства; науково-догматичний метод – при аналізі українського законодавства; структурно-функціональний метод – під час дослідження складових системи інституту громадянства; порівняльно-правовий метод – при аналізі співвідношення вітчизняного та зарубіжного досвіду конституційно-правової регламентації інституту громадянства. Застосування прогностичного методу сприяло дослідженню тенденцій розвитку множинного громадянства та громадянства Європейського Союзу. Використання методів багатофакторності моделювання і прогнозування дало можливість розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про громадянство України. Статистичний метод був використаний для аналізу статистичних даних Комісії при Президентові України з питань громадянства та Служби з питань громадянства Секретаріату Президента України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем громадянства України як конституційно-правового інституту.
Наукова новизна одержаних результатів знайшла своє втілення у таких висновках та положеннях:
вперше:
запропоновано авторське визначення поняття громадянства України як належності особи до Українського народу, що породжує стійкі правові відносини між особою і державою, де обидва суб’єкти мають взаємні права, обов’язки та відповідальність як на території держави, так і поза її межами;
визначено, що належність до громадянства України й набуття громадянства України є різними правовими формами. Належність до громадянства – це визнання в законі категорій осіб, які є її громадянами на момент, коли набирає юридичної сили закон про громадянство. Тобто йдеться про дії, які відбулися в минулому, до прийняття нового закону про громадянство. Набуття громадянства України починає діяти з моменту набрання чинності новим законом, тобто націлене в майбутнє. Воно є однією з підстав визнання належності особи до громадянства України за умови, що таке набуття сталося до прийняття нового закону про громадянство;
встановлено, що поняття „позбавлення громадянства” має два значення: перше – безпідставне позбавлення громадянства, яке несумісне із сучасним уявленням про правову, демократичну державу; друге – позбавлення громадянства за чітко визначеними в законі підставами, які відповідають загальновизнаним правам і свободам людини в демократичному суспільстві, тобто втрата громадянства за законом;
дістали подальшого розвитку:
визначення поняття міжнародних стандартів у галузі громадянства, під якими автор розуміє міжнародно-правові норми, на які повинні орієнтуватися у своїй діяльності всі держави: вони безпосередньо не регулюють питання громадянства, а встановлюють лише правові межі, в яких держава може регулювати власне громадянство; мінімальний обсяг їх змісту – вимоги, дотримуватися яких повинні всі держави, максимальний – вимоги, які мають бути пріоритетними в діяльності держав;
положення про громадянство України як комплексний конституційно-правовий інститут, до складу якого входять такі субінститути: 1) належність до громадянства; 2) набуття громадянства; 3) припинення громадянства;
тлумачення громадянства ЄС як виняткового явища, оскільки, по-перше, ЄС не є державою; по-друге, жодна інша міжнародна організація не має інституту громадянства; по-третє, особи, які є одночасно громадянами ЄС і держав-членів ЄС, не є біпатридами, оскільки множинне громадянство передбачає наявність незалежних один від одного громадянств двох і більше держав;
критерії теоретичної класифікації принципів громадянства; запропоновано розрізняти принципи інституту громадянства та права на громадянство, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація принципів громадянства України як конституційно-правового інституту, а саме: за значенням та місцем у системі принципів громадянства – загальні та спеціальні принципи; за нормативно-правовими актами, в яких вони закріплені, – принципи, що визначені в Конституції України та Законі України „Про громадянство України”;
обґрунтовано:
необхідність здійснення поетапної систематизації законодавства про громадянство України: перший етап – хронологічна та тематична інкорпорація актів законодавства про громадянство України; другий етап – консолідація нормативно-правових актів, що охоплюються законодавством про громадянство України; третій етап – кодифікація законодавства про громадянство України за наявності певного масиву нормативно-правових актів;
авторські пропозиції щодо вдосконалення чинного Закону України „Про громадянство України” шляхом внесення змін та доповнень про: 1) громадянство депортованих осіб та їх нащадків, які повернулися в Україну на постійне проживання; 2) зобов’язання громадянина України повідомляти про факт набуття або перебування у громадянстві (підданстві) іншої держави (держав); 3) відповідальність не тільки посадових і службових осіб, а й інших фізичних осіб за порушення законодавства про громадянство; 4) запровадження нового розділу „Порядок провадження у справах з питань громадянства України”;
доцільність укладення двохсторонніх міжнародних договорів між Україною та Російською Федерацією, а також між Україною та іншими державами, спрямованих на запобігання випадкам множинного громадянства та усунення вже існуючого множинного громадянства або про спрощений порядок зміни громадянства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для проведення подальших наукових досліджень проблем громадянства; у правотворчій діяльності – при вдосконаленні законодавства; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з конституційного права, у викладанні курсів „Загальна теорія держави і права”, „Конституційне право України”, „Конституційне право зарубіжних країн”, „Порівняльне конституційне право”, відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів; у процесі правовиховної роботи – для підвищення рівня правової свідомості та правової культури людини і громадянина.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Результати дисертації оприлюднені у доповідях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковано); Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 27–28 травня 2005 р.; тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської обл., 27 січня – 2 лютого 2006 р.; тези опубліковано).
За дорученням Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин дисертантом (у співавторстві) підготовлена наукова інформація „Подвійне (множинне) громадянство: світовий досвід” (2004 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 10 наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, у розділі колективної монографії та у 3 тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою, завданнями, предметом та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів (які поділені на вісім підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з них 34 сторінки – список використаних джерел (330 найменувань).

Список литературы

В И С Н О В К И

Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз громадянства України як конституційно-правового інституту дозволяє висловити певні узагальнення та висновки:
Громадянство є багатоаспектною категорією, яка охоплює широке коло явищ: належність особи до держави, належність особи до народу держави, правовий стан (становище), частина правового статусу особи, суб’єктивне право, правовідносини, правовий зв’язок і правовий інститут. Всі ці прояви громадянства взаємопов’язані та відображають його окремі ознаки.
Поняття громадянства доцільно розкривати через категорію „належність особи до народу держави”, вважаючи, що саме вона закріплює правовий статус особи як громадянина цієї держави. Адже народ – це сукупність усіх громадян, яка становить політико-юридичну єдність, покладену в основу існування держави.
За своєю суттю громадянство – це належність особи до народу держави. За своїм змістом – це взаємні права, обов’язки та відповідальність особи та держави як на території цієї держави, так і поза її межами. За формою – це правовідносини та правовий інститут.
Характеризуючи інститут громадянства за суттю, змістом і формою, автор вважає, що громадянство України можна визначити як належність особи до Українського народу, що породжує стійкі правові відносини між особою і державою, де обидва суб’єкти мають взаємні права, обов’язки та відповідальність як на території держави, так і поза її межами.
Встановлено, що громадянство України – це комплексний конституційно-правовий інститут, до складу якого входять такі субінститути: 1) належність до громадянства; 2) набуття громадянства; 3) припинення громадянства.
Запропоновано розрізняти принципи інституту громадянства та права на громадянство, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація принципів громадянства України як конституційно-правового інституту, а саме: за значенням та місцем у системі принципів громадянства – загальні та спеціальні принципи; за нормативно-правовими актами, в яких вони закріплені – принципи, що визначені в Конституції України та Законі України „Про громадянство України”
Слід визначити наступні етапи становлення та розвитку інституту громадянства в Україні:
4) перший етап (1917–1921 рр.) – інститут громадянства доби розбудови української державності;
5) другий етап (1922–1990 рр.) – інститут громадянства радянської держави;
6) третій етап (1990 р. – до цього часу) – інститут громадянства суверенної Української держави.
Третій етап становлення та розвитку інституту громадянства в Україні умовно охоплює два періоди. Перший період (доконституційний) починається з прийняття Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. і закінчується прийняттям Конституції України. Другий період (післяконституційний – з 1996 р. до цього часу) позначився реалізацією конституційних положень у чинному законодавстві про громадянство України та приведенням його у відповідність до міжнародних стандартів.
Нині в Україні в основному створена цілісна система законодавства про громадянство. Проте це не виключає потреби пошуків нових підходів щодо вдосконалення чинного законодавства України про громадянство відповідно до вимог сучасного етапу розвитку, який позначений насамперед процесами інтеграції України до європейського співтовариства.
Множинне громадянство – це правове явище, врегульоване як внутрішнім законодавством різних держав, так і міжнародними договорами. Воно існує об’єктивно, незалежно від ставлення до нього тієї або іншої держави, має позитивні та негативні наслідки.
Проведений аналіз Закону України „Про громадянство України” (п. 1 ч. 1 ст. 19 – втрата громадянства не може поширюватися на дитину, яка одночасно набула за народженням громадянство України та громадянство іншої держави чи держав; п. 2 ч. 2 ст. 9 – перебування в множинному громадянстві іноземця, який набув громадянство України і не вийшов з іноземного, протягом двох років) дає дисертанту змогу зробити висновок, що конституційний принцип єдиного громадянства не забороняє дозволяти виникнення у особи множинного громадянства, якщо це пов’язано з утвердженням і забезпеченням її прав і свобод, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина визнається в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пропонується: 1) укласти двохсторонні міжнародні договори між Україною та Російською Федерацією, а також між Україною та іншими державами, спрямовані на запобігання випадкам множинного громадянства та усунення вже існуючого множинного громадянства або на спрощений порядок зміни громадянства; 2) законодавчо закріпити зобов’язання громадян України повідомляти про факт набуття або перебування у громадянстві (підданстві) іншої держави (держав); 3) внести зміни до ст. 29 Закону України „Про громадянство України” та викласти її в такій редакції: „Особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законами України”.
Громадянство ЄС є явищем винятковим, оскільки, по-перше, ЄС не є державою; по-друге, жодна інша міжнародна організація не має інституту громадянства; по-третє, особи, які є одночасно громадянами ЄС і держав-членів ЄС, не є біпатридами, оскільки множинне громадянство передбачає наявність незалежних один від одного громадянств двох і більше держав.
У результаті дисертаційного дослідження автором запропоновано: 1) доповнити Закон України „Про громадянство України” розділом „Порядок провадження у справах з питань громадянства України”; 2) викласти ч. 1 ст. 4 Закону України „Про громадянство України” в такій редакції: „Питання громадянства України регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами”.
Зроблено висновок про необхідність здійснення поетапної систематизації законодавства про громадянство України: перший етап – хронологічна та тематична інкорпорація актів законодавства про громадянство України; другий етап – консолідація нормативно-правових актів, що охоплюються законодавством про громадянство України; третій етап – кодифікація законодавства про громадянство України за наявності певного масиву нормативно-правових актів.
Міжнародні стандарти у галузі громадянства – це міжнародно-правові норми, на які повинні орієнтуватися у своїй діяльності всі держави: вони безпосередньо не регулюють питання громадянства, а встановлюють лише правові межі, в яких держава може регулювати власне громадянство; мінімальний обсяг їх змісту – вимоги, дотримуватися яких повинні всі держави, максимальний – вимоги, які мають бути пріоритетними в діяльності держав. За формою міжнародні стандарти в галузі громадянства – це міжнародні договори та інші джерела міжнародного права.
Належність до громадянства України й набуття громадянства України є різними правовими формами. Належність до громадянства – це визнання в законі категорій осіб, які є її громадянами на момент, коли набирає юридичної сили закон про громадянство. Тобто йдеться про дії, які відбулися в минулому, до прийняття нового закону про громадянство. Набуття громадянства України починає діяти з моменту набрання чинності новим законом, тобто націлене в майбутнє. Воно є однією з підстав визнання належності особи до громадянства України за умови, що таке набуття сталося до прийняття нового закону про громадянство.
У чинному Законі України „Про громадянство України” не дістали закріплення норми, які б чітко регламентували питання громадянства депортованих осіб та їх нащадків, які повернулися в Україну на постійне проживання. Це зумовлює необхідність їх законодавчого закріплення.
Порівняльне дослідження законодавства про громадянство окремих зарубіжних держав дало підстави обґрунтувати пропозиції щодо доцільності:
- розмежування у ст. 9 Закону України „Про громадянство України” норм, які визначають загальну і спрощену натуралізацію, та закріплення їх в окремих статтях;
- визначення критеріїв рівня володіння державною мовою та змісту цієї умови, який мав би включати здатність читати, писати і розмовляти українською мовою.
Поняття „позбавлення громадянства” має два значення: перше – безпідставне позбавлення громадянства, яке несумісне із сучасним уявленням про правову демократичну державу; друге – позбавлення громадянства за чітко визначеними в законі підставами, які відповідають загальновизнаним правам і свободам людини в демократичному суспільстві, тобто втрата громадянства за законом.
Встановлено, що згідно з міжнародними актами, зокрема Загальною декларацією прав людини (п. 2 ст. 15) та Європейською конвенцією про громадянство (п. с) ст. 4), заборона позбавлення громадянства не є абсолютною, забороняється тільки безпідставне позбавлення громадянства. Відповідно запропоновано: 1) ч. 1 ст. 25 Конституції України викласти у такій редакції: „Громадянин України не може бути безпідставно позбавлений громадянства і права змінити громадянство”; 2) п. 3 ст. 2 Закону України „Про громадянство України” уточнити, передбачивши, що законодавство України про громадянство ґрунтується на „неможливості безпідставного позбавлення громадянина України громадянства України”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аваков М. М. Правопреемство освободившихся государств / Аваков М. М. – М. : Международные отношения, 1983. – 191 с.
2. Авакьян С. А. Гражданство Российской Федерации / Авакьян С. А. – М. : Рссийский юридический издательский дом, 1994. – 128 с.
3. Авакьян С. А. Российское гражданство: опыт и проблемы / С. А. Авакьян // Законодательство. – 1997. – № 5. – С. 73–84.
4. Авакьян С. А. Российское гражданство: опыт и проблемы / С. А. Авакьян // Законодательство. – 1997. – № 6. – С. 66–75.
5. Авакьян С. А. Россия: гражданство, иностранцы, внешняя миграция / Авакьян С. А. – СПб. : Изд-во "Юридический центр Пресс", 2003. – 643 с.
6. Акт о гражданстве 1981 г. (Великобритания) // Конституции государств Европейского Союза / [под общей редакцией и со вступительной статьей директора Института законодавства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л. А. Окунькова]. – М. : Издательская группа НОРМА ИНФРА-М, 1999. – С. 162–165.
7. Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран : краткий курс лекций / Алебастрова И. А. – М. : Юрайт, 2004. – 264 с.
8. Александрова З. К. К вопросу о понятии гражданства / З. К. Александрова // Вопросы правового регулирования в социалистическом обществе : материалы итоговой науч. конф. Новосибирского фак-та за 1973 год. – Свердловськ : Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1974. – С. 25–29.
9. Альбертіні Л. М. Правове регулювання громадянства в європейських державах (порівняльний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 " Конституційне право" / Л. М. Альбертіні. – К., 1998. – 18 с.
10. Альбертіні Л. М. Правове регулювання громадянства в європейських державах (порівняльний аналіз) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Альбертіні Л. М. – К., 1998. – 214 с.
11. Баглай М. В. Конституционное право Российской федерации : учебник / М. В. Баглай, Б. Н. Габричидзе. – М. : Издательская группа Инфра-М, 1996. – 512 с.
12. Баймуратов М. О. Міжнародне право / Баймуратов М. О. – Харків : Одіссей, 2002. – 672 с.
13. Баяки В. Общее и особенное в правовом регулировании гражданства в европейских социалистических странах / В. Баяки // Советское государство и право. – 1976. – № 11. – С. 80–86.
14. Баяки В. Социалистическое гражданство. Актуальные теоретические и практические проблемы : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.02 "Государственное право и управление" / В. Баяки. – М., 1977. – 41 с.
15. Бедрій Р. Б. Громадянство України: конституційно-правова основа : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" / Р. Б. Бедрій. – К., 2005. – 16 с.
16. Бедрій Р. Б. Конституційно-правові основи громадянства України : монографія / Бедрій Р. Б. – Львів: Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2006. – 164 с.
17. Беер Я. Государственное право Венгерской Народной республики / Беер Я., Ковач И., Самел Л. ; пер. с венг. И. В. Пронякова и Я. В. Якимович ; [под ред. Г. В. Барабашева]. – М. : Изд-во иностранной лит., 1963. – 704 с.
18. Безгражданство в Украине: источники возникновения и пути сокращения и предотвращения (Извлечение) / [Чалый П. Ф., Бритченко С. П., Субботенко В. П., Мысык И. И., Чехович С. Б.] ; отв. ред. В. Д. Андриенко. – К. : Фонд публикаций ООН, 2000. – 223 с.
19. Белкин А. А. О некоторых доктринальных вопросах института гражданства / А. А. Белкин // Правоведение. – 1995. – № 6. – С. 3–12.
20. Бойцов В. Я. К вопросу о понятии гражданства как государственно-правового отношения / В. Я. Бойцов // Сб. учен. трудов Свердловского юрид. ин-та. – Свердловск, 1969. – Вып. 9. – С. 18–26.
21. Боярс Ю. Р. Вопросы гражданства в международном праве / Боярс Ю. Р. – М. : Международные отношения, 1986. – 157 с.
22. Боярс Ю. Р. Гражданство в международном и внутреннем праве : учебн. пособие / Боярс Ю. Р. – Рига : Изд-во Латвийского гос. ун-та, 1981. – 126 с.
23. Бритченко С. Громадянство України: тенденції і перспективи [Електронний ресурс] / С. Бритченко. – Режим доступу :
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=
24. Броунли Я. Международное право : в 2 кн. / Броунли Я. ; [пер. с англ. С. Н. Андрианова ; под ред. Г. И. Тункина]. – М. : Прогресс, 1977–1977. –
Кн. 2. – 1977. – 507 с.
25. Брянцев О. Г. Граждансктво Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Брянцев О. Г. – М., 1993. – 179 с.
26. Брянцев О. Г. Гражданство Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституционное право" / О. Г. Брянцев. – М., 1993. – 16 с.
27. Васильева Т. А. Эволюция института гражданства в Японии / Т. А. Васильева // Конституционное и муниципальное право. – 2006. – № 9. – С. 33–39.
28. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2007. – 992 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – Київ–Ірпінь : ВТФ "Перун", 2002. – 1428 с.
30. Винокуров А. А. Развитие института гражданства: современные тенденции и конституционно-правовой опыт России : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституционное право" / А. А. Винокуров. – М., 2006. – 31 с.
31. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Витрук Н. В. – М. : Изд-во "Наука", 1979. – 230 с.
32. Воеводин Л. Д. Государственное право зарубежных социалистических стран : учебник / Л. Д. Воеводин, Д. Л. Златопольский. – [3-е изд.]. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1984. – 368 с.
33. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 г. // Права человека : сб. междунар. документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994–1994. –
Т. 1 (первая часть): Универсальные договоры. – 1994. – 492 с.
34. Второй Протокол, вносящий поправки в Конвенцию о сокращении случаев мнгогражданства и о воинской повинности в случаях многогражданства от 2 февраля 1993 г. // European Treaty Series. – № 149.
35. Годованець В. Ф. Конституційне право України : конспект лекцій / Годованець В. Ф. – К. : МАУП, 2000. – 214 с.
36. Головко А. А. Человек, личность, гражданин / Головко А. А. – Минск : Беларусь, 1982. – 80 с.
37. Государственное право буржуазных стран и стран, освободившихся от колониальной зависимости : учебник / [под ред. Б. А. Стародубного и В. Е. Чиркина]. – М. : Высшая школа, 1977. – 318 с.
38. Государственное право Российской Федерации : [учебник] / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин, Н. А. Михалева, Ю. И. Скуратов. – М. : Юрид. лит., 1996. – 584 с.
39. Государственное право СРСР : учебник / [под ред. С. С. Кравчука]. – М. : Юрид. лит., 1967. – 552 с.
40. Григорьев А. Регламентация множественного гражданства в рамках европейских международных региональных организаций / А. Григорьев // Белорусский журнал междунар. права и междунар. отношений [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://beljournal.by.ru/2000/3/Р/1-13
41. Действующее международное право : в 3 т. / [сост. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова]. – М. : Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1999 – 1999. –
Т. 3. – 1999. – 825 с.
42. Декларация прав ребенка от 20 ноября 1959 г. // Права человека : сб. междунар. документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994–1994. –
Т. 1 (первая часть): Универсальные договоры. – 1994. – 492 с.
43. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
44. Декрет РНК України "Про громадянство Української Соціалістичної Радянської Республіки" від 16 березня 1919 р. / ЗУ УСРР. – 1919. – № 29. – Ст. 315.
45. Денисов А. И. Советское государственное право : учебник [для юрид. школ] / Денисов А. И. – М. : Юрид. изд. тип., 1947. – 367 с.
46. Депортовані кримські татари, болгари, вірмени, греки, німці : зб. документів (1989–2002). – К. : Абрис, 2003. – 192 с.
47. Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір) 1992 р. // Європейський Союз. Консолідовані договори. – К. : Вид-во "Port-Poyal", 1999. – С. 13–42.
48. Договір про заснування Європейського Співтовариства // Європейський Союз. Консолідовані договори. – К. : Вид-во "Port-Poyal", 1999. – С. 43–203.
49. Договор между Российской Федерацией и Республикой Таджикистан об урегулировании вопросов двойного гражданства от 7 сентября 1995 г. / СЗ РФ. – 1996. – № 51. – Ст. 5683.
50. Договор об образовании Союза Советских Социалистических Республик от 30 декабря 1922 г. // Зб. нормативно-правових актів з питань громадянства України (1918–2000) / [упоряд.: В. Андрієнко, С. Бритченко, В. Суботенко, С. Чехович]. – К. : Континент, 2000. – 384 с.
51. Дополнительный Протокол к Конвенции о сокращении случаев многогражданства и о воинской повинности в случаях многогражданства от 24 ноября 1977 г. к Конвенции 1963 г. // European Treaty Series. – № 96.
52. Другий Універсал Української Центральної Ради від 3 липня 1917 р. // Конституція і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К. : Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2001. – С. 35–37.
53. Европейская конвенция о гражданстве от 7 ноября 1997 г. / Миронов В. Ф., Миронов А. В. Гражданство в Российской Федерации: Российские и международные акты. Комментарии законодательства / [под общ. ред. В. Ф. Миронова]. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – 512 с.
54. Журавка А. В. Двойное гражданство и его междунардно-правовая характеристика / А. В. Журавка // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства : тематичний зб. наук. праць / [відп. ред. М. І. Панов]. – Харків: Нац. юрид. академія України, 1997. – С. 131–136.
55. Журавка О. В. Міжнародно-правова характеристика інституту громадянства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" / О. В. Журавка. – Харків, 1999. – 20 с.
56. Закон "Про громадянство Української Держави" від 2 липня 1918 р. // Державний вісник. – 1918. – № 21. – 11 липня.
57. Закон "Про громадянство Української Народної Республіки" від 15 листопада 1921 р. / Вісник Державних Законів для всіх земель Української Народної Республіки. – 1921. – Вип. 4. – 17 грудня.
58. Закон "Про громадянство Української Народної Республіки" від 2 березня 1918 р. // Зб. нормативно-правових актів з питань громадянства України (1918–2000) / [упоряд.: В. Андрієнко, С. Бритченко, В. Суботенко, С. Чехович]. – К. : Континент, 2000. – С. 4–5.
59. Закон Азербайджанской Республики “О гражданстве Азербайджанской Республіки” от 30 сентября 1998 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14144
60. Закон Кыргызской Республики “О гражданстве Кыргызской Республіки” от 18 декабря 1993 г. / Ведомости Жогорку Кенеша Кыргызской Республики. – 1994. – № 1. – Ст. 1.
61. Закон Латвийской Республики "О гражданстве" от 22 июля 1994 г. // Государственные акты Латвийской Республики. – 1994. – № 8. – Ст. 146.
62. Закон Литовской Республики “О гражданстве” от 1 января 2003 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.legislationline.org/ru/legislation.php?tid=11&lid=6430&less=false
63. Закон Республики Армения “О гражданстве Республики Армения” от 20 марта 2002 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14147
64. Закон Республики Беларусь "О гражданстве Республики Беларусь" от 1 августа 2002 г. // Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. – 2002. – № 88. – 2/885.
65. Закон Республики Грузия “О гражданстве Грузии” от 25 марта 1993 г. // Ведомости Парламента Грузии. – 1993. – № 5. – Ст. 66.
66. Закон Республики Грузия “О гражданстве Грузии” от 25 марта 1993 г. (с изменениями, внесенными Законом от 24 июня 1993 г.) / Ведомости Парламента Грузии. – 1993. – № 8. – Ст. 147.
67. Закон Республики Казахстан “О гражданстве Республики Казахстан” от 20 декабря 1991 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14303
68. Закон Республики Молдова “О гражданстве Республики Молдова” от 5 июня 1991 г. // Советская Молдова. – 1991. – Июль.
69. Закон Республики Таджикистан “О гражданстве Республики Таджикистан” от 4 ноября 1995 г. // Ведомости Маджлиси Оли Республики Таджикистан. – 1995. – № 21. – Ст. 243.
70. Закон Республики Узбекистан “О гражданстве Республики Узбекистан” от 2 июля 1992 г. / Ведомости Верховного Совета Узбекистан. – 1992. – № 9. – Ст. 338.
71. Закон Российской Федерации “О гражданстве Российской Федерации” от 31 мая 2002 г. / Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 22. – Ст. 2031.
72. Закон Российской Федерации “О гражданстве Российской Федерации” от 28 ноября 1991 г. с изминениями и дополнениями, внесенными Законом от 17 июня 1993 г. и Федеральным законом от 18 января 1995 г. / Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1992. – № 6. – Ст. 243; 1993. – № 29. – Ст. 112; Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 7. – Ст. 496.
73. Закон СССР "О гражданстве Союза Советских Социалистических Республик" от 19 августа 1938 г. / Ведомости Верховного Совета СССР. – 1938. – № 11. – Ст. 601.
74. Закон СССР "О гражданстве СССР" от 1 декабря 1978 г. / Ведомости Верховного Совета СССР. – 1978. – № 49. – Ст. 816.
75. Закон СССР "О гражданстве СССР" от 23 мая 1990 г. / Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 23. – Ст. 435.
76. Закон Туркменистана "О гражданстве Туркменистана" от 30 сентября 1992 г. / Ведомости Меджлиса Туркменистана. – 1992. – № 9. – Ст. 7.
77. Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
78. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного та Сімейного кодексів України" від 5 квітня 2005 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 20. – Ст. 277.
79. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 23. – Ст. 169.
80. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" від 16 червня 2005 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 30. – Ст. 408.
81. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" від 14 липня 1994 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 33. – Ст. 299.
82. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
83. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов’язку і військової служби" від 11 травня 2007 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 33. – Ст. 442.
84. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про громадянство" від 28 січня 1993 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 14. – Ст. 121.
85. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про громадянство України" від 14 жовтня 1994 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 43. – Ст. 390.
86. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 3. – Ст. 65.
87. Закон України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 г. / Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 50. – Ст. 701.
88. Закон України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
89. Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 21 грудня 2006 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – Ст. 94.
90. Закон України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
91. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
92. Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
93. Закон України "Про правовий статус закордонних українців" від 4 березня 2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 343.
94. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
95. Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
96. Закон України "Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство" від 20 вересня 2006 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 45. – Ст. 437.
97. Закон України “Про денонсацію Договору між Україною та Грузією про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства та усунення вже існуючого подвійного громадянства” від 3 березня 2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 23. – Ст. 321.
98. Закон України “Про денонсацію Договору між Україною та Республікою Узбекистан про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства” від 10 грудня 2003 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 225.
99. Закон України “Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим” від 23 грудня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 14 січня.
100. Закон України “Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Узбекистан про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства” від 13 липня 1999 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 36. – Ст. 325.
101. Закон України “Про ратифікацію Договору між Україною та Грузією про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства та усунення вже існуючого подвійного громадянства” від 13 липня 1999 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 36. – Ст. 326.
102. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні” від 21 жовтня 1999 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – Ст. 450.
103. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною і Республікою Казахстан про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Казахстан, та громадянами Республіки Казахстан, які постійно проживають в Україні, та запобігання випадків безгромадянства та подвійного громадянства” від 14 вересня 2000 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 43. – Ст. 367.
104. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям Цивільного і Сімейного кодексів України” від 5 квітня 2005 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 20. – Ст. 277.
105. Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
106. Закон УРСР "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про порядок прийняття до громадянства Української РСР" від 27 листопада 1981 р. / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 49. – Ст. 837.
107. Закон Эстонской Республики “О гражданстве” от 19 января 1995 г. / Правовые акты Эстонии. – 1995. – № 13. – Ст. 122.
108. Законодательные акты о гражданстве: в 4 т. / [сост. П. Г. Громушкин]. – М. : ТЕРРА, 1993–1993. –
Т. 2 и 3: Страны Америки, Азии, Океании, Австралии. – 1993. – 478 с.
109. Захист прав людини. Правові аспекти громадянства в Україні : метод. рекомендації / [авт. кол.: О. Т. Колб, В. А. Ходирєв, І. Я. Бондар, М.А. Бандура, О. В. Юрченко, Н. І. Прорєшна]. – Луцьк : Ред.-вид. відділ "Вежа" Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2000. – 105 с.
110. Збірник нормативно-правових актів з питань громадянства України (1918–2000) / [упоряд.: В. Андрієнко, С. Бритченко, В. Суботенко, С. Чехович]. – К. : Континент, 2000. – 384 с.
111. Златопольский Д. Л. Государственное устройство СРСР / Златопольский Д. Л. – М. : Госюриздат, 1960. – 300 с.
112. Ильин Ю. Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза / Ильин Ю. Д. – Харьков : Фирма "Консум", 1998. – 156 с.
113. Исмаїлов Р. Р. Інститут громадянства Азербайджанської Республіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" / Р. Р. Исмаїлов. – Одеса, 2000. – 19 с.
114. Италия: Конституция и законодательные акты / [пер. с итал. ; редкол.: В. А. Туманов (пред.) и др. ; сост. Н. Ю. Попов ; под ред. В. А. Туманова ; вступ. слово Т. А. Васильевой и Н. Ю. Попова]. – М. : Прогресс, 1988. – 392 с.
115. Інформація Прес-служби Президента України [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/10674.html?PrintVersion
116. Історія державності України : експериментальний підручник / [за заг. ред. О. М. Бандурки, О. Н. Ярмиша]. – Харків : ТОВ "Одіссей", 2004. – 608 с.
117. Кашкин С. Ю. Основы права Европейского Союзу : учебн. пособие / Кашкин С. Ю. – М. : Белые альвы, 1997. – 365 с.
118. Кериз В. Вступ до права Європейського Союзу : навчн. посібник / Кериз В. ; [пер. з англ.]. – К. : Т-во "Знання", КОО, 2002. – 381 с.
119. Кишкин С. С. Советское гражданство / Кишкин С. С. – М. : Юриздат, 1925. – 112 с.
120. Коваль В. Створення конституції Європейського Союзу : proect contra / В. Коваль // Право України. – 2003. – № 2. – С. 145–147.
121. Ковлер А.И. Двойное гражданство: панацея или ловушка? / А. И. Ковлер // Актуальные проблемы гражданства : материалы межд. науч.-практ. конф. по проблемам гражданства (23–24 февраля 1995 г.). – М. : Норма, 1995. – С. 116–122.
122. Козлова Е. И. Конституционное право Российськой Федерации / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – М. : Юристъ, 1996. – 480 с.
123. Колодій А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців „Правова єдність”, 2008. – 350 с.
124. Комментарий к Федеральнмоу закону "О гражданстве Российской Федерацити" / [под ред. В. И. Шкатулка]. – М. : ЗАО Юстицинформ, 2004. – 192 с.
125. Конвенция о гражданстве замужней женщины от 29 января 1957 г. // Права человека : сб. междунар. документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994–1994. –
Т. 1 (вторая часть): Универсальные договоры. – 1994. – С. 707–712.
126. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин от 18 декабря 1979 г. // Права человека : сб. междунар. документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994–1994. –
Т. 1 (первая часть): Универсальные договоры. – 1994. – С. 167–183.
127. Конвенция о правах ребенка от 20 ноября 1989 г. // Права человека : сб. междунар. документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994–1994. –
Т. 1 (первая часть): Универсальные договоры. – 1994. – С. 193–221.
128. Конвенция о сокращении безгражданства от 30 августа 1961 г. // Права человека : сб. междунар. документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994–1994. –
Т. 1 (вторая часть): Универсальные договоры. – 1994. – С. 712–723.
129. Конвенция о сокращении случаев множественности гражданства и о воинской повинности в случаях множественности гражданства от 6 мая 1963 г. // Международное публичное право : сб. документов / [сост.: К. А. Бекяшев, А. Г. Ходаков]. – М. : Изд-во БЕК, 1996–1996. –
Т. 1. – 1996. – 557 с.
130. Конвенция о статусе апатридов от 28 сентября 1954 г. // Права человека: сб. международных документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994 – 1994. –
Т. 1 (вторая часть): Универсальные договоры. – С. 723–739.
131. Конвенция о статусе беженцев от 28 июля 1951 г. // Права человека : сб. международных документов. – Нью-Йорк и Женева : ООН, Центр по правам человека, 1994–1994. –
Т. 1 (вторая часть): Универсальные договоры. – 1994. – С. 739–760.
132. Конвенция, регулирующая некоторые вопросы, связанные с коллизией законов о гражданстве от 12 апреля 1930 г. // Сб. законодательных актов по вопросам гражданства / [сост.: И. М. Васько, В. И. Палько, З. П. Якобчук]. – К. : РИО МВД Украины, 1997. – 536 с.
133. Конституции государств Европейского Союза / [под общ. ред. и со вступ. статьей директора Ин-та законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л. А. Окунькова]. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 816 с.
134. Конституции зарубежных государств : учебн. пособие / [сост. В. В. Маклаков]. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – 584 с.
135. Конституция Украинской Социалистической Советской Республщики от 14 марта 1919 г. / СУ УССР. – № 19. – Ст. 204.
136. Конституцинное право зарубежных стран : учебник / [под общ. ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо и Л. М. Энтина]. – [2-е изд., перераб.]. – М. : НОРМА–ИНФРА-М, 2005. – 1043 с.
137. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник : в 4 т. / [отв. ред. Б. А. Страшун]. – М. : Изд-во БЕК, – 1993 – 2001. –
Т. 2. – 1995. – 448 с.
138. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник : в 4 т. / [отв. ред. Б. А. Страшун]. – М. : Изд-во БЕК, 1993–2001. –
Т. 1. – 1993. – 253 с.
139. Конституционное право : учебник / [отв. ред. А. Е. Козлов]. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 464 с.
140. Конституционный статус гражданина / [отв. ред. Б. Н. Топорнин]. – М. : Наука, 1989. – 208 с.
141. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик от 5 декабря 1936 г. – Б. м.: Госполитиздат, 1944. – 31 с.
142. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик от 7 октября 1977 г. / Ведомости Верховного Совета СССР. – 1977. – № 41. – Ст. 616.
143. Конституция Европейского Союза: Договор, устанавливающий Конституцию для Европы (с комментарием). – М. : ИНФРА-М, 2005. – 622 с.
144. Конституция Итальянской Республики от 22 декабря 1947 г. // Конституции зарубежных государств : учебн. пособие / [сост. В. В. Маклаков]. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – С. 243–279.
145. Конституция Королевства Испании от 27 декабря 1978 г. // Конституции зарубежных государств : учебн. пособие / [сост. В. В. Маклаков]. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – С. 297–351.
146. Конституция Республики Греция от 9 июня 1975 г. // Конституции зарубежных государств : учебн. пособие / [сост. В. В. Маклаков]. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – С. 363–430.
147. Конституция Республики Грузия от 24 августа 1995 г. // Свободная Грузия. – 1995. – 7 ноября.
148. Конституция Швеции. Форма правления от 27 февраля 1974 г. // Конституции государства Европейского Союза / [под общ. ред. и со вступ. статьей директора Института законодателсьтва и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л. А. Окунькова]. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 701–728.
149. Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація, Вид-во "Право", 1996. – 544 с.
150. Конституційне право України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. – [2-е вид., доопрац.]. – К. : Наукова думка, 2000. – 732 с.
151. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30 січня 1937 р. / СЗ УССР. – 1937. – № 30. – Ст. 121.
152. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квітня 1978 р. – К. : Политиздат Украины, 1978. – 54 с.
153. Конституція (Основний Закон) Української Соціалістичної Радянської Республіки від 15 травня 1929 р. / СУ УССР. – 1929. – № 14. – Ст. 100.
154. Конституція Естонської Республіки від 28 червня 1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація; Вид-во "Право", 1996. – С. 1–39.
155. Конституція Литовської Республіки від 25 жовтня 1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація; Вид-во "Право", 1996. – С. 39–87.
156. Конституція Республіки Білорусь від 15 березня 1994 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація; Вид-во "Право", 1996. – С. 87–119.
157. Конституція Республіки Болгарія від 12 липня 1991 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація; Вид-во "Право", 1996. – С. 120–157.
158. Конституція Республіки Македонія від 17 листопада 1991 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація; Вид-во "Право", 1996. – С. 157–190.
159. Конституція Республіки Молдова від 29 червня 1994 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація. Вид-во „Право”, 1996. – С. 191–233.
160. Конституція Республіки Угорщина // Конституції нових держави Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація, Вид-во "Право", 1996. – С. 307–339.
161. Конституція Республіки Узбекистан від 8 грудня 1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Українська Правнича Фундація; Вид-в