КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОВНИХ ВІДНОСИН: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………… 3

Розділ 1. Теоретичні засади конституційно-правового регулювання мовних відносин

1.1. Національно-мовні відносини як об’єкт правового регулювання. Правовий режим мов ………………………………………………….. …………………………. 11
1.2. Поняття, основні сфери застосування та функції державної мови ……………………................................................................................................ 32
1.3. Конституційно-правовий режим державної мови у зарубіжних країнах ……………………………………………………………………………............ 54
1.4. Правовий режим мов національних меншин …………………………………... 70
1.5. Поняття мовної політики: основні принципи, фактори, що впливають на її проведення ……………………………………………………………………………….. 90
Висновки з першого розділу…………………………………………........................ 107

Розділ 2. Основні сфери правового регулювання мовних відносин

2.1. Правове регулювання мовних відносин у сфері діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування ………………………………………. 110
2.2. Правове регулювання мовних відносин у сфері здійснення судочинства …….127
2.3. Правове регулювання мовних відносин у галузі освіти …………………………. 142
2.4. Правове регулювання мовних відносин в інформаційній сфері …...…………... 163
Висновки з другого розділу…….…………………………………………............... 186
Висновки………………………………………………………………………………190
Додатки ……………………………………………………………………………….194
Список використаних джерел………………………..………………………………216
ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Гострою суспільно-політичною та науковою проблемою в Україні є питання правового регулювання мовних відносин. Конституція України (ст. 10) закріпила за українською мовою режим державної. Крім того, в Основному Законі встановлюється, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Таким чином, юридично отримав законодавче закріплення один з найважливіших інститутів державного будівництва. Однак проголошення української мови державною не знімає проблем, що пов’язані з регулюванням мовних відносин в Україні. Немає чіткого законодавчого визначення державної мови, не встановлені сфери її застосування, її функції, коло суб’єктів, для яких використання державної мови є обов’язковим. У законодавстві і в науці також не врегульоване питання співвідношення і правового режиму державної мови, офіційної мови, мови національної меншини, мови більшості населення даної місцевості.
Характерною особливістю сучасної вітчизняної юридичної науки є недостатній рівень дослідження процесів правового регулювання мовних відносин та мовної політики в Україні, процесів правового регулювання мовних відносин у зарубіжних країнах.
На цей час відсутнє спеціальне наукове дослідження щодо комплексного розгляду правових питань мовних відносин, що необхідно для становлення і розвитку конституційно-правового інституту правового регулювання мов. У цьому аспекті важливо звернутися до законодавства і практики правого регулювання мовних відносин у зарубіжних країнах, що допоможе виробити науково обґрунтовані та продуктивні пропозиції з удосконалення вітчизняного мовного законодавства, підвищення рівня ефективності мовної політики України. Таким чином, неопрацьованість правових проблем у сфері регулювання мовних відносин обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах та відповідно до цільової комплексної програми «Права людини і проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» № 0106u002285.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексної наукова-практичної розробки теорії правового регулювання мовних відносин, з’ясування практики конституційно-правового регулювання мовних відносин в Україні та зарубіжних країнах, розкриття природи конституційно-правового інституту правового регулювання мов, обґрунтування необхідності конкретних практичних пропозицій щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання мовних відносин в Україні.
Для досягнення вказаної мети в дисертації поставлено такі завдання:
– визначити правову природу і місце мовних відносин у системі суспільних відносин України; дати їх загальну характеристику;
– розглянути конституційно-правовий інститут правового регулювання мов і встановити основні його елементи;
– визначити правову природу, основні ознаки, сфери застосування, функції державної мови та сформулювати визначення даної правової категорії; встановити критерії відмежування державної мови від офіційної мови;
– проаналізувати практику конституційно-правового закріплення державної мови у зарубіжних країнах; класифікувати країни світу залежно від кількості державних мов, визначених на конституційному рівні;
– з’ясувати правовий порядок використання мов національних меншин та розглянути мовні права даного суб’єкта правовідносин;
– окреслити й обґрунтувати основні принципи державної мовної політики та з’ясувати чинники, що впливають на її проведення;
– дослідити порядок правового регулювання мовних відносин у сфері діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування й у сфері здійснення судочинства;
– проаналізувати проблеми правового регулювання мовних відносин у сфері освіти й в інформаційній сфері України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з приводу збереження, використання та розповсюдження національних мов в Україні та зарубіжних країнах.
Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання мовних відносин в Україні та зарубіжних країнах.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить загальнонауковий діалектичний метод, за допомогою якого проблеми конституційно-правового регулювання мовних відносин проаналізовано у взаємозв’язку і взаємозалежності, цілісності, всебічності і динаміці. Характер предмета дисертаційного дослідження зумовило також використання порівняльно-правового методу – для порівняльного аналізу практики конституційно-правового закріплення державної мови, правового порядку використання мов національних меншин у зарубіжних країнах і в Україні, історичного методу – для аналізу історії правового регулювання мовних відносин у сфері освіти в Україні (Російській імперії, Австро-Угорській імперії та СРСР); системного – з метою визначення і дослідження структурних елементів конституційно-правового інституту правового регулювання мов; формально-логічного – при формулюванні понять і таких визначень, як мовні відносини, державна мова, мова меншини, принципи мовної політики; статистичного – при дослідженні інформації стосовно розподілу учнів денних загальноосвітніх навчальних закладів за мовами навчання по регіонах України, інформації щодо розподілу мовлення програм на телебаченні за мовами в регіонах України.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження та зроблених у дисертації висновків стали праці учених, які зверталися до досліджуваних у роботі питань. Зокрема, йдеться про таких радянських учених-правознавців, як Н. Богданова, Ц. Годердзішвілі, В. Дурденевський, В. Михальченко, О. Піголкін, Е. Тадевосян, Н. Шелютто, К. Ханазаров; сучасних українських учених К. Вітман, В. Колісник, І. Лопушинський, В. Погорілко, Ю. Прадід, Л. Рапацька, В. Речицький, О. Тараненко, Ю. Тодика, В. Шаповал; про сучасних російських учених – Г. Андрєєву, Л. Андріченко, Л. Васильєву, Т. Губаєву, О. Доровських, Г. Єрмошина, Н. Любимова, В. Малкова, В. Ромашкіна; таких дореволюційних дослідників, як Л. Гумплович, А. Колесніков; зарубіжних учених У. Альтерматт, Ф. Капоторті, Д. Мурсвік та ін.
Потреба у комплексному підході до проблем, що поставлені в досліджені, зумовила звернення до літературних джерел з філософії, історії, соціології, політології, мовознавства та соціолінгвістики. А саме праць М. Губогло, Ю. Дешерієва, І. Дзюби, І. Ілішева, А. Корж, Л. Масенко, В. Нерознака, І. Попеску, О. Потебні, Ю. Римаренка, О. Реформатського, Ю. Шевельова.
Нормативну базу наукової роботи становлять: положення Конституції України; міжнародно-правових актів; законодавства України та зарубіжних країн у сфері правового регулювання мовних відносин; рішення Конституційного Суду України та ін.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертаційна робота є першим в Україні на сучасному етапі комплексним науковим дослідженням проблеми конституційно-правового регулювання мовних відносин у порівняльному аспекті, у якому обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій по вдосконаленню правового регулювання мовних відносин в Україні:
Вперше у вітчизняній юридичній науці:
– визначено основні елементи інституту правового регулювання мов, що розглядається в межах генерального інституту засад конституційного ладу, якими є: 1) приписи щодо державної мови; 2) приписи щодо мов національних меншин та мовні права даних етнічних груп; 3) принципи мовної політики; 4) юридична відповідальність, яка настає за порушення вимог мовного законодавства.
– практика конституційно-правового закріплення державної мови в Україні проаналізована у порівняльно-правовому аспекті з конституційною практикою з цього питання у зарубіжних країнах.
– сформульовано критерії розмежування термінів «державна мова» та «офіційна мова» за такими ознаками: за роллю, що виконує мова у суспільстві і державі (офіційна мова не вказує на державотворчу роль мови певної нації, державна ж мова, навпаки, виконує консолідуючу функцію, оскільки об’єднує всі національні групи країни в єдину спільноту – народ), за територією уживання (державна мова в багатомовній державі є засобом офіційного спілкування на всій території держави, а норми офіційної, як правило, обмежуються лише територією певної автономії, області, району), за сферами використання (офіційна мова є засобом лише офіційного спілкування, тобто використовується як робоча у діяльності органів влади, тоді як державна мова, окрім випадків, коли вона в державі виконує лише символічну функцію, використовується окрім офіційної сфери, ще й у сфері освіти, діяльності державних засобів масової інформації тощо).
– обґрунтовано, що критеріями володіння державною мовою при здійсненні судочинства можуть бути проживання на території України іноземців та осіб без громадянства протягом тривалого часу; отримання на території України середньої, професійно-технічної або вищої освіти, що підтверджується відповідним документом (атестатом, дипломом тощо); вміння писати і читати українською мовою.
Набули подальшого розвитку:
– визначення поняття «державна мова», згідно з яким державна мова розуміється як національна мова, як правило, титульного етносу у багатонаціональній державі, яку проголошено державною у конституції або законі, що характеризується особливою сферою застосування (діяльність державних органів, судочинство, військова справа, правоохоронна діяльність і т.д.) і потребує від держави вжиття комплексу заходів із забезпечення її функціонування.
– пропозиції по виокремленню на законодавчому рівні та визначенню категорії «офіційна мова», для того щоб надати російській та кримськотатарській мовам режим офіційної на території Автономної Республіки Крим, що обґрунтовується правовими, історичними, соціально-демографічними чинниками.
– положення про можливість функціонування поряд з державною мовою інших національних мов; при цьому запропоновано, що цю норму закону слід розуміти як здійснення вибіркового дублювання найбільш важливих документів (наприклад, рішень місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у яких закріплюються права мешканців (людей)), оригінали яких викладені державною мовою, та можливість посадових осіб місцевих органів влади виступати на сесіях, нарадах, конференціях, семінарах тощо відповідною національною мовою.
Удосконалено:
– пропозиції щодо законодавчого регулювання мовних відносин в сфері діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні, при цьому запропоновано норму закону стосовно мови актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування викласти у такій редакції: «Акти вищих органів державної влади приймаються і публікуються державною мовою.
Акти органів Автономної Республіки Крим приймаються і публікуються державною мовою і офіційними мовами Автономної Республіки Крим.
У межах території, на якій використовується регіональна мова (мова меншини), акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються та публікуються державною мовою, а акти органів місцевого самоврядування можуть публікуватися також цією регіональною мовою (мовою меншини).
Вище юридичне значення має текст акту, викладений державною мовою».
А статтю закону відносно мови діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування запропоновано викласти у такій формі: «Мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.
У роботі, діловодстві і веденні документації органів Автономної Республіки Крим поряд з державною мовою можуть використовуватися офіційні мови Автономної Республіки Крим у порядку, що визначається законом України.
У межах території, на якій використовується регіональна мова (мова меншини), в роботі, діловодстві і документації органів місцевого самоврядування поряд з державною мовою може використовуватися ця регіональна мова (мова меншини)».
– підходи до законодавчого закріплення принципів державної мовної політики та запропоновано встановити у законі про мови такі принципи: 1) рівність прав людини і громадянина незалежно від рідної мови, мови спілкування та заборона будь-яких обмежень (дискримінації) громадян за ознаками їх мовної належності; 2) державний захист державної мови та гарантування вільного використання мов національних меншин; 3) гарантування кожній людині свободи у виборі мови спілкування у приватних мовних відносинах, мови навчання та творчості; 4) врахування специфіки мовної ситуації, що склалася в цілому в державі та в окремих регіонах; 5) забезпечення належних форм і засобів обов’язкового вивчення української мови як державної, а також вільного вивчення мов національних меншин, мов корінних народів і викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на відповідних рівнях освіти; 6) принцип урахування й раціонального використання зарубіжного досвіду мовної політики; 7) підтримка етнічних українців та інших осіб, які розмовляють українською мовою і проживають за межами України, тощо.
Практичне значення. Сформульовані висновки, практичні пропозиції можна застосувати: у науково-дослідницькій галузі – для подальшого дослідження теоретичних засад конституційно-правового регулювання мовних відносин; у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при опрацюванні і прийнятті законів та інших нормативно-правових актів, що визначають засади правового регулювання мовних відносин; у навчальному процесі – при підготовці, відповідних розділів підручників з конституційного права України, у викладанні навчального курсу, в науково-дослідницькій роботі студентів; у правовиховній роботі – для підвищення правової культури громадян України, поінформованості громадян про порядок правового регулювання мовних відносин.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Ключові положення роботи були представлені автором на науково-практичних конференціях, «круглих столах»: науковій конференції молодих учених і здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку» (Харків, 2005); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і здобувачів «Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (Харків, 2006), всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Львів, 2007); «Круглому столі», проведеному Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 травня 2007 року (Харків, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (Харків, 2008).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у дев’яти наукових працях: чотирьох статтях у фахових виданнях і п’ятьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків по дисертації, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 247 сторінки, з них обсяг основного тексту – 193 сторінок, додатків – 4. Список літератури містить 356 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні проблеми порівняння конституційно-правового регулювання мовних відносин в Україні і у зарубіжних країнах, інституту правового режиму мов і його елементів, основних сфер правового регулювання мовних відносин. Головними науковими і практичними результатами роботи автору бачаться такі висновки:
1. Динамічність мови як форми суспільної свідомості, її багатофункціональність дозволяє говорити про існування особливих, мовних відносин, що входять у сферу правового впливу. Із сфери національно-мовних відносин виокремлюється та частина, яка підлягає правовому регулюванню. Це перш за все публічні мовні відносини, тобто відносини, які пов’язані з діяльністю держави, її органів та посадових осіб, підприємств, установ та організацій; відносини, обов’язковим учасником яких є органи державної влади. Державно-правове регулювання мовних відносин в приватній сфері взагалі не здійснюється або відбувається шляхом законодавчого закріплення загальних мовних свобод людини.
2. Науковцями щодо правового положення мов одночасно застосовуюся дві категорії: «правовий статус» та «правовий режим». Аналіз та співвідношення даних термінів показують, що відносно правового положення доречніше використовувати категорію «правовий режим», оскільки у протилежному випадку ототожнюються об’єкт та суб’єкт права (мова та носії мови). Основними елементами конституційно-правового інституту правового регулювання мов є: 1) приписи щодо державної мови; 2) приписи щодо мов національних меншин та мовні права даних етнічних груп; 3) принципи мовної політики; 4) юридична відповідальність, яка настає за порушення вимог мовного законодавства.
4. Державна мова – це національна мова, як правило, титульного етносу у багатонаціональній державі, яку проголошено державною у конституції або законі, характеризується особливою сферою застосування (діяльність державних органів, судочинство, військова справа, правоохоронна діяльність і т.д.) і потребує від держави вжиття комплексу заходів із забезпечення її функціонування.
5. У науковій літературі немає єдиного підходу стосовно співвідношення понять «державна» мова та «офіційна» мова, оскільки їх уживання пов’язане з офіційним використанням певної національної мови. Необхідно відмежовувати терміни «державна мова» та «офіційна мова» за такими ознаками: за роллю, що виконує мова у суспільстві і державі (офіційна мова не вказує на державотворчу роль мови певної нації, державна ж мова, навпаки, виконує консолідуючу функцію, оскільки об’єднує всі національні групи країни в єдину спільноту – народ), за територією уживання (державна мова в багатомовній державі є засобом офіційного спілкування на всій території держави, а норми офіційної, як правило, обмежуються лише територією певної автономії, області, району), за сферами використання (офіційна мова є засобом лише офіційного спілкування, тобто використовується як робоча у діяльності органів влади, тоді як державна мова, окрім випадків, коли вона в державі виконує лише символічну функцію, використовується окрім офіційної сфери, ще й у сфері освіти, діяльності державних засобів масової інформації тощо). На законодавчому рівні слід виокремити та дати визначення категорії «офіційна мова», для того щоб надати російській та кримськотатарській мові режим офіційних на території Автономної Республіки Крим. В основі даної пропозиції лежать правові, історичні, соціальні чинники. Але можливість надання російській мові режиму офіційної стосується не всієї території України, а лише Автономної Республіки Крим.
6. Основними принципами мовної політики є: 1) рівність прав людини і громадянина незалежно від рідної мови, мови спілкування та заборона будь-яких обмежень (дискримінації) громадян за ознаками їх мовної належності; 2) державний захист державної мови та гарантування вільного використання мов національних меншин; 3) гарантування кожній людині свободи у виборі мови спілкування у приватних мовних відносинах, мови навчання та творчості; 4) врахування специфіки мовної ситуації, що склалася в цілому державі та в окремих регіонах; 5) принцип урахування й раціонального використання зарубіжного досвіду мовної політики; 6) підтримка етнічних українців та інших осіб, які розмовляють українською мовою і проживають за межами України та інші.
7. В мовному законодавстві не врегульована проблема стосовно того, що означає функціонувати «по¬ряд» або «нарівні» з державною мовою національної мови з іншим правовим режимом в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Можливість функціонування поряд з державною мовою інших національних мов слід розуміти як здійснення вибіркового дублювання найбільш важливих документів (наприклад, рішень місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у яких закріплюються права мешканців (людей)), оригінали яких викладені державною мовою, та можливість посадових осіб місцевих органів влади на власний розсуд виступати на сесіях, нарадах, конференціях, семінарах тощо відповідною національною мовою.
8. Норму закону стосовно мови актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування необхідно викласти у такій редакції: «Акти вищих органів державної влади приймаються і публікуються державною мовою.
Акти органів Автономної Республіки Крим приймаються і публікуються державною мовою і офіційними мовами Автономної Республіки Крим.
У межах території, на якій використовується регіональна мова (або мова меншини), акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються та публікуються державною мовою, а акти органів місцевого самоврядування можуть публікуватися також цією регіональною мовою (або мовою меншини).
Вище юридичне значення має текст акту, викладений державною мовою».
Статтю закону відносно мови діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування слід викласти у такій формі: « Мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.
У роботі, діловодстві і веденні документації органів Автономної Республіки Крим поряд з державною мовою можуть використовуватися офіційні мови Автономної Республіки Крим у порядку, що визначається законом України.
У межах території, на якій використовується регіональна мова (мова меншини), в роботі, діловодстві і документації органів місцевого самоврядування поряд з державною мовою може використовуватися ця регіональна мова (мова меншини)».
9. Щодо правового регулювання мовних відносин у сфері здійснення судочинства, то однією з актуальних проблем є відсутність у законодавстві та науці тлумачення поняття «не володіє мовою судочинства» та критеріїв того, як визначити чи володіє особа мовою судочинства. Критеріями володіння державною мовою можуть бути проживання на території України іноземців та осіб без громадянства протягом тривалого часу; отримання на території України середньої, професійно-технічної або вищої освіти, що підтверджується відповідним документом (атестатом, дипломом тощо); вміння писати і читати українською мовою.
9. Історія правового регулювання мовних відносин в Україні показує, що багато століть наша національна мова нищилась, у тому числі й у сфері освіти, владою держав, до яких протягом віків входили українські землі. З другої половини 50-80-х років ХХ ст. партійно-державне керівництво СРСР активізувало заходи, спрямовані на русифікацію дошкільної, середньої, середньої спеціальної та вищої освіти, які призвели до негативних наслідків щодо мовної ситуації в Україні, зокрема в освітній сфері.
10. Законодавча вимога здійснення навчання українською мовою стосується лише державних дошкільних, загальноосвітніх, вищих навчальних закладів. Приватні заклади освіти мають право самостійно визначати мову навчання, забезпечивши в обов’язковому порядку згідно з Законом України «Про мови в Українській РСР» та відповідно до державних стандартів освіти вивчення української мови.
11. Для того щоб зберегти баланс між загальнонаціональними інтересами в мовній політиці (переважання державної мови в інформаційному просторі України), але водночас не порушити права іншомовного населення, представників національних меншин та законів ринку (попиту і пропозицій), необхідно внести зміну до Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», яка б передбачала: якщо загальнодержавні ДЗМІ видаються російською або іншою недержавної мовою, зобов’язати останні паралельно видавати випуски (певний відсоток загального тиражу кожного номеру) державною мовою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашидзе А. Х. Правовой ста¬тус меньшинств и коренных народов. Международно-пра¬вовой анализ / А. Х. Абашидзе, Ф. Р. Ананидзе – М. : Изд-во Российского университета дружбы народов, 1997. – 224 с.
2. Абдулатипов Р. Г. Этнополитология / Р. Г. Абдулатипов – СПб. : Питер, 2004. – 313 с.
3. Австрийская Республика. Конституция и законодательные акты. – М. : Прогресс, 1985. – 378 с.
4. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
5. Административное право / под ред. Ю. М. Козлова и Л. Л. Попова. – М. : Юристъ, 1999. – 728 с.
6. Ажнюк Б. Уроки двомовності Ірландії / Б. Ажнюк // [Державність української мови і мовний досвід світу] : матеріали Міжнарод. конф. (11-12 травня 2000 р., Київ). – К., 2000. – 444 с. – С. 12-17
7. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. / С. С. Алексеев – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 1981. – 361 с.
9. Альтбах Филип Г. Английский как имперский язык академической науки / Филип Г. Альтбах // «Alma mater» Вестник Высшей школы. – 2007. – №7. – С. 36-39.
10. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе / У. Альтерматт. – М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. – 367 с.
11. Андреева Г. Н. Проблема государственного (официального) языка в зарубежной конституционно-правовой литературе / Г. Н. Андреева // РЖ Государство и право. – 2003. – №4. – С. 38-51.
12. Андриченко Л. В. Конституционно-правовой статус национальных меньшинств в зарубежных европейских государствах / Л. В. Андриченко // Конституционное право государств Европы : учеб. пособие для студентов юрид. вузов и фак.; [отв. ред. Д. А. Ковачев]. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – С. 79-96.
13. Андриченко Л. В. Регулирование и защита прав национальных меньшинств и коренных малочисленных народов в Российской Федерации / Л. В. Андриченко. – М. : ОАО „Издательский дом „Городець”, 2005. – 384 с.
14. Антонович М. Законодавство України та зарубіжних країн щодо статусу державної мови (порівняльний аспект) / М. Антонович // Право України. – 1999. – №6. – С. 73-74; 83.
15. Афанасьева Л. В. Принцип национального языка судопроизводства и положения нового Гражданского процессуального кодекса Украины / Л. В. Афанасьева // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2005. – Вип.1. – С. 98-109.
16. Бабін Б. Кваліфікуючі критерії етносів, які прагнуть до набуття статусу корінних народів України / Б. Бабін // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №4. – С. 84-88.
17. Барабаш Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права : Монографія. / Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2008. – 220 с.
18. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект) : монографія / Ю. Г. Барабаш – Х. : Легас, 2004. – 192 с.
19. Барієв Е. Державна політика України щодо розвитку освіти кримськотатарською мовою / Е. Барієв // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2007. – №1. – С. 296-304.
20. Басу Дурга Дас Основы конституционного права Индии / Басу Дурга Дас. – М. : Прогресс, 1986. — 664 с.
21. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 2000. – 640 с.
22. Белоусова Е. В. Государственно-правовое регулирование национальных отношений в Канаде / Е. В. Белоусова // Изв. Вузов : Правоведение. –1992. – № 6. – С. 70-76.
23. Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні : монографія / О. М. Биков. – К. : Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.
24. Блищенко И. П. Права национальных меньшинств в свете мирового опыта / И. П. Блищенко, А. Х. Абашидзе // Общественные науки и современность. – 1992. – №4. – С. 121-130.
25. Богданова Н. А. Категория статуса в конституционном праве / Н. А. Богданова // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11, Право. – 1998. – №3. – С. 3-20.
26. Богданова Н. А. Конституционно-правовое регулирование национальных отношений / Н. А. Богданова // [Национальный вопрос и государственное строительство: проблемы России и зарубежных стран] : материалы науч. конф. Москва, 27-28 апреля 2000 г. / под. ред. проф. С. А. Авакьяна / Моск. гос. ун-т. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. – С. 52-55.
27. Богоявленский Д. Д. Этнический состав населения России / Д. Д. Богоявленский // Социс. – 2001. – № 10. – С. 88-96.
28. Большая советская энциклопедия : в 30 т. – М. : Сов. энциклопедия, 1978. – Т. 30. – 1979. – 780 с.
29. Большой юридический энциклопедический словарь. – М. : Книжный мир, 2005. – 720 с.
30. Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть : конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении : учеб. пособие / Н. С. Бондарь. – М. : Городец, 2004. – 352 с.
31. Брюховецкая О. Украинизация кинопроката: скромное обаяние запретов / О. Брюховецкая // Зеркало недели.– 2006. – № 3 (582).
32. Будникова Н. С. Современная языковая ситуация на Украине : социологический аспект: дис… канд. соц. наук : 22.00.04 / Н. С. Будникова – М., 2006. – 214 с.
33. Василенко В. Какие языки в Украине нуждаются в особой защите. Коллизия между национальным законом и международными обязательствами государства / В. Василенко // Зеркало недели. – 2006. - № 10 (589).
34. Васильева Л. Н. Законодательное регулирование использования языков в Российской Федерации : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / Л. Н. Васильева – М., 2004. – 191 с.
35. Васильева Т. А. Правовой статус этнических меньшинств в странах Западной Европы / Т. А. Васильева // Государство и право. – 1992. – №8. – С. 133-142.
36. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
37. Вергелис О. П. «Обжалованию не подлежит». Сиквел о кинопрокате: съемки продолжаются / О. П. Вергелис // Зеркало недели. – 2008. – № 6
38. Ветров А. А. Семиотика и ее основные проблемы. / А. А. Ветров. – М. : Политиздат, 1968. – 264 с.
39. Вітман К. М. Мовна політика Латвії як механізм інтеграції латвійського суспільства / К. М. Вітман // Держава і право : Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 32 – С. 532-539.
40. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособие / Л. Д. Воеводин – М. : ИНФРА* М – НОРМА, 1997. – 304 с.
41. В Панаме вводится второй государственный язык [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://www.podrobnosti.ua/society/2002/05/25/25920/html.
42. Вринчану Ф. Національна освіта та мовна політика Румунії у галузі освіти на сучасному етапі / Ф. Вринчану // [Державність української мови і мовний досвід світу]: матеріали Міжнар. конф. (11-12 травня 2000 р., Київ). – К., 2000. – С. 23-27.
43. Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту. – Фундація міжнаціональних відносин, 1996 – 17 с.
44. Габричидзе Б. Н. Конституционный статус органов Советского государства / Б. Н. Габричидзе. – М. : Юрид. лит., 1982. – 184 с.
45. Гадамер Х.-Г. Истина и метод / Х.-Г. Гадамер – М. : Прогресс, 1988. – 704 с.
46. Гакман С. Організація освіти національних меншин у поліетнічних регіонах (на прикладі Чернівецької області України та Сучавського повіту Румунії) / С. Гакман // Вісн. Нац. акад. держ. управління. – 2004. – Вип.4. – С. 458-465.
47. Гегель Г. В. Конституция Германии / Г. В. Гегель. Политические произведения. – М. : Наука, 1978. – С. 65-184.
48. Гегель Г. В. Ф. Философская пропедевтика // Г. В. Ф. Гегель. Работы разных лет : в 2 т. – М.: Мысль, 1971. – Т. 2. – С. 5-209.
49. Герард-Рене де Гроте. Язык и право / Герард-Рене де Гроте // Журнал Российского права. – 2002. – №7. – С. 145-152.
50. Глонь В. Самый лучший фильм. Язык до Киева доведет – в дубляжной войне / В. Глонь, О. Вергелис // Зеркало недели. – 2008. – №5.
51. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 1991. – Т. 2 – 731 с.
52. Годердзишвили Ц. М. Эволюция государственно-правового оформления статуса языков в истории России и Советского государства / Ц. М. Годердзишвили // Вест. Моск. ун-та, сер.11, право. – 1992. – № 6. – C. 67-74.
53. Городяненко В. Г. Языковая ситуация на Украине / В. Г. Городяненко // Социс. – 1996. – №9. – С. 107-113.
54. Государственные языки в Российской Федерации : энциклопед. словарь-справочник. – М. : Academia, 1995. – 400 с.
55. Государство, право и межнациональные отношения в странах западной демократии. – М. : ИГП РАН, 1993. – 148 с.
56. Гражданский процесс : учебник / [под ред. В. В. Комарова]. – Х. : ООО «Одиссей», 2001. – 348 c.
57. Губаева Т. В. Государственный язык и его правовой статус / Т. В. Губаева, В. П. Малков // Государство и право. – 1999. – №7. – С. 5-13.
58. Губаева Т. В. Язык и право. Искусство владения словом в профессиональной юридической деятельности / Т. В. Губаева. – М. : Норма, 2007. – 160 с.
59. Губогло М. Н. Роль языка средств массовой информации в системе этногосударственных отношений [Електронний ресурс] / М. Н. Губогло, А. А. Кожин. – режим доступу : // http://www.gramota.ru/rlefir.html?p4.htm
60. Губогло М. Н. Переломные годы : в 2 т. / М. Н. Губогло. – М. : ИАЭ, 1994. – Т. 2 : Языковая реформа – 1989 г. : Документы и материалы. – 1994. – 320 с.
61. Гумбольдт В. Линии и Еллада / В. Гумбольдт // Избранные труды по языкознанию / В. Гумбольдт. – М.: Прогресс, 1984. – С. 286-308
62. Гумплович Л. Общее учение о государстве / Л. Гумплович – С.-Пб. : Склад издания в Юридическом книжном магазине Н. К. Мартынова, 1910. – 516 с.
63. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. Даль. – М. : Рус. яз., 1978-1980. – Т. 4 – 1980. – 683 с.
64. Дейк Р. Регионализм, федерализм и права меньшинств в Бельгии / Р. Дейк // Этнические и религиозные конфликты в Евразии : в 3 кн. – М. : Весь Мир, 1997. – Кн. 3. Международный опыт разрешения этнических конфликтов / [общ. ред. Б. Коппитерс, Э. Ремакль, А. Зверев]. – 1997. – С. 251-268.
65. Дейч Б. Тема крымского референдума могла и не возникнуть… / Б. Дейч // Зеркало недели. – 2006. – № 9 (588).
66. Декларація ООН Про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, від 18 грудня 1992 р. // Права людини в Україні. Інформац.-аналітич. бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини : Вип. 21. – К., 1998. – С. 79-83.
67. Демченко Т. Українська мова – правові проблеми / Т. Демченко, І. Філіпчук // Право України. – 1996. – №7. – С. 47-50.
68. Денісова О. С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О. С. Денісова – Донецьк, 2003. – 186 с.
69. Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 рр. : Затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1546 від 02.10.2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 40. – Ст. 2105.
70. Деркач П. М. Короткий словник синонімів української мови / П. М. Деркач. – Львів- Краків- Париж : Просвіта, 1993. – 210 с.
71. Дзюба І. Ідеологічні децибели «Діалогу культур» / І. Дзюба – Зб. Українсько-російські відносини : гуманітарний вимір. – К., 1998. – С. 90-94
72. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? / І. Дзюба – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – 330 с.
73. Дименко Р. А. Проблеми книговидання в Україні / Р. А. Дименко // Вісн. Акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2003. – Вип. 4 (23). – С. 73-77.
74. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Т. Н. Добровольская. – М. : Юрид. лит., 1971. – 200 с.
75. Доровских Е. М. Конституционно-правовое регулирование использования языков народов Российской Федерации : дисс. …канд. юрид. наук : 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / Е. М. Доровских. – М., 2005. – 221 с.
76. Доровских Е. М. Правовые проблемы защиты русского языка / Е. М. Доровских // Государство и право. – 2003. – №2. – С. 5-12.
77. Доровских Е. М. Право и национальный язык : регулирование языковых отношений в Российской Федерации / Е. М. Доровских. – М. : ИНИОН РАН, 1996. – 50 с.
78. Доступ до інформації та електронне урядування / [Автори-упорядники М. С. Демкова, М. В. Фігель]. – К. : Факт, 2004. – 336 с.
79. Дьячков М. В. Миноритарные языки в полиэтнических (многонациональных) государствах / М. В. Дьячков. – М.: ИНПО, 1996. – 114 с.
80. Електронний вісник Інституту медіа права [Електронний ресурс]. – 2005. – №4. – режим доступу : http://medialaw.kiev.ua
81. Електронний вісник Інституту медіа права [Електронний ресурс]. – 2008. – № 101. – режим доступу : http://medialaw.kiev.ua
82. Ермошин Г. Государственно-правовые аспекты языковых отношений / Г. Ермошин // Рос. юстиция. – 1998. – №3. – С. 19-21.
83. Європейська хартія регіональних мов та мов меншин // Офіц. вісн. України. – 2006 – № 50. – Ст. 3381.
84. Ємець Т. М. Проблеми національних меншин у правових документах / Т. М. Ємець // Україн. політична нація: генеза, стан, перспективи / за ред. В. С. Крисаченка. – К. : НІСД, 2003. – С. 250-260.
85. Загальна теорія держави і права : підруч. для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / [М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.]; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
86. Заключенным в Эстонии будут платить за изучение государственного языка [Електронний ресурс]. – режим доступу : http://www.gzt.ru/education/2007/06/21/100257.html
87. Залізняк Г. Мовна ситуація Києва : день сьогодняшній і прийдешній / Г. Залізняк, Л. Масенко. – К. : Вид. Дім «КМ Академія», 2001. – 95 с.
88. Зархина С. Э. Язык права как предмет философско-логического анализа (исторический аспект) : монография / С. Э. Зархина. – Х. : Изд-во «ФИНН», 2008. – 208 с.
89. Захаров А. Проблемы языковой политики в России и «ассиметричная федерация» / А. Захаров, В. Кудрявцев // Ассиметричность федерации : Сб. – М. : Центр конституц. исслед. Моск. общ. научн. фонда, 1997. – С. 77-97.
90. Іванишин В. Мова і нація / В. Іванишин, Я. Радевич-Вінницький. – Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 1994. – 218 с.
91. Илишев И. Г. Язык и политика в многонациональном государстве. Политологи¬ческие очерки / И. Г. Илишев. – Уфа : КИТАП, 2000. – 272 с.
92. Илишев И. Г. Язык и политика в многонациональных обществах (проблемы теории і практики) : автореф. дис. ...доктора полит. наук : 23.00.01 «Теория политики, история и методология политической науки» / И. Г. Илишев. – Спб., 2000. – 58 с.
93. Ильинский И. П. Государственный строй Швейцарии / И. П. Ильинский. – М. : Госюриздат, 1957. – 70 с.
94. Испания. Конституция и законодательные акты : пер. с исп. – М. : Прогресс, 1982. – 352 с.
95. История философии : учеб. для высшей школы / под общ. ред. Н. И. Горлача, В. Г. Кременя, В. К. Рыбалко. – Х. : Консум, 2002. – 752 с.
96. Италия. Конституция и законодательные акты. – М. : Прогресс, 1988 — 392 с.
97. Ишмухаметов Я. М. Язык судопроизводства как принцип российского уголовного судопроизводства : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Я. М. Ишмухаметов. – Челябинск, 2006. – 27 с.
98. Казиміра В. Міжкультурна комунікація в контексті європейської інтеграції / В. Казиміра // Вісн. Харк. нац. унів-ту ім. В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – 2006. – № 752. – С. 144-147.
99. Камболов Т. Т. Приоритеты национального образования в Северной Осетии [Електронний ресурс] / Т. Т. Камболов. – режим доступу : http://www.dariol-online.ru/2002_4/kambol.shtml
100. Каримов Б. Р. В. И. Ленин и правовой статус национальных языков в СССР / Б. Р. Каримов, Ш. Ш. Муталов // Акад. наук Узбек. ССР. Обществ. науки в Узбекистане. – 1989. – №4. – С. 24-33.
101. Катанян К. А. Союзное законодательство о языке : замечания с комментариями / К. А. Катанян, Л. Н. Сидорова // Сов. государство и право. – 1990. – № 12. – С. 19-23.
102. Кафарський В. І. Політичні партії і питання про мови в Україні / В. І. Кафарський // Держава і право : Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 556-565.
103. Коваль А. Бельгия без компромиссов / А. Коваль // Зеркало недели. – 2007. – №44.
104. Кодекс адміністративного судочинства України : Науково-практичний коментар / [С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін.] ; за ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової. – Х. : ТОВ «Одісей», 2005. – 552 с.
105. Кожановский А. Н. Испания : этнический фактор и административные границы / А. Н. Кожановский // Обществ. науки и современность. – 2002. – №6. – С. 78-89.
106. Козьмук Б. Мовне законодавство і мовна політика потребують вдосконалення / Б. Козьмук // Право України. – 2002. – №10. – С. 70-72.
107. Колесников А. Н. Право родного языка / А. Н. Колесников // Вопросы административного права. Кн. 1. – М. : Типография А. И. Мамонтова. – 1916. – С. 90-107.
108. Колесниченко В. В. Как соблюдается в Украине языковая хартия [Електронний ресурс] / В. В. Колесниченко, Р. О. Бортник. – режим доступу : http://www.federal.org.ua/node/341
109. Колісник В. Конституційне регулювання етносоціальних процесів у європейських країнах / В. Колісник // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2000. – №2. – С. 29-36
110. Колісник В. П. До питання про мову роботи державних органів / В. П. Колісник // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України. – 2000. – Вип. 45. – С. 41-48.
111. Колісник В. П. Коментар ст. 10 Конституції України / В. П. Колісник // Конституція України : Науково-практичний коментар / [В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.] ; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Х. : Право; К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – С. 57-61.
112. Колісник В. П. Національно-етнічні відносини в Україні : теоретичні засади та конституційно-правові аспекти : монографія / В. П. Колісник. – Х. : Фоліо, 2003. – 240 с.
113. Колісник В. П. Правова культура та культура міжнаціональних відносин в Україні / В. П. Колісник // Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства : Монографія / За ред. проф. Ю. П. Битяка та доц. І. В. Яковюка. – Х. : Право, 2007. – С. 206-240
114. Колісник В. Правове регулювання мовних відносин в Україні та проблеми його подальшого удосконалення / В. Колісник // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1998. – № 4. – С. 81-91.
115. Колісник В. П. Право національно-етнічної самоідентифікації особи та проблема бінаціональності / В. П. Колісник // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України. – 2001. – №48. – С. 28-34
116. Коментар до Закону України «Про судоустрій України» / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
117. Комментарий к Конституции Российской Федерации. – М. : Юристъ, 2002. – 1007 с.
118. Конституції нових держав Європи та Азії / [Упоряд. С. Головатий]. — К. : Укр. Правн. Фундація : Вид-во «Право», 1996. – 544 с.
119. Конституція Автономної Республіки Крим / Верховна Рада України // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 43.
120. Конституція України від 28 червня 1996 р. ( Із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2222 – VI від 08.12.2004. – ВВР. – 2005. – №2. – Ст. 44) / Верховна Рада України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
121. Конституционное право : словарь / Отв. ред. В. В. Маклаков. – М. : Юристъ, 2001. – 560 с.
122. Конституционное право : Энцикл. словарь / Отв. ред. С. А. Авакьян. – М. : Норма – Инфра М, 2000. – 688 с.
123. Конституции государств Европейского Союза / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : НОРМА, 1999. – 816 с.
124. Конституции государств Европы : в 3 т. / под общей ред. Л. А. Окунькова. – М. : НОРМА, 2001. – Т. 1. – 2001. – 824 с.
125. Конституции государств Европы : в 3 т. / под общей ред. Л. А. Окунькова. — М. : НОРМА, 2001. – Т. 2 – 2001. – 838 с.
126. Конституции государств Европы : в 3 т. / под общей ред. Л. А. Окунькова. — М. : НОРМА, 2001. – Т. 3. – 2001. – 789 с.
127. Конституции зарубежных государств : Учеб. пособие / [сост. проф. В. В. Маклаков]. — 4-е изд., перераб. и доп. — М : Волтерс Клувер, 2003. — 624 с.
128. Конституции зарубежных стран / [сост. В. Н. Дубовин]. – М. : Юрлитинформ, 2001. – 448 с.
129. Конституции стран СНГ и Балтии : Учеб. пособие / [сост. Г. Н. Андреева]. – М. : Юристь, 1999. – 640 с.
130. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) Союзных Советских Социалистических Республик. – М. : Юрид. лит., 1978. – 576 с.
131. Конституция Российской Федерации : Проблемный комментарий / [отв. ред. В. А. Четвернин]. – М. : Центр конституц. исслед. Моск. обществ. науч. фонда, 1997. – 702 с.
132. Концепція державної мовної політики в Україні : проект, який розроблено В. Василенком, Б. Ажнюком, В. Дончиком та іншими // «СЛОВО Просвіти». – 2006. – Ч. 33 (358). – С. 7-10.
133. Корж А. В. Мовний чинник суспільної трансформації в Україні : дис. …канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / А. В. Корж. – К., 2004. – 214 с.
134. Корж А. В. Мовний чинник та його особливості в освітній сфері / А. В. Корж // Держава і право : Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 18 – С. 438-443.
135. Косив М. На конституционных основах / М. Косив // Зеркало недели. – 2000. – № 37 (310)
136. Костенко Л. Мова реклами : неоднозначна позиція законодавця / Л. Костенко // Юрид. журнал. – 2006. – № 10. – С. 134-136.
137. Костіна Л. Принцип використання мови у кримінальному судочинстві: поняття і сутність / Л. Костіна // Право України. – 2006. – №4. – С. 71-74.
138. Костицький М. Державна мова в Україні (політико-правовий огляд) / М. Костецький, М. Годованець, Т. Ткаченко // Політ. думка. – 2000. – № 3-4. – С. 147-162.
139. Коташевская Т. Языковая проблема рекламы / Т. Коташевская // Юрид. практика. – 2006. - № 25 (443) – С. 9.
140. Котигоренко В. Тенденції в етнічній та етномовній динаміці населення України 1959-2001 рр. (за матеріалами переписів) / В. Котигоренко // Закон і право. – 2003. – №2. – С. 12-24.
141. Краткий психологический словарь. – М. : Политиздат, 1985. – 432 с.
142. Краткий словарь по логике / [Д. П. Горский, А. А. Ивин] ; под. ред. Д. П. Горского. – М. : Просвещение, 1991 – 208 с.
143. Краткий философский словарь. – М. : Госполитиздат, 1982. – 432 с.
144. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. / Верховна Рада України // Відом. Верхов. Ради. – 2001. – №25-26. – Ст. 131.
145. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. : за станом на 1 грудня 2005 р. / Верховна Рада України. – Х. : Одиссей, 2006. – 288 с.
146. Кузнецов О. Ю. Понятие языка судопроизводства в системе российского процессуального законодательства [Електронний ресурс] / О. Ю. Кузнєцов. – режим доступу : http://www.spbpravo.ru/comm.php?id=1181
147. Кузнецов С. И. Модели языковой политики в русскоязычном обществе / С. И. Кузнецов // Рус. яз.: историч. судьбы и современность: междунар. конгресс: труды и материалы / под общ. ред. М. Л. Ремневой, А. А. Поликарпова. – М. : Изд-во МГУ, 2001. – С. 308-309.
148. Кузьменко В. Б. Нормативно-правова регламентація мови судочинства в Українській РСР у 1920-1930-х роках / В. Б. Кузьменко // Держава і право : Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 35. – С. 111-116.
149. Куць О. М. Мовна політика в державотворчих процесах України : навч. посіб. / О. М. Куць. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. – 275 с.
150. Кучма Л. Україна – не Росія / Л. Кучма. – М. : Время, 2003. – 560 с.
151. Кушніренко О. Г. Конституційне право у схемах і дефініціях : навч. посібник для студ. юрид. вузів та факультетів / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько, Ф. В. Веніславський. – Х. : Торнадо, 2003. – 328 с.
152. Кушніренко О. Г. Інформаційна безпека як принцип дотримання основ конституційного ладу України / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 33. – С. 24-30.
153. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини і громадянина : навч. посібник / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько. – Х. : Факт, 2001. – 440 с.
154. Ленин В. И. Полн. собр. соч. / В. И. Ленин. – [2-е доп. изд.]. – М. : Политиздат, 1976. – Т. 24. – 1976. – 512 с.
155. Ленін В. І. Статті і промови про Україну : збірник / В. І. Ленін. – К. : Партвидав ЦК КП(б)У, 1936. – 371 с.
156. Леоненко М. І. Міжнародно-правове регулювання принципу національної мови кримінального судочинства / М. І. Леоненко // Вісн. Запорізь. юрид. ін-ту. – 1999. – №3. – С. 143-155.
157. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні : проблеми теорії і практики : монографія / Л. І. Летнянчин. – Х. : Видавець ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 256 с.
158. Лидер победившей на выборах в Бельгии партии пообещал госреформу [Електронний ресурс]. – режим доступу : // http://www.vsesmi.ru/news/748716/
159. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Яйцева. – М. : Сов. энцикл., 1990. – 685 с.
160. Лопушинський І. Державна мовна політика України та право національних меншин на освіту / І. Лопушинський // Вісн. Нац. акад. держав. упр. при Президентові України. – 2005. – № 4. – С. 401-407.
161. Лопушинський І. Мовна політика: понятійний апарат та її сутнісні характеристики щодо галузі освіти України / І. Лопушинський // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2005. – №2. – С. 383-388.
162. Лопушинський І. Мова державна – мова офіційна: суть проблеми та шляхи її подолання / І. Лопушинський // Вісн. Нац. акад. держ. упр. – 2005. – №1. – С. 459-465.
163. Лурия А. Р. Язык и сознание / А. Р. Лурия. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 320 с.
164. Любимов Н. А. Конституционно-правовой институт языка : проблемы формирования / Н. А. Любимов // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11, Право. – 2004. – №2. – С. 17-34.
165. Любимов Н. А. Некоторые вопросы конституционно-правового закрепления статуса языков Российской Федерации / Н. А. Любимов // [Национальный вопрос и государственное строительство: проблемы России и зарубежных стран] : материалы науч. конф. (Москва, 27-28 апр. 2000 г.) / под. ред. проф. С. А. Авакьяна / Моск. гос. ун-т. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. – С. 71-77.
166. Любченко П. М. Конституційно-правові основи розвитку місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства : монографія / П. М. Любченко – Х. : Одіссей, 2006. – 352 с.
167. Ляшенко О. О. Формування української політичної нації : етнополітичний аспект / О. О. Ляшенко // Українська політична нація : генеза, стан, перспективи / за ред. В. С. Крисаченка. – К. : НІСД, 2003. – С. 238-256.
168. Мала енциклопедія етнодержавознавства / редкол.: Ю. І. Римаренко (відповід. ред.) та ін. ; [НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького]. – К. : Довіра : Генеза, 1996. – 942 с.
169. Маляренко В. Т. Про мову кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 2 (18). – С. 41-44.
170. Маляренко В. Про мову судочинства в Україні / В. Маляренко // Політика і час. – 2007. – № 5. – С. 14 -20.
171. Мамонтова Э. В. Проблема билингвизма в Украине: регионально-политический аспект / Э. В. Мамонтова // Актуальні проблеми політики : Зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. літ-ра. – 2004. – Вип. 19. – С. 124-132.
172. Маркс К. Сочинения (полн. собр.) / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Гос. изд-во полит. лит-ры, 1985. – Т. 3. – 1985. – 762 с.
173. Марусик І. Правові аспекти мовної політики Франції / І. Марусик // [Державність української мови і мовний досвід світу] : матеріали міжнарод. конф. (11-12 трав. 2000 р., Київ). – К., 2000. – С. 42-46
174. Масенко Л. Мова і суспільство : Постколоніальний вимір / Л. Масенко. – К. : Видавничій дім «КМ Академія», 2004. – 162 с.
175. Масенко Л. Т. Мова і політика / Л. Т. Масенко. – К. : Соняшник, 1999. – 100 с.
176. Матузов Н. И. Правовые режимы : вопросы теории и практики / Н. И. Матузов, А. В. Малько // Правоведение. – 1996. – №1. – С. 16-29.
177. Мацкевич М. Мова як фактор національного відродження / М. Мацкевич // Право України. – 2000. – №5. – С. 97-100.
178. Международный пакт о гражданских и политических правах 1966 г. // Международ. акты о правах человека : Сб. док. / сост. В. А. Карташкин, Е. А. Лукашкова. – М. : Норма, 2000. – С. 53–68.
179. Международные акты о правах человека : Сб. док. – М. : НОРМА – ИНФРА*М, 1998. – 784 с.
180. Мирзоян С. В. Государственный язык в истории России : дис. …канд. истор. наук : 07.00.02 «Отечественная история» / С. В. Мирзоян. – Пятигорск, 2005. – 164 с.
181. Михалева Н. А. Конституционное законодательство стран СНГ на современном этапе (динамика развития) / Н. А. Михалева // Государство и право. – 2004. – №9. – С. 73-80.
182. Михальченко В. Ю. Юридические аспекты языкового вопроса в СССР / В. Ю. Михальченко, А. С. Пиголкин // Функционирование языков в многонациональном обществе. – М., 1991 – С. 322-326.
183. Міжнаціональні відносини. Терміни і визначення // Політика і час. – 1992. - № 2. – С. 33-36.
184. Мітряєва С. І. Національні меншини та збереження їх ідентичності / С. І. Мітряєва // Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи / за ред. В. С. Крисаченка – К. : НІСД, 2003. – С. 260-281.
185. Мовні питання в Україні. 1917 – 2000 : Документи і матеріали / укла