МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ :



  • Название:
  • МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
  • Кол-во страниц:
  • 436
  • ВУЗ:
  • НАЦIОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМIЯ УКРАЇНИ iменi ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ
    Вступ………………………………………………………………………..
    Розділ 1. Громадянське суспільство: теоретичні основи становлення і розвитку………………………………………………….
    1.1. Теоретико-методологічні проблеми аналізу ролі місцевого самоврядування в структурі громадянського суспільства ……………..
    1.2. Розвиток теорії громадянського суспільства…………………………….
    1.3. Особливості сучасної інтерпретації категорії «громадянське суспільство»……………………………………………………………….
    1.4. Основні аспекти нової парадигми громадянського суспільства………..
    1.5. Конституційні засади становлення та розвитку інститутів громадянського суспільства в сучасній Україні………………………...
    1.6. Принцип “людина – найвища соціальна цінність” як конституційна передумова формування громадянського суспільства…………………
    Висновки до розділу 1……………………………………………………..
    Розділ 2. Місцеве самоврядування як основоположний інститут громадянського суспільства: теоретико-правові аспекти………….
    2.1. Поняття й основні теорії місцевого самоврядування……………………
    2.2. Місцеве самоврядування в структурі громадянського суспільства: теоретико-правові аспекти……………………………………………….
    2.3. Місцеве самоврядування як форма реалізації народного суверенітету і конституційний засіб обмеження державної влади…………………….
    2.4. Громадянська й політична активність як передумова розвитку місцевого самоврядування в Україні…………………………………….
    2.5. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аспект……………………..
    Висновки до розділу 2……………………………………………………..
    Розділ 3. Конституційно-правові основи взаємовідносин місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства………………………………………………………………..
    3.1. Місцеве самоврядування і державна влада в аспекті формування громадянського суспільства………………………………………………
    3.2. Політичні партії як елемент громадянського суспільства та їх вплив на розвиток місцевого самоврядування …………………………………
    3.3. Громадські й професійні організації як структури громадянського суспільства та їх роль у розвитку місцевого самоврядування…………
    3.4. Релігійні організації як елемент громадянського суспільства та їх взаємовідносини з органами місцевого самоврядування ………………
    3.5. Засоби масової інформації як важливий структурний елемент громадянського суспільства та їх вплив на місцеве самоврядування ...
    3.6. Суб’єкти підприємництва як елемент громадянського суспільства та їх взаємовідносини з органами місцевого самоврядування …………...
    3.7. Місцеве самоврядування і сім’я як структури громадянського суспільства ………………………………………………………………...
    3.8. Місцеве самоврядування і нація та національно-етнічні меншини…….
    Висновки до розділу 3……………………………………………………..
    Розділ 4. Основні напрямки розвитку місцевого самоврядування в аспекті становлення конституціоналізму в Україні………………..
    4.1. Владні відносини в системі місцевого самоврядування ……………….
    4.2. Місцеве самоврядування як чинник забезпечення стабільності конституційного ладу і становлення конституціоналізму в Україні…..
    4.3. Конфлікти між інститутами місцевого самоврядування та шляхи їх вирішення………………………………………………………………….
    4.4. Теоретико-правові аспекти регулювання контрольної й наглядової діяльності в системі місцевого самоврядування………………………..
    4.5. Зміст, характеристика і специфіка відповідальності суб’єктів місцевого самоврядування….…………………………………………….
    4.6. Правова політика у сфері місцевого самоврядування…………………...
    4.7. Сутність і критерії ефективності місцевого самоврядування…………
    Висновки до розділу 4……………………………………………………..
    Висновки …………………………………………………………………..
    Список використаних джерел………………………………………….. 5



    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Загальною ознакою для більшості країн в третьому тисячолітті став пошук шляхів соціально-економічної, політичної, правової й духовної трансформації. Парламент, вирішуючи ці проблеми, визначив, що одним з пріоритетів національних інтересів України є розвиток громадянського суспільства і його демократичних інститутів. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають фундаментальні наукові дослідження теорії громадянського суспільства, його структури, правового статусу окремих інститутів.
    Зростаючі тенденції глобалізації актуалізують питання розвитку основоположних конституційних цінностей, правового забезпечення розбудови громадянського суспільства, пошук балансу між свободою й публічною владою, потребу в гармонічному поєднанні яких значною мірою може задовольнити місцеве самоврядування. Становлення й розвиток місцевого самоврядування як основоположного інституту громадянського суспільства вимагає з'ясування ціннісних критеріїв та орієнтирів, які вказують на зміст і головні напрямки діяльності органів і посадових осіб територіальних громад.
    За таких умов виникає необхідність суттєвого вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування з метою задоволення зростаючих потреб людини, територіальних громад і суспільства в цілому щодо організації місцевого управління, злагодженого функціонування всіх інститутів громадянського суспільства, що є головною передумову демократичних трансформацій, створення ефективної системи забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина.
    Відродження традицій національної культури, духовності, зміна філософії влади, посилення соціальної і правової захищеності населення, яке багато в чому виявилося не підготовленим до використання тих можливостей і переваг, які надає місцеве самоврядування, зменшення патерналізму в діяльності держави вимагають активізації вивчення його взаємовідносин з політичними партіями, громадськими, релігійними організаціями, профспілками та іншими інститутами громадянського суспільства. Детального аналізу потребують також механізми, що сприяють узгодженому функціонуванню інститутів громадянського суспільства й підходи до конструювання системи стримувань і противаг у їх взаємовідносинах.
    Окремі правові питання становлення й розвитку громадянського суспільства та його інститутів порушувалися в працях деяких науковців, однак цілісної завершеної концепції сьогодні бракує. На дисертаційному рівні переважно досліджувалися проблеми взаємовідносин держави і громадянського суспільства. Місцеве самоврядування вітчизняними правознавцями розглядалося здебільшого як організація публічної влади на місцях, окремо аналізувалися правовий статус територіальних громад, функції, компетенція, форми й методи діяльності їх органів та посадових осіб. Однак проблема місця і ролі місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства та конституційно-правового регулювання їх взаємовідносин комплексно не досліджувалася.
    Значну увагу вивченню конституційно-правових проблем організації й функціонування місцевого самоврядування приділяли такі вітчизняні вчені, як М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, Ю.П. Битяк, В.І. Борденюк, В.Д. Волков, М.П. Воронов, Р.К. Давидов, В.М. Кампо, В.П. Колісник, А.М. Колодій, М.І. Корнiєнко, В.В. Кравченко, В.С. Куйбіда, О.В. Марцеляк, Н.Р. Нижник, М.П. Орзiх, Р.С. Павловський, О.В. Петришин, В.Ф. Погорілко, М.О. Пухтинський, П.М. Рабінович, А.О. Селіванов, С.Г. Серьогіна, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал, В.Д. Яворський та ін.
    Незважаючи на те, що багато науковців розглядають місцеве самоврядування як один з основних інститутів громадянського суспільства, у вітчизняній конституційно-правовій доктрині немає комплексних досліджень цієї проблематики, а тому існує гостра необхідність у її всебічній науковій розробці. Дана робота має за мету усунути цю прогалину й запропонувати вирішення теоретико-правових проблем правового регулювання статусу місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства, гармонізації їх взаємовідносин, становлення й розвитку конституціоналізму в Україні. Місцеве самоврядування в дисертації досліджується комплексно, системно, із залученням наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених в галузі філософії, теорії держави i права, конституційного й адміністративного права, політології, соціології та історії.
    Наведене зумовлює актуальність теми дисертаційного роботи, її важливе теоретичне і практичне значення для визначення стратегії розвитку місцевого самоврядування в Україні, вдосконалення чинного законодавства, створення ефективних механізмів забезпечення прав та свобод людини і громадянина на місцевому рівні.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 20 грудня 2002р. Дисертація є складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і виконане в межах цільової комплексної програми «Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування» № 0186.0.070865. Окремі положення роботи є складником досліджень за темою «Проблеми правового регулювання функціонування місцевого самоврядування і відносин комунальної власності» № 0100U006581, науковим керівником якої був автор дисертації.
    Мета й завдання дослідження. Основна мета даної наукової роботи полягає в розробці, узагальненні й обґрунтуванні на основі нової парадигми громадянського суспільства й оновлених уявлень про його структуру, концептуальних засад організації і функціонування одного з його інститутів – місцевого самоврядування, яке є важливим складником процесу становлення й розвитку конституціоналізму в Україні і суттєво впливає на забезпечення й реалізацію прав та свобод людини і громадянина.
    Відповідно до мети були поставлені такі основні завдання:
    – дослідити генезис ідей громадянського суспільства у вітчизняній і зарубіжній політико-правовій думці, їх значення для сучасних політичних та інституційних трансформацій;
    – узагальнити й систематизувати сучасні підходи до інтерпретації громадянського суспільства, провести аналіз його структури;
    – здійснити аналіз конституційно-правових засад становлення й розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні, їх значення й соціальну роль у механізмі взаємного впливу, стримувань і противаг;
    – на підставі системно-структурного аналізу запропонувати нову парадигму громадянського суспільства;
    – визначити поняття «місцеве самоврядування», його місце й роль у громадянському суспільстві;
    – з’ясувати сутність місцевого самоврядування як форми реалізації народного суверенітету й конституційного засобу обмеження державної влади;
    – обґрунтувати значення громадянської й політичної активності людини, соціальних груп для розвитку місцевого самоврядування, сформулювати рекомендації щодо підвищення ініціативності громадян;
    – провести порівняльний аналіз конституційного регулювання місцевого самоврядування в Україні та інших державах, на підставі чого опрацювати пропозиції стосовно можливості використання досвіду останніх при вдосконаленні національного законодавства;
    – з’ясувати конституційно-правові основи взаємодії місцевого самоврядування з іншими інститутами громадянського суспільства;
    – розглянути місцеве самоврядування як чинник забезпечення стабільності конституційного ладу і становлення конституціоналізму в Україні;
    – визначити сутність і критерії ефективності місцевого самоврядування;
    – сформулювати пропозиції й рекомендації по вдосконаленню конституційно-правового регулювання статусу територіальних громад, їх органів і посадових осіб, форм участі громадян у вирішенні місцевих завдань.
    Об’єктом дослідження є загальні закономірності еволюції і функціонування місцевого самоврядування як основоположного інституту громадянського суспільства.
    Предмет дослідження становлять конституційно-правові засади й особливості функціонування місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства.
    Методи дослідження. Методологічним підгрунтям роботи послужило застосування сучасних загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, виявлених i розроблених наукою й випробуваних практикою. Системний підхід – основа методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи, що визначає стратегію дослідження місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства в єдності його соціального змісту та юридичної форми. Як загальнонауковий метод використано діалектичний підхід, згідно з яким відносини за участю суб’єктів місцевого самоврядування розглядалися в їх розвитку, взаємозв’язку і взаємодії. Шляхом використання методу міждисциплінарного аналізу комплексно розглянуто сутність місцевого самоврядування та його вплив на формування громадянського суспільства в Україні. Методи абстрагування й моделювання застосовувалися для визначення структури громадянського суспільства й опрацювання механізму забезпечення й реалізації прав та свобод людини і громадянина у сфері місцевого самоврядування.
    Із спеціальних методів під час дослідження використовувалися: історичний – для дослідження еволюції теорії громадянського суспільства (пп. 1.1); порiвняльно-правовий – з метою аналізу зарубіжного досвіду організації місцевого самоврядування й можливостей його застосування в Україні (пп. 2.6); системно-структурний – при розгляді структури громадянського суспільства та специфіки владних відносин у системі організаційних структур місцевого самоврядування (пп. 1.3, 4.2.); логіко-семантичний – для поглиблення понятійного апарату, визначення сутності й особливостей громадянського суспільства й місцевого самоврядування (пп. 1.4, 1.5, 2.1, 2.2); системно-функціональний – при з’ясуванні конституційно-правових аспектів взаємовідносин місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства (пп. 2.3, розділ 3), взаємовідносин суб’єктів у системі місцевого самоврядування (пп. 4.4); статистичний і соціологічний – у процесі дослідження ефективності функціонування місцевого самоврядування, його впливу на розвиток інститутів громадянського суспільства (пп. 3.3-3.7, 4.3); метод прогнозування – для розробки пропозицій щодо подальшого вдосконалення конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування в Україні (пп. 4.5, 4.6, 4.7).
    Положення й висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції, законів і підзаконних нормативно-правових актів України та зарубіжних країн, міжнародно-правових документів й актів органів місцевого самоврядування, які визначають правові засади становлення, функціонування й розвитку місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства. Інформаційну й емпіричну основу роботи становлять матеріали практики діяльності суб’єктів місцевого самоврядування в Україні та в інших державах, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших наукових робіт, у якій комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджено проблемні питання організації й функціонування місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства і сформульовано пропозиції щодо їх вирішення. На фундаментальному рiвнi розглянуто концептуальні підходи до інтерпретації громадянського суспільства, проаналізовано його структуру, що дало можливість переосмислити деякі теоретичні положення науки конституційного права, викласти в авторському розумінні шляхи розв’язання низки проблем правової регламентації місцевого самоврядування, які сприяли б становленню й розвитку громадянського суспільства в Україні.
    Результатом проведеного дослідження є розробка теоретико-правових засад нової концепції формування й функціонування місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства, сформульовано низку положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, до найбільш значущих з яких належать нижченаведені:
    Уперше:
    – визначено поняття й сутність місцевого самоврядування в контексті становлення й розвитку громадянського суспільства в Україні як інституту, що забезпечує реалізацію прав та свобод людини і громадянина, через самоврядне або публічне регулювання суспільних відносин на місцевому рівні й вирішення в інтересах територіальних громад питань місцевого значення;
    – запропоновано систему ознак і структуру громадянського суспільства, з’ясовано роль і соціальне призначення інститутів громадянського суспільства в аспекті забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина;
    – місцеве самоврядування розглянуто як форма реалізації народного суверенітету й конституційний засіб обмеження державної влади в громадянському суспільстві;
    – розкрито проблеми взаємовідносин місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства, визначено форми їх взаємного впливу і сформульовано пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання їх статусу й діяльності;
    – узагальнено організаційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні шляхом застосування методу міждисциплінарного аналізу з використанням філософського, психологічного, соціологічного, аксіологічного, функціонального, інструментального, системного, історичного, порівняльного, політологічного й нормативного підходів.
    Удосконалено:
    – поняття «громадянське суспільство», для чого здійснено аналіз сучасних підходів до його інтерпретації;
    – обґрунтування значення громадянської й політичної активності для розвитку місцевого самоврядування, запропоновано шляхи її підвищення;
    – існуючі погляди щодо співвідношення місцевого самоврядування й громадянського суспільства з позиції взаємозалежності їх розвитку;
    – методологічні підходи до організації взаємодії органів держави й органів місцевого самоврядування як підсистем публічної влади; зроблено висновок, що в перспективі відбуватиметься перехід від агентської моделі взаємовідносин до партнерства при чіткому функціонуванні механізму стримувань і противаг;
    – систему критеріїв оцінки ефективності діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, погляди на проблему формування владних інституцій з урахуванням специфіки публічної влади, що здійснюється на цьому рівні;
    – механізм правової регламентації відносин суб’єктів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства.
    Дістали подальшого розвитку:
    – дослідження конституційних засад становлення й розвитку громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності;
    – аналіз проблем, що існують у сфері місцевого самоврядування й негативно впливають на соціально-економічний розвиток територіальних громад, реалізацію функцій і повноважень їх органами й посадовими особами;
    – дослідження форм участі громадян у вирішенні питань місцевого значення й визначення впливу інститутів громадянського суспільства на розвиток місцевого самоврядування;
    – узагальнення конституційно-правового регулювання відносин у царині місцевого самоврядування в зарубіжних країнах та обґрунтування можливостей використання їх досвіду в Україні;
    –- основні напрямки реформуванням місцевого самоврядування як основного складника територіальної організації механізму публічної влади в громадянському суспільстві;
    – положення конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування, дослідження причин виникнення конфліктів на місцевому рівні та шляхи їх вирішення.
    Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі положення, узагальнення, висновки і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки конституційного права, державного будівництва й місцевого самоврядування. Вони спрямовані на подальший розвиток теорії громадянського суспільства, правового забезпечення розвитку місцевого самоврядування, вдосконалення регулювання відносин між інститутами громадянського суспільства. Отримані висновки i сформульовані на їх підставі практичні пропозиції щодо шляхів реформування різних сфер суспільства спрямовані на вдосконалення й підвищення ефективності місцевого самоврядування по забезпеченню реалізації прав та свобод людини і громадянина. Сформульовані в дисертації концепція розвитку місцевого самоврядування й висновки щодо необхідності вдосконалення регламентації правового статусу територіальних громад, їх органів і посадових осіб можуть бути використані в подальшій практиці законотворення.
    Результати дослідження можуть бути задіяні в науково-дослідній сфері для подальшого опрацювання теорії місцевого самоврядування, його ролі і значення для розвитку громадянського суспільства в Україні, активності й ініціативи населення, підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування.
    У сфері правотворчості – сформульовані висновки і пропозиції можуть бути враховані при розробці концептуальних засад створення нової системи законодавства про місцеве самоврядування, для підготовки законодавчих актів, зокрема, нової редакції Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», проектів законів «Про місцеві референдуми», «Про територіальний устрій України», «Про комунальну власність»; уже використовувалися при підготовці Статуту територіальної громади м. Харкова, регламенту виконавчих органів Харківської міської ради та інших нормативних актів.
    У правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити застосування приписів чинного законодавства, що регулює відносини у сфері місцевого самоврядування. Висновки й пропозиції дисертації використовувалися для підготовки Програми підтримки розвитку місцевого самоврядування в Харківській області та актів для її реалізації.
    У навчальному процесі – матеріали дисертації застосовувалися при підготовці за участю автора розділів підручників, монографій, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій, таких як «Організація місцевого самоврядування в Україні», «Державне будівництво й місцеве самоврядування в Україні», у викладанні відповідних навчальних дисциплін.
    Положення й висновки даної наукової роботи можуть бути використані у правовиховній роботі для підвищення рівня правової культури населення й службовців органів місцевого самоврядування. З використанням результатів наукових досліджень автором прочитано посадовим особам органів місцевого самоврядування Харківської області цикл лекцій з питань правового регулювання статусу територіальних громад, організації й діяльності місцевих рад та їх виконавчих органів.
    Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані в ньому положення й висновки обґрунтовано на підставі власних досліджень автора. У колективній монографії «Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави» (За ред. Ю.М. Тодики і В.А. Шумілкіна. – Харків: Одіссей, 2004.) особисто дисертантом підготовлено в гл. 3 – § 2 «Територіальна основа місцевого самоврядування», § 3 «Матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування: проблеми теорії і практики», у гл. 4 – § 1 «Поняття функцій місцевого самоврядування та їх розвиток в умовах становлення правової державності та їх класифікація», § 2 «Розвиток компетенції місцевого самоврядування на сучасному етапі державотворення», § 3 «Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб: класифікація, проблеми теорії та практики», а також у співавторстві у гл. 1 – § 1 «Поняття місцевого самоврядування», в якому здобувачем комплексно проаналізовано різноманітні підходи до визначення місцевого самоврядування, сформульовано висновки щодо його природи й сутності і § 4 «Принципи місцевого самоврядування», в якому дисертантом проведено класифікацію принципів місцевого самоврядування, розкрито сутність принципу взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, а також принципів, які стосуються виключно організації діяльності суб’єктів місцевого самоврядування, сформульовано висновки. У науково-практичному коментарі до Конституції України автором прокоментовано ст. 7. У науковій статті «Сутність компетенції органів самоорганізації населення» здобувачем проаналізовані компетенція і практика функціонування органів самоорганізації населення, сформульовано поняття компетенції. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
    Апробація результатів дисертацiйного дослiдження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі державного будівництва Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні її теоретичні положення доповідалися здобувачем на міжнародних, республіканських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях, семінарах: “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, 2000 р.); “Статут територіальної громади міста: проблеми розробки та впровадження в практику місцевого самоврядування в Україні” (м. Київ, 2000 р.); “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (м. Харків, 2001 р.); “Правові проблеми реформування регіональної влади” (м. Харків, 2002 р.), “Місцеве самоврядування і соціальні аспекти реформування АПК” (м. Харків, 2002 р.); “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2003 р.); “Правові основи організації і діяльності добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування” (м. Харків, 2003 р.); “Нормативно-правові та організаційні аспекти вдосконалення механізму надання управлінських послуг” (м. Харків, 2003 р.); “Нормативне регулювання місцевого самоврядування” (Кривий Ріг 2003 р.); “Місцеве самоврядування – фундамент народовладдя в Україні” (м. Харків, 2004 р.); “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні” (м. Харків, 2004 р.); “Майбутнє України: федералізм, або демократична децентралізація влади?” (м. Харків, 2004 р.); “Шляхи вдосконалення законодавства про місцеві вибори в Україні” (м. Київ, 2005 р.); “Правова система суспільства: проблеми, перспективи” (м. Кіровоград, 2005 р.); “Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні” (м. Харків, 2005 р.); “Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства” (м. Харків, 2005 р.); “Імператив національної консолідації: потенціал партійної системи та ресурси громадянського суспільства України” (м. Донецьк, 2005 р.); “Трансформація політики в право: різні традиції та досвіди” (м. Харків, 2005 р.); «Вибори народних депутатів 2006 року: відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства» (м. Київ, 2005 р.); «Перспективи вдосконалення законодавчої бази самоврядування територіальних громад» (м. Київ, 2006 р.); «Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України» (м. Харків, 2006 р.); «Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи» (м. Харків, 2007 р.); «Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, 2007 р.) та ін.
    Окремі теоретичні положення даної наукової роботи використовувалися автором у процесі викладання навчального курсу «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні», зокрема, в лекціях і на семінарських заняттях то темах «Організація місцевого самоврядування в Україні», «Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування». Основні положення дисертаційного дослідження протягом 2000-2006 рр. були викладені дисертантом на лекціях і семінарах-практикумах для сільських, селищних, міських голів і депутатів місцевих рад.
    Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення й висновки, сформульовані в дисертації, знайшли відображення в 51 науковій публікації, з яких 2 індивідуальні монографії, 29 статей у фахових наукових виданнях, 14 тез доповідей на наукових і науково-практичних конференціях, а також колективні 3 навчальні посібники, 1 монографія, 1 підручник, 1 науково-практичний коментар.
    Структура дисертації складається з вступу, чотирьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 399 сторінок. Список використаних літературних джерел складається з 415 найменувань, уміщених на 37 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства. Його результатом стало вироблення й обґрунтування основних положень теорії конституційно-правового забезпечення демократичного розвитку місцевого самоврядування в процесі становлення громадянського суспільства в Україні як інституту, що забезпечує реалізацію прав та свобод людини і громадянина через самоврядне або публічне регулювання суспільних відносин на місцевому рівні та вирішення в інтересах територіальних громад питань місцевого значення. В роботі сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на опрацювання нових підходів до визначення статусу місцевого самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства, оновлених уявлень про напрямки його реформування, розроблення концептуальних засад організації, функціонування і правового забезпечення інституту місцевого самоврядування. Основні з них такі:
    1. Категорія «громадянське суспільство» є якісною характеристикою розвитку певного соціуму, в якому досягнуто високого рівня утвердження й забезпечення прав і свобод людини. Для такого суспільства характерні наступні основні риси: а) визнання прав, свобод і законних інтересів людини, обов'язковість їх забезпечення державою та іншими інститутами громадянського суспільства; б) високий рівень правової культури громадян; в) невтручання органів публічної влади у приватне життя індивідів; г) неухильне дотримання конституційних принципів в організації публічної влади; д) загальна постійна поінформованість людини у справах суспільства й держави; е) самоврядування й самоорганізація; є) виборність органів публічної влади на певний строк та їх підзвітність; ж) приватна власність як матеріальна основа особистої свободи індивіда; з) розвиток господарсько-економічних відносин, що базуються на конкуренції й вільному ринку; и) високий рівень значущості громадської думки; і) розвиненість та ефективність правової системи; й) справедливе правосуддя; к) становлення й розвиток різноманітних видів об’єднань: політичних, економічних, культурних, релігійних, професійних та ін. Для України характерна асиметричність у розвитку інститутів громадянського суспільства. Для досягнення оптимальної рівноваги необхідно убезпечити інститути громадянського суспільства від надмірних обмежень і позаправового впливу. Жоден із його інститутів не повинен бути домінуючим, а їх взаємодія має утворювати єдину цілісну систему для досягнення синергетичного ефекту.
    2. Конституція України закріпила правові засади становлення громадянського суспільства, які є підґрунтям для подальшого розвитку законодавства й визначення правового статусу його інститутів, форм і методів їх взаємного впливу, створення ефективного механізму стримувань і противаг не лише в системі державної влади, а й у громадянському суспільстві в цілому. Фундаментом концепції побудови в Україні громадянського суспільства має стати консенсус щодо основних цілей, цінностей і напрямків розвитку політичного устрою. На відміну від існуючих раніше уявлень, у яких абсолютизувалися приватні інтереси, концепція сучасного громадянського суспільства має базуватися на визнанні потреби в забезпеченні гармонійного поєднання приватних і публічних інтересів. Серцевиною громадянського суспільства є людина, її права, свободи й інтереси. Утворення всіх його інститутів зумовлено тим, що існує необхідність забезпечення умов для нормальної життєдіяльності індивіда, реалізації й захисту його прав та свобод.
    3. Сформульована в Конституції України парадигма розвитку громадянського суспільства є основою гармонізації інтересів усіх його інститутів. Місцеве самоврядування має важливе значення в системі громадянського суспільства, постає як фактор збудження, активізації політичної та громадської активності населення, що дає можливість територіальним громадам ефективно вирішувати питання місцевого значення. Будучи багатогранним політико-правовим явищем, місцеве самоврядування виступає як (а) фундаментальний принцип конституційного ладу, (б) форма народовладдя, (в) системна організація, (г) форма реалізації публічної влади, а його органи і посадові особи – як її підсистема, (д) форма залучення громадян до участі у вирішенні питань місцевого значення, (е) право територіальної громади, (є) різновид суспільного управління.
    4. Механізм реалізації місцевого самоврядування – це сукупність органів та інших інституцій, які, керуючись нормами права, за допомогою певних методів, прийомів і способів громадського і владного впливу забезпечують втілення волі територіальної громади в суспільні відносини на місцевому рівні. Сукупність правових норм, що регулюють організаційну структуру, статус і діяльність суб’єктів місцевого самоврядування, взаємовідносини його органів і посадових осіб між собою в процесі здійснення владної діяльності, становить конституційно-правовий інститут місцевого самоврядування.
    5. У громадянському суспільстві місцеве самоврядування – це (а) специфічний (публічний) інститут громадянського суспільства, (б) право територіальних громад регламентувати значну частину справ громадянського суспільства, діючи в межах закону під свою відповідальність і у власних інтересах, (в) форма самоорганізації локальних співтовариств, (г) право й реальна спроможність органів, сформованих територіальними громадами, регулювати суспільні відносини з метою вирішення питань місцевого значення, (д) правова форма реалізації народного суверенітету.
    6. Суб’єкти місцевого самоврядування відіграють важливу роль у конституційному механізмі політичної інституціоналізації громадянського суспільства, зміцненні конституційного ладу, реальному забезпеченні й гарантуванні прав та свобод людини і громадянина. Процеси становлення й розвитку місцевого самоврядування і громадянського суспільства в Україні взаємопов’язані і взаємозумовлені. Потребує суттєвого удосконалення регламентація форм участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування. На законодавчому рівні необхідно врегулювати порядок підготовки і проведення місцевих референдумів, загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої демократії, визначити підходи до встановлення питань, які можуть розглядатися на місцевому рівні, створити дієвий механізм реалізації прийнятих рішень.
    7. Діяльність органів місцевого самоврядування й органів державної влади має бути функціонально і структурно розмежована, взаємодія між ними повинна базуватися на чіткій методологічній основі та втілюватися в різноманітних організаційно-правових формах, як-то: а) інституційних (створення спільних координаційних, консультативних, дорадчих органів); б) правових (участь у розробці правових актів); в) організаційних (проведення спільних заходів – розширених колегій, засідань, семінарів, конференцій, звітів перед громадами, перевірок тощо, участь посадових осіб місцевих держадміністрацій у засіданнях органів місцевого самоврядування, а депутатів і муніципальних службовців у роботі держадміністрацій); г) інформаційних (обмін інформацією з питань місцевого значення – листування, телефонні переговори, надсилання проектів рішень і прийнятих актів); д) матеріально-фінансових (спільне фінансування проектів місцевого й регіонального значення, створення спільних підприємств та організацій).
    8. Головні завдання політичних партій у сфері місцевого самоврядування: а) узгодження й узагальнення інтересів і потреб різноманітних груп, верств населення та індивідів, що потім формулюються в програмних документах, гаслах, поточних заявах, проектах нормативних актів, програмах соціально-економічного й культурного розвитку відповідних територій; б) представництво інтересів; в) забезпечення взаємозв’язку, взаємодії певних соціальних груп та органів місцевого самоврядування; г) організація політичного діалогу, конкуренція, співробітництво, створення коаліцій, блоків; д) пропаганда певних соціальних цінностей, стереотипів політичної поведінки; е) забезпечення політичної спадковості в культурі політичних відносин – передача певного політичного досвіду, традицій, культури представникам наступних поколінь; є) формування політичної еліти, відбір кращих кандидатів на керівні посади в органи місцевого самоврядування.
    9. Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських об’єднань зумовлена сукупністю як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Зовнішні полягають у тому, що за сучасних умов Україна має йти шляхом демократичних реформ, визнаючи важливість для суспільства тієї ролі, яку відіграють громадські організації, і стимулюючи їх розвиток. Внутрішні чинники – у тому, що системна співпраця органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями сприятиме соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальних одиниць, інтенсифікації діалогу між владою і населенням.
    Важливою умовою подальшого зростання активності громадських організацій, як у захисті прав та інтересів своїх членів, так у взаємодії з органами місцевого самоврядування є постійне вдосконалення правового регулювання відносин у цій сфері з дотриманням вимог партнерства, оскільки цілком очевидно, що громадські організації й надалі залишатимуться впливовим чинником формування громадянського суспільства в Україні. Одними з основних напрямків роботи цих організацій є забезпечення громадського контролю стосовно діяльності органів місцевого самоврядування, дотримання принципу гласності, відкритості, чесності й конкурентності процедур.
    10. Спорідненість низки інтересів, функцій місцевого самоврядування і релігійних організацій визначає й детермінує їх конкуренцію за вплив на громаду, територіальну спільноту, а за певних умов і боротьбу за лідерство. Тому важливою умовою сталого розвитку територіальних громад і суспільства в цілому є юридична впорядкованість відносин між суб’єктами місцевого самоврядування й релігійними організаціями, чітке визначення їх правового статусу, розмежування їх сфер впливу.
    На законодавчому рівні потрібно закріпити за органами й посадовими особами місцевого самоврядування обов’язок сприяти встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями, заборонити матеріально й фінансово підтримувати релігійні організації та втручатися в їх законну діяльність.
    11. Територіальні громади заінтересовані у сталому розвитку підприємництва як найважливішої сфери життєдіяльності суспільства. З урахуванням того, що одних тільки ринкових механізмів недостатньо для вирівнювання можливих дисбалансів між різними галузями підприємницької діяльності, запобігання протистоянню монополізації окремих галузей виробництва й послуг повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування у цій сфері потребують розширення.
    12. Сім'я, як первинний, основний осередок суспільства, займає ключову позицію в розвитку місцевого самоврядування, служачи взірцем, так би мовити, горизонтальної солідарності, колективної ідентичності й рівного доступу до участі в сімейному житті всіх її членів. Розбудова і підтримка інституту сім’ї мають бути пріоритетними напрямками діяльності органів місцевого самоврядування. Для цього необхідно опрацьовувати й затверджувати відповідні регіональні й місцеві програми з урахуванням історичних, національно-культурних, демографічних, соціально-економічних та інших чинників.
    13. Багатонаціональність громад вимагає зваженої політики, адже підтримка (за рахунок місцевого бюджету чи комунального майна) виключно населення певної національності порушує права інших етнічних меншин. Важливим є формування такої правової культури, яка враховувала б культуру всіх націй та етнічних меншин і відповідно до конституційних принципів забезпечувала рівний захист і розвиток кожної людини незалежно від її національності. Участь у вирішенні питань місцевого значення сприятиме взаєморозумінню між представниками всіх національних та етнічних груп, поглибленню взаємоповаги, інтеграції їх зі збереженням кожною з них своєї самобутності в єдину політичну націю – Український народ.
    14 Місцеве самоврядування відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності конституційного ладу в країні, що зумовлено його автономністю щодо системи органів державної влади, відсутністю ієрархічної підпорядкованості, специфічним порядком формування. Органи місцевого самоврядування, будучи відповідальними перед територіальними громадами, повинні відстоювати місцеві інтереси, діючи в межах Конституції й законів України, стримувати інші інститути громадянського суспільства від порушення прав та свобод людини і громадянина.
    Становлення громадянського суспільства, формування конституціоналізму вимагають функціонування органів публічної влади на концептуально нових засадах, насамперед на пріоритетності прав та свобод людини і громадянина. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об’єктивно вимагають суттєвої зміни підходів до розуміння місцевого самоврядування не лише як системи органів публічної влади, а в принципово новому сприйнятті – як інституту громадянського суспільства.
    15. Механізм функціонування місцевого самоврядування як соціально-економічної, організаційної системи становлять собою сукупність цілей, принципів, функцій, повноважень, форм і методів впливу на суспільно-політичні й соціально-економічні процеси з метою забезпечення реалізації прав та свобод людини й інтересів територіальних громад.
    У перспективі система місцевого самоврядування має складатися з органів, орієнтованих на споживача управлінських послуг, які при збереженні загального керівництва повинні мати свою повноцінну систему управління, можливість приймати самостійні рішення з питань взаємодії з зовнішнім середовищем і з іншими органами. Така організація забезпечить гнучкість і можливість швидкого реагування на зміни в суспільстві завдяки створенню нової системи комунікацій, коли більша частина інформації передаватиметься горизонтальними каналами зв'язку, що сприятиме підвищенню ефективності місцевого самоврядування в Україні.
    16. Будь-якій ієрархічно організованій системі притаманні конфлікти, під впливом яких у суспільстві самоконструюються різноманітні моделі взаємовідносин. Органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам належить постійно займатися профілактикою деструктивних конфліктів. Особливу роль у цьому відіграють посадові особи, відділи, служби, що відповідають за формування систем та організаційних структур управління, розробляють політику мотивацій і методи організації праці. Попередженню таких конфліктів сприятиме: а) чітке визначення функцій і повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування; б) налагодження різноманітних видів зв’язку: внутрішнього в системі органів місцевого самоврядування і зовнішнього – з населенням, об’єднаннями громадян, різними соціальними групами; в) дотримання балансу повноважень і відповідальності, для чого в органу, посадової особи, відповідальної за виконання певного завдання, мають бути всі необхідні для цього повноваження; г) використання різноманітних форм заохочення.
    17. Низький рівень розвитку місцевого самоврядування як головного інституту громадянського суспільства значною мірою зумовлюється безвідповідальністю його органів і посадових осіб. У зв’язку із цим особливо актуальними є питання організації і здійснення контролю за діяльністю (бездіяльністю) органів і посадових осіб на місцевому рівні. Послаблення контролю за органами місцевого самоврядування з боку держави повинно компенсуватися контролем з боку населення.
    Для впровадження ефективного громадського контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування необхідно прийняти закон «Про громадський контроль», реформувати законодавство про інформацію (визначити види публічної інформації й порядок її обов'язкового оприлюднення), вдосконалити правове регулювання форм безпосередньої демократії та механізму реалізації рішень прийнятих територіальною громадою або її певною частиною.
    18. Місцеве самоврядування потребує створення логічної, взаємоузгодженої системи нормативно-правових актів, такої, що відображала б усі найважливіші аспекти і враховувала всі особливості об’єкта правового регулювання. Брак єдиної стратегії його розвитку негативно відбивається на формуванні правової політики в цій сфері. Відповідно до визначеної Конституцією України концепції місцевого самоврядування потрібно провести реформування організаційних, територіальних, матеріально-фінансових та інших основ організації публічної влади, прийняти в новій редакції Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», закони «Про місцеві референдуми», «Про територіальний устрій України», «Про комунальну власність», інтенсифікувати роботу щодо підготовки кодифікованого правового акта, який комплексно регламентував би суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування. Новелізація правового регулювання місцевого самоврядування повинна здійснюватися з урахуванням світових процесів універсалізації права й конвергенції правових систем.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Авакьян С. Народовластие / Конституционное право: Энциклопедический словарь / Отв. ред. С.А. Авакьян. – М.: Норма, 2000. – С. 373.
    2. Авер’янов В., Лук’янець Д., Педько Ю. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи усунення концептуально-понятійних вад // Право України. – 2006. – № 3 – С. 7-12.
    3. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
    4. Авер’янов В.Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київ. ун-ту права. – 2002. – № 2. – С. 3-8.
    5. Акт о местном управлении 1972 года // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 160-161.
    6. Алексеев С.С. Основы правовой политики в России: Курс лекций. – М.: Де юре, 1995 – 124 с.
    7. Алексеев С.С. Право: азбука, теорія, философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
    8. Алексеев С.С. Философия права. – М.: НОРМА, 1999. – 336 с.
    9. Анцупов А.Я., Баклановский С.В. Конфликтология в схемах и комментариях. – СПб.: Питер, 2005. – 288 с.
    10. Арендт Х. Джерела тоталітаризму/ Пер. з англ. - К.: Дух і літера, 2002 - 539с.
    11. Арістотель. Політика / Пер. з давньогр. та передмова. О. Кислюка. – К.: Основи, 2000. – С. 239 с.
    12. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособ. – М.: ОАО «НПО “Экономика”», 2000. – С. 302с.
    13. Аттила А. Мир человека как субъекта производства. Критика К. Марксом концепции человека в буржуазной политической экономии.– М.: Прогресс, 1984. – 199 с.
    14. Бабенко А.Н. Проблемы обоснования ценностных критериев в праве // Гос-во и право. – 2002. – № 12. – С. 93-97.
    15. Бабичев И.В. Что такое местное самоуправление с точки зрения права // Местное право. – 2001. – № 6. – С. 3-10.
    16. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. – М.: ИНФРА М, 1996. – 512 с.
    17. Бажинов М.А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа // Вестн. МГУ. – Сер. 12: Полит. науки. – 2002. – № 4. – С. 82-90.
    18. Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине: Монографія. – Одесса: Юрид. лит., 2003. – 248 с.
    19. Баймуратов М.А., Коссей В.С. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины:концептуальные основы, иновационная деятельность. – Одесса: АО БАХВА, 1998. – 77 с.
    20. Бандурка О.М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 780с.
    21. Барабаш Ю.Г. Роль Верховної Ради України у розв’язанні державно-правових конфліктів на сучасному етапі державотворення // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1 (40). – С. 55-63.
    22. Баранчиков В.А. Муниципальное право: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 384с.
    23. Барков В.Ю. Взаємовідносини держави і суспільства в Україні // Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. – К.: НІСД, 2003 – С. 341-440.
    24. Барков В. До питання про концепцію громадянського суспільства в Україні // Вибори та демократія. – 2004. – № 1. – С. 15-28.
    25. Батанов О.В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого самоврядування та державної влади // Часопис Київ. ун-ту права. – 2002. – № 2. – С. 21-30.
    26. Батанов О.В., Кампо В.М. Муніципальне право зарубіжних країн: Навч. посіб. – У 2-х ч. / За заг. ред. П.Ф. Мартиненка. – К.: Знання України, 2006. – Ч. 1. – 148с.
    27. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Ін Юре, 2003. – 512 с.
    28. Батанов О.В. Повноваження органів державної влади у сфері місцевого самоврядування: система та загальна характеристика // Часопис Київ. ун-ту права. – 2002. – № 1. – С. 44-53.
    29. Бачинин В.А. Природа правовой реальності // Право и политика. – 2004. – № 2. – С. 4-8.
    30. Безуглов А.А., Солдатов С.А. Конституционное право России. В 3 т. – М., 2001. – Т. 1. – 796 c.
    31. Берк Е. Свобода і влада // Консерватизм. Антологія. – К.: Смолоскип, 1998. – С. 286-288.
    32. Берто Д. Семейные межпоколенные трасмиссии: опыт сравнительного анализа // Психоанализ и науки о человеке. – М.: Прогресс, 1996. – С. 136-144.
    33. Білоусов Ю.В. Питання судової юрисдикції у справах, які стосуються захисту прав місцевого самоврядування // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матер. Міжнар. наук-прак. конф., м. Харків, 25 травня 2004р./ За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. – С. 222-227.
    34. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. – Харків: Право, 2005. – С. 304 с.
    35. Битяк Ю.П. Повноваження та організація діяльності місцевих державних адміністрацій, їх відносини з органами місцевого самоврядування // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2002. – С. 3-14.
    36. Бобылев А.И. Общество, гражданское общество, личность, государство, право. Их взаимодействие на современном этапе // Право и политика. – 2001. – № 3. – С. 70-79.
    37. Богачова Л.Л. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування за порушення прав людини // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матер. Міжнар. наук-прак. конф., м. Харків, 25 травня 2004р./ За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. – С. 207-211.
    38. Бодрова І.І. Добровільні об’єднання органів місцевого самоврядування як специфічний суб’єкт відносин місцевого самоврядування в Україні // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. Х.: Право, 2003. – № 5. – С. 35-44.
    39. Бондарь Н.С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении: Учеб. пособ. – М.: Городец, 2004. – 352 с.
    40. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. – 2001. – № 2. – С. 24-26.
    41. Борденюк В. Діалектика співвідношення самоврядування, місцевого самоврядування та державного управління // Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку: За матер. VIII Всеукр. муніцип. слухань «Ресурси місцевого і регіонального розвитку: національний та міжнародний аспекти», 29 липня – 2 серпня 2002 р., Судак, АРК / Наук. ред. М. Пухтинський. – К.: Атака-Н, 2003. – С. 268-280.
    42. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. – № 4. – С. 12-17.
    43. Борисов В., Кальман О. Громадянське суспільство та питання подолання корупції // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – № 2(41). – С. 168-173.
    44. Бутенко И.А. Способствуют ли программы высшего образования становленню гражданского общества? // Вестн. МГУ. – Сер. 18: Социология и політологія. – 2001. – № 4. – С. 109-118.
    45. Бюджетний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
    46. Васильев В.И. Местное самоуправление: Учеб. пособ. – М.: Юринформцентр, 1999. – 453 с.
    47. Витченко А.М. Теоретические проблемы исследования государственной власти. –Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1982. – 195 с.
    48. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов. – М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА М, 2000. – 368с.
    49. Воронова І.В. Конституційні засади становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 3-5.
    50. Воронов Н.П., Болдырев С.В. Понятие и основы местного и регионального самоуправления // Пробл. законності: Республ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид .акад. України, 1993. – Вип. 28. – С. 43-47.
    51. Воронов М.П., Соляннік К.Є. Питання взаємозв’язку місцевих рад з їх виконавчими органами // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2003. – № 5. – С. 45-56.
    52. Воскресенський В.О. Багатопартійність в Україні: декорації «керованої демократії» чи інструмент самоорганізації суспільства? // Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства: Наук. зб. / Уклад. В.В.Нікітін. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. – С. 43-46
    53. Гавришев А.Е. Муниципальное правотворчество в Российской Федерации: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Ростов – н/Д, 2004. – 18 с.
    54. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М., 1997. – 544 с.
    55. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права або природне право і державознавство / Пер. з нім. Р. Осадчука і М. Кушніра. – К.: Юніверс, 2000. – 329 с.
    56. Гегель Г.В.Ф. Философия права: Пер. с нем. / Ред. и сост. Д.А. Каримов и В.С. Нерсесянц. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
    57. Герасіна Л.М. Інституційна природа державної влади та система її політико-правових інститутів // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2003. – Випуск 5. – С. 3-16.
    58. Георгіца А.З. Соціальна відповідальність за порушення виборчого законодавства: деякі проблеми теорії та шляхи її вдосконалення // Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства: Матер. наук.-практ. конф. – К.: ПЦ «Фоліант», 2005. – С. 50-56.
    59. Гизевиус В. Политика местного самоуправления в ФРГ: Пер. с нем. Б. Воронов. – Бонн: Фонд Ф. Эберта, 1995. – 144 с.
    60. Голікова О. Місто підтримує національно-культурні меншини // Партнери: Муніцип. бюл. – 2004. – №6 – С. 8.
    61. Господарський кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
    62. Государство и право на рубеже веков: Проблемы теории и истории: Матер. всерос. конф. / Отв. ред. В.С. Нерсесянц. – М.: ИГП РАН, 2001. – 196 с.
    63. Гошовська В. Соціальна домінанта національної безпеки: актуальні проблеми: Монографія. – К.: Вид. Дім “Корпорація”, 2004. – 196 с.
    64. Гражданское общество: истоки и современность / Науч. ред. И.И.Кальной и И.Н.Лопушанский. – 2-е изд., доп. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 296 с.
    65. Гражданское общество. Мировой опыт и проблемы России / Отв. ред. В.Г. Хорос. – М.: Эдиториал УРСС, 1988. – 312 с.
    66. Григорьев В.А. Эволюция местного самоуправления. Отечественная и зарубежная практика: Монография. – К.: Истина, 2005. – 424 с.
    67. Давидова І.Г., Сорока Л.С. Основні ознаки громадянського суспільства в Харківському регіоні // Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства: Наук. зб. / Уклад. В.В.Нікітін. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. – С. 33-35
    68. Данильян О.Г. Порівняльний аналіз механізмів регулювання конфліктів при тоталітаризмі і демократії / Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матеріали Міжнар. наук-прак. конф., м. Харків, 25 травня 2004р./ За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. – С. 34-39.
    69. Декларації прав національностей України // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 799.
    70. Дементьев В.В. Экономика как система власти. – Донецк: Каштан, 2003. – 404 с.
    71. Дем’янчук О. Проблеми реформування виконавчої влади в Україні: завдання, підходи і процедури // Вибори та демократія. – 2005. – № 3 – С. 34-40.
    72. Денисенко М. Людина-хазяїн чи людина хазяїна? // Дзеркало тижня: Міжнар. сусп.-політ. щотижневик. – 2003. – № 26-27. – С. 2.
    73. Джексон Б. Майбутнє України визначать наступні десять місяців // Дзеркало тижня: Міжнар. сусп.-політ. щотижневик. – 2003. – № 28. – С. 3.
    74. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій: Монографія. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. – 236с.
    75. Догерті А. Демократія поза балансом. Громадянське суспільство не може замінити політичні партії // Парламент. – 2001. – № 5 – С. 41-46.
    76. Долежан В. Проблеми правового регулювання організації і проведення масових публічних акцій // Право України. – 2003. – № 7. – С. 84-89.
    77. Драгоманов М. П. Вибране. – К.: Либідь, 1991.- 688 с.
    78. Дяков Ю. Чи готові чиновники до співпраці з журналістами? // Аспекти самоврядування. – 2005. – № 3. – С. 54-56.
    79. Елштайн Дж. Б. Громадський чоловік, приватна жінка. Жінки у соціальній і політичній думці. – К.: Альтернативи, 2002. – 344с.
    80. Євграфов П. Вплив Конституційного Суду України на формування громадянського суспільства і правової держави // Вісн. Конституційного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 37-40.
    81. Європейська Хартія про місцеве самоврядування: Офіційний переклад // Бюл. зак -ва і юрид. практики України. – 2002. – № 10. – С. 10-17.
    82. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432с.
    83. Замотаев А.А. Местное самоуправление как элемент государственного устройства // Рос. юстиция. – 1996. – № 6. – С. 16-18.
    84. Защита прав местного самоуправления органами конституционного правосудия России. / Под. ред. Т.Г. Морщаковой. – М.: ООО «Городец-издат», 2003. – Т. 1. – 480 с.
    85. Здіорук С.І. Політичні партії як чинник формування політичної влади в Україні // Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. – К.: НІСД, 2003 – С. 441-490.
    86. Іваненко О. Ми все ще мовчазна більшість // Віче. – 2001. – № 9. – С. 120-131.
    87. Институты самоуправления: историко-правовое исследование. / Графский В.Г., Ефремова Н.Н., Карпец В.И. и др. – М.: Наука, 1995. – 301 с.
    88. Кабанець Н. «Устрій чистої республіки» у контексті ідеї суспільного договору / / Право України. – 2004. – № 9 – С. 64-67.
    89. Калашников С.В. Охрана общественного порядка и формирование гражданського общества в России / Право и политика. – 2001. – № 3. – С. 80-88.
    90. Калинин И.К. К дискуссии о гражданском обществе // Социолог. Исследования. – 2001. – № 4. – С. 112-122.
    91. Кальной И.И. Онтологические основания гражданского общества // Гражданское общество: истоки и современность / Науч. ред. И.И.Кальной и И.Н.Лопушанский. – 2-е изд., доп. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – С. 13-48.
    92. Кампо В. Деякi проблеми становлення i розвитку мiсцевого самоврядування // Мiсцеве та регiональне самоврядування. – 1993. – Вип. 1-2. – С. 70-71.
    93. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане. 1784.// Сочинения. В 8-ми т. – М.: Чоро, 1994. – Т.8. - С. 12-29.
    94. Капицын В.М. Права человека и механизмы их защиты. – М.: ИКФ “ЭКМОС”, 2003. – 288 с.
    95. Карась А. Громадянське суспільство: етапи формування й концептуальні особливості інтерпретації // Схід. Аналіт.-інформ. журн. – 2002. – № 47. – С. 54-59.
    96. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях: Монографія. – Київ; Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 520 с.
    97. Карлов А.А. Формирование института местного самоуправления. – К.: Вища шк., 1993. – 114 с.
    98. Кейзеров Н.М. Власть и авторитет. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
    99. Кін Д. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення / Пер. з анг. О.Грищенка. – К.: К.І.С., 2000 – 192 с.
    100. Кириченко І. Український соціум: еластичність свідомості і виклики часу // Дзеркало тижня: Між нар. сусп.-політ. щотижневик. – 2003 – № 29. – С. 20.
    101. Ключковський Ю.Б. Необхідність закладення бази для реалізації реформи державного та муніципального управління // Аспекти самоврядування. – 2005. – № 2. – С. 4-6.
    102. Ключковський Ю.Б. Проблеми реформування місцевого самоврядування в Україні // Виборче законодавство України: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: ФАДА, ЛТД, 2005. – С. 113-125.
    103. Князев С.Д. Конституционная ответственность в муниципальном праве: вопросы теории и практики. – Журн. рос. права. – 2005. – № 6. – С. 81-88.
    104. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. – М.: Наука, 1990. – 256с.
    105. Кодекс адміністративного судочинства України // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – N 35-36, 37. – Ст.446.
    106. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Коституционное право России: Учебник. – М.: Юристъ, 1996. – 480 с.
    107. Козюбра М. Правовий закон: проблеми критеріїв // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 83-96.
    108. Коэн Дж. Л., Арато Э. Гражданское общество и политическая теория: Пер. с англ. / Общ. ред. И.И. Мюрберга. – М.: Весь Мир, 2003. – 784 с.
    109. Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: Монографія. – Харків: Фоліо, 2003. – 240 с.
    110. Колісник О. Сільська гміна – сама собі господиня // Партнери: Муніцип. бюл. – 2005. – № 12. – С. 11.
    111. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні: Монографія. – Львів: Червона калина, 2002. – 276с.
    112. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
    113. Комментарий к Конституции Российской Федерации. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 458 с.
    114. Комзюк А.Т. “Правопримусова” сутність міліції, її місце і роль в механізмі сучасної держави // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2002. – Випуск 3. – С. 62-69.
    115. Константий О.В. Діяльність Конституційного Суду України як гарантія реалізації прав місцевого самоврядування в Україні // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матер. Міжнар. наук-практ. конф., м. Харків, 25 травня 2004р./ За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. – С. 64-67.
    116. Конституции государств Европейского Союза / Под общей редакцией Л.А. Окунькова. – М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – 816 с.
    117. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий / Укр. правн. фундація. – К.: Право, 1996. – С. 544 с.
    118. Конституційне право України / За ред. Ю.М. Тодики і В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – 544с.
    119. Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наук. думка, 1999. – 734 с.
    120. Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 2002. – С. 734с.
    121. Конституционное право. Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1999. – 592 с.
    122. Конституция Великого Герцогства Люксембург // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова.- М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 457-468.
    123. Конституция Греции // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова.- М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 235-294.
    124. Конституция Испании // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова.- М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 357-414.
    125. Конституция Итальянской Республики // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова.- М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 415-450.
    126. Конституция Королевства Нидерландов // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова.- М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 469-508.
    127. Конституция Португальской Республики // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова.- М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 509-600.
    128. Конституція України: Нук.-практ. коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін. – Харків: Право; К.: Вид. дім «Ін Юре», 2003. – 808с.
    129. Конституция Французской Республики // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова.- М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – С. 655-686.
    130. Конфліктологія: Підручник / За ред. Л.М. Герасіної й М.І. Панова. – Х.: Право, 2002. – 256 с.
    131. Концепція реформування публічної адміністрації в Україні // Аспекти самоврядування. – 2005. – № 3. – С. 20-28.
    132. Кор
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины