КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД В УКРАЇНІ :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП ...................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД УКРАЇНИ...13

1.1. Поняття та конституційно-правова характеристика статусу депутатів місцевих рад в Україні ..............................................................................13
1.2. Співвідношення статусу депутатів місцевих рад і статусу народних депутатів України......................................................................................50
Висновки до розділу ................................................................................ 64

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД................................................................................................69

2.1. Основні види функцій та повноважень депутатів місцевих рад...........69
2.2. Організаційно-правові форми здійснення функцій та повноважень депутатів місцевих рад.............................................................................107
Висновки до розділу ..............................................................................128

РОЗДІЛ 3. ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД.......................................................................................................................131

3.1. Поняття гарантій діяльності депутатів місцевих рад................................131
3.2. Спеціально-юридичні гарантії діяльності депутатів місцевих рад.........141
Висновки до розділу ................................................................................159

ВИСНОВКИ........................................................................................................162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................174

В С Т У П

Актуальність теми. Після проголошення незалежності України і прийняття в 1996 році Конституції розпочалися процеси реформування та демократизації суспільства і держави. Чинна Конституція вперше на конституційному рівні закріпила, що „в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування” (ст.7 Конституції України). Таким чином, вперше у вітчизняній конституційній правотворчості місцеве самоврядування визнається інститутом, який не входить в систему державної влади, а органи місцевого самоврядування отримують статус самостійного інституту, діючого в межах встановлених Конституцією та законами України.
Поряд з цим, наука та практика конституційного, а особливо муніципального права збагатилися такими новими категоріями та поняттями, як „місцеве самоврядування” „територіальна громада”, „депутат представницького органу місцевого самоврядування” тощо.
Із становленням системи місцевого самоврядування в Україні істотно змінилася природа рад як місцевих представницьких органів в цілому, так і стосовно кожного окремого інституту: депутатів, постійних комісій, виконавчих органів тощо.
Основним суб’єктом представницьких органів є депутат. Його статус відображає всі основні недоліки і переваги відповідних представницьких органів, його діяльність - рівень і ефективність роботи рад, а його гарантії - забезпеченість діяльності рад.
Таким чином, правове становище депутатів представницьких органів місцевого самоврядування викликає обґрунтований інтерес теоретиків конституційного і муніципального права. Це обумовлено, перш за все, новизною статусу депутата як представника самостійного виду публічної влади. Адже, після прийняття Україною Декларації про державний суверенітет та проголошення Акту незалежності, відбулися радикальні зміни в сфері організації та здійсненні влади. Відбулося роздержавлення місцевих рад, що призвело до нового підходу та розуміння місця і ролі депутатів місцевих рад в суспільстві.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, по-перше – потребою у створенні сучасної концепції конституційно-правового статусу депутата місцевої ради; по-друге – необхідністю розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо реформування конституційно-правового статусу депутата місцевої ради; по-третє – орієнтацією України на сучасному етапі на досвід країн з розвиненою демократією в сфері місцевого самоврядування задля оптимізації інститутів представницької демократії.
Основною силою інституту представницької демократії є саме депутати представницьких органів місцевого самоврядування. На останніх чергових виборах до місцевих рад в 2002 році обрано 230 094 депутати. В сучасних умовах має підвищитися роль та значення депутатського мандату, оскільки суть його полягає у представницькому статусі депутата місцевої ради, який виражає інтереси територіальної громади.
Також, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена комплексною природою поняття депутата місцевої ради як самостійного правового інституту, який складається із принципів і норм, що безпосередньо регламентують права та обов’язки, відповідальність, гарантії депутата місцевої ради та складають нормативну основу конституційно-правового статусу депутата місцевої ради. Саме тому, така особливість правової регламентації конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад, потребує встановлення концептуальних теоретичних засад статусу депутата та розробку оптимальної конституційної моделі мандату депутата місцевої ради.
Поряд з цим, державно-правова реформа, основою якої є трансформування України із президенсько-парламенської республіки в парламентсько-президенську, органічно поєднується із проведенням подальшого реформування місцевого самоврядування. А саме, Верховна Рада України працює над законопроектом щодо подальшого реформування системи місцевого самоврядування.
Варто зазначити, що проблеми депутатської діяльності були предметом дослідження як українських, так і зарубіжних науковців. Проте, більшість праць видано за радянських часів. Зокрема, питання становлення та розвитку депутатського статусу в системі державної влади за часів радянської доби знайшли своє відображення у працях С.А. Авак’яна, А.О. Безуглова, О.О. Карлова, В.Ф. Кузнєцової, О.О. Кутафіна, Ю.Г. Просвирніна, М.Ф. Селівона, В.О. Сивова, А.А.Смирнова, Є.А.Тихонової, А.Я. Ярматова та інш.
Теоретичні та практичні проблеми місцевого самоврядування і його органів досліджували М.О.Баймуратов, О.В.Батанов, І.П.Бутко, Д.М.Горшков, І.В.Дробуш, В.Б.Євдокимов, В.М.Кампо, А.М.Колодій, В.В.Кравченко, П.М.Любченко, М.П.Орзіх, М.В.Пітцик, О.О.Кутафін, В.Ф.Погорілко, М.В.Постовий, С.Г.Рябов, М.І.Ставнійчук, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, Ю.С.Шемшученко та інші вчені. Їх розробки використовуються в даній дисертації.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження щодо загального теоретичного визначення поняття правового статусу, склали праці таких вчених, як В.В.Копейчикова, С.Л.Лисенкова, М.І. Матузова, О.Г.Мурашина, В.С.Нерсесянца, О.Ф.Скакун та інших.
Отже, дослідження конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад не втратило актуальності в сучасний період державотворення, оскільки основна частина робіт із зазначеної проблематики відноситься ще до радянського періоду і не враховує змін, які відбулися в системі законодавства за останні роки.
Варто зазначити, що у 2004 році була захищена дисертація за подібною темою Л.Л. Лабенською. Між тим, у роботі аналізується історія становлення та розвитку законодавства про правовий статус депутатів місцевих рад; розглядається поняття форм і методів діяльності депутатів; досліджуються форми і методи контрольної діяльності депутатів; з’ясовуються окремі види контролю та їх правові наслідки тощо.
Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад в Україні викликає неабиякий інтерес серед теоретиків конституційного та особливо муніципального права, зумовлений, перш за все новизною статусу депутата як представника самостійної гілки публічної влади на місцях. В силу публічного характеру депутатської діяльності, вона становить також інтерес і для громадськості, так як є новим і багатогранним явищем щодо здійснення місцевої влади в межах відповідних територіальних громад.
Саме цим і обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність та значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина планової науково-дослідної роботи відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з теми „Конституційно-правові основи політичної системи України” (№ державної реєстрації РК 0102U001599). Тема дисертаційного дослідження обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради Інституту держави і права ім. В.М. Корецького (протокол №14 від 16 грудня 2004 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практичних проблем інституту депутата представницького органу місцевого самоврядування; запропонувати наукову концепцію конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад в Україні; сформулювати висновки та практичні рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства про конституційно-правовий статус депутата місцевої ради. Відповідно до поставленої мети зроблено спробу розв’язати такі наукові завдання, що визначають зміст дисертаційного дослідження:
• розкрити поняття конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад та охарактеризувати структурні елементи конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад;
• сформулювати авторські визначення понять „депутат місцевої ради”, „конституційно-правовий статус депутата місцевої ради”, „функції депутатів місцевих рад”, „гарантії діяльності депутатів місцевих рад”;
• визначити критерії класифікації та охарактеризувати функції та повноваження депутатів місцевих рад;
• розкрити систему гарантій депутатської діяльності та провести їх класифікацію;
• проаналізувати співвідношення статусу депутатів місцевих рад та народних депутатів України;
• сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад в процесі реформування системи місцевого самоврядування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які пов’язані з конституційно-правовим статусом місцевих рад в Україні.
Предмет дисертаційного дослідження складає конституційно-правовий статус депутата місцевої ради України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, взаємозв’язку, у зв’язку з іншими соціальними явищами. Методика дослідження базується на загальнотеоретичних методах, принципах та підходах щодо визначення конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад в Україні, а саме: формально-логічний метод – при визначенні основних понять, які обумовлені темою дослідження; системно-функціональний метод, застосування якого дало змогу дослідити конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад, як своєрідну цілісну конструкцію, яка складається з певних взаємопов’язаних і взаємообумовлених елементів та знаходиться у взаємозв’язках з іншими державно-правовими явищами; за допомогою спеціально-юридичного методу з’ясовано зміст чинного законодавства щодо конституційно-правового статусу депутатів; порівняльно-правовий метод застосовувався при дослідженні та співставленні конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад України та відповідного статусу депутатів зарубіжних країн, а також статусу народних депутатів України.
Комплексний підхід у використанні зазначених методів дослідження надав змогу всебічно дослідити конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що праця є цілісним і комплексним теоретичним дослідженням, в якому сформульовано концепцію конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів знайшла своє втілення в таких висновках та пропозиціях:
1. Запропоноване авторське визначення поняття депутата місцевої ради, як громадського діяча, який є повноважним виборним представником територіальної громади і рівноправним суб’єктом представницького органу місцевого самоврядування, який вирішує питання місцевого значення відповідно до Конституції, законів України та актів органів місцевого самоврядування.
2. Сформулювана дефініція, за якою конституційно-правовий статус депутата місцевої ради – це цілісний внутрішньо узгоджений комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених елементів, що поєднує нормативно регламентовані характеристики інституту депутата місцевої ради як представника територіальної громади, громадського діяча та суб’єкта представницького органу місцевого самоврядування, який здійснює функції та повноваження на підставі Конституції та законів України.
3. Визначені структурні елементи конституційно-правового статусу депутата місцевої ради: правосуб’єктність; функції, права та обов’язки; термін виникнення та припинення дії депутатського мандату; відповідальність та гарантії діяльності депутата місцевої ради.
4. Обґрунтована необхідність врегулювання питання щодо початку терміну виникнення та припинення дії депутатського мандату, а саме це має співпадати із оголошенням результатів місцевих виборів.
5. Здійснено аналіз підстав дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради і способи контролю територіальної громади за виконанням своїх повноважень обраними депутатами та обґрунтовано висновки про імперативний характер депутатського мандату. Поряд з цим, запропоновано внести до виборчого законодавства пропозицію щодо можливого відкликання депутата політичною партією або блоком, як підставу дострокового припинення повноважень за умови застосування на місцевих виборах пропорційної виборчої системи.
6. Вперше здійснено визначення поняття функцій депутатів місцевих рад - це основні напрямки діяльності депутатів, як повноважних представників територіальної громади та рівноправних членів відповідної ради, які знаходять свій вираз та конкретизацію у правах та обов’язках, визначених Конституцією України і законами України щодо здійснення місцевого самоврядування.
7. Визначено критерії класифікації функцій депутатів місцевих рад, а саме: об’єкти впливу або сфери діяльності, відповідно до чого можна виділити політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні функції; засоби і методи депутатської діяльності, на підставі яких можна виділити представницькі, нормотворчі, організаційні, контрольні, бюджетно-фінансові та інформаційні функції депутатів місцевих рад.
8. Обґрунтована необхідність здійснення повноважень на постійній основі головами постійних комісій місцевих рад.
9. Здійснено визначення поняття гарантії діяльності депутатів місцевих рад, як сукупність умов та засобів, що забезпечують реальність та можливість фактичної реалізації прав та обов’язків депутатів з метою здійснення місцевого самоврядування.
10. Внесені пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства про конституційно-правовий статус депутата місцевої ради.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні пропозиції можуть бути використані:
• у науково-дослідній діяльності – в процесі подальшого комплексного дослідження науково-практичних проблем організації та функціонування органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні;
• у законотворчій діяльності – під час розробки та прийняття законодавчих актів, а також внесення змін та доповнень до чинного законодавства щодо регулювання конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад в Україні;
• у навчальному процесі - при викладанні курсу „Конституційне право України”, а також спецкурсів „Муніципальне право”, „Державне будівництво та місцеве самоврядування” ; при підготовці курсу лекцій та підручників, навчальних програм, методичних вказівок для студентів тощо;
• у практичній діяльності – результати дослідження конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад можуть становити інтерес для державних та муніципальних службовців в процесі функціонування та реформування органів місцевого самоврядування.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена у відділі конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Теоретичні висновки та практичні положення, які містяться в дисертаційному дослідженні були опубліковані автором в наукових статтях та тезах науково-практичних конференцій. Крім цього, результати дисертаційного дослідження були апробовані:
• при читанні лекцій, проведенні семінарських занять з курсів „Конституційне право України”, „Державне будівництво та місцеве самоврядування” на юридичному факультеті та факультеті податкової міліції в Національній академії державної податкової служби України;
• у виступах на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях, а саме: „Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” у квітні 2003 р. (тези опубліковані); „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” у квітні 2004 р. (тези опубліковані); „Юридичні читання молодих вчених” у квітні 2004р (тези опубліковані).

Публікації
1. Чернецька О.В. Законодавство України про статус депутатів місцевих рад. // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. Збірник наукових праць. Право – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003.- №2 (20).- с.178-184;
2. Чернецька О.В. Деякі аспекти реформування виборчої системи на виборах депутатів місцевих рад // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (квітень 2003).- Запоріжжя, 2003.- с.235-238;
3. Чернецька О.В. Функції депутатів місцевих рад // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. Збірник наукових праць. Право – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004.- №4 (22).- с.154-159;
4. Чернецька О.В. Європейські стандарти щодо інституту депутатського імунітету // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (квітень 2004) .- Ірпінь, 2004.-с.462-464;
5. Чернецька О.В. Гарантії діяльності депутатів місцевих рад як структурний елемент правового статусу // Підприємництво, господарство, право. - 2004.-№5.- с.87-89;
6. Чернецька О.В. До питання про відповідальність депутатів представницького органу місцевого самоврядування // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004.- К.: КНУ імені М.П.Драгоманова, 2004.- с.137-139
7. Чернецька О.В. Теоретичні основи та юридична природа мандата депутата місцевої ради // Підприємництво, господарство, право. - 2005.-№4.- с.92-94

Список литературы

В И С Н О В К И

В результаті дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки:
1) слід зазначити, що специфіка депутатського мандату полягає у наступному, а саме територіальна громада обирає певних осіб та наділяє їх повноваженнями щодо здійснення влади. Тобто, народ, залишаючись носієм суверенітету та джерелом влади, делегує права та обов’язки щодо здійснення місцевої влади своїм представникам. Реалізуючи надані повноваження, депутат вирішує питання місцевого значення, передбачені законодавством, а також здійснює повноваження, які належать безпосередньо представницькому органу місцевого самоврядування. На нашу думку, депутат місцевої ради є повноважним представником територіальної громади у представницькому органі та у взаємовідносинах з іншими органами та посадовими особами місцевого самоврядування та державної влади. Тобто, конституційно-правовий статус депутата буде обумовлений статусом місцевого представницького органу. При цьому слід відмітити, що всі питання місцевого значення, а також здійснення своїх прав та обов’язків, депутат може вирішувати тільки після наділення його повноваженнями щодо реалізації влади і тільки через представницький орган місцевого самоврядування, тобто після набуття спеціального конституційно-правового статусу;
2) вважаємо, що конституційно-правовий статус депутата місцевої ради обумовлюється також характером та змістом його діяльності, а саме депутат бере участь у здійсненні місцевої влади, а також є суб’єктом інших політичних процесів, а саме: депутат є суб’єктом виборчого процесу, який за своєю суттю є політичним явищем; запровадження пропорційної виборчої системи на місцевих виборах, тобто обрання представників за списками від політичних партій та виборчих блоків; одним із напрямів депутатської діяльності після набуття конституційно-правового статусу є реалізація політичної функції. Фактично діяльність депутата носить суспільний характер, а саме депутат - це громадський діяч;
3) на нашу думку, в основу концепції конституційно-правового статусу депутата місцевої ради в Україні можна покласти такі визначальні характеристики:
• по суті депутат місцевої ради є повноважним представником територіальної громади в представницькому органі місцевого самоврядування та у взаємовідносинах з іншими суб’єктами конституційно-правових відносин, чим і обумовлюється його особливе правове становище;
• за змістом, депутат місцевої ради наділений спеціальним конституційно-правовим статусом, основу якого складають різного роду повноваження щодо здійснення місцевого самоврядування, закріплені Конституцією та законами України;
• за формою, депутат є громадським діячем;
4) ми вважаємо, що саме такий підхід щодо розуміння поняття депутата місцевої ради надає можливість визнати самостійним конституційно-правовим інститутом в системі муніципального та конституційного права України.
На нашу думку, депутат місцевої ради - це громадський діяч, який є повноважним виборним представником територіальної громади і рівноправним суб’єктом представницького органу місцевого самоврядування, який вирішує питання місцевого значення відповідно до Конституції, законів України та актів органів місцевого самоврядування;
5) вважаємо, що конституційно-правовий статус депутата місцевої ради – це цілісний внутрішньо узгоджений комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених елементів, що поєднує нормативно регламентовані характеристики інституту депутата місцевої ради як представника територіальної громади, громадського діяча та суб’єкта представницького органу місцевого самоврядування, який здійснює функції та повноваження на підставі Конституції та законів України.
Правовий статус – це явище яке має складну трьохрівневу структуру. Будь-який правовий статус необхідно розглядати в нерозривній єдності загального, особливого та індивідуального.
Таким чином, конституційно-правовий статус депутата місцевої ради складають: загальний правовий статус особи, спеціальний статус депутата та індивідуальний статус.
Спеціальний статус депутата місцевої ради має комплексний міжгалузевий характер та доповнює загальний правовий статус. Спеціальний правовий статус депутата місцевої ради характеризується спеціальними правами та обов’язками, що регламентовані законодавством. Тобто, загальний правовий статус та спеціальний правовий статус депутата місцевої ради співвідносяться як „загальне” та „особливе”. А саме, правовий статус буде мати статичний характер (постійний), а спеціальний статус депутата має більш динамічний та „тимчасовий” характер;
6) на нашу думку, структурними елементами конституційно-правового статусу депутата місцевої ради є:
- правосуб’єктність;
- функції, права та обов’язки;
- термін виникнення і припинення дії депутатського мандату;
- гарантії;
- відповідальність;
7) ми вважаємо, що конституційно-правові основи статусу депутата місцевої ради складають сукупність правових норм та принципів, які регламентують права та обов’язки, , відповідальність, гарантії діяльності, терміни виникнення та припинення дії депутатського мандату, а також взаємну відповідальність депутата та органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб та керівників підприємств, установ, організацій з приводу реалізації завдань та функцій місцевого самоврядування. Тобто, правові норми, які закріплюють інститут депутата складають нормативну основу конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад. Як самостійний інститут конституційного права статус депутата регламентується системою джерел, які різняться за юридичною силою. А саме, це нормативно-правові акти як загальнодержавного так і локального характеру;
8) в результаті дослідження співвідношення конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад та народних депутатів України можна зробити висновок, що однією із визначальних рис статусу як депутатів місцевих рад, так і народних депутатів є здійснюване ними народне представництво, шляхом реалізації інтересів та волі народу на відповідних рівнях. При цьому, різниця полягає лише у юридичній природі влади в цілому, а саме народні депутати є суб’єктами здійснення державної влади, тобто реалізують функції та повноваження від імені держави, керуючись при цьому загальнодержавними інтересами, а депутати місцевих рад реалізують слокальний рівень публічної влади, тобто владу на місцях;
9) поняття правового статусу використовується в юридичній науці і практиці для того, щоб максимально визначити не тільки права та обов’язки, що в своїй сукупності складають повноваження, а й визначити напрями діяльності. Зміст діяльності депутатів місцевих рад можна визначити через завдання та функції.
Аналіз функції, про які йдеться в дисертаційному дослідженні відповідають перш за все найбільш загальним цілям та завданням діяльності депутатів представницького органу місцевого самоврядування. Зміст функції депутатів представницького органу полягає в тому, щоб виражати волю жителів адміністративно-територіальної одиниці, придавати їй загальнообов’язковий характер та здійснювати від її імені владу. Виходячи із основоположної функції – функції представництва, а саме здійснювати владу від імені та в інтересах територіальної громади, депутати місцевих рад наділені широким колом повноважень по вирішенню найважливіших питань місцевого значення.
На нашу думку, під функціями депутатів місцевих рад слід розуміти основні напрямки діяльності депутатів, як повноважних представників територіальної громади і рівноправних членів відповідної ради, які знаходять свій вираз та конкретизацію у правах та обов’язках, визначених Конституцією та законами України щодо здійснення місцевого самоврядування;
10) на нашу думку критеріями класифікації функцій депутатів місцевих рад можна виділити: 1) об’єкти впливу або сфери діяльності. А саме, залежно від того, в якій сфері суспільних відносин реалізуються депутатські повноваження функції поділяються на політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні; 2) за засобами і методами депутатської діяльності функції поділяються на представницькі, нормотворчі, організаційні, контрольні, бюджетно-фінансові, інформаційні;
11) вважаємо, що функції визначально впливають на елементи конституційно-правового статусу депутата. Якщо функції вказують, чим має займатися депутат, то повноваження визначають межі здійснення функцій. Тобто, функції депутатів місцевих рад безпосередньо пов’язані з їх повноваженнями. Тільки являючись підкріпленими конкретними повноваженнями функції можуть бути реалізованими. Повноваження депутатів місцевих рад – це закріплені законами України та нормами муніципального права сукупність прав та обов’язків, необхідних для здійснення властивих їм функцій.
Права та обов’язки, що в своїй сукупності складають повноваження, є предметним вираженням функцій депутатів місцевих рад. Функція, не підкріплена відповідними правами, не може бути реалізована і втрачає практичний зміст;
12) реалізація функцій та повноважень депутатів місцевих рад відбувається через різноманітні організаційно-правові форми. На нашу думку, організаційно-правовими формами здійснення функцій та повноважень депутата у виборчому окрузі є:
• прийом виборців;
• регулярні зустрічі депутатів з виборцями, інформування їх про діяльність представницького органу місцевого самоврядування в цілому;
• доручення виборців своєму представнику;
• контроль за діяльністю депутата зі сторони виборців, а саме обов’язок депутата звітуватися у виборчому окрузі про свою діяльність;
13) вважаємо, що організаційно-правовими формами діяльності депутата у представницькому органі є:
• участь в засіданнях місцевої ради;
• участь в роботі постійних комісій;
• звернення із депутатським запитом;
• участь в роботі депутатських груп та фракцій тощо.
Організаційно-правові форми здійснення депутатами місцевих рад своїх функцій та повноважень тісно взаємопов’язані і, поряд з цим, не втрачають своєї самостійності. Їх вдосконалення відбувається шляхом виникнення нових форм діяльності, надання нового змісту вже відомим організаційно-правовим формам;
14) на нашу думку, доцільно було б передбачити законодавством здійснення повноважень на постійній основі голови постійної комісії. Постійні комісії наділені значними повноваженнями та виконують певні функції. Обсяг повноважень голови постійної комісії досить значний і від ефективної їх реалізації буде залежати результативність діяльності комісії зокрема та представницького органу в цілому;
15) депутатові місцевої ради, як головному суб’єкту представницького органу місцевого самоврядування забезпечуються умови для безперешкодного та ефективного здійснення функцій та повноважень. Гарантії діяльності депутатів місцевих рад – це сукупність умов та засобів, що забезпечують реальність та можливість фактичної реалізації прав та обов’язків депутатів з метою здійснення місцевого самоврядування.
На нашу думку, гарантії депутатської діяльності становлять невід’ємну, складову частину конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад, необхідність закріплення яких обумовлена сутністю депутатського мандату, яка полягає в представництві інтересів територіальної громади. Насамперед, гарантії мають бути не особистими привілеями чи пільгами, що надаються депутатові, а засобами ефективної та безперешкодної реалізації своїх прав та обов’язків;
16) вважаємо, що сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових та організаційних умов та засобів, які забезпечують ефективність депутатської діяльності, тобто реалізацію передбачених законодавством прав та обов’язків, становлять систему гарантій діяльності депутатів місцевих рад. А саме, гарантії охоплюють всі сфери депутатської діяльності, включаючи роботу депутатів у місцевій раді, її органах та діяльність у виборчому окрузі. Тобто, мова йде про цілісну систему гарантій. Депутатові місцевої ради як представнику інтересів територіальної громади гарантується безперешкодне здійснення своїх прав та обов’язків, незалежно від того, де він їх реалізує;
17) в системі гарантій діяльності депутатів місцевих рад слід розрізняти загально-соціальні та спеціально-юридичні гарантії. Якщо політичні, економічні та ідеологічні гарантії являють собою певне соціальне середовище, яке сприяє участі депутата місцевої ради у здійсненні місцевого самоврядування, то спеціально-юридичні гарантії передбачають механізм, який безпосередньо забезпечує фактичну можливість здійснення депутатами своїх повноважень.
На нашу думку, спеціально-юридичні гарантії являють собою сукупність правових норм, які гарантують та забезпечують діяльність депутатів місцевих рад як головних суб’єктів представницьких органів, щодо реалізації завдань та функцій місцевого самоврядування. Спеціально-юридичні гарантії, по-перше створюються безпосередньо законодавцем та знаходять свій вираз в статтях нормативно-правових актів, по-друге, їх створення пов’язано з функціонуванням цілого комплексу держано-правових відносин. Спеціально-юридичні гарантії – це сукупність правових засобів та механізмів, які забезпечують діяльність депутатів у вирішенні питань місцевого значення, а також створення можливостей для повної і всебічної реалізації їх прав та обов’язків. Юридичні гарантії визначені Конституцією та законами України, а саме, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., Законом України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р. тощо. Спеціально-юридичні гарантії в свою чергу можуть бути нормативно-правовими та організаційно-правовими;
18) вважаємо, що нормативно-правові гарантії діяльності депутатів місцевих рад забезпечують основи діяльності депутатів в загальній формі. За своєю правовою природою нормативно-правові гарантії закріплюються в нормах-принципах, нормах права, які встановлюють юридичні права та обов’язки депутатів місцевих рад, в процесуальних нормах, а також нормах, які передбачають юридичну відповідальність. На нашу думку, нормативно-правові гарантії діяльності депутатів місцевих рад – це сукупність взаємопов’язаних норм права, які утворюють єдину правову базу для ефективної реалізації функцій та повноважень, тобто цілісний правовий механізм реалізації прав та обов’язків депутатів місцевих рад;
19) організаційно-правові гарантії мають забезпечити насамперед ефективну діяльність депутата у представницькому органі та виборчому окрузі. Як відомо, депутати місцевих рад поєднують реалізацію депутатських функцій та повноважень із виконанням свої виробничих чи службових обов’язків за основним місцем роботи, тобто здійснюють депутатську діяльність на громадських засадах. І саме, в зв’язку з цим, відводиться неабияка роль організаційно-правовим гарантіям. Організаційно-правові гарантії - це необхідні умови та засоби, які забезпечують сприятливий режим депутатської діяльності з метою реалізації власних функцій та повноважень. Організаційно-правові гарантії забезпечують організаційний механізм взаємодії депутатів місцевих рад з іншими суб’єктами конституційно-правових відносин, встановлюючи такі форми і методи взаємодії, які направлені перш за все на забезпечення ефективного виконання депутатами місцевих рад своїх прав та обов’язків.
Проаналізувавши гарантій діяльності депутатів місцевих рад, можна стверджувати, що система гарантій надає депутатам можливість безперешкодно і ефективно реалізовувати покладені на них функції та повноваження щодо здійснення місцевого самоврядування.
На нашу думку, аналіз гарантій діяльності депутатів місцевих рад дозволяє зробити висновок, що гарантії, як сукупність умов та засобів, мають забезпечувати безперешкодну та ефективну участь у здійсненні депутатами місцевого самоврядування, виражаючи волю та інтереси територіальної громади. Подальше удосконалення гарантій має відбуватися за рахунок покращення умов для здійснення депутатами своїх повноважень; підвищення рівня відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, а також керівників підприємств, установ та організацій щодо порушення прав депутатів місцевих рад.
Законодавство про правовий статус депутата представницького органу має нормативно забезпечити ефективне виконання, покладених на нього функцій та повноважень, що призведе до підвищення рівня представницьких органів в цілому. При цьому слід зауважити, що депутатський імунітет та інші гарантії не є особистими привілеями, а є засобами щодо забезпечення безперешкодної та ефективної реалізації волі виборців. При цьому важливу роль відіграє те, що громадяни повинні мати реальну можливість впливати на вирішення проблем та прийняття рішень депутатом зокрема та представницьким органом в цілому. Отже, депутат представницького органу місцевого самоврядування наділений спеціальним конституційно-правовим статусом для реалізації місцевої влади в межах своєї компетенції.
Таким чином, в більшості держав Західної Європи конституційно-правовий статус депутата закріплений в нормативно-правових актах, хоча його об’єм і характер досить неоднаковий, але основні принципи статусу депутата, які пов’язані із здійсненням народовладдя і гарантіями депутатської діяльності є єдиними для всіх країн розвиненої демократії.
Узагальнюючи результати дисертаційного дослідження конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад в Україні, необхідно перш за все зазначити, що в умовах державно-правової реформи особливої актуальності набуває проблема удосконалення законодавства щодо конституційно-правового статусу депутата місцевої ради відповідно до вимог державно-правової дійсності.
А саме, пропонуємо внести до законодавства, що регулює конституційно-правовий статус депутата місцевої ради наступні зміни та доповнення:
• необхідність приведення всіх елементів конституційно-правового статусу депутата місцевої ради у відповідність із теоретичними засадами народного представництва та визначення доктрини депутатського мандату, в основу якого покладені наступні принципи: представницький характер, виключно виборний характер набуття мандату та імперативність мандату;
• узгодити норми ст.4 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року, ст.49 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р. та ст.73, 74 Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. щодо терміну виникнення та припинення дії депутатського мандату. На нашу думку, термін виникнення та припинення дії депутатського мандату має співпадати з моментом офіційного оголошення результатів виборів, в наслідок чого депутат набуває спеціального правового статусу;
• внести зміни до ст.9 „Право бути обраним” Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р., які б передбачали постійне проживання кандидата у депутати місцевої ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці протягом останніх декількох років перед виборами;
• внести зміни до ст.5 „Дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради” Закону України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р., а саме передбачити дострокове припинення повноважень депутата на підставі рішення політичної партії (блоку політичних партій), якщо депутат, який був обраний від політичної партії (блоку) не увійшов до депутатської фракції цієї політичної партії (блоку) або вийшов із її складу (за умови застосування пропорційної виборчої системи);
• недоцільно збільшувати термін дії депутатського мандату до п’яти років, а саме такі зміни передбачає законопроект щодо внесення змін до Конституції України, тому що: по-перше, зведення виборів народних депутатів та депутатів місцевих рад в межах одного року потребує значних фінансових затрат; по-друге, в демократичній державі, до якої і прагне Україна, одні і ті ж самі особи не повинні довгий період безперервно займати посади в органах місцевої влади, адже, це може визвати недовіру громадян і привести до втрати легітимності цих органів;
• на нашу думку, доцільно було б передбачити законодавством здійснення повноважень на постійній основі голови постійної комісії. Постійні комісії наділені значними повноваженнями та виконують певні функції. Обсяг повноважень голови комісії досить значний і від ефективної їх реалізації буде залежати результативність діяльності постійної комісії зокрема та представницького органу в цілому;
• на сьогодні поновлення імунітету депутатів місцевих рад має захистити від певного тиску при голосуванні на сесіях місцевих рад. Адже, недоторканість є однією із гарантій здійснення ефективної депутатської діяльності, в разі якщо депутат використовує цю гарантію не в особистих інтересах, а на благо територіальної громади, яку він уповноважений представляти. На нашу автора, імунітет депутата місцевої ради має бути обмеженим сферою кримінальної відповідальності. Але, при цьому він не повинен мати абсолютного характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.96 р. // ВВР.-1996.-№30.- ст.141
2. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Закон України від 06.04.2004 р. // ВВР.- 2004.- №40 (04.10.2002).- ст. 290
3. Про вибори народних депутатів України. Закон України від 25.03.2004р. // Урядовий кур’єр , 2004.- №64
4. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21.05.1997 р. // ВВР.- 1997.-№24.- ст.170
5. Про внесення змін до Конституції України. Закон України від 08.12.2004 р. // ВВР.- 2005.-№2.-ст.44
6. Про службу в органах місцевого самоврядування. Закон України від 07.06.2001 // ВВР.- 2001.-№33.- ст.175
7. Про статус депутатів місцевих рад. Закон України від 11.07.2002 р. // ВВР.- 2002.-№40.- ст.290
8. Положення про постійні комісії Луцької районної ради. Затверджено рішенням сесії районної ради від 23 травня 2002 р. №2/4
9. Положення про постійні комісії Рівненської обласної ради. Затверджено рішенням сесії обласної ради від 15 травня 2002 р. №7 із змінами згідно з рішенням обласної ради від 24 січня 2003 р. №146 та від 24 червня 2003 р. №218
10. Положення про постійні комісії Рівненської районної ради. Затверджено рішенням сесії районної ради від 15 травня 2002 р. №6
11. Положення про постійні комісії Смілянської міської ради Черкаської області. Затверджено рішенням сесії міської ради від 29 квітня 2002 р. №2
12. Положення про постійні комісії Рівненської міської ради. Затверджено рішенням сесії міської ради від 26 червня 2002 р. №11
13. Регламент Борщівської міської ради (Четверте скликання). Затверджено рішенням міської ради від 4 червня 2002 р. №8
14. Регламент Ірпінської міської ради (ХХІV скликання). Затверджено рішенням другої сесії від 16.05.02. №9-2-ХХІV
15. Регламент Ковельської міської ради Волинської області. Затверджено рішенням міської ради від 30 травня 2002 р. №1
16. Регламент Луцької районної ради. Затверджено рішенням районної ради від 19 квітня 2002 р. №2
17. Регламент Полонської районної ради Хмельницької області. Затверджено рішенням другої сесії районної ради від 27 червня 2002 р.
18. Регламент Ратнівської районної ради. Затверджено рішенням районної ради від 21 травня 2002 р. №2/3
19. Регламент Рівненської міської ради (Третє скликання). Затверджено рішенням міської ради від 26 червня 2002 р. №10
20. Регламент Рівненської обласної ради (Четверте скликання). Затверджено рішенням обласної ради від 16 травня 2002 р. №5; із змінами, внесеними рішенням обласної ради від 24 січня 2003 р. №145. Рівне. 2003.
21. Регламент Рівненської районної ради Рівненської області. Затверджено рішенням районної ради від 15 травня 2002 р. №4
22. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права / Учебник.- СПб.: Питер, 2003.- 576 с.
23. Авакьян С.А. Депутат: статус и деятельность.-М.: Политиздат, 1991.- 288 с.
24. Андресюк Б.П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи.- К.: Стилос. 1997.
25. Андресюк Б.П. Через самоврядування – до громадянського суспільства // Уряд. кур”єр.- 1999.- 21 лип.- с.5
26. Артеменко В. Організаційно-інформаційне забезпечення міського самоврядування в Україні: принципи і напрями // Регіон. економіка.- 1997.- №3.-с.73
27. Баймуратов М.А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине.- Харьков: «Одиссей», 2000.- 80 с.
28. Баймуратов М.А., Коссей В.С. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины: концептуальные основы, инновационная деятельность.- Одесса. 1998.
29. Баймуратов М.А. Проблемы международной правосубьектности органов местного самоуправления. О.: Бахва. 1996.
30. Баймуратов М.О., Нгуєн Ань Туан Правовий статус народного депутата України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. Науковий журнал. 1998. №4, с.3-7
31. Баймуратов М.А., Орзих М. Международные стандарты местного самоуправления. Учебное пособие.- О.: Бахва. 1996.
32. Баранова К.К. Бюджетный федерализм и местное самоуправление в Германии. Учебник. Москва. Дело и Сервис. 2000.- 240 с.
33. Батанов О.В. Гарантії місцевого самоврядування в Україні: деякі проблемні питання теорії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23.-К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004.- с.132-137
34. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Ф.Погорілка.- К.: Концерн „Видавничий Дім Ін Юре„”, 2003.-512 с.
35. Батанов О.В. Основні напрями і види діяльності територіальних громад: проблеми класифікації // Вісн. Одеськ. ін-ту внутр. справ.- 1998.- №4.- с. 19-25
36. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія.-К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001.-260 с.
37. Батанов О. Функції територіальних громад як специфічних суб”єктів конституційного права // Право України .- 1998.- № 8.- с.21-24
38. Бекетова С.М., Скрынников Б.М. Правовое регулирование депутатской неприкосновенности на региональном уровне // Журн. Рос. Права.- 1996.- №10/11.- с.132-137
39. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. Київ. Атіка. 2000.- 304 с.
40. Богданова Н.А. Система науки конституционного права.- М., 2001.- с.61-65
41. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Е.Крутских.- 2-е изд., перер. и дополн.- М.: ИНФРА-М., 2001.- 704 с.
42. Болдирєв С.В. Організаційно-правові питання місцевого самоврядування в Україні: Автореф.....к.ю.н.- Х., 2003.-20 с.
43. Борденюк В.І. Деякі проблеми конституційного статусу районних і обласних рад //Державно-правова реформа в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., (листоп. 1997 р.).-К.,1997.- 375-377 с.
44. Борденюк В.І. Муніципальна реформа: що, як і задля чого // Віче.- 1998.- №7.-63-79 с.
45. Бутко І. Місцеве самоврядування в Україні.- К.: 1994
46. Бутко І.П., Шемшученко Ю.С. Місцеві ради і забезпечення законності.- К.: Наукова думка, 1973.- 232 с.
47. Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2002.- №10: Місцеве самоврядування в Україні.- 448 с.
48. Васильев Р.Ф. Правовые акты местных Советов (очерки о юридической природе).- М.: Изд-во Москов. ун-та, 1975.- 152 с.
49. Виборче право України. Навчальний посібник / За ред. В.Ф.Погорілка, М.І.Ставнійчук – К.: Парламентське видавництво, 2003.- 383 с.
50. Выдрин И.В. Местное самоуправление: соотношение юридической теории и конституционной практики.- с.26
51. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов. Издательская группа НОРМА-ИНФРА.М.: 1999.-
52. Волонець В. Місцеві Ради: досвід і проблеми // Місцеве та регіональне самоврядування України. Вип.1-2.- К., 1993.- с.35-39
53. Воронов М.П. Місцеве самоврядування та його акти: навчальний посібник.- К: 1992.
54. Воронов М.П., Болдирєв С.В. Про правові гарантії місцевого самоврядування // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали наук.-практ. конф., 22-23 листоп.- 1997.-с.330-332
55. Глушко Е.К. Разделение властей и парламентаризм.- М.: ИГПАН. 1992.
56. Глущенко П.П., Пылин В.В. Муниципальное право. Учебное пособие. Издательство Михайлова В.А. Санкт-Петербург. 2000.- 352 с.
57. Г.Еллинекь Право современного государства Т. 1 // Общее учение о государстве, Книга ІІІ .- С.Петербург, 1908.- с.417
58. Г.М.Роберт Азы парламентской культуры Liberty Publishing. House New York. 1992.-301 с.
59. Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України.- 1998.- №3.- 14-17 с.
60. Горшков Д.М., Кампо В.М., Петренко Є.М. Політичні партії та місцеві вибори.- К.: Юрид. книга, 2001.-49 с.
61. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т.2 / Под ред. В.А.Козбаненко. Изд. 2-е, с изм. и доп.-М.: «Статут», 2002.-592 с.
62. Графских В.Г., Ефремова Н.Н., Кержи В.И. Институты самоуправления: историко-правовое исследование. Институт государства и права. М.: Наука. 1995.
63. Григоренко А. Гарантії здійснення повноважень народним депутатом України // Право України, 2004, №5.-116-121 с.
64. Григорук Н.Г. Непорушність повноважень народних депутатів // Часопис Київського університету права. Конституційне право та конституційний процес в Україні.- 2002.- с.30
65. Гринчишин М., Трохимчук С. Місцеве самоврядування в Україні та Польщі на шляху до спільного європейського дому.- Л., 2002.- 96 с.
66. Делія Ю. Юридична відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування // Право України, 2003, №10.-с.29-32
67. Депутат парламента в зарубежных государствах.- М.: Юрид.лит., 1995.- 112 с.
68. Депутатська несумісність в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали круглого сталу.-К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2000.-33с.
69. Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23.-К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2004.-672 с.
70. Державотворення і право творення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С.Шемшученка : Монографія.- К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького, 2001.- 656 с.
71. Д.Элерс Местное самоуправление в Германии // Государство и право. 2002. №3, с.68-74
72. Дорожкин Ю.Н. Реформы местной власти // Социс. 1997. №8, - с.17-18
73. Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. 2001. №10, с.20-24
74. Дробуш І.В. Функції органів місцевого самоврядування в Україні: Монографія.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003.- 244с.
75. Євдокимов В.Б., Старцев Я.Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты.-М.: Спарт, 2001.- 251с.
76. Закон про місцеве самоврядування в Україні: Науково-практичний коментар / За ред. д.ю.н., професора В.Ф.Опришка.- К. 1999 .- 397 с.
77. Зимина Л.А. Морис Дюверже и его книга „Политические партии” // Дюверже М. Политические партии.- М., 2000.- с.11
78. Іщенко О.М. Місцеве самоврядування: світовий досвід та особливості української моделі / Ін-т законодав. передбачень і правової експертизи.- К., 2002.- 603 с.
79. Кампо В.М. Дві системи місцевої влади: взаємодія. а не протистояння. Розмежування функцій і повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування (питання методології) // Місц. самоврядування.- 1998.- №1-2.- 35-38 с.
80. Кампо В.М. Демократизація статусу депутатів місцевих рад. - К.: Ін-т громад. суп-ва, 2001.-40 с.
81. Кампо В.М. Європейська модель місцевого самоврядування: проблеми і перспективи реалізації в Україні // Українсько-європейський журнал міжнародного і порівняльного права. Т.1. Вип..2.- 2001.- с.71-94
82. Кампо В.М. Становлення і розвиток місцевого самоврядування в суверенній українській правовій державі. Тези доповідей і повідомлень.- Львів.1991.
83. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні.- К.: Ін Юре. 1997.- 36 с.
84. Кампо В.М. Про пропорційні та мажоритарні вибори на місцевому рівні. Матеріали „круглого столу”, 29 березня 2001 р. // Аспекти самоврядування, 2001, №2 (10).- с.3-7
85. Карлов А.А. Правое положение депутатов местных советов.-К.:”Вища школа”.1982.-56 с.
86. Карлов А.А. Формирование института местного самоуправления.- К.: Вища школа. 1993.
87. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник.- К.: Кондор, 2002.- 353 с.
88. Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світового досвіду. Київ. Абріс 2000.-
89. Кислий П.С., Рахімкулов Е.Р. Народний депутат України: представник влади народу.- К.: К.І.С., 2002.- 98 с.
90. Коваленко А.А. Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: питання теорії і практики.- К.: 1997.-131 с.
91. Ковачев Д.А. Депутат парламента в зарубежных странах. М.: Юр.лит. 1995.
92. Ковешников Е.М. Муниципальное право.- М: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА.М), 2002.- 284 с. – (Краткие учебные курсы юридических наук)
93. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування. Навчальний посібник. К.: Юрінком Інтер. 2000.- 303 с.
94. Колодій А.М. Принципи права України.- К.: Юрінком України, 1998.- 206 с.
95. Колюшин Е.И. Местные органы народного представительства социалистических стран.-М.: Юрид. лит., 1984.-192 с.
96. Коментар до Конституції України.-К.: 1996.- с.321
97. Конох М.С. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (в схемах). Навчальний посібник.- Дніпропетровськ: системні технології. 1998.
98. Конституции государств Европейского Союза. Под общ. ред. Л.А.Окунькова.-М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА.М., 1999.-816 с.
99. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, д.ю.н., професора Ю.М.Тодики, д.ю. і п.н., професора В.С.Журавського.- К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002.- 544 с.
100. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. Тома 1-2. Часть общая: Учебник / Отв. Ред. Б.А.Страшун – 3-е изд., обновл. и дораб. – М.: Издательство БЕК, 2000.- 784 с.
101. Конституційно-правові засади становлення української державності / В.Я.Тація, Ю.М. Тодики, О.Г.Данилян та інш.; За ред. акад. НАН України В.Я.Тація, акад. АПрН України Ю.М.Тодики.-Х.: 2003.-328 с.
102. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. За ред. д.ю.н., професора Погорілка В.Ф..-Київ.-2001.- 356 с.
103. Корнієнко М.І. Місцеве самоврядування.- К.: Демос. 1997.
104. Корпань О.В. Правові проблеми організації самоврядування в Україні.- К.: Оріяни, 2001.- 144 с.
105. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права). Навчальний посібник.- Київ:”Арарат-Центр”, 2001.- 176 с.
106. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України. Навчальний посібник.-К.:Атіка, 2003.-672 с.
107. Кравченко В.В. Про компетенцію місцевих органів влади // Місцеве та регіональне самоврядування України. Вип.3 (8).-К., 1994.-с.66-69
108. Кравченко В.В., Пухтинський М.О. Закон України “Про вибори народних депутатів України”.: Науково-практичний коментар.К.: Ін Юре. 1998
109. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2000. – 320 с.
110. Кравченко В.В. Розмежування повноважень за чіткими критеріями // Місц. самоврядування.- 1997.- №3-4.- 42-44 с.
111. Кращий досвід місцевого самоврядування та розвитку: вітчизняні та зарубіжні приклади: Матеріали міжнар. конф., серпень 16-17, 2001, Ужгород / Ужгород. нац. ун-т.- Ужгород, 2001.- 259 с.
112. Кресіна І.О., Перегуда Є.В. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми: Монографія.- К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003.-368 с.
113. Краснов М.А. Ответственность в системе народного представительства.- М., 1992.- с.15-16
114. Краснов М.А., Мухамеджанов А.З. Народный депутат: отчетность и ответственность.- Ташкент, 1991.- с.10
115. Кузнецова В.Ф. Правовий статус депутата.- К.: Видавництво політичної літератури України, 1978.-65с.
116. Куйбіда В.С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні.- Львів: Літопис, 2001.-с.198
117. Куйбіда В.С. Принципи та методи діяльності органів місцевого самоврядування: Монографія.- К.: МАУП, 2004.-432с.
118. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права.- М., 2001.- с.361-363
119. Кутафин О.Е., Фадеев В.И. Муниципальное право Российской федерации. Учебник.Юристъ. Москва. 1997.- 428 с.
120. Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування. Навчальний посібник.- К.: 2003.- 431 с.
121. Лысенко В.И. Выборы и представительные органы в новой Европе: политологический опыт и тенденции 80-90-х годов.- М.: Наука. 1994.
122. Лінецький С.В., Мельник М.І., Ришелюк А.М. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірник нормати