ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВОЮ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………...…….……. 4

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА УТВЕРДЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ…...…………...…..………………...……13
1.1. Поняття та зміст конституційного права на підприємницьку діяльність…………………………………………...……………………...…….13
1.2. Утвердження державою конституційного права на підприємницьку діяльність………………………...…………….……………..37
Висновки до першого розділу…………...……………………………….58

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ…………………61
2.1. Сприяння держави в реалізації особою конституційного права на підприємницьку діяльність…………………....…….........................................61
2.2. Охорона та захист державою конституційного права на підприємницьку діяльність ….………………………….…...………...……...100
Висновки до другого розділу………………………………………...122

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ………………………………………….125
3.1. Пропозиції щодо удосконалення процедур започаткування підприємницької діяльності як первинного етапу в реалізації конституційного права людини і громадянина на підприємництво …….....125
3.2. Пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів державної влади в сфері забезпечення конституційного права на підприємницьку діяльність.…………………..…………………...…………..148
Висновки до третього розділу….…………...……………………...168

ВИСНОВКИ ……………...……………………...……………….....171
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………….…..…176

ВСТУП

Актуальність теми. Станом на сьогоднішній день в Україні триває непростий, але необхідний період демократичних перетворень, формування демократичної, соціальної, правової держави. Ключовим ціннісним орієнтиром держави в ефективному досягненні поставлених прогресивних цілей є права і свободи людини і громадянина, їх утвердження та забезпечення.
Чільне місце в системі прав і свобод особи займає конституційне право на підприємницьку діяльність. Незважаючи на достатньо велику кількість наукових праць в сфері прав людини, у вітчизняній науці конституційного права існує порівняно небагато комплексних наукових досліджень вказаного права людини і громадянина. Крім того, невиправдано мало в науковому середовищі приділяється увага ролі держави в забезпеченні конституційного права на підприємницьку діяльність. Особливе значення цього права в Україні обумовлюється порівняно недавнім його проголошенням. Саме тому означене право залишається недостатньо дослідженим і малоопрацьованим.
Актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність обумовлена тим, що: тривалий час в системі прав і свобод людини в Україні вказане право було відсутнє, а його закріплення в Конституції нашої держави відбулось зовсім недавно, що зумовлюватиме актуальність досліджень в цій царині ще протягом тривалого часу; зростає роль прав людини в Україні; необхідно нарешті зробити акцент не тільки на загальнотеоретичних аспектах прав людини, але й звернути увагу на проблеми забезпечення цих прав, зосередитись на вивченні та створенні дієвих механізмів реалізації, охорони та захисту права на підприємницьку діяльність в Україні; конституційне право на підприємницьку діяльність в жодному разі не може бути реалізовано, а тим більше захищено, без всебічної участі в цьому держави; відбувається безповоротна інтеграція України у світове, зокрема європейське співтовариство; існує нагальна потреба вдосконалення чинного законодавства в цій сфері, приведення його у відповідність з принципами, проголошеними чинною Конституцією України. Саме тому дослідження права на підприємництво через призму діяльності держави є актуальним напрямком сучасної конституційно-правової науки. Сукупність означених факторів й зумовила вибір теми дослідження.
В спеціальній літературі розгляд вищевказаної проблеми в контексті загальних проблем конституційного права (в тому числі, в тісному зв’язку з теорією держави і права та господарським правом) проводився у працях М.С. Бондаря, Л.Д. Воєводіна, М.В. Вітрука, Б.С. Ебзєєва, О.Ю. Кабалкіна, В.Ф. Котюка, С.Л. Лисенкова, О.А. Лукашевої, Г.В. Мальцева, М.І. Матузова, В.В. Мриги, П.О. Недбайла, М.П. Орзіха, В.А. Патюліна, П.М. Рабіновича, А.П. Таранова, О.Ф. Фрицького, В.М. Чхиквадзе та інших. З початку 90 років ХХ століття цій проблемі також приділяли увагу А.М. Колодій, Н.О. Саніахметова, В.Н. Денисов, В.І. Євінтов, Т.М. Заворотченко, М.І. Козюбра, Ю. М. Бисага, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, Ж.М. Пустовіт, П.Б. Стецюк, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, В. В. Шаповал.
Не заперечуючи позитивного потенціалу та відмічаючи значний, а подекуди колосальний внесок цих авторів у розробку концептуальних основ конституційно–правового статусу людини і громадянина та системи прав та свобод людини і громадянина в загальнотеоретичному аспекті, слід мати на увазі, що велику кількість їх наукових праць видано за радянських часів. Цей факт, зрозуміло, пояснює відсутність в даних працях аналізу саме права на підприємницьку діяльність, оскільки таке право було визнано державою лише з початком розпаду СРСР.
Варто зазначити, що за останні роки в Україні захищені ряд дисертацій, що вміщують науковий аналіз окремих аспектів права на підприємницьку діяльність. Однак ці роботи не містять комплексного наукового аналізу механізму забезпечення конституційного права на підприємницьку діяльність, тому дане дисертаційне дослідження в жодному випадку не повторює, а доповнює їх.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових наукових досліджень кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету за темою: «Конституційне будівництво у країнах центральної Європи у ХХ-ХХІ століттях», затвердженої наказом ректора Ужгородського національного університету (зареєстровано у державному реєстрі за № 0198U007793). Також обраний напрямок дослідження випливає з основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072, Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України від 21 листопада 2002 р. № 228-IV.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у створенні комплексної наукової праці, яка би вмістила всебічний аналіз питання забезпечення державою конституційного права на підприємницьку діяльність.
Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
- проаналізувати вітчизняну і зарубіжну наукову думку щодо поняття, суті і змісту конституційного права на підприємницьку діяльність, визначивши питання, що залишились поза увагою вчених та потребують свого вирішення;
- проаналізувати законодавство України, що стосується теми роботи, а також законодавство зарубіжних країн, що мають успішний досвід забезпечення права на підприємництво;
- з’ясувати місце конституційного права на підприємницьку діяльність в загальній системі прав та свобод людини і громадянина в Україні;
- сформулювати дефініцію «конституційне право людини і громадянина на підприємницьку діяльність»;
- розкрити поняття забезпечення державою конституційного права на підприємницьку діяльність, з подальшим застосуванням отриманих визначень в опрацюванні предмету дисертаційного дослідження;
- визначити систему гарантій конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність, розкрити суть, зміст та форми цих гарантій;
- визначити роль та функції органів держаної влади України в забезпеченні означеного конституційного права;
- розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства та практики правореалізації у сфері забезпечення конституційного права на підприємницьку діяльність.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність.
Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на підприємницьку діяльність.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні і спеціальні методи наукового пізнання, принципи та підходи щодо визначення поняття конституційного права на підприємницьку діяльність, його сутності, змісту та форми, місця в системі конституційних прав та свобод людини і громадянина, його реалізації, охорони та захисту. Зокрема, діалектичний метод наукового пізнання державно-правових процесів та явищ. За його допомогою автор досліджує існуючий порядок та проблематику функціонування органів державної влади, вивчає та аналізує вітчизняну законодавчу базу, що найбільше відображено в другому розділі дисертації, зокрема в підрозділі 2.2., де охарактеризовано діяльність органів, що здійснюють охорону та захист права на підприємництво; формально-логічний метод – для визначення основних понять юридичних конструкцій, правових засад вирішення колізій законодавства України, яке закріплює та розвиває конституційні положення права на підприємництво в Україні. Найбільше вказаний метод використано в підрозділі 1.1. першого розділу дисертації, де велику увагу приділено з’ясуванню суті та змісту конституційного права на підприємницьку діяльність; системно-функціональний – для виявлення місця і ролі досліджуваного права в конституційній системі прав та свобод, також найчастіше використовувався в підрозділі 1.1. За допомогою методу раціональної критики зроблено аналіз сутності законодавчих документів і виявлено низку серйозних колізій і суперечностей в їх нормах. Вказаний метод був використаний при аналізі способів легітимації суб’єкта підприємницької діяльності в підрозділі 3.1. Використання методу тлумачення норм дало можливість з’ясовувати та роз’яснити зміст правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з правом на підприємницьку діяльність, – наприклад, таку засадничу норму, як ст. 3 Конституції України. Застосування вищенаведених методів наукового пізнання гарантувало об’єктивність і повноту дослідження, вдале розв’язання поставлених цілей.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених з конституційного права, теорії держави і права, господарського права, міжнародного публічного права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням, в ході якого здійснена спроба системно та конкретно дослідити питання ролі діяльності держави щодо забезпечення конституційного права особи на підприємницьку діяльність з позицій науки конституційного права. У рамках проведеного дослідження одержано цілу низку результатів, що мають наукову новизну, зокрема:
вперше:
- введено нове поняття «безпосередня підприємницька діяльність», під якою слід розуміти підприємницьку діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними та юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку;
- запропоновано нове поняття «опосередкована підприємницька діяльність», а саме: опосередкована підприємницька діяльність – це підприємницька діяльність, що здійснюється фізичними особами через належні їм на праві власності юридичні особи;
- здійснено ґрунтовну характеристику кожного напряму державної діяльності в сфері забезпечення конституційного права на підприємницьку діяльність. Зокрема охарактеризовано діяльність держави в сфері сприяння реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також в сфері його охорони та захисту;
удосконалено:
- визначення поняття «конституційне право на підприємницьку діяльність», в результаті чого запропоноване наступне визначення: конституційне право на підприємницьку діяльність – це утверджене Конституцією України право людини і громадянина на безпосередню або опосередковану, самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, спрямовану на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку;
- визначення «забезпечення державою права на підприємницьку діяльність», а саме: забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність – це діяльність держави, спрямована на сприяння реалізації, охорону і захист конституційного права на підприємницьку діяльність з метою створення сприятливих умов для його здійснення;
- способи практичного застосування компетенції органів державної влади в сфері забезпечення конституційного права на підприємництво для створення оптимальних умов в державі, за яких людина і громадянин матиме можливість реалізувати визнане та встановлене законодавством право на практиці;
дістало подальший розвиток:
- пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів державної влади в сфері забезпечення конституційного права на підприємницьку діяльність;
- пропозиції щодо усунення колізій норм низки законодавчих актів України, що стосуються забезпечення права на підприємницьку діяльність, та практики їх застосування;
- порівняльна характеристика конституційного права на підприємницьку діяльність та таких конституційних прав людини і громадянина, як право на працю та право приватної власності, в зв’язку з чим, вдалося виявити та розкрити глибокі сутнісні зв’язки між цими правами та визначити ґенезу конституційного права на підприємництво.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері – висновки дисертаційного дослідження розвивають теорію конституційного права, а саме права на підприємництво та проблеми реалізації Конституції України. Висновки дисертації можуть стати базою для вдосконалення концепції прав та свобод людини і громадянина в Україні;
- у сфері правотворчості – висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані в діяльності органів державної влади для вдосконалення нормативно-правової бази з питань закріплення, реалізації, охорони та захисту права на підприємництво. Матеріали дисертації можуть застосовуватися при розроблені проектів законів України;
- у навчально-методичній роботі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників та підручників з конституційного права, а також при викладанні курсів конституційного права, теорії держави та права, спецкурсів, присвячених правам та свободам людини і громадянина;
- у виховній роботі – матеріали дисертації можуть бути використані для підняття правової культури студентів вищих навчальних закладів, що сприятиме усвідомленню ними пріоритетності прав і свобод людини і громадянина, необхідності безумовної поваги до них, а також дозволить якісно змінити ставлення до підприємницької діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження у науково-дослідній сфері, навчально-методичній та виховній роботі підтверджується Актом впровадження результатів дисертаційного дослідження Ужгородського національного університету від 03 липня 2008 року № 184.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження у сфері правотворчості підтверджується Актом впровадження результатів дисертаційного дослідження Львівської обласної державної адміністрації від 02 червня 2008 № 06/02-55.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, які містяться у дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету, кафедри конституційного та міжнародного права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми конституційно-правового статусу національних меншин: український та зарубіжний досвід» (Закарпатська обласна державна адміністрація, Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 16-17 травня 2007 року); на всеукраїнській науково-практичній конференції «Права людини у сучасному світі» (Міжрегіональна академія управління персоналом, Закарпатський інститут ім. А.Волошина, 10 грудня 2007 року); на науково-практичній конференції присвяченій Дню Конституції України (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 26 червня 2007 року); на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 25 лютого 2008 року).
Публікації: Результати роботи опубліковані автором у дев’яти статтях, п’ять з яких - у виданнях, що визнані ВАК України фаховими з юридичних наук.

Список литературы

ВИCНОВКИ

Підбиваючи загальні підсумки, слід відзначити, що питання забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність є багатоплановим та складним. Цим зумовлюється той факт, що у дисертації висвітлено тільки найбільш загальні та важливі проблеми цього питання, а також основні недоліки в розробці теорії та практики права на підприємницьку діяльність.
Основні теоретичні результати дисертаційного дослідження сформульовані у наступних висновках:
1. Підприємницька діяльність – це безпосередня або опосередкована, самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому безпосередня підприємницька діяльність – це підприємницька діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними та юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку.
А опосередкована підприємницька діяльність – це підприємницька діяльність, що здійснюється фізичними особами через належні їм повністю або частково юридичні особи.
Конституційне право на підприємницьку діяльність – це утверджене Конституцією України право людини і громадянина на безпосередню або опосередковану, самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, спрямовану на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
2. Під утвердженням конституційного права людини і громадянина на підприємництво розуміється його офіційне визнання державою шляхом проголошення (закріплення) зазначеного права в Конституції України, міжнародних договорах і угодах, інших нормативно-правових актах, а також здійснення державою інших заходів, спрямованих на остаточне зміцнення та укріплення вказаного права.
Приклади діяльності нашої держави, спрямовані на утвердження конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність, свідчать про ознаки певного розуміння представниками влади глибинного значення цього права не тільки для розвитку, а й для самого існування України в сучасному світі. Адже усвідомлення людиною – за допомогою держави – того, що вона є самостійною у виборі змісту і форми діяльності, шляхів власного розвитку, стане серйозним стимулом до творчої ініціативи, підвищить інтерес людини до виробництва. Такі зміни безумовно пришвидшать формування структур громадянського суспільства в Україні, що в свою чергу, рано чи пізно, приведе до процвітання демократії.
3. Забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність це – діяльність держави, спрямована на сприяння реалізації, охорону і захист конституційного права на підприємницьку діяльність, з метою створення сприятливих умов для його здійснення.
Для гарантування можливості користуватися всіма правами та свободами людини і громадянина держава повинна забезпечити реалізацію конституційних прав і свобод, створити відповідний механізм і певні гарантії. Реалізація конституційних прав та свобод людини і громадянина – головний критерій демократичності держави та є основним юридичним обов’язком держави.
Загальний стан з реальним забезпеченням конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність в Україні – незадовільний. Механізм забезпечення державою цього права не відпрацьований і потребує системного та глибинного вдосконалення.
4. Під охо¬роною конституційного права на підприємницьку діяльність розуміються взаємопов'язані заходи, які здійснюються державними органами, спрямовані на запобі¬гання порушенням цього права, усунення причин, що їх породжують, і сприяють, в кінцевому результаті, нормальному про¬цесу його реалізації особою. Під захистом же вказаного права мається на увазі приму-совий (стосовно зобов'язаної особи) спосіб здійснення права, що використовується у вста¬новленому законом порядку компетентними органами з метою відновлення порушеного права та притягнення порушника до юридичної відповідальності.
5. Як конституційне, так і законодавство інших галузей права України потребує свого оновлення та вдосконалення з метою більш комплексного та адекватного регулювання економічних відносин з участю носіїв конституційного права на підприємницьку діяльність, а також більш чіткої регламентації механізму реалізації, гарантій даного конституційного права та юридичної відповідальності за його порушення.
6. Стратегічною метою для України є проведення системних заходів задля створення на державному рівні прозорих та рівних умов підприємницької діяльності, започаткування та ведення власної справи. Слід продовжити системну реформу дозвільної системи, приведення реєстраційних процедур до європейських стандартів. Потрібно вдосконалити нормативно-правову базу з питань оподаткування, вжиття упереджувальних заходів для усунення перешкод в реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність. Необхідно усунути надмірне та неефективне регулювання підприємницької діяльності.
7. Всебічне дослідження питання забезпечення державою конституційного права на підприємницьку діяльність в Україні дало дисертанту можливість зробити наступний загальний висновок: основна задача держави повинна полягати не в тому, щоб робити фрагментарні галузеві реформи, фінансувати тимчасові програми підтримки підприємництва чи навіть боротися з корупцією в цій сфері. Основна задача держави повинна полягати в спонуканні людини до підприємницької діяльності, проведенні всеохоплюючої інформаційної кампанії, спрямованої на роз’яснення необхідності, важливості підприємницької ініціативи. Держава повинна створити загальнонаціональну мережу відповідних установ, метою яких має стати залучення до підприємництва найбільш здібної, прогресивної та законослухняної частини суспільства, сприяння формуванню підприємців нового зразка, з твердими демократичними переконаннями та високою правовою культурою.
Ціллю державної влади, з врахуванням положень ст. 3 Конституції України, має бути такий механізм забезпечення права на підприємництво, який би давав можливість підприємцю зосередитись саме на економічних та соціальних аспектах своєї діяльності. Держава повинна позбавити підприємця необхідності більшу частину свого часу зосереджуватись на бюрократичних перешкодах, багатоступеневих дозвільних процедурах, неефективних перевірках тощо. Від звільнення суб’єкта підприємницької діяльності від цих «обов’язків» напряму залежить добробут України, адже успішність бізнесу – це успішність держави.
Представникам органів державної влади слід кардинально змінити світогляд в частині ставлення до підприємництва. Держава з упередженого контролера повинна перетворитись на партнера в бізнесі. Адже держава бере участь в прибутку кожного суб’єкта господарювання шляхом справляння податку на прибуток, інших податків і зборів. Державний службовець, в особі якого діє держава, повинен ототожнювати себе з невід’ємною деталлю єдиного державного апарату і розуміти, що принцип «не людина для держави, а держава для людини» на нього не поширюється допоки він перебуває при виконанні своїх службових обов’язків.
Сьогодні Україна, в силу внутрішніх та зовнішніх обставин, знову стоїть перед складним вибором шляху подальшого розвитку. Здається, що вся прогресивна частина нашого суспільства вже давно прийняла рішення в користь демократичного вибору, де дотримання прав і свобод людини є самоочевидним принципом. Проте, значна кількість громадян продовжує знаходитись під впливом нав’язаних застарілих стереотипів, чим послаблює міць держави, що, в свою чергу, уповільнює демократичні процеси. В зв’язку з цим, одним з основних завдань конституційного права повинно стати напрацювання таких наукових концепцій та практичних механізмів їх реалізації, щоб в жодного громадянина вільної незалежної України не залишилось сумніву в правильності демократичного поступу, який забезпечить кожному українцю свободу та достаток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Погорілко В.Ф. Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко / – К.: Наукова думка; Прецедент, 2007. – 344 с.
2. Про власність: Закон УРСР від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – ст. 249.
3. Про підприємництво: Закон УРСР від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – ст. 168.
4. Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. – К.: ЮРінком Інтер, 2003. – 252 c.
5. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. –2004. - № 9 – Ст. 79.
6. Констан Б. Об узурпации / О свободе. Антология западноевропейской классической либеральной мысли / Б. Констан. – М., 1995. – С. 204.
7. Савчук А.П. Роль органов внутренних дел в укреплении законности и охране прав граждан в сфере предпринимательства: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. / А.П. Савчук. – К., 1992. – 18 c.
8. Жилинский С. Э. Предпринимательское право (правовая основа предпринимательской деятельности): Учебн. для вузов. 3–е изд., изм. и доп. / Жилинский С.Э.– М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 672 c.
9. Саниахметова Н. О. Конституционное право на предпринимательскую деятельность и его защита / Н.О. Саниахметова // Юридический вестник. – 1996. – №1. – С. 73-74.
10. Безуглов А. А. Конституционное право России. В 3–х т. Т.1. / А. А. Безуглов, С. А. Солдатов – М.: Профоразование, 2001. – 800 c.
11. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное) право России. / Колюшин Е.И. – М.: Из-во Московского ун-та, 1999. – 381 c.
12. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. / Чиркин В.Е. – М.: Юристъ, 1997. – 568 c.
13. Ильин И. А. О частной собственности // В кн.: Исупов К., Савкин И. Русская философия собственности (ХVII-XX вв.). – СПб., 1993. – С. 132.
14. Саниахметова Н.О. Всеобщая декларация прав человека и право на предпринимательскую деятельность в Украине / Всеобщая декларация прав человека и Украина (тезисы и материалы обсуждения) / Н.О. Саниахметова // Юридический вестник. – 1999. – №1. – С. 87–88.
15. Баглай М.В. Малая энциклопедия конституционного права. / М.В. Баглай, В.А. Туманов – М.: БЕК, 1998. – 519 c.
16. Закон України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.
17. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: ЮРінком Інтер, 2003.
18. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – ст. 490.
19. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №15. – ст. 188.
20. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р.
// Урядовий кур’єр. – 1995. – 30 листопада.
21. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 р. // Голос України. – 2002. – 7 серп.
22. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Закон України від 15 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – ст. 60.
23. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – ст. 167.
24. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 21. – ст. 252.
25. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – ст. 416.
26. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу) приватизацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 34. – ст. 160.
27. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – ст. 682.
28. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – ст. 272.
29. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – ст. 414.
30. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 39. – ст. 261.
31. Колодій А.М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні: Підручник / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 350 с.
32. Хайек Ф.А. Дорога к рабству / Ф.А. Хайек // Новый мир. – 1991. - № 7. – С. 177-183.
33. Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності: Указ Президента України від 3 лютого 1998 р. № 79/98. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 7 лютого.
34. Про державну підтримку малого підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 1998 р.№ 456/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 16 травня.
35. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 р. № 817/98 // Голос України. – 1998.
36. Конституція України: Офіційний текст: Коментар законодавства України про права і свободи людини і громадянина: Навч. пос. / Авт.–упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 544 c.
37. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – ст. 296.
38. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – ст. 472.
39. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – ст. 164.
40. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – ст. 181.
41. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. ст. – 64.
42. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. – 30 листопада.
43. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – ст. 131.
44. Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції / М. Савенко. // Право України. – 1999. - № 2. – С. 3-9.
45. Рабінович П.М. Права людини і громадянина. Навч. посіб. / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
46. Пиголкин А.С. К вопросу об основных способах обеспечения норм советского социалистического права / А.С. Пиголкин // Правоведение. – 1964. – №2. – C. 130-136.
47. Матузов Н.И. Личность. Право. Демократия. Теоретические проблемы объективного права. / Матузов Н.И. – Саратов,: Изд-во Саратовського ун-та., 1972.-292 с.
48. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности. (Теоретические вопросы). / Мальцев Г.В. – М.: Юрид. лит-ра, 1968. – 143 c.
49. Лукашева Е.А. Правовое государство и обеспечение прав человека // Права человека: проблемы и перспективы / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М., 1990. – С. 39-64.
50. Про ратифікацію Протоколів N 12 та N 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Закон України від 9 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 27. - ст. 229.
51. Шемшученко Ю.С., Бобровник С.В. Законність // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К., 1999. – Т.2: Д–Й – С. 498–499.
52. Органи державної влади України / За ред. В.Ф. Погорілка: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. - 592 с.
53. Майданник О. Поняття і сутність парламентського контролю / О. Майданник // Право України. – 2004. - № 10. – С.12 – 16.
54. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – ст.134.
55. Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання: Постанова Верховної Ради України від 4 грудня 2007 року // Відомості Верховної Ради України. 2007. - № 51. - ст. 533.
56. Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва: Указ Президента України від 25 травня 2000 року № 721/2000 // Офіційний вісник України. 2000. - № 22. - ст. 888.
57. Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно–правові проблеми). / Журавський В.С. – К.: Парламентське вид-во, 2002. –344 c.
58. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / Отв. ред. И.Л. Бачило. – М., 1998. – 432 c.
59. Тодыка Ю.Н. Президент Украины: конституционно–правовой статус / Ю.Н. Тодыка, В.Д. Яворский – Х.: Факт, 1999. – 256 c.
60. Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Закон України від 21 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 7. - ст. 35.
61. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. 2000. - № 51-52. - ст. 447.
62. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 50. – Ст. 2434.
63. Про перелік урядових комітетів та їх посадовий склад: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 року // Офіційний вісник України. 2008. № 9. - ст. 222.
64. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. / Коліушко І.Б. - К.: Факт, 2002. - 260 с.
65. Про утворення Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 54 // Урядовий кур'єр. – 2008. - № 38.
66. Борденюк В. Концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави / Борденюк В. // Право України. - 2003. - № 11. – С. 17-23.
67. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. 2000. - № 20-21. - ст. 190.
68. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 20 травня 1997 р. № 280/97 - ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
69. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні. / Батанов О.В. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001.– 260 c.
70. Труш І.В. Органи державної влади, що забезпечують підтримку малого підприємництва / Труш І.В. // Право України. – 2004. - № 3. – С. 42-46.
71. Репецький В.М. Економічна і соціальна рада ООН // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр., 1999. – Т.2: Д–Й – С. 329–330.
72. Про затвердження Положення про уповноваженого з питань захисту прав підприємців: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 4 лютого 2004 р. №12 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 8. – Ст. 497.
73. Труш І.В. Структура інституту уповноважених з питань підтримки підприємництва потребує удосконалення / Труш І.В. // Право України. – 2004. - № 5. – С. 102-104.
74. Меморандум про взаєморозуміння між Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва і Програмою розвитку ООН в Україні від 04 вересня 2008 року // Офіційний вісник України. – 2008. № 78. – Ст. 2649.
75. Лысенков С.Л. Гарантии прав и свобод личности в советском обществе: Автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. – К., 1976. - 18 с.
76. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод. Рим, 4 ноября 1950 г. // Юридический вестник. – 1998. – № 4. – С. 17–28.
77. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. 1997. - № 40. - ст. 263.
78. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – ст. 272.
79. Сравнительное конституционное право / Под ред. А.И. Ковлера, В.Е. Чиркина, Ю.А. Юдина. – М.: Манускрипт, 1996. – 727 c.
80. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 року // Голос України. – 2002. – ст. 27.
81. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // Урядовий кур'єр. 2005. - № 153-154.
82. Оніщук М. Актуальні проблеми правового регулювання і практики реалізації законодавства про підприємницьку діяльність в Україні / М. Оніщук // Пріоритети. Вісник доктрини приватної ініціативи. - 2003. - № 6. – С. 30-31.
83. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. 2006. - № 30. - ст. 260.
84. Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року // Офіційний вісник України. 2006. - № 22. - ст. 1655.
85. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – ст. 20.
86. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – ст. 62.
87. Удовенко Г. Права человека в Украине: о стандартах и реалиях / Г. Удовенко // Голос Украины. – 2002. – 10 декаб.
88. Шемшученко Ю.С. Відповідальність юридична // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т.1: А–Г. – С. 437.
89. Авакьян С.А. Санкции в советском государственном праве / С.А. Авакьян // Советское государство и право. – 1973. – № 11. – С. 29-36.
90. Міллер А.Й. Відповідальність кримінальна // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. / А.Й. Міллер, С.Д. Шапченко – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т.1: А–Г. – С. 434.
91. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. Монографія. / Кутафин О.Е. – М.: Юристъ, 2001. – 444 c.
92. Бойцова Л.В. Ответственность государства за ущерб, причиненный гражданам в сфере правосудия. Генезис, сущность, тенденции развития: Автореф. дис. на соискани науч. степени док. юрид. наук.. – М., 1995. – 43 c.
93. Бойцова В.В. Ответственность государства за действия должностных лиц: публично–правовая или частноправовая? / В.В. Бойцова, Л.В. Бойцова // Правоведение. – 1993. – № 7. – С. 72–79.
94. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель / Чиркин В.Е. – М.: Юрид. лит-ра, 2002. – 160 c.
95. Батанов О.В. Суб’єкти відповідальності у місцевому самоврядуванні: питання теорії та практики / Батанов О.В. // Держава і право: Зб. наук. праць. Вип.19. – К., 2003. – С. 182-188.
96. Зражевская Т.Д. Ответственность по советскому государственному праву / Зражевская Т.Д. – Воронеж,: Изд-во Воронежский ун-т, 1980. – 220 c.
97. Лукашева Е.А. Эффективность защиты прав человека: политические, экономические, социально–психологические аспекты / Е.А. Лукашева // Конституция Российской Федерации и совершенствование механизмов защиты прав человека. – М.: Інститут государства и права РАН, 1994. – С. 3-16.
98. Морозова Л.А. Теорія государства и права / Морозова Л.А. – М.: Юристъ, 2003. – 414 c.
99. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн / Шаповал В.М. – К.: Артек, 1997. – 264 c.
100. Миланко О. Розвиток підприємництва в Україні / О. Миланко // Юридичний вісник України. - 2005. – 1-14 січ. - № 1. – С.7.
101. Ионова Ж. А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства. / Ж. А. Ионова // Государство и право. – 1997. - № 5. - С. 46-50.
102. Правові основи підприємницької діяльності / під ред. В.І.Шакуна, П.В.Мельника, В.М.Поповича - К.: Правові джерела, 1997. - 780 с.
103. Жилинский С.Э. Правовые основы предпринимателськой деятельности (предпринимательское право): Курс лекций. / Жилинский С.Э.– М.: СПАРК, 1998. – 662 с.
104. Ершова И.В. Предпринимательськое право: Учеб. пособие. / И.В. Ершова, Т.М. Иванова – М.: Юриспруденция, 1999. – 236 с.
105. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч.посібник. / Саніахметова Н.О. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 336 с.
106. Основы предпринимательства / Под ред. А.С. Пелиха. – М.: Гардарика, 1996. - 256с.
107. Клейн И.Н. Предпринимательское право: курс лекцій / Под ред. Н.И.Клейн. – М.: Юрид. лит., 1993. - С. 208.
108. Ластовецький А.С. Колізії у законодавстві про підприємництво / А.С. Ластовецький // Право України. - 2002. - № 9. – С. 46-51.
109. Олейник О.М. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности / О.М. Олейник // Закон. - 1994. - № 6. - С. 15 - 18.
110. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 46. – Ст. 218.
111. Протокол №1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Париж, 20 марта 1952 г. // Юридический вестник. – 1998. – № 4. – С. 29–30.
112. Вишняков А. Захист суб’єктів підприємництва у Європейському Суді по правах людини / Всеобщая декларация прав человека и Украина (тезисы и материалы обсуждения) / А. Вишняков // Юридический вестник. – 1999. – № 1. – С. 98–99.
113. Баймуратов М.О. Міжнародне право. / Баймуратов М.О. – Х.: Одіссей, 2001. – 671 c.
114. Політико-правове регулювання підприємництва в Україні: теорія і практика: Монографія / Варналій З.С., Кампо В.М. та ін. / За ред. Варналія З.С., Кампо В.М. – К.: Знання України, 2005. – 380 с.
115. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 16 травня 2008 року // Офіційний вісник Президента України. 2008. - № 17. - ст. 557.
116. Труш І.В. Кодекс основних правил поведінки державного службовця – ще один крок на підтримку малого підприємництва / І.В. Труш // Право України. – 2000. - № 2. – С. 71-72.
117. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. / Скакун О.Ф. - Харків: Консум, 2001. — 656 с.
118. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник / Щербина В.С. - К.: Атіка, 1999. - 336 с.
119. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. - 304 с.
120. Пилипенко А.Я. Господарське право: Курс лекцій. / А.Я. Пилипенко, В.С. Щербина - К., Вентурі, 1996. – 288с.
121. Севрюкова І. Про правовий статус спільних підприємств / І. Севрюкова // Право України. – 1993. - № 3. - С. 7 - 8.
122. Попондопуло В.Ф. Правовой режим предпринимательства. / Попондопуло В.Ф. – СПб.: Изд – во С.- Петерб. ун-та, 1994. - 208с.
123. Грущинський І.М. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності: Наук. – практ. посібник. / Грущинський І.М., Кравчук В.М., Порганичний Є.П. – Львів: Престиж - Інформ, 2000. – 268 с.
124. Голодницкий Э. Виды юридических лиц в новых кодексах / Э. Голодницкий // Юридическая практика. – 2004. - № 8. – С. 18.
125. Гончарова Н. Юридичні особи в контексті нових ЦК і ГК України / Н. Гончарова // Юридичний вісник України. – 2004. – 6-12 берез. - № 10. – С.8-9.
126. Про державну реєстрацію юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ // Урядовий кур’єр. – 2003.- 8 жовтня. - № 188.
127. Ніколаєва Т. Державна реєстрація юридичної особи / Т. Ніколаєва // Юридичний вісник України. – 2004. - № 28. – С. 9.
128. Лаптев В.В. О предпринимательском законодательстве / В.В. Лаптев // Государство и право. - 1995. - № 5. – С. 48-56.
129. Положення про порядок здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 13 травня 2008 року // Офіційний вісник України. – 2008. - № 41. - ст. 1379.
130. Предпринимательское право Украины: Учеб.-практ. пособие / Под общ. ред. Н.А.Саниахметовой. – Х.: Одиссей, 2001. – 544 с.
131. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775 – ІІІ // Урядовий кур'єр. - 2000. – 2 серпня. - № 139.
132. Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності: Указ Президента України від 20 травня 1999 р. № 539/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 3 червня. - № 101 – 102.
133. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 р. № 817/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 28 липня. - № 143.
134. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 48. - ст. 483.
135. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі: Закон України від 10 квітня 2008 року // Офіційний вісник України. 2008. № 31. - ст. 960.
136. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 7 липня. - № 128.
137. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 року // Офіційний вісник України. 2007. - № 44. - ст. 1771.
138. Сиренко В.Ф. Интересы – власть - управление / АН УССР. Ин - т государства и права; Отв. ред. В.В. Цветков. – К.: Наук. думка,1991. - 156 с.
139. Про невідкладні заходи щодо вдосконалення державного регулювання господарської діяльності: Указ Президента України від 09 серпня 2008 року № 698 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 14 серпня. - № 149.