Розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні :

Краткое описание

З М І С Т:

ВСТУП ..........................................................................4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

1.1. Наукові дослідження конституційних економічних прав людини
і громадянина в Україні .........................................................................13
1.2. Поняття та ознаки економічних прав людини і громадянина
в Україні .........................................................................23
1.3. Система конституційних економічних прав людини і громадянина
в Україні ........................................................................40
1.4. Місце економічних прав в конституційній системі прав та свобод
людини і громадянина в Україні .........................................................................49
Висновки до розділу 1 .........................................................................60

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В КОНСТИТУЦІЯХ І КОНСТИТУЦІЙНИХ АКТАХ УКРАЇНИ

2.1. Загальна характеристика основних етапів становлення і розвитку економічних прав людини і громадянина в конституціях і
конституційних актах України .........................................................................63
2.2. Економічні права людини і громадянина в період національної
революції в Україні (1917 – 1921 рр.) .................................................................78
2.3. Економічні права людини і громадянина в радянський період в
Україні (1917 – 1991 рр.) .........................................................................87
2.4. Економічні права людини і громадянина в суверенній Україні
(1991 – 2006 рр.) .........................................................................96
Висновки до розділу 2 .......................................................................112

РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

3.1. Конституційно-законодавче регулювання права приватної
власності людини і громадянина в Україні та проблеми його
вдосконалення .......................................................................115
3.2. Проблеми конституційно-правового регулювання права
на підприємницьку діяльність: сучасний стан та перспективи
розвитку .......................................................................132
3.3. Розвиток і вдосконалення конституційно-правового
регулювання права користування об’єктами публічної
власності .......................................................................150
Висновки до розділу 3 .......................................................................171

ВИСНОВКИ .......................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................181

ВСТУП

Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності відкрило шлях до кардинальних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Все це знайшло відображення у чинній Конституції, яка вперше на якісно новому рівні закріпила систему основних прав і свобод людини виходячи з того, що права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави та всіх її органів як один з головних її обов’язків.
Одним з основних елементів конституційної системи прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в Україні є економічні права. Вони посідають важливе місце в структурі конституційно-правового статусу особи, забезпечуючи економічну свободу, розвиваючи ідеал вільної людської особистості.
Хоча в Україні здійснено конституційне регулювання економічних прав і свобод людини та громадянина, але його не можна визнати достатньо досконалим: ряд положень не врегульовано взагалі або носить суто декларативний характер. Практика застосування деяких норм фактично тільки починає формуватися.
Проблеми, пов’язані зі здійсненням економічних прав людини і громадянина в Україні, потребують систематичного дослідження та вдосконалення, що зумовлено постійними змінами у суспільно-політичному житті. Функціонування таких нових інститутів, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд України, визнання юрисдикції Європейського суду з прав людини, імплементація норм міжнародного права, процес адаптації законодавства Європейського Союзу у законодавство України виявили непідготовленість українського суспільства та самої правової системи України до користування світовими стандартами у галузі прав людини.
Значення дослідження визначається і тим, що неоднакового рівня захисту дістали в законодавстві України різні види економічних прав. Порівняно з іншими економічними правами найменш захищеним є право користування об’єктами публічної власності, тому дисертант поглиблено досліджує зазначену проблему. Всебічне вивчення цих аспектів потребує значних зусиль не лише фахівців з конституційного права, а й інших галузей права.
Дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів вивчення проблем економічних прав людини і громадянина в Україні: їх поняття та ознак, закріплення у конституціях і конституційних актах України в різні часи, визначення актуальних проблем конституційно-правового регулювання економічних прав, в тому числі питань правових обмежень економічних прав.
Актуальність дослідження зумовлена й тим, що в ньому розробляється комплекс наукових рекомендацій, спрямованих на реалізацію конституційних економічних прав людини і громадянина, зокрема конкретні положення щодо вдосконалення законодавства у сфері гарантування економічних прав людини і громадянина в Україні.
У дисертаційному дослідженні використанні положення, які розробили у своїх працях М.М. Антонович, В.Ф. Головченко, М.М. Гуренко, Т.М.Заворотченко, А.М. Колодій, О.Л. Копиленко, О.І. Кресіна, О.Г.Кушніренко, Л.М. Липачова, О.М. Мироненко, Н.А. Мяловицька, А.Ю.Олійник, В.Ф.Погорілко, Т.М. Слінько, В.І. Семчик, В.Я. Тацій, Ю.М.Тодика, П.М.Рабінович, О.Ф. Фрицький, Ю.М. Фролов, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л. Явич.
Дослідженню питання прав людини і громадянина та їх гарантій загалом та економічних прав в тому числі, було присвячено ряд праць російських вчених, які були використані в дисертаційному дослідженні, а саме: К.В.Арановського, М.В. Баглая, Н. Варламової, Л.Д. Воєводіна, Б.С. Ебзєєва, В.А.Карташкіна, Е.І. Козлова, О.О. Кутафіна, О.А. Лукашевої, М.І. Малько, І.Міхайловської, В.С. Нерсесянца, Б.М. Топорніна, І. Е.Фарбера, В.Е. Чиркіна та ін.
Праці цих вчених створили методологічну та науково-теоретичну базу для проведення аналізу змісту конституційних економічних прав людини та громадянина в Україні та вивчення всього різноманіття засобів їх реалізації.
У дисертації використовувалися наукові розробки зарубіжних фахівців у галузі конституційного права, зокрема Т. К. Хартлі, Сьюзен Хейман, Р.А.Мюлерсона.
Крім того, недостатність різнобічних глибоких досліджень економічних прав людини і громадянина у рамках конституційного права досить негативно позначається як на розвитку загальносоціальних та юридичних засобів, за допомогою яких громадяни можуть захистити власні законні інтереси, так і на концепції системи прав людини.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена із державними планами та прогамами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), науковою програмою Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми розбудови демократичної, соціальної правової держави відповідно до вимог Конституції України”, темою “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (номер державної реєстрації 0101U00195). Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з темою науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави та права НПУ ім. М.П.Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук” (ініціативна тематика) від 26 грудня 2002 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науковий аналіз розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні, узагальнення процесів, тенденцій, загальних закономірностей на кожному з етапів їх становлення та розвитку в конституціях і конституційних актах, розробка пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.
Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних завдань:
1. Проаналізувати і узагальнити наукові дослідження конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, критично осмислити їх з позиції сьогодення;
2. Розкрити і проаналізувати характерні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні;
3. Обгрунтувати власну етапізацію розвитку конституційно-правового регулювання економічних прав людини і громадянина в Україні;
4. З’ясувати роль та місце економічних прав на певному етапі розвитку їх законодавчого регулювання в Україні;
5. Провести аналіз норм Конституції України щодо економічних прав на предмет її відповідності міжнародно-правовим нормам, зокрема Конвенції про захист прав людини та основних свобод;
6. З’ясувати правові обмеження економічних прав людини і громадянина в Україні;
7. Розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства й правозастосування у сфері конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні.
Об`єктом дослідження є конституційні права людини і громадянина в Україні.
Предметом дослідження є конституційні економічні права людини і громадянина в Україні, розвиток їх конституційно-правового регулювання.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми дослідження, основним серед яких є діалектичний метод пізнання та сукупність спеціальних методів дослідження, зокрема, історико-правовий, порівняльний, системно-функціональний, спеціально-юридичний та деякі інші методи. Основним методом, який використовується при проведенні дисертаційного дослідження є діалектичний метод, що дав змогу розглянути інститут економічних прав людини і громадянина в Україні у динаміці його становлення та розвитку, взаємозв’язку з іншими видами прав конституційної системи прав людини і громадянина в Україні, а також з різними елементами держави і суспільства.
У значній мірі застосовувалися методи:
- історико-правовий - завдяки якому досліджувалася еволюція економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України, основні етапи їх закріплення;
- формально-логічний метод сприяв дослідженню змісту економічних прав людини і громадянина в Україні в аспекті відповідності законам формальної логіки, закономірностям людського мислення; а формально-юридичний – для осягнення змісту економічних прав з точки зору їх відповідності праву через призму юридичних категорій, нормативного матеріалу (Конституції України, законів та інших правових актів);
- порівняльно-правовий – для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів при проведенні класифікації, систематизації та визначення поняття, ознак, системи економічних прав людини і громадянина; правових обмежень економічних прав людини і громадянина в Україні, в тому числі, при порівняльному аналізі відповідності норм Конституції України до міжнародно-правових актів;
- системний метод дав змогу розглянути місце економічних прав в системі прав людини і громадянина в Україні, їх взаємодію та співвідношення з іншими правами;
- юридико-догматичний – при вивченні предмета дослідження у зв’язку з різними соціальними явищами і при аналізі діючого законодавства і практики його застосування органами державної влади та місцевого самоврядування та ін.;
- використання методу тлумачення норм дало можливість з’ясовувати та роз’яснювати зміст правових норм, що регулюють питання економічних прав людини і громадянина в Україні.
Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало об’єктивність і достовірність дослідження конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, розв’язання поставлених перед дисертантом цілей та завдань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є одним з перших в умовах незалежної України цілісних дисертаційних досліджень, яке присвячене питанням розвитку конституційних економічних прав людини і громадянина. Вперше проведено комплексне дослідження економічних прав людини і громадянина в їх генезі. Особливо приділена увага аналізу права користування об’єктами публічної власності з огляду на недостатність його досліджень.
На основі проведеного дослідження одержана і сформульована низка положень, висновків і пропозицій, що виносяться на захист:
1. Визначено загальні та спеціальні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні. До загальних ознак належать: економічні права відображають ступінь їх відповідності міжнародним зобов’язанням держави; економічним правам притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації та ін. До спеціальних ознак віднесено: сфера застосування даної групи прав; реалізація економічних прав залежить від виконання суб’єктом ряду вимог, передбачених Конституцією і законами та ін.
2. Запропоновано авторське визначення поняття розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні як поступового процесу, унаслідок якого відбувається зміна змісту та обсягу економічних прав відповідно до рівня суспільного життя на певному етапі історичного розвитку України.
3. Обґрунтовано виокремлення чотирьох етапів закріплення економічних прав: в конституції Пилипа Орлика; в конституції Павла Скоропадського; в конституціях радянського періоду; після проголошення незалежності в Україні.
4. Уточнено правові обмеження економічних прав людини і громадянина за Конституцією України: права приватної власності (права, свободи та гідність громадян; суспільна необхідність; екологічна ситуація і природні якості землі; надзвичайний і воєнний стан та ін); права на підприємницьку діяльність (захист конкуренції та протидія зловживанням моно¬польним становищем на ринку; захист прав споживачів та необхідність здійснення кон¬тролю за якістю і безпечністю продукції, усіх видів послуг і робіт та ін.); права користування об’єктами публічної власності (обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; дотримання Конституції та законів України та ін.).
5. З’ясовано, що в загалом положення Конституції України щодо права приватної власності відповідають положенням Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Захист інших економічних прав Конвенцією не передбачений.
6. Сформульовано авторську концепцію права користування об’єктами публічної власності, яка полягає у визначені поняття та змісту, об’єктивного та суб’єктивного складу, принципів обмеження права користування об’єктами публічної власності та ґрунтується на концепції публічної власності.
7. Визначено, що до об’єктів публічної власності слід віднести державну та комунальну власність та власність народу України (суспільну власність). Поняття публічна власність охоплює ці форми власності, але лише в тому випадку, коли закон передбачає саме “публічне” використання “публічних об’єктів”.
8. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Конституції України в питанні користування об’єктами публічної власності, зокрема ч.3 ст. 41 Основного закону доцільно викласти у такій редакції: “Кожен для задоволення своїх потреб може користуватися об’єктами права державної і комунальної власності та права власності народу відповідно до закону”.
Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції, висновки та рекомендації викладенні в дисертаційній роботі можуть бути використані:
 в науково-дослідницьких цілях - для подальших розробок теорії конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, в науково-дослідницькій роботі студентів;
 у правотворенні - як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів з питань економічних прав людини і громадянина в Україні;
 у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з теорії держави і права України та конституційного права України; у викладенні спецкурсу по конституційно-правовому статусу людини і громадянина в України, курсів лекцій з конституційного, цивільного, кримінального, господарського, підприємницького, адміністративного права тощо;
 у освітній роботі - для правового виховання населення, підвищення рівня правової культури та правосвідомості громадян України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедрах теорії та історії держави і права НПУ ім. М.П. Драгоманова.
Теоретичні аспекти роботи використовувались викладачами кафедри теорій держави і права Міжгалузевого інституту управління у процесі викладання навчального курсу з конституційного права, конституційного права зарубіжних країн, зокрема при проведенні семінарських занять.
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, а саме на:
1. Міжнародній науково-теоретичній конференції “Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства”(Тернопіль, 26 березня 2004р.);
2. Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 23-24 квітня 2004 р.);
3. Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання молодих вчених” (Київ, травень 2005 р.);
4. Студентській науково-практичній конференції в Міжгалузевому інституті управління ( Київ, лютий 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у десяти наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об`єднують одинадцять підрозділів, висновку, списку використаної літератури (243 джерела). Повний обсяг дисертації – 203 сторінки, з них 23 сторінки списку використаних джерел. Назви і розташування розділів і підрозділів зумовлені логікою викладання і результатами виконаного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Конституційні права, свободи і обов’язки громадян України закріплені в Основному Законі у загальній формі. Зрозуміло, що Конституція не в змозі та і не повинна давати вичерпного роз’яснення змісту усіх прав, свобод і обов’язків, які мають громадяни. Це завдання галузевого законодавства, але вирішальна роль при визначенні прав, свобод і обов’язків все ж належить Основному Закону. Серед прав і свобод, що закріплені в Конституції, окрему групу становлять економічні.
Економічні права є одним з головних елементів конституційної системи прав людини і громадянина в Україні . Вони посідають важливе місце в структурі конституційно-правового статусу особи, забезпечуючи економічну свободу, розвиваючи ідеал вільної людської особистості.
З’ясування та аналіз економічних прав як структурного елемента конституційної ситеми прав людини і громадянина, їх ознак, правових обмежень сприятиме розвиткові в Україні теоретичної забезпеченості сутності цих конституційних прав, подальшого удосконалення системи економічних прав, усунення прогалин і суперечностей в законодавстві в сфері економічних прав, а також практики застосування. Зазначені питання в українській науці конституційного права є маловивченими, а переважна їх більшість на дисертаційному рівні не досліджувалася взагалі. До узагальнених основних теоретичних висновків та практичних рекомендацій одержаних дисертантом унаслідок проведення дослідження, можна віднести нижченаведені.
Ґрунтуючись на понятті й основних ознаках прав людини і громадянина в Україні, досліджено економічні права людини і громадянина як складову інституту конституційних прав, що мають як загальні ознаки, які притаманні всім основним правам людини і громадянина, так і спеціальні, що розкривають зміст конституційно закріплених економічних прав.
Загальні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні: економічні права життєво важливі та найбільшою мірою соціально значимі як для окремої людини, так і для суспільства в цілому; економічні права відображають ступінь їх відповідності міжнародним зобов’язанням держави; економічним правам притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації; економічні права перебувають під захистом держави та мають особливий механізм охорони.
Спеціальні ознаки: сфера застосування даної групи прав – це економічна сфера; економічні права належать з народження людині і громадянину, але здатність реалізувати їх набувається з досягненням певного віку; для реалізації економічних прав в окремих випадках необхідна сукупність певних умов.
Становлення економічних прав людини і громадянина в Україні – це процес виникнення економічних прав в певних формах, наповнення їх змістом та обсягом відповідно до рівня суспільного життя на конкретному етапі історичного розвитку України.
Розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні – це певний поступовий процес, унаслідок якого відбувається зміна змісту та обсягу економічних прав відповідно до рівня суспільного життя на певному етапі історичного розвитку України.
Серед особливостей розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні слід назвати особливий динамізм, який притаманний цьому виду прав і зумовлений специфікою сфери їх існування, суб’єктами та об’єктами.
Дослідження показало, що економічні права найбільш тісно взаємодіють з соціальними правами. Основною відмінністю економічних прав від соціальних є їх сфера застосування. Для соціальних та культурних прав вони є економічними гарантіями здійснення цих прав. Політичні права певною мірою є гарантіями економічних прав, а громадянські - пріоритетними щодо них.
Розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні пов’язаний із рівнем забезпеченості цих прав. В свою чергу рівень забезпеченості, захищеності економічних прав обумовлюється: конкретним історичним етапом розвитку державності в Україні та його особливостями; формою держави; суспільним ладом в державі; економічною та політичною стабільністю в суспільстві; правовою свідомістю та правовою культурою народу.
Основними етапами закріплення економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України є:
I етап. Закріплення економічних прав в Конституції Пилипа Орлика 1710 року. В ній проголошувалося право на приватну власність і право користуватися об’єктами публічної власності.
II етап. Економічні права регламентуються в Законах про тимчасовий державний устрій України, прийнятих за період правління гетьмана Всієї Русі Павла Скоропадського. Проголошено право приватної власності, право на підприємницьку діяльність.
III етап. Закріплення економічних прав в Конституціях (1919, 1929, 1937, 1978 рр.) часів Радянської влади в Україні. Конституції 1919 і 1929 року скасовують приватну власність. У Конституції УРСР 1937 року вперше знаходить своє правове оформлення особиста власність громадян, фактичне становлення якої відбулося значно раніше у формі так званої трудової власності. Конституція УРСР 1978 року (20 квітня) закріпила такі економічні права: право особистої власності, яке мало дещо обмежений характер, право на індивідуальну трудову діяльність. Земля згідно з Конституцією 1978 року могла перебувати лише у користуванні громадян, у власність до них вона не переходила.
IV етап. Закріплення економічних прав з початку незалежності України. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в України на період до прийняття Конституції України укладений 8 червня 1995 року, закріплює приватну власність як форму власності та гарантує рівний захист усіх форм власності. Конституція України 28 червня 1996 року проголошує такі економічні права: право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності, право на підприємницьку діяльність, право користуватися об’єктами публічної власності.
Конституційно-правове регулювання економічних прав в Україні під час національної революції (1917 – 1921 рр.) було досить суперечливим та непослідовним: від положень про “соціалізацію” власності, абсолютного конституційного ігнорування врегулювання питань вказаних прав (чотири Універсали Центральної Ради, Конституція УНР, Декларація Директорії) до закріплення економічних прав на конституційному рівні (Тимчасові закони Павла Скоропадського). Однак, всі конституції та конституційно-правові акти цього періоду надавали першочергового значення питанню власності на землю.
Конституція УРСР від 20 квітня 1978 року найбільш повно закріпила економічні права за часів існування радянської державності на території України. Крім того, Конституція УРСР 1978 року значно розширила і поглибила зміст економічних прав, які були закріплені в Конституції УРСР 1937 року.
Період розвитку економічних прав людини і громадянина в суверенній Україні умовно можна поділити на два етапи: 1 етап - 1991-1996 роки. Характеризується поступовим заповненням вакууму в конституційно-правовому регулюванні економічних прав за допомогою законодавчого регулювання; 2 етап – 1996 – 2006 роки. Закріплення економічних прав на конституційному рівні. Постійне вдосконалення законодавства в напрямку створення реального механізму забезпечення конституційних економічних прав.
В цілому положення Конституції України щодо права приватної власності відповідають положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини, не суперечать їй. Право на підприємницьку діяльність і право користування об’єктами публічної власності не передбачені Конвенцією, отже не підлягають захисту в Європейському суді з прав людини.
Зміцненню захисту економічних прав в Україні сприятиме ратифікація нашою державою ряду міжнародних документів: Соціальної хартії та Європейської конвенції про облаштування та підприємництво.
Щодо визначення в Конституції положень про право приватної власності допустимі рекомендаційні, “не суворі” формулювання, а також посилання до законів, які конкретизують реалізацію зазначеного права.
Принципами обмеження права приватної власності є: обмеження права приватної власності лише з мотивів суспільної необхідності; справедлива компенсація державою власнику його майнових втрат; законність встановлення обмежень (законність обмежування); рівність усіх власників у правообмежуванні їх (тобто обмеження встановлюється шляхом загального правового регулювання); наявність судового захисту права приватної власності (можливість судового оспорювання вилучення державного майна з приватної власності).
Конституція України встановлює такі правові обмеження права приватної власності: права, свободи та гідність громадян; інтереси суспільства та суспільна необхідність; екологічна ситуація і природні якості землі; надзвичайний і воєнний стан; обов’язок сплачувати податки і збори; обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов’язок відбувати військову службу; дотримання Конституції та законів України; обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів.
Необхідно включити до Конституції України положення про те, що розмір відшкодування при примусовому відчуженні об’єктів права приватної власності повинен бути узгоджений з власником, а якщо згоди не досягнуто, то він визначається за рішенням суду.
Принципами обмеження права на підприємницьку діяльність є: припустимість обмеження відповідно до Конституції та законів України; рівність усіх осіб у правообмежуванні (тобто обмеження встановлюється шляхом загального правового регулювання); припустимість обмеження права на підприємницьку діяльність визначеного кола осіб; наявність судового захисту права підприємницької діяльності; припустимість обмеження у разі зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.
Правові обмеження права на підприємницьку діяльність відповідно до Конституції України : права, свободи, честь та гідність громадян; інтереси суспільства; захист конкуренції та протидія зловживанням моно-польним становищем на ринку; захист прав споживачів та необхідність здійснення кон¬тролю за якістю і безпечністю продукції, усіх видів послуг і робіт; надзвичайний і воєнний стан; обов’язок сплачувати податки і збори; обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов’язок відбувати військову службу; обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів; дотримання Конституції та законів України.
До суспільної власності слід віднести відповідно до чинної Конституції – власність народу України (ст. 13 Конституції України), а до публічної власності – державну та комунальну власність та власність народу України (суспільну власність). Поняття публічна власність охоплює ці форми власності, але лише в тому випадку, коли закон передбачає саме “публічне” використання “публічних об’єктів”.
Принципами обмеження права користування об’єктами публічної власності є: припустимість обмеження відповідно до Конституції та законів України; рівність усіх осіб у правообмежуванні (тобто обмеження встановлюється шляхом загального правового регулювання); наявність судового захисту права користування об’єктами публічної власності (серед економічних прав є найменш захищеним).
Правові обмеження права користування об’єктами публічної власності відповідно до Конституції України, наступні: права, свободи, честь та гідність громадян; інтереси суспільства; надзвичайний і воєнний стан; обов’язок сплачувати податки і збори; обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов’язок відбувати військову службу; обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів; дотримання Конституції та законів України.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про необхідність внесення змін до Конституції України в питанні користування об’єктами публічної власності, зокрема уявляється доцільним запропонувати таку редакцію ч.3 ст. 41 Основного закону: “ Кожен для задоволення своїх потреб може користуватися об’єктами права державної і комунальної власності та права власності народу відповідно до закону”.
В Україні виникла нагальна потреба створення концепції права публічної власності і відповідно до неї прийняття блоку законів: “Про державну власність”, “Про комунальну власність”, “Про націоналізацію”, “Про право користування об’єктами публічної власності”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Академіка АПрН України Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 c.
2. Кистяковский Б.А. Государство социалистическое и правовое. – Москва, 1910. - С. 495 - 496.
3. Кистяковский Б.А. В защиту права // Вехи. Сборник статей о русской інтелегенции / Ред. Гершензон М.О. – Москва, 1909. – С. 125.
4. Кистяковский Б.А. Права человека и гражданина // Вопросы жизни. – 1905. – Январь (1). – С. 119.
5. Хейман Сьюзен Кістяківський. Боротьба за національні та конституційні права в останні роки царату. - К., 2000. – 304 с.
6. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. М., Изд-во Моск. ун-та, 1972. - 300 с.
7. Гречко В.В., Зіоменко Ю.І. Конституційне право на особисту власність. – К.: Політвидав України, 1989. – 68 с.
8. Халили, Хава Федайевна. Теоретические проблемы развития социально-экономических прав и свобод советских граждан в свете научно-технической революции: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. - М., 1978. – 23 с.
9. Лысенков С.Л. Развитие прав и свобод граждан в советском обществе. К., “Вища школа”, 1985. – 64 с.
10. Курицин В.М. Развитие прав и свобод в Советском государстве – М.: Юрид. лит., 1983. – 192 с. – (Реальный социализм: теория и практика ).
11. Тохян Ф.П. Становление и развитие института основ прав, свобод и обязанностей граждан СССР (по материалам Арменской ССР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. - М., 1985. – 22 с.
12. Пьянков А.Н. Развитие правового статуса личности в современном советском обществе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. / Саратов. юрид. ин.-т им. Д.И. Курского. - Саратов, 1989. – 22 с.
13. Копейчиков В.В. Права человека: мифы и реальность. К.: Вища школа, 1987. – 87 с.
14. Копейчиков В.В., Сущук З.И. Реальный социализм: демократия, личность, права человека. – К.: Вища школа, 1983. – 151 с.
15. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення: Навчальний посібник для юрид. вузів і фак. - Львів. держ. ун-т. – К.: 1992. –100 с.
16. Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) // Академія правових наук України. Вісник ... - Х., 1996. – Вип.6. – С. 5-13.
17. Рабінович П.М. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції // Український часопис прав людини. – 1995. - № 1. – С. 14-23.
18. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
19. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. - 52 с.
20. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навчальний посібник. – Х.: Факт, 2001. – 431с.
21. Антонович Мирослава. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. К. – “КМ Academia”, 262 с.
22. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
23. Мироненко О.М. Історія Конституції України / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Ін Юре, 1997. – 58 с. – (Бібліотечка „Нова Конституція України”).
24. Семчик В.І. Право власності за Конституцією України. - К.: Ін Юре, 1997. – 36 с.
25. Домашенко М.В. Власність і право власності: нариси з історії, філософії і практики регулювання відносин власності в Україні / М.В. Домашенко, В.Є. Рубаник. – Х.: Факт, 2002. – 550 с.
26. Конституція і конституційні акти України. Історія і сучасність / І.О. Кресіна (упоряд.); Ю.С. Шемшученко (відп. ред.); НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., – 2001. – 400 с.
27. Історія української Конституції / А.Г. Слюсаренко, М.В.Томенко (упоряд.); Українська правнича фундація. – К.: Право, 1997. - 464 с.
28. Фролов Ю.М. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.02 / Одеська національна юридична академія. – О., 2005. – 20 с.
29. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Авт.-упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во: 1999. - 544 с.
30. Тихомиров Ю. А. Публичное право: падения и взлеты // Государство и право. – 1996. - №1. – С. 5-10.
31. Морозова Л.А. Государство, собственность и права человека // Права человека в условиях становления гражданского общества. Материалы международной научно-практической конференции. – Курск. – 1997. – С. 23 - 28.
32. Єрмоленко Д.О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. 12.00.01 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2002. – 20 с.
33. Пустовіт Ж.М. Місце соціальних прав в системі прав і свобод людини і громадина // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 9. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, – 2000. – C. 98.
34. Магновський І. Громадянські права як структурний елемент конституційно-правового статусу людини // Право України. - 2002. - № 8. - С. 45-48.
35. Іванченко В.О., Іванченко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государств: международный и конституционно правовые аспекты. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 404 с.
36. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян України.- К.: Вентурі, 1996. – 272 с.
37. Цивільне право України: Підручник у 2-х книгах / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова (ред.); Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К.: Юрінком Інтер., Кн. 1. – 2000. – 864 с.
38. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основи підприємництва: Навч. посібник для студентів вузів; Київський пед ун.-т ім. М.П. Драгоманова. Спілка юристів України. – К.: Юрінком, 1994. – 106 с.
39. Власник і право власності. За ред. Шевченко Я.М. – К.- 1997. - 234 с.
40. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: Автореф. дис. ...канд. юр. наук: 12.00.06 / Національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2001. – 18 с.
41. Пересунько С.І. Право державної власності в Україні (Історія, сучасність, перспективи) – Кіровоград; “Єлисавет”, 1998. - 297 с.
42. Музика Л. Власність в економічному та правовому вимірі // Право України. - 2001. - № 12. - С. 47-51.
43. Шевченко Я.М., Венецька М.В., Кучеренко І.М. Проблеми вдосконалення правового врегулювання права приватної власності: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 110 с.
44. Підприємницьке право України: Підручник / За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, «Еспада», 2000. – 480 с.
45. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. посібник, - К.: А.С.К., 2002. - 704 с.
46. Ластовецький А.С. Поняття та суть підприємництва // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 5. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, – 2000. – 620 с.
47. Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: Автореф. дис. ...канд. юр. наук: 12.00.01 / НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – 18 с.
48. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина: Монографія. - К.: 2001. – 218 с.
49. НаливайкоО.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: Автореф. дис....канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка – К., 2002. - 18 с.
50. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав и свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., – 2002. – 18 с.
51. Мінюков А.П. Система органів державної влади, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина: їх повноваження // Право України. - 2002. - № 4. - С. 63–66.
52. Литвиненко І.Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка – К., 2003. – 198 с.
53. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук. 12.00.07/ Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2004. – 36 с.
54. Румянцева В. Захист власності фізичних та юридичних осіб в Європейському суді з прав людини // Право України. - 2004. - № 5. - С. 39-41.
55. Присяжнюк Т., Мірошник О. Захист права власності у Європейському правовому просторі // Право України. - 2001. - № 8. - С. 68-70.
56. Мармазов В.Є., Пушкар П.В. Захист прав та майнових інтересів у Європейському суді з прав людини: Навчально-практичний посібник / За ред. Оніщука М.В. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 160 с.
57. Реализация Украиной норм Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. (Деменский А.А.) / Проблемы вхождения Украины в Европейское пространство. О., 1999. - 116 с.
58. Социальное государство и защита прав человека. Под ред. Е.А. Лукашевой. М., 1994. – 180 с.
59. Права человека. Учебник для вузов / Т.А. Васильєв, В.А. Карташкин, Н.С. Колесова и др.; Е.А. Лукашева (отв. ред.); Комиссия по правам человека при Президенте РФ Институт государства и права РАН. – М.: Издат. группа НОРМА – ИНФРА*М, - 1999. – 573 с.
60. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристь, 1996. – 472 с.
61. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / РАН, Институт государства и права. — М.: Юристъ, 1997. — 567 с.
62. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в Советском государстве. Саратов. - Изд-во Сарат. ун-та, 1974. - 189 с.
63. Баглай М.В. Конституционное право Российськой Федерации: Учебник для юрид. вузов и фак. – 2-е изд., изд. и доп. - М.: Издательская група НОРМА – ИНФРА –М, 1999. - 760 с.
64. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие. – М.: изд.-во Моск. ун.-та , ИНФРА*М- НОРМА, 1997. – 304 с.
65. Эбзеев Б.С. Советское государство и права человека: Конституционные вопросы / Под ред. И.Е. Фарбера. - Саратов: Изд.-во Сарат. ун.-та, 1986. – 180 с.
66. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – М.: Белые альвы, 1996. - 400 с.
67. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. - М., 1995. – 135 с.
68. Нерсесянц В.С. О неотчуждаемом праве каждого гражданина на гражданскую собственность // Государство и право. - 1992. - № 12. - С. 25.
69. Нерсесянц В.С. Система юридических гарантий прав й свобод граждан / В кн. Социалистическое правовое государство: концепция й пути реализации / Отв. ред. В.С. Нерсесянц. — М.: Юрид. лит., 1990. – 320 с.
70. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М., НОРМА-ИНФРА – М., 2000. – 552 c.
71. Гаджиев Г.А. Защита основных экономических прав и свобод предпринимателей за рубежом и в Российской Федерации. – М. – 1995.
72. Гашуляк В.В. Институт собственности в конституционном праве России / Росийский гуманитарный научный фонд. – М.: РГНФ, 2003. – 167с.
73. Гамбаровъ Ю.С. Свобода и ея гарантіи. С-Петербургъ, 1910. – 340 с.
74. Монтескъе Ш-Л. О духе законов или отношениях, в которых законы
должны находится к устройству каждого правления… под ред. Горнфельда А.Г., изд. Пантелеева, 1900. - 450 с.
75. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994. – 236 с.
76. Теория государства и права. Под ред. Г.Н. Манова. – М.: БЕК, 1996. – 336 с.
77. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
78. Конституційно-правові засади становлення української державності / За ред. акад. НАН України В.Я. Тація, акад. АПрН України Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – 328 с.
79. Wellman C. Theory of rights: Persons under laws, institutions and morals. Totowa, 1985.
80. Hart H. Bentham // Proc. Brit. Acad. 1962. Vol. 48. P.297.
81. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. М., 1961. – 185 с.
82. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. - Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
83. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. М.: Юрид. лит., 1982. - 359 с.
84. Основи конституційного ладу України: Навч. посібник/ А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков, В.В. Медведчук. – К.: Либідь, 1997 – 206 с.
85. Права человека. Учебник для вузов / Т.А. Васильєв, В.А. Карташкин, Н.С. Колесова и др.; Е.А. Лукашева (отв. ред.); Комиссия по правам человека при Президенте РФ Институт государства и права РАН. – М.: Издат. группа НОРМА – ИНФРА-М, - 2003. – 560 с.
86. Сравнительное конституционное право / Б.Н. Топорнин, В.Е. Чиркин, Ю.А. Юдин и др.; В.Е. Чиркин и др. (отв. ред.); РАН, Институт государствва и права. - М.: Изд. фирма “Манускрипт”, 1996. - 729 с.
87. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М., Веніславський В.Ф. Конституційне право України в схемах і дефініціях: Навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – Х.: Торнадо, 2003. – 328 с.
88. Конституційне право України: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, - 1999. - 734 с.
89. Фролов Ю.М. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: до теорії питання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України – 2002. – С. 164-172.
90. Українська радянська енциклопедія. Т. 3., К., 1979. – 870 c.
91. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. - 654 с.
92. Лучин В.О. Конституционные институты // Современный конституционализм (по материалам советско-британского симпозиума): Сб. науч. тр. – М.: ИГПАН, 1990. – С. 28-37.
93. Козлова Е.И., Кутафин О.С. Конституционное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристъ, 1996. – 480 с.
94. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х т. В Т.1. Основные вопросы общей теории социалистического права.- Свердловск. 1972. - 396 c.
95. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Укладач В.Т. Бусел. – К., Ірпінь, 2001 р. – 1440 с.
96. Рабінович П. Права людини: діалектика універсалізації та урізноманітнення // Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 4(27). - С. 16-17.
97. Чистоколяний Я.В. Основні тенденції розвитку та вдосконалення конституційно-правових норм конституційного права України // Часопис Київського університету права. – 2004. - № 2. – С. 39-41.
98. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.
99. Фролов Ю. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: проблеми класифікації // Право України. – 2003. - № 12. – С. 111-114.
100. Рабінович П. Природні права людини і цивільний кодекс України // Юридична Україна. – 2005. - № 7. – С. 53.
101. Декларация социального прогресса и развития от 11 декабря 1969 г. / СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы / Ред. кол.: А.Л. Адамишин (отв. ред.) и др. - М., "Международные отношения", 1989. – 712 с.
102. Декларация о праве развития от 4 декабря 1986 г. / СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы / Ред. кол.: А.Л. Адамишин (отв. ред.) и др. - М., "Международные отношения", 1989. – 712 с.
103. Погорілко В., Федоренко В. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види // Право України. - 2004. - № 2. - С.13-16.
104. Шевченко Я.М. Методологічна основа права власності. Методологія приватного права: Збірник наук. праць (за матеріалами науково-теоретичної конф.) / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.
105. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: ИД “ФОРУМ”; ИНФРА-М , 2000. - 488 с. – (Высшее образование).
106. Довідник з прав людини. Українська правнича фундація. Київ. 1993. – 138 с.
107. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. К.: Арт ЕК, Вища шк., 1997. – 264 с.
108. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. пособие / М.Ф. Чудаков. – Мн.: Новое знание, 2001. – 576 с.
109. Гончаренко О. Співвідношення економічних прав з іншими правами людини і громадянина в Україні // Право України. - 2004. - № 9. - С.55-58.
110. Давидова М. Соціально-економічні права як критерії аналізу і класифікації сучасних держав // Право України. - 2001.- № 8. - С. 32- 35.
111. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист людини // Правова держава. — 1998. - Вип. 9. - С. 3-8.
112. Надель С. Рыночная экономика и экономическая демократия // МЗ и МО. — 2001. - № 1. - С. 45-46.
113. Бахин С.В. О классификации прав человека провозглашенных в международных соглашениях / Правоведение. 1991, № 2, С.43.
114. Сергеев В.И. Лекции и исследования по древней истории руського права. – 4-е изд. – Спб., 1910.
115. Правда русская / Под ред. Б.Д. Грекова; Ин-т истории АН СССР. – М.; – Л. - Ч.2. Комментарии / Сост.: Б.В. Александров и др. – 1947. – 862 с.
116. Греков Б.Д. Киевская Русь. – М., Госполитиздат, 1953. – 568 с.
117. Пичета В.И. Литовський статут 1529 г. и его источники // Ученые записки Ин-та славяноведения АН СССР. – М., 1952. – Т.5.
118. Перший Литовський статут (1529 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України: У 2. т.: Навч. Посібник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і фак. – Т.1. З найдавніших часів до початку XX ст./ В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – 463 с.
119. Рубаник В. Особливості інституту права власності в українських землях у пізньофеодальній системі речових прав за німецьким правом // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - № 4 (27). – С. 80.
120. Словська І.Є. Український конституціоналізм: етапи становлення та розвитку: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. 12.00.02 / НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. –К., 2004. - 20 с.
121. Права, по которым судится малороссийский народ /Изданныя подь редакціею и с приложениемь изследования о семь Своде и о законах, дейсвовавшихь в Малороссіи проф. А.Ф. Кистяковскаго. – Кіевь: Вь университетской тип. (І.І. Завадскаго), 1879. – 1054 с.
122. Права, за якими судиться малоросійський народ, 1743 / К.А. Вислобоков (упоряд.); Ю.С. Шемшученко (відп. ред. та авт. передм.); НАН України, Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького, Інститут української археології та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. – К., 1997. – 547 с.
123. Шемшученко Ю.С. Права, за якими судиться малоросійський народ // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Ю.І. Римаренко та ін. (ред.); НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького – К.: Генеза, Довіра, 1996. – 942 с.
124. Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVIII ст.: кордони, населення, право. – К.: Основи, 1996. – 223 с.
125. Багалій Д.І. Історія Слобідської України / Авт. передмови і коментаря В.В. Кравченко. – Х.: Вид-во „Основа” при Харків. ун.-ті, 1990. – 255 с.
126. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу / За ред. Б.Д. Лановика. – К.: Вікар, 1999. – 736 с. – (Вища школа XXI століття).
127. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. / АН УССР. Археограф. коміс., Ін.-т історії; Ред. кол. П.С. Сохань (гол.) та Ін. – К.: Наук. Думка; 1990. – ( Памятки Іст. Думки України). Т.1. – 592 с..
128. Українська суспільно-політична думка в XX cтолітті. Документи і матеріали // Сучасність. – 1983. – Т.1. – 512 с.
129. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. – 656 с.
130. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в України на період до прийняття Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 18. – Ст. 133.
131. Рябченко П. Паперові гроші на території України // Розбудова держави. – 1996. - № 3. – С. 32.
132. Копиленко О.Л. Українська національна державність (листопад 1917-1920 рр.) // Історія держави і права України: Академічний курс: У 2 т./ Підручник для студ. юрид. спец. Вищ. Закладів освіти / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. Національна юридична академія України ім.. Ярослава Мудрого– Т. 2. – К.: Видавничий Дім Ін Юре, 2000. – 577 с.
133. Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
134. Україна: альтернативи поступу: Критика історичного досвіду / В.Г. Кремень, Д.В. Табачник, В.М. Ткаченко. – К.: ARS-UKRAINE, 1996. - 793 с.
135. Клименко В. Українська Гетьманська Держава 1918 року: місце в українській революції // Нова політика. – К., 1996. - № 4. – С. 61.
136. Ейхельман О. Проект Конституції (Основних державних законів) Української Народної Республіки. – Київ; Тернів: Видавництво С.У.Д., 1921.
137. Пристосовачний до УСРР текст Деларації прав трудящого і експлуатованого народу, затвердженої петроградським ВЦВК 3 січня і III Всеросійським з’їздом Рад 18 січня 1918 р. – Х., 1919. – 16 с.
138. Конституція Української Соціялістичної Радянської Республіки, затверджена Всеукраїнським З’їздом Рад на засіданню 10-го марта 1919 і прийнята в дефінітивні редакції Центральним Виконавчим Комітетом на засіданню 14-го марта 1919 р. київ Вид.-во Ком.-ту Комуніст. Парт. Східної Галичини та Буковини. 15 стр.
139. Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1929. - № 14. – С. 513-532.
140. Конституція (основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. Зі змін. І доп. Прийнятими Верховною Радою 26/ VII 1938 р., 28/ VII 1939р. і 28/ VI 1940 р. Київ. Держполітвидав УРСР. 1940. 32 с.
141. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки: Прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 р. – К.: Політвидав України , 1986. – 46 с.
142. Конституція (Основний закон ) України. – К.: Преса України 1994. – 28 с.
143. Погорілко В. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики) // Право України. – 2005. - № 8. – С. 144.
144. Права людини в Україні – 2004: Доповідь правозахисних організацій / Є. Захаров та ін. (заг. ред.); Українська Гельсінська спілка з прав людини. - Х.: Фоліо, 2005. – 331 с.
145. Про Стратегію подолання бідності: Указ Президента України станом на 2000 р. від 15 серпня 2001 р. № 637/2001 // Офіційний вісник України . - 2001. - № 33. – Ст. 1525.
146. Варламова Н. Введение. Форум: конституцийний статус социально-економических прав // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2000. - № 1 (30). – С. 145.
147. Михайловская Инга Генезис социально-экономических прав и их влияние на формирование посттоталитарных систем // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2000. - № 1 (30). – С. 148-149.
148. Шайо А. Нестерпимая правота прав // Российский бюлетень по правам человека. Вып. 6. 1995 . С.21.
149. Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: Зб. док./ Н.І. Карпачова (ред.) – К.: К.І.С., 2004. – 447 с.
150. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 3. – Ст. 429.
151. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
152. Заключний акт НБСЄ. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ, Юрінформ, 1992. – 200 с.
153. Паризька Хартія для нової Європи. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ, Юрінформ, 1992. – 200 с.
154. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К.Качуренко. – К. Наук.думка, 1992. – 200 с.
155. Загальна декларація прав людини. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ, Юрінформ, 1992. – 200 с.
156. Основные документы ООН в области защиты прав человека / Сборник документов. – Батуми: Всегрузинский союз возрождения, 1995. – 291 с.
157. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Просвіта, 1996. – 80 с.
158. Конвенція про захист прав людини і основних свобод із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11 (Переклад українською мовою – з редакційними правками Української Правничої Фундації станом на 1 березня 1999 року) // Практика Європейського суду з прав людини: Рішення. Коментарі. – К., 1999. – С. 25-54.
159. Раданович Н.М. Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини: загальнотеоретичне дослідження (на матеріалах впровадження Конвенції про захист прав і основних свобод людини): Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.01/ Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2000. – 17