ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСЬКОГО ГОЛОВИ В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ МІСЬКОГО ГОЛОВИ В УКРАЇНІ…………………………………….. 12
1.1. Теоретичні та нормативні аспекти регламентації статусу суб’єктів місцевого самоврядування України……………………………………………... 12
1.2. Природа та зміст правового статусу міського голови……………………... 43
1.3. Правовий статус міського голови у системі суб’єктів публічної влади: порівняльно-правова характеристика…………………………………………… 70
Висновки до розділу 1……………………………………………………………. 98

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС МІСЬКОГО ГОЛОВИ……………………………………………………………………...….. 100
2.1. Функціональна характеристика посади міського голови………………… 100
2.2. Повноваження міського голови……………………………………………. 135
Висновки до розділу 2…………………………………………………………... 148

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ТА ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЬКОГО ГОЛОВИ……………………………... 150
3.1. Організаційно-правові форми діяльності міського голови………………. 150
3.2. Правові гарантії діяльності міського голови……………………………… 171
Висновки до розділу 3…………………………………………………………... 181

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………..…. 184
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….……… 192

ВСТУП

Актуальність теми. Курс на побудову правової демократичної держави Україна, що характеризується верховенством права, поділом державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, пріоритетом прав і свобод людини і громадянина, а також на формування громадянського суспільства, супроводжується об’єктивними процесами становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування.
В історичній ретроспективі місцеве самоврядування, як специфічний соціально-правовий феномен, у всьому світі і в Україні переживало своє становлення та проходило перевірку на практичну реалізованість, перш за все, у містах. І сьогодні міське самоврядування залишається найбільш розвиненим у відповідності до інших рівнів локальної демократії. Звідси, об’єктивується науковий та прагматичний інтерес до організації статутарного стану та динамічного розвитку нормативно-правової регламентації міського місцевого самоврядування, його органів та інститутів, серед яких одне з найважливіших місць належить міському голові – головній посадовій особі міської територіальної громади.
Дослідження правового статусу міського голови є одним із пріоритетних напрямів сучасної науки конституційного права. Проблема забезпечення правового регулювання діяльності міського голови, а також проблеми, що перебувають у тісному взаємозв’язку з такою діяльністю, останнім часом незмінно викликають інтерес як вчених, що представляють різні галузі правової науки, так і широкого кола практичних працівників. Пильна увага до зазначеної проблематики цілком зрозуміла: сьогодні в Україні відбувається активний процес модифікації та удосконалення системи місцевого самоврядування, наближення його національної моделі до міжнародних стандартів, в якій роль керівника міського самоврядування має важливе політико-правове та соціально-економічне значення.
Теоретико-ідеологічні проблеми щодо об’єкта дослідження фактично беруть початок з феодальних часів, коли вперше стали з’являтися вільні міста та вводитися магдебурзьке право, яке передбачало обрання першої особи міської громади. У науковій літературі радянського періоду питання, що стосувалися діяльності голів міських виконавчих комітетів Рад народних депутатів, практично не розглядалися, що було пов’язано, перш за все, з існуючою системою жорсткої централізації державної влади й управління, юридичним та практичним закріпленням державної природи органів державної влади на місцях, жорстким контролем за їх діяльністю з боку партійних органів КПРС (КПУ), фактично повним дублюванням ними компетенції різних рівнів зазначених органів.
У цей період широко досліджуються природа, структура, компетенція та організація діяльності місцевих Рад, їх виконавчих комітетів (праці Є.А. Агєєвої, В.Є. Бражникова, І.П. Бутка, О.О. Карлова, М.І. Корнієнка, О.Є. Кутафіна, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, М.Ф. Селівона, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, Ю.С. Шемшученка та ін.).
Після отримання Україною незалежності розпочався процес формування сучасних поглядів на конституційно-правову проблематику, а також активізувалися процеси, пов’язані зі становленням в юридичній науці національної школи муніципального права. Розгляд її актуальних питань знайшов особливе місце у працях Б.П. Андресюка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, В.І. Борденюка, М.П. Воронова, В.А. Григор’єва, В.М. Кампа, А.Р. Крусян, М.П. Орзіха, Б.А. Пережняка та інших вчених. Разом із тим, ці автори, в основному, приділяючи увагу процесам становлення інституту місцевого самоврядування та його основного суб’єкта – територіальної громади, практично обходили своєю увагою питання формування та розвитку правового статусу міського голови. Тому в умовах здійснюваної в Україні адміністративно-територіальної реформи, складовою частиною якої виступає реформа місцевого самоврядування, блок питань про визначення та належну нормативну регламентацію правового статусу міського голови є одним з найбільш проблематичних і залишається актуальним науковим та практичним завданням у науці конституційного права України.
Об’єктивізація цієї проблеми обумовлюється, перш за все, тим, що питання щодо організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності його органів, не врегульовані Конституцією України, визначаються законом. Звідси, правовий статус міського голови, як головної посадової особи міської територіальної громади, підлягає нормативному регулюванню та закріпленню на рівні закону.
Хоча правовий статус міського голови частково визначається ст.ст. 12, 42, 59 та 79 Закону України від 21 травня 1997 р. „Про місцеве самоврядування в Україні”, проте в рамках профільного закону оптимальне врегулювання всіх аспектів діяльності міського голови уявляється об’єктивно неможливим, внаслідок чого мають місце численні прогалини у нормативному регулюванні, які негативно впливають не тільки на становлення, формування та функціонування досліджуваного інституту, але й на оптимальне здійснення повноважень територіальної громади, як первинного суб’єкта місцевого самоврядування та сформованих нею органів. Звідси, прийняття відповідного законодавчого акта, в якому вичерпно було би закріплено коло повноважень означеної посадової особи, правові гарантії її діяльності, порядок відповідальності перед територіальною громадою та органами виконавчої влади, виступає як нагальна необхідність.
Теоретичною базою дослідження послужили положення та висновки, що містяться в роботах вітчизняних вчених: В.Б. Авер’янова, Б.П. Андресюка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, І.П. Бутка, М.П. Воронова, І.П. Голосніченка, В.А. Григор’єва, В.М. Кампа, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, А.Р. Крусян, М.П. Орзіха, Б.А. Пережняка, В.Ф. Погорілка, О.В. Прієшкіної, М.О. Пухтинського, П.М. Рабиновича, М.Ф. Селівона, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.; вчених Російської Федерації: М.В. Баглая, І.В. Видріна, П.П. Глущенка, Ю.А. Дмитрієва, Ю.Д. Казанчєва, М.О. Краснова, О.Є. Кутафіна, Л.С. Мамута, В.В. Пиліна, О.М. Писарєва, В.Є. Чиркина, К.С. Шугріної та ін. та вчених інших зарубіжних країн: Р.Ч. Адріана, Р.Д. Бінгхема, М. Браунстона, Д. Керелі, Р.А. Дехлі, Е. Джексона, Х. Зелінського, Д. Мартіна, Д. Моргана та ін.
Практичну основу дослідження складають Конституція України, законодавчі акти України і зарубіжних держав про місцеве самоврядування, міжнародні стандарти місцевого самоврядування, розроблені та прийняті в рамках міжнародних міжурядових та неурядових організацій, та емпіричні відомості щодо діяльності міських голів в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень пов’язаний з Основними напрямками наукових досліджень у сфері держави і права на 1998–2000 рр. (затверджено Загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р.). Дисертація виконана як розділ науково-дослідної роботи кафедри конституційного права Одеської національної юридичної академії за проектом „Місцеве самоврядування в умовах формування правової держави” (регістр. Державного комітету України з питань науки і технологій – № 08.06.03./001-93) і плану науково-дослідних робіт Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 рр. „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U0001195).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних та нормативних аспектів становлення, розвитку і функціонування інституту міського голови та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері нормативно-правового регулювання цього інституту. Мета наукового дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
визначити та проаналізувати правовий статус міського голови, виходячи з наявного нормативно-правового масиву профільного характеру, а також проаналізувати його співвідношення з правовим статусом та становищем одноосібних органів державної влади;
проаналізувати природу функцій міського голови та на основі цього здійснити розмежування категорій „компетенція” і „функція” органу місцевого самоврядування;
здійснити розробку та вибір основних критеріїв для класифікації функцій міського голови в Україні;
проаналізувати основні матеріально-правові (статутарні) та процесуально-правові (динамічні) аспекти повноважень міського голови;
розробити поняття правових гарантій діяльності міського голови;
розробити та запропонувати теоретичну оцінку організаційно-правових форм діяльності міського голови;
визначити перспективні організаційно-правові форми, спрямовані на оптимізацію та підвищення ефективності діяльності головної посадової особи міської територіальної громади з метою внесення відповідних змін та доповнень до чинного законодавства.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають в процесі конституювання, функціонування та нормативного розвитку інституту міського голови в Україні.
Предметом дослідження є правовий статус міського голови як головної посадової особи міської територіальної громади.
Методи дослідження. Для з’ясування поняття та особливостей правового статусу міського голови використовувалися різні наукові методи пізнання. Серед них: історико-правовий метод – з метою аналізу основних нормативно-правових актів, які формували і закріплювали інституційне поняття та правовий статус міського голови в його історичній ретроспективі; метод системного аналізу – з метою співставлення різних теоретико-концептуальних позицій щодо тлумачення змісту поняття „міський голова”; структурно-функціональний метод – з метою дослідження структурних елементів правового статусу міського голови; компаративний метод – з метою здійснення порівняльного аналізу правового статусу міського голови та головної посадової особи міського самоврядування в зарубіжних державах (Франції, Німеччині, Канаді, США), правового статусу одноосібних органів держави, виявлення прогалин у правовому регулюванні; логіко-семантичний метод – з метою визначення окремих ключових категорій, зокрема, таких як „правовий статус міського голови”, „організаційно-правова форма”, „одноосібний орган місцевого самоврядування”, що сприяло формулюванню пропозицій щодо їх легалізації за допомогою нормативно-правового закріплення. Використання формально-логічного методу, методу прогнозування дало можливість розробити пропозиції щодо вдосконалення механізму здійснення функцій міським головою.
Основні результати, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізові положень конституційних норм, норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів України, європейських та інших міжнародних стандартів місцевого самоврядування, які регулюють муніципальні відносини та закріплюють правовий статус міського голови.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням правового статусу міського голови. На концептуальному рівні розроблено науково-теоретичну модель інституту міського голови в Україні, визначено пропозиції щодо вдосконалення правового статусу міського голови як головної посадової особи міської територіальної громади, а також шляхи подальшого вдосконалення законодавства про місцеве самоврядування в Україні, сформульовано ряд нових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, до найбільш значущих з яких належать:
уперше:
у вітчизняній науці конституційного права зроблено спробу цілісного та комплексного дослідження правового статусу міського голови із вказівкою на його двоєдину правову природу: з одного боку, як одноосібного органу місцевого самоврядування, що має свою компетенцію, обумовлену Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а з іншого – як представника міської територіальної громади, що представляє її у всьому спектрі відносин з іншими суб’єктами місцевого самоврядування, органами законодавчої та виконавчої влади, іншими суб’єктами права;
сформульовано методологічний висновок про те, що, будучи головною посадовою особою міської територіальної громади, міський голова об’єктивно представляє інтереси місцевого самоврядування на підвідомчій йому території;
запропоновано підхід до розуміння функцій міського голови, як основних напрямків і видів його муніципальної діяльності, за допомогою яких він виражає та реалізовує волю та інтереси міської територіальної громади, забезпечує становлення та реалізацію системи її відносин з державою, її органами, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами права в межах Конституції та законів України;
системно визначено повноваження міського голови, під якими слід розуміти закріплені на законодавчому рівні права й обов’язки, необхідні йому для здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування на території міста на користь територіальної громади;
сформульовано висновок про те, що правові гарантії діяльності міського голови – це необхідні для реалізації його повноважень, закріплені в законодавчих та інших нормативно-правових актах, у тому числі й актах локального регулювання, організаційні можливості, компетенційні права та обов’язки, а також спеціальні процесуально-правові механізми, які у своїй сукупності забезпечують безперешкодну, реальну та ефективну участь головної посадової особи міської територіальної громади у процесі вирішення питань місцевого значення;
набули подальшого розвитку аргументи на користь прийняття Закону „Про статус сільських, селищних, міських голів”, Кодексу законів про місцеве самоврядування (Муніципального Кодексу), а також внесення змін та доповнень до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані положення та висновки у своїй сукупності дають певну цілісну картину про становлення та розвиток правового статусу міського голови та можуть бути використані надалі у:
а) законотворчій діяльності Верховної Ради України, зокрема у процесі розробки комплексних законодавчих актів, що регламентують правовий статус органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також у практичній діяльності її профільних комітетів та ін.;
б) практичній діяльності міністерств і відомств України, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування України, муніципальних асоціацій України в процесі правового забезпечення та практичної реалізації локальної демократії в державі;
в) діяльності урядових та неурядових організацій, представників України в Раді Європи, Європейському Союзі та інших європейських інтеграційних структурах при обговоренні питань становлення та розвитку місцевого самоврядування;
г) науково-дослідній роботі, для подальшого аналізу та поглибленого доктринального опрацьовування теоретичних та прагматичних проблем становлення та розвитку локальної демократії;
д) навчальному процесі, при викладанні курсів „Конституційне право України” та „Муніципальне право України”, ряду спеціальних дисциплін з муніципальної проблематики, а також при підготовці та написанні підручників, практикумів із вказаних дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Висновки та положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на: 2-й (54-й), 4-й (56-й), 5-й (57-й), 6-й (58-й), 7-й (59-й), 8-й (60-й) звітних наукових конференцій професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (Одеса, 1999, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.); відкритому засіданні секції міст обласного і районного значення Асоціації міст України (Іллічівськ, 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний конституціоналізм і конституційна юстиція” (Одеса, 2000 р.); відкритому засіданні секції середніх і малих міст Асоціації міст України (Іллічівськ, 2001, 2002, 2003, 2004 рр.); VII Всеукраїнських муніципальних слуханнях „Муніципальний рух в Україні – 10 років розвитку” (Бердянськ, 2001 р.); громадських слуханнях з обговорення проекту Закону України від 13 грудня 2000 р. № 6287 Кодекс законів про місцеве самоврядування в Україні (Муніципальний кодекс України) (Одеса, 2001 р.); науково-практичній конференції „Судовий захист прав і інтересів місцевого самоврядування в Україні” Інституту економіки і права „Крок” (Київ, 2002 р.); науково-практичній конференції „Проблеми місцевого самоврядування в Україні” (Київ, 2002 р.); міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми викладання муніципального менеджменту у вищих навчальних закладах України” (Київ, 2003 р.); міжнародній конференції „Сучасний федералізм в контексті Придністровської державності” (Тирасполь, ПМР, 2003 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми реалізації законодавства про органи самоорганізації населення” (Київ, 2003 р.); X регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державності і захист прав людини в Україні” (Львів, 2004 р.); першій конференції органів самоорганізації населення м. Одеси „Механізми конструктивної взаємодії органів місцевого самоврядування з органами самоорганізації населення” (Одеса, 2005 р.).
Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертації викладено у 14 наукових статтях, 10 з яких містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Розвиток самоврядних структур сучасного суспільства справедливо вважається одним із явних та основних показників та індентифікаторів демократії. У цьому контексті місцеве самоврядування виступає як феноменальний прояв локальної демократії в недержавній формі її становлення, здійснення та розвитку, в рамках якої представлені та реалізуються інтереси територіальних громад, наділених правом самостійно вирішувати різні питання місцевого значення.
Важливу роль у розвиткові місцевого самоврядування та його системі в Україні відіграє ефективна організація та функціонування міського місцевого самоврядування.
Питання, що стосуються правового статусу міського голови, який виступає головною посадовою особою міської територіальної громади, є ключовими в процесі становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування, особливо в контексті здійснення адміністративно-територіальної реформи, складовою частиною якої виступає реформа місцевого самоврядування. Саме розвиток інституту місцевого самоврядування, а також його колегіальних та одноосібних органів сприятиме зміцненню основ місцевої демократії, політичній структуризації соціуму на локальному рівні, формуванню громадянського суспільства, створенню умов для забезпечення життєвих інтересів, соціального захисту населення, забезпеченню захисту та реалізації прав і свобод громадян.
Виходячи з того, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування є територіальна громада, недооцінка ролі її виборної головної посадової особи, яка виражає волю всієї територіальної громади і фактично здійснює публічну самоврядну (муніципальну) владу від її імені, за її дорученням та в її інтересах, автоматично призведе до необґрунтовано заниженої оцінки процесів самоврядування та саморегуляції, що відбувається в соціумі сучасної України.

Здійснене комплексне дослідження дає підставу для таких висновків:
1. Під правовим статусом суб’єктів місцевого самоврядування слід розуміти сукупність їх прав і обов’язків, які визначаються Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законами та нормативно-правовими актами. У той же час у науці конституційного права відбуваються активні процеси щодо формування та вироблення відповідних законопроектних пропозицій стосовно вдосконалення правового статусу суб’єктів місцевого самоврядування.
2. Міський голова є одноосібним суб’єктом, який відповідно до законодавства покликаний здійснювати реалізацію публічної самоврядної (муніципальної) влади. Обрання цієї посадової особи прямим, загальним, рівним голосуванням членами територіальної громади свідчить про його важливе місце не тільки в системі місцевого самоврядування, але й у механізмові його реалізації. У цьому аспекті доцільно термінологічно розмежовувати вказані інституції, назвавши суб’єкта одноосібної інституції здійснення публічної самоврядної (муніципальної) влади не головою, а – главою. Уявляється також необхідним введення до профільного виборчого законодавства України та застосування до кандидатів на посаду міського голови освітнього цензу, а також цензу, пов’язаного з попереднім перебуванням кандидатом на керівних посадах. І це обґрунтовується, перш за все, тим, що ситуація, коли за допомогою сучасних виборчих процедур, що є далекими від досконалості, керівництва міської територіальної громади може дійти людина, що не має уявлення про закономірності, методологію, зміст і форми управлінської діяльності та функціонування міського співтовариства, є цілком реальною.
3. Роль міського голови у становленні та розвиткові публічної самоврядної (муніципальної) влади перманентно зростає, оскільки відповідно до Конституції України він може робити реальний позитивний вплив на міську раду (система „сильний голова – слабка рада”) та її виконавчі органи, перш за все, через формування та практичну реалізацію муніципальної політики на території міської територіальної громади.
4. Міський голова в системі органів місцевого самоврядування посідає одне з центральних місць як у статутарному, так і в функціональному аспектах, оскільки він є головною посадовою особою міської територіальної громади, що виступає як первинний суб’єкт місцевого самоврядування, нею утворений (що конституюється) та контрольований (підзвітний). Він виступає сполучною ланкою між усіма елементами системи місцевого самоврядування, забезпечує координацію діяльності всієї цієї локальної системи щодо вирішення питань місцевого значення, як у контексті її позитивної реалізації, так і в контексті перспективної (можливої) юридичної відповідальності за невчасну або неналежну практичну реалізацію об’єктного складу місцевого самоврядування.
5. Інститути одноосібних органів (державних органів та органів місцевого самоврядування) відіграють вагому роль у формуванні України як демократичної держави, оскільки вони, по-перше, наділені державними владними повноваженнями та власною компетенцією, що реалізовується на локальному рівні; по-друге, їх основним телеологічним призначенням виступає діяльність з реалізації як загальнодержавних, так і місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку; по-третє, ці органи в процесі своєї діяльності сприяють визнанню, дотриманню, захисту та охороні прав і свобод людини і громадянина; по-четверте, їх діяльність сприяє створенню на території держави і території функціонування конкретної територіальної громади режиму законності. Конституційна реформа кінця 90-х рр. минулого століття в Україні сприяла законодавчій легалізації та правовій регламентації одноосібних інститутів влади та місцевого самоврядування (Президента, Генерального прокурора, голови місцевої державної адміністрації, сільського, селищного, міського голови). Проте із прийняттям Конституції України 1996 р. ці процеси не завершилися, а одержали новий заряд інтенсифікації у контексті продовження удосконалення конституційного ладу та інших конституційних інститутів України. Це торкається, у першу чергу, модифікації повноважень одноосібних державних органів та органів місцевого самоврядування.
6. Аналіз основних напрямів і видів муніципальної діяльності міського голови щодо вирішення питань місцевого значення свідчить про те, що він бере активну участь у здійсненні всіх функцій і повноважень місцевого самоврядування. Онтологічний аналіз характеру функцій міського голови свідчить про те, що йому належить вирішальна роль в управлінні всіма сферами місцевого життя (політичною, економічною, соціальною, культурною, екологічною та ін.). У створенні теоретичної моделі функцій міського голови важливе процесуальне та інституційне значення займає дослідження його технологічних функцій, які „обслуговують” усі сфери місцевого життя і тому тільки за їх допомогою можливе ефективне вирішення основних питань місцевого значення, від чого залежить стабільне функціонування міської територіальної громади. Здійснення всіх охарактеризованих у роботі функцій міського голови є необхідною умовою для ефективного функціонування не тільки інституту міського голови, виступаючого як головною посадовою особою територіальної громади, так і усього інституту місцевого самоврядування в цілому. Здійснена класифікація свідчить, що такі функції не існують окремо, „ізольовано” одна від одної, а складають упорядковану систему, в який кожній функції відведені належні лише їй місце та роль; розглядати їх необхідно комплексно, інакше втрачатиметься не тільки аксіологічна цілісність, але внаслідок цього буде втрачено зміст існування, призначення самих функцій.
7. Здійснений аналіз повноважень міського голови у різних сферах функціонування територіальної громади та формованих нею органів дає можливість використовувати такі групи повноважень цієї виборної посадової особи:
- організаційні повноваження, що пов’язані з організацією роботи міської ради та її виконавчого комітету (внутрішньоорганізаційно-правові повноваження);
- повноваження, пов’язані із забезпеченням реалізації міською територіальною громадою форм безпосереднього (прямого) волевиявлення (електорально-організаційні повноваження);
- повноваження у сфері розвитку території, на якій функціонує територіальна громада та здійснюється місцеве самоврядування, а також у сфері бюджету та фінансів (інституційно-організаційні повноваження);
- розпорядчі повноваження (управлінсько-організаційні повноваження);
- представницькі повноваження (репрезентативно-організаційні повноваження);
- повноваження у сфері забезпечення законності, охорони прав та свобод людини і громадянина на території міської територіальної громади (вітально-організаційні повноваження);
- повноваження щодо здійснення контролю з боку міської ради за діяльністю міського голови (реординарно-контрольні повноваження).
При цьому слід зазначити, що перелік повноважень міського голови не є вичерпним, оскільки зміна або виникнення нових предметів відання, тобто сфер соціального життя, в якому функціонує територіальна громада, відповідно, веде й до модифікації (зміни, розширення і т. ін.) повноважень головної посадової особи міської територіальної громади.
Подальша розробка, удосконалення функцій та повноважень міського голови в Україні, їх системне законодавче та нормативно-правове кодифікування, у чому існує об’єктивна необхідність, приведе не тільки до збагачення та вдосконалення його правового статусу, більш рельєфного його позначення та специфічної, відмінної від голів інших рівнів місцевого самоврядування нормативно-правової регламентації, але і до зміцнення всієї системи суб’єктів місцевого самоврядування, удосконалення їх правового статусу та правового становища і, перш за все, правового статусу міської територіальної громади, головною посадовою особою якої є міський голова.
8. Законодавство України містить та закріплює цілий ряд організаційно-правових форм діяльності міського голови, необхідних для здійснення його компетенційних повноважень. Основною організаційно-правовою формою діяльності міського голови є організація роботи міської ради та її виконавчого комітету. При цьому від спрямованості та цілей організаційно-правові форми діяльності міського голови можна поділити на загальні та конкретні, такі, що класифікуються залежно від суб’єктно-об’єктного складу та напрямів його діяльності.
У той же час, виходячи з різноманіття завдань, що вирішуються міським головою у різних сферах діяльності міської територіальної громади, можна говорити про існування багатьох критеріїв, що характеризують як саму організаційну діяльність міського голови у різних сферах місцевого життя, так і організаційно-правові форми такої діяльності, в яких вона відбувається, реалізується в процесі вирішення різноманітних питань місцевого життя. При цьому такими критеріями виступають: соціальний, інтелектуальний, економічний та процесуальний (процедурний). Сукупність критеріїв ефективності діяльності міського голови дає можливість з метою формування нових організаційно-правових форм використовувати метод імітаційно-рольового моделювання, що відображує не тільки якісну характеристику, але й, що вельми важливо, суб’єктивну (психологічну) та об’єктивну (онтологічну) сторони цієї діяльності.
9. У контексті підвищення ефективності організаційно-правових форм діяльності міського голови, появи нових форм актуалізується легалізація принципу взаємовідносин „мер – рада” в системі місцевого самоврядування. Слід зазначити, що такий принцип у законодавстві України дотепер не знайшов свого чіткого визначення, хоча можна сказати, що систематичний аналіз закріплених повноважень, найбільш наближується до системи: „сильний мер – слабка рада”, що, здається, є найбільш оптимальною формою взаємовідносин зазначених суб’єктів місцевого самоврядування.
10. Правові гарантії діяльності міського голови – це необхідні для реалізації його повноважень, закріплені в законодавчих та інших нормативно-правових актах, в тому числі й актах локального регулювання, організаційні можливості, компетенційні права та обов’язки, а також спеціальні процесуально-правові механізми, які у своїй сукупності забезпечують безперешкодну, реальну та ефективну участь головної посадової особи міської територіальної громади у процесі вирішення питань місцевого значення.
В Україні гостро відчувається дефіцит нормативно-правової бази у сфері правових гарантій сільських, селищних, міських голів. Його подоланню послужить внесення відповідних змін та доповнень до Закону України від 21 травня 1997 р. чи прийняття спеціального закону, регулюючого правовий статус сільських, селищних, міських голів, де були б детальніше регламентовані правові гарантії їх діяльності та відповідний процесуально-правовий механізм реалізації таких гарантій.
Відсутність ефективної системи гарантій охорони (захисту) прав сільських, селищних, міських голів призводить до того, що реалізація положень профільного закону щодо дострокового припинення повноважень сільських, селищних, міських голів, що обираються членами територіальної громади за рішенням сільської, селищної, міської ради або Верховної Ради України, не враховує позицію виборців і робить можливою наявність зловживань у цьому питанні з боку державних та самоврядних органів.
Вирішення цього, а рівно й інших організаційно-правових завдань, пов’язано з реалізацією ряду науково-практичних рекомендацій:
- необхідністю проведення широкої правової пропаганди ідей та практики місцевого самоврядування серед населення, залучення суспільних формувань, навчальних та наукових установ, для організації муніципальної просвітницької діяльності, з метою підвищення соціальної активності членів територіальних громад, вироблення у них активної життєвої позиції, а також формування у суспільній свідомості важливості ролі місцевого самоврядування у формуванні громадянського суспільства та правової демократичної державності;
- здійсненням організаційної діяльності щодо створення та якісного оновлення системи інформаційного забезпечення органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також створення відповідних інформаційних систем з надання та оцінки якості комунальних послуг, що надаються, членам територіальної громади;
- проведенням законопроектних та нормативно-проектних робіт із розробки нових та вдосконалення вже існуючих організаційно-правових та організаційно-процесуальних форм взаємодії органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб із судовими та правоохоронними органами;
- сприянню становлення співпраці органів місцевого самоврядування, їх асоціацій та інших об’єднань із відповідними міжнародними міжурядовими та неурядовими інституціями з питань обміну досвідом діяльності керівників органів місцевого самоврядування та вивченню позитивного досвіду такої діяльності;
- у контексті захисту прав сільських, селищних, міських голів доцільним уявляється створення незалежних однойменних асоціацій чи спеціальних секцій у вже існуючих асоціаціях органів місцевого самоврядування, які основний акцент у своїй роботі робили б на такий захист;
- здійснення науково-практичного моніторингу за процесами явочної та нормативно-правової регламентації повноважень міського голови на локальному рівні управління з метою підвищення якості законопроектних робіт.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Конституція (Основний Закон) України 1978 р. (із змінами і доповненнями, внесеними за станом на 25 січня 1995 р.) // Конституционные и конституционно-проектные акты Украины. – Одесса, 1995. – С. 3-25.
3. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
4. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
5. Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР: Закон УРСР від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 445.
6. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
7. Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основний Закон) України: Закон України від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 271.
8. Про загальний військовий обов’язок та військову службу: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
9. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
10. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
11. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
12. Про передачу об’єктів права державної і комунальної власності: Закон України від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.
13. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15 січня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 79.
14. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
15. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
16. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
17. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – Ст. 254.
18. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 6 квітня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 30-31. – Ст. 382.
19. Кодекс про адміністративні правопорушення України // Відомості Верховної Ради УССР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
20. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
21. О порядке рассмотрения предложений и жалоб: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12 апреля 1968 г. с изменениями и дополнениями от 4 марта 1980 г. и от 2 февраля 1988 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 17. – Ст. 144; 1980. – № 11. – Ст. 192; 1988. – № 6. – Ст. 94.
22. Про раду регіонів: Указ Президента України від 20 вересня 1994 р. // Урядовий кур’єр. – 1994. – 22 верес.
23. Про Національну Раду з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування: Указ Президента України від 13 грудня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 17 груд.
24. Проект Конституции Украины от 26 октября 1993 г. // Юридический вестник. – 1994. – № 1. – С. 5-57.
25. Проект Конституции Украины, одобренный Конституционной комиссией от 11 марта 1996 г. // Юридический вестник. – 1996. – № 1. – С. 5-24.
26. О местных Советах народных депутатов: проект Закона Украины. Принят Верховным Советом Украины в первом чтении 17 июля 1994 г. // Юридический вестник. – 1995. – № 1. – С. 26-58.
27. Про статус сільського, селищного, міського голови: проект Закону України від 1 липня 2004 р. – К., 2004. – 23 с.
28. О городе-герое Севастополе: проект Закона Украины от 15 июня 2000 г. // Людина і влада. – 2000. – № 9. – С. 34-56.
29. Всесвітня декларація місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. – № 1-2 (6-7). – К., 1994. – С. 65-69.
30. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1-2. – С. 90-94.
31. Устав г. Екатеринбурга, принятого Екатеринбургской городской Думой 16 октября 1995 г. // Областная газета. – 1995. – 1 дек.
32. Устав муниципального образования г. Краснотурьинска, принятого решением Думы муниципального образования г. Краснотурьинска 26 сентября 1996 г. // Областная газета. – 1996. – 22 нояб.
33. Устав г. Кургана, принятого Курганской городской Думой 12 сентября 1996 г. // Курган и курганцы. – 1996. – 26 сент.
34. Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 2000 р. Справа про місцеве самоврядування // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 24.
35. Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 р. Справа про місцеве самоврядування // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 40.
36. Положение об органах самоорганизации населения в городе Одессе. Решение Одесского городского совета № 3374-XXIII от 14 января 2002 г. // Информационный бюллетень № 16 Одесского городского совета XXIII созыва. – Одесса, 2002. – Т. 2. – С. 724-741.
37. Авакьян С.А. Правовое регулирование деятельности местных Советов. – М.: Юрид. лит., 1974. – 232 с.
38. Авакьян С.А. Правовое регулирование деятельности Советов: (Конституционные основы, теория, практика) – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 176 с.
39. Аверьянов А.Н. Категория „система” в диалектическом материализме. – М.: Мысль, 1974. – 70 с.
40. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 45 с.
41. Агеева Е.А. Формы управленческой деятельности исполкомов местных Советов. – М.: Юрид. лит., 1973. – 104 с.
42. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і факультетів. / За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 528 с.
43. Алексеев С.С. Государство и право. – М., 1994. – 234 с.
44. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 640 с.
45. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования. – М., 1975. – 156 с.
46. Атаманчук Г.В. Сущность организационной деятельности Советов народных депутатов и критерии ее эффективности / В кн.: Организационная работа местных Советов. Резервы повышения эффективности. – М.: Сов. Россия, 1988. – 324 с.
47. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2002. – 800 с.
48. Баймуратов М.А. Роль органов местного самоуправления Украины, их международных связей в формировании и функционировании свободных экономических зон // Юридический вестник. – 1994. – № 1. – С. 73-76.
49. Баймуратов М. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов // Юридический вестник. – 1996. – № 1. – С. 95-100.
50. Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины: Дис. … д-ра юрид. наук. – Одесса, 1996. – 498 с.
51. Баймуратов М.О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава: Зб. наук. праць. – Одеса, 1997. – С. 96-97.
52. Баймуратов М.А., Костей В.С. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины: концептуальные основы, инновационная деятельность. – Одесса: Бахва, 1998. – 81 с.
53. Баймуратов М.О., Григор’єв В.А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення і розвитку в Україні: Монографія. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – 248 с.
54. Бальций Ю.Ю. Правовой статус городского головы // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 6-7. – Одеса, 1999. – С. 109-113.
55. Бальцій Ю.Ю. Функції міського голови у системі місцевого самоврядування в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 11. – Одеса, 2001. – С. 157-161.
56. Барабашев Г.В., Шеремет К.Ф. Советское строительство: Учебник. – 2-е изд. – М.: Юрид. лит., 1988. – 558 с.
57. Батанов О.В. Основні напрями і види діяльності територіальних громад: проблеми класифікації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 4. – С. 19-25.
58. Батанов О.В. Функції територіальних громад як суб’єктів місцевого самоврядування в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 257 c.
59. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
60. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. – М., 2001. – 288 с.
61. Безобразов В.П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть. – СПб., 1882. – 294 с.
62. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – 302 с.
63. Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права. – Уфа, 1972. – 160 с.
64. Бойцов В.Я. Теоретические вопросы системы субъектов государственного права СССР: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – Свердловск, 1972. – 54 с.
65. Большая Советская Энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия. – 1972. – Т. 7. – 458 с.
66. Большой энциклопедический словарь. – М., СПб., 2001. – 1456 с.
67. Борденюк В. Особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві // Вісник прокуратури. – 2001. – № 4 (10). – С. 39-46.
68. Борденюк В. Співвідношення органів державної влади та органів місцевого самоврядування: організаційно-управлінський аспект // Вісник УАДУ. – 2001. –№ 4. – С. 312-321.
69. Бурчак Ф.Г. Президент України. – К.: Ін Юре, 1997. – 24 с.
70. Бутко І.Ф. Тенденції і прогноз розвитку статусу українських органів місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1994. – № 3(8). – С. 98-107.
71. Бутко І. Децентралізація по-французькі // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1994. – № 1-2 (6-7). – С. 81-91.
72. Бутко І. До питання про статус українського міста // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1994. – Вип. 1-2. – С. 58-66.
73. В Ромнах створено громадське формування з охорони громадського порядку // Вісник Асоціації міст України. – 2003. – № 7. – С. 14.
74. В Харцызске перед выходом на патрулирование города правоохранители „строятся” перед горсоветом // Факты. – 2002. – 2 авг.
75. Выдрин И.В. Территориальный коллектив как субъект местного самоуправления (государственно-правовые аспекты) // Правоведение. Известия высших учебных заведений. – 1992. – № 4. – С. 86-92.
76. Газарян А. Некоторые теоретические предпосылки и проблемы организации местного самоуправления в посттоталитарном обществе. – Клайпеда, 1992. – 129 с.
77. Гараджаев Д., Куранин В. Защита прав граждан как членов территориального коллектива // Юридический вестник. – 1995. – № 2. – С. 91-94.
78. Гегель Г. Наука логики: В 3 т. – М.: Мысль, 1971. – Т. 2: Учение о сущности. – 248 с.
79. Глущенко П.П. Муниципальное право: Учеб. пособие. – М., 2000. – 352 с.
80. Голосніченко І.П. Концептуальні питання адміністративно-правового регулювання організації і діяльності місцевих органів виконавчої влади // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матер. наук.-практ. конф. – К.: Генеза, 1997. – С. 334-335.
81. Гребеннікова О. Діяльність місцевих органів влади Донецької губернії (1920–1925 рр.). – Донецк: ДонГУ, 1997. – 24 с.
82. Григорьев В.А. Идейные и институциональные истоки местного самоуправления в Украине (до середины XIX в.) // Юридический вестник. – 1998. – № 2. – С. 76-81.
83. Грицяк І.А. Правові та організаційні проблеми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1993. – 17 с.
84. Грушевський М.С. Історія України – Русі: В 11 т., 12 кн. – К., 1994. – Т. 5. – 324 с.
85. Гусак Н. В интересах громады // Одесский вестник. – 2002. – № 8. – 15 янв.
86. Даль В. Словарь живого великорусского языка. – М., 1995. – 846 с.
87. Данилевський Ю.А. Проблемы государственного финансового контроля и аудита в условиях перехода к рыночной экономике // Автореф. дис. … д-ра экон. наук. – М., 1993. – 46 с.
88. Дементьєв А.Н. О „системе Советов” и земских учреждений в России: возможные и исторические параллели // Государство и право. – 1996. – № 8. – С. 10-11.
89. Доронина В. Диалоги о насущном // Черноморский маяк. – 2002. – 27 июля.
90. Досвід діяльності міського центру роботи з жінками // Кращі практики в місцевому самоврядуванні України. – 2003. – № 1. – С. 12.
91. Европейская конвенция о ландшафтах 2000 г. – СЕ, 2000 г. – 15 с.
92. Еллинек Г. Общее учение о государстве. – 2-е изд. – СПб.: Издание „Юридического Книжного Магазина Н.К. Мартынова”, 1908. – 599 с.
93. Закон України про місцеве самоврядування в Україні: Наук.-практ. коментар / Батрименко В.І., Борденюк В.І., Виноградова Г.В., Єфремов М.І. та ін. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – 397 с.
94. Закон об Общинах (на примере Положения об Общинах земли Бавария). – Бонн: Интер Национес, 1997. – 84 с.
95. Звіт акції „Чиста Україна – чиста Земля” 2001. – Львів, 2002. – 46 с.
96. Иванов С.Н., Югов А.А. Территориальные коллективы в системе социалистического самоуправления советского народа. – Свердловск, 1988. – 156 с.
97. Иностранное конституционное право / Под редакцией проф. В.В. Маклакова. – М.: Юристь., 1996. – 512 с.
98. Институт самоуправления: историко-правовое исследование / Отв. ред. Л.С. Мамут – М.: Наука, 1995. – 301 с.
99. Исполнительный комитет местного Совета народных депутатов (проблемы совершенствования организации и деятельности) / Под ред. И.Ф. Бутко. – К.: Наукова думка, 1980. – 328 с.
100. История Одессы 1794–1894. К 100-летию г. Одессы. – Одесса, 1895. – 453 с.
101. Иткин Ю.М. Организация финансового контроля в переходный период к рыночной экономике. – М., 1992. – 352 с.
102. Казанчев Ю.Д. Муниципальное право России. – М.: Новый Юрист, 1998. – 288 с.
103. Кампо В. Деякі проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1993. – № 1, 2. – С. 70-71.
104. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 36 с.
105. Кампо В.М. Механізм правового забезпечення культури // Право та культура: теорія і практика: Матер. міжнар. наук.-практ. конференції, м. Київ 15-16 квітня 1997 р. – К., 1997. – С. 101-104.
106. Кант И. Критика чистого разума. – Пг., 1915. – 464 с.
107. Карлов А.А. Формирование института местного самоуправления. – К.: Вища школа, 1993. – 114 с.
108. Клочков В. Прокуратура України часів УНР, Гетьманату та Директорії // Вісник прокуратури. – 2001. – № 1(7). – С. 105-108.
109. Ковешников Е.М. Муниципальное право. – М.: Норма, 2000. – 284 с.
110. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. – Ч. I. – М.: Изд-во МГУ, 1969. – 159 с.
111. Козлов А.А. Формирование института местного самоуправления. – Киев, 1993. – 25 с.
112. Козоріз В. „Місцеве самоврядування” за обласним сценарієм // Людина і влада. – 2000. – № 7-8. – С. 73-77.
113. Концепція адміністративної реформи в України. – К., 1998. – 61 с.
114. Конституционное (государственное) право: Справочник / Под ред. В.И. Лафитского. – М.: Юристъ, 1995. – 191 с.
115. Конституционное право: Учебник / Отв. ред. А.Е. Козлов. – М.: БЕК, 1996. – 446 с.
116. Конституционное право: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Новый Юрист, 1998. – 544 с.
117. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 733 с.
118. Конституционное право (Энциклопедический словарь). – М.: Норма, 2001. – 688 с.
119. Конституции зарубежных государств. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 432 с.
120. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий; Укр. правн. фундація. – К.: Право, 1996. – 544 с.
121. Корнієнко М. Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1994. – № 4. – С. 17-21.
122. Корнієнко М.І. Демократичні зошити: Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Центр демократичних реформ, 1997. – 36 с.
123. Корнієнко М. Проблеми місцевого самоврядування в Конституційному судочинстві // Вісник Програми сприяння Парламентові України. – 1998. – 17 груд.
124. Корнієнко М. Роль Конституційного Суду України у захисті прав та інтересів місцевого самоврядування / Судовий захист прав та інтересів місцевого самоврядування в Україні: Матер. наук.-практ. семінару. – К.: Інститут економіки та права „Крок”, 2002. – С. 43-49.
125. Косинський В. Процесуальні особливості здійснення повноважень орга-нами місцевого самоврядування // Право України. – 2000. – № 5. – С. 17-19.
126. Костецька Т. Інформаційні аспекти місцевого самоврядування // Юридический вестник. – 1995. – № 1. – С. 115-120.
127. Краснов М.Н. Введение в муниципальное право. – М.: ИГНРАН, 1993. – 287 с.
128. Крестєва Ю.В. Інститут місцевого самоврядування в Україні: Дис. … канд. юрид. наук. – Донецьк, 2002. – 181 с.
129. Крусян А.Р. Взаимодействие местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине: Дис. … канд. юрид. наук. – Одесса, 1999. – 250 с.
130. Крусян А.Р. Взаимодействие местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине: Учеб. пособие. – Одесса: Юрид. л-ра., 2001. – 164 с.
131. Крылов Б.С. США: Федерализм, штаты и местное управление. – М.: Наука, 1968. – 243 с.
132. Кузнецов И.Н. Компетенция высших органов власти и управления в СССР. – М.: Юрид. лит., 1969. – 246 с.
133. Курашвили Б.П. Государственное управление в СССР в условиях НТР. – М., 1978. – 234 c.
134. Курінний Л. Гарантованість місцевого самоврядування // Юридичний вісник України. – 2002. – 22 берез.
135. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов. – М.: Юрид. лит., 1986. – 223 с.
136. Кутафин О.Е., Фадеев В.И. Муниципальное право Российской Федерации. – М.: Изд-во „Юристъ – 428”, 1997. – 734 с.
137. Куфакова Н.А. Местные органы в политической системе капитализма. – М.: Наука, 1985. – 312 с.
138. Кучма Л. О самом главном. – К., 1999. – 352 с.
139. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
140. Ленин В.И. Государство и революция // Полн. собр. соч. – Т. 33. – 433 с.
141. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 180 с.
142. Любимов В. Муниципалитеты: экономическая и социально-политическая роль // МЭМО. – 1993. – № 9. – С. 87-95.
143. Любченко П.Н. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації: Атореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 17 с.
144. Маклаков В.В. Государственный строй Франции. – М., 1977. – 235 с.
145. Малый А.Ф. Первичное звено местного самоуправления // Правовая реформа и совершенствование управления регионами: Межвуз. сб. науч. трудов. – Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 1991. – С. 16-21.
146. Манохин В.М. Советское административное право. Часть особенная: Курс лекций. – Саратов, 1968. – 232 с.
147. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юристъ, 1997. – 671 с.
148. Местное самоуправление в Германии (на примере Положения об общинах земли Баден-Вюртенберг) / Пер. с нем. Р. Кунце. – М.: Де Юре, 1996. – 200 с.
149. Миносян А.М. Категории содержания и формы. – Ростов: Изд-во РГУ, 1962. – 312 с.
150. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М.: Изд-во „Белые альвы”, 1996. – 396 с.
151. Моргачев В.Н. Формы и методы территориального управления в США и Канаде. – М.: Наука, 1987. – 143 с.
152. Морозова Л.А. Функции Российского государства на современном этапе // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 98-113.
153. Муніципальні дружини – практика перевірена часом // Кращі практики в місцевому самоврядуванні України. – 2003. – № 1. – С. 13.
154. Муниципальное право: Вопросы и ответы / Под ред. А.И. Коваленко. – М.: Юрист, 1998. – 160 с.
155. Муниципальное право Российской Федерации: Ученик. – 2-е изд. / Под ред. Ю.А. Дмитриева. – М.: Профобразование, 2000. – 800 с.
156. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
157. Муніципальний рух України: досвід та перспективи розвитку: Зб. матер. та док. V Всеукраїнських муніципальних слухань (Судак – Новий Світ, 20-22 липня 1999 р.) та Всеукраїнської муніципальної наради з питань освітнього та інформаційного забезпечення українського муніципального руху (Ялта – Гаспра, 26-28 жовтня 1998 року). – К.: Логос, 2000. – 264 с.
158. Муніципальне телебачення – нова форма співпраці міської влади та територіальної громади // Громада і влада: довірчі взаємини. – 2004. – № 1. – С. 70-71.
159. Мучник О.Г. Хартія міста Одеси: Проект / Вступна стаття д-ра юрид. наук М.О. Баймуратова. – Одеса: Фонд д-ра Гааза, 1999. – 48 с.
160. Нагорная М.А. Информация в практике работы местных Советов. – М., 1986. – 78 с.
161. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов и факультетов. – М.: НОРМА, 2000. – 552 с.
162. Нижник Н. Політична культура державних службовців // В кн.: Етика поведінки державних службовців під час виборів. – К., 1999. – С. 69-76.
163. Нова Конституція України: огляд, коментарі і текст О