КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП……… 3
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 17
1.1. Поняття, правосуб’єктність та класифікації суб’єктів виборчого процесу в Україні 17
1.2. Конституційно-правовий статус суб’єктів, які реалізують суб’єктивне виборче право в Україні 43
1.3. Конституційно-правовий статус суб’єктів, які забезпечують реалізацію суб’єктивного виборчого права в Україні 71
Висновки до розділу I 97

РОЗДІЛ ІІ. КОНСТИТУЦІЙНО – ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 104
2.1. Конституційні принципи діяльності суб’єктів виборчого процесу в Україні 104
2.2. Конституційні та законодавчі гарантії діяльності суб’єктів виборчого процесу в Україні. 128
2.3. Конституційні та законодавчі основи відповідальності суб’єктів виборчого процесу в Україні 149
2.4. Перспективи вдосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні 173
Висновки до розділу II 198
ВИСНОВКИ 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 216

ВСТУП

Актуальність теми. Механізм реалізації участі громадян, як основних суб’єктів виборчого процесу, у суспільно-політичних процесах передбачає перш за все створення досконалого виборчого законодавства. Таке законодавство дозволить прискорити впровадження в суспільне життя демократичних і прогресивних конституційних засад.
Актуальність теми полягає ще й у тому, що в Україні запланована і частково здійснюється політична та правова реформи. Органічною основою цих реформ має бути також удосконалення виборчої системи, яка б могла забезпечити здійснення ротації влади за підсумками виборів демократичним шляхом. А це завдання не може бути вирішено без розробки доктринальної концепції сучасного національного виборчого права з урахуванням як вітчизняного досвіду процесуально-правового регулювання виборів, так і міжнародних виборчих стандартів щодо їх організації та проведення. Ця концепція має чітко визначити місце і роль, права та обов’язки, відповідальність та інші параметри діяльності суб’єктів виборчого процесу стосовно реалізації своїх конституційних повноважень під час проведення демократичних виборів. Це, в свою чергу, дасть змогу здійснювати згадані реформи та належним чином урегулювати національну виборчу систему, у тому числі й шляхом розробки та прийняття Виборчого кодексу України.
Підтверджуючи актуальність обраної проблеми, необхідно звернути увагу і на те, що осмислення правового статусу суб’єктів виборчого процесу до цього часу ще не було об’єктом самостійного, комплексного, науково-теоретичного, правового дослідження. Існує також необхідність відпрацювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення виборчого законодавства стосовно юридичного забезпечення реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав. Безперечно, проблема виборів – це, в першу чергу, предмет досліджень науки конституційного права. Проте лише останнім часом наука вітчизняного конституційного права почала приділяти відповідну увагу проблемам виборів та виборчого права взагалі, належному осмисленню стадій виборчого процесу та визначенню в ньому місця і ролі суб’єктів, які реалізують своє виборче право чи забезпечують його реалізацію.
Перші спроби наукового осмислення виборчих правовідносин та окремі аспекти правового статусу суб’єктів виборчого процесу розглядалися в радянській юридичній літературі, зокрема в дослідженнях В.Я. Бойцова, П.Т. Василенкова, Ю.А. Веденєєва, В.К. Григор’єва, І.Л. Душина, О.В. Зінов’єва, А.І. Кіма, Б.П. Кравцова, В.І. Кірненко, М.А Крутоголова, А.В. Міцкевича, Б.О. Страшуна, Є.І. Тимченко, І.А. Туманова, В.І. Уманського, В.Є. Чиркіна та інших авторів.
В Україні проблеми правового регулювання виборів та виборчого процесу досліджували такі досить знані вчені та практики в галузі теорії держави і права та конституційного права як: В.В. Алсуф’єв, В.Д. Бабкін, Ф.Г. Бурчак, Р.К. Давидов, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, О.Б Ковальчук, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, О.Л. Копиленко, Р.П. Князевич, В.В. Кравченко, Л.Т. Кривен¬ко, О.В. Лаврінович, М.І. Малишко, П.Ф. Мартиненко, Г.О. Мурашин, О.Г. Мурашин, М.П. Орзіх, Н.Г. Плахотнюк, В.Ф. Погорілко, М.М. Рябець, С.Г. Рябов, А.О. Селиванов, С.Г. Серьогіна, В.І. Співак, М.І. Ставнійчук, Т.В. Стешенко, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Ю. Тодика, Є.А. Тихонова, О.Ф. Фрицький, М.В. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшучен¬ко, Л.П. Юзьков, О.І. Ющик та інші.
Отже, саме наявність вищезгаданих підстав спонукала до вибору теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 6 від 25 травня 2004 року) і включена до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ. Дисертаційне дослідження підготовлене згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планом наукових досліджень “Тематика пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 роки”, згідно з п. 7 “Права і свободи людини в Україні”, затвердженим наказом МВС України №635 від 30 червня 2002 р.
Мета і завдання дослідження вбачається в тому, щоб на основі вивчення існуючого виборчого права і законодавства та аналогічної правореалізаційної діяльності комплексно дослідити конституційно-правовий статус суб’єктів та учасників виборчого процесу, які реалізують своє виборче право та забезпечують його реалізацію; визначити їх місце у виборчому процесі, охарактеризувати елементи, що зумовлюють організацію їх роботи; також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства з метою належної реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав.
Відповідно до поставленої мети в дисертації передбачено вирішити такі наукові завдання, теоретичне осмислення та обґрунтування яких є змістом дисертаційного дослідження:
- ґрунтуючись на положеннях, сформульованих в наукових джерелах, запропонувати власне визначення поняття суб’єктів виборчого процесу та охарактеризувати його;
- виробити власну науково-практичну класифікацію суб’єктів виборчого процесу;
- обґрунтувати та охарактеризувати юридичну природу конституційно-правового статусу суб’єктів, які реалізують своє активне та пасивне виборче право;
- обґрунтувати та охарактеризувати юридичну природу конституційно-правового статусу суб’єктів, які забезпечують реалізацію суб’єктивного виборчого права;
- висвітлити питання конституційних принципів виборчого права та дотримання їх суб’єктами виборчого процесу під час реалізації своїх прав та обов’язків;
- розкрити поняття та зміст гарантій реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав відповідно до існуючих класифікацій;
- дослідити основні види конституційно-правової відповідальності суб’єктів виборчого процесу в Україні;
- дослідити основні проблеми щодо реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав і обов’язків та сформулювати авторські пропозиції щодо їх вирішення;
- виявити негативні фактори щодо забезпечення реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав і обов’язків та визначити основні напрями їх вдосконалення.
Об’єктом дослідження є вибори, виборче право та законодавство, виборча практика, у створенні та реалізації яких беруть участь суб’єкти виборчого процесу в Україні.
Предметом дослідження є поняття, види суб’єктів виборчого процесу в Україні, їх конституційно-правовий статус, правосуб’єктність, права, свободи та обов’язки, принципи, гарантії та відповідальність.
Методи дослідження. У дисертації використовувалася система принципів, методів і засобів наукового дослідження, застосування яких покликано забезпечувати достовірність знання та вирішення поставлених перед дисертантом цілей та завдань. В основу роботи покладено загальнонауковий діалектичний метод дослідження, що дозволило проаналізувати теоретичні і практичні проблеми поняття та елементів конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу, принципи та гарантії їх діяльності. Застосування системного методу дозволило визначити роль та місце суб’єктів виборчого процесу у виборчій кампанії. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі досвіду реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав під час виборів в зарубіжних країнах. Завдяки застосуванню методу тлумачення норм виборчого законодавства з’ясовувався та роз’яснювався зміст правових норм, що визначають конституційно-правовий статус та інші аспекти діяльності суб’єктів виборчого процесу. Завдяки застосуванню соціологічного методу визначалися тенденції усвідомлення суб’єктами виборчого процесу, що реалізують своє активне та пасивне виборче право, можливостей перемогти у виборчій кампанії. Для розкриття структури суб’єктів виборчого процесу, їхнього функціонального призначення використовувався структурно-функціональний метод.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що вперше у вітчизняній науці конституційного права проаналізовано конституційно-правовий статус суб’єктів виборчого процесу в Україні шляхом дослідження їх поняття, правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності та деліктоздатності), видів, прав, свобод та обов’язків, принципів, гарантій та відповідальності. При цьому окремий підрозділ дисертаційного дослідження присвячений перспективам удосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні.
В дисертаційному дослідженні сформульовано ряд нових положень, висновків і пропозицій, які мають як теоретичну, так і практичну значущість і виносяться на захист. Це зокрема:
І. Власна дефініція здобувача, за якою суб’єктом виборчого процесу в Україні можна вважати особу, яка відповідає вимогам ст. 70 Конституції України та має право голосу, або колектив людей, який утворений відповідно до законодавства, має певну організаційну структуру, здатну виявляти єдину волю та визначати мету своєї діяльності, пов’язану з реалізацією свого активного чи пасивного виборчого права або забезпечувати реалізацію виборчого права іншими суб’єктами виборчого процесу і яка може вступати в правові відносини, як єдина особа (фізична чи юридична), і наділена законодавством виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю.
ІІ. Вперше обґрунтовано положення, що суб’єктів виборчого процесу можна класифікувати: 1) за ступенем зацікавленості в реалізації своїх прав та обов’язків - на обов’язкові та факультативні; 2) залежно від цільових установок участі у виборчих правовідносинах - на політичні та адміністративні; 3) за юридичною природою їх зв’язку з процесом організації та проведення виборів - на особливі та звичайні; 4) з точки зору послідовного врахування стадій виборчого процесу можна виділити суб’єктів та учасників, які: наділяються правом призначення виборів; наділені правом висування та реєстрації кандидатів (списку кандидатів); беруть участь у передвиборній агітації і наділені правом формування виборчих фондів та внесення в них добровільних внесків; здійснюють нагляд за процедурою волевиявлення виборців на виборах; відповідають за встановлення результатів голосування та призначення в разі необхідності повторного голосування і повторних виборів; опубліковують офіційні підсумки виборів.
ІІІ. Сформульовано авторський висновок, що елементами конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні є: виборча правосуб’єктність; виборчі права, свободи та обов’язки; принципи; гарантії їх діяльності та відповідальність.
ІV. Запропоновано авторське положення, згідно з яким індивідуальними суб’єктами виборчого процесу, які реалізують своє активне та пасивне виборче право, необхідно вважати: 1) виборців; 2) претендентів у кандидати; 3) зареєстрованих кандидатів. Колективними суб’єктами слід визнавати: 1) політичні партії; 2) блоки політичних партій. До їх ознак автор відносить: 1) конституційно встановлене володіння правом голосу (для індивідуальних суб’єктів); 2) наявність виборчо-процесуальної правосуб’єктності (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність); 3) особисту зацікавленість у реалізації своїх виборчих прав, свобод та обов’язків; 4) високу концентрацію зусиль для досягнення поставленої мети; 5) безпосередню зацікавленість у доведенні виборчого процесу до логічного завершення. Удосконаленню їх конституційно-правового статусу сприяло б позитивне вирішення ряду питань, зокрема: 1) за виборцями необхідно передбачити право брати участь у формуванні виборчих комісій або делегувати своїх представників до них; 2) виборці, які мають фізичні вади, у зв’язку з чим не можуть самостійно проголосувати, повинні мати право звернутися за допомогою до членів виборчої комісії, представників від різних політичних партій, у кількості 2-х або 3-х; 3) при проведенні голосування за межами приміщення для голосування виборець, як суб’єкт виборчого процесу, повинен мати право звернутися до виборчої комісії і в день виборів, а не тільки напередодні; 4) норми виборчого законодавства, які регламентують утворення виборчого фонду, мають бути не уповноважуючими, а виключно зобов’язуючими, а виборчі фонди мають визнаватися тільки цільовими; 5) право висування виборцями кандидатів у депутати має реалізовуватися ними як безпосередньо шляхом самовисування, так і висуненням на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання та через осередки політичних партій, блоки партій, громадські організації.
V. Обґрунтовано положення, що до суб’єктів виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчих прав, відносяться: виборчі комісії; офіційні спостерігачі; органи державної влади та органи місцевого самоврядування; засоби масової інформації. Ознаками цих суб’єктів є: 1) наявність права призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав, свобод та обов’язків інших суб’єктів; 2) володіння виборчо-процесуальною правосуб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю); 3) вирішальну, лідируючу міру участі в забезпеченні реалізації виборчих прав, свобод та обов’язків; 4) встановлений виборчим законодавством України визначальний вплив на хід виборчого процесу. Отже, суб’єктами виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчого права, є фізичні чи юридичні особи, які Конституцією та виборчим законодавством України наділені виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю, правом призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав громадян та інших суб’єктів виборчого процесу.
VІ. Обґрунтовано висновок, що засоби масової інформації на законодавчому рівні мають бути закріплені як суб’єкти виборчого процесу. Це, насамперед, стосується тих, які створені з державною участю або з участю органів місцевого самоврядування.
VІІ. Авторську дефініцію, що принципами виборчого права необхідно вважати елемент національного виборчого законодавства, умови його здійснення, найбільш важливі нормативно-регулятивні, загальні, обов’язкові для всіх суб’єктів та учасників виборчого процесу, об’єктивно обумовлені правила законодавчого регулювання виборів, що становлять самостійну політико-правову категорію, яка визначає характер і напрямки правового регулювання всього комплексу суспільних відносин, що складаються в процесі виборів, соціальною функцією яких є регулювання та охорона суспільних відносин, пов’язаних з реалізацією виборчого права суб’єктами виборчого процесу та забезпеченням реального характеру волевиявлення виборців, легітимності виборних органів публічної влади та обрання посадових осіб. Ними є принципи: 1) вільних виборів; 2) загального виборчого права; 3) рівного виборчого права; 4) прямого виборчого права; 5) таємного голосування; 5) обов’язковості проведення виборів.
VІІІ. Особисте авторське поняття, у відповідності з яким гарантії діяльності суб’єктів виборчого процесу - це закріплені в матеріальних та процесуальних нормах Конституції та виборчих законах України загальні основоположні норми-гарантії, норми-принципи, які передбачають систему правових механізмів, умов, засобів, способів, методів, що створюють сприятливі умови та забезпечують фактичну реалізацію суб’єктам та учасникам виборчого процесу права обирати та бути обраним, гарантування їх реального здійснення та захист від порушень з боку будь-кого, з метою законності проведення виборів та легітимізації їх результатів. Їх систему становлять: 1) загальні; 2) організаційно-правові; 3) нормативно-правові; 4) міжнародно-правові гарантії.
ІX. Автором обгрунтовано і сформульовано висновок, що відповідальність суб’єктів виборчого процесу - це один із видів конституційно-правової та іншої юридичної галузевої відповідальності, що передбачений нормами права, пов’язаний із примусом, сутність якого в обов’язку суб’єкта, що вчинив правопорушення, зазнати застосування до нього репресивних заходів з боку компетентних органів у встановленому законом порядку, з метою забезпечення законності та правопорядку під час реалізації виборчих прав суб’єктами виборчого процесу. Найважливішими ознаками відповідальності є: 1) репресивні міри, переважно політико-юридичного характеру; 2) підставою настання відповідальності слугує умисне або необережне порушення норм Конституції та виборчого законодавства України; 3) відповідальність настає за правопорушення, вчинене в ході виборчого процесу у вигляді дії чи бездіяльності; 4) відповідальність можуть нести лише деліктоздатні суб’єкти та учасники виборчого процесу, які наділені виборчо-процесуальною правоздатністю та дієздатністю; 5) відповідальність є засобом забезпечення правопорядку та поновлення порушених виборчих прав суб’єктів виборчого процесу; 6) застосовується у порядку, визначеному виборчим, кримінальним, адміністративним або цивільним законодавством; 7) накладається компетентними органами. Можна назвати чотири види відповідальності за порушення виборчого законодавства, а саме: 1) передбачену виборчим законодавством; 2) кримінальну; 3) адміністративну; 4) цивільно-правову. А правопорушення виборчого законодавства - це визначена у виборчому законодавстві винна, протиправна дія або бездіяльність, що порушує виборчі права громадян та інших суб’єктів і учасників виборчого процесу та передбачає застосування передбачених виборчим та іншими (кримінальним, адміністративним, цивільним) законодавствами міри покарання відповідно до вчиненої дії чи бездіяльності.
X. Обґрунтовано положення, що відповідальність, яка передбачена виборчим законодавством, є підвидом конституційно-правової відповідальності і має реалізовуватись у вигляді таких видів санкцій: 1) попередження; 2) відмова в реєстрації кандидата (кандидатів); 3) скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів); 4) визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; 5) визнання окружною виборчою комісією голосування недійсним; 6) визнання виборів недійсними; 7) дострокове припинення повноважень виборчої комісії; 8) дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії.
XІ. Обґрунтовано рекомендації щодо шляхів удосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу, зокрема: 1) запровадження пропорційної виборчої системи з преференціями для формування Верховної Ради України; 2) використання для формування Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та обрання сільських, селищних, міських голів мажоритарної виборчої системи відносної більшості; 3) удосконалення чинної мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості стосовно виборів Президента України; 4) передбачення у виборчому законодавстві норм, за якими виборець, що прибув до місця тимчасового перебування у день виборів, голосує на виборчій дільниці, утвореній на її території, а виборець, який вибуває у день проведення виборів, голосує таким же чином; 5) визнання підставами оскарження змісту списків виборців: а) невнесення виборця до списку; б) внесення до списку особи, яка не має виборчого права; в) невірні дані про осіб, внесених до списку; г) внесення до списку особи, яка постійно не проживає на території виборчої дільниці; 6) запровадження в Україні Державного реєстру виборців; 7) організація контролю за участю виборців, суб’єктів виборчого процесу у виборах, за допомогою паспорта; 8) розширення кола учасників висування кандидатів на виборні посади шляхом їх доповнення: громадськими організаціями, зборами виборців, трудовими колективами, професійними спілками, територіальними громадами та іншими формами об’єднань громадян; 9) передбачення більш жорстких вимог стосовно осіб, які балотуються у кандидати, зокрема, виключення положень, які передбачають, що помилки і неточності, виявлені в декларації про майно та доходи, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата; 10) механізм збору підписів потребує вдосконалення з метою надання йому реального факту підтримки громадянина як кандидата на посаду Глави Держави, що має бути умовою його реєстрації; 11) редагування статті, в якій йдеться, що за результатами збирання підписів на підтримку кандидата на пост Президента України Центральна виборча комісія не пізніше десятого дня з дня отримання підписних листів складає відповідний протокол, а про неврахування підписів у підписних листах та (або) підписних листів приймає відповідне рішення таким чином, щоб у ній було чітко визначено умови (кількісні та якісні показники підписних листів та підписів). Передбачення відповідальності осіб у разі фальсифікації таких виборчих документів, як підписні листи чи підписи у них; 12) затвердження статей, у яких було б зазначено, що Центральна виборча комісія оголошує не лише попередження кандидату на пост Президента України та партії (блоку), яка його висунула, відповідно партії, блоку партій або окремому кандидатові у депутати у разі встановлення судом у порядку, визначеному законом, факту підкупу; надання грошей чи товарів; використання інших коштів, крім коштів свого виборчого фонду, в яких містяться ознаки злочину і факт такого злочину, встановлений судом, у передбаченому законом порядку, але й це рішення суду є підставою для скасування реєстрації кандидата або притягнення його до кримінальної відповідальності; 13) створення загальнодержавного виборчого фонду; 14) вирішення питань щодо: а) уніфікації виборчого законодавства щодо скасування обмежень максимального розміру витрат виборчого фонду; б) підвищення максимального рівня добровільних внесків від однієї особи; в) закріплення більш жорстких та дієвих вимог щодо обліку надходжень та механізму його використання; г) передбачення юридичної відповідальності, в першу чергу конституційно-правової, а в разі потреби, й інших видів за порушення формування та використання виборчого фонду; д) більш чітке визначення процедури щодо матеріально-технічного забезпечення виборів; 15) уніфікація виборчого законодавства щодо врегулювання використання, на стадії передвиборної агітації, засобів масової інформації, зокрема щодо: регламентації статусу засобів масової інформації, що належать політичним партіям, всесвітньої електронної мережі Інтернет; створення експертно-моніторингової групи для забезпечення ефективного контролю; 16) конкретне визначення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, які б відповідали за забезпечення належних умов для ведення передвиборної агітації, а також встановлення виду та міри їх відповідальності; 17) закріплення механізму обмеження можливого використання посадовими та службовими особами відповідних ресурсів шляхом припинення повноважень на час виборчої кампанії, починаючи з моменту реєстрації його як кандидата; 18) встановлення чітких єдиних норм щодо кількісного складу виборчих комісій одного рівня та збільшення терміну їх повноважень після офіційного оприлюднення результатів виборів до 30 днів; 19) утворення закордонних виборчих дільниць не тільки при дипломатичних і консульських установах України, а і в інших місцях компактного перебування громадян України за кордоном; 20) скорочення терміну тривалості виборчого процесу в Україні до дев’яноста днів для всіх видів виборів; 21) відновлення такого виду конституційно-правової відповідальності, як визнання виборів недійсними; 22) прийняття Виборчого кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції як теоретичні, так і практичні можуть бути використані:
в науково-дослідницькій діяльності - для подальшої розробки та вдосконалення теорії конституційно-правового та інших видів статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні, вдосконалення їх системи, діяльності та відповідальності;
у законотворчій роботі - як теоретичний матеріал для вдосконалення національного виборчого законодавства, а в майбутньому - для розробки Виборчого кодексу України, інших правових актів у цій сфері;
в навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України, прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, основ демократії в Україні; при викладанні дисциплін “Конституційне право України”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні” та спецкурсів з виборчого права та виборчого процесу в Україні;
у просвітницькій роботі - для правового виховання та підвищення рівня правової свідомості та правової культури суб’єктів виборчого процесу, особливо тих, хто має безпосереднє відношення до процесу організації та проведення виборів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні і практичні висновки та положення, що містяться в дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри конституційного права Київського національного університету внутрішніх справ, використовувались при проведенні занять з дисциплін “Конституційне право України” та “Основи демократії”. Основні положення дисертації знайшли відображення: у виступі автора на міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України - 2004: проблеми забезпечення та захисту виборчих прав громадян України” (Київ, 25 лютого 2005 року), тези опубліковані; на міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України – 2004: проблеми теорії та практики” (Київ, 9-10 червня 2005 року), тези опубліковані; на науково-практичній конференції “Вибори народних депутатів 2006 року: відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства” (Київ, 24 листопада 2005 року), тези опубліковані.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли своє відображення в трьох наукових публікаціях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а саме:
1) Козодой Л.М. Дотримання принципу рівного виборчого права - необхідна передумова демократії в суспільстві //Науковий вісник НАВСУ: Науково-теоретичний журнал. - №2. – 2002. - С. 70-77;
2) Козодой Л.М. Поняття та класифікація суб’єктів виборчого процесу //Науковий вісник НАВСУ: Науково-теоретичний журнал. - №2. – 2003. - С. 35-42;
3) Козодой Л.М. Поняття конституційно-правової відповідальності суб’єктів виборчого процесу //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 164-169.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідивши конституційно-правовий статус суб’єктів виборчого процесу в Україні, можна сформулювати такі висновки.
І. Суб’єктом виборчого процесу в Україні можна вважати особу, яка відповідає вимогам ст. 70 Конституції України та має право голосу, або колектив людей, який утворений відповідно до законодавства, має певну організаційну структуру, здатну виявляти єдину волю та визначати мету своєї діяльності, пов’язану з реалізацією свого активного чи пасивного виборчого права або забезпечувати реалізацію виборчого права іншими суб’єктами виборчого процесу і яка може вступати в правові відносини, як єдина особа (фізична чи юридична), наділена законодавством виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю.
ІІ. Суб’єктів виборчого процесу, за ступенем зацікавленості у реалізації своїх прав та обов’язків, можна класифікувати на, по-перше, обов’язкових, а саме тих, без участі яких проведення виборів неможливе, це виборці, зареєстровані кандидати, політичні партії, виборчі комісії та інші; по-друге, факультативних - юридичні та фізичні особи, чиї виборчо-процесуальні дії слугують лише засобом досягнення поставленої мети; до них відносяться: розпорядник виборчого фонду; розпорядник накопичувального рахунку виборчого фонду партії чи блоку партій; робоча група обліку виборців; представники від кандидатів та політичних партій, блоків партій у Центральній виборчій комісії; довірені особи кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидатів у депутати в округах; депутатські фракції у Верховній Раді України, що сформувались до встановленого законом терміну, виборці, які беруть участь у проведенні агітації; збирачі підписів на підтримку кандидата на пост Президента України та інші. Залежно від цільових установок участі у виборчих правовідносинах суб’єктів виборчого процесу можна поділити на політичні та адміністративні. До політичних суб’єктів можуть належати громадяни, виборці, кандидати, політичні партії, блоки партій, збори виборців, офіційні спостерігачі від партій, блоків партій, від кандидатів у депутати. Адміністративні суб’єкти не висувають перед собою під час виконання своїх обов’язків будь-якої політичної мети. Вони представлені виборчими комісіями, органами публічної влади та їх посадовими особами. Особливе місце в цій класифікації посідають спостерігачі та засоби масової інформації. За юридичною природою їх зв’язку з процесом організації та проведення виборів їх можна поділити на особливі та звичайні. До особливих суб’єктів виборчого процесу можна віднести виборців, кандидатів, партії, блоки партій, довірених осіб, спостерігачів, виборчі комісії, розпорядників виборчих фондів. До звичайних суб’єктів можна віднести громадян, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб, засоби масової інформації. З точки зору послідовного врахування стадій виборчого процесу можна виділити суб’єктів та учасників: які наділяються правом призначення виборів; які наділені правом висування та реєстрації кандидатів (списку кандидатів); які беруть участь у передвиборній агітації та наділені правом формування виборчих фондів та внесення в них добровільних внесків; які відповідають за обладнання місць голосування та організацію всіх видів голосування; які мають право голосу та здійснюють нагляд за процедурою волевиявлення виборців на виборах; які відповідають за встановлення результатів голосування, результатів виборів та призначення, в разі необхідності, повторного голосування і повторних виборів; які опубліковують офіційні підсумки виборів та які відповідають за збереження виборчої документації, що містить інформацію про волевиявлення виборців. Існують й інші критерії, за якими можна класифікувати суб’єктів виборчого процесу в Україні.
ІІІ. Елементами конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні є: виборча правосуб’єктність, яка складається з виборчої правоздатності, дієздатності та деліктоздатності; виборчі права, свободи та обов’язки – центральний елемент; принципи; гарантії та відповідальність суб’єктів виборчого процесу в Україні.
ІV. Індивідуальними суб’єктами виборчого процесу, які реалізують своє активне та пасивне виборче право, необхідно вважати: 1) громадян України, які мають право голосу (виборців); 2) претендентів в кандидати на посаду Президента, народного депутата, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільського, селищного, міського голови, депутата місцевої ради; 3) зареєстрованих кандидатів на пост Президента, народного депутата, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільського, селищного, міського голову, депутата місцевої ради. Колективними суб’єктами виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, є сенс визнавати: 1) політичні партії; 2) блоки політичних партій. Звідси, до найважливіших ознак суб’єктів виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, можна віднести: 1) конституційно встановлене володіння правом голосу (для індивідуальних суб’єктів); 2) наявність виборчо-процесуальної правосуб’єктності (правоздатності, дієздатності та деліктоздатності); 3) особисту зацікавленість у реалізації своїх виборчих прав, свобод та обов’язків у ході виборчого процесу; 4) високу концентрацію зусиль для досягнення поставленої мети; 5) безпосередню зацікавленість у доведенні виборчого процесу до логічного завершення.
V. Удосконаленню конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, сприяло б позитивне вирішення питань стосовно того, що: 1) за виборцями необхідно передбачити право брати участь у формуванні виборчих комісій або делегувати своїх представників до них; 2) виборці, які мають фізичні вади, у зв’язку з чим не можуть самостійно проголосувати, повинні мати право звернутися за допомогою до членів виборчої комісії, представників від різних політичних партій, у кількості 2-х або 3-х, стосовно допомоги у заповненні бюлетеня; 3) при проведенні голосування за межами приміщення для голосування виборець, як суб’єкт виборчого процесу, повинен мати право звернутися до виборчої комісії і в день виборів, а не тільки напередодні; звичайно, цей термін звернення у день голосування можна було б обмежити, наприклад, 4 - 6 годинами до закінчення часу для голосування; 4) норми виборчого законодавства, які регламентують утворення виборчого фонду, мають бути не уповноважуючими, а виключно зобов’язуючими, а виборчі фонди мають визнаватися тільки цільовими; 5) право висування виборцями кандидатів у депутати має реалізовуватися ними як безпосередньо шляхом самовисування, а також висуненням на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання та через осередки політичних партій, партії, блоки партій, громадські організації. Партійна належність або ж неналежність громадян не може бути дискримінаційним фактором по відношенню до виборців.
VІ. До суб’єктів виборчого процесу, що забезпечують реалізацію виборчих прав, відносяться: виборчі комісії; офіційні спостерігачі; органи державної влади та органи місцевого самоврядування; засоби масової інформації. Ознаками цих суб’єктів є: 1) наявність права призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав, свобод та обов’язків інших суб’єктів виборчого процесу; 2) володіння виборчо-процесуальною правосуб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю); 3) вирішальний, лідируючий ступінь участі у забезпеченні реалізації виборчих прав, свобод та обов’язків; 4) встановлений виборчим законодавством України визначальний вплив на хід виборчого процесу. Отже, суб’єктами виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчого права, є фізичні чи юридичні особи, які Конституцією та виборчим законодавством України наділені виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю, правом призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав громадян та інших суб’єктів виборчого процесу.
VІІ. Засоби масової інформації на законодавчому рівні мають бути закріплені як суб’єкти виборчого процесу. Разом з тим, враховуючи, що існує велика кількість засобів масової інформації, тими з них, які б офіційно на законодавчому рівні виступали суб’єктами виборчого процесу, необхідно визнати такі, які створені з державною участю, з участю органів місцевого самоврядування.
VІІІ. Принципами виборчого права необхідно вважати засади національного виборчого права, умови його здійснення, визначені Конституцією України, найбільш важливі нормативно-регулятивні, загальні, обов’язкові для всіх суб’єктів та учасників виборчого процесу, об’єктивно обумовлені правила всього законодавчого регулювання виборів, що становлять самостійну політико-правову категорію, яка визначає характер і напрямки правового регулювання всього комплексу суспільних відносин, що складаються в процесі виборів, соціальною функцією яких є регулювання та охорона суспільних відносин, пов’язаних з реалізацією виборчого права суб’єктами виборчого процесу та забезпеченням реального характеру волевиявлення народу, легітимності виборних органів публічної влади та обрання посадових осіб. Ними є принципи: 1) вільних виборів; 2) загального виборчого права; 3) рівного виборчого права; 4) прямого виборчого права; 5) таємного голосування; 5) обов’язковості проведення виборів. Згадані принципи можна систематизувати на принципи організації та проведення виборів і принципи участі громадян у виборах.
ІX. Гарантії діяльності суб’єктів виборчого процесу - це закріплені в матеріальних та процесуальних нормах Конституції та виборчих законах України загальні основоположні норми-гарантії, норм-принципи, які передбачають систему правових механізмів, умов, засобів, способів, методів, що створюють сприятливі умови та забезпечують фактичну реалізацію суб’єктам та учасникам виборчого процесу права обирати та бути обраними, гарантування їх реального здійснення та захист від порушень з боку будь-кого, з метою законності проведення виборів та легітимізації їх результатів. Систему таких гарантій становлять гарантії: 1) загальні, до яких відносяться: політичні, ідеологічні, економічні; 2) організаційно-правові, пов’язані зі створенням органами державної влади умов для реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав та обов’язків; 3) нормативно-правові, що випливають із джерел об’єктивного виборчого права та врегульовують виборчий процес; 4) міжнародно-правові, що базуються на міжнародно-правових актах, імплементованих у національне виборче законодавство.
X. Відповідальність суб’єктів виборчого процесу - це один з видів конституційно-правової та іншої юридичної галузевої відповідальності, передбачених нормами права, пов’язаний із примусом, сутність якого в обов’язку суб’єкта, що вчинив правопорушення, зазнати застосування до нього репресивних заходів, що накладаються компетентними органами у встановленому законом порядку, з метою забезпечення законності та правопорядку під час реалізації виборчих прав суб’єктами виборчого процесу. Її найважливішими ознаками є: 1) репресивні міри, переважно політико-юридичного характеру; 2) підставою настання відповідальності слугує умисне або необережне порушення норм Конституції та виборчого законодавства України; 3) настає за правопорушення, вчинене в ході виборчого процесу у вигляді дії чи бездіяльності; 4) відповідальність можуть нести лише деліктоздатні суб’єкти та учасники виборчого процесу, які наділені виборчо-процесуальною правоздатністю та дієздатністю; 5) є засобом забезпечення правопорядку та поновлення порушених виборчих прав суб’єктів виборчого процесу; 6) застосовується в порядку, визначеному виборчим, кримінальним, адміністративним або цивільним законодавством; 7) накладається компетентними органами.
XІ. Можна вирізнити чотири види відповідальності за порушення виборчого законодавства, а саме: 1) передбачену виборчим законодавством; 2) кримінальну; 3) адміністративну; 4) цивільно-правову. А правопорушення виборчого законодавства - це визначена у виборчому законодавстві винна, протиправна дія або бездіяльність, що порушує виборчі права громадян та інших суб’єктів і учасників виборчого процесу та передбачає застосування передбачених виборчим та іншими (кримінальним, адміністративним, цивільним) законодавствами міри покарання відповідно до вчиненої дії чи бездіяльності.
XІІ. Відповідальність, що передбачена виборчим законодавством, є підвидом конституційно-правової відповідальності і реалізується у вигляді таких видів санкцій: 1) попередження; 2) відмова в реєстрації кандидата (кандидатів); 3) скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів); 4) визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; 5) визнання окружною виборчою комісією голосування недійсним; 6) визнання виборів недійсними; 7) дострокове припинення повноважень виборчої комісії; 8) дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії.
XІІІ. Перспективними шляхами вдосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу є такі заходи: 1) запровадження пропорційної виборчої системи з преференціями для формування виключно парламенту із наявністю обмежувального бар’єру, який має становити 4 - 5%; 2) використання для формування Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та обрання сільських, селищних, міських голів мажоритарної виборчої системи відносної більшості; 3) розвиток стосовно виборів Президента України чинної мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості; 4) передбачення у виборчому законодавстві норм, за якими виборець, який прибув до місця тимчасового перебування у день виборів, голосує на виборчій дільниці, утвореній на її території, а виборець, який вибуває у день проведення виборів, голосує таким же чином; 5) визнання підставами оскарження змісту списків виборців: а) невнесення виборця до списку; б) внесення до списку особи, яка не має виборчого права; в) невірні дані про осіб, внесених до списку; г) внесення до списку особи, яка постійно не проживає на території виборчої дільниці; 6) запровадження в Україні Державного реєстру виборців; 7) організація контролю за участю виборців, суб’єктів виборчого процесу, у виборах за допомогою паспорта, у якому після видачі бюлетеня чи бюлетенів для голосування членом дільничної виборчої комісії ставиться відмітка; 8) розширення кола учасників висування кандидатів на виборні посади шляхом їх доповнення: громадськими організаціями, зборами виборців, трудовими колективами, професійними спілками, територіальними громадами та іншими формами об’єднань громадян; 9) передбачення більш жорстких вимог стосовно осіб, які балотуються у кандидати, зокрема, виключення положень, які передбачають, що помилки і неточності, виявлені в декларації про майно та доходи, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата, враховуючи, що це виборчий документ і у діях особи, яка заповнює декларацію, може бути не просто описка, а навіть склад злочину; 10) визнання того факту, що механізм збору підписів на підтримку кандидата в Президенти в Україні дискредитує себе через формальний підхід до нього, а в окремих випадках – навіть через пряме ігнорування та порушення Закону суб’єктами та учасниками виборчого процесу, а також відсутності чіткої законодавчо врегульованої юридичної відповідальності за допущені порушення на цій стадії виборчого процесу. Нелогічним є й той факт, що кандидат реєструється за вісімдесят днів до початку виборів, а підписні листи здаються за сорок днів до їх початку; 11) редагування статті, в якій йдеться, що за результатами збирання підписів на підтримку кандидата на пост Президента України Центральна виборча комісія не пізніше десятого дня з дня отримання підписних листів складає відповідний протокол, а про неврахування підписів у підписних листах та (або) підписних листів приймає відповідне рішення таким чином, щоб у ній було чітко визначено умови (кількісні та якісні показники підписних листів та підписів). Передбачення відповідальності осіб у разі фальсифікації таких виборчих документів, як підписні листи чи підписи у них; 12) затвердження статей, у яких було б зазначено, що Центральна виборча комісія оголошує не лише попередження кандидату на пост Президента України та партії (блоку), яка його висунула, відповідно партії, блоку партій або окремому кандидатові в депутати у разі встановлення судом у порядку, визначеному законом, факту підкупу; надання грошей чи товарів; використання інших коштів, крім коштів свого виборчого фонду; залучення підлеглих йому осіб, в яких містяться ознаки злочину і факт такого злочину, встановлений судом, у передбаченому законом порядку, але це рішення суду є підставою для скасування реєстрації кандидата або притягнення його до кримінальної відповідальності; 13) створення загальнодержавного виборчого фонду, який би щорічно акумулював кошти на спеціальному рахунку чи які б передбачалися окремим рядком у Законі про Державний бюджет України; 14) вирішення питань щодо: а) скасування обмежень максимального розміру витрат виборчого фонду; б) підвищення максимального рівня добровільних внесків від однієї особи; в) закріплення більш жорстких та дієвих вимог щодо обліку надходжень та механізму його використання; г) передбачення юридичної відповідальності, в першу чергу, конституційно - правової, а в разі потреби - і інших видів за порушення формування та використання виборчого фонду; д) більш чітке визначення процедури щодо матеріально-технічного забезпечення виборів, врегулювання питання стосовно закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти для потреб виборчих комісій; 15) врегулювання використання, на стадії передвиборної агітації, засобів масової інформації, зокрема: формулювання поняття „політична реклама”, терміна “агітація” та її підвидів “агітація за” чи “агітація проти”; регламентація статусу засобів масової інформації, що належать політичним партіям, всесвітньої електронної мережі Інтернет; створення експертно-моніторингової групи для забезпечення ефективного контролю за засобами масової інформації під час проведення агітації; 16) конкретне визначення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, які б відповідали за забезпечення належних умов для ведення передвиборної агітації зацікавленими суб’єктами виборчого процесу, а також встановлення виду та міри їх відповідальності; 17) закріплення механізму обмеження можливого використання посадовими та службовими особами відповідних ресурсів шляхом припинення повноважень на час виборчої кампанії, починаючи з моменту реєстрації його як кандидата; 18) встановлення чітких єдиних норм щодо кількісного складу виборчих комісій одного рівня та збільшення терміну їх повноважень після офіційного оприлюднення результатів виборів до 30 днів; 19) утворення закордонних виборчих дільниць не тільки при дипломатичних і консульських установах України, а і в інших місцях компактного перебування громадян України за кордоном; 20) скорочення терміну тривалості виборчого процесу в Україні до дев’яноста днів для всіх видів виборів; 21) відновлення такого виду конституційно-правової відповідальності, як визнання виборів недійсними; 22) прийняття Виборчого кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02.- К.,1999.- 18 с.
2. Нгуен А.Г. Законодавство про вибори представницьких органів в Україні і СРВ: порівняльний аналіз: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02.- К., 2000.- 20 с.
3. Лавринович О.В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.02 /Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.- К., 2001.- 16 с.
4. Стешенко Т.В. Виборчі комісії: правовий статус і організація роботи: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.02 /Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.- Харків, 2000.- 19 с.
5. Тодика О.Ю. Вибори в парламенти країн СНД (Порівняльно-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 /Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2002.- 19 с.
6. Тодика О.Ю. Вибори до парламентів країн СНД (порівняльно-правовий аспект): Монографія. – Х.: Факт, 2003.- 147 с.
7. Князевич Р.П. Конституційні засади виборів Президента України: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 /Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2002.- 18 с.
8. Ковальчук О.Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 /Одеська національна юридична академія.- Одеса, 2003. - 20 с.
9. Аксакова Р.М. Вибори до органів місцевого самоврядування: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. … канд. юрид.наук: 12.00.02.- К., 2003.- 16 с.
10. Афанасьєва М.В. Конституційно-правове забезпечення виборчих технологій в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 /Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2004.- 20 с.
11. Співак В.І. Правова культура учасників виборчого процесу як засіб забезпечення реалізації виборчих прав громадян України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 /Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К., 2004.- 20 с.
12. Корольова-Борсоді Н.В. Правове регулювання виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.02 /Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка.- К., 2005. - 19 с.
13. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. /МГУ им. М.В.Ломоносова; Под ред. проф. М.Н. Марченко. - М.:ЗЕРЦАЛО-М, 1998.-Т.2: Теория права. - 620 с.
14. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982. - Т.2.- 359 с.
15. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. - М.: Госюриздат, 1962. - 213 с.
16. Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права /М-во высш. и сред. спец. образования РСФСР. Свердловск. юрид. ин-т.- Уфа: Башкирское книжное издательство, 1972. – 160 с.
17. Загальна теорія держави і права: Підручник /М-во освіти та науки України. Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: ПРАВО, 2002. – 428 с.
18. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник /За ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с. – Бібліогр.: С. 455-460.
19. Загальна теорія держави та права: Навчальний посібник /М-во освіти України. Держ. пед. університет ім. М.П. Драгоманова; За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком, 1997. – 317 с.
20. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебник /Под ред. В.Г.Стрекозова. - Изд. 2-е, исправ. и доп.- М.: ”Интерстиль”, 2000.- 377 с.
21. Молдаван В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право: Опорні конспекти: Словник-довідник. – К.: Юмана, 1996. – 272 с.
22. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій . – К.: “Вентурі”, 1995.- 240 с.
23. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
24. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М.: БЕК, 1995. – 496 с.
25. Веденеев Ю.А. Теория и практика переходных процессов в развитии российской государственности //Государство и право. – 1995.- №1.- С.107-117.
26. Князев С.Д., Хрусталев Е.Н. Субъекты российского избирательного права //Актуальные проблемы государства и права на рубеже веков.- Владивосток, 1998.- С. 89-90.
27. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе /АН СССР. Ин-т государства и права – М.: Наука,1979. – 229 с.
28. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
29. Александров Н.Г., Калиничев Ф.И. Правовые отношения в социалистическом обществе //Теория государства и права: Учебник /Под ред. Н.П.Александрова.- Изд. 2-е.- М.: Юрид.лит., 1974.- Глава ХХІV.- С.577-608.
30. Ленин В.И. Речь на рабочей конференции Пресненского района 14 декабря 1918 г. //Полное собрание сочинений.- Изд.5-е.- М.: Изд-во политической литературы, 1977.- Т. 37.- С. 370-383.
31. Популярна юридична енциклопедія /Кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
32. Козодой Л.М. Поняття та класифікація суб’єктів виборчого процесу //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України: Науково – теоретичний журнал.- К.,2003.- №2.- С. 35-42.
33. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України.-1996.- №30.-Ст.141.
34. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
35. Коментар до Закону України “Про вибори народних депутатів України” /За ред. М.І. Ставнійчук, М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2002.- 384 с.
36. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України, прийнятий 6 квітня 2004 року № 1667- ІV //Відомості Верховної Ради України.-2004.- №30-31.- Ст. 382.
37. Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України”: Закон України, прийнятий 18 березня 2004 року № 1630 – ІV //Відомості Верховної Ради України.-2004.- №20-21.- Ст. 291.
38. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України,1996.- 376 с.
39. Закон України “Про вибори Президента України”: Науково– практичний коментар /За заг. ред. проф. С. В. Ківалова і М. О. Баймуратова. – К.: ТОВ “Видавництво “Консультант”, 2004. – 440 с.
40. Катков Д. Б.,Корчиго Е.В. Избирательное право: Вопросы и ответы /Под ред. д-ра юрид. наук Ю. А. Веденеева – М.: Юриспруденция, 2001. – 288 с.
41. Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів України”: Закон України, прийнятий 7 липня 2005 року № 2777 – ІV //Відомості Верховної Ради України.-2005.-№38-39.-Ст. 449.
42. Виборче право України: Навчальний посібник /За ред. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 383 с.
43. Конституционное право: Словарь /Отв. ред. В. В. Маклаков. – М.: Юность, 2001. – 560 с.
44. Про політичні партії в Україні: Закон України, прийнятий 5 квітня 2001 року № 2365 – ІІІ //Офіційний вісник України .-2001.- № 17.- Ст. 728.
45. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник /Центральна виборча комісія; Редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – 352 с.
46. Ковлер А. И., Зотова З. М. Стратегия избирательной кампании и ее планирование .– М.: Издательство РЦОИТ, 1999. – 80 с.
47. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні: Закон України, прийнятий 27 листопада 2003 року //Офіційний вісник України .-2003.-№ 52.- Ст. 2743.
48. Избирательное право, избирательный процесс в Российской Федерации: Учебник для вузов /Отв. ред. – д-р юрид. наук А. В. Иванченко. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 856 с.
49. Сравнительное избирательное право: Учебное пособие. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 208 с. – (Издательский проект “Зарубежное и сравнительное избирательное право”).
50. Рябець М.М. Центральна виборча комісія: віхи становлення та розвитку: Статті, доповіді, виступи, інтерв’ю. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, видавництво “АртЕк”, 2003. – 600 с.
51. Про Центральну виборчу комісію: Закон України, прийнятий 30 червня 2004 року №1932 – ІV //Відомості Верховної Ради України.-2004.-№36.- Ст. 448.
52. Вибори до Верховної Ради України: Інформ.-довідкове видання / Редкол: М. М. Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2002. – 676 с.
53. Вибори Президента України - 1999: Інформ.-аналіт. видання/ Центральна виборча комісія; Редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін. – К.: ЦВК, 2000.- 400 с.
54. Выдрин И.В. Институт общественных наблюдателей за выборами органов власти //Государство и право. – 1996. - № 6.- С. 29-36.
55. Зарубежное избирательное право: Учебное пособие.- М.:Изд-во НОРМА, 2003. – 288 с. – (Издательский проект “Зарубежное и сравнительное избирательное право”).
56. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Навчальний посібник /За заг. ред. Ю.М.Тодики. – Харків: Видавництво Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 672 с.
57. Коментар до Закону “Про судоустрій України” /За заг. ред. В. Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
58. Збірник рішень судів за результатами розгляду скарг та заяв суб’єктів виборчого процесу на виборах Президента України 2004 року /Редкол.: Я.В. Давидович(голова), М.І. Ставнійчук та ін. – К.: Атіка, 2005. – 936 с.
59. Про судоустрій України: Закон України, прийнятий 7 лютого 2002 року № 3018 –ІІІ //Офіційний вісник України.-2002.- №10.- Ст. 441.
60. Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб: Закон України, прийнятий 4 березня 1998 року //Офіційний вісник України.-1998.- №13.- Ст. 481.
61. Про внесення змін до Кримінально – процесуального кодексу України: Закон України, прийнятий 12 липня 2001 року № 2670 –ІІІ //Офіційний вісник України .-2001.- № 34.- Ст. 1578.
62. Зінченко О. О. Журналіст і передвиборна агітація: проблеми правової захищеності //Засоби масової інформації у виборах: права, обов’язки, відповідальність: Матеріали наради семінару з представниками ЗМІ України, 19 грудня 2001 року. - К., 2001.- С. 25-30.
63. Парламент України: вибори – 98: Інформ.-аналіт. видання /Центральна виборча комісія; Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: ЦВК, 1998 – Ч.ІІ. –728 с.
64. Вибір України – 99. Що далі: Збірник статей і довідкових матеріалів / Упорядники Я. Хобта, Ю. Тимчук та ін. - К.: Фонд Центр “Суспільство”, 1999. – 261 с.
65. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (доповіді, виступи, рекомендації) /Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін.-К.: Центральна виборча комісія, 1999. - 231 с.
66. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – М.:Юрид.лит., 1981. –Т.1.- 359 с.
67. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 206 с.
68. Семенов В.М. Принципы советского гражданского процессуального права: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук /Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1965.- 40.
69. Малеин Н. С. Правовые принципы, нормы и судебная практика //Государство и право. - 1996.- №6.- С.12-19.
70. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: Сущность и принципы. - М.: Юрид лит., 1978. – 224 с.
71. Советское государственное право:Учебник /Под ред. проф. А.И. Лепешкина. – М.: Юрид. лит., 1971. – 616 с.
72. Конституційне право України: Підручник /За ред. д-ра юрид.наук, проф. В. Ф. Погорілка.- Вид. 2-ге, доопрац.- К.: Наукова думка, 2000.-732 с.
73. Матейкович М. С. Проблемы правового регулирования выборов в органы государственной власти субъектов Российской Федерации: Автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02. - Тюмень, 1988.– 24 с.
74. Князев С.Д. Принципы Российского избирательного права //Изв.вузов. Правоведение. – 1998. - №2.- С. 22-29.
75. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 2-ге, доп. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.
76. Кодекс о выборах от 21 ноября 1997 г. //Monitorul Oficial al Republicii Moldova.-1997.- №81.- Ст. 667.
77. Фузаро К. Правила переходного периода: новое избирательное законодательство Италии 1993 года //Реформа избирательной системы в Италии и России: опыт и проблемы. - М., 1995.- С. 19-26.
78. Григорьев В. К., Жданов В. П. Порядок организации и проведения выборов в Верховные Советы союзных автономных республик и в местные советы народных депутатов.- М.: Юрид. лит., 1984.- 88 с.
79. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року № 435 – ІV //Офіційний вісник України. - 2003. - №11.- Ст. 461.
80. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов /Под общ. ред. члена-корр. РАН, проф. М.В. Баглая, д-ра юрид. наук, проф. Ю.И. Лейбо и д-ра юрид. наук, проф. Л.М. Энтина. – М.: Изд-во НОРМА – ИНФРА - М, 2000. – 832 с.
81. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник в 4-х т. /Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1997. –Т.3.-764 с.
82. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України, прийнятий 16 березня 2000 р. //Офіційний вісник України.-2000. - №15.- Ст. 588.
83. Про правовий режим воєнного стану Закон України: прийнятий 6 квітня 2000 р. //Офіційний вісник України.-2000.- №17.- Ст. 691.
84. Козодой Л.М. Дотримання принципу рівного виборчого права – необхідна передумова демократії в суспільстві //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України: Науково-теоретичний журнал. - К., 2002.- № 2.- С.70-77.
85. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов.- 3-е изд., доп. – М.: Изд-во НОРМА-ИНФРА - М, 2001. – 800 с.
86. Невинский В.В. Демократия, выборы и избирательное право в ФРГ. – Барнаул, 1993. – 82 с.
87. Катков Д.Б., Корчиго Е.В. Избирательное право: Вопросы и ответы. – М.: Юриспруденция, 2001. – 176 с.
88. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа ”ФОРУМ” – “ИНФРА-М”, 1998. – 488 с.
89. Закон Украины “О выборах Президента Украины”: Комментарий / Под общ.. ред. проф. С.В. Кивалова и М.А. Баймуратова. – Одесса: Юрид. лит., 2004. – 488 с.
90. Про внесення змін до Конституції України: Закон України, прийнятий 8 грудня 2004 року №2222-ІV //Відомості Верховної Ради України.- 2005.- №2. - Ст.44.
91. Права человека: Сборник международных документов. – М.: Юрид. лит., 1998. – 608 с.
92. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики: До 10-ї річниці незалежності України. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.- 356 с.
93. Зиновьев А.В., Поляшова И.С. Избирательная система России: теория, практика и перспективы. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2003. – 359 с.
94. Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні: Указ Президента України від 6 грудня 2000 р. //Офіційний вісник України. - 2000.- №50.- Ст. 2151.
95. Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001р. № 88 //Офіційний вісник України. - 2001.- №5.- Ст. 189.
96. Співак В.І. Підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні як основа організації та проведення демократичних, легітимних виборів і референдумів //Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник /ЦВК. – К., 2001. – С.292-303.
97. Співак В.І. Поняття виборчого процесу та правова культура виборчих комісій як суб’єктів виборчого процесу //Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення. Київ, 13-15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації).– К.: Нора-Друк, 2003. – С.377-386.
98. Буяк Б.Б. Формування політичної культури сучасної української молоді //Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення. Київ, 13-15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації). – К.: Нора-Друк, 2003. – С.393-396.
99. Бурч Я.М. Організаційно-правовий аспект виборчого процесу в Україні //Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення. Київ, 13-15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації).- К.: Нора-Друк, 2003. – С.415-421.
100. Вишняков А.А. Избирательные стандарты в международном праве и их реализация в законодательстве Российской Федерации.- М.: ВЕСЬ МИР, 1997.- 184 с.
101. Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм: (Государственно-правовые аспекты).- Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1985. – 154 с.
102. Сущенко В.М. Вибори: моральна, політична, юридична відповідальність суб’єктів виборчого процесу //Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення. Київ, 13-15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації). – К.: Нора-Друк, 2003. – С. 258-262.
103. Слободян М.Н. Суб’єкти конституційно-правової відповідальності в Україні //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні, політичні науки. Випуск 24.-К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004.- С.159-164.
104. Игнатенко В.В. Ответственность за нарушение законодательства о выборах и референдумах: основания и санкции.- Иркутск,1990. - 48 с.
105. Козодой Л.М. Поняття конституційно-правової відповідальності суб’єктів виборчого процесу //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С.164-169.
106. Конституційне право України: Підручник для вузів /За ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Ф. Погорілка.- К.: Наукова думка, 1999.- 734 с.
107. Князевич Р.П. Проблеми регулювання механізму відповідальності за порушення Закону України “Про вибори Президента України” //Вибори Президента України – 99: проблеми теорії і практики: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної кон