СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ТА ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ НІМЕЧЧИНІ: ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….3

І РОЗДІЛ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИ-НА……………………………………..12
1.1. Поняття-концепт соціальних прав і свобод людини і громадяни-на……….12
1.2. Становлення і розвиток системи соціальних прав і свобод люди-ни………27
1.3. Діалектика основних соціальних прав і свобод людини і громадянина в контексті загальних конституційних прав……………………………………….47

ІІ РОЗДІЛ. СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ТА ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ НІ-МЕЧЧНІ………………………………………………………………………...56
2.1. Критерії класифікації системи соціальних прав і свобод людини і громадянина в компаративістському аспекті…………………………………….56
2.2. Види соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині……………………………………………...75
2.3. Механізм реалізації соціальних прав та свобод в гетерогенних суспільних систе-мах…………..………………………………………………………………...96

ІІІ РОЗДІЛ. ГАРАНТІЇ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВО-БОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА……………………………………132
3.1. Соціальна правова держава – головний гарант соціальних прав і свобод людини і громадяни-на……………………………………………………………132
3.2. Юридичні гарантії соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині………………………………..146
3.3. Міжнародно-правові гарантії основних соціальних прав і свобод лю-дини і громадяни-на………………………………………………………………………166

ВИСНОВ-КИ………………………………………………………………...181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..186
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
На сучасному етапі суспільного розвитку відбувається істотна трансформація правової системи держави. Однією з причин цього процесу є загально цивілізаційна тенденція зростання ролі людського чинника в суспільних подіях, актуалізація значення таких людських цінностей як гідність, свобода, соціальна справедливість тощо. Ця тенденція, яка у суспільних науках отримала назву «гуманістичний поворот», безумовно стосується і правознавства та правової культури соціуму в цілому. Вона пред’являє нові підвищені вимоги до конституційної діяльності держави, стимулює наукові пошуки юристів. Логічним наслідком дії зазначеної тенденції є певна зміна акцентів уваги фахівців конституційного права, її перенос від загальних проблем правового вдосконалення держави до проблем забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Не людина для держави, а держава для людини – так афористично оформлено визнання сутності цього акценту.
Проблема прав і свобод людини і громадянина, зокрема соціальних, зараз перебуває в епіцентрі уваги теоретиків та практиків конституційного процесу. Її розробкою активно займалися чимало представників української юриспруденції, зокрема В.Д.Бабкін, В.М.Баймуратов, В.В.Головченко, В.Н.Денисов, В.І.Євінтов, Н.І. Карпачова, М.І.Козюбра, А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, Г.О.Мурашин, Є.В.Назаренко, А.Ю.Олійник, В.Ф.Погорілко, Ж.Н.Пустовіт, П.М.Рабінович, О.Ф.Скакун, О.В.Скрипнюк, Ю.М.Тодика, О.Ю.Тодика, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко, Н.Г.Шукліна, М.І.Хавронюк, О.Ф.Фрицький та інші. Їх зусиллями розроблена ціла низка концептуальних питань теорії соціальних прав та свобод.
Методологічною основою розробки концепції соціальних прав і свобод є праці класиків світової юриспруденції і соціальної філософії, в тому числі філософії права - Аристотеля, Макіавеллі, Канта, Гегеля та інших.
Ці питання творчо розробляли також такі провідні російські вчені-правознавці як С.С.Алексєєв, М.В. Баглай, М.Л.Ентін, А.Е.Жалінський, О.А.Лукашова, В.І.Манукян, О.О.Мачульська, А.А.Тихонов, М.Н.Марченко, В.Є.Чіркін, Е.Б.Френкель тощо. Міжнародна наукова спільнота теж велику увагу приділяє дослідженню прав та свобод людини та розвитку соціальної правової держави. Зокрема цими питаннями займалися К.Хессе, А.Баумгартен, А.Брюль, П.Бултман, Х.Вайс, М.Морлок, М.Новак, Р. Александ Лотц, Я.Симонидес, Л.Штейн, Х.Ханнум, Ф.Хатлер та інші. Ці узагальнені розробки багато в чому утворюють джерелознавчу основу даного дисертаційного дослідження.
Разом з тим, слід зауважити, що ціла низка методологічних питань соціальних прав і свобод все ще лишаються не розв’язаними. Серед них – з’ясування системного характеру соціальних прав і свобод, здійснення класифікації їх різновидів, визначення дієвих механізмів забезпечення та реалізації цих прав, здійснення порівняльного аналізу соціальних прав громадян України та Німеччини, осмислення проблеми створення реальних передумов для реалізації соціальних прав та свобод в умовах сучасних трансформаційних суспільних реалій. З’ясування цих проблем та їх теоретичне розв’язання визначає мету дисертаційного дослідження.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється конституційною установкою держави на розвиток України як соціальної, демократичної, правової держави. Ця актуальність також посилюється стратегічною метою України на інтеграцію до європейської спільноти соціально орієнтованих держав. Розвиток соціальної сфери українського суспільства, врахування стандартів життя громадян Європейського Союзу є безсумнівною імперативною умовою входження України до ЕС.
Однією з найбільш розвинених в соціальному відношенні держав Західної Європи є Федеративна Республіка Німеччина. В соціальному просторі та правовому полі ФРН народжуються цінні ініціативи щодо загальноцивілізаційного розвитку прав громадян. Саме Німеччина однією з перших держав світу проголосила себе соціальною; вона є визнаним лідером у справі законодавчого забезпечення соціальних прав і свобод людини і громадянина та створенні дієвих механізмів їх реалізації та захисту. Тому наукове узагальнення системи нормативно-правових актів соціального спрямування ФРН та можливість запозичення окремих положень в правову систему України має велике теоретичне і практичне значення.
Як справедливо зазначає академік Шемшученко Ю.С., «…розбудова дійсно правової, демократичної соціальної європейської держави неможлива без врахування досвіду розвинених демократій та адаптації його на вітчизняному ґрунті»[155, c.12]. Гармонізація законодавства України і європейського співтовариства є запорукою успішного розв’язання проблеми реалізації соціальних прав і свобод громадян України.
Одним з ефективних засобів вивчення та узагальнення досвіду соціально-правового поступу в зазначеному аспекті є порівняльний (компаративістський) метод. Він дозволяє оцінити наявний стан соціального розвитку України на фоні досягнень розвинених зарубіжних країн у забезпеченні соціальних потреб громадян, визначити в цьому контексті конкретні законодавчі напрацювання, з’ясувати наявність дієвих механізмів для реалізації соціальних прав та свобод людини і громадянина на практиці. Значення порівняльного методу також полягає і в тому, що він дозволяє з’ясувати спільні проблеми, які виникають в країнах-лідерах в процесі соціального та правового реформування.
Зазначені міркування визначили загальну концепцію дисертаційної праці «Соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині: порівняльне дослідження» та конкретні науково-дослідницькі завдання.
Зв'язок роботи з науковими темами, планами, програмами.
Тема дисертаційного дослідження обрана автором з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатньої наукової дослідженості. Дисертаційне дослідження – складова комплексної тематики наукових досліджень кафедри нотаріату та державного будівництва Київського університету туризму, економіки і права, розділ: «Становлення і розвиток нормативно-правового забезпечення в сфері нотаріату, митної справи і туризму в Україні: проблеми і перспективи». Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми „Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний №0103U008723) та програми „Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” (державний реєстраційний номер №0104U000745).
Мета і задачі дослідження.
Метою даної дисертаційної роботи є комплексне компаративістське дослідження та наукове опрацювання теоретичних питань соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині, проблем їх реалізації і гарантування, вироблення рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства на основі зарубіжного досвіду. Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання наступних науково-дослідних задач:
- дослідити виникнення та еволюцію соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині;
- з’ясувати зміст та обсяг поняття «соціальні права та свободи людини і громадянина» з врахуванням теми та результатів дослідження та встановити співвідношення соціальних прав з іншими видами конституційних прав людини;
- здійснити порівняльний аналіз систем соціальних прав людини і громадянина в Україні і Федеративній Республіці Німеччині як сукупності цінностей сучасної особистості та механізмів їх реалізації;
- здійснити класифікацію соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та в Німеччині, використовуючи для цього соціально-статусний та демографічний критерій;
- визначити поняття юридичних гарантій соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та в Німеччині;
- запропонувати зміни до законодавства з питань удосконалення системи соціальних прав в Україні, спираючись на передовий світовий досвід;
- виявити потенціал порівняльного (компаративістського) аналізу міжна-родних конституційних норм регулювання потреб громадян у соціальних благах та цінностях, резервів законодавчого вдосконалення цього процесу, притаманних йому проблем;
- узагальнити сутність законодавчих ініціатив та правових актів соціального порядку, до яких вдаються міжнародні державні інституції;
- внести пропозиції щодо вдосконалення механізму реалізації соціальних прав в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині.
Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині в аспекті вимог соціальної держави як суспільного інституту легітимації та реалізації людських прав.
Методи дослідження
Методологічні засади дослідження визначають загальнотеоретичні принципи розуміння сутності феномену соціальних прав і свобод людини і громадянина. У процесі дисертаційного дослідження використовувався широкий спектр підходів, в тому числі інноваційні методи. Особливе значення надано системному методу, який уможливлює аналіз соціальних прав та свобод як певної цілісності, що складається з сукупності взаємозв’язаних правових елементів.
Системний підхід логічно синтезує можливості історичного, функціонального та структурно-видового дослідження. Він сприяє розробці новітніх інтерпретаційних моделей пізнання об’єктів права, враховуючи не тільки їхні внутрішні і зовнішні зв’язки, але й зв’язки приховані (латентні), невизначені, які виникають і розгортаються в процесі розвитку цього об’єкта. Застосування системного (комплексно-структурного) методу дозволило здійснити більш розгорнуту класифікацію соціальних прав та свобод людини і громадянина. Для формулювання дефініції поняття «соціальні права та свободи людини і громадянина», а також механізму їх реалізації використовувався метод порівняльного правознавства (компаративістики). Для аналізу та вивчення інститутів, за допомогою яких реалізуються і захищаються соціальні права та свободи людини як в Україні, так і в Німеччині, використовувався також інституціональний метод. Для розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства про соціальний захист в Україні та пенсійного права застосовувалися методи прогнозування та моделювання.
Наукова новизна дисертації зумовлена та забезпечена як сукупністю визначених завдань, так і способами їх розв’язання та зробленими узагальненнями. На основі вивчення досвіду Німеччини здійснений комплексний аналіз сучасного стану соціальних прав та свобод людини і громадянина, а також проаналізовані їх юридичні гарантії. У рамках здійсненого дослідження отримані результати, що відповідають критеріям наукової новизни.
- Доведено, що посилена увага до концепції соціальних прав і свобод зумовлена об’єктивною тенденцією інтеграції суспільних інтересів і потреб людини і громадянина та необхідністю їх забезпечення у законодавчий спосіб.
Відстежено особливості поетапного становлення соціальних прав як у ФРН, так і в Україні:
 виникнення феномену соціальних прав та свобод (поява індустріального суспільства);
 становлення та еволюція концепції соціальних прав (XIX-XX ст.);
 модернізація концепції та практики соціальних прав і свобод в сучасну епоху (ХХІ ст.)
- Формулюючи авторське визначення соціальних прав, дисертант наголошує на подальшому розширенні діапазону соціальних потреб людини. Обґрунтовано, що саме соціально-ціннісний підхід дає можливість подолати наявну часткову функціональну обмеженість реалізації прав людини, стимулювати формування значно ширшого погляду на особистість, діапазон соціальних прав і свобод якої зумовлений її суспільним статусом головного суб’єкта правовідносин та повноправного носія конституційних прав.
- Підтверджено важливість методу порівняльного аналізу (компаративістики) особливостей соціальної та правової політики Німеччини у розв’язанні у законодавчий спосіб нагальних соціальних питань. Наголошено, що творче використання конституційного досвіду ФРН в забезпеченні прав людини має виключно важливе значення для реалізації стратегічної мети України – вступу до Європейського Союзу.
- Здійснена класифікація соціальних прав і свобод за суб’єктно-об’єктним принципом. При класифікації за суб’єктами обґрунтована доцільність їх диференціації у відповідності до участі людей у суспільно-продуктивному житті та відповідного вікового цензу. Наголошено, що соціальна та правова політика стосовно цих суспільних верств населення виразно демонструє міру розвинутості соціальної культури держави, ступінь забезпечення соціальної справедливості та гуманного демократизму.
- Доведено, що сутність юридичних гарантій полягає в обов’язку держави по створенню системи механізмів забезпечення реальної можливості задовольняти свої потреби (виважена і широкомасштабна соціальна політика, достатнє фінансування соціальних програм та їх комплексне виконання із залученням громадськості для контролю за цими процесами).
- Показано важливість міжнародних гарантій соціальних прав громадян Україні та Німеччини, досліджено роль в цьому основних міжнародних інститутів по захисту прав, зокрема Організації Об’єднаних Націй, Верховного комісара ООН з прав людини, Європейського Суду з прав людини, Міжнародної організації праці тощо.
- Розроблені пропозиції щодо удосконалення трудового законодавства, законодавства про соціальний захист, а також житлового законодавства на основі перспективної моделі соціально-правової політики Німеччини. Запропоновано проект Соціального Кодексу України для комплексного регулювання соціальних правовідносин.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення і висновки дисертації створюють основу для подальшого теоретичного дослідження проблем соціальних прав та свобод людини і громадянина у сучасних умовах, що є актуальною проблемою як вітчизняної, так і зарубіжної юридичної науки. Загальні висновки дисертаційного дослідження можуть бути застосовані при розробці конкретних положень у галузі юридичних та політичних процесів; у законодавчій практиці щодо вдосконалення національної нормативно-правової бази з питань реалізації та захисту соціальних прав та свобод, а також для гармонізації українського законодавства з міжнародними нормами; у практичній діяльності державних органів та установ, а також громадських організацій, що здійснюють соціальну політику у всіх її аспе-ктах та захист соціальних прав людини і громадянина в Україні; у процесі викладання відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах. Результати дисертаційного дослідження використовуються при підготовці та відпрацюванні ряду тем навчальних курсів «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Право соціального забезпечення», «Порівняльне конституційне право», що розроблені у Київському університеті туризму, економіки і права.
Апробація дослідження. Теоретичні та практичні положення, які визна-чені в дисертації, розглядалися на засіданні відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та кафедри загальноюридичних дисциплін, цивільного права та правового забезпечення туризму та кафедри нотаріату та державного будівництва Київського університету туризму, економіки і права. Основні положення дисертації доповідалися на науково-методичних конференція та аспірантських читаннях: Науково-теоретична конференція Київського університету туризму, економіки і права «Становлення і розвиток нормативно-правового забезпечення в сфері нотаріату, митної справи і туризму в Україні: проблеми і перспективи (Київ, 25 грудня 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (10-11 квітня 2003р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Культура і освіта фахівців туристської сфери: су-часні тенденції та прогнози» секція «Правове забезпечення туризму» (Київ, 13-14 жовтня 2004р.), науково-теоретична конференція юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права «Демократизація українського суспільства» (21 грудня 2004 р.); Всеукраїнська наукова конференція молодих вчених, аспірантів та студентів «Захист прав людини в Україні: теоретичні та практичні аспекти» (9-10 грудня 2005р., Донецьк); VI, VII аспірантські читання (Київ 2004-2005рр.), науково-практична конференція юридичного факультету Університету ім. Г.Гайне (H.Heine Universität Düsseldorf) «Sozialstaat: Problemen und Perspektiven» (Дюссельдорф, 15 жовтня 2005р.); Міжкафедральний круглий стіл Київського університету туризму, економіки і права «Сутність та складові сучасної деонтологічної культури юриста» (Київ, 21 листопада 2005р.); науково-практична конференція Київського університету туризму, економіки і права «Вдосконалення нормативно-правового регулювання в сфері нотаріату, митної справи і туризму в Україні: проблеми ефективності (Київ 22 грудня 2005р.); науково-теоретична конференція Університету ім. Г.Гайне (H.Heine Universität Düsseldorf) «Language and Law» (Дюссельдорф, 17-19 травня 2006р.). Результати, до яких прийшов дисертант, втілені в його статтях і повідомленнях, що опубліковані в спеціалізованих юридичних виданнях.
Структура дисертації. Проблеми, що стали об’єктом даного дисертаційного дослідження, визначили логіку та структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (200 найменувань). Основний обсяг дисертації 201 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ до дисертації:
В ході проведеного дослідження дисертантом обґрунтовуються наступні наукові висновки:
1. Встановлено, що проблематика прав і свобод за останні десятиріччя перетворилася на безсумнівний актуалітет сучасної правової теорії і практики. Лише ті країни визнаються демократичними, в яких права і свободи людини закріплені законом у відповідності до загальноприйнятих міжнародно-правових стандартів, що гарантуються владою і сприймаються як пріоритетні та верховні.
2. Встановлено, що під правами людини в концептуально - дефінітивному сенсі розуміються нормативно-структуровані якісні можливості особистості діяти таким чином, що найповніше задовольняти свої потреби у захисті та реалізації власної гідності, свободи, справедливості тощо у відповідності до суспільно-визначеної системи цінностей та норм законодавства.
3. Визначено, що система соціальних прав і свобод є одним з визначальних видів конституційних прав людини і громадянина. Застосування системного методу розуміння та інтерпретації соціальних прав дозволило дослідити сукупність соціальних прав людини як окремий, відносно автономний комплекс прав, що існує у загальній системі прав та свобод людини і громадянина. Він визнаний світовим співтовариством цивілізованих держав та затверджений міжнародними та локальними законодавчими актами. Соціальні права і свободи являють собою можливості кожної людини володіти, користуватися та розпоряджатися певними соціальними благами та послугами, які надаються державою та всім суспільством, а також можливість захищати їх в порядку та спосіб, що передбачені законодавством.
4. Доведена правомірність диференціації соціальних прав за суттю, змістом та формою. Сутність основних соціальних прав та свобод людини і громадянина утворює можливості певної поведінки, діяльності, вчинення дій, а також свобода виявлення волі та реалізації власних інтересів. Змістовну якість основних соціальних прав і свобод людини і громадянина визначають трудові, житлові, медичні та інші суспільні блага, права ними володіти, одержувати, захищати, користуватися і розпоряджатися. Формою соціальних прав і свобод людини і громадянина є можлива міра використання і споживання зазначених благ, спосіб поведінки індивіда щодо їх одержання.
5. З’ясовано, що в діалектиці відносин соціальних і загальноконституційних прав людини, соціальні права виступають другорядними по відношенню до громадянських та політичних, які утворюють серцевину цілісної правової системи прав людини. В той же час соціальні права являються пріоритетними щодо економічних та культурних, так як вони забезпечують гідний рівень життя людини та можливість отримання нею соціальних благ. Наголошено, що в Німеччині основний акцент у визначенні сутності прав зроблено пріоритеті природних правах людини, в той час як українська Конституція закріпила весь комплекс прав людини і громадянина.
Розуміння соціальних прав та свобод людини і громадянина як окремого виду прав у системі конституційних прав особи дало підстави для визначення критеріїв класифікації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та ФРН. Запропонована класифікація здійснювалася з врахуванням реальних суспільних суб’єктів та об’єктів соціальних прав. При класифікації за суб’єктним принципом доцільно проводити диференціацію суб’єктів прав у відповідності до їх участі у суспільно-продуктивному житті, відповідно до вікового цензу людини, а також в залежності від специфічних ознак. При цьому зауважена необхідність пріоритетності забезпечення певних категорій суб’єктів, зокрема молодшого покоління та осіб «третього віку».
За критерієм об’єкту основних соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та ФРН визначені такі сфери соціального буття як праця, відпочинок, охорона здоров`я, соціальний захист, житло, достатній життєвий рівень тощо.
6. З’ясовано, що реалізація соціальних прав та свобод являє собою своєрідний юридичний механізм, що визначається як соціально обумовлений та законодавчо закріплений комплекс відповідних узгоджених дій державних інституцій та посадових осіб по реалізації закріплених суб’єктивним правом суспільних благ.
В ході проведеного дослідження засобами методики порівняльного аналізу були виявлені проблемні ситуації та недоліки у системі функціонування та реалізації основних соціальних прав громадян в Україні. Зроблений висновок, що основними напрямами діяльності державних органів для покращення стану реалізації та забезпечення прав повинні стати:
- в сфері реалізації права на працю - сприяння розвитку малого та середнього підприємництва для створення нових робочих місць; посилення соціального захисту незайнятого населення; створення нової державної посади Уповноваженого з трудових прав громадян;
- в сфері реалізації права на страйк – розробити та прийняти закон України «Про соціальне партнерство»;
- в сфері реалізації права на відпочинок – встановити обов’язок державних органів розробити і здійснити національну політику у справах відпочинку, яка б передбачала створення і підтримання в належному стані мережі оздоровчих установ та закладів відпочинку, вільного доступу до занять туризмом, фізичною культурою для всіх громадян за доступну плату;
- в сфері реалізації права на житло - прийняти у новій редакції Житловий кодекс України; провести інвентаризацію всього житлового фонду у країні, що надасть об’єктивні відомості про його стан; сформувати сектор соціального житла для громадян, які потребують соціального захисту з боку держави; удосконалити механізм ефективного державного контролю за забезпеченням житлових прав громадян;
- в сфері реалізації права на соціальний захист – розробити та прийняти Соціальний Кодекс України, який має бути спрямований на реалізацію основних соціальних прав і свобод громадян; збільшити розмір соціальних допомог та пенсій відповідно до міжнародних стандартів якості життя;
- в сфері реалізації права на охорону здоров`я – запровадити систему платної страхової медицини, а також забезпечення державного медичного страхування малозабезпечених осіб, збільшення видатків на фінансування медичної галузі, встановлення відповідальності за порушення основних соціальних прав і свобод органами держави, посадовими і службовими особами, власниками підприємств, установ та організації.
7. Доведено, що у процесі розв’язання проблем щодо створення дійового механізму реалізації основних соціальних прав і свобод людини і громадянина вирішальне значення мають гарантії їх забезпечення. Підкреслено, що гарантії прав та свобод людини і громадянина - це система соціально-економічних, політичних, організаційних і юридичних умов, за допомогою яких особа реалізує свої права і гарантовані законом інтереси.
Наголошено, що основним гарантом реалізації соціальних прав та свобод громадян в Україні та Федеративній республіці Німеччині є соціальна держава – така політико-територіальна організація влади, яка ефективно розв’язує соціальні протиріччя між різними соціальними групами та верствами населення і прагне забезпечити соціальну справедливість, доступність загального блага, як основного свого завдання. При цьому соціальна держава має бути не просто демократичним уособленням влади, а суспільним інститутом, що сповідує соціальні, тобто акцентовано людські цілі, несе відповідальність за стабільне та цивілізаційне функціонування суспільства, створює умови для забезпечення кожному існування, гідного сучасної особистості.
8. В ході дисертаційного дослідження визначено актуальність методу порівняльного аналізу (компаративістики), який уможливлює з’ясування елементів правової системи, зокрема прав та свобод людини. Доведено, що з метою найбільш повного вивчення сутності соціальних прав людини у різних правових системах необхідно охопити всі грані цього явища як в часовому так і в просторовому вимірі, причому не ізольовано, а беручі до уваги їх взаємозв’язки. Саме порівняльно-правовий метод є одним з основних і дійових способів визначення шляхів підвищення ефективності законодавства та перспектив його розвитку у майбутньому. Такий вид досліджень сприяє виявленню процесу взаємопроникнення (застосування норм міжнародного права у разі наявних правових колізій), наслідування (що іноді призводить до імплантації передових соціальних норм), взаємний вплив, гармонізація та уніфікація. Все це сприяє реалізації стратегічної мети України – вступу до Європейського Союзу.
9. В процесі роботи над дисертацією були вироблені наступні пропозиції:
- з метою впорядкування та вдосконалення соціального законодавства та узгодження його з міжнародними нормами необхідно підготувати та прийняти проект Соціального Кодексу України (користуючись як моделлю правотворчим досвідом Німеччини);
- запровадити системи дієвого загальнообов’язкового державного медичного страхування;
- запровадити програми інформаційного ознайомлення населення України стосовно правових гарантій захисту соціальних прав та свобод;
- розробити дієвий механізм реалізації положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»;
- створити розгалужену мережу державних уповноважених (омбудсменів) в різних сферах суспільного життя, зокрема Уповноважений з трудових прав громадян, Уповноважений з прав інвалідів тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Антонович М. Юридична термінологія з прав людини: походження, тлумачення, функціонування. // Український часопис прав людини. – 1997. - №3-4. – С.19
2. Аристотель. Политика. // Сочинения: В 4-х т. – М.: Мысль, 1983. – Т.4.
3. Арутюнян Г. Задачи совершенствования системы конституционного контроля в сфере защиты прав человека в РА. Международный семинар. Ереван, 1997. – www.concourt.am
4. Арутюнян Г. Конституционный контроль (сравнительный анализ). Монография. - Ереван: "Нжар", 1997. – 264с.
5. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини. // Правова держава. Щорічник наукових праць. – Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України - 477с.
6. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. – М., 1996. – 832c.
7. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. – К.: Знання, 2005. – 381с.
8. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України. – 2001. - №12. – С. 33
9. Бюллетень Генерального Секретаря «Организационная структура Управления Верховного Комиссара Организации Объединенных Наций по правам человека» (ST/SGB/1997/10) – www.uno.de
10. Васецький В.Ю. Права людини в романо - германській правовій системі. // Правова держава. – 2005.- №16. – 565-566.
11. Визначенню пріоритетів у законодавчій роботі має передувати повна правова інвентаризація. Інтерв’ю з директором Інституту законодавства Верховної Ради України Копиленком О.Л. // Юридичний журнал. – 2003 - №10. - justinian.com.ua
12. Виконавча влада і адміністративне право./ За заг. Ред. В.Б. Авер`янова – Видавничий дім «Ін-Юре», К., 2002. – 668с.
13. Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н.Карпачової на представленні у Верховній Раді України щорічної доповіді «Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні» (6 липня 2005 року) – www.ombudsman.kiev.ua
14. Вовканич С. Національна еліта й інтелектуальний потенціал нації // Філософська і соціологічна думка. – 1996. - №7-8. – С. 14
15. Галянтич М.К., Коваленко Г.І. Житлове право України – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 480 с.
16. Герасимова Е. забастовка как средство защиты трудовых прав граждан. \\ Право и экономика. – 1999. - №3. – С.53.
17. Гершензон Е. Как устроена судебная система Германии. // Partner. – Dortmund. -2000.- №10. – С.12.
18. Гетьман Г.П., Килимник Ю.В. Чи стане Україна соціальною державою? Бесіди про Конституцію. – К., 1996. – 22с.
19. Глущенко В. Проблеми прав дітей в Україні. // Український часопис з прав людини – 2000. - №1. – С.5
20. Головатий С. Демократія в Україні ще тільки зароджується. // Український часопис прав людини. Українська правнича фундація. – Київ, «Право», - 1995 - №1 – С. 11
21. Государственное право Германии / Сокращенный перевод немецкого семитомного издания в 2 т. – Т. 1. – М., 1994.-310с.
22. Гроций Г. О праве войны и мира. Пер. А.Л. Саккетти. — М. : Ладомир, 1994. — 868с.
23. Гусейнов Л.Г. Відповідальність держав за порушення міжнародних зобов'язань у галузі прав людини./ Автореф. докт. дис. – НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К, 2000. – 36с.
24. Дідковська І.О. Роль інституту омбудсмена в процесі інтеграції України до Європейського союзу. // Держава і право. Збірник наукових праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Випуск 30, 2005 – 816с.
25. Добронравова О. Реформа подвійного призначення // Український дiловий тижневик "Контракти". – 2003. - №29. – 45c.
26. Документы Венской Всемирной конференции по правам человека. 24-25 июня 1993г. – www.owl.ru
27. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767с.
28. Житловий Кодекс України з постатейними матеріалами. Збірник нормативних актів. / Відп. ред. В.М. Гусаков. – К.: Юрінком Інтер. – 2001. – 512с.
29. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні. / Автореф. дис. канд.юр. наук. – Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К. 2002. – 19с.
30. Загальна декларація прав людини – К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 12с.
31. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, доц. В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина - Харків, «Право», 2002. - 432с.
32. Заєць Н. Держава та охорона здоров`я. // Право України. – 2000. - №10 – С. 21
33. Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991р. - www.rada.gov.ua
34. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997р. - www.rada.gov.ua
35. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997р. №776/97-ВР - www.ombudsman.kiev.ua
36. Закон України « Про соціальні послуги» від 24.06.2004 - www.rada.gov.ua
37. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р // Закони України Т11. – К., 1997 – 347с – С. 227
38. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 01.12.2005 - – www.rada.gov.ua
39. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. // Закони України. Том 1. – К., 1996. – 461 с. – С. 177
40. Закон України «Про державний бюджет на 2006 рік» //Голос України вiд 30.12.2005 - № 249
41. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 - www.rada.gov.ua
42. Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» від 18.05.2004 року - www.rada.gov.ua
43. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року – www.rada.gov.ua
44. Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки» - Відомості Верховної Ради України вiд 12.03.2004 - 2004 р., № 11.
45. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. - www.rada.gov.ua
46. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»/ Відомості Верховної Ради України – 2003. - №49-50.- ст. 376
47. Закон України «Про зайнятість» від 1 березня 1991р. - www.rada.gov.ua
48. Закон України «Про Конституційний Суд України» 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР - www.rada.gov.ua
49. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року/ Відомості Верховної Ради України – 2003. - №47-48.- ст. 372
50. Закон України «Про основи законодавства про oхорону здоров`я» від 19 листопада 1992р. - www.rada.gov.ua
51. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 30.06.2005 - www.rada.gov.ua
52. Закон України «Про охорону праці» від 08.12.1992 - 1992 р., із змінами і доповненнями від 17.11. 2005 - www.rada.gov.ua
53. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1991 р зі змінами і доповненнями – www.rada.gov.ua
54. Закон України «Про порядок вирішення трудових спорів» // Відомості Верховної ради України . – 1998 - №34. – С. 227
55. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року // Житловий Кодекс України з постатейними матеріалами. Збірник нормативних актів. / Відп. Ред.. В.М. Гусаков. – К.: Юрінком Інтер. – 2001. – 512с. – С. 80
56. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року N 3018-III – www.rada.gov.ua
57. Закон України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»// Відомості Верховної Ради України - 1993 р. - № 16
58. Залетов О. Значення ринку страхування для економічного розвитку в Україні: аналіз та рекомендації для економічної політики // Страхова справа. – 2005. - №15. – С. 23
59. Золотарь В.А., Дятлов П.Н. Советское жилищное право. – К.: «Вища школа», 1985. – 215 с.
60. История политических и правовых учений. / Под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. – 3-е изд., стер. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 736с.
61. Іванова І. Правові основи соціального захисту дітей-інвалідів. // Український часопис прав людини. 3-4. 1998. – С. 47
62. Інтернет новини -The Epoch Times - http://www.epochtimes.com.ua
63. Іпотечне кредитування в Україні. // Матеріали круглого столу, проведеного Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій спільно з науковим центром НБУ. – Київ. Березень 2004 р. Національний банк України. Центр наукових досліджень – 48с.
64. Історія української Конституції. / Упоряд. А.Г. Слісаренко, М.В.Томенко. – К.: Право, 1997. – 464с.
65. Кант И. Метафизика нравов // Сочинения. – М., 1965. – Т.4- Ч.ІІ – С. 233
66. Карпачова Н.І Третя доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. -www.ombudsman.kiev.ua
67. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Видання друге. – Харків: Консум, 2001. – 464с.
68. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами) – К.: Кондор, 2002 – 353с.
69. Киселев Г.С. Шанс на свободу (о перспективах открытого общества). // Вопросы философии. – 2004. -№9. – С.3-4.
70. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні \\ Право України. – 1998. - №11. - С.29
71. Кодекс законів про працю України. Офіційне видання. – Парламентське видавництво. К., - 1998. –96с.
72. Козюбра М. Теоретико-методологічні аспекти прав людини. //Український часопис прав людини. – 1997. - №3-4 – С.9-10
73. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336с.
74. Коментар до Конституції України. / Інститут законодавства Верховної Ради України. - Друге видання, виправлене і доповнене. – Київ, 1998 – 412с.
75. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. – К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 20с.
76. Конвенція про права дитини. – К.: Укр. Правнича Фундація . Вид-во Право, 1995 – 32 с.
77. Конституційне право України / За заг. ред.. Погорілко В.Ф. – К.: Наукова думка, 1999р. – 734с.
78. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М.Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 544с.
79. Конституція України \\ Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення) Книга перша. Київ. АТІКА. 2004.
80. Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Схвал. Законом України від 21.11.2002 р., № 228-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. –№ 3. – Ст. 12.
81. Костецький В. Соціально-економічні права людини. // Нова політика. – 1996. - №3 – С. 47
82. Кравченко И.И. Политические и другие социальные ценности // Вопросы философии. – 2005. - №2. – С.6
83. Лукашук І. Загальновизнані права людини в Конституції Росії. // Права людини в Україні. Щорічник. – К., 1995 - С.52-53
84. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.:Атіка, 2004. – 616 с.
85. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: навчальний посібник. Видання 3-тє, доповнене. – К.: Атіка, 2001. – 624с.
86. Малеин Н.С. Повышение роли Закона в охране личных и имущественных прав граждан // Советское государство и право. – 1974. - №6. – С. 41
87. Мальцев Г.В. Права личности: юридическая норма и социальная действительность. Конституция СССР и правовое положение личности. - М., 1979.
88. Маляренко В.Т. Голова Верховного Суду України: Публічний виступ на зустрічі з трудовим колективом Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України 24 червня 2003 року.
89. Манукян В.И. Европейский суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии: Научно-практическое пособие. – К.: Истина, 2006. – 368с
90. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т.42. – М.: Издательство Политической литературы, 1974. – 536с. – С.62, 119
91. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА –М, 2002. – 784с.
92. Мітіна Н. Організації роботодавців мають стати надійною опорою // Столичний вісник. – 2004. - №11(19) – С. 12-13
93. Надель С. Рыночная экономика и экономическая демократия // МЭ и МО. – 2000. - №1.- С. 45-46.
94. Нове в пенсійному законодавстві України. / Упорядник О.М. Ярошенко. - Х.: ФІНН, 2003 – 224с.
95. Носырева Е.А. Особенности института омбудсмена в США // Право и политика. - 2000. - №9. -С.100
96. Орієнтовний перелік нормативних актів ЄС, до яких має бути адаптоване законодавство України протягом 2002 – 2004 років: Затв. рішенням 6-го засідання Міжвідом. корд. Ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС від 28.09.2001 р.// Комп’ютерна правова система “Ліга-закон”.
97. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Авт. колектив: М.Бессонова, О.Бірюков, С.Бондарчук та інш.; За заг. ред. А.Колодій; М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Укр.-канад. проект «Демократична освіта», Інститут вищої освіти. – К.: вид-во «Ай Бі», 2002. – 684с.
98. Павлов В.І. Обґрунтування категорій гносеології засобами системного підходу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. – К., 2001 –19с.- С.2.
99. Панкевич О.З. Здійсненність прав людини «другого покоління» - визначальна риса соціальної держави.// Права людини і Україна. Пр. Львів. лаб. прав людини Акад. прав. наук України / Ред.:П.М. Рабінович — Л.: Світ, 1999. — 151с.
100. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 52с.
101. Політологічний енциклопедичний словник. / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка.- 2-е вид., доп. і перероб. – К: “Генеза”, 2004. - 736с.
102. Популярна юридична енциклопедія / Колектив авторів: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, І.С. Чиж (голова ред.кол.) — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 527с.
103. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003. – 478с.
104. Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів «Про основні шляхи реформування системи пенсійного забезпечення населення України» - www.rada.gov.ua
105. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2005 р. N 927 «Про Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2006 рік» - www.rada.gov.ua
106. Права человека: Ученик для вузов / Отв. ред. чл..-корр. РАН, д.ю.н. Е.А.Лукашева. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 573с.
107. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погорілко: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 652с.
108. Прокопенко В. Захист трудових прав громадян України при прийнятті на роботу. // Український часопис прав людини. Українська правнича фундація. – Київ, «Право», - 1995 - №1 – С. 29
109. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність \\ Право України. – 2000.- №12-– С. 16.
110. Пурей М.М. Становлення та розвиток права на працю // Україна між минулим і майбутнім: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Київ: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 2002. – С. 80-84.
111. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2001. – 188с. – С. 22
112. Пустовіт Ж.П. Основні соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні. / Автореф. канд. дис. – НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К, 2001. – 19с. – С.16
113. Рабінович П. Межі прав людини (деякі питання загальної теорії) // Український часопис прав людини. - 1997. - №3-4. –– С.16.
114. Рабінович П.М. Соціальна держава //Мала енциклопедія державотворення. – К., 1996. – С. 374.
115. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина – К.: Атіка, 2004. – 464с.
116. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989-www.uno.de
117. Рішення Конституційного Суду України «Щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України» (справа про безоплатну медичну допомогу)» від 29 травня 2002 року. - Справа N1-13/2002 -www.rada.gov.ua
118. Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» від 25 листопада 1998р. - www.rada.gov.ua
119. Роик В.Д. Модернизация системы социальной защиты и место в ней социального страхования // Аналитический вестник Совета Федераций ФС РФ. – 2000. - №10 (203) – С.2-3.
120. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск: Издательство Новосибирского универ-та, 1995. – 536с.
121. Руденко В. Страйків поменшало// ПОСТУП. – 30.05.2000 - № 93 (537) - http://postup.brama.com
122. Румянцев О.Г., Додонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. М.: ИНФРА-М., 1997. – 384с.
123. Селиванов В.Н. Правовая направленность государственности в Украине // Правоведение. – 1999. - №1 – С. 35
124. Симин А. Локаут в системе трудових отношений // Труд за рубежом. - 1995. - №1.
125. Сіленко А. Політико-правові аспекти соціальної сфери: забезпечення прав людини. // Право України. – 1999. - №11 – С. 31.
126. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704с.
127. Скрипнюк О. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. – К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 600с.
128. Словарь- справочник по праву / А.Ф. Никитин (сост.). – М.:Акалис, 1995. - 144с.
129. Служба тематических толковых словарей www.glossary ru
130. Социология: наука об обществе. Учебное пособие / Под общей ред. В.П. Андрущенко, Н.И.Горлача.- Харьков, 1996. – 688с.
131. Справа «Полторацький проти України» (Case of Poltoratskiy v. Ukraine), №38812/97 від 29.04.2003. // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. №2. – 2003 – С.13
132. Тацій В.Я. Проблеми наукового забезпечення законотворчості в умовах становлення національної правової системи України // Спільна сесія Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, Академії правових наук України та Інституту законодавства Верховної Ради України з питань розвитку правової системи та наукового забезпечення законотворчого процесу. – К.: Парламентське вид-во, 2005. – 175с.
133. Тацій В., Шемшученко Ю. Концепція розвитку юридичної науки і освіти в Україні // Право України. – 1994, №1-2 – С. 3-6
134. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1998. – 570с.
135. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А.В. Малько. - М., 1997.- 672 с.
136. Тесленко М.В. Конституційна юрисдикція в Україні. / Автореф. канд. дис. – НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К, 2000. – 17с.
137. Тимощук С. Дополнительная пенсия, превышающая нынешнюю государственную, вполне реальна. // Факты. – 4.11.2004. – С. 14.
138. Тихомиров О.Д. Проблеми прав людини в сучасних парадигмах праворозуміння // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи. Збірник наукових праць. – К., 1998. – С. 129-133.
139. Тодика Ю. Марцеляк О. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід // Вісник Академії Правових Наук України. – 1998. - №2 (13). – С.57
140. Трудове право України. Підручник. 2-ге видання, стереотипне. / За ред.. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К., Т-во «Знання» 2001р. – 564с.
141. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты. Сравнительно-правовое исследование / Под ред. Э.Б. Френкель. – М.: Юристъ, 2002. – 687с.
142. Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною від 14.06.1994 р.// Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 3. – С. 194
143. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в советском государстве.- Саратов 1974г.
144. Філософський словник соціальних термінів / Під загальною ред. В.П. Андрущенка – К.-Х., 2002 – 672с.
145. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536с.
146. Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма – Пер. с англ. - М.: Изд-во «Новости» при участии изд-ва «Catallaxy», 1992. – 304с - С. 190-205.
147. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти . – К.,: “Каравела”, Львів: “Новий Світ-2000”, “Магнолія плюс”, 2003. – 480 с.
148. Хрестоматія з історії держави і права України. : у 2-х т.: Навч. посібник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Д. Гончаренка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп.: Том 2: Лютий 1917р. – 1996р. / Уклад.: В.Д.Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”. – 2000. – 728 с.
149. Центр знань з прав людини. Національний університет внутрішніх справ та the British council. Предметна рубрика. - www.naiau.kiev.ua
150. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300с.
151. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: Монографія. – К.: Юридична фірма «Салком», Юрінком Інтер, 2005. – 560с.
152. Шарп Д. Ненасильственная борьба: лучшее средство решения острых политических и этических конфликтов?// Этическая мысль: Научно-публицистические чтения 1991. – М.: Республика, 1992. – С. 200-204
153. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 304с.
154. Шемшученко Ю.С. Вибране. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думкa», 2005. – 592с.
155. Шемшученко Ю.С. Вступне слово до читачів журналу. // Порівняльно-правові дослідження. Українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. – 2005.-№1. – С.12
156. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 304с.
157. Юридична енциклопедія: в 6 т. /Редкол.: Шемшученко Ю.С. (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр.енцикл.», 1998.- Т1: А-Г-672с.
158. Юридична енциклопедія: В 6т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. Енцикл»., 1998.- Т.4: Н-П. – 2002. – 720с.
159. Юридична енциклопедія: В 6т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. Енцикл»., 1998.- Т.5: П-С. – 2003. – 736с.
160. Ющенко В.А. Судова реформа. / Прес-служба Президента України В. Ющенка. - www.president.gov.ua
161. Ющенко В.А. Промова Президента України на урочистому зібранні з нагоди 10-ї річниці прийняття Конституції України / Прес-служба Президента України В. Ющенка - www.president.gov.ua
162. Abdruck des VW – Tarifvertrages und Vereinbarung IG Metal – Gesamtmetall //Arbeit und Recht. – 1994. - №17 – S.230
163. Aktuell 2004. Das Jahrbuch Nr.1: 20.-Jahrgang. / Harenberg B., Beier B. – Dortmund, Harenberg Lexikon Verlag, 2003.- 756s. – S. 12
164. Böckenförde E.-W., Jewitz J., Ramm Th. (Hg). Soziale Grundrechte. – Heidelberg, Karlsruhe, 1981 – 157s.
165. Bultman Peter Friedrich. Öffentliches Recht für Wirtschaftwissenschaftler: Verfassungs- und Verwaltungsrechtsökonomik. – Berlin, Heidelberg Springer Verlag, 2002 – 326s.
166. Bundesgesetzblatt (BGB1). Neueste Fassung.. Ausgabe 01.11.2003 – Köln, Komet Verlag GmbH, 2003. – 789s.
167. Bundesgesetzblatt (BGB1).- Köln, Komet Verlag GmbH. - №І. -1969. - S.1323.
168. Bürgerliches Gesetzbuch - Neueste Fassung. Deutsche Anwalt Auskunft, 2003. – 512s.
169. Cranston M. Kann es soziale und wirtschaftliche Menschenrechte geben? in E.-W. Böckenförde, R. Spaemann (Hg.), Menschenrechte und Menschenwürde –Stuttgart, 1987 - S.231
170. Der Brockhaus in einem Band. 1. Auflage. - F.A. Brockhaus GmbH. Leipzig. Mannheim, 2003. – 1024s.
171. Der Ombudsman der DFG. Der Jahresbericht ist hinsichtlich seiner statistischen Angaben auf dem Stand des 30. Juni 2001. // Bericht. - Universitäten Bielefeld, Bremen, Heidelberg, Karlsruhe, Konstanz, Ulm, Technischen Universitäten Hamburg-Harburg und München. – Bremen DFG Verlag. – 70s.
172. Deutsche Statistik./ Deutsche Presse – Agentur, Frankfurt M., 2001. – 357s.
173. Deutscher Bundestag Pressemitteilung. Ausschuss für Menschenrechte und Humanitäre Hilfe. – Berlin, 15. Februar 2006 – www.bundestag.de
174. Erdbrügger R. Kein Streik, sondern ein Protest. //Frankfurter Rundschau -2006. – S.3
175. Faulenbach J. Informationen zur politischen Bildung. // Heft. Überarbeitete Neuauflage -2004. - №210 – S. 17-18.
176. Fischer W. Für Merkel zahlt Dienstag jede Stimme. // Solinger Tageblatt. 19.11.2005. - №269 – Р.5.
177. Grosche J. Unterschatzte Chance mit «Riester». // Solinger Tageblatt. - 01.11.2005 - № 265 – S. 26
178. Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland vom 23 Mai 1949. 38. Auflage, 2003 – 66s.
179. Grundrechte – Report 2004. Zur Lage der Buerger und Menschenrechte in Deutschland. / Müller- Heidelberg T., Rogalla B., Steven E. – Frankfurt am Main, Fischer Taschenbuch Verlag, 2004 - 222s.
180. Hamm I. Flexible Arbeitszeiten in der Praxis. – 2., überarbeitete Auflage. - Bund-Verlag. 2001. – 480s.
181. Handbuch des Deutschen Staatsrechts als „Grundrechte und Grundpflichten der Reichsverfassung (1932)“// Verfassungsrechtliche Aufsätze. -3. Aufl. -1985, -181s.
182. Hartmann J. Das politische System der Europäischen Union. Eine Einführung. - Campus Fachbuch Verlag, Frankfurt am Main/ New York.2001 – 230s.
183. Hellmann G. Die neuen internationalen Beziehungen // Frankfurter Allgemeine. – 2006. - №223\3 – Р.5
184. Hesse K. Grundzüge des Verfassungsrechts der Bundesrepublik Deutschland. 18., erg. Auflage Heidelberg; Müller, Jur. Verlag., 1991 - S 176 – 360s.
185. Holthusen Matthias. Recht im Alltag. – Köln, Helmut Lingen GmbH, 2005. – 704s.
186. Kittner M, Pieper R. Arbeitsschutzgezetz. Basiskommentar. – Bund-Verlag GmbH, 2003- 216s.
187. Kittner M. Arbeitskampf. Geschichte, Recht, Gegenwart. – München, C.H. Beck – Verlag, 2005. - 784s.
188. Klaus. D. Wolf. Die UNO. Geschichte, Aufgaben, Perspektiven. – C.H. Beck-wissen, 2005. - 128s.
189. Krause H. 100 Jahre Bayer-Pensionskasse. // Bayer Zeitung. – 2004. - №24. – S.3.
190. Lawson E. Encyclopedia of Human Rights. – N.Y., Wash., Lnd.: Taylor & Fransis Inc., 1991 .- P. 9.
191. Lesch Н. Der Arbeitskampf als Instrument tarifpolitischer Konfliktbewältigung – Köln, IW Verlag, 2003. –127s.
192. Lorenz Wolf-Doettinchem. Wem können wir trauen?// Stern. -2005. - №29 – S. 46-51
193. Mahler A., Neubacher A., Reiermann C. Reform–Haus Deutschland // Der Spiegel. - 2003. - №42 – S. 30-37
194. Möstl M.. Die staatliche Garantie für die öffentliche Sicherheit und Ordnung. – Mohr Siebeck, Tübingen, 2002. – 724s.
195. Öchtering V., Winker G. Computernetze - Frauenplätze. Frauen in der Informationsgesellschaft. – Opladen, 1998. – 67s.
196. OECD Factbook 2006. Economic, Environmental and Social Statistics. Paris: OECD 2006, 285s
197. Ombudsmann der Privaten Banken. // Tätigkeitsbericht 2001/2002.-Bundesverband deutsche Banken. - Berlin. 50s.
198. Raiffeisenbank. Die Konjunktur. \\ Prager Zeitung. Wirtschaft. 21. April 2005. – S. 8.
199. Riester-Rente / Meiser K., Mendlewitsch H. – 1. Auflage. - Berlin GmbH &Co.KG. - Econ Verlag, Stiftung Warentest, 2003 - 261s.
200. Rosemann N. Die Entwicklung der wirtschaftlichen, sozialen und kulturellen Menschenrechte und ihre Bedeutung in der Bundesrepublik Deutschland // Soziale Menschenrechte – die vergessenen rechte?. – 1. Aufl. - Berlin:Verlag Dr. Köster, 2001 –264s.
201. Schaub G. Guter Rat im Arbeitsrecht. Beck – Rechtsberater. - München, Verlag C.H. Beck, 2000. – 606s.
202. Schaub G. Meine Rechte und Pflichte als Arbeitnehmer. Stand: 1.April 2000. - Beck-Rechtsberater. – 7. Auflage. - Deutscher Taschenbuch Verlag. –542s
203. Schmitz S. Die Lüge von der Sozialen Gerechtigkeit. \\ Stern. - 1.4.2004. - №15. -P.32 -33.
204. Schneider J. Die Justiziabiliatät wirtschaftlicher, sozialer und kultureller Menschenrechte. Studie. - Deutsches Institut für Menschenrechte. Berlin, 2004 – 43s.
205. Smid S. Einführung in die Philosophie des Rechts. // Kritische Justiz. – München, 1994. - №27. - S. 116-119.
206. Sozialgesetzbuch. 31., vollständig überarbeitete Auflage. Stand: 4.03.2004 - Deutsche Taschenbuch Verlag GmbH, 2004. –1420s.
207. Stein L. Gegenwart und Zukunft der Rechts – und Staatswissenschaften Deutschlands. Stuttgart, Cotta,1876 - 339s.
208. Stober R. Verfassungs- -und Verwaltungsgesetze. - München, 1995. - 710s.
209. Unruh P. Weimarer Staatsrechtslehre und Grundgesetz: Ein verfassungstheoretischer Vergleich. // Juristenzeitung.- Berlin, 2004 - S. 614-615.
210. Unser G. Die UNO. Aufgaben; Strukturen; Politik. - Auflage: 7., neubearb. u. erw. Aufl. DTV-Beck, 2004. - 495s.
211. Verfassungen der deutschen Bundesländer. Die Verfassungen der 16 deutschen Bundesländer und die jeweiligen Verfassungsgerichtsgesetze. – Textausgabe. Beck – Texte. 7. A. – 2001. – 722s.
212. Wikipedia, der freien Enzyklopädie. – www.wikipedia.de
213. Zarnowka B. Fachkunde. Sozialversicherungs-fachangestellte.- 5.Auflage. - Bildungsverlag EINS GmbH, 2002. – 125s.
214. Zusatzprotokoll 6.10.1999 zur «Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination Against Women» (CEDAW)- www.uno.de