СИСТЕМА СУЧАСНИХ ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ :



  • Название:
  • СИСТЕМА СУЧАСНИХ ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ
  • Кол-во страниц:
  • 219
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ВСТУП…………………………………………………………………….…..3
    Розділ 1. Загальна характеристика джерел конституційного права України………………………………………………………………………………3
    1.1. Поняття джерел конституційного права України………………….…12
    1.2. Основні етапи становлення та розвитку джерел конституційного права України………………………………………………………………..37
    1.3. Співвідношення сучасних джерел конституційного права України з іншими галузевими джерелами національного права…………………….71
    Розділ 2. Система сучасних джерел конституційного права України87
    2.1. Проблеми класифікації та систематизації сучасних джерел конституційного права України……………………………………………87
    2.2. Основні види сучасних джерел конституційного права України…113
    Розділ 3. Проблеми розвитку і вдосконалення системи джерел конституційного права України в умовах конституційної реформи152
    3.1. Основні чинники, що зумовлюють розвиток і вдосконалення системи сучасних джерел конституційного права України……………………….152
    3.2. Тенденції розвитку системи сучасних джерел конституційного права України в умовах конституційної реформи………………………………167
    ВИСНОВКИ………………………………………………………….……184
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………191



    ВСТУП
    Актуальність теми дослідження. Упродовж сімнадцяти років незалежності в Україні сформувалась якісно нова національна правова система, визначальною складовою якої стала система сучасних джерел конституційного права. Нині ця система перебуває в процесі свого подальшого розвитку та вдосконалення – удосконалюються традиційні джерела конституційного права України (Конституція та закони України) і запроваджуються нові для нашої правової системи джерела права (судовий прецедент, правовий договір, правовий звичай, конституційні документи програмного характеру та ін.). Водночас, на сьогодні зберігає свою актуальність проблема належного теоретико-методологічного забезпечення процесів розвитку системи сучасних джерел конституційного права України в умовах політико-правової реформи.
    Розвиток системи сучасних джерел конституційного права України значною мірою кореспондується зі здобутками та прорахунками конституційно-правової реформи 2004–2008 рр., а її подальші якісні зміни – з оновленням Основного Закону. Такі очікування є виправданими з огляду на визначальний вплив Конституції України на систему сучасних джерел конституційного права України і національну правову систему в цілому.
    Система сучасних джерел конституційного права України, як і система національного конституційного права загалом, вирізняється своєю багатоаспектністю та різноманітністю юридичних форм правового буття конституційних норм. Нині її основні складові елементи – джерела конституційного права та їх групи – відображають не лише політичну волю держави, а й інших суб’єктів конституційної правотворчості. Йдеться про втілення політичної волі Українського народу, територіальних громад України та про перспективи утвердження нових суб’єктів конституційної правотворчості, наприклад, національних меншин, інших соціальних спільнот.
    Джерела конституційного права України традиційно привертають увагу українських і зарубіжних правознавців. Зокрема, в Україні в останні роки з’явилися фундаментальні наукові дослідження, присвячені як проблемам теорії та практики джерел конституційного права загалом (О. П. Васильченко, В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко та ін.), так і окремим видам джерел конституційного права в контексті відповідної галузевої системи. Так, С. В. Резніченко дослідив юридичну природу договору, О. А. Назаренко – міжнародного договору, О. В. Сав’як – правового звичаю в системі джерел конституційного права України. Але сама система сучасних джерел конституційного права України та її юридичні властивості до сьогодні не досліджувались на монографічному рівні.
    У сучасній українській юридичній науці окремі проблеми системи джерел конституційного права України досліджувались у працях М. О. Баймуратова, О. В. Батанова, О. П. Васильченко, В. В. Копєйчикова, О. Л. Копиленка, В. Ф. Мелащенка, О. А. Назаренко, В. Ф. Погорілка, С. В. Резніченка, О. В. Сав’яка, О. В. Скрипнюка, В. Л. Федоренка, О. Ф. Фрицького, В. М. Шаповала, Ю. М. Тодики та ін. Фундаментальні ж монографічні дослідження проблем теорії та практики системи сучасних джерел конституційного права України у вітчизняній юридичній науці відсутні.
    Значний вплив на формування методології дослідження та на висновки й положення дисертанта справили праці зарубіжних учених-конституціоналістів, які досліджували проблеми джерел сучасного конституційного права. Це, зокрема, праці М. В. Баглая, К. О. Керімова, К. І. Козлової, О. О. Кутафіна, В. Й. Лучина, Т. Я. Хабрієвої, В. Є. Чиркіна (Російська Федерація), Ж.-Л. Бержеля, Ж.-П. Жакке (Франція), Карела Кліми (Чеська Республіка), Станіслава Сагана (Польща) та ін.
    У силу наближеності досліджуваної нами проблеми до загальної теорії права, у дослідженні використовувалися праці О. В. Зайчука, М. І. Козюбри, С. Л. Лисенкова, Л. А. Луць, М. М. Марченка, О. В. Мелєхіна, Л. О. Морозової, О. Г. Мурашина, В. С. Нерсесянца, Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко, Т. М. Радька, М. М. Рассолова, Р. А. Ромашова, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун та ін. Значний вплив на формування дисертаційної методології здійснили й праці британських філософів права, лорда Ллойда Денніса та Г. Л. А. Харта, сучасного італійського мислителя Бруно Леоні, а також австро-американського економіста, соціолога та філософа, Нобелівського лауреата Фрідріха Августа фон Хайека.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки конституційного права. Дисертація виконана як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема, програми “Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний № 0103U007975).
    Метою дисертаційного дослідження є з’ясування сутності та змісту сучасних джерел конституційного права України і їх системи, а також виявлення чинників, які впливають на розвиток системи сучасних джерел конституційного права України та перспектив і пріоритетів удосконалення цієї системи в умовах конституційно-правової реформи.
    Для досягнення поставленої мети визначаються такі завдання:
    – запропонувати нові концептуальні підходи до визначення сучасних джерел конституційного права України;
    – періодизувати основні етапи становлення та розвитку джерел конституційного права України, які передували утвердженню системі сучасних джерел цієї галузі права;
    – виявити особливості співвідношення сучасних джерел конституційного права України з іншими галузевими джерелами національного права;
    – визначити систему критеріїв класифікації джерел сучасного конституційного права України та здійснити на їх основі класифікацію відповідних галузевих джерел права;
    – систематизувати класифіковані групи джерел сучасного конституційного права України та визначити юридичні особливості відповідної системи;
    – здійснити юридичну характеристику основних складових системи сучасних джерел конституційного права України – джерел конституційного права та їх видів (груп);
    – виявити основні чинники, які зумовлюють розвиток і вдосконалення системи сучасних джерел національного конституційного права;
    – визначити основні тенденції подальшого розвитку системи сучасних джерел конституційного права України в умовах триваючої конституційно-правової реформи;
    – сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері конституційної правотворчої та правозастосовчої діяльності.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, пов’язані з конституційною правотворчою та правозастосовчою діяльністю.
    Предметом дисертаційного дослідження є система джерел національного конституційного права.
    Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети та розв’язання поставлених завдань при проведенні наукового дослідження системи сучасних джерел конституційного права України було комплексно використано принципи й засоби філософського та теоретико-правового підходів, принципи єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об’єктивності й істини.
    Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглянути систему сучасних джерел конституційного права України у її розвитку, виявити основні закономірності та тенденції її подальшого удосконалення в контексті оновлення Основного Закону.
    Серед спеціальних правових методів пізнання можна виділити структурно-функціональний метод за допомогою якого поняття системи сучасних джерел конституційного права України розкрито як функціональну категорію. Важливе місце в системі застосованих методів займає й формально-догматичний метод, який передбачає застосування таких прийомів, як опис і аналіз, а також виявлення юридичних ознак, системи сучасних джерел конституційного права України та її основних складових – джерел конституційного права та їх видів (груп).
    Порівняльно-правовий метод пізнання використовується як засіб розкриття особливостей існування та взаємодії системи сучасних джерел конституційного права України з іншими галузевими джерелами національного права (переважно публічного) та їх системами. Метод правового моделювання сприяв виявленню тенденцій і перспектив розвитку системи джерел конституційного права України в умовах конституційно-правової реформи.
    Кожен із охарактеризованих методів використовується в органічному поєднанні з іншими, що дало змогу сформувати цілісну методологічну систему дослідження системи сучасних джерел сучасного конституційного права України.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна праця є однією із перших в Україні монографічних досліджень, у межах якої здійснена спроба, комплексної завершеної характеристики сутності та змісту системи сучасних джерел конституційного права України.
    Зокрема, наукова новизна дисертаційного дослідження характеризується такими найважливішими висновками, положеннями і пропозиціями:
    вперше:
    – виявлено систему загальних і спеціальних кваліфікуючих юридичних ознак, властивих сучасним джерелам конституційного права України;
    – установлено, що сучасні джерела конституційного права України залишаються унікальними і відрізняються від інших джерел приватного та публічного права України своєю сутністю та змістом, колом суб’єктів правотворення, багатоманітністю юридичних форм правового їх буття, системоутворюючим значенням щодо системи джерел національного права в цілому;
    – запропоновано авторське визначення системи сучасних джерел конституційного права України, як сукупності різнопорядкових, взаємодіючих і пов’язаних між собою креативними, предметними і структурно-функціональними зв’язками груп джерел відповідної галузі права, які втілюють і юридично закріплюють волю Українського народу, Української держави, територіальних громад;
    – виявлені основні юридичні властивості та ознаки категорії “система сучасних джерел конституційного права України”;
    – змодельовано основні тенденції розвитку та вдосконалення системи сучасних джерел конституційного права України у політико-правових реаліях сьогодення;
    – запропоновано шляхи і способи унормування конституційної правотворчої та правозастосовчої діяльності та законодавчого закріплення правового режиму буття та дієвості системи джерел сучасного конституційного права України.
    дістали подальшого розвитку:
    – аналіз та узагальнення найбільш поширених в юридичній науці змістовних характеристик категорії “джерело конституційного права”;
    – періодизація основних етапів становлення та розвитку джерел конституційного права України, що представлені такими хронологічними межами: 1) X–XI ст. – 1710 р. – доконституційний етап, який передував утвердженню доктрини національного конституціоналізму та появі перших українських конституцій; 2) 1710–1918 рр. – етап формування системи національного конституційного права, започаткований прийняттям Конституції Пилипа Орлика у 1710 р., та ускладнений перебуванням Українських земель у складі Австро-Угорської та Російської імперій, Польщі, Румунії та Німеччини; 3) 1917–1921 рр. – етап утвердження джерел національного конституційного права доби національно-визвольних змагань; 4) 1919–1937 рр. – етап формування радянської системи джерел державного (конституційного) права; 5) 1937–1991 рр. – етап подальшого розвитку та занепаду радянської системи джерел державного (конституційного) права; 6) 1991–1996 рр. – етап формування нової національної системи джерел конституційного права незалежної України; 7) 1996–2004 рр. – етап розвитку та вдосконалення системи джерел конституційного права України, передбачених Основним Законом; 8) 2004 р. – донині – етап розвитку системи сучасних джерел конституційного права України в умовах конституційно-правової реформи;
    вдосконалено:
    – визначення сучасного джерела конституційного права України під яким слід розуміти політичну волю та законні інтереси народу України, Української держави, територіальних громад України, реалізовані у передбачених Конституцією та законами України юридичних формах;
    – класифікацію, відповідно до попередньо виявлених критеріїв, сучасних джерел конституційного права України: за сутністю (характером): джерела конституційного права Українського народу; джерела конституційного права Української держави; джерела конституційного права територіальних громад України; джерела конституційного права інших суб’єктів конституційної правотворчості; за змістом: джерела, які регулюють основи конституційного ладу України, конституційно-правового статусу людини, основ безпосередньої демократії та унормовують інші основні інститути конституційного права України; за юридичною силою: конституційні, законодавчі, підзаконні, у тому числі й локальні джерела конституційного права України; за юридичною формою: конституційні нормативно-правові акти; конституційні договори; судові прецеденти; конституційні звичаї та традиції; програмні конституційні акти; за умовами дії: а) за територією: загальнодержавні та локальні; б) за часом дії: постійні, тимчасові, надзвичайні; за національною приналежністю: джерела національного та наднаціонального (міжнародного) конституційного права; за традиційністю для національної правової системи: традиційні та “нетрадиційні”, новітні джерела конституційного права України;
    – систему чинників, які зумовлюють генезис джерел конституційного права і визначено поняття основних тенденцій розвитку системи сучасних джерел конституційного права України, під якими пропонується розуміти основні напрями й види розвитку та вдосконалення цієї системи у політико-правових реаліях сьогодення.
    Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, положення, висновки і пропозиції можуть бути використані як теоретико-методологічне підґрунтя для вдосконалення конституційної правотворчої та правозастосовчої діяльності основних учасників сучасного конституційного процесу в Україні. Положення дисертації також можуть бути використані студентами, здобувачами і аспірантами як наукове джерело для проведення подальших наукових досліджень проблем теорії та практики конституційного права України.
    Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися й у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн” та низки спеціальних навчальних курсів, таких, як “Актуальні проблеми конституційного права України” тощо.
    Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертаційній роботі, доповідались і обговорювалися в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (2005–2006 рр.) та Інституті законодавства Верховної Ради України (2006–2008 рр.).
    Результати дисертації оприлюднювалися автором на міжнародних та інших науково-практичних конференціях, методологічних семінарах, “круглих столах”, а саме: “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (м. Біла Церква, 29 квітня 2005 р.); “Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики: До 10-річчя Конституції України і 15-ї річниці незалежності України” (м. Київ, 26 червня 2006 р.); “Реалізація в Закарпатській області державної політики співпраці із закордонними українцями: стан, проблеми, перспективи” (м. Ужгород, 14-15 травня 2008 року). Тези усіх доповідей опубліковані.
    Публікації. Результати дисертаційної роботи відображені в 7 наукових статтях у фахових юридичних виданнях.
    Структура дисертації визначається її цілями, завданнями, предметом і логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновку та списку використаних джерел.
    Повний обсяг дисертації має 219 сторінок, у тому числі список використаних джерел (¬¬290 найменування) на 28 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертаційній праці здійснено теоретико-методологічне дослідження, спрямоване на з’ясування сутності та змісту системи сучасних джерел конституційного права України, її юридичних властивостей і функціонального призначення в національній правовій системі. Узагальнюючи результати дослідження проблем визначення поняття джерел сучасного конституційного права України, виявлення періодизації генезису джерел національного конституційного права, класифікації та систематизації цих джерел та їх загальної характеристики, а також перспектив і пріоритетів подальшого розвитку і вдосконалення системи сучасних джерел конституційного права в політико-правових реаліях сьогодення, дисертант дійшов до таких висновків і пропозицій:
    1. Поняття “джерело конституційного права” сформувалася історично і залишається однією з найбільш багатозначних і, водночас, суперечливих категорій сучасної юридичної науки. Нині під ним розуміють сутність і дух Конституції України; історичні пам’ятки українського конституціоналізму та протоконституціоналізму; концепції, теорії та доктрини української та зарубіжної конституційно-правової думки; національні традиції конституційного правотворення та державотворення; політичну волю та легітимні інтереси суб’єктів конституційно-правових відносин; діяльність учасників конституційного процесу та результати цієї діяльності; юридичні форми закріплення та існування конституційно-правових норм; об’єктивне відтворення в матеріальному світі системи конституційного права тощо. Ці значення джерел конституційного права відображають матеріальні та формально-юридичні аспекти їх буття та дієвості.
    2. Узагальнюючи усі матеріальні та формально-юридичні аспекти джерел національного права загалом, можна зробити висновок, що під сучасними джерелами конституційного права України слід розуміти політичну волю та законні інтереси народу України, Української держави, територіальних громад України, реалізовані у передбачених Конституцією та законами України юридичних формах. Тобто сучасні джерела конституційного права України об’єктивізують і унормовують політико-владні інтереси основних суб’єктів національного конституційного правотворення в передбачених Конституцією та законами України юридичних формах буття конституційно-правових норм.
    3. Для сучасних джерел конституційного права України характерні загальні, властиві всім джерелам національного права ознаки (видаються в межах повноважень відповідних суб’єктів правотворчості; мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищими суб’єктами правотворчості; набувають загальнообов’язкової сили, змінюються та втрачають юридичну силу відповідно до спеціальної юридичної процедури; мають системний характер тощо), а також спеціальні юридичні ознаки (виражають політичну волю та легітимні інтереси Українського народу, Української держави, територіальних громад та інших суб’єктів конституційної правотворчості; об’єктивізують норми конституційного права України, які визначають і регулюють найважливіші, переважно політичні відносини у суспільстві і державі; мають загальнообов’язковий характер для всіх суб’єктів конституційно-правових відносин; є основою національної правової системи і нормативним підґрунтям для формування інших галузевих систем джерел права; представлені широким колом традиційних і новітніх юридичних форм, існування та дієвості конституційно-правових норм (нормативно-правові акти, правові договори, правові звичаї і т. д.); мають багатоаспектну систему тощо);
    4. Сучасні джерела конституційного права України є результатом тривалого еволюціонування національної правової системи та утвердження, становлення й розвитку історичних джерел вітчизняного та зарубіжного, а в XXI ст. і наднаціонального конституціоналізму та конституційного права. Основні етапи становлення та розвитку джерел конституційного права України представлені такими хронологічними межами: 1) X–XI ст. – 1710 р. – доконституційний етап, який передував утвердженню доктрини національного конституціоналізму та появі перших українських конституцій; 2) 1710–1918 рр. – етап формування системи національного конституційного права, започаткований прийняттям Конституції Пилипа Орлика у 1710 р., та ускладнений перебуванням Українських земель у складі Австро-Угорської та Російської імперій, Польщі, Румунії та Німеччини; 3) 1917–1921 рр. – етап утвердження джерел національного конституційного права доби національно-визвольних змагань; 4) 1919–1937 рр. – етап формування радянської системи джерел державного (конституційного) права; 5) 1937–1991 рр. – етап подальшого розвитку та занепаду радянської системи джерел державного (конституційного) права; 6) 1991–1996 рр. – етап формування нової національної системи джерел конституційного права незалежної України; 7) 1996–2004 рр. – етап розвитку та вдосконалення системи джерел конституційного права України, передбачених Основним Законом; 8) 2004 р. – донині – етап розвитку системи сучасних джерел конституційного права України в умовах конституційно-правової реформи. При цьому еволюція джерел конституційного права України мала системний характер і кожен із визначених етапів знаменувався якісними змінами всієї системи відповідних джерел права.
    5. Сучасні джерела конституційного права України існують і взаємодіють з іншими галузевими джерелами права. Водночас, сучасні джерела конституційного права України зберігають свою правову унікальність і відрізняються від інших джерел приватного та публічного права України за своєю сутністю та змістом, колом суб’єктів правотворення, багатоманітністю юридичних форм правового буття та дієвості, системоутворюючим значенням щодо системи джерел національного права в цілому тощо.
    6. Класифікація джерел конституційного права – це складний теоретико-методологічний процес, зміст якого полягає у виявленні критеріїв класифікації всієї множини джерел сучасного конституційного права в окремі самостійні групи з метою їх подальшої систематизації. Під цими критеріями слід розуміти кваліфікуючі ознаки джерел відповідної галузі права, що дозволяє розмежовувати джерела сучасного конституційного права України між собою, а саме – характер (сутність) волевиявлення суб’єктів конституційної правотворчості, зміст (предмет правового регулювання), юридична сила, форма правового буття джерела, територія та час його дії, чинність, національна приналежність, традиційність для національної правової системи тощо.
    7. Виявлені критерії класифікації сучасних джерел конституційного права України дозволяють виділити такі види цих джерел: 1) за сутністю (характером): джерела конституційного права Українського народу; джерела конституційного права Української держави; джерела конституційного права територіальних громад України; джерела конституційного права інших суб’єктів конституційної правотворчості; 2) за змістом: джерела, які регулюють основи конституційного ладу України, конституційно-правового статусу людини, основ безпосередньої демократії та унормовують інші основні інститути конституційного права України; 3) за юридичною силою: конституційні, законодавчі, підзаконні, у тому числі й локальні джерела конституційного права України; 4) за формою: конституційні нормативно-правові акти; конституційні договори; судові прецеденти; конституційні звичаї та традиції; програмні конституційні акти; 5) за умовами дії: а) за територією загальнодержавні та локальні; б) за часом дії: постійні та тимчасові; 6) за національною приналежністю: джерела національного та наднаціонального (міжнародного) конституційного права; 7) за традиційністю для національної правової системи: традиційні (Конституція та закони України тощо) та “нетрадиційні”, новітні джерела конституційного права України – універсали, коаліційні угоди, судові прецеденти, правові звичаї тощо. Існують й інші види джерел сучасного конституційного права України.
    8. Визначені види (групи) сучасних джерел конституційного права України взаємодіють між собою, утворюючи певну органічну систему в основі якої лежить політична воля та легітимні інтереси основних суб’єктів конституційного правотворення – Українського народу, Української держави, територіальних громад України й інших перспективних учасників правотворчих процесів. Отже, система сучасних джерел конституційного права України є системою різнопорядкових, взаємодіючих і пов’язаних між собою креативними, предметними і структурно-функціональними зв’язками груп джерел відповідної галузі права, які втілюють і юридично закріплюють волю Українського народу, Української держави, територіальних громад.
    9. Основними ознаками системи сучасних джерел конституційного права України є: 1) втілення в системі сучасних джерел національного конституційного права ієрархії основних суб’єктів конституційного правотворення – Українського народу, Української держави, територіальних громад України і їх політичної волі; 2) тяжіння до відтворення в системі сучасних джерел конституційного права України багатоаспектної системи національного конституційного права та її складових елементів; 3) наявність стійких креативних (ідеологічних), предметних, структурно-функціональних та інших правових зв’язків між окремими сучасними джерелами конституційного права України і їх групами; 4) динамічність системи сучасних джерел конституційного права України та кореспондування її розвитку з конституційно-правовою реформою; 5) особливе, установче та системоутворююче місце в системі сучасних джерел національного конституційного права Конституції України; 6) пріоритетність в системі сучасних джерел конституційного права України системи законодавства, тобто, системи нормативно-правових актів належної юридичної сили; 7) утвердження “нетрадиційних” для національної правової системи в цілому джерел конституційного права – судових прецедентів, правових звичаїв, правових договорів, конституційної доктрини тощо; 8) запровадження новітніх джерел конституційного права (універсалів, коаліційних угод, меморандумів тощо), юридична сила яких залишається нині невизначеною; 9) посилення впливу міжнародних (наднаціональних) джерел конституційного права, у першу чергу, конституційного права ЄС, на систему сучасних джерел конституційного права України загалом; 10) збільшення кількості сучасних джерел конституційного права України, які складають відповідну галузеву систему та подальше урізноманітнення юридичних форм їх правового буття.
    10. Розвиток і удосконалення системи сучасних джерел конституційного права України визначає система взаємопов’язаних і взаємозумовлених об’єктивних (політичних, економічних, соціальних, культурних, інформаційних і інших) та суб’єктивних (усталення комплексної національної конституційно-правової доктрини, розвиток української конституційно-правової науки, удосконалення нормативно- та організаційно-правових основ конституційної правотворчої та правозастосовчої діяльності, формування юридичної техніки в сфері конституційного право творення тощо) чинників. При цьому, окрім названих внутрішніх чинників, на систему сучасних джерел національного конституційного права впливають і зовнішні, міжнародні фактори (утвердження конституційного права Європейського Союзу, зовнішньополітичний курс України на євроінтеграцію, діяльність авторитетних міжнародних урядових і неурядових організацій у сфері утвердження верховенства права та демократії і захисту прав людини тощо).
    Виявлена система чинників дозволяє визначити основні тенденції (від лат. tendentia – “прагну, прямую”) розвитку системи сучасних джерел конституційного права України, під якими слід розуміти основні напрямки й види розвитку та вдосконалення цієї системи у політико-правових реаліях сьогодення.
    11. Основними тенденціями розвитку та вдосконалення системи сучасних джерел конституційного права України є: гуманізація та “людиноцентризм” сучасних джерел конституційного права; утвердження нових суб’єктів конституційної правотворчості; розширення об’єкта конституційно-правового регулювання джерел конституційного права; збереження і ренесанс національних традицій правотворення (джерелотворення); глобалізація та інтернаціоналізація конституційного права та конституційних правовідносин; соціологізація, політизації та ідеологізації (в органічному поєднанні з деідеологізацією) конституційного права та його джерел; муніципалізація сучасних джерел конституційного права; процесуалізація сучасних джерел конституційного права; універсалізація сучасних джерел конституційного права; новелізація джерел конституційного права; варіфікація системи сучасних джерел конституційного права тощо.
    12. З метою унеможливлення колізій нормативно-правових актів та унормування системи сучасних джерел конституційного права України вбачається доцільним розробити та прийняти систему законодавчих і підзаконних правових актів, які б урегулювали суспільні відносини у сфері конституційної правотворчої та правозастосовчої діяльності (закони України “Про нормативно-правові акти”, “Про закони і законотворчу діяльність в Україні” та ін.), а також упередили конституційні конфлікти між учасниками сучасного конституційного процесу. У перспективі система відповідних нормативно-правових актів могла б трансформуватись у єдиний кодифікований акт – Кодекс правотворення та правотворчих процедур.





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абдулаев М. И., Комаров С. А. Проблемы теории государства и права. Проблемы методологии. Общество и государство / М. И. Абдулаев, С. А. Комаров. – СПб.: Питер, 2003. – 456 с.
    2. Аграрне право України : [підруч.] / В. З. Янчук, В. І. Андрейцев, С. Ф. Василюк ; за ред. В. З. Янчука. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 530 с.
    3. Административное право Украины : учеб. [2-е изд. ; под ред. Ю. П. Битяка]. – Х.: Право, 2003. – 346 с.
    4. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. [у 2-х т. : т. 1. Загальна частина] / Ред. колег. В. Б. Авер’янов (гол.) [та ін.] – К. : ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2007. – 592 с.
    5. Алексеев С. С. Общая теория права : учеб. [2-е изд., перераб. и доп.] / С. С. Алексеев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.
    6. Алексеев С. С. Общая теория права : [в 2-х т. – т. I.] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 412 с.
    7. Андрейцев В. І. Екологічне право: [курс лекцій : навч. посіб.] / В. І. Андрейцев. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
    8. Ануфриев Л. П. Международное частное право. Общая часть / Л. П. Ануфриев. – М. : Международные отношения, 2000. – Т. 1. – 384 с.
    9. Антологія української юридичної думки. – Т. 4. Конституційне (державне) право / [за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. – К. : Видавничий Дім “Юридична книга”, 2004. – 599 с.
    10. Апт А. Ф., Кененов А. А. К вопросу об элиментах и структуре советского права / А. Ф. Апт, А. А. Кененов // Вестник МГУ. Серия “Право”. – 1973. – № 3. – С. 39-46.
    11. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : [учеб. для юрид. вузов и факульт.] / М. В. Баглай. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 752 с.
    12. Байтин М. И. О принципах и функциях права / М. И. Байтин // Изв. вузов. Серия “Правоведение”. – 2000. – № 3. – С. 7-12.
    13. Байтин М. И., Петров Д. Е. Система права: к продолжению дискуссии / М. И. Байтин, Д. Е. Петров // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 25-34.
    14. Батанов О. В. Публічна влада як суспільно-політичний феномен: постановка проблеми / О. В. Батанов // Правова держава. – Вип. 16. – К., 2005. – С. 272-281.
    15. Батанов О. В., Кампо В. М. Муніципальне право зарубіжних країн : [навч. посіб. у 2-х ч. / за заг. ред. П. Ф. Мартиненка ; ч. 1] / О. В. Батанов, В. М. Кампо. – К. : Знання України, 2006. – 148 с.
    16. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман [пер. с англ. изд. 2-е.] – М. : Изд-во МГУ ; Изд. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 624 с.
    17. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель. – М., 2000. – 368 с.
    18. Бисага Ю. М., Гомонай В. В., Чечерський В. І. Конституційно-процесуальне право / Ю. М. Бисага, В. В. Гомонай, В. І. Чечерський : [навч. посіб.]. – Ужгород : ПП Басараб М. М. “Наш рідний край”, 2006. – 256 с.
    19. Бзежинский З. Столетие мегасмерти / З. Бзежинский // Зеркало недели. – 2001. – № 2. – С. 5.
    20. Богдановская И. Ю. Судебный прецедент – источник права? / И. Ю. Богдановская // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 5-10.
    21. Бояршинов В. Г. Международные пакты о правах человека и вопросы их имплементации в СССР / В. Г. Бояршинов // Советское государство и право. – 1982. – № 5. – С. 122-127.
    22. Васильченко О. П. Джерела конституційного права України (системно-функціональний аналіз) : автореф. дис. … кан. юрид. наук / О. П. Васильченко. – К., 2007. – 19 с.
    23. Васильченко О. П. Нормативно-правові акти Президента України в системі джерел конституційного права України / О. П. Васильченко // Науковий вісник Чернівецького ун-ту : [зб. наук. праць ; вип. 311] : Правознавство. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 49-55.
    24. Васильченко О. П. Судова нормотворчість у системі джерел конституційного права України / О. П. Васильченко // Держава і право : [зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки ; вип. 36]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – С. 241-245.
    25. Васильченко О. П. Перспективи розвитку правової доктрини в системі джерел конституційного права України / О. П. Васильченко // Науковий вісник Ужгородського національного ун-ту. Серія Право. Вип. 8. – Ужгород: Ліра, 2007. – С. 80-82.
    26. Венгеров А. Б. Теория государства и права / А. Б. Венгеров. – Ч. 2. Т. 1 : Теория права [ч. 2]. – М.: Юристъ, 1996. – 236 с.
    27. Виборче право України : навч. посіб. [за заг. ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук]. – К. : Парламентське вид-во, 2003. – 383 с.
    28. Вопленко Н. Н. Сущность, признаки и функции права / Н. Н. Вопленко. – Волгоград, 1998. – 298 с.
    29. Габричидзе Б. Н., Елисеев Б. П., Чернявский А. Г. Конституционное право современной России / Б. Н. Габричидзе, Б. П. Елисеев, А. Г. Чернявский : [учеб. для вузов]. – М. : Изд-во “Дело и Сервис”, 2001. – 416 с.
    30. Габричидзе Б. Н., Чернявский А. Г. Конституционное право России / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский: [учеб. для вузов]. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К”, 2007. – 1124 с.
    31. Гайворонський В. Джерела права / В. Гайворонський // Вісник Академії правових наук України. – № 2001. – № 3. – С. 58-72.
    32. Гегель Г. В. Ф. Собрание сочинений / Г. В. Ф. Гегель ; т. 7. – М. : Изд-во “Наука”, 1963. – 567 с.
    33. Голунский С. А., Строгович М. С. Теория государства и права / С. А. Голунский, М. С. Строгович. – М. : Госюриздат, 1940. – 427 с.
    34. Горшенев В. М. Функции и содержание норм процессуального права по советскому законодательству / В. М. Горшенев // Проблемы правоведения. – Новосибирск, 1967. – С. 16-38.
    35. Гурова Т. В. Актуальные проблемы теории источников права : автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Саратов, 2002. – 21 с.
    36. Гурова Т. В. Источники российского права : автореф. дисс. … док. юрид. наук. – Саратов, 1998. – 36 с.
    37. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози : [пер. с фр. В. А. Туманова]. – М. : Международные отношения, 1999. – 400 с.
    38. Денисов А. И. Теория государства и права / А. И. Денисов. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 367 с.
    39. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / за ред. Ю. С. Шемшученка : монографія. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
    40. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в [пер. и с примеч. И. С. Перетерского]. – М. : Наука, 1984. – 456 с.
    41. Джанда К., Берри Д. М., Голдман Д., Хула К. В. Трудным путем демократии: Процесс государственного управления в США / К. Джанда, Д. М. Берри, Д. Голдман, К. В. Хула : [пер. с англ.]. – М., 2006. – 656 с.
    42. Дністрянський С. Теорія конституції / С. Дністрянський // Стецюк П. Б. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст / П. Б. Стецюк. – Л., 1999. – С. 186-208.
    43. Дмитренко І. А. Екологічне право України / І. А. Дмитренко : [підруч. вид. 2-е]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 518.
    44. Дмитренко Ю. П. Трудове право України / Ю. П. Дмитренко : [навч. посіб]. – К. : Вид-во НА СБУ, 2002. – 236 с.
    45. Дмитренко Ю. П. Трудове право України / Ю. П. Дмитренко : [навч. посіб]. – К. : Вид-во “Школа”, 2004. – 318 с.
    46. Дорохин С. В. Деление права на публичное и частное: конституционно-правовой аспект / С. В. Дорохин. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 136 с.
    47. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек [вступ. статья док. юрид. наук, проф. И. Ю. Козлихина]. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2004. – 752 с.
    48. Енгибарян Р. В., Тадевасян Э. В. Конституционное право / Р. В. Енгибарян, Э. В.Тадевасян : [учеб.]. – М. : Юристъ, 2000. – 492 с.
    49. Євграфов П. Б. Конституція України: коментар змін (2004–2007) Теоретичні та практичні аспекти / П. Б. Євграфов : [наук.-практ. посіб.]. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2007. – 204 с.
    50. Євграфова Є. П. Система національного законодавства в контексті права (лібертарно-легістський підхід) / Є. П. Євграфова : монографія. – К. : КНТ, 2007. – 184 с.
    51. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты / Ж.-П. Жакке: [учеб. пособ. пер. с франц.]. – М. : Юристъ, 2002. – 365 с.
    52. Жушман В. П. Аграрне право та законодавство України / В. П. Жушман: [навч.-практ. посіб. вид. 2-е.]. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2004. – 326 с.
    53. Завадская Л. Н. Концепция закона: отрицание отрицания / Л. Н. Завадская // Теория права: новые идеи [3-й вып.]. – М. : б.м., 1993. – С. 4-12.
    54. Загальна теорія цивільного права: [навч. посіб. ; за ред. О. А. Підопригори і Д. В. Бобрової]. – К. : Вища шк., 1992. – 378 с.
    55. Зивс С. Л. Источники права : монография. – М. : Изд-во “Юрид. лит”, 1981. – 279 с.
    56. Земельне право України : підруч. / В. М. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман [та ін.] ; за ред. М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 41.
    57. Калашніков В. М. Генеза конституційного права США // Правова держава. До 10-ї річниці незалежності України; до 5-ї річниці Конституції України / В. М. Калашніков. – Вип. 12. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – С. 549-556.
    58. Карлицький С. М. Трудове право України : навч. посіб. / С. М. Карлицький. – К. : Прецедент, 2004. – 312 с.
    59. Кашанина Т. В. Юридическая техника : учеб. / Т. В. Кашанина. – М. : Эксмо, 2007. – 512 с.
    60. Кашанина Т. В., Кашанин А. В. Российское право: учеб. / Т. В. Кашанина, А. В. Кашанин. – М. : Норма, 2005. – 800 с.
    61. Кашанина Т. В. Происхождение и ранние формы права и государства / Т. В. Кашанина // Проблемы общей теории права и государства. – М. : Юристъ, 1999. – С. 108-121.
    62. Кельзен Ганс. Чисте правознавство : з дод.: Проблеми справедливості / Ганс Кельзен [пер. з нім. О. Мокровольського]. – К. : Кальварія, 2004. – 567 с.
    63. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. – М. : “Наука”, 1972. – 540 с.
    64. Кечекьян С. Ф. О понятии источника права / С. Ф. Кечекьян // Уч. записки МГУ. – Вып. 116. Труды юридического факультета. Кн. 2. – М. : Изд-во МГУ, 1946. – С. 2-16.
    65. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : навч. посіб. / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 279 с.
    66. Коваль М. В. ОУН-УПА: між “третім райхом” і сталінським тоталітаризмом. Документи та матеріали / М. В. Коваль // Український історичний журнал. – 1994. – № 1-2. – С. 95.
    67. Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право России : [учеб. 4-е изд. перераб. и доп.] / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 608 с.
    68. Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право России : [учеб. 2-е изд. перераб. и доп.] / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
    69. Козюбра М. І. Принципи верховенства права і верховенства Конституції України: співвідношення // Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. 1-3 червня 2000 р. / М. І. Козюбра. – Ужгород, 2000. – С. 28-35.
    70. Кокошкин Ф. Ф. Лекции по общему государственному праву / Ф. Ф. Кокошкин [под ред. и с пред. В. А. Томсинова]. – М. : Изд-во “Зерцало”, 2004. – 312 с.
    71. Колесников Е. В. Источники российского конституционного права / Е. В. Колесников. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. – 340 с.
    72. Колесников Е. В. Источники российского государственного права: вопросы теории и методологии : автореф. дисс. … док. юрид. наук / Е. В. Колесников. – Саратов, 2000. – 35 с.
    73. Коломиец А. НАТО, умерший Лиссабонский договор ЕС и украинское евроатлантическое позиционирование / А. Коломиец // Зеркало недели. – 2008. – № 26. – С. 5.
    74. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : [підруч.] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 463 с.
    75. Конституційна держава та права людини й основоположні свободи: Україна та європейський досвід : монографія / [автор. кол.: Ващук О. М., Мазурок І. О., Навроцький В. В., Савчин М. В. (керів. автор. кол.), Трачук П. А.]. – Ужгород: Вид-во “Мистецька Лінія”, 2008. – 348 с.
    76. Конституційний Договір між Верховною Радою України і Президентом України [втратив чинність] // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18
    77. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність [2-е вид., змін. і допов. упоряд. І. О. Кресіна ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – 310 с.
    78. Конституційне законодавство зарубіжних країн: хрестоматія : навч. посіб. / [упоряд. В. О. Ріяка, К. О. Закоморна]. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
    79. Конституційне право України : [підруч. для юрид. вузів / за ред. проф. В. Ф. Погорілка. – 2-е вид., доповн. і переопр.] – К. : Наукова думка, 2000. – 732 с.
    80. Конституційне право України : підруч. [для студентів вищ. навч. закладів / за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського]. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
    81. Конституционное право : учеб. [отв. ред. В. В. Лазарев]. – М.: Юристъ, 1999. – 592 с.
    82. Конституционное право в Российской Федерации : курс лекций [в 9 т. Т. 1]. Основы теории конституционного права / М. П. Авдеенкова, Ю. А. Дмитриев. – М. : Изд-во “Весь мир”, 2005. – 384 с.
    83. Конституционное право зарубежных стран : учеб. [под ред. В. О. Лучина, Г. А. Василевича, А. С. Прудникова]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 687 с.
    84. Конституционное право России : курс лекций / С. И. Некрасова, Ю. Л. Шульженко, А. Н. Лебедева [и др.] ; отв. ред. Ю. Л. Шульженко. – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2007. – 480 с.
    85. Конституционное право России : учеб. [А. Е. Постников, В. Д. Мазаев, Е. Е. Никитина и др.] / под ред. А. Е. Постникова. – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2007. – 504 с.
    86. Конституція незалежної України : навч. посіб. [кол. авт. / за ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 428 с.
    87. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
    88. Конституція України: Текст Основного Закону з офіційними тлумаченнями Конституційного Суду. Огляд і коментарі В. Ф. Погорілка та В. Л. Федоренка. – К. : Наукова думка, 2006. – 210 с.
    89. Конюхова И. А. Международное и конституционное право: теория и практика взаимодействия / И. А. Конюхова. – М. : “Формула права”, 2006. – 496 с.
    90. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права [2-е изд. / предисл. д. юрид. наук, проф. И. Ю. Козлихина] / Н. М. Коркунов. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2004. – 430 с.
    91. Корнєєв А. Окремі питання викладання історії Конституції України / А. Корнєєв // Право України. – 2008. – № 6. – С. 23-27.
    92. Корнієнко М., Головченко В. Нова редакція Конституції України: хто і як її має приймати? / М. Корнієнко, В. Головченко // Юридичний вісник України. – 2008. – № 15. – С. 2-11.
    93. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб., 1907. – С. 283.
    94. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. [2-е изд. / предисл. док. юрид. наук И. Ю. Козлихина] / Н. М. Коркунов. – СПб., 2004. – 344 с.
    95. Котляревский С. А. Конституционное государство. Юридические предпосылки русских Основных Законов / С. А. Котляревский [под ред. и с пред. В. А. Томсинова]. – М.: Изд-во Зерцало, 2004. – 392 с.
    96. Коток В. Ф. О предмете и источниках конституционного права социалистических стран / В. Ф. Коток // Конституционное право социалистических стран. – М. : Юрид. лит., 1963. – С. 72-85.
    97. Кравченко В. В. Конституційне право України : навч. посіб. [вид. 4-те, випр. та доповн.] / В. В. Кравченко. – К. : Атіка, 2006. – 568 с.
    98. Кравчук І. В., Парапан М. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС / І. В. Кравчук, М. В. Парапан. – К., 2004. – С. 80.
    99. Краснов Ю. К. Государственное право России. История и современность : [учеб. пособ.] / Ю. К. Краснов. – М., 2002. – 733.
    100. Кремінь В. Г., Табачник Д. В., Ткаченко В. М. Україна: альтернатива поступу (критика історичного досвіду) / В. Г. Кремінь, Д. В. Табачник, В. М. Ткаченко. – К., 1996. – 855 с.
    101. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський [та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського [та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 443 с.
    102. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько [та ін.]) / за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юридична думка, 2004. – 567 с.
    103. Кулапов В. Л. Теория государства и права : учеб. [В. Л. Кулапов, А. В. Малько]. – М. : Норма, 2008. – 384 с.
    104. Кутафин О. Е. Источники конституционного права Российской Федерации / О. Е. Кутафин. – М. : Юристъ, 2002. – 348 с.
    105. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права / О. Е. Кутафин. – М. : Юристъ, 2001. – 444 с.
    106. Кутафин О. Е., Фадеев В. И. Муниципальное право Российской Федерации : учеб. / О. Е. Кутафин, В. И. Фадеев. – М. : Юристъ, 1997. – 254 с.
    107. Куценко І. В. Види нормативно-правових актів за Конституцією України // Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики: До 10-річчя Конституції України і 15-ї річниці незалежності України. Матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 26 червня 2006 р.). Зб. наук. статей / за ред. Ю. С. Шемшученка ; [упор. І. О. Кресіна, В. П. Нагребельний, Н. М. Пархоменко] / І. В. Куценко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – С. 83-85.
    108. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О. Э. Лейст. – М. : Зерцало-М, 2002. – 288 с.
    109. Лемак В. Конституційна реформа: окреслити предмет дискусії / В. Лемак // Дзеркало тижня. – 2008. – № 21. – С. 3.
    110. Леони Бруно. Свобода и закон / Бруно Леони [пер. с англ. В. Кошкина ; под ред. А. Куряева]. – М. : ИРИСЭН, 2008. – 308 с.
    111. Лепешкин А. И. Курс советского государственного права : [учеб. в 2-х т. Т. 1] / А. И. Лепешкин. – М. : Изд-во юрид. лит., 1961. – 559 с.
    112. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] / С. Л. Лисенков. – К. : “Юрисконсульт”, 2006. – 355 с.
    113. Ллойд Д. Идея права / Д. Ллойд // Пер. с англ. М. А. Юмашева, Ю. М. Юмашева [изд. 3-е]. – М. : Книгодел, 2006. – 415 с.
    114. Лунь З. І. Правова охорона Конституції України : автореф. дис. … канд. юрид. наук. / З. І. Лунь. – К., 2003. – 19 с.
    115. Лукьянова Е. А. Закон как источник советского государственного права / Е. А. Лукьянова. – М. : Юрид. лит., 1988. – 243 с.
    116. Луць Л. А. Система джерел права: проблеми і тенденції розвитку / Л. А. Луць // Національна держава і право в умовах глобалізації : зб. наук. статей. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – С. 45-52.
    117. Лучин В. О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации : монография / В. О. Лучин. – М. : ЮНИТА-ДАНА, 2002. – 687 с.
    118. Лучин В. О. Источники советского государственного права / В. О. Лучин. – Куйбышев, 1976. – 127 с.
    119. Магазинер Я. М. Избранные труды по общей теории права / Я. М. Магазинер // отв. ред. А. К. Кравцов. – СПб. : Изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2006. – 352 с.
    120. Магазинер Я. М. Лекции по государственному праву (Общее государственное право) / Я. М. Магазинер. – Пг., 1919. – С. 50.
    121. Мартиненко П. Ф. Функції джерел права: внесок в теорію правової політики / П. Ф. Мартиненко // Вісник Київського ун-ту. Суспільно-політичні науки. – Вип. 6. – 1992. – С. 3-16.
    122. Марченко М. Н. Источники права : учеб. пособ. / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 760 с.
    123. Медушевский А. Н. Размышления о современном российском конституционализме / А. Н. Медушевский. – М. : “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2007. – 176 с.
    124. Медушевский А. Н. Сравнительное конституционное право и политические институты : Курс лекций / А. Н. Медушевский. – М. : ГУ ВШЭ, 2002. – 512 с.
    125. Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України : курс лекцій [для студ. юрид. вузів і факультетів] / В. Ф. Мелащенко. – К. : Вентурі, 1995. – 240 с.
    126. Мелехин А. В. Теория государства и права : учеб. / А. В. Мелехин. – М. : Маркет ДС, 2007. – 640 с.
    127. Мироненко О. Конституція УСРР / О. Мироненко // Українське державотворення: невитребуваний потенціал ; за ред. О. М. Мироненка. – К., 1997. – С. 250-251.
    128. Міжнародне приватне право : навч. посіб. [за ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 326 с.
    129. Морозова Л. А. Теория государства и права : учеб. [изд. 2-е, перераб., доп.] / Л. А. Морозова. – М. : Изд-во Эксмо, 2007. – 448 с.
    130. Музиченко П. Нове бачення проблеми джерел права // Юридичний вісник. – 1998. – № 3. – С. 108-111.
    131. Муніципальне право України : підруч. [за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького]. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
    132. Мурашин О. Г. Юридична природа підзаконних актів прямого народовладдя / О. Г. Мурашин // Держава і право. Зб. наук. праць. – Вип. 6. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – С. 122-125.
    133. Мюллерсон Р. А. Соотношение международного и национального права / Р. А. Мюллерсон. – М. : Международные отношения, 1982. – 576 с.
    134. Назаренко О. А. Джерела конституційного права України / О. А. Назаренко // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. – 2003. – № 4. – С. 14-18.
    135. Назаренко О. А. Закони як джерела конституційного права України / О. А. Назаренко // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 16. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 97-102.
    136. Назаренко О. А. Міжнародні договори України в системі джерел конституційного права України : автореф. дис. … канд. юрид. наук. / О. А. Назаренко. – К., 2006. – 20 с.
    137. Насадюк О. Обхідний маневр від ВСУ. Про законотворчу практику Верховного Суду України / О. Насадюк // Судовий випуск. Юридична практика. – 2008. – № 5(25). – С. 8.
    138. Нормография: теория и методология нормотворчества : учебно-методическое пособ. [под ред. Ю. Г. Арзамасова]. – М. : Академический проект; Трикста, 2007. – 560 с.
    139. Носенко О. В. Інститути конституційного права України: проблеми теорії та практики : автореф. дис. … кан. юрид. наук / О. В. Носенко. – К., 2007. – 21 с.
    140. Общая теория государства и права. Академический курс : [в 3-х т. изд. 2-е, перераб. и доп.] / отв. ред. М. Н. Марченко. Т. 2. – М. : Зерцало-М, 2002. – 528 с.
    141. Общая теория государства и права : учеб. [под. ред. В. С. Петрова и Л. С. Явича]. – Т. 2. Общая теория права – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. – 417 с.
    142. Оніщенко В. О. Конституція України як основне джерело конституційного права України : дисертація … кан. юрид. наук / В. О. Оніщенко. – К., 2005. – 196 с.
    143. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії / Н. М. Оніщенко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 132 с.
    144. Орзих М., Крусян А. Современный конституционализм в Украине. Введение в украинское конституционное право : монография / М. Орзих, А. Крусян. – К. : Алерта, 2006. – 290 с.
    145. Орлюк О. П. Банківське право : [навч. посіб.] / О. П. Орлюк. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 274 с.
    146. Опришко В. Ф. Основні положення Проекту Концепції розвитку законодавства України до 2005 р. / В. Ф. Опришко // Концепція розвитку законодавства України : матеріали наук.-практ. конф. (травень 1996 р., Київ). – К., 1996. – С. 4-15.
    147. Основин В. С. Нормы советского государственного права / В. С. Основин. – М. : Юридическая литература, 1963. – 198 с.
    148. Основин В. С. Процессуальные отношения в советском государственном праве / В. С. Основин // Советское государство и право. – 1982. – № 8. – С. 11-29.
    149. Пархоменко Н. М. Визначення природи джерел права у зв’язку з його пізнанням / Н. М. Пархоменко // Часопис Київського ун-ту права. – 2006. – № 2. – С. 2-10.
    150. Пархоменко Н. М. Договір у системі форм права України / Н. М. Пархоменко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 215 с.
    151. Пархоменко Н. М. Юридична сила: основна властивість та один із критеріїв класифікації правових актів / Н. М. Пархоменко // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Вип. 13. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 56-57.
    152. Пархоменко Н. М. Методологічні підходи до дослідження джерел права / Н. М. Пархоменко // Правова держава. – Вип. 16. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 123.
    153. Петрів М. Конституція України 1710 р.: Орлик і Василенко / М. Петрів. – К. : Українська Видавнича Спілка, 1997. – С. 13
    154. Петрова Л. В. О естественном и позитивном праве / Л. В. Петрова // Государство и право. – 1995. – № 2. – С. 38-49.
    155. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий. Т. 2. – СПб., 1907. – 720 с.
    156. Погорілко В. Ф. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” як акт здійснення політичної реформи в Україні / В. Ф. Погорілко // Адвокат. – 2005. – № 3. – С. 24-28.
    157. Пог
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины