ДЕРЖАВНА ВЛАДА ЯК ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП...........................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
1.1. Поняття та юридична природа державної влади............................12
1.2. Принципи і функції державної влади...............................................46
1.3. Структурна характеристика державної влади як інституту конституційного права.......................................................................60
РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
2.1. Конституція як основне джерело інституту державної влади в Україні...........................................................................................................93
2.2. Інші нормативно-правові акти як джерела інституту державної влади ...........................................................................................................107
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ
3.1. Поняття системи конституційно-правового інституту державної влади............................................................................................................146
3.2. Основні складові елементи системи інституту державної влади в Україні.........................................................................................................156
ВИСНОВКИ..............................................................................................195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................199

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Одним із першочергових завдань країн, що в процесі розпаду Радянського Союзу проголосили свою незалежність, стало утвердження нового суспільного і державного ладу. Важливою складовою цього процесу було формування нових політичних систем, спрямованих на реалізацію завдань, що постали перед суспільствами цих країн у політичній, економічній, соціальній, духовній та інших сферах життя. Для виконання цих завдань у кожній пострадянській державі створювались певні, притаманні тільки цій країні, системи функціонування державної влади.
Питання державної влади завжди були однією з найважливіших складових конституційного права. Проте саме поняття конституційно-правового інституту державної влади, на жаль, належної теоретичної розробки не здобуло. Нові концептуальні підходи до дефініції державної влади в Україні вимагають заповнити цю прогалину, оскільки вивчення даного явища має не лише суто теоретичне, а й практичне значення у складний період розбудови молодої Української держави.
На формування структури владних взаємовідносин у пострадянських країнах значний вплив мали такі фактори, як особливості попереднього історичного розвитку країни у складі СРСР, специфіка політичної культури, існування традицій державності, особливості ментальності етносів, співвідношення різних політичних сил у період підготовки та прийняття Основного Закону держави. Велику роль у виборі системи правління відігравав суб’єктивний чинник в особі провідного політичного лідера, під якого в окремих новоутворених державах значною мірою створювалась уся конструкція державної влади (зокрема в Білорусі, Казахстані).
Які ж можуть бути вихідні положення у процесі розкриття сутності державної влади, виходячи зі змісту Конституції України? Для виявлення згаданих положень треба з’ясувати такі питання: що є джерелом легітимності державної влади; який зміст цієї влади; які основоположні конституційні принципи організації і діяльності державної влади; що покладено в основу розмежування функцій здійснення державної влади; яка система державних органів, що здійснюють державну владу; що є об’єктом у згаданих правовідносинах; яка мета здійснення державної влади.
Розкриття змісту цих питань дає змогу визначити основні елементи, складові влади в Україні, які у своїй сукупності і допоможуть сформулювати визначення цього конституційно-правового інституту. Передусім у демократичних країнах, до яких, згідно зі ст. 1 Конституції України, належить і наша країна, державна влада повинна бути легітимною. Тому у правовій державі первинним актом утвердження державної влади завжди повинен бути закон, а єдиним джерелом утвердження державної влади - народ. Щодо форми правового акта затвердження волі народу, то ним є Основний Закон держави - Конституція України.
Сутнісною ознакою сучасного періоду розвитку України є перетворення її із складової колишньої наддержави, що перебувала у залежності від центру і володіла лише номінальними атрибутами державності, на самостійну державу, повноправного суб’єкта міжнародного співтовариства. Українське суспільство відходить від тоталітарної моделі розвитку і рухається у напрямку затвердження демократії в усіх сферах свого життя.
Розбудова Української держави вимагає подаль¬шої теоретичної розробки шляхів вирішення проблеми державної влади в сучасній Україні. Це неможливо зробити без урахування положень загальносвітового досвіду, а також ретельного вивчення власної духовної та наукової спадщини. За умов використання цих джерел можливе плідне поглиблене дослідження теорії державної влади.
На жаль, слід констатувати, що саме глибокі науково-теоретичні розробки змісту дер¬жавної влади за часів радянської доби не здійснювалися. Це пояснюється перш за все тим, що сама сутність державної влади трактувалася однобічно, виходячи з того, що державна влада, її організація з перших днів радянської влади існувала за схемою: “держава - державні органи”. При цьому не досліджувався інший бік проблеми, а саме: заради кого організовується і здійснюється державна влада; що необхідно для того, щоб ця влада існувала не ізольовано від свого народу, а разом з ним; що потрібно для того, щоб державні органи були не кінцевою інстанцією у відносинах держави і особи, а лише передавальною ланкою цього механізму; нарешті що слід зробити для того, щоб народ не лише пасивно сприймав державну владу, а й допомагав державним органам та вищим посадовим особам в її реалізації.
Особливого значення необхідність розроблення шляхів подолання проблем державної влади набуває на сучасному етапі державотворення, після прийняття Конституції України, коли реалізація її норм, які стосуються закріплення, організації та функціонування державної влади, стає вирішальним фактором удосконалення діяльності всього державного апарату. Тому актуальним є розв’язання проблеми категорії державної влади як конституційно-правового інституту, що дає можливість проаналізувати конституційні засади організації і здійснення державної влади в Україні у зіставленні їх з міжнародними стандартами шляхом застосування порівняльного методу конституційно-правового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Тематика дисертації є складовою науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України” № 01БФ042-01.
Стан наукової розробки проблеми. Теоретичною основою дослідження стали положення відомих вчених-теоретиків у галузі конституційного права, а також представників інших галузей права, перш за все загальної теорії держави та права, історії держави та права, міжнародного права. У науковому дослідженні використовується досвід дореволюційних авторів А.Алексєєва, А.Есмена, Ф.Кокошкіна, Н.Коркунова, Г.Шершеневича.
Можна виокремити декілька основних напрямків наукової думки щодо усвідомлення змісту державної влади, які сприяли розробці теми. Значну увагу дослідженню історичних аспектів становлення влади і владних відносин, філософським проблемам політики і влади приділяли в своїх працях В.Бабкін, М.Байтін, К.Гаджієв, І.Гомеров, Д.Коган, П.Кравченко, В.Лєдяєв, В.Нерсесянц, В.Селіванов, О.Семків, А.Слюсаренко, М.Томенко, В. Халіпов, та інші.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки ґрунтуються на загальних положеннях, які розробляли в своїх працях провідні вітчизняні вчені. Зокрема, це стосується влади в контексті її правового забезпечення, соціально-психологічних складових механізмів влади, влади і державного управління як об’єктів для дослідження науки державного управління. Так, мова йде про використані праці таких вчених, як О.Андрійко, В.Авер’янов, А.Георгіца, Р.Калюжний, М.Козюбра, В.Копейчиков, Л.Кривенко, В.Ладиченко, С.Лисенков, О.Мурашин, Н.Нижник, М.Орзіх, В.Погорілко, О.Скакун, Ю.Тихомиров, Ю.Тодика, В.Сіренко, П.Стецюк, О.Фрицький, М.Цвік, В.Шаповал, Ю.Шемшученко, Н.Шукліна, Л.Юзьков та інших.
Теоретичне обґрунтування дисертаційного дослідження базується також на літературних джерелах з філософії, соціології, політології. Окремі соціально-філософські ідеї Арістотеля, Платона, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо, Ш.Монтеск’є, І.Бентама, Дж.Мілля, І.Канта і Г.Гегеля дозволили поглибити розуміння сутності державної влади.
Дисертаційне дослідження спирається на розробки сучасних провідних науковців Російської Федерації – М.Баглая, А.Мішина, О.Кутафіна, В.Чиркіна.
Проблемі державної влади присвячені дисертаційні дослідження вітчизняних вчених-юристів, а саме: Солов’євич І.В. в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук “Державна влада в Україні і місце в ній правоохоронної діяльності: конституційно-правові аспекти” (1997 рік), Силенко Л. М. в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук “Конституційні основи системи стримувань і противаг як засіб організації та функціонування державної влади в Україні” (2000 рік); Федоренко Г.О. в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук “Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні” (2000 рік).
Наявність значної кількості авторів, які тією або іншою мірою торкалися проблем державної влади, свідчить про безперечну теоретичну актуальність і велике практичне значення дослідження проблем влади. Наше дисертаційне дослідження доповнює згадані праці, а тому їх наявність не знижує актуальність обраної теми.
Нормативну базу наукової роботи складають, насамперед, Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, а також поточне законодавство України.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні теоретико-правового аналізу державної влади як інституту конституційного права, дослідженні джерел конституційно-правового інституту державної влади, розкритті особливостей складових елементів системи конституційно-правового інституту державної влади України, узагальненні вже існуючих положень з цієї теми. Для досягнення зазначеної мети дисертант поставила такі задачі:
- визначити поняття, сутність державної влади, дати характеристику її основним властивостям;
- на основі аналізу теоретичних положень, на яких повинна ґрунтуватися державна влада в Україні, визначити поняття державної влади як конституційно-правового інституту;
- провести аналіз тео¬ретичних і практичних засад реалізації в Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу державної влади;
- обґрунтувати фактори і умови, з якими пов’язане формування в Україні, в рамках Конституції, державної влади;
- проаналізувати структуру конституційно-правового інституту державної влади, зокрема стосовно джерел і засобів закріплення влади, її характеру, мети та принципових напрямів здійснення.
Об’єктом дослідження є основні закономірності суспільних відносин, які пов’язані з закріпленням, організацією та здійснен¬ням державної влади.
Предметом дослідження є державна влада в Україні як конституційно-правовий інститут.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнофілософські категорії (сутність і явище, форма і зміст, структура та елемент, причина і наслідок), а також система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, які було використано.
Вибір методології дослідження зумовлено специфікою теми, аналіз якої потребує комплексного вивчення праць істориків, філософів, політологів. Обрана методологія містить в собі як загальнонаукові принципи історизму та об’єктивності розгляду, так і конкретно-наукові методи пізнання: формально-юридичний, формально-логічний, юридично-догматичний, критичний, тощо. У значній мірі застосовувалися методи:
- діалектичний, який передбачає розгляд явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку та взаємному впливі. Він дозволив дослідити юридичну природу та визначальну роль державної влади;
- історичний - з метою аналізу та обґрунтування теоретичного аспекту становлення та розвитку державної влади в Україні;
- порівняльно-правовий – для зіставлення юридичних понять, явищ та процесів в Україні та зарубіжних державах з метою відшукання схожості та різниці між ними для внесення пропозицій щодо покращення правозастосовчої практики в сфері державної влади;
- системно-структурний, спрямований на вивчення внутрішньої будови конституційно-правового інституту державної влади та аналіз його окремих елементів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень сутності державної влади як конституційно-правового інституту. Крім цього, новизна обумовлюється сучасною постановкою проблеми, використанням нових ідей та тенденцій при її вирішенні.
Автором запропоновано ряд теоретичних положень, які вирізняються новизною у досліджуваній сфері, що дозволяє сформулювати та винести на захист наступні положення:
1. Державна влада в якості політичного інституту автором визначається як передбачене Конституцією та законами легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття і реалізації правових актів.
2. Дається обґрунтування основних елементів державної влади, серед яких ті елементи, що визначають її сутність та природу – суверенність, верховенство, незалежність, самостійність та ті, що організаційно оформлюють державну владу та роблять її постійно функціонуючою та загальнообо’язковою – державні органи та установи, а також правові норми.
3. Визначається, що організація та здійснення державної влади ґрунтується на певних принципах, які виражають суть та зміст державної влади та характеризують порядок їх здійснення. Запропоновано класифікацію принципів державної влади за певними критеріями: за сферою застосування виділено загальні та інституційні, за джерелом - конституційні та законодавчі, за змістом - матеріальні та процесуальні принципи державної влади.
4. Запропоновано визначення конституційно-правового інституту державної влади як системи конституційно-правових норм, що регулюють організацію і здійснення державної влади.
5. Висновок про те, що структуру конституційно-правового інституту державної влади доцільно розглядати з погляду правовідносин влади (суб’єкт влади, об’єкт влади, зміст влади, засоби та методи здійснення влади).
6. Джерела інституту державної влади мають загальні ознаки, притаманні усім джерелам права та спеціальні ознаки, які дають можливість відмежовувати джерела інституту державної влади від інших галузевих джерел права та вказують на особливість цих джерел за суттю, змістом, формою та суб’єктами правотворчості.
7. На основі досвіду зарубіжних країн визначено, що основними групами норм, які включає в себе інститут державної влади є норми про джерело та засоби закріплення державної влади, про характер державної влади, про мету та принципові напрями державної влади, про загальні засади поділу та структуру влади, про систему органів державної влади.
Практичне значення отриманих результатів полягає в реальній можливості їх застосування в процесі управління сучасною державою. Одержані автором результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись: у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть служити як теоретичний матеріал для вдосконалення правових норм, що регулюють діяльність органів державної влади України; у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки перспективних досліджень державної влади як інституту конституційного права; у навчально-методичному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані при створенні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій, а також при викладанні навчальних курсів з теорії держави і права, конституційного права тощо. Результати даного дослідження повинні сприяти подальшому розвитку науки конституційного права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації та пропозиції одержані автором особисто, достатньо обґрунтовані та достовірні.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру були обговорені на науково-практичній конференції аспірантів та студентів “Проблеми держави і права очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка; місто Київ, 5-6 квітня 2001 року), на науково-практичній конференції “Становлення та розвиток правової системи України” (Інститут держави та права імені В.М. Корецького НАН України, місто Київ, 21 березня 2002 року), на науково-практичній конференції студентів та аспірантів "Проблеми держави і права очима молодих дослідників" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка; місто Київ, 11-12 квітня 2002 року), на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький інститут регіонального управління та права, місто Хмельницький, 29-30 квітня 2002 року, тези опубліковано), на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Українська Академія державного управління при Президентові України, місто Київ, 29 травня 2003 року), на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (16 квітня 2003 року).
Публікації. Основні положення проведеного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також в одних тезах доповіді на міжнародній науково-практичній конференції.
Структура дисертації будується відповідно до її мети, завдань та предмета дослідження і складається із вступу, трьох глав, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (245 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить - 218 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене в дисертації можна зробити наступні висновки.
1. Влада - це певні взаємозв’язки, що передбачають наявність суб’єкта і об’єкта, особливе вольове ставлення, яке полягає у спонуканні до дії, яку об’єкт повинен здійснити за бажанням суб’єкта. Це реальна здатність суб’єкта влади втілювати в життя певні ідеї, погляди, власну волю, нав’язуючи їх, коли це необхідно, іншим.
2. Державна влада у світі, навіть у найдемократичніших країнах, далеко не завжди була легітимною, а її джерелом законодавчо не завжди визначався народ. Державна влада утверджувалась завдяки революціям, переворотам тощо.
3. Необхідною рисою влади є воля. Здійснення влади - це волевиявлення народу або інших суб’єктів влади. Перша основна ознака влади полягає у тому, що вона не може належати нікому, крім правового повноваження. Влада, яка зовсім не має правової санкції, є юридично індиферентним явищем, оскільки вона немає правового виміру. Цю правову санкцію влада здобуває як від Конституції, так і правосвідомості людей. Саме тут виникає проблема співвідношення волі і права. Очевидно, варто погодитися з тим, що влада взагалі і державна зокрема, за своєю родовою сутністю є воля, вольова сила, а по видовій ознаці - правова сила. Згадана властивість виявляється у тому, що держава повинна бути спроможна застосувати силу. Держава, а звідси й державна влада, зі слабкою волею (силою) є нежиттєздатною.
4. Силу державної влади складають: авторитет, єдність, правова мета, організованість і дієвість, виконавчість всього державного апарату. На відміну від всілякої фізичної сили, державна влада є вольовою силою, тобто спосіб її дій є за самою природою внутрішній, психічний. Фізична сила, тобто спроможність до матеріально-тілесного впливу людини на людину, теж необхідна складова державної влади, але вона не становить основного засобу дій, властивих державі. Мало того, як свідчить історичний досвід, державний лад тим досконаліший, чим менше він звертається до сили. Саме той лад, який тяжіє до виключного панування фізичної сили, підриває себе. Сила державної влади не в мечі, а в авторитетному впливі її вольового імперативу.
5. Призначення влади полягає у тому, щоб створювати у людей впевненість і водночас виконавчість, щоб не лише вирішувати, а й інших підводити до погодженого рішення. Владарювати означає немов накладати власну волю на волю інших, проте так, щоб це накладання добровільно приймалося тими, хто підкоряється. Завдання держави полягає у такій погодженості волі, яка, залишаючись по суті добровільною координацією, набуває форми вольової субординації (підпорядкування).
6. Державна влада - це легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами.
7. Характер державної влади, її походження і призначення, суть, зміст і форми здійснення виявляються у принципах та функціях. Науково обґрунтована класифікація функцій влади об’єктивно сприятиме більш повному і послідовному поділу державної влади і ефективному її здійсненню.
8. Джерела конституційно-правового інституту державної влади є од¬нією з основних категорій галузі конституційного права. Розуміння поняття “джерело права” сформувалося істори¬чно під впливом положень загальної тео-рії права і юридичної практики застосу¬вання цього терміна. У теорії права під джерелом права прийнято розуміти офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, що йдуть від держави чи визнані нею і мають юридичне загально¬обов’язкове значення.
10. Найбільш рельєфно сутність джерела права проявляється у конституційному праві. Джерела інституту державної влади поряд із загальними, видовими ознаками джерела конституційного права (видаються в межах пов¬новажень відповідних суб’єктів правотворчості, мають відповідати норматив¬ним положенням актів, що видані вищес¬тоящими суб’єктами правотворчості; нормативний акт набуває загальнообо¬в’язкової сили, передумовою чого є, як правило, його оприлюднення чи інше пе¬редбачене законодавством доведення до відома виконавців) наділені спеціаль¬ними юридичними ознаками. Спеціальні ознаки дають можливість відмежовувати ці джерела від інших галузевих джерел права. Ці ознаки вказу¬ють на особливість джерел інституту державної влади за суттю, змістом, формою і суб’єктами правотворчості.
11. За своєю сутністю джерела інституту державної влади об’єктивно відображають волю українського народу як на загаль¬нодержавному, так і на локальному рівні, і безпосередньо ви¬ражають зміст владних відносин у сус-пільстві і державі. За змістом регулюють найважливіші відносини, мають загальнообов’язковий хара¬ктер для всіх суб’єктів конституційно-правових відносин і є основою для фор¬мування інших галузевих джерел права. За формою об’єктивації - є зовнішньою формою вираження, проявом буття об’єктивно іс¬нуючих конституційно-правових норм (Конституція, закони України, Регла¬мент Верховної Ради України, висновки і рішення Конституційного Суду України). За суб’єктами правотворчості вони можуть об’єкти¬вуватися у конституційно-правових нор¬мах, встановлених чи санкціонованих ви¬ключно суб’єктами конституційної пра¬вотворчості: українським народом, дер¬жавою.
12. Ми вважаємо за необхідне на законодавчому рівні вирішити питання про прийняття окремих законів про владу, а саме Закон України “Про державну владу в Україні”, особливого акта, який би передбачав механізм визначення і зміни конституційного ладу і, зокрема, державної влади, та надання народові контролю за її здійсненням, а також закони про окремі гілки влади.
13. Конституційно-правовий інститут державної влади є складною системою, що формується з багатьох взаємодіючих частин і елементів, які характеризують внутрішню структуру інституту державної влади і вирізняють його серед інших конституційних інститутів.
14. Структура системи інституту державної влади зумовлена системними зв’язками між його складовими елементами, що перебувають у відповідній підпорядкованості один до одного. Кожному з цих елементів конституційно-правового інституту державної влади притаманна внутрішня єдність, яка, в свою чергу, відрізняє їх від інших.
15. Система конституційно-правового інституту державної влади складається з найважливіших інститутів, до яких насамперед належать інститути: законодавчої влади, президентства, виконавчої влади, судової влади. В основі співвідношення цих інститутів і їх взаємодії – реальне співвідношення і взаємодія тих сфер суспільних відносин, які є предметом конституційного регулювання. Норми регулювання дії одного інституту створюють необхідні передумови для дії іншого або декількох інститутів, визначають їх зміст і спрямованість.
16. Дисертант зосередив свою увагу на характеристиці системи конституційно-правового інституту державної влади з точки зору суб’єктної ознаки. Згідно з чинним законодавством в Україні діють такі основні інститути державної влади, що складають її систему: законодавча, виконавча, судова влада та Президент.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30, ст. 141.
2. Про економічну самостійність УРСР: Закон УРСР від 3 серпня 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 34, ст. 499.
3. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон УРСР від 3 липня 1991 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33, ст. 443.
4. Про Президента Української РСР: Закон УРСР від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33, ст. 446.
5. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34, ст. 504.
6. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49, ст. 272.
7. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24, ст. 170.
8. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №20, ст. 99.
9. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим: Закон України від 10 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29, ст. 191.
10. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим: Закон України від 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №5-6, ст. 43.
11. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №14, ст. 81.
12. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21, ст. 190.
13. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №31, ст. 439.
14. Постанова Верховної Ради України “Про проголошення незалежності України” від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 38, ст. 502.
15. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53, ст. 799.
16. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35, ст. 338.
17. Постанова Верховної Ради України “Про Засади державної політики України у галузі прав людини” від 17 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35, ст. 303.
18. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. - №237.

Інші джерела

19. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. — К.: Ін Юре, 1997. - 45 с.
20. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робоча група з реформування центральних органів виконавчої влади. — К.: Ін Юре, 1999. — 46 с.
21. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект). – К.: Наукова Думка, 1985. – 146 с.
22. Алексеев Н.Н. Идея «земного града» в христианском вероучении: В кн. Путь. Орган русской религиозной мысли. – М.: Информ-Прогресс, 1992. – Книга 1. – 752 с.
23. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. — 748 с.
24. Андpусяк Т.Г. Теоpія деpжави і права. - Львів: Б.в., 1997.- 198 с.
25. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика: Наукова доповідь. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Відділ проблем державного управління і адміністративного права. — К.: Ін Юре, 1999. — 22 с.
26. Аристотель. Политика. Сочинения в четырех томах. - М.: Мысль, 1983. – Т.4. - 859 с.
27. Арон Р. Демократия и тоталитаризм: Пер. с фр. - М., 1993. - 221 с.
28. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 398 с.
29. Бpынцев В.Д. Судебная власть (пpавосудие): пути pефоpмиpования в Укpаине. - Харьков: Инфоpм.-пpавовой центp "Ксилон", 1998.- 182 с.
30. Бабкін В. Д. Державна влада і політична опозиція // Правова держава. — 1996. — Вип. 7. — С.193–199.
31. Баглай М.В., Габричидзе Б.H. Конституционное право Российской Федерации. — М.: Изд. группа ИНФРА, 1996. — 509 с.
32. Бантуков М. Анархия в древнем Китае // Газета саратовских анархистов. – 1990. - № 6. – С. 4.
33. Батова С.А., Боботов С.В., Ведерников Н.Т. Судебная система России: Учебное пособие для образовательных учреждений Министерства юстиции Рос. Федерации; Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федерации, Рос. правовая акад. - 2-е изд., испр. и доп.. - М.: Дело, 2001. - 332 с.
34. Безpодний Є.Ф., Ковальчук Г.К., Масний О.С. Світова класична думка пpо деpжаву і пpаво: Hавч. Посібник. - К.: Юpінком Інтеp, 1999. - 396 с.
35. Білепчук П. Д., Кампо В. М. Основи конституційного права України: Навчально-методичний матеріал. – К.: Юрінком, 1997. — 205 с.
36. Бойко В.В. Влада і масові соціально-психологічні явища в суспільстві // Україна і світ. Історія: минуле і сучасність. — Тернопіль. - 1995. — С.122–126.
37. Буpчак Ф.Г. Пpезидент Укpаїни / Ін-т деpжави і пpава ім. В.М. Коpецького HАH Укpаїни. - К.: Ін Юpе, 1997. - 21 с.
38. Бурлачук В. Ф. Влада, віра та легітимність // Українське суспільство: десять років незалежності. — К., 2001. — С.227–236.
39. Валова Л. М. Влада як потреба особистості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сер. Військово-спеціальні науки. — 2000. — Вип. 2. — С. 49–52.
40. Вальденберг В. Древнерусские учения о пределах царской власти. – Петербург., 1916. – С. IV.
41. Василюк С. Ф. Система стримувань і противаг у відносинах між законодавчою і судовою владами в Україні // Парламентаризм в Україні: теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. — 2001. — С.147–151.
42. Веніславський Ф. В. Конституційне визначення меж державної влади в Україні // Проблеми законності. — 2000. — Вип. 43. — С.17–22.
43. Веніславський Ф. Функціонування державної влади в аспекті політичного режиму // Проблеми законності. — 1998. — Вип. 34. — С.40–44.
44. Вергун О. М. Держава та влада: парадигма Гегеля // Філософія, культура, життя. — 2000. — Вип. 8. — С.176–185.
45. Верник О.І., Куфтирєв П.В., Машков А.Д.. Межі державної влади. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 216 с.
46. Витченко А.М. Теоретические проблемы исследования государственной власти. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1982. - 194 с.
47. Власть силы, сила власти. — М.: Юристъ, 1996. - 136 с.
48. Ворошилов Н. Критическій обзоръ ученія о разделеніи властей. – Ярославль: Тип. Губ. Зем. Управы, 1871. – 451 с.
49. Гpомадянське суспільство і пpавова деpжава, пpоблеми становлення: Зб. наук. пp. - К.: ТОВ "Міжнаp. фін. агенція", 1997.- 78 с.
50. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учеб. для студентов вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Логос, 2000. - 540 с.
51. Гаджиев К.С. Политическая философия. / Отд-ние экономики РАН, Науч.-ред. совет изд-ва «Экономика». - М.: Экономика, 1999. - 605 с.
52. Гайм Р. Вильгельм фон Гумбольдт. Описание его жизни и характеристика. С приложением. – М., 1898. – 412 с.
53. Гарчева Л.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины: Учебное пособие. - Симферополь: Доля, 2000. – 334 с.
54. Гегель Г. Философия права. Сочинения. - М., 1934. -Т.7. - С. 295.
55. Геоpгіца А.З. Сучасний паpламентаpизм: пpоблеми теоpії та практики / Ю.Федьковича. - Чеpнівці: Рута, 1998.- 483 с.
56. Георгіца А.З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн / Чернівецький державний університет імені Ю.Федьковича. - Чернівці: Рута, 1994. — 137 с.
57. Георгіца А.З. Теоретико-методологічні проблеми сучасного конституціоналізму – Чернівці: Рута, 2002. - 40 с.
58. Гетьман В.П. Як пpиймалась Конституція Укpаїни: Нотатки учасника розробки Основного Закону Укpаїни. - К.: Б.в., 1996.- 126 с.
59. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Влада. - К.: Б.в., 1997.- 32 с.
60. Гетьман В.П., Климник Ю.В. Що таке свобода і право у демократичній державі? Бесіди про Конституцію. – К., Б.в., 1996. – 33 с.
61. Гибричидзе Б.Н. Конституционный статус органов Советского государства. – М., 1982. – 129 с.
62. Гладун З.С., Федчишин М.Г. Основи конституційного права України. - Тернопіль: Екон. думка, 1999. - 150 с.
63. Глотов Б. Системний характер кризи в Україні та державна влада // Актуальні проблеми державного управління. - Львів, 1999. - Вип.2: Адміністративна реформа в Україні: проблеми та перспективи. - С. 37– 41.
64. Гоббс Т. Основы философии: Сочинения в 2 т. – М.: Мысль, 1989. – Т. 1. - Часть третья. О гражданине – 621 с.
65. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій - К., 2000. - 213 с.
66. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. - М.: ЮКЭА, 2002. - 830 с..
67. Грабовська О. Державна регіональна політика , регіональна влада та регіони // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. - 2001. - Т.1. - С. 264 – 266.
68. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / Сіренко В.Ф., Тимошенко В.І., Ковальчук Т.І. та ін. - К.: Логос, 1997. - 122 с.
69. Гумбольдт Вильгельм фон. Идеи к опыту, определяющему границы деятельности государства: В кн. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 216 с.
70. Гумпилович Л. Общее учение о государстве: Пер. с нем. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная польза», 1910. – 516 с.
71. Гуренко М.H. Основы конституционного права. - К., 2000. - 303 с.
72. Гусев В.А. Проблемы государственного устройства в трудах И.А. Ильина // Социально-политические науки. – 1992. - № 2 – 3. – С. 76.
73. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи] / Шемшученко Ю.С., Скрипнюк О.В., Кресіна І.О. та ін. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2001. - 653 с.
74. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина. – 2-е изд. – М.: Тип. Т-ва. И.Д. Сытина, 1906. – 84 с.
75. Ершов В.В. Суд в системе органов государственной власти // Государство и право. - 1992. - №8. - С. 32.
76. Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 190 с.
77. Загальна теоpія деpжави і пpава: Hавч.посібник. / Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін. - К.: Юpінком Інтеp, 1999.- 317 с.
78. Загальна теорія держави і права. / Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін. - Х.: Право, 2002. - 427 с.
79. Загоруй И.С. Конституционное право Украины. - Луганск, 1999. - 207 с.
80. Ильин И.А. Наши задачи. Статьи 1948 – 1954 гг. – Париж, 1956. – 96 с.
81. Иностpанное конституционное пpаво / Алебастpова И.А., Андpеева Г.H., Кашкин С.Ю. и дp. - М.: Юpистъ, 1996.- 509 с.
82. История буржуазного конституционализма XVII-XVIII вв. - М.: Наука. - 1983. – 296 с.
83. Інавгураційна промова Президента України Л.Д. Кучми в Національному палаці «Україна» 30 листопада 1999 року// Урядовий кур’єр. – 1999. – 1 груд.
84. Істоpія укpаїнської Конституції. - К.: Пpаво, 1997.- 441 с.
85. Іщенко М. П. Конституційні основи державної влади в Україні // Черкаський держ. ун-т ім. Б. Хмельницького. Вісник. Сер. Соціально-гуманітарні науки. — Черкаси, 1997. — Вип. 2. — С.140–144.
86. Кpавчук М.В. Теоpія деpжави і права. - Теpнопіль: Eкономічна думка, 1999.- 112 с.
87. Кайзеров Н.М. Власть и авторитет. Критика буржуазных теорій. – М., 1973. – С. 14.
88. Кампо В.М., Фрицький Ю.О. Конституційна реформа – 2003: Науково-популярний коментар основних проблем. — К., 2003. — 17 с.
89. Кант И. Сочинения: В 6 т. - М.: Мысль, 1965. - Т.4. Часть 2. – 544 с.
90. Карнаух М. Конституційні проблеми організації державної влади та місцевого самоврядування в Україні // Українська Академія державного управляння при Президентові України. Зб. наук. пр. — К., 1999. — Вип.1: Актуальні питання втілення в життя положень Конституції України. — С.279–282.
91. Каррі Д. Конституція Сполучених Штатів Америки. - К.: Веселка, 1993. – 192 с.
92. Касынюк Л. А. Основы конституционного права Украины – X.: Одиссей, 1999. – 191 с.
93. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права: (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Кондор, 2002. — 353 с.
94. Коваленко А.И. Основы конституционного права Российской Федерации (в вопросах и ответах). — М.: ТЕИС, 1994. — 94 с.
95. Коган Д. А. Из конституционного опыта Украины. — Х., 1997. — 75 с.
96. Козлова E.И., Кутафин О.E. Конституционное право России. — М.: Юристъ, 1995. — 479 c.
97. Козюбра М. І. Конституційний суд в системі органів державної влади // Державно-правова реформа в Україні. — К., 1997. — С. 20–25.
98. Колодій А. М. Теорія розподілу влади і практика формування органів державної влади за новою Конституцією України // Ідеологія державотворення в Україні: Історія і сучасність. — К., 1997. — С.193–196.
99. Коломієць Ю.М. Інститут глави деpжави в системі вищих оpганів влади й упpавління заpубіжних кpаїн. - Х.: Основа, 1998.- 244 с.
100. Коментаp до Конституції Укpаїни / Авеp’янов В.Б., Бойко В.Ф., Боpденюк В.І. та ін. - К., 1996.- 376 с.
101. Комітети – основа діяльності законодавчих органів влади: Посібник / Кислий П., Сінклер, Том Браун, Тревор та ін. — К.: Заповіт, 1997. — 96 с.
102. Конституция, закон, подзаконный акт. - М.: Юpид. лит., 1994.- 133 с.
103. Конституції нових деpжав Євpопи і Азії. - К.: Укp. пpавнича фундація: Пpаво, 1996.- 529 с.
104. Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2000. – 365 с.
105. Конституційне законодавство України: Законодавчі акти, коментар, офіційні тлумачення. — К.: Атіка, 2000. — 894 с.
106. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих юридичних навчальних закладів та факультетів / Тацій В.Я., Погорілко В.Ф., Тодика Ю.М. та ін. — К.: Укр. центр правн. студій, 1999. — 372 с.
107. Конституційне право України / Байрачна Л.К., Журавський В.С., Колісник В.П. та ін. — К.: Вид. дім «Ін Юре», 2002. — 542 с.
108. Конституційне право України: Підруч. для студентів юрид. спец. вузів / Погорілко В.Ф., Фріцький О.Ф., Городецький О.В. та ін. — К.: Наук. думка, 1999. — 733 с.
109. Конституційне право України: Підруч. для студентів юрид. спец. вузів / В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фрицький, О.В.Городецький та ін. — К.: Наук. думка, 2003. — 731 с.
110. Конституційно-правові засади становлення української державності / В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, О.Г.Данильян та ін. — Х.: Право, 2003. — 326 с.
111. Конституція незалежної України: Навчальний посібник для студентів вищих спеціальних юридичних закладів освіти / Шемшученко Ю.С., Мироненко О.М., Бобровник С.В. та ін. — К., 2000. — 424 с.
112. Конституція Укpаїни - основа подальшого pозвитку законодавства: Зб. наук. пp.. - К.: Ін-т законодавства Веpхов. Ради Укpаїни, 1997.- 319 с.
113. Конституція Укpаїни - Основний Закон суспільства, деpжави, людини: (Науково-методичні рекомендації) / Мандебуpа Т.О., Дзюбик С.Д., Ребкало В.А. та ін. - К.: Українська Академія державного управлння пpи Пpезидентові Укpаїни, 1997.- 153 с.
114. Конституція України – основа реформування суспільства / Тацій В.Я., Бітяк Ю.П., Грошовий Ю.М., Цвік М.В. ті ін.. — Х.: Право, 1996. — 93 с.
115. Копейчиков В.В. Державна влада і механізм соціалістичної держави // Проблеми правознавства. – 1969. – Вип. 12. – С. 30.
116. Копєйчиков В.В. Організація державної влади і розробка нової Конституції України // Академія правових наук України. Вісник. — Х., 1995. — N3. — С. 15–21.
117. Костюк В. Л. Соціальні права: особливість Конституції України як джерела права // Держава і право. — К., 1999. — Вип. 4: Юридичні і політичні науки. — С. 113–118.
118. Костюченко О. А. Основи конституційного права України. – К.: МАУП, 1999. – 55 с.
119. Котюк В.О. Теорія права. - К.: АртЕк, 1996. – 97 с.
120. Кравченко В.В. Конституційне право України. — К.: Атіка, 2000. — 317 с.
121. Кривенко Л. Т. Посилення ролі законодавчої влади як основа розвитку українського законодавства // Концепція розвитку законодавства України. — К., 1996. — С. 162–164.
122. Кривенко Л. Т. Суверенітет народу — фундаментальна основа ідеології державотворення України // Ідеологія державотворення в Україні: Історія і сучасність. — К., 1997. — С. 40–43.
123. Кривенко Л.Т. Верховна Рада України. — К.: Ін Юре, 1997. — 44 с.
124. Кужелюк Ю. Влада, народ і громадянське суспільство // Громадянське суспільство як здійснення свободи. — Львів, 1999. — С. 329–348.
125. Кульчицький В.С. Істоpія деpжави і пpава Укpаїни: Hавч.посібник для студентів юpид. спец.вузів.- Львів: Світ, 1996.- 294 с.
126. Ладиченко В.В. Історико-теоретичні засади поділу влади // Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. Наукові записки. — К., 1998. — Вип. 2. — С. 230–242.
127. Ладиченко В.В. Поділ влад: теоpія і пpактика.- К.: Укpаїна, 1998.- 30 с.
128. Ладиченко В.В. Поділ влади: теорія і практика. - К.: Україна, 1999. - 30 с.
129. Ладиченко В.В. Теоретико-правові засади поділу влади: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 1998. — 18 с.
130. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. - М.: Юр. лит-ра, 1988. – 320 с.
131. Лазарев Б.М. Понятие и система принципов государственного управления. – М.: Юр. лит-ра., 1994. – 77 с.
132. Лазарев Б.М. Формы государственного управления. – М.: Юр. лит-ра., 1983. – 184 с.
133. Лафитский В. И. Основы конституционного строя США. - М.: Норма, 1998. – 267 с.
134. Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ. - М.: РОССПЭН, 2001. - 380 с.
135. Лильберн Джон. Памфлеты. - М., 1937. - С. 110.
136. Лисенков С. Конституція України 1996 року: витоки, здобутки, перспективи: (До 5 річниці з дня прийняття) / Упоряд. А.Мартинюк; Координаційний комітет допомоги Україні (США). Центр «Українознавство» т-ва «Знання» України. — К.: Т-во «Знання» України, 2001. — 21 с.
137. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. — К.: Либідь, 1997. — 157 с.
138. Лисенков С.Л. Основи держави і права у запитаннях та відповідях: Навч. посібник. — К.: Ред. журн. «Сигнал», 1997. — 78 с.
139. Локк Дж. Избранные произведения: В 2 т. - М., 1960. - Т. 2. – 509 с.
140. Макиавелли. История Флоренции. - М., 1964. – 448 с.
141. Малишко М. І. Сучасний стан та перспективи українського парламентаризму // Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. - К., 1997. - С. 157 - 160.
142. Малишко М.І. Основи Конституції незалежної Укpаїни. - К.: Hац. техн. ун-т Укpаїни, 1996.- 23 с.
143. Малый А.Ф. Государственная власть как правовая категория// Гос. и право. – 2001. - № 3. – С. 95.
144. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. – М.: Наука, 1989. – 217 с.
145. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – К: Політвидат, 1980. - Т. 46. – Ч. І. – 693 с.
146. Матвеев С. В. Принцип разделения властей как конституционная гарантия политических прав и свобод человека в Украине: некоторые аспекты // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. — Дніпропетровськ, 1999. — С. 80–85.
147. Мацюк А. Громадянське суспільство – соціальна основа держави, влади і демократії // Укр. право. – 1995. - № 1 (2). – С. 24 – 34.
148. Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. – К.: Україна, 2001. – 204 с.
149. Медведчук В.В. Конституційний пpоцес в Укpаїні і оpганізація деpжавної влади та місцевого самовpядування. - К.: Укpаїна, 1996.- 146 с.
150. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. — К.: Вентурі, 1995. — 239 с.
151. Миpоненко О.М. Істоpія Конституції Укpаїни. - К.: Ін Юpе, 1997.- 56 с.
152. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. - М.: Белые мальвы, 1999. – 396 с.
153. Монтескье Ш. Избранные произведения.- М.: Госполитиздат, 1955. – 672 с.
154. Мороз О. З досвіду формування представницьких органів державної влади Української Народної Республіки // Вісник ДУ “Львівська політехніка”.- №377.- Держава та армія.- Львів, 1999. – С. 76-84.
155. Мороз О. ЗУНР: досвід державотворення та уроки дипломатії // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Вип. 1. – Львів, 1999.- С. 46-52.
156. Мороз О. ЗУНР: становлення представницьких органів державної влади // Вісник ДУ “Львівська політехніка”.- №344.- Держава та армія.- Львів, 1998.- С. 95-100.
157. Мороз О. Концепція демократії в політичній теорії М.Грушевського // Михайло Грушевський і Західна Україна: Доповіді і повідомлення наукової конференції (Львів, 26-28 жовтня 1994 р.).- Львів, 1995.- С. 172-173.
158. Музиченко П.П. Істоpія деpжави і пpава Укpаїни: Hавч. посібник.- К.: Знання, 1999.- 661 с.
159. Мурашин О. Г. Поняття, суть та юридичні властивості актів прямого народовладдя // Запорізький юрид. ін-т. Вісник. — Запоріжжя, 1999. — N 1 (6). — С. 20–29.
160. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі. — К.: Знання, 1999. — 182 с.
161. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 34 с.
162. Налимов В.В. Власть и противостояние ей // Полис. – 1992. - № 3. – С. 102.
163. Невельська-Гордєєва О. П. Влада як складна людська потреба // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукр. наук. конф., 29–31 трав. 1995 р. — К., 1995. — С. 59–60.
164. Hеpсесянц В.С. Истоpия идей пpавовой госудаpственности..- М.: Ин-т госудаpства и права, 1993.- 15 с.
165. Hеpсесянц В.С. Философия пpава: Учеб. для вузов. - М.: Изд. гpуппа ИHФРА-М-HОРМА, 1997.- 647 с.
166. Нижник Н. Державна влада та ідеї правової держави в умовах реалізації Конституції України // Українська Академія державного управління при Президентові України. Зб. наук. пр. — К., 1999. — Вип. 1: Актуальні питання втілення в життя положень Конституції України. — С. 131–134.
167. Нижник Н. Проблеми правового регулювання державного управління в Україні // Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування. — К., 1996. — С. 196–197.
168. Нижник Н. Державна влада й демократія // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. — 2001. — Т.1. — С. 11–14.
169. Нижник Н. Р. Проблема формування системи органів державної влади // Ідеологія державотворення в Україні: Історія і сучасність. — К., 1997. — С. 187–189.
170. Нижник Н.Р., Лемак В.В. Постсоціалістична держава: теоретико-правові проблеми. — Ужгород: Ужгородський національний університет, 2003. — 104 с.
171. Hова Конституція Укpаїни: Огляд, коментарі та текст Основного Закону / Авт. огляду та комент. В.Ф.Погоpілко. - 2-е вид., доопpац.- К.: Hаук. думка, 1997.- 155 с.
172. Новоторжский Г. Что такое правовое государство? – СПб., 1906. – 129 с.
173. Нор В., Стецюк П. Конституція – основний закон України в запитаннях і відповідях: Навч. посібник з основних положень Конституції України. — Львів: Кальварія; К.: Абрис, 1996. — 47 с.
174. Оpнстін Hоpман. Роль законодавчої влад в демокpатичному суспільстві.- Б.м.: Б.в., 1994.- 15 с.
175. Органи державної влади України/ За заг. ред. В.Ф. Погорілка: Монографія. – К.: Інститут держави та права імені В.М. Корецького НАН України, 2002. – 590 с.
176. Орзих М. Конституційна модель державного устрою України // Хроніка 2000. — К., 1998. — Вип. 27–28. — С. 481–490.
177. Орзих М.Ф. Конституционная реформа в Украине: Учеб. пособие — Одесса: Юридична література, 2003. — 122 с.
178. Орзих М.Ф. Конституционное право Украины: Учеб.-метод. Пособие — 2-е изд., доп.. — Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – Ч. 1, 2003. — 97 с.
179. Основи конституційного пpава Укpаїни: Підpучник / Козюбpа М.І., Колодій А.М., Копейчиков В.В. та ін. - К.: ЮРінком, 1997.- 205 с.
180. Основи конституційного права України / За ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 2000. — 286 с.
181. Основи конституційного права України: Підручник / Козюбра М.І., Колодій А.М., Копейчиков В.В. та ін. — К.: ЮРінком, 1997. — 205 с.
182. Пpавова основа нової політичної системи Укpаїни / За ред. Мацюка А.Р. - К.: Логос, 1996.- 129 с.
183. Паславська Г. М. Влада суверенна (з історії політичних концепцій) // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. — Львів, 1995. — С. 58–60.
184. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – СПб., 1909. – 760 с.
185. Петрінко В. Право, закон і влада у політичній концепції Аристотеля // Науковий вісник. — Чернівці, 2002. — Вип. 123–124: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. — С. 333–340.
186. Питання відкpитості влад: Посібник. - К.: Заповіт, 1997.- 83 с.
187. Поваляєва М. П. Класифікація інститутів конституційного права // Держава і право. — К., 2000. — Вип.6: Юридичні і політичні науки. — С. 136–142.
188. Погоpілко В.Ф. Основи конституційного ладу Укpаїни..- К.: Ін Юpе, 1997.- 37 с.
189. Погорілко В. Ф. Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні // Академія правових наук України. Вісник. — Х., 1995. — N3. — С. 21–27.
190. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
191. Поділ повноважень між гілками влад в умовах суспільно-економічної кpизи // Науково-практична конфеpенція "Поділ повноважень між гілками влад в умовах суспільно-економічної кpизи", м. Київ, 7-9 квітня 1995 p.: (Доповіді, пpезентації та дискусії).- К.: Б. в., 1997.- 191 c.
192. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.Шемшученка, В.Бабніна. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
193. Полибий. Всеобщая история в сорока книгах. - М., 1890. - Т.1.
194. Правоведение: Учебник / Демский С.Э., Ковальский В.С., Колодий А.Н. и др. — К.: Юринком Интер, 2002. — 750 с.
195. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Погорілко В.Ф., Кривенко Л.Т., Авер’янов В.Б. та ін. — К.: А.С.К., 2003. — 648 с.
196. Романов В. Державна влада і політичні партії у регіоні // Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування. — К., 1996. — С. 16–18.
197. Святоцький О., Чушенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні // Право України. – 1999.– № 2.
198. Селіванов А.О. Будуємо нову державу. — К.: Тамед, 1997. — 250 с.
199. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: Методологічні аспекти / Акад. прав. наук України. НДІ приват. права і підприємництва. — К.: Вид. дім «Ін Юре», 2002. — 723 с.
200. Серегина С. Г. Конституционные основы взаимодействия законодательной и президентской властей / Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства. — Х., 1997. — С. 12–18.
201. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учеб. для вузов. — Х.: Консум, 2000. — 703 с.
202. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. - Харьков: Консум, 2001. — 655 с.
203. Скакун О.Ф., Подберезський М.К. Теорія держави і права: Експериментальний підручник для студентів юрид. факультетів педагогічних навчальних закладів.. — Х..: Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди, 1996. — 324 с.
204. Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади// Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С. 55.
205. Солов’єва І. В. До питання про визначення поняття державної влади в Україні // Правова держава. — К., 1998. — Вип. 9. — С. 329–332.
206. Солових В. П. Влада і її прояв у суспільстві // Актуальні проблеми державного управління. — Х., 1999. — N3 (5). — C.31–36.
207. Стецюк Н. Конституція України як нормативно-правовий та політичний документ (до характеристики властивостей) // Львівський ін-т внутрішніх справ. Вісник. — Львів, 2000. — N1 (12). — C.263 – 268.
208. Стецюк П. Україна як національна держава: конституційно-правова характеристика // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. — Львів, 2003. — С. 185 – 188.
209. Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму: Посіб. для студ. — Львів: Астролябія, 2003 – . Ч. 1, 2003. — 229 с.
210. Тацій В., Тодика Ю. Конституційне право: критерії, ступінь обґрунтованості // Віче. – 1995. – № 4.
211. Тимченко А. О. Влада і соціально-психологічна напруженість // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. — К., 1997. — С. 295 – 298.
212. Тихомиров Ю. О. Компетенція законодавчих органів // Парламентаризм в Україні: теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. — К., 2001. — С. 105 – 117.
213. Ткач Г. Й. Державна виконавча влада в Україні: поняття, завдання, шляхи вдосконалення // Вісник Львів. ун-ту. Сер. юрид. — Львів, 1994. — Вип. 31: Проблеми державотворення в Україні. — С. 29 – 35.
214. Тодика О.Ю. Конституційна реформа в Україні в аспекті народовладдя і розвитку правової системи // Вісник. — 2004. — N1 (36). — С. 27 – 37.
215. Тодика Ю. М. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Правова держава. — К., 1997. — Вип. 8. — С. 56–63.
216. Тодика Ю.М. Конституційне пpаво Укpаїни як галузь права. - Х.: Консум, 1995.- 181 с.
217. Тодика Ю.М. Конституційне право України як галузь права: Конспект лекції. — Х., 1995. — 28 с.
218. Тодика Ю.М., Клименко Г.Б. Основи конституційного права України: Навч. посіб. — Х.: Фірма «Консум», 1998. — 116 с.
219. Тодыка Ю.Н. Проблемы конституционно-правового регулирования политической и государственной властей // Проблемы законности. — Х., 1996. — Вып. 31. — С. 43 – 54.
220. Тодыка Ю.Н. Роль конституционных принципов в обеспечении функционирования государства и общества // Українська державність: становлення, досвід, проблеми. — Х., 2001. — С. 101 – 102.
221. Трипольський В.О. Демократія і влада. – К., 1999. – 46 с.
222. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 535 с.
223. Халипов В.Ф. Власть. — М.: Республика, 1997. — 429 с.
224. Цвік М. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Академія правових наук України. Вісник. — Х., 1999. — N1 (16). — С. 51 – 61.
225. Цвік М. В. Взаємодія законодавчої, виконавчої гілок влади та референдуму в системі народовладдя // Академія правових наук України. Вісник. — Х., 1995. — N3. — С. 27 – 35.
226. Червяцова А. О. Легітимність державної влади: основні критерії // Практична філософія та правовий порядок. — Х., 2001. — С. 142 – 144.
227. Чиpкин В.E. Основы госудаpственной власти: Учеб. пособие. - М.: Юpистъ, 1996.- 110 с.
228. Чиналиев У.К. Реализация пpинципа pазделения властей в совpеменном Кыpгызстане. Ин-т полит. и этнонац. исслед. - К.: Довіpа, 1998.- 71 с.
229. Чиркин В. Е. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп.. — М.: Юристъ, 2000. — 599 с.
230. Чиркин В. Элементы сравнительного государствоведения. – М.: Юристъ, 1994. – 151 с.
231. Шаповал В. Перспективи сучасного конституційного процесу в Україні: проблеми теорії та практики // Драгоманівський збірник. — Львів, 1996. — С. 172–175.
232. Шаповал В.М. Вищі оpгани сучасної деpжави: Поpівнял.аналіз. - К.: Пpогpама Л, 1995.- 134 с.
233. Шаповал В.М. Державний лад країн світу: Довідник. Укр. правн. фундація. — К.: Укр. центр правн. студій, 1999. — 318 с.
234. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів та факультетів. — 5-е вид., стер.. — К.: АртЕк, 2002. — 262 с.
235. Шаповал В.М. Розподіл влад і конституціоналізм: досвід України. — К.: Нац. ін-т страт