КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСТА В УКРАЇНІ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСТА В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 243
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    Вступ
    Розділ І. Загальна характеристика конституційно-правового статусу міста в Україні
    1.1. Поняття міста та його конституційно-правового статусу. Класифікація міст в Україні
    1.2. Основні етапи становлення і розвитку конституційно-правового статусу міста в Україні
    1.3. Місто в системі адміністративно-територіального устрою України
    Висновки до розділу І
    Розділ ІІ. Нормативно-правова основа механізму утворення та функціонування міст в Україні
    2.1. Законодавчі та підзаконні акти, що визначають конституційно-правовий статус міста в Україні
    2.2. Локальні нормативні акти, що визначають статус міста
    2.3. Міжнародно-правові стандарти організації та розвитку міста і міської демократії
    Висновки до розділу ІІ
    Розділ ІІІ. Структура конституційно-правового статусу міста
    3.1. Проблеми правосуб'єктності міста
    3.2. Функції міста та проблеми компетенції міської влади
    3.3. Механізм здійснення функцій міста і повноважень міської влади
    3.4. Гарантії реалізації прав міста та проблеми юридичної відповідальності міської влади
    Висновки до розділу ІІІ
    Висновки
    Список використаних джерел С. 3

    С. 16

    С. 16

    С. 42
    С. 65
    С. 78

    С. 81

    С. 81
    С. 94

    С. 106
    С. 119
    С. 123
    С. 123
    С. 136
    С. 155

    С. 169
    C. 188
    С. 193
    С. 204


    ВСТУП

    Актуальність та ступінь розробленості теми дисертаційного дослідження. Відновлення та розбудова на демократичних засадах української державності об'єктивно призвели до пошуку такої організації адміністративно-територіального устрою, яка б, з одного боку, відповідала національним традиціям, а з іншого – сучасним світовим стандартам, була б спрямована на забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України та її реґіонів, ефективного державного управління, місцевого самоврядування, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання. Результатом такого пошуку є трансформація структури місцевої влади, створення принципово нової децентралізованої системи управління, закріплення сучасних основ взаємовідносин органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Такі відносини мають будуватись не на принципах субординації та властивого радянській моделі організації влади так званого демократичного централізму, а на принципах субсидіарності, децентралізму, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування.
    На сучасному етапі розвитку українського державотворення проблема адміністративно-територіального устрою є вельми актуальною. На державному рівні розробляється Концепція удосконалення адміністративно-територіального устрою України, завданням якої є визначення та аналіз актуальних проблем в цій сфері, а також з'ясування правових, організаційних, фінансових та інших засад їх вирішення на підставі положень Конституції України та створення умов для вдосконалення адміністративно-територіальної системи у подальшому; здійснюється підготовка проекту Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України", в якому необхідно розвинути відповідні положення Конституції України.
    Важливе місце у системі адміністративно-територіального устрою будь-якої держави займає місто. Адже місто – це не лише адміністративно-територіальна одиниця, не лише населений пункт. Передусім це арена функціонування відповідної територіальної громади, простір, у якому виникають, реалізуються та захищаються різнопланові інтереси: індивідуальні та колективні, державні та місцеві, соціальні та економічні. Міста не тільки віддзеркалюють усі соціальні, економічні, політичні, господарські процеси, які відбуваються у суспільстві. Вони мають власні закономірності розвитку та функціонування, є центрами економічного, політичного та духовного життя людини і громадянина та у цьому сенсі рушіями прогресу.
    Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, по-перше, пошуком оптимальної моделі адміністративно-територіальної організації української держави; по-друге, необхідністю її розвитку і вдосконалення у процесі утвердження України як демократичної держави; по-третє, особливим місцем міста у системі адміністративно-територіального устрою України; по-четверте, відсутністю теоретичних основ визначення системи функцій міста і компетенції міської влади; по-п'яте, наявністю в Україні міст зі спеціальним статусом – Києва і Севастополя; по-шосте, перманентними процесами становлення та розвитку в Україні місцевого самоврядування; по-сьоме, формуванням системи прав людини у сфері місцевого самоврядування; по-восьме, потребою вдосконалення чинного законодавства, яке закріплює статус міста, відповідно до Конституції України.
    Процес становлення сучасної моделі організації публічної влади, її поділ не лише по горизонталі, на законодавчу, виконавчу і судову, а й по вертикалі на державну та публічно-самоврядну і формування політико-правового балансу на рівні "центр-регіон" стали підґрунтям для теоретичного осмислення конституційно-правового статусу міст. Тобто особливу актуальність набуває ця проблематика у зв’язку з тим, що вона безпосередньо пов’язана з територіальними аспектами здійснення влади, розвитком демократії та забезпеченням прав людини.
    Останнім часом конституційно-правовий статус міста значно змінився, оновився завдяки новим відносинам в галузі адміністративно-територіальної організації держави. Чинна Конституція України закріпила систему адміністративно-територіального устрою України, до якої входять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Однак законодавець на сьогоднішні день не визначився з перспективою адміністративно-територіального поділу і територіальною організацію держави, не дивлячись на те, що змінився характер організації місцевої публічної влади, зокрема, правовий статус місцевих рад та їх виконавчих органів як органів місцевого самоврядування. Тому особливої уваги в процесі вдосконалення адміністративно-територіального устрою потребують питання правового статусу міст в Україні, їх місця та ролі, з одного боку, як частини території держави, а з іншого – як просторової основи здійснення державної влади та місцевого самоврядування. Саме через організаційний механізм управління містом, тобто через міські органи місцевого самоврядування, реалізується право міської територіальної громади безпосередньо володіти, користуватись та розпоряджатись комунальною власністю. Така організаційна та фінансово-економічна автономія дозволяє жителям міста самостійно будувати своє життя заради власного добробуту, за власний рахунок та під свою відповідальність.
    У політичному аспекті місцеве самоврядування у місті відкриває можливість територіальній громаді безпосередньо керувати своїми спільними справами або через представницькі органи, які обираються відповідною територіальною громадою міста та підконтрольні їм. Сьогодні важко знайти іншу більш демократичну і доступну для населення форму здійснення народом своєї влади, яка визнана і широко застосовується сучасною світовою цивілізацією.
    Правовий статус міста значною мірою детермінований правовим статусом територіальної громади – спільності жителів, які мешкають у міста та пов’язані різноплановими соціальними зв’язками, мають спільні інтереси щодо вирішення питань місцевого значення. Процес вдосконалення конституційно-правового статусу міста потребує фундаментального вивчення практики і досвіду в галузі територіальної організації влади в Україні та в інших державах, особливо в тих, де політико-правовий стан є стабільним.
    Розвитку адміністративно-територіальної реформи в сучасних умовах заважає ряд чинників економічного, політичного, соціального, правового та психологічного характеру. Відбивається відсутність достатнього нормативно-правового забезпечення значного масиву питань організації і функціонування органів міського самоврядування, неготовність або нездатність значної частини державних діячів, посадових осіб, державних та комунальних службовців та громадян до сприйняття таких невід'ємних елементів міського розвитку як субсидіарність, автономія, самостійність і самоврядування у вирішенні всіх питань місцевого значення за наявності належного самозабезпечення матеріально-фінансовими ресурсами.
    Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена до того ж комплексним характером конституційно-правового статусу міста як правового інституту, який складається з норм різних галузей національного права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з організацією і функціонуванням публічних структур міста, а саме: конституційного, адміністративного, цивільного, екологічного, житлового тощо. Формування адекватної моделі конституційно-правового статусу міста вимагає досягнення оптимального співвідношення і єдиної концептуальної спрямованості цих норм. У зв'язку з цим особливого значення набуває розроблення теоретичних засад статусу міст та функціонування міської влади в ординарних та екстремальних режимах, що мають бути вихідними для галузевих науково-юридичних досліджень цієї проблеми.
    Заслуговує на увагу і зовнішньо-політичний аспект актуальності теми. Ратифікація Європейської Хартії місцевого самоврядування, визнання Україною фундаментальних принципів міського розвитку, закріплених у Європейській Хартії міст, створює правові та політичні умови для долучення України до міжнародних стандартів міської демократії. Саме тому дослідження теоретичних засад конституційно-правового статусу міста як складової частини адміністративно-територіального устрою в Україні є актуальним напрямком сучасної правової науки.
    Необхідно зазначити, що загальні питання управління містом розглядались окремими вченими при розробленні методологічних та теоретичних проблем функцій держави, функцій місцевого самоврядування, конституційних основ міжнародного співробітництва міських влад, міжнародно-правових стандартів міської демократії, статусу органів місцевого самоврядування, громадських організацій тощо. Проблематикою міст та міського господарства займались пред-ставники української й зарубіжної правової, історичної та соціологічної науки кінця XIX – початку XX століття. Зокрема, М.В. Борщевський, О.Н. Ванєєв, Л.А. Веліхов, М.Ф. Владимирський-Буданов, М.C. Грушевський, О.С. Компан, Ю.В. Медведков, В.Д. Отамановский, С.В. Успенський, Б.С. Хорєв, О.І. Шкаратан та інші.
    На сучасному етапі українського державотворення питанням адміністративно-територіального устрою, у тому числі й конституційно-правовому статусу міст у контексті проблем місцевого самоврядування присвячено праці М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, В.І. Борденюка, В.Д. Волкова, М.П. Воронова, Р.К. Давидова, І.В. Дробуш, І.Я. Зайця, В.М. Кампа, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, В.С. Куйбіди, П.М. Любченка, М.П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, П.М. Ткачука, П.А. Трачука, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала та інших.
    В останні роки в Україні захищено ряд дисертацій, що вміщують науковий аналіз окремих аспектів правового статусу адміністративно-територіальних одиниць, однак загальнотеоретичних монографічних досліджень проблеми конституційно-правового статусу міста донині не було, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема теми "Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України" (№ держ. реєстрації 0196U012890) і кафедри права Дніпропетровського університету економіки та права.
    Тема даної кандидатської дисертації відповідає затвердженому Вищою атестаційною комісією України переліку тем, де наголошується на необхідність проведення досліджень з питань адміністративно-територіального устрою держави, а також цілком узгоджується з Програмою правової освіти населення України, затвердженою Кабінетом Міністрів України 2.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення концептуальних основ конституційно-правового статусу міста в Україні, а також підготовка рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства, яке закріплює правовий статус міста та діяльність органів міської влади.
    Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань:
    - визначити поняття міста як адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту та самостійного суб'єкта конституційних правовідносин;
    - сформулювати поняття "конституційно-правовий статус міста", виявити та здійснити аналіз його структурних елементів;
    - розробити критерії класифікації міст та здійснити їх класифікацію;
    - розкрити особливості правового регулювання статусу міста та організації міської влади на різних етапах розвитку української держави;
    - визначити ознаки міста як адміністративно-територіальної одиниці, а також з'ясувати його місце та роль в системі адміністративно-територіального устрою України;
    - проаналізувати нормативно-правове забезпечення механізму утворення та функціонування міст та внести рекомендації і пропозиції, спрямовані на вдосконалення конституційно-правового статусу міста в Україні;
    - сформулювати визначення функцій міста, беручи до уваги різні визначення функцій інших суб'єктів конституційних правовідносин, та здійснити їх класифікацію.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є конституційно-правові основи адміністративно-територіального устрою України.
    Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правовий статус міста в Україні.
    Методи дисертаційного дослідження. Для досягнення мети дисертаційного дослідження та розв’язання поставлених завдань використовувалась сукупність наукових методів, що ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу суспільних відносин політико-правового характеру, які виникають в процесі управління містом. В основу методології дослідження покладені загально-теоретичні принципи та підходи щодо визначення сутності, змісту та форми конституційно-правового статусу міста в Україні. З цією метою використовуються логічні прийоми: аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення, прогнозування тощо; загальні методи теорії держави і права: метод філософської діалектики, матеріалістичний, синергетичний, історичний, формально-логічний та системно-функціональний. Конституційно-правовий статус міста розглядається з урахуванням єдності галузевих методів: юридико-догматичного, формально-юридичного, компаративного та статистичного.
    Одним з загальних методів теорії держави і права є метод філософської діалектики, який виражається в підході до вивчення держави і права, заснованого на загальних закономірних зв’язках розвитку буття і свідомості. Наприклад, цей метод передбачає розгляд міста як територіально-просторових меж функціонування територіальної громади, яка має право самостійно визначати структуру і порядок формування виконавчого органу і схему організації самоврядування з урахуванням умов життя суспільства, яке пов’язане з іншими соціальними явищами і знаходиться в постійному розвитку, якісному відновленні.
    Матеріалістичний метод дозволив розглядати місто як субінститут у складі інституту адміністративно-територіального устрою держави, який залежить від матеріальної природи світу. Його використання допомогло виявити загальні властивості, які притаманні місту, а також сприяло одержанню найбільш об’єктивних та обґрунтованих результатів стосовно досліджуваного питання.
    Спираючись на вітчизняну теоретико-методологічну спадщину, використовується синергетичний метод, за допомогою якого здійснюється пізнання процесів самоорганізації міського населення у суспільстві.
    З метою обґрунтування загальнотеоретичних проблем досліджуваного феномену використовується історичний метод, який дозволив з’ясувати еволюцію розвитку правового статусу міста, тенденції виникнення міст, а також сприяв виявленню напрямів подальшого розвитку теорії про статус міста у зв’язку з прагненням реалізувати міжнародні стандарти в сфері адміністративно-територіального устрою.
    За допомогою формально-логічного методу пізнання здійснювалося у два етапи: спочатку пізнання міста сприймалося як дещо нероздільне ціле у складі адміністративно-територіального устрою України, а потім за допомогою аналізу місто розглядалося як самостійний суб'єкт правовідносин. Після всебічного дослідження за допомогою синтезу знову відновлювалося у більш складне поняття, тобто просте явище розглядалося раніше і передувало більш складному явищу.
    Системно-функціональний метод дозволяє розглядати всі публічно-правові явища як елементи системи, простежити взаємодію держави і міста як комплексне явище зі всіма його проявами. Завдяки системному підходу єдина конституційно-правова цілісність, якою є інститут адміністративно-територіального устрою, поділялась у процесі дослідження на окремі складові частини (статус Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті, селища і села), кожна з яких розглядається самостійно, і, в свою чергу, поділялась на окремі складові компоненти: статус міста, управління містом, територіальна громада міста, громадські організації міста тощо. Системно-функціональний метод наукового пізнання дозволив виявити місце міста як в структурі адміністративно-територіального устрою України, так і його роль у розвитку держави та місцевого самоврядування. Застосування цього методу до предмету даного дослідження дозволило визначити поняття міста, його сутність, а також відмежувати місто від інших адміністративно-територіальних одиниць держави.
    З числа галузевих методів використовується юридико-догматичний метод, який передбачає вивчати предмет дисертаційного дослідження як такого у безпосередньому зв’язку з економікою, політикою та іншими суспільними явищами. За допомогою цього методу здійснено аналіз діючого законодавства та проблемних питань практики його застосування органами державної влади та місцевого самоврядування.
    Застосування формально-юридичного методу дало можливість з'ясувати зміст нормативного матеріалу – Конституції, законів та інших правових актів, які вивчалися і аналізувалися при написанні цієї роботи.
    Проведений аналіз нормативних документів інших країн (США, Німеччини, Польщі, Росії) за допомогою компаративного методу дав можливість ознайомитися не тільки з досвідом цих країн у встановленні конституційно-правового статусу міста, але й сприяли формуванню висновків і пропозицій про втілення досвіду цих країн у розвиток національної правової бази.
    Статистичний метод застосовується при аналізі кількісних показників, які впливають на предмет дисертаційного дослідження, зокрема данні про кількість жителів окремих видів міст дозволили зробити науково обґрунтовані висновки про необхідність посилення уваги з боку держави до проблем цих міст.
    Науково-теоретичною базою стали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених щодо проблем конституційно-правового статусу міста.
    При підготовці дисертації були враховані загальні положення робіт з конституційного права, теорії держава та права, історії держави та права, історії політичних і правових вчень, адміністративного права, міжнародного публічного права, муніципального права, господарського, житлового та трудового права.
    Джерельну базу дослідження складають Конституція України 1996 року, Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України – місто-герой Київ", міжнародно-правові акти (Європейська Хартія місцевого самоврядування, Всесвітня Декларація місцевого самоврядування, Європейська Декларація міських прав, Європейська Хартія міст) та інші джерела.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є першим в Україні дослідженням монографічного характеру, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам конституційно-правового статусу міста, в процесі якого сформульована загальна концепція конституційно-правового статусу міста.
    У рамках проведеного автором дослідження одержані такі результати, що мають наукову новизну:
    1. Запропоновано авторське визначення поняття "місто", згідно з яким місто розглядається як населений пункт, що сформувався історично природним шляхом або створений за ініціативою держави, який відповідно до законодавства віднесено до категорії міст, і в межах території якого на публічних засадах самоорганізується та функціонує міська територіальна громада, що має специфічну економічну, екологічну, технічну, соціально-культурну інфраструктуру, організацію політичного і суспільного життя та визначені й закріплені Конституцією, законами України та статутом територіальної громади міста права щодо вирішення питань місцевого та державного значення.
    2. Доведено, що сутність конституційно-правового статусу міста оптимально розкривається виключно в механізмі врегульованих нормами права суспільних відносин міста з людиною, державою, органами державної влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та міжнародним співтовариством, в результаті яких виникають різноманітні права та обов’язки міста, які відповідають його функціональному призначенню в конкретно-історичний період розвитку, відображають його соціально-політичну та економічну роль у вирішенні питань місцевого та державного значення.
    3. Визначено і розкрито систему критеріїв класифікації міст України, а саме: чисельність населення в місті, функціональне призначення міста в державі, адміністративне і соціально-економічне значення, внутрішній територіальний устрій міста, форма управління міськими справами, час і причини виникнення, а також здійснено їх класифікацію.
    4. Дістало подальший розвиток дослідження еволюції правового статусу міста на різних етапах становлення української державності та доведено, що він був обумовлений об'єктивними та суб'єктивними чинниками еволюції міста як населеного пункту, що вплинули на цей процес, і залежав від історичного, політичного, економічного, соціального і правового розвитку держави, а також від демографічних, культурних, національних, географічних та інших факторів.
    5. Запропоновано авторську концепцію місця та ролі міста в системі адміністративно-територіального устрою держави як самостійного суб'єкта конституційно-правових відносин, що виникають між містом і особою, містом і державою, містом та іншими населеними пунктами, а також між містом та іноземними державами, їх органами, системою місцевого самоврядування, іншими соціальними утвореннями.
    6. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, що визначають конституційно-правовий статус міста, в результаті чого внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в Україні, зокрема, з метою оптимізації нормативно-правової основи становлення місцевої влади та активізації міського розвитку в Україні обґрунтовується необхідність прийняття законів "Про статус міста в Україні", "Про міста-обласні центри", "Про історичні міста України", "Про малі міста України", а також доводиться доцільність прийняття в імперативному порядку у кожному місті статуту територіальної громади.
    7. Запропоновано авторське бачення поняття правосуб'єктності міста як передбаченої нормами права сукупності юридичних можливостей міста в особі територіальної громади, органів і посадових осіб бути учасником правовідносин щодо виконання містом своїх функцій в межах Конституції, законів України та статуту територіальної громади.
    8. Сформульовано авторське визначення функцій міста як основних напрямів і видів діяльності міської територіальної громади та її органів, які виражають суспільне та державне призначення цього населеного пункту та здійснюються з метою вирішення питань міського значення в інтересах міських жителів і з урахуванням загальнодержавних інтересів в межах Конституції і законів України.
    9. Здійснено класифікацію функцій міста на основі запропонованої автором системи критеріїв, серед яких: сфери діяльності міста; засоби, способи та методи діяльності суб'єктів, що репрезентують місто; час здійснення; значення міста в адміністративно-територіальному устрої держави; елементи механізму міста; територіальна спрямованість; характер повноважень.
    10. Обґрунтовано авторську концепцію гарантій міських прав та здійснено їх класифікацію на основі запропонованої автором типології.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в ході подальших досліджень загальнотеоретичних проблем адміністративно-територіального устрою України, процесів становлення та функціонування міста, розвитку місцевої влади, статусу міських територіальних громад, форм та методів їх діяльності. Теоретичні висновки та концептуальні підходи можуть застосовуватися в законотворчій роботі Верховної Ради України, правотворчій роботі органів місцевого самоврядування.
    Основні положення та висновки дисертації можуть використовуватися в навчальному процесі, зокрема при викладанні конституційного, муніципального, адміністративного права України, конституційного права зарубіжних країн, теорії держави та права, відповідних спецкурсів тощо, а також у подальших наукових дослідженнях проблем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.
    Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно. Положення та висновки, які сформульовані в роботі, обґрунтовані на підставі особистих досліджень автора. Усі наукові праці, в яких відображено зміст дисертації, написані одноособово без співавторів.
    Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні положення, які містяться в дисертації, обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, кафедри права Дніпропетровського університету економіки та права.
    Проблемні питання конституційно-правового статусу міста в Україні обговорювалися на конференціях та кафедральних семінарах, що проводилися на кафедрі права Дніпропетровського університету економіки та права. Висновки, до яких дійшов дисертант, відображені в його статтях і повідомленнях, що опубліковані в спеціальних юридичних виданнях.
    Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема "Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія" (Дніпропетровськ, листопад 2001 р., тези опубліковані); "Становлення і розвиток правової системи України" (Київ, березень 2002 р.); "Освіта як фактор національної безпеки" (Київ, грудень 2002 р.); "Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України" (Дніпропетровськ, лютий 2003 р., тези опубліковані як наукова стаття), "Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи" (Запоріжжя, квітень 2003 р., тези опубліковані). Окрім цього, результати дисертаційного дослідження використовувалися автором у його педагогічній діяльності у ході викладання курсу "Конституційне право України", спецкурсу "Державне будівництво та місцеве самоврядування" у Дніпропетровському університеті економіки та права.
    Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у п'яти наукових статтях, зокрема:
    1. Правова природа міста: історичний аспект // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.185-191.
    2. Місто в системі адміністративно-територіального устрою України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 18. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.115-118.
    3. Імплементація міжнародно-правових норм в законодавстві України щодо конституційно-правового статусу міста // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.249-252.
    4. Міжнародне нормативно-правове забезпечення статусу міста // Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія: Матеріали Міжнародної наукової конференції (23-24 листопада 2001 р., м. Дніпропетровськ) // Світова цивілізація і міжнародні відносини. – 2001. – № 1(3). – С.182-184.
    5. Локальні нормативні акти як основа діяльності територіальних громад міст // Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (11-12 квітня 2003 року, м. Запоріжжя). – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2003. – С.148-151.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У сучасному світі місто є певною соціально-правовою цінністю, яка сприяла розвитку держави, демократичних інституцій і прогресу людства. Місто завжди було домінуючим в політиці українського державотворення, і держава у будь-якій стадії її розвитку сприяла створенню, укріпленню та розвитку міст України.
    Питання адміністративно-територіального устрою держави розглядали в своїх наукових працях багато українських мислителів, однак повна і обґрунтована теорія відносно конституційно-правового статусу міст на сьогодні не розроблена. Не існує цілісної фундаментальної теорії щодо конституційно-правового статусу міста, не створено теоретичних засад функціонування міста, немає фундаментальних наукових досліджень цієї проблеми, у яких визначалися б поняття і класифікація міст, їх місце в системі адміністративно-територіального устрою держави, аналізувалася б нормативно-правова база, що забезпечує конституційно-правовий статус міста. У працях українських вчених досліджено лише деякі аспекти щодо цього феномену конституційного права, незважаючи на те, що Конституція України визнала місто самостійним елементом системи адміністративно-територіального устрою держави.
    Використання загальних (методу філософської діалектики, матеріалістичного, синергетичного, історичного, логічного, системно-функціонального) і галузевих (юридико-догматичного, формально-юридичного компаративного та статистичного) наукових методів дозволило дійти наступних висновків:
    1. Враховуючи основні властивості міста як одного з видів населених пунктів, мету, на досягнення якої спрямовано його функціонування, і зв'язок з державою та іншими територіальними поселеннями, поняття "місто" можна визначити як населений пункт, що сформувався історично природним шляхом або створений за ініціативою держави, який відповідно до законодавства віднесено до категорії міст, і в межах території якого на публічних засадах самоорганізується та функціонує міська територіальна громада, що має специфічну економічну, екологічну, технічну, соціально-культурну інфраструктуру, організацію політичного і суспільного життя та визначені й закріплені Конституцією, законами України та статутом територіальної громади міста права щодо вирішення питань місцевого та державного значення.
    Сутність конституційно-правового статусу міста оптимально розкривається виключно в механізмі врегульованих нормами права суспільних відносин міста з людиною, державою, органами державної влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та міжнародним співтовариством, в результаті яких виникають різноманітні права та обов’язки міста, які відповідають його функціональному призначенню в конкретно-історичний період розвитку, відображають його соціально-політичну та економічну роль у вирішенні питань місцевого та державного значення. Структура конституційно-правового статусу міста включає в себе правосуб'єктність міста, функції міста та компетенцію міської влади, механізм здійснення функцій міста і повноважень міської влади, гарантії реалізації прав міста та юридичну відповідальність міської влади.
    З урахуванням різних критеріїв, можна виділити наступні види міст: 1) залежно від чисельності населення міста: малі, середні, великі, крупні, надзвичайно крупні, міста-мільйонери; 2) залежно від функціонального призначення міста в державі: столиця держави, столиця автономної республіки, багатофункціональні міста, промислові міста, монофункціональні промислові міста, промислово-транспортні міста, транспортні міста, курортно-оздоровчі (рекреаційні) міста, міста-центри агропромислових комплексів, міста-військові центри, спеціалізовані науково-експериментальні міста, міста зі статусом спеціальних (вільних) економічних зон, міста-полігони державно-правового експерименту, міста-державні історико-культурні заповідники, міста-зони надзвичайної екологічної ситуації, міста-гірські населені пункти; 3) з урахуванням адміністративного і соціально-економічного значення: міста республіканського, обласного, районного значення і міста зі спеціальним статусом; 4) в залежності від внутрішнього територіального устрою міста: міста з районним поділом, міста без районного поділу та міста, які мають у своєму складі інші населені пункти; 5) за формами управління міськими справами: міста з системою місцевого самоврядування і міста з системою співіснування органів міського самоврядування та органів виконавчої влади; 6) за часом і причинами виникнення: міста, що виникли в античний період; старі міста, що виникли у княжу добу і період середньовіччя; міста, що з'явилися під впливом монархічного правління у Російській імперії; нові міста, що виникли у період новітньої історії.
    2. Процес становлення і розвитку правового статусу міст України бере свій початок з найдавніших часів. Він був обумовлений об'єктивними та суб'єктивними чинниками еволюції міста як населеного пункту, що вплинули на цей процес, і залежав від історичного, політичного, економічного, соціального і правового розвитку української держави, а також від демографічних, культурних, національних, географічних та інших факторів.
    Конституційно-правовий статус міст в Україні є результатом складної та тривалої еволюції цих населених пунктів, на яку впливали статус міст-держав грецьких колоній у Північному Причорномор'ї, їх роль як першоосередків державності у докняжі часи та період Київської Русі, спроби самоорганізації міського населення в рамках магдебурзького права, зміни зовнішньополітичних та економічних орієнтацій, міські реформи у ХVІІІ-ХІХ ст. в Російській Імперії, конституювання уніфікованої адміністративно-територіальної організації суспільства, проведення політики ліквідації відмінностей між селом та містом, штучна урбанізація, повальна індустріалізація, будівництво міст-промислових центрів та виробничих комплексів за радянських часів та сучасне прагнення подолати "рудименти" радянської епохи, спроби вдосконалити існуючий адміністративно-територіальний устрій і привести законодавство про місцеве самоврядування та статус населених пунктів до європейських стандартів міської демократії.
    3. Місто завжди займало пріоритетне місце в адміністративно-територіальному устрої України і відігравало значну роль в соціально-економічному і політичному розвитку країни. Під впливом науково-технічної революції, процесів урбанізації міста стають все більш складними системами, значення і роль яких з розвитком соціально-економічних і культурних відносин постійно зростає. Міста перетворилися на адміністративно-територіальні одиниці з відносною автономією, які об'єднують спільноти людей. Містам належить одне з важливих місць у системі життєдіяльності людини, суспільства, держави, і в них практично сконцентровані всі ланки влади, ресурси (населення, земля, надра) і комунікації. Роль міста і урбанізації завжди була і є визначальною і провідною. На сучасному етапі розвитку української держави місто є самостійним елементом в системі адміністративно-територіального поділу країни.
    4. Сьогодні в Україні існує коло законодавчих та підзаконних актів, які певною мірою визначають конституційно-правовий статус міста. Однак багато питань з цієї проблеми залишаються неврегульованими. Тому вкрай необхідно у сучасних умовах прискорити процес прийняття низки спеціальних законів, зокрема, "Про статус міста в Україні", "Про місто-герой Севастополь", "Про міста-обласні центри", "Про малі міста України", "Про історичні міста України", "Про територіальні громади в Україні", що буде сприяти більш конкретному визначенню конституційно-правового статусу міста в Україні і зміцненню його економічного та політичного потенціалу.
    При проведенні адміністративно-територіальної реформи необхідно приділити певну увагу малим містам, використовуючи досвід зарубіжних країн (муніципальне співробітництво, створення спеціальних округів, зменшення кількості органів місцевого самоврядування), з метою максимального стимулювання їх економічного розвитку на державному рівні.
    5. Основну роль у визначенні та реалізації правового статусу міста займають локальні правові акти, тобто письмові документи, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності міської територіальної громади, прийняті уповноваженим суб'єктом міського самоврядування і мають офіційний характер і обов'язкову силу. Виділяють наступні види локальних нормативно-правових актів: а) статут територіальної громади міста – основний нормативно-правовий акт, який визначає статус міста і є актом установчого характеру, а тому щодо усіх інших актів органів і посадових осіб міського самоврядування є первинним; б) реґламент представницького органу міського самоврядування (міської ради) – правовий процесуальний акт, який регулює порядок роботи міської ради, внесення і розгляд питань на його сесіях, створення комісій та ін.; в) рішення – нормативний акт або акт, що приймається міською радою або її виконавчим комітетом і має загальне значення; г) положення – локальний акт, який систематизує норми статутного або тематичного змісту і затверджується розпорядчим актом; ґ) розпорядження – акт застосування права, який приймається міським головою; д) накази і інструкції – правові акти оперативно-розпорядчого характеру відносно внутрішньої діяльності механізму міста.
    Локальні нормативні акти, які визначають статус міста, класифікуються за наступними критеріями: а) за суб'єктами: на нормативні акти територіальної громади міста; нормативні акти, що приймаються міською радою; нормативні акти, що приймаються виконавчим комітетом міської ради; нормативні акти посадових осіб міста; б) за нормативною природою: на нормативні правові акти тривалої дії, адресовані широкому колу осіб; правові акти індивідуального змісту, адресовані конкретній особі або органу і розраховані на однократне застосування; в) за порядком прийняття правових актів: рішення, прийняті безпосередньо населенням міста на місцевому референдумі, які не потребують затвердження яким-небудь органом державної влади, державними посадовими особами або органами місцевого самоврядування і набирають сили після офіційного опублікування (обнародування); рішення, прийняті колегіально на зборах (сходах) громадян; правові акти, прийняті в порядку правотворчої ініціативи; акти, прийняті на основі одноособовості; договори, укладені в інтересах міста; г) за предметом відання органів міського самоврядування: правові акти з питань господарської діяльності; правові акти з питань соціальної політики; правові акти з питань діяльності місцевого самоврядування в культурній сфері; правові акти з питань охорони суспільного порядку тощо; ґ) за порядком набуття правовими актами юридичної сили: правові акти, що потребують обов'язкової публікації; правові акти, що не потребують офіційного опублікування (обнародування); д) за сферою дії: загальні і спеціальні; е) залежно від характеру правових норм: матеріальні і процесуальні; є) за наслідками прийняття: обов'язкові, виконання яких є обов'язковим для всіх громадян міста, і рекомендаційні, які бажано для виконання, але їх недотримання не тягне застосування санкцій.
    6. Статут територіальної громади міста займає особливе місце серед локальних нормативних актів, оскільки відображає особливості здійснення місцевого самоврядування у конкретному місті. У ньому конкретизуються положення Конституції і законів України, визначаються схеми управління містом і його підсисте¬мами, врегульовуються положення, норми і правила, ще не врегульовані чин¬ним законодавством України. На сучасному етапі розвитку української держави необхідно вжити організаційних й правових заходів, спрямованих на скоріше прийняття статутів кожним містом, що буде сприяти більш активному розвитку самостійності українських міст, поліпшенню їх економічного потенціалу та забезпеченню належних умов для життя громадян України. Для активізації цього процесу необхідно розробити й прийняти Положення про порядок прийняття статутів територіальних громад.
    7. Велику роль у забезпеченні статусу міста відіграють міжнародні нормативно-правові акти, тобто міжнародні договори, конвенції, декларації та інші міжнародні документи, у яких закріплено міжнародні норми, принципи, правові і організаційні засоби, умови і вимоги, за допомогою яких здійснюється забезпечення і охорона статусу міста. Україна поступово приєднується до вимог міжнародних нормативно-правових документів щодо статусу міста, які є основною базою при прийнятті внутрішньодержавних нормативних актів, що забезпечують статус цієї адміністративно-територіальної одиниці. Враховуючи об'єктивну необхідність гармонізації вітчизняного законодавства в галузі конституційно-правового статусу міста та адміністративно-територіального устрою з міжнародним правом, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами, необхідно розробити й прийняти Державну комплексну наукову програму розвитку українських міст.
    8. Місто як суб'єкт конституційно-правових відносин є територіально та майново відокремленим політико-територіальним утворенням – населеним пунктом, який наділяється правосуб’єктністю особливого роду, переважно опосередкованою у вигляді сумарної правосуб’єктності суб’єктів міської публічної влади та господарювання, юрисдикція яких розповсюджується на територію міста.
    Правосуб'єктність міста – це передбачена нормами права сукупність юридичних можливостей міста в особі територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування бути учасником правовідносин, які виникають в процесі виконання ним своїх функцій в межах Конституції, законів України та статуту територіальної громади. Вона реалізується владними структурами міста і його населенням безпосередньо. Правосуб'єктність міста включає в себе правоздатність, яка визначається наявністю закріплених в законах та інших нормативно-правових актах прав і обов'язків, і дієздатність, яка проявляється у самостійному здійсненні законодавчо закріплених за ними функцій, власних та делегованих повноважень при вирішенні питань міського значення. Дієздатність міста, у свою чергу, проявляється як угодоздатність, тобто право безпосередньо територіальної громади або міських органів влади укладати угоди від імені територіальної громади міста, і деліктоздатність, тобто як здатність органів та посадових осіб міста нести юридичну відповідальність перед територіальною громадою міста, державою та фізичними і юридичними особами.
    9. Функції міста – це основні напрями і види діяльності міської територіальної громади та її органів, які виражають суспільне та державне призначення цього населеного пункту та здійснюються з метою вирішення питань міського значення в інтересах міських жителів і з урахуванням загальнодержавних інтересів в межах Конституції і законів України.
    Функції міста класифікуються наступним чином:
    а) за сферами діяльності міста, тобто за об'єктами: на політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні та інші;
    б) за засобами, способами та методами діяльності суб'єктів, які репрезентують місто, виділяється група технологічних функцій: нормотворча, інформаційна, бюджетно-фінансова, матеріально-технічна, функція планування, соціального контролю, територіальна.
    Саме в об'єктних і технологічних функціях міст проявляється постійний, незмінний, цілеспрямований та найбільш значимий вплив міських територіальних громад та їх органів самоврядування на суспільні відносини у місті з метою ефективного вирішення питань місцевого значення. Тому, беручи до уваги такі властивості цих функцій як загальність і стабільність, а також мету, на досягнення якої спрямоване функціонування міста та його владних органів, ці функції міста є головними.
    в) за часом здійснення: на постійні і тимчасові. Постійні функції – це напрями діяльності міста, що здійснюються на всіх етапах його розвитку. Тимчасові функції – це напрями діяльності міста, зумовлені конкретним етапом історичного розвитку міської територіальної громади;
    г) в залежності від значення міста в адміністративно-територіальному устрої держави: на функції міст районного значення, функції міст-обласних центрів, функції міст республіканського значення, функції міст зі спеціальним статусом – Києва і Севастополя;
    ґ) в залежності від того, який з суб'єктів міської влади виконує функції: на функції територіальних громад, функції міських рад, функції виконавчих органів, функції міського голови, функції органів самоорганізації населення, функції об'єднань громадян;
    д) залежно від територіальної спрямованості: на внутрішні і зовнішні. Внутрішні функції – це напрями та види діяльності міста, в яких конкретизується його внутрішня політика щодо економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших сторін життя міста. Зовнішні функції – це основні напрями та види діяльності міста за його межами у взаємовідносинах з державою, іншими містами, селищами, селами, світовими громадськими організаціями і світовим співтовариством в цілому.
    10. Компетенція міської влади – це коло тих завдань, які вона повинна вирішувати (предмет діяльності) у процесі здійснення функцій міста, а також права і обов'язки (повноваження), якими вона наділена і які необхідні для здійснення цих завдань. Повноваження міської влади – це визначе¬ні і закріплені в Конституції, законах України та інших нор¬мативно-правових актах права та обов'язки територіальної громади міста та сформованих нею органів місцевого самоврядування, необхідні для реалізації завдань і функцій, що постають перед містом на певному етапі його розвитку. Повноваження міської влади, що диференційовані у відповідності з предметами відання, у своїй сукупності складають її компетенцію.
    На сучасному етапі розвитку української держави не існує повного розподілу повноважень між міськими органами влади та державою, що викликає дублювання при вирішенні певного кола питань, а тому існує необхідність у чіткому їх розмежуванні при прийнятті Закону про статус міста.
    11. Механізм здійснення функцій міста і повноважень міської влади – це система форм безпосередньої діяльності жителів, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також інші інститути, які складають політичну, економічну, нормативну, організаційно-правову основу життєдіяльності міста та забезпечують оптимальний режим його функціонування.
    Територіальна громада міста може реалізовувати свої функції та повноваження як безпосередньо, так і через представницькі органи та посадових осіб. Представницькими органами є міські ради, які створюють виконавчі органи – виконавчі комітети міських рад. Виконавчі органи міських рад реалізують свої функції та повноваження у правовій, організаційній та матеріально-технічній формах. Одним з елементів у механізмі здійснення функцій міста і повноважень міської влади є міський голова, який є гарантом забезпечення на відповідній території доде¬ржання Конституції та законів України, виконання актів Президента України, Кабінету Міні¬стрів України, обласних і районних державних адміністрацій, рішень місцевого референдуму, міської ради та її виконавчого комітету. З метою оптимального відтворення закріпленої у Конституції моделі статусу міського голови доцільно було б прийняти окремий Закон "Про статус сільського, селищного, міського голови".
    12. Гарантії прав міста – це система правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюється функціонування міста, його органів самоврядування, з метою задоволення інтересів та захисту прав членів територіальної громади міста. Їх можна поділити на дві групи: нормативно-правові і організаційно-правові.
    Нормативно-правові гарантії прав міста включають в себе сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація, порядок охорони і захист прав міст та їх територіальних громад і які закріплені в Конституції України та інших законах і міжнародно-правових актах, що є джерелами конституційного і муніципального права. Вони поділяються на загальні, до яких відносяться політичні, економічні, духовні, соціальні, і спеціальні (власне юридичні) гарантії. Загальні гарантії – це соціально-економічні та політичні умови, які виступають в якості найважливіших основ життєдіяльності людей у суспільстві і державі. Спеціальні (юридичні) гарантії прав міста – це правові засоби забезпечення діяльності і розвитку міста та його органів управління. Спеціальні (юридичні) гарантії поділяються на: а) гарантії, що забезпечують організаційну самостійність міста; б) гарантії, що забезпечують фінансово-економічну самостійність міста; в) гарантії, що забезпечують захист прав міста.
    До організаційно-правових гарантій прав міста відносять конституційний лад України, механізм держави, механізм місцевого самоврядування, діяльність органів державної та місцевої влади в сфері правотворчості і правозастосування, спрямована на створення сприятливих умов для функціонування і розвитку міст.
    13. Враховуючи, що місто є складовою частиною адміністративно-територіального устрою держави, специфічним, самостійним та самодостатнім суб'єктом конституційно-правових відносин та суб'єктом місцевого самоврядування, володіє правосуб'єктністю, яка реалізується через його права, обов'язки, функції та компетенцію міської влади, воно є суб'єктом-носієм конституційно-правової відповідальності, яка проявляється не безпосередньо, а опосередковано у вигляді відповідальності міської влади. Відповідальність міської влади є невід'ємною частиною конституційно-правового статусу міста.
    14. Вважаємо перспективними напрямами дослідження наступних інституцій конституційного права: конституційно-правовий статус адміністративно-територіальних одиниць, конституційно-правовий статус агломерацій, областей, районів та сільських населених пунктів, нормативно-правове забезпечення функцій столиці та інших адміністративно-територіальних одиниць, конституційно-правовий статус органів самоорганізації населення, а також науковий аналіз системи нормативно-правових актів органів міської влади та актів, що приймаються безпосередньо територіальною громадою.
    15. Зазначені основні результати дослідження теоретичного аспекту конституційно-правового статусу міста не є вичерпними. Практика державного та місцевого будівництва в Україні, проведення адміністративно-територіальної реформи сприятиме подальшому розширенню кола наукових і практичних проблем, пов'язаних з конституційно-правовим статусом міста. Тому, враховуючи існуючі процеси пошуку оптимальної моделі адміністративно-територіального устрою та тенденції становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, об’єктивно актуалізується необхідність наукового забезпечення цієї діяльності.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1996. – 80 с.
    2. Програма правової освіти населення України: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 366 від 29 травня 1995 р. // Юридичний вісник України. – 1995. – № 5.
    3. Тимченко И.А. Экономическое районирование и административно-территориальное деление союзной республики: Монография. – К.: Наукова думка, 1983. – 96 с.
    4. Кушниренко А.Г. Национально-государственное и административно-территориальное устройство УССР: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. – Х., 1987. – 23 с.
    5. Баранчук В.М. Політико-територіальна організація України: проблеми конституційно-правової теорії та практики: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський університет ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 18 с.
    6. Заяць І.Я. Правовий статус області в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. – 18 с.
    7. Куйбіда В.С. Конституційно-правові основи самоврядування в містах обласного значення: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2001. – 21 с.
    8. Ткачук П.М. Адміністративно-територіальний устрій сільського району: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 21 с.
    9. Кічун В.І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади і Автономної Республіки Крим: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2001. – 20 с.
    10. Трачук П.А. Участь громадян України у місцевому самоврядуванні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 17 с.
    11. Заяць І. Область: становлення сучасної реґіональної політики в Україні // Право України. – 1997. – № 6. – С. 20-24, 35.
    12. Заяць І. Обласний поділ в Україні: етапи та тенденції розвитку // Право України. – 1999. – № 9. – С. 110-115.
    13. Ткачук П. Район: актуальні питання історії, теорії і практики територіального устрою // Право України. – 1998. – № 9. – С. 49-55.
    14. Борщевский М.В., Успенский С.В., Шкаратан О.И. Город: Методологические проблемы комплексного социального и экономического планирования. – М.: Наука, 1975. – 204 с.
    15. Город в процессах исторических переходов. Теоретические аспекты и социокультурные характеристики. – М.: Наука, 2001. – 392 с.
    16. Город: Проблемы социального развития / Под ред. Дмитриева А.В., Межевича М.Н. – Л.: Наука, 1982. – 177 с.
    17. Культура молодого социалистического города. – Свердловск, 1971. – 169 с.
    18. Трушков В.Н. Город и культура. – Свердловск, 1976. – 159 с.
    19. Таболин В.В., Корнев А.В. Муниципальное городское право. Правовые и организационные основы деятельности органов местного самоуправления. – М.: Формула права, 2000. – 304 с.
    20. Броль Р. Місто: визначення та функції // Економічний часопис. – 2001. – № 9. – С. 38-42.
    21. Беньямин М., Любовный В., Пчелинцев О., Томашек П. Развитие управления городами и агломерациями. Обобщение опыта социалистических стран. – М., 1985. – 74 с.
    22. Хорев Б.С. Проблемы городов (урбанизация и единая система расселения в СССР). – М.: Мысль, 1975. – 428 с.
    23. Владимирський-Буданов М. Німецьке право в Польщі й Литві / Розвідки про міста і міщанство на Україні-Русі в XV-XVIII в. Львів, 1904. – 393 с.
    24. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI в. – К.: Наукова думка, 1989. – 231 с.
    25. Антонович В.Б. Исследование о городах в Юго-Западной России по актам 1432-1798 гг. – Архив Юго-Западной России. – Т.1. – Ч.5. – Киев, 1870. – С. 2-95.
    26. Антонович В. Українські міста. Розвідки про міста і міщанство на Україні-Русі в XV-XVIII ст. – Ч.2. – Львів, 1904. – 308 с.
    27. Грушевський М.С. Історія України-Русі. – Т.5. – Львів, 1905. – 687 с.
    28. Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого Княжества Литовского при Яггелонах. – Т. 2. – К., 1901. – 367 с.
    29. Панькив Б.Н. Экономическое развитие городов и местечек Галицкой земли во второй половине XVII – первой половине XVIII вв.: Автореф.дис…канд. истор. наук: 07.00.02 / Львовский гос. ун-т им. И. Франко.–Львов, 1983. – 24с.
    30. Куйбіда В.С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні. – Львів: Літопис, 2001. – 376 с.
    31. Гохман В., Лаппо Г., Маергойз И., Машбиц Я. Общие черты мировой урбанизации и ее особенности в различных странах // Проблемы урбанизации и расселения. – М., 1976. – С. 5-23.
    32. Медведков Ю.В. Экологические проблемы большого города и пути их решения // Урбанизация мира. – М., 1974. – С. 32-42.
    33. Медведков Ю.В. Человек и городская среда. – М., 1978. – 214 с.
    34. Посохин М.В. Город для человека. – М., 1973. – 131 с.
    35. Велихов Л.А. Основы городского хозяйства. – М.: Наука, 1996. – 480 с.
    36. Киселёв Г. Факторы рождаемости в крупных городах // Рост городов и система рассления. – М., 1975. – 111 с.
    37. Зеленов Л.А. Социология города: Учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 192 с.
    38. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 20-е изд., стереотип. – М. Рус. яз., 1988. – 750 с.
    39. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров; редкол.: А.А. Гусев и др. – изд. 4-е – М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 1600 с.
    40. Холлис Гай, Плоккер Карин. На пути к демократической децентрализации (перестройка региональных и местных органов власти в новой Европе). – TACIS, 1996. – 183 с.
    41. Европейская Хартия городов, Страсбург, 17-19 марта 1992 г. // Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 68-112.
    42. Вебер М. Город // Избранное. Образ общества. – М.: Юрист, 1994. – С. 309-446.
    43. Черкасов А.И. Сравнительное местное управление. – М.: Издательская группа "ФОРУМ-ИНФРА-М", 1998. – 160 с.
    44. Корнієнко М.І. Територіальний устрій і місцеве самоврядування в Україні / Конституційне право України / За ред. доктора юридичних наук, професора В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 603-668.
    45. Саханенко С. Місто як політико-управлінська система // Вісник Української Академії державного управління. – 2000. – № 3. – С. 395-403.
    46. Данилишин Б. Реформи вже не зупинити! Про концептуальні аспекти столичного реґіону // Столичний реґіон. – 2003. – № 1. – С. 17-28.
    47. Дробуш І.В. Функції органів місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 244 с.
    48. Олійник А.Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарев, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
    49. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
    50. Кампо В., Макар М. Як розвиватися приміському району // Віче. – 1997. – № 2. – С. 84-91.
    51. Лазор О. Проблеми розвитку монофункціональних міст Львівщини // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДФ УАДУ, 2001. – Вип. 1 (4). – С. 224-232.
    52. Федчишин М., Фронченко В. АТУ вчора, сьогодні і завтра // Віче. – 2000. – № 9. – С. 38-46.
    53. Козачук М. Правові аспекти статуту територіальних громад // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2. – Ч. 2. – С. 13-15.
    54. Рубцов В., Заяць Р. Статут міста як інструмент муніципальної реформи // Вісник УАДУ. – 1999. – № 4. – С. 326-332.
    55. Делія Ю. Місцеве самоврядування як суб'єкт конституційних правовідносин // Право України. – 1999. – № 11. – С. 24-26.
    56. Руда Н.І. Територіальна громада – суб'єкт конституційно-правових відносин: теоретичний та історичний аспекти // Правова держава: Щорічних наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 12. – К., 2001. – С. 232-243.
    57. Государство и территориальные хозяйственные системы // Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахалин и др; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – С. 377-384.
    58. Запорожець А. Щодо місця міста в економічній структурі держави // Право України. – 1995. – № 1. – С. 9-11.
    59. Богданова Н.А. Категория статуса в конституционном праве // Вестник Московского университета. – Серия II. Право. – 1998. – № 3. – С. 3-20.
    60. Волков В.Д. Город как субъект советского государственного права. – М., Юридическая литература, 1984.
    61. Саханенко С. Місто обласного значення в територіальній організації влади України // Управління сучасним містом. – 2003. – № 1-3 (9). – С. 146-152.
    62. Карлов А.А. Формирование института местного самоуправления: Монографія. – К., 1993. – 114 с.
    63. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
    64. Коментар до Конституції України. – К., 1998. – 376 с.
    65. Матеріали до парламентських слухань "Реґіональна політика та місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти". – К., 2003. – 80 с.
    66. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2000. – 734 с.
    67. Матеріали до засідання Міжвідомчої ради з підготовки проекту Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України" (14 лютого 2003 року, м. Київ). – К., 2003. – 67 с.
    68. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
    69. Мозговий А. Функціональна типологія та перспективи комплексного соціально-економічного розвитку малих міст Поділля // Управління сучасним містом. – 2003. – № 7-9. – С. 176-181.
    70. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
    71. Савченко М.Е. Взаимодействие территориальной организации производства и расселения // Территориальная организация производства и проблемы расселения в урбанизированных районах. – Свердловск, 1981. – С. 3-14.
    72. Ковтун В.В., Степаненко А.В. Города Украины: Экономико-географический справочник. – К.: Вища школа, 1990. – 279 с.
    73. Степаненко А.В. Города в условиях развитого социализма. – К.: Наукова думка, 1981. – 296 с.
    74. Степаненко А.В. Социально-экономическое развитие городов (проблемы комплексности и сбалансированности). – К.: Наукова думка, 1988. – 208 с.
    75. Питюренко Е.И. Системы расселения и территориальная организация народного хозяйства. – К.: Наукова думка, 1983. – 140 с.
    76. Про адміністративно-територіальний устрій в Україні: Проект Закону України. Розроблений Міжвідомчою радою, утвореною Розпорядженням КМУ від 13.12.02 № 703-р (протоколом № 2 засідання ради від 18.03.03 схвалений і направлений на розгляд Комісії з питань АТУ при Президентові України).
    77. Про адміністративно-територіальний устрій в Україні: Проект Закону України, внесений народними депутатами Р. Безсмертним, І. Юхновським та В. Стретовичем (реєстраційний № 1024 / новий 0907).
    78. Про адміністративно-територіальний устрій в Україні: Проект Закону України. Автор народний депутат України Безсмертний Р.П. Головний комітет: Тимчасова спеціальна комісія з питань опрацювання проектів законодавчих актів у сфері політико-правової та адміністративної реформи в Україні (утворена Постановою ВРУ від 08.02.01 № 2258; Редакція запропонована Тимчасовою спеціальною комісією 10.07.01).
    79. Погорелко В.Ф. Местные Советы в механизме осуществления функций Советского общенародного государства. – К.: Издательство "Наукова думка", 1986. – 234 с.
    80. Лаппо Г.М. Развитие городских агломераций. – М.: Наука, 1978. – 152 с.
    81. Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року № 1391 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 23 січня.
    82. Про спеціальну економічну зону "Яворів": Закон України від 15.12.1999 р. // ВВР України. – 1999. – № 15. – Ст. 78; 2002. – № 29. – Ст. 189.
    83. Про заходи щодо створення спеціальної економічної зони в м. Миколаїв: Указ Президента України № 1155/98 від 20.10.1998р. // Урядовий кур'єр. – 1998. – 27 жовтня.
    84. Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс-Трускавець": Закон України від 18 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 18. – Ст. 139; 2002. – № 29. – Ст. 189.
    85. Про спеціальну економічну зону "Славутич": Закону України від 3 червня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 263; 2000. – № 48. – Ст. 407; 2002. – № 29. – Ст. 189.
    86. Про спеціальну вільну економічну зону "Рені": Закон України від 23 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст. 196.
    87. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова: Закону України від 11 травня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 32. – Ст. 259; 2002. – № 29. – Ст. 189.
    88. Про спеціальну економічну зону "Миколаїв": Закону України від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 349; 2002. – № 29. – Ст. 189.
    89. Л. Швеція – Ірпінь – міст реальної співпраці // Віче. – 2001. – № 8. – С. 80-82.
    90. Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області: Закон України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 138.
    91. Про затвердження списку історичних місць України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – Ст. 1402.
    92. Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубні Рівненської області: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 1993 р. № 444 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 11 (29 травня, 1 червня – 5 липня 1993 р.). – Ст. 239.
    93. Про державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві Львівської області: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. № 546 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 11 (3 травня, 11 червня, 12 липня – 23 серпня 1994 р.). – Ст. 279.
    94. Пр
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины